Реквізити ділових паперів
Для оформлення організаційно-розпорядчих документів використовують такі реквізити:
1. Державний Герб України (для державних організацій).
2. Емблема (логотип, фірмовий знак) організації.
3. Зображення нагород.
4. Код організації за класифікатором підприємств і організацій (УКПО).
5. Код форми документа за класифікатором управлінської документації (УКУД).
6. Назва міністерства чи відомства (для державних організацій).
7. Назва організації автора документа.
8. Назва структурного підрозділу.
9. Індекс підприємства зв'язку, поштова й телеграфна адреса, номер телетайпа (абонентського телеграфу), номер телефону (факсу), вихідні дані електронних засобів зв'язку, номер рахунка та назва банку.
10. Назва документа.
11. Дата.
12. Індекс (вихідний номер документа).
13. Посилання на індекс та дату вхідного документа.
14. Місце укладання та видання.
ІЗ. Ґриф обмеження доступу до документа.
16. Адресат.
17. Ґриф затвердження.
18. Резолюція.
19. Заголовок до тексту.
20. Позначка про контроль.
21. Текст.
22. Позначка про наявність додатка.
23. Підпис.
24. Ґриф погодження.
25. Віза.
26. Відбиток печатки.
27. Позначка про засвідчення копії.
28. Прізвище виконавця та номер його телефону.
29. Позначка про виконання документа та направлення його до справи.
30. Позначка про перенесення даних на машинний носій.
31. Позначка про надходження.
Сукупність певних реквізитів, розміщених у встановленій послідовності, називається формуляром.
Реквізити бувають постійні (для виготовлення уніфікованих форм чи бланків документів) і змінні (які використовують під час їх безпосереднього укладання).
Наявність того чи іншого реквізиту документа зумовлена назвою його виду, призначенням, змістом та підпорядкуванням вищому органу.
Реквізити в документі розміщують з урахуванням послідовності операцій його підготовки, оформлення й виконання.
Більшість документів умовно можна поділити па три частини:
1) заголовна (до неї відносять усі реквізити, що передують тексту); '
2) основна (текст і додатки до нього);
3) оформлення (реквізити, що розміщують нижче від додатків).
ПИСЕМНЕ НАУКОВЕ МОВЛЕННЯ
Метою наукового твору є знайомство читача з результатами досліджень учених у різних галузях знань, їй підпорядковані і спосіб викладення матеріалу, і, відповідно, мовні засоби, що використовуються. Ці засоби повинні забезпечувати повне і точне осмислення теми, послідовність і взаємозв'язок думок. Усі міркування автора твору спрямовані на переконливе обґрунтування висновків, результатів, які були досягнуті під час досліджень. Чітка послідовність мислення автора передбачає насамперед логічне, а не емоційно-чуттєве сприйняття наукового твору, тому емоційно-експресивні мовні засоби не є домінуючими в ньому.
Особливість наукового стилю визначається частим вживанням термінів, спеціальної лексики, складних речень. Хоча, безперечно, не слід забувати і про лексичне багатство мови, її виражальні можливості і намагатися писати не тільки змістовно, але й цікаво.
Своє, особисте ставлення до предмета мовлення є першою сходинкою на шляху до власної творчості. Студенти звикли вважати конспект скороченим, переважно механічним записом матеріалу лекції. Справді, конспект (лат. conspectus — огляд) — стислий письмовий виклад змісту лекції, доповіді, роботи. Коротко сформульовані основні положення цих матеріалів вже називають тезами. Вміння написати тези, конспект дозволяє краще, глибше засвоїти матеріал. Конспект можна порівняти з тезами в дещо розширеному вигляді. До нього входять цитати, тобто фактичний матеріал першоджерела, яке конспектують. Конспект може включати план, тези, цитати, тому ним найчастіше користуються. План складається з питальних чи розповідних речень, які є ніби заголовками до окремих частин книжки, лекції чи статті. Завдяки плану дотримується порядок, послідовність викладу матеріалу. План і тези можна порівняти зі словом і реченням. Перше щось називає, друге передає закінчену думку. Так чи інакше, автор тез відбирає значущу саме для нього інформацію, це вже прихована оцінка її.
Некритичність, інтелектуальна пасивність студента якоюсь мірою деформують, перекручують навчальний процес. Адже викладач і студент повинні бути рівноправними суб'єктами цього процесу. На практиці викладач найчастіше виступає саме в-такій ролі, а ось студент залишається об'єктом навчання, котрий не має ні голосу, ні власної думки. Таку ситуацію виправдовують недостатнім рівнем знань у вчорашнього школяра. Можна погодитися, що йому важко полемізувати з викладачем. Однак здоровий скептицизм — риса не тільки освіченої людини, але й такої, котра прагне отримати освіту. Будь-яка істина може стати вашим надбанням лише тоді, коли ви самі перевірили її на життєздатність, і тому треба сумніватися, вимагати, щоб вас переконували. І якщо автор статті, підручника не зміг цього досягти, треба мати сміливість сказати про це і обґрунтувати свої висновки.
Реферат, рецензія (відгук) допомагають студенту навчитися самостійно мислити в процесі пізнання. Існують певні етапи підготовки до написання наукового твору, правила його оформлення, вимоги до композиції, системи мовних засобів.
Логіка наукового дослідження визначає структуру твору. Його композиція складається з двох взаємопов'язаних частин: описової (оглядової) та основної. У першій, як правило, відбивається хід наукового дослідження та його актуальність. Тут слід також торкнутись (наскільки дозволяє обсяг твору) історії вивчення проблеми. Якщо в описовій частині йдеться про предмет і методи дослідження, то в основній — висвітлюються його методика, результати, робляться висновки.
Загальновживані слова, терміни, загальнонаукова лексика визначають мовні особливості стилю творів, в яких йдеться про результати досліджень, досягнення вчених. Слова в таких творах вживаються у своїх прямих значеннях, синонімів у наукових працях обмаль. Із зображувальних засобів переважають порівняння. Вони допомагають скласти об'ємне уявлення про предмет розповіді.
Природно, найбільшу частину інформації викладено із застосуванням саме загальнонаукових та спеціальних термінів. Вживають також слова й усталені словосполучення, що допомагають послідовно, логічно пов'язати між собою окремі частини наукового тексту. Це насамперед: таким чином, однак, крім цього, з іншого боку, в свою чергу, в даному разі, по-перше, описаний вище, наведені результати; на підставі отриманих даних; як показали дослідження.
Особливо необхідно виділити слова, які свідчать про ступінь достовірності (дійсно, зрозуміло, вірогідно), об'єктивність наведеної інформації (думають, вважають, стверджують, здається, можливо). Ці мовні засоби до того ж надають висловлюванню відносного характеру. А ось абсолютні твердження вимагають від автора найвищого ступеня відповідальності. У науковому стилі розширені функції іменників і прикметників за рахунок дещо звуженого використання дієслова. Для всіх його форм, а також для іменника характерні абстрактні, узагальнені значення. Числівники переважно пишуть не словами, а цифрами. Разом з екстралінгвістичними (немовними) засобами (одиницями виміру, формулами, графіками, схемами, ілюстраціями, кресленнями, діаграмами) це допомагає викласти необхідну інформацію стисло, компактно, наочно.
У науковій літературі поширені безособові, неозначено-особові речення, які використовуються для описування фактів, явищ, процесів. Номінативні речення — у назвах книг, розділів, у підписах до малюнків, ілюстрацій. Неповні речення майже не використовують. Часто вживають розповідні речення, досить рідко — питальні, а кличні майже не трапляються, оскільки вони емоційно забарвлені.
Направлення на аналіз __________________________________
Завдання № 1
Прочитайте словосполучення,
що характеризують різні дослідження.
Дослідження дуоденального вмісту: багатофракційне дуоденальне зондування; питома вага жовчі; печінкова жовч; міхурова жовч.
Дослідження випорожнень (калу): великий вміст жиру; залишки неперетравленої їжі; патологічні домішки.
Дослідження крові: час згортання крові; кислотно-основний стан; порушення кислотно-основного стану в організмі в бік підвищення аніонів кислот, ацидоз; колірний показник; швидкість осідання еритроцитів — ШОЕ; знижений вміст білка в крові, гіпопротеїнемія; підвищений вміст білірубіну в сироватці крові, гіпер-білірубінемія; глюкоза крові натще (натщесерце).
Дослідження мокротиння: безбарвне (в'язке, гнійне, іржаве, слизове, пінисте); шаруватість мокротиння.
Дослідження сечі: відстояна сеча; кількість виділеної сечі, діурез; колір (осад, питома вага) сечі.
Дослідження шлункового вмісту: наявність прихованої крові; неперетравлена (рослинна) клітковина; слиз; шлунковий сік; дослідження шлункового соку після пробного сніданку.
Завдання № 2
Сформулюйте репліки-запитання лікаря до пацієнта,
що стосуються проведення лабораторних досліджень.
Порівняйте свій варіант із поданим у ключі.
Ключ:
1. Приходьте вранці натще для аналізу крові.
2. Вам потрібно зібрати сечу в чистий посуд і принести для дослідження в лабораторію.
3. Вам зробили аналіз крові (сечі, калу)?
4. У вас є результати [ваших] аналізів?
5. Від якого числа [ваші] аналізи?
6. Це старий аналіз. Потрібен новий.
7. Я вам дам направлення на повторний аналіз крові (сечі, калу).
8. Скільки разів вам досліджували кров на реакцію...?
9. Лабораторні аналізи нормальні (погані, без змін, стали кращими, гіршими).
Завдання № З
Оформіть бланки направлення на аналіз.

Дитяча поліклініка Радянського району м. Києва
ДОСЛІДЖЕННЯ СЕЧІ № ______
Дитина ___________________________________________
Адреса ___________________________________________
Дільниця ____ для лікаря ____________________________
Доставлена кількість________________________________
Колір _______________ реакція ______________________
Питома вага _______________________________________
Прозорість________________________________________
Білок_____________________________________________
Альбумоза ________________________________________
Глюкоза__________________________________________
Ацетон ___________________________________________
Ацетооцтова к-та __________________________________
Жовчні пігменти __________________________________
Уробілін _________________________________________
Індикат __________________________________________
Діазореакція ______________________________________
Випадкові домішки ________________________________
***
Осад _________________________________________________________
______________________________________________________________
Мікроскопія осаду
1. Епітеліальні клітини
Плоскі _________________________________________
Поліморфні _____________________________________
2. Лейкоцити ___________________________________
3. Еритроцити __________________________________
4. Циліндри
Гіалінові _______________________________________
Зернисті ______________________________________
5. Клітини ниркового епітелію____________________
6. Солі _______________________________________
7. Слиз _______________________________________
8. Бактерії ____________________________________
_____________________________________________
Аналіз проводив
«___» ________________ 2000 р.
***
Дитяча поліклініка Радянського району м. Києва
ЛАБОРАТОРІЯ
«__»____________2000р.
Дослідження калу
Прізвище, ім'я ___________________________________
Адреса _________________________________________
Яйця глистів ____________________________________
Найпростіші ____________________________________
Р-ція Грегерсена ________________________________
Підпис ________________________________________
Завдання № 4
Доповніть репліки лікаря цифровими даними,
користуючись таблицею основних лабораторних показників.
— Зроблено клінічний аналіз крові.
— Швидкість осідання еритроцитів удвічі вища за норму, вона становить ... (дуже висока, ... мм за голину).
— Концентрація глюкози в крові низька ... (дуже висока ..., нормальна ....).
— Білок (холестерин, ліпіди) трохи підвищений (і) ... (знижений (і) ...).
— Гематокрит становить ... %.
— Гемоглобін підвищився (знизився) до ...
— Рівень калію (натрію, кальцію) сироватки крові відновився до норми ... (знизився ..... підвищився...).
— Формула крові у хворого (ої) нормальна.
— Час кровотечі, згортання крові і протромбіновий час у межах норми ...
— Зміни лейкоцитарної формули не виявлено.
— Кількість лейкоцитів ...
— Аналіз крові нормальний.