Особливості державного регулювання ЗЕД
Регулювання ЗЕД України здійснюється:
- державою в особи її органів в межах їх компетенції;
- недержавними органами управління економікою;
- самими суб'єктами ЗЕД.
Органами державного регулювання ЗЕД є:
- Верховна Рада;
- Кабінет Міністрів;
- Національний банк;
- Міністерство зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі;
- Державна митна служба;
- Експортно-імпортний банк;
- Центральне статистичне управління;
- Міністерство іноземних справ;
- податкові відомства.
Держава застосовує правові, адміністративні та економічні методи регулювання ЗЕД
Правове регулювання ЗЕД включає:
- розробку та прийняття нормативної бази в Україні та виконання норм міжнародного права;
- приєднання України до міжнародних організацій та конвенцій;
- укладання міждержавних угод; (договори про торгівлю та угоди про ліквідацію подв. оподаткування)
Адміністративне регулювання зовнішніх зв'язків здійснюються за допомогою таких важелів, як:
- реєстрація суб'єктів зовнішньоекономічних відносин;
- реєстрація зовнішньоекономічних контрактів;
- розробка системи нетарифного регулювання ЗЕЗ;
- митне регулювання;
- оперативне регулювання ЗЕД; ( з метою збалансованого розвитку ЗЕЗ і удосконалення інструментів реалізації зовнішньоекономічної політики країни в особливих випадках застосовують заходи оперативного регулювання ЗЕД,а саме: тимчасове зупинення ЗЕД та застосування інди­відуального ліцензування за порушення чинного законодавства України у сфері зовнішньоекономічних відносин).
До економічних регуляторів належать:
- розробка і встановлення податків у сфері зовнішніх зносин;
- затверджений порядок нагромадження і використання валютних коштів суб'Єктив ЗЕД;
- система розрахунків та кредитування експортно-імпортних відносин;
2. Державне регулювання ЗЕД та його функції.
Мета - прийняття системи протекціоністських норм і заходів, направлених на захист національного товаровиробника на внутрішньому і зовнішньому ринку.
Завдання держави помогти вивезти експортерам як можна більше продукції і обмежити імпорт, роблячи свої товари конкурент­ними на внутрішньому ринку.
Існує: вільна торгівля політика мінімального державного вміщання у внутрішню і зовнішню торгівлю, яка розвивається на основі вільних ринкових попиту і пропозиції.
Протекціонізм - державна політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції шляхом використання тарифних і нетарифних інструментів торгівельної політики.
Тарифні - ті що засновані на використанні митного тарифу; Нетарифні - всі інші, а саме:
а) кількісні методи (визначають кількість і номенклатуру товарів, що дозволені до експорту і імпорту)
- квотування (контингентування);
- ліцензування;
б) методи скритого протекціонізму (до них входять різноманітні митні формальності, санітарно-ветеринарні норми, система внут­рішніх податків і зборів, різноманітні адміністративні правила, які прямо не перешкоджають імпорту, але по суті, створюють приховані першкоди для ввозу іноземних товарів).
Основним показником, що оцінює ЗЕД є платіжний баланс - співвідношення між сумою платежів, здійснених даною країною за кордоном, і сумою надходжень у цю країну за певний період (рік, квартал, місяць). Перевищення надходжень над платежами утворює ак­тивне сальдо. Платіжний баланс включає платежі й надходження від зовнішньої торгівлі, різного виду послуг іноземній клієнтурі (транспортних, поштово-телеграфних від закордонного туризму)
Протекційна політика України розвивається по трьох напрямках:
1) встановлення тарифних митних бар'єрів;
2) встановлення нетарифних бар'єрів;
а) прямі - це ліцезування, квотування, створення невиправданих стандартів якості продукції, бюрократичні перешкоди в митних процедурах.
б) державна монополія на ЗЕД -(держава монополізує право здійснювати певні ЗЕЗ операції або торгівлю певними товарами (наркотичні речовини у медицині, алмази, золото). Ці операції здій­снюються або державою, або уповноваженім! державою приватними фірмами,
в) непрямі нетарифні бар'єри:
- державна система оподаткування, (акцизний збір);
- державна система норм і стандартів;
- закриття портів, ж-д станцій, аеропортів;
- заборона на ввезення, покупку товарів іноземного виробництва при наявності національних аналогів.
3) Стимулювання експорту - проходить при допомозі державного фінансування при вивченні світового ринку, підготовки кадрів:
а) виплата експортних премій (непрямі експортні премії - шляхом надання експортерам разових субсидій при експорті товарів. Вони ви­даються з фондів державного бюджету і дають змогу експортерам знижувати ціни товарів, що вивозяться і таким чином розширювати експорт.
б) податкові пільги (непрямі експортні премії - коли експортерам надаються різноманітні фінансові пільги (це звільнення компаній, які експортують товар, від оплати внутрішніх податків, звільнення від мита і т.д..))
в) надання льготних кредитів (кредитування експорту з метою розширення збуту товарів;
г) продаж товарів на експорт за демпінговими цінами, т.б. про­даж товарів на експорт за цінами нижчими, ніж ціни, встановлені кон­куруючими монополіями, і нижчими ніж світові ціни.
Останнім часом проходить лібералізація митної політики, перевід її на принципи вільної торгівлі.
Держави об'єднуються в економічні торгові союзи, ліквідуючи в рамках цих союзів митні бар'єри і виробляючи єдину митну політику у відношенні до третіх країн.
Н-д.: ЕКОСОР - економічна і соціальна рада при 00Н; ЄЕК - (європейська економічна комісія)
ЕКА - ( економічна комісія 00Н для Африки)
ЕКЛА - (економічна комісія для Лат. Америки)
ЕКЗА - (економічна комісія для Західної Азії)
ЕСКАТО - (економічна соц. комісія 00Н для Азії; Тихого океану)
ІКАО - (організація мітн. цивільної авіації)
ШО - (міжнародна морська організація)
ЮНЕСКО - (00Н з питань освіти, науки, та культури) ВООЗ - (всесвітня організація охорони здоров'я)
ВПС - (всесвітній поштовий союз)
МСЕ - (міжнародний союз електрозв'язку)
ВОІВ - (всесвітня організація інтел. властності) ГАТТ - (генеральна угода про тарифи і торгівлю)
ВТО - (всесвітня торгова організація)
ЮНКТАД - (коференція 00Н з торгівлі і розвитку)
"Группа семи" - нарада семи ведучих кап. країн з економічних питань
(США, Канадо, Великобританія, Німеччина, Італія, Франція, Японія)
МВФ:
ОЕСР (організація економічного співробітництва та розвитку);
СБ (світовий банк);
ЄВРР ( Європейський банк реконструкції та розвитку);
ЮНІДО (Організація 00Н із промрозвитку);
ЄЕС (європейська економічна співдружність);
ЄАВТ (Європейська асоціація вільної торгівлі);
АСЕАН (Асоціація держав Південно-Східної Азії);
НАФТА (Північно-Американська угода про вільну торгівлю).
3. Особліивості митного регулювання при здійсненні експортно-імпортних операцій;
а) Митні тарифи і рівні митного регулювання"
Одним із найбільш поширених регуляторів ЗЕД є митний тариф. Практично всі країни світу за його допомогою вирішують найрізноманітні завдання: (від захисту вітчизняного виробника до поповнення державного бюджету за рахунок коштів, вилучених на кордоні) Спеціально уповноваженим органом державного управління в галузі митної справи є Державний митний комітет України.
Митне регулювання ЗЕД України здійснюється відповідно до Митного кодексу законів України та міжнародних договорів.
У міжнародній практиці митне регулювання здійснюється на таких 4-х рівнях
1. Зона вільної торгівлі. У межах цієї зони країни-учасниці скасову­ють між собою торгові бар’єри, зберігаючи їх при цьому відносно третіх країн. Прикладом вільної торгівлі є Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ), яку засновано у 1960р..
2. Митний союз. У межах митного союзу країни-учасниці не тільки скасовують всі обмеження в торгівлі між собою, але й засновують єдину систему зовнішніх торговельних обмежень, що усуває тим самим нео­бхідність існування митної служби на внутрішніх кордонах.Відносно торгівлі прикладом митного союзу є Європейська економічна співдружність.
3. Спільний ринок, - у рамках якого учасники крім свободи торгівлі користуються свободою переміщень всіх факторів виробництва (міграція робочої сили і капіталу).
4. Повний економічний союз, в якому країни-учасниці уніфікують свою економічну політику стосовно торгівлі, міграцї робочої сили і пере­ливу капіталу.
Митні тарифи - будь-якої країни являють собою перелік товарів,що обкладаються митом. Ці товари об’єднані в групи за ознакою походження (рослинні, тваринні, промислові тощо) і за ступенем обробки товару.
б) Організація та здійснення митного контролю. Функції митних установ
Товари та інші предмети переміщуються через митний кордон України під митним контролем, який здійснюється з метою забезпечення дот­римання державними органами, підрозділами та їх службовими особами, законодавчого порядку.
Контроль здійснюється під час:
ввезення товарів на митну територію України і вивезенню за межі території України товарів з метою їх вільного використання з моменту ввезення (вивезення) і до пропуску через митний кордон;
тимчасового ввезення товарів на митну територію України і тимчасове вивезення товарів за межі митної території України;
транзиту через територію України.
Митний контроль здійснюється митними службами, які виконують слі­дуючи операції:
фіскальну (справл. мито, митні збори, акциз, ПДВ при імпорті товарів)
правову (проводять самостійно слідства у справах контробанди);
економічну (є органом економічної політики України);
виконують функцію валютного регулювання (контроль за поверненням валютної виручки)
в) Митне оформлення. Акредитація. Декларування товарів. Митне оформлення - це сукупність дій, пов'язаних з пропуском в Україну чи за її межі (в т.ч. за умов тимчасового ввезення чи тимчасового ввезення) товарів, майна та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України.
Обов'язковою умовою митного оформлення на вантажі є їх декларування. Декларування - це заява за встановленою формою точних даних про мету переміщення через митний кордон товарів та інших предметів і про самі товари та інші предмети, а також будь-яких відомостей, необ­хідних для митного контролю та митного оформлення.
Для декларування і митного оформлення товарів та інших предметів які переміщуються через митний кордон України ведуться ВМД. Для отримання або відправлення вантажів закордон суб'єкт ЗЕД повинен пройти на митниці процедуру акредитациї. Для чого на митницю подаються слідуючі документи:
облікова картка суб'єкта ЗЕД;
свідоцтво про державну реєстрацію;
свідоцтво облстатут управління про надання підприємству кодів;
статут підприємства; копію нотаріально завірену;
довідку обслуг по банку про відкриттю рахунків;
довідку про декларування валютних цінностей.
г) Суть та особливості застосування мита.
Митна вартість - ціна, яка фактично сплачена або підлягає сплаті
за товар на момент перетину митного кордону України.
Мито - це податок який стягується у зв'язку із ввозом іноземного товару
в країну.
Мито у тарифі встановлюється двома методами:
Адвалорне мито - це вказанне розміру (ставки) мита у вигляді процента (%) до ціни товару;
це мито від ціни або адвалорне;
Специфічне мито - вказанню розміру мита безпосередньо у грошовому виразі у вигляді певної суми, що стягується за маси, об'єму чиштуки товару.
Відносно товарів, що переміщуються через митний кордон України засто­совують три види ставок ;
преференційні - це особливі пільгові ставки, які включають звіль­нення від сплати мита і застосовуються до товарів, які походять з держав, що разом з Україною входять до митних союзів або створюють спеціальні митні зони, а також при встановленні якогось спеціального преференційного рішення відповідно до міжнародних договорів за участю України.
Преференції (це встановлення преферен ставок для зазначених товарів) застосовуються до товарів (країнам що розвиваються) від 1-ї до 24-ї товарної групи (за винятком товарів товарних груп 22 та 24 - пива і тютюнові вироби)
Пільгові ставки - застосовуються до товарів які мають походження з держав або економічних союзів, що користуються в Україні режимом най­більшого сприяння, а також до товарів з країн, які розвиваються (у межах товарних груп позицій 25-97).
Повні ставки - по інших товарах. Повним митом оподатковуються товари із Тайваню, ЮАР, Сербії, Хорватії, Словенії. За характером угоди застосовують:
ввізне мито;
вивізне мито .
Вивізне мито - нараховується на товари інші предмети при їх вивезенні
за межі території України(в Україні застосовується до металобрухту,
жива худоба, шкір)
Ввізне мито - нараховується на товари та інші предмети при їх ввезенні на митну територію України.
Визначення країни походження у разі ввезення товарів з країн, що розвиваються, які користуються преференціями, відбуваються на підставі угоди: "Про уніфіковані правила, які визначають походження товарів із країн, що розвиваються при наданні тарифних преференцій у рамках загальної системи преференцій" 1980 р.
За своїм походженням мито може бути:
автономним – створюються постановою державної влади даної країни незалежно від будь-яких угод з іншими країнами;
конвенційне - виробляється у процесі укладення угоди, договору з іншою країною і фіксується у цьому договорі.
Кожна країна має свою національну структуру тарифу. Протягом багатьох років держави намагалися уніфікувати митні бар'єри. До певної уніфікації тарифів спонукали чвсленні багасторонні угоди, укладені після II світової війни (ГАТТ - Генеральна Асамблея з торгі­влі і тарифів, ЄЕС - Європейська економічна співдружність, НАФТА (Північно-американська угода про вільну торгівлю) які вимагали співставлення тарифів різних країн. У 1950 р. у Брюсселі була підпи­сана конвенція про уніфікацію номенклатури митних тарифів і створена так звана брюссельська схема митного тарифу. За цією схемою в основу покладено поділ товарів за виробничим принципом.
Товарну номенклатуру ЗЕД розроблено на базі ГС (Гармонізованої системи описання і кодування товарів]та КНЄЕС (комбінованої тарифно-статистичної номенклатури Європейського економічного співтовариства), яка є основою системи заходів державного регулювання ЗЕД. Дев'ятизначний цифр, код ТНЗЕДСА:
перші шість цифр - код товару по ГС; ГСО. КТ
шість цифр + сьомий і восьмий знаки це є - код товару по КНЄЕС.
дев'ята цифра - призначена для можливої деталізації в майбутньому тих чи інших товарних позицій.
4} Система нетарифного регулювання.
Необхідно зазначити, що поряд із митом у зовнішній торгівлі з метою боротьби за ринки визначаються кількісні обмеження.
Основні форми кількісних обмежень:
Контингентування (це обмеження державною владою ввозу товарів певною кількістю чи сумою на встановлений період часу). Встановлюються шляхом укладення угод) Контингенти (квоти) бувають :
індивідуальні - квоти, що встановлюються щодо товару з визначенням конкретної країни, куди товар може експортуватись або з якої він може імпортуватись;
глобальні (загальні) квоти (контингенти), що встановлюються щодо товару без зазначення конкретних країн, куди товар експортується або з яких він імпортується;
групові квоти - що встановлюються щодо товару з визначенням груп країн, куди товар експортується або з яких він імпортується.
Методи скритого протекціонізму
При ліцензійній системі вільний ввіз тих чи інших товарів забороняється. Імпорт таких товарів може здійснитися тільки за спеціальною ліцензією.
Ліцензія - дозвіл на ввезення чи вивезення товарів, продукції, різних послуг.
Ліцензії поділяються:
Індивідуальна ліцензія - це переважно разовий дозвіл на ввіз певного товару, дійсний протягом обмеженого терміну;
Генеральна ліцензія - становить собою список товарів, які дозво­ляються ввозити чи вивозити протягом зазначеного у ній часу.
Поряд із прямими обмеженнями товарів у вигляді мита та кількіс­них обмежень промислово-розвинуті країни використовують цілу сис­тему заходів непрямого (скритого) протекціонізму. В їх число входять:
різноманітні митні оформлення;
санітарно-ветеринарні норми;
система внутрішніх податків і зборів;
різноманітні адміністративні (правила, що стосуються використання іноземних товарів, які прямо не перешкоджають імпорту, але по суті, створюють приховані перешкоди для ввозу іноземних товарів.
Режим ліцензування товарів на імпорт, поширюється на:
а) хімічні засоби захисту рослин;
б) фармацевтичні препарати;
в) препарати косметичні;
г) ветеринарні препарати.
Режим ліцензування товарів на експорт:
а) кольорові метали, їх відходи;
б) руди і концентрати дорогоцінних металів;
в) вугілля;
г) нафтопродукти, масла;
д) електроенергія;
е) дорогоцінне і напівдорогоцінне каміння.
За умов перехідної економіки держава змушена визначати порядок ліцензування і квотування.
Розподіл ліцензій проводиться:
За системою явної переваги;
За "методом витрат";
Аукціон на конкурентній основі.
За системою явної переваги держава закріплює ліцензії за певними
фірмами без попередніх заявок чи переговорів;
Надаючи ліцензії за "методом витрат" держава змушує претен­дентів конкурувати на неціновій основі. Наприклад: раніше прийшов - раніше отримав. або розподіл ліцензій на імпорт промислової сировини в залежності від кількості виробничих потужностей;
Найсправедливішим та ефективним є аукціон квот на конку­рентній основі.
Отже, на сьогоднішній день у суб'єкта ЗЕД існує три шляхи отримання квоти чи ліцензії на експорт товару:
отримання держзамовлення (чи держконтракту, за якого квота і ліцензія видають безкоштовно;
можна отримати експортну квоту і ліцензію у МЗЄЗТ, оплативши пов­ністю експортне мито;
можна купити квоту на аукціоні і безкоштовно стати власником ліцензії,