Органи державного регулювання
фінансового ринку
В основі виділення органів управління фінансовою системою лежить її внутрішня структура. Загальне керівництво фінансовою діяльністю в будь-якій країні здійснюють органи державної влади і управління.
До організаційного складу фінансової системи України входять:
а) органи управління
б) фінансові інститути
Фінансові органи та інститути можуть бути згруповані в чотири блоки.Перший блок становлять органи, які функціонують у сфері бюджету держави. Це насамперед Міністерство фінансів України та його відокремлені підрозділи -  державне казначейство і контрольно-ревізійна служба. До цієї ж групи відноситься державна податкова адміністрація, яка в 1996 р. виділилась зі складу Міністерства фінансів.Другий блок становлять контрольно-регулюючі органи — Рахункова палата Верховної Ради України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Комітет з нагляду за страховою діяльністю. Аудиторська палата і аудиторські фірми.Третій блок становлять фінансові інститути, які працюють на фінансовому ринку: Національний банк України і комерційні банки, міжбанківська валютна біржа, фондові біржі та фінансові посередники, страхові компанії. Дочетвертого блоку входять органи управління цільовими фондами: Пенсійний фонд України, Фонд соціального страхування.
Існує досить складна схема взаємозв'язку органів управління фінансовою системою з її окремими сферами й ланками. Як видно з наведеного розподілу повноважень фінансових органів та інститутів, основна увага в системі управління зосереджена на бюджеті держави. Це цілком природно, оскільки саме в ньому концентруються фінансові потоки та зв'язки.
Окремі сфери і ланки не мають відповідних фінансових органів чи інститутів управління. Фінанси суб'єктів господарювання керуються фінансовими службами в складі управлінських структур підприємств та організацій, господарських товариств і холдингових компаній, міністерств і відомств.
Як визначалося раніше управління фінансами в Україні здійснює відповідний фінансовий апарат. Розподіл функцій в управлінні фінансами між державними органами є таким.
Верховна РадаУкраїнияк найвищий орган законодавчої влади приймає закони, у т. ч. з фінансових питань, затверджує Державний бюджет України та здійснює контроль за його виконанням в особі Рахункової палати, визначає засади внутрішньої і зовнішньої політики в сфері фінансів.
Президент України як глава держави створює у межах коштів, передбачених Державним бюджетом для здійснення своїх повноважень, консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби, підписує закони, прийняті Верховною Радою, має право вето щодо цих законів із наступним поверненням їх Верховній Раді на повторний розгляд.
Кабінет Міністрів України як найвищий орган виконавчої влади забезпечує проведення фінансової, інвестиційної та податкової політики, політики у сферах праці і зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки, культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування; організовує розробку проекту закону про Державний бюджет і забезпечує його виконання.
Міністерство фінансів Українияк центральний орган виконавчої влади, підвідомчий Кабінету Міністрів виконує такі функції:
· реалізує державну фінансову політику;
· складає проект Державної о бюджету;
· організовує виконання Державного бюджету;
· контролює виконання Державного бюджету та складав звіт про його виконання;
· забезпечує захист фінансових інтересів держави, здійснює контроль за дотриманням фінансового законодавства;
· проводить методичну роботу з питань фінансового та бюджетного планування;
· здійснює управління державним внутрішнім і зовнішнім боргом;
· розробляє пропозиції з удосконалення податкової політики;
· здійснює контроль за випуском і обігом цінних паперів бере участь в роботі керівних органів фондових бірж;
· вивчає валютно-фінансові проблеми в сфері міжнародного;
· економічного співробітництва;
· готує і подає до Кабінету Міністрів пропозиції щодо вступу України до міжнародних фінансових організацій та членства в них тощо.
До 1996 року в складі Міністерства фінансів знаходиласяДержавна податкова служба України. Але пізніше вона була відокремлена від Міністерства фінансів (що було аргументовано метою посилення контролю за справлянням податків) і набула статусу окремого міністерства.
Головними завданнями Державної податкової адміністрації є:
· здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати податків і зборів;
· розробка пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства, прийняття нормативних актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування;
· формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та єдиного банку даних про платників - юридичних осіб;
· проведення роз'яснювальної роботи серед платників податків з питань оподаткування;
·попередження та розкриття злочинів та інших правопорушень у сфері оподаткування.
При Міністерстві фінансів України діють Державна контрольно-ревізійна служба (ДКРС) та Державне казначейство.
ДКРС була створена в січні 1993 р., про що свідчить Закон України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні”. Головними завданнямиДержавної контрольно-ревізійної служби є:
· здійснення державного контролю за витрачанням коштів і матеріальних цінностей в міністерствах, відомствах, державних комітетах, державних фондах, бюджетних установах, а також на підприємствах і організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів;
· здійснення контролю за станом і достовірністю бухгалтерського обліку і звітності в цих установах;
· розробка пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
Наказом Президента України від 27.04.1995 року було засноване Державне казначейство України при Міністерстві фінансів на базі відповідно ліквідованих Управління виконання Державного бюджету та Головного управління обслуговування державного зовнішнього боргу Міністерства фінансів.
Основними завданнями Державного казначейства є:
1) організація виконання Державного та місцевих бюджетів України і здійснення контролю за ними;
2) управління наявними коштами Державного бюджету України, у тому числі, в іноземній валюті, та коштами державних позабюджетних фондів у межах видатків, визначених на відповідний період;
3) фінансування видатків Державного бюджету України;
4) облік та касове виконання Державного бюджету України та місцевих бюджетів;
5) складання звітності про стан виконання Державного бюджету України та місцевих бюджетів;
6) здійснення управління державним внутрішнім і зовнішнім боргом відповідно до чинного законодавства;
7) розподіл відрахувань від загальнодержавних податків, зборів та обов’язкових платежів за нормативами, затвердженими Верховною Радою України, між різними рівнями бюджетної системи;
8) здійснення контролю за надходженнями та використанням коштів державних позабюджетних фондів;
9) розробка нормативно-методичних документів з питань бухгалтерського обліку, звітності та організації виконання бюджетів усіх рівнів, які є обов’язковими для всіх підприємств, установ та організацій, що використовують бюджетні кошти та кошти державних позабюджетних фондів.
У 1997 році було прийнято Закон "Про Рахункову палату Верховної Ради України".
Основними завданнями Рахункової палати є:
· контроль за своєчасним виконанням Державного бюджету, фінансуванням загальнодержавних програм, укладанням угод про державні позики і кредити;
· контроль за використанням золотого запасу, дорогоцінних металів та каменів;
· надання кредитів та здійснення операцій з розміщення золотого резерву і резерву в іноземній валюті.
Органи місцевого самоврядування у сфері фінансів мають такі повноваження:
· самостійно розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети;
· використовують вільні бюджетні кошти, додатково отримані в процесі виконання місцевих бюджетів;
· мають право встановлювати розміри ставок місцевих податків і зборів, перелік яких затверджується Верховною Радою України;
· мають повноваження в галузі ціноутворення;
· мають право здійснювати місцеві позики, випускати цінні папери та організовувати грошово-речові лотереї;
· можуть виступати гарантами під надання кредитів підприємствам і установам, що належать до комунальної власності тощо.