ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ
Кодекс законiв про працю України
( Затверджується Законом N 322-VIII вiд 10.12.71ВВР, 1971, додаток до N 50, ст. 375 )
( Iз змiнами, внесеними згiдно зУказами Президiї ВР Української РСР N 2048-08 вiд 18.09.73, ВВР 1973, N 40, ст.343 N 3866-08 вiд 05.06.75, ВВР 1975, N 24, ст.296 N 1616-09 вiд 24.12.76, ВВР 1977, N 1, ст. 4 N 5584-09 вiд 17.01.80, ВВР 1980, N 5, ст. 81 N 2240-10 вiд 29.07.81, ВВР 1981, N 32, ст.513 N 2957-10 вiд 30.12.81, ВВР 1982, N 2, ст. 23 N 4617-10 вiд 24.01.83, ВВР 1983, N 6, ст. 87 N 6237-10 вiд 21.12.83, ВВР 1984, N 1, ст. 3 N 8474-10 вiд 27.02.85, ВВР 1985, N 11, ст.205 N 2444-11 вiд 27.06.86, ВВР 1986, N 27, ст.539 N 3546-11 вiд 10.02.87, ВВР 1987, N 8, ст.149 N 4534-11 вiд 03.09.87, ВВР 1987, N 37, ст.715 N 4841-11 вiд 30.10.87, ВВР 1987, N 45, ст.904 N 5938-11 вiд 27.05.88, ВВР 1988, N 23, ст.556 N 7543-11 вiд 19.05.89, ВВР 1989, N 22, ст.235 N 9280-11 вiд 14.05.90, ВВР 1990, N 22, ст.367
Законами Української РСР N 871-12 вiд 20.03.91, ВВР 1991, N 23, ст.267 N 1205-12 вiд 18.06.91, ВВР 1991, N 30, ст.382
Постановою ВР Української РСР N 1292-12 вiд 04.07.91, ВВР 1991, N 36, ст.474
Законами України N 2032-12 вiд 04.01.92, ВВР 1992, N 17, ст.209 N 2134-12 вiд 18.02.92, ВВР 1992, N 22, ст.302 N 2417-12 вiд 05.06.92, ВВР 1992, N 33, ст.477 N 2418-12 вiд 05.06.92, ВВР 1992, N 33, ст.478
ДекретомN 7-92 вiд 09.12.92, ВВР 1993, N 5, ст. 34
Законами N 2857-12 вiд 15.12.92, ВВР 1993, N 6, ст. 35 N 3610-12 вiд 17.11.93, ВВР 1993, N 47, ст.435 N 3632-12 вiд 19.11.93, ВВР 1993, N 49, ст.461 N 3693-12 вiд 15.12.93, ВВР 1994, N 3, ст. 9 N 3694-12 вiд 15.12.93, ВВР 1994, N 3, ст. 10 N 3706-12 вiд 16.12.93, ВВР 1993, N 51, ст.478 N 3719-12 вiд 16.12.93, ВВР 1994, N 3, ст. 16 N 92/94-ВР вiд 12.07.94, ВВР 1994, N 33, ст.297 N 6/95-ВР вiд 19.01.95, ВВР 1995, N 5, ст. 30N 35/95-ВР вiд 27.01.95, ВВР 1995, N 28, ст.201 N 75/95-ВР вiд 28.02.95, ВВР 1995, N 13, ст. 85 N 263/95-ВР вiд 05.07.95, ВВР 1995, N 28, ст.204 N 256/96-ВР вiд 28.06.96, ВВР 1996, N 30, ст.143 N 357/96-ВР вiд 10.09.96, ВВР 1996, N 45, ст.229 N 534/96-ВР вiд 21.11.96, ВВР 1997, N 4, ст. 23 N 20/97-ВР вiд 23.01.97, ВВР 1997, N 11, ст. 89 N 374/97-ВР вiд 19.06.97, ВВР 1997, N 35, ст.223 N 785/97-ВР вiд 26.12.97, ВВР 1998, N 18, ст. 93 )
( Офiцiйне тлумачення до Кодексу див. в Рiшеннi КонституцiйногоСуду N 12-рп/98 вiд 09.07.98 )
( Iз змiнами, внесеними згiдно iз ЗакономN 117-XIV вiд 18.09.98, ВВР, 1998, N 43-44, ст.268 )
( Офiцiйне тлумачення до Кодексу див. в Рiшеннi КонституцiйногоСуду N 14-рп/98 вiд 29.10.98 )
( Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами N 576-XIV вiд 08.04.98, ВВР, 1999, N 19, ст.175N 2343-XII вiд 14.05.92 - в редакцiї Закону N 784-XIV вiд 30.06.99, ВВР, 1999, N 42-43, ст.378-набирає чинностi з 1 сiчня 2000 року N 1356-XIV вiд 24.12.99, ВВР, 2000, N 6-7, ст.41N 1421-XIV вiд 01.02.2000, ВВР, 2000, N 8, ст.53N 1766-III вiд 01.06.2000, ВВР, 2000, N 35, ст.288N 1807-III вiд 08.06.2000, ВВР, 2000, N 38, ст.318N 2056-III вiд 19.10.2000, ВВР, 2000, N 50, ст.436N 2213-III вiд 11.01.2001, ВВР, 2001, N 11, ст.47 N 2343-III вiд 05.04.2001, ВВР, 2001, N 21, ст.104N 2620-III вiд 11.07.2001, ВВР, 2001, N 44, ст.227N 184-IV вiд 17.10.2002, ВВР, 2002, N 47, ст.355N 429-IV вiд 16.01.2003, ВВР, 2003, N 10-11, ст. 87N 487-IV вiд 06.02.2003, ВВР, 2003, N 15, ст.108 N 490-IV вiд 06.02.2003, ВВР, 2003, N 15, ст.110 N 639-IV вiд 20.03.2003, ВВР, 2003, N 25, ст.181N 762-IV вiд 15.05.2003, ВВР, 2003, N 30, ст.247 N 1096-IV вiд 10.07.2003, ВВР, 2004, N 6, ст.38N 1703-IV вiд 11.05.2004, ВВР, 2004, N 32, ст.394N 2103-IV вiд 21.10.2004, ВВР, 2005, N 2, ст.31N 2128-IV вiд 22.10.2004, ВВР, 2005, N 2, ст.36N 2190-IV вiд 18.11.2004, ВВР, 2005, N 4, ст.92N 2454-IV вiд 03.03.2005, ВВР, 2005, N 16, ст.259 N 3248-IV вiд 20.12.2005, ВВР, 2006, N 14, ст.119N 466-V вiд 14.12.2006, ВВР, 2007, N 9, ст.76 - набирає чинностi з 01.01.2009 р.N 534-V вiд 22.12.2006, ВВР, 2007, N 10, ст.91 - набирає чинностi з 17.01.2007 р.N 609-V вiд 07.02.2007, ВВР, 2007, N 15, ст.194 - набирає чинностi з 20.03.2007 р.N 1014-V вiд 11.05.2007 - набирає чинностi з 20.06.2007 р. )
( У текстi Кодексу посилання "адмiнiстрацiя", "адмiнiстрацiяпiдприємства, органiзацiї", "адмiнiстрацiя пiдприємства,установи, органiзацiї" замiнено посиланням "власник абоуповноважений ним орган", посилання "робiтники i службовцi"- посиланням "працiвники" згiдно iз Законом N 871-12 вiд 20.03.91 )
( У найменуваннi Кодексу та його текстi слова "УкраїнськоїРСР" замiнено словом "України" згiдно iз Законом N 2134-12 вiд 18.02.92 )
( У текстi Кодексу посилання "народний суд" в усiх вiдмiнкахзамiнено посиланням "суд" у вiдповiдних вiдмiнках згiдно iз Законом N 6/95-ВР вiд 19.01.95 )
( У текстi Кодексу слова "заклад освiти" в усiх вiдмiнках iчислах замiнено словами "навчальний заклад" увiдповiдному вiдмiнку i числi згiдно iз ЗакономN 490-IV вiд 06.02.2003 )
ЗМIСТ
Глава I. Загальнi положення
Глава II. Колективний договiр
Глава III. Трудовий договiр
Глава III-А. Забезпечення зайнятостi вивiльнюваних працiвникiв
Глава IV. Робочий час
Глава V. Час вiдпочинку
Глава VI. Нормування працi
Глава VII. Оплата працi
Глава VIII. Гарантiї i компенсацiї
Глава IX. Гарантiї при покладеннi на працiвникiв матерiальної вiдповiдальностi за шкоду, заподiяну пiдприємству, установi, органiзацiї
Глава X. Трудова дисциплiна
Глава XI. Охорона працi
Глава XII. Праця жiнок
Глава XIII. Праця молодi
Глава XIV. Пiльги для працiвникiв, якi поєднують роботу з навчанням
Глава XV. Iндивiдуальнi трудовi спори
Глава XVI. Професiйнi спiлки. Участь працiвникiв в управлiннi пiдприємствами, установами, органiзацiями
Глава XVI-А.Трудовий колектив
Глава XVII. Загальнообов'язкове державне соцiальне страхування та пенсiйне забезпечення
Глава XVIII. Нагляд i контроль за додержанням законодавства про працю
Кодекс законiв про працю України визначає правовi засади i гарантiї здiйснення громадянами України права розпоряджатися своїми здiбностями до продуктивної i творчої працi. ( Преамбула в редакцiї Закону N 871-12 вiд 20.03.91 )
Глава IЗагальнi положення
Стаття 1. Завдання Кодексу законiв про працю України
Кодекс законiв про працю України регулює трудовi вiдносини всiх працiвникiв, сприяючи зростанню продуктивностi працi, полiпшенню якостi роботи, пiдвищенню ефективностi суспiльного виробництва i пiднесенню на цiй основi матерiального i культурного рiвня життя трудящих, змiцненню трудової дисциплiни i поступовому перетворенню працi на благо суспiльства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.
Законодавство про працю встановлює високий рiвень умов працi, всемiрну охорону трудових прав працiвникiв. ( Стаття 1 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 5938-11 вiд 27.05.88 )
Стаття 2. Основнi трудовi права працiвникiв
Право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою працi не нижче встановленого державою мiнiмального розмiру, - включаючи право на вiльний вибiр професiї, роду занять i роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятостi населення, сприяє працевлаштуванню, пiдготовцi i пiдвищенню трудової квалiфiкацiї, а при необхiдностi забезпечує перепiдготовку осiб, вивiльнюваних у результатi переходу на ринкову економiку.
Працiвники реалiзують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на пiдприємствi, в установi, органiзацiї або з фiзичною особою. Працiвники мають право на вiдпочинок вiдповiдно до законiв про обмеження робочого дня та робочого тижня i про щорiчнi оплачуванi вiдпустки, право на здоровi i безпечнi умови працi, на об'єднання в професiйнi спiлки та на вирiшення колективних трудових конфлiктiв (спорiв) у встановленому законом порядку, на участь в управлiннi пiдприємством, установою, органiзацiєю, на матерiальне забезпечення в порядку соцiального страхування в старостi, а також у разi хвороби, повної або часткової втрати працездатностi, на матерiальну допомогу в разi безробiття, на право звернення до суду для вирiшення трудових спорiв незалежно вiд характеру виконуваної роботи або займаної посади, крiм випадкiв, передбачених законодавством, та iншi права, встановленi законодавством. ( Стаття 2 iз змiнами, внесеними згiдно з Указами ПВР N 2240-10 вiд 29.07.81, N 8474-10 вiд 27.02.85, N 5938-11 вiд 27.05.88; Законами N 871-12 вiд 20.03.91, N 263/95-ВР вiд 05.07.95 )
Стаття 2-1. Рiвнiсть трудових прав громадян України
Україна забезпечує рiвнiсть трудових прав усiх громадян незалежно вiд походження, соцiального i майнового стану, расової та нацiональної приналежностi, статi, мови, полiтичних поглядiв, релiгiйних переконань, роду i характеру занять, мiсця проживання та iнших обставин. ( Кодекс доповнено статтею 2-1 згiдно iз Законом N 871-12 вiд 20.03.91 )
Стаття 3. Регулювання трудових вiдносин
Законодавство про працю регулює трудовi вiдносини працiвникiв усiх пiдприємств, установ, органiзацiй незалежно вiд форм власностi, виду дiяльностi i галузевої належностi, а також осiб, якi працюють за трудовим договором з фiзичними особами.
Особливостi працi членiв кооперативiв та їх об'єднань, колективних сiльськогосподарських пiдприємств, фермерських господарств, працiвникiв пiдприємств з iноземними iнвестицiями визначаються законодавством та їх статутами. При цьому гарантiї щодо зайнятостi, охорони працi, працi жiнок, молодi, iнвалiдiв надаються в порядку, передбаченому законодавством про працю. ( Стаття 3 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 5938-11 вiд 27.05.88; Законами N 871-12 вiд 20.03.91, N 263/95-ВР вiд 05.07.95, N 2454-IV вiд 03.03.2005 )
Стаття 4. Законодавство про працю
Законодавство про працю складається з Кодексу законiв про працю України та iнших актiв законодавства України, прийнятих вiдповiдно до нього. ( Стаття 4 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами N 871-12 вiд 20.03.91, N 263/95-ВР вiд 05.07.95 )
( Статтю 5 виключено на пiдставi Закону N 871-12вiд 20.03.91 )
Стаття 5-1. Гарантiї забезпечення права громадян на працю
Держава гарантує працездатним громадянам, якi постiйно проживають на територiї України:
вiльний вибiр виду дiяльностi;
безплатне сприяння державними службами зайнятостi у пiдборi пiдходящої роботи i працевлаштуваннi вiдповiдно до покликання, здiбностей, професiйної пiдготовки, освiти, з урахуванням суспiльних потреб;
надання пiдприємствами, установами, органiзацiями вiдповiдно до їх попередньо поданих заявок роботи за фахом випускникам державних вищих навчальних, професiйних навчально-виховних закладiв;
безплатне навчання безробiтних нових професiй, перепiдготовку в навчальних закладах або у системi державної служби зайнятостi з виплатою стипендiї;
компенсацiю вiдповiдно до законодавства матерiальних витрат у зв'язку з направленням на роботу в iншу мiсцевiсть;
правовий захист вiд необгрунтованої вiдмови у прийняттi на роботу i незаконного звiльнення, а також сприяння у збереженнi роботи. ( Кодекс доповнено статтею 5-1 згiдно iз Законом N 263/95-ВР вiд 05.07.95 )
( Статтю 6 виключено на пiдставi Закону N 871-12вiд 20.03.91 )
Стаття 7. Особливостi регулювання працi деяких категорiйпрацiвникiв
Особливостi регулювання працi осiб, якi працюють у районах з особливими природними географiчними i геологiчними умовами та умовами пiдвищеного ризику для здоров'я, тимчасових i сезонних працiвникiв, а також працiвникiв, якi працюють у фiзичних осiб за трудовими договорами, додатковi (крiм передбачених у статтях 37 i 41 цього Кодексу) пiдстави для припинення трудового договору деяких категорiй працiвникiв за певних умов (порушення встановлених правил прийняття на роботу та iн.) встановлюються законодавством. ( Стаття 7 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 5938-11 вiд 27.05.88; Законами N 3694-12 вiд 15.12.93, N 1356-XIV вiд 24.12.99 )
Стаття 8. Регулювання трудових вiдносин громадян, якiпрацюють за межами своїх держав
Трудовi вiдносини громадян України, якi працюють за її межами, а також трудовi вiдносини iноземних громадян, якi працюють на пiдприємствах, в установах, органiзацiях України, регулюються законодавством держави, в якiй здiйснене працевлаштування (наймання) працiвника, та мiжнародними договорами України. ( Стаття 8 в редакцiї Законiв N 263/95-ВР вiд 05.07.95, N 1807-III вiд 08.06.2000 )
Стаття 8-1. Спiввiдношення мiжнародних договорiв про працюi законодавства України
Якщо мiжнародним договором або мiжнародною угодою, в яких бере участь Україна, встановлено iншi правила, нiж тi, що їх мiстить законодавство України про працю, то застосовуються правила мiжнародного договору або мiжнародної угоди. ( Кодекс доповнено статтею 8-1 згiдно iз Законом N 871-12 вiд 20.03.91 )
Стаття 9. Недiйснiсть умов договорiв про працю,якi погiршують становище працiвникiв
Умови договорiв про працю, якi погiршують становище працiвникiв порiвняно з законодавством України про працю, є недiйсними. ( Стаття 9 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 5938-11 вiд 27.05.88; Законами N 871-12 вiд 20.03.91, N 263/95-ВР вiд 05.07.95 )
Стаття 9-1. Додатковi порiвняно з законодавством трудовii соцiально-побутовi пiльги
Пiдприємства, установи, органiзацiї в межах своїх повноважень i за рахунок власних коштiв можуть встановлювати додатковi порiвняно з законодавством трудовi i соцiально-побутовi пiльги для працiвникiв.
Пiдприємство може матерiально заохочувати працiвникiв медичних, дитячих, культурно-освiтнiх, учбових i спортивних закладiв, органiзацiй громадського харчування i органiзацiй, що обслуговують трудовий колектив i не входять до його складу. ( Кодекс доповнено статтею 9-1 згiдно iз Законом N 871-12 вiд 20.03.91 )
Глава IIКолективний договiр
( Глава II в редакцiї Закону N 3693-12 вiд 15.12.93 )
Стаття 10. Колективний договiр
Колективний договiр укладається на основi чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових i соцiально-економiчних вiдносин i узгодження iнтересiв трудящих, власникiв та уповноважених ними органiв. ( Стаття 10 iз змiнами, внесеними згiдно з Указами ПВР N 4617-10 вiд 24.01.83, N 8474-10 вiд 27.02.83, N 5938-11 вiд 27.05.88; Законом N 3693-12 вiд 15.12.93 )
Стаття 11. Сфера укладення колективних договорiв
Колективний договiр укладається на пiдприємствах, в установах, органiзацiях незалежно вiд форм власностi i господарювання, якi використовують найману працю i мають права юридичної особи.
Колективний договiр може укладатися в структурних пiдроздiлах пiдприємства, установи, органiзацiї в межах компетенцiї цих пiдроздiлiв. ( Стаття 11 iз змiнами, внесеними згiдно з Указами ПВР N 4617-10 вiд 24.01.83, N 8474-10 вiд 27.02.83, N 5938-11 вiд 27.05.88; Законом N 3693-12 вiд 15.12.93 )
Стаття 12. Сторони колективного договору
Колективний договiр укладається мiж власником або уповноваженим ним органом (особою), з однiєї сторони, i первинною профспiлковою органiзацiєю, якi дiють вiдповiдно до своїх статутiв, а у разi їх вiдсутностi - представниками, вiльно обраними на загальних зборах найманих працiвникiв або уповноважених ними органiв, з другої сторони.
Якщо на пiдприємствi, в установi, органiзацiї створено кiлька первинних профспiлкових органiзацiй, вони повиннi на засадах пропорцiйного представництва (згiдно з кiлькiстю членiв кожної первинної профспiлкової органiзацiї) утворити об'єднаний представницький орган для укладення колективного договору. В цьому разi кожна первинна профспiлкова органiзацiя має визначитися щодо своїх конкретних зобов'язань за колективним договором та вiдповiдальностi за їх невиконання. Первинна профспiлкова органiзацiя, що вiдмовилася вiд участi в об'єднаному представницькому органi, позбавляється права представляти iнтереси працiвникiв при пiдписаннi колективного договору. ( Стаття 12 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 3693-12 вiд 15.12.93, в редакцiї Закону N 2343-III вiд 05.04.2001, iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 1096-IV вiд 10.07.2003 )
Стаття 13. Змiст колективного договору
Змiст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенцiї.
У колективному договорi встановлюються взаємнi зобов'язання сторiн щодо регулювання виробничих, трудових, соцiально-економiчних вiдносин, зокрема:
змiни в органiзацiї виробництва i працi;
забезпечення продуктивної зайнятостi;
нормування i оплати працi, встановлення форм, системи, розмiрiв заробiтної плати та iнших видiв трудових виплат (доплат, надбавок, премiй та iн.);
встановлення гарантiй, компенсацiй, пiльг;
участi трудового колективу у формуваннi, розподiлi i використаннi прибутку пiдприємства, установи, органiзацiї (якщо це передбачено статутом);
режиму роботи, тривалостi робочого часу i вiдпочинку;
умов i охорони працi;
забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, органiзацiї оздоровлення i вiдпочинку працiвникiв;
гарантiй дiяльностi профспiлкової чи iнших представницьких органiзацiй трудящих;
умов регулювання фондiв оплати працi та встановлення мiжквалiфiкацiйних (мiжпосадових) спiввiдношень в оплатi працi.
Колективний договiр може передбачати додатковi порiвняно з чинним законодавством i угодами гарантiї, соцiально-побутовi пiльги. ( Стаття 13 iз змiнами, внесеними згiдно з Указами ПВР N 8474-10 вiд 27.02.85, N 7543-11 вiд 19.05.89; Законами N 3693-12 вiд 15.12.93, N 20/97-ВР вiд 23.01.97 )
Стаття 14. Колективнi переговори, розробка i укладенняколективного договору, вiдповiдальнiстьза його виконання
Укладенню колективного договору передують колективнi переговори.
Строки, порядок ведення переговорiв, вирiшення розбiжностей, що виникають пiд час їх ведення, порядок розробки, укладення та внесення змiн i доповнень до колективного договору, вiдповiдальнiсть за його виконання регулюються Законом України "Про колективнi договори i угоди" ( 3356-12 ). ( Стаття 14 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 3693-12 вiд 15.12.93 )
Стаття 15. Реєстрацiя колективного договору
Колективнi договори пiдлягають повiдомнiй реєстрацiї мiсцевими органами державної виконавчої влади.
Порядок реєстрацiї колективних договорiв визначається Кабiнетом Мiнiстрiв України. ( Стаття 15 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 3693-12 вiд 15.12.93 )
Стаття 16. Недiйснiсть умов колективного договору
Умови колективного договору, що погiршують порiвняно з чинним законодавством i угодами становище працiвникiв, є недiйсними. ( Стаття 16 iз змiнами, внесеними згiдно з Указами ПВР N 4617-10 вiд 24.01.83, N 5938-11 вiд 27.05.88, N 871-12 вiд 20.03.91; Законом N 3693-12 вiд 15.12.93 )
Стаття 17. Строк чинностi колективного договору
Колективний договiр набирає чинностi з дня його пiдписання представниками сторiн або з дня, зазначеного у ньому.
Пiсля закiнчення строку чинностi колективний договiр продовжує дiяти до того часу, поки сторони не укладуть новий або не переглянуть чинний, якщо iнше не передбачено договором.
Колективний договiр зберiгає чиннiсть у разi змiни складу, структури, найменування уповноваженого власником органу, вiд iменi якого укладено цей договiр.
У разi реорганiзацiї пiдприємства, установи, органiзацiї колективний договiр зберiгає чиннiсть протягом строку, на який його укладено, або може бути переглянутий за згодою сторiн.
У разi змiни власника чиннiсть колективного договору зберiгається протягом строку його дiї, але не бiльше одного року. У цей перiод сторони повиннi розпочати переговори про укладення нового чи змiну або доповнення чинного колективного договору.
У разi лiквiдацiї пiдприємства, установи, органiзацiї колективний договiр дiє протягом усього строку проведення лiквiдацiї.
На новоствореному пiдприємствi, в установi, органiзацiї колективний договiр укладається за iнiцiативою однiєї iз сторiн у тримiсячний строк пiсля реєстрацiї пiдприємства, установи, органiзацiї, якщо законодавством передбачено реєстрацiю, або пiсля рiшення про заснування пiдприємства, установи, органiзацiї, якщо не передбачено їх реєстрацiю. ( Стаття 17 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 3693-12 вiд 15.12.93 )
Стаття 18. Поширення колективного договору на всiхпрацiвникiв
Положення колективного договору поширюються на всiх працiвникiв пiдприємства, установи, органiзацiї незалежно вiд того, чи є вони членами професiйної спiлки, i є обов'язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так i для працiвникiв пiдприємства, установи, органiзацiї. ( Стаття 18 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 4617-10 вiд 24.01.83; Законом N 3693-12 вiд 15.12.93 )
Стаття 19. Контроль за виконанням колективного договору
Контроль за виконанням колективного договору проводиться безпосередньо сторонами, якi його уклали, у порядку, визначеному цим колективним договором.
Якщо власник або уповноважений ним орган (особа) порушив умови колективного договору, профспiлки, що його уклали, мають право надсилати власнику або уповноваженому ним органу (особi) подання про усунення цих порушень, яке розглядається у тижневий строк. У разi вiдмови усунути порушення або недосягнення згоди у зазначений строк профспiлки мають право оскаржити неправомiрнi дiї або бездiяльнiсть посадових осiб до суду. ( Стаття 19 iз змiнами, внесеними згiдно з Указами ПВР N 4617-10 вiд 24.01.83, N 5938-11 вiд 27.05.88; Законами N 3693-12 вiд 15.12.93, N 2343-III вiд 05.04.2001 )
Стаття 20. Звiти про виконання колективного договору
Сторони, якi пiдписали колективний договiр, щорiчно в строки, передбаченi колективним договором, звiтують про його виконання. ( Стаття 20 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 3693-12 вiд 15.12.93 )
Глава IIIТрудовий договiр
Стаття 21. Трудовий договiр
Трудовий договiр є угода мiж працiвником i власником пiдприємства, установи, органiзацiї або уповноваженим ним органом чи фiзичною особою, за якою працiвник зобов'язується виконувати роботу, визначену цiєю угодою, з пiдляганням внутрiшньому трудовому розпорядковi, а власник пiдприємства, установи, органiзацiї або уповноважений ним орган чи фiзична особа зобов'язується виплачувати працiвниковi заробiтну плату i забезпечувати умови працi, необхiднi для виконання роботи, передбаченi законодавством про працю, колективним договором i угодою сторiн.
Працiвник має право реалiзувати свої здiбностi до продуктивної i творчої працi шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декiлькох пiдприємствах, в установах, органiзацiях, якщо iнше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторiн.
Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дiї, права, обов'язки i вiдповiдальнiсть сторiн (в тому числi матерiальна), умови матерiального забезпечення i органiзацiї працi працiвника, умови розiрвання договору, в тому числi дострокового, можуть встановлюватися угодою сторiн. Сфера застосування контракту визначається законами України. ( Стаття 21 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами N 871-12 вiд 20.03.91, N 263/95-ВР вiд 05.07.95, N 1356-XIV вiд 24.12.99 ) ( Офiцiйне тлумачення частини третьої статтi 21 див. в Рiшеннi Конституцiйного Суду N 12-рп/98 вiд 09.07.98 )
Стаття 22. Гарантiї при укладеннi, змiнi та припиненнiтрудового договору
Забороняється необгрунтована вiдмова у прийняттi на роботу.
Вiдповiдно до Конституцiї України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладеннi, змiнi та припиненнi трудового договору залежно вiд походження, соцiального i майнового стану, расової та нацiональної приналежностi, статi, мови, полiтичних поглядiв, релiгiйних переконань, членства у професiйнiй спiлцi чи iншому об'єднаннi громадян, роду i характеру занять, мiсця проживання не допускається.
Вимоги щодо вiку, рiвня освiти, стану здоров'я працiвника можуть встановлюватись законодавством України. ( Стаття 22 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами N 871-12 вiд 20.03.91, N 6/95-ВР вiд 19.01.95 )
Стаття 23. Строки трудового договору
Трудовий договiр може бути:
1) безстроковим, що укладається на невизначений строк;
2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторiн;
3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.
Строковий трудовий договiр укладається у випадках, коли трудовi вiдносини не можуть бути встановленi на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або iнтересiв працiвника та в iнших випадках, передбачених законодавчими актами. ( Стаття 23 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами N 871-12 вiд 20.03.91, N 6/95-ВР вiд 19.01.95 )
Стаття 24. Укладення трудового договору
Трудовий договiр укладається, як правило, в письмовiй формi. Додержання письмової форми є обов'язковим:
1) при органiзованому наборi працiвникiв;
2) при укладеннi трудового договору про роботу в районах з особливими природними географiчними i геологiчними умовами та умовами пiдвищеного ризику для здоров'я;
3) при укладеннi контракту;
4) у випадках, коли працiвник наполягає на укладеннi трудового договору у письмовiй формi;
5) при укладеннi трудового договору з неповнолiтнiм (стаття 187 цього Кодексу);
6) при укладеннi трудового договору з фiзичною особою;
7) в iнших випадках, передбачених законодавством України.
При укладеннi трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або iнший документ, що посвiдчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освiту (спецiальнiсть, квалiфiкацiю), про стан здоров'я та iншi документи.
Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працiвника на роботу.
Трудовий договiр вважається укладеним i тодi, коли наказ чи розпорядження не були виданi, але працiвника фактично було допущено до роботи.
Особi, запрошенiй на роботу в порядку переведення з iншого пiдприємства, установи, органiзацiї за погодженням мiж керiвниками пiдприємств, установ, органiзацiй, не може бути вiдмовлено в укладеннi трудового договору.
Забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров'я. ( Стаття 24 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 7543-11 вiд 19.05.89; Законами N 3694-12 вiд 15.12.93, N 374/97-ВР вiд 19.06.97, N 1356-XIV вiд 24.12.99 )
Стаття 24-1. Реєстрацiя трудового договору
У разi укладення трудового договору мiж працiвником i фiзичною особою фiзична особа повинна у тижневий строк з моменту фактичного допущення працiвника до роботи зареєструвати укладений у письмовiй формi трудовий договiр у державнiй службi зайнятостi за мiсцем свого проживання у порядку, визначеному Мiнiстерством працi та соцiальної полiтики України. ( Кодекс доповнено статтею 24-1 згiдно iз Законом N 1356-XIV вiд 24.12.99 )
Стаття 25. Заборона вимагати при укладеннi трудового договорудеякi вiдомостi та документи
При укладеннi трудового договору забороняється вимагати вiд осiб, якi поступають на роботу, вiдомостi про їх партiйну i нацiональну приналежнiсть, походження, прописку та документи, подання яких не передбачено законодавством. ( Стаття 25 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами N 871-12 вiд 20.03.91, N 374/97-ВР вiд 19.06.97 )
Стаття 25-1. Обмеження спiльної роботи родичiв напiдприємствi, в установi, органiзацiї
Власник вправi запроваджувати обмеження щодо спiльної роботи на одному i тому ж пiдприємствi, в установi, органiзацiї осiб, якi є близькими родичами чи свояками (батьки, подружжя, брати, сестри, дiти, а також батьки, брати, сестри i дiти подружжя), якщо у зв'язку з виконанням трудових обов'язкiв вони безпосередньо пiдпорядкованi або пiдконтрольнi один одному.
На пiдприємствах, в установах, органiзацiях державної форми власностi порядок запровадження таких обмежень встановлюється законодавством. ( Кодекс доповнено статтею 25-1 згiдно iз Законом N 6/95-ВР вiд 19.01.95 )
Стаття 26. Випробування при прийняттi на роботу
При укладеннi трудового договору може бути обумовлене угодою сторiн випробування з метою перевiрки вiдповiдностi працiвника роботi, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказi (розпорядженнi) про прийняття на роботу.
В перiод випробування на працiвникiв поширюється законодавство про працю.
Випробування не встановлюється при прийняттi на роботу: осiб, якi не досягли вiсiмнадцяти рокiв; молодих робiтникiв пiсля закiнчення професiйних навчально-виховних закладiв; молодих спецiалiстiв пiсля закiнчення вищих навчальних закладiв; осiб, звiльнених у запас з вiйськової чи альтернативної (невiйськової) служби; iнвалiдiв, направлених на роботу вiдповiдно до рекомендацiї медико-соцiальної експертизи. Випробування не встановлюється також при прийняттi на роботу в iншу мiсцевiсть i при переведеннi на роботу на iнше пiдприємство, в установу, органiзацiю, а також в iнших випадках, якщо це передбачено законодавством. ( Стаття 26 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами N 871-12 вiд 20.03.91, N 6/95-ВР вiд 19.01.95 )
Стаття 27. Строк випробування при прийняттi на роботу
Строк випробування при прийняттi на роботу, якщо iнше не встановлено законодавством України, не може перевищувати трьох мiсяцiв, а в окремих випадках, за погодженням з вiдповiдним виборним органом первинної профспiлкової органiзацiї, - шести мiсяцiв.
Строк випробування при прийняттi на роботу робiтникiв не може перевищувати одного мiсяця.
Якщо працiвник в перiод випробування був вiдсутнiй на роботi у зв'язку з тимчасовою непрацездатнiстю або з iнших поважних причин, строк випробування може бути продовжено на вiдповiдну кiлькiсть днiв, протягом яких вiн був вiдсутнiй. ( Стаття 27 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 5938-11 вiд 27.05.88; Законами N 871-12 вiд 20.03.91, N 263/95-ВР вiд 05.07.95, N 1096-IV вiд 10.07.2003 )
Стаття 28. Результати випробування при прийняттi на роботу
Коли строк випробування закiнчився, а працiвник продовжує працювати, то вiн вважається таким, що витримав випробування, i наступне розiрвання трудового договору допускається лише на загальних пiдставах.
Якщо протягом строку випробування встановлено невiдповiднiсть працiвника роботi, на яку його прийнято, власник або уповноважений ним орган протягом цього строку вправi розiрвати трудовий договiр. Розiрвання трудового договору з цих пiдстав може бути оскаржене працiвником в порядку, встановленому для розгляду трудових спорiв у питаннях звiльнення. ( Стаття 28 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 871-12 вiд 20.03.91 )
Стаття 29. Обов'язок власника або уповноваженого ниморгану проiнструктувати працiвника i визначитийому робоче мiсце
До початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний:
1) роз'яснити працiвниковi його права i обов'язки та проiнформувати пiд розписку про умови працi, наявнiсть на робочому мiсцi, де вiн буде працювати, небезпечних i шкiдливих виробничих факторiв, якi ще не усунуто, та можливi наслiдки їх впливу на здоров'я, його права на пiльги i компенсацiї за роботу в таких умовах вiдповiдно до чинного законодавства i колективного договору;
2) ознайомити працiвника з правилами внутрiшнього трудового розпорядку та колективним договором;
3) визначити працiвниковi робоче мiсце, забезпечити його необхiдними для роботи засобами;
4) проiнструктувати працiвника з технiки безпеки, виробничої санiтарiї, гiгiєни працi i протипожежної охорони. ( Стаття 29 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 5938-11 вiд 27.05.88; Законом N 3694-12 вiд 15.12.93 )
Стаття 30. Обов'язок працiвника особисто виконуватидоручену йому роботу
Працiвник повинен виконувати доручену йому роботу особисто i не має права передоручати її виконання iншiй особi, за винятком випадкiв, передбачених законодавством. ( Стаття 30 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 871-12 вiд 20.03.91 )
Стаття 31. Заборона вимагати виконання роботи,не обумовленої трудовим договором
Власник або уповноважений ним орган не має права вимагати вiд працiвника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором. ( Стаття 31 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 871-12 вiд 20.03.91 )
Стаття 32. Переведення на iншу роботу. Змiна iстотних умов працi
Переведення на iншу роботу на тому ж пiдприємствi, в установi, органiзацiї, а також переведення на роботу на iнше пiдприємство, в установу, органiзацiю або в iншу мiсцевiсть, хоча б разом з пiдприємством, установою, органiзацiєю, допускається тiльки за згодою працiвника, за винятком випадкiв, передбачених у статтi 33 цього Кодексу та в iнших випадках, передбачених законодавством.
Не вважається переведенням на iншу роботу i не потребує згоди працiвника перемiщення його на тому ж пiдприємствi, в установi, органiзацiї на iнше робоче мiсце, в iнший структурний пiдроздiл у тiй же мiсцевостi, доручення роботи на iншому механiзмi або агрегатi у межах спецiальностi, квалiфiкацiї чи посади, обумовленої трудовим договором. Власник або уповноважений ним орган не має права перемiщати працiвника на роботу, протипоказану йому за станом здоров'я.
У зв'язку iз змiнами в органiзацiї виробництва i працi допускається змiна iстотних умов працi при продовженнi роботи за тiєю ж спецiальнiстю, квалiфiкацiєю чи посадою. Про змiну iстотних умов працi - систем та розмiрiв оплати працi, пiльг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, сумiщення професiй, змiну розрядiв i найменування посад та iнших - працiвник повинен бути повiдомлений не пiзнiше нiж за два мiсяцi.
Якщо колишнi iстотнi умови працi не може бути збережено, а працiвник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договiр припиняється за пунктом 6 статтi 36 цього Кодексу. ( Стаття 32 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 5938-11 вiд 27.05.88; Законами N 871-12 вiд 20.03.91, N 1356-XIV вiд 24.12.99 )
Стаття 33. Тимчасове переведення працiвника на iншу роботу,не обумовлену трудовим договором
Тимчасове переведення працiвника на iншу роботу, не обумовлену трудовим договором, допускається лише за його згодою.
Власник або уповноважений ним орган має право перевести працiвника строком до одного мiсяця на iншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди, якщо вона не протипоказана працiвниковi за станом здоров'я, лише для вiдвернення або лiквiдацiї наслiдкiв стихiйного лиха, епiдемiй, епiзоотiй, виробничих аварiй, а також iнших обставин, якi ставлять або можуть поставити пiд загрозу життя чи нормальнi життєвi умови людей, з оплатою працi за виконану роботу, але не нижчою, нiж середнiй заробiток за попередньою роботою.
У випадках, зазначених у частинi другiй цiєї статтi, забороняється тимчасове переведення на iншу роботу вагiтних жiнок, жiнок, якi мають дитину-iнвалiда або дитину вiком до шести рокiв, а також осiб вiком до вiсiмнадцяти рокiв без їх згоди. ( Стаття 33 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 871-12 вiд 20.03.91; в редакцiї Закону N 1356-XIV вiд 24.12.99 )
Стаття 34. Тимчасове переведення на iншу роботув разi простою
Простiй - це зупинення роботи, викликане вiдсутнiстю органiзацiйних або технiчних умов, необхiдних для виконання роботи, невiдворотною силою або iншими обставинами.
У разi простою працiвники можуть бути переведенi за їх згодою з урахуванням спецiальностi i квалiфiкацiї на iншу роботу на тому ж пiдприємствi, в установi, органiзацiї на весь час простою або на iнше пiдприємство, в установу, органiзацiю, але в тiй самiй мiсцевостi на строк до одного мiсяця. ( Стаття 34 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 871-12 вiд 20.03.91; в редакцiї Закону N 1356-XIV вiд 24.12.99 )
( Статтю 35 виключено на пiдставi Закону N 1356-XIV вiд 24.12.99 )
Стаття 36. Пiдстави припинення трудового договору
Пiдставами припинення трудового договору є:
1) угода сторiн;
2) закiнчення строку (пункти 2 i 3 статтi 23), крiм випадкiв, коли трудовi вiдносини фактично тривають i жодна з сторiн не поставила вимогу про їх припинення;
3) призов або вступ працiвника на вiйськову службу, направлення на альтернативну (невiйськову) службу;
4) розiрвання трудового договору з iнiцiативи працiвника (статтi 38, 39), з iнiцiативи власника або уповноваженого ним органу (статтi 40, 41) або на вимогу профспiлкового чи iншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45);
5) переведення працiвника, за його згодою, на iнше пiдприємство, в установу, органiзацiю або перехiд на виборну посаду;
6) вiдмова працiвника вiд переведення на роботу в iншу мiсцевiсть разом з пiдприємством, установою, органiзацiєю, а також вiдмова вiд продовження роботи у зв'язку iз змiною iстотних умов працi;
7) набрання законної сили вироком суду, яким працiвника засуджено (крiм випадкiв звiльнення вiд вiдбування покарання з випробуванням) до позбавлення волi або до iншого покарання, яке виключає можливiсть продовження даної роботи;
8) пiдстави, передбаченi контрактом.
Змiна пiдпорядкованостi пiдприємства, установи, органiзацiї не припиняє дiї трудового договору.
У разi змiни власника пiдприємства, а також у разi його реорганiзацiї (злиття, приєднання, подiлу, видiлення, перетворення) дiя трудового договору працiвника продовжується. Припинення трудового договору з iнiцiативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разi скорочення чисельностi або штату працiвникiв (пункт 1 частини першої статтi 40). ( Стаття 36 iз змiнами, внесеними згiдно з Указами ПВР N 2240-10 вiд 29.07.81, N 6237-10 вiд 21.12.83, N 5938-11 вiд 27.05.88; Законами N 871-12 вiд 20.03.91, N 6/95-ВР вiд 19.01.95, N 487-IV вiд 06.02.2003 )
Стаття 37. Припинення трудового договору з працiвником,направленим за постановою суду на примусовелiкування
Крiм пiдстав, передбачених статтею 36 цього Кодексу, трудовий договiр припиняється також у випадку направлення працiвника за постановою суду до лiкувально-трудового профiлакторiю.
Стаття 38. Розiрвання трудового договору, укладеного наневизначений строк, з iнiцiативи працiвника
Працiвник має право розiрвати трудовий договiр, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижнi. У разi, коли заява працiвника про звiльнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливiстю продовжувати роботу (переїзд на нове мiсце проживання; переведення чоловiка або дружини на роботу в iншу мiсцевiсть; вступ до навчального закладу; неможливiсть проживання у данiй мiсцевостi, пiдтверджена медичним висновком; вагiтнiсть; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирiчного вiку або дитиною-iнвалiдом; догляд за хворим членом сiм'ї вiдповiдно до медичного висновку або iнвалiдом I групи; вихiд на пенсiю; прийняття на роботу за конкурсом, а також з iнших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розiрвати трудовий договiр у строк, про який просить працiвник.
Якщо працiвник пiсля закiнчення строку попередження про звiльнення не залишив роботи i не вимагає розiрвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправi звiльнити його за поданою ранiше заявою, крiм випадкiв, коли на його мiсце запрошено iншого працiвника, якому вiдповiдно до законодавства не може бути вiдмовлено в укладеннi трудового договору.
Працiвник має право у визначений ним строк розiрвати трудовий договiр за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору. ( Стаття 38 iз змiнами, внесеними згiдно з Указами ПВР N 5584-09 вiд 17.01.80, N 6237-10 вiд 21.12.83, N 7543-11 вiд 19.05.89; Законами N 871-12 вiд 20.03.91, N 3694-12 вiд 15.12.93, N 6/95-ВР вiд 19.01.95, N 1356-XIV вiд 24.12.99 )
Стаття 39. Розiрвання строкового трудового договоруз iнiцiативи працiвника
Строковий трудовий договiр (пункти 2 i 3 статтi 23) пiдлягає розiрванню достроково на вимогу працiвника в разi його хвороби або iнвалiдностi, якi перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору та у випадках, передбачених частиною першою статтi 38 цього Кодексу.
Спори про дострокове розiрвання трудового договору вирiшуються в загальному порядку, встановленому для розгляду трудових спорiв. ( Стаття 39 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 6/95-ВР вiд 19.01.95 )
Стаття 39-1. Продовження дiї строкового трудового договоруна невизначений строк
Якщо пiсля закiнчення строку трудового договору (пункти 2 i 3 статтi 23) трудовi вiдносини фактично тривають i жодна iз сторiн не вимагає їх припинення, дiя цього договору вважається продовженою на невизначений строк.
Трудовi договори, що були переукладенi один чи декiлька разiв, за винятком випадкiв, передбачених частиною другою статтi 23, вважаються такими, що укладенi на невизначений строк. ( Кодекс доповнено статтею 39-1 згiдно iз Законом N 6/95-ВР вiд 19.01.95 )
Стаття 40. Розiрвання трудового договору з iнiцiатививласника або уповноваженого ним органу
Трудовий договiр, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договiр до закiнчення строку його чинностi можуть бути розiрванi власником або уповноваженим ним органом лише у випадках:
1) змiн в органiзацiї виробництва i працi, в тому числi лiквiдацiї, реорганiзацiї, банкрутства або перепрофiлювання пiдприємства, установи, органiзацiї, скорочення чисельностi або штату працiвникiв;
( Пункт 1-1 статтi 40 втратив чиннiсть на пiдставi Закону N 92/94-ВР вiд 12.07.94 )
2) виявленої невiдповiдностi працiвника займанiй посадi або виконуванiй роботi внаслiдок недостатньої квалiфiкацiї або стану здоров'я, якi перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разi скасування допуску до державної таємницi, якщо виконання покладених на нього обов'язкiв вимагає доступу до державної таємницi; ( Пункт 2 частини першої статтi 40 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 1703-IV вiд 11.05.2004 )
3) систематичного невиконання працiвником без поважних причин обов'язкiв, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрiшнього трудового розпорядку, якщо до працiвника ранiше застосовувалися заходи дисциплiнарного чи громадського стягнення;
4) прогулу (в тому числi вiдсутностi на роботi бiльше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;
5) нез'явлення на роботу протягом бiльш як чотирьох мiсяцiв пiдряд внаслiдок тимчасової непрацездатностi, не рахуючи вiдпустки по вагiтностi i родах, якщо законодавством не встановлений тривалiший строк збереження мiсця роботи (посади) при певному захворюваннi. За працiвниками, якi втратили працездатнiсть у зв'язку з трудовим калiцтвом або професiйним захворюванням, мiсце роботи (посада) зберiгається до вiдновлення працездатностi або встановлення iнвалiдностi;
6) поновлення на роботi працiвника, який ранiше виконував цю роботу;
7) появи на роботi в нетверезому станi, у станi наркотичного або токсичного сп'янiння;
8) вчинення за мiсцем роботи розкрадання (в тому числi дрiбного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенцiї якого входить накладення адмiнiстративного стягнення або застосування заходiв громадського впливу.
( Пункт 9 частини першої статтi 40 виключено на пiдставi Закону N 1356-XIV вiд 24.12.99 )
Звiльнення з пiдстав, зазначених у пунктах 1, 2 i 6 цiєї статтi, допускається, якщо неможливо перевести працiвника, за його згодою, на iншу роботу.
( Частину третю статтi 40 виключено на пiдставi Закону N 6/95-ВР вiд 19.01.95 )
Не допускається звiльнення працiвника з iнiцiативи власника або уповноваженого ним органу в перiод його тимчасової непрацездатностi (крiм звiльнення за пунктом 5 цiєї статтi), а також у перiод перебування працiвника у вiдпустцi. Це правило не поширюється на випадок повної лiквiдацiї пiдприємства, установи, органiзацiї. ( Стаття 40 iз змiнами, внесеними згiдно з Указами ПВР N 6237-10 вiд 21.12.83, N 2444-11 вiд 27.06.86, N 5938-11 вiд 27.05.88; Законами N 871-12 вiд 20.03.91, N 6/95-ВР вiд 19.01.95, N 263/95-ВР вiд 05.07.95, N 2343-XII вiд 14.05.92 - в редакцiї Закону N 784-XIV вiд 30.06.99 - набирає чинностi з 1 сiчня 2000 року, iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 1356-XIV вiд 24.12.99 )
Стаття 41. Додатковi пiдстави розiрвання трудовогодоговору з iнiцiативи власника або уповноваженогоним органу з окремими категорiями працiвникiв запевних умов
Крiм пiдстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договiр з iнiцiативи власника або уповноваженого ним органу може бути розiрваний також у випадках:
1) одноразового грубого порушення трудових обов'язкiв керiвником пiдприємства, установи, органiзацiї всiх форм власностi (фiлiалу, представництва, вiддiлення та iншого вiдокремленого пiдроздiлу), його заступниками, головним бухгалтером пiдприємства, установи, органiзацiї, його заступниками, а також службовими особами митних органiв, державних податкових iнспекцiй, яким присвоєно персональнi звання, i службовими особами державної контрольно-ревiзiйної служби та органiв державного контролю за цiнами;
1-1) винних дiй керiвника пiдприємства, установи, органiзацiї, внаслiдок чого заробiтна плата виплачувалася несвоєчасно або в розмiрах, нижчих вiд установленого законом розмiру мiнiмальної заробiтної плати;
2) винних дiй працiвника, який безпосередньо обслуговує грошовi, товарнi або культурнi цiнностi, якщо цi дiї дають пiдстави для втрати довiр'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу;
3) вчинення працiвником, який виконує виховнi функцiї, аморального проступку, не сумiсного з продовженням даної роботи.
Розiрвання договору у випадках, передбачених цiєю статтею, провадиться з додержанням вимог частини третьої статтi 40, а у випадках, передбачених пунктами 2 i 3, - також вимог статтi 43 цього Кодексу. ( Стаття 41 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 5938-11 вiд 27.05.88; Законами N 871-12 вiд 20.03.91, N 3632-12 вiд 19.11.93, N 6/95-ВР вiд 19.01.95, N 184-IV вiд 17.10.2002, N 534-V вiд 22.12.2006 )
Стаття 42. Переважне право на залишення на роботi прививiльненнi працiвникiв у зв'язку iз змiнамив органiзацiї виробництва i працi
При скороченнi чисельностi чи штату працiвникiв у зв'язку iз змiнами в органiзацiї виробництва i працi переважне право на залишення на роботi надається працiвникам з бiльш високою квалiфiкацiєю i продуктивнiстю працi.
При рiвних умовах продуктивностi працi i квалiфiкацiї перевага в залишеннi на роботi надається:
1) сiмейним - при наявностi двох i бiльше утриманцiв;
2) особам, в сiм'ї яких немає iнших працiвникiв з самостiйним заробiтком;
3) працiвникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному пiдприємствi, в установi, органiзацiї;
4) працiвникам, якi навчаються у вищих i середнiх спецiальних учбових закладах без вiдриву вiд виробництва;
5) учасникам бойових дiй, iнвалiдам вiйни та особам, на яких поширюється чиннiсть Закону України "Про статус ветеранiв вiйни, гарантiї їх соцiального захисту" ( 3551-12 );
6) авторам винаходiв, корисних моделей, промислових зразкiв i рацiоналiзаторських пропозицiй;
7) працiвникам, якi дiстали на цьому пiдприємствi, в установi, органiзацiї трудове калiцтво або професiйне захворювання;
8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти рокiв з часу повернення на постiйне мiсце проживання до України;
9) працiвникам з числа колишнiх вiйськовослужбовцiв строкової служби та осiб, якi проходили альтернативну (невiйськову) службу, - протягом двох рокiв з дня звiльнення їх зi служби.
Перевага в залишеннi на роботi може надаватися й iншим категорiям працiвникiв, якщо це передбачено законодавством України. ( Стаття 42 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 7543-11 вiд 19.05.89; Законами N 871-12 вiд 20.03.91, N 3706-12 вiд 16.12.93, N 6/95-ВР вiд 19.01.95, N 75/95-ВР вiд 28.02.95, N 263/95-ВР вiд 05.07.95 )
Стаття 42-1. Переважне право на укладення трудового договоруу разi поворотного прийняття на роботу
Працiвник, з яким розiрвано трудовий договiр з пiдстав, передбачених пунктом 1 статтi 40 цього Кодексу (крiм випадку лiквiдацiї пiдприємства, установи, органiзацiї), протягом одного року має право на укладення трудового договору у разi поворотного прийняття на роботу, якщо власник або уповноважений ним орган проводить прийняття на роботу працiвникiв аналогiчної квалiфiкацiї.
Переважне право на укладення трудового договору у разi поворотного прийняття на роботу надається особам, зазначеним у статтi 42 цього Кодексу, та в iнших випадках, передбачених колективним договором.
Умови вiдновлення соцiально-побутових пiльг, якi працiвники мали до вивiльнення, визначаються колективним договором. ( Кодекс доповнено статтею 42-1 згiдно iз Законом N 6/95-ВР вiд 19.01.95 )
Стаття 43. Розiрвання трудового договору з iнiцiатививласника або уповноваженого ним органу запопередньою згодою виборного органу первинноїпрофспiлкової органiзацiї (профспiлковогопредставника)
Розiрвання трудового договору з пiдстав, передбачених пунктами 1 (крiм випадку лiквiдацiї пiдприємства, установи, органiзацiї), 2-5, 7 статтi 40 i пунктами 2 i 3 статтi 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспiлкового представника), первинної профспiлкової органiзацiї, членом якої є працiвник.
У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспiлкової органiзацiї, членом якої є працiвник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обгрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розiрвання трудового договору з працiвником.
Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутностi працiвника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разi вiдсутностi працiвника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працiвника вiд його iменi може виступати iнша особа, у тому числi адвокат. Якщо працiвник або його представник не з'явився на засiдання, розгляд заяви вiдкладається до наступного засiдання у межах строку, визначеного частиною другою цiєї статтi. У разi повторної неявки працiвника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його вiдсутностi.
У разi якщо виборний орган первинної профспiлкової органiзацiї не утворюється, згоду на розiрвання трудового договору надає профспiлковий представник, уповноважений на представництво iнтересiв членiв професiйної спiлки згiдно iз статутом.
Виборний орган первинної профспiлкової органiзацiї (профспiлковий представник) повiдомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рiшення у письмовiй формi в триденний строк пiсля його прийняття. У разi пропуску цього строку вважається, що профспiлковий орган дав згоду на розiрвання трудового договору.
Якщо працiвник одночасно є членом кiлькох первинних профспiлкових органiзацiй, якi дiють на пiдприємствi, в установi, органiзацiї, згоду на його звiльнення дає виборний орган тiєї первинної профспiлкової органiзацiї, до якої звернувся власник або уповноважений ним орган.
Рiшення виборного органу первинної профспiлкової органiзацiї (профспiлкового представника) про вiдмову в наданнi згоди на розiрвання трудового договору повинно бути обгрунтованим. У разi якщо в рiшеннi немає обгрунтування вiдмови в наданнi згоди на розiрвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звiльнити працiвника без згоди виборного органу первинної профспiлкової органiзацiї (профспiлкового представника).
Власник або уповноважений ним орган має право розiрвати трудовий договiр не пiзнiш як через мiсяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспiлкової органiзацiї (профспiлкового представника).
Якщо розiрвання трудового договору з працiвником проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до виборного органу первинної профспiлкової органiзацiї (профспiлкового представника), суд зупиняє провадження по справi, запитує згоду виборного органу первинної профспiлкової органiзацiї (профспiлкового представника) i пiсля її одержання або вiдмови виборного органу первинної профспiлкової органiзацiї (профспiлкового представника) в дачi згоди на звiльнення працiвника (частина перша цiєї статтi) розглядає спiр по сутi. ( Стаття 43 iз змiнами, внесеними згiдно з Указами ПВР N 4617-10 вiд 24.01.83, N 2444-11 вiд 27.06.86, N 5938-11 вiд 27.05.88; Законами N 871-12 вiд 20.03.91, N 2134-12 вiд 18.02.92, N 3719-12 вiд 16.12.93, N 6/95-ВР вiд 19.01.95, N 2343-III вiд 05.04.2001, N 1096-IV вiд 10.07.2003 )
Стаття 43-1. Розiрвання трудового договору з iнiцiатививласника або уповноваженого ним органу безпопередньої згоди виборного органу первинноїпрофспiлкової органiзацiї (профспiлковогопредставника)
Розiрвання трудового договору з iнiцiативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспiлкової органiзацiї (профспiлкового представника) допускається у випадках:
лiквiдацiї пiдприємства, установи, органiзацiї;
незадовiльного результату випробування, обумовленого при прийняттi на роботу;
звiльнення з сумiщуваної роботи у зв'язку з прийняттям на роботу iншого працiвника, який не є сумiсником, а також у зв'язку з обмеженнями на роботу за сумiсництвом, передбаченими законодавством;
поновлення на роботi працiвника, який ранiше виконував цю роботу;
звiльнення працiвника, який не є членом первинної профспiлкової органiзацiї, що дiє на пiдприємствi, в установi, органiзацiї;
звiльнення з пiдприємства, установи, органiзацiї, де немає первинної профспiлкової органiзацiї;
звiльнення керiвника пiдприємства, установи, органiзацiї (фiлiалу, представництва, вiддiлення та iншого вiдокремленого пiдроздiлу), його заступникiв, головного бухгалтера пiдприємства, установи, органiзацiї, його заступникiв, а також службових осiб митних органiв, державних податкових iнспекцiй, яким присвоєно персональнi звання, i службових осiб державної контрольно-ревiзiйної служби та органiв державного контролю за цiнами; керiвних працiвникiв, якi обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами мiсцевого та регiонального самоврядування, а також громадськими органiзацiями та iншими об'єднаннями громадян;
звiльнення працiвника, який вчинив за мiсцем роботи розкрадання (в тому числi дрiбне) майна власника, встановлене вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенцiї якого входить накладення адмiнiстративного стягнення або застосування заходiв громадського впливу.
Законодавством можуть бути передбаченi й iншi випадки розiрвання трудового договору з iнiцiативи власника або уповноваженого ним органу без згоди вiдповiдного виборного органу первинної профспiлкової органiзацiї (профспiлкового представника). ( Кодекс доповнено статтею 43-1 згiдно iз Законом N 2134-12 вiд 18.02.92; iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами N 3632-12 вiд 19.11.93, N 3719-12 вiд 16.12.93, N 6/95-ВР вiд 19.01.95, N 1096-IV вiд 10.07.2003 )
( Офiцiйне тлумачення поняття, використаного в абзацi шостому частини першої статтi 43-1 див. в Рiшеннi Конституцiйного Суду N 14-рп/98 вiд 29.10.98 )
Стаття 44. Вихiдна допомога
При припиненнi трудового договору з пiдстав, зазначених у пунктi 6 статтi 36 та пунктах 1, 2 i 6 статтi 40 цього Кодексу, працiвниковi виплачується вихiдна допомога у розмiрi не менше середнього мiсячного заробiтку; внаслiдок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статтi 38 i 39) - у розмiрi, передбаченому колективним договором, але не менше тримiсячного середнього заробiтку. ( Стаття 44 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 5938-11 вiд 27.05.88; Законами N 871-12 вiд 20.03.91, N 3694-12 вiд 15.12.93, N 6/95-ВР вiд 19.01.95; в редакцiї Закону N 1356-XIV вiд 24.12.99; iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 1014-V вiд 11.05.2007 )
Стаття 45. Розiрвання трудового договору з керiвником навимогу виборного органу первинної профспiлковоїорганiзацiї (профспiлкового представника)
На вимогу виборного органу первинної профспiлкової органiзацiї (профспiлкового представника) власник або уповноважений ним орган повинен розiрвати трудовий договiр з керiвником пiдприємства, установи, органiзацiї, якщо вiн порушує законодавство про працю, про колективнi договори i угоди, Закон України "Про професiйнi спiлки, їх права та гарантiї дiяльностi" ( 1045-14 ).
Якщо власник або уповноважений ним орган, або керiвник, стосовно якого пред'явлено вимогу про розiрвання трудового договору, не згоден з цiєю вимогою, вiн може оскаржити рiшення виборного органу первинної профспiлкової органiзацiї (профспiлкового представника) до суду у двотижневий строк з дня отримання рiшення. У цьому разi виконання вимоги про розiрвання трудового договору зупиняється до винесення судом рiшення.
У разi, коли рiшення виборного органу первинної профспiлкової органiзацiї (профспiлкового представника) не виконано i не оскаржено у зазначений строк, виборний орган первинної профспiлкової органiзацiї (профспiлковий представник) у цей же строк може оскаржити до суду дiяльнiсть або бездiяльнiсть посадових осiб, органiв, до компетенцiї яких належить розiрвання трудового договору з керiвником пiдприємства, установи, органiзацiї. ( Стаття 45 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 5938-11 вiд 27.05.88; Законами N 871-12 вiд 20.03.91, N 6/95-ВР вiд 19.01.95, в редакцiї Закону N 2343-III вiд 05.04.2001, iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 1096-IV вiд 10.07.2003 )
Стаття 46. Вiдсторонення вiд роботи
Вiдсторонення працiвникiв вiд роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разi: появи на роботi в нетверезому станi, у станi наркотичного або токсичного сп'янiння; вiдмови або ухилення вiд обов'язкових медичних оглядiв, навчання, iнструктажу i перевiрки знань з охорони працi та протипожежної охорони; в iнших випадках, передбачених законодавством. ( Стаття 46 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 6/95-ВР вiд 19.01.95 )
Стаття 47. Обов'язок власника або уповноваженого ниморгану провести розрахунок з працiвникомi видати йому трудову книжку
Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звiльнення видати працiвниковi належно оформлену трудову книжку i провести з ним розрахунок у строки, зазначенi в статтi 116 цього Кодексу.
У разi звiльнення працiвника з iнiцiативи власника або уповноваженого ним органу вiн зобов'язаний також у день звiльнення видати йому копiю наказу про звiльнення з роботи. В iнших випадках звiльнення копiя наказу видається на вимогу працiвника. ( Стаття 47 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 2240-10 вiд 29.07.81; Законом N 871-12 вiд 20.03.91 )
Стаття 48. Трудовi книжки
Трудова книжка є основним документом про трудову дiяльнiсть працiвника.
Трудовi книжки ведуться на всiх працiвникiв, якi працюють на пiдприємствi, в установi, органiзацiї або у фiзичної особи понад п'ять днiв. Трудовi книжки ведуться також на позаштатних працiвникiв при умовi, якщо вони пiдлягають загальнообов'язковому державному соцiальному страхуванню.
Працiвникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пiзнiше п'яти днiв пiсля прийняття на роботу.
До трудової книжки заносяться вiдомостi про роботу, заохочення та нагороди за успiхи в роботi на пiдприємствi, в установi, органiзацiї; вiдомостi про стягнення до неї не заносяться.
Порядок ведення трудових книжок визначається Кабiнетом Мiнiстрiв України. ( Стаття 48 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами N 871-12 вiд 20.03.91, N 374/97-ВР вiд 19.06.97, N 1356-XIV вiд 24.12.99, N 429-IV вiд 16.01.2003 )
Стаття 49. Видача довiдки про роботу та заробiтну плату
Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працiвниковi на його вимогу довiдку про його роботу на даному пiдприємствi, в установi, органiзацiї iз зазначенням спецiальностi, квалiфiкацiї, посади, часу роботи i розмiру заробiтної плати. ( Стаття 49 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 871-12 вiд 20.03.91 )
Глава III-АЗабезпечення зайнятостi вивiльнюваних працiвникiв
( Кодекс доповнено главою III-А згiдно з Указом ПВР N 5938-11 вiд 27.05.88 )
( Статтю 49-1 виключено на пiдставi Закону N 263/95-ВР вiд 05.07.95 )
Стаття 49-2. Порядок вивiльнення працiвникiв
Про наступне вивiльнення працiвникiв персонально попереджають не пiзнiше нiж за два мiсяцi.
При вивiльненнi працiвникiв у випадках змiн в органiзацiї виробництва i працi враховується переважне право на залишення на роботi, передбачене законодавством.
Одночасно з попередженням про звiльнення у зв'язку iз змiнами в органiзацiї виробництва i працi власник або уповноважений ним орган пропонує працiвниковi iншу роботу на тому ж пiдприємствi, в установi, органiзацiї. При вiдсутностi роботи за вiдповiдною професiєю чи спецiальнiстю, а також у разi вiдмови працiвника вiд переведення на iншу роботу на тому ж пiдприємствi, в установi, органiзацiї працiвник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятостi або працевлаштовується самостiйно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до вiдома державної служби зайнятостi про наступне вивiльнення працiвника iз зазначенням його професiї, спецiальностi, квалiфiкацiї та розмiру оплати працi.
Державна служба зайнятостi пропонує працiвниковi роботу в тiй же чи iншiй мiсцевостi за його професiєю, спецiальнiстю, квалiфiкацiєю, а при її вiдсутностi - здiйснює пiдбiр iншої роботи з урахуванням iндивiдуальних побажань i суспiльних потреб. При необхiдностi працiвника може бути направлено, за його згодою, на навчання новiй професiї (спецiальностi) з наступним наданням йому роботи. ( Стаття 49-2 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами N 871-12 вiд 20.03.91, N 263/95-ВР вiд 05.07.95 )
( Стаття 49-3 втратила чиннiсть з 1 сiчня 2001 року на пiдставi Закону N 2213-III вiд 11.01.2001 )
Стаття 49-4. Зайнятiсть населення
Зайнятiсть суспiльно корисною працею осiб, якi припинили трудовi вiдносини з пiдстав, передбачених цим Кодексом, при неможливостi їх самостiйного працевлаштування, забезпечується вiдповiдно до Закону України "Про зайнятiсть населення" ( 803-12 ).
Лiквiдацiя, реорганiзацiя пiдприємств, змiна форм власностi або часткове зупинення виробництва, що тягнуть за собою скорочення чисельностi або штату працiвникiв, погiршення умов працi, можуть здiйснюватися тiльки пiсля завчасного надання професiйним спiлкам iнформацiї з цього питання, включаючи iнформацiю про причини наступних звiльнень, кiлькiсть i категорiї працiвникiв, яких це може стосуватися, про строки проведення звiльнення. Власник або уповноважений ним орган не пiзнiше трьох мiсяцiв з часу прийняття рiшення проводить консультацiї з професiйними спiлками про заходи щодо запобiгання звiльненню чи зведенню їх кiлькостi до мiнiмуму або пом'якшення несприятливих наслiдкiв будь-якого звiльнення.
Професiйнi спiлки мають право вносити пропозицiї вiдповiдним органам про перенесення строкiв або тимчасове припинення чи вiдмiну заходiв, пов'язаних з вивiльненням працiвникiв. ( Кодекс доповнено статтею 49-4 згiдно iз Законом N 871-12 вiд 20.03.91, iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 2343-III вiд 05.04.2001 )
Глава IVРобочий час
Стаття 50. Норма тривалостi робочого часу
Нормальна тривалiсть робочого часу працiвникiв не може перевищувати 40 годин на тиждень.
Пiдприємства i органiзацiї при укладеннi колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалостi робочого часу, нiж передбачено в частинi першiй цiєї статтi. ( Стаття 50 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами N 871-12 вiд 20.03.91, N 3610-12 вiд 17.11.93 )
Стаття 51. Скорочена тривалiсть робочого часу
Скорочена тривалiсть робочого часу встановлюється:
1) для працiвникiв вiком вiд 16 до 18 рокiв - 36 годин на тиждень, для осiб вiком вiд 15 до 16 рокiв (учнiв вiком вiд 14 до 15 рокiв, якi працюють в перiод канiкул) - 24 години на тиждень.
Тривалiсть робочого часу учнiв, якi працюють протягом навчального року у вiльний вiд навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалостi робочого часу, передбаченої в абзацi першому цього пункту для осiб вiдповiдного вiку;
2) для працiвникiв, зайнятих на роботах з шкiдливими умовами працi, - не бiльш як 36 годин на тиждень.
Перелiк виробництв, цехiв, професiй i посад з шкiдливими умовами працi, робота в яких дає право на скорочену тривалiсть робочого часу, затверджується в порядку, встановленому законодавством.
Крiм того, законодавством встановлюється скорочена тривалiсть робочого часу для окремих категорiй працiвникiв (учителiв, лiкарiв та iнших).
Скорочена тривалiсть робочого часу може встановлюватись за рахунок власних коштiв на пiдприємствах i в органiзацiях для жiнок, якi мають дiтей вiком до чотирнадцяти рокiв або дитину-iнвалiда. ( Стаття 51 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами N 871-12 вiд 20.03.91, N 3610-12 вiд 17.11.93, N 263/95-ВР вiд 05.07.95 )
Стаття 52. П'ятиденний i шестиденний робочий тиждень та тривалiсть щоденної роботи
Для працiвникiв установлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихiдними днями. При п'ятиденному робочому тижнi тривалiсть щоденної роботи (змiни) визначається правилами внутрiшнього трудового розпорядку або графiками змiнностi, якi затверджує власник або уповноважений ним орган за погодженням з виборним органом первинної профспiлкової органiзацiї (профспiлковим представником) пiдприємства, установи, органiзацiї з додержанням установленої тривалостi робочого тижня (статтi 50 i 51).
На тих пiдприємствах, в установах, органiзацiях, де за характером виробництва та умовами роботи запровадження п'ятиденного робочого тижня є недоцiльним, встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихiдним днем. При шестиденному робочому тижнi тривалiсть щоденної роботи не може перевищувати 7 годин при тижневiй нормi 40 годин, 6 годин при тижневiй нормi 36 годин i 4 годин при тижневiй нормi 24 години.
П'ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлюється власником або уповноваженим ним органом спiльно з виборним органом первинної профспiлкової органiзацiї (профспiлковим представником) з урахуванням специфiки роботи, думки трудового колективу i за погодженням з мiсцевою Радою народних депутатiв. ( Стаття 52 iз змiнами, внесеними згiдно з Указами ПВР N 4617-10 вiд 24.01.83, N 5938-11 вiд 27.05.88; Законами N 871-12 вiд 20.03.91, N 3610-12 вiд 17.11.93, N 1096-IV вiд 10.07.2003 )
Стаття 53. Тривалiсть роботи напередоднi святкових,неробочих i вихiдних днiв
Напередоднi святкових i неробочих днiв (стаття 73) тривалiсть роботи працiвникiв, крiм працiвникiв, зазначених у статтi 51 цього Кодексу, скорочується на одну годину як при п'ятиденному, так i при шестиденному робочому тижнi.
Напередоднi вихiдних днiв тривалiсть роботи при шестиденному робочому тижнi не може перевищувати 5 годин. ( Стаття 53 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами N 871-12 вiд 20.03.91, N 3610-12 вiд 17.11.93 )
Стаття 54. Тривалiсть роботи в нiчний час
При роботi в нiчний час встановлена тривалiсть роботи (змiни) скорочується на одну годину. Це правило не поширюється на працiвникiв, для яких уже передбачено скорочення робочого часу (пункт 2 частини першої i частина третя статтi 51).
Тривалiсть нiчної роботи зрiвнюється з денною в тих випадках, коли це необхiдно за умовами виробництва, зокрема у безперервних виробництвах, а також на змiнних роботах при шестиденному робочому тижнi з одним вихiдним днем.
Нiчним вважається час з 10 години вечора до 6 години ранку. ( Стаття 54 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 871-12 вiд 20.03.91 )
Стаття 55. Заборона роботи в нiчний час
Забороняється залучення до роботи в нiчний час:
1) вагiтних жiнок i жiнок, що мають дiтей вiком до трьох рокiв (стаття 176);
2) осiб, молодших вiсiмнадцяти рокiв (стаття 192);
3) iнших категорiй працiвникiв, передбачених законодавством.
Робота жiнок в нiчний час не допускається, за винятком випадкiв, передбачених статтею 175 цього Кодексу. Робота iнвалiдiв у нiчний час допускається лише за їх згодою i за умови, що це не суперечить медичним рекомендацiям (стаття 172). ( Стаття 55 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 4841-11 вiд 30.10.87; Законом N 871-12 вiд 20.03.91 )
Стаття 56. Неповний робочий час
За угодою мiж працiвником i власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийняттi на роботу, так i згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. На просьбу вагiтної жiнки, жiнки, яка має дитину вiком до чотирнадцяти рокiв або дитину-iнвалiда, в тому числi таку, що знаходиться пiд її опiкуванням, або здiйснює догляд за хворим членом сiм'ї вiдповiдно до медичного висновку, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний встановлювати їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень.
Оплата працi в цих випадках провадиться пропорцiонально вiдпрацьованому часу або залежно вiд виробiтку.
Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працiвникiв. ( Стаття 56 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 4841-11 вiд 30.10.87; Законом N 871-12 вiд 20.03.91 )
Стаття 57. Початок i закiнчення роботи
Час початку i закiнчення щоденної роботи (змiни) передбачається правилами внутрiшнього трудового розпорядку i графiками змiнностi у вiдповiдностi з законодавством.
Стаття 58. Робота змiнами
При змiнних роботах працiвники чергуються в змiнах рiвномiрно в порядку, встановленому правилами внутрiшнього трудового розпорядку.
Перехiд з однiєї змiни в iншу, як правило, має вiдбуватися через кожний робочий тиждень в години, визначенi графiками змiнностi. ( Стаття 58 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 871-12 вiд 20.03.91 )
Стаття 59. Перерви мiж змiнами
Тривалiсть перерви в роботi мiж змiнами має бути не меншою подвiйної тривалостi часу роботи в попереднiй змiнi (включаючи i час перерви на обiд).
Призначення працiвника на роботу протягом двох змiн пiдряд забороняється.
Стаття 60. Подiл робочого дня на частини
На роботах з особливими умовами i характером працi в порядку i випадках, передбачених законодавством, робочий день може бути подiлений на частини з тiєю умовою, щоб загальна тривалiсть роботи не перевищувала встановленої тривалостi робочого дня.
Стаття 61. Пiдсумований облiк робочого часу
На безперервно дiючих пiдприємствах, в установах, органiзацiях, а також в окремих виробництвах, цехах, дiльницях, вiддiленнях i на деяких видах робiт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержана встановлена для даної категорiї працiвникiв щоденна або щотижнева тривалiсть робочого часу, допускається за погодженням з виборним органом первинної профспiлкової органiзацiї (профспiлковим представником) пiдприємства, установи, органiзацiї запровадження пiдсумованого облiку робочого часу з тим, щоб тривалiсть робочого часу за облiковий перiод не перевищувала нормального числа робочих годин (статтi 50 i 51). ( Стаття 61 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 4617-10 вiд 24.01.83; Законами N 871-12 вiд 20.03.91, N 1096-IV вiд 10.07.2003 )
Стаття 62. Обмеження надурочних робiт
( Дiю статтi 62 припинено на пiдставi Постанови Верховної Ради УРСР вiд 4 липня 1991 року (ВВР 1991, N 36, ст.474) на перiод реалiзацiї Програми надзвичайних заходiв щодо стабiлiзацiї економiки України та виходу її з кризового стану (1991 рiк - перше пiврiччя 1993 року )
Надурочнi роботи, як правило, не допускаються. Надурочними вважаються роботи понад встановлену тривалiсть робочого дня (статтi 52, 53 i 61).
Власник або уповноважений ним орган може застосовувати надурочнi роботи лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством i в частинi третiй цiєї статтi.
Власник або уповноважений ним орган може застосовувати надурочнi роботи тiльки у таких виняткових випадках:
1) при проведеннi робiт, необхiдних для оборони країни, а також вiдвернення громадського або стихiйного лиха, виробничої аварiї i негайного усунення їх наслiдкiв;
2) при проведеннi громадсько необхiдних робiт по водопостачанню, газопостачанню, опаленню, освiтленню, каналiзацiї, транспорту, зв'язку - для усунення випадкових або несподiваних обставин, якi порушують правильне їх функцiонування;
3) при необхiдностi закiнчити почату роботу, яка внаслiдок непередбачених обставин чи випадкової затримки з технiчних умов виробництва не могла бути закiнчена в нормальний робочий час, коли припинення її може призвести до псування або загибелi державного чи громадського майна, а також у разi необхiдностi невiдкладного ремонту машин, верстатiв або iншого устаткування, коли несправнiсть їх викликає зупинення робiт для значної кiлькостi трудящих;
4) при необхiдностi виконання вантажно-розвантажувальних робiт з метою недопущення або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажiв у пунктах вiдправлення i призначення;
5) для продовження роботи при нез'явленнi працiвника, який заступає, коли робота не допускає перерви; в цих випадках власник або уповноважений ним орган зобов'язаний негайно вжити заходiв до замiни змiнника iншим працiвником. ( Стаття 62 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 2240-10 вiд 29.07.81; Законами N 871-12 вiд 20.03.91, N 263/95-ВР вiд 05.07.95 )
Стаття 63. Заборона залучення до надурочних робiт
До надурочних робiт (стаття 62) забороняється залучати:
1) вагiтних жiнок i жiнок, якi мають дiтей вiком до трьох рокiв (стаття 176);
2) осiб, молодших вiсiмнадцяти рокiв (стаття 192);
3) працiвникiв, якi навчаються в загальноосвiтнiх школах i професiйно-технiчних училищах без вiдриву вiд виробництва, в днi занять (стаття 220).
Законодавством можуть бути передбаченi i iншi категорiї працiвникiв, що їх забороняється залучати до надурочних робiт.
Жiнки, якi мають дiтей вiком вiд трьох до чотирнадцяти рокiв або дитину-iнвалiда, можуть залучатись до надурочних робiт лише за їх згодою (стаття 177).
Залучення iнвалiдiв до надурочних робiт можливе лише за їх згодою i за умови, що це не суперечить медичним рекомендацiям (стаття 172). ( Стаття 63 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 4841-11 вiд 30.10.87; Законом N 871-12 вiд 20.33.91 )
Стаття 64. Необхiднiсть одержання дозволувиборного органу первинної профспiлковоїорганiзацiї (профспiлкового представника)пiдприємства, установи, органiзацiї дляпроведення надурочних робiт
Надурочнi роботи можуть провадитися лише з дозволу виборного органу первинної профспiлкової органiзацiї (профспiлкового представника) пiдприємства, установи, органiзацiї. ( Стаття 64 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 4617-10 вiд 24.01.83; Законом N 1096-IV вiд 10.07.2003 )
Стаття 65. Граничнi норми застосування надурочних робiт
( Дiю статтi 65 припинено Постановою Верховної Ради УРСР вiд4 липня 1991 року (ВВР 1991, N 36, ст.474) на перiодреалiзацiї Програми надзвичайних заходiв щодо стабiлiзацiїекономiки України та виходу її з кризового стану (1991 рiк -перше пiврiччя 1993 року )
Надурочнi роботи не повиннi перевищувати для кожного працiвника чотирьох годин протягом двох днiв пiдряд i 120 годин на рiк.
Власник або уповноважений ним орган повинен вести облiк надурочних робiт кожного працiвника.
Глава VЧас вiдпочинку
Стаття 66. Перерва для вiдпочинку i харчування
Працiвникам надається перерва для вiдпочинку i харчування тривалiстю не бiльше двох годин. Перерва не включається в робочий час. Перерва для вiдпочинку i харчування повинна надаватись, як правило, через чотири години пiсля початку роботи.
Час початку i закiнчення перерви встановлюється правилами внутрiшнього трудового розпорядку.
Працiвники використовують час перерви на свiй розсуд. На цей час вони можуть вiдлучатися з мiсця роботи.
На тих роботах, де через умови виробництва перерву встановити не можна, працiвниковi повинна бути надана можливiсть приймання їжi протягом робочого часу. Перелiк таких робiт, порядок i мiсце приймання їжi встановлюються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспiлкової органiзацiї (профспiлковим представником) пiдприємства, установи, органiзацiї. ( Стаття 66 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 4617-10 вiд 24.01.83; Законами N 871-12 вiд 20.03.91, N 1096-IV вiд 10.07.2003 )
Стаття 67. Вихiднi днi
При п'ятиденному робочому тижнi працiвникам надаються два вихiдних днi на тиждень, а при шестиденному робочому тижнi - один вихiдний день.
Загальним вихiдним днем є недiля. Другий вихiдний день при п'ятиденному робочому тижнi, якщо вiн не визначений законодавством, визначається графiком роботи пiдприємства, установи, органiзацiї, погодженим з виборним органом первинної профспiлкової органiзацiї (профспiлковим представником) пiдприємства, установи, органiзацiї, i, як правило, має надаватися пiдряд з загальним вихiдним днем.
У випадку, коли святковий або неробочий день (стаття 73) збiгається з вихiдним днем, вихiдний день переноситься на наступний пiсля святкового або неробочого. ( Стаття 67 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 4617-10 вiд 24.01.83; Законами N 35/95-ВР вiд 27.01.95, N 785/97-ВР вiд 26.12.97, N 576-XIV вiд 08.04.99, N 1096-IV вiд 10.07.2003 )
Стаття 68. Вихiднi днi на пiдприємствах, в установах,органiзацiях, пов'язаних з обслуговуваннямнаселення
На пiдприємствах, в установах, органiзацiях, де робота не може бути перервана в загальний вихiдний день у зв'язку з необхiднiстю обслуговування населення (магазини, пiдприємства побутового обслуговування, театри, музеї i iншi), вихiднi днi встановлюються мiсцевими Радами народних депутатiв. ( Стаття 68 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 2240-10 вiд 29.07.81 )
Стаття 69. Вихiднi днi на безперервно дiючих пiдприємствах,в установах, органiзацiях
На пiдприємствах, в установах, органiзацiях, зупинення роботи яких неможливе з виробничо-технiчних умов або через необхiднiсть безперервного обслуговування населення, а також на вантажно-розвантажувальних роботах, пов'язаних з роботою транспорту, вихiднi днi надаються в рiзнi днi тижня почергово кожнiй групi працiвникiв згiдно з графiком змiнностi, що затверджується власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспiлкової органiзацiї (профспiлковим представником) пiдприємства, установи, органiзацiї. ( Стаття 69 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 4617-10 вiд 24.01.83; Законом N 1096-IV вiд 10.07.2003 )
Стаття 70. Тривалiсть щотижневого безперервного вiдпочинку
Тривалiсть щотижневого безперервного вiдпочинку повинна бути не менш як сорок двi години.
Стаття 71. Заборона роботи у вихiднi днi. Винятковийпорядок застосування такої роботи
Робота у вихiднi днi забороняється. Залучення окремих працiвникiв до роботи у цi днi допускається тiльки з дозволу виборного органу первинної профспiлкової органiзацiї (профспiлкового представника) пiдприємства, установи, органiзацiї i лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством i в частинi другiй цiєї статтi.
Залучення окремих працiвникiв до роботи у вихiднi днi допускається в таких виняткових випадках:
1) для вiдвернення або лiквiдацiї наслiдкiв стихiйного лиха, епiдемiй, епiзоотiй, виробничих аварiй i негайного усунення їх наслiдкiв;
2) для вiдвернення нещасних випадкiв, якi ставлять або можуть поставити пiд загрозу життя чи нормальнi життєвi умови людей, загибелi або псування майна;
3) для виконання невiдкладних, наперед не передбачених робiт, вiд негайного виконання яких залежить у дальшому нормальна робота пiдприємства, установи, органiзацiї в цiлому або їх окремих пiдроздiлiв;
4) для виконання невiдкладних вантажно-розвантажувальних робiт з метою запобiгання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажiв у пунктах вiдправлення i призначення.
Залучення працiвникiв до роботи у вихiднi днi провадиться за письмовим наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу. ( Стаття 71 iз змiнами, внесеними згiдно з Указами ПВР N 2240-10 вiд 29.07.81, N 4617-10 вiд 24.01.83; Законами N 263/95-ВР вiд 05.07.95, N 639-IV вiд 20.03.2003, N 1096-IV вiд 10.07.2003 )
Стаття 72. Компенсацiя за роботу у вихiдний день
Робота у вихiдний день може компенсуватися, за згодою сторiн, наданням iншого дня вiдпочинку або у грошовiй формi у подвiйному розмiрi.
Оплата за роботу у вихiдний день обчислюється за правилами статтi 107 цього Кодексу. ( Стаття 72 iз змiнами, внесеними згiдно з Указами ПВР N 2240-10 вiд 29.07.81, N 5938-11 вiд 27.05.88 )
Стаття 73. Святковi i неробочi днi
Встановити такi святковi днi:
1 сiчня - Новий рiк
7 сiчня - Рiздво Христове
8 березня - Мiжнародний жiночий день
1 i 2 травня - День мiжнародної солiдарностi трудящих
9 травня - День Перемоги
28 червня - День Конституцiї України
24 серпня - День незалежностi України.
Робота також не провадиться в днi релiгiйних свят:
7 сiчня - Рiздво Христове
один день (недiля) - Пасха (Великдень)
один день (недiля) - Трiйця.
За поданням релiгiйних громад iнших (неправославних) конфесiй, зареєстрованих в Українi, керiвництво пiдприємств, установ, органiзацiй надає особам, якi сповiдують вiдповiднi релiгiї, до трьох днiв вiдпочинку протягом року для святкування їх великих свят з вiдпрацюванням за цi днi.
У днi, зазначенi у частинах першiй i другiй цiєї статтi, допускаються роботи, припинення яких неможливе через виробничо-технiчнi умови (безперервно дiючi пiдприємства, установи, органiзацiї), роботи, викликанi необхiднiстю обслуговування населення. У цi днi допускаються роботи iз залученням працiвникiв у випадках та в порядку, передбачених статтею 71 цього Кодексу.
Робота у зазначенi днi компенсується вiдповiдно до статтi 107 цього Кодексу. ( Стаття 73 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 2240-10 вiд 29.07.81; Законами N 871-12 вiд 20.03.91, N 1205-12 вiд 18.06.91, N 2417-12 вiд 05.06.92, N 256/96-ВР вiд 28.06.96, N 1421-XIV вiд 01.02.2000, N 639-IV вiд 20.03.2003 )
Стаття 74. Щорiчнi вiдпустки
Громадянам, якi перебувають у трудових вiдносинах з пiдприємствами, установами, органiзацiями незалежно вiд форм власностi, виду дiяльностi та галузевої належностi, а також працюють за трудовим договором у фiзичної особи, надаються щорiчнi (основна та додатковi) вiдпустки iз збереженням на їх перiод мiсця роботи (посади) i заробiтної плати. ( Стаття 74 в редакцiї Закону N 117-XIV вiд 18.09.98 )
Стаття 75. Тривалiсть щорiчної основної вiдпустки
Щорiчна основна вiдпустка надається працiвникам тривалiстю не менш як 24 календарних днi за вiдпрацьований робочий рiк, який вiдлiчується з дня укладення трудового договору.
Особам вiком до вiсiмнадцяти рокiв надається щорiчна основна вiдпустка тривалiстю 31 календарний день.
Для деяких категорiй працiвникiв законодавством України може бути передбачена iнша тривалiсть щорiчної основної вiдпустки. При цьому тривалiсть їх вiдпустки не може бути меншою за передбачену частиною першою цiєї статтi. ( Стаття 75 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 871-12 вiд 20.03.91; в редакцiї Закону N 117-XIV вiд 18.09.98 )
Стаття 76. Щорiчнi додатковi вiдпустки та їх тривалiсть
Щорiчнi додатковi вiдпустки надаються працiвникам:
1) за роботу iз шкiдливими i важкими умовами працi;
2) за особливий характер працi;
3) в iнших випадках, передбачених законодавством.
Тривалiсть щорiчних додаткових вiдпусток, умови та порядок їх надання встановлюються нормативно-правовими актами України. ( Стаття 76 в редакцiї Закону N 117-XIV вiд 18.09.98 )
Стаття 77. Творча вiдпустка
Творча вiдпустка надається працiвникам для закiнчення дисертацiйних робiт, написання пiдручникiв та в iнших випадках, передбачених законодавством.
Тривалiсть, порядок, умови надання та оплати творчих вiдпусток установлюються Кабiнетом Мiнiстрiв України. ( Стаття 77 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 4534-11 вiд 03.09.87; Законом N 263/95-ВР вiд 05.07.95; в редакцiї Закону N 117-XIV вiд 18.09.98 )
Стаття 78. Невключення днiв тимчасової непрацездатностi дощорiчних вiдпусток
Днi тимчасової непрацездатностi працiвника, засвiдченої у встановленому порядку, а також вiдпустки у зв'язку з вагiтнiстю та пологами до щорiчних вiдпусток не включаються. ( Стаття 78 в редакцiї Закону N 117-XIV вiд 18.09.98 )
Стаття 78-1. Неврахування святкових i неробочих днiв привизначеннi тривалостi щорiчних вiдпусток
Святковi i неробочi днi (стаття 73 цього Кодексу) при визначеннi тривалостi щорiчних вiдпусток не враховуються. ( Кодекс доповнено статтею 78-1 згiдно iз Законом N 490-IV вiд 06.02.2003 )
Стаття 79. Порядок i умови надання щорiчних вiдпусток.Вiдкликання з вiдпустки
Щорiчнi основна та додатковi вiдпустки повної тривалостi у перший рiк роботи надаються працiвникам пiсля закiнчення шести мiсяцiв безперервної роботи на даному пiдприємствi, в установi, органiзацiї.
У разi надання зазначених вiдпусток до закiнчення шестимiсячного термiну безперервної роботи їх тривалiсть визначається пропорцiйно до вiдпрацьованого часу, крiм визначених законом випадкiв, коли цi вiдпустки за бажанням працiвника надаються повної тривалостi.
Щорiчнi вiдпустки за другий та наступнi роки роботи можуть бути наданi працiвниковi в будь-який час вiдповiдного робочого року.
Черговiсть надання вiдпусток визначається графiками, якi затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспiлкової органiзацiї (профспiлковим представником), i доводиться до вiдома всiх працiвникiв. При складаннi графiкiв ураховуються iнтереси виробництва, особистi iнтереси працiвникiв та можливостi їх вiдпочинку.
Конкретний перiод надання щорiчних вiдпусток у межах, установлених графiком, узгоджується мiж працiвником i власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повiдомити працiвника про дату початку вiдпустки не пiзнiш як за два тижнi до встановленого графiком термiну.
Подiл щорiчної вiдпустки на частини будь-якої тривалостi допускається на прохання працiвника за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 календарних днiв.
Невикористана частина щорiчної вiдпустки має бути надана працiвнику, як правило, до кiнця робочого року, але не пiзнiше 12 мiсяцiв пiсля закiнчення робочого року, за який надається вiдпустка.
Вiдкликання з щорiчної вiдпустки допускається за згодою працiвника лише для вiдвернення стихiйного лиха, виробничої аварiї або негайного усунення їх наслiдкiв, для вiдвернення нещасних випадкiв, простою, загибелi або псування майна пiдприємства, установи, органiзацiї з додержанням вимог частини шостої цiєї статтi та в iнших випадках, передбачених законодавством. У разi вiдкликання працiвника з вiдпустки його працю оплачують з урахуванням тiєї суми, що була нарахована на оплату невикористаної частини вiдпустки. ( Стаття 79 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 4617-10 вiд 24.01.83; Законом N 871-12 вiд 20.03.91; в редакцiї Закону N 117-XIV вiд 18.09.98, iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами N 490-IV вiд 06.02.2003, N 1096-IV вiд 10.07.2003 )
Стаття 80. Перенесення щорiчної вiдпустки
Щорiчна вiдпустка на вимогу працiвника повинна бути перенесена на iнший перiод у разi:
1) порушення власником або уповноваженим ним органом термiну письмового повiдомлення працiвника про час надання вiдпустки (частина п'ята статтi 79 цього Кодексу);
2) несвоєчасної виплати власником або уповноваженим ним органом заробiтної плати працiвнику за час щорiчної вiдпустки (частина третя статтi 115 цього Кодексу).
Щорiчна вiдпустка повинна бути перенесена на iнший перiод або продовжена у разi:
1) тимчасової непрацездатностi працiвника, засвiдченої у встановленому порядку;
2) виконання працiвником державних або громадських обов'язкiв, якщо згiдно iз законодавством вiн пiдлягає звiльненню на цей час вiд основної роботи iз збереженням заробiтної плати;
3) настання строку вiдпустки у зв'язку з вагiтнiстю та пологами;
4) збiгу щорiчної вiдпустки з вiдпусткою у зв'язку з навчанням.
Щорiчна вiдпустка за iнiцiативою власника або уповноваженого ним органу, як виняток, може бути перенесена на iнший перiод тiльки за письмовою згодою працiвника та за погодженням з виборним органом первинної профспiлкової органiзацiї (профспiлковим представником) у разi, коли надання щорiчної вiдпустки в ранiше обумовлений перiод може несприятливо вiдбитися на нормальному ходi роботи пiдприємства, установи, органiзацiї, та за умови, що частина вiдпустки тривалiстю не менше 24 календарних днiв буде використана в поточному робочому роцi.
У разi перенесення щорiчної вiдпустки новий термiн її надання встановлюється за згодою мiж працiвником i власником або уповноваженим ним органом. Якщо причини, що зумовили перенесення вiдпустки на iнший перiод, настали пiд час її використання, то невикористана частина щорiчної вiдпустки надається пiсля закiнчення дiї причин, якi її перервали, або за згодою сторiн переноситься на iнший перiод з додержанням вимог статтi 12 Закону України "Про вiдпустки" ( 504/96-ВР ).
Забороняється ненадання щорiчних вiдпусток повної тривалостi протягом двох рокiв пiдряд, а також ненадання їх протягом робочого року особам вiком до вiсiмнадцяти рокiв та працiвникам, якi мають право на щорiчнi додатковi вiдпустки за роботу iз шкiдливими i важкими умовами чи з особливим характером працi. ( Стаття 80 iз змiнами, внесеними згiдно з Указами ПВР N 4617-10 вiд 24.01.83, N 7543-11 вiд 19.05.89; Законом N 871-12 вiд 20.03.91; в редакцiї Закону N 117-XIV вiд 18.09.98; iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами N 490-IV вiд 06.02.2003, N 1096-IV вiд 10.07.2003 )
Стаття 81. Право на щорiчну вiдпустку у разi переведення наiнше мiсце роботи
За бажанням працiвникiв, переведених на роботу з одного пiдприємства, установи, органiзацiї на iнше пiдприємство, в установу, органiзацiю, якi не використали за попереднiм мiсцем роботи повнiстю або частково щорiчну основну вiдпустку i не одержали за неї грошової компенсацiї, щорiчна вiдпустка повної тривалостi надається до настання шестимiсячного термiну безперервної роботи пiсля переведення.
Якщо працiвник, переведений на роботу на iнше пiдприємство, в установу, органiзацiю, повнiстю або частково не використав щорiчнi основну та додатковi вiдпустки i не одержав за них грошову компенсацiю, то до стажу роботи, що дає право на щорiчнi основну та додатковi вiдпустки, зараховується час, за який вiн не використав цi вiдпустки за попереднiм мiсцем роботи. ( Стаття 81 в редакцiї Закону N 117-XIV вiд 18.09.98; iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 490-IV вiд 06.02.2003 )
Стаття 82. Обчислення стажу роботи, що дає право на щорiчнувiдпустку
До стажу роботи, що дає право на щорiчну основну вiдпустку (стаття 75 цього Кодексу), зараховуються:
1) час фактичної роботи (в тому числi на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається вiдпустка;
2) час, коли працiвник фактично не працював, але за ним згiдно з законодавством зберiгалися мiсце роботи (посада) та заробiтна плата повнiстю або частково (в тому числi час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звiльненням або переведенням на iншу роботу);
3) час, коли працiвник фактично не працював, але за ним зберiгалося мiсце роботи (посада) i йому надавалося матерiальне забезпечення за загальнообов'язковим державним соцiальним страхуванням, за винятком вiдпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирiчного вiку;
4) час, коли працiвник фактично не працював, але за ним зберiгалося мiсце роботи (посада) i йому не виплачувалася заробiтна плата у порядку, визначеному статтями 25 i 26 Закону України "Про вiдпустки", за винятком вiдпустки без збереження заробiтної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирiчного вiку;
5) час навчання з вiдривом вiд виробництва тривалiстю менше 10 мiсяцiв на денних вiддiленнях професiйно-технiчних навчальних закладiв;
6) час навчання новим професiям (спецiальностям) осiб, звiльнених у зв'язку iз змiнами в органiзацiї виробництва та працi, у тому числi з лiквiдацiєю, реорганiзацiєю або перепрофiлюванням пiдприємства, установи, органiзацiї, скороченням чисельностi або штату працiвникiв;
7) iншi перiоди роботи, передбаченi законодавством.
До стажу роботи, що дає право на щорiчнi додатковi вiдпустки (стаття 76 цього Кодексу), зараховуються:
1) час фактичної роботи iз шкiдливими, важкими умовами або з особливим характером працi, якщо працiвник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалостi робочого дня, встановленої для працiвникiв даного виробництва, цеху, професiї або посади;
2) час щорiчних основної та додаткових вiдпусток за роботу iз шкiдливими, важкими умовами i за особливий характер працi;
3) час роботи вагiтних жiнок, переведених на пiдставi медичного висновку на легшу роботу, на якiй вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторiв. ( Стаття 82 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 4617-10 вiд 24.01.83; Законом N 871-12 вiд 20.03.91; в редакцiї Закону N 117-XIV вiд 18.09.98, iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами N 429-IV вiд 16.01.2003, N 490-IV вiд 06.02.2003 )
Стаття 83. Грошова компенсацiя за невикористанi щорiчнiвiдпустки
У разi звiльнення працiвника йому виплачується грошова компенсацiя за всi не використанi ним днi щорiчної вiдпустки, а також додаткової вiдпустки працiвникам, якi мають дiтей.
У разi звiльнення керiвних, педагогiчних, наукових, науково-педагогiчних працiвникiв, спецiалiстiв навчальних закладiв, якi до звiльнення пропрацювали не менш як 10 мiсяцiв, грошова компенсацiя виплачується за не використанi ними днi щорiчних вiдпусток з розрахунку повної їх тривалостi.
У разi переведення працiвника на роботу на iнше пiдприємство, в установу, органiзацiю грошова компенсацiя за не використанi ним днi щорiчних вiдпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок пiдприємства, установи, органiзацiї, куди перейшов працiвник.
За бажанням працiвника частина щорiчної вiдпустки замiнюється грошовою компенсацiєю. При цьому тривалiсть наданої працiвниковi щорiчної та додаткових вiдпусток не повинна бути менше нiж 24 календарних днi.
Особам вiком до вiсiмнадцяти рокiв замiна всiх видiв вiдпусток грошовою компенсацiєю не допускається.
У разi смертi працiвника грошова компенсацiя за не використанi ним днi щорiчних вiдпусток, а також додаткової вiдпустки працiвникам, якi мають дiтей, виплачується спадкоємцям. ( Стаття 83 в редакцiї Закону N 117-XIV вiд 18.09.98 )
Стаття 84. Вiдпустки без збереження заробiтної плати
У випадках, передбачених статтею 25 Закону України "Про вiдпустки", працiвнику за його бажанням надається в обов'язковому порядку вiдпустка без збереження заробiтної плати.
За сiмейними обставинами та з iнших причин працiвнику може надаватися вiдпустка без збереження заробiтної плати на термiн, обумовлений угодою мiж працiвником та власником або уповноваженим ним органом, але не бiльше 15 календарних днiв на рiк.
( Частину третю статтi 84 виключено на пiдставi Закону N 490-IV вiд 06.02.2003 )
( Стаття 84 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 6237-10 вiд 21.12.83; Законом N 871-12 вiд 20.03.91; в редакцiї Закону N 117-XIV вiд 18.09.98 )
Глава VIНормування працi
Стаття 85. Норми працi
Норми працi - норми виробiтку, часу, обслуговування, чисельностi - встановлюються для працiвникiв вiдповiдно до досягнутого рiвня технiки, технологiї, органiзацiї виробництва i працi.
В умовах колективних форм органiзацiї та оплати працi можуть застосовуватися також укрупненi i комплекснi норми.
Норми працi пiдлягають обов'язковiй замiнi новими в мiру проведення атестацiї i рацiоналiзацiї робочих мiсць, впровадження нової технiки, технологiї та органiзацiйно-технiчних заходiв, якi забезпечують зростання продуктивностi працi.
Досягнення високого рiвня виробiтку продукцiї окремим працiвником, бригадою за рахунок застосування з власної iнiцiативи нових прийомiв працi i передового досвiду, вдосконалення своїми силами робочих мiсць не є пiдставою для перегляду норм. ( Стаття 85 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 5938-11 вiд 27.05.88 )
Стаття 86. Запровадження, замiна i перегляд норм працi
Запровадження, замiна i перегляд норм працi провадиться власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспiлкової органiзацiї (профспiлковим представником).
Власник або уповноважений ним орган повинен роз'яснити працiвникам причини перегляду норм працi, а також умови, за яких мають застосовуватися новi норми.
Про запровадження нових i змiну чинних норм працi власник або уповноважений ним орган повiдомляє працiвникiв не пiзнiш як за один мiсяць до запровадження. ( Стаття 86 iз змiнами, внесеними згiдно з Указами ПВР N 2240-10 вiд 29.07.81, N 4617-10 вiд 24.01.83; Законом N 1096-IV вiд 10.07.2003 )
Стаття 87. Строк дiї норм працi
Норми працi встановлюються на невизначений строк i дiють до моменту їх перегляду у зв'язку зi змiною умов, на якi вони були розрахованi (стаття 85).
Поряд з нормами, встановленими на стабiльнi за органiзацiйно-технiчними умовами роботи, застосовуються тимчасовi i одноразовi норми.
Тимчасовi норми встановлюються на перiод освоєння тих чи iнших робiт за вiдсутнiстю затверджених нормативних матерiалiв для нормування працi.
Одноразовi норми встановлюються на окремi роботи, якi носять одиничний характер (позаплановi, аварiйнi). ( Стаття 87 iз змiнами, внесеними згiдно з Указами ПВР N 4617-10 вiд 24.01.83, N 7543-11 вiд 19.05.89 )
Стаття 88. Умови працi, якi мають враховуватися прирозробленнi норм виробiтку (норм часу)i норм обслуговування
Норми виробiтку (норми часу) i норми обслуговування визначаються виходячи з нормальних умов працi, якими вважаються:
1) справний стан машин, верстатiв i пристроїв;
2) належна якiсть матерiалiв та iнструментiв, необхiдних для виконання роботи, i їх вчасне подання;
3) вчасне постачання виробництва електроенергiєю, газом та iншими джерелами енергоживлення;
4) своєчасне забезпечення технiчною документацiєю;
5) здоровi та безпечнi умови працi (додержання правил i норм з технiки безпеки, необхiдне освiтлення, опалення, вентиляцiя, усунення шкiдливих наслiдкiв шуму, випромiнювань, вiбрацiї та iнших факторiв, якi негативно впливають на здоров'я робiтникiв, i т. iн.).
Стаття 89. Замiна i перегляд єдиних i типових норм
Замiна i перегляд єдиних i типових (мiжгалузевих, галузевих, вiдомчих) норм здiйснюється органами, якi їх затвердили. ( Стаття 89 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 5938-11 вiд 27.05.88 )
Стаття 90. Порядок визначення розцiнок при вiдряднiйоплатi працi
При вiдряднiй оплатi працi розцiнки визначаються виходячи з установлених розрядiв роботи, тарифних ставок (окладiв) i норм виробiтку (норм часу).
Вiдрядна розцiнка визначається шляхом дiлення погодинної (денної) тарифної ставки, яка вiдповiдає розряду роботи, що виконується, на погодинну (денну) норму виробiтку. Вiдрядна розцiнка може бути визначена також шляхом множення погодинної (денної) тарифної ставки, яка вiдповiдає розряду роботи, що виконується, на встановлену норму часу в годинах або днях.
Стаття 91. Збереження попереднiх розцiнок при впровадженнiвинаходу, корисної моделi, промислового зразкачи рацiоналiзаторської пропозицiї
За працiвником, який створив винахiд, корисну модель, промисловий зразок або внiс рацiоналiзаторську пропозицiю, що зумовили змiну технiчних норм i розцiнок, зберiгаються попереднi розцiнки протягом шести мiсяцiв вiд дати початку їх впровадження. Попереднi розцiнки зберiгаються i в тих випадках, коли автор зазначених об'єктiв iнтелектуальної власностi ранiше не виконував роботи, норми i розцiнки на яку змiнено у зв'язку з їх впровадженням, i був переведений на цю роботу пiсля їх впровадження.
За iншими працiвниками, якi допомогли авторовi у впровадженнi винаходу, корисної моделi, промислового зразка чи рацiоналiзаторської пропозицiї, попереднi розцiнки зберiгаються протягом трьох мiсяцiв. ( Стаття 91 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 75/95-ВР вiд 28.02.95 )
Стаття 92. Встановлення нормованих завдань при почасовiйоплатi працi
При почасовiй оплатi працiвникам встановлюються нормованi завдання. Для виконання окремих функцiй та обсягiв робiт може бути встановлено норми обслуговування або норми чисельностi працiвникiв. ( Стаття 92 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 5938-11 вiд 27.05.88 )
( Статтю 93 виключено на пiдставi Закону N 263/95-ВРвiд 05.07.95 )
Глава VIIОплата працi
( Назва глави VII в редакцiї ЗаконуN 357/96-ВР вiд 10.09.96 )
Стаття 94. Заробiтна плата
Заробiтна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразi, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працiвниковi за виконану ним роботу.
Розмiр заробiтної плати залежить вiд складностi та умов виконуваної роботи, професiйно-дiлових якостей працiвника, результатiв його працi та господарської дiяльностi пiдприємства, установи, органiзацiї i максимальним розмiром не обмежується.
Питання державного i договiрного регулювання оплати працi, прав працiвникiв на оплату працi та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату працi" ( 108/95-ВР ) та iншими нормативно-правовими актами. ( Стаття 94 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 871-12 вiд 20.03.91; в редакцiї Закону N 357/96-ВР вiд 10.09.96 )
Стаття 95. Мiнiмальна заробiтна плата. Iндексацiя заробiтноїплати
Мiнiмальна заробiтна плата - це законодавчо встановлений розмiр заробiтної плати за просту, неквалiфiковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працiвником мiсячну, погодинну норму працi (обсяг робiт).
До мiнiмальної заробiтної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальнi та компенсацiйнi виплати.
( Частину третю статтi 95 виключено на пiдставi Закону N 2190-IV вiд 18.11.2004 )
Розмiр мiнiмальної заробiтної плати встановлюється i переглядається вiдповiдно до статей 9 i 10 Закону України "Про оплату працi" та не може бути нижчим вiд розмiру прожиткового мiнiмуму для працездатних осiб.
Мiнiмальна заробiтна плата є державною соцiальною гарантiєю, обов'язковою на всiй територiї України для пiдприємств, установ, органiзацiй усiх форм власностi i господарювання та фiзичних осiб.
Заробiтна плата пiдлягає iндексацiї у встановленому законодавством порядку. ( Стаття 95 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 871-12 вiд 20.03.91; Декретами N 7-92 вiд 09.12.92 - втратив чиннiсть на пiдставi Закону N 534/96-ВР вiд 21.11.96, N 23-92 вiд 31.12.92; в редакцiї Закону N 357/96-ВР вiд 10.09.96; iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами N 1766-III вiд 01.06.2000, N 2190-IV вiд 18.11.2004, N 466-V вiд 14.12.2006 )
Стаття 96. Тарифна система оплати працi
Основою органiзацiї оплати працi є тарифна система оплати працi, яка включає тарифнi сiтки, тарифнi ставки, схеми посадових окладiв i тарифно-квалiфiкацiйнi характеристики (довiдники).
Тарифна система оплати працi використовується для розподiлу робiт залежно вiд їх складностi, а працiвникiв - залежно вiд їх квалiфiкацiї та за розрядами тарифної сiтки. Вона є основою формування та диференцiацiї розмiрiв заробiтної плати.
Формування тарифної сiтки (схеми посадових окладiв) провадиться на основi тарифної ставки робiтника першого розряду, яка встановлюється у розмiрi, що перевищує законодавчо встановлений розмiр мiнiмальної заробiтної плати, та мiжквалiфiкацiйних (мiжпосадових) спiввiдношень розмiрiв тарифних ставок (посадових окладiв).
Вiднесення виконуваних робiт до певних тарифних розрядiв i присвоєння квалiфiкацiйних розрядiв робiтникам провадиться власником або уповноваженим ним органом згiдно з тарифно-квалiфiкацiйним довiдником за погодженням з виборним органом первинної профспiлкової органiзацiї (профспiлковим представником).
Квалiфiкацiйнi розряди пiдвищуються насамперед робiтникам, якi успiшно виконують встановленi норми працi i сумлiнно ставляться до своїх трудових обов'язкiв. Право на пiдвищення розряду мають робiтники, якi успiшно виконують роботи бiльш високого розряду не менш як три мiсяцi i склали квалiфiкацiйний екзамен. За грубе порушення технологiчної дисциплiни та iншi серйознi порушення, якi спричинили погiршення якостi продукцiї, робiтниковi може бути знижено квалiфiкацiю на один розряд. Поновлення розряду провадиться в загальному порядку, але не ранiше нiж через три мiсяцi пiсля його зниження.
Посадовi оклади службовцям установлює власник або уповноважений ним орган вiдповiдно до посади i квалiфiкацiї працiвника. За результатами атестацiї власник або уповноважений ним орган має право змiнювати посадовi оклади службовцям у межах затверджених у встановленому порядку мiнiмальних i максимальних розмiрiв окладiв на вiдповiднiй посадi. ( Стаття 96 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами N 871-12 вiд 20.03.91, N 2032-12 вiд 04.01.92; в редакцiї Закону N 357/96-ВР вiд 10.09.96; iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами N 1766-III вiд 01.06.2000, N 1096-IV вiд 10.07.2003, N 2190-IV вiд 18.11.2004 )
Стаття 97. Оплата працi на пiдприємствах, в установах iорганiзацiях
Оплата працi працiвникiв здiйснюється за погодинною, вiдрядною або iншими системами оплати працi. Оплата може провадитися за результатами iндивiдуальних i колективних робiт.
Форми i системи оплати працi, норми працi, розцiнки, тарифнi сiтки, ставки, схеми посадових окладiв, умови запровадження та розмiри надбавок, доплат, премiй, винагород та iнших заохочувальних, компенсацiйних i гарантiйних виплат встановлюються пiдприємствами, установами, органiзацiями самостiйно у колективному договорi з дотриманням норм i гарантiй, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регiональними) угодами. Якщо колективний договiр на пiдприємствi, в установi, органiзацiї не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити цi питання з виборним органом первинної профспiлкової органiзацiї (профспiлковим представником), що представляє iнтереси бiльшостi працiвникiв, а у разi його вiдсутностi - з iншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.
Конкретнi розмiри тарифних ставок (окладiв) i вiдрядних розцiнок робiтникам, посадових окладiв службовцям, а також надбавок, доплат, премiй i винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цiєї статтi.
Власник або уповноважений ним орган чи фiзична особа не має права в односторонньому порядку приймати рiшення з питань оплати працi, що погiршують умови, встановленi законодавством, угодами, колективними договорами.
Оплата працi працiвникiв здiйснюється в першочерговому порядку. Всi iншi платежi здiйснюються власником або уповноваженим ним органом пiсля виконання зобов'язань щодо оплати працi. ( Стаття 97 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами N 871-12 вiд 20.03.91, N 2032-12 вiд 04.01.92; Декретом 23-92 вiд 31.12.92; в редакцiї Закону N 357/96-ВР вiд 10.09.96, iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами N 1096-IV вiд 10.07.2003, N 2103-IV вiд 21.10.2004 )
Стаття 98. Оплата працi працiвникiв установ i органiзацiй, щофiнансуються з бюджету
Оплата працi працiвникiв установ i органiзацiй, що фiнансуються з бюджету, здiйснюється на пiдставi законiв та iнших нормативно-правових актiв України, генеральної, галузевих, регiональних угод, колективних договорiв, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходiв. ( Стаття 98 iз змiнами, внесеними згiдно з Указами ПВР N 4617-10 вiд 24.01.83, N 5938-11 вiд 27.05.88; Законом N 871-12 вiд 20.03.91; в редакцiї Закону N 357/96-ВР вiд 10.09.96 )
( Статтю 99 виключено на пiдставi Закону N 357/96-ВРвiд 10.09.96 )
Стаття 100. Оплата працi на важких роботах, на роботахiз шкiдливими i небезпечними умовами працi, нароботах з особливими природними географiчнимиi геологiчними умовами та умовами пiдвищеногоризику для здоров'я
На важких роботах, на роботах iз шкiдливими i небезпечними умовами працi, на роботах з особливими природними географiчними i геологiчними умовами та умовами пiдвищеного ризику для здоров'я встановлюється пiдвищена оплата працi. Перелiк цих робiт визначається Кабiнетом Мiнiстрiв України. ( Стаття 100 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 3694-12 вiд 15.12.93 )
( Статтю 101 виключено на пiдставi Закону N 357/96-ВРвiд 10.09.96 )
( Статтю 102 виключено на пiдставi Указу ПВР N 5938-11вiд 27.05.88 )
Стаття 102-1. Оплата працi за сумiсництвом
Працiвники, якi працюють за сумiсництвом, одержують заробiтну плату за фактично виконану роботу.
Умови роботи за сумiсництвом працiвникiв державних пiдприємств, установ, органiзацiй визначаються Кабiнетом Мiнiстрiв України. ( Кодекс доповнено статтею 102-1 згiдно iз Законом N 357/96-ВР вiд 10.09.96 )
Стаття 103. Повiдомлення працiвникiв про запровадження новихабо змiну дiючих умов оплати працi
Про новi або змiну дiючих умов оплати працi в бiк погiршення власник або уповноважений ним орган повинен повiдомити працiвника не пiзнiш як за два мiсяцi до їх запровадження або змiни. ( Стаття 103 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 2240-10 вiд 29.07.81; Законом N 871-12 вiд 20.03.91; в редакцiї Закону N 357/96-ВР вiд 10.09.96 )
Стаття 104. Оплата працi при виконаннi робiт рiзноїквалiфiкацiї
При виконаннi робiт рiзної квалiфiкацiї праця почасових робiтникiв, а також службовцiв оплачується за роботою вищої квалiфiкацiї.
Праця робiтникiв-вiдрядникiв оплачується за розцiнками, встановленими для роботи, яка виконується. В тих галузях народного господарства, де за характером виробництва робiтникам-вiдрядникам доручається виконання робiт, тарифiкованих нижче присвоєних їм розрядiв, робiтникам, якi виконують такi роботи, виплачується мiжрозрядна рiзниця. Виплата мiжрозрядної рiзницi та умови такої виплати встановлюються колективними договорами.
Стаття 105. Оплата працi при сумiщеннi професiй (посад)i виконаннi обов'язкiв тимчасово вiдсутньогопрацiвника
Працiвникам, якi виконують на тому ж пiдприємствi, в установi, органiзацiї поряд з своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткову роботу за iншою професiєю (посадою) або обов'язки тимчасово вiдсутнього працiвника без звiльнення вiд своєї основної роботи, провадиться доплата за сумiщення професiй (посад) або виконання обов'язкiв тимчасово вiдсутнього працiвника.
Розмiри доплат за сумiщення професiй (посад) або виконання обов'язкiв тимчасово вiдсутнього працiвника встановлюються на умовах, передбачених у колективному договорi. ( Стаття 105 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 4617-10 вiд 24.01.83; Законами N 263/95-ВР вiд 05.07.95, N 357/96-ВР вiд 10.09.96 )
Стаття 106. Оплата роботи в надурочний час
За погодинною системою оплати працi робота в надурочний час оплачується в подвiйному розмiрi годинної ставки.
За вiдрядною системою оплати працi за роботу в надурочний час виплачується доплата у розмiрi 100 вiдсоткiв тарифної ставки працiвника вiдповiдної квалiфiкацiї, оплата працi якого здiйснюється за погодинною системою, - за всi вiдпрацьованi надурочнi години.
У разi пiдсумованого облiку робочого часу оплачуються як надурочнi всi години, вiдпрацьованi понад встановлений робочий час в облiковому перiодi, у порядку, передбаченому частинами першою i другою цiєї статтi.
Компенсацiя надурочних робiт шляхом надання вiдгулу не допускається. ( Стаття 106 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 263/95-ВР вiд 05.07.95; в редакцiї Закону N 357/96-ВР вiд 10.09.96 )
Стаття 107. Оплата роботи у святковi i неробочi днi
Робота у святковий i неробочий день (частина четверта статтi 73) оплачується у подвiйному розмiрi:
1) вiдрядникам - за подвiйними вiдрядними розцiнками;
2) працiвникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмiрi подвiйної годинної або денної ставки;
3) працiвникам, якi одержують мiсячний оклад, - у розмiрi одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий i неробочий день провадилася у межах мiсячної норми робочого часу, i в розмiрi подвiйної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад мiсячну норму.
Оплата у зазначеному розмiрi провадиться за години, фактично вiдпрацьованi у святковий i неробочий день.
На бажання працiвника, який працював у святковий i неробочий день, йому може бути наданий iнший день вiдпочинку. ( Стаття 107 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 871-12 вiд 20.03.91 )
Стаття 108. Оплата роботи у нiчний час
Робота у нiчний час (стаття 54) оплачується у пiдвищеному розмiрi, встановлюваному генеральною, галузевою (регiональною) угодами та колективним договором, але не нижче 20 вiдсоткiв тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нiчний час. ( Стаття 108 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами N 3694-12 вiд 15.12.93, N 357/96-ВР вiд 10.09.96 )
Стаття 109. Оплата працi за незакiнченим вiдрядним нарядом
В разi, коли працiвник залишає вiдрядний наряд незакiнченим з незалежних вiд нього причин, виконана частина роботи оплачується за оцiнкою, визначеною за погодженням сторiн вiдповiдно до iснуючих норм i розцiнок.
Стаття 110. Повiдомлення працiвника про розмiри оплати працi
При кожнiй виплатi заробiтної плати власник або уповноважений ним орган повинен повiдомити працiвника про такi данi, що належать до перiоду, за який провадиться оплата працi:
а) загальна сума заробiтної плати з розшифровкою за видами виплат;
б) розмiри i пiдстави вiдрахувань та утримань iз заробiтної плати;
в) сума заробiтної плати, що належить до виплати. ( Стаття 110 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами N 3694-12 вiд 15.12.93, N 263/95-ВР вiд 05.07.95; в редакцiї Закону N 357/96-ВР вiд 10.09.96 )
Стаття 111. Порядок оплати працi при невиконаннiнорм виробiтку
При невиконаннi норм виробiтку не з вини працiвника оплата провадиться за фактично виконану роботу. Мiсячна заробiтна плата в цьому разi не може бути нижчою вiд двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу). При невиконаннi норм виробiтку з вини працiвника оплата провадиться вiдповiдно до виконаної роботи. ( Стаття 111 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 5938-11 вiд 27.05.88; Законом N 871-12 вiд 20.03.91 )
Стаття 112. Порядок оплати працi при виготовленнi продукцiї,що виявилася браком
При виготовленнi продукцiї, що виявилася браком не з вини працiвника, оплата працi по її виготовленню провадиться за зниженими розцiнками. Мiсячна заробiтна плата працiвника в цих випадках не може бути нижчою вiд двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу).
Брак виробiв, що стався внаслiдок прихованого дефекту в оброблюваному матерiалi, а також брак не з вини працiвника, виявлений пiсля приймання виробу органом технiчного контролю, оплачується цьому працiвниковi нарiвнi з придатними виробами.
Повний брак з вини працiвника оплатi не пiдлягає. Частковий брак з вини працiвника оплачується залежно вiд ступеня придатностi продукцiї за зниженими розцiнками. ( Стаття 112 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 5938-11 вiд 27.05.88 )
Стаття 113. Порядок оплати часу простою, а також приосвоєннi нового виробництва (продукцiї)
Час простою не з вини працiвника оплачується з розрахунку не нижче вiд двох третин тарифної ставки встановленого працiвниковi розряду (окладу).
Про початок простою, крiм простою структурного пiдроздiлу чи всього пiдприємства, працiвник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, iнших посадових осiб.
За час простою, коли виникла виробнича ситуацiя, небезпечна для життя чи здоров'я працiвника або для людей, якi його оточують, i навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберiгається середнiй заробiток.
Час простою з вини працiвника не оплачується.
На перiод освоєння нового виробництва (продукцiї) власник або уповноважений ним орган може провадити робiтникам доплату до попереднього середнього заробiтку на строк не бiльш як шiсть мiсяцiв. ( Стаття 113 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 5938-11 вiд 27.05.88; Законами N 871-12 вiд 20.03.91, N 1356-XIV вiд 24.12.99 )
Стаття 114. Збереження заробiтної плати при переведеннiна iншу постiйну нижчеоплачувану роботу iперемiщеннi
При переведеннi працiвника на iншу постiйну нижчеоплачувану роботу за працiвником зберiгається його попереднiй середнiй заробiток протягом двох тижнiв з дня переведення.
У тих випадках, коли в результатi перемiщення працiвника (частина друга статтi 32) зменшується заробiток з не залежних вiд нього причин, провадиться доплата до попереднього середнього заробiтку протягом двох мiсяцiв з дня перемiщення. ( Стаття 114 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 5938-11 вiд 27.05.88 )
Стаття 115. Строки виплати заробiтної плати
Заробiтна плата виплачується працiвникам регулярно в робочi днi у строки, встановленi колективним договором, але не рiдше двох разiв на мiсяць через промiжок часу, що не перевищує шiстнадцяти календарних днiв.
У разi коли день виплати заробiтної плати збiгається з вихiдним, святковим або неробочим днем, заробiтна плата виплачується напередоднi.
Заробiтна плата працiвникам за весь час щорiчної вiдпустки виплачується не пiзнiше нiж за три днi до початку вiдпустки. ( Стаття 115 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 2240-10 вiд 29.07.81; Законом N 263/95-ВР вiд 05.07.95; в редакцiї Закону N 357/96-ВР вiд 10.09.96 )
Стаття 116. Строки розрахунку при звiльненнi
При звiльненнi працiвника виплата всiх сум, що належать йому вiд пiдприємства, установи, органiзацiї, провадиться в день звiльнення. Якщо працiвник в день звiльнення не працював, то зазначенi суми мають бути виплаченi не пiзнiше наступного дня пiсля пред'явлення звiльненим працiвником вимоги про розрахунок. Про нарахованi суми, належнi працiвниковi при звiльненнi, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повiдомити працiвника перед виплатою зазначених сум.
В разi спору про розмiр сум, належних працiвниковi при звiльненнi, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цiй статтi строк виплатити не оспорювану ним суму. ( Стаття 116 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 3248-IV вiд 20.12.2005 )
Стаття 117. Вiдповiдальнiсть за затримку розрахунку призвiльненнi
В разi невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звiльненому працiвниковi сум у строки, зазначенi в статтi 116 цього Кодексу, при вiдсутностi спору про їх розмiр пiдприємство, установа, органiзацiя повиннi виплатити працiвниковi його середнiй заробiток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявностi спору про розмiри належних звiльненому працiвниковi сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цiй статтi вiдшкодування в тому разi, коли спiр вирiшено на користь працiвника. Якщо спiр вирiшено на користь працiвника частково, то розмiр вiдшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рiшення по сутi спору.
( Частину третю статтi 117 виключено на пiдставi Закону N 3248-IV вiд 20.12.2005 )
( Стаття 117 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 3248-IV вiд 20.12.2005 )
Глава VIIIГарантiї i компенсацiї
Стаття 118. Гарантiї для працiвникiв, обранихна виборнi посади
Працiвникам, звiльненим вiд роботи внаслiдок обрання їх на виборнi посади в державних органах, а також у партiйних, профспiлкових, комсомольських, кооперативних та iнших громадських органiзацiях, надається пiсля закiнчення їх повноважень за виборною посадою попередня робота (посада), а при її вiдсутностi - iнша рiвноцiнна робота (посада) на тому самому або, за згодою працiвника, на iншому пiдприємствi, в установi, органiзацiї.
Стаття 119. Гарантiї для працiвникiв на час виконаннядержавних або громадських обов'язкiв
На час виконання державних або громадських обов'язкiв, якщо за чинним законодавством України цi обов'язки можуть здiйснюватись у робочий час, працiвникам гарантується збереження мiсця роботи (посади) i середнього заробiтку.
Працiвникам, якi залучаються до виконання обов'язкiв, передбачених законами України "Про вiйськовий обов'язок i вiйськову службу" ( 2232-12 ) i "Про альтернативну (невiйськову) службу" ( 1975-12 ), надаються гарантiї та пiльги вiдповiдно до цих законiв. ( Стаття 119 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами N 6/95-ВР вiд 19.01.95, N 263/95-ВР вiд 05.07.95, N 1014-V вiд 11.05.2007 )
Стаття 120. Гарантiї i компенсацiї при переїздiна роботу в iншу мiсцевiсть
Працiвники мають право на вiдшкодування витрат та одержання iнших компенсацiй у зв'язку з переведенням, прийняттям або направленням на роботу в iншу мiсцевiсть.
Працiвникам при переведеннi їх на iншу роботу, коли це зв'язано з переїздом в iншу мiсцевiсть, виплачуються: вартiсть проїзду працiвника i членiв його сiм'ї; витрати по перевезенню майна; добовi за час перебування в дорозi; одноразова допомога на самого працiвника i на кожного члена сiм'ї, який переїжджає; заробiтна плата за днi збору в дорогу i влаштування на новому мiсцi проживання, але не бiльше шести днiв, а також за час перебування в дорозi.
Працiвникам, якi переїжджають у зв'язку з прийомом їх (за попередньою домовленiстю) на роботу в iншу мiсцевiсть, виплачуються компенсацiї i надаються гарантiї, зазначенi в частинi другiй цiєї статтi, крiм виплати одноразової допомоги, яка цим працiвникам може бути виплачена за погодженням сторiн.
Розмiри компенсацiї, порядок їх виплати та надання гарантiй особам, зазначеним у частинах другiй i третiй цiєї статтi, а також гарантiї i компенсацiї особам при переїздi їх в iншу мiсцевiсть у зв'язку з направленням на роботу в порядку розподiлу пiсля закiнчення учбового закладу, аспiрантури, клiнiчної ординатури або в порядку органiзованого набору, встановлюються законодавством. ( Стаття 120 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 2957-10 вiд 30.12.81; Законом N 6/95-ВР вiд 19.01.95 )
Стаття 121. Гарантiї i компенсацiї при службовихвiдрядженнях
Працiвники мають право на вiдшкодування витрат та одержання iнших компенсацiй у зв'язку з службовими вiдрядженнями.
Працiвникам, якi направляються у вiдрядження, виплачуються: добовi за час перебування у вiдрядженнi, вартiсть проїзду до мiсця призначення i назад та витрати по найму жилого примiщення в порядку i розмiрах, встановлюваних законодавством.
За вiдрядженими працiвниками зберiгаються протягом усього часу вiдрядження мiсце роботи (посада) i середнiй заробiток. ( Стаття 121 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 263/95-ВР вiд 05.07.95 )
Стаття 122. Гарантiї для працiвникiв, що направляютьсядля пiдвищення квалiфiкацiї
При направленнi працiвникiв для пiдвищення квалiфiкацiї з вiдривом вiд виробництва за ними зберiгається мiсце роботи (посада) i провадяться виплати, передбаченi законодавством.
Стаття 123. Гарантiї для працiвникiв, що направляютьсяна обстеження до медичного закладу
За час перебування в медичному закладi на обстеженнi за працiвниками, зобов'язаними проходити таке обстеження (статтi 169, 191), зберiгається середнiй заробiток за мiсцем роботи.
Стаття 124. Гарантiї для донорiв
За працiвниками-донорами зберiгається середнiй заробiток за днi обстеження в закладах охорони здоров'я i здавання кровi для переливання.
Цим працiвникам безпосередньо пiсля кожного дня здавання кровi для переливання надається день вiдпочинку з збереженням середнього заробiтку. На бажання працiвника цей день приєднується до щорiчної вiдпустки.
Стаття 125. Компенсацiя за зношування iнструментiв,належних працiвникам
Працiвники, якi використовують свої iнструменти для потреб пiдприємства, установи, органiзацiї, мають право на одержання компенсацiї за їх зношування (амортизацiю).
Розмiр i порядок виплати цiєї компенсацiї, якщо вони не встановленi в централiзованому порядку, визначаються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з працiвником.
Стаття 126. Гарантiї для працiвникiв - авторiв винаходiв,корисних моделей, промислових зразкiв iрацiоналiзаторських пропозицiй
За працiвниками - авторами винаходiв, корисних моделей, промислових зразкiв i рацiоналiзаторських пропозицiй зберiгається середнiй заробiток при звiльненнi вiд основної роботи для участi у впровадженнi винаходу, корисної моделi, промислового зразка чи рацiоналiзаторської пропозицiї на тому ж пiдприємствi, в установi, органiзацiї.
При впровадженнi винаходу, корисної моделi, промислового зразка або рацiоналiзаторської пропозицiї на iншому пiдприємствi, в установi, органiзацiї за працiвниками зберiгається посада за мiсцем постiйної роботи, а робота по впровадженню винаходу, корисної моделi, промислового зразка чи рацiоналiзаторської пропозицiї оплачується за погодженням сторiн у розмiрi не нижче середнього заробiтку за мiсцем постiйної роботи. ( Стаття 126 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 4617-10 вiд 24.01.83; Законом N 75/95-ВР вiд 28.02.95 )
Стаття 127. Обмеження вiдрахувань iз заробiтної плати
Вiдрахування iз заробiтної плати можуть провадитись тiльки у випадках, передбачених законодавством України.
Вiдрахування iз заробiтної плати працiвникiв для покриття їх заборгованостi пiдприємству, установi i органiзацiї, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу:
1) для повернення авансу, виданого в рахунок заробiтної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслiдок лiчильних помилок; для погашення невитраченого i своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове вiдрядження або переведення до iншої мiсцевостi; на господарськi потреби, якщо працiвник не оспорює пiдстав i розмiру вiдрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправi видати наказ (розпорядження) про вiдрахування не пiзнiше одного мiсяця з дня закiнчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованостi або з дня виплати неправильно обчисленої суми;
2) при звiльненнi працiвника до закiнчення того робочого року, в рахунок якого вiн вже одержав вiдпустку, за невiдробленi днi вiдпустки. Вiдрахування за цi днi не провадиться, якщо працiвник звiльняється з роботи з пiдстав, зазначених в пунктах 3, 5, 6 статтi 36 i пунктах 1, 2 i 5 статтi 40 цього Кодексу, а також при направленнi на навчання та в зв'язку з переходом на пенсiю;
3) при вiдшкодуваннi шкоди, завданої з вини працiвника пiдприємству, установi, органiзацiї (стаття 136). ( Стаття 127 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 6237-10 вiд 24.01.83; Законом N 263/95-ВР вiд 05.07.95 )
Стаття 128. Обмеження розмiру вiдрахувань iз заробiтноїплати
При кожнiй виплатi заробiтної плати загальний розмiр усiх вiдрахувань не може перевищувати двадцяти процентiв, а у випадках, окремо передбачених законодавством України, - п'ятидесяти процентiв заробiтної плати, яка належить до виплати працiвниковi.
При вiдрахуваннi з заробiтної плати за кiлькома виконавчими документами за працiвником у всякому разi повинно бути збережено п'ятдесят процентiв заробiтку.
Обмеження, встановленi частинами першою i другою цiєї статтi, не поширюються на вiдрахування iз заробiтної плати при вiдбуваннi виправних робiт i при стягненнi алiментiв на неповнолiтнiх дiтей. У цих випадках розмiр вiдрахувань iз заробiтної плати не може перевищувати сiмдесяти вiдсоткiв. ( Стаття 128 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 3546-11 вiд 10.02.87; Законами N 263/95-ВР вiд 05.07.95, N 2056-III вiд 19.10.2000 )
Стаття 129. Заборона вiдрахувань з вихiдної допомоги,компенсацiйних та iнших виплат
Не допускаються вiдрахування з вихiдної допомоги, компенсацiйних та iнших виплат, на якi згiдно з законодавством не звертається стягнення.
Глава IX Гарантiї при покладеннi на працiвникiв матерiальноївiдповiдальностi за шкоду, заподiяну пiдприємству,установi, органiзацiї
Стаття 130. Загальнi пiдстави i умови матерiальноївiдповiдальностi працiвникiв
Працiвники несуть матерiальну вiдповiдальнiсть за шкоду, заподiяну пiдприємству, установi, органiзацiї внаслiдок порушення покладених на них трудових обов'язкiв.
При покладеннi матерiальної вiдповiдальностi права i законнi iнтереси працiвникiв гарантуються шляхом встановлення вiдповiдальностi тiльки за пряму дiйсну шкоду, лише в межах i порядку, передбачених законодавством, i за умови, коли така шкода заподiяна пiдприємству, установi, органiзацiї винними протиправними дiями (бездiяльнiстю) працiвника. Ця вiдповiдальнiсть, як правило, обмежується певною частиною заробiтку працiвника i не повинна перевищувати повного розмiру заподiяної шкоди, за винятком випадкiв, передбачених законодавством.
За наявностi зазначених пiдстав i умов матерiальна вiдповiдальнiсть може бути покладена незалежно вiд притягнення працiвника до дисциплiнарної, адмiнiстративної чи кримiнальної вiдповiдальностi.
На працiвникiв не може бути покладена вiдповiдальнiсть за шкоду, яка вiдноситься до категорiї нормального виробничо-господарського риску, а також за неодержанi пiдприємством, установою, органiзацiєю прибутки i за шкоду, заподiяну працiвником, що перебував у станi крайньої необхiдностi.
Працiвник, який заподiяв шкоду, може добровiльно покрити її повнiстю або частково. За згодою власника або уповноваженого ним органу працiвник може передати для покриття заподiяної шкоди рiвноцiнне майно або поправити пошкоджене. ( Стаття 130 iз змiнами, внесеними згiдно з Указами ПВР N 1616-09 вiд 24.12.76, N 2444-11 вiд 27.06.86; Законом N 263/95-ВР вiд 05.07.95 )
Стаття 131. Обов'язки власника або уповноваженого ниморгану та працiвникiв по збереженню майна
Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний створити працiвникам умови, необхiднi для нормальної роботи i забезпечення повного збереження дорученого їм майна.
Працiвники зобов'язанi бережливо ставитися до майна пiдприємства, установи, органiзацiї i вживати заходiв до запобiгання шкодi. ( Стаття 131 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 1616-09 вiд 24.12.76 )
Стаття 132. Матерiальна вiдповiдальнiсть у межах середньогомiсячного заробiтку
За шкоду, заподiяну пiдприємству, установi, органiзацiї при виконаннi трудових обов'язкiв, працiвники, з вини яких заподiяно шкоду, несуть матерiальну вiдповiдальнiсть у розмiрi прямої дiйсної шкоди, але не бiльше свого середнього мiсячного заробiтку
Матерiальна вiдповiдальнiсть понад середнiй мiсячний заробiток допускається лише у випадках, зазначених у законодавствi ( Стаття 132 iз змiнами, внесеними згiдно з Указами ПВР N 6237-10 вiд 21.12.83, N 2444-11 вiд 27.06.86; Законом N 263/95-ВР вiд 05.07.95 )
Стаття 133. Випадки обмеженої матерiальної вiдповiдальностiпрацiвникiв
У вiдповiдностi з законодавством обмежену матерiальну вiдповiдальнiсть несуть:
1) працiвники - за зiпсуття або знищення через недбалiсть матерiалiв, напiвфабрикатiв, виробiв (продукцiї), в тому числi при їх виготовленнi, - у розмiрi заподiяної з їх вини шкоди, але не бiльше свого середнього мiсячного заробiтку. В такому ж розмiрi працiвники несуть матерiальну вiдповiдальнiсть за зiпсуття або знищення через недбалiсть iнструментiв, вимiрювальних приладiв, спецiального одягу та iнших предметiв, виданих пiдприємством, установою, органiзацiєю працiвниковi в користування;
2) керiвники пiдприємств, установ, органiзацiй та їх заступники, а також керiвники структурних пiдроздiлiв на пiдприємствах, в установах, органiзацiях та їх заступники - у розмiрi заподiяної з їх вини шкоди, але не бiльше свого середнього мiсячного заробiтку, якщо шкоду пiдприємству, установi, органiзацiї заподiяно зайвими грошовими виплатами, неправильною постановкою облiку i зберiгання матерiальних, грошових чи культурних цiнностей, невжиттям необхiдних заходiв до запобiгання простоям, випусковi недоброякiсної продукцiї, розкраданню, знищенню i зiпсуттю матерiальних, грошових чи культурних цiнностей. ( Стаття 133 iз змiнами, внесеними згiдно з Указами ПВР N 1616-09 вiд 24.12.76, N 6237-10 вiд 21.12.83, N 2444-11 вiд 27.06.86; Законами N 2134-12 вiд 18.02.92, N 263/95-ВР вiд 05.07.95, N 534-V вiд 22.12.2006 )
Стаття 134. Випадки повної матерiальної вiдповiдальностi
Вiдповiдно до законодавства працiвники несуть матерiальну вiдповiдальнiсть у повному розмiрi шкоди, заподiяної з їх вини пiдприємству, установi, органiзацiї, у випадках, коли:
1) мiж працiвником i пiдприємством, установою, органiзацiєю вiдповiдно до статтi 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договiр про взяття на себе працiвником повної матерiальної вiдповiдальностi за незабезпечення цiлостi майна та iнших цiнностей, переданих йому для зберiгання або для iнших цiлей;
2) майно та iншi цiнностi були одержанi працiвником пiд звiт за разовою довiренiстю або за iншими разовими документами;
3) шкоди завдано дiями працiвника, якi мають ознаки дiянь, переслiдуваних у кримiнальному порядку;
4) шкоди завдано працiвником, який був у нетверезому станi;
5) шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зiпсуттям матерiалiв, напiвфабрикатiв, виробiв (продукцiї), в тому числi при їх виготовленнi, а також iнструментiв, вимiрювальних приладiв, спецiального одягу та iнших предметiв, виданих пiдприємством, установою, органiзацiєю працiвниковi в користування;
6) вiдповiдно до законодавства на працiвника покладено повну матерiальну вiдповiдальнiсть за шкоду, заподiяну пiдприємству, установi, органiзацiї при виконаннi трудових обов'язкiв;
7) шкоди завдано не при виконаннi трудових обов'язкiв;
8) службова особа, винна в незаконному звiльненнi або переведеннi працiвника на iншу роботу;
9) керiвник пiдприємства, установи, органiзацiї всiх форм власностi, винний у несвоєчаснiй виплатi заробiтної плати понад один мiсяць, що призвело до виплати компенсацiй за порушення строкiв її виплати, i за умови, що Державний бюджет України та мiсцевi бюджети, юридичнi особи державної форми власностi не мають заборгованостi перед цим пiдприємством. ( Стаття 134 iз змiнами, внесеними згiдно з Указами ПВР N 1616-09 вiд 24.12.76, N 6237-10 вiд 21.12.83; Законами N 2134-12 вiд 18.02.92, N 263/95-ВР вiд 05.07.95, N 184-IV вiд 17.10.2002 )
Стаття 135. Межi матерiальної вiдповiдальностi увипадках, коли фактичний розмiршкоди перевищує її номiнальний розмiр
Межi матерiальної вiдповiдальностi працiвникiв за шкоду, завдану пiдприємству, установi, органiзацiї розкраданням, умисним зiпсуттям, недостачею або втратою окремих видiв майна та iнших цiнностей, а також у тих випадках, коли фактичний розмiр шкоди перевищує її номiнальний розмiр, встановлюються законодавством. ( Стаття 135 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 2444-11 вiд 27.06.86; Законом N 263/95-ВР вiд 05.07.95 )
Стаття 135-1. Письмовi договори про повну матерiальнувiдповiдальнiсть
Письмовi договори про повну матерiальну вiдповiдальнiсть може бути укладено пiдприємством, установою, органiзацiєю з працiвниками (що досягли вiсiмнадцятирiчного вiку), якi займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язанi iз зберiганням, обробкою, продажем (вiдпуском), перевезенням або застосуванням у процесi виробництва переданих їм цiнностей. Перелiк таких посад i робiт, а також типовий договiр про повну iндивiдуальну матерiальну вiдповiдальнiсть затверджуються в порядку, який визначається Кабiнетом Мiнiстрiв України. ( Кодекс доповнено статтею 135-1 згiдно з Указом ПВР N 1616-09 вiд 24.12.76; iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 263/95-ВР вiд 05.07.95 )
Стаття 135-2. Колективна (бригадна) матерiальнавiдповiдальнiсть
При спiльному виконаннi працiвниками окремих видiв робiт, зв'язаних iз зберiганням, обробкою, продажем (вiдпуском), перевезенням або застосуванням у процесi виробництва переданих їм цiнностей, коли неможливо розмежувати матерiальну вiдповiдальнiсть кожного працiвника i укласти з ним договiр про повну матерiальну вiдповiдальнiсть, може запроваджуватися колективна (бригадна) матерiальна вiдповiдальнiсть.
Колективна (бригадна) матерiальна вiдповiдальнiсть установлюється власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспiлкової органiзацiї (профспiлковим представником) пiдприємства, установи, органiзацiї. Письмовий договiр про колективну (бригадну) матерiальну вiдповiдальнiсть укладається мiж пiдприємством, установою, органiзацiєю i всiма членами колективу (бригади).
Перелiк робiт, при виконаннi яких може запроваджуватися колективна (бригадна) матерiальна вiдповiдальнiсть, умови її застосування, а також типовий договiр про колективну (бригадну) матерiальну вiдповiдальнiсть розробляються за участю профспiлкових об'єднань України та затверджуються Мiнiстерством працi України. ( Кодекс доповнено статтею 135-2 згiдно з Указом ПВР N 1616-09 вiд 24.12.76; iз змiнами, внесеними згiдно з Указами ПВР N 2240-10 вiд 29.07.81, N 4617-10 вiд 24.01.83; Законами N 263/95-ВР вiд 05.07.95, N 1096-IV вiд 10.07.2003 )
Стаття 135-3. Визначення розмiру шкоди
Розмiр заподiяної пiдприємству, установi, органiзацiї шкоди визначається за фактичними втратами, на пiдставi даних бухгалтерського облiку, виходячи з балансової вартостi (собiвартостi) матерiальних цiнностей за вирахуванням зносу згiдно з установленими нормами.
У разi розкрадання, недостачi, умисного знищення або умисного зiпсуття матерiальних цiнностей розмiр шкоди визначається за цiнами, що дiють у данiй мiсцевостi на день вiдшкодування шкоди.
На пiдприємствах громадського харчування (на виробництвi та в буфетах) i в комiсiйнiй торгiвлi розмiр шкоди, заподiяної розкраданням або недостачею продукцiї i товарiв, визначається за цiнами, встановленими для продажу (реалiзацiї) цiєї продукцiї i товарiв.
Законодавством може бути встановлено окремий порядок визначення розмiру шкоди, що пiдлягає покриттю, в тому числi у кратному обчисленнi, заподiяної пiдприємству, установi, органiзацiї розкраданням, умисним зiпсуттям, недостачею або втратою окремих видiв майна та iнших цiнностей, а також у тих випадках, коли фактичний розмiр шкоди перевищує її номiнальний розмiр.
Розмiр пiдлягаючої покриттю шкоди, заподiяної з вини кiлькох працiвникiв, визначається для кожного з них з урахуванням ступеня вини, виду i межi матерiальної вiдповiдальностi. ( Кодекс доповнено статтею 135-3 згiдно з Указом ПВР N 1616-09 вiд 24.12.76; iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 2444-11 вiд 27.06.86; Законом N 263/95-ВР вiд 05.07.95 )
Стаття 136. Порядок покриття шкоди, заподiяноїпрацiвником
Покриття шкоди працiвниками в розмiрi, що не перевищує середнього мiсячного заробiтку, провадиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, керiвниками пiдприємств, установ, органiзацiй та їх заступниками - за розпорядженням вищестоящого в порядку пiдлеглостi органу шляхом вiдрахування iз заробiтної плати працiвника.
Розпорядження власника або уповноваженого ним органу, або вищестоящого в порядку пiдлеглостi органу має бути зроблено не пiзнiше двох тижнiв з дня виявлення заподiяної працiвником шкоди i звернено до виконання не ранiше семи днiв з дня повiдомлення про це працiвниковi. Якщо працiвник не згоден з вiдрахуванням або його розмiром, трудовий спiр за його заявою розглядається в порядку, передбаченому законодавством.
У рештi випадкiв покриття шкоди провадиться шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до районного, районного у мiстi, мiського чи мiськрайонного суду.
Стягнення з керiвникiв пiдприємств, установ, органiзацiй та їх заступникiв матерiальної шкоди в судовому порядку провадиться за позовом вищестоящого в порядку пiдлеглостi органу або за заявою прокурора. ( Стаття 136 iз змiнами, внесеними згiдно з Указами ПВР N 1616-09 вiд 24.12.76, N 6237-10 вiд 21.12.83, N 2444-11 вiд 27.06.86, Законом N 762-IV вiд 15.05.2003 )
Стаття 137. Обставини, якi пiдлягають врахуванню привизначеннi розмiру вiдшкодування
Суд при визначеннi розмiру шкоди, що пiдлягає покриттю, крiм прямої дiйсної шкоди, враховує ступiнь вини працiвника i ту конкретну обстановку, за якої шкоду було заподiяно. Коли шкода стала наслiдком не лише винної поведiнки працiвника, але й вiдсутностi умов, що забезпечують збереження матерiальних цiнностей, розмiр покриття повинен бути вiдповiдно зменшений.
Суд може зменшити розмiр покриття шкоди, заподiяної працiвником, залежно вiд його майнового стану, за винятком випадкiв, коли шкода заподiяна злочинними дiями працiвника, вчиненими з корисливою метою. ( Стаття 137 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 1616-09 вiд 24.12.76 )
Стаття 138. Обов'язок доказування наявностi умов дляпокладення матерiальної вiдповiдальностiна працiвника
Для покладення на працiвника матерiальної вiдповiдальностi за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявнiсть умов, передбачених статтею 130 цього Кодексу.
Глава XТрудова дисциплiна
Стаття 139. Обов'язки працiвникiв
Працiвники зобов'язанi працювати чесно i сумлiнно, своєчасно i точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової i технологiчної дисциплiни, вимог нормативних актiв про охорону працi, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договiр. ( Стаття 139 в редакцiї Закону N 263/95-ВР вiд 05.07.95 )
Стаття 140. Забезпечення трудової дисциплiни
Трудова дисциплiна на пiдприємствах, в установах, органiзацiях забезпечується створенням необхiдних органiзацiйних та економiчних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свiдомим ставленням до працi, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлiнну працю.
У трудових колективах створюється обстановка нетерпимостi до порушень трудової дисциплiни, суворої товариської вимогливостi до працiвникiв, якi несумлiнно виконують трудовi обов'язки. Щодо окремих несумлiнних працiвникiв застосовуються в необхiдних випадках заходи дисциплiнарного i громадського впливу. ( Стаття 140 iз змiнами, внесеними згiдно з Указами ПВР N 8474-10 вiд 27.02.85, N 5938-11 вiд 27.05.90 )
Стаття 141. Обов'язки власника або уповноваженого ним органу
Власник або уповноважений ним орган повинен правильно органiзувати працю працiвникiв, створювати умови для зростання продуктивностi працi, забезпечувати трудову i виробничу дисциплiну, неухильно додержувати законодавства про працю i правил охорони працi, уважно ставитися до потреб i запитiв працiвникiв, полiпшувати умови їх працi та побуту.
Стаття 142. Правила внутрiшнього трудового розпорядку.Статути i положення про дисциплiну
Трудовий розпорядок на пiдприємствах, в установах, органiзацiях визначається правилами внутрiшнього трудового розпорядку, якi затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу i виборним органом первинної профспiлкової органiзацiї (профспiлковим представником) на основi типових правил.
У деяких галузях народного господарства для окремих категорiй працiвникiв дiють статути i положення про дисциплiну. ( Стаття 142 iз змiнами, внесеними згiдно з Указами ПВР N 4617-10 вiд 24.01.83, N 8474-10 вiд 27.02.85; Законами N 2134-12 вiд 18.02.92, N 1096-IV вiд 10.07.2003 )
Стаття 143. Заохочення за успiхи в роботi
До працiвникiв пiдприємств, установ, органiзацiй можуть застосовуватись будь-якi заохочення, що мiстяться в затверджених трудовими колективами правилах внутрiшнього трудового розпорядку. ( Стаття 143 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 871-12 вiд 20.03.91 )
Стаття 144. Порядок застосування заохочень
Заохочення застосовуються власником або уповноваженим ним органом разом або за погодженням з виборним органом первинної профспiлкової органiзацiї (профспiлковим представником) пiдприємства, установи, органiзацiї.
Заохочення оголошуються наказом (розпорядженням) в урочистiй обстановцi i заносяться до трудових книжок працiвникiв у вiдповiдностi з правилами їх ведення. ( Стаття 144 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 4617-10 вiд 24.01.83; Законом N 1096-IV вiд 10.07.2003 )
Стаття 145. Переваги i пiльги для працiвникiв, якi успiшноi сумлiнно виконують свої трудовi обов'язки
Працiвникам, якi успiшно й сумлiнно виконують свої трудовi обов'язки, надаються в першу чергу переваги та пiльги в галузi соцiально-культурного i житлово-побутового обслуговування (путiвки до санаторiїв та будинкiв вiдпочинку, полiпшення житлових умов i т. iн.). Таким працiвникам надається також перевага при просуваннi по роботi.
Стаття 146. Заохочення за особливi трудовi заслуги
За особливi трудовi заслуги працiвники представляються у вищi органи до заохочення, до нагородження орденами, медалями, почесними грамотами, нагрудними значками i до присвоєння почесних звань i звання кращого працiвника за даною професiєю.
Стаття 147. Стягнення за порушення трудової дисциплiни
За порушення трудової дисциплiни до працiвника може бути застосовано тiльки один з таких заходiв стягнення:
1) догана;
2) звiльнення.
Законодавством, статутами i положеннями про дисциплiну можуть бути передбаченi для окремих категорiй працiвникiв й iншi дисциплiнарнi стягнення. ( Стаття 147 iз змiнами, внесеними згiдно з Указами ПВР N 6237-10 вiд 21.12.83, N 2444-11 вiд 27.06.86, N 5938-11 вiд 27.05.88; Законом N 871-12 вiд 20.03.91 )
Стаття 147-1. Органи, правомочнi застосовувати дисциплiнарнiстягнення
Дисциплiнарнi стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження i призначення на посаду) даного працiвника.
На працiвникiв, якi несуть дисциплiнарну вiдповiдальнiсть за статутами, положеннями та iншими актами законодавства про дисциплiну, дисциплiнарнi стягнення можуть накладатися також органами, вищестоящими щодо органiв, вказаних у частинi першiй цiєї статтi.
Працiвники, якi займають виборнi посади, можуть бути звiльненi тiльки за рiшенням органу, який їх обрав, i лише з пiдстав, передбачених законодавством. ( Кодекс доповнено статтею 147-1 згiдно iз Законом N 2134-12 вiд 18.02.92 )
Стаття 148. Строк для застосування дисциплiнарного стягнення
Дисциплiнарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пiзнiше одного мiсяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звiльнення працiвника вiд роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатнiстю або перебування його у вiдпустцi.
Дисциплiнарне стягнення не може бути накладене пiзнiше шести мiсяцiв з дня вчинення проступку.
Стаття 149. Порядок застосування дисциплiнарних стягнень
До застосування дисциплiнарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати вiд порушника трудової дисциплiни письмовi пояснення.
За кожне порушення трудової дисциплiни може бути застосовано лише одне дисциплiнарне стягнення.
При обраннi виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступiнь тяжкостi вчиненого проступку i заподiяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, i попередню роботу працiвника.
Стягнення оголошується в наказi (розпорядженнi) i повiдомляється працiвниковi пiд розписку.
Стаття 150. Оскарження дисциплiнарного стягнення
Дисциплiнарне стягнення може бути оскаржене працiвником у порядку, встановленому чинним законодавством (глава XV цього Кодексу).
Стаття 151. Зняття дисциплiнарного стягнення
Якщо протягом року з дня накладення дисциплiнарного стягнення працiвника не буде пiддано новому дисциплiнарному стягненню, то вiн вважається таким, що не мав дисциплiнарного стягнення.
Якщо працiвник не допустив нового порушення трудової дисциплiни i до того ж проявив себе як сумлiнний працiвник, то стягнення може бути зняте до закiнчення одного року.
Протягом строку дiї дисциплiнарного стягнення заходи заохочення до працiвника не застосовуються. ( Стаття 151 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 2134-12 вiд 18.02.92 )
Стаття 152. Передача питання про порушення трудовоїдисциплiни на розгляд трудового колективуабо його органу
Власник або уповноважений ним орган має право замiсть накладання дисциплiнарного стягнення передати питання про порушення трудової дисциплiни на розгляд трудового колективу або його органу. ( Стаття 152 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 8474-10 вiд 27.02.85; Законом N 871-12 вiд 20.03.91 )
Глава XIОхорона працi
Стаття 153. Створення безпечних i нешкiдливих умов працi
На всiх пiдприємствах, в установах, органiзацiях створюються безпечнi i нешкiдливi умови працi.
Забезпечення безпечних i нешкiдливих умов працi покладається на власника або уповноважений ним орган.
Умови працi на робочому мiсцi, безпека технологiчних процесiв, машин, механiзмiв, устаткування та iнших засобiв виробництва, стан засобiв колективного та iндивiдуального захисту, що використовуються працiвником, а також санiтарно-побутовi умови повиннi вiдповiдати вимогам нормативних актiв про охорону працi.
Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучаснi засоби технiки безпеки, якi запобiгають виробничому травматизмовi, i забезпечувати санiтарно-гiгiєнiчнi умови, що запобiгають виникненню професiйних захворювань працiвникiв.
Власник або уповноважений ним орган не вправi вимагати вiд працiвника виконання роботи, поєднаної з явною небезпекою для життя, а також в умовах, що не вiдповiдають законодавству про охорону працi. Працiвник має право вiдмовитися вiд дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуацiя, небезпечна для його життя чи здоров'я або людей, якi його оточують, i навколишнього середовища.
У разi неможливостi повного усунення небезпечних i шкiдливих для здоров'я умов працi власник або уповноважений ним орган зобов'язаний повiдомити про це орган державного нагляду за охороною працi, який може дати тимчасову згоду на роботу в таких умовах.
На власника або уповноважений ним орган покладається систематичне проведення iнструктажу (навчання) працiвникiв з питань охорони працi, протипожежної охорони.
Трудовi колективи обговорюють i схвалюють комплекснi плани полiпшення умов, охорони працi та санiтарно-оздоровчих заходiв i контролюють виконання цих планiв. ( Стаття 153 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 8474-10 вiд 27.02.85; Законом N 3694-12 вiд 15.12.93 )
Стаття 154. Додержання вимог щодо охорони працi припроектуваннi, будiвництвi (виготовленнi)та реконструкцiї пiдприємств, об'єктiв iзасобiв виробництва
Проектування виробничих об'єктiв, розробка нових технологiй, засобiв виробництва, засобiв колективного та iндивiдуального захисту працюючих повиннi провадитися з урахуванням вимог щодо охорони працi.
Виробничi будiвлi, споруди, устаткування, транспортнi засоби, що вводяться в дiю пiсля будiвництва або реконструкцiї, технологiчнi процеси повиннi вiдповiдати нормативним актам про охорону працi. ( Стаття 154 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 3694-12 вiд 15.12.93 )
Стаття 155. Заборона введення в експлуатацiю пiдприємств,якi не вiдповiдають вимогам охорони працi
Жодне пiдприємство, цех, дiльниця, виробництво не можуть бути прийнятi i введенi в експлуатацiю, якщо на них не створено безпечних i нешкiдливих умов працi.
Введення в експлуатацiю нових i реконструйованих об'єктiв виробничого та соцiально-культурного призначення без дозволу органiв державного нагляду за охороною працi забороняється.
Власник, який створив нове пiдприємство, зобов'язаний одержати вiд органiв державного нагляду за охороною працi дозвiл на початок його роботи. ( Стаття 155 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 4617-10 вiд 24.01.83; Законом N 3694-12 вiд 15.12.93 )
Стаття 156. Заборона передачi у виробництво зразкiв новихмашин та iнших засобiв виробництва, впровадженнянових технологiй, що не вiдповiдають вимогамохорони працi
Виготовлення i передача у виробництво зразкiв нових машин, механiзмiв, устаткування та iнших засобiв виробництва, а також впровадження нових технологiй без дозволу органiв державного нагляду за охороною працi забороняється. ( Стаття 156 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 3694-12 вiд 15.12.93 )
Стаття 157. Державнi мiжгалузевi та галузевi нормативнiакти про охорону працi
Державнi мiжгалузевi та галузевi нормативнi акти про охорону працi - це правила, стандарти, норми, положення, iнструкцiї та iншi документи, яким надано чиннiсть правових норм, обов'язкових для виконання.
Опрацювання та прийняття нових, перегляд i скасування чинних державних мiжгалузевих та галузевих нормативних актiв про охорону працi проводяться органами державного нагляду за охороною працi за участю iнших державних органiв i професiйних спiлок у порядку, визначеному Кабiнетом Мiнiстрiв України.
Стандарти, технiчнi умови та iншi нормативно-технiчнi документи на засоби працi i технологiчнi процеси повиннi включати вимоги щодо охорони працi i погоджуватися з органами державного нагляду за охороною працi.
У разi вiдсутностi в нормативних актах про охорону працi вимог, якi необхiдно виконати для забезпечення безпечних i нешкiдливих умов працi на певних роботах, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний вжити погоджених з органами державного нагляду за охороною працi заходiв, що забезпечать безпеку працiвникiв. ( Стаття 157 iз змiнами, внесеними згiдно з Указами ПВР N 2240-10 вiд 29.07.81, N 4617-10 вiд 24.01.83; Законом N 3694-12 вiд 15.12.93 )
Стаття 158. Обов'язок власника або уповноваженогоним органу щодо полегшення i оздоровлення умовпрацi працiвникiв
Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний вживати заходiв щодо полегшення i оздоровлення умов працi працiвникiв шляхом впровадження прогресивних технологiй, досягнень науки i технiки, засобiв механiзацiї та автоматизацiї виробництва, вимог ергономiки, позитивного досвiду з охорони працi, зниження та усунення запиленостi та загазованостi повiтря у виробничих примiщеннях, зниження iнтенсивностi шуму, вiбрацiї, випромiнювань тощо. ( Стаття 158 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 3694-12 вiд 15.12.93 )
Стаття 159. Обов'язок працiвника виконувати вимогинормативних актiв про охорону працi
Працiвник зобов'язаний:
знати i виконувати вимоги нормативних актiв про охорону працi, правила поводження з машинами, механiзмами, устаткуванням та iншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та iндивiдуального захисту;
додержувати зобов'язань щодо охорони працi, передбачених колективним договором (угодою, трудовим договором) та правилами внутрiшнього трудового розпорядку пiдприємства, установи, органiзацiї;
проходити у встановленому порядку попереднi та перiодичнi медичнi огляди;
спiвробiтничати з власником або уповноваженим ним органом у справi органiзацiї безпечних та нешкiдливих умов працi, особисто вживати посильних заходiв щодо усунення будь-якої виробничої ситуацiї, яка створює загрозу його життю чи здоров'ю або людей, якi його оточують, i навколишньому природному середовищу, повiдомляти про небезпеку свого безпосереднього керiвника або iншу посадову особу. ( Стаття 159 iз змiнами, внесеними згiдно з Указами ПВР N 2240-10 вiд 29.07.81, N 4617-10 вiд 24.01.83; Законом N 3694-12 вiд 15.12.93 )
Стаття 160. Контроль за додержанням вимог нормативнихактiв про охорону працi
Постiйний контроль за додержанням працiвниками вимог нормативних актiв про охорону працi покладається на власника або уповноважений ним орган.
Трудовi колективи через обраних ними уповноважених, професiйнi спiлки в особi своїх виборних органiв i представникiв контролюють додержання всiма працiвниками нормативних актiв про охорону працi на пiдприємствах, в установах, органiзацiях. ( Стаття 160 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 8474-10 вiд 27.02.85; Законом N 3694-12 вiд 15.12.93 )
Стаття 161. Заходи щодо охорони працi
Власник або уповноважений ним орган розробляє за участю професiйних спiлок i реалiзує комплекснi заходи щодо охорони працi вiдповiдно до Закону України "Про охорону працi" ( 2694-12 ). План заходiв щодо охорони працi включається до колективного договору. ( Стаття 161 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 4617-10 вiд 24.01.83 )
Стаття 162. Кошти на заходи по охоронi працi
Для проведення заходiв по охоронi працi видiляються у встановленому порядку кошти i необхiднi матерiали. Витрачати цi кошти i матерiали на iншi цiлi забороняється.
Порядок використання зазначених коштiв i матерiалiв визначається в колективних договорах.
Трудовi колективи контролюють використання коштiв, призначених на охорону працi. ( Стаття 162 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 4617-10 вiд 24.01.83 )
Стаття 163. Видача спецiального одягу та iншихзасобiв iндивiдуального захисту
На роботах iз шкiдливими та небезпечними умовами працi, а також роботах, пов'язаних iз забрудненням або здiйснюваних у несприятливих температурних умовах, працiвникам видаються безплатно за встановленими нормами спецiальний одяг, спецiальне взуття та iншi засоби iндивiдуального захисту.
Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний органiзувати комплектування та утримання засобiв iндивiдуального захисту вiдповiдно до нормативних актiв про охорону працi. ( Стаття 163 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 3694-12 вiд 15.12.93 )
Стаття 164. Компенсацiйнi виплати за невиданий спецiальнийодяг i спецiальне взуття
Видача замiсть спецiального одягу i спецiального взуття матерiалiв для їх виготовлення або грошових сум для їх придбання не дозволяється.
Власник або уповноважений ним орган повинен компенсувати працiвниковi витрати на придбання спецодягу та iнших засобiв iндивiдуального захисту, якщо встановлений нормами строк видачi цих засобiв порушено i працiвник був змушений придбати їх за власнi кошти. У разi дострокового зносу цих засобiв не з вини працiвника власник або уповноважений ним орган зобов'язаний замiнити їх за свiй рахунок. ( Стаття 164 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 3694-12 вiд 15.12.93 )
Стаття 165. Видача мила та знешкоджуючих засобiв
На роботах, зв'язаних з забрудненням, видається безплатно за встановленими нормами мило. На роботах, де можливий вплив на шкiру шкiдливо дiючих речовин, видаються безплатно за встановленими нормами змиваючi та знешкоджуючi засоби.
Стаття 166. Видача молока i лiкувально-профiлактичногохарчування
На роботах з шкiдливими умовами працi працiвникам видаються безплатно за встановленими нормами молоко або iншi рiвноцiннi харчовi продукти.
На роботах з особливо шкiдливими умовами працi надається безплатно за встановленими нормами лiкувально-профiлактичне харчування.
Стаття 167. Забезпечення працiвникiв гарячих цехiвгазованою солоною водою
Власник або уповноважений ним орган забов'язаний безплатно постачати працiвникiв гарячих цехiв i виробничих дiлянок газованою солоною водою.
Цехи i виробничi дiлянки, де органiзовується постачання газованою солоною водою, визначаються органами санiтарного нагляду за погодженням з власником або уповноваженим ним органом.
Стаття 168. Перерви в роботi для обiгрiвання i вiдпочинку
Працiвникам, що працюють в холодну пору року на вiдкритому повiтрi або в закритих неопалюваних примiщеннях, вантажникам та деяким iншим категорiям працiвникiв у випадках, предбачених законодавством, надаються спецiальнi перерви для обiгрiвання i вiдпочинку, якi включаються у робочий час. Власник або уповноважений ним орган, зобов'язаний обладнувати примiщення для обiгрiвання i вiдпочинку працiвникiв. ( Стаття 168 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 871-12 вiд 20.03.91 )
Стаття 169. Обов'язковi медичнi огляди працiвникiвпевних категорiй
Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний за свої кошти органiзувати проведення попереднього (при прийняттi на роботу) i перiодичних (протягом трудової дiяльностi) медичних оглядiв працiвникiв, зайнятих на важких роботах, роботах iз шкiдливими чи небезпечними умовами працi або таких, де є потреба у професiйному доборi, а також щорiчного обов'язкового медичного огляду осiб вiком до 21 року.
Перелiк професiй, працiвники яких пiдлягають медичному оглядовi, термiн i порядок його проведення встановлюються Мiнiстерством охорони здоров'я України за погодженням iз Державним комiтетом України по нагляду за охороною працi. ( Стаття 169 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 5938-11 вiд 27.05.88; Законом N 3694-12 вiд 15.12.93 )
Стаття 170. Переведення на легшу роботу
Працiвникiв, якi потребують за станом здоров'я надання легшої роботи, власник або уповноважений ним орган повинен перевести, за їх згодою, на таку роботу у вiдповiдностi з медичним висновком тимчасово або без обмеження строку.
При переведеннi за станом здоров'я на легшу нижчеоплачувану роботу за працiвниками зберiгається попереднiй середнiй заробiток протягом двох тижнiв з дня переведення, а у випадках, передбачених законодавством України, попереднiй середнiй заробiток зберiгається на весь час виконання нижчеоплачуваної роботи або надається матерiальне забезпечення за загальнообов'язковим державним соцiальним страхуванням. ( Стаття 170 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами N 3694-12 вiд 15.12.93, N 429-IV вiд 16.01.2003 )
Стаття 171. Обов'язки власника або уповноваженого ниморгану щодо розслiдування та облiку нещаснихвипадкiв, професiйних захворювань i аварiйна виробництвi
Власник або уповноважений ним орган повинен проводити розслiдування та вести облiк нещасних випадкiв, професiйних захворювань i аварiй на виробництвi вiдповiдно до порядку, встановленого Кабiнетом Мiнiстрiв України. ( Стаття 171 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 4617-10 вiд 24.01.83; Законом N 3694-12 вiд 15.12.93 )
Стаття 172. Застосування працi iнвалiдiв
У випадках, передбачених законодавством, на власника або уповноважений ним орган покладається обов'язок органiзувати навчання, переквалiфiкацiю i працевлаштування iнвалiдiв вiдповiдно до медичних рекомендацiй, встановити на їх прохання неповний робочий день або неповний робочий тиждень та створити пiльговi умови працi.
Залучення iнвалiдiв до надурочних робiт та робiт у нiчний час без їх згоди не допускається (статтi 55, 63). ( Стаття 172 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 3694-12 вiд 15.12.93 )
Стаття 173. Вiдшкодування шкоди в разi ушкодженняздоров'я працiвникiв
Шкода, заподiяна працiвникам калiцтвом або iншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язкiв, вiдшкодовується у встановленому законодавством порядку. ( Стаття 173 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 3694-12 вiд 15.12.93, в редакцiї Закону N 429-IV вiд 11.02.2003 )
( Статтю 173-1 виключено на пiдставi Закону N 1356-XIVвiд 24.12.99 )
Глава XIIПраця жiнок
Стаття 174. Роботи, на яких забороняється застосуванняпрацi жiнок
Забороняється застосування працi жiнок на важких роботах i на роботах iз шкiдливими або небезпечними умовами працi, а також на пiдземних роботах, крiм деяких пiдземних робiт (нефiзичних робiт або робiт по санiтарному та побутовому обслуговуванню).
Забороняється також залучення жiнок до пiдiймання i перемiщення речей, маса яких перевищує встановленi для них граничнi норми.
Перелiк важких робiт та робiт iз шкiдливими i небезпечними умовами працi, на яких забороняється застосування працi жiнок, а також граничнi норми пiдiймання i перемiщення важких речей жiнками затверджуються Мiнiстерством охорони здоров'я України за погодженням iз Державним комiтетом України по нагляду за охороною працi. ( Стаття 174 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами N 871-12 вiд 20.03.91, N 3694-12 вiд 15.12.93 )
Стаття 175. Обмеження працi жiнок на роботах у нiчний час
Залучення жiнок до робiт у нiчний час не допускається, за винятком тих галузей народного господарства, де це викликається особливою необхiднiстю i дозволяється як тимчасовий захiд.
Перелiк цих галузей i видiв робiт iз зазначенням максимальних термiнiв застосування працi жiнок у нiчний час затверджується Кабiнетом Мiнiстрiв України.
Зазначенi у частинi першiй цiєї статтi обмеження не поширюються на жiнок, якi працюють на пiдприємствах, де зайнятi лише члени однiєї сiм'ї. ( Стаття 175 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 3694-12 вiд 15.12.93 )
Стаття 176. Заборона залучення вагiтних жiнок i жiнок,що мають дiтей вiком до трьох рокiв, до нiчних,надурочних робiт, робiт у вихiднi днi iнаправлення їх у вiдрядження
Не допускається залучення до робiт у нiчний час, до надурочних робiт i робiт у вихiднi днi i направлення у вiдрядження вагiтних жiнок i жiнок, що мають дiтей вiком до трьох рокiв. ( Стаття 176 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 4841-11 вiд 30.10.87; Законом 871-12 вiд 20.03.91 )
Стаття 177. Обмеження залучення жiнок, що маютьдiтей вiком вiд трьох до чотирнадцяти рокiвабо дiтей-iнвалiдiв, до надурочних робiт iнаправлення їх у вiдрядження
Жiнки, що мають дiтей вiком вiд трьох до чотирнадцяти рокiв або дiтей-iнвалiдiв, не можуть залучатись до надурочних робiт або направлятись у вiдрядження без їх згоди. ( Стаття 177 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 4841-11 вiд 30.10.87; Законом N 871-12 вiд 20.03.91 )
Стаття 178. Переведення на легшу роботу вагiтних жiнокi жiнок, якi мають дiтей вiком до трьох рокiв
Вагiтним жiнкам вiдповiдно до медичного висновку знижуються норми виробiтку, норми обслуговування або вони переводяться на iншу роботу, яка є легшою i виключає вплив несприятливих виробничих факторiв, iз збереженням середнього заробiтку за попередньою роботою.
До вирiшення питання про надання вагiтнiй жiнцi вiдповiдно до медичного висновку iншої роботи, яка є легшою i виключає вплив несприятливих виробничих факторiв, вона пiдлягає звiльненню вiд роботи iз збереженням середнього заробiтку за всi пропущенi внаслiдок цього робочi днi за рахунок пiдприємства, установи, органiзацiї.
Жiнки, якi мають дiтей вiком до трьох рокiв, в разi неможливостi виконання попередньої роботи переводяться на iншу роботу iз збереженням середнього заробiтку за попередньою роботою до досягнення дитиною вiку трьох рокiв.
Якщо заробiток осiб, зазначених у частинах першiй i третiй цiєї статтi, на легшiй роботi є вищим, нiж той, який вони одержували до переведення, їм виплачується фактичний заробiток. ( Стаття 178 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 4841-11 вiд 30.10.87; Законами N 871-12 вiд 20.03.91, N 263/95-ВР вiд 05.07.95 )
Стаття 179. Вiдпустки у зв'язку з вагiтнiстю, пологами iдля догляду за дитиною
На пiдставi медичного висновку жiнкам надається оплачувана вiдпустка у зв'язку з вагiтнiстю та пологами тривалiстю 70 календарних днiв до пологiв i 56 (у разi народження двох i бiльше дiтей та у разi ускладнення пологiв - 70) календарних днiв пiсля пологiв, починаючи з дня пологiв.
Тривалiсть вiдпустки у зв'язку з вагiтнiстю та пологами обчислюється сумарно i становить 126 календарних днiв (140 календарних днiв - у разi народження двох i бiльше дiтей та у разi ускладнення пологiв). Вона надається жiнкам повнiстю незалежно вiд кiлькостi днiв, фактично використаних до пологiв.
За бажанням жiнки їй надається вiдпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирiчного вiку з виплатою за цi перiоди допомоги вiдповiдно до законодавства.
Пiдприємства, установи та органiзацiї за рахунок власних коштiв можуть надавати жiнкам частково оплачувану вiдпустку та вiдпустку без збереження заробiтної плати для догляду за дитиною бiльшої тривалостi.
Вiдпустка для догляду за дитиною до досягнення нею вiку трьох рокiв не надається, якщо дитина перебуває на державному утриманнi.
У разi, якщо дитина потребує домашнього догляду, жiнцi в обов'язковому порядку надається вiдпустка без збереження заробiтної плати тривалiстю, визначеною у медичному висновку, але не бiльш як до досягнення дитиною шестирiчного вiку.
Вiдпустки для догляду за дитиною, передбаченi частинами третьою, четвертою та шостою цiєї статтi, можуть бути використанi повнiстю або частинами також батьком дитини, бабою, дiдом чи iншими родичами, якi фактично доглядають за дитиною.
За бажанням жiнки або осiб, зазначених у частинi сьомiй цiєї статтi, у перiод перебування їх у вiдпустцi для догляду за дитиною вони можуть працювати на умовах неповного робочого часу або вдома. При цьому за ними зберiгається право на одержання допомоги в перiод вiдпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирiчного вiку. ( Стаття 179 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 4617-10 вiд 24.01.83; Законом N 871-12 вiд 20.03.91; в редакцiї Закону N 117-XIV вiд 18.09.98, iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 429-IV вiд 16.01.2003 )
( Вiдповiдно до роздiлу II Закону Української РСР N 871-12 вiд 20 березня 1991 р. (Вiдомостi Верховної Ради УРСР, 1991, N 23, ст. 267) частково оплачуванi вiдпустки з 1 сiчня 1992 р. надаються жiнкам до досягнення дитиною вiку трьох рокiв. )
Стаття 180. Приєднання щорiчної вiдпустки до вiдпустки узв'язку з вагiтнiстю та пологами
У разi надання жiнкам вiдпустки у зв'язку з вагiтнiстю та пологами власник або уповноважений ним орган зобов'язаний за заявою жiнки приєднати до неї щорiчнi основну i додаткову вiдпустки незалежно вiд тривалостi її роботи на даному пiдприємствi, в установi, органiзацiї в поточному робочому роцi. ( Стаття 180 в редакцiї Закону N 117-XIV вiд 18.09.98 )
Стаття 181. Порядок надання вiдпустки для догляду за дитиноюi зарахування її до стажу роботи
Вiдпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирiчного вiку та вiдпустка без збереження заробiтної плати (частини третя та шоста статтi 179 цього Кодексу) надаються за заявою жiнки або осiб, зазначених у частинi сьомiй статтi 179 цього Кодексу, повнiстю або частково в межах установленого перiоду та оформляються наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.
Вiдпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирiчного вiку та вiдпустка без збереження заробiтної плати (частини третя та шоста статтi 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так i до безперервного стажу роботи i до стажу роботи за спецiальнiстю. Час вiдпусток, зазначених у цiй статтi, до стажу роботи, що дає право на щорiчну вiдпустку, не зараховується. ( Стаття 181 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 4617-10 вiд 24.01.83; Законом N 871-12 вiд 20.03.91; в редакцiї Закону N 117-XIV вiд 18.09.98 )
( Вiдповiдно до роздiлу II Закону Української РСР N 871-12 вiд 20 березня 1991 р. (Вiдомостi Верховної Ради УРСР, 1991, N 23, ст. 267) частково оплачуванi вiдпустки з 1 сiчня 1992 р. надаються жiнкам до досягнення дитиною вiку трьох рокiв. )
Стаття 182. Вiдпустки жiнкам, якi усиновили дiтей
Жiнкам, якi усиновили новонароджених дiтей безпосередньо з пологового будинку, надається вiдпустка з дня усиновлення тривалiстю 56 календарних днiв (70 календарних днiв - при усиновленнi двох i бiльше дiтей) з виплатою державної допомоги у встановленому порядку.
Жiнкам, якi усиновили дитину, надаються вiдпустки для догляду за нею на умовах i в порядку, встановлених статтями 179 i 181 цього Кодексу. ( Стаття 182 iз змiнами, внесеними згiдно з Указами ПВР N 4617-10 вiд 24.01.83, N 6237-10 вiд 21.12.83; Законом N 871-12 вiд 20.03.91; в редакцiї Закону N 117-XIV вiд 18.09.98 )
Стаття 182-1. Додаткова вiдпустка працiвникам, якi маютьдiтей
Жiнцi, яка працює i має двох або бiльше дiтей вiком до 15 рокiв, або дитину-iнвалiда, або яка усиновила дитину, одинокiй матерi, батьку, який виховує дитину без матерi (у тому числi й у разi тривалого перебування матерi в лiкувальному закладi), а також особi, яка взяла дитину пiд опiку, надається щорiчно додаткова оплачувана вiдпустка тривалiстю 7 календарних днiв без урахування святкових i неробочих днiв (стаття 73 цього Кодексу).
За наявностi декiлькох пiдстав для надання цiєї вiдпустки її загальна тривалiсть не може перевищувати 14 календарних днiв.
Зазначена у частинi першiй цiєї статтi вiдпустка надається понад щорiчнi вiдпустки, передбаченi статтями 75 i 76 цього Кодексу, а також понад щорiчнi вiдпустки, встановленi iншими законами та нормативно-правовими актами, i переноситься на iнший перiод або продовжується у порядку, визначеному статтею 80 цього Кодексу. ( Кодекс доповнено статтею 182-1 згiдно iз Законом N 117-XIV вiд 18.09.98; iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами N 490-IV вiд 06.02.2003; N 2128-IV вiд 22.10.2004 )
Стаття 183. Перерви для годування дитини
Жiнкам, що мають дiтей вiком до пiвтора року, надаються, крiм загальної перерви для вiдпочинку i харчування, додатковi перерви для годування дитини.
Цi перерви надаються не рiдше нiж через три години тривалiстю не менше тридцяти хвилин кожна.
При наявностi двох i бiльше грудних дiтей тривалiсть перерви встановлюється не менше години.
Строки i порядок надання перерв установлюються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспiлкової органiзацiї (профспiлковим представником) пiдприємства, установи, органiзацiї i з врахуванням бажання матерi.
Перерви для годування дитини включаються в робочий час i оплачуються за середнiм заробiтком. ( Стаття 183 iз змiнами, внесеними згiдно з Указами ПВР N 4617-10 вiд 24.01.83, N 4841-11 вiд 30.10.87; Законом N 1096-IV вiд 10.07.2003 )
Стаття 184. Гарантiї при прийняттi на роботу i забороназвiльнення вагiтних жiнок i жiнок, якi маютьдiтей
Забороняється вiдмовляти жiнкам у прийняттi на роботу i знижувати їм заробiтну плату з мотивiв, пов'язаних з вагiтнiстю або наявнiстю дiтей вiком до трьох рокiв, а одиноким матерям - за наявнiстю дитини вiком до чотирнадцяти рокiв або дитини-iнвалiда.
При вiдмовi у прийняттi на роботу зазначеним категорiям жiнок власник або уповноважений ним орган зобов'язанi повiдомляти їм причини вiдмови у письмовiй формi. Вiдмову у прийняттi на роботу може бути оскаржено у судовому порядку.
Звiльнення вагiтних жiнок i жiнок, якi мають дiтей вiком до трьох рокiв (до шести рокiв - частина шоста статтi 179), одиноких матерiв при наявностi дитини вiком до чотирнадцяти рокiв або дитини-iнвалiда з iнiцiативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крiм випадкiв повної лiквiдацiї пiдприємства, установи, органiзацiї, коли допускається звiльнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жiнок здiйснюється також у випадках їх звiльнення пiсля закiнчення строкового трудового договору. На перiод працевлаштування за ними зберiгається середня заробiтна плата, але не бiльше трьох мiсяцiв з дня закiнчення строкового трудового договору. ( Стаття 184 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 4841-11 вiд 30.10.87; Законами N 871-12 вiд 20.03.91, N 1356-XIV вiд 24.12.99 )
Стаття 185. Надання вагiтним жiнкам i жiнкам, якi маютьдiтей вiком до чотирнадцяти рокiв, путiвокдо санаторiїв та будинкiв вiдпочинку i поданняїм матерiальної допомоги
Власник або уповноважений ним орган повинен у разi необхiдностi видавати вагiтним жiнкам i жiнкам, якi мають дiтей вiком до чотирнадцяти рокiв або дiтей-iнвалiдiв, путiвки до санаторiїв та будинкiв вiдпочинку безкоштовно або на пiльгових умовах, а також подавати їм матерiальну допомогу. ( Стаття 185 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 4617-10 вiд 24.01.83; Законом N 871-12 вiд 20.03.91 )
Стаття 186. Обслуговування матерi на пiдприємствах,в органiзацiях
На пiдприємствах i в органiзацiях з широким застосуванням жiночої працi органiзовуються дитячi ясла, дитячi садки, кiмнати для годування грудних дiтей, а також кiмнати особистої гiгiєни жiнок.
Стаття 186-1. Гарантiї особам, якi виховують малолiтнiхдiтей без матерi
Гарантiї, встановленi статтями 56, 176, 177, частинами третьою - восьмою статтi 179, статтями 181, 182, 182-1, 184, 185, 186 цього Кодексу, поширюються також на батькiв, якi виховують дiтей без матерi (в тому числi в разi тривалого перебування матерi в лiкувальному закладi), а також на опiкунiв (пiклувальникiв). ( Кодекс доповнено статтею 186-1 згiдно iз Законом N 871-12 вiд 20.03.91; в редакцiї Закону N 117-XIV вiд 18.09.98 )
Глава XIIIПраця молодi
Стаття 187. Права неповнолiтнiх у трудових правовiдносинах
Неповнолiтнi, тобто особи, що не досягли вiсiмнадцяти рокiв, у трудових правовiдносинах прирiвнюються у правах до повнолiтнiх, а в галузi охорони працi, робочого часу, вiдпусток та деяких iнших умов працi користуються пiльгами, встановленими законодавством України. ( Стаття 187 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 263/95-ВР вiд 05.07.95 )
Стаття 188. Вiк, з якого допускається прийняття на роботу
Не допускається прийняття на роботу осiб молодше шiстнадцяти рокiв.
За згодою одного iз батькiв або особи, що його замiнює, можуть, як виняток, прийматись на роботу особи, якi досягли п'ятнадцяти рокiв.
Для пiдготовки молодi до продуктивної працi допускається прийняття на роботу учнiв загальноосвiтнiх шкiл, професiйно-технiчних i середнiх спецiальних навчальних закладiв для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров'ю i не порушує процесу навчання, у вiльний вiд навчання час по досягненнi ними чотирнадцятирiчного вiку за згодою одного з батькiв або особи, що його замiнює. ( Стаття 188 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 4617-10 вiд 24.01.83; Законами N 871-12 вiд 20.03.91, N 2418-12 вiд 05.06.92 )
Стаття 189. Облiк працiвникiв, якi не досягливiсiмнадцяти рокiв
На кожному пiдприємствi, в установi, органiзацiї має вестися спецiальний облiк працiвникiв, якi не досягли вiсiмнадцяти рокiв, iз зазначенням дати їх народження.
Стаття 190. Роботи, на яких забороняється застосуванняпрацi осiб молодше вiсiмнадцяти рокiв
Забороняється застосування працi осiб молодше вiсiмнадцяти рокiв на важких роботах i на роботах з шкiдливими або небезпечними умовами працi, а також на пiдземних роботах.
Забороняється також залучати осiб молодше вiсiмнадцяти рокiв до пiдiймання i перемiщення речей, маса яких перевищує встановленi для них граничнi норми.
Перелiк важких робiт i робiт iз шкiдливими i небезпечними умовами працi, а також граничнi норми пiдiймання i перемiщення важких речей особами молодше вiсiмнадцяти рокiв затверджуються Мiнiстерством охорони здоров'я України за погодженням iз Державним комiтетом України по нагляду за охороною працi. ( Стаття 190 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 3694-12 вiд 15.12.93 )
Стаття 191. Медичнi огляди осiб молодше вiсiмнадцяти рокiв
Усi особи молодше вiсiмнадцяти рокiв приймаються на роботу лише пiсля попереднього медичного огляду i в подальшому, до досягнення 21 року, щороку пiдлягають обов'язковому медичному оглядовi. ( Стаття 191 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 3694-12 вiд 15.12.93 )
Стаття 192. Заборона залучати працiвникiв молодшевiсiмнадцяти рокiв до нiчних, надурочних робiтi робiт у вихiднi днi
Забороняється залучати працiвникiв молодше вiсiмнадцяти рокiв до нiчних, надурочних робiт i робiт у вихiднi днi. ( Стаття 192 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 3694-12 вiд 15.12.93 )
Стаття 193. Норми виробiтку для молодих робiтникiв
Для робiтникiв вiком до вiсiмнадцяти рокiв норми виробiтку встановлюються виходячи з норм виробiтку для дорослих робiтникiв пропорцiонально скороченому робочому часу для осiб, що не досягли вiсiмнадцяти рокiв.
Для молодих робiтникiв, якi поступають на пiдприємство, в органiзацiю пiсля закiнчення загальноосвiтнiх шкiл, професiйно-технiчних навчальних закладiв, курсiв, а також для тих, що пройшли навчання безпосередньо на виробництвi, в передбачених законодавством випадках i розмiрах та на визначенi ним строки можуть затверджуватись зниженi норми виробiтку. Цi норми затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з профспiлковим комiтетом. ( Стаття 193 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 4617-10 вiд 24.01.83 )
Стаття 194. Оплата працi працiвникiв молодше вiсiмнадцятирокiв при скороченiй тривалостi щоденної роботи
Заробiтна плата працiвникам молодше вiсiмнадцяти рокiв при скороченiй тривалостi щоденної роботи виплачується в такому ж розмiрi, як працiвникам вiдповiдних категорiй при повнiй тривалостi щоденної роботи.
Праця працiвникiв молодше вiсiмнадцяти рокiв, допущених до вiдрядних робiт, оплачується за вiдрядними розцiнками, встановленими для дорослих працiвникiв, з доплатою за тарифною ставкою за час, на який тривалiсть їх щоденної роботи скорочується порiвняно з тривалiстю щоденної роботи дорослих працiвникiв.
Оплата працi учнiв загальноосвiтнiх шкiл, професiйно-технiчних i середнiх спецiальних навчальних закладiв, якi працюють у вiльний вiд навчання час, провадиться пропорцiйно вiдпрацьованому часу або залежно вiд виробiтку. Пiдприємства можуть встановлювати учням доплати до заробiтної плати. ( Стаття 194 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 871-12 вiд 20.03.91 )
Стаття 195. Вiдпустки працiвникам вiком до вiсiмнадцятирокiв
Щорiчнi вiдпустки працiвникам вiком до вiсiмнадцяти рокiв надаються у зручний для них час.
Щорiчнi вiдпустки працiвникам вiком до вiсiмнадцяти рокiв повної тривалостi у перший рiк роботи надаються за їх заявою до настання шестимiсячного термiну безперервної роботи на даному пiдприємствi, в установi, органiзацiї. ( Стаття 195 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 2240-10 вiд 29.07.81; в редакцiї Закону N 117-XIV вiд 18.09.98 )
Стаття 196. Броня прийняття молодi на роботу i професiйненавчання на виробництвi
Для всiх пiдприємств i органiзацiй встановлюється броня прийняття на роботу i професiйне навчання на виробництвi молодi, яка закiнчила загальноосвiтнi школи, професiйнi навчально-виховнi заклади, а також iнших осiб молодше вiсiмнадцяти рокiв.
Районнi i мiськi Ради народних депутатiв затверджують програми влаштування на роботу випускникiв загальноосвiтнiх шкiл, квоти робочих мiсць для працевлаштування молодi та забезпечують їх виконання всiма пiдприємствами, установами, органiзацiями.
Вiдмова у прийняттi на роботу i професiйне навчання на виробництвi зазначеним особам, направленим в рахунок бронi, забороняється. Така вiдмова може бути оскаржена ними до суду. ( Стаття 196 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 2240-10 вiд 29.07.81; Законами N 871-12 вiд 20.03.91, N 263/95-ВР вiд 05.07.95 )
Стаття 197. Надання молодi першого робочого мiсця
Працездатнiй молодi - громадянам України вiком вiд 15 до 28 рокiв пiсля закiнчення або припинення навчання у загальноосвiтнiх, професiйних навчально-виховних i вищих навчальних закладах, завершення професiйної пiдготовки i перепiдготовки, а також пiсля звiльнення зi строкової вiйськової або альтернативної (невiйськової) служби надається перше робоче мiсце на строк не менше двох рокiв.
Молодим спецiалiстам - випускникам державних навчальних закладiв, потреба в яких ранiше була заявлена пiдприємствами, установами, органiзацiями, надається робота за фахом на перiод не менше трьох рокiв у порядку, визначеному Кабiнетом Мiнiстрiв України. ( Стаття 197 в редакцiї Закону N 263/95-ВР вiд 05.07.95 )
Стаття 198. Обмеження звiльнення працiвникiв молодшевiсiмнадцяти рокiв
Звiльнення працiвникiв молодше вiсiмнадцяти рокiв з iнiцiативи власника або уповноваженого ним органу допускається, крiм додержання загального порядку звiльнення, тiльки за згодою районної (мiської) служби у справах дiтей. При цьому звiльнення з пiдстав, зазначених в пунктах 1, 2 i 6 статтi 40 цього Кодексу, провадиться лише у виняткових випадках i не допускається без працевлаштування. ( Стаття 198 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 609-V вiд 07.02.2007 )
Стаття 199. Розiрвання трудового договору з неповнолiтнiмна вимогу його батькiв або iнших осiб
Батьки, усиновителi i пiклувальники неповнолiтнього, а також державнi органи та службовi особи, на яких покладено нагляд i контроль за додержанням законодавства про працю, мають право вимагати розiрвання трудового договору з неповнолiтнiм, у тому числi й строкового, коли продовження його чинностi загрожує здоров'ю неповнолiтнього або порушує його законнi iнтереси. ( Стаття 199 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 6/95-ВР вiд 19.01.95 )
Стаття 200. Участь молодiжних органiзацiй у розглядi питаньпрацi i побуту молодi
Виборний орган первинної профспiлкової органiзацiї (профспiлковий представник) пiдприємства, установи, органiзацiї i власник або уповноважений ним орган розглядають питання про заохочення молодих працiвникiв, розподiл для них житла i мiсць в гуртожитках, охорону працi, їх звiльнення, використання коштiв на розвиток культурно-масової i спортивної роботи за участю представника молодiжної органiзацiї на умовах, визначених колективним договором. ( Стаття 200 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 4617-10 вiд 24.01.83; Законом N 871-12 вiд 20.03.91; в редакцiї Закону N 263/95-ВР вiд 05.07.95, iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 1096-IV вiд 10.07.2003 )
Глава XIVПiльги для працiвникiв, якi поєднують роботу з навчанням
( Назва глави XIV iз змiнами, внесеними згiдно iз ЗакономN 871-12 вiд 20.03.91 )
Стаття 201. Органiзацiя виробничого навчання
Для професiйної пiдготовки i пiдвищення квалiфiкацiї працiвникiв, особливо молодi, власник або уповноважений ним орган органiзує iндивiдуальне, бригадне, курсове та iнше виробниче навчання за рахунок пiдприємства, органiзацiї, установи. ( Стаття 201 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 871-12 вiд 20.03.91 )
Стаття 202. Створення необхiдних умов для поєднанняроботи з навчанням
Працiвникам, якi проходять виробниче навчання або навчаються в навчальних закладах без вiдриву вiд виробництва, власник або уповноважений ним орган повинен створювати необхiднi умови для поєднання роботи з навчанням. ( Стаття 202 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 117-XIV вiд 18.09.98 )
Стаття 203. Заохочення працiвникiв, якi поєднуютьроботу з навчанням
При пiдвищеннi квалiфiкацiйних розрядiв або при просуваннi по роботi повиннi враховуватись успiшне проходження працiвниками виробничого навчання, загальноосвiтня i професiйна пiдготовка, та успiшне проходження працiвниками навчання в навчальних закладах. ( Стаття 203 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 117-XIV вiд 18.09.98 )
Стаття 204. Здiйснення виробничого навчання в робочий час
Теоретичнi заняття i виробниче навчання при пiдготовцi нових робiтникiв безпосередньо на виробництвi шляхом iндивiдуального, бригадного i курсового навчання провадяться в межах робочого часу, встановленого законодавством про працю для працiвникiв вiдповiдних вiку, професiй i виробництв.
Стаття 205. Неприпустимiсть залучення до роботи, щоне стосується спецiальностi, яка вивчається
В перiод виробничого навчання, переквалiфiкацiї або навчання iншим спецiальностям працiвники не можуть використовуватись на будь-якiй роботi, що не стосується спецiальностi, яка вивчається ними.
Стаття 206. Надання роботи у вiдповiдностi з набутоюквалiфiкацiєю
Робiтниковi, який успiшно закiнчив виробниче навчання, присвоюється квалiфiкацiя вiдповiдно до тарифно-квалiфiкацiйного довiдника i надається робота вiдповiдно до набутої ним квалiфiкацiї та присвоєного розряду.
Стаття 207. Оплата працi за час виробничого навчання,переквалiфiкацiї або навчання iншимспецiальностям
За час проходження виробничого навчання, переквалiфiкацiї або навчання iншим спецiальностям працiвникам виплачується заробiтна плата в порядку i у розмiрах, що визначаються законодавством.
Стаття 208. Пiльги для працiвникiв, якi навчаються в середнiх i професiйно-технiчних навчальних закладах
Для працiвникiв, якi навчаються без вiдриву вiд виробництва в середнiх i професiйно-технiчних навчальних закладах, встановлюється скорочений робочий тиждень або скорочена тривалiсть щоденної роботи iз збереженням заробiтної плати у встановленому порядку; їм надаються також i iншi пiльги. ( Стаття 208 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 117-XIV вiд 18.09.98 )
Стаття 209. Скорочення робочого часу iз збереженнямзаробiтної плати для працiвникiв, якiнавчаються в середнiх загальноосвiтнiх школах
Для працiвникiв, якi успiшно навчаються в середнiх загальноосвiтнiх вечiрнiх (змiнних) школах, класах, групах з очною, заочною формами навчання при загальноосвiтнiх школах, на перiод навчального року встановлюється скорочений робочий тиждень на один робочий день або на вiдповiдну йому кiлькiсть робочих годин (при скороченнi робочого дня протягом тижня). Цi особи звiльняються вiд роботи протягом навчального року не бiльш як на 36 робочих днiв при шестиденному робочому тижнi або на вiдповiдну їм кiлькiсть робочих годин. При п'ятиденному робочому тижнi кiлькiсть вiльних вiд роботи днiв змiнюється залежно вiд тривалостi робочої змiни при збереженнi кiлькостi вiльних вiд роботи годин.
Працiвникам, зазначеним у частинi першiй цiєї статтi, за час звiльнення вiд роботи виплачується 50 вiдсоткiв середньої заробiтної плати за основним мiсцем роботи, але не нижче мiнiмального розмiру заробiтної плати. ( Стаття 209 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 6237-10 вiд 21.12.83; Законами N 871-12 вiд 20.03.91, N 117-XIV вiд 18.09.98 )
Стаття 210. Звiльнення вiд роботи без збереження заробiтної плати працiвникiв, якi навчаються в середнiх навчальних закладах
Власник або уповноважений ним орган може надавати без шкоди для виробничої дiяльностi працiвникам, якi навчаються в середнiх загальноосвiтнiх вечiрнiх (змiнних) школах, класах, групах з очною, заочною формами навчання при загальноосвiтнiх школах, за їх бажанням, у перiод навчального року без збереження заробiтної плати один-два вiльних вiд роботи днi на тиждень. ( Стаття 210 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 6237-10 вiд 21.12.83; Законом N 871-12 вiд 20.03.91; в редакцiї Закону N 117-XIV вiд 18.09.98 )
Стаття 211. Додаткова вiдпустка у зв'язку з навчанням усереднiх навчальних закладах
Працiвникам, якi здобувають загальну середню освiту в середнiх загальноосвiтнiх вечiрнiх (змiнних) школах, класах, групах з очною, заочною формами навчання при загальноосвiтнiх школах, надається додаткова оплачувана вiдпустка на перiод складання:
1) випускних iспитiв в основнiй школi - тривалiстю 10 календарних днiв;
2) випускних iспитiв у старшiй школi - тривалiстю 23 календарних днi;
3) перевiдних iспитiв в основнiй та старшiй школах - вiд 4 до 6 календарних днiв.
Працiвникам, якi складають iспити екстерном за основну або старшу школу, надається додаткова оплачувана вiдпустка тривалiстю вiдповiдно 21 та 28 календарних днiв. ( Стаття 211 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 6237-10 вiд 21.12.83; в редакцiї Закону N 117-XIV вiд 18.09.98; iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 490-IV вiд 06.02.2003 )
Стаття 212. Час надання щорiчних вiдпусток працiвникам, якiнавчаються в навчальних закладах
Працiвникам, якi навчаються в навчальних закладах без вiдриву вiд виробництва, щорiчнi вiдпустки за їх бажанням приєднуються до часу проведення настановних занять, виконання лабораторних робiт, складання залiкiв та iспитiв, часу пiдготовки i захисту дипломного проекту та iнших робiт, передбачених навчальною програмою.
Працiвникам, якi навчаються в середнiх загальноосвiтнiх вечiрнiх (змiнних) школах, класах, групах з очною, заочною формами навчання при загальноосвiтнiх школах, щорiчнi вiдпустки за їх бажанням надаються з таким розрахунком, щоб вони могли бути використанi до початку навчання в цих закладах.
Працiвникам, якi успiшно навчаються в навчальних закладах без вiдриву вiд виробництва та бажають приєднати вiдпустку до часу проведення настановних занять, виконання лабораторних робiт, складання залiкiв та iспитiв, часу пiдготовки i захисту дипломного проекту та iнших робiт, передбачених навчальною програмою, щорiчнi вiдпустки повної тривалостi за перший рiк роботи надаються до настання шестимiсячного термiну безперервної роботи на даному пiдприємствi, в установi, органiзацiї. ( Стаття 212 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 6237-10 вiд 21.12.83; Законом N 871-12 вiд 20.03.91; в редакцiї Закону N 117-XIV вiд 18.09.98 )
Стаття 213. Додаткова вiдпустка у зв'язку з навчанням упрофесiйно-технiчних навчальних закладах
Працiвникам, якi успiшно навчаються на вечiрнiх вiддiленнях професiйно-технiчних навчальних закладiв, надається додаткова оплачувана вiдпустка для пiдготовки та складання iспитiв загальною тривалiстю 35 календарних днiв протягом навчального року. ( Стаття 213 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 6237-10 вiд 21.12.83; Законом N 871-12 вiд 20.03.91; в редакцiї Закону N 117-XIV вiд 18.09.98; iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 490-IV вiд 06.02.2003 )
Стаття 214. Вiдпустки без збереження заробiтної плати працiвникам, допущеним до вступних iспитiв у вищi навчальнi заклади
Працiвникам, допущеним до вступних iспитiв у вищi навчальнi заклади, надається вiдпустка без збереження заробiтної плати тривалiстю 15 календарних днiв без урахування часу, необхiдного для проїзду до мiсцезнаходження навчального закладу та назад.
Працiвникам, якi навчаються без вiдриву вiд виробництва на пiдготовчих вiддiленнях при вищих навчальних закладах, у перiод навчального року надається, за їх бажанням, один вiльний вiд роботи день на тиждень без збереження заробiтної плати. Для складання випускних iспитiв їм надається додаткова вiдпустка на умовах, передбачених частиною першою цiєї статтi. ( Стаття 214 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 6237-10 вiд 21.12.83; Законом N 871-12 вiд 20.03.91; в редакцiї Закону N 117-XIV вiд 18.09.98 )
Стаття 215. Пiльги працiвникам, якi навчаються у вищихнавчальних закладах
Працiвникам, якi навчаються у вищих навчальних закладах з вечiрньою та заочною формами навчання, надаються додатковi вiдпустки у зв'язку з навчанням, а також iншi пiльги, передбаченi законодавством. ( Стаття 215 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 263/95-ВР вiд 05.07.95; в редакцiї Закону N 117-XIV вiд 18.09.98 )
Стаття 216. Додаткова вiдпустка у зв'язку з навчанням у вищих навчальних закладах, навчальних закладах пiслядипломної освiти та аспiрантурi
Працiвникам, якi успiшно навчаються без вiдриву вiд виробництва у вищих навчальних закладах з вечiрньою та заочною формами навчання, надаються додатковi оплачуванi вiдпустки:
1) на перiод настановних занять, виконання лабораторних робiт, складання залiкiв та iспитiв для тих, хто навчається на першому та другому курсах у вищих навчальних закладах:
першого та другого рiвнiв акредитацiї з вечiрньою формою навчання - 10 календарних днiв,
третього та четвертого рiвнiв акредитацiї з вечiрньою формою навчання - 20 календарних днiв,
незалежно вiд рiвня акредитацiї з заочною формою навчання - 30 календарних днiв;
2) на перiод настановних занять, виконання лабораторних робiт, складання залiкiв та iспитiв для тих, хто навчається на третьому i наступних курсах у вищих навчальних закладах:
першого та другого рiвнiв акредитацiї з вечiрньою формою навчання - 20 календарних днiв,
третього та четвертого рiвнiв акредитацiї з вечiрньою формою навчання - 30 календарних днiв,
незалежно вiд рiвня акредитацiї з заочною формою навчання - 40 календарних днiв;
3) на перiод складання державних iспитiв у вищих навчальних закладах незалежно вiд рiвня акредитацiї - 30 календарних днiв;
4) на перiод пiдготовки та захисту дипломного проекту (роботи) студентам, якi навчаються у вищих навчальних закладах з вечiрньою та заочною формами навчання першого та другого рiвнiв акредитацiї, - два мiсяцi, а у вищих навчальних закладах третього i четвертого рiвнiв акредитацiї - чотири мiсяцi.
Тривалiсть додаткових оплачуваних вiдпусток працiвникам, якi здобувають другу (наступну) вищу освiту за заочною (вечiрньою) формою навчання у навчальних закладах пiслядипломної освiти та вищих навчальних закладах, що мають у своєму пiдпорядкуваннi пiдроздiли пiслядипломної освiти, визначається як для осiб, якi навчаються на третьому i наступних курсах вищого навчального закладу вiдповiдного рiвня акредитацiї.
Працiвникам, допущеним до складання вступних iспитiв в аспiрантуру з вiдривом або без вiдриву вiд виробництва, для пiдготовки та складання iспитiв надається один раз на рiк додаткова оплачувана вiдпустка з розрахунку 10 календарних днiв на кожний iспит.
Працiвникам, якi навчаються без вiдриву вiд виробництва в аспiрантурi та успiшно виконують iндивiдуальний план пiдготовки, надається додаткова оплачувана вiдпустка тривалiстю 30 календарних днiв.
Для працiвникiв, якi навчаються у вищих навчальних закладах з вечiрньою та заочною формами навчання, де навчальний процес має свої особливостi, законодавством може встановлюватися iнша тривалiсть вiдпусток у зв'язку з навчанням.
Вiдпустки, передбаченi пунктами 1 i 2 частини першої та частиною четвертою цiєї статтi, надаються впродовж навчального року. ( Стаття 216 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 6237-10 вiд 21.12.83; Законом N 263/95-ВР вiд 05.07.95; в редакцiї Закону N 117-XIV вiд 18.09.98; iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 490-IV вiд 06.02.2003 )
Стаття 217. Збереження заробiтної плати на час додатковихвiдпусток у зв'язку з навчанням
На час додаткових вiдпусток у зв'язку з навчанням (статтi 211, 213, 216 цього Кодексу, за працiвниками за основним мiсцем роботи зберiгається середня заробiтна плата. ( Стаття 217 в редакцiї Закону N 117-XIV вiд 18.09.98 )
Стаття 218. Надання працiвникам, якi навчаються у вищих навчальних закладах та аспiрантурi, вiльних вiд роботи днiв
Працiвникам, якi навчаються на останнiх курсах вищих навчальних закладiв, протягом десяти учбових мiсяцiв перед початком виконання дипломного проекту (роботи) або складання державних iспитiв надається щотижнево при шестиденному робочому тижнi один вiльний вiд роботи день для пiдготовки до занять з оплатою його в розмiрi 50 вiдсоткiв одержуваної заробiтної плати, але не нижче мiнiмального розмiру заробiтної плати.
При п'ятиденному робочому тижнi кiлькiсть вiльних вiд роботи днiв змiнюється залежно вiд тривалостi робочої змiни за умови збереження загальної кiлькостi вiльних вiд роботи годин.
Протягом десяти навчальних мiсяцiв перед початком виконання дипломного проекту (роботи) або складання державних iспитiв працiвникам, за їх бажанням, може бути надано додатково ще один-два вiльних вiд роботи днi на тиждень без збереження заробiтної плати.
Працiвникам, якi навчаються без вiдриву вiд виробництва в аспiрантурi, за їх бажанням протягом чотирьох рокiв навчання надається один вiльний вiд роботи день на тиждень з оплатою його в розмiрi 50 вiдсоткiв середньої заробiтної плати працiвника.
Працiвникам, якi навчаються без вiдриву вiд виробництва в аспiрантурi, протягом четвертого року навчання надається за їх бажанням додатково ще один вiльний вiд роботи день на тиждень без збереження заробiтної плати. ( Стаття 218 в редакцiї Закону N 117-XIV вiд 18.09.98 )
Стаття 219. Оплата проїзду до мiсця знаходження вищогонавчального закладу
Власник або уповноважений ним орган оплачує працiвникам, якi навчаються у вищих навчальних закладах з вечiрньою та заочною формами навчання, проїзд до мiсця знаходження навчального закладу i назад один раз на рiк на настановнi заняття, для виконання лабораторних робiт i складання залiкiв та iспитiв - у розмiрi 50 вiдсоткiв вартостi проїзду.
У такому ж розмiрi провадиться оплата проїзду для пiдготовки i захисту дипломного проекту (роботи) або складання державних iспитiв. ( Стаття 219 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 6237-10 вiд 21.12.83; в редакцiї Закону N 117-XIV вiд 18.09.98 )
Стаття 220. Обмеження надурочних робiт для працiвникiв, якiнавчаються
Працiвникiв, якi навчаються без вiдриву вiд виробництва в середнiх i професiйно-технiчних навчальних закладах, забороняється залучати в днi занять до надурочних робiт. ( Стаття 220 в редакцiї Закону N 117-XIV вiд 18.09.98 )
Глава XVIндивiдуальнi трудовi спори
( Глава XV в редакцiї Закону N 2134-12 вiд 18.02.92 )
Стаття 221. Органи, якi розглядають трудовi спори
Трудовi спори розглядаються:
1) комiсiями по трудових спорах;
2) районними, районними у мiстi, мiськими чи мiськрайонними судами.
Такий порядок розгляду трудових спорiв, що виникають мiж працiвником i власником або уповноваженим ним органом, застосовується незалежно вiд форми трудового договору.
Установлений порядок розгляду трудових спорiв не поширюється на спори про дострокове звiльнення вiд виборної платної посади членiв громадських та iнших об'єднань громадян за рiшенням органiв, що їх обрали. ( Стаття 221 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 4617-10 вiд 24.01.83; Законами N 871-12 вiд 20.03.91, N 2134-12 вiд 18.02.92, N 762-IV вiд 15.05.2003 )
Стаття 222. Порядок розгляду трудових спорiв деякихкатегорiй працiвникiв
Особливостi розгляду трудових спорiв суддiв, прокурорсько-слiдчих працiвникiв, а також працiвникiв навчальних, наукових та iнших установ прокуратури, якi мають класнi чини, встановлюється законодавством. ( Стаття 222 iз змiнами, внесеними згiдно з Указами ПВР N 3866-08 вiд 05.06.75, N 4617-10 вiд 24.01.83; Законом N 2134-12 вiд 18.02.92 )
Стаття 223. Органiзацiя комiсiй по трудових спорах
Комiсiя по трудових спорах обирається загальними зборами (конференцiєю) трудового колективу пiдприємства, установи, органiзацiї з числом працюючих не менш як 15 чоловiк.
Порядок обрання, чисельнiсть, склад i строк повноважень комiсiї визначаються загальними зборами (конференцiєю) трудового колективу пiдприємства, установи, органiзацiї. При цьому кiлькiсть робiтникiв у складi комiсiї по трудових спорах пiдприємства повинна бути не менше половини її складу.
Комiсiя по трудових спорах обирає iз свого складу голову, його заступникiв i секретаря комiсiї.
За рiшенням загальних зборiв (конференцiї) трудового колективу пiдприємства, установи, органiзацiї можуть бути створенi комiсiї по трудових спорах у цехах та iнших аналогiчних пiдроздiлах. Цi комiсiї обираються колективами пiдроздiлiв i дiють на тих же пiдставах, що й комiсiї по трудових спорах пiдприємств, установ, органiзацiй.
У комiсiях по трудових спорах пiдроздiлiв можуть розглядатись трудовi спори в межах повноважень цих пiдроздiлiв.
Органiзацiйно-технiчне забезпечення комiсiї по трудових спорах (надання обладнаного примiщення, друкарської та iншої технiки, необхiдної лiтератури, органiзацiя дiловодства, облiк та зберiгання заяв працiвникiв i справ, пiдготовка та видача копiй рiшень i т. iн.) здiйснюється власником або уповноваженим ним органом.
Комiсiя по трудових спорах пiдприємства, установи, органiзацiї має печатку встановленого зразка. ( Стаття 223 iз змiнами, внесеними згiдно з Указами ПВР N 3866-08 вiд 05.06.75, N 4617-10 вiд 24.01.83; Законом N 2134-12 вiд 18.02.92 )
Стаття 224. Компетенцiя комiсiї по трудових спорах
Комiсiя по трудових спорах є обов'язковим первинним органом по розгляду трудових спорiв, що виникають на пiдприємствах, в установах, органiзацiях, за винятком спорiв, зазначених у статтях 222, 232 цього Кодексу.
Трудовий спiр пiдлягає розглядовi в комiсiї по трудових спорах, якщо працiвник самостiйно або з участю профспiлкової органiзацiї, що представляє його iнтереси, не врегулював розбiжностi при безпосереднiх переговорах з власником або уповноваженим ним органом. ( Стаття 224 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 2134-12 вiд 18.02.92 )
Стаття 225. Строки звернення до комiсiї по трудових спорахта порядок прийняття заяв працiвника
Працiвник може звернутися до комiсiї по трудових спорах у тримiсячний строк з дня, коли вiн дiзнався або повинен був дiзнатися про порушення свого права, а у спорах про виплату належної йому заробiтної плати - без обмеження будь-яким строком.
У разi пропуску з поважних причин установленого строку комiсiя по трудових спорах може його поновити.
Заява працiвника, що надiйшла до комiсiї, пiдлягає обов'язковiй реєстрацiї. ( Стаття 225 iз змiнами, внесеними згiдно з Указами ПВР N 3866-08 вiд 05.06.75, N 4617-10 вiд 24.01.83; Законами N 2134-12 вiд 18.02.92, N 2620-III вiд 11.07.2001 )
Стаття 226. Порядок i строки розгляду трудового спорув комiсiї по трудових спорах
Комiсiя по трудових спорах зобов'язана розглянути трудовий спiр у десятиденний строк з дня подання заяви. Спори повиннi розглядатися у присутностi працiвника, який подав заяву, представникiв власника або уповноваженого ним органу. Розгляд спору за вiдсутностi працiвника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працiвника при розглядi спору вiд його iменi може виступати представник профспiлкового органу або за вибором працiвника iнша особа, в тому числi адвокат.
У разi нез'явлення працiвника або його представника на засiдання комiсiї розгляд заяви вiдкладається до наступного засiдання. При повторному нез'явленнi працiвника без поважних причин комiсiя може винести рiшення про зняття цiєї заяви з розгляду, що не позбавляє працiвника права подати заяву знову в межах тримiсячного строку з дня, коли працiвник дiзнався або повинен був дiзнатися про порушення свого права.
Комiсiя по трудових спорах має право викликати на засiдання свiдкiв, доручати спецiалiстам проведення технiчних, бухгалтерських та iнших перевiрок, вимагати вiд власника або уповноваженого ним органу необхiднi розрахунки та документи.
Засiдання комiсiї по трудових спорах вважається правомочним, якщо на ньому присутнi не менше двох третин обраних до її складу членiв.
Працiвник i власник або уповноважений ним орган мають право заявити мотивований вiдвiд будь-якому члену комiсiї. Питання про вiдвiд вирiшується бiльшiстю голосiв членiв комiсiї, присутнiх на засiданнi. Член комiсiї, якому заявлено вiдвiд, не бере участi у вирiшеннi питання про вiдвiд.
На засiданнi комiсiї ведеться протокол, який пiдписується головою або його заступником i секретарем. ( Стаття 226 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 4617-10 вiд 24.01.83; Законом N 2134-12 вiд 18.02.92 )
Стаття 227. Порядок прийняття рiшень комiсiєю потрудових спорах
Комiсiя по трудових спорах приймає рiшення бiльшiстю голосiв її членiв, присутнiх на засiданнi.
У рiшеннi зазначаються: повне найменування пiдприємства, установи, органiзацiї, прiзвище, iм'я та по батьковi працiвника, який звернувся до комiсiї, або його представника, дата звернення до комiсiї i дата розгляду спору, суть спору, прiзвища членiв комiсiї, власника або представникiв уповноваженого ним органу, результати голосування i мотивоване рiшення комiсiї.
Копiї рiшення комiсiї у триденний строк вручаються працiвниковi, власниковi або уповноваженому ним органу. ( Стаття 227 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 4617-10 вiд 24.01.83; Законом N 2134-12 вiд 18.02.92 )
Стаття 228. Оскарження рiшення комiсiї по трудових спорах
У разi незгоди з рiшенням комiсiї по трудових спорах працiвник чи власник або уповноважений ним орган можуть оскаржити її рiшення до суду в десятиденний строк з дня вручення їм виписки з протоколу засiдання комiсiї чи його копiї. Пропуск вказаного строку не є пiдставою вiдмови у прийняттi заяви. Визнавши причини пропуску поважними, суд може поновити цей строк i розглянути спiр по сутi. В разi коли пропущений строк не буде поновлено, заява не розглядається, i залишається в силi рiшення комiсiї по трудових спорах. ( Стаття 228 iз змiнами, внесеними згiдно з Указами ПВР N 3866-08 вiд 05.06.75, N 4617-10 вiд 24.01.83; Законом N 2134-12 вiд 18.02.92 )
Стаття 229. Строк виконання рiшення комiсiї потрудових спорах
Рiшення комiсiї по трудових спорах пiдлягає виконанню власником або уповноваженим ним органом у триденний строк по закiнченнi десяти днiв, передбачених на його оскарження (стаття 228), за винятком випадкiв, передбачених частиною п'ятою статтi 235 цього Кодексу. ( Стаття 229 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 4617-10 вiд 24.01.83; Законом N 2134-12 вiд 18.02.92 )
Стаття 230. Порядок виконання рiшення комiсiї потрудових спорах
У разi невиконання власником або уповноваженим ним органом рiшення комiсiї по трудових спорах у встановлений строк (стаття 229) працiвниковi комiсiєю по трудових спорах пiдприємства, установи, органiзацiї видається посвiдчення, що має силу виконавчого листа.
У посвiдченнi вказуються найменування органу, який винiс рiшення щодо трудового спору, дати прийняття i видачi та номер рiшення, прiзвище, iм'я, по батьковi та адреса стягувача, найменування та адреса боржника, номери його рахункiв у банках, рiшення по сутi спору, строк пред'явлення посвiдчення до виконання. Посвiдчення засвiдчується пiдписом голови або заступника голови комiсiї по трудових спорах пiдприємства, установи, органiзацiї та печаткою комiсiї по трудових спорах.
Посвiдчення не видається, якщо працiвник чи власник або уповноважений ним орган звернувся у встановлений статтею 228 строк iз заявою про вирiшення трудового спору до районного, районного у мiстi, мiського чи мiськрайонного суду.
На пiдставi посвiдчення, пред'явленого не пiзнiше тримiсячного строку до районного, мiського (мiста обласного значення), районного у мiстi вiддiлу державної виконавчої служби, державний виконавець виконує рiшення комiсiї по трудових спорах у примусовому порядку.
( Частину п'яту статтi 230 виключено на пiдставi Закону N 2056-III вiд 19.10.2000 )
( Стаття 230 iз змiнами, внесеними згiдно з Указами ПВР N 3866-08 вiд 05.06.75, N 4617-10 вiд 24.01.83; Законами N 2134-12 вiд 18.02.92, N 2056-III вiд 19.10.2000, N 762-IV вiд 15.05.2003 )
Стаття 231. Розгляд трудових спорiв у районних, районниху мiстi, мiських чи мiськрайонних судах
У районних, районних у мiстi, мiських чи мiськрайонних судах розглядаються трудовi спори за заявами:
1) працiвника чи власника або уповноваженого ним органу, коли вони не згоднi з рiшенням комiсiї по трудових спорах пiдприємства, установи, органiзацiї (пiдроздiлу);
2) прокурора, якщо вiн вважає, що рiшення комiсiї по трудових спорах суперечить чинному законодавству. ( Стаття 231 iз змiнами, внесеними згiдно з Указами ПВР N 3866-08 вiд 05.06.75, N 4617-10 вiд 24.01.83; Законами N 871-12 вiд 20.03.91, N 2134-12 вiд 18.02.92, N 762-IV вiд 15.05.2003 )
Стаття 232. Трудовi спори, що пiдлягають безпосередньомурозглядовi у районних, районних у мiстi,мiських чи мiськрайонних судах
Безпосередньо в районних, районних у мiстi, мiських чи мiськрайонних судах розглядаються трудовi спори за заявами:
1) працiвникiв пiдприємств, установ, органiзацiй, де комiсiї по трудових спорах не обираються;
2) працiвникiв про поновлення на роботi незалежно вiд пiдстав припинення трудового договору, змiну дати i формулювання причини звiльнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи, за винятком спорiв працiвникiв, вказаних у частинi третiй статтi 221 i статтi 222 цього Кодексу;
3) керiвника пiдприємства, установи, органiзацiї (фiлiалу, представництва, вiддiлення та iншого вiдокремленого пiдроздiлу), його заступникiв, головного бухгалтера пiдприємства, установи, органiзацiї, його заступникiв, а також службових осiб, митних органiв, державних податкових iнспекцiй, яким присвоєно персональнi звання, i службових осiб державної контрольно-ревiзiйної служби та органiв державного контролю за цiнами; керiвних працiвникiв, якi обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами мiсцевого та регiонального самоврядування, а також громадськими органiзацiями та iншими об'єднаннями громадян, з питань звiльнення, змiни дати i формулювання причини звiльнення, переведення на iншу роботу, оплати за час вимушеного прогулу i накладання дисциплiнарних стягнень, за винятком спорiв працiвникiв, вказаних у частинi третiй статтi 221 i статтi 222 цього Кодексу;
4) власника або уповноваженого ним органу про вiдшкодування працiвниками матерiальної шкоди, заподiяної пiдприємству, установi, органiзацiї;
5) працiвникiв у питаннi застосування законодавства про працю, яке вiдповiдно до чинного законодавства попередньо було вирiшено власником або уповноваженим ним органом i виборним органом первинної профспiлкової органiзацiї (профспiлковим представником) пiдприємства, установи, органiзацiї (пiдроздiлу) в межах наданих їм прав.
Безпосередньо в районних, районних у мiстi, мiських чи мiськрайонних судах розглядаються також спори про вiдмову у прийняттi на роботу:
1) працiвникiв, запрошених на роботу в порядку переведення з iншого пiдприємства, установи, органiзацiї;
2) молодих спецiалiстiв, якi закiнчили вищий навчальний заклад i в установленому порядку направленi на роботу на дане пiдприємство, в установу, органiзацiю;
3) вагiтних жiнок, жiнок, якi мають дiтей вiком до трьох рокiв або дитину-iнвалiда, а одиноких матерiв - при наявностi дитини вiком до чотирнадцяти рокiв;
4) виборних працiвникiв пiсля закiнчення строку повноважень;
5) працiвникiв, яким надано право поворотного прийняття на роботу;
6) iнших осiб, з якими власник або уповноважений ним орган вiдповiдно до чинного законодавства зобов'язаний укласти трудовий договiр. ( Стаття 232 iз змiнами, внесеними згiдно з Указами ПВР N 1616-09 вiд 24.12.76, N 6237-10 вiд 21.12.83; Законами N 2134-12 вiд 18.02.92, N 3632-12 вiд 15.12.93, N 6/95-ВР вiд 19.01.95, N 762-IV вiд 15.05.2003, N 1096-IV вiд 10.07.2003 )
Стаття 233. Строки звернення до районного, районного у мiстi,мiського чи мiськрайонного суду за вирiшеннямтрудових спорiв
Працiвник може звернутися з заявою про вирiшення трудового спору безпосередньо до районного, районного у мiстi, мiського чи мiськрайонного суду в тримiсячний строк з дня, коли вiн дiзнався або повинен був дiзнатися про порушення свого права, а у справах про звiльнення - в мiсячний строк з дня вручення копiї наказу про звiльнення або з дня видачi трудової книжки.
У разi порушення законодавства про оплату працi працiвник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробiтної плати без обмеження будь-яким строком.
Для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працiвника матерiальної шкоди, заподiяної пiдприємству, установi, органiзацiї, встановлюється строк в один рiк з дня виявлення заподiяної працiвником шкоди.
Встановлений частиною третьою цiєї статтi строк застосовується i при зверненнi до суду вищестоящого органу або прокурора. ( Стаття 233 iз змiнами, внесеними згiдно з Указами ПВР N 4617-10 вiд 24.01.83, N 6237-10 вiд 21.12.83, N 5938-11 вiд 27.05.88; Законами N 871-12 вiд 20.03.91, N 2134-12 вiд 18.02.92, N 2620-III вiд 11.07.2001, N 762-IV вiд 15.05.2003 )
Стаття 234. Поновлення судом строкiв, пропущених зповажних причин
У разi пропуску з поважних причин строкiв, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у мiстi, мiський чи мiськрайонний суд може поновити цi строки. ( Стаття 234 iз змiнами, внесеними згiдно з Указами ПВР N 3866-08 вiд 05.06.75, N 5938-11 вiд 27.05.88, Законом N 762-IV вiд 15.05.2003 )
Стаття 235. Поновлення на роботi та змiна формулюванняпричин звiльнення
У разi звiльнення без законної пiдстави або незаконного переведення на iншу роботу працiвник повинен бути поновлений на попереднiй роботi органом, який розглядає трудовий спiр.
При винесеннi рiшення про поновлення на роботi орган, який розглядає трудовий спiр, одночасно приймає рiшення про виплату працiвниковi середнього заробiтку за час вимушеного прогулу або рiзницi в заробiтку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не бiльш як за один рiк. Якщо заява про поновлення на роботi розглядається бiльше одного року, не з вини працiвника, орган, який розглядає трудовий спiр, виносить рiшення про виплату середнього заробiтку за весь час вимушеного прогулу.
У разi визнання формулювання причини звiльнення неправильним або таким, що не вiдповiдає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працiвника на роботi, орган, який розглядає трудовий спiр, зобов'язаний змiнити формулювання i вказати в рiшеннi причину звiльнення у точнiй вiдповiдностi з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на вiдповiдну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звiльнення в трудовiй книжцi перешкоджало працевлаштуванню працiвника, орган, який розглядає трудовий спiр, одночасно приймає рiшення про виплату йому середнього заробiтку за час вимушеного прогулу в порядку i на умовах, передбачених частиною другою цiєї статтi.
У разi затримки видачi трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працiвниковi виплачується середнiй заробiток за весь час вимушеного прогулу.
Рiшення про поновлення на роботi незаконно звiльненого або переведеного на iншу роботу працiвника, прийняте органом, який розглядає трудовий спiр, пiдлягає негайному виконанню. ( Стаття 235 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 3866-08 вiд 05.06.75; Законами N 871-12 вiд 20.03.91, N 2134-12 вiд 18.02.92 )
Стаття 236. Оплата вимушеного прогулу при затримцiвиконання рiшення про поновлення на роботiпрацiвника
У разi затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рiшення органу, який розглядав трудовий спiр про поновлення на роботi незаконно звiльненого або переведеного на iншу роботу працiвника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробiтку або рiзницi в заробiтку за час затримки. ( Стаття 236 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 2134-12 вiд 18.02.92 )
Стаття 237. Покладення матерiальної вiдповiдальностi наслужбову особу, винну в незаконному звiльненнiабо переведеннi працiвника
Суд покладає на службову особу, винну в незаконному звiльненнi або переведеннi працiвника на iншу роботу, обов'язок покрити шкоду, заподiяну пiдприємству, установi, органiзацiї у зв'язку з оплатою працiвниковi часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов'язок покладається, якщо звiльнення чи переведення здiйснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рiшення суду про поновлення на роботi. ( Стаття 237 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 2134-12 вiд 18.02.92 )
Стаття 237-1. Вiдшкодування власником або уповноваженим ниморганом моральної шкоди
Вiдшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працiвнику провадиться у разi, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язкiв i вимагають вiд нього додаткових зусиль для органiзацiї свого життя.
Порядок вiдшкодування моральної шкоди визначається законодавством. ( Кодекс доповнено статтею 237-1 згiдно iз Законом N 1356-XIV вiд 24.12.99 )
Стаття 238. Задоволення грошових вимог
При розглядi трудових спорiв у питаннях про грошовi вимоги, крiм вимог про виплату працiвниковi середнього заробiтку за час вимушеного прогулу або рiзницi в заробiтку за час виконання нижчеоплачуваної роботи (стаття 235), орган, який розглядає спiр, має право винести рiшення про виплату працiвниковi належних сум без обмеження будь-яким строком. ( Стаття 238 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 1616-09 вiд 24.12.76; Законами N 871-12 вiд 20.03.91, N 2134-12 вiд 18.02.92 )
( Статтю 238-1 виключено на пiдставi Закону N 2134-12вiд 18.02.92 )
Стаття 239. Обмеження повороту виконання рiшень потрудових спорах
У разi скасування виконаних судових рiшень про стягнення заробiтної плати чи iнших виплат, що випливають з трудових правовiдносин, поворот виконання допускається лише тодi, коли скасоване рiшення грунтувалося на повiдомлених позивачем неправдивих вiдомостях або поданих ним пiдроблених документах.
З цих же пiдстав допускається стягнення з працiвникiв сум, виплачених їм вiдповiдно до ранiше прийнятого рiшення комiсiї по трудових спорах при повторному розглядi спору. ( Стаття 239 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 4617-10 вiд 24.01.83; Законом N 2134-12 вiд 18.02.92 )
( Статтю 240 виключено на пiдставi Закону N 871-12вiд 20.03.91 )
Стаття 240-1. Прийняття рiшень органом, що розглядає трудовiспори, у разi неможливостi поновленняпрацiвника на роботi внаслiдок припиненнядiяльностi пiдприємства, установи, органiзацiї
У разi, коли працiвника звiльнено без законної пiдстави або з порушенням встановленого порядку, але поновлення його на попереднiй роботi неможливе внаслiдок лiквiдацiї пiдприємства, установи, органiзацiї, орган, який розглядає трудовий спiр, зобов'язує лiквiдацiйну комiсiю або власника (орган, уповноважений управляти майном лiквiдованого пiдприємства, установи, органiзацiї, а у вiдповiдних випадках - правонаступника), виплатити працiвниковi заробiтну плату за весь час вимушеного прогулу. Одночасно орган, який розглядає трудовий спiр, визнає працiвника таким, якого було звiльнено за пунктом 1 статтi 40 цього Кодексу. На такого працiвника поширюються пiльги i компенсацiї, передбаченi статтею 49-3 цього Кодексу для вивiльнюваних працiвникiв, а його зайнятiсть забезпечується вiдповiдно до Закону України "Про зайнятiсть населення" ( 802-12). ( Кодекс доповнено статтею 240-1 згiдно iз Законом N 6/95-ВР вiд 19.01.95 )
( Статтю 241 виключено на пiдставi Закону N 871-12вiд 20.03.91 )
Стаття 241-1. Обчислення строкiв, передбачених цим Кодексом
Строки виникнення i припинення трудових прав та обов'язкiв обчислюються роками, мiсяцями, тижнями i днями.
Строк, обчислюваний роками, закiнчується у вiдповiднi мiсяць i число останнього року строку.
Строк, обчислюваний мiсяцями, закiнчується у вiдповiдне число останнього мiсяця строку. Якщо кiнець строку, обчислюваного мiсяцями, припадає на такий мiсяць, що вiдповiдного числа не має, то строк закiнчується в останнiй день цього мiсяця.
Строк, обчислюваний тижнями, закiнчується у вiдповiдний день тижня.
Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного пiсля того дня, з якого починається строк. Якщо останнiй день строку припадає на святковий, вихiдний або неробочий день, то днем закiнчення строку вважається найближчий робочий день. ( Кодекс доповнено статтею 241-1 згiдно iз Законом N 6/95-ВР вiд 19.01.95 )
( Статтю 242 виключено на пiдставi Закону N 2134-12вiд 18.02.92 )
Глава XVIПрофесiйнi спiлки. Участь працiвникiвв управлiннi пiдприємствами,установами, органiзацiями
( Назва глави XVI iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВРN 8474-10 вiд 27.02.85 )
Стаття 243. Право громадян на об'єднання у професiйнi спiлки
Вiдповiдно до Конституцiї України ( 254к/96-ВР ) та Закону України "Про професiйнi спiлки, їх права та гарантiї дiяльностi" ( 1045-14 ) громадяни України мають право на основi вiльного волевиявлення без будь-якого дозволу створювати професiйнi спiлки з метою представництва, здiйснення i захисту своїх трудових та соцiально-економiчних прав та iнтересiв, вступати до них та виходити з них на умовах i в порядку, визначених їх статутами, брати участь у роботi професiйних спiлок.
Держава визнає професiйнi спiлки повноважними представниками працiвникiв i захисниками їх трудових, соцiально-економiчних прав та iнтересiв в органах державної влади та мiсцевого самоврядування, у вiдносинах з власником або уповноваженим ним органом, а також з iншими об'єднаннями громадян. ( Стаття 243 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 263/95-ВР вiд 05.07.95, в редакцiї Закону N 2343-III вiд 05.04.2001 )
Стаття 244. Права професiйних спiлок, їх об'єднань
Права професiйних спiлок, їх об'єднань визначаються Конституцiєю України, Законом України "Про професiйнi спiлки, їх права та гарантiї дiяльностi", цим Кодексом, iншими нормативно-правовими актами. ( Стаття 244 iз змiнами, внесеними згiдно з Указами ПВР N 2240-10 вiд 29.07.81, N 8474-10 вiд 27.02.85; Законами N 3694-12 вiд 15.12.93, N 263/95-ВР вiд 05.07.95, в редакцiї Закону N 2343-III вiд 05.04.2001 )
Стаття 245. Право працiвникiв брати участь в управлiннiпiдприємствами, установами, органiзацiями
Працiвники мають право брати участь в управлiннi пiдприємствами, установами, органiзацiями через загальнi збори (конференцiї), ради трудових колективiв, професiйнi спiлки, якi дiють у трудових колективах, iншi органи, уповноваженi трудовим колективом на представництво, вносити пропозицiї щодо полiпшення роботи пiдприємства, установи, органiзацiї, а також з питань соцiально-культурного i побутового обслуговування.
Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний створювати умови, якi б забезпечували участь працiвникiв в управлiннi пiдприємствами, установами, органiзацiями. Службовi особи пiдприємств, установ, органiзацiй зобов'язанi у встановлений строк розглядати критичнi зауваження i пропозицiї працiвникiв i повiдомляти їх про вжитi заходи. ( Стаття 245 iз змiнами, внесеними згiдно з Указами ПВР N 8474-10 вiд 27.02.85, N 5938-11 вiд 27.05.88; Законом N 263/95-ВР вiд 05.07.95 )
Стаття 246. Первиннi профспiлковi органiзацiї напiдприємствах, в установах, органiзацiях
Первиннi профспiлковi органiзацiї на пiдприємствах, в установах, органiзацiях та їх структурних пiдроздiлах представляють iнтереси своїх членiв i захищають їх трудовi, соцiально-економiчнi права та iнтереси.
Первиннi профспiлковi органiзацiї здiйснюють свої повноваження через утворенi вiдповiдно до статуту (положення) виборнi органи, а в органiзацiях, де виборнi органи не утворюються, - через профспiлкового представника, уповноваженого згiдно iз статутом на представництво iнтересiв членiв професiйної спiлки, який дiє в межах прав, наданих Законом України "Про професiйнi спiлки, їх права та гарантiї дiяльностi" ( 1045-14 ) та статутом професiйної спiлки.
У разi якщо на пiдприємствi, в установi, органiзацiї дiє кiлька первинних профспiлкових органiзацiй, представництво колективних iнтересiв працiвникiв пiдприємства, установи, органiзацiї щодо укладення колективного договору здiйснюється об'єднаним представницьким органом у порядку, визначеному частиною другою статтi 12 цього Кодексу. ( Стаття 246 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 4617-10 вiд 24.01.83, в редакцiї Законiв N 2343-III вiд 05.04.2001, N 1096-IV вiд 10.07.2003 )
Стаття 247. Повноваження виборного органу первинноїпрофспiлкової органiзацiї напiдприємствi, в установi, органiзацiї
Виборний орган первинної профспiлкової органiзацiї на пiдприємствi, в установi, органiзацiї:
1) укладає та контролює виконання колективного договору, звiтує про його виконання на загальних зборах трудового колективу, звертається з вимогою до вiдповiдних органiв про притягнення до вiдповiдальностi посадових осiб за невиконання умов колективного договору;
2) разом з власником або уповноваженим ним органом вирiшує питання запровадження, перегляду та змiн норм працi;
3) разом з власником або уповноваженим ним органом вирiшує питання оплати працi працiвникiв, форм i систем оплати працi, розцiнок, тарифних сiток, схем посадових окладiв, умов запровадження та розмiрiв надбавок, доплат, премiй, винагород та iнших заохочувальних, компенсацiйних виплат;
4) разом з власником або уповноваженим ним органом вирiшує питання робочого часу i часу вiдпочинку, погоджує графiки змiнностi та надання вiдпусток, запровадження пiдсумованого облiку робочого часу, дає дозвiл на проведення надурочних робiт, робiт у вихiднi днi тощо;
5) разом з власником або уповноваженим ним органом вирiшує питання соцiального розвитку пiдприємства, полiпшення умов працi, матерiально-побутового, медичного обслуговування працiвникiв;
6) бере участь у вирiшеннi соцiально-економiчних питань, визначеннi та затвердженнi перелiку i порядку надання працiвникам соцiальних пiльг;
7) бере участь у розробленнi правил внутрiшнього трудового розпорядку пiдприємства, установи або органiзацiї;
8) представляє iнтереси працiвникiв за їх дорученням пiд час розгляду iндивiдуальних трудових спорiв та у колективному трудовому спорi, сприяє його вирiшенню;
9) приймає рiшення про вимогу до власника або уповноваженого ним органу розiрвати трудовий договiр (контракт) з керiвником пiдприємства, установи, органiзацiї, якщо вiн порушує Закон України "Про професiйнi спiлки, їх права та гарантiї дiяльностi" ( 1045-14 ), законодавство про працю, ухиляється вiд участi в переговорах щодо укладення або змiни колективного договору, не виконує зобов'язань за колективним договором, допускає iншi порушення законодавства про колективнi договори;
10) надає згоду або вiдмовляє в наданнi згоди на розiрвання трудового договору з iнiцiативи власника або уповноваженого ним органу з працiвником, який є членом професiйної спiлки, що дiє на пiдприємствi, в установi та органiзацiї, у випадках, передбачених законом;
11) бере участь у розслiдуваннi нещасних випадкiв, професiйних захворювань i аварiй, у роботi комiсiї з питань охорони працi;
12) здiйснює громадський контроль за виконанням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю та про охорону працi, за забезпеченням на пiдприємствi, в установi, органiзацiї безпечних та нешкiдливих умов працi, виробничої санiтарiї, правильним застосуванням установлених умов оплати працi, вимагає усунення виявлених недолiкiв;
13) здiйснює контроль за пiдготовкою та поданням власником або уповноваженим ним органом документiв, необхiдних для призначення пенсiй працiвникам i членам їх сiмей;
14) здiйснює контроль за наданням пенсiонерам та iнвалiдам, якi до виходу на пенсiю працювали на пiдприємствi, в установi, органiзацiї, права користування нарiвнi з його працiвниками наявними можливостями щодо медичного обслуговування, забезпечення житлом, путiвками до оздоровчих i профiлактичних закладiв та iншими соцiальними послугами i пiльгами згiдно iз статутом пiдприємства, установи, органiзацiї та колективним договором;
15) представляє iнтереси застрахованих осiб у комiсiї iз соцiального страхування, направляє працiвникiв до санаторiїв, профiлакторiїв i будинкiв вiдпочинку, туристичних комплексiв, баз та оздоровчих закладiв на умовах, передбачених колективним договором або угодою, перевiряє стан органiзацiї медичного обслуговування працiвникiв та членiв їхнiх сiмей;
16) визначає разом з власником або уповноваженим ним органом вiдповiдно до колективного договору розмiр коштiв, що будуть спрямованi на будiвництво, реконструкцiю, утримання житла, веде облiк громадян, якi потребують полiпшення житлових умов, розподiляє в установленому законодавством порядку жилу площу в будинках, споруджених за кошти або за участю пiдприємства, установи, органiзацiї, а також жилу площу, що надається власниковi у розпорядження в iнших будинках, здiйснює контроль за житлово-побутовим обслуговуванням працiвникiв;
17) представляє iнтереси працiвникiв пiдприємства-боржника в ходi процедури банкрутства.
Виборнi органи профспiлкової органiзацiї, що дiють на пiдприємствi, в установi, органiзацiї, мають також iншi права, передбаченi законодавством України. ( Стаття 247 iз змiнами, внесеними згiдно з Указами ПВР N 4617-10 вiд 24.01.83, N 8474-10 вiд 27.02.85, N 5938-11 вiд 27.05.88; Законом N 263/95-ВР вiд 05.07.95, в редакцiї Закону N 2343-III вiд 05.04.2001, iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами N 429-IV вiд 16.01.2003, N 1096-IV вiд 10.07.2003 )
Стаття 248. Гарантiї дiяльностi профспiлок
Для реалiзацiї повноважень профспiлок, передбачених Законом України "Про професiйнi спiлки, їх права та гарантiї дiяльностi", члени виборних органiв профспiлкових органiзацiй пiдприємств, установ i органiзацiй, вищестоящих профспiлкових органiв, а також повноважнi представники цих органiв мають право:
1) безперешкодно вiдвiдувати та оглядати мiсця роботи на пiдприємствi, в установi, органiзацiї, де працюють члени профспiлок;
2) вимагати i одержувати вiд власника або уповноваженого ним органу, iншої посадової особи вiдповiднi документи, вiдомостi та пояснення щодо умов працi, виконання колективних договорiв, додержання законодавства про працю та соцiально-економiчних прав працiвникiв;
3) безпосередньо звертатися в уснiй або письмовiй формi до власника або уповноваженого ним органу, посадових осiб з профспiлкових питань;
4) перевiряти роботу закладiв торгiвлi, громадського харчування, охорони здоров'я, дитячих закладiв, гуртожиткiв, транспортних пiдприємств i пiдприємств побутового обслуговування, що належать або надають послуги пiдприємству, установi, органiзацiї, в яких працюють члени профспiлок;
5) розмiщувати власну iнформацiю у примiщеннях i на територiї пiдприємства, установи, органiзацiї в доступних для працiвникiв мiсцях;
6) перевiряти розрахунки з оплати працi та державного соцiального страхування, використання коштiв на соцiальнi i культурнi заходи та житлове будiвництво. ( Стаття 248 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 4617-10 вiд 24.01.83; Законом N 871-12 вiд 20.03.91, в редакцiї Закону N 2343-III вiд 05.04.2001 )
Стаття 249. Обов'язок власника або уповноваженого ним органущодо створення умов для дiяльностi профспiлок
Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний сприяти створенню належних умов для дiяльностi первинних профспiлкових органiзацiй, що дiють на пiдприємствi, в установi, органiзацiї.
Примiщення для роботи виборного профспiлкового органу та проведення зборiв працiвникiв, якi є членами професiйної спiлки з усiм необхiдним обладнанням, зв'язком, опаленням, освiтленням, прибиранням, транспортом, охороною надається власником або уповноваженим ним органом у порядку, передбаченому колективним договором.
За наявностi письмових заяв працiвникiв, якi є членами професiйної спiлки, власник або уповноважений ним орган щомiсяця безоплатно утримує iз заробiтної плати та перераховує на рахунок професiйної спiлки членськi профспiлковi внески працiвникiв вiдповiдно до укладеного колективного договору чи окремої угоди в строки, визначенi цим договором чи угодою. Власник або уповноважений ним орган не вправi затримувати перерахування зазначених коштiв.
Спори, пов'язанi з невиконанням власником або уповноваженим ним органом цих обов'язкiв, розглядаються у судовому порядку.
Будинки, примiщення, споруди, в тому числi орендованi, призначенi для ведення культурно-освiтньої, оздоровчої, фiзкультурної та спортивної роботи серед працiвникiв пiдприємства, установи, органiзацiї та членiв їх сiмей, а також оздоровчi табори можуть передаватися на договiрних засадах у користування профспiлковим органiзацiям цього пiдприємства, установи, органiзацiї. ( Стаття 249 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 4617-10 вiд 24.01.83, в редакцiї Закону N 2343-III вiд 05.04.2001, iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 1096-IV вiд 10.07.2003 )
Стаття 250. Вiдрахування коштiв пiдприємствами,установами, органiзацiями первиннимпрофспiлковим органiзацiям накультурно-масову, фiзкультурну таоздоровчу роботу
Власники або уповноваженi ними органи зобов'язанi вiдраховувати кошти первинним профспiлковим органiзацiям на культурно-масову, фiзкультурну та оздоровчу роботу в розмiрах, передбачених колективними договорами та угодами, але не менше нiж 0,3 вiдсотка фонду оплати працi вiдповiдно до Закону України "Про професiйнi спiлки, їх права та гарантiї дiяльностi" ( 1045-14 ). ( Стаття 250 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 4617-10 вiд 24.01.83, в редакцiї Законiв N 2343-III вiд 05.04.2001, N 1096-IV вiд 10.07.2003 )
Стаття 251. Обов'язок власника або уповноваженого ним органунадавати iнформацiю на запити профспiлок, їх об'єднань
Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в тижневий строк надавати на запити профспiлок, їх об'єднань iнформацiю щодо умов та оплати працi працiвникiв, соцiально-економiчного розвитку пiдприємства, установи, органiзацiї та виконання колективних договорiв i угод.
У разi затримки виплати заробiтної плати власник або уповноважений ним орган зобов'язаний на вимогу виборних профспiлкових органiв надати письмовий дозвiл на отримання в банках iнформацiї про наявнiсть коштiв на рахунках пiдприємства, установи, органiзацiї чи отримати таку iнформацiю в банках i надати її профспiлковому органу. У разi вiдмови власника або уповноваженого ним органу надати таку iнформацiю чи дозвiл на отримання iнформацiї його дiї або бездiяльнiсть можуть бути оскарженi до суду. ( Стаття 251 в редакцiї Закону N 2343-III вiд 05.04.2001, iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 1096-IV вiд 10.07.2003 )
Стаття 252. Гарантiї для працiвникiв пiдприємств, установ,органiзацiй, обраних до профспiлкових органiв
Працiвникам пiдприємств, установ, органiзацiй, обраним до складу виборних профспiлкових органiв, гарантуються можливостi для здiйснення їх повноважень.
Змiна умов трудового договору, оплати працi, притягнення до дисциплiнарної вiдповiдальностi працiвникiв, якi є членами виборних профспiлкових органiв, допускається лише за попередньою згодою виборного профспiлкового органу, членами якого вони є.
Звiльнення членiв виборного профспiлкового органу пiдприємства, установи, органiзацiї (у тому числi структурних пiдроздiлiв), його керiвникiв, профспiлкового представника (там, де не обирається виборний орган професiйної спiлки), крiм випадкiв додержання загального порядку, допускається за наявностi попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цiєї професiйної спiлки (об'єднання професiйних спiлок).
Звiльнення з iнiцiативи власника або уповноваженого ним органу працiвникiв, якi обиралися до складу профспiлкових органiв пiдприємства, установи, органiзацiї, не допускається протягом року пiсля закiнчення строку, на який обирався цей склад (крiм випадкiв повної лiквiдацiї пiдприємства, установи, органiзацiї, виявленої невiдповiдностi працiвника займанiй посадi або виконуванiй роботi у зв'язку iз станом здоров'я, що перешкоджає продовженню даної роботи, або вчинення працiвником дiй, за якi законом передбачена можливiсть звiльнення з роботи чи служби). Така гарантiя не надається працiвникам у разi дострокового припинення повноважень у цих органах у зв'язку з неналежним виконанням своїх обов'язкiв або за власним бажанням, за винятком випадкiв, якщо це пов'язано iз станом здоров'я.
Працiвникам, звiльненим у зв'язку з обранням їх до складу виборних профспiлкових органiв, пiсля закiнчення строку їх повноважень надається попередня робота (посада) або за згодою працiвника iнша рiвноцiнна робота (посада).
Членам виборних профспiлкових органiв, не звiльненим вiд своїх виробничих чи службових обов'язкiв, надається на умовах, передбачених колективним договором, вiльний вiд роботи час iз збереженням середньої заробiтної плати для участi в консультацiях i переговорах, виконання iнших громадських обов'язкiв в iнтересах трудового колективу, а також на час участi в роботi виборних профспiлкових органiв, але не менш як 2 години на тиждень.
На час профспiлкового навчання працiвникам, обраним до складу виборних профспiлкових органiв пiдприємства, установи, органiзацiї, надається додаткова вiдпустка тривалiстю до 6 календарних днiв iз збереженням середньої заробiтної плати за рахунок власника або уповноваженого ним органу
За працiвниками, обраними до складу виборних органiв профспiлкової органiзацiї, що дiє на пiдприємствi, в установi, органiзацiї зберiгаються соцiальнi пiльги та заохочення, встановленi для iнших працiвникiв за мiсцем роботи вiдповiдно до законодавства. На пiдприємствi за рахунок його коштiв цим працiвникам можуть бути наданi додатковi пiльги, якщо це передбачено колективним договором. ( Стаття 252 iз змiнами, внесеними згiдно з Указами ПВР N 4617-10 вiд 24.01.83, N 5938-11 вiд 27.05.88; Законом N 871-12 вiд 20.03.91, в редакцiї Закону N 2343-III вiд 05.04.2001, iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 1096-IV вiд 10.07.2003 )
Глава XVI-АТрудовий колектив
( Кодекс доповнено главою XVI-А згiдно з Указом ПВРN 5938-11 вiд 27.05.88 )
Стаття 252-1. Трудовий колектив пiдприємства
Трудовий колектив пiдприємства утворюють усi громадяни, якi своєю працею беруть участь у його дiяльностi на основi трудового договору (контракту, угоди), а також iнших форм, що регулюють трудовi вiдносини працiвника з пiдприємством.
Повноваження трудового колективу визначаються законодавством. ( Стаття 252-1 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 871-12 вiд 20.03.91 )
( Статтю 252-2 виключено на пiдставi Закону N 871-12 вiд 20.03.91 )
( Статтю 252-3 виключено на пiдставi Закону N 871-12 вiд 20.03.91 )
( Статтю 252-4 виключено на пiдставi Закону N 871-12вiд 20.03.91 )
Стаття 252-5. Загальнi принципи матерiальноїзаiнтересованостi трудового колективу врезультатах господарської дiяльностi
Досягнення i втрати в роботi пiдприємства безпосередньо позначаються на рiвнi госпрозрахункового доходу колективу, благополуччi кожного працiвника. Пiдприємство, яке забезпечує виробництво i реалiзацiю кращої продукцiї (робiт, послуг) з меншими витратами, одержує бiльший госпрозрахунковий доход i перевагу в своєму виробничому i соцiальному розвитку та оплатi працi працiвникiв.
Вiдшкодування пiдприємством збиткiв, заподiяних iншим органiзацiям i державi, сплата штрафiв, неустойок та iнших санкцiй, встановлених законодавством, провадиться за рахунок госпрозрахункового доходу колективу. Власник або уповноважений ним орган визначає конкретнi пiдроздiли i працiвникiв, винних у заподiяннi збиткiв, що їх зазнало пiдприємство, доводить про це до вiдома трудового колективу i покладає на конкретнi пiдроздiли i працiвникiв майнову (матерiальну) вiдповiдальнiсть вiдповiдно до законодавства. ( Стаття 252-5 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 871-12 вiд 20.03.91 )
Стаття 252-6. Формування колективу бригади
Зарахування в бригаду нових працiвникiв провадиться за згодою колективу бригади. Не допускається вiдмова бригади в зарахуваннi працiвникiв, направлених у бригаду в порядку працевлаштування вiдповiдно до законодавства (молодих спецiалiстiв, випускникiв навчальних закладiв системи професiйно-технiчної освiти, осiб, звiльнених вiд покарання або примусового лiкування та iнших).
Колектив бригади має право вимагати вiд власника або уповноваженого ним органу виведення iз складу бригади працiвникiв у разi скорочення чисельностi бригади, невiдповiдностi працiвника виконуванiй роботi та в iнших випадках, передбачених статтями 40 i 41 цього Кодексу. Власник або уповноважений ним орган вiдповiдно до законодавства переводить таких працiвникiв, за їх згодою, на iншу роботу або звiльняє у встановленому порядку.
Бригадири обираються на зборах колективiв бригад (таємним або вiдкритим голосуванням) i затверджуються керiвником пiдроздiлу, до складу якого входять цi бригади. ( Стаття 252-6 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 7543-11 вiд 19.05.89; Законом N 871-12 вiд 20.03.91 )
Стаття 252-7. Розподiл колективного заробiтку у бригадiiз застосуванням коефiцiєнта трудової участi
Колектив бригади може розподiляти колективний заробiток iз застосуванням коефiцiєнта трудової участi. Коефiцiєнти членам бригади затверджуються колективом бригади за поданням бригадира (ради бригади).
При застосуваннi коефiцiєнта трудової участi заробiтна плата працiвника не може бути нижчою вiд встановленого державою мiнiмального розмiру (стаття 95).
Стаття 252-8. Взаємна вiдповiдальнiсть власника абоуповноваженого ним органу i бригади
Власник або уповноважений ним орган, керiвник структурного пiдроздiлу несе вiдповiдальнiсть перед бригадою за створення нормальних умов для високопродуктивної працi (надання роботи, забезпечення справного стану механiзмiв та устаткування, технiчною документацiєю, матерiалами та iнструментами, енергiєю, створення безпечних i здорових умов працi). При невиконаннi бригадою виробничих показникiв з вини власника або уповноваженого ним органу за бригадою зберiгається фонд оплати працi, розрахований за тарифними ставками. Службовi особи, виннi у порушеннi обов'язкiв власника або уповноваженого ним органу перед бригадою, притягаються до дисциплiнарної вiдповiдальностi, а за зайвi грошовi виплати бригадi - також до матерiальної вiдповiдальностi перед пiдприємством у порядку i розмiрах, встановлених законодавством.
Бригада несе вiдповiдальнiсть перед власником або уповноваженим ним органом за невиконання з її вини виробничих показникiв. У цих випадках оплата провадиться за виконану роботу, премiї та iншi заохочувальнi виплати не нараховуються. Збитки, заподiянi пiдприємству випуском неякiсної продукцiї з вини бригади, вiдшкодовуються з її колективного заробiтку в межах середнього мiсячного заробiтку бригади. При розподiлi колективного заробiтку мiж членами бригади враховується вина конкретних працiвникiв у випуску неякiсної продукцiї.
Глава XVIIЗагальнообов'язкове державне соцiальнестрахування та пенсiйне забезпечення
Стаття 253. Особи, якi пiдлягають загальнообов'язковомудержавному соцiальному страхуванню
Особи, якi працюють за трудовим договором (контрактом) на пiдприємствах, в установах, органiзацiях незалежно вiд форми власностi, виду дiяльностi та господарювання або у фiзичної особи, пiдлягають загальнообов'язковому державному соцiальному страхуванню.
Стаття 254. Кошти загальнообов'язкового державногосоцiального страхування
Основними джерелами коштiв загальнообов'язкового державного соцiального страхування є внески власникiв пiдприємств, установ, органiзацiй або уповноважених ними органiв чи фiзичної особи, працiвникiв. Бюджетнi та iншi джерела коштiв, необхiднi для здiйснення загальнообов'язкового державного соцiального страхування, передбачаються вiдповiдними законами з окремих видiв загальнообов'язкового державного соцiального страхування.
Стаття 255. Види матерiального забезпечення та соцiальнихпослуг за загальнообов'язковим державнимсоцiальним страхуванням
Види матерiального забезпечення та соцiальних послуг за загальнообов'язковим державним соцiальним страхуванням працiвникам, а в деяких випадках i членам їх сiмей, умови їх надання та розмiри визначаються законами України з окремих видiв загальнообов'язкового державного соцiального страхування, iншими нормативно-правовими актами, якi мiстять норми щодо загальнообов'язкового державного соцiального страхування.
Стаття 256. Пенсiйне забезпечення
Працiвники та члени їх сiмей мають право на державне пенсiйне забезпечення за вiком, по iнвалiдностi, у зв'язку iз втратою годувальника, а також за вислугу рокiв вiдповiдно до закону.
( Глава XVII iз змiнами, внесеними згiдно з Указами ПВР N 2048-08 вiд 18.09.73, N 2240-10 вiд 29.07.81, N 4617-10 вiд 24.01.83, iз Законами N 871-12 вiд 20.03.91, N 3694-12 вiд 15.12.93, N 263/95-ВР вiд 05.07.95, в редакцiї Закону N 429-IV вiд 16.01.2003 )
Глава XVIIIНагляд i контроль за додержаннямзаконодавства про працю
Стаття 259. Нагляд i контроль за додержаннямзаконодавства про працю
Нагляд i контроль за додержанням законодавства про працю здiйснюють спецiально уповноваженi на те органи та iнспекцiї, якi не залежать у своїй дiяльностi вiд власника або уповноваженого ним органу.
Центральнi органи державної виконавчої влади здiйснюють контроль за додержанням законодавства про працю на пiдприємствах, в установах i органiзацiях, що перебувають у їх функцiональному пiдпорядкуваннi.
Вищий нагляд за додержанням i правильним застосуванням законiв про працю здiйснюється Генеральним прокурором України i пiдпорядкованими йому прокурорами.
Громадський контроль за додержанням законодавства про працю здiйснюють професiйнi спiлки та їх об'єднання. ( Стаття 259 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 2240-10 вiд 29.07.81; Законами N 2857-12 вiд 15.12.92, N 3694-12 вiд 15.12.93, N 2343-III вiд 05.04.2001 )
Стаття 260. Державний нагляд за охороною працi
Державний нагляд за додержанням законодавчих та iнших нормативних актiв про охорону працi здiйснюють:
Державний комiтет України по нагляду за охороною працi;
Державний комiтет України з ядерної та радiацiйної безпеки;
органи державного пожежного нагляду управлiння пожежної охорони Мiнiстерства внутрiшнiх справ України;
органи та заклади санiтарно-епiдемiологiчної служби Мiнiстерства охорони здоров'я України. ( Стаття 260 iз змiнами, внесеними згiдно з Указами ПВР N 2240-10 вiд 29.07.81, N 2957-10 вiд 30.12.81; Законом N 3694-12 вiд 15.12.93 )
( Статтю 261 виключено на пiдставi Закону N 3694-12вiд 15.12.93 )
( Статтю 262 виключено на пiдставi Закону N 3694-12 вiд 15.12.93 )
Стаття 263. Повноваження мiсцевих державних адмiнiстрацiйта Рад народних депутатiв у галузi охорони працi
Мiсцевi державнi адмiнiстрацiї i Ради народних депутатiв у межах вiдповiдної територiї:
забезпечують реалiзацiю державної полiтики в галузi охорони працi;
формують за участю профспiлок програми заходiв з питань безпеки, гiгiєни працi i виробничого середовища, що мають мiжгалузеве значення;
здiйснюють контроль за додержанням нормативних актiв про охорону працi. ( Стаття 263 iз змiнами, внесеними згiдно з Указом ПВР N 2240-10 вiд 29.07.81; Законом N 3694-12 вiд 15.12.93 )
( Статтю 264 виключено на пiдставi Закону N 3694-12вiд 15.12.93 )
Стаття 265. Вiдповiдальнiсть за порушення законодавствапро працю
Особи, виннi в порушеннi законодавства про працю, несуть вiдповiдальнiсть згiдно з чинним законодавством. ( Стаття 265 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 3694-12 вiд 15.12.93 )
Кодекс №322-VIII от 10.12.1971 (редакция на 11.05.2007)"Кодекс законів про працю України"Автор "Верховна Рада (Верховный Совет)" Документ взят из Системы "Парус-Консультант"