Вступ Економічний потенціал країни характеризує можливості національної економіки виробляти матеріальні блага, надавати послуги, задовольняти економічні потреби суспільства. Ці можливості дають всі наявні в країні ресурси - виробничі, матеріальні, трудові, природні, фінансові, науково-технічні, інформаційні та ін. Відповідно економічний потенціал включає як складові частини виробничий, трудоресурсний, фінансовий, науковий та інші види потенціалів. Роль кожної держави в сучасному світі визначається, насамперед, її економічною могутністю, яка є наслідком реалізації економічного потенціалу. Найбільш універсальними показниками, що характеризують економічну могутність країни, є її валовий внутрішній продукт (ВВП) і валовий національний продукт (ВНП). Валовий внутрішній продукт держави - це сукупна вартість за ринковими цінами усього обсягу кінцевих товарів і послуг, вироблених уданій країні впродовж одного року (враховуючи надходження від їх експорту). ВВП охоплює результати економічної діяльності підприємств, організацій, закладів і окремих осіб, незалежно від їх державної приналежності та громадянства, які зайняті підприємництвом на території даної країни. Валовий національний продукт відрізняється від ВВП тим, що враховує доходи фірм і громадян даної країни, отримані за кордоном, проте виключає доходи зарубіжних компаній та осіб, які займаються діяльністю в даній країні. Валовий внутрішній продукт Валовий внутрішній продукт (ВВП) — один з найважливіших показників розвитку економіки, який характеризує кінцевий результат виробничої діяльності економічних одиниць-резидентів у сфері матеріального і нематеріального виробництва. Вимірюється вартістю товарів та послуг, виготовлених цими одиницями для кінцевого використання. ВВП — сума валової доданої вартості (ВДВ) галузей плюс чисті податки на продукти (ПДВ) та імпорт (ЧПІ) не зараховані до неї: ВВП = ? ВДВ + ПДВ + ЧПІ. ВВП визначають, як суму первинних доходів, розподілених економічними одиницями-резидентами між виробниками товарів та послуг: оплата праці найманих працівників, чисті податки на виробництво та імпорт, валовий прибуток та валові змішані доходи. Використання ВВП — кінцеве споживання товарів та послуг, валове накопичення основного капіталу, змінення запасів матеріальних оборотних коштів, чисте надбання цінностей і сальдо експорту та імпорту товарів і послуг. ВВП — головний індикатор економічного розвитку і найбільш повний показник сумарного обсягу виробництва товарів та послуг за певний період. В Україні розрахунки ВВП здійснюють лише з середини 90-х із переходом від статистики Балансу народного господарства (БНГ) до прийнятої в усьому світі системи національних рахунків (СНР). На початку 1995 року Міністерство статистики України завершило розробку національних рахунків України згідно з концепцією затвердженою ООН у 1993 році. На динаміку ВВП у поточних цінах впливають зміни його фізичного обсягу і цін на товари та послуги. Щоб позбутися впливу цін, ВВП, національний доход розраховують у зіставних цінах. Таким чином не враховується вплив інфляції. Переоцінку ВВП або внутрішнього доходу у зіставних цінах виконують для виробленого і використаного ВВП або внутрішнього доходу. Однак переоцінені у зіставних цінах ВВП і внутрішній дохід, обчислені виробничим методом і методом кінцевого використання, переважно не збігаються за величиною, оскільки перший показник виражається у цінах факторів виробництва, а другий – у ринкових цінах. Характеристикою динаміки виробленого ВВП є середньоарифметичний зважений індекс фізичного обсягу продукту. В деяких галузях існують специфічні особливості побудови цих індексів, що пов'язано як з характером продукції в натуральному вираженні, так із методами оцінки її в точних цінах. Для лісового господарства і рибництва розраховують індекси фізичного обсягу продукції за агрегатною формою, де як ваги застосовують зіставні (базисні) ціни (P0), а як індексовані величини – кількість виробленої продукції в натуральному вираженні в базисному (q0) і звітному (q1) періодах: В Україні в галузі сільського господарства існує практика прямого перерахунку вартості продукції окремих культур за цінами 1983 року. На рівні країн індивідуальні індекси обчислюють на основі даних про випуск окремих видів продукції в натуральному вираженні. Іноді з цією метою використовують дані про відвантаження і продаж продукції в натуральному вираженні, відпрацьовані людино-години, про закуплену та спожиту сировину тощо. В Україні Мінстатом відібрано 362 таких продукти – більше половини промислової продукції країни. При розрахунку індексів промислової продукції як ваги використовують додану вартість чи валову промислову продукцію (в Україні – товарну продукцію). Світові промислові індекси ООН розраховують трьома етапами: На основі скоригованих національних індексів первинних галузей (згідно з міжнародною стандартною галузевою класифікацією ООН) обчислюють регіональні індекси промислової продукції. Визначають зведені індекси за укрупненими галузевими групами й основними підрозділами добувної та обробної промисловості з виділенням важкої та легкої промисловості, а також виробництва електроенергії та газу. Використовуючи обчислені вище індекси, розраховують зведені промислові індекси за континентами (Європа, Східна й Південно-Східна Азія, Північна Америка, Океанія, Африка і Середній Схід, а також світові індекси промислового виробництва. Особливість показника ВВП полягає в тому, що термін «валовий» означає включення до його складу споживання основного капіталу (амортизації). У принципі для точного вимірювання результатів економічної діяльності потрібно було б виключити з ВВ не тільки проміжну продукцію, а й споживання основного капіталу, яке з економічної точки зору є також проміжним споживанням. Але в економічній практиці дуже важко розрахувати споживання основного капіталу так, як цього потребують принципи СНР, тобто за відновною вартістю. Це пов'язано з тим, що дані бухгалтерського обліку про споживання основного капіталу не відповідають вимогам СНР. У бухгалтерському обліку амортизація основних фондів обчислюється, як правило, за первісною вартістю, а не за відновною. Крім того. амортизація в бухгалтерському обліку може бути розрахована на основі методів прискореної амортизації, які є неприйнятними в СНР. Отже, якщо можна було б отримати дані про споживання основного капіталу у відповідності до вимог СНР, то можна було б розрахувати більш об'єктивний показник результату економічної діяльності — чистий внутрішній продукт. Через викладені вище обставини в економічній практиці найбільш широкого застосування набув показник ВВП. Наслідки кризи Спад промислового виробництва в Україні за 2009 рік на 21,9%, про що днями повідав Держкомстат, виявився одним з найбільш різких з моменту розпаду СРСР. Схожі темпи обвалу промисловості у нас спостерігалися лише в 1994 р. (на 27,3%). У ХХ столітті щось подібне відбувалося лише в період Великої Вітчизняної і цивільної воєн. Востаннє спад промисловості в цілому за рік був в Україні рівно 11 років тому - в 1998-му. Правда, тоді він склав всього 1% проти 1997 р. Темпи падіння виробництва цього разу виявилися набагато більшими, ніж чекали експерти ще в початку кризи, і перевищили прогнози, які робилися навіть в останні місяці 2009-го. Знаковим є те, що у зв'язку із спадом минулого року рівень виробництва в Україні сьогодні знову опустився нижче за показник пізнього УРСР. Так, якщо, по офіційних оцінках, вперше частково перевершити показники 1990 р. по випуску основних промислових товарів Україні вдалося лише в 2006 р. (співвідношення 2006 р. до 1990-го склало 100,8%), то з урахуванням падіння в 2008-му (в цілому по року - на 3,1%), а також в самому катастрофічному 2009-м, за об'ємом промисловості наша країна зараз знаходиться десь на відмітці в 84% від рівня 1990 р. Нескладний підрахунок показує, що знов повернутися до своїх же показників двадцятирічної давності (!) Україна буде в змозі не раніше 2012 р. А з урахуванням можливого зростання в 2010-му приблизно на 3-5% (оптимістичний прогноз, про який заговорили багато експертів) до показників 2008 р. країна повернеться не раніше чим в 2013 -2014 рр. Єдиною не падаючою крупною галуззю української економіки минулого року залишалося лише сільське господарство. Його рівень, судячи по останніх статданним, в 2009-му навіть трохи виріс - на 0,1%. Падіння промислового масштабу Отже, в цілому за підсумками 2009 р. найбільший спад відбувся в машинобудуванні (-45,1%) і виробництві будматеріалів (-38,4%). Слідом за ними йдуть інші важливі галузі: у металургії спад на 26,6%, в легкій промисловості - на 25,9%, в деревообробці - на 24,9%. Хімія і нафтохімія кризовий рік пережили з мінусом в 23,2%. Найменшим спад був у виробництві коксу і продуктів нафтопереробки (-3,4%), що, втім, пов'язано з високими темпами обвалу ще в 2008 р., а також в здобичі паливно-енергетичних корисних копалини (-5,7%). Не дивлячись на те, що аграрний сектор на тлі триразового скорочення банківського кредитування і держпідтримки зміг встояти (в основному завдяки непоганій кон'юнктурі на світовому ринку сільгосппродукції), вітчизняна харчова промисловість із-за зменшення доходів громадян все-таки в цілому за рік теж продемонструвала спад (-6,1%). Як видимий, найбільш катастрофічна ситуація в головних галузях української економіки, які мають найбільшу частку в структурі нашого ВВП: металургія (-26,6%), машинобудування (-45,1%), хімія (23,2%). Виробництво окремих найважливіших видів продукції в цих галузях «просіло» ще серйозніше. Наприклад, випуск труб впав на 31,6%. Першим серйозним симптомом початку кризи для української економіки в 2008 р., стало не стільки плавне уповільнення будівництва вже в першому півріччі, скільки різкий обвал світового ринку металургії, який почався десь в серпні того нещасливого року. З літа 2008-го до весни 2009-го ціни на метали в світі впали практично втричі. І до весни 2009-го тонна сталі коштувала вже $300-350 (ще влітку 2008-го, перед самим початком бурі, вони коливалися на рівні $1,1-1,2 тис.). Як результат - кумулятивне падіння всієї металургії за минулі півтора роки кризи майже підібралося до відмітки в 40%. Одним з тих, що самих «просіли» в кризу опинився і машинобудівний сектор, точніше - автомобілебудування. Згідно даним асоціації «Укравтопром», виробництво автотранспорту різних типів в наший країні в 2009 р. скоротилося на 84% - до 65,6 тис. одиниць. У грудні 2009 р., коли деякі галузі вже показали перші ознаки приросту, автомобілебудування все ще продовжує піке, скорочувавшись в порівнянні з листопадом на 36,5% (до 1762 ед.). Такого глибокого падіння в автомобільній галузі не прогнозував ніхто навіть після початку кризи. Якнайкращий результат серед автовиробників в наший країні показав ЗАЗ, випуск на якому впав на... 83%. Найгірше на «Єврокаре» (крупноузловая збірка Skoda, VW) - на 90%. Борг і валютний курс Доказом того, що говорити про початок реального виходу економіки з кризи поки рано, є фінансове положення українських підприємств. Фінрезультат (до оподаткування) за січень-листопад минулого року, за даними того ж Держкомстату, був негативним і склав 15,5 млрд. грн. За даними статистики, в Україні не залишилося галузей, які б зберігали прибутковість, - якщо не рахувати той же АПК, охорону здоров'я і деякі окремі підгалузі. Практично кожна друга компанія в Україні минулого року була збитковою. Наприклад, в хімічній промисловості збиткові зараз більше 60% підприємств, а в металургії - половина. Чистий збиток тих же металургійних компаній досяг 5 млрд. грн. Ще в 2008-му вони показали сукупний чистий прибуток на 17 млрд. грн. Темпи зростання (падіння) промислового виробництва у Україні 1990-2009 рр. (у відсотках до попереднього року) 1991 1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999
Для порівняння. Фінрезультат всіх українських підприємств в 2008 р. склав плюс 110 млрд. грн., а прибутковими були 66,8% загального числа підприємств. Простіше кажучи, все те, що відбувається, - по суті фінансовий колапс половини вітчизняних компаній, який загрожує вже фінансовим колапсом всієї економіки, якщо ситуація на ринках, зокрема експортних, не почне кардинально поліпшуватися. Виробничий сектор з фінансової точки зору зараз настільки знекровлений, що далі використовувати його як «бюджетну корову» (не говорячи вже про авансову сплату податків, невідшкодування ПДВ і т. п.) навряд чи буде можливо. Інакше бізнес вже вимушений або згортати роботу, або ще далі йти «в тінь» (до речі, по деяких оцінках розмір «тіньового» ВВП зараз в Україні - близько 50%). Стає очевидним, що подальша фінансова стійкість всієї української економіки безпосередньо залежить від однієї вельми політичної умови. А саме: чи вдасться новій владі умовити «Газпром» на м'якшу цінову політику по відношенню до України або ж її задовольнять угоди, які були підписані нині чинним урядом. Зампредседателя комітету Держдуми РФ по міжнародних справах Андрій Клімов днями заявив, що російські власті, розуміючи всю складність ситуації, не виключають перегляду газових контрактів з Україною. Але - після президентських виборів. Судячи з усього, цей можливий «перегляд» залежить від цілого ряду невідомих. А поки згідно коридору газових цін в січні - березні, вартість блакитного палива на межі України очікується на рівні не нижче $300-310 за тисячу кубометрів. З урахуванням вартості транспортування і податків ціна для споживачів може скласти $380 (близько 3 тис. грн.). Внутрішня ціна на газ для металургійних і хімічних підприємств наший країни поки залишається на рівні 1899,25 грн., для виробників азотних мінеральних добрив - 1584,4 грн. Підприємства ГМК і хімії, згідно заходам підтримки експортерів, обумовленим з Кабміном, зараз не платять і в першому кварталі 2010 р. начебто не повинні платити збір у вигляді цільової надбавки до тарифу на газ. Втім, очевидно, що довго тримати такі ціни ніхто з переможців президентської гонки не зможе. І вже з другого кварталу газ почне стрімко дорожчати, причому не тільки для промисловості, але і для бюджетної сфери, і, звичайно ж, для всього населення (це, до речі, серед обіцянок уряду Юлії Тимошенко МВФ). Такі цінові зміни не тільки не посприяють конкурентоспроможності металургії і хімії, які з початком пожвавлення світової кон'юнктури можуть помалу виходити з кризи, але неминуче приведуть до зупинки цілої групи хімічних підприємств, де природний газ є основною сировиною (до 80% в структурі собівартості). Простіше кажучи, надії на поступову притоку валютної виручки в країну на тлі повільного відновлення цін в світі можуть виявитися примарними. Власне, з урахуванням цих очікувань сьогодні і даються прогнози можливого нового стрибка девальвації гривні цього року до рівня не нижче 8,5-9 грн. за долар. Проте ще сильніший тиск на курс надаватиме неминучість погашення цього року зовнішніх боргів - як державних, так і корпоративних. Сума необхідних повернень по позиках цього року складе від $20 (оцінка НБУ) до $30 млрд. (оцінки ряду незалежних експертів). Або по поточному курсу - не менше 160-200 млрд. грн. Необхідність виплати суми, рівній щонайменше половині держбюджету України викликає у багатьох експертів побоювання в неминучості наступної хвилі фінансової кризи в країні (тепер уже важко сказати, який по рахунку). Абияк виконувати бюджет уряд міг аж до листопада, переводячи в доходи загального фонду кредити МВФ, що все-таки якось дозволяло маскувати проблему наповнення казни. Але навіть з урахуванням того, що ГНАУ до цих пір активно збирала авансові платежі навіть з «лежачих» підприємств, реально план наповнення казни виконувався лише на 40-50% (див. «Бюджетна фініта», «2000» № 1 (492), 1-7 січня 2010 р.). Дефолт За останні півтора роки ряд експертів і політиків (наприклад, див. заява «регіонала» і екс-міністра фінансів Миколи Азарова в статті «Фонд йде - «вона» залишається», «2000» № 46 (485), 13-19 листопада 2009 р.) не раз натякали на вірогідний сценарій оголошення госдефолта як варіант, можливо, куди сприятливіший (не дивлячись на всіх витікаючих з цього наслідку - на зразок падіння всіх інвестиційних рейтингів і т. п.), ніж намагатися утримати ситуацію там, де вона вже не утримується в принципі. У міру наближення виборів і деякого пожвавлення в світовій економіці тема пішла на другий план. Але рівно місяць тому в рейтингу британської Credit Market Analysis (CMA) ми знову бачимо Україну в списку країн з високою вірогідністю дефолта. Причому наша країна не просто стоїть у ряді ризикових - в рейтингу вірогідного дефолта вона займає перше місце серед всіх країн. Отже, ризик дефолта в наший країні британські фахівці оцінюють в 53,7%. У Аргентини - 52%, у Венесуели - 51%, у Латвії - 29,9%. Далі в рейтингу підвищеної риски слідують Ісландія (22,4%), Литва (19,3%) і Дубаї (19,2%). Зрозуміло, що укладачі подібних рейтингів можуть бути необ'єктивні або упереджені, проте зовнішній борг, за два роки що виріс втричі, все-таки не може не насторожувати навіть західних аналітиків. По офіційних даних НБУ, на початок 2009 р. розмір валового зовнішнього боргу України з урахуванням всього корпоративного сектора був $103,2 млрд. (56,7% ВВП). З весни він почав знов швидко рости за рахунок позик МВФ. У вересневому звіті того ж фонду мовиться, що весь валовий зовнішній борг України цього року виріс з 54,5% до 85,4% ВВП (167,3% нашого річного експорту) із-за майже двократної девальвації гривні і дуже різкого обвалу ВВП. Так от, цей рівень вже більш ніж на 30% перевищує критично допустимий розмір для країн, що розвиваються, в число яких входить і Україна. Таким чином, стає очевидним, перед якими серйозними викликами опиниться нова владна команда відразу ж, як тільки вона займе свої крісла за наслідками виборів. Практично у будь-якій галузі української економіки простежується ціла низка так і не розв'язаних проблем, які переходять разом з країною в рік, що наступив. Наприклад, сектор будівництва, що із самого початку опинився в епіцентрі кризи, все ще залишатиметься в напівживому стані, а саме від нього залежить доля багатьох інших галузей, у тому числі і металургії. Судячи по даним Держкомстату, за минулий рік будівельні підприємства в Україні виконали робіт на загальну суму близько 40 млрд. грн. Це приблизно 50,3% торішніх об'ємів. Проте якщо порівнювати не в грошовому виразі, а в реально введених об'єктах, ситуація набагато гірша. У минулі півтора роки добудовуються лише об'єкти, що знаходяться в останній стадії готовності. Велика частина нової нерухомості простоює, не знаходячи свого покупця. Падіння цін на нерухомість за цей час досягло більше 40%. І, видно, воно може продовжуватися і далі. Тому як без кредитів, реального відновлення іпотеки зрушити галузь з мертвої точки практично нереально. Дуже характерним показником температури в економіці і раніше всього положення справ в промисловості є транспортний сектор. У 2009-му динаміка вантажоперевезень і промисловості була майже ідентичною. Перевезення вантажів минулого року скоротилися майже на 22%. На залізниці вони впали на 21,5%, на автомобільному транспорті - на 24,8%. Вважається, що як тільки на транспорті почнеться значне пожвавлення, це буде прямим індикатором початку виходу з кризи основних галузей. У останні місяці таке пожвавлення відбувається, проте як і раніше весь приріст вантажообігу доводиться на продукцію аграрного сектора, в першу чергу - на перевезення зернових. Ще один важливий індикатор стану економіки - ступінь падіння або відновлення обороту роздрібної торгівлі. Даний показник яскраво відображає реальне положення справ з рівнем життя населення, а також того, що насправді відбувається з доходами пересічних громадян. Роздрібний товарообіг, скоротившись до справжнього моменту більш ніж на 21%, якось взагалі не в'яжеться з офіційною оцінкою рівня падіння реальних зарплат минулого року (-11,4%). На сьогоднішній день ясне одне: відновлення зростання реальних (а не номінальних, тобто віртуальних) доходів громадян можливо тільки після того, як економіка повернеться до стійкого зростання. А поки скорочення доходів громадян посилює криза в ще одній галузі - ЖКХ. Борг населення за спожиті жілкомуслуги продовжує швидко рости - до кінця року він збільшився ще на 9,8% (це більш ніж в два рази вище, ніж восени). Приріст заборгованості склав 881,0 млн. грн., а в цілому борги досягли історичного рекорду - 9,8 млрд. грн. Очевидно, це говорить про те, що криза житлово-комунального господарства країни в подальшому лише заглиблюватиметься. І ця галузь виходитиме з нього, мабуть, в найостаннішу чергу. На цьому фоні поки неясно, яким чином Нацкоміссия регулювання електроенергетики має намір підвищувати ціни на електроенергію для населення - в цілому на 70% до кінця 2010 р. Втім, підвищення цін на електрику для громадян, судячи по недавній заяві глави НКРЕ Валерія Кальченко, неминуче при будь-якій владі, і вже навесні воно складе не менше 30%. Чуття або фантоми? Щокварталу Нацбанк проводить одне цікаве дослідження - оцінку ділових очікувань українських підприємств. Дослідження засноване на опиті 1245 компаній по всій Україні і, як вважається, має високу репрезентативність всього українського ділового середовища. Недавно НБУ опублікував звіт про настрої вітчизняного бізнесу за останній квартал 2009 р. Так от, результати указують на невелике, але все-таки істотне у ряді випадків поліпшення настроїв серед керівників вітчизняного бізнесу. Негативний баланс макроекономічних очікувань на подальших 12 місяців покращав на 15,6% і складе 32,7%. Якщо по-простому, це говорить про те, що багато вітчизняних компаній (їх на 15% більше, ніж кілька місяців тому) не чекають подальших погіршень в українській економіці. Якщо в III кварталі майже 80% українських компаній говорили про очікування девальвації гривни в найближчих 12 місяців, то зараз таких всього 58%. Більш того, баланс загальних очікувань щодо фінансово-економічного стану свого підприємства на найближчих 12 місяців у бізнесменів покращав - з негативних 2% до позитивних 6,6%. Даний показник, до речі, вийшов в область позитивних значень вперше з моменту початку кризи. Українське ділове співтовариство залишається вельми стурбованим стабільністю гривни, але майже кожне четверте підприємство чекає поліпшення свого фінансово-економічного стану в найближчих 12 місяців. Табір песимістів при цьому налічує всього 19,2%. Серед бізнесменів продовжується і зростання очікувань по об'ємах продажів. Лише 24% респондентів зараз прогнозують падіння продажів. Це, до речі, теж стало найнижчим показником з III кварталу 2008 р. Нарешті, серед тих, що відповідали на аналогічне питання щодо продажів на зовнішніх ринках число оптимістів за чотири місяці виросло з 41% до 61%. Рейтинг очікувань - на перший погляд, річ не зовсім серйозна. Хоча в НБУ до подібних досліджень настроїв в середовищі бізнесу відносяться дуже уважно - у минулому саме бізнес першим реагував на якісь значущі зміни в економіці. Багато експертів зараз говорять про те, що на відміну від 90-х років українська економіка має гнучкішу модель і вона здатна набагато швидше реагувати на ситуацію, а з початком відновлення світової економіки, можливо, дуже швидко відновить і свої показники. У першому півріччі року, що наступив, вітчизняна промисловість і економіка в цілому стикатимуться з ефектом низької бази минулого року. І тому в статистиці вже скоро буде видне поступове зростання показників - спочатку місяць до місяця, а потім і порівняно з 2009 р. «довших» періодів. Реальне ж відновлення зростання, безумовно, стимулюватиметься ззовні. А оскільки в світовій економіці зараз ситуація все ж таки краще, ніж рік тому, компанії дійсно помалу «повстають з попелу». У грудні минулого року другий місяць підряд був зафіксований зростання всього промпроїзводства в порівнянні з аналогічним місяцем року попереднього: він склав 7,4%. Правда, в листопаді показник був вищий (8,6%). Очевидно, поки це той самий «ефект бази», адже в останні місяці 2008 р. почався найрізкіший обвал спочатку промисловості, а потім і решти економіки. А в листопаді 2008 р. спад був найжорсткішим - на 28,6%. Загалом, цифри поки говорять не стільки про відновлення зростання в останні два місяці, скільки про глибину її падіння минулого року. Тим більше якщо порівняти цю динаміку з динамікою інших наших сусідів. Наприклад, з тією ж Росією, де виробництво «просіло» удвічі м'якше, ніж у нас. Проте темпи зростання, які дала промисловість в грудні, все ж таки значні. Найбільше зростання в порівнянні з груднем 2008-го - у видобутку корисних копалин (на 35,1%), що багато в чому зв'язане, до речі, із зростанням в металургії, яка за той місяць дала відразу плюс в 27,3%. На цьому фоні самі металурги зараз заговорили про те, що в 2010-му виробництво того ж прокату зросте на 11%, а ціни - на 25%. Крім того, в грудні виросли деревообробка (на 22,1%), а також хімічна і нафтохімічна промисловість (17,4%). Виробництво коксу і продуктів нафтопереробки також показало приріст на 13,1%. У виробленні і розподілі електроенергії, а також газу і води - зростання на 8,2%. У харчовій промисловості, яка «просідала» не так сильно, як останні, - на 1,4%. Як і раніше сильний спад продовжується у виробництві будматеріалів (9,2%), а також (на декілька процентних пунктів) в легкій промисловості і машинобудуванні. У окремих секторах є і серйозніше пожвавлення. Так, несподіване відновлення ринку вантажних вагонів в країнах СНД (перш за все, за рахунок початку закупівель в Росії) на тлі низьких цін на вагони саме в останні два місяці вже привело українське вагонобудівне виробництво до відновлення локризового (!) рівня. У грудні 2009 р. випуск вагонів основного вітчизняного виробника «Азовмаш» досяг рівня фактично середньомісячного виробництва 2006-2008 рр. (853 вантажних вагону). Постачання залізничного транспорту в країни СНД, до речі, в недалекому минулому - це ще одна з важливих статей доходів нашого експорту. Втім, найменш схильним до кризи серед всіх галузей наший економіки опинився аграрний сектор. Судячи по даним Держкомстату, зараз продовжується позитивна динаміка і в тваринництві (приріст на 4,2% за минулий рік), і в інших секторах АПК. З початку маркетингового року (тобто з липня 2009 р.) Україна експортувала 11,5 млн. т зерна, що на 7% перевищує аналогічний показник минулого року. По прогнозах Мінагрополітіки, експорт зернових культур в 2009/2010 можливий на рівні 16,7 млн. т. На тлі кризи наша країна якось не відмітила декілька дуже знакових подій для власної економіки. У сезонах 2007/2008 і 2008/2009 Україна продовжує утримувати 3-е місце в світовому рейтингу найбільших експортерів зерна. А по експорту ячменю, соняшникової олії і кукурудзи наша країна в цьому рейтингу вже на 1-м місці. Багато експертів зараз говорять, що якби Україна не мала свого аграрного сектора, який в період кризи стабільно продовжував приносити в країну доходи від експортних операцій, дефолт по боргах, як і колапс її бюджетної системи, в 2009 р. був просто гарантований. Висновок Один з узагальнюючих статистичних показників розвитку національного господарства, основний показник у системі національних розрахунків. ВВП являє собою сукупну ринкову вартість всього обсягу кінцевого виробництва товарів та послуг як у матеріальному, так і в нематеріальному виробництві за певний статистичний період (як правило, за рік). Під кінцевим виробництвом розуміються товари та послуги, що купуються для кінцевого використання, а не для перепродажу або подальшої переробки. Продаж проміжної продукції не враховується при підрахуванні ВВП. Це позначає, що ВВП можна визначити, підраховуючи та сумуючи додані вартості, створені всіма фірмами в економіці. Додана вартість - це ринкова ціна обсягу продукції, виробленої фірмою, з відніманням вартості використаної сировини, напівфабрикатів, матеріалів тощо. Це виробничий метод підрахунку ВВП. Крім того, існують методи розрахунку ВВП по прибутках та по витратах. Показники для характеристики стану національних економік: - темпи росту реального ВВП за рік, що розраховуються у відсотках (упродовж 90-х рр. валовий внутрішній продукт України постійно скорочувався і лише у 2000 - 2001 рр. він почав зростати - в середньому на 5% за рік); - рівень безробіття, розрахований як відношення кількості безробітних до кількості працездатного населення у працездатному віці (за офіційними даними в Україні він складає трохи більше 4%); - інфляція - процес знецінення грошей, пов'язаний зі зростанням цін на товари і послуги. В Україні у 1992 - 1993 рр. відбувалась т. зв. гіперінфляція, коли щоденно ціни зростали на 2 - 3%. Останніми роками інфляція в середньому становить 20% за рік; - дефіцит бюджету - перевищення державних видатків над доходами, що веде до зростання державного боргу. У 2001 році в економіці країни зафіксовано бюджетний профіцит - перевищення доходів над видатками; - рівень державного боргу (розмір державного боргу у % до ВВП), баланс зовнішньоекономічних операцій (різниця між видатками і надходженнями, пов'язана із зовнішньоекономічною діяльністю країни) та багато інших.
