Зміст
Вступ……………………………………………………………………………….3
Невідповідності внутрішнього контролю підприємства…………………....5
Оцінка системи внутрішнього контролю………………………………….....8
Висновок………………………………………………………………………….11
Список використаної літератури………………………………………………..15
Вступ
Економічна наука дає багато визначень аудиту. Наведемо деякі з них: аудит - це процес, під час якого компетентна, незалежна особа збирає й оцінює свідчення про кількісну інформацію, яка стосується конкретного економічного суб'єкта, з метою встановлення і відображення у звіті ступеня відповідності цієї кількісної інформації встановленим критеріям.
Існує і таке визначення: аудит - це незалежна експертиза фінансових звітів та іншої інформації про господарсько-фінансову діяльність суб'єкта господарювання з метою формування висновків про його реальний фінансовий стан.
Це визначення суттєво відрізняється від визначення аудиту згідно з Законом України "Про аудиторську діяльність". За законом, аудит - це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам.
У західних країнах публічною є не бухгалтерська, а фінансова звітність. Якби бухгалтерська звітність була опублікована, то виявилась би дуже складною для користувачів. Крім того, у багатьох країнах світу не існує єдиного Плану рахунків бухгалтерського обліку.
Користувач дістає легку для сприйняття і розуміння інформацію у вигляді фінансових звітів, ця інформація є повною, оскільки подається розшифрування окремих статей фінансової звітності.
В Україні ж за наявності Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій опублікування бухгалтерської звітності або інформації можна вважати позитивним явищем, проте бухгалтерська інформація є, з одного боку, докладною, а з іншого - обмеженою, оскільки вона не розкриває повністю деяких важливих моментів, наприклад усіх конкретних дебіторів і кредиторів підприємств.
Сутність аудиту полягає у перевірці бухгалтерської звітності, обліку, первинних бухгалтерських документів та іншої інформації, що стосується фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах і відповідність вимогам законів України та національним положенням (стандартам) бухгалтерського обліку або іншим правилам згідно з вимогами її користувачів.
Аудит - це вид підприємницької діяльності аудиторів або аудиторських фірм, які покликані захищати інтереси власників, інвесторів, держави.
Відомий автор книги "Основи аудиту" Р. Адамс дав класичне визначення суті аудиту, за яким аудит - це процес, за допомогою якого компетентний незалежний працівник нагромаджує й оцінює свідчення про інформацію, яка піддається кількісній оцінці і стосується специфічної господарської системи, з тим щоб визначити і виразити у своєму висновку ступінь відповідності цієї інформації установленим стандартам.
Невідповідності внутрішнього контролю підприємства
Невідповідності внутрішнього контролю підприємства — це імовірність того, що недостовірна інформація, яка може існувати за класом операцій або класом укладених угод і може бути суттєвою окремо або в сукупності з недостовірною інформацією за іншими рахунками або класами операцій, не буде попереджена або своєчасно виявлена системою внутрішнього контролю підприємства.
Завжди існує ризик певної невідповідності внутрішнього контролю у зв'язку зі звичайною обмеженістю функціонування кожної системи внутрішнього контролю. Для того, щоб оцінити ризик невідповідності внутрішнього контролю, аудитор повинен вивчити адекватність описання внутрішнього контролю та перевірити процедури внутрішнього контролю підприємства. Якщо немає такої оцінки аудитор повинен зробити припущення, що розмір ризику внутрішнього контролю високий.
Аудитору необхідно отримати вичерпні роз'яснення від працівників служб внутрішнього контролю і обліку для того, щоб надалі він мав змогу правильно спланувати аудит. Система внутрішнього контролю складається з середовища контролю і процедур контролю. Середовище контролю належить до галузі діяльності керівництва й управлінського персоналу, саме вони запроваджують функціонування внутрішнього контролю на підприємстві.
Розрізняють 2 види факторів контролю зовнішні і внутрішні.
До зовнішніх факторів середовища контролю відносять загальний стан економіки країни, нестабільність законодавства, регулювання обліком і підпорядкованість підприємства.
До внутрішніх факторів відносять філософію і стиль управління і організаційну структуру.
Філософія і стиль управління відображає загальний стан відношення власників і керівництва до контролю.
Організаційна структура підприємства закріплює прийоми і методи розподілу прав і обов’язків працівників, а також визначають управлінські і функціональні зв’язки на підприємстві, і те як можуть виконуватись контрольно-орієнтовані заходи і процедури.
Процедури внутрішнього контролю являють собою рішення, що доповнюють середовище контролю, які керівництво прийняло для забезпечення обґрунтованої гарантії того, що конкретні завдання підприємства будуть досягнуті. В основному, це процедури, що стосуються відповідного санкціонування виконання угод, розподілу службових обов'язків, підготовки та виконання наказів, документів, зберігання активів і незалежних перевірок виконавчої дисципліни.
Розуміння системи внутрішнього контролю й обліку разом з оцінкою внутрішнього (притаманного) ризику, інші міркування дають змогу аудитору встановити види суттєвої недостовірної інформації, що могла існувати у фінансовій звітності, проаналізувати фактори, котрі впливають на ризик можливості припущення суттєвих перекручень; підготувати відповідні незалежні процедури перевірки.
Аудитор не бере до уваги ті рішення і процедури в межах систем обліку і внутрішнього контролю, що не належать до фінансової інформації. Наприклад, рішення і процедури, що стосуються ефективності певних управлінських процесів прийняття рішень (визначення цін продажу на товари або витрат на дослідження і розвиток), котрі хоч і є важливими для підприємства, але не належать до процесу аудиторської перевірки.
Отримавши роз'яснення щодо систем обліку і внутрішнього контролю з метою планування аудиту, аудитор повинен здобути необхідний рівень знань про системи обліку й управлінського контролю.
Аудитор має отримати вичерпні роз'яснення від персоналу підприємства про середовище контролю, щоб оцінити ставлення керівництва до порядку внутрішнього контролю і усвідомлення ним його значення для підприємства.
Аудитор мусить знати систему обліку клієнта, що дасть йому змогу зрозуміти основні види операцій підприємства, закономірність виникнення таких операцій; бухгалтерські проводки, первинні документи і специфічні рахунки, на підставі яких складається фінансова звітність; порядок ведення обліку і підготовки фінансових звітів, у тому числі електронно-обчислювальну обробку облікових даних.
Аудитору слід отримати вичерпні пояснення стосовно порядку процедур контролю, щоб правильно спланувати аудиторську перевірку, отримати необхідні знання процедур контролю. Наприклад, під час отримання пояснень про систему обліку грошових коштів аудитор отримує уявлення про стан справ на рахунках у банку клієнта.
Після отримання пояснень про систему внутрішнього контролю й обліку аудитор повинен зробити попереднє оцінювання ризику внутрішнього контролю за конкретними позиціями фінансової звітності.
При плануванні своєї методики перевірки, аудитору необхідно вивчити попередню оцінку розміру ризику невідповідності внутрішнього контролю (враховуючи власну оцінку внутрішнього (притаманного) ризику), щоб визначити відповідний ризик невиявлення помилок. Аудитор може зробити попереднє оцінювання ризику невідповідності внутрішнього контролю тільки тоді, коли він має спроможність визначити процедури систем обліку і внутрішнього контролю, що відповідають внутрішнім положенням підприємства і що сприяють виявленню перекручень у фінансовій звітності, коли він планує виконати процедури узгодження, щоб підтвердити свою оцінку перевіреної фінансової звітності.
Докази, отримані аудитором, можуть дати йому більше впевненості, аніж докази, отримані ним від інших осіб.
До того, як скласти висновок з результатів проведеного аудиту, аудитор повинен переглянути складені ним попередні оцінки ризику внутрішнього контролю.
Оцінка системи внутрішнього контролю
В економному і раціональному використанні матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, зміцнені госпрозрахунку важлива роль належить внутрішньогосподарському контролю.
Функція внутрішньогосподарського контролю полягає у оперативному інформуванні керівництва підприємства про нераціональні витрати сировини, матеріалів, наявність браку продукції, розкрадання цінностей тощо, тому стан внутрішньогосподарського контролю є об’єктом ревізії. При цьому ревізор користується Законом України “Про підприємництво”, Законом України “Про підприємство”, Законом України “Про контрольно-ревізійну службу”, а також іншими нормативними актами, що стосуються інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, розрахунків, грошових коштів, касових і банківських операцій та інше.
Робота щодо забезпечення збереження суспільної власності на підприємстві полягає не тільки в тому, щоб створити умови, які унеможливили б крадіжки і зловживання, а також недопустимості безгосподарності і марнотратства у зберіганні і витрачанні матеріальних і фінансових ресурсів. Виконання цих функцій покладається на внутрішньогосподарський контроль. Організація внутрішньогосподарського контролю законодавчими актами покладена на керівника і головного бухгалтера підприємства. Здійснюється він безперервно працівниками підприємства відповідно до плану, складеного головним бухгалтером і затвердженому керівництвом підприємства. До плану поточного виробничо-господарського контролю, складеного на рік, включається перевірка:
трудової дисципліни і використання робочого часу працівниками;
місць зберігання грошових і матеріальних цінностей;
документування господарських операцій;
продукції в місцях її виробництва;
норм і нормативів витрачання ресурсів;
використання обладнання, виробничих площ тощо.
Важливим напрямом ревізії є перевірка стану інвентаризаційної роботи на підприємстві. Перевіряючи виконання плану проведення інвентаризацій, ревізор встановлює:
чи правильно визначено склад постійно діючої інвентаризаційної комісії і чи затверджений він наказом керівника підприємства;
чи своєчасно результати інвентаризації відображаються в обліку;
чи розглядає особисто керівник підприємства матеріали інвентаризації не пізніше десятиденного терміну після її завершення;
наскільки повно охоплені структурні підрозділи контролем;
які рішення прийнято за його результатами.
Ревізор перевіряє за даними бухгалтерського обліку нестачу і втрати від псування цінностей по рахунку 947:
чи в повному обсязі вони відображені;
як списані згідно рішень центральної інвентаризаційної комісії, затверджених керівником підприємства (на витрати виробництва і обігу, нарахування на матеріально-відповідальних осіб, на результати фінансово-господарської діяльності).
Ревізор, користуючись документальними методичними прийомами, досліджує ці операції і складає свої висновки. Використовує ревізор також дані аналітичного і синтетичного обліку по рахунках “Розрахунки з персоналом по інших операціях” 375, “Розрахунки по відшкодуванню матеріальних збитків” 374, “Розрахунки по претензіях” 377, Розрахунки з різними дебіторами”.
Своєчасність проведення внутрішнього контролю визначається зіставленням дати за планом і часом їх здійснення, зазначеного у актах, кількість ревізій встановлюється за поданими актами. Ревізор також виясняє, чи розглядалися керівництвом підприємства і трудовим колективом результати ревізій і перевірок у двотижневий термін і ефективність прийнятих рішень щодо виявлених порушень, чи не було випадків приховування виявлених порушень.
На завершення ревізору необхідно відобразити:
виконання плану поточного внутрішньогосподарського контролю;
прийняття рішень за результатами проведених перевірок і їх вплив на якість господарювання;
правильність прийнятих рішень щодо порушень виявлених внутрішньогосподарським контролем;
дієвість контролю за виконанням прийнятих рішень.
Висновок
Удосконалення розвитку внутрішнього контролю на підприємстві в Україні
Перехід економіки України на ринкові шляхи призвів до радикальних змін в плануванні, обліку та контролю виробничо-господарської діяльності, трансформації системи управління комерційними організаціями. Зовсім іншими стали цілі підприємництва, засоби їх досягнення, економічна основа суспільства. Тому актуальність впровадження системи внутрішнього контролю на підприємстві у наш час достатньо велика.
Методи економічного управління та контролю, які використовувались в період адміністративно-командної системи управління нашим суспільством, не можуть вже дати добрих результатів. Першочергово відтепер враховуються інтереси власників комерційних організацій, їх акціонерів, пайовиків, трудового колективу. Перед комерційними організаціями України в умовах ринкової конкуренції постає завдання структурної перебудови системи корпоративного управління з метою забезпечення конкурентноздатності, ефективного функціонування та розвитку організації.
Практика підтверджує, що найкращим на сьогодні інструментом ринкових перебудов діяльності комерційної організації є впровадження системи внутрішнього контролю.
Питання, пов’язані з розробкою теоретичних і практичних засад виконання внутрішнього контролю на підприємстві в України, останніми роками перебувають у центрі уваги науковців. Метою статті є розробка науково-теоретичних та методичних засад щодо розкриття сутності внутрішнього контролю підприємства, визначення напрямів удосконалення організації і методики здійснення внутрішнього контролю та підвищення його ефективності.
З огляду на те, що за відповідність структури внутрішнього контролю та її впровадження відповідає керівництво, керівники всіх організаційних підрозділів в системі уряду повинні розуміти природу структури внутрішнього контролю і цілі, досягнення яких покликані забезпечити заходи внутрішнього контролю. Структура внутрішнього контролю визначається як сукупність планів організації, включаючи ставлення керівництва, методи, процедури та інші заходи для забезпечення достатньої впевненості в тому, що наступні загальні цілі досягаються:
- подальший розвиток налагодженої, ефективної та результативної діяльності та якісних продуктів та послуг згідно с місією підприємства;
- захист ресурсів від втрат через брак, зловживання, неефективне управління, помилки, махінації та інші негаразди;
- дотримання законів, положень та настанов керівництва та
- розвиток та підтримання достовірних управлінських даних та їхнє правдиве представлення в звітності, що подається своєчасно.
Практика свідчить, що на тих підприємствах, де налагоджені поточний внутрішньогосподарський контроль, інвентаризаційна діяльність, забезпечується ощадливість і збереження цінностей. З метою посилення боротьби з нестачами і розкраданням необхідно, щоб внутрішньогосподарський контроль здійснювався об’єднаними зусиллями всіх спеціалістів, керівників господарських підрозділів та бухгалтерських служб. При цьому особливе значення має щоденний контроль за переміщенням цінностей на окремих об’єктах підприємства.
Керівники окремих структурних підрозділів іноді не вникають у суть і ефективність рішень. Тому з метою посилення контролю особливу увагу необхідно приділити перевірці економічної ефективності і доцільності операцій об’єднання і його підприємств. Контроль поточної господарської діяльності не завжди здійснюють комплексно, об’єднаними зусиллями ревізорів, економістів та інших спеціалістів об’єднань і підприємств. Цим повинні займатися спеціалісти, які знають економіку, технологію виробництва.
Успіх підприємства в умовах перехідної економіки в Україні залежить від багатьох чинників, у т.ч. від формування системи внутрішнього контролю і системи захисту інформації та рівня облікової політики щодо забезпечення надійної фінансової звітності.
Аналіз діючої практики внутрішнього контролю в підприємствах засвідчує достатньо низький рівень технічного озброєння внутрішніх контролерів. За допомогою комп’ютерних програм здійснюють формування контрольних даних, прийоми документального контролю. Не можна вважати поширеним використання комп’ютерних засобів під час проведення інвентаризацій.
Результати проведеного дослідження свідчать, що можливості контролю як функції управління використовуються сьогодні недостатньо. В окремих випадках система внутрішнього контролю не відповідає вимогам наукового управління з причин методологічного, методичного і організаційного характеру. У зв’язку з цим виникає потреба розробити методи оптимізації контрольної системи підприємства. Серед методів підвищення ефективності функціонування системи внутрішнього контролю в сучасних підприємствах пропонуємо застосовувати наступні: метод розподілу повноважень і відповідальності між працівниками, ротація кадрів, здійснення контролю за окремими напрямами підприємницької діяльності, удосконалення контролю при плануванні продажу, збору інформації та формування справи-досьє на покупців і замовників, діагностики і прогнозування проблем.
Особливо важливим методом оптимізації контрольної системи підприємства є бюджетний контроль, який забезпечує своєчасне виявлення відхилень фактичних показників від запланованих, їх причин та забезпечує відповідну реакцію на них. Результати здійснення такого контролю повинні відображатись у щоденних, тижневих, декадних, місячних і квартальних контрольних звітах.
З точки зору постановки конкретних економічних проблем, які виникають на підприємствах, і започаткування реформ внутрішнього контролю в Україні особливе значення має розробка методики організації внутрішнього контролю:
- для підвищення рівня ефективності системи управління, забезпечення її гнучкості;
- для розробки оптимальної моделі внутрішнього контрольно-аудиторського процесу;
- для розробки оптимальної управлінської моделі;
- адаптації;
- розподілу посадових функцій посадових осіб.
Таким чином, застосування наведених методів в практичній діяльності безсумнівно забезпечить перетворення контролю із формальної констатації фактів і результатів діяльності акціонерного товариства в дієвий і ефективний засіб ефективного управління ним, тобто сприятиме якісному вирішенню практичних завдань щодо динамічного розвитку підприємства, його економічного зростання.

Список використаної література:
1. Адамс Р. Основи аудиту. Перекл. з англ. –М.: Аудит, ЮНІТІ, 1995.- 398 с.
2. Білуха М.Т. Курс аудиту: Підручник.-К.:Вища школа – Знання, 1998.-574 с.
3. Зубілевич С.Я., Голов С.Ф. Основи аудиту.-К.: Ділова Україна, 1996.- 374 с.
4. Кузик Н.П. Організаційні аспекти системи внутрішнього контролю в сільському господарстві// Науковий вісник Національного аграрного університету. – 2002. – Вип.56. – С.216 – 218.
5. Марченко Д. М. Удосконалення організації внутрішнього фінансового контролю підприємств // Актуальні проблеми економіки. -2005. -№ 12. - С. 163 – 171.
6. Рудницький В. Методологія і організація аудиту. – Тернопіль: Економічна думка, 1998.-192.