Тема 4: Документація та інвентаризація 1. Бухгалтерський документ і їх класифікація 2. Документообіг і його організація 3. Інвентаризація 1. Бухгалтерський документ – письмово зафіксоване первинне облікове посвідчення господарських операцій. Облік, який ведеться згідно первинних документів називається первинним. Введення первинного обліку регламентується положенням про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку затверджено наказом міністерства фінансів України від травня 1995 року. Кожен документ повинен мати реквізити без яких він вважається недійсним, тобто не маж юридичної сили. Загальними для будь-яких документів вважаються реквізити найменування документа, дата складання, місце складання, найменування підприємства, його адреса, сторони які беруть участь в господарській операції, кількісна характеристика господарських операцій, підписи осіб, що відповідають за проведення господарських операцій. Крім загальних обов’язкових реквізитів передбачено спеціальні реквізити, які також є обов’язковими. Вимоги до бухгалтерських документів Записи повинні виконуватися чітко. Не допускаються помарки і підчистки. Не допускається виправлення в документах. В інших документах виправлення завіряються тими особами якими ми і підписуються. Класифікація бухгалтерських документів За місцем складання. внутрішні (інвентаризація, опис) зовнішні (рахунок фактура постачальника) За призначенням розпорядчі (наказ про прийняття на роботу) виправдні або виконавчі (авансовий звіт) бухгалтерські оформлення (розрахунково амортизаційні відрахування) За змістом. грошові (прибутковий касовий ордер) матеріальні (накладна) розрахункові (платіжне доручення) За обсягом первинні (платіжна вимога) зведені (авансовий звіт) За способом використання разові (платіжне доручення) нагромаджувальні За кількістю відображення об’єктів однопозиційні багато позиційні Способи виправлення помилок в бухгалтерських документах Коректурний Спосіб червоного сторно Додаткових (робіт) проводок При коректурному методі неправильний запис закреслюється тонкою лінією, так щоб видно було записане, а зверху або поряд робиться правильний запис. Виправлення підтверджується підписом особи яка підписувала документ. Метод червоного «сторно» використовується в тому випадку, коли записана неправильно проводка або сума за операцією більш чим потрібна. Неправильний запис пишеться червоним чорнилом а потім пишеться правильний запис. Те, що записується чорним чорнилом анулює попередній запис. Спосіб додаткових проводок використовується в тому випадку, коли сума за господарською операцією менша ніж потрібна. В цьому випадку робляться додаткові записи на потрібну суму. 2 Від моменту їх складання або одержання від інших організацій до використання бухгалтерських записів і передача в архів називається документообігом. Для забезпечення рівномірного руху документів без затримок і нагромадження ними на окремих робочих місцях. По кожному виду документів розробляють графік руху, в якому передбачають розпис терміну складання, реєстрацій і групування облікових даних. Головний бухгалтер повинен проводити графіки облікових робіт з керівниками структур підрозділів і затвердження їх наказом по підприємству. Відповідальні за дотримання графіку, своєчасне і якісне оформлення документів та їх достовірність, а також передачу в бухгалтерію, несуть особи, які оформлюють і підписують ці документи. Дотримання графіку контролює головний бухгалтер, вимоги якого є обов’язковими для всіх виконавців і підрозділів. 3 Всі облікові дані повинні правильно і точно відображати стан господарських засобів, їх джерела і результати господарської діяльності. Проте облікові дані іноді не відповідають дійсності. Основними призначеннями можуть бути: природні втрати неточності і помилки прямі зловживання матеріально відповідальних осіб при прийманні і відпуску матеріальних цінностей помилки обліку перевірка відповідності даних обліку, фактичних залишків засобів проводять шляхом інвентаризації. Проведення інвентаризації регламентується інструкцією з інвентаризації основних засобів нематеріальних активів, документів та розрахунків Інвентаризації підлягають усі засоби, що є в господарстві включаючи як власні так і прийняті на зберігання, взяті в оренду та не обліковані з будь-яких причин. Взяті від призначення і характеру інвентаризацію поділяють на: планові позапланові (раптові) Планові проводять за складеними заздалегідь планами конкретно зазначені строки. Позапланові проводять за розпорядженням керівника підприємства вищих органів, слідчих органів, при передачі цінностей однією особою іншій, при переоцінці після стихійного лиха. Інвентаризацію проводять інвентаризаційна комісія, яка призначається наказом керівника підприємства. В складі комісії повинні бути працівники, які мають досвід, добре знають асортимент цінностей і склад основних засобів обізнані з первинним обліком. Усі дані інвентаризації подають в інвентаризації описі, які підписують всі члени інвентаризаційної комісії. Оформлені інверитизаційні описи передають в бухгалтерію, де фактичні залишки матеріальних цінностей порівнюють з даними обліку і виправдають надлишки, недостачу або пере сортирують.
Тема 5: Облік власного капіталу Економічні залишки власного капіталу. Облік статутного капіталу. 1 Для початку господарської діяльності будь-яке підприємство потребує власних джерел фінансування, на момент спостереження підприємства таку функцію виконує початковий капітал, який є активом, інвестованих засновником. На цьому етапі підприємство не має зовнішньої заборгованості і тому його власний капітал = вартості активу підприємства. Під час здійснення господарської діяльності підприємство вступає у відносини зі своїми контрагентами утворюючи при цьому поточні зобов’язання за взаємними розрахунками за заробітною платою, а також перед державою, податками. Крім поточних зобов’язань підприємство може використовувати довгострокові залучені кошти, кредити. Тоді для визначення вартості власного капіталу необхідно вираховувати з вартості його активів суму зобов’язань підприємства. Активи підприємства - зобов’язання підприємства = власний капітал. Це рівняння показує визначену на конкретну дату вартість частини активів підприємства, яка залишається у власності його засновників за умови погашення боргів підприємства. Власний капітал – це частина в активах підприємства, яка залишається в активах підприємства після відрахування його зобов’язань. Власний капітал відображає в балансі в першому розділі пасиву одночасно з відображенням активів або зобов’язань, які приводять до його зміни. Вкладений – це капітал внесений власниками підприємства. Накопичений – це капітал отриманий в процесі діяльності підприємства. Він визначає : Капітал від переоцінки Дачий капітал Нерозділений прибуток За ступенем фіксації ВК можна поділити на : зареєстрований незареєстрований ВК відповідно до Пс Бо балансу включає такі основні елементи: статутний капітал пайовий капітал додатковий вкладений капітал резервний капітал нерозділений прибуток До корегуючих складових капіталу відносять Неоплачений капітал вилучений капітал Вилучений – це фактична собівартість акцій власної емісії або часток викуплених акціонерним товариством у його учасників. Структура і облік формування ВК Стаття Власного капіталу Рахунок обліку Зміст статті
1.Статутний капітал 40 Зафіксована установчих документа загальна вартість активів, які є власністю учасників підприємства
2. Пайовий капітал 41 Характерний для кредитних спілок споживчих товариств
3. Додатково вкладений капітал 42 Перевищення реалізаційної ціна вартості над номіналом в момент продажу
4. Інший додатковий капітал 423, 424 Залишок дооцінки необоротних активів.
5. Резервний капітал 43 Фонд створений відрахуваннями обов’язків до розміру 25% сплаченого статутного капіталу
6. Неоплачений капітал 46 Різниця між нотаріально посвідченими зобов’язаннями засновників та їх фактичними накладами
7. Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) 441, 442 Кінцевий результат діяльності
8. Вилучений капітал 451, 453 Вилучені акції та паї засновників
2 Облік статутного капіталу здійснюється на рахунку 40 статутний капітал. Записи по рахунку 40 виконуються тільки в разі збільшення або зменшення статутного капіталу, які здійснюються в розмірі порядку та після в населення від змін у установчі документи підприємств. За кредитом рахунку відбувається збільшення рахунка, за дебетом його зменшення. В балансі відображається сальдо по цьому рахунку. Аналітичний облік статутного капіталу ведеться за видами статутного капіталу (види акцій) і по кожному засновнику (учаснику) акціонеру. Синтетичний облік ведуть в журналі-ордеру №7. дані журналу переносять в головну книжку. Облік статутного капіталу усіх товариств крім акціонерних тісно пов’язаних з обліком внесків кожного учасника акціонерних з обліком власників емісії. Відображення обліку операцій з власниками власної емісії. № Зміст операції Кореспонденція рахунку
Дт Кт
1. Зареєстровано статутний капітал і здійснено випуск операції 46 40
2. Оплачено учасниками акції: А) грошовими коштами Б) основними засобами В) нематеріальними активами Г) Матеріальними активами Д) Цінними паперами
30,31 10 12 20,22 14
46 46 46 46 46
3. Викуплено акції в акціонерів 45 30,31
4. Здійснено перепродаж акцій, що викуплено: А) на суму номінальної вартості Б) на суму перевищену над номінальною вартістю В) на суму номінальної над продажною
30,31 30,31 421
45 421 45
5. Збільшено статутний капітал після оплати його первинної величини А) за рахунок нарахованих дивідендів Б) за рахунок обміну облігацій на акції
671 521,611
40 40
6. Зменшено статутний капітал: А) шляхом зменшення статутного капіталу - на суму зменшення статутного капіталу - на суму компенсації акціонера Б) шляхом анулювання викуплених акцій - на номінальну вартість анульованих акцій - на різницю між ціною їх викупу та їх номінальною вартістю * якщо ціна викупу вища за номінальну * якщо ціна викупу нижча за номінальну
40 672 40 952 45
672 30,31 45 45 733
Тема 6: Облік основних засобів Класифікація і оцінка основних засобів Первинний, синтетичний і аналітичний облік основних засобів Облік зносу та амортизації Облік ремонтів основних засобів Переоцінка основних засобів 1 Основні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби та інші необоротні матеріальні активи визначаються П(с)БО Основні засоби. Основні засоби (ОЗ) – це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх в процесі виробництва або поставки товарів, надання послуг, здачі в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних, соціальних та культурних функцій очікуваний термін яких більше одного року або операційного циклу, якщо він більше одного року. Одиницею обліку основних засобів є об’єкт ОЗ. Для цілей бухгалтерського обліку ОЗ класифікуються наступним чином: А) Основні засоби: 1. інвестиційна нерухомість; 2. земельні ділянки; 3. капітальні витрати на поліпшення земель; 4. будинки, споруди, передавальні пристрої; 5. машини та обладнання; 6. транспортні засоби; 7. інструменти, прилади, інвентар (меблі); 8. тварини; 9. багаторічні насадження; 10. інші основні засоби; Б) Інші необоротні активи: 1. бібліотечні фонди; 2. малоцінні необоротні матеріальні активи; 3. тимчасові (нетитульні) споруди; 4. природні ресурси; 5. інвентарна тара; 6. предмети прокату; 7. інші необоротні матеріальні активи; В) Незавершені капітальні інвестиції В податковому обліці основні фонди облікуються за групами: І група: будівлі, споруди, передавальні пристрої та інше. ІІ група: автомобільний транспорт, меблі, прилади, інструменти, обладнання. ІІІ група: будь-які інші основні фонди не включені до груп І, ІІ, ІV. IV група: ЕОМ, інші інформаційні системи, комп’ютерні програми, засоби зв’язку. Об’єкт ОЗ визначається як актив в тому випадку якщо існує вірогідність що підприємство буде отримувати в майбутньому економічні вимоги з використанням цього об’єкту і його вартість може достовірно визначена. П(с)БО7 визначає наступні види оцінки ОЗ: чиста балансова вартість ОЗ – визначається, як сума за якою об’єкт ОЗ облікується на баланси підприємства за вирахування суми накопиченої амортизації вартість яка амортизується – являє собою фактичну собівартість об’єкта ОЗ або іншу його оцінку відображену у фінансовій звітності замість фактичної вартості за вирахуванням ліквідної вартості; ліквідаційна вартість – сума коштів вартісних інших активів, яку підприємство оцінює отримати від реалізації, ліквідації необоротних активів після закінчення їх строку їх корисного використання а вирахування витрат пов’язане з продажем (ліквідацією). Справедлива вартість (реальна) об’єкта основних засобів дорівнює сумі за якою актив може бути обміняний при здійснені угоди між компетентними обізнаними та зацікавленими та незацікавленими сторонами Первісна вартість – історична фактична собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів сплачених (переданих) витрачених для придбання або створення необоротних активів. Переоцінена вартість – це вартість необоротних активів після їх переоцінки. Первісна оцінка об’єкта основних засобів здійснюється за його собівартості, компонентами собівартостіє : ціна придбання за вирахування будь-яких знижок мито інші податки невідшкодовані підприємству витрати пов’язані безпосередньо з приведенням активу у робочий стан Собівартість ОЗ створених власними силами визначається як сума прямих витрат повя’заних із створенням активу в цьому випадку собівартість не повинна перевищувати справедливої вартості аналогічно активу на дату прийняття його на баланс. 2 Для контролю за збереженням ОЗ кожному інвентарному об’єкту присвоюється інвентарний номер який зберігається за цим об’єктом весь період перебування його в господарстві. Бухгалтерський облік інвентарних об’єктів ведеться із застосуванням типових форм первинного обліку затвердженим наказам Міністерства Статистики України 25.12.1995 року. ОЗ-1: акт прийому, передачі (внутрішнього переміщення) ОЗ; ОЗ-2 акт прийому здавання конструйованих, модернізованих об’єктів; ОЗ-3 акт на списання; ОЗ-4 акт на списання автотранспортних засобів; ОЗ-5 * акт на установку, пуск, демонтаж будівельної машини; ОЗ-6 інвентарна картка обліку ОЗ; ОЗ-7 опис інвентарних карток опису ОЗ; ОЗ-8 картка обліку руху; ОЗ-9 інвентарний список ОЗ; ОЗ-14,15,16: розрахунок амортизації (для промисловості, будівництва, автотранспорту). Аналітичний облік ОЗ ведеться окремо, щодо кожного об’єкту, якщо один об’єкт ОЗ додається з частин, які мають річний строк корисного використання або експлуатації то в бухгалтерському обліку кожна з цих частин може визначатись як окремий об’єкт ОЗ. Синтетичний облік ОЗ ведеться на рахунку №10 рахунок призначений для обліку і узагальнення інформації про наявність і рух власних або отриманих на умовах фінансового лізингу об’єктів та орендованих цілісних майнових комплексів віднесених до складу ОЗ. За дебетом рахунку 10 відображаються: надходження ОЗ на баланс підприємства, що обліковується за первісною вартістю сума витрат пов’язаних з поліпшення об’єкта, що призводять до збільшення майбутніх економічних вигод; вибуття ОЗ внаслідок продажу безоплатної передачі або необхідності їх критерію невизнання активу; часткова ліквідація об’єктів ОЗ; сума зниження ціни ОЗ; Згідно пункту 5 П(с)БО7 в складі ОЗ визначається також інші необоротні матеріальні активи. Їх облік вдеться на рахунку 11 він призначений для обліку інформації і інших нематеріальних активів на 7 субрахунках. За дебетом 11 відображають надходження придбаних, створених або безоплатно о триманих необоротних матеріальних активів за первісною вартістю або сума витрат пов’язаних з поліпшенням об’єкта і сума до оцінки вартості таких об’єктів За кредитом рахунку 11 відображають вибуття об’єктів в наслідок продажу безоплатної передачі або не відповідності критеріям активів а також у разі її часткової ліквідації і оцінки. Синтетичний облік ОЗ та інших необоротних матеріальних активів ведеться в журналі-ордері №4 за кредитом рахунків 10,11,13,15 3 Під впливом часу й сил природи та процесу експлуатації ОЗ поступово зношується вони втрачають свої первинні фізичні якості знижуються їх техніко-експлуатаційні можливості в результаті зменшується реальна балансова вартість ОЗ. Амортизація – це систематичний розподіл вартості, яка амортизується протягом строку використання активу. Об’єктом амортизації є всі ОЗ крім землі і незавершених капітальних інвестицій. Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання об’єкту, який встановлюється підприємством при визнанні цього об’єкта активом і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудування обладнання та консервації. Знос ОЗ – це сума амортизації об’єкта ОЗ накопичена з початку строку їх використання. Нарахування амортизації відображається за Д 23 або Д 91-94 залежно від того до якого виду діяльності відносяться підприємства самостійно з врахуванням очікуваного способу одержання економічної вигоди від його використання. П(с)БО 7 передбачає такі методи нарахування амортизації ОЗ (крім інших необоротних матеріальних активів): прямолінійний зменшення залишкової вартості прискореного зменшення залишкової вартості кумулятивний виробничий податковий. Нарахування амортизації проводиться щорічно аналітичний облік зносу ОЗ ведеться за видами ОЗ. 4 Підприємство може мати витрати пов’язані з проведенням різних видів ремонтів для підтримування ОЗ у робочому стані. Бухгалтерський облік витратів ОЗ регламентується П(с)БО 7, згідно з якими дані витрати поділяються на 2 групи : 1. витрати на поліпшення ОФ в результаті здійснення яких економічні вигоди первинно очікувані від використання об’єкту зростають до таких полібшень відносяться: - модернізація - модифікація - добудова - дообладнання - реконструкція 2. рати що здійснюються для підтримання об’єкта в робочому стані та одержання первинно визначеної суми майбутніх економічних вигод. Відносяться до витрат звітного періоду. В бухгалтерському обліку ці витрати обліковуються на рахунках витрат: 23 рахунку, якщо ремонтуються ОЗ виробничого призначення. 91 рахунку, при ремонті ОФ загально виробничого призначення 92 рахунку, при ремонті ОЗ, що беруть участь управлінні і обслуговуванні підприємства. 93 рахунку, у випадку ремонту ОЗ пов’язаних зі збутом продукції. 941 рахунок при ремонті ОЗ, що беруть участь у дослідженнях і розробках яке здійснює підприємство. 5 На підставі пункту 16 ФЗБО 7 у випадку істотного відхилення від балансової вартості об’єкта ОЗ від його справедливої вартості підприємство здійснює переоцінку об’єкту основних засобів на дату балансу. Переоцінена сумапервинної вартості та зносу об’єкта визначається таким чином: Переоцінена сума зносу = сума зносу Iпероц. Iпероц. = Справедлива вартість об’єкта ОЗ / Балансову вартість ОЗ До оцінка залишкової вартості ОЗ відображається у складі додаткового капіталу, а сума до оцінки у складі витрат звітного періоду в тому випадку якщо до цього не проводитимуть до оцінки. Зміст операції відображення до оцінки: Д 10 – К 423 Д 423 – К 131 Відображення результатів до оцінки ОЗ: Д 975 – К 10 Д 131 – К 10
