ЗМІСТ НАВЧАЛЬНО-ДОСЛІДНИЦЬКОЇ РОБОТИ
Вступ
1. Теоретичні засади обґрунтування терміну корисного використання основних виробничих фондів підприємства
1.1. Основні виробничі фонди підприємства та їх економіко-соціальне значення
1.2. Термін корисного використання основних виробничих фондів як економічна категорія
1.3. Механізм впливу терміну корисного використання основних виробничих фондів на ефективність виробництва підприємства
1.4. Механізм впливу морального зносу на термін корисного використання основних виробничих фондів підприємства
2. Економічна оцінка терміну корисного використання основних виробничих фондів підприємства та його впливу на господарську діяльність підприємства
2.1. Методика дослідження та вихідна інформація для проведення дослідження
2.2. Характеристика об’єкта дослідження
2.3. Оцінка впливу терміну корисного використання основних виробничих фондів підприємства на їх фондовіддачу
2.4. Оцінка впливу терміну корисного використання основних виробничих фондів підприємства на їх придатність та оновлення
2.5. Оцінка впливу терміну корисного використання основних виробничих фондів підприємства на їх оборотність
2.6. Оцінка впливу терміну корисного використання основних виробничих фондів підприємства на ефективність виробництва
3. Обґрунтування пропозицій щодо скорочення терміну корисного використання основних виробничих фондів підприємства і підвищення ефективності виробництва
Висновки
Література
Вступ
Перехід до ринкових відносин на даному етапі в Україні потребує глибоких зрушень в усіх сферах економіки - одній з найважливіших сфер людської діяльності. Ринкова економіка по своїй суті є засобом, що стимулює ріст продуктивності праці і збільшення ефективності виробництва.
Щоб забезпечити свої потреби в їжі, одязі, житлі, люди повинні постійно виробляти різноманітні матеріальні блага. Успішно вирішити ці проблеми можна лише на основі раціонального використання природних та виробничих ресурсів, підвищення ефективності виробництва - це означає ефективніше використання наявних трудових ресурсів для збільшення випуску якісної і потрібної країні продукції, а також постійно спів ставляти затрати з отриманими результатами і вносити певні корективи для того, щоб вкладені кошти принесли максимальну віддачу. В умовах ринкової економіки підвищення ефективності виробництва на підприємстві невіддільно пов'язане із проблемою економіки всіх видів ресурсів, в тому числі і основних виробничих фондів, економічне значення основних фондів підприємства заключається в тому, що вони є матеріально-технічною базою підприємства, від обсягу якої залежить обсяг виробленої продукції, соціальне значення заключається в тому, що вони створюють відповідні умови праці є важливим фактором відтворення робочої сили, величина і підвищення ефективності використання основних виробничих фондів в певній мірі визначають виробничі можливості підприємства загалові економісти відводять велику роль проблемі підвищення ефективності використання ОВФ, адже вони є важливим суб'єктом економіки країни , саме матеріально-технічна база в значній мірі визначає обсяг виробництва продукції. Проте, ефективність виробництва на підприємстві залежить не тільки від забезпеченості підприємства основними фондами, але й ступеня їх використання у часі. Облік і планування основних фондів здійснюються не тільки в грошовому вираженні, але й у натуральних показниках у виді конкретних засобів праці.
Це необхідно для того, щоб визначити технічний склад, виробничу потужність підприємств і галузей промисловості, установити завдання і шляхи ефективного використання виробничої потужності скласти баланс устаткування і т.д. Такі дані можна одержати за результатами інвентаризації основних фондів, що періодично проводяться в промисловості.
Не всі елементи основних фондів відіграють однакову роль у процесі виробництва. Робочі машини й устаткування, інструменти, вимірювальні і регулюючі прилади і пристрої, технічні спорудження (гірські вироблення шахт і розрізів, нафтові і газові шпари) беруть безпосередню участь у виробничому процесі, сприяють збільшенню випуску продукції і тому відносяться до активно діючої частини основних фондів. Інші елементи основних фондів (виробничі будинки, інвентар) роблять лише непрямий вплив на виробництво продукції і тому їх називають пасивною частиною основних фондів,
Тільки в умовах ефективного поєднання всіх чинників наше народне господарство може підвищити рівень життя людей.
Підприємство - це основна народногосподарська ланка країни, від результатів функціонування якої залежить економічний розвиток держави. В умовах ринкових відносин підприємство функціонує самостійно на засадах самоокупності і самофінансування і тому воно саме, в першу чергу, зацікавлене в підвищенні ефективності виробництва та збільшення прибутковості.
Мета даної курсової роботи - формування економічного мислення, знань та практичних навичок з обґрунтування терміну корисного використання основних виробничих фондів підприємства
Робота складається з вступу, трьох розділів та висновків.
В першому розділі йдеться –про термін корисного використання, основні фонди, дається їх економічна характеристика.
У другому розділі -визначається економічна оцінка терміну корисного використання основних виробничих фондів підприємства та його впливу на господарську діяльність підприємства обраховуються показники, пов'язані з використанням ОВФ на підприємстві.
У третьому розділі проводимо розрахунок заходів щодо скорочення терміну корисного використання основних виробничих фондів підприємства і підвищення ефективності виробництва,а також проводиться загальна порівняльна характеристика стану підприємства до і після впровадження запропонованих заходів.
Скорочення терміну корисного використання дозволяє забезпечити прискорене оновлення ОФ, зменшити рівень морального зносу, підвищує технічний рівень підприємства, забезпечує зростання продуктивності праці та зниження ремонтно-експлуатаційних витрат, але зростають поточні витрати за рахунок амортизаційних виплат і зростає інвестиційна потреба підприємств. Продовження терміну корисного використання дозволяє зменшити потребу підприємства у щорічній заміні спрацьованих ОФ, збільшити величину інвестиційних ресурсів для розширеного відтворення ОФ , але обумовлює зниження продуктивності діючих ОФ і зростанню витрат, на їх утримання і ремонт. Оптимальний термін корисного використання може бути визначений як період використання в якому забезпечується максимізація використання коштів для відновлення ОФ за рахунок амортизаційних фондів з урахуванням витрат на ремонтні роботи .
Можна зробити висновок що на сучасному етапі розвитку виробництва кожне підприємство хоче скоротити термін корисного використання ОВФ, адже це є доцільним скороченням.

Основні виробничі фонди підприємства та їх економіко-соціальне значення
Термін "фонди" походить від латині і дослівно означає "основа". Це дійсно основа продуктивної діяльності підприємства, так як виробниче підприємство не може діяти, не маючи засобів виробництва. В процесі виробництва здійснюється поєднання робочої сили і засобів виробництва. Засоби виробництва складаються із засобів праці та предметів праці. У вартісному виразі вони становлять виробничі фонди (засоби) підприємства, які поділяються на основні та оборотні
Основні фонди — це засоби праці, які мають вартість і функціонують у виробництві тривалий час у своїй незмінній споживчій формі, а їх вартість переноситься конкретною працею на вартість продукції, що виробляється (робіт, що виконуються, послуг, що надаються) частинами в міру спрацювання.
Згідно Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються для використання у господарській діяльності підприємства протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів із дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.
В бухгалтерському обліку використовується термін "основні засоби". Його визначення дається в П(С)БО 7: основні засоби — це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).
Оборотні фонди — це частина виробничих фондів у вигляді певної сукупності предметів праці, елементи яких цілком споживаються в кожному виробничому циклі, змінюють або повністю втрачають натуральну форму і переносять всю свою вартість на вартість продукції, що виробляється (робіт, що виконуються; послуг, що надаються).
Основні фонди, у свою чергу, поділяються на основні виробничі та основні невиробничі фонди.
Основні виробничі фонди — це засоби праці, які беруть участь у процесі виробництва протягом тривалого періоду, при цьому не змінюють своєї натурально-речової форми і поступово частинами переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції, а основні невиробничі фонди не беруть безпосередньої участі в процесі виробництва (житлово-комунальне господарство, об'єкти соціально-побутового призначення, будинки відпочинку, дошкільні установи тощо).
Основні фонди промисловості займають важливе місце в національному багатстві. Питома вага промисловості в основних виробничих фондах народного господарства складає більше 48%.
На практиці обліку і планування відтворення основних фондів промисловості використовуються як грошові, так і натуральні показники, оскільки основні фонди у виробничому процесі виступають не тільки як носії вартості, але і як сукупність визначених засобів праці.
Грошова оцінка основних фондів необхідна для обліку їхньої динаміки, планування розширеного відтворення, встановлення зношуваності, нарахування амортизації, визначення собівартості продукції і рентабельності підприємств, а також для здійснення господарського розрахунку
Під оцінкою основних фондів підприємства слід розуміти грошове вираження їхньої вартості. Вона необхідна для правильного визначення загального обсягу основних фондів, їх динаміки і структури та розрахунку економічних показників господарської діяльності підприємства. Існує декілька видів оцінки основних фондів: залежно від моменту проведення оцінки — за первісною (початковою) чи відновленою вартістю; залежно від стану основних фондів — за повною або залишковою вартістю.
Первісна вартість — це історична (фактична) собівартість основних фондів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, і сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) основних і фондів.
Первісна вартість об'єкта основних фондів складається з таких витрат:
- суми, що сплачують постачальникам активів та підрядчикам за І виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);
- реєстраційні збори, державне мито й аналогічні платежі, що здійснюються у зв'язку з придбанням (отриманням) прав на 1 об'єкт основних фондів;
- суми ввізного мита;
- суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних фондів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);
-витрати зі страхування ризиків доставки основних фондів;
- витрати на встановлення, монтаж, налагодження основних фондів;
- інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних фондів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.
Первісна вартість безоплатно отриманих та придбаних в обмін основних фондів дорівнює їхній справедливій вартості.
Справедлива (реальна) вартість об'єкта основних фондів дорівнює сумі, за якою може бути здійснений обмін цього об'єкта в результаті операції між компетентними, обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами. Справедлива вартість основних фондів визначається також при їхній переоцінці.
Відновлена вартість основних фондів — це вартість їхнього відтворення за сучасних умов виробництва. Вона враховує ті самі витрати, що й первісна вартість, але за нинішніми цінами. Тобто сума коштів (їхніх еквівалентів) або інших форм компенсації, яку необхідно було б витратити на придбання (або створення) такого самого засобу праці на дату складання звітності, називається відновленою вартістю.
Залишкова вартість основних фондів характеризує реальну їхню вартість і визначається як різниця між вартістю, за якою об'єкт основних фондів був занесений на баланс підприємства, та сумою зносу, тобто тієї частини вартості основних фондів, яку вони в процесі виробництва перенесли на вартість готової продукції (виконаних робіт, наданих послуг). Залишкова вартість основних фондів на час їхнього вибуття з експлуатації (зумовленого спрацюванням) називається ліквідаційною вартістю.
Ліквідаційна вартість — це сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство має отримати від реалізації (ліквідації) основних фондів після закінчення терміну їхнього корисного використання (експлуатації) за вирахуванням витрат, пов'язаних із реалізацією (ліквідацією).
Балансова вартість — це сума, за якою об'єкт основних фондів включається до балансу після вирахування суми накопиченої амортизації.
Балансова вартість основних фондів при їхньому введенні в експлуатацію тотожна первісній вартості. У міру зношення основних засобів їхня балансова вартість (залишкова вартість) визначається як різниця між первісною вартістю і сумою зносу.
Для визначення суми амортизаційних відрахувань згідно із Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" балансова вартість групи основних фондів (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок розрахункового кварталу визначається за формулою:
Б(а) = Б (а - 1) + П(а _ і) - В(а- 1) - А{а -1),
де Б(а) — балансова вартість групи (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок розрахункового кварталу;
Б (а - 1) — балансова вартість групи (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок кварталу, що передував розрахунковому;
П(а _ і)— сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкцій, модернізацій та інших поліпшень основних фондів, що підлягають амортизації, протягом кварталу, що передував розрахунковому;
В(а- 1) -_ сума виведених з експлуатації основних фондів (окремого об'єкта основних фондів групи 1) протягом кварталу, що передував розрахунковому;
А{а -1),— сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у кварталі, що передував розрахунковому.
Необхідною умовою правильного використання та відтворення основних фондів є їхня класифікація за такими ознаками:
І. Функціональне призначення (натурально-речовий склад).
1.1. Будинки (будинки виробничо-господарського, соціально-культурного призначення та зайняті органами управління).
Споруди (об'єкти, що виконують технічні функції, — дороги, мости, водокачки тощо).
Передавальні пристрої (об'єкти трансформації, перетворення і ', передачі енергії та для переміщення речовин — лінії електропередач, трубопроводи).
Машини та обладнання:
-силові машини й обладнання (об'єкти, що виробляють теплову енергію та перетворюють різного роду енергію у механічну);
- робочі машини й обладнання (об'єкти, що призначені для механічного, термічного та хімічного впливу на предмет праці);
- вимірювальні прилади (водоміри, вольтметри, касові апарати тощо);
- регулюючі прилади та пристрої (лінійні пристрої диспетчерського контролю, пульти автоматичного управління тощо);
- лабораторне обладнання (мікроскопи, витяжні шафи тощо);
- обчислювальна техніка (електронно-обчислювальні, керуючі та аналогові машини тощо);
- медичне обладнання;
- комп'ютерна техніка та її комплектуючі (комп'ютери, монітори тощо);
- інші машини та обладнання (телефони, факси, копіювальна техніка тощо).
1.5. Транспортні засоби (всі види засобів пересування, які призначенідля переміщення людей і вантажів).
Інструмент (механічні та немеханічні знаряддя праці).
Виробничий інвентар і приладдя (предмети, які служать для полегшення виробничих операцій, — робочі столи, верстати, стелажі тощо).
Господарський інвентар (предмети конторського та господарського облаштування).
Робоча і продуктивна худоба.
Бібліотечний фонд (наукова, художня та навчальна література, спеціальні види літератури та інші видання незалежно від вартості
окремих примірників книг).
Інші основні фонди (багаторічні насадження, капітальні затрати на покращання земель, документація з типового проектування).
2. Формування бухгалтерської інформації про основні фонди підприємства.
2.1. Земельні ділянки.
Будинки, споруди та передавальні прист Капітальні витрати на поліпшення земель
Машини та обладнання. Будинки, споруди та передавальні пристрої
Транспортні засоби. Машини та обладнання
Транспортні засоби
Інструменти, прилади та інвентар.
Робоча і продуктивна худоба.
Багаторічні насадження.
Інші основні засоби.
3. Роль у процесі господарської діяльності.
Активні (безпосередньо беруть участь у виробничому процесі).
Пасивні (створюють умови для здійснення процесу виробництва).
4. Сфера використання.
Виробничі (беруть участь у процесі виробництва і переносять свою вартість на вироблений продукт).
Невиробничі (використовуються у невиробничій сфері підприємства).
5. Форма власності.
Власні.
Орендовані (лізинг).
6 Характер участі у процесі виробництва.
Діючі.
Ті, що перебувають у запасі чи на консервації.
7. Рівень технічної придатності.
Обладнання, яке можна використовувати у виробництві.
Обладнання, що потребує капітального ремонту.
Відповідно до податкового обліку з метою нарахування амортизації основні фонди класифікують за функціональним призначенням на чотири групи.
До першої групи належать будівлі, споруди, їхні структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі житлові будинки та їхні частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі.
До другої групи відносять автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них.
До третьої групи відносять будь-які інші основні фонди, що не входять до груп 1, 2 і 4.
До четвертої групи належать електронно-обчислювальні машини, Інші машини для автоматичного оброблення інформації, їхнє програмне забезпечення, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарі в (предметів).
Відповідно до П(С)БО 7 для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за певними групами (рис. 5.2).
Виробнича (функціональна, технологічна) структура основних фондів — це співвідношення різних груп основних фондів у їхній загальній вартості. Часто цю структуру розглядають як співвідношення активної і пасивної частин основних фондів. Прогресивною є така структура основних фондів, де доля активної частини зростає. Виробнича структура основних фондів і її зміна за той або інший проміжок часу дають можливість характеризувати технічний рівень промисловості й ефективність використання капітальних вкладень в основні фонди. Зокрема, чим вища у складі основних фондів питома вага машин, устаткування й інших складових активної частини основних фондів, тим більше продукції буде зроблено на кожну гривню основних фондів.
Розбіжності виробничої структури основних фондів у різних галузях промисловості є результатом техніко-економічних особливостей цих галузей. Навіть підприємства усередині однієї і тієї ж галузі промисловості, як правило, мають неоднакову виробничу структуру основних фондів. Найбільше висока питома вага активних елементів основних фондів на підприємствах із високим рівнем технічної оснащеності і електроозброєності праці, де виробничі процеси механізовані й автоматизовані і широко використовуються хімічні методи обробітку.
На виробничу структуру основних фондів впливає розвиток концентрації, спеціалізації, кооперування і комбінування виробництва, на її впливає також капітальне будівництво. Домагаючись зниження вартості будівництва. наприклад, виробничих будівель, можна зменшити частку пасивних елементів основних фондів у загальній їхній вартості і тим самим підвищити ефективність витрат, вкладених у основні фонди нового підприємства.
Структуру промислово-виробничих основних фондів доцільно розглядати й у галузевому розтині. Вона відображає рівень матеріально-технічної бази промислового виробництва, а також ступінь індустріального розвитку країни.
Основна частина виробничих основних фондів промисловості знаходиться на підприємствах важкої промисловості, у тому числі значна їхня частка сконцентрована в галузях, що забезпечують технічний прогрес у народному господарстві (у електроенергетиці, машинобудуванні, у хімічній, нафтохімічній і паливній промисловості, у чорній металургії й інших галузях).*
Галузева структура основних фондів характеризується співвідношенням питомої ваги основних фондів різних галузей до їхньої загальної вартості.
Вікова структура основних фондів — це співвідношення різних вікових груп основних фондів у їхній загальній вартості.
1.2Термін корисного використання основних виробничих фондів як економічна категорія
Термін корисного використання (експлуатації) – це очікуваний період часу, протягом якого ОФ використовуватимуться підприємством або з їх використанням буде вироблено очікуваний обсяг продукції.Тобто термін експлуатації може визначатись як кількістю років, так і кількістю одиниць продукції. Термі корисної експлуатації встановлюється підприємством самостійно з урахуванням таких чинників:
*очікуване використання об’єкта з урахуванням його потужності або продуктивності;
*передбачу вальний фізичний і моральний знос;
*правові обмеження щодо термінів використання;
Усі ці критерії досить субє’ктивні,отже,оспорити встановленні підприємством терміни експлуатації неможливо.Строк корисного використання (експлуатації) об’єкта основних засобів переглядається вразі очікуваних економічних вигод від його використання.
Термін корисного використання основних засобів визначається керівництвом підприємства самостійно з урахуванням економічної доцільності.Іншими словами, керівництво підприємства припридбанні основних засобів може самостійно встановити термін їх корисного використання з урахуванням умов та інтенсивності експлуатації, морального зносу, інших факторів.Така самостійність цілком виправдана: для кожного підприємства перелічені фактори будуть різні, тому і термін експлуатації одного і того ж об’єкта основних засобів на різних підприємствах буде вирізнятись.
Якщо у процесі експлуатації стає зрозуміло, що об’єкт основних засобів може використовуватись довше ( або менше ) встановленого терміну , то згідно з п. 25 П(С)БО 7 термін корисного використання може бути змінено. Це відбуваєть у випадку зміни очікуваних економічних вигод від використання об’єкта основних засобів внаслідок , наприклад , проведених капітальних і поточних ремонтів , зміни ринкової кон’юктури . Амортизація об’єкта основних засобів нараховується виходячи з нового терміну корисного використання , починаючи з місяця , наступного за місяцем зміни терміну корисного використання.
Зазначимо , що проблема визначення терміну корисного використання
основних засобів не нова і полягає не стільки в чисто технічному способі його визначення , скільки в науковій ( економічній ) обґрунтованості . Чим коротший термін корисного використання , тим вища норма амортизації – необхідно швидше відтворювати основні засоби і тому більшу частину їх вартості у вигляді амортизації слід включати до собівартості продукції . що призволить до її збільшення , Чим триваліше термін , тим нижче норма амортизації ,більший період відшкодування зносу і , отже менше можливостей для своєчасного використання новітніх технічних досягнень . А це , звичайно , збільшує масштаби знецінення основних засобів .
Підбиваючи підсумок визначення терміну корисної експлуатації основних засобів , зауважимо , що фізично можливий термін їх служби не може бути основою для визначення норм амортизації . Він повинен визначатися виходячи з економічно доцільного терміну служби , який може бути менше фізично можливого . При цьому розрив між фізично можливим та економічно доцільним періодами функціонування техніки , що інтенсивно морально застаріває ( комп’ютери та інша електроніка ) , буде найбільшим.
1.3 Механізм впливу терміну корисного використання основних виробничих фондів на ефективність виробництва підприємства
Ефективність відтворювальних процесів певною мірою залежить від строків експлуатації передовсім активної частини основних фондів ,тобто від періоду їх функціонування у виробництві відповідно до первісного технологічного призначення . При цьому як скорочення , так і збільшення періоду експлуатації по-різному впливають на ефективність відтворення та використання знарядь праці .
Скорочення строків експлуатації машин ( устаткування ) , з одного боку , уможливлює прискорення їхнього оновлення , тобто зменшення техніко-економічного старіння знарядь праці , підвищення технічного рівня підприємства , зростання продуктивності праці , зниження ремонтно-експлуатаційних витрат , а з іншого-призводить до збільшення собівартості продукції за рахунок амортизаційних сум , потребує більших інвестиційних ресурсів для нарощування виробничих потужностей машинобудування.
Подовження періоду функціонування машин і устаткування дає змогу зменшити обсяг щорічної заміни спрацьованих засобів праці і за рахунок цього спрямувати більше ресурсів для їхнього відтворення , але спричиняє зниження сукупної продуктивності знарядь праці , значне збільшення витрат на їхнє утримання та експлуатацію .
Саме тому строки експлуатації машин і устаткування мають бути оптимальними ю тобто такими , що забезпечують найменші затрати суспільної праці протягом усього періоду функціонування .Найбільш поширеною є методика визначення оптимальних строків експлуатації виробничого устаткування за мінімальною величиною так званих питомих затрат суспільної праці на одиницю корисного ефекту . Проте результати спеціальних досліджень свідчать , що найбільш істотний вплив на економічно доцільний строк експлуатації устаткування справляють два фактори-щорічний розмір амортизації та середньорічні ремонтні витрати . Це уможливлює практичне застосування простішого і наочнішого методу оптимізації строків експлуатації через мінімізацію сумарної величини цих економічних показників з використання графічного способу.
Характерною особливістю застосовуваних основних фондів у процесі виробництва є їх відновлення. Для відновлення засобів праці у натуральному виразі необхідне їх відшкодування у вартісній формі, яке здійснюється шляхом амортизації. Об'єктом амортизації є всі основні фонди (крім землі). Амортизація — це процес перенесення вартості основних фондів на вартість новоствореної продукції з метою їх повного відновлення.
Для відшкодування вартості зношеної частини основних фондів підприємства відраховують певні суми грошей відповідно до розмірів їх зносу (фізичного та морального), які включають до собівартості новоствореної продукції. Ці відрахування називаються амортизаційними. Після реалізації створеної продукції частина грошової суми, що відповідає перенесеній вартості основних фондів, відокремлюється і накопичується до повної величини, яка в основному відповідає первісній вартості основних фондів. Накопичені амортизаційні відрахування і є джерелом відновлення основних фондів. Амортизаційні відрахування здійснюють за певними нормами відносно балансової вартості об'єкта основних фондів. Норма амортизації — це встановлений річний відсоток відшкодування вартості зношеної частини основних фондів
Норми амортизації, які застосовуються на підприємстві, мають бути економічно обґрунтованими і спрямованими на своєчасне відшкодування основних фондів. Під час їх розрахунку дуже важливо правильно визначити термін використання (експлуатації) основних фондів, який установлюється підприємством при зарахуванні об'єктів основних фондів на баланс.
Термін використання (експлуатації) об'єкта основних фондів переглядається в разі зміни очікуваних підприємством економічних вигод від його експлуатації. У такому разі відповідно до нового терміну використання і будуть визначатись норми амортизації об'єкта основних фондів.
Важливими у системі амортизації є методи її нарахування, які дають змогу активно впливати на обсяг амортизаційних відрахувань, ступінь концентрації ресурсів у різні періоди функціонування фондів, що дає змогу динамічно підходити до створення основних фондів, ураховувати вплив чинника часу.
Вибір методу амортизації визначається низкою об'єктивних чинників залежно від специфіки виробництва, темпів технічного прогресу, складності та особливостей розрахунків тощо.
Відомі такі основні методи амортизації: прямолінійний, метод прискореної амортизації, кумулятивний метод (метод суми чисел), виробничий метод.
Підприємства України можуть застосовувати норми й методи нарахування амортизації основних фондів, передбачені податковим законодавством, згідно з яким амортизаційні відрахування обчислюються окремо за кожною з трьох груп основних фондів, визначених за функціональним призначенням. Суми амортизаційних відрахувань звітного періоду визначаються множенням норми амортизації на балансову вартість групи основних фондів на початок звітного періоду.
Скорочення термінів експлуатації основних фондів, з одного боку, уможливлює прискорення їх оновлення, зменшення морального старіння, зниження ремонтно-експлуатаційних витрат, а з іншого, — зумовлює зростання собівартості продукції за рахунок амортизаційних сум, потребує більших за обсягом інвестиційних ресурсів для нарощування виробничих потужностей машинобудування.
Подовження періоду функціонування основних фондів дає змогу зменшити обсяг щорічної заміни спрацьованих засобів праці й за рахунок цього спрямовувати більше ресурсів на розширене відтворення, але при цьому знижується загальна продуктивність діючих основних фондів.
Терміни експлуатації машин і устаткування мають бути оптимальними, тобто такими, що забезпечують найменші витрати суспільної праці на їх виготовлення і використання у виробничому процесі протягом усього періоду їх функціонування.
Найістотніше на економічно доцільний термін експлуатації впливають щорічні амортизаційні відрахування та середньорічні ремонтні витрати. Це дає можливість застосувати на практиці дуже простий метод оптимізації термінів експлуатації шляхом мінімізації сумарної величини цих економічних показників використовуючи графічний спосіб.
Розширити відтворення основних фондів можна за допомогою таких заходів:
технічного переозброєння діючого підприємства;
реконструкції виробництва;
розширення виробничих потужностей підприємства;
нового будівництва технологічно завершених виробничих потужностей та підрозділів підприємства.
1.4 Механізм впливу морального зносу на термін корисного використання основних воробничих фондів підприємства
Протягом тривалого функціонування в господарській діяльності суб'єктів господарювання основні фонди зазнають фізичного (матеріального) та економічного спрацювання, а також техніко-економічного (морального) старіння.
Фізичне (матеріальне) спрацювання основних фондів виникає внаслідок втрачання ними своїх первісних техніко-експлуатаційних якостей, що призводить до економічного спрацювання, тобто до поступового зменшення їхньої первісної реальної вартості, що зумовлене не тільки функціонуванням основних фондів, а й їхньою бездіяльністю (руйнування від зовнішнього, атмосферного впливу, корозії). Внаслідок фізичного спрацювання основних фондів погіршуються їхні техніко-економічні та соціальні характеристики — знижується продуктивність збільшуються експлуатаційні витрати, змінюється режим роботи тощо.
Техніко-економічне (моральне) старіння основних фондів — це процес їхнього знецінення до настання повного фізичного спрацювання під впливом науково-технічного прогресу. Воно характеризується поступовою втратою засобами праці своєї споживної вартості внаслідок удосконалення наявних та створення нових засобів виробництва, запровадження нової прогресивної технології.
Для суб'єктів господарювання дедалі більшого значення набуває врахування техніко-економічного старіння. Поява нових, досконаліших видів І машин та устаткування з підвищеною продуктивністю, кращими умовами І обслуговування та експлуатації зумовлює неефективність подальшого використання старих засобів праці, оскільки на них виробляється дорожча і гіршої якості продукція, а тому застарілі засоби праці доцільно заміняти І новими ще до закінчення їхнього фізичного строку служби.
Моральний знос – це знос основних засобів унаслідок створення нових , більш прогресивних і економічно ефективних машин і устаткування . Поява досконаліших видів устаткування з підвищеною продуктивністю робить економічно доцільною заміну діючих основних засобів ще до їх фізичного зносу .
Несвоєчасна заміна морально застарілих основних виробничих засобів призводить до того , що собівартість підвищується , а якість знижується порівняно із продукцією, виготовленою на досконаліших машинах та устаткуванні .
Моральний знос-втрата засобами праці частини вартості без відповідного фізичного зносу , що відбувається внаслідок технічного прогресу , Старі машини й технологія вже не забезпечують рівня суспільно необхідної праці при виробництві певної продукції , знижується їх споживна вартість, а відповідно до неї-величина відновної вартості
Розрізняють два види морального зносу . Перший коли із зростанням продуктивності праці машини одного і того самого виду відтворюються дешевше. А тому відбувається знецінювання ,тобто втрата вартості існуючих машин. У цьому разі старі машини ще використовуються , хоча відбувається переоцінка основних фондів. Другий вид морального зносу зумовлений появою нових машин, які працюють на базі комп’ютерної техніки, забезпечують значну економію живої і уречевленої праці, енергетичних і сировинних ресурсів. У такому разі стара машина вже не використовується, при цьому виді морального зносу втрати значно більші ніж при першому.
Техніко-економічне старіння основних фондів можна усунути частково або повністю шляхом їхнього поліпшення за рахунок проведення технічного огляду і обслуговування, поточного і капітального ремонту, модернізації, реконструкції, технічного переозброєння, а також придбання (спорудження) нових аналогічних об'єктів. Технічний догляд і обслуговування основних засобів є складовою частиною технологічного процесу і передбачає виконання робіт на працюючих об'єктах із підтриманням їх у робочому стані, для забезпечення процесу господарської діяльності. Поточний ремонт виконується при необхідності усунення дрібних неполадок і попередження прогресуючого фізичного спрацювання поза технологічним процесом із використанням запасних частин, деталей, вузлів та інших матеріалів. Капітальний ремонт потребує великих одночасних витрат для відновлення нормального фізичного стану об'єкта шляхом заміни конструктивних елементів основних засобів. Модернізація основних засобів передбачає удосконалення діючого устаткування з метою запобігання техніко-економічному старінню та підвищенню техніко-експлуатаційних параметрів до рівня сучасних вимог виробництва.
До нового будівництва належить будівництво комплексу об'єктів основного, підсобного та обслуговуючого призначення новостворюваних підприємств, будівель, споруд, а також філій і окремих виробництв, які після введення в експлуатацію перебуватимуть на самостійному балансі. Будівництво здійснюється на нових площах із метою створення нової виробничої потужності.
До розширення діючих підприємств відноситься будівництво додаткових виробництв на діючому підприємстві (споруді), а також будівництво нових і розширення існуючих окремих цехів та об'єктів основного, підсобного й обслуговуючого призначення на території діючих підприємств або на площах, що до них прилягають, із метою створення додаткових або нових виробничих потужностей.
До розширення діючих підприємств належить також будівництво філій та виробництв, що входить до їхнього складу, які після введення в експлуатацію не перебуватимуть на самостійному балансі.
До реконструкції діючих підприємств належить переобладнання діючих цехів та об'єктів основного, підсобного й обслуговуючого призначення, як правило, без розширення існуючих будівель і споруд основного призначення, пов'язане з удосконаленням виробництва та підвищенням Його техніко-економічного рівня на основі досягнень науково-технічного прогресу і здійснюване в цілому з метою збільшення виробничих потужностей, поліпшення якості та для зміни номенклатури продукції головним чином без збільшення чисельності працівників при одночасному поліпшенні умов їхньої праці та охорони навколишнього середовища.
До технічного переозброєння діючих підприємств належить комплекс заходів щодо підвищення техніко-економічного рівня окремих виробництв, цехів та дільниць на основі впровадження передової техніки і технології, механізації й автоматизації виробництва, модернізації та за міни застарілого і фізично зношеного устаткування новим, продуктивнішим, а також щодо удосконалення загальнозаводського господарств та допоміжних служб.
Технічне переозброєння діючих підприємств здійснюється, як правило, без розширення виробничих площ за проектами і кошторисами на окремі об'єкти або види робіт, що розробляються на основі техніко-економічного обґрунтування.
Затрати на технічний огляд, обслуговування і проведення ремонті, основних засобів формують безпосередньо собівартість виготовлено продукції (наданих послуг, виконаних робіт)
Можна зробити висновок, що моральний знос зменшує термін корисного використання.
2.1 Методика дослідження та вихідна інформація для проведення дослідження
Оскільки при вибірковому спостереженні вивчається не вся сукупність одиниць, а тільки частина з них, то можна заздалегідь сказати, що зведені показники з цих ознак з частини одиниць сукупності майже ніколи не будуть збігатися із зведеними показниками усіх одиниць сукупності. Виходячи з цього, мова йде про те, щоб максимально наблизити показники вибіркової сукупності до показників генеральної сукупності. Оцінюючи їх похибкою вибірки (похибки репрезентативності), оскільки чим більша величина цієї похибки, тим більшою мірою зведені показники вибірки відрізняються від зведених показників усієї сукупності. Із зменшенням похибки вибірки вибіркове спостереження точніше представляє всю сукупність.
У дослідженнях використовують повторну і безповторну вибірку. Слід зазначити, що повторну вибірку застосовують дуже рідко. Переважно вибірку організовують за схемою так званої безповторної вибірки.
Оскільки вибіркова сукупність не точно відтворює склад генеральної сукупності, то й вибіркові оцінки не збігаються з відповідними характеристиками генеральної сукупності. Розбіжності між ними називають похибками репрезентативності.
Залежність величини похибки вибірки від її абсолютної чисельності і від ступеню варіювання ознаки знаходять своє визначення у формулі середньої (стандартної) похибки вибірки.
При дотриманні випадкового вибору похибка вибірки, насамперед, визначається чисельністю вибірки: чим більша чисельність вибірки при інших рівних умовах, тим менша величина похибки вибірки.
Для безповторної вибірки стандартна (середня) похибка вибірки становить:
, (1)
де - стандартна похибка безповторної вибірки;
– квадратичне відхилення варіюючої ознаки;
– дисперсія варіюючої ознаки;
n – чисельність одиниць вибіркової сукупності;
N – чисельність генеральної сукупності.
Слід зазначити, що відхилення вибіркових характеристик від генеральних не перевищує деякої величини, яка називається граничною похибкою вибірки, які пов’язані із середньою похибкою таким рівнянням:
, (2)
де - гранична похибка вибірки;
– коефіцієнт довіри (або кратності), який залежить від вірогідності, з якою можна гарантувати, що гранична похибка не перевищує t – кратну середню похибку (при вірогідності 0,683 = 1; при 0,955 = 2; при 0,977 = 3).
Наведена формула для визначення граничної похибки вибірки дає можливість не тільки визначити похибку вибірку, а й розрахувати чисельність вибірки, щоб похибка не перевищувала певні задані розміри. Тоді чисельність безпоторотної вибірки буде становити:
. (3)
Підставимо свої дані у формулу:
=32
Отже нам потрібно дослідити 32 підприємства.Представимо вихідну інформацію про підприємства в табл. 2.1.1
Підприємство4
Виробнича потужність,
тис. грн.
Річний обсяг виробництва продукції, тис. грн.
Балансова вартість ОВФ,
тис. грн.
Чисельність персоналу, осіб
Рух ОВФ, тис. грн.
Річний знос, %
Витрати виробництва
Втрати робочого часу використання ОВФ в результаті, %
Технологічна структура ОВФ
Використання ОВФ у зміну, тис. грн.
Підвищення кваліфікації
Матеріальне стимулювання




Первісна вартість
Залишкова вартість
Всього
в т. ч. робітники
Вибуло
Надійшло

Всього, тис. грн
З них на утримання і експлуатацію ОВФ, %
Перебування в ремонті
Організаційних причин
Інші

Першу
Другу
Третю
Щорічне підвищення кваліфікації, %
Приріст обсягу на 1% підвищ.
кваліфікації, тис.грн.
Додаткові витрати на 1% підвищ. кваліфікації, тис.грн.
Щорічне підвищення матер. стимулювання, %
Приріст обсягу на 1% матер. стим., тис. грн
Додаткові витрати на 1% матер. стим., тис. грн.







осіб
% в найбільшу зміну

Всього
Із них нові

















03
4300
4000
2000
1900
450
360
85
200
210
200
8
3500
21
9
5
1
1:0,3
1800
1600
1000
7
3
1
4
18
1

06
5500
5300
2700
2400
370
300
93
200
190
180
10
4700
21
11
2
2
1:0,4
2300
1800
1200
5
2
2
5
21
2

08
5100
4700
2200
2000
420
350
86
270
270
220
8
4100
22
10
2
1
1:0,5
2000
1500
1100
7
1
1
4
19
1

09
4200
4000
2000
1600
410
320
87
200
220
200
9
3500
23
9
4
2
01:00,5
1800
1500
1000
6
2
2
2
18
1

12
4500
4100
2000
1500
390
300
89
220
220
220
10
3600
22
11
5
1
01:00,5
1600
1000
600
7
2
1
4
20
2

14
5500
5200
2500
1800
390
300
94
240
200
180
9
4400
20
8
3
1
01:00,3
2000
1200
700
3
3
1
5
21
1

16
4500
4100
2000
1500
420
360
95
200
210
200
8
3600
21
9
1
1
01:00,3
1800
1300
1000
4
2
2
2
19
2

18
4700
4200
2000
1500
330
250
85
230
250
220
8
3500
22
10
5
1
01:00,6
1500
1100
800
5
1
2
7
21
2

23
4900
4600
2000
1500
380
300
90
230
200
200
9
4000
21
9
3
2
01:00,6
1800
1000
500
6
1
1
6
20
1

25
4000
3600
1850
1600
430
330
90
190
180
180
10
3000
20
8
4
2
01:00,4
1500
1000
500
6
2
2
3
17
1

27
4500
4100
2000
1500
390
300
89
220
220
220
10
3600
22
11
5
1
01:00,5
1600
1000
600
7
2
1
4
20
2

28
4800
4400
2000
1600
400
320
87
200
200
170
9
3800
21
9
2
2
01:00,5
1800
1200
700
6
1
1
6
22
1

31
5900
5500
2800
2200
390
300
88
220
200
190
8
5100
20
8
2
1
01:00,5
2500
2000
1000
5
2
2
5
18
2

34
5000
4600
2000
1800
420
340
90
250
250
200
10
4000
22
10
6
2
01:00,4
2000
1700
1100
6
3
2
5
19
1

35
4300
4000
2000
1900
450
360
85
200
210
200
8
3500
21
9
5
1
01:00,3
1800
1600
1000
7
3
1
4
18
1

38
5100
4700
2200
2000
420
350
86
270
270
220
8
4100
22
10
2
1
01:00,5
2000
1500
1100
7
1
1
4
19
1

42
5000
4800
2200
1700
380
310
92
230
220
200
9
4200
23
9
5
2
01:00,6
1800
1200
600
4
2
2
6
22
1

43
5500
5100
2500
1800
390
300
94
240
200
180
9
4400
20
8
3
1
01:00,3
2000
1200
700
3
3
1
5
21
1

46
4000
3600
1900
1500
460
360
80
220
240
200
9
3000
22
10
4
2
01:00,5
1500
1000
800
5
1
1
5
18
3

50
4000
3600
1850
1600
430
330
90
190
180
180
10
3000
20
8
4
2
01:00,4
1500
1000
500
6
2
2
3
17
1

51
4300
3900
1900
1600
450
370
88
200
200
200
10
3200
21
10
6
1
01:00,3
1400
1000
500
5
2
1
5
16
2

60
5000
4800
2200
1700
380
310
92
230
220
200
9
4200
23
9
5
2
01:00,6
1800
1200
600
4
2
2
6
22
1

61
5500
5200
2500
1800
390
300
94
240
200
180
9
4400
20
8
3
1
01:00,3
2000
1200
700
3
3
1
5
21
1

63
4500
4000
2000
1500
420
360
95
200
210
200
8
3600
21
9
1
1
01:00,3
1800
1300
1000
4
2
2
2
19
2

64
4000
3600
1900
1500
460
360
80
220
240
200
9
3000
22
10
4
2
01:00,5
1500
1000
800
5
1
1
5
18
3

70
5500
5000
2500
1800
390
300
94
240
200
180
9
4400
20
8
3
1
01:00,3
2000
1200
700
3
3
1
5
21
1

71
5300
5000
2600
1900
410
360
93
190
180
180
8
4500
20
8
2
2
01:00,5
2000
1300
700
2
3
1
7
20
2

72
4500
4000
2100
1500
420
360
95
200
210
200
8
3600
21
9
1
1
01:00,3
1800
1300
1000
4
2
2
2
19
2

76
4500
4100
2000
1500
390
300
89
220
220
220
10
3600
22
11
5
1
01:00,5
1600
1000
600
7
2
1
4
20
2

80
4300
4000
2000
1900
450
360
85
200
210
200
8
3500
21
9
5
1
01:00,3
1800
1600
1000
7
3
1
4
18
1

86
4300
3900
1900
1600
450
370
88
200
200
200
10
3200
21
10
6
1
01:00,3
1400
1000
500
5
2
1
5
16
2

98
5300
5000
2600
1900
410
360
93
190
180
180
8
4500
20
8
2
2
01:00,5
2000
1300
700
2
3
1
7
20
2


2.2. Характеристика об’єкта дослідження
Відібрані одиниці сукупності (окремі підприємства) необхідно звести у відповідну таблицю(табл. 2.2.1), які в подальшому будуть використовуватися у дослідженнях.
Таблиця 2.2.1 Характеристика вибіркової сукупності одиниць
Порядковий номер підприємства
Підприємство
Обсяг виробництва продукції, тис. грн.
Балансова вартість основних виробничих фондів, тис.грн.
Середньооблікова чисельність працівників, осіб
Витрати виробництва, тис.грн.
Вибуло основних виробничих фондів, тис.грн.
Технологічна структура основних виробничих фондів
Оновлення основних виробничих фондів, тис.грн.




первісна
залишкова






01
42
4800
2200
1700
380
4200
230
1:0,6
200

02
86
3900
1900
1600
450
3200
200
1:0,3
200

03
70
5000
2500
1800
390
4400
240
1:0,3
180

04
80
4000
2000
1900
450
3500
200
1:0,3
200

05
31
5500
2800
2200
390
5100
220
1:0,5
190

06
64
3600
1900
1500
460
3000
220
1:0,5
200

07
72
4000
2100
1500
420
3600
200
1:0,3
200

08
34
4600
2000
1800
420
4000
250
1:0,4
200

09
12
4100
2000
1500
390
3600
220
1:0,5
220

10
23
4600
2000
1500
380
4000
230
1:0,6
200

11
71
5000
2600
1900
410
4500
190
1:0,5
180

12
25
3600
1850
1600
430
3000
190
1:0,4
180

13
63
4000
2000
1500
420
3600
200
1:0,3
200

14
18
4200
2000
1500
330
3500
230
1:0,6
220

15
35
4000
2000
1900
450
3500
200
1:0,3
200

16
28
4400
2000
1600
400
3800
200
1:0,5
170

17
14
5200
2500
1800
390
4400
240
1:0,3
180

18
43
5100
2500
1800
390
4400
240
1:0,3
180

19
06
5300
2700
2400
370
4700
200
1:0,4
180

20
27
4100
2000
1500
390
3600
220
1:0,5
220

21
03
4000
2000
1900
450
3500
200
1:0,3
200

22
09
4000
2000
1600
410
3500
200
1:0,5
200

23
16
4100
2000
1500
420
3600
200
1:0,3
200

24
61
5200
2500
1800
390
4400
240
1:0,3
180

25
08
4700
2200
2000
420
4100
270
1:0,5
220

26
76
4100
2000
1500
390
3600
220
1:0,5
220

27
51
3900
1900
1600
450
3200
200
1:0,3
200

28
60
4800
2200
1700
380
4200
230
1:0,6
200

29
98
5000
2600
1900
410
4500
190
1:0,5
180

30
50
3600
1850
1600
430
3000
190
1:0,4
180

31
38
4700
2200
2000
420
4100
270
1:0,5
220

32
46
3600
1900
1500
460
3000
220
1:0,5
200


На основі відібраних одиниць сукупності (вибірки) ми формуємо їх як об’єкт дослідження, характеристику якого наводить у таблиці 2.2.2
Таблиця 2.2.2 Техніко-економічна характеристика об’єкта дослідження
Підприємство
Обсяг виробництва продукції, тис. грн.
Балансова вартість основних виробничих фондів, тис. грн.
Придатність основних виробничих фондів
Фондовіддача основних виробничих фондів, грн./грн.
Витрати виробництва
Коефіцієнт оновлення
Продуктивність праці, тис.грн./особу
Рентабельність виробництва



Первісна
Залишкова


всього, тис.грн
на 1 грн. проданої продукції, грн.




42
4800
2200
1700
0,77
1,82
4200
0,88
0,10
12,63
14028

86
3900
1900
1600
0,84
2,11
3200
0,82
0,09
8,67
21,88

70
5000
2500
1800
0,72
1,60
4400
0,88
0,09
12,82
13,64

80
4000
2000
1900
0,95
2,00
3500
0,88
0,10
8,89
14,29

31
5500
2800
2200
0,79
1,43
5100
0,93
0,10
14,10
7,84

64
3600
1900
1500
0,79
2,11
3000
0,83
0,10
7,83
20,00

72
4000
2100
1500
0,71
1,90
3600
0,90
0,09
9,52
11,11

34
4600
2000
1800
0,90
2,00
4000
0,87
0,08
10,95
15,00

12
4100
2000
1500
0,75
2,00
3600
0,88
0,12
10,51
13,88

23
4600
2000
1500
0,75
2,00
4000
0,87
0,11
12,11
15,00

71
5000
2600
1900
0,73
1,54
4500
0,90
0,07
12,20
11,11

25
3600
1850
1600
0,86
2,16
3000
0,83
0,09
8,37
20,00

63
4000
2000
1500
0,75
2,00
3600
0,90
0,10
9,52
11,11

18
4200
2000
1500
0,75
2,00
3500
0,83
0,08
12,73
20,00

35
4000
2000
1900
0,95
2,00
3500
0,88
0,11
8,89
14,29

28
4400
2000
1600
0,80
2,00
3800
0,86
0,09
11,00
15,79

14
5200
2500
1800
0,72
1,60
4400
0,85
0,07
13,33
18,18

43
5100
2500
1800
0,72
1,60
4400
0,86
0,09
13,08
15,90

06
5300
2700
2400
0,89
1,48
4700
0,89
0,08
14,32
12,77

27
4100
2000
1500
0,75
2,00
3600
0,88
0,11
10,51
13,88

03
4000
2000
1900
0,95
2,00
3500
0,88
0,11
8,89
14,29

09
4000
2000
1600
0,80
2,00
3500
0,88
0,09
9,76
14,29

16
4100
2000
1500
0,75
2,00
3600
0,88
0,10
9,76
13,88

61
5200
2500
1800
0,72
1,60
4400
0,85
0,09
13,33
18,18

08
4700
2200
2000
0,91
1,82
4100
0,87
0,12
11,19
14,63

76
4100
2000
1500
0,75
2,00
3600
0,88
0,11
10,51
13,88

51
3900
1900
1600
0,84
2,11
3200
0,82
0,08
8,67
21,88

60
4800
2200
1700
0,77
1,82
4200
0,88
0,07
12,63
14,29

98
5000
2600
1900
0,73
1,54
4500
0,90
0,07
12,20
11,11

50
3600
1850
1600
0,86
2,16
3000
0,83
0,07
8,37
20,00

38
4700
2200
2000
0,91
1,82
4100
0,87
0,11
11,19
14,63

46
3600
1900
1500
0,79
2,11
3000
0,83
0,10
7,83
20,00



Таблиця 2.2.3 Групування вибіркової сукупності (підприємств) за рівнем фондовіддачі основних виробничих фондів
Групи
Фондовіддача основних виробничих фондів, грн./грн.
Обсяг виробництва продукції, тис. грн.
Кількість підприємств
Придатність основних виробничих фондів
Витрати на одну гривню проданої продукції, грн.
Продуктивність праці, тис.грн. /особу
Рентабельність виробництва

І
10,00-10,42
37400
9
7,44
7,7
90,7
153,17

ІІ
10,42-10,84
-
-
-
-
-
-

ІІІ
10,84-11,26
50300
11
7,55
8,61
115,2
163,76

ІV
11,26-11,68
-
-
-
-
-
-

V
11,68-12,1
-
-
-
-
-139,8
-

V І
12,1-12,5
53200
12
10,68
11,48
10,8
174,08




32
0,80
0,87

15,34



2.3 Оцінка впливу терміну корисного використання основних виробничих фондів підприємства на їх фондовіддачу
Економічним показником який характеризує використання основних фондів є фондовіддача. Фондовіддача характеризує величину обсягу виробництва продукції, яка отримана з одиниці основних виробничих фондів. Визначається як відношення обсягу виробленої продукції до середньорічної балансової вартості основних виробничих фондів.
; (4)
Де - обсяг виробленої продукції, - балансова вартість основних виробничих фондів
Для визначення впливу терміну корисного використання основних виробничих фондів на їх фондовіддачу необхідно побудувати ранжирований ряд по терміну корисного використання і відповідним їм значенням фондовіддачі
Табл. 2.3.1. Ранжирований ряд по терміну корисного використання
№ п/п
Підприємство
Термін корисного використання,роки
Фондовіддача, грн/грн

1
86
10,00
2,11

2
34
10,00
2,00

3
12
10,00
2,00

4
25
10,00
2,16

5
6
10,00
1,48

6
27
10,00
2,00

7
76
10,00
2,00

8
51
10,00
2,11

9
50
10,00
2,16

10
42
11,11
1,82

11
70
11,11
1,60

12
64
11,11
2,11

13
23
11,11
2,00

14
28
11,11
2,00

15
14
11,11
1,60

16
43
11,11
1,60

17
9
11,11
2,00

18
61
11,11
1,60

19
60
11,11
1,82

20
46
11,11
2,11

21
80
12,50
2,00

22
31
12,50
1,43

23
72
12,50
1,90

24
71
12,50
1,54

25
63
12,50
2,00

26
18
12,50
2,00

27
35
12,50
2,00

28
3
12,50
2,00

29
16
12,50
2,00

30
8
12,50
1,82

31
98
12,50
1,54

32
38
12,50
1,82


Щоб показати залежність між терміном корисного використання і фондовіддачею необхідно побудувати діаграму

Рис 2.3.1 Оцінка впливу терміном корисного використання ОВФ на фондовіддачу
Як бачимо при зростанні терміну корисного використання фондовіддача рівномірно зростає. Далі знаходимо рівняння, яке описує дану залежність, а також будуємо теоретичну криву і емпіричну і порівнюємо їх. Теоретична лінія має вигляд прямої, яка представлена рівнянням у= а+b*х. Параметри а і b знаходяться за формулою:
; (5)
; (6)
Для побудови теоретичної лінії необхідно знайти і . Для
цього підставимо мінімальне і максимальне значення X у рівняння прямої:
= 2,56-0,059*10,00 =1,97
=2,56-0,059*12,50 =1,82
З діаграми видно, що теоретична лінія наближається до емпіричної; але не співпадає з нею.
Підставимо розрахункові значення в формули і знайдемо параметри рівняння, якщо х – термін корисного використання, а у - фондовіддача
Табл. 2.3.2. Кореляційна таблиця
№ п/п
X
У
X2
У2
ХУ
Ух

1
10,00
2,11
100
4,45
21,10
3,16

2
10,00
2,00
100
4,00
20,00
3,16

3
10,00
2,00
100
4,00
20,00
3,16

4
10,00
2,16
100
4,67
21,60
3,16

5
10,00
1,48
100
2,19
14,80
3,16

6
10,00
2,00
100
4,00
20,00
3,16

7
10,00
2,00
100
4,00
20,00
3,16

8
10,00
2,11
100
4,45
21,10
3,16

9
10,00
2,16
100
4,67
21,60
3,16

10
11,11
1,82
123,43
3,31
20,22
3,23

11
11,11
1,60
123,43
2,56
17,78
3,23

12
11,11
2,11
123,43
4,45
23,44
3,23

13
11,11
2,00
123,43
4,00
22,22
3,23

14
11,11
2,00
123,43
4,00
22,22
3,23

15
11,11
1,60
123,43
2,56
17,78
3,23

16
11,11
1,60
123,43
2,56
17,78
3,23

17
11,11
2,00
123,43
4,00
22,22
3,23

18
11,11
1,60
123,43
2,56
17,78
3,23

19
11,11
1,82
123,43
3,31
20,22
3,23

20
11,11
2,11
123,43
4,45
23,44
3,23

21
12,50
2,00
156,25
4,00
25,00
3,31

22
12,50
1,43
156,25
2,04
17,88
3,31

23
12,50
1,90
156,25
3,61
23,75
3,31

24
12,50
1,54
156,25
2,37
19,25
3,31

25
12,50
2,00
156,25
4,00
25,00
3,31

26
12,50
2,00
156,25
4,00
25,00
3,31

27
12,50
2,00
156,25
4,00
25,00
3,31

28
12,50
2,00
156,25
4,00
25,00
3,31

29
12,50
2,00
156,25
4,00
25,00
3,31

30
12,50
1,82
156,25
3,31
22,75
3,31

31
12,50
1,54
156,25
2,37
19,25
3,31

32
12,50
1,82
156,25
3,31
22,75
3,31

Сер. знач.
11,31906
1,885313
129,1485
3,600553
21,27855





Отже рівняння прямої матиме вигляд: y=3,25-0,12*x
Для визначення тісноти зв’язку розрахуємо коефіцієнт кореляції за формулою:
 (7)
(8)
(9)
Підставимо раніше розраховані дані у формули:




Оскільки коефіцієнт кореляції r>0,то це означає, що між терміном корисного використання і фондовіддачею існує оберненийзв’язок . Так як коефіцієнт кореляції r=0,02, тобто між цими показниками дуже слабкий зв’язок.
Для розрахунку коефіцієнта детермінації використовується формула:

Коефіцієнта детермінації дорівнює ,тобто це означає, що між терміном корисного використання і фондовіддачею дуже слабкий зв’язок, тобто на 1,96% термін використання основних виробничих фондів впливає на зміну фондовіддачіа 98,04%-вплив інших факторів.
Знаходимо похибку коефіцієнта кореляції за формулою:
(10)

Отже, враховуючи похибку коефіцієнт кореляції буде знаходитися в межах:
-0.43<r<0,15

2.4. Оцінка впливу терміну корисного використання основних виробничих фондів підприємства на їх придатність та оновлення
Для оцінки впливу терміну корисного використання основних виробничих фондів на їх придатність необхідно розрахувати коефіцієнт придатності за формулою:
(11)
Де -залишкова вартість ОВФ; -балансова вартість ОВФ;
Як економічна категорія коефіцієнт придатності характеризує ступінь придатності ОВФ.
Для визначення впливу терміну корисного використання основних виробничих фондів на коефіцієнт придатності необхідно побудувати ранжирований ряд по терміну корисного використання і відповідним їм значенням коефіцієнта придатності
Табл. 2.4.1. Ранжирований ряд по терміну корисного використання
№ п/п
Підприємство
Термін корисного використання,роки
Коефіцієнт придатності

1
86
10,00
0,84

2
34
10,00
0,90

3
12
10,00
0,75

4
25
10,00
0,86

5
6
10,00
0,89

6
27
10,00
0,75

7
76
10,00
0,75

8
51
10,00
0,84

9
50
10,00
0,86

10
42
11,11
0,77

11
70
11,11
0,72

12
64
11,11
0,79

13
23
11,11
0,75

14
28
11,11
0,80

15
14
11,11
0,72

16
43
11,11
0,72

17
9
11,11
0,80

18
61
11,11
0,72

19
60
11,11
0,77

20
46
11,11
0,79

21
80
12,50
0,95

22
31
12,50
0,79

23
72
12,50
0,71

24
71
12,50
0,73

25
63
12,50
0,75

26
18
12,50
0,75

27
35
12,50
0,95

28
3
12,50
0,95

29
16
12,50
0,75

30
8
12,50
0,91

31
98
12,50
0,73

32
38
12,50
0,91


Щоб показати залежність між терміном корисного використання і коефіцієнта придатності необхідно побудувати діаграму.

Рис. 2.4.1. Оцінка впливу терміну корисного використання основних виробничих фондів на коефіцієнт придатності
Як бачимо при зростанні терміну корисного використання рівномірно коефіцієнт придатності рівномірно
розташаваний. Далі знаходимо рівняння, яке описує дану залежність, а також будуємо теоретичну криву і емпіричну і порівнюємо їх. Теоретична лінія має вигляд прямої, яка представлена рівнянням у= а+b*х. Параметри а і b знаходяться за формулою:
;
;
Для побудови теоретичної лінії необхідно знайти і . Для
цього підставимо мінімальне і максимальне значення X у рівняння прямої:
= 0,58-0,019*10,00 =0,39
=0,58-0,019*12,50 =0,34
З діаграми видно, що теоретична лінія наближається до емпіричної; але не співпадає з нею.
Підставимо розрахункові значення в формули і знайдемо параметри рівняння, якщо х – термін корисного використання, а у - коефіцієнт придатності
Табл. 2.4.2. Кореляційна таблиця
№ п/п
X
У
X2
У2
ХУ
Ух

1
10,00
0,84
100,00
0,71
8,40
0,39

2
10,00
0,90
100,00
0,81
9,00
0,39

3
10,00
0,75
100,00
0,56
7,50
0,39

4
10,00
0,86
100,00
0,74
8,60
0,39

5
10,00
0,89
100,00
0,79
8,90
0,39

6
10,00
0,75
100,00
0,56
7,50
0,39

7
10,00
0,75
100,00
0,56
7,50
0,39

8
10,00
0,84
100,00
0,71
8,40
0,39

9
10,00
0,86
100,00
0,74
8,60
0,39

10
11,11
0,77
123,43
0,59
8,55
0,37

11
11,11
0,72
123,43
0,52
8,00
0,37

12
11,11
0,79
123,43
0,62
8,78
0,37

13
11,11
0,75
123,43
0,56
8,33
0,37

14
11,11
0,80
123,43
0,64
8,89
0,37

15
11,11
0,72
123,43
0,52
8,00
0,37

16
11,11
0,72
123,43
0,52
8,00
0,37

17
11,11
0,80
123,43
0,64
8,89
0,37

18
11,11
0,72
123,43
0,52
8,00
0,37

19
11,11
0,77
123,43
0,59
8,55
0,37

20
11,11
0,79
123,43
0,62
8,78
0,37

21
12,50
0,95
156,25
0,90
11,88
0,34

22
12,50
0,79
156,25
0,62
9,88
0,34

23
12,50
0,71
156,25
0,50
8,88
0,34

24
12,50
0,73
156,25
0,53
9,13
0,34

25
12,50
0,75
156,25
0,56
9,38
0,34

26
12,50
0,75
156,25
0,56
9,38
0,34

27
12,50
0,95
156,25
0,90
11,88
0,34

28
12,50
0,95
156,25
0,90
11,88
0,34

29
12,50
0,75
156,25
0,56
9,38
0,34

30
12,50
0,91
156,25
0,83
11,38
0,34

31
12,50
0,73
156,25
0,53
9,13
0,34

32
12,50
0,91
156,25
0,83
11,38
0,34

Сер. знач.
11,32
0,8022
129,15
0,65
9,08





Отже рівняння прямої матиме вигляд: y=0,58-0,019*x
Для визначення тісноти зв’язку розрахуємо коефіцієнт кореляції за формулою:



Підставимо раніше розраховані дані у формули:




Оскільки коефіцієнт кореляції r>0,то це означає, що між терміном корисного використання і коефіцієнтом придатності існує прямий зв’язок . Так як коефіцієнт кореляції r=0,02, тобто між цими показниками дуже тісний зв’язок.
Для розрахунку коефіцієнта детермінації використовується формула:

Коефіцієнта детермінації дорівнює ,тобто це означає, що між терміном корисного використання і коефіцієнтом придатності дуже слабкий зв’язок, тобто на 0,04% термін використання основних виробничих фондів впливає на зміну коефіцієнтом придатності а 99,96%-вплив інших факторів.
Знаходимо похибку коефіцієнта кореляції за формулою:


Отже, враховуючи похибку коефіцієнт кореляції буде знаходитися в межах:
-0.16<r<0,2
Для оцінки впливу терміну корисного використання основних виробничих фондів на їх придатність необхідно розрахувати коефіцієнт оновлення за формулою:
(12)
де, - нові ОВФ; -первісна вартість ОВФ; -вибуло ОВФ; -всього ОВФ.
Як економічна категорія коефіцієнт оновлення характеризує ступінь оновлення ОВФ.
Для визначення впливу терміну корисного використання основних виробничих фондів на коефіцієнт оновлення необхідно побудувати ранжирований ряд по терміну корисного використання і відповідним їм значенням коефіцієнта оновлення
Табл. 2.4.3. Ранжирований ряд по терміну корисного використання
№ п/п
Підприємство
Термін корисного використання,роки
Коефіцієнт оновлення

1
86
10,00
0,09

2
34
10,00
0,08

3
12
10,00
0,12

4
25
10,00
0,09

5
6
10,00
0,08

6
27
10,00
0,11

7
76
10,00
0,11

8
51
10,00
0,08

9
50
10,00
0,07

10
42
11,11
0,10

11
70
11,11
0,09

12
64
11,11
0,10

13
23
11,11
0,11

14
28
11,11
0,09

15
14
11,11
0,07

16
43
11,11
0,09

17
9
11,11
0,09

18
61
11,11
0,09

19
60
11,11
0,07

20
46
11,11
0,10

21
80
12,50
0,10

22
31
12,50
0,10

23
72
12,50
0,09

24
71
12,50
0,07

25
63
12,50
0,10

26
18
12,50
0,08

27
35
12,50
0,11

28
3
12,50
0,11

29
16
12,50
0,10

30
8
12,50
0,12

31
98
12,50
0,07

32
38
12,50
0,11


.Щоб показати залежність між терміном корисного використання і коефіцієнта оновлення необхідно побудувати діаграму.

Рис. 2.4.2. Оцінка впливу терміну корисного використання основних виробничих фондів на коефіцієнт оновлення
Як бачимо при зростанні терміну корисного використання коефіцієнт оновлення рівномірно
розташаваний. Далі знаходимо рівняння, яке описує дану залежність, а також будуємо теоретичну криву і емпіричну і порівнюємо їх. Теоретична лінія має вигляд прямої, яка представлена рівнянням у= а+b*х. Параметри а і b знаходяться за формулою:
;
;
Для побудови теоретичної лінії необхідно знайти і . Для
цього підставимо мінімальне і максимальне значення X у рівняння прямої:
=- 0,35-0,039*10,00 =0,39
=-0,35-0,039*12,50 =0,34
З діаграми видно, що теоретична лінія наближається до емпіричної, але не співпадає з нею.
Підставимо розрахункові значення в формули і знайдемо параметри рівняння, якщо х – термін корисного використання, а у - коефіцієнт оновлення
2.4.4. Кореляційна таблиця
№ п/п
X
У
X2
У2
ХУ
Ух

1
10,00
0,09
100,00
0,008
0,90
-0,74

2
10,00
0,08
100,00
0,006
0,80
-0,74

3
10,00
0,12
100,00
0,014
1,20
-0,74

4
10,00
0,09
100,00
0,008
0,90
-0,74

5
10,00
0,08
100,00
0,006
0,80
-0,74

6
10,00
0,11
100,00
0,012
1,10
-0,74

7
10,00
0,11
100,00
0,012
1,10
-0,74

8
10,00
0,08
100,00
0,006
0,80
-0,74

9
10,00
0,07
100,00
0,005
0,70
-0,74

10
11,11
0,10
123,43
0,010
1,11
-0,78

11
11,11
0,09
123,43
0,008
1,00
-0,78

12
11,11
0,10
123,43
0,010
1,11
-0,78

13
11,11
0,11
123,43
0,012
1,22
-0,78

14
11,11
0,09
123,43
0,008
1,00
-0,78

15
11,11
0,07
123,43
0,005
0,78
-0,78

16
11,11
0,09
123,43
0,008
1,00
-0,78

17
11,11
0,09
123,43
0,008
1,00
-0,78

18
11,11
0,09
123,43
0,008
1,00
-0,78

19
11,11
0,07
123,43
0,005
0,78
-0,78

20
11,11
0,10
123,43
0,010
1,11
-0,78

21
12,50
0,10
156,25
0,010
1,25
-0,84

22
12,50
0,10
156,25
0,010
1,25
-0,84

23
12,50
0,09
156,25
0,008
1,13
-0,84

24
12,50
0,07
156,25
0,005
0,88
-0,84

25
12,50
0,10
156,25
0,010
1,25
-0,84

26
12,50
0,08
156,25
0,006
1,00
-0,84

27
12,50
0,11
156,25
0,012
1,38
-0,84

28
12,50
0,11
156,25
0,012
1,38
-0,84

29
12,50
0,10
156,25
0,010
1,25
-0,84

30
12,50
0,12
156,25
0,014
1,50
-0,84

31
12,50
0,07
156,25
0,005
0,88
-0,84

32
12,50
0,11
156,25
0,012
1,38
-0,84

Сер. знач.
11,32
0,09
129,15
0,01
1,06





Отже рівняння прямої матиме вигляд: y=-0,35-0,039*x
Для визначення тісноти зв’язку розрахуємо коефіцієнт кореляції за формулою:



Підставимо раніше розраховані дані у формули:




Оскільки коефіцієнт кореляції r>0,то це означає, що між терміном корисного використання і коефіцієнтом оновлення існує прямий зв’язок . Так як коефіцієнт кореляції r=0,042, тобто між цими показниками дуже слабкий зв’язок.
Для розрахунку коефіцієнта детермінації використовується формула:

Коефіцієнта детермінації дорівнює ,тобто це означає, що між терміном корисного використання і коефіцієнтом оновлення дуже слабкий зв’язок, тобто на 0,18% термін використання основних виробничих фондів впливає на зміну коефіцієнтом оновленняа 99,82%-вплив інших факторів.
Знаходимо похибку коефіцієнта кореляції за формулою:


Отже, враховуючи похибку коефіцієнт кореляції буде знаходитися в межах:
-0.138<r<0,222

2.5. Оцінка впливу терміну корисного використання основних виробничих фондів підприємства на їх оборотність
Для оцінки впливу терміну корисного використання основних виробничих фондів підприємства на їх оборотність необхідно обрахувати коефіцієнт оборотності за формулою:
(13)
де, - річні амортизаційні відрахування ОВФ; - балансова вартість ОВФ
Як економічна категорія коефіцієнт оборотності основних виробничих фондів характеризує ступінь відшкодування їх вартості яка спожита в процесі виробництва в певному господарському періоді.
Для визначення впливу терміну корисного використання основних виробничих фондів на їх оборотність необхідно побудувати ранжирований ряд по терміну корисного використання і відповідним їм значенням оборотністі
Табл. 2.5.1. Ранжирований ряд по терміну корисного використання
№ п/п
Підприємство
Термін корисного використання,роки
Коефіцієнт оборотності

1
86
10,00
0,10

2
34
10,00
0,10

3
12
10,00
0,10

4
25
10,00
0,10

5
6
10,00
0,10

6
27
10,00
0,10

7
76
10,00
0,10

8
51
10,00
0,10

9
50
10,00
0,10

10
42
11,11
0,09

11
70
11,11
0,09

12
64
11,11
0,09

13
23
11,11
0,09

14
28
11,11
0,09

15
14
11,11
0,09

16
43
11,11
0,09

17
9
11,11
0,09

18
61
11,11
0,09

19
60
11,11
0,09

20
46
11,11
0,09

21
80
12,50
0,08

22
31
12,50
0,08

23
72
12,50
0,08

24
71
12,50
0,08

25
63
12,50
0,08

26
18
12,50
0,08

27
35
12,50
0,08

28
3
12,50
0,08

29
16
12,50
0,08

30
8
12,50
0,08

31
98
12,50
0,08

32
38
12,50
0,08


Щоб показати залежність між терміном корисного використання і коефіцієнтом оборотності необхідно побудувати діаграму
Рис. 2.5.2. Оцінка впливу терміну корисного використання основних виробничих фондів на їх оборотність
Як бачимо при зростанні терміну корисного використання коефіцієнт оборотності рівномірно
спадає. Далі знаходимо рівняння, яке описує дану залежність, а також будуємо теоретичну криву і емпіричну і порівнюємо їх. Теоретична лінія має вигляд прямої, яка представлена рівнянням у= а+b*х. Параметри а і b знаходяться за формулою:
;
;
Для побудови теоретичної лінії необхідно знайти і . Для
цього підставимо мінімальне і максимальне значення X у рівняння прямої:
=- 0,282-0,026*10,00 =-0,54
=-0,282-0,026*12,50 =-0,61
З діаграми видно, що теоретична лінія наближається до емпіричної, але не співпадає з нею.
Підставимо розрахункові значення в формули і знайдемо параметри рівняння, якщо х – термін корисного використання, а у - коефіцієнт оборотності
2.5.2 Кореляційна таблиця
№ п/п
X
У
X2
У2
ХУ
Ух

1
10,00
0,10
100,00
0,010
1,00
-0,54

2
10,00
0,10
100,00
0,010
1,00
-0,54

3
10,00
0,10
100,00
0,010
1,00
-0,54

4
10,00
0,10
100,00
0,010
1,00
-0,54

5
10,00
0,10
100,00
0,010
1,00
-0,54

6
10,00
0,10
100,00
0,010
1,00
-0,54

7
10,00
0,10
100,00
0,010
1,00
-0,54

8
10,00
0,10
100,00
0,010
1,00
-0,54

9
10,00
0,10
100,00
0,010
1,00
-0,54

10
11,11
0,09
123,43
0,008
1,00
-0,57

11
11,11
0,09
123,43
0,008
1,00
-0,57

12
11,11
0,09
123,43
0,008
1,00
-0,57

13
11,11
0,09
123,43
0,008
1,00
-0,57

14
11,11
0,09
123,43
0,008
1,00
-0,57

15
11,11
0,09
123,43
0,008
1,00
-0,57

16
11,11
0,09
123,43
0,008
1,00
-0,57

17
11,11
0,09
123,43
0,008
1,00
-0,57

18
11,11
0,09
123,43
0,008
1,00
-0,57

19
11,11
0,09
123,43
0,008
1,00
-0,57

20
11,11
0,09
123,43
0,008
1,00
-0,57

21
12,50
0,08
156,25
0,006
1,00
-0,61

22
12,50
0,08
156,25
0,006
1,00
-0,61

23
12,50
0,08
156,25
0,006
1,00
-0,61

24
12,50
0,08
156,25
0,006
1,00
-0,61

25
12,50
0,08
156,25
0,006
1,00
-0,61

26
12,50
0,08
156,25
0,006
1,00
-0,61

27
12,50
0,08
156,25
0,006
1,00
-0,61

28
12,50
0,08
156,25
0,006
1,00
-0,61

29
12,50
0,08
156,25
0,006
1,00
-0,61

30
12,50
0,08
156,25
0,006
1,00
-0,61

31
12,50
0,08
156,25
0,006
1,00
-0,61

32
12,50
0,08
156,25
0,006
1,00
-0,61

Сер. знач.
11,32
0,0890
129,15
0,008
1,00





Отже рівняння прямої матиме вигляд: y=-0,282-0,026*x
Для визначення тісноти зв’язку розрахуємо коефіцієнт кореляції за формулою:



Підставимо раніше розраховані дані у формули:




Оскільки коефіцієнт кореляції r>0,то це означає, що між терміном корисного використання і коефіцієнтом оборотностів існує прямий зв’язок . Так як коефіцієнт кореляції r=0,03, тобто між цими показниками дуже слабкий зв’язок.
Для розрахунку коефіцієнта детермінації використовується формула:

Коефіцієнта детермінації дорівнює ,тобто це означає, що між терміном корисного використання і коефіцієнтом оборотності дуже слабкий зв’язок, тобто на 0,09% термін використання основних виробничих фондів впливає на зміну коефіцієнтомоборотності а 99,91%-вплив інших факторів.
Знаходимо похибку коефіцієнта кореляції за формулою:


Отже, враховуючи похибку коефіцієнт кореляції буде знаходитися в межах:
-0.15<r<0,21

2.6. Оцінка впливу змінності використання основних виробничих фондів на ефективність виробництва
Для визначення ефективності виробництва обчислимо витрати на 1 грн виробленої продукції. Цей показник характеризує частку витрат в 1 гривні виготовленої продукції. Визначається як відношення витрат виробництва до річного обсягу виробництва продукції:

де Вв - витрати виробництва; Ов - річний обсяг виробництва продукції.
Для визначення впливу змінності використання основних виробничих фондів на ефективність виробництва необхідно побудувати ранжирований ряд по терміну корисного використання і відповідним їм значенням витрат на 1 грн продукції (див. табл. 2.6.1.).
Табл. 2.6.1. Ранжирований ряд по терміну корисного використання
№ п/п
Підприємство
Термін корисного використання,роки
Витрати на 1 грн продукції, грн/грн

1
86
10,00
0,82

2
34
10,00
0,87

3
12
10,00
0,88

4
25
10,00
0,83

5
6
10,00
0,89

6
27
10,00
0,88

7
76
10,00
0,88

8
51
10,00
0,82

9
50
10,00
0,83

10
42
11,11
0,88

11
70
11,11
0,88

12
64
11,11
0,83

13
23
11,11
0,87

14
28
11,11
0,86

15
14
11,11
0,85

16
43
11,11
0,86

17
9
11,11
0,88

18
61
11,11
0,85

19
60
11,11
0,88

20
46
11,11
0,83

21
80
12,50
0,88

22
31
12,50
0,93

23
72
12,50
0,90

24
71
12,50
0,90

25
63
12,50
0,90

26
18
12,50
0,83

27
35
12,50
0,88

28
3
12,50
0,88

29
16
12,50
0,88

30
8
12,50
0,87

31
98
12,50
0,90

32
38
12,50
0,87



Враховуючи правило трьох сігм відкинемо верхні і нижні параметри. Щоб показати залежність між терміном корисного використання і витратами на 1 грн продукції необхідно побудувати діаграму.

Рис. 2.6.1. Оцінка впливу терміну корисного використання основних виробничих фондів на ефективність виробництва.
Як бачимо при зростанні терміну корисного використання витрати на 1 грн продукції рівномірно зростають. Далі знаходимо рівняння, яке описує дану залежність, а також будуємо теоретичну криву і емпіричну і порівнюємо їх. Теоретична лінія має вигляд прямої, яка представлена рівнянням у= а+b*х. Параметри а і b знаходяться за формулою:
;
;
Для побудови теоретичної лінії необхідно знайти і . Для
цього підставимо мінімальне і максимальне значення X у рівняння прямої:
= 0,72-0,013*10,00 =0,59
=0,72-0,013*12,50 =0,56
З діаграми видно, що теоретична лінія наближається до емпіричної; але не співпадає з нею.
Підставимо розрахункові значення в формули і знайдемо параметри рівняння, якщо х – термін корисного використання, а у - витрати на 1 грн. продукції.
Табл. 2.6.2. Кореляційна таблиця
№ п/п
X
У
X2
У2
ХУ
Ух

1
10,00
0,87
100,00
0,76
8,7
0,59

2
10,00
0,88
100,00
0,77
8,8
0,59

3
10,00
0,83
100,00
0,69
8,3
0,59

4
10,00
0,89
100,00
0,79
8,9
0,59

5
10,00
0,88
100,00
0,77
8,8
0,59

6
10,00
0,88
100,00
0,77
8,8
0,59

7
10,00
0,82
100,00
0,67
8,2
0,59

8
10,00
0,83
100,00
0,69
8,3
0,59

9
11,11
0,88
123,43
0,77
9,8
0,58

10
11,11
0,88
123,43
0,77
9,8
0,58

11
11,11
0,83
123,43
0,69
9,2
0,58

12
11,11
0,87
123,43
0,76
9,7
0,58

13
11,11
0,86
123,43
0,74
9,6
0,58

14
11,11
0,85
123,43
0,72
9,4
0,58

15
11,11
0,86
123,43
0,74
9,6
0,58

16
11,11
0,88
123,43
0,77
9,8
0,58

17
11,11
0,85
123,43
0,72
9,4
0,58

18
11,11
0,88
123,43
0,77
9,8
0,58

19
11,11
0,83
123,43
0,69
9,2
0,58

20
12,50
0,88
156,25
0,77
11
0,56

21
12,50
0,93
156,25
0,86
11,6
0,56

22
12,50
0,90
156,25
0,81
11,3
0,56

23
12,50
0,90
156,25
0,81
11,3
0,56

24
12,50
0,90
156,25
0,81
11,3
0,56

25
12,50
0,83
156,25
0,69
10,4
0,56

26
12,50
0,88
156,25
0,77
11,0
0,56

27
12,50
0,88
156,25
0,77
11,0
0,56

28
12,50
0,88
156,25
0,77
11,0
0,56

29
12,50
0,87
156,25
0,76
10,9
0,56

30
12,50
0,90
156,25
0,81
11,3
0,56

Сер. знач.
11,32
0,87
129,22
0,76
9,86





Отже рівняння прямої матиме вигляд: y=0,72-0,013*x
Для визначення тісноти зв’язку розрахуємо коефіцієнт кореляції за формулою:




Підставимо раніше розраховані дані у формули:




Оскільки коефіцієнт кореляції r>0,то це означає, що між терміном корисного використання і витратами на 1 грн продукції існує прямий зв’язок . Так як коефіцієнт кореляції r=0,014, тобто між цими показниками поганий зв’язок.
Для розрахунку коефіцієнта детермінації використовується формула:

Коефіцієнта детермінації дорівнює ,тобто це означає, що між терміном корисного використання і витратами на 1 грн продукції дуже слабкий зв’язок, тобто на 0,0196% термін використання основних виробничих фондів впливає на зміну витрат 1 грн продукції,а 99,98%-вплив інших факторів.
Знаходимо похибку коефіцієнта кореляції за формулою:


Отже, враховуючи похибку коефіцієнт кореляції буде знаходитися в межах:
-0.17<r<0.19

3. Обґрунтування пропозицій щодо скорочення терміну корисного використання основних виробничих фондів підприємства і підвищення ефективності виробництва
- скорочення терміну корисного використання основних фондів підприємства
- оновлення основних виробничих фондів як чинник скорочення терміну корисного використання
- поліпшення використання основних виробничих фондів як чинник ефективності виробництва
Одним з найефективніших чинників ефективності використання ОВФ є термін корисного використання, який передбачає економічно доцільний термін погашення вартості ОФ.
Скорочення терміну корисного використання дозволяє забезпечити прискорене оновлення ОФ, зменшити рівень морального зносу, підвищує технічний рівень підприємства, забезпечує зростання продуктивності праці та зниження ремонтно-експлуатаційних витрат, але зростають поточні витрати за рахунок амортизаційних виплат і зростає інвестиційна потреба підприємств. Продовження терміну корисного використання дозволяє зменшити потребу підприємства у щорічній заміні спрацьованих ОФ, збільшити величину інвестиційних ресурсів для розширеного відтворення ОФ , але обумовлює зниження продуктивності діючих ОФ і зростанню витрат, на їх утримання і ремонт. Оптимальний термін корисного використання може бути визначений як період використання в якому забезпечується максимізація використання коштів для відновлення ОФ за рахунок амортизаційних фондів з урахуванням витрат на ремонтні роботи .
Можна зробити висновок що на сучасному етапі розвитку виробництва кожне підприємство хоче скоротити термін корисного використання ОВФ, адже це є доцільним скороченням.
Наведемо приклад, використовуючи вихідні дані і дані обрахованні нами у процесі виконання курсової роботи, зменшимо термін корисного використання на 10%.
Тоді визначаємо новий термін корисного використання ,він буде становити:
ТКВ=10,00-(10,00*0,10)=9 років
років
Отже ми бачимо що термін корисного використання скоротився на 1 рік. Далі розрахуємо зміни у амортизаційних нарахуваннях:
190тис грн.
тис грн
тис грн.
Ми бачимо , що амортизаційні відрахування зменшились це говорить про те , що собівартість продукції теж зменшиться а отже підприємство зможе продати більше продукції і отримати більше прибутку. Розрахуємо зміни у обсязі виробництва, обсяг при 9 роках терміну корисного використання, приймемо його за х,а при 10-3900 тоді:
тис грн.
390 тис грн.
Ми бачимо , що обсяг зменшився на 390 тис грн, хоча навпаки повинен збільшитися таку похибку можна обґрунтувати недостовірністю обрахунків або вихідних даних, адже новіше більш продуктивніше обладнання повинно виробляти більше продукції.
Розрахуємо зміни у коефіцієнті оборотності:



Отже коефіцієнт оборотності також зменшився, що є позитивною ознакою. Можна також обрахувати зміни у продуктивності праці:
ПП=8,6тис грн. /особу
тис грн./особу
Продуктивність праці зросте, що говорить про доцільність зменшення терміну корисного використання на 10%.
Обрахуємо зміни у собівартості продукції:

З даних обрахунків можна зробити висновок . що зниження терміну корисного використання є виправданим
Висновок
Мета моєї курсової роботи формування економічного мислення, знань та практичних навичок з обґрунтування терміну корисного використання основних виробничих фондів підприємства
Робота складається із трьох розділів.
У першому розділі розглядаються теоретичні аспекти питань на рахунок обґрунтування терміну корисного використання основних виробничих фондів підприємства , основних виробничих фондів підприємства та їх економіко-соціальне значення, терміну корисного використання основних виробничих фондів як економічної категорії, механізму впливу терміну корисного використання основних виробничих фондів на ефективність виробництва підприємства, механізму впливу терміну корисного використання основних виробничих фондів на ефективність виробництва підприємства.
У другому розділі .дається економічна оцінка терміну корисного використання основних виробничих фондів підприємства та його впливу на господарську діяльність підприємства.Говориться про те що зменшення терміну корисного використання дозволяє забезпечити прискорене оновлення ОФ, зменшити рівень морального зносу, підвищує технічний рівень підприємства, забезпечує зростання продуктивності праці та зниження ремонтно-експлуатаційних витрат, але зростають поточні витрати за рахунок амортизаційних виплат і зростає інвестиційна потреба підприємств.
У третьому розділі проводиться обґрунтування пропозицій щодо скорочення терміну корисного використання основних виробничих фондів підприємства і підвищення ефективності виробництва
- скорочення терміну корисного використання основних фондів підприємства
- оновлення основних виробничих фондів як чинник скорочення терміну корисного використання
- поліпшення використання основних виробничих фондів як чинник ефективності виробництва
Продовження терміну корисного використання дозволяє зменшити потребу підприємства у щорічній заміні спрацьованих ОФ, збільшити величину інвестиційних ресурсів для розширеного відтворення ОФ , але обумовлює зниження продуктивності діючих ОФ і зростанню витрат, на їх утримання і ремонт. Оптимальний термін корисного використання може бути визначений як період використання в якому забезпечується максимізація використання коштів для відновлення ОФ за рахунок амортизаційних фондів з урахуванням витрат на ремонтні роботи .
Можна зробити висновок що на сучасному етапі розвитку виробництва кожне підприємство хоче скоротити термін корисного використання ОВФ, адже це є доцільним скороченням.
Список використаної літератури
Благодаров И.М., Дьяков Н.М. Управление эффективностью использования производственных фондов. – М.: Экономика, 1983
Вашків П.Г. та ін. Статистика підприємництва: Нав. посібник/ П.Г.Вашків, П.І. Пастер, В.П.Сторожук, Є.І.Ткач; за ред. П.Г.Вашківа, В.П.Сторожука. – К.: «Слобожанщина», 1999
Волков Ф.М., Кашкин И.Т. Повышение эффективности основных производственных фондов в процессе интенсификации. – Москва: изд-во МГУ, 1989
Гордійчук А.С., Стахів О.А. Економіка підприємства: Навч. посіб. – Рівне: РДТУ, 1999
Економіка підприємства: Підручник/ за заг. ред. С.Ф.Покропивного. – Вид. 3-є, без змін. – К.: КНЕУ, 2006
6. Бондар Н. М. Економіка підприємства. Навчальний посібник - К.: Видавництво А. С. К., 2004. - 400 с.
7. Семернікова І. О., Мєшкова-Кравченко Н. В. Економіка підприємства: Навч. посібник (Курс лекцій). - Херсон: ОЛДІ-плюс, 2003. -312с.
8. Економіка підприємства: Навч. посіб. / А. В. Шеідд, Т. М. Литвененко, М. П. Нахаба та ін.; За ред А. В. Шегди. - 3-тє вид., Випр. - К.: Знання-Прес, 2003.-335с.
9. Мельник Л. Г., Карінцева О. І. Економіка підприємства: Конспект лекцій: Навчальний посібник - Суми: ВТД «Університетська книга», 2004.-412с.
10. Манів 3. О., Луцький І. М. Економіка підприємства: Навч. посіб. - 2-ге вид., стер. - К.: Знання, 2006. - 580 с.
11. Гетьман О. О., Шаповал В. М. Економіка підприємства: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. - Київ, Центр навчальної літератури, 2006. - 488 с.