Обсерваторія на горі Піп-Іван - привід минулого чи зародок майбутнього?
таке питання постає, коли перед очима з'являється велична споруда — високогірна обсерваторія, погодьтеся — побачити одну з найпотужніших до Другої світової війни обсерваторію міжнародного стратегічного значення у себе вдома — в рідних Карпатах — дивовижа!
Саме таку будівлю, а точніше, її руїни, легко побачити, подорожуючи Карпатами. Це "Білий слон", як її називає народ, на одній із найбільших вершин
Чорногорського хребта - горі Піп-Іван (2022 м над рівнем моря). Ця унікальна споруда створена людьми, а не Богом, як може здатися, адже побудувати її на такій висоті було майже неможливо.
Будівництво обсерваторії розпочалося влітку 1936 року за проектом архітекторів К. Марчевськогота Й. По-госького (на закритому конкурсі його було визнано найкращим), а у липні 1938 року міністерством протиповітряної оборони Польщі його було завершено.
Будинок має форму дзеркального відбитку латинської літери "І", а вгорі розташований астрономічний купол. Товщина стін цієї будівлі становить 1,5 м, тут є 43 приміщення і 57 вікон. Двосхилий дах було накрито мідною бляхою. А два поверхи зі східного боку і п'ять рівнів будівлі із західного роблять споруду величною і недосяжною. Хоча ходять чутки, що сама обсерваторія розташована глибоко в надрах гори, а будівля вгорі — тільки для краси.
Обсерваторію використовували не тільки для наукових досліджень, а й як військовий об'єкт. Незважаючи на те, що в обсерваторії дослідження проводили неповних 14 місяців, цей період увійшов в українську та польську історію. За час свого існування вона кілька разів міняла власників, проте жоден з них не затримався тут надовго. Спочатку були поляки, що напередодні Другої світової війни евакуювалися вглиб Карпат, потім були й угорські війська, й Радянська влада.
Перше обсерваційне фотографування новим апаратом виконав 1937 року Мацей Бєліцький. Йому вдалося отримати чотири фотографії планетоїда Інте-рамня. Кількома місяцями пізніше було зроблено дві фотографії комети Юрофф-Ахмаров-Гассель. Про ці роботи відомо з журнальних публікацій. Отримані таким чином дані були опубліковані у журналі Варшавської обсерваторії 19 та 31 січня 1938 року. А згодом, з 19 квітня до 4 травня 1939 року опубліковано дві фотографії комети Юрофф-Ахмаров-Гассель. Надбання цього періоду велика кількість фотографічного матеріалу. Але брак знань не дозволив як слід оцінити важливість напрацьованого. Навесні 1939 року до роботи в обсерваторії приступив доктор наук Володимир Зон. Він фотографував зірки у двох кольорах, які вирізнялися інтенсивністю свічення на чорно-білих фотознімках. На такій плівці неможливо зафіксувати червоний колір зірок, тому й порівняння інтенсивності світіння білих та жовтих зірок було неможливим. Робота стосувалася сузір'я Чумацького Шляху. Недопрацьований матеріал доктора Зона, що зберігався у Варшаві, зазнав повного знищення під час Варшавського повстання 1944 року.
У квітні 1939 року до обсерваторії прибув магістр Стефан Щирбак для проведення астрономічної роботи (за дорученням професора Камінсь-кого). Тоді він здійснив близько 70 візуальних оцінок яскравості миготливих зірок, виконав серію малюнків з обертання Марса, визначив шість позицій комети Брукса. Він витратив близько двадцяти годин на пошук нових комет за допомогою 80-міліметрового телескопа. Стефан Щирбак виконував спостереження в обсерваторії, де й загинув у період військових дій.
Було знищено весь архів обсерваторії, а місцеві жителі розтягли все, що могло згодитися в господарстві, залишивши тільки кріплення від астрографа, яке не змогли зрушити з місця.
До речі, верхів'я Чорногори — найвище місце, де є рукотворна споруда ("Білий слон"), в якій постійно жили й працювали люди і де є оброблена ділянка землі, на якій вирощували навіть цитрусові культури.
Сьогодні влада має намір відновити приміщення обсерваторії, адже, незважаючи на більш як 60 років руйнації, стіни й фундамент збереглися у задовільному стані. На шляху до відновлення споруди насамперед необхідно відчужити територію в Українського національного парку та поновити стан будівлі. Дехто запевняє, що тут вигідно було б заснувати інститут природничих наук; Львівський університет пропонує відновити високогірну багатопрофільну станцію, а професор О. Адаменко хоче запровадити туристичний центр. Одні думають так, інші інакше, але хто з них наважиться на перший крок, невідомо. Найважче буде знайти фінансування на відбудову й утримання об'єкту, на функціонування якого Державний метеорологічний інститут свого часу давав приблизно 50 тисяч злотих щомісяця. Нині будинок стоїть пусткою, руйнується.
Влітку тут можна зустріти туриста, що ховається від негоди, або вівчара. Прославлене минуле обсерваторії відоме лише старожилам... Тепер цей знаменитий будинок з тесаного каменю посірів, з нього здерли мідне покриття, повиривано вікна, згнила підлога, але є надія, що людські руки оновлять колишню красу. Так хочеться вірити, що ми станемо свідками другого народження дивовижної споруди на Чорній горі.
