Зміст Вступ …………………………………………………………………………….….. 2 Розділ 1. Теоретичні засади формування фондозйому основних виробничих фондів підприємства …………………………………………………………...…. 5 Основні виробничі фонди підприємства та їх економіко-соціальне значення ………………………………………………………………………. 5 1.2. Фондозйом з основних виробничих фондів підприємства як економічна категорія …………………………………………………………………………..…. 8 1.3. Механізм впливу фондозйому з основних виробничих фондів на виробничо-господарську діяльність ……………………………………………………………. 9 1.4. Фактори, що впливають на величину фондозйому з основних виробничих фондів ………………………………………………………………………….…… 10 Розділ 2. Визначення ефективності використання основних виробничих фондів підприємства (розрахункова частина). …………………………..….. 12 Розділ 3. Заходи по підвищенню ефективності використання ОВФ підприємства в часі.…………………………………………………………...… 16 3.1. Підвищення ефективності використання річного робочого часу…...… 16 3.2. Підвищення ефективності використання внутрішньозмінного часу ... 19 3.3. Підвищення ефективності збільшення змінності використання основних виробничих фондів ………………………………………………... 21 3.4. Підвищення ефективності використання календарного часу…….…… 23 3.5. Аналіз одержаних результатів………………………………………...…. 25 Висновки ……………………………………………………………………......... 29 Список використаної літератури …………………………………..…………. 30 Вступ Перехід до ринкових відносин на даному етапі в Україні потребує глибоких зрушень в усіх сферах економіки - одній з найважливіших сфер людської діяльності. Ринкова економіка по своїй суті є засобом, що стимулює ріст продуктивності праці і збільшення ефективності виробництва. Щоб забезпечити свої потреби в їжі, одязі, житлі, люди повинні постійно виробляти різноманітні матеріальні блага. Успішно вирішити ці проблеми можна лише на основі раціонального використання природних та виробничих ресурсів, підвищення ефективності виробництва - це означає ефективніше використання наявних трудових ресурсів для збільшення випуску якісної і потрібної країні продукції, а також постійно спів ставляти затрати з отриманими результатами і вносити певні корективи для того, щоб вкладені кошти принесли максимальну віддачу. В умовах ринкової економіки підвищення ефективності виробництва на підприємстві невіддільно пов'язане із проблемою економіки всіх видів ресурсів, в тому числі і основних виробничих фондів, економічне значення основних фондів підприємства заключається в тому, що вони є матеріально-технічною базою підприємства, від обсягу якої залежить обсяг виробленої продукції, соціальне значення заключається в тому, що вони створюють відповідні умови праці є важливим фактором відтворення робочої сили, величина і підвищення ефективності використання основних виробничих фондів в певній мірі визначають виробничі можливості підприємства загалові економісти відводять велику роль проблемі підвищення ефективності використання ОВФ, адже вони є важливим суб’єктом економіки країни , саме матеріально-технічна база в значній мірі визначає обсяг виробництва продукції. Проте, ефективність виробництва на підприємстві залежить не тільки від забезпеченості підприємства основними фондами, але й ступеня їх використання у часі. Облік і планування основних фондів здійснюються не тільки в грошовому вираженні, але й у натуральних показниках у виді конкретних засобів праці. Це необхідно для того, щоб визначити технічний склад, виробничу потужність підприємств і галузей промисловості, установити завдання і шляхи ефективного використання виробничої потужності скласти баланс устаткування і т.д. Такі дані можна одержати за результатами інвентаризації основних фондів, що періодично проводяться в промисловості. Не всі елементи основних фондів відіграють однакову роль у процесі виробництва. Робочі машини й устаткування, інструменти, вимірювальні і регулюючі прилади і пристрої, технічні спорудження (гірські вироблення шахт і розрізів, нафтові і газові шпари) беруть безпосередню участь у виробничому процесі, сприяють збільшенню випуску продукції і тому відносяться до активно діючої частини основних фондів. Інші елементи основних фондів (виробничі будинки, інвентар) роблять лише непрямий вплив на виробництво продукції і тому їх називають пасивною частиною основних фондів, Тільки в умовах ефективного поєднання всіх чинників наше народне господарство може підвищити рівень життя людей. Підприємство - це основна народногосподарська ланка країни, від результатів функціонування якої залежить економічний розвиток держави. В умовах ринкових відносин підприємство функціонує самостійно на засадах самоокупності і самофінансування і тому воно саме, в першу чергу, зацікавлене в підвищенні ефективності виробництва та збільшення прибутковості. Поліпшення використання ОВФ підприємства є важливим резервом підвищення ефективності виробництва. Це обумовлено тим, що значна частка витрат виробництва, які утворюють собівартість продукції, пов'язана із використанням ОВФ на підприємстві. Таким чином, підвищення ефективності використання ОВФ підприємства знаходять свій вираз у збільшенні обсягу виробництва продукції, підвищення продуктивності праці та фондовіддачі. Поліпшення використання ОВФ зменшує витрати на їх утримання і експлуатацію у собівартості одиниці продукції. Зменшення цих витрат відбувається за рахунок зменшення умовно-постійної частини у витратах по утриманню і експлуатації ОВФ - амортизаційних відрахувань, величина яких є умовно-постійною по відношенню до річного обсягу продукції. Внаслідок цього, чим більше буде вироблятися продукції, тим меншою буде питома вага амортизаційних відрахувань у собівартості одиниці продукції, а це веде і до збільшення прибутку підприємства, а також задоволення потреб населення на ринку у тій чи іншій продукції, адже воно залежить від обсягу виробництва продукції на підприємстві, тобто від пропозиції. Проте, обсяг виробництва продукції на підприємстві залежить від того наскільки ОВФ повно використовуються. Крім того підвищення ефективності використання ОВФ також зменшує потреби підприємств у капітальних вкладеннях для розвитку матеріально-технічної бази підприємства з метою зменшення обсягу виробництва продукції, тобто відбувається економія коштів на такі цілі. Як свідчить багаторічна практика господарювання, ефект від поліпшення використання ОВФ реалізується значно швидше, ніж від повних капітальних вкладень. Крім того, підвищення ефективності використання ОВФ зменшує витрати від їх морального зносу. Вирішальну частину приросту продукції в цілому по промисловості одержують з діючих основних фондів і виробничих потужностей, що в кілька раз перевищує нові фонди, що вводяться щорічно, і потужності. Таким чином, підвищення ефективності використання основних фондів у даний час, коли в країні спостерігається повсюдний і глобальний спад виробництва, має величезне значення. Підприємства, що розташовують основними фондами, що дісталися в спадщину від соціалістичної економіки, повинні не тільки прагнути їх модернізувати, але і максимально ефективно використовувати те що є, особливо в існуючих умовах дефіциту фінансів і виробничих інвестицій, коли відтворення ОВФ підприємства здійснюється за рахунок власних або позичених коштів, поліпшення використання цих фондів є важливим фактором росту ефективності виробництва на підприємстві і на цій основі забезпечення стабілізації виробництва. Мета даної курсової роботи - ознайомитися з методикою провадження заходів по підвищенню ефективності використання ОВФ на підприємстві. За допомогою розрахунків обґрунтувати доцільність впровадження цих заходів, а також набути досвіду у розрахунках величини ефекту від здійснення необхідних господарських операцій. Робота складається з вступу, трьох розділів та висновків. Перший розділ знайомить з такими поняттями як фондозйом як економічна категорія, механізм впливу фондозйому, основні фонди. Дає їх характеристику, допомагає зрозуміти роль фондозйому у діяльності підприємства, а також проводить коротке ознайомлення з основними резервами підвищення ефективності фондозйому з ОВФ на підприємстві. У другому розділі обраховуються показники, пов'язані з використанням ОВФ на підприємстві. У третьому розділі проводимо розрахунок заходів по підвищенню ефективності використання ОВФ на підприємстві, а також проводиться загальна порівняльна характеристика стану підприємства до і після впровадження запропонованих заходів. Розділ 1. Теоретичні засади формування фондозйому основних виробничих фондів підприємства 1.1. Основні виробничі фонди підприємства та їх економіко-соціальне значення. Виробниче підприємство не може діяти, не маючи засобів виробництва. Саме вони є матеріальною основою фондів. Термін «фонди» походить від латині і дослівно означає основа. Це дійсно основа продуктивної діяльності підприємства. Без неї немає основної ланки національного господарства. Без неї немає і власності, тому що спочатку потрібний об'єкт привласнення. Слід зазначити, що не кожний капітал набуває форми фондів. Деякі економісти до поняття «капітал» включають не тільки матеріальні предмети, а й нематеріальні елементи, такі як людські здібності, освіту. Іноді капітал пов'язують лише з грошовою формою існування, з сумою грошей. Можна погодитись з тими вченими, котрі розглядають капітал у матеріалізованому вигляді, тобто у вигляді будівель, споруд, верстатів, машин, устаткування, сировини, комплектуючих деталей, що функціонують у процесі виробництва (А. Сміт, Дж. С. Мілль та ін.). При цьому такому капіталу дають назви «основний капітал» (засоби праці) і «оборотний капітал» (предмети праці). Отже, не всі засоби виробництва є капіталом. Однак усі засоби виробництва можна розглядати як фонди підприємства. Фонди підприємства не обмежуються засобами виробництва. Вони містять і грошові ресурси, які потрібні для відновлення спожитих засобів і предметів праці, виплати заробітної плати тощо. Фонди підприємства — це матеріальні та грошові ресурси, потрібні для розвитку виробництва, створення продукції (послуг) Загальну структуру фондів підприємства подано на рис.1.
Рис. 1. Склад фондів підприємства Виробничі фонди включають продуктивні фонди і фонди обігу. Продуктивні фонди поділяються на основні та оборотні. З допомогою саме цих фондів виробляється продукція (послуги). Фонди обігу — це готова продукція, що перебуває на складі підприємства, а також відвантажена, але ще не оплачена покупцями продукція, кошти на рахунку підприємства, які необхідні для придбання предметів праці та виплати заробітної плати. Фонди обігу не входять до продуктивних фондів: вони не беруть участі в процесі виробництва. Проте вони входять до складу виробничих фондів. Це пов'язано з тим, що на підприємстві є ще фонди невиробничого призначення. Вони використовуються для невиробничих потреб (житлові будинки, спортивні споруди, будинки культури, бази відпочинку, дитячі садки і ясла тощо). Фонди обігу в кінцевому підсумку мають виробниче призначення, навіть продукція, яка знаходиться на складі, після реалізації дає кошти, що спрямовуються на виробничі цілі. Через це фонди обігу не можна включати до фондів невиробничого призначення. Повноцінного уявлення про економіку не можна скласти без вивчення виробничих фондів підприємства. Це можна аргументувати так. 1. Виробництво здійснюється тільки при наявності фондів, передусім виробничих. Фонди є важливим чинником виробництва. При цьому мова йде не про якесь абстрактне поняття, а про конкретні засоби виробництва. 2. Якість фондів демонструє рівень використання досягнень науково-технічного прогресу. 3. Фонди підприємств — це основна частина національного багатства країни. 4. Ефективне використання фондів — це нагальна проблема економічного розвитку суспільства і кожного підприємства. Багато показників ефективного використання засобів виробництва грунтуються на понятті «фонди». Досить сказати, що фонди є складовою частиною таких показників, як фондовіддача, фондомісткість, фондооснащеність. 5. З поняттям «фонди» пов'язано багато важливих економічних категорій — фізична і моральна зношеність фондів, амортизація основних фондів, кругооборот і оборот фондів тощо. Основні виробничі фонди є частиною матеріально-речових елементів виробництва, яка у вигляді засобів праці бере участь у багатьох виробничих циклах, частинами переносить свою вартість на готовий продукт, зберігаючи при цьому в процесі використання свою натуральну форму За натурально-речовим складом основні виробничі фонди неоднакові
Рис. 2. Класифікація основних виробничих фондів Не всі елементи основних фондів виконують однакову роль. Одні з них беруть безпосередню участь у виробничому процесі (машини, верстати тощо) і тому їх називають активними. Інші (наприклад, будівлі) — лише непряму участь і тому дістали на? зву пасивних. Безумовно, продуктивність основних виробничих фондів залежить від частки активної частини. Основні виробничі фонди можна оцінювати в натуральних і вар-* тісних показниках. Натуральні показники використовують для розрахунку виробничих потужностей, визначення технічного рівня основних фондів. Вартісні показники необхідні для обліку динаміки їхнього розвитку, обчислення зношеності, нарахування амортизації, розрахунку собівартості продукції, рентабельності підприємств. Основні виробничі фонди не вічні, вони зношуються. Існують два види зносу — фізичний і моральний. Фізичний знос—це матеріальне зношування машин, інструментів, будинків і споруд та інших засобів праці за час їхнього функціонування в процесі виробництва або невикористання Фізичний знос є наслідком виробничих навантажень, впливу атмосферних умов, змін у будові матеріалу, з якого виготовлено знаряддя праці тощо. У результаті фізичного зносу засоби праці втрачають частину своєї вартості. В економічному значенні фізичний знос є частиною вартості засобів праці, яку вони переносять на вироблюваний продукт тією мірою, якою втрачають споживну вартість. Моральний знос основних фондів —- це передчасна втрата основними фондами їхньої вартості або зменшення її Передчасною вона є тому, що відбувається до закінчення нормативного строку служби засобів праці. Припустімо, верстат розрахований на 10 років використання. А моральний знос виявляється раніше цього строку. Є два види (дві форми) морального зносу. При першій формі відбувається підвищення продуктивності праці у сфері виробництва засобів праці. Це призводить до зниження витрат праці на відтворення основних фондів. Зниження вартості засобів праці примушує здійснювати переоцінку основних фондів. Іншими словами, зменшується вартість основних фондів. На підставі даних про видову (технологічну) структуру основних фондів судять про прогресивні зміни в складі основних засобів, які відбуваються під впливом багатьох факторів. Найбільш вагомими серед них слід виділити такі: > науково-технічний прогрес і зумовлений ним технічний рівень вирооництва; > прогресивні форми організації виробництва; > відтворювальна структура капітальних вкладень при формуванні нових основних фондів; > розміщення підприємства і його кооперовані зв'язки; > вартість будівництва нових об'єктів і рівень цін на технологічне устаткування. Засоби праці становляться основними фондами тільки тоді, коли вступають у виробничий процес. Засоби праці, які знаходяться у стадії встановлення, монтажу представляють собою недіючі основні фонди, адже вони не виконують своєї ролі засобів праці та не служать засобом впливу на предмет праці, а навпаки, самі є предметом праці. Економічне значення основних фондів заключається в тому, що вони є мірилом розвитку процесу праці, визначають ступінь механізації виробництва, забезпечують своєчасне і якісне виконання робіт (випуск продукції) і цим самим визначають рівень продуктивності живої праці. На базі зростання основних фондів збільшується економічний потенціал і виробничі можливості підприємств, підвищується технічний рівень виробництва, що забезпечує збільшення обсягів випуску продукції, поліпшення умов праці тощо. Первісне формування основних засобів на підприємстві залежить від форми його власності. Державні підприємства і організації одержують основні засоби від держави і обліковують як частину статутного капіталу. Підприємства, що приватизуються, основні засоби викуповують у держави або створюють шляхом акціонування. Заново створювані товариства з повною і обмеженою відповідальністю формують основні засоби за рахунок пайових внесків замовників. Окремі пайовики можуть вносити як пай будівлі, машини, обладнання або право користуватися ними, інші вносять гроші, за рахунок яких купуються основні засоби. Заново створювані акціонерні товариства купують основні засоби, головним чином, за рахунок виручки від реалізації акцій. В інтересах суспільства і окремих підприємств є досягнення такої видової (технологічної) структури основних фондів, яка дозволяє здійснювати ефективну організацію процесів виготовлення продукції (надання послуг) високої якості та конкурентноспроможності на внутрішньому і зовнішньому ринках. Тому поряд з намаганнями збільшувати активну частину основних фондів підприємства, яка характеризує підвищення його технічного рівня, треба постійно дбати про необхідну кількість і утримання в належному стані інших груп основних засобів. Досягнення оптимального співвідношення між активною і пасивною частинами основних засобів дає змогу досягти злагодженого функціонування підприємств і високих результативних показників їх діяльності 1.2. Фондозйом з основних виробничих фондів як економічна категорія. Фондозйом – економічна категорія, яка відноситься до узагальнюючих показників на рівні із фондовіддачею, коефіцієнтом віддачі спожитих основних виробничих фондів. Для підприємства фондозйом є одним з показників, за допомогою резервів підвищення якого можна підвищити ефективність виробництва. Коефіцієнт фондозйому з одиниці основних виробничих фондів характеризується обсягом виробництва продукції на одиницю витрат з експлуатації основних виробничих фондів, і визначається як співвідношення за формулою: Фзм =, де Фзм- фондозйом продукції з одиниці основних виробничих фондів, СОВФ – витрати з експлуатації основних виробничих фондів. Коефіцієнт фондозйому характеризується, обсягом виготовленої продукції, що припадає на одну гривню витрат по експлуатації ОВФ . Підвищення ефективності фондозйому підприємства знаходять свій вираз у збільшенні обсягу виробництва продукції, підвищення продуктивності праці та фондовіддачі, та підвищенні ефективності виробництва. Підприємству потрібно прагнути до зростання даного показника, що дозволить підвищити ефективність виробництва. Фондозйом має значний вплив на виробничо-господарську діяльність, впливає на ефективність підвищення виробництва. Поліпшення та збільшення резервів фондозйому підприємства призводить до збільшення обсягу виробництва продукції. Це супроводжується підвищенням продуктивності праці і фондовіддачі, веде до зменшення частки річних амортизаційних відрахувань у собівартості одиниці виготовленої продукції, тобто до підвищення ефективності виробництва. Отже поліпшення резервів фондозйому є важливим резервом підвищення ефективності виробництва. 1.3. Механізм впливу фондозйому з основних виробничих фондів на виробничо-господарську діяльність. Фондозйом має значний вплив на виробничо-господарську діяльність, впливає на ефективність підвищення виробництва. Перш за все, при збільшенні резервів фондозйому збільшується обсяг виробництва продукції на одиницю витрат – являється найбільш впливовим механізмом на виробничо - господарську діяльність. При цьому знижується собівартість продукції, внаслідок цього і знижується частка амортизаційних відрахувань у собівартості одиниці продукції, що також позитивно впливає на ефективну діяльність підприємства. Механізм впливу фондозйому проявляється в збільшенні обсягу продукції на одиницю витрат і впливає на продуктивність праці працівників, яка визначається обсягом виробленої продукції до витрат праці, вона показує співвідношення між витратами робочого часу та кількістю виробленої продукції, розраховується:
де Вп - витрати праці, Ов – обсяг виробленої продукції; Збільшення обсягу виробництва продукції сприяє підвищенню продуктивністі праці забезпечує, забезпечує скорочення витрат на оплату праці з розрахунку на одиницю продукції, а за умови випереджувальних темпів росту продуктивності праці у порівнянні і ростом середньої заробітної плати забезпечує здешевлення продукції, тобто все в загальному виступає вирішальним мотивом у поліпшенні матеріального добробуту працівників, що сприяє у зацікавленості робітників якісно і добросовісно виконувати свою роботу і позначається на ефективності виробництва. Ще одним моментом впливу фондозйому на виробничо-господарську діяльність є вплив фондозйому на фондовіддачу, яка характеризується обсягом продукції до середньорічної вартості основних виробничих фондів = , де О – обсяг виробленої продукції, Б - середньорічна вартість основних виробничих фондів; Таким чином чим, вище буде вартість матеріалів та сировини, з яких виготовляється продукція, тим вище буде обсяг виробництва і тим самим вище фондовіддача. В свою чергу, чим вищим буде коефіцієнт фондозйому, тим більше буде коефіцієнт фондовіддачі. Отже загалом, фондозйом є узагальнюючим показником є невід’ємно впливає і на ефективність виробництва, що знаходить свій прояв у збільшенні обсягів виробництва на 1 витрат, продуктивності праці, збільшенні фондовіддачі, зниженні собівартості продукції – все це проявляється при зростанні резервів фондозйому. 1.4. Фактори, що впливають на величину фондозйому з основних виробничих фондів . Вплив на величину фондозйому характеризується багатьма факторами, що впливають і на саму діяльність підприємства. Одним з основних факторів є: величина зношуваності та експлуатація основних виробничих фондів; Найбільш впливовим фактором від якого залежить величина фондозйому - витрати на експлуатація основних виробничих фондів в собівартості продукції, чим більшими будуть витрати на експлуатацію, (ця величина є постійною і не залежить від обсягу виготовленої продукції), тим меншою буде фондозйом. Зменшення цих витрат проходить за рахунок зменшення постійної величини у витратах на експлуатацію обладнання. Тобто чим більші обсяги робіт виконуються основними фондами, тим менша питома вага витрат на експлуатацію. На фондозйом може впливати і матеріалоємність продукції і структура виконаних робіт. Ще одним фактором впливу на фондозйом є балансова вартість, чим більша балансова вартість, тим більшими будуть витрати, проведення усіх видів ремонту, різного виду простої, перерви у використані обладнання, модернізації, тобто весь час, за який основні фонди використовується непродуктивно, та інших видів поліпшення основних фондів. Тривалість робочого часу є невід'ємним показником впливу на фондозйом, адже при збільшенні тривалості робочого часу, ми бачимо, що чим більше часу витрачається, тим більші витрати на експлуатацію. Отже, загалом на фондозйом може впливати впровадження прогресивних методів організації і технології виробництва, підвищення кваліфікації робітників, впровадження прогресивних форм організації й оплати праці, удосконалення структури ОВФ, матеріальне стимулювання працівників, що забезпечить збільшення обсягу продукції або виконаних робіт на одиницю витрат з експлуатації основних виробничих фондів. Розділ 2. Визначення ефективності використання основних виробничих фондів підприємства (розрахункова частина). Вихідні дані для виконання курсової роботи. (Варіант 03). № п/п Показники Одиниця Виміру Дані
1. Проектна потужність підприємства млн. грн. 11,00
2. Обсяг реалізації продукції млн. грн. 8,30
3. 3а. Первісна вартість основних виробничих фондів(ОВФ) з них, активна частина млн. грн. млн. грн. 5,30 3,80
4. Залишкова вартість основних виробничих фондів млн. грн. 3,90
5. 5а. 5б. 5в. Використання ОВФ: в першу зміну в другу зміну в третю зміну
млн. грн. млн. грн. млн. грн.
4,20 3,10 1,40
6. 6а. Чисельність працівників з них робітників чол. чол. 400 320
7. 7а. 7б. 7в. Працювало працівників: в першу зміну в другу зміну в третю зміну
чол. чол. чол.
200 100 100
8. 8а. 8б. Корисний фонд робочого часу: по плану фактично
днів днів
215 165
9. Тривалість зміни годин 8
10. Внутрізмінні втрати робочого часу годин 0,6
11. Річний знос ОВФ % 9,0
12. Вибуло основних виробничих фондів млн. грн. 0,40
13. 13а Поступило ОВФ із них нових ОВФ млн. грн. млн. грн. 0,35 0,15
14. 14а Собівартість продукції в т. ч. матеріальні витрати млн. грн. млн. грн. 6,30 3,90
15. Витрати на утримання і експлуатацію ОВФ % від Соб-ті 16,2
16. Збільшення обсягу продукції у плановому році % 18,0
2.1. Показники наявності та стану основних виробничих фондів підприємства. Показник наявності основних виробничих фондів: на балансі підприємства, знаходиться основних виробничих фондів на суму 5,30 млн.грн. Вартість ОВФ на кінець року визначається за формулою: Бвк= Бвп + Бпв - Бвв (2.1) де Бвк - балансова вартість ОВФ на кінець періоду, Бвп - балансова вартість ОВФ на початок періоду, Бпв - балансова вартість ОВФ, що поступили на підприємство, Бвв - балансова вартість ОВФ, що вибули з підприємства. Тоді, Бвк = 5,3 + 0,35 - 0,40 = 5,25 млн. грн. Бвр = (Бвп + Бвк)/2 (2.2) Бвр= (5,30+ 5,25)/2 = 5,3 млн. грн. Показник технологічної структури основних виробничих фондів: Знаходимо активну частину ОВФ : Ач = (Бва *100)/ Бв = (3.8*100)/5,3 = 71,7% або 6 млн.грн. Пасивна частина тоді становитиме : 5,3- 3.8 =1,5 млн. грн. або – 25,93 %. Так як активна частина основних виробничих фондів підприємства (71,7 %) значно перевищує пасивну (25,93%) можна стверджувати, що дане підприємство промислового призначення. Технологічна структура основних виробничих фондів досить досконала, що забезпечує їх ефективне використання. Коефіцієнт придатності (Кпр) ОФ як економічна категорія характеризує , яку долю складає їх залишкова вартість від первісної вартості на певну дату. Визначаємо за формулою: Кпр = Бвз / Бвп = ( Бвп – ?Зн ) / Бвп; (2,3) де Бвп – балансова вартість ОВФ; Бвз – балансова залишкова вартість ОВФ; Езн – величина зносу ОВФ. Тоді, Кпр = 3,90 / 5,30 = 0,736 (або 73,6%) ; Коефіцієнт зносу (Кзн) характеризує ступінь зносу ОФ. Він визначається за формулою: Кзн = ?Зн / Бвп = 1 – Кпр = 1 – 0,736 = 0,264 (або 26,4%); (2,4) На даному підприємстві ступінь зносу ОВФ дорівнює 0,264, ступінь придатності дорівнює 0,736. Отже, дане підприємство має ще досить нові ОВФ, на що вказує невеликий ступінь їх зносу. Це позитивно впливає на роботу даного підприємства. Показники, що характеризують рух ОВФ підприємства. 2.2. Показники, що характеризують рух основних виробничих фондів підприємства: Коефіцієнт вибуття (Кв) показує, яка доля ОФ, що була на балансі підприємства на початок періоду вибула за певний період. Визначаємо за формулою: Кв = Бвв / Бвп ; (2,5) де Бвв – балансова вартість вибувших ОФ. Тоді, Кв = 0,40 / 5,30 = 0,075 (або 7.5%); Коефіцієнт надходження (Кп) ОФ показує, яка доля ОФ, що поступили на підприємство (нові фонди та фонди, що були в експлуатації у первісній вартості ОФ). Визначаємо його за формулою: Кп = Бпв / Бв ; (2,6) де Бвп – балансова вартість поступивших фондів. Отже, Кп = 0,35 / 5,30 = 0,066 (або 6,6%). Коефіцієнт оновлення показує долю основних нових фондів, які поступили на підприємство. Коефіцієнт оновлення (Кон) рахуємо за формулою: Кон = Бвн / Бв ; (2,7) де Бвн – балансова вартість нових фондів. Отже, Кон = 0,15 / 5,30 = 0,028 (або 2,8%). Період оновлення визначається за формулою: Пон = Бв / Бвн (2.8) Тоді Пон = 5,3 : 0,15 = 35,3 років Коефіцієнт інтенсивності оновлення ОФ (Кіон) на підприємстві визначаємо за формулою: Кіон = Кон / Кв = 0,028 / 0,075 = 0,373 (або 37,3%). (2,9) За даними розрахунку видно, що інтенсивність оновлення основних виробничих фондів становить 0.373, тобто сума ОВФ, які надходять і вибувають є рівними. Тривалість обороту визначається за формулою: Тоб=Бв / Ар (2.10) де Ар – річна сума амортизаційних відрахувань (Ар = Бв *а) Тоді Тоб = 5,30 : ( 5,30 * 0,09) = 11,1 років Отже, тривалість обороту ОВФ становить 11,1 роки. Коефіцієнт оборотності визначається за формулою: Коб = Ар / Бв (2.11) Коб = (5,30 * 0,09) : 5,30 = 0,09 ( або 9%) Отже, у процесі виробництва буде відшкодовуватись 9 % вартості ОВФ.
2.3. Показники, що характеризують забезпеченість підприємства основними виробничими фондами. Фондозабезпеченість виробництва (Фз), як економічна категорія, характеризує наявність (забезпеченість) підприємства або його потреб в ОВФ для виробництва одиниці продукції. Визначається як відношення величини (обсягу) ОВФ підприємства (Бвовф) до обсягу виробленної продукції (О): Фз = Бвовф / О = 5,30 / 8,30 = 0,638 (або 63,8%). (2,12) Механозабезпеченість підприємства (Мз), як економічна категорія, що характеризує забезпеченість (потребу) підприємства у засобах механізації для виготовлення одиниці продукції. Обраховуємо: Мз = Бва / О , (2,13) де Бва – балансова вартість засобів механізації. Отже, Мз = 3,80 / 8,30 = 0,458 (або 45,8%). Показники, які характеризують озброєність працівників ОВФ.
2.4. Показники, що характеризують озброєність працівників основними виробничими фондами. Фондоозброєність праці (Фз), як економічна категорія, характеризує співвідношення між балансовою вартістю ОВФ до середньоспискової чисельності робітників (Чр), зайнятих у найбільшу зміну: Фз = Бвовф / Чр = 5300 / 200 = 26.5 тис.грн./чол. (2,14) Механоозброєність праці робітників (Мп), як економічна категорія, характеризує співвідношення між балансовою вартістю засобів механізації (Бва) і чисельності робітників. Визначаємо за формулою: Мп = Бва / Чр = 3800 / 200 = 19 тис.грн./чол. (2.15) Показники, які характеризують використання ОВФ підприємства в часі.
2.5. Показники, що характеризують використання основних виробничих фондів підприємства в часі. Коефіцієнт використання календарного часу (Ккч), як економічна категорія, характеризує тривалість використання ОВФ на протязі року. І визначаємо: Ккч = Рдн / Кд , (2,16) де Рдн – число робочих днів, Кд – число календарних днів у році. Тоді, Ккч = 165 / 365 = 0,4521 (або 45,21%). Коефіцієнт використання робочого часу (Крч), як економічна категорія, характеризує ступінь використання робочого часу на протязі року і визначається за формулою: Крч = Чфрд / Чрдпл , (2,17) де Чфрд – число фактично відпрацьованих робочих днів, Чрдпл – число робочих днів запланованих у році. Отже, Крч = 165 / 215 = 0,767 (або 76,7%). Коефіцієнт змінності (Кзм) ОФ, як економічна категорія, характеризує кількість змін роботи ОВФ в добу. І визначаємо: Кзм = ?Бві / Бв , (2,18) де Бві – балансова вартість ОФ, яка використовується у різні зміни (Е – сума). Отже, Кзм = ( 4,20 + 3,10 + 1,40 ) / 5,30 = 1,642. Коефіцієнт використання внутрізмінного часу (Квзм), як економічна категорія, що характеризує ступінь використання робочого часу на протязі зміни, і визначається за формулою: Квзм = Чфгзм / Чгзм , (2,19) де Чфгзм – число годин, відпрацьованих у зміну; Чгзм – число годин зміни. Тоді, Квзм = ( 8 – 0,6 ) / 8 = 0,925 , (або 92,5%); де 0,6 – внутрізмінні втрати робочого часу (у годинах). Інтегральний коефіцієнт використання часу (Кін), як економічна категорія, характеризує ступінь використання ОВФ у часі. І визначаємо його за допомогою дубутку відповідних коефіцієнтів використання ОВФ: Кін = Ккч ? Крч ? Кзм ? Квзм = 0,4521 ? 0,767 ? 1,642 ? 0,925= 0,5267; (2,20) Коефіцієнт використання календарного часу дорівнює 0,4521, а це не входить в нормативний проміжок (0,65 – 0,70), отже потрібно впроваджувати такі заходи, за допомогою яких вдалося б підвищити використання календарного часу, в результаті чого підвищувалась ефективність використання ОВФ. Використання робочого часу характеризується коефіцієнтом використання робочого часу, який в даному випадку рівний 0,767. Робочий час на підприємстві використовується не повністю, що впливає на ефективність використання ОВФ. Протележне спостерігається по використанню внутрізмінного часу – 0,925. Ефективність використання ОВФ складає 0,5267; це впливає на фективність ведення виробництва. 2.6. Узагальнюючі показники. Фондовіддача (Фв), як економічне категорія, характеризує обсяг продукції у грошовому виразі, що виробляється на одиницю ОВФ. Визначаємо її: Фв = О / Бвовф = 8,30 / 5,30 = 1,566 (грн./грн.). (2,21) Фондовіддача по активній частині ОВФ (Фва) визначаємо: Фва = О / Бваовф , (2,22) де Бварвф – балансова вартість активної частини ОВФ. Отже, Фва = 8,30 / 3,80 = 2,184 (грн./грн.). Коефіцієнт віддачі спожитих ОВФ (Квс) визначаємо за формулою: Квс = О / Ар , (2,23) де Ар – річна сума амортизаційних відрахувань. Тоді, Квс = 8,30 /(5,30 ? 0,088) = 17,7959 (грн./грн.) По узагальнюючим показникам можна зробити висновок, що ОВФ використовуються досить ефективно, особливо їх активна частина. Коефіцієнт фондозйому визначається за формулою: Кфз = О / %Соб.од.ф. (2.24) Кфз = 8,30 / (3,80 * 0,162) = 13,5 Отже, розрахований показник характеризує обсяг продукції яку отримують на одиницю витрат з експлуатації основних виробничих фондів. Коефіцієнт фондозйому становить 13,5. Розділ 3. Заходи щодо підвищення ефективності використання основних виробничих фондів підприємства в часі. 3.1. Методичні рекомендації з економічного обґрунтування заходів щодо поліпшення використання основних виробничих фондів підприємства в часі 3.1. Підвищення ефективності використання річного робочого часу 1. Величина робочого часу використання ОВФ підприємства залежить від їх технічного стану на протязі року, забезпеченості підприємства матеріально-технічними та трудовими ресурсами, організації виробництва, від попиту на продукцію тощо. Ефективність використання ОВФами робочого часу характеризує коефіцієнт використання річного робочого часу. Щоб підвищити його рівень і, відповідно, зробити можливим підвищення ефективності використання ОВФ, необхідно в першу чергу здійснити комплекс заходів, спрямованих на підвищення їх технічного стану, особливо активної частини (технічне обслуговування, ремонт, тощо) та поліпшити забезпеченість підприємства матеріально-технічними та трудовими ресурсами за умови, що буде у відповідній кількості реалізовуватись продукція нашого підприємства. Такі заходи дозволять збільшити терміни роботи та використання ОВФів (в межах 5%-30%), а це, відповідно, обов’язково вплине на рівень ефективності виробництва. Для підвищення ефективності використання річного робочого часу на підприємствах пропонується проведення наступних заходів: - покращення сервісно-технічного обслуговування основних фондів, що передбачає покращення роботи сервісно-технічних і ремонтних бригад підприємства; - забезпеченість ремонтних бригад необхідною кількістю запасних частин і ремонтним інструментом та відповідним обладнанням. Потрібно розширювати зв’язки з підприємствами-постачальниками основних фондів з метою своєчасного поновлення ремонтного фонду. Це, в свою чергу, передбачає покращення роботи постачальницько-збутового відділу підприємства, що знайде своє відображення у матеріальному стимулюванні працівників за покращення використання ОВФів в часі. Зросте і зацікавленість робітників у цьому, а отже і збільшиться час використання ОВФів. 2. На основі запроектованих заходів, збільшення річного робочого часу використання основних виробничих фондів становить 5%. 3. Визначаємо загальну величину збільшення робочого часу використання основних виробничих фондів у плановому році: ?Рч=Рч.б* Др.ч (3.1) де ?Рч - приріст часу використання основних виробничих фондів, днів; Рч б - фактичний робочий час використання основних виробничих фондів у базовому році, днів; Др.ч - величина збільшення річного робочого часу використання основних виробничих фондів у плановому році, відсотків від величини базового року. ?Рч = 165* 0,05 = 8,25 днів. 4. Визначаємо коефіцієнт використання робочого часу в році: Крч=(Рчб+ ?Рч ) / Рчпл (3.2) де Рчпл – плановий (можливий) робочий час використання ОВФ; Крч = ( 165 + 8,25) / 215 = 0,8058. 5. Визначаємо збільшення числа змін використання основних виробничих фондів підприємства у плановому році за рахунок збільшення робочого часу. ?Змпл = Кзмб * ?Рч (3.3) де ?Змпл – приріст числа змін використання ОВФ (змін), Кзмб – коефіцієнт змінності використання ОВФ у базовому році. ?Змпл = 1,642 * 8,25 = 15,5465 зміни. 6. Визначаємо загальне число змін використання основних виробничих фондів при базовому рівні змінності їх використання: ЗМпл= Рчб * Кзмб + ?ЗМпл (3.4) де 3Мпл - величина змін використання основних виробничих фондів у плановому році. ЗМпл = 165*1,642 + 15,5465 = 286,4765 зміни. 7. Визначаємо приріст обсягу виробництва продукції підприємства за рахунок збільшення річного робочого часу використання основних виробничих фондів. ?Ор.Ч.пл = ( Об / Змб ) * ?ЗМ.пл (3.5) де ?Ор.Ч.пл - приріст обсягу виробництва продукції за рахунок збільшення річного робочого часу використання основних виробничих фондів; Об - обсяг виробництва продукції у базовому році; Змб - число змін використання основних виробничих фондів у базовому році ?Ор.Ч.пл = (8300 / (165*1,642)) * 15,5465 = 476.27 тис. грн. 8. Визначаємо додаткові витрати підприємства, пов'язані із підвищенням ефективності використання річного робочого часу, виходячи із нормативу додаткових витрат на 1 тис. грн. активної частини основних виробничих фондів - 0,1грн. у додаткову зміну. ?Дрч=БВак * ?Сзм * ?ЗМпл (3.6) де ?Дрч - додаткові витрати, пов'язані із збільшенням річного робочого часу використання основних виробничих фондів; БВак - балансова (первісна) вартість активної частини основних виробничих фондів; ?Сзм - додаткові витрати, в грн. на 1 тис. грн. балансової вартості активної частини основних виробничих фондів у додаткову зміну ?Дрч =3.80 * 0,1 * 15,5465 = 5,9 тис. грн. 9. Визначаємо зниження собівартості продукції, яке відбувається за рахунок зменшення долі річних амортизаційних відрахувань у собівартості (вартості) продукції. Розрахунок ведеться на 1 грн. обсягу продукції. Доля цих витрат визначається за формулою: Д а/Ві = (Бві * а) / Оі (3.7) де Д а/Ві - доля амортизаційних відрахувань в одиниці обсяг продукції: і-го року; Бві - балансова вартість основних виробничих фондів в і-му році; а - норма річних амортизаційних відрахувань; Оі - обсяг виробництва продукції в і-му році. Доля річних амортизаційних відрахувань в одиниці обсягу продукції становить: а) у базовому році Д а/Вб = (5300 * 0,09) : 8300 = 0,057 грн./грн. б) у плановому році Да/Впл=(5300–400+350)*0,09/(8300+400)=0,054 грн./грн. Економія витрат виробництва за рахунок зменшення долі амортизаційних відрахувань буде становити: ?А/впл = (Да/вб – Да/впл) * Опл (3.8) де ?А/впл - економія річних амортизаційних відрахувань з розрахунку на річний обсяг виробництва продукції; Опл - річний обсяг виробництва продукції у плановому році ?А/впл = (0,057 - 0,054) * (8300+400) = 26,1 тис. грн. Економія собівартості продукції підприємства у плановому році становитиме: ?Срч = ?А/впл - ?Дрч (3.9) де ?Срч – зниження собівартості продукції за рахунок збільшення робочого часу використання ОВФ. ?Срч =26,1 – 5,9 = 20,2 тис. грн. 3.2. Підвищення ефективності використання внутрішньозмінного часу. 1. В процесі виробництва продукції на підприємстві можливі втрати робочого часу на протязі зміни використання ОВФ. Основними причинами втрат цього часу є простій обладнання через його технічний стан, що можна характеризувати коефіцієнтом технічної готовності, та інші організаційно-господарські причини. Внутрішньозмінні втрати робочого часу використання ОВФ призводять до зменшення обсягу виробництва продукції – пропорційно втратам внутрішньозмінного часу. Щоб зменшити внутрішньозмінні втрати робочого часу використання ОВФ на підприємстві, і, відповідно, тим самим підвищити коефіцієнт використання внутрішньозмінного робочого часу, необхідно здійснювати додаткове технічне обслуговування, поточний ремонт обладнання та інші господарсько-технічні заходи. Проведення комплексу заходів по підвищенню коефіцієнта використання внутрішньозмінного часу дозволить зменшити втрати внутрішньозмінного робочого часу в межах 5-20%%. Проте проведення комплексу заходів по підвищенню ефективності використання внутрішньозмінного часу потребує додаткових витрат підприємства. Зменшення внутрішньозмінних витрат робочого часу буде досягатися за рахунок комплексу технічних та організаційно-виробничих заходів: - поліпшення умов організації роботи; - забезпечення додаткової експлуатації, технічного обслуговування, аварійного ремонту устаткування; - підвищення рівня матеріально-технічного забезпеченнявиробництва (об'єктів будівництва); - економічні стимули (доплати й ін.). Зменшення внутрішньозмінних витрат призведе до скорочення вартості основних фондів, зниження умовно-постійної частини накладних витрат, економії амортизаційних відрахувань, тощо. - це забезпечить підвищення ефективності використання внутрішньозмінного часу. 2. На основі запроектованих заходів величина зменшення внутрішньозмінних втрат робочого часу використання основних виробничих фондів підприємства становить 10%. 3. Визначимо загальну величину зменшення втрат внутрізмінного робочого часу використання ОВФ підприємства у плановому році: ?Взрчпл=(Ввзчб*?Взчпл) * Рчпл * Кзм (3.10) де ?Взрчпл – загальна величина зменшення втрат внутрішньозмінного часу, Ввзчб – втрати внутрішньозмінного часу використання ОВФ у базовому році (години), ?Взчпл- величина зменшення втрат внутрішньозмінного робочого часу використання ОВФ у плановому році (відсотки), Кзм – коефіцієнт змінності. ?Взрчпл = (0,6 * 0,1) * (165+8,25) * 1,642 = 17,07 годин. По відношенню до робочого часу в годинах зменшення втрат внутрізмінного робочого часу у відсотках становитиме: ?Взрчпл = 17,07 /(173,25 * 1,642 * 9) * 100% = 0,67 %. 4. Визначаємо збільшення обсягу виробництва продукції за рахунок зменшення втрат внутрішньозмінного часу використання основних виробничих фондів підприємства. Це збільшення відбувається, як свідчить виробничий досвід, прямо пропорційно значенню втрат внутрішньозмінного часу: ?Овзч = Об * ?Взрчпл (3.11) де ?Овзч – збільшення обсягу виробництва продукції за рахунок зменшення втрат внутрішньозмінного робочого часу використання ОВФ, Об – обсяг виробництва продукції у базовому році, Взрчпл – величина зменшення втрат внутрішньозмінного часу (відсотки). Овзч = (8300+400) * 0,0067 = 58,29 тис.грн. 5. Визначаємо додаткові витрати підприємства, пов’язані із зменшенням втрат внутрішньозмінного часу використання ОВФ. Розрахунок ведеться із нормативу витрат на 1 тисячу грн. активної частини ОВФ на кожен відсоток зменшення втрат внутрішньозмінного робочого часу – 0,4 гривні: ?Двзрч = Бвак * ?Свзрч * ?Взчпл. (3.12) де ?Двзрч – додаткові витрати підприємства, пов’язані із зниженням втрат внутрізмінного робочого часу. ?Свзрч - додаткові витрати з розрахунку на 1 тис. грн. активної частини ОВФ на 1 відсоток зменшення втрат внутрішньозмінного робочого часу. ?Двзрч = 3800 * 0,4 * 0,67 = 1,0184 тис. грн. 6. Визначаємо зниження витрат виробництва продукції, яке відбувається за рахунок зменшення долі річних амортизаційних відрахувань у собівартості одиниці продукції. Розрахунок ведеться на 1 грн. обсягу продукції, і визначається за формулою: Да/ві = ( Бві * а ) / Оі (3.13) де Да/ві – доля амортизаційних відрахувань собівартості на одиницю обсягу продукції і-го року, Бві – балансова вартість ОВФ в і-му році, а - доля (норма) річних амортизаційних відрахувань, Оі – обсяг виробництва продукції в і-му році. Отже, доля річних амортизаційних відрахувань в одиниці вартості продукції становить: а) у базовому році Да/вб = (5300 * 0,09) / 8300 = 0,0575 грн./грн. б) у плановому році Да/впл = (5300 * 0,09) / (8300 + 58,29) = 0,057 грн./грн. Економія амортизаційних відрахувань в одиниці вартості продукції становитиме: ?А/впл = (Да/вб – Да/впл) * Опл (3.14) ?А/впл = (0,0575 – 0,057) * 8358,29 =4,18 тис.грн. Зниження собівартості продукції підприємства за рахунок зменшення втрат внутрішньозмінного часу буде становити: ?Свзрч = ?А/впл - ?Двзрч (3.15) де ?Свзрч – величина зниження собівартості продукції за рахунок зменшення втрат внутрішньозмінного робочого часу використання ОВФ. ?Свзрч = 4,18 – 1,0184 = 3,16 тис.грн. 7. Визначаємо коефіцієнт використання внутрішньозмінного часу у плановому році: Квз = (Тзм - ?Вз) / Тзм (3.16) де Тзм – тривалість зміни, ?Вз – витрати внутрізмінного часу. Квз = (8 – (0,6 * 0,925)) / 8 = 0,9306 0,925 - коефіцієнт використання внутрішньозмінного часу. 3.3. Підвищення ефективності збільшення змінності використання основних виробничих фондів 1. Досягти збільшення коефіцієнта змінності використання основних виробничих фондів можливо на основі впровадження комплексу технічних та організаційно-виробничих заходів. Організаційні заходи: - зміна штатів із включенням посад змінних майстрів, обслуговуючого персоналу і робітників по розрахунках на відповідну змінність; поліпшення умов організації роботи; - забезпечення експлуатації, технічного обслуговування, аварійного ремонту устаткування в другу і третю зміни; - підвищення рівня матеріально-технічного забезпечення об'єктів, на яких передбачається робота в другу і третю зміни. Економічні заходи: перехід на повний госпрозрахунок і самоокупність; впровадження самофінансування відтворення власних основних фондів; економічні стимули (доплати й ін.). Без забезпечення цих умов робота в другу і третю зміни буде економічно неефективна або навіть неможлива. Укрупнені розрахунки показують економічну ефективність таких заходів, витрати на котрі значно перекриваються економією витрат на придбання основних фондів. Крім того, має ефект від підвищення продуктивності праці, викликаний більш повним використанням основних фондів. Ефект від підвищення змінності вимірюється в: - ефекті від скорочення вартості основних фондів; - ефекті, що одержується від зниження умовно-постійної частини накладних витрат; - ефекті, що полягає в економії амортизаційних відрахувань. 2. На основі запроектованих заходів величина збільшення змінності використання основних виробничих фондів підприємства становить 5%. 3. Визначаємо величину збільшення змінності використання основних виробничих фондів на підприємстві. Наприклад, розрахунками на основі запроектованих заходів визначено, що додатково буде використовуватися основних виробничих фондів, у першу зміну – 210 тис. грн. ( 4200*0,05), в другу -155 тис. грн. (3100*0,05), і в третю зміну - 70 тис. грн. (1400*0,05) , тобто обсяг використання основних виробничих фондів буде збільшено на 435 (210+155+70) тис. грн. Виходячи із наведених даних, збільшення коефіцієнта змінності використання основних виробничих фондів становитиме: ?Кзмпл = ??Бві / Бвпл (3.17) де ?Кзмпл – збільшення коефіцієнта змінності використання ОВФ , ??Бві – балансова вартість приросту ОВФ підприємства (? – сума). ?Кзмпл = (210 +155 + 70) /5300 = 0,082. 4. Визначаємо коефіцієнт змінності використання ОВФ у плановому році: Кзмпл = Кзмб + ?Кзмпл (3.18)
де Кзмб і Кзмпл – коефіцієнти змінності використання основних виробничих фондів відповідно у плановому і базовому роках. Кзмпл = 1,642 + 0,082 = 1,724. 5. Визначаємо число змін використання ОВФ у плановому році із збільшенням коефіцієнта змінності: Змпл = Рчпл * Кзмпл (3.19) де Змпл – число змін використання ОВФ у плановому році, Рчпл – робочий час використання ОВФ у плановому році, Кзмпл – коефіцієнт змінності використання ОВФ у плановому році. Змпл = 173,25 * 1,724 = 298,683 зміни 6. Визначаємо збільшення обсягу виробництва продукції у зв’язку із збільшенням коефіцієнта змінності використання ОВФ підприємства виходячи із обсягу виробництва продукції в одну зміну у базовому році: ?Озмпл= ( Опл / Змпл ) * ?Змпл (3.20) де Озмпл – збільшення обсягу виробництва продукції за рахунок збільшення коефіцієнта змінності (у тис.грн.), Опл – обсяг виробництва продукції у базовому році, Змпл – число змін використання ОВФ у базовому році, ?Змпл – приріст числа змін використання ОВФ у плановому році (?Змпл= Змпл – Змб). ?Озмпл = ((8300+400+58,29) / 286,4765) * (298,683 – 286,4765) = 373.18 тис.грн. 7. Визначаємо додаткові витрати підприємства, пов’язані із збільшенням коефіцієнта змінності використання ОВФ. До них відносять витрати на технічне обслуговування і ремонти обладнання, на організацію робіт при багатозмінній роботі обладнання, організаційно-господарські витрати тощо. Величину цих витрат можна визначити на основі нормативу витрат, які необхідні для організації робіт при багатозмінній роботі підприємств – 1 тис. грн. на одну зміну в рік: ?Дзм = ?Змпл * ?Сзм (3.21) де ?Дзм – додаткові витрати, пов’язані із збільшенням коефіцієнта змінності використання ОВФ, ?Сзм – норма витрат з розрахунку на одну зміну використання ОВФ підприємства в рік. ?Дзм = 15,5465 * 1,0 = 15,5465 тис. грн. 8. Визначаємо величину зниження витрат на виробництво продукції за рахунок зменшення долі амортизаційних відрахувань у вартості (собівартості) продукції. Розрахунок ведеться на 1 грн. продукції: Да/ві = (Бві * а) /Оі (3.22) де Да/ві – доля амортизаційних відрахувань у вартості у одиниці продукції, Бві – балансова вартість ОВФ підприємства, а – середньозважена річна доля амортизаційних відрахувань, Оі – обсяг виробництва продукції в і-му році. Доля річних амортизаційних відрахувань в одиниці вартості продукції становить: а) у базовому році Да/вб = (5300 * 0,09) / 8300 = 0,057 грн./грн. б) у плановому році Да/впл = (5300 * 0,09) / (8300 + 373.18)= 0,055 грн./грн. Зменшення річних амортизаційних відрахувань на плановий обсяг виробництва продукції становитиме (у тис. грн.): ?А/впл = (Да/вб – Да/впл) * Опл (3.23) ?А/впл= (0,057 - 0,055) * 8673,18 = 17,3 тис.грн. Економія собівартості річного обсягу виробництва продукції підприємства у плановому році: ?Сзмпл = ?А/впл - ?Дзм (3.24) ?Сзмпл = 17,3 – 15,5465 = 1,75 тис. грн. 9. Визначаємо величину додаткових робочих місць у зв’язку із збільшенням змінності використання ОВФ на підприємстві. Збільшення змінності використання ОВФ призводить до збільшення робочих місць, а це відповідно, у свою чергу, веде до збільшення чисельності працівників підприємства. Потребу в додатковій чисельності працівників підприємства у зв’язку із збільшенням коефіцієнта змінності використання ОВФ підприємства можна визначити виходячи із балансової вартості ОВФ, що будуть додатково залучатися до використання в першу, другу та третю зміни роботи підприємства і фондоозброєності праці працівників: ?Чп = ?Бві / Фп (3.25) де ?Чп – додаткова потреба підприємства у працівниках (чоловік), ?Бві – балансова вартість ОВФ, що додатково залучаються до використання в і-ту зміну (гривень), Фп – фондоозброєність праці працівників підприємства (гривень). ?Чп = (210 +155 + 70) / 26,5 ? 16 чол. В тому числі: в першу зміну: ?Чп1 = 210 /26,5 ? 8 чол. в другу зміну: ?Чп2 = 155 / 26,5 ? 5 чол. в третю зміну: ?Чп3 = 70 / 26,5 ? 3 чол. 3.4. Підвищення ефективності використання календарного часу. 1. Підвищення коефіцієнта використання календарного часу основних виробничих фондів на підприємстві буде досягатися декількома шляхами - перш за все це експлуатація основних фондів будівництва по "сковзящим" графікам, як це робиться на транспорті і в сфері обслуговування, тобто використання їх, де це економічно доцільно, у вихідні та навіть в святкові дні. Мова йде про використання потужних та дорогих будівельних машин та обладнання, а також унікального обладнання на підприємствах будівельної індустрії. У вихідні та святкові дні доцільно проводити технічне обслуговування та ремонт будівельної техніки та транспортних засобів. Необхідно зацікавити колектив в кращому використанні календарного часу для експлуатації основних фондів (і те тільки своїх, але й субпідрядних організацій). 2. Виходячи із запроектованих заходів величина збільшення тривалості робочого часу використання основних виробничих фондів дорівнює 8%. 3. Визначаємо величину збільшення фонду робочого часу використання основних виробничих фондів. ?Рч = Рчпл * ?Двч (3.26) де ?Рч – збільшення фонду робочого часу використання ОВФ (днів), Рчпл – розрахований фонд робочого часу на плановий період (днів), ?Двч – величина збільшення планового фонду робочого часу за рахунок запроектованих заходів (у відсотках). ?Рч = 215 * 0,09 = 19,35 днів 4. Визначаємо число додаткових змін використання ОВФ підприємства: ?Змкч = ?Рч * Кзм (3.27) ?Змкч = 19,35 * 1,642 = 31,77 зміни 5. Визначаємо збільшення обсягу виробництва продукції за рахунок збільшення коефіцієнта використання календарного часу, тобто збільшення числа змін у плановому році: ?Окч = (Опл /Змпл) * ?Змкч (3.28) Опл = Об + ?Орчпл + ?Овзч + ?Озмпл = 8300+400+58,29+373.18 = 9131,47 Змпл = Змпл + ?Змкч = 286,4765+ 31,77 = 318,25 ?Окч = (9131,47 / 318,25) * 31,77 = 911,57 тис. грн. 6. Визначаємо додаткові витрати підприємства, пов’язані із збільшенням коефіцієнта використання календарного часу. Їх величина розраховується виходячи із нормативу витрат на ці цілі – 600,0 грн. в кожну зміну за рік. ?Дкч = ?Змкч * ?Скч (3.29) де ?Дкч – додаткові витрати, пов’язані із збільшенням коефіцієнта використання календарного часу (грн.), ?Скч – додаткові витрати з розрахунку на одну зміну в рік, (грн.). ?Дкч = 31,77 * 0,6 = 19,062 тис. грн. 7. Визначаємо зниження собівартості продукції за рахунок зменшення долі річних амортизаційних відрахувань у собівартості одиниці продукції. Розрахунок ведеться на 1 грн. продукції: Да/ві = (Бві * а) / Оі (3.30) де Оі – обсяг виробництва продукції у базовому і плановому році. Отже, доля цих витрат у базовому році складе: Да/Вб = 0,057грн./грн. У плановому році:Да/впл = = (5300 * 0,09) / (8300 + 911,57) = 0,052 грн./грн. Зменшення річних амортизаційних відрахувань на плановий обсяг виробництва продукції становитиме (у тис. грн.): ?А/впл = ( Да/вб – Да/впл) * Опл (3.31) ?А/впл = (0,057 - 0,052) * 9211,57 = 46,06 тис.грн. Економія собівартості річного обсягу виробництва продукції підприємства у плановому році буде становити: ?Скч = ?А/впл - ?Дкч (3.32) ?Скч = 46,06 – 19,062 = 26,998 тис. грн. Визначаємо коефіцієнт використання календарного часу ОВФ: Ккч = (173,25 + 19,35) / 365 = 0,53 8. Визначаємо потребу підприємства в додатковому персоналі у зв’язку із збільшенням коефіцієнта використання календарного часу, тобто фонду робочого часу використання ОВФ підприємства. Ця потреба в додатковому персоналі для забезпечення використання ОВФ у зв’язку із збільшенням тривалості їх використання на протязі року визначається виходячи із фондоозброєності праці на підприємствах, балансової вартості ОВФ, що використовуються у різні зміни, та числа додаткових змін роботи цих фондів у зв’язку із збільшенням коефіцієнта використання календарного часу: ?Чп=(?Бві/Фпб) * ( ?Змкч / Змпл) (3.33) де Бві – балансова вартість ОВФ, що використовуються в і-ту зміну (грн.), (? – сума), ?Змкч – число додаткових змін використання ОВФ у зв’язку із збільшенням коефіцієнта використання календарного часу (змін), Фпб – фондоозброєність праці в базовому році (грн.), Змпл – число змін використання ОВФ у плановому році (змін). ?Чп = ((4200 + 3100 + 1400) / 26,5) * (31,77 / 286,4765) ? 36 чол. В тому числі: в першу зміну: ?Чп1 = (4200 / 26,5) * (31,77 /286,4765) ? 17чол. в другу зміну: ?Чп2 = (3100 / 26,5) * (31,77 /286,4765) ? 13 чол. в третю зміну: ?Чп3 = (1400 / 26,5) * (31,77 /286,4765) ? 6 чол. 3.5. Аналіз одержаних результатів. На підставі результатів економічного обґрунтування заходів по поліпшенню ефективності використання основних виробничих фондів підприємства слід зробити аналіз ефективності запроектованих заходів. Для проведення такого аналізу необхідно дані розрахунків звести в таблицю 3.1, що дозволить зробити аналіз ефективності кожного заходу та в цілому по підприємству. На при кінці необхідно звернути увагу на те, що поліпшення використання основних виробничих фондів дозволяє без додаткових капітальних вкладень збільшити обсяг виробництва продукції за тих же наявних основних виробничих фондів на підприємстві. Таким чином, поліпшення використання основних виробничих фондів забезпечує економію капітальних вкладень підприємства, величину якої можна визначити виходячи із обсягу виробництва додаткової продукції у плановому році і фондовіддачі у базовому році. ?К=?Опл/Фвб (3.35) де ?К - економія капітальних вкладень, ?Опл – обсяг додаткової продукції в плановому році, Фвб – фондовіддача у базовому році. ?К = (400+58,29+ 373,18 + 911,57) / 1,566 = 1113,05 тис. грн. Таблиця 3.5.1 Ефективність запроектованих заходів по поліпшенню використання основних виробничих фондів підприємства.
Показники Величина коефіцієнтів
Зростання коефіцієн- тів
Додаткові витрати Результати
Базовий рік
Плановий рік
Збільшення обсягу продукції, тис.грн. Зниження собівартості продук- ції, тис.грн. Збільшення робочих місць, чол..
1.Підвищення коефіцієнта використання фонду робочого часу.
0,767
0,8058
0,0388
5,9
400
20,2
2.Підвищення коефіцієнта використання внутрішньозмінного часу.
0,925
0,9306
0,0056
1,0184
58,29
3,16
3.Підвищення коефіцієнта змінності.
1,642
1,724
0,082
15,5465
373.18
1,75
16
4.Підвищення коефіцієнта використання календарного фонду часу.
0,4521
0,53
0,0779
19,062
911,57
26,998
36
Разом:
41,5269 1743,04 52,108 52
З таблиці 3.1 ми бачимо, що в результаті запропонованих заходів щодо підвищення ефективності використання ОВФ підприємства відбулося підвищення коефіцієнта використання робочого часу на 3,88 %, виробництва продукції на 400 тис. грн. а додаткові витрати, які понесло підприємство в результаті цього становлять 5,9 тис. грн. Також відбулося підвищення коефіцієнта використання внутрішньозмінного часу на 0,56 %, це забезпечило збільшення обсягу виробництва продукції на 58,29 тис. грн. при додаткових затратах 1,01 тис. грн. На 8,2 % підвищився коефіцієнт змінності, що збільшило обсяг виробництва ще на 373.18 тис.грн. при додаткових затратах 15,5465 тис. грн. Запропоновані заходи підвищили коефіцієнт використання календарного часу на 7,79 %, що потребувало 19,062 тис. грн. додаткових витрат, але обсяг продукції збільшився на 911,57 тис. грн. В загальному за рахунок підвищення використання ОВФ підприємства на підприємстві вдалося збільшити обсяг виробництва продукції на 1743,04 тис. грн. при додаткових затратах в 41,5269 тис. грн. що дозволило знизити собівартість продукції на 52,108 тис. грн. Також було досягнуто збільшення робочих місць на 52 чоловік.
Таблиця 3.5.2 Вплив підвищення використання ОВФ на господарську діяльність підприємства. Показник Одиниця виміру
Базовий рік Приріст
Плановий рік
Абсолютний Відносний
1 Проектна потужність підприємства
млн. грн.
11,00
-
-
11,00
2.Обсяг реалізації продукції млн. грн. 8,30 1,74304 21,0005 10,04304
3.Освоєння проектної потужності % 75,45 15,85 21,007 91,3
9. Продуктивність праці грн. 0,02075 0,00125 6,02 0,022
10. Собівартість продукції млн. грн. 6,30 1,28312 20,37 7,58312
11. Витрати на 1 грн. реалізо-ваної продукції грн.
0,759
-0,004
-0,527
0,755
12. Середня заробітна плата. грн. 500 24,18 4,836 524,18
13. Прибуток млн.грн. 2 0,45992 22,996 2,45992
14. Рентабельність вироб-ництва.
%
31,7
0,74
2,33
32,44
Освоєння проектної потужності на даному підприємстві становить: Опп б = (Об / Ппп б ) * 100 = (8,3 / 11) *100 = 75,45%. Опп пл. = (Опл / Ппп пл. ) *100 = (10,04,304 / 11) *100 = 91,3%. Фондовіддача на даному підприємстві зросла на: ?Фпл = 1,74304 / 5,30 = 0,329 грн./грн. Тоді у плановому році вона становитиме: Фпл = 1,566 + 0,329 = 1,895 грн./грн. Коефіцієнт віддачі спожитих фондів визначаємо за формулою: Кв.с пл = Опл / Ар = 10,04304 / (5,30 * 0,09) = 21,05 грн./грн. Коефіцієнт фондозйому визначається за формулою: Кфз пл = Опл / %Соб.од.ф = 10,04304 / (3,80 * 0,162) = 16,3 млн.грн. Продуктивність праці у плановому періоді складатиме: Пп = 10,04304 / 452 = 0,022 (у базовому році – 8,30 / 400 = 0,02075). Зміну собівартості у плановому періоді визначаємо наступним чином: Спл = (Сб / Об) * (Опл - зниження собівартості продукції) = = (6,30 / 8,3) * (10,04304 – 0,052108) = 0,759 * 9,990932 = 7,58312 млн. грн. Отже, абсолютна зміна собівартості у порівнянні з базовою буде становити: ?Спл = 7,58312 – 6,30 = 1,28312 млн. грн. Витрати на 1 гривню реалізованої продукції у плановому періоді будуть становити: В1грн = 7,58312 / 10,04304 = 0,755 (у базовому – 6,30 / 8,30= 0,759 ); Звідси видно, що освоєння проектної потужності на даному підприємстві зросла на 15,85%, також підвищилась фондовіддача на 0,329, потім на 1 грн. реалізованої продукції затрати у плановому періоді зменшилась на 0,527 %, а за рахунок того, що збільшився обсяг виробництва продукції на 18,26 %, а загальна собівартість зросла на 20,37 %. Тоді середня заробітна плата у базовому році складатиме ( грн.): ЗПбаз = (Сбаз – Мв) / (Чпбаз * 12), тобто: ЗПбаз = (6,30 – 3,9) / (400 * 12) = 2400000 / 4800 = 500 грн. Заробітна плата у плановому році середня складатиме: ЗПпл = (Спл – ((Мв / Об) * (Опл + додаткові витрати))) / (Чппл * 12); ЗПпл = (7,58312 – ((3,9 / 8,3) * (10,04304 + 0,0415269))) / (452 * 12) =(7,58312 – (0,47*10,085) / 5424= 524,18 грн. Прибуток визначаємо: ПРИБ = О – С, тобто у базовому році прибуток складатиме: ПРИБб = Об – Сб = 8,3 – 6,30 = 2 млн. грн. У плановому періоді: ПРИБпл = Опл – Спл = 10,04304 – 7,58312= 2,45992 млн.грн. Визначаємо рентабельність: РЕНТ = (ПРИБ / С) * 100%, тобто у базовому році рентабельність дорівнює: РЕНТб = (ПРИБб / Сб) * 100 = (2 / 6,30) * 100 = 31,7 %; РЕНТпл = (ПРИБпл /Спл) * 100 = (2,45992 / 7,58312) * 100 = 32,44 %. За рахунок підвищення ефективності використання ОВФ продуктивність праці зросла на 6,02 %, а середня зарплата збільшилась на 4,836 %. Отже, вище вказані заходи по підвищенню ефективності використання ОВФ виправдали себе: прибуток підприємства зріс на 22,996 %, рентабельність виробництва зросла на 2,33%. Висновки Підвищення ефективності використання основних виробничих фондів на підприємстві є важливим резервом підвищення ефективності виробництва. Це обумовлено тим, що значна частина витрат виробництва, які утворюють собівартість продукції, пов’язана із використанням ОВФ на підприємстві. У своїй курсовій роботі я підвищував ефективність використання ОВФ за рахунок: підвищення використання річного робочого часу; підвищення використання внутрішньозмінного часу; підвищення коефіцієнта змінності; підвищення використання календарного часу. За рахунок першого заходу я досяг збільшення обсягів виробництва на 476.27 тис.грн., внаслідок чого зменшилась собівартість продукції на 20,2 тис.грн. За рахунок підвищенні використання внутрішньозмінного часу я досяг збільшення обсягів виробництва продукції на 58,29 тис.грн., собівартість продукції знизилась на 3,16 тис. грн. За рахунок підвищення коефіцієнта змінності я досяг збільшення виробництва обсягів виробництва продукції на 373.18 тис. грн., внаслідок чого зменшилась собівартість продукції на 1,75 тис. грн., а чисельність робітників зросла на 16 чоловік. За рахунок підвищення використання календарного часу досягнуто збільшення обсягів виробництва продукції на 911,57 тис. грн., собівартість продукції знизилась на 26,998 тис. грн., а чисельність робітників збільшилась на 36 чоловіки. В загальному збільшилось виробництво продукції на 1,74304 млн. грн., що більше 21 процента (збільшення обсягу продукції в плановому році) від проектної потужності підприємства, тому підприємству потрібно шукати нові ринки збуту цієї продукції. Загальна ефективність виробництва на нашому підприємстві (дивимось по зростанню прибутку підприємства) зросла на 459 тисячі 920 грн., тобто на 22,996 %. Список використаної літератури Покропивний С. Ф. Економіка підприємства Київ 2001 Гордійчук А. С., Стахів О. А. Економіка підприємства. Рівне: РДТУ, 2000. Економічна теорія у 2-х книгах. Кн. 1. Макроекономіка: навчальний посібник (За ред. З.Г.Ватаманюка та С.М.Панчішина) – К.:Заповіт, 97р. Т.О.Примак. “Економіка підприємства”, навчальний посібник. – Київ, “Вікар”, 2001р. Економіка підприємства. Підручник. За загальною ред. д. е. н., профессора С.Ф.Покропивного. – Київ, 2001 р. Самуельсон П. Економіка. Львів.,Світ. 1993 р. Методичні вказівки (методичка № 067-198). Економіка підприємства/Під ред. В.П.Вихруща, П.С.Харіва.-Тернопіль.1999 Економіка виробничого підприємства: Навч.посіб./ За ред. І.М.Петровича.-2-ге вид.-К.,2002. Клочко В.С. Воспроизводство основных фондов промышлености. Харьков, Вища школа, 1976. 9. Економіка підприємства: Навчальний посібник /під ред. Шегди А, В. - К.: „Знання-прес", 2003.
