Вступ.
Праця-це складне і багатоаспектне явище, яке вфідіграє в житті суспільства і кожної окремої людини таку важливу роль, що саме це поняття в широкому розумінні є невідємним від людського життя. Праця- це свідома доцільність людей,спрямована на створення матеріальних і духовних цінностей
Як самостійній економічній науці праці притаманні кількісні і якісні характеристики .Кількісна полягає втому, що вона є витратою певного обсягу енергії.З економічної точки зору кількісна характеристика праці проявляється в таких поняттях ,як чисельність зайнятих , тривалість робочого дня, трудомісткість, інтенсивність праці тощо.
Норми праці є технічною основою раціональної організації виробництва. Організувати працю на підприємстві – це перш за все правильно розставити людей, зайняті виконанням єдиного завдання. Для цього необхідно знати, скільки праці і якої якості потрібно для виконання тієї чи іншої операції або іншої частини виробничого процесу. Правильна організація праці передбачає в першу чергу встановлення кількості пропорцій між окремими видами праці з врахуванням їх якісних відмінностей. Це можливо при умові, якщо у розпорядженні підприємства є науково обгрунтовані норми праці на всі види виконуваних робіт. Розділення і кооперація праці мають велике значення при розвитку технічного процесу.
Між нормуванням і організацією праці існує тісний взаємозв’язок. Науково обгрунтовані норми розраховуються і впроваджуються, виходячи з найбільш раціональної організації праці в певних умовах. В той же час сама норма праці може бути використана для оцінки раціональності трудового процесу і вибору того чи іншого її варіанту.
1.1Ïðàöÿ ÿê ïðåäìåò íàóêîâîãî åêîíîì³÷íîãî äîñë³äæåííÿ.
гçíîìàí³òí³ ïðîáëåìè òðóäîâî¿ ä³ÿëüíîñò³ ëþäåé ñòàëè îáºêòîì äîñë³äæåííÿ áàãàòüîõ íàóêîâèõ äèñöèïë³í.Ìåæ³ öèõ íàóê ,ÿê ïðàâèëî,ùå íåìàþòü ïîâíî¿, îäíîçíà÷íîñò³, òîìó çàðàç ìè êîðîòêî ðîçãëÿíåìî îñíîâí³ ïðîáëåìè:
-Ëþäñüê³ ðåñóðñè ÿâëÿþòü ñîáîþ íàéâàæëèâ³øèé ôàêòîð áóäü-ÿêîãî âèðîáíèöòâà,îñíîâíèé åëåìåíò ñîö³àëüíî-òðóäîâèõ â³äíîñèí.
-“Ðèíîê ïðàö³”òà “Çàéíÿòò³ñòü íàñåëåííÿ ³ áåçðîá³òòÿ” ïðèñâÿ÷åí³ àíàë³çó ðèíê³â ïðàö³ òà ìåòîä³â ¿õ ðåãóëþâàííÿ, ôàêòîð³â äèíàì³êè çàéíÿòîñò³ íàñåëåííÿ , ïîëë³òèö³ äåðæàâè â ãàëóç³ çàéíÿòîñò³ ,ñîö³àëüíîìó çàõèñòó áåçðîá³òí³õ òîùî.  ÷àñòèí³ ïðàâîâîãî çàáåçïå÷åííÿ ðèíêó ïðàö³ ö³ ïðîáëåìèð ïåðåïë³òàþòüñÿ ç íîðìàìè òðóäîâîãî ïðàâà, à â ÷àñòèí³ ðåãóëþâàííÿ ðèíêó ïðàö³ – ç ïðåäìåòîì êóðñó “óïðàâë³ííÿ òðóäîâèìè ðåñóðñàìè”.
-Ëþäñüêèé êàï³òàë âèòçíà÷àºòüñÿ ñóêóïí³ñòþ ÿêîñòåé òà õàðàêòåðèñòèê ëþäèíè (çä³áíîñò³,îñâ³òà,çäîðîâ’я,професіоналізм тощо),що впливають на результати її трудової діяльності ³, â³äïîâ³äíî,íà ðîçì³ð ¿¿ òðóäîâèõ äîõîä³â .
Íàóêîâî-òåõí³÷íèé ïðîöåñ ÿê îñíîâîïîëîæíèé ôàêòîð ñó÷àñíîãî åêîíîì³÷íîãî ðîçâèòêó ïå6ðåäáà÷ຠñâîºþ íàéâàæëèâ³øîþ óìîâîþ êàðäèíàëüíå âäîñêîíàëåííÿ ðîáî÷î¿ ñèëè , ïîêðàùåííÿ ¿¿ õàðàêòåðèñòèêè íà ðèíêó ïðàö³.Âèä³ëåííÿ íàìè ïðîáëåì ÿêîñò³ ðîáî÷î¿ ñèëè ,îñâ³òè òà ïðôåñ³éíî¿ ï³äãîòîâêè â îêðåìó ãëàâó âèêëàäåíå çðîñòàííÿì çíà÷åííÿ öèõ àñïåêò³â ôîðìóâàííÿ òà âèêîðèñòàííÿ ëþäñüêèõ ðåñóðñ³â â åêîíîì³÷íîìó ðîçâèòêó ÿê îêðåìî¿ ëþäèíè , òàê ³ êîæíîãî ï³äïðºìñòâà ³ êðà¿íè âö³ëîìó
Íàóêîâà îðãàí³çàö³ÿ ïðàö³ â³ää³ëèëàñÿ â³ä åêîíîì³êè ïðàö³ â ñàìîñò³éíó íàóêó .Ïîêðàùåííÿ óìîâ ïðàö³ ñïðèÿº çðîñòàííþ ¿¿ ïðîäóêòèâíîñò³ ,ïðîòå ïîòðåáóº â³äïîâ³äíèõ ³íâåñòèö³é .
Ïðîáëåìîþ åêîíîì³êè ïðàö³ º îïòèì³çàö³ÿ óìîâ ïðàö³ ç âðàõóâàííÿì âçàºìî䳿 ñîö³àëüíèõ òà åêîíîì³÷íèõ ôàêòîð³â. Àëå óìîâè òà áåçïåêà ïðàö³ º ïðåäìåòîì âèâ÷åííÿ íàóêîâî¿ îðãàí³çàö³¿ ïðàö³.
Äîñë³äæåííÿ ïðîáëåì åôåêòèâíîñò³ ïðàö³ ïîëÿãຠïåðåäóñ³ì ó îñâîºíí³ òà ãðàìîòíîìó çàñòîñóâàíí³ ìåòîä³â : ç³ñòàâëåííÿ ðåçóëüòàò³â òà âèòðàò ïðàö³,äîõîä³â â³ òðóäîâî¿ ä³ÿëüíîñò³ òà çàòðàò íà óòðèìàííÿ ïåðñîíàëó;îö³íêè âíåñêó îêðåìèõ ñï³âðîá³òíèê³â òà êîëåêòèâ³â ó çàãàëüí³ ï³äñóìêè ä³ÿëüíîñò³ ï³äïðèºìñòâà; âèçíà÷åííÿ ôàêòîð³â òà âèêîðèñòàííÿ ðåçåðâ³â ³ çìåíøåííÿ òà ïîêðàùåííÿ ðåçóëüòàò³â ³ çìåíøåííÿ âè
1.2Поняття ,зміст і завдання організації праці
В умовах ринкової конкуренції ефе5ктивність діяльності стає вирішальною передумовою не лише розвитку,але і вживання підприємства. Тому суттєво зростає значення всіх факторів , на результативність виробництва. Огдним із найсуттєвіших факторів ефективності є науково обгрунтована організація праці.В зв`язку з цим організація проаці на підприємствах уже більше 100 років є предметом дослідження науки і практики.Теорія оганізації праці в своєму розвитку пройшли шлях від тейлоризму до сучасних концепцій “збагачення змісту праці”,”гуманізації праці “,”наукової організації праці”, тощо.Разом зти конкретне соціально-економічне завдання оптимизації організації праці є предметом щоденної практичної діяльності керівників і спеціалістів підприємств і організацій всіх форм власності та сфер діяльності.
Термін”організація”має декілька значень.
Перше значення – це внутрішня впорядкованість,узгодженість взаємодії відповідно окремих частин цілого. В цьому розумінні організація праці на підприємстві – це система виробничих взаємозвязків працівникі із засобами виробництва та між собою .що утворює певний порядок здійснення трудового процесу.Суттєвою ознакою організації праці є порядок трудового процесу на відміну від безпорядку як ознаки відсутності організації праці .
Друге значення терміну “організація “-це сукупність процесів чи дій,що призводять до утворення і вдосконалення зв`язків між частинами цілого.Логічніше було б вживати в цьому розумінні слово “організування”,але воно непоширене в українській мові . Тобто це дія функції управління.В цьому значенні організація праці на підприємстві –це сукупність процісів і дій по встановленню чи вдосконаленню порядку здійснення трудового процесу і зв`язаних з ним взаємозв`язків працівників між собою та засобами виробництва.
Отже організація праці повинна розглядатися з двох боків:по-перше ,як стан системи ,що складається з конкретних взаємоповязаних елементів івідповідає цілям виробництва;по-друге ,як система тична діяльність людей по впровадженню нововведень у існуючу організацію праці для приведення її у відповідність з досягнутим рівнем науки,техніки і технології.
Праця людей в прцесі виробництва організовується під впливом розвитку продуктивних сил і виробничих відносин.Тому організація праці завжди має дві сторони :природно-технічну і соціально_економічну.Ці сторони тісно повязані між собою і визначають зміст організації праці.
У змісті організації праці,виходячи з особливостей вирішуваних завдань,виділяють такі елементи:
поділ і кооперування праці,що передбачає науково обгрунтований розподіл працівників за систематизованими трудовими функціями ,машинами,механізмами,робочими місцями ,а також відповідне групування і комбінування працівників у виробничі колективи;
- нормування прі що передбачає ретельний розрахунок норми витрат праці на виробництво продікції і послуг як основу для організації праці та визначення ефективності виробництва.
-організація і обслуговування робочих місць,що включає їх раціональне планування і оснащення у відповідності з антропометричними і фізіологічними даними та естетичними смаками людини.
-покращення умов праці ,що передбачає усунення шкідливості виробництва,надлишкових фізичних ,психологічнихі емоційних навантажень,естетику виробництва ,формування системи охорони і безпеки праці ;
-ефективне використання робочого часу ,оптимізація режимів прці і відпочинку ;
-планування і облдік праці ;
-мотивація праці;
-зміцнення дисципліни праці.
Організація праці тісно в-заємопов`язана з організацією виробництва.Як складова частина організації виробництва організація праці включає проведення заходів,спрямованих на раціональне використання робочої сили.
1.3Класифікація організаційних затрат робочого часу .
Під робочим часом розуміють встановлену тривалість робочої зміни. Робочий час ділиться на час роботи і на час перерв, або час нероботи.
Час роботи витрачається робітником на здійснення дій, пов’язаних з виконанням виробничих завдань. Він поділяється на час продуктивної роботи і час роботи, непередбаченим виконанням виробничого завдання.
Час виробничої роботи включає в себе час підготовчо-заключної роботи, оперативної роботи, обслуговування робочого місця.
Час підготовчо-заключної роботи витрачається робітником на підготовку до роботи, на першочергове ознайомлення з роботою і на виконання дій, пов’язаних з її закріпленням, отримання наряду, технічної документації, ознайомлення з кресленням, отримання інструктажу майстра, наладка верстату, встановлення і зняття приспосіблення, здача роботи і ін.
Особливістю підготовчо-заключного часу є те, що він повторюється не з кожною штукою виробу, а витрачається один раз на зміну або на партію виготовлюваних деталей і від розміру партії не залежить. Тому, коли тривалий час виконується одна і таж робота, наприклад у масовому виробництві виробів при обробці і переробці однієї і тієї ж сировини, підготовчо-заключний час в розрахунку на одиницю продукції буває незначним. В цих випадках при встановленні норм часу він, як правило, не враховується.
Партія – це визначена кількість однотипних деталей, що одночасно запускаються у виробництво, тобто обробляються з однієї наладки верстата.
Час оперативної роботи витрачається на здійснення основної мети операції і повторюється з кожною штукою виробу (обточування, свердління, штампування, обпилювання). В умовах виконання технологічних процесів обробки оперативний час складається з основного і допоміжного.
Протягом часу основної (технологічної) роботи здійснюється зміна форми, розмірів, зовнішнього виду, взаємного розміщення частин, структури і властивостей предмета праці, яка передбачена технологічним процесом. Прикладом основного часу маже бути час, що витрачається безпосередньо на різанні металів, на штампування, зварювання, збирання, закалювання, відпуск, плавлення, травлення, фарбування і т.п. Основний час може бути машинно-автоматичним, машинно-ручним і ручним.
На протязі машинно-автоматичного основного часу зміна предмету праці здійснюється робочою частиною обладнання без безпосередньої участі робітника: наприклад, робота верстата автомата, зняття стружки на верстаті з автоматичною подачею.
На протязі машинно-ручного основного часу зміна предмета праці здійснюється робітником механізмом машини при прямій участі робітника: наприклад, зняття стружки на верстаті ручною подачею, свердління електродреллю.
На протязі виконання ручного основного часу зміна предмету праці здійснюється безпосередньо робітником без застосування якого-небудь механізму: наприклад, ручна формовка, ручна ковка, обпилювання, фарбування виробу вручну, ручне збирання.
Час допоміжної роботи витрачається на різні прийоми, що забезпечують виконання основної роботи і повторюється або з кожним предметом праці, або через визначену їх кількість: наприклад, встановлення і зняття деталі з верстата або декількох деталей на оправку, управління верстатом (пуск і зупинка верстата, підвід інструменту, включення і виключення подачі), проміри деталі.
Допоміжний час може бути машинно-автоматичним, машинно-ручним і ручним. Машинно-автоматичний допоміжний час витрачається при роботі на верстатах автоматах з автоматичним завантаженням деталі при механічному переміщенні частин верстата в вихідне положення. На протязі машинно-ручного допоміжного часу робота виконується робітником за участі механізму: наприклад, встановлення і зняття деталі за допомогою підйомного крану. На протязі ручного допоміжного часу робота виконується безпосередньо робітником без застосування якого-небудь механізму: наприклад, встановлення деталі вручну, вимірювання деталей, переміщення частин деталей вручну.
Час обслуговування робочого місця витрачається на догляд за робочим місцем і на підтримку його в робочому стані на протязі зміни.
Час обслуговування робочого місця і технологічних процесів обробки поділяється на час технологічного і організаційного обслуговування робочого місця.
Час технологічного обслуговування витрачається на догляд за робочим місцем при виконанні основної роботи: наприклад, час на заміну інструменту, що затупився, на регулювання і підналадку верстату в процесі роботи, на правку інструменту, змітання стружки в процесі роботи.
Час організаційного обслуговування витрачається на догляд за робочим місцем на протязі всієї робочої зміни, але переважно на початку і в кінці робочого дня: наприклад, час розкладання і збирання інструменту на початку і в кінці зміни, на чистку і змащування верстату, на огляд обладнання.
Часом роботи, не передбаченим виконанням виробничого завдання, рахується час виконання випадкових і невиробничих робіт, тобто непередбачених виробничим завданням, але викликаних виробничою необхідністю: наприклад, розмотування розбракованих бобін на мотальних машинах або зняття з заготовки зайвого припуску при механічній обробці і т.д.
Час перерв (час нероботи) – це період, на протязі якого робітник з різних причин не бере участі у роботі. Він поділяється на час регламентованих перерв, тобто перерв, які передбачені правилами внутрішнього порядку і існуючим законодавством, що регулює працю і відпочинок працюючих (час перерв на відпочинок і особисті потреби, виробничу гімнастику, час перерв). Враховуються також перерви, встановлені технологією і організацією виробництва: наприклад, технологічні перерви між стадіями фарбування і сушіння при багатослойовому покритті деталі барвниками; для провітрювання забоїв у шахті, перерви в роботі монтажників при підйомі блоку краном і т.д.
Тривалість перерв на регламентований відпочинок встановлюється в залежності від факторів, що враховують втомлюваність працівника: його фізичних зусиль, темпу роботи, забрудненості, вологості і температури повітря, шуму, вібрацій, теплових випромінювань і ін.
До часу нерегламентованих (усувних) перерв відносяться різні простої з технічних (ламання механізмів, відсутність різного виду енергії) і з організаційних причин (несвоєчасна подача матеріалу, інструменту, відсутність роботи), а також перерви, викликані порушенням трудової дисципліни робітником.
Затрати робочого часу виконавця можуть бути нормовані, ті, що включаються в склад норми часу, і ненормовані, які не включаються до складу норм часу. До нормованих належать затрати підготовчо-заключного часу, часу обслуговування робочого місця, а також затрати часу на регламентовані перерви. Всі інші затрати робочого часу виконавця вважаються втратами, усунення яких забезпечує підвищення продуктивності праці.
1.4 Планування робіт по вдосконаленню
організації і нормування праці.
Ефективність роботи по організації і нормуванню праці на підприємстві багато в чому залежить від якості розроблюваних планів і організації їх виконання. Для оцінки рівня організації і нормування праці на підприємстві слід планувати і аналізувати наступні показники:
Питому вагу чисельності робітників, праця яких нормується по міжгалузевих, галузевих і інших прогресивних нормативах;
Охоплення технологічних і трудових процесів нормами затрат праці;
Величину зниження затрат праці на виробництво (в процентах до всього об’єму затрат праці) за рахунок покращення нормування, підвищення якості норм;
Коефіцієнт корисного використання робочого часу і коефіцієнт використання виробничої потужності ділянки, цеху підприємства;
Степінь освоєння проектної трудомісткості і проектної продуктивності праці;
Частку приросту продуктивності праці за рахунок перевищення норм виробітку (часу) в загальному прирості продуктивності праці.
Для забезпечення систематичного вдосконалення організації і нормування праці на підприємстві необхідно здійснювати планомірну роботу і планувати на п’ятирічку і по рокам наступні напрямки: нормативно-дослідну роботу по розробці нормативів праці; зниження трудомісткості продукції і робіт по розробці і обслуговуванню виробництва; аналіз діючих норм затрат праці і їх перегляд; вивчення використання робочого часу (фотографія робочого часу, хронометраж і ін.); вивчення передового досвіду і поширення найбільш раціональних форм і прийомів роботи; підготовку і підвищення кваліфікації спеціалістів по організації і нормуванню праці.
На підприємствах постійно ведеться робота по забезпеченню росту продуктивності праці як головного джерела підвищення ефективності виробництва і важливого показника всієї системи трудових показників. Велике значення надається вивченню і розрахункам трудомісткості виробництва продукції. Для планування на підприємстві встановлюють планову нормативну, фактичну трудомісткість. Співставлення фактичної і нормативної трудомісткості дозволяє виявити резерви її зниження. Показник нормативної трудомісткості застосовується для розрахунків заробітної плати, собівартості і оптової ціни.
В залежності від категорії персоналу, праця котрого враховується при визначенні трудомісткості, розрізняють технологічні, комплексну, виробничу і повну заводську трудомісткість.
Технологічна трудомісткість визначається по кожній виробничій операції, деталі, вузлу і виробу по нормам часу робітників відрядників основного виробництва.
Комплексна трудомісткість розраховується як сума технологічної трудомісткості і затрат праці робітників-відрядників допоміжного виробництва і всіх робітників-погодонників основних і допоміжних цехів, які визначаються прямо або не прямо пропорційно технологічній трудомісткості кожного виду продукції.
Виробнича трудомісткість включає комплексну трудомісткість з додаванням затрат праці, пов’язаних з обслуговуванням процесу виробництва і створенням необхідних умов для його нормального функціонування. Ці затрати праці визначаються на кожну одиницю продукції за принципом пропорційного розподілу з врахуванням комплексної трудомісткості і об’ємів виробництва на одиницю продукції.
По підприємству, цехам, ділянкам і бригадам розраховують, планують, аналізують зниження трудомісткості Тр в результаті впровадження відповідних оргтехміроприємств:
а) зниження норми часу
Тр=(Нб-Нплп)QКд,
де Нб і Нпл – норми часу до і після впровадження міроприємства, нормо-год; Q – об’єм виробництва продукції, шт.; Кд – коефіцієнт терміну дії міроприємства;
б) збільшення норм обслуговування
Тр=(1/Ноб-1/Нопл)ФплКд,
де Ноб і Нопл – норми часу до і після впровадження міроприємства; Фпл – плановий фонд робочого часу, год.;
в) зменшення нормативної чисельності робітників
Тр=(Чб-Чпл)ФплКд,
де Чб і Чпл – нормативна чисельність робітників до і після впровадження міроприємств.
Планова технологічна трудомісткість Тр.пл визначається за формулою:
Тр.пл=(Т’р.пл.Q-Тр)/Q
де Т’р.пл – технологічна трудомісткість виробу на початок планового періоду, нормо-год.
Планова трудомісткість обслуговування Тобс по кожному виду робіт на одиницю основної продукції встановлюється, виходячи з трудомісткості обслуговування на одиницю основної продукції – в базисному і плановому періодах з врахуванням коефіцієнта зміни трудомісткості Кт по даному виду робіт:
Тобс=QбТр.плКт/Qпл,
де Qб і Qпл – об’єм одиниці основної продукції; Тр.пл – технологічна трудомісткість виробу на початок планового періоду, нормо-год.
Науково обгрунтовані розрахунки трудомісткості продукції дають можливість виявити, врахувати і аналізувати динаміку продуктивності праці, виявити резерви її підвищення як по підприємству в цілому, так і по окремим видам продукції, технологічним станом її виробництва. Показник трудомісткості продукції прямо пов’язаний з якісним рівнем нормування праці. Як трудомісткість, так і виробіток залежать від одних і тих же факторів – підвищення технічного рівня виробництва, росту фондоозброєності і енергоозброєності праці, її раціоналізації, скорочення простоїв і інших витрат робочого часу, підвищення кваліфікації кадрів.
Для виявлення шляхів зниження трудомісткості виготовлення виробів доцільно використовувати функціонально-вартісний аналіз (ФВА), мікроелементні нормативи і методи математичного моделювання з метою оптимальної організації трудових процесів. ФВА дозволяє мінімізувати трудові затрати на виготовлення виробів. Використання економіко-математичних методів і ЕОМ розкриває можливості вирішувати такі задачі, як оптимізація варіантів розподілу і кооперації праці, організація і обслуговування робочих місць, розрахунок норм часу і норм обслуговування.
Висновок
Праця –це свідома доцільна діяльність людей спрямована на створення матеріальних і духовних цінностей ,вона є першоосновою і необхідною умовою життя людини і супільства .
Предметом економіки прнаці є доцільність діяльності людей пристворенні матеріальних благ тьа сукупність відносин що складаються між носіями праці об`єктами .суб`єктами праці.
Праця обєднує економічні, соціальні,політичні,культурні елементи.Практичною функцією є формування системи соціально трудових відносин.
Праця – є сукупністю відносин що склалися на різних рівнях економічної системи.вона регулюється організаційними, правовими,психологічними,культурними,таіншими чинниками.Важливим елементом організації раці на підприємстві є організація робочих місць з метою створення на кожному з необхідних умов для високо продуктивної і високоякісної праці при якомога менших фізичних зусиллях і мінімальному нервовому напруженні працівника.
Основним недоліком з раціоналізації робочих місць ,що регулярно проводилися в радянський час ,був їх формальний характер.Слід врахувати ,що в повних умовах немає зайвих коштів для формальних заходів . Основною метою атестації і раціоналізації робочих місць ,як і всіх заходів з їх органіації ,має бути підвищення ефективності праці та дотримання вимог щодо охорони і безпеки прці.
