АНОТАЦІЯ Курсова робота: ____ с., ___ рис., ___ табл., ____ джерел. Предметом дослідження є стан співробітництва України з міжнародними валютно-фінансовими організаціями. Об’єктом дослідження курсової роботи є міжнародні валютно-фінансові відносини України з МВФ та Світовим Банком. Зважаючи на актуальність теми, метою курсової роботи є розгляд теоретичних основ співробітництва України з міжнародними фінансовими організаціями, оцінка його позитивного та негативного аспектів та розробка пропозицій щодо покращення відносин України з міжнародними валютно-фінансовими інституціями. В курсовій роботі були застосовані методи наукового аналізу і синтезу, порівняння, збору і обробки інформації, дедукції і індукції, моделювання тощо. При написанні курсової роботи було використано законодавчі і нормативні акти, підручники, навчальні посібники, статті з журналів і газет провідних сучасних фахівців. Сьогодні Україна невповні використовує потенціал такої співпраці як щодо залучення іноземних капіталовкладень, так і розв'язання проблеми зовнішнього боргу, а також побудови довгострокових і стабільних відносин із міжнародними фінансовими структурами. Це зумовлює потребу в розробці обґрунтованої стратегії поведінки України з МФО і тактики взаємодії з ними на майбутнє, спрямованих на підвищення ефективності зовнішніх фінансових запозичень у контексті структурної перебудови економіки, її фінансового сектора тощо. Ключові слова: МІЖНАРОДНА ОРГАНІЗАЦІЯ, МВФ, СВІТОВИЙ БАНК, ЄБРР. ЗМІСТ Вступ Розділ 1. Теоретичні аспекти діяльності міжнародних організацій 1.1 сутність та принципи діяльності міжнародних організацій 1.2 класифікація міжнародних організацій 1.3 нормативно-правове забезпечення Розділ 2. Аналіз співробітництва україни із міжнародними організаціями 2.1 аналіз розвитку співробітництва україни з міжнародними організаціями 2.2 міжнародний валютний фонд, його основна діяльність та напрямки співробітництва з україною 2.3 стан та перспективи співпраці україни зі світовим банком та його основними інституціями Розділ 3. Проблеми та перспективи покращення співпраці україни з міжнародними організаціями 3.1 проблеми співпраці україни з міжнародними організаціями 3.2 перспективи співпраці україни з міжнародними організаціями Висновки Список використаних джерел ВСТУП Неухильний процес поглиблення інтернаціоналізації економічного життя, який має своїми проявами розширення і ускладнення взаємозв’язків національних економік, усуспільнення характеру праці та виробництва в глобальному масштабі, об’єктивно підвищує значення зовнішніх джерел фінансових ресурсів для будь-якої національної економіки. Особливе місце серед них належить кредитуванню з боку міжнародних фінансових організацій (МФО). Що стосується країн з перехідною економікою, то саме співробітництво з провідними МФО на початковому етапі трансформаційних перетворень відіграло вагому роль у вирішенні таких стратегічно важливих завдань, як структурна перебудова народногосподарських комплексів, системи власності та матеріального виробництва, запровадження дієвих моделей промислової політики тощо. Разом з тим, слід відмітити, що хоча кредитні ресурси МФО і є одним з найпоширеніших інструментів акумуляції грошових ресурсів до національних економік, сприяючи включенню країн-реципієнтів до міжнародних ринків фінансів та капіталів, проте вимагає зваженого підходу до оцінки співробітництва з міжнародними фінансовими установами та визначення переваг і недоліків залучення до національних економік кредитного капіталу цих інституцій. Актуальною дана проблематика є і для України, яка пов'язує свою інтеграцію у світову економіку та вихід на міжнародні фінансові ринки з поглибленням співробітництва із такими впливовими МФО, як Міжнародний валютний фонд та група Світового банку. В даному аспекті слід зауважити, що на сьогодні наша держава невповні використовує потенціал такої співпраці як щодо залучення іноземних капіталовкладень, так і розв'язання проблеми зовнішнього боргу, а також побудови довгострокових і стабільних відносин із міжнародними фінансовими структурами. Це зумовлює потребу в розробці обґрунтованої стратегії поведінки України з МФО і тактики взаємодії з ними на майбутнє, спрямованих на підвищення ефективності зовнішніх фінансових запозичень у контексті структурної перебудови економіки, її фінансового сектора тощо. Проблемами співпраці України з МФО займалися такі українські дослідники як А. Гальчинський, В. Геєць, Л. Кістерський, Г. Климко, Ю. Ковбасюк, В. Колосова, Л. Ларіонова, Я. Оніщук, О. Пересада, Г. П'ятаченко, В. Хорошковський та інші. Предметом дослідження є стан співробітництва України з міжнародними валютно-фінансовими організаціями. Об’єктом дослідження курсової роботи є міжнародні валютно-фінансові відносини України з МВФ та Світовим Банком. Зважаючи на актуальність теми, метою курсової роботи є розгляд теоретичних основ співробітництва України з міжнародними фінансовими організаціями, оцінка його позитивного та негативного аспектів та розробка пропозицій щодо покращення відносин України з міжнародними валютно-фінансовими інституціями. Для досягнення означеної мети в роботі було поставлено такі завдання: - проаналізувати характер, масштаби та особливості співробітництва України з МФО на різних етапах розвитку; - дослідити специфіку, основні напрями та форми співпраці України з міжнародними фінансовими організаціями універсального характеру; - оцінити роль і значення кредитного капіталу міжнародних фінансових організацій у трансформаційних процесах країн з перехідною економікою; - розробка пропозицій з метою покращення відносин України з сучасними міжнародними валютно-фінансовими організаціями. Джерелами вихідної інформації при написанні роботи були: періодичні видання, навчальні посібники, нормативно-правові акти, дані офіційного сайту Міністерства Фінансів України, Міністерства економіки України та офіційного сайту МВФ. РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДІЯЛЬНОСТІ МІЖНАРОДНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ 1.1 Сутність та принципи діяльності міжнародних організацій Об’єктивна необхідність посилення розвитку міжнародних організацій, пояснюється сукупністю вагомих чинників: Зростаюча кількість проблем, що виникають на перетині кількох сфер: валютних відносин і торгівлі, торгівлі та фінансових ринків тощо; Тривалий період узгодження та використання дискретної координації; Велика кількість учасників переговорного процесу, що ускладнює досягнення консенсусу; Залежність учасників переговорів та урядових осіб від тиску виборців і громадської думки в країні; Складність та дорожнеча інформаційного забезпечення взаємодії. Серед суб’єктів системи міжнародних фінансів найбільш зацікавленими в існуванні міжнародних організацій, установ та конференцій є держави (уряди), оскільки використовуючи досвід та відповідний арсенал методів впливу, міжнародні інститути допомагають різним країнам координувати свої дії на світовій арені. Міжнародні організації необхідні також для нормального існування та динамічного розвитку компаній, які в різних формах беруть участь у міжнародному бізнесі і під час здійснення комерційних операцій натрапляють на внутрішні та міжнародні обмеження, рис.1.1, які є різними у різних країнах та регіонах.
ІІІ ІІІ Рис. 1.1 місце міжнародних організацій у міжнародному бізнесі. І – потоки (товари, послуги, інформація, фінансові та трудові ресурси); ІІ – внутрішні обмеження (національне середовище фірми); ІІІ – міжнародні обмеження (міжнародне середовище); ІV – міжнародні організації. Характерною рисою сучасного етапу розвитку міжнародних організацій є розширення їх компетенції і ускладнення структури. Загальна кількість міжнародних організацій наближується до 5 тисяч, з яких понад 400 – міжурядові. Організації економічного напрямку становлять найбільшу частку – понад 50 % усіх міждержавних організацій, табл..1.1 Таблиця 1.1 Динаміка створення міжнародних організацій. 1910-1914 1925-1929 1935-1939 1945-1949 1956-1957 1966-1967 1972-1973 1990 2000
Загальна кількість МО 212 464 618 962 1117 2134 2750 4300 5000
Сучасний етап розвитку міжнародних організацій починається з 1945 року. Йому властиві такі риси: Збільшення впливу міжнародних організацій на міжнародне життя, зокрема економічне; Посилення ролі недержавних організацій у вирішенні світових проблем (через систему консультацій); Поява і вже понад 50-річне успішне функціонування універсальної організації глобального типу – Організації Об’єднання Націй; Утворення інших функціональних організацій глобального типу – Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Генеральної угоди з тарифів та торгівлі, Всесвітньої торговельної організації. Формування мережі міжнародних організацій наднаціонального типу, які інституціонально забезпечують діяльність регіональних інтеграційних угрупувань; Посилення позиції ООН завдяки створенню системи «спеціалізованих установ» у складі шістнадцяти міждержавних організацій; Розширення сфери діяльності міжнародних організацій; Значне збільшення кількості як міждержавних, так і недержавних міжнародних організацій. Існує два підходи визначення поняття міжнародної організації: Інституціональний (звужений) підхід: міжнародна організація – це стабільний інститут багатосторонніх міжнародних відносин, який створюється, щонайменше, трьома сторонами (державами) і має погодженні учасниками цілі, компетенцію та свої постійні органи, а також інші специфічні політико-організаційні норми (статут, процедура, членство, порядок прийняття рішень). Відповідно наданому визначенню та нормам міжнародного права належність до міжнародних організацій визначають наступні критерії: Об’єднання сторін різної національності (держав, юридичних та фізичних сторін); Погоджені, спільні, постійні цілі; Наявність міжнародного установчого документу; Постійні організаційні структури; Політико-організаційні норми; Юридична рівність учасників; Відповідність цілей створення та діяльності загально визначеним принципам і нормам міжнародного права. Розширений підхід до визначення міжнародних організацій: міжнародна організація – це будь-яка група або асоціація, яка у своїй діяльності виходить за межі однієї країни і має постійну структуру органів Таке розширене тлумачення припускає віднесення до міжнародних організацій транснаціональних корпорацій і навіть кримінальних групувань. 1.2 Класифікація міжнародних організацій Міжнародні організації можна розрізняти щонайменше за трьома базовими критеріями: членство держав, географічне охоплення, компетенція. Крім цих характеристик можна доповнити ознаками юридичного статусу, характеру діяльності, періоду функціонування та порядку вступу до організації, табл..1.2 Таблиця 1.2 Типізація міжнародних організацій. Критерії типізації Типи організації
Характер повноважень (юридичний статус) Міжнародні
Наднаціональні
Характер діяльності Регульовані
Контрольні
Координаційно-інформаційні
Консультативні
Період функціонування Тимчасові
Постійні
Порядок вступу до організації Відкриті
Закриті
Міжнародні міждержавні організації (МДО) – це об’єднання держав, які створені на основі міжнародної угоди, оформлені в систему постійно діючих органів, мають визначену та погоджену мету, міжнародну правосуб’єктність і засновані згідно з нормами міжнародного права. Міжнародні недержавні організації (НДО) – організаційно оформлені за спільними або близькими соціальними, політичними, економічними, ідейними, професійними та іншими інтересами об’єднання різних громадських угрупувань з різних країн. Класифікація міжнародних організацій за трьома найпоширенішими критеріями подана в таблиці 1.3 Таблиця 1.3 Основні типи міжнародних організацій. Географічне охоплення
Функціональна спрямованість
Членство
Універсальні Спеціалізовані
Глобальні Організація Об’єднаних Націй (ООН) Міжнародний валютний фонд (МВФ) Всесвітня торговельна організація (ВТО) МДО
Всесвітня федерація асоціацій ООН Асамблея громадян світу Всесвітня федерація наукових працівників Міжнародна асоціація економічних наук Міжнародна торговельна палата НДО
Регіональні Організація американських держав Організація африканської єдності Асоціація країн Південно-Східної Азії Дунайська комісія Арабська поштова спілка Міжамериканський банк розвитку МДО
Європейський рух Організація солідарності народів Азії та Африки Тихоокеанська туристська організація. НДО
Головним світовим центром координації зусиль з підтримання миру, зміцнення безпеки, розвитку міжнародного співробітництва – Організація Об’єднаних Націй (ООН), створена 26 жовтня 1945 року Організація об’єднаних націй має шість головних органів, рис.1.2.
Рис.1.2. Принципова схема структури ООН Головним органом з координації економічної діяльності ООН та спеціалізованих установ, пов’язаних з ООН є Економічна і Соціальна Рада (ЕКОСОР). За регіонами представництво розподіляється наступним чином: 14 місць – квота Африки, 10 – Латинської Америки, 11 – Азії, 13 – Західної Європи та інших країн і 6 – країни Східної Європи. Членів ЕКОСОР обирають строком на три роки, щорічно по 18 членів. Кожен член Ради має один голос, рішення приймаються простою більшістю голосів. ЕКОСОР проводить щорічно дві сесії тривалістю 1 місяць: у Нью-Йорку та в Женеві. Як один із шести головних органів ООН Економічна і Соціальна Рада обговорює міжнародні соціальні і економічні проблеми глобального і міжгалузевого характеру і розробляє рекомендації щодо політики з цих проблем для країн-членів і для системи ООН. Механізм допоміжних органів ЕКОСОР складається з функціональних комісій, постійних комітетів, регіональних комісій, постійних експертних органів, рис.1.3.
Рис. 1.3. Робочі органи ЕКОСОР В межах дисципліни «міжнародні фінанси» цікавими є економічні організації системи ООН. У структурі Генеральної Асамблеї економічними питаннями займаються: Комітет з економічних і фінансових питань, Комісія ООН з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ), Комісія з міжнародного права, Комітет з інвестицій. , Комісія ООН з права міжнародної торгівлі – ЮНСІТРАЛ (UN Commіssіon on Іnternatіonal Trade Law - UNCІTRAL) була створена в 1966 році з метою сприяння гармонізації та уніфікації правих норм у міжнародній торгівлі. До завдань ЮНСІТРАЛ належать: координація роботи міжнародних організацій з правових питань міжнародної торгівлі; сприяння ширшій участі держав в існуючих міжнародних конвенціях; розробка нових конвенцій та інших документів стосовно права міжнародної торгівлі; підготовка кадрів і надання допомоги в правовій сфері міжнародної торгівлі. Комісією прийнятті чисельні конвенції: Конвенція ООН про позовну давність у міжнародній купівлі – продажу товарів (1974 р.), Конвенція ООН про морські перевезення вантажів (Гамбурзьки правила, 1978 р.), Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (Віденська конвенція про купівлю-продаж, 1980 р.), Конвенція ООН про міжнародні переказні векселі і міжнародні прості векселі (1988 р.). Комісією прийнятті Арбітражні правила ЮНСІТРАЛ (1976 р.) і правові принципи укладання міжнародних контрактів з промислового будівництва, розробляється типовий закон про електронні перекази грошових коштів. Україна є членом ЮНСІТРАЛ і приєдналася в останні роки незалежності до багатьох конвенцій. Комісія з міжнародного права – КМП (Іnternatіonal Law Commіssіon - ІLC) утворена у 1947 році з метою сприяння міжнародному співробітництву і розвитку міжнародного права та його кодифікації. Комісія готує проекти з питань, які вона визначає або самостійно, або які передані їй Генеральною Асамблеєю чи ЕКОСОР. На основі проектів Комісії були прийнятті такі конвенції з економічних питань: Конвенція про риболовство й охорону ресурсів відкритого моря; Міжнародна конвенція про право договорів між державами міжнародними організаціями або між міжнародними організаціями. Комітет з інвестицій (Іnvestment Commіttee) створений у 1947 році для сприяння Секретаріату в розміщенні інвестицій з коштів Пенсійного фонду та інших трастових і спеціальних фондів, які перебувають під контролем ООН. Органи, які мають на меті сприяння економічному та соціальному співробітництву країн певного регіону відносяться до складу Регіональних економічних комісій ЕКОСОР: ЄЕК – Європейська економічна комісія, ЕСКАТО – Економічна і соціальна комісія для Азії та Тихого океану, ЕКЛАК – Економічна комісія для Латинської Америки і країн Карибського басейну, ЕКА – економічна комісія для Африки, ЕСКЗА – Економічна і соціальна комісія для Західної Азії. Традиційно приоритетними в діяльності Європейської економічної комісії - ЄЕК (UN Economіc Commіssіon for Europe – UN/ECE) останні роки є: сприяння розвитку європейської торгівлі, довгострокове економічне планування і прогнозування, науково-технічне співробітництво і захист довкілля. Поточною діяльністю Комісії керує Секретаріат на чолі з виконавчим секретарем, який призначається Генеральним секретарем ООН. До складу Секретаріату входять: група з системних даних, економічна довідкова служба, відділ загального економічного аналізу, відділи економічного аналізу і прогнозування, торгівлі і техніки, енергетики, транспорту, навколишнього середовища і населених пунктів, сільського господарства і лісоматеріалів, статистичний відділ. ЄЕК співпрацює як з установами ООН (ФАО, ЮНІДО, МВФ, МБРР), так і з багатьма урядовими і неурядовими міжнародними організаціями (ЄС, ЄАВТ, ОЕСР, ІСО, СНД, ОЧЕС тощо). Адміністративний бюджет Комісії складається за рахунок регулярного бюджету ООН, а для окремих проектів залучаються позабюджетні кошти. Економічна і соціальна комісія для Азії і Тихого океану – ЕСКАТО (UN Economіc and Socіal Commіssіon for Asіa and the Pacіfіc - ESCAP) була створена в 1947 році з метою відновлення післявоєнної економіки цього регіону. Основна діяльність ЕСКАТО спрямована на сприяння комплексному розвиткові країн Азії, Далекого Сходу та Тихого океану, розвитку промисловості, сільського господарства і транспорту в цих країнах; координацію національних програм і планів розвитку; рішення питань соціального розвитку та інше. Економічну комісію для Латинської Америки і Карибського Басейну – ЕКЛАК (UN Economіc Commіssіon for Latіn Amerіca and Carіbbean), було створено в 1948 році з метою постійного сприяння економічному та соціальному розвитку регіону. Комісія вивчає економічні і соціальні процеси, які відбуваються в країнах регіону; надає консультативну допомогу державам у розробці й реалізації проектів індустріального та аграрного характеру; проводить дослідження в різних сферах, особливо таких, як валютне та клірингове співробітництво, регіональне експортування готових виробів; інше. За сприянням Комісії створені такі інтеграційні об’єднання, як Латиноамериканська асоціація вільної торгівлі, Центральноамериканський спільний ринок. Економічна комісія для Африки – ЕКА (UN Economіc Commіssіon for Afrіca - ECA) заснована в 1958 році з метою сприяння економічного розвитку, зокрема фінансів, економічного планування, планування розвитку, соціальних питань, торгівлі, транспорту і комунікацій, ресурсів тощо. Сьогодні основна діяльність Комісії спрямована на розвиток і поглиблення інтеграційних процесів у регіоні з метою припинення подальшого розвитку економічної кризи в Африці. Економічна і соціальна комісія ООН для Західної Азії – ЕСКЗА (UN Economіc and Socіal Commіssіon for Western Asіa - ESCWA) створена в 1973 році на заміну Бюро ООН з економічних і соціальних питань у Бейруті. Основними напрямками діяльності ЕСКЗА визнано: здійснення погоджених дій країнами – членами для економічного розвитку країн Західної Азії і зміцнення економічних відносин як між країнами регіону, так і з іншими державами; вивчення економічних і соціальних проблем у регіоні; збір, оцінка і поширення економічної, технічної і статистичної інформації; надання країнам регіону дорадчих і консультативних послуг. До глобально універсальних торгівельних організацій відносять наступні: Конференція ООН з торгівлі і розвитку (ЮНКТАД); Комісія ООН з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ); Міжнародний торгівельний центр (МТЦ); Всесвітня митна організація (ВМО); Міжнародна торговельна палата (МТП) Конференція ООН з торгівлі і розвитку - ЮНКТАД (Unіted Natіons Conference on Trade and Development) створена в 1964 році як головний орган Генеральної Асамблеї з питань міжнародного економічного співробітництва. ЮНКТАД охоплює практично всі економічні і правові аспекти сучасної міжнародної торгівлі і пов’язані з нею питання економічного розвитку. Діяльність ЮНКТАД спрямована на: Регулювання торгових і економічних відносин між державами шляхом розробки концепцій і принципів розвитку світових торгівлі; Розробку заходів регулювання міжнародної торгівлі сировинними товарами за допомогою укладання міжнародних товарних угод, створення дослідницьких груп з сировинних товарів тощо; Сприяння розвитку економічного співробітництва між країнами, що розвиваються, шляхом організації переговорів щодо створення глобальної системи преференції між країнами, що розвиваються; розробка програми світового співтовариства для сприяння подоланню економічного відставання найменш розвинутих країн; Аналітичну роботу з проблеми глобалізації і розвитку, інвестицій, розвитку підприємств і технологій, міжнародної торгівлі товарами і послугами, розвитку інфраструктури в сфері послуг; Сприяння координації діяльності в рамках ООН з питань міжнародної торгівлі, підготовка документів для Генеральної асамблеї, ЕКОСОР та інших організацій; Співробітництво з міжнародними економічними організаціями (ВТО, МТЦ та іншими); У сучасних умовах уряди країн, що розвиваються, звертаються по допомогу до ЮНКТАД з метою вирішення наступних проблем: Необхідність (з погляду країн) збільшити свої надходження від експорту товарів, робіт та послуг, що є головним джерелом надходження для фінансування розвитку; Стабілізація та зміцнення міжнародних ринків сировинних товарів, продаж яких забезпечує майже 80-90 % експортного виторгу більшості таких країн; Розширення експортних можливостей країн завдяки мобілізації внутрішніх і зовнішніх ресурсів, включаючи сприяння процесу залучення іноземних капіталовкладень; створення належних умов для проведення відповідної національної політики в сфері торгівлі; Зменшення тягаря заборгованості; Надання особливої підтримки і допомоги найменш розвинутим країнам; Сприяння розширенню торгівлі та економічному співробітництву між країнами, що розвиваються, в доповнення до традиційних економічних зв’язків з розвинутими країнами. Діяльність ЮНКТАД суттєво вплинула на міжнародні організації, що займаються питанням регулювання міжнародної торгівлі (зокрема ВТО/ГАТТ, МВФ, МБРР), привернувши їх увагу до країн, що розвиваються, і до найменш розвинутих країн. У рамках ЮНКТАД утворилася «Шрупа 77», що складається з країн, що розвиваються, з метою захисту своїх економічних інтересів у міжнародній торгівлі. Міжнародний торгівельний центр - МТЦ (Іnternatіonal Trade Centre – UNCTAD/WTO) створений в 1964 році як спільний допоміжний орган ГАТТ та ООН (через ЮНКТАД). Центр допомагає країнам, що розвиваються, вирішувати питання розширення експорту, надає інформацію і консультації з питань ринків і методів збуту експортної продукції, допомагає у створенні експортних служб і підготовці відповідних кадрів. Генеральна Асамблея ООН визначила правовий статус МТЦ як робочий допоміжний орган ГАТТ та ОНН, що діє через ЮНКТАД. Відповідно членами МТЦ є держави-члени ВТО та ЮНКТАД. З серпня 1973 року резолюція ЕКОСОР визначила статус МТЦ як центрального органу в системі ООН з надання технічної допомоги в розвиткові торгівлі, в передусім експорту, країнам, що розвиваються. Основними приоритетними напрямками діяльності МТЦ є: Сприяння торгівлі з метою зменшення злиднів, включаючи стимулювання експорту продукції сільських районів; Надання допомоги найменш розвинутим країнам; Розвиток торгового і економічного співробітництва «Південь-Південь» між країнами, що розвиваються; Розвиток підприємництва в галузі експорту; Розвиток людських ресурсів. Фінансування діяльності МТЦ здійснюється за рахунок рівних внесків ЮНКТАД та ВТО у регулярний бюджет, добровільних внесків країн (донорського фонду) і внесків Програми розвитку ООН (ПРООН), які утворюють позабюджетний фонд. Всесвітня митна організація (ВМО) створена в 1995 році з метою гармонізації і уніфікації митних систем, поліпшення техніки митної справи і митного законодавства. ВМО виконує наступні завдання: Уніфікація номенклатури для класифікації товарів у митних тарифах, яка дозволяє зіставляти рівень митного обкладення і розміри взаємних поступок, а також однаково тлумачити обмеження і пільги щодо окремих товарів, що обертаються в міжнародній торгівлі; Узагальнення митного досвіду різних країн, формування єдиної нормативної бази митної оцінки, гармонізація митних процедур (Конвенція Кіото, 1973 р.); Організація міжнародного співробітництва із запобігання, розслідування і відвернення порушень митних правил (Конвенція Найробі, 1977 р.); Технічне співробітництво та навчання (Сеульська декларація, 1984 р.) Україна стала членом організації в 1992 році, приєднавшись до Конвенції про створення РМС. Міжнародна торговельна палата – МТП (Іnternatіonal Chamber of Commerce - ІCC) – об’єднання національних організацій ділових кіл країн, зацікавлених у розвитку міжнародної торгівлі та підтримки економічних зв’язків між окремими державами для забезпечення збуту товарів і отримання необхідної сировини і матеріалів. МТП являє собою найбільшу міжнародну організацію приватного підприємництва. Згідно Статуту до МТП можуть входити колективні члени – національні або місцеві торговельні, промислові, страхові, банківські, транспортні та інші організації, як іне займаються політичною діяльністю та індивідуальні члени – фірми, компанії, корпорації та інші юридичні й приватні особи, пов’язані з міжнародним бізнесом. Мета МТП – сприяння розширенню відносин між країнами і встановлення контактів в усіх сферах міжнародного бізнесу. Основні напрямки діяльності МТП: Сприяння розвитку підприємництва в світі шляхом розвитку торгівлі, інвестицій, вільного пуху капіталів; Застосування ефективних і послідовних заходів в економічній та правовій сферах для сприяння розвитку міжнародної торгівлі; Регулювання підприємницької діяльності; Забезпечення гармонізації торгової практики; розробка рекомендацій для поліпшення існуючої міжнародної ділової практики з банківських операцій, реклами, контейнерних перевезень; розробка типових контрактів, міжнародних комерційних термінів «ІНКОТЕРМС», митних правил і практичних рекомендацій у сфері кредитної документації; боротьба з економічною злочинністю. 1.3 Міжнародні фінансові інституції Важливе місце в системі інституціональних структур регулювання світової економіки та світогосподарських зв’язків займають міжнародні фінансові інституції. Ключові міжнародні фінансові інститути об’єднані під назвою «Бреттон-Вудські інститути». Важливу роль у сфері регулювання міжнародних розрахунків і розробки нормативних документів з банківського нагляду відіграє Банк міжнародних розрахунків (БМР). Окрему групу серед міжнародних банківських організацій представляють регіональні банки розвитку. Проблемами міжнародної заборгованості займаються спеціальні міжнародні організації: Паризький і Лондонський клуби, рис. 1.4. Бреттон-Вудські інститути – це Міжнародний валютний фонд (МВФ) та Всесвітній банк, які є провідними міжнародними фінансовими інститутами, найважливішою ланкою сучасної інституціональної структури міжнародних валютних відносин. Міжнародний валютний фонд – міжнародна валютно-кредитна організація, метою якої є сприяння розвитку міжнародної торгівлі і валютного співробітництва шляхом застосування норм регулювання валютних курсів і контролю за їх додержанням, вдосконалення багатосторонньої системи платежів, надання державам-членам коштів у іноземній валюті для вирівнювання платіжних балансів.
Рис.1.4 Система міжнародних фінансових інститутів. Фонд здійснює свою діяльність як спеціалізована установа ООН. Є інституціональною основою сучасної міжнародної валютної системи. Першочерговим завданням Фонду є створення постійно діючого органу для забезпечення консультацій і співробітництва між країнами-членами з міжнародних валютних проблем. Друге завдання — сприяння збалансованому зростанню міжнародної торгівлі і таким чином підвищувати й підтримувати на високому рівні зайнятість та реальні прибутки населення, розвивати виробничі можливості країн-членів. Крім того, Фонд має створювати умови для інтенсифікації й підвищення ефективності міжнародного обміну через стабілізацію валютних курсів і запобігання конкурентному знеціненню валют, сприяння встановленню багатосторонньої системи платежів за поточними операціями між країнами-членами, скасування валютних обмежень, надання кредитів для регулювання платіжних балансів, сприяння скороченню тривалості та масштабів дефіцитів платіжних балансів, табл..1.4 Таблиця 1.4 Джерела ресурсів та їх використання по рахунках, що управляються фондом і департаментом рахунків СПЗ Назви рахунків Джерела Використання
Позиковий рахунок Платежі відсотків і основних сум по позиках МРФСП Позики членам, що мають право, виплата відсотків і основних сум по позиках МРФСП
Резервний фонд Перекази з РСВ, чистий дохід від інвестування коштів з позикового і резервного рахунків Виплата відсотків і основних сум по позиках Трастового фонду у разі затримки платежів позичальників
Рахунок субсидій Прямі гранти, інвестиційний дохід по пільгових позиках, чистий дохід по пільгових інвестиціях, що управляються Фондом Субсидійована частина відсоткових платежів по позиках Трастового фонду
Трастовий фонд Дохід від реалізації золота (закритий з ЗО квітня 1981 р)., отримання платежів по відсотках Пільгові позики, перерахування на рахунок субсидій МДФ через рахунок спеціальних виплат (РСВ), перерахування платежів по відсотках
Рахунок субсидій МДФ Платежі відсотків і основних сум по позиках з ТФ, пожертвування, позики, інвестиційний дохід Оплата субсидій (надлишки повертаються на РСВ)
Інші рахунки Безоплатні позики, пільгові позики, позики Різне, в тому числі в механізмах зниження заборгованості, врегулювання неплатежів Фонду, перерахування на рахунок субсидій Трастового фонду МРФСП
Департамент рахунків СПЗ Розподіл серед членів Фонду Викуп валюти, збори, квоти, занупівлі валюти, винагорода, відсотки, повернення позик, гарантії, позики, свопи, форвардні угоди, пожертвування тощо
Для реалізації зазначених завдань учасники Бреттон-Вудської конференції доручили Фонду виконувати такі функції: Наглядати за виконанням кодексу поведінки, що стосується політики валютних курсів та обмежень щодо платежів за поточними операціями. Надавати членам Фонду фінансові ресурси, щоб вони мали змогу дотримуватися відповідного кодексу поведінки у той час, коли вони виправляють порушення рівноваги платіжного балансу або намагаються уникнути таких порушень. Фонд має забезпечити форум, на якому члени організації могли б консультуватися один з одним і співробітничати з міжнародних фінансових питань. Структура Фонду побудована таким чином, щоб забезпечити його ефективне функціонування. Вищим органом є Рада керуючих, куди входять представники всіх країн-членів. Вона збирається 1 раз на рік, обмежується, як правило, загальною дискусією, прийняттям лише таких рішень, які за Статутом не можуть бути передані іншому органу. Керуючими, як правило, є міністри фінансів або керівники центральних банків. Як вищий орган Рада визначає політику Фонду, вирішує головні, принципові питання. Виконавчим органом Фонду, який керує всіма поточними справами, є Виконавча рада (директорат), до якої входять 24 виконавчих директори. Вибори проводяться 1 раз на два роки. Система виборів досить складна, вона враховує вагу тих чи інших країн у формуванні ресурсів Фонду. Ключова роль у структурі Фонду належить директору розпоряднику. Він призначається Виконавчою радою і не може бути ні керуючим, ні виконавчим директором. У його функції входить ведення поточних справ, призначення посадових осіб МВФ — його заступника, секретаря, скарбника, завідуючих відділами, генерального радника юридичного відділу, завідуючого адміністративною службою, завідуючого Європейською штаб-квартирою Фонду (в Парижі), співробітників апарату. Від діяльності адміністративного апарату й експертів Фонду багато в чому залежить не тільки функціонування Фонду, а й доля багатьох людей, цілих країн і регіонів. Регулююча роль МВФ спрямована на те, щоб на багатосторонній основі узгодити всю сукупність прямих та зворотних зв'язків між національними господарствами, валютною сферою та світовою економікою для виявлення й усунення вогнищ нестабільності. У відповідності до своїх статутних повноважень МВФ здійснює "пильний нагляд" за станом міжнародної валютної системи й економічною політикою країн-членів. За цим терміном — величезний обсяг роботи, яку проводить персонал Фонду в повсякденних контактах і консультаціях з усіма без винятку національними урядами, що беруть у ньому участь. Світова економіка вступила в такий етап свого розвитку, коли дуже важливого значення набуває багатостороння координація макроекономічної політики найрозвинутіших держав. Така практика розвивалася протягом останніх десятиліть, у її процесі склалася й удосконалюється нова форма міжнародного співробітництва — регулярні наради лідерів "сімки", тобто найрозвинутіших країн. Слід зауважити, що вперше у світовій історії уряди економічно розвинутих держав погодилися координувати різноманітні заходи, які досі вважалися внутрішньою справою. Інформаційна роль Фонду тісно пов'язана з наданням рекомендацій у галузі валютно-економічної політики для кожної з країн, з якими здійснюється співробітництво. Практично всі країни-члени мають можливість користуватися тим величезним обсягом даних, які має Фонд, але найефективніший спосіб використання цієї інформації — через отримання рекомендацій Фонду з тих чи інших економічних проблем конкретної країни у їх зв'язку з проблемами і перспективами розвитку інших країн та усієї світової економіки. В цьому, мабуть, головна причина заінтересованості приватних фінансово-кредитних установ, урядів та міжурядових організацій у співробітництві з Фондом. Членство в МВФ відкрито для будь-якої країни, що здатна та готова виконувати певні обов’язки. Країна, що вступає до Фонду, вносить певну суму грошей (внесок за передоплатою), свого роду членський внесок - квота. Квоти виконують наступні функції: Створюють об’єднанні грошові запаси, якими МВФ користується як джерело надання позик своїм членам; За їх допомогою визначається сума, на яку країна може розраховувати у разі виникнення потреби (позика) або отримати при періодичному розподілі спеціальних активів (СДР); До 25 % квоти повинно бути сплачено в резервних активах, які визначаються Фондом (СПЗ або вільно конвертовані валюти), решта – в національній валюті держави-члена. Частка квоти в національній валюті передається в формі простих векселів у національній валюті. МВФ організований за зразком акціонерного підприємства, тому вплив кожного учасника на діяльність Фонду обмежується його часткою в капіталі. Кожна країна-член має 250 «базових» голосів (незалежно від розміру внеску в капітал Фонду) і додатково по 1 голосу за кожні 100 тис. одиниць СДР. Розмір квот визначається під час вступу країни в МВФ. При цьому МВФ збирає макроекономічні показники по країні і розраховує діапазон можливих значень квоти. Отримані дані порівнюють з аналогічною інформацією по дійсних членах МВФ. Вихідні квоти перших членів Фондів (учасників конференції в Бреттон–Вудсі в 1944 р.) визначалися на основі формули, яка містила у собі наступні економічні показники: вартість середньорічних експортних та імпортних потоків; розмір авуарів у доларах та золоті, національний доход. Економічні критерії, що застосовувались під час обчислення квот, уточнювалися за рахунок змін деяких економічних параметрів. Країна, що потребує позики (табл..1.4), повинна скоординувати свою політику з рекомендаціями МВФ, у яких закладені критерії, обов'язкові для виконання. Суть цих рекомендацій полягає в наступному: Макроекономічна політика має бути спрямована на забезпечення активного сальдо платіжного балансу як головного чинника виплати основної частини боргу і відсотків. Стабілізація внутрішнього попиту за рахунок обмеження державних витрат. Використання позик на фінансування виробничої сфери; виплата основної частини боргу і відсотків за рахунок прибутку, отриманого у виробничій сфері. Забезпечення бездефіцитності державного бюджету завдяки скороченню невиправданих державних витрат і стримування інфляції. Ефективна податкова політика, яка сприятиме розвитку інвестування і підприємництва і забезпечуватиме збір податків для покриття державних витрат. Стабілізація грошового обігу. Забезпечення максимального використання ринкових механізмів і конкуренції як засобів підвищення рівня конкурентоспроможності економіки; відміна контролю над цінами і заробітною платою; вільний допуск на внутрішній ринок і конкуренція з боку імпортних товарів. Структурна перебудова економіки як основа довгострокового розвитку через роздержавлення промислових підприємств і переведення їх з бюджетного на кредитне фінансування; розвиток експортних галузей за рахунок як податкових стимулів, так і девальвації, сприяння припливу прямих іноземних інвестицій завдяки зниженню рівня оподаткування і наданню гарантій на вивезення прибутків. Забезпечення стабільності політичної влади. Країни-члени повинні надавати МВФ інформацію про офіційні золоті запаси і валютні резерви, стан економіки, платіжного балансу, грошового обігу, закордонні інвестиції. Свої рекомендації країнам-членам МВФ базує на монетаристській концепції, яка враховує взаємозалежність між величиною грошової маси в країні, обсягу сукупного попиту, з одного боку, і станом платіжного балансу — з іншого. Сьогодні Група Всесвітнього банку (The World Bank Group — WB) об'єднує п'ять організацій: Міжнародний банк реконструкції та розвитку — МБРР (The Іnternatіonal Bank for Reconstructіon and Development — ІBRD); Міжнародну асоціацію розвитку — MAP (The Іnternatіonal Development Assocіatіon); Міжнародну фінансову корпорацію — МФК (The Іnternatіonal Fіnance Corporatіon — ІFC); Багатостороннє агентство з гарантування інвестицій — БАГІ (The Multіlateral Іnvestment Guarantee Agency — MІGA); Міжнародний центр урегулювання інвестиційних спорів — МЦУІС (The Іnternatіonal Center for Settlement Dіsputes). Усі організації Групи Всесвітнього банку є спеціалізованими агентствами ООН і мають власні статути та самостійне членство. Президент МБРР є одночасно президентом кожної з організацій групи, а виконавчі директори керують МБРР, МФК і МАР. БАГІ та МЦУІС мають окремі ради директорів, але до складу цих рад входять також виконавчі директори МБРР. Залежно від рівня економічного розвитку і, відповідно, типу стосунків, що складаються між Банком і країнами-членами, останніх можна поділити на чотири групи, табл. 1.5 Таблиця 1.5 Класифікація країн-членів Всесвітнього Банку Характеристика країни Тип стосунків
Найбагатші економічно розвинуті країни Не беруть кредити МБРР, а лише вносять кошти
Платоспроможні країни, середньорічний дохід на душу населення в яких коливається між 1345 і 4866 дол. Беруть кредити МБРР
Країни, середньорічний дохід на душу населення в яких коливається від 835 до 1345 дол. Мають право отримувати «змішані» кредити від МБРР і МАР.
Найбідніші країни, середньорічний дохід на душу населення в яких не перевищує 835 дол. Отримують пільгові позики тільки від МАР
Склад вказаних груп постійно змінюється, країни можуть переходити з однієї групи до іншої. Кожна країна, незалежно від належності до тієї чи іншої групи, при вступі до Банку обов'язково сплачує лише незначну частину вартості своєї частки акцій, яка становить приблизно 6,5 % вартості всього пакету акцій, на який вона підписалась. За даними США сплатили лише 6,16 % вартості своєї частки акцій (1998,4 з 31 964,5), Японія — 6,16%, Німеччина і Франція — по 6,21 %, Росія — 6,17 %. Україна — 6,02 %. Усього ж з 186 436 млн дол. загальної суми підписного капіталу Банку акціонери внесли лише 11 288 млн дол., тобто приблизно 6,05 % вартості виділених акцій. Решта 93,95 % статутного капіталу вважається «гарантійною» (callable) і підлягає сплаті лише «за запитанням», тобто у випадку неспроможності МБРР виконати взяті на себе зобов'язання по отриманих ним позиках. На щастя за всі роки діяльності Банку потреби у використанні «гарантійної» частини не виникало. Згідно зі статутом Банку країни члени можуть робити свої внески до акціонерного капіталу Банку золотом, доларами або національною валютою. Внески, зроблені в національній «обмеженій» валюті (restrіcted currency), можуть використовуватися лише на покриття адміністративних витрат самого Банку. Щоб конвертувати внесок у такій валюті або надати кредит іншому членові Банку, необхідна згода емітента цієї валюти. «Обмеженою» Банк вважає валюту 145 країн-членів. Для нейтралізації наслідків коливань курсу такої валюти і для підтримки стабільності активів Банку країни, що роблять внески до акціонерного капіталу Банку в національній («обмеженій») валюті, відповідно до розділу 9 статті ІІ Статуту МБРР повинні у разі знецінення їхньої національної валюти зробити додатковий внесок до Банку. І навпаки, у випадку значного зростання курсу цієї ж валюти вже МБРР має зробити цим країнам відповідні відшкодування. Так, у 1998 фінансовому році МБРР отримав від країн, внески яких були знецінені в результаті коливання їхніх національних валют, 392 млн дол. і виплатив 2 млн дол. відшкодування тим країнам, вартість внесків яких за попередній рік зросла через зміни курсів їхніх валют, у 1999 р. ці цифри становили відповідно — 527 і 111 млн. доларів РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ СПІВРОБІТНИЦТВА УКРАЇНИ ІЗ МІЖНАРОДНИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ. 2.1. Аналіз розвитку співробітництва України з міжнародними організаціями Державні зовнішні запозичення у міжнародних фінансових організацій за умови їх ефективного використання є важливим джерелом ресурсного забезпечення реалізації пріоритетних проектів соціального та економічного розвитку (додається), інструментом інституційних перетворень та міжнародної інтеграції. Загальні обсяги кредитних ресурсів МФО з 1992 року За весь час співробітництва з МФО Україна отримала кредитних ресурсів МВФ, МБРР, МФК, ЄБРР та ЧБТР на загальну суму більше, ніж 15,4 млрд. доларів США, в тому числі: МВФ – 4,41 млрд. доларів США (3009,83 млн. спеціальних прав запозичення); МБРР – 5,3 млрд. доларів США; ЄБРР – 3,2 млрд. євро; МФК – 786 млн. доларів США; ЧБТР – 180 млн. доларів США. Загальний обсяг ресурсів, які Україна може отримувати від МФО (ЄБРР, СБ, ЄІБ, ПІБ, ЧБТР) для впровадження пріоритетних проектів розвитку, складає 2 — 2,5 млрд. дол. США щорічно, що відповідає потребам у залученні фінансових ресурсів протягом 5 років. Запозичення в Світовому банку (СБ) та ЕБРР залишається вигідним для України з огляду на термін, на який надаються кредити, вартість ресурсів, інституційний вплив та передачу знань. Успішне співробітництво з МФО є також важливим індикатором для іноземних приватних інвесторів. Україна приєдналась до Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародної асоціації розвитку та Багатостороннього агентства з гарантування інвестицій згідно з законом України від 03.06.92 №2402-ХІІ. З цього моменту Україна стала 167 членом Банку та розпочала свою співпрацю задля забезпечення успішного впровадження реформ у державі. Портфель проектів що реалізуються спільно з МБРР в Україні складається з системних та інвестиційних проектів. За всі роки співробітництва Україною отримано ресурсів від Світового банку на 5,3 млрд. дол. США (на сьогодні використано та зарезервовано коштів на суму 3,77 млрд. доларів США) для реалізації 47 кредитних проектів. На сьогодні в активній стадії впровадження знаходиться 10 інвестиційних проектів, сума позик за якими складає 899,83 млн. дол. США та 1 системний 300 млн. дол. США. Позитивними прикладами інвестиційних проектів МБРР, які було успішно завершено або очікується завершення є: Розвиток системи Казначейства; Розвиток експорту (Укрексімбанк-1); Енергозбереження в адміністративних будівлях м. Київ; Модернізація системи водопостачання в м. Львів. Таким чином, активний діалог зі Світовим банком, розпочатий в 2006 році після ініціювання та проголошення українською стороною нового етапу співробітництва України з МФО, який передбачав застосування нових принципів та підходів, зокрема, переорієнтація на реальний сектор економіки, підвищення результативності в ході підготовки та реалізації проектів, в тому числі шляхом впровадження заходів по підвищення ефективності управління проектами, вже в 2008 році дозволив досягти підвищення якості проектного портфелю Світового банку в Україні. До кінця 2008 року очікується реалізація 13 інвестиційних проектів (3 нових), сума позики за якими складатиме 1 289,83 млн. дол. США. Слід зазначити, що раніше успішність співпраці обумовлювалася лише системними позиками, грантами та дослідженнями, а інвестиційні позики були менш успішними тоді як системні позики складуть у наступному році лише п’яту частину від суми всіх запозичень. Розпочато підготовку проектів “Покриття автомобільних доріг та безпеки руху” (сума позики 400 млн. дол. США) та проект “Упровадження технологій енергозбереження під час перевезень залізничним транспортом на напрямку Знам‘янка – Долинська – Миколаїв – Херсон – Джанкой” (сума позики 700 млн. дол. США). Структура інвестиційного портфелю МБРР в 2008 році зазнала змін, зокрема частка ресурсів у сфері розвитку енергетики, муніципальної та транспортної інфраструктури збільшиться до 50 % ресурсів у порівняні з 14 % у 2007 році. Специфікою проектів МБРР є орієнтація на пріоритети загальнодержавного значення. Зараз Світовий банк та Україна працюють над програмою проектів в реальному секторі. Кабінет Міністрів України постановою від 20.06.06 № 844 прийняв національну Стратегію співробітництва України з міжнародними фінансовими організаціями на 2006—2008 роки. Реалізація зазначеної Стратегії дозволить: — здійснити переорієнтацію портфелю проектів Світового банку в Україні у реальний сектор: транспорт, енергетику, інформатизацію та зв‘язок; муніципальну інфраструктуру, в яких відчувається значна потреба у кредитних ресурсах; — підвищити ефективність використання залучених кредитних ресурсів. — зосередити увагу на першочерговому кредитуванні спільних з МФО проектів в реальному секторі. В контексті подальшого розвитку інвестиційного співробітництва, починаючи з минулого року, для України відкрилася реальна можливість істотного збільшення обсягів інвестиційних ресурсів Банку: 6 грудня Радою Директорів Світового банку схвалено Стратегію партнерства Міжнародного банку реконструкції та розвитку і Міжнародної фінансової корпорації з Україною на період 2008 – 2011 фінансових років, яка базується на результатах аналізу ключових проблем розвитку України, пріоритетах України та передбачає широку програму кредитної та дослідницької діяльності. Так, протягом 4 років Україна матиме можливість отримати фінансування від Світового банку для реалізації першочергових проектів соціального та економічного розвитку на загальну суму від 2 до 6 мільярдів доларів США. що поряд із збільшенням кредитного пакету, призведе до суттєвого збільшення фінансування проектів в реальному секторі економіки України. Міжнародна фінансова корпорація (МФК) й надалі інвестуватиме значні кошти на підтримку приватного сектора в Україні. 13 серпня 1992 року Україна набула статусу країни-члена ЄБРР відповідно до Указу Президента України „Про членство України в Європейському банку реконструкції та розвитку” від 14 липня 1992 року № 379/92. У 1993р. відкрилось Постійне представництво ЄБРР в Києві. Зараз Головою цього представництва є Камен Захарієв. Також, 7 квітня 2008 року було відкрито Постійне представництво ЄБРР в Дніпропетровську, головою якого є Олег Трикоз. За весь час співробітництва з Україною ЄБРР надав інвестицій на загальну суму в 3,2 млрд. Євро в рамках 163 проектів. У рамках інвестиційних проектів здійснено інвестиції у харчову, нафтогазову промисловість, транспорт, телекомунікації, сфери фінансів, надання послуг в сільському господарстві та муніципальну інфраструктуру. ЄБРР є розпорядником Чорнобильського фонду “Укриття”, заснованого у грудні 1997 року для надання допомоги Україні в реконструкції саркофага, який повинен стати екологічно безпечною системою. На цей час за підтримки ЄБРР в Україні впроваджується 9 інвестиційних проектів під державні гарантії загальною оціночною вартістю 968,033 млн. євро та 476,256 млн. дол. США, у тому числі сума позик ЄБРР складає близько 418,852 млн. євро та 298,256 млн. дол. США. Крім того, здійснюється підготовка 3 проектів сума позик, за якими складає 266 млн. євро (один проект фінансується спільно з ЄІБ). Ключовим інструментом організації співпраці між Україною та Європейським банком реконструкції та розвитку є Стратегія ЄБРР в Україні, прийнята 18 вересня 2007 року Радою Директорів ЄБРР. Стратегія була розроблена таким чином, щоб допомогти Україні у вирішення основних ключових проблем перехідного періоду, як то, зокрема, диверсифікація виробничої бази та загальне покращення конкурентоспроможності країни, розвиток місцевих ринків капіталу, продовження реформи енергетичного сектору та покращення корпоративного управління та прозорості. 12 червня 2007 року в Лондоні було підписано нову Програму співробітництва на 2007 — 2009 роки між Урядом України та Європейським банком реконструкції та розвитку та Договір між Урядом України та Європейським банком реконструкції та розвитку про співробітництво та діяльність Постійного Представництва ЄБРР в Україні. Програмою співробітництва визначені пріоритетні напрями співробітництва та конкретні проекти у галузях енергетики та енергозбереження, розвитку муніципальної інфраструктури, транспорту, зв‘язку та дорожнього сектору, що впроваджуватимуться в Україні спільно з ЄБРР у 2007 — 2009 роках. Ратифікація Договору про співробітництво та діяльність Постійного Представництва ЄБРР в Україні, що відбулась 4 червня 2008 року дозволить розширити доступ до кредитних та не кредитних ресурсів ЄБРР в регіонах Україні, відкрити регіональні представництва ЄБРР в інших містах України та здійснювати закупівлі в рамках спільних з ЄБРР проектів відповідно до правил ЄБРР щодо закупівель. В цілому, підписання Договору та Програми співробітництва з ЄБРР є важливим кроком для розвитку ефективного співробітництва України з Європейським банком реконструкції та розвитку, що дозволяє реалізувати завдання, визначені національною Стратегією співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями на 2006 – 2008 роки, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 20.06.2006 № 844. 18 — 19 травня 2008 року у м. Києві відбулось проведення Щорічних зборів Ради керуючих ЄБРР. Проведення Щорічних зборів Ради керуючих ЄБРР в Києві є ознакою надзвичайної зацікавленості міжнародної бізнес спільноти, у вкладанні інвестицій в Україну, що створило виняткову можливість для ствердження авторитету України на найбільшому представницькому форумі найвпливовіших урядових та фінансових кіл Європи і світу. Особливо актуальним для України стає залучення іноземних інвестицій та фінансова підтримка ЄБРР у зв’язку із проведенням у 2012 році в Україні чемпіонату Європи з футболу. Підготовка України до чемпіонату Європи з футболу „Євро-2012” передбачає реконструкцію аеропортів та морських портів, ремонт і будівництво автомобільних доріг, розвиток туристичних маршрутів. Зважаючи, що до початку чемпіонату Європи з футболу в Україні має функціонувати розвинута європейська інфраструктура, досвід ЄБРР у розбудові транспортної інфраструктури є дуже вагомим (фінансування ЄБРР проектів в транспортній галузі України складає 33 % від загального обсягу). Подальший розвиток співробітництва України з ЄБРР забезпечуватиме найширше використання можливостей Банку для здійснення ринкових перетворень, залучення його фінансових ресурсів одночасно з іншими стратегічними інвесторами до роботи над проектами з високими рівнями ризику. При цьому використовуватиметься досвід ЄБРР з розроблення і реалізації масштабних інвестиційних проектів, з впровадження сучасних методів фінансового менеджменту і корпоративного управління. На пленарному засіданні Верховної Ради України 7 лютого 2006 року було прийнято Закон України “Про ратифікацію Рамкової угоди між Україною та Європейським інвестиційним банком” № 3392. Міністерством економіки отримано від керівництва ЄІБ офіційне повідомлення про завершення юридичних процедур та вступ в силу Рамкової угоди між Україною та ЄІБ 8 квітня 2006 року. В травні 2006 року у Лондоні генеральним директором ЄІБ з питань кредитування в Європі Томасом Хаккетом та віце-президентом ЄІБ Саулі Нііністо було заявлено про намір розпочати широкомасштабне інвестування в Україні, в першу чергу у сфері транспорту, розвитку міської інфраструктури, а також підтримки екологічної безпеки Чорноморського басейну. Ратифікація Рамкової угоди з Європейським інвестиційним банком відкрила перспективи співробітництва в частині фінансування проектів в реальному секторі. У вересні 2006 року у м. Сінгапур під час проведення щорічних зборів МВФ та Світового банку у ході зустрічі Екс-Міністра економіки Макухи В. О. із заступником генерального директора ЄІБ з питань кредитування в Європі Андреасом Верікіосом було підтверджено намір реалізувати раніше досягнуті домовленості. На сьогодні в Україні на стадії підготовки перебуває спільний з Європейським банком реконструкції та розвитку (ЄБРР) та ЄІБ третій проект “Ремонт автомобільної дороги М-06 Київ-Чоп на ділянці від м. Київ (км 14) до м. Броди, Львівської обл. (км 441)” загальною вартістю 668,3 млн. євро (сума позик ЄБРР та ЄІБ – по 200 млн. Євро). Метою проекту є приведення до європейського рівня транспортно-експлуатаційного стану автомобільної дороги М-06 Київ-Чоп на ділянці від м. Київ (км 14) до м. Броди, Львівської обл. (км 441) — однієї з найважливіших магістральних доріг України, що співпадає з пан’європейським транспортним коридором №3: Берлін – Вроцлав – Краків – Львів – Рівне – Житомир – Київ. 19 грудня 2006 року в Києві з ЄБРР були підписані відповідні Кредитна та Проектна угоди. 17-23 липня 2007 р. в Люксембурзі відбулися офіційні переговори за Українським проектом європейських доріг України, а 30 липня 2007 р. у м. Києві були підписані відповідні Фінансова та Проектна угоди між Укравтодором та ЄІБ. Ще один спільний з ЄБРР проект в енергетиці “Будівництво повітряної лінії 750 кВ Рівненської АЕС – Київська з підстанцією 750 кВ “Київська” на стадії підготовки, сума позики за яким має складати 150 млн. євро. Основними цілями проекту є: максимальне використання встановленої потужності Рівненської та Хмельницької атомних електростанцій ОЕС України; підвищення стабільності електропостачання споживачів центральної частини ОЕС України, в тому числі Київського енерговузла; винесення мережі 750 кВ із забрудненої зони Чорнобильської АЕС. Також за інформацією, отриманою в ході робочих консультацій з ЄБРР, між ЄІБ та ЄБРР досягнуто домовленості щодо співфінансування ряду проектів в нафтогазовій галузі. Крім того, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади здійснюється підготовка пропозицій щодо ініціювання спільних з ЄІБ проектів. На разі ЄІБ керується в своїх операціях Корпоративним операційним планом на 2006—2008 рр. Головною метою Банку залишається внесок через фінансування раціональних інвестицій у процес досягнення стратегічних цілей, визначених Радою ЄС. В контексті країн-партнерів (держав поза межами ЄС) ЄІБ керується наданими йому Радою ЄС мандатами. Мандат ЄІБ, що набув чинності з 01.08.2007 передбачає фінансування проектів на суму в 3,8 млрд. євро на 5 років (2007—2012). Меморандумом, що підписано між ЄІБ та ЄБРР в листопаді 2006 року передбачається встановлення значної щорічної квоти для фінансування проектів у країнах-членах ЄБРР (28 країн). Для регіону України, Росії, Молдови та Білорусі пріоритетами роботи виступають: — охорона довкілля; — транспортна, енергетична, муніципальна інфраструктура на пріоритетних транс’європейських (інфраструктурних) осях. Кредити надаються тільки за умови, що використовуються й інші джерела фінансування. Фінансування проектів до 50% загальної вартості може здійснюватися ЄІБ. Чорноморський банк торгівлі та розвитку (ЧБТР) був створений країнами чорноморського басейну в якості регіонального банку розвитку з метою стимулювання співробітництва між країнами, фінансування регіональних проектів, сприяння приватній та підприємницькій діяльності та прискорення реформ у фінансовому секторі. Угода про створення ЧБТР була ратифікована Верховною Радою України 17 червня 1997 року. Банк має статус міжнародної фінансової організації. Україна є одним з найбільших акціонерів банку — 13,5 % статутного капіталу. Крім того, наша країна має представництво у керівництві банку (посада віце-президента). Результатом діяльності ЧБТР у 2007 році стало затвердження 9 проектів загальною сумою позики 183,5 млн. дол. США та підписання 9 проектів (затверджених у 2006—2007 рр.) загальною сумою позики у 180 млн. дол. США, які реалізуються на території України. В своїй діяльності ЧБТР надає перевагу фінансуванню проектів, спрямованих на розвиток багатостороннього співробітництва країн Чорноморського басейну, прикордонної торгівлі та кооперації виробництва в регіоні. ЧБТР надає перевагу таким проектам, які найкраще відповідають двоєдиному мандату Банку: сприяти економічному розвитку країн-членів та просування регіонального співробітництва. У зв'язку з цим, найбільший пріоритет Банком віддається багатостороннім проектам з розвитку інфраструктури. Пріоритетами кредитування ЧБТР є: — виробництво та надання послуг; — розвиток транспортної інфраструктури та перевезень; — видобування природних ресурсів; — розвиток фінансового сектору. Стратегія ЧБТР для України на 2007 – 2010 роки визначає наступні напрямки діяльності: — розвиток енергетичної галузі; — стимулювання українського експорту, насамперед в країни-члени ЧБТР; — фінансова підтримка сільського господарства та промисловості; — розвиток малого і, насамперед, середнього бізнесу в Україні. 2.2 Міжнародний валютний фонд, його основна діяльність та напрямки співробітництва з Україною В умовах гострої економічної конкуренції при розв’язанні важливих валютно-фінансових проблем, що мають загальносвітове значення, надзвичайно важливу роль відіграє Міжнародний валютний фонд. Міжнародний валютний фонд (МВФ) належить до числа провідних установ у сучасній інституціональній системі міжнародних валютно-кредитних відносин. Це глобальна за членським складом міжнародна організація. Створена вона на основі рішень валютно-фінансової конференції Об'єднаних Націй у 1944 році в місті Бреттон-Вудс (США). Головна функція МВФ — налагодження співробітництва держав у валютній сфері, координація зусиль з її регулювання. Згідно зі Статутом Фонду (Статті угоди МВФ) її доповнюють консультативна і фінансова функції, що також відіграють важливу роль у діяльності організації. Згідно зі Статутом Фонду, його кредити спрямовуються на підтримку курсу національної валюти, міжнародних резервів держави та активних позицій платіжного балансу. Отримувачами кредитів МФВ є центральні банки країн, які зараховують їх у свої міжнародні резерви і використовують виключно для інтервенцій на валютному ринку для вказаних цілей [29]. Система кредитування, що використовується МВФ, включає кілька форм: 1. Безпосереднє фінансування прямо пов'язане із квотою кожної країни і здійснюється в межах її резервної і кредитної часток. Надання кредитів зумовлюється, як правило, виконанням державою певних політичних та економічних вимог. 2. Система поетапного фінансування використовується в разі глибших і триваліших проблем з платіжним балансом у країни-позичатьниці і є наступним етапом її відносин з МВФ після безпосереднього фінансування. Поетапне фінансування здійснюється в межах граничних кредитних часток тієї чи іншої країни і включає механізми резервних кредитів — stand-by та розширеного фінансування — EFF. Кредити стенд-бай були зумовлюються проблемами з платіжним балансом, що мають тимчасовий або циклічний характер. Вони надаються траншами на термін від 1,5 до 3 років під реалізацію програм макроекономічної стабілізації. 3. Механізм пільгового фінансування пов'язаний з наданням на пільгових умовах кредитів країнам, що розвиваються, та найбіднішим країнам за умов катастрофічної кризи платіжного балансу. Позики надаються на дуже вигідних умовах — під 0,5% річних на термін до 10 років. 4. Система спеціального фінансування використовується в особливих умовах і включає компенсаційне фінансування і фінансування у разі непередбачених обставин, фінансування буферних (резервних) запасів, фінансування зі скорочення і обслуговування зовнішнього боргу та фінансування системних трансформацій. 5. Новим механізмом спеціального фінансування є фонд підтримки структурних перетворень, створений для країн, що здійснюють перехід від планової до ринкової економіки. Почав функціонувати з метою надання державам-членам фінансової допомоги для врегулювання проблем платіжного балансу. Відповідно до Закону України “Про вступ України до Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародної асоціації розвитку та Багатостороннього агентства по гарантіях інвестицій”, який було прийнято 03 червня 1992 року, Україна стала членом МВФ. У даний час квота України у Фонді складає 1 млрд. 372 млн. СПЗ (Спеціальні права запозичень). Згідно із зазначеним законом Міністерство фінансів України визначено фінансовим агентом, а Національний банк України - банком-депозитарієм будь-яких сум МВФ на території України. Питаннями співробітництва між Україною та МВФ до 1 листопада 2003 р. займався Другий Європейський департамент МВФ. Після його реорганізації було створено Європейський департамент, який очолив Майкл Депплер. У грудні 2004 року відповідно до статутних умов діяльності МВФ та Світового банку Керуючим від України в МВФ було призначено Голову Національного банку України В.Стельмаха. У співробітництві України з МВФ в межах кредитних програм можна виділити кілька етапів (табл. 2.1). Таблиця 2.1 Етапи співробітництва України з МВФ* Основні етапи кредитування Підсумки співробітництва
1 2
Перший етап (1994-1995 pp.) У цей період Україні було надано фінансову допомогу у вигляді системної трансформаційної позики на суму 763,1 млн. дол. США для підтримки платіжного балансу України. Проте, через невиконання Україною ряду умов програму було завершено завчасно.
Другий етап (1995-1998 pp.) Україна отримала від МВФ кредити на загальну суму 1935 млн. дол. США за трьома річними програмами «Стенд-бай». Головна мета цих кредитів - підтримка курсу національної валюти фінансування дефіциту платіжного балансу
Третій етап (1998-2002 рр.) 3 вересня 1998 р. Україна співпрацює з МВФ за трирічною програмою розширеного фінансування, якою передбачено надання Україні кредиту на загальну суму 2,6 млрд. дол. США. У грудні 2000 p. термін дії програми продовжено до вересня 2002 р.
Четвертий етап (2003 - до теперішнього часу) Питання вибору подальших форм співробітництва з МВФ має вирішуватись на основі нових підходів у відносинах з міжнародними фінансовими організаціями, які передбачають поступове перенесення центру ваги у співпраці з МВФ у площину без кредитних відносин, узгодження головних параметрів економічної політики.
Україна почала користуватися кредитами МВФ з 1994 року в умовах наростання незбалансованості зовнішніх платежів і, на жаль, у значних розмірах. Необхідно зауважити, що значна частина цих коштів пішла на фінансування дефіцитів платіжного та торговельного балансів (в тому числі закупок по імпорту для багатьох сфер діяльності, включаючи паливно-енергетичний комплекс, сільське господарство та ін.). Ще одним напрямом використання кредитів МВФ є формування валютних резервів. Формування цих резервів за допомогою МВФ дозволило Україні підтримувати стабільність національної валюти, успішно провести грошову реформу, ввести конвертованість гривні за поточними операціями. Крім того, збільшення валютних резервів та їх високий рівень є підтвердженням стабільності фінансової системи країни та підвищує рівень довіри до неї. Перший свій кредит вона отримала на суму 763,1 млн. дол. США в рамках Механізму системних перетворень (МСП). Мета цієї позики - надання фінансової підтримки економіці країн, що переходили від централізованого планування до ринкової економіки. Першу широкомасштабну програму стабілізації і реформ було започатковано в Україні за допомогою МВФ у жовтні 1994 року. Крім траншів, Фонд підтримав реформи однорічною програмою стенд-бай, ухваленою у квітні 1995 року. Завдяки їй Україна отримала майже 700 млн. доларів. В травні 1996 року схвалено іншу програму стенд-бай, фінансування за якою (обсягом 800 млн. доларів) отримано повністю. У рамках цієї програми у вересні 1996 року Україна здійснила грошову реформу та взяла зобов'язання дотримуватися вимог статті VIII Статуту МВФ щодо утримання від обмежень на виконання платежів за поточними зовнішніми операціями у валютній сфері. Третю програму стенд-бай ухвалено в серпні 1997 року. Україна отримала понад 200 млн. доларів (менше половини ухваленого обсягу). За великим рахунком, три програми стенд-бай поспіль полегшили справу економічної стабілізації. На початок 1998 року рівень інфляції скоротився до менш як 10% на рік, і спад виробництва майже припинився. Водночас було очевидно, що ці здобутки є ще доволі хиткими, а довготермінова стабілізація потребують упровадження глибших структурних реформ. Ще в 1996 р. було започатковано переговори щодо більш програми зі значним компонентом структурної реформи. Трирічну програму "Механізм розширеного фінансування" (ЕFF) остаточно схвалили у вересні 1998 року (в 2001-му строк дії ЕFF продовжено на рік), коли в Україні розпочалася важка фінансова криза, частково спричинена подіями в сусідній Росії. Із загальної суми фінансування (2,5 млрд. доларів) до закінчення дії програми 3 вересня 2002 року впродовж 1998-2001 pp. отримано близько 1,5 млрд. доларів. Проте масштабний та амбітний план структурних заходів за програмою було запроваджено лише частково - кілька разів її дію призупиняли. 29 березня 2004 року Радою Директорів МВФ було прийнято позитивне рішення щодо започаткування програми „попереджувальний стенд-бай”. Укладення угоди між Україною та МВФ строком на 12 місяців фактично надало можливість отримати від МВФ зарезервований кредит у сумі еквівалентній 411,6 млн. СПЗ (30% квоти України) у випадку погіршення ситуації з платіжним балансом або валютними резервами країни, але на кінець 2004 року програма формально вважається призупиненою, а в березні 2005 року – завершеною. На даному етапі серед усіх форм подальшого співробітництва України з МВФ, Україна обрала співробітництво в сфері технічної допомоги Крім цього, МВФ спільно зі Світовим банком протягом квітня-травня 2002 року проведено Програму оцінки фінансового сектору України (ПОФС). Ця програма покликана допомогти в оцінці фінансового сектора України. В рамках цієї програми перевірено дотримання міжнародних стандартів щодо фінансового регулювання, контролю, прозорості, дотримання Україною основних принципів банківського нагляду. Аналіз потреб України у фінансуванні з боку Фонду виявив, що вони є дуже значними, а це, у свою чергу, вимагало застосування політики надзвичайного доступу, що практично й було здійснено. Згідно з цими умовами наша держава дістала право на понад сто відсотків своєї квоти у МВФ (до 300 % кумулятивно). На сьогоднішній день Україні виділено кредитну лінію в розмірі 11 млрд. СПЗ (близько 16,5 млрд. дол. США), що є еквівалентним 800 % її квоти в Міжнародному валютному фонді. Левина частка даної допомоги – підтримка валютно-обмінного курсу і платіжного балансу України, інша частка має піти на розвиток вітчизняної економіки. Перший транш кредиту на суму 4,5 млрд. дол. США вже надійшов до Національного банку України в листопаді 2008 року для підтримки стабільності національної валюти і рекапіталізації банків. Наступні транші будуть надані протягом 2009-2010 років (з 15.02.2009 до 15.10.2010) у сумі від 375 млн. до 2,5 млрд. СПЗ (560 млн. і 3,75 млрд. дол. США відповідно). При цьому слід зазначити, що кредити такого обсягу МВФ надає досить рідко, тільки у виняткових випадках. Отож завдання органів державного регулювання й управління полягає в тому, аби виділені кошти були використані максимально ефективно. Розглядаючи умови виділення Україні Фондом стабілізаційного кредиту stand by, парламент України затвердив комплекс погоджених з МВФ антикризових заходів, необхідних для здобуття кредиту. Кредит надається під 3,7% річних, термін погашення першого транша - 5 років. 2.3 Стан та перспективи співпраці України зі Світовим банком та його основними інституціями Поряд із Міжнародним валютним фондом істотно впливає на геополітичні та економічні процеси у світі група Світового банку. Світовий банк (The World Bank) - багатостороння кредитна установа, що об’єднує п’ять інституцій, діяльність яких спрямована на підвищення рівня життя у країнах, що розвиваються, за рахунок фінансової допомоги розвинених країн. Серцевиною групи є МБРР, заснований разом із МВФ у 1945 році (почав функціонувати у 1946 році) для сприяння виконанню стратегічних завдань ООН. Учасниками банку можуть бути лише країни — члени МВФ. Основною метою діяльності установи є сприяння розвитку економіки країн — членів МБРР шляхом палання довгострокових кредитів і гарантування приватних інвестицій. Спочатку ця діяльність була спрямована на країни, що зазнали втрат унаслідок Другої світової війни. Сьогодні банк найактивніше співпрацює з країнами, що розвиваються, і країнами з перехідною економікою. Кредитування МБРР здійснюється за двома напрямами: системні позики та інвестиційні кредити. Перші надаються урядам окремих країн під програми макроекономічної стабілізації та інституційні зміни. Кошти надходять до бюджету і можуть використовуватися урядом на власний розсуд. Отримання позик обумовлюється певними вимогами, при невиконанні яких надання кредитів може бути призупинено. Після прийняття Верховною Радою України 3 червня 1992 року Закону України „Про вступ України до Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародної асоціації розвитку та Багатостороннього агентства по гарантіях інвестицій” Україна у вересні 1992 року стала 167 членом МБРР, здійснивши підписку на 908 акцій (1315,9 млн. дол. США акціонерного капіталу), або 0,77% акцій. Україна також вступила до Міжнародної фінансової корпорації та Багатостороннього агентства з питань гарантування інвестицій. Угоди, які є типовими для МБРР, розраховані на строк до 30 років, з яких перші 3-5 років становлять пільговий період. На початку 90-х експерти Світового банку провели широкомасштабний аналіз економіки України в цілому та окремих її галузей. Незважаючи на те, що відсутність монетарної стабільності включала будь-яке кредитування, банк був готовий видавати допомогу там, де влада проявляла бажання та готовність до проведення реформ. На той час пріоритетними напрямами були визначені сільське господарство, вугільна промисловість, підприємництво та фінансовий сектори. У період з 1994 по 1998 роки у формі системних позик на структурну перебудову цих секторів економіки Україна отримала близько 2 млрд. доларів США. Отже, першою позикою, наданою нашій країні після її вступу до Світового банку, була позика на підтримку програми реформ у розмірі 27 млн. дол. США строком на 17 років, причому протягом перших п'яти років Україна мала сплачувати тільки стандартну плаваючу процентну ставку 7,43 %. За проектом позики, залучаються також загальні кошти на умовах гарантів інших фінансових організацій загальним обсягом близько 17 млн. дол. США. Проект реабілітаційної позики загальним обсягом 500 млн. дол. США почав впроваджуватись наприкінці 1994 року. Перший транш у розмірі 100 млн. дол. США був використаний на сплату боргів за газ Туркменістану. Основне призначення проекту - підтримка реалізації основних економічних реформ (лібералізація цін торгівлі, приватизація підприємств державної власності, реформи в сільському господарстві, енергетиці, підтримка макроекономічної стабілізації). Зокрема, в рамках першої Позики на розвиток підприємств (ПРП) більше ніж 8,5 тис. середніх та великих підприємств України передали близько 70 % своїх акцій приватним власникам. В 1996 році була затверджена перша Стратегія допомоги Світового банку Україні, яка передбачала надання протягом 1996-1998 років кредитних коштів на загальну суму до 3,1 млрд. дол. США. В 1998 році наша країна отримала Позику Світового банку на структурну перебудову фінансового сектора в розмірі 260 млн. дол. США. Коштами позики було залучено кращих міжнародних та вітчизняних експертів для створення відповідної нормативно-правової бази, що сприяла укріпленню незалежності Національного банку України. Проект загалом отримав схвальні оцінки як від Світового банку, так і від української сторони. У вересні 2000 року була схвалена друга Стратегія допомоги Світового банку Україні на 2001-2003 роки (обсяг кредитування за базовим сценарієм міг скласти 1,4 млрд. дол. США). Ключову роль в стратегії відіграє “Програмна системна позика” (ПСП). Проект Програмної системної позики - найбільш комплексний проект за період співробітництва України і банку, який включив у себе заходи щодо реформування ключових секторів економіки України. У рамках цієї програми шляхом відкликання ліцензій та призначення ліквідатора банку «Україна» та поступового фінансового оздоровлення Ощадбанку внаслідок виконання вимог відповідних Меморандумів вдалося ліквідувати сфери системного ризику, які становили державні банки. Метою проекту є підтримка конкретних результатів, які було досягнуто в рамках програми структурних реформ уряду України, у п’яти тематичних напрямках: посилення фінансової дисципліни, державна регуляторна політика, права власності, підзвітність державного сектору, управління соціальними та екологічними ризиками. В 2001 році здійснено перший етап проекту “Програмна системна позика”, за яким Україна отримала позику на суму 250 млн. дол. США. На переговорах в липні 2003 року українська сторона досягла домовленості з банком щодо виділення коштів ПСП-2 позики двома траншами (перший транш - 75 мільйонів доларів США та другий транш – 175 мільйонів доларів США). Україна виконала умови, необхідні для надання коштів першого траншу за “Програмною системною позикою –2”. 19 грудня 2003 року угода про позику набула чинності та були отримані кошти в розмірі 75 млн. доларів США. Також Україна виконала ряд умов, необхідних для отримання коштів другого траншу: було ліквідовано бюджетну заборгованість з соціальних виплат, створено правову базу для реєстрації та виконання забезпечених угод (для рухомого та нерухомого майна), створено автоматизовану систему виконання бюджету АС „Казна”, яку впроваджено в усіх обласних управліннях Держказначейства, зменшено податкові пільги та вилучення для різних галузей економіки, ухвалено Закон України „Про загальнообов’язкове держане пенсійне страхування”. Важливе значення має також проект „Розвиток системи казначейства”, (загальна сума проекту 16,4 млн. дол. США, використано станом на 01.11.2004 року 15,71 млн. дол. США). Проект, метою якого було створення розвинутої комп’ютеризованої казначейської системи як ефективного інструменту виконання державного бюджету та управління державними коштами, став найбільш успішним та результативним, який визнається Всесвітнім банком та Міжнародним валютним фондом. В результаті впровадження проекту було створено трирівневу систему казначейства, що складається з центрального апарату Державного казначейства України (ДКУ), 27 обласних управлінь Держказначейства (УДК), 633 районних відділень Держказначейства та запроваджено структуру Бюджетної класифікації у відповідності до вимог Статистики державних фінансів (GFS). Важливу роль для економіки держави має проект „Модернізація податкової служби” (сума позики 40,0 млн. дол. США). Основними завданнями впровадження зазначеного проекту є: забезпечення умов для добровільного виконання вимог податкового законодавства платниками податків; забезпечення повного і своєчасного надходження податків і зборів до бюджету. Перша і друга Стратегії не були повністю реалізовані і фактичні обсяги отриманих кредитів за період з 1993 року по лютий 2005 року складають 2471,98 млн. дол. США та 7,67 млн. євро. Із 3721 млн. дол. США, виділених МБРР, було анульовано 374,38 млн. дол. США. Стратегія допомоги Банку Україні на 2004-2007 роки була схвалено Радою Директорів Світового банку 23 жовтня 2003 року. Базовий сценарій реалізації зазначеної Стратегії передбачав виділення для України фінансових ресурсів в обсязі біля 2,4 млрд. дол. США. Портфель проектів, що реалізуються спільно з МБРР в Україні складається з системних та інвестиційних проектів. За період з 1993 по 2007 року Україна та МБРР уклали угоди про надання позик на загальну суму більше 5 млрд. дол. США. Значна частка цих коштів, майже 90% від зазначеної суми, були коштами позик на структурну перебудову. Реалізація проектів структурної перебудови, які підтримуються МБРР, є основним інструментом реалізації Стратегії допомоги Світового банку Україні та має на меті розбудову ринкової інфраструктури країни, що включає також реформування фінансового сектору та подальший розвиток банківської системи. Починаючи з 1992 року, інвестиційні проекти впроваджувалися в усіх галузях економіки: енергетиці, сільському господарстві, вугільній промисловості, соціальній сфері та державному управлінні. Але, на жаль, ситуація з впровадженням інвестиційних проектів в Україні є незадовільною. За таким показником, як рівень використання коштів позики, Україна постійно перебуває в останній десятці позичальників МБРР із менше 10 % використовуваних коштів. Кошти інвестиційних позик, у порівнянні з системними, використовуються дуже повільно, що ставить під загрозу вчасне впровадження проектів та їхню результативність. Однією з перешкод на шляху ефективного використання коштів позик є тривала і складна процедура схвалення та ратифікації інвестиційних позик. Так, досі не набув чинності Проект розширеного доступу до ринків фінансових послуг (185 млн. дол.. США), в рамках якого планувалося надання довгострокового фінансування малим та середнім підприємствам у сільській місцевості через комерційні банки-учасники, що був затверджений радою директорів Світового банку у червні 2006 року. З 1992 року, відколи Україна приєдналась до Світового банку, його зобов'язання щодо надання кредитів Україні загалом склали 5,3 мільярда доларів США для 38 операцій. Нинішній портфель проектів Банку включає в себе 12 активних проектів (1,2 мільярди доларів США) та близько 5 проектів на стадії підготовки. На цей час Міжнародна фінансова корпорація інвестувала загалом 742 мільйони доларів США у 35 проектів, а загальна сума гарантій від ризику з боку Багатостороннього агентства з гарантування інвестицій (БАГІ) склала 244,6 мільйона доларів США. [25]. Той факт, що Україна є великим позичальником Світового банку свідчить про обопільну зацікавленість у співпраці. Проте дані з табл. 2.3. демонструють і високу частку скасованих коштів позик, що може свідчити про недостатню вибірковість програм з боку України та недостатню їхню гнучкість з боку Світового банку. Таблиця 2.2 Позики Світового банку Україні (в дол. США)* МБРР
Сума наданих коштів 4,872,627,000
Скасовано 749,542,391
Використано коштів 3,269,029,020
Невикористані кошти 851,469,481
Сплачено коштів 942,396,351
Несплачено коштів (на осн. історичного валютного курсу) 2,328,976,591
Корекція валютного курсу 2,094,976
Зобов’язання позичальника 2,331,071,576
Радою директорів Світового банку затверджено проекти „Передачі електроенергії” (вартістю 200 млн. дол. США), „Розвитку міської інфраструктури” (вартістю 140 млн. дол. США) та „Друга позика на стратегію розвитку” (вартістю 300 млн. дол. США). Вже на початку 2008 року затверджено проект „Модернізації державних фінансів” (вартістю 50 млн. дол. США). Також здійснюється ініціювання та підготовка 4 інвестиційних проектів розвитку інфраструктури, що дозволить залучити додаткові ресурси у сферу енергетики та транспорту на загальну суму близько 1,4 млрд. доларів США. На кінець 2007 фінансового року показник вибірки коштів за проектами Світового банку досяг 11,3%, що фактично відповідає плану поступового покращення стану проектного портфелю та є найкращим за роки співробітництва зі Світовим банком. В основному цей показник досягнутий за рахунок активного здійснення діяльності за проектами в реальному секторі економіки. З липня 2007 року зі Світовим банком запроваджено проведення щоквартальних переглядів проектного портфелю, що надасть можливість проводити відверті діалоги стосовно поточних проблем в рамках проектів, спільно визначати шляхи для їх своєчасного розв'язання та запобігання у подальшому. Поряд з цим на сьогодні вже запроваджується спільна з Банком система дворівневого моніторингу та оцінки: на рівні проектного портфелю та мікрорівні (проектному рівні). Починаючи з травня розпочато здійснення щомісячної бліц-оцінки стану проектного портфелю по основним показникам, узгодженим з Банком. Крім того, в Україні активно працюють Міжнародна фінансова корпорація та Багатостороннє агентство з питань гарантування інвестицій, зростає кількість затверджених інвестиційних та гарантійних проектів для України: відбувається перехід від переважно проектів технічної допомоги до інвестиційних та гарантійних проектів у наступних секторах - фінансовому, сільськогосподарському та сфері послуг; сприяння розвитку у сферах корпоративного управління, лізингу, забезпечення прав власності. Станом на 31 січня 2007 року МФК інвестувала в Україну близько 685 млн. доларів у 32 проектах. На поточний момент продовжується послідовна спільна робота над покращенням стану проектного портфелю Банку в Україні та, відповідно, підвищенням ефективності використання кредитних ресурсів Банку. 6 грудня 2007 року Рада виконавчих директорів Світового банку затвердила сьогодні нову Стратегію партнерства з Україною на період 2008-2011 років. Стратегія визначає пріоритети діяльності Групи Світового банку в Україні, включаючи кредитування та інвестиції, надання аналітичних і консультаційних послуг і технічної допомоги. У рамках Стратегії передбачається надання позик на загальну суму від 2 до 6 мільярдів доларів США протягом чотирьох років. Обсяги щорічного кредитування визначатимуться низкою показників, зокрема таких, як поступ у проведенні структурних реформ, макроекономічна стабільність та покращення впровадження нинішніх позик Світового банку. До того ж Міжнародна фінансова корпорація й надалі інвестуватиме значні кошти на підтримку приватного сектора в Україні. Аналітичні й дорадчі послуги становитимуть дедалі зростаючий компонент нової Стратегії. Йдеться про дослідження специфічних для України проблем розвитку, а також надання своєчасних консультаційних послуг і технічної допомоги, включаючи систему розширених консультаційних послуг МФК. Стратегією також передбачено продовження надання фінансової допомоги на підтримку економічних реформ у рамках програми Позики на підтримку стратегії розвитку, що, як очікується, забезпечить підтримку державного бюджету у межах від 400 до 600 мільйонів доларів США щорічно. Також слід зазначити, що Україна розраховує на проведення переговорів з Банком та затвердження Радою директорів Світового банку до 30 червня 2009 року наступних проектів: 1) «Покращення автомобільних доріг та безпеки руху»; 2) «Реабілітація гідроелектростанцій»; 3) «Реабілітація та розвиток системи електропостачання м. Києва»; 4) «Підвищення пропускної спроможності залізничного напряму Знам’янка-Джанкой». Отже, в даному підрозділі ми розглянули стан та перспективи співпраці України зі Світовим банком. Ми з’ясували, що окрім МВФ, важливий вплив на економічний та соціальний розвиток України справляє така міжнародна валютно-фінансова організація, як Світовий банк і, зокрема, МБРР. Слід зазначити, що основою співробітництва України зі Світовим банком є його стратегія допомоги нашій державі, в якій визначено основні напрями, зокрема, розвиток приватного сектора та муніципальної інфраструктури, розвиток енергетичної галузі, заходи по енергозбереженню та інші. Програмна системна позика (ПСП) становить основу фінансової допомоги Світового банку для підтримання конкретних досягнень у реалізації програми структурних реформ уряду України у різних секторах і спрямована на вдосконалення структурної та інституційної бази, а передусім - на завершення і прискорення процесу формування інституційної законодавчої бази та на удосконалення управління в державному і приватному секторах. Уряд України планує й надалі використовувати багаторічний досвід роботи Світового банку як глобального партнера у справі розвитку для формування ефективних програм і проектів, які допомагають диверсифікувати джерела економічного зростання. 20 грудня 2007 року Світовий банк затвердила друга позика на підтримку стратегії розвитку для України на суму $300 млн. Свiтовий банк також розпочав працювати над позикою на реабiлiтацiю банкiвського сектора, яка передбачає надання Уряду України допомоги у створеннi мiцної бази для рекапiталiзацiї банкiв та надасть фiнансування для бюджету на пiдтримку конкретних випадкiв закриття або рекапiталiзацiї банкiв. Передбачається проведення серйозних заходiв з технiчної допомоги, скоординованих з iншими багатостороннiми та двостороннiми донорами, якi забезпечать ефективне впровадження цiєї програми. Наступними роками Українi може бути надана фiнансова допомога на переорiєнтацiю державних видаткiв з прицiлом на економiчне зростання i на захист найбiльш уразливих груп населення, а також на поглиблення структурних реформ. Отже, розглянувши основні проекти Світового банку в Україні в період кризи, можна дійти висновку, що дана фінансова організація також виділяє певні кошти, щоб покращити економічну ситуацію в Україні, зокрема подолати кризу. Так, в умов фінансової кризи Україна отримала допомогу від МВФ в розмірі 16,5 млрд. дол. для підтримки стабільності національної валюти і рекапіталізації банків. Перший транш даного кредиту Україна вже отримала в листопаді минулого року, і на даному етапі розглядаються умови надання наступного другого траншу. Що стосується Світового банку, то Кабінет Міністрів України підписав угоду з цією організацією на залучення кредиту в еквіваленті - 3 млрд. грн. на 30 років під 5% річних для покриття дефіциту державного бюджету. Як планується засоби будуть направлені на фінансування заходів для подолання негативних наслідків фінансово-економічної кризи. Якщо проаналізувати вплив кризи на співробітництво України з МВФ та Світовим банком, то з одного боку в умовах кризи Україна отримала кошти від даних МФО, що в певному сенсі оживило рух грошових коштів. Можна також стверджувати, що на даний момент довіра МВФ до України зросла, адже кредит, наданий Україні від МВФ у 2008 році, практично вдвічі перевищує всі запозичення, що надійшли від МВФ за останніх 16 років. Отримані кредити від фінансових організацій необхідні нашій державі для подолання кризи. Але з іншого боку залучення грошових ресурсів штовхає нашу країну на економічну залежність від валютно-кредитних організацій, зокрема МВФ. Адже, з отриманням кредиту, вона бере на себе зобов’язання виконувати певні рекомендації Фонду, спрямовані на виведення економіки України з кризи. РОЗДІЛ 3 ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННЯ СПІВПРАЦІ УКРАЇНИ З МІЖНАРОДНИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ 3.1 Проблеми співпраці України з міжнародними організаціями Експерти МВФ відзначили, що за умови забезпечення зростання ефективності промислового виробництва, поглиблення фінансових ринків економіка України має величезний потенціал для зростання на довгострокову перспективу. Фахівцями Міжнародного валютного фонду було визначено низку заходів, що, на їх думку, необхідно вжити уряду на найближчу перспективу. Серед них: проведення заходів орієнтованих на забезпечення стабільності податково-бюджетної та грошово-кредитної політики, а також поступ на шляху запровадження структурних реформ; проведення більш жорсткої і збалансованої макроекономічної політики, з метою забезпечити бездефіцитність бюджету; скорочення темпів зростання мінімальної заробітної плати та номінальних бюджетних трансфертів, що відповідатиме потребі у скороченні інфляції до рівня не більше 9-10%; підготовка до впровадження більш гнучкого обмінного курсу гривні; фінансовий нагляд за триваючим кредитним бумом. Отже, співробітництво з МВФ, є досить важливим для України, яка вирішує завдання інтеграції у світову економіку. Також можна зазначити, що на даному етапі серед усіх форм подальшого співробітництва України з МВФ, наша держава обрала співробітництво в сфері технічної допомоги. Програми кредитування, здійснювані Міжнародним валютним фондом, обов'язково враховують специфічні умови кожної країни. Так. держави із середнім рівнем доходу, такі як Україна, зазвичай отримують фінансування на основі так званих "угод підтримки" (Stand-Ву - SBA). Кошти таких кредитів спрямовуються на розв'язання короткострокових проблем платіжного балансу, а процентна ставка за ними встановлюється на порівняно низькому, ринко орієнтованому рівні. Слід зазначити, що Україна відповідно до Меморандуму про економічну і фінансову політику, підписаного між Україною та МВФ 31 жовтня 2008 року, в рамках використання кредиту «стенд-бай» узяла на себе зобов’язання дотримуватись визначених положень у сфері економічної, бюджетної та грошово-кредитної політики. Окрім сукупності заходів у грошово-кредитній та бюджетній політиці, визначених у меморандумі, запропоновано низку пропозицій, що відображають взаємоузгоджену позицію українського керівництва та експертів МВФ щодо кількісних цілей, структурних заходів та інших вимог, які відображено в підписаному Технічному меморандумі про взаєморозуміння. Програмою «Стенд-бай» передбачено, що місія МВФ щокварталу перевірятиме виконання Україною умов меморандуму. В разі їх дотримання наступний транш повинен був поступити 15 лютого (SDR 1,25 млрд.), потім - 15 травня (SDR 2,5 млрд.), 15 серпня (SDR 0,75 млрд.) і 15 листопада (SDR 2 млрд.) 2009 року. Таблиця 3.1 Рівень заборгованості та обсяги виплат України до МВФ протягом 2007-2009 рр. Роки 2007 2008 2009
Борг України перед МВФ, млн. дол. 1246 503,69 247,911
Виплати України до Фонду, млн. дол. 453,45 440,40 332,85
З таблиці видно, що борг України перед МВФ найбільшим спостерігався в 2007 році – 1,246 млрд. дол. і з часом він зменшувався. Можна зазначити, що сума боргу України перед МВФ відображає суми наданих кредитів за відповідні роки. Так, видно, що в період з 2007-2009 роки Україна отримувала кредити, що не перевищували 1 млрд. дол. Але сьогодні в період фінансово-економічної кризи Фонд готовий надати Україні стабілізаційний кредит в розмірі 16,5 млрд. дол., що в кілька разів перевищує суми наданих кредитів за попередні роки. Це свідчить про те, що на даний момент Фонд підвищив довіру до України. Так, за період 3 2007 до 2009 років Україна збільшувала виплати до МВФ. Зокрема, в 2008 році вона сплатила 134 % порівняно з сумою боргу за 2009 рік. 3.2 Перспективи співпраці України з міжнародними організаціями Розглянувши основні моменти співпраці України і Світового банку на даний час, слід зазначити наступне: Банк разом із МВФ відігравали значну роль в забезпеченні макроекономічної стабільності в Україні, а наявність їхньої програми в Україні слугувала певним індикатором для іноземних інвесторів; Завдяки системним позикам МБРР в Україні, було запроваджено банківське законодавство та регуляторні акти, що сприяли зростанню банківської системи; Хоча проекти Світового банку у фінансовому секторі загалом отримують схвальну оцінку і на них є попит, існують певні інституціональні проблеми впровадження загальної програми Банку в Україні, зокрема інвестиційних проектів, які перешкоджають досягненню вчасних та ефективних результатів. Отже, зазначимо такі перспективи покращення співпраці між Україною та Світовим банком: Необхідно закріпити за Рахунковою палатою обов’язок проводити аудиторські перевірки проектів в Україні, готувати і надавати відповідні аудиторські звіти, а також брати участь в тому, що щорічно буде передивлятися проектний портфель Усесвітнього банку. Усесвітній банк має надавати Рахунковій палаті інформацію про стан використання засобів проектів, а також підтримувати прагнення Рахункової палати наблизити систему зовнішнього фінансового контролю в Україні до європейської і світової практики. Необхідно також забезпечити стабільність керівних структур Рахункової палати, які займаються реалізацією програм; узгоджувати дії Мінекономіки і Мінфіну під час розгляду кредитних програм і їх реалізації. Необхідно підвищити ефективність використання кредитних ресурсів, наданих Світовим банком. Необхідно проконтролювати, щоб кошти, які виділяються Світовим банком, прямували на рішення соціально - економічних проблем і пом'якшення наслідків кризисних явищ. Необхідно забезпечити, щоб впровадження програм, у яких Світовий банк не має конкурентних переваг, фінансувалися за рахунок інших джерел: інших донорських установ, приватного капіталу та ін. Це зробить допомогу Банку більш адресною а також забезпечить більш тісну взаємодію між країною та банком. ВИСНОВКИ Неухильний процес поглиблення інтернаціоналізації економічного життя, який має своїми проявами розширення і ускладнення взаємозв’язків національних економік, усуспільнення характеру праці та виробництва в глобальному масштабі об’єктивно підвищує значення зовнішніх джерел фінансових ресурсів для будь-якої національної економіки. Особливе місце серед них належить кредитуванню з боку міжнародних фінансових організацій (МФО). Що стосується країн з перехідною економікою, зокрема України, то саме співробітництво з провідними МФО на початковому етапі трансформаційних перетворень відіграло вагому роль у вирішенні таких стратегічно важливих завдань, як структурна перебудова народногосподарських комплексів, системи власності та матеріального виробництва, запровадження дієвих моделей промислової політики тощо. Отже, дана проблема є актуальною і для України, яка пов'язує свою інтеграцію у світову економіку та вихід на міжнародні фінансові ринки з поглибленням співробітництва із такими впливовими МФО, як Міжнародний валютний фонд та група Світового банку. Міжнародні фінансові організації (МФО) представляють собою міждержавні формування, що виконують функції по регулюванню відносин в сфері міжнародних фінансів. Загальна мета всіх міжнародних фінансових організацій – це розвиток співробітництва, забезпечення цілісності і стабільності кредитно-фінансових відносин. Кожна з сучасних фінансових організацій має свій статут, власну організаційну структуру. Для кожної характерні певні умови надання кредитів, певні особливості членства та кожна з них в свій час створювалася з певною метою. Основними з них є наступні: Міжнародний валютний фонд (МВФ) і група Світового банку. В результаті досліджень визначено, що правова природа міжнародних фінансових організацій передбачає певні особливості членства у таких організаціях. Як правило, при вступі до міжнародної організації держава повинна відповідати певним умовам, що висуваються для кандидата в члени організації. Порядок та загальні умови вступу до МФО регулюються їх установчими актами та Правилами процедури цих організацій. Після набуття державності перед Україною постало завдання налагодження співпраці з міжнародними фінансовими організаціями, що зумовлено потребами участі країни у міжнародному поділі праці та потребами у забезпеченні доступу країни до міжнародних ринків товарів, послуг, нових технологій тощо. Членом МВФ та організацій Світового Банку наша країна стала 3 вересня 1992 року. Незважаючи на різноманітність форм співробітництва, Україну у відносинах з міжнародними фінансовими організаціями передусім цікавило залучення дешевих фінансових ресурсів. Такі ресурси МФО виділяли під реалізацію різноманітних проектів і програм. В ре5зультаті проведеного дослідження визначено, що усі проекти, що впроваджувалися в Україні з 1991 року, можна віднести до однієї з таких груп: проекти макроекономічної стабілізації економіки та структурних перетворень в окремих секторах (системні проекти); інвестиційні проекти; проекти міжнародної технічної допомоги. Розглянувши співробітництво України саме з МВФ, ми встановили, що перший свій кредит вона отримала на суму 763,1 млн. дол. США в рамках Механізму системних перетворень (МСП). Мета цієї позики - надання фінансової підтримки економіці країн, що переходили від централізованого планування до ринкової економіки. 29 березня 2004 року Радою Директорів МВФ було прийнято позитивне рішення щодо започаткування програми „попереджувальний стенд-бай”. На даному етапі серед усіх форм подальшого співробітництва України з МВФ, Україна обрала співробітництво в сфері технічної допомоги. Першою позикою, наданою Україні після її вступу до Світового банку, була позика на підтримку програми реформ у розмірі 27 млн. дол. США строком на 17 років, причому протягом перших п'яти років Україна мала сплачувати тільки стандартну плаваючу процентну ставку 7,43 %. В 1996 році була затверджена перша Стратегія допомоги Світового банку Україні, яка передбачала надання протягом 1996-1998 років кредитних коштів на загальну суму до 3,1 млрд. дол. США. Нинішній портфель проектів Банку включає в себе 12 активних проектів (1,2 мільярди доларів США) та близько 5 проектів на стадії підготовки. На цей час Міжнародна фінансова корпорація інвестувала загалом 742 мільйони доларів США у 35 проектів, а загальна сума гарантій від ризику з боку Багатостороннього агентства з гарантування інвестицій (БАГІ) склала 244,6 мільйона доларів США. Як один з антикризових заходів України є залучення кредитної допомоги від сучасних міжнародних фінансових організацій. А саме залучення фінансової допомоги від МВФ у вигляді стабілізаційного кредиту у розмірі 16,5 млрд. дол. на підтримку валютно-обмінного курсу і платіжного балансу України, а також на розвиток вітчизняної економіки, зокрема на допомогу їй вийти з фінансової кризи. Перший транш даного кредиту вже був отриманий в листопаді минулого року. Наразі ведуться переговори щодо надання другого траншу даного кредиту. Що стосується Світового банку, то він також надає Україні певну фінансову допомогу у відповідь на світову економічну кризу. Аналізуючи вплив кризи на відносини України з сучасними МФО, визначено, що відносини щодо руху грошових потоків дещо оживились. МВФ надав Україні стабілізаційний кредит, що в декілька разів перевищує надані раніше. Це свідчить про довіру цієї організації до нашої країни. Світовий банк також не залишив Україну в скрутні для неї часи. Це проявляється в наданні з його боку фінансової допомоги на підтримку вітчизняної економіки Україні. Також слід відмітити, що фінансування економіки країни в 2008-2009 роках збільшилося зі сторони Світового банку. Виходячи з цього визначено, що шляхами покращення відносин України та МВФ та Світовим Банком є такі: виконання вимог МВФ, необхідних для надання позики; контроль за ефективним використанням коштів МВФ та Світового банку; проведення ефективної пенсійної реформи; прийняття відповідних законодавчих актів як на загальнодержавному, так і на місцевому рівня, що підвищило б ефективність використання коштів кредиту; необхідно здійснювати контроль, щоб кошти, які виділяються МФО, прямували на рішення соціально-економічних проблем і пом'якшення наслідків кризисних явищ; необхідно досягти стабільності в політичних колах, об’єднати політичні сили, що значно підвищить співпрацю і допоможе країні вийти з кризи. Запропоновані заходи допоможуть покращити відносини України з міжнародними валютно-фінансовими організаціями. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ Закон України «Про вступ України до Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародної асоціації розвитку та Багатостороннього агентства по гарантіях інвестицій» від 3 червня 1992 року № 2402-XII. Ананьев А. Противоречивость роли МВФ в современной мировой экономике//Международная экономика. – 2008. - №5. – С.64-68. Боринець С. Я. Міжнародні фінанси: Підручник. – К.: Знання-Прес, 2002. – 311 с. Вахтенко Т.П. Фінансова криза в Україні: фактори, механізми дії, заходи подолання//Фінанси України. – 2008. - №10. - С.3-21. Влияние мирового финансового кризиса на Украину// http://www.analitik.org.ua/current-comment/economy/48d793e16b8bb Грейт Я. «Фінансова криза і інфляція: причини виникнення, сутність і особливості прояву в Україні» 2006 р., № 1, с.651. Довідка про стан та перспективи співробітництва України з МВФ//http://www.mfa.gov.ua/mfa/ua/publication/content/2932.htm. Дунас О. Особливості інституту членства у сучасних міжнародних фінансових оргнізаціях//Право України. – 2007. - № 8 – С. 129-132. Дунас О. Особливості та основні напрями співробітництва України з міжнародними фінансовими організаціями системи ООН//Право України. – 2008. - №2. – С. 112-115. Ковальчук Т., Коваль М. «Основні чинники інфляції в Україні» 1999р., с.253. Мельник А. Відновлення економічного зростання та необхідність зміни антиінфляційної політики в Україні Економіка України, 2003 р., № 9, с.12-21 Банківська справа: Короткий словник-довідник / Уклад. А. В. Калина, В. М. Кочетков .- К.: МАУП, 2001р. - 132с. Бункин М.К., Семенов В.А. 'Макроекономіка (основи економічної політики) ".- М.: АТ' ДІС ', 2000 р.-320с. Задоя А.А., Петруня Ю.Є. «Основи економіки» Учебн.пособіе.-К.: Вища шк .- Знання, 1998. - 478с. Макконнел К.Р., Брю С.Л. Економіка: принципи, проблеми, політика .- К., Хагар-Демос, 1999.-785с. Савченко А.Г. Пухтаєвіч Г.О., Тітьонко О.М. «Макроекономіка» 2005.-288с. Вахрин П.И., Нешитой А.С. Финансы: Учебник для вузов. – М.: Информационно-внедренческий центр «Маркетинг», 2000. – 502с. Булатів А.С. Економіка. - М.: Бек, 2006 р. Жуків Е.Ф. Загальна теорія грошей і кредиту. М.: Банки і біржі. 2005 р. Курс економічної теорії /Під ред. Чепурина Е.А. - М.: Справа, 2000 р. Інформаційно-аналітична довідка щодо співробітництва України з міжнародними фінансовими організаціями// http://www.kmu.gov.ua/SpecSancii/control/uk/publish/printable_article?art_id=120098.
