Міністерство освіти і науки України
Національний університет водного господарства та природокористування
Кафедра обліку і аудиту
Звіт
з виробничої практики з бухгалтерського обліку
на прикладі „Державне лiсове господарство „Клевань”


ЗМІСТ
Вступ

1.Характеристика діяльності підприємства.
2. Бухгалтерський облік та його організація.
3. Основні засоби і нематеріальні активи.
4. Облік запасів підприємства.
5. Виплати працівникам.
6. Облік витрат.
7. Готова продукція.
8. Облік грошових коштів.
9. Інвестиції.
10. Облік власного капіталу.
11. Фінансова звітність.
Висновки
Список використаної літератури
Додатки
Вступ
Кожна фірма, підприємство, організація чи установа, яка займається виробництвом, наданням послуг тощо, несуть відповідальність за свою діяльність. Для контролю і врегулювання роботи фірм, організацій ведеться бухгалтерський облік.
Облік – це основа основ підприємства будь-якої форми власності і держави загалом. Він є дійсним інструментом, який дозволяє приймати правильні та зважені рішення.
Бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.
В процесі діяльності фірми виконуються роботи для отримання вигод керівником. З метою отримання прибутків робляться внески (вклади), тобто інвестиції. Щоб точно і вірно зробити всі “кроки” потрібно знати про діяльність фірми. Всю повну інформацію про дані організації (фірми, установи) надає бухгалтерських облік.
Тобто, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та руху грошових коштів підприємства.
Невід’ємною складовою розвитку ринкових відносин в Україні є адекватна система бухгалтерського обліку, що забезпечує всіх членів суспільства надійною, своєчасною та корисною інформацією про господарську діяльність підприємств і організацій.
Прийнятий 16 липня 1999 року Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” відкрив шлях до перетворення бухгалтерського обліку в реальний інструмент управління.
Це у свою чергу підвищує вимоги до кваліфікації бухгалтерів, менеджерів, підприємців, аудиторів. Інформація про господарську діяльність підприємства цікавить не лише його керівників, а й широке коло інших користувачів, які приймають рішення щодо стосунків із цим підприємством, дотримання ним укладених угод, установлених норм і правил.
Для забезпечення користувачів інформацією про господарську діяльність слід безперервно вести бухгалтерський облік із дня реєстрації підприємства. Особливості бухгалтерського обліку на підприємстві „Державне лiсове господарство „Клевань” зумовлені характером послуг, що воно надає. Тому метою виробничої практики було ознайомлення і вивчення особливостей господарської діяльності підприємства, організації бухгалтерського обліку, обліку необоротних активів, виробничих запасів та МШП, визначення витрат та подання звітності.
Господарська діяльність, спрямована на виробництво певної продукції, є виробничою діяльністю, її результати - матеріальні блага: засоби виробництва ( будівлі, машини, обладнання, матеріали) і предмети споживання( продукти, одяг, взуття).
Необхідність обліку випливає передусім із потреб виробничої діяльності та є важливою функцією управління.
Основними функціями господарського обліку є спостереження, вимірювання, та реєстрація окремих явищ, з яких складається господарська діяльність підприємства.
Існує три види господарського обліку:
-оперативний;
-статистичний;
-бухгалтерський.
Бухгалтерський облік – це система суцільного, неперервного спостереження і контролю за господарськими процесами підприємства, що передбачає виявлення, вимірювання, реєстрацію, накопичення, узагальнення, зберігання та передачу інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.
Він є обов’язковим видом обліку, який веде підприємство. Фінансова, податкова, статистична та інші звітності, що використовують грошовий примірник, базуються на даних бухгалтерського обліку.
Мета ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності - надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.
Правові основи регулювання, організації та ведення бухгалтерського обліку й складання бухгалтерської звітності на підприємствах визначені в Законі України “ Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999р. №996-ХІV. Порядок організації та ведення обліку регламентується Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку(П(С)БО), Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств та Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999р. №291 на виконання Закону України “ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.
Для бухгалтерського обліку характерними є:
реєстрація усіх без винятку господарських операцій;
документування;
наявність спеціальних прийомів і способів обробки отриманих даних.
Бухгалтерський облік складається з управлінського(внутрішньогосподарського) і фінансового обліку.
Управлінський облік передбачає виявлення, вимірювання, збирання, аналіз, підготовку, інтерпретацію, передачу та приймання інформації, необхідної управлінському апарату для виконання його функцій. Він є важливою частиною знань кожного, хто прагне зробити кар’єру в бізнесі. Його значення полягає у тому, що мова управлінського обліку та аналізу витрат забезпечує функціонування системи комунікацій усередині підприємства, адже в кожному виді бізнесу необхідно управляти фінансовими та іншими ресурсами, і це важливе завдання розв’язують за допомогою управлінського обліку.
Кожне підприємство створює власну систему управлінського обліку, використовуючи різноманітні прийоми планування, обліку, контролю та аналізу.
Об’єктами управлінського обліку є:
витрати підприємства за їх цільовим призначенням, групування їх за видами продукції, процесами, стадіями виробництва, центрами відповідальності, сферами діяльності, регіонами реалізації продукції та інше;
доходи підприємства, групування їх за видами продукції, сферами діяльності, центрами прибутку та інше;
фінансові результати за видами продукції, сферами діяльності, центрами прибутку та інше.
Фінансовий облік – сукупність правил і процедур, що забезпечують підготовку, оприлюднення інформації про результати діяльності підприємства та його фінансовий стан згідно з вимогами законодавчих актів і П(С)БО.
Суть фінансового обліку – накопичення інформації про всі аспекти діяльності підприємства . Це офіційний облік, який ведеться на підприємстві.
Має забезпечити:
повне й неперервне відображення всіх господарських операцій, що відбулися у звітному періоді;
складання встановленої фінансової звітності;
надання користувачам інформації, необхідної для прийняття обґрунтованих управлінських рішень.
Характеристика господарської діяльності підприємства
Повна назва: Державне Підприємство „Лiсове господарство «Клевань».
Мiсцезнаходження Підприємства: 35312, Україна, Рівненська область, Рівненський район, смт. Клевань, вул. Лісова, 4.
Підприємство створене з метою:
організації ведення лісового господарства, включаючи питання охорони, захисту, раціонального використання лісових ресурсів та відтворення лісів.
підвищення ефективності використання і обліку сировинних ресурсів та основних засобів, організації виробництва продуктів деревообробки, товарів народного споживання.
Основними напрямками діяльності Підпримєства є:
1. Проведення заходів по відновленню лісів, підвищенню їх продуктивності, створенню насаджень із швидкоростучих і технічно цінних деревних порід, які в найкоротші терміни дають велику кількість деревини народному господарству.
2. Збереження та поліпшення стану водоохоронних захисних лісів і насаджень зелених зон навколо міст і промислових центрів, з цільовим призначенням цих міст і промислових центрів; заліснення вододілів і створення водоохоронних насаджень вздовж великих річок і їх притоків.
3. Поліпшення стану і підвищення продуктивності лісів.
4. Охорона лісів і захисних лісонасаджень від незаконних порубів, шкоджень, самовільного сінокосіння, випасання худоби в заборонених місцях.
5.Охорона лісів та захисних лісонасаджень від пожеж; здійснення протипожежних заходів; захист лісів від хвороб та шкідників.
6. Облік лісових користувань.
7. Виробництво товарів виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання з деревини.
8. Ведення підсобного сільського господарства.
9. Облік державного лісового фонду і реєстрація всіх змін у його складі.
10. Проведення матеріальної та грошовоії оцінки лісу на лісосіках, призначених у рубку; ведення рубок з додержанням діючих правил.
11. Забезпечення підвищення продуктивності праці на основі широкої механізації трудомістких лісокультурних і лісогосподарських робіт.
12. Складання виробничих, фінансових та інших планів по всіх галузях господарювання і фінансової діяльності в межах встановлених контрольних цифр та лімітів; балансів прибутків та витрат, кошторисів.
13. Організація первинного обліку, складання бухгалтерських та статистичних звітів.
14. Здійснення соціального захисту працівників, поліпшення їх житлових та культурно-побутових умов, контроль за дотриманням законодавства з охорони праці.
15. Визначення основних напрямків розвитку господарства, підготовка пропозицій по створенню науково-технічних, технологічних, нормативних розробок, організація їх впровадження.
16. Здійснення зовнішньо-економічної діяльності; відкриття валютних рахунків в установах банків.
17. Торговельна діяльність у сфері оптової, роздрібної, комісійної торгівлі щодо реалізації продовольчих та непродовольчих товарів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, проведення торгів на закупівлю товарів, робіт, послуг за державні кошти.
18. Виробництво товарів народного споживання.
19. Проведення робіт щодо сертифікації продукції та її шрихкодовому маркуванню.
20. Внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів залізничним та автомобільним транспортом.
21. Інші види діяльності, що випливають з мети та предмету діяльності і незаборонені чинним законодавством України.
Підприємство здійснює бухгалтерський облік результатів своєї роботи, веде статистичну звітність і подає її в установленому обсязі в відповідні державні органи.
Перевірки фінансової діяльності Підприємства здійснюються державними податковими інспекціями, іншими державними органами у межах їх компетенції, ревізійними органами Підприємства та аудиторськими організаціями.
2. Бухгалтерський облік та його організація
Структура бухгалтерії:
головний бухгалтер;
бухгалтер;
бухгалтер – касир.
Стосовно обов’язків бухгалтерії можна виділити наступний їх функціональний поділ.
Бухгалтер:
Виконує роботи за різними нормами бухгалтерського обліку (облік основних засобів і коштів, товарно-матеріальних цінностей, затрат на виробництво, реалізації продукції, результатів господарсько-фінансової діяльності, розрахунків з постачальниками та замовниками, а також за надані послуги тощо).
Бере участь у розроблені і здійсненні заходів, які спрямовані на додержання дисципліни і зміцнення господарського розрахунку.
Приймає і контролює первинну документацію за відповідними напрямами обліку і готує її до лічильного опрацювання.
Проводить нарахування і перерахування платежів до бюджету, внесків на соціальне страхування, коштів на фінансово капітальне вкладення, заробітної плати працівників, податків та інших виплат та платежів, а також перерахунки коштів до відповідних фондів.
Бере участь у проведенні економічного аналізу господарсько-фінансової діяльності підприємства згідно з даними бухгалтерського обліку і звітності з метою виявлення внутрішньогосподарських резервів, здійснення режиму економії і заходів з удосконалення документообігу , в розробленні і впровадженні форм і методів бухгалтерського обігу на основі застосування обчислюваної техніки, а також проведення інвентаризації коштів товарно-матеріальних цінностей, розрахунків і платіжних зобов’язань.
Виконує окремі службові доручення свого безпосереднього керівника.
Бухгалтер-касир:
Виконує операції, що охоплюють приймання, облік, видавання і зберігання коштів і цінних паперів з обов’язковим додержанням правил, які забезпечують його зберігання.
Одержує за оформленнями відповідно до встановленого порядку документами кошти і цінні папери в банківських установах для виплати працівникам заробітної плати премій, витрат на відрядження, тощо.
Веде на основі прибуткових і видаткових документів касову книгу, звіряє фактичну наявність грошових сум і цінних паперів з книжковим залишком складає касову звітність.
Виконує роботи за різними нормами бухгалтерського обліку (облік основних засобів і коштів, товарно-матеріальних цінностей, затрат на виробництво, реалізації продукції, результатів господарсько-фінансової діяльності, розрахунків з постачальниками та замовниками, а також за надані послуги тощо).
Бере участь у проведенні економічного аналізу господарсько-фінансової діяльності підприємства згідно з даними бухгалтерського обліку і звітності з метою виявлення внутрішньогосподарських резервів, здійснення режиму економії і заходів з удосконалення документообігу , в розробленні і впровадженні форм і методів бухгалтерського обігу на основі застосування обчислюваної техніки, а також проведення інвентаризації коштів товарно-матеріальних цінностей, розрахунків і платіжних зобов’язань.
Головний бухгалтер:
Визначає, формулює, здійснює і координує організацію бухгалтерського обліку господарсько-фінансової діяльності підприємства.
Здійснює контроль за ефективним використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.
Складає баланс підприємства (основні засоби та інші поза оборотні активи, запаси і затрати, грошові кошти та інші короткострокові пасиви).
Організує та контролює складання розрахунків, щодо використання прибутків, затрат на виробництво (затрат обігу), платежів до бюджету, своєчасність і правильність складання звітності.
Організує складання щомісячного бухгалтерського обігу, квартальних та річних бухгалтерських звітів (за результатами інвентаризації).
Регулює розходження фактичної наявності цінностей з даними бухгалтерського обліку, що були виявлені під час інвентаризації.
Вживає заходів щодо запобігання нестач, незаконного витрачання коштів і товарно-матеріальних цінностей, порушень фінансового та господарського законодавства.
Бере участь в оформленні матеріалів з нестач, крадіжок та псування цінностей, контролює подання в необхідних випадках матеріалів у слідчі і судові органи.
Стежить за зберіганням бухгалтерських документів, оформленням і здаванням, їх за встановленим порядком до архіву.
Керує працівниками бухгалтерії підприємства.
Встановлює службові обов’язки для підпорядкованих йому працівників та вживає заходів для забезпечення їх виконання.
Проводить Інструктаж для забезпечення їх виконання з питань обліку та зберігання цінностей, що знаходяться на їх відповідному зберіганні.
Загалом кожна професія вимагає до себе уваги та титанічних життєвих сил. Адже виконання своїх професійних обов’язків потребує затрат енергії, терпіння та наполегливості від кожного працівника. І лише неналежний підхід до справи, пасивність, нетерплячість, неуважність призводять до фатальних помилок.
На підприємстві користуються аналітичними та синтетичними рахунками.
Синтетичні рахунки – рахунки, за допомогою яких узагальнено відображають стан і рух економічно однорідних видів господарських засобів за їхнім складом і розміщенням, а також за джерелами їхнього формування та цільовим призначенням у грошовому вираженні.
Облік, що ведеться на цих рахунках, є синтетичним обліком.
Аналітичні рахунки – рахунки, за допомогою яких дають деталізовану характеристику даних синтетичних рахунків.
Ці рахунки містять не лише грошові, а й натуральні показники. Облік, побудований на аналітичних рахунках, є аналітичним обліком.
Синтетичний і аналітичний облік взаємопов’язані. Аналітичні рахунки – частина синтетичного обліку і мають ту саму структуру, що й синтетичні, тобто якщо синтетичний рахунок є активним, то активним є й відповідний аналітичний рахунок і навпаки.
Аналітичні рахунки ведуть на картках, у книгах або у відомостях.
Суми залишків (сальдо) на кожному синтетичному рахунку на початок і кінець звітного періоду мають дорівнювати сумі залишків усіх його аналітичних рахунків .
Суми дебетового та кредитового оборотів кожного синтетичного рахунка мають дорівнювати сумі відповідних оборотів по всіх його аналітичних рахунках. План рахунків – систематизований перелік рахунків і схем реєстрації , групування на них фактів фінансово-господарської діяльності в бухгалтерському обліку.
План рахунків бухгалтерського обліку складається з балансових рахунків (залишки по цих рахунках відображають у таблиці балансу) і позабалансових рахунків (залишки відображають поза підсумком таблиці балансу).
До балансових рахунків належать рахунки класів 1-9:
Клас 1. Необоротні активи. Рахунки цього класу призначені для узагальнення інформації про наявність і рух активів та інвестицій. До цього класу належать 10 синтетичних рахунків.
Клас 2. Запаси. Рахунки цього класу призначені для узагальнення інформації про наявність і рух предметів праці, малоцінних та швидкозношуваних предметів, готової продукції. Облік запасів ведеться за кількістю та ціною. До цього класу належать 9 синтетичних рахунків.
Клас 3. Кошти, розрахунки та інші активи. На рахунках цього класу узагальнюють інформацію про рух грошових коштів у національній та іноземній валютах. До класу 3 належать також рахунки з обліку отриманих короткострокових векселів, поточних фінансових інвестицій і розрахунків з дебіторами. Складається він з 9 синтетичних рахунків.
Клас 4. Власний капітал і забезпечення зобов’язань. Рахунки цього класу призначені для узагальнення інформації про наявність і рух власного капіталу, цільових надходжень, забезпечення майбутніх виплат і платежів. Вони дають інформацію для контролю за рухом капіталу та для складання фінансової звітності. До цього класу належать 10 синтетичних рахунків.
Клас 5. Довгострокові зобов’язання. На рахунках цього класу узагальнюють інформацію про облік заборгованості підприємства, строк погашення якої більший як 12 місяців, довгострокові позики, довгострокові векселі видані, зобов’язання зав облігаціями. Складається з 6 синтетичних рахунків.
Клас 6. Поточні зобов’язання. Рахунки цього класу призначені для узагальнення інформації про зобов’язання, термін погашення яких – 12 місяців від дати балансу. За призначенням ці рахунки такі ж, як і рахунки класу 5. Складається з 10 синтетичних рахунків.
Клас 7. Доходи і результати діяльності. На рахунках цього класу узагальнюють інформацію про доходи від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства, а також від надзвичайних подій. До цього класу належать 8 синтетичних рахунків.
Клас 8. Витрати за елементами. Рахунки цього класу використовують за рішенням підприємства, вони є транзитними на них групують витрати за елементами. Складається з 6 синтетичних рахунків.
Клас 9. Витрати діяльності. На рахунках цього класу узагальнюють інформацію про витрати від операційної, інвестиційної, фінансової діяльності та витрати з запобігання надзвичайним подіям та ліквідації їхніх наслідків. Їх використовують усі підприємства крім малих. Складається з 10 синтетичних рахунків.
До позабалансових рахунків належать рахунки класу 0.
Клас 0. Позабалансові рахунки. Рахунки цього класу призначені для обліку активів, що не належать підприємству.
Кожний клас рахунків групують за певною ознакою.
3. Облік основних засобів і нематеріальних активів
У бухгалтерському обліку засоби праці виділено в окремий об'єкт обліку, що має назву “основні засоби (фонди) підприємства”.
Основні засоби – матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або поставки товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання (експлуатації) яких більше одного року ( або операційного циклу, якщо він довший за рік).
Вкладення в майно тривалого користування становлять значну, а в багатьох випадках переважну частину інвестицій. Хоча основні засоби(ОЗ) належать до найбільш ліквідної частини активів, питання їхньої реалізації є істотними для фінансового маневрування підприємств.
Основні засоби класифікуються за приналежністю на власні та орендовані; за використанням – діючі(ті, що знаходяться в експлуатації) і недіючі (ті, що знаходяться на складі у запасі, на консервації і т.д.); за участю в діяльності підприємства – виробничі та невиробничі. Для цілей бухгалтерського обліку враховуються всі основні засоби підприємства: виробничі та невиробничі. Залежно від цільового призначення та характеру виконуваних функцій основні засоби поділяються на групи.
Згідно з п.5 П(С)БО 7 для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються:1)на основні засоби (рах.10;субрахунки 101-109); 2)інші необоротні матеріальні активи (рах.11;субрахунки 111-117); 3)незавершені капітальні інвестиції (рах.15)(доповнено наказом Мінфіну №989).
Для цілей бухгалтерського обліку всі основні засоби на підприємстві класифікують наступним чином:
земельні ділянки
капітальні затрати на поліпшення земель
будинки, споруди та передавальні пристрої
машини та обладнання:
силові
робочі
вимірювальні прилади та лабораторне обладнання
обчислювальна техніка
інші
транспортні засоби
інструменти, прилади, інвентар
робоча і продуктивна худоба
багаторічні насадження
інші
Підприємство „Лiсове господарство «Клевань» в складі основних засобів містить: будинки і споруди (рах.103), машини і обладнання (рах.104), транспортні засоби (рах.105), інструменти, прибори, інвентар (рах.106), малоцінні необоротні активи (рах.112), інші необоротні матеріали і активи (рах.117), інші нематеріальні активи (рах.127).
Головними завданнями обліку основних засобів є:
правильне і своєчасне відображення надходження, вибуття й переміщення ОЗ;
контроль за їхньою наявністю та збереженням у місцях експлуатації;
своєчасне й точне обчислення зношення (амортизації) ОЗ і правильне відображення його в обліку;
визначення витрат на ремонт , а також контроль за раціональним використанням коштів, виділених з цією метою;
виявлення об’єктів, які не використовуються;
контроль за ефективністю використання, пошуки резервів підвищення ефективності роботи машин, обладнання та інше;
оперативне забезпечення керівництва підприємства необхідною інформацією про стан основних засобів через автоматизацію обліково-обчислюваних робіт на базі сучасних засобів обчислювальної техніки.
Відповідно до П(С)БО 7 можна виділити:
Придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс
підприємства за первісною вартістю. Одиницею обліку основних
засобів є об'єкт основних засобів.
Первісна вартість об'єкта основних засобів складається з
таких витрат:
суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за
виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);
реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що
здійснюються в зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт
основних засобів;
суми ввізного мита;
суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням)
основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);
витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;
витрати на установку, монтаж, налагодження основних засобів;
інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних
засобів до стану, у якому вони придатні для використання із
запланованою метою.
Витрати на сплату відсотків за користування кредитом не
включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних
(створених) повністю або частково за рахунок позикового капіталу
Первісна вартість безоплатно отриманих основних засобів
дорівнює їх справедливій вартості на дату отримання з урахуванням
витрат.
Первісною вартістю основних засобів, що внесені до статутного
капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками
(учасниками) підприємства їх справедлива вартість.
Основні засоби відображають у балансі за таких умов:
Існує вірогідність отримання економічних вигод від використання основного засобу.
Його оцінка може бути достовірно визначена.
Щодо вірогідності отримання економічних вигод підприємство має визначити цілі використання такого основного засобу.
На даному підприємстві придбання основних засобів на протязі останніх 10 років не проводилось. Основні засоби, які існували на час утворення ВАТ ”Клеванський ДОК” увійшли до статутного фонду товариства. Їх вартість на момент утворення обчислювалася в діючих на той час цінах, а в наступні роки перераховувалась згідно затверджених коефіцієнтів. Станом на 1.01.2006р. вартість складала 2328,2тис.гривевень. При заснуванні ВАТ “Клеванський ДОК” вартість основних засобів становила 5042,6 тис. гривень. В результаті зносу їх вартість зменшилася на 2714,4тис.гривень.
4.Облік запасів товариства
Кожне підприємство не може обійтися без запасів. Дане Підприємство також веде його облік.
Запаси – матеріальні ресурси (засоби виробництва, предмети споживання, інші цінності), необхідні для забезпечення розширеного відтворення, обслуговування сфери нематеріального виробництва та задоволення потреб населення, які зберігаються на складах або в інших місцях з метою їх наступного використання.
Принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси та розкриття її у фінансовій звітності встановлено П(С)БО 9 “Запаси”, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999р. № 246.
Згідно з П(С)БО під запасами розуміють активи, які:
- утримуються для подальшого продажу за умов звичайної
господарської діяльності;
- перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу
продукту виробництва;
- утримуються для споживання під час виробництва продукції,
виконання робіт та надання послуг, а також управління
підприємством.
Чиста вартість реалізації запасів - очікувана ціна реалізації
запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних
витрат на завершення їх виробництва та реалізацію.
Бухгалтерський облік передбачає такий склад запасів:
- сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби
та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва
продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування
виробництва й адміністративних потреб;
- незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою і
складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних
процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують
роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання
незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано
доходу;
- готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена
для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам,
передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом;
- товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані
(отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого
продажу;
- малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються
протягом не більше одного року або нормального операційного циклу,
якщо він більше одного року;
- молодняк тварин і тварини на відгодівлі, продукцію сільського
і лісового господарства.
Придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на
баланс підприємства за первісною вартістю.
Формування первісної вартості відбувається залежно від форми надходження запасів на товариство( грошові розрахунки, бартер, безоплатне одержання тощо).
Державне Підприємство „Лiсове господарство «Клевань» основні виробничі запаси формує у вигляді сировини деревинного походження.
Основною сировиною для виробництва є деревина, яка потрапляє на товариство у вигляді круглого лісу, пиломатеріалів та заготовок. Вартість матеріалів визначається за первинними документами( накладна, чек, касовий ордер та інші), які видаються постачальниками. Відповідальний працівник бухгалтерії накопичує дані про вартість та кількість виробничих запасів у в журналі по мірі використання
Згідно фін. звіту вартість виробничих запасів на 01.01.2006року становила 45,4 тис.гривень.
При надходженні запасів на підприємство від постачальників складаються товаро-транспортні накладні, рахунки, накладні. Одержання товаро-матеріальних цінностей безпосередньо у постачальника або транспортної організації здійснюється матеріально-відповідальною особою, на яку виписується на підприємстві довіреність на одержання матеріальних цінностей. Це документи суворого обліку, які реєструються у спеціальному журналі.
Якщо розбіжностей при прийнятті ТМЦ не виявлено, то підприємство складає приймальний акт.
Якщо товаро-матеріальні цінності придбаває матеріально-відповідальна особа за готівку, то документом, що підтверджує оприбуткування товаро-матеріальних цінностей є товарний чек або чек касового апарату, або квитанція прибуткового касового ордеру.
Відмітною особливістю запасів є одноразове використання в процесі виробництва, перенесення всієї вартості на собівартість виготовленої продукції. Тому контроль за збереженням матеріальних ресурсів, раціональним використанням їх у виробництві має велике значення.
Одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх назва або однорідна вид. Тому в подальшій класифікації групи запасів поділяються на підгрупи а в середині них - на види, сорти, марки. Класифікація запасів оформляється розробкою номенклатури-цінника, тобто систематизованим переліком матеріалів, що використовується поштамтом, у якому кожному найменуванню, розміру, і сорту присвоюється номенклатурний номер, а також вказуються одиниці виміру і ціна.
Важливе значення для правильного обліку має також порядок оцінки запасів. Згідно з Положенням ( стандартом) 9 придбані або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первинною вартістю.
Синтетичний облік наявності і руху виробничих запасів ведеться на рахунку 20 „Виробничі запаси”. По дебету рахунка 20 „Виробничі запаси” відображаються надходження відповідних запасів на підприємство та збільшення їх вартості в результаті до оцінки, по кредиту – витрати на виробництво, відпуск в переробку, на сторону, а також зменшення вартості запасів внаслідок уцінки.
В кінці місяця матеріально-відповідальна особа заповнює на складі сальдову відомість або відомість обліку залишку матеріалів на складі у кількісному виразі і передає відомість у бухгалтерію для рознесення цін і визначення сум залишків.
Якщо МШП, що знаходяться в експлуатації, стають непридатними, то складається акт на списання малоцінних та швидкозношуваних предметів (додаток)
5. Виплати працівникам
Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому вираженні, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконання роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Вартість поточних робіт, виконаних працівником, - збільшення
теперішньої вартості зобов'язання за програмою з визначеною
виплатою в результаті виконання робіт працівником у звітному
періоді.
Вартість раніше виконаних робіт працівником - збільшення
теперішньої вартості зобов'язання за програмою з визначеною
виплатою щодо робіт, виконаних працівником у попередніх періодах,
яке виникає у звітному періоді в результаті запровадження виплат
по закінченні трудової діяльності чи інших довгострокових виплат
працівникам або в результаті їхніх змін.
Виплати за невідпрацьований час, що не підлягають
накопиченню, - виплати за невідпрацьований час, право на які не
поширюється на майбутні періоди.
Виплати за невідпрацьований час, що підлягають накопиченню, -
виплати за невідпрацьований час, право на отримання яких
працівником може бути використано в майбутніх періодах.
Виплати інструментами власного капіталу підприємства -
виплати працівнику, за якими йому надається право на отримання
фінансових інструментів власного капіталу, емітованих
підприємством (або його материнським підприємством), або сума
зобов'язань підприємства працівнику залежить від майбутньої ціни
фінансових інструментів власного капіталу, емітованих
підприємством.
Виплати по закінченні трудової діяльності - виплати
працівнику (окрім виплат при звільненні та виплат інструментами
власного капіталу підприємства), які підлягають сплаті по
закінченні трудової діяльності працівника.
Виплати при звільненні - виплати працівнику, які підлягають
сплаті за рішенням підприємства про звільнення працівника до
досягнення ним пенсійного віку або за рішенням працівника про
звільнення за власним бажанням до досягнення ним пенсійного віку.
Витрати на відсотки за програмою - збільшення протягом
звітного періоду теперішньої вартості зобов'язання за програмою з
визначеною виплатою в результаті наближення остаточного
розрахунку.
Гарантовані виплати працівнику - виплати працівнику, які не
залежать від майбутньої трудової діяльності.
При звільненні працівника:
Зобов'язання щодо виплат при звільненні визнається у разі,
якщо підприємство має невідмовне зобов'язання звільнити працівника
або кількох працівників до досягнення ними пенсійного віку або
надавати виплати при звільненні за власним бажанням згідно із
законодавством, контрактом чи іншою угодою. Виплати при звільненні визнаються витратами того періоду, у якому виникають зобов'язання за такими виплатами. Виплати при звільненні, що не підлягають сплаті в повному
обсязі протягом дванадцяти місяців після дати балансу,
обчислюються за теперішньою вартістю з використанням ставки
дисконту. Якщо звільнення за власним бажанням відбуватиметься за
пропозицією підприємства із зобов'язанням здійснити виплати при
звільненні, то оцінка таких виплат здійснюється з урахуванням
кількості працівників, які, як очікується, приймуть таку
пропозицію.
Стосовно заробітної плати працівникам ВАТ “Клеванський ДОК” можна виділити наступне. На початок 01.01.06 р. поточні зобов’язання з оплати праці становили 8.5 тис. грн., а на кінець звітного періоду 14.8.У звіті про фінансові результати за грудень 2005 року витрати на оплату праці склали 249,3 тис. грн..
Причому за аналогічний період попереднього року ця сума склала 172,3 тис. грн.. Отже простежується збільшення заробітної плати загалом на 77 тис. грн., що констатує вплив зовнішніх чинників. Згідно нових даних, на травень 2006 року, то виплати працівникам у вигляді заробітної плати становили 23357,2 тис. грн. А тому можна констатувати незначне, але все таки зниження витрат на оплату праці за звітний місяць.
Облік особового складу працівників здійснює відділ кадрів, де ведеться: книга наказів (розпоряджень) про прийняття, переведення та звільнення з роботи; книга обліку руху трудових книжок та вкладишів до них; прибутково-видаткова книга обліку бланків трудових книжок та вкладишів до них; особові листки та картки, книга протоколів загальних зборів трудового колективу.
Первинними документами, на підставі яких ведеться облік особового складу, є: наказ про прийняття на роботу, особова картка, наказ про припинення трудової угоди.
Облік робочого часу здійснюється за допомогою табеля, де відображається час, відпрацьований кожним працівником, неявка на роботу із зазначенням причин.
Сума заробітної плати, що підлягає до виплати кожному працівнику, визначається у платіжній та розрахунково-платіжній відомості, де зазначаються.
сума нарахованої заробітної плати;
надбавки та доплати;
нарахування відпусткових та за листком тимчасової непрацездатності;
утримання із заробітної плати
Структура заробітної плати на підприємстві така:
основна заробітна плата – винагорода за виконану роботу згідно з установленими нормами праці та відрядних розцінок для працівників і посадових окладів для службовців;
додаткова заробітна плата – винагорода, яка включає доплати , надбавки, гарантійні та компенсаційні витрати, передбачені чинним законодавством; премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань та функцій;
інші заохочувальні і компенсаційні витрати. До них належать витрати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами та положеннями, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, що не передбачені актами чинного законодавства або здійснюються понад установлену зазначеними актами норму.
Заробітна плата нараховується на основі спостережного табелю з оплатою праці згідно штатного розкладу і фактично відпрацьованого часу.
Заробітна плата є основною виплатою, що здійснюється роботодавцем своїм працівникам. Відповідно чинного законодавства зарплата включається до складу об’єкта обкладання соціальними внесками та податком з доходів фізичних осіб. До цих внесків належать:
внесок на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування (31,8%);
внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням(2,9%);
внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (1,3%);
внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності (2,49%).
Крім того, із заробітної плати утримується професійний внесок у розмірі 1%
Виконуючи норми чинного законодавства підприємством здійснюється нарахування на зарплату відповідних соціальних фондів і утримання з зарплати соціальних внесків.
Розміри внесків на пенсійне страхування для роботодавця в розмірі 31,8%, для найманого працівника – 1% або 2% в залежності від розміру загального оподаткованого доходу.
Розмір внесків на соціальне страхування з тимчасової непрацездатності 2,9% і з зарплати працівників 0,5% або 1% в залежності від розмірів оподаткованого доходу.
Внески на страхування на випадок безробіття нараховується підприємством в розмірі 1,3% на фонд зарплати і 0,5% - утримується з зарплати працівника.
Внесок на страхування від нещасних випадків нараховується в розмірі 2,49% від суми нарахованої зарплати.
Терміни оплати утриманих внесків проводиться в день видачі зарплати, який згідно з колективним договором призначений на кожне 8 число місяців але не пізніше кожного 20 числа, наступного за останнім днем базового місяця.
Облік розрахунків по соціальних фондах ведеться на рах. №65.
Облік витрат.
Витрати – зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язаннь, яке призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).
Якщо хоча б одна з умов визнання активів не виконується, актив не визнається, а витрати з придбання цього активу списують у поточному періоді на “Інші операційні витрати”. Списані активи обліковують на позабалансовому рахунку 07 “Списані активи”.
До витрат, що збільшують зобов’язання, належать нарахування:
заробітної плати працівникам підприємства, які перебувають із ним у трудових відносинах;
податків, зборів, обов’язкових платежів;
відрахувань на обов’язкове і добровільне страхування;
орендної плати, комунальних послуг, послуг з реклами;
послуг сторонніх організацій(юридичних, аудиторських, медичних).
Елемент витрат - сукупність економічно однорідних витрат.
Непрямі витрати - витрати, що не можуть бути віднесені
безпосередньо до конкретного об'єкта витрат економічно доцільним
шляхом.
Нормальна потужність - очікуваний середній обсяг діяльності,
що може бути досягнутий за умов звичайної діяльності підприємства
протягом кількох років або операційних циклів з урахуванням
запланованого обслуговування виробництва.
Об'єкт витрат - продукція, роботи, послуги або вид діяльності
підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх
виробництвом (виконанням) витрат.
. Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно
зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.
Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного
періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в
якому вони були здійснені. Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом
систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді
амортизації) між відповідними звітними періодами.
Не визнаються витратами й не включаються до звіту про
фінансові результати:
1. Платежі за договорами комісії, агентськими угодами та
іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала
тощо.
2. Попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг.
3. Погашення одержаних позик.
4. Інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не
відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення
(стандарту).
5. Витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу
відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.
Отже собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг)
складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг),
яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених
постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих
витрат.
До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг)
включаються:
прямі матеріальні витрати;
прямі витрати на оплату праці;
інші прямі витрати;
змінні загальновиробничі та постійні розподілені
загальновиробничі витрати.
Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості
продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством. До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.
До складу прямих витрат на оплату праці включаються
заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві
продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути
безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.
До складу інших прямих витрат включаються всі інші
виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до
конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні
заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація,
витрати від браку, які становлять вартість остаточно забракованої
продукції (виробів, напівфабрикатів), та витрати на виправлення
браку за вирахуванням: остаточно забракованої продукції за
справедливою вартістю; суми, що відшкодовується працівниками, які
допустили брак; суми, що одержана від постачальників за неякісні
матеріали і комплектуючі вироби тощо.
У ВАТ “Клеванський ДОК” згідно оборотному балансу за травень 2006 року:
- собівартість реалізації
готової продукції 107064,36грн;
реалізованих товарів 1764,01грн.;
- загально виробничі витрати 23409,95 грн.;
- адміністративні витрати 15835,95грн.;
- витрати на збут 997,28 грн.;
- інші витрати операційної діяльності 1728,84 грн.
7. Готова продукція
Готова продукція – продукція, яка закінчена в обробці, пройшла випробування, приймання, укомплектування згідно з умовами договорів із замовниками і відповідає технічним умовам та стандартам.
Завданнями обліку готової продукції є:
перевірка виконання плану випуску продукції та її відвантаження;
правильне і своєчасне оприбуткування та списання готової продукції;
отримання відомостей про номенклатуру, кількість і вартість відвантаженої продукції;
визначення стану розрахунків із покупцями за відвантажену продукцію;
контроль за зберіганням готової продукції та її реалізацією;
контроль за витратами та доходами від реалізації.
Готова продукція, прийняття якої на склад оформлено накладними, обліковується за видами й сортами у натуральному та вартісному вираженні, тобто обліковується на підприємстві у місцях зберігання за окремими видами в установлених одиницях виміру.
Передачу готової продукції на склад оформляють накладними, відомостями, приймально-здавальними актами або іншими первинними документами. У них зазначають: номер, дату, шифр цеху і складу, найменування продукції, її номенклатурний номер, одиниці вимірювання, кількість.
Відпуск(відвантаження) продукції покупцеві оформляють видатковою накладною. У цьому документі зазначають номер і дату оформлення, номер і дату договору із замовником, назву і реквізити замовника, назву й номенклатурний номер продукції, шифр складу, одиниці вимірювання, кількість, відпускну ціну та вартість.
Документи виписують у трьох примірниках, їх підписують особи, які здають і приймають готову продукцію.
На складі в матеріально відповідальної особи оперативний облік продукції ведеться за кожним найменуванням у кількісному вираженні в одному з реєстрів:
в оборотній відомості;
у матеріальному звіті.
Облік готової продукції на складі ведеться в матеріальних звітах або в сортових оборотних відомостях. Наприкінці місяця матеріально відповідальна особа передає ці звіти разом із відповідними первинними документами в бухгалтерію.
Згідно фінансового звіту ВАТ “Клеванський ДОК” станом на 01.01.06р. готова продукція на початок звітного року склала 32,1 тис. грн., а на кінець звітного року 68,1 тис. грн.. Аналіз цих даних дозволяє зробити невтішний висновок, що обсяг готової продукції за звітний період скоротився на 36 тис. грн.. А тому можна говорити про необхідні суттєві зміни у роботі підприємства.
Стосовно бартерного контракту, то сума доходу за бартерним контрактом визначається за справедливою вартістю активів, робіт, послуг, що одержані або підлягають одержанню підприємством, зменшеною або збільшеною
відповідно на суму переданих або одержаних грошових коштів та їх
еквівалентів. Якщо справедливу вартість активів, робіт, послуг, які
отримані або підлягають отриманню за бартерним контрактом,
достовірно визначити неможливо, то дохід визначається за
справедливою вартістю активів, робіт, послуг (крім грошових коштів
та їх еквівалентів), що передані за цим бартерним контрактом.

Згідно П(С)БО 9 готовою продукцією є продукція, яка виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам , передбаченим договором або іншими нормативно – правовими актами. Готова продукція для цілей б\о включається включається до складу запасів.
Бухгалтерський облік готової продукції ведеться на рахунку 26 „Готова продукція” за фактичною виробничою собівартістю або за нормативною вартістю.
Усі запаси, придбані (отримані) або виготовлені, зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Для готової продукції – це її виробнича собівартість.
Виробництво готової продукції та її подальша реалізація для підприємства є завершальним кругообігом коштів, що дозволяють підприємству відшкодувати свої витрати на виробництво та її реалізацію й отримання прибутку. Для обліку відвантаження продукції призначений рахунок 70 „доходи від реалізації”, який має 5 субрахунків, з яких на субрахунку 701 узагальнюється інформація про доходи від реалізації готової продукції, а на субрахунку 703 – дохід від реалізації робіт і послуг. По кредиту цих субрахунків відображається вартість відвантаженої продукції, яка встановлюється договорами поставки готової продукції. До неї включається сума ПДВ, акцизний збір та інші непрямі податки, передбачені законодавством, суми доходів на користь співвиконавців тощо згідно з договорами комісії, агентськими та іншими аналогічними угодами. По дебету субрахунків 701 та 703 відображаються вище перелічені податки і платежі з кредитом рахунків 64, 36 і т.д.
На Підприємствi „Лiсове господарство «Клевань»для обліку готової продукції відкрито 26 рахунок.
8.Облік грошових коштів
Грошові кошти – готівка, кошти на рахунках, депозити до запитання.
Організацією прийняття, видачі та зберігання готівки в касі, а також оформлення касових операцій регламентує “Положення про ведення касових операцій в національній валюті України”, затверджене постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001р. № 72.
Усі підприємства повинні зберігати свої кошти в установах банків. У своїх касах вони можуть мати готівку в межах ліміту залишків готівки в касі, які встановлюються банком щорічно протягом першого кварталу, а за необхідністю переглядаються протягом року.
Підприємство щокварталу подає у банк касову заяву встановленого зразка про суму надходжень і видачу готівки, а також календар виплати заробітної плати.
Надходження коштів до каси оформляється прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або уповноваженою ним особою. При прийманні грошей особі, що здає їх у касу підприємства , видають квитанцію за підписом головного бухгалтера ( або уповноваженої ним особи) і касира завірену печаткою (штампом) касира або відбитком касового апарата.
Видача готівки з каси підприємства здійснюється за видатковими ордерами або за належним чином оформленими іншими документами (платіжні відомості, заявки на видачу грошей, рахунки тощо) з проставленням на цих документах штампа з реквізитами видаткового касового ордера. Документи на видачу грошей мають бути підписані керівником і головним бухгалтером або уповноваженими особами.
Виплати грошей за платіжними відомостями на титульній сторінці відомості робиться дозвільний напис про виплату грошей за підписом керівника і головного бухгалтера або уповноважених ними осіб. Напроти прізвищ осіб, яким не зроблено виплати за платіжною відомістю, касир ставить штамп або робить позначку “Депоновано”.
Кожне підприємство, що має касу, веде тільки одну касову книгу, яка має бути пронумерована, прошита й опечатана сургучем або мастиковою печаткою. Кількість сторінок у касовій книзі засвідчується підписом керівника і головного бухгалтера підприємства .
Записи в касовій книзі касир робить одразу після отримання чи видачі грошей за кожним ордером. Щоденно наприкінці робочого дня він проводить підсумки за день, виводить залишок грошей в касі на наступне число і передає в бухгалтерію як звіт касира другий примірник з прибутковими та видатковими документами під розписку в касовій книзі.
З метою запобігання перевищенню встановленого ліміту коштів у касу фактичну наявність на кінець дня порівнюють з розміром ліміту, зменшеним на суму виданої розмінної монети. Повернення розмінної монети в касу підприємства здійснюють лише за зміни матеріально відповідальної особи.
Одержані касові звіти й документи обробляються. Кожний запис перевіряється по суті, звіряється з первинним документом, відтак у кожному документі та у звіті проставляється шифр синтетичного рахунка і субрахунків, що кореспондують з рахунком 30 “Каса”. Залишок грошей на початок дня за звітом касира бухгалтер звіряє із залишком грошей на кінець дня, виведеним у попередньому звіті, й перевіряє правильність виведених оборотів і залишків.
Дебітори - юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів.
Дебіторська заборгованість - сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату. Довгострокова дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.
Поточна дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу.Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг та оцінюється за первісною вартістю. У разі відстрочення платежу за продукцію, товари, роботи, послуги з утворенням від цього різниці між
справедливою вартістю дебіторської заборгованості та номінальною сумою грошових коштів та або їх еквівалентів, що підлягають
отриманню за продукцію, товари, роботи, послуги, така різниця
визнається дебіторською заборгованістю за нарахованими доходами
(процентами) у періоді її нарахування.
Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари,
роботи, послуги включається до підсумку балансу за чистою
реалізаційною вартістю. Для визначення чистої реалізаційної
вартості на дату балансу обчислюється величина резерву сумнівних
боргів.Величина резерву сумнівних боргів визначається, виходячи з
платоспроможності окремих дебіторів або на основі класифікації
дебіторської заборгованості.
Класифікація дебіторської заборгованості за продукцію,
товари, роботи, послуги здійснюється групуванням дебіторської
заборгованості за строками її непогашення із встановленням
коефіцієнта сумнівності для кожної групи. Коефіцієнт сумнівності
встановлюється підприємством, виходячи з фактичної суми
безнадійної дебіторської заборгованості за продукцію, товари,
роботи, послуги за попередні звітні періоди. Коефіцієнт
сумнівності, як правило, зростає зі збільшенням строків
непогашення дебіторської заборгованості. Величина резерву
сумнівних боргів визначається як сума добутків поточної
дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги
відповідної групи та коефіцієнта сумнівності відповідної групи.
Зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути
достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних
вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу
раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума
включається до складу доходу звітного періоду.
З метою бухгалтерського обліку зобов'язання поділяються
на:
- довгострокові;
- поточні;
- забезпечення;
- непередбачені зобов'язання.
- доходи майбутніх періодів.
До довгострокових зобов'язань належать:
- довгострокові кредити банків;
- інші довгострокові фінансові зобов'язання;
- відстрочені податкові зобов'язання;
- інші довгострокові зобов'язання.
Зобов'язання, на яке нараховуються відсотки та яке
підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу,
слід розглядати як довгострокове зобов'язання, якщо первісний
термін погашення був більше ніж дванадцять місяців та до
затвердження фінансової звітності існує угода про переоформлення
цього зобов'язання на довгострокове.
Довгострокове зобов'язання за кредитною угодою (якщо угода
передбачає погашення зобов'язання на вимогу кредитора
(позикодавця) у разі порушення певних умов, пов'язаних з
фінансовим станом позичальника), умови якої порушені, вважається
довгостроковим, якщо:
- позикодавець до затвердження фінансової звітності погодився
не вимагати погашення зобов'язання внаслідок порушення;
- не очікується виникнення подальших порушень кредитної угоди
протягом дванадцяти місяців з дати балансу.
Довгострокові зобов'язання, на які нараховуються
відсотки, відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю.
Визначення теперішньої вартості залежить від умов та виду
зобов'язання.
. Поточні зобов'язання включають:
- короткострокові кредити банків;
- поточну заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями;
- короткострокові векселі видані;
- кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги;
- поточну заборгованість за розрахунками з одержаних авансів,
за розрахунками з бюджетом, за розрахунками з позабюджетних
платежів, за розрахунками зі страхування, за розрахунками з оплати
праці, за розрахунками з учасниками, за розрахунками із внутрішніх
розрахунків;
- інші поточні зобов'язання.
Поточні зобов'язання відображаються в балансі за сумою
погашення.
Забезпечення можуть створюватися для відшкодування
наступних (майбутніх) витрат на:
- виплату відпусток працівникам;
- додаткове пенсійне забезпечення;
- виконання гарантійних зобов'язань;
- реструктуризацію;
- виконання зобов'язань щодо обтяжливих контрактів тощо.
Суми створених забезпечень визнаються витратами.
Забезпечення створюється при виникненні внаслідок минулих
подій зобов'язання, погашення якого ймовірно призведе до зменшення
ресурсів, що втілюють в собі економічні вигоди, та його оцінка
може бути розрахунково визначена. Забороняється створювати
забезпечення для покриття майбутніх збитків від діяльності
підприємства.
Забезпечення для відшкодування витрат на реструктуризацію
створюється у разі наявності затвердженого керівництвом
підприємства плану реструктуризації з конкретними заходами,
строками їх виконання та сумою витрат, що будуть зазнані, й після
початку реалізації цього плану.
9. Інвестиції
Фінансові інвестиції- активи утримувані підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора.
Фінансові інвестиції (крім інвестицій, що утримуються
підприємством до їх погашення або обліковуються за методом участі
в капіталі) на дату балансу відображаються за справедливою
вартістю. Фінансові інвестиції, справедливу вартість яких достовірно
визначити неможливо, відображаються на дату балансу за їх
собівартістю з урахуванням зменшення корисності інвестиції.
Втрати від зменшення корисності фінансових інвестицій
відображаються у складі інших витрат з одночасним зменшенням
балансової вартості фінансових інвестицій. Фінансові інвестиції, що утримуються підприємством до їх погашення, відображаються на дату балансу за амортизованою собівартістю фінансових інвестицій. Різниця між собівартістю та вартістю погашення фінансових інвестицій (дисконт або премія при придбанні) амортизується інвестором протягом періоду з дати придбання до дати їх погашення за методом ефективної ставки відсотка.
Сума амортизації дисконту або премії нараховується одночасно
з нарахуванням відсотка (доходу від фінансових інвестицій), що
підлягає отриманню, та відображається у складі інших фінансових
доходів або інших фінансових витрат з одночасним збільшенням або
зменшенням балансової вартості фінансових інвестицій відповідно.
Фінансові інвестиції в асоційовані і дочірні підприємства
та в спільну діяльність зі створенням юридичної особи (спільного
підприємства) на дату балансу відображаються за вартістю, що
визначена за методом участі в капіталі.
Формування собівартості фінансової інвестиції залежить від способі її придбання. Фінансові інвестиції можуть бути придбані:
за грошові кошти;
в обмін на цінні папери власної емісії;
в обмін на інші активи (крім грошових коштів).
Фінансові інвестиції поділяють на довгострокові і поточні. Довгострокові фінансові інвестиції – інвестиції, які підприємство утримує довше, ніж дванадцять місяців, від дати їхнього придбання, а також усі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані у будь-який момент. Їх набувають для систематичного одержання прибутку у вигляді відсотків, дивідендів або для збільшення капіталу за рахунок зростання вартості цих інвестицій.
Поточні фінансові інвестиції – інвестиції, які підприємство отримує на строк, що не перевищує дванадцять місяців, і які можуть бути вільно реалізовувати в будь який час.
Фінансові інвестиції в асоційовані й дочірні підприємства обліковуються за методом участі в капіталі.
Фінансові інвестиції в асоційовані й дочірні підприємства
в бухгалтерському обліку відображаються в порядку, якщо:
а) фінансові інвестиції придбані та утримуються виключно для
продажу протягом дванадцяти місяців з дати придбання;
б) асоційоване або дочірнє підприємство ведуть діяльність в
умовах, які обмежують його здатність передавати кошти інвестору
протягом періоду, що перевищує дванадцять місяців.
Фінансові інвестиції обліковуються за методом участі в
капіталі на останній день місяця, в якому об'єкт інвестування
відповідає визначенню асоційованого або дочірнього підприємства.
Застосування методу участі в капіталі для обліку фінансових
інвестицій припиняється з останнього дня місяця, в якому об'єкт
інвестування не відповідає критеріям асоційованого або дочірнього
підприємства.
Фінансові інвестиції обліковують на рахунках бухгалтерського обліку залежно від того, до якої групи вони належать. Це:
фінансові інвестиції, що надають право власності;
фінансові інвестиції, що не надають право власності.
Фінансові інвестиції, що надають право власності, характеризуються тим, що:
засвідчують право власності підприємства на частку в статутному капіталі об’єкта інвестування;
є пайовими цінними паперами або внесками до статутного капіталу інших підприємств;
мають необмежений строк обігу.
Такі інвестиції можуть утримуватися на підприємстві з метою одержання доходів за рахунок дивідендів або набуватися з метою перепродажу і одержання доходів за рахунок зростання їхньої ринкової вартості.
До цих інвестицій відносять:
Інвестиції в асоційовані підприємства.
Інвестиції в дочірні підприємства.
Інвестиції в спільну діяльність.
Інвестиції в підприємство на яке інвестор має незначний вплив.
Інвестиції, що придбані інвестором виключно для перепродажу.
Фінансові інвестиції, що на надають право власності, характеризуються тим, що :
мають боргову природу;
є борговими цінними паперами;
мають визначений строк обігу.
Фінансові інвестиції, що не надають право власності, включають:
Інвестиції, які утримуються підприємством до їхнього погашення.
Інвестиції, що придбані з метою перепродажу.
Ефективна ставка відсотка - ставка відсотка, що визначається
діленням суми річного відсотка та дисконту (або різниці річного
відсотка та премії) на середню величину собівартості інвестиції
(або зобов'язання) та вартості її погашення. Метод ефективної ставки відсотка - метод нарахування амортизації дисконту або премії, за яким сума амортизації визначається як різниця між доходом за фіксованою ставкою відсотка і добутком ефективної ставки та амортизованої вартості на початок
періоду, за який нараховується відсоток. Ринкова вартість фінансової інвестиції - сума, яку можна отримати від продажу фінансової інвестиції на активному ринку.
У примітках до фінансової звітності наводиться така
інформація:
Балансова вартість фінансових інвестицій, що включені
до складу статті балансу "Довгострокові фінансові інвестиції, які
обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств", за
такими видами:
1.1. Фінансові інвестиції в асоційовані підприємства.
1.2. Фінансові інвестиції в дочірні підприємства.
1.3. Фінансові інвестиції у спільну діяльність із
створенням юридичної особи (спільного підприємства).
2. Фінансові інвестиції, що включені до складу статей
балансу "інші довгострокові фінансові інвестиції" та "Поточні
фінансові інвестиції" за собівартістю, за справедливою вартістю,
за амортизованою собівартістю.
3. Підстави для визначення справедливої вартості
фінансових інвестицій.
4. Доходи та втрати від змін справедливої вартості
фінансових інвестицій за звітний період.
5. Перелік провідних асоційованих, дочірніх і спільних
підприємств із зазначенням частки в капіталі та методів оцінки, що
використовуються для обліку таких фінансових інвестицій.
Контрольний учасник спільного підприємства у примітках до
фінансової звітності також наводить (розкриває) таку інформацію:
1. Загальна сума зобов'язань щодо його часток у спільних
підприємствах.
2.Сума зобов'язань інвестиційного характеру щодо його
часток у спільних підприємствах та його частки в зобов'язаннях,
які він взяв разом з іншими учасниками.
3. Сума своєї частки в зобов'язаннях інвестиційного
характеру спільних підприємств
10. Облік власного капіталу
Власний капітал- власні джерела фінансування підприємства, які без зазначення строку повернення внесені його засновниками(учасниками), або суми реінвестованого чистого прибутку, нагромаджені протягом строку існування підприємством.
Власний капітал підприємства є часткою в активах підприємства, яка залишається після відрахування його зобов’язань.
Сума власного капіталу – це абстрактна вартість майна; вона не є ні поточною ринковою, ні якоюсь іншою оцінкою для його власників, отже не відображає поточної вартості прав власників фірми. На величину власного капіталу істотно впливають складові облікової політики підприємства, які стосуються принципів, методів і процедур, обраних для визнання й оцінки елементів і статей балансу, зокрема його активів і зобов’язань. Водночас власний капітал є основою для започаткування і здійснення господарської діяльності підприємства, одним із найістотніших і найважливіших показників.
У разі ліквідації підприємства відображений у його балансі власний капітал є для зовнішніх користувачів показником відповідальності й захисту прав кредиторів, а при наданні кредиту за інших однакових умов перевага надається підприємствам із меншою кредиторською заборгованістю і більшим власним капіталом.
Джерелами утворення власний капітал поділяють на:
інвестований капітал;
нерозподілений прибуток.
Інвестований капітал – сума простих і привілейованих акцій за їхньою номінальною вартістю, а також додатково вкладений капітал.
Нерозподілений прибуток – частина прибутку, отриманого у результаті ефективної діяльності підприємства, яка не розподіляється між акціонерами, а знову вкладається у розвиток підприємства.
За рівнем відповідальності власний капітал роз приділяють на:
статутний капітал (зареєстрований), сума якого визначається в установчих документах і підлягає обов’язковій реєстрації в державному реєстрі господарюючих одиниць;
додатковий капітал (незареєстрований) – додатково вкладений капітал, дарчий капітал, резервний капітал і нерозподілений прибуток (непокритий збиток).
Дані про власний капітал наводять в окремому розділі балансу в розрізі його складових відповідно до вимоги повного розкриття інформації. Зміни, що відбулися в складі власного капіталу, протягом звітного періоду, відображають у спеціальному звіті про власний капітал. Метою складання звіту про власний капітал є розкриття інформації про зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду Форма, зміст і вимоги до розкриття інформації у цьому звіті встановлені П(С)БО 5 “Звіт про власний капітал”.
Статутний капітал акціонерного товариства складається з грошових коштів, які внесли акціонери (учасники). Він відображає власні джерела формування активів і власність акціонерного товариства як юридичної особи, а також колективну власність акціонерів, у якій частка кожного визначається вартістю акцій, які йому належать.
Бухгалтерський облік статутного капіталу починається від дня реєстрації підприємства в державному реєстрі суб’єктів підприємницької діяльності й закінчується днем вибуття підприємства з державного реєстру (внаслідок припинення діяльності, банкрутства).
Згідно з Законом України “ Про господарські товариства” акціонерним визнається товариство, що має статутний капітал, поділий на певну кількість акцій, і несе відповідальність за зобов’язаннями лише майном товариства.
Порядок формування статутного капіталу регулюється законодавством і установчими документами.
Синтетичний облік статутного капіталу ведеться за формами власності (державна, кооперативна, акціонерна, приватна та інша) і за іншими ознаками власності (наприклад, види акцій та інші).
Аналітичний облік статутного капіталу ведеться по кожному засновнику (учаснику), акціонеру, пайовику підприємства.
Статутний фонд Товариства складає 12711,3 грн. Він розподілений на 12106 простих іменних акцій номінальною вартістю 1,05 грн. Рух акцій між акціонерами та право власності на акції фіксуються в реєстрі власників простих іменних акцій товариства. На загальну номінальну вартість акцій їх власникам видається сертифікаи акцій. Правління товариства може прийняти рішення щодо збільшення не більш як на 1/3 обсягу статутного фонду.
Розмір статутного фонду може бути збіьшенийтільки після сплати Акціонерами раніш випущенихиакцій за ціною не нижчою номінальної вартості акцій. Збільшення статутного фонду проводиться шляхом додаткового випуску (емісії), збільшення номінальної вартості акцій та в інших випадках передбачених чинним законодавством. Зменшення статутного фонду здійснюється шляхом зменшення номінальної вартості акцій, зменшення кількості акцій через їх придбання з подальшим анулюванням.
Товариство створює резервний фонд у розмірі 25 відсотків Статутного фонду, а також інші фонди, передбачені законодавством України. Розмір щорічних відрахувань до резервного фонду складає 5 відсотків від суми чистого прибутку. Кошти резервного фонду використовуються для відшкодування витрат, пов’язаних з покриттям збитків та відшкодуванням незапланованих витрат. Рішення про використання коштів резервного фонду приймається Правлінням Товариства. Кошти резервного фонду не можуть використовуватись не за призначенням. У випадку повного або часткового використання резервного фонду відрахування до нього поновлюються в порядку передбаченому для його первинного формування.
Аналітичний облік резервного капіталу ведеться за його видами, джерелами утворення і напрямами використання.
За рішеням Загальних зборів Акціонерів можуть бути створені інші фонди товариства.
11. Фінансова звітність
Звітність є одним із важливих елементів методу бухгалтерського обліку та являє собою систему взаємопов’язаних узагальнюючих показників, що характеризують фінансовий стан підприємства за звітний період.
Складання звітності завершує повний цикл бухгалтерської обробки даних.
Відповідно до Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.
Під час підготовки до складання та подання фінансової звітності Підприємство „Лiсове господарство «Клевань» повинно дотримуватись вимог П(С)БО, а також порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000р. № 419. Він визначає суб’єктів подання звітності, звітний період, який вона охоплює, і відповідно до цього склад та терміни її подання. Відповідальність за складання та надання фінансової звітності несе керівництво підприємства.
За звітним періодом фінансові звіти поділяються на річні та квартальні.
Квартальна звітність Підприємство „Лiсове господарство «Клевань» складається наростаючим підсумком з початку звітного року. Квартальна звітність подається лише у складі двох форм – Балансу та Звіту про фінансові результати. Основними етапами підготовки до складання фінансових звітів є:
- закриття рахунків доходів і витрат;
- визначення чистого фінансового результату звітного періоду;
- інвентаризація залишків на рахунках активів та зобов’язань;
- внесення коригувань за даними інвентаризації;
-складання Звіту про фінансові результати, Балансу та інших форм фінансової звітності;
- коригування показників звітності або підготовка Приміток щодо подій після дати балансу.
Склад фінансової звітності:
Форма 1 Баланс
Форма 2 Звіт про фінансові результати
Форма 3 Звіт про рух грошових коштів
Форма 4 Звіт про власний капітал
Форма 5 Примітки
Баланс дає можливість визначити склад та структуру майна підприємства, ліквідність та оборотність оборотних засобів, наявність власного та запозиченого капіталу, зміну дебіторської і кредиторської заборгованості та багато інших показників. Отримання такої інформації є необхідною умовою для прийняття управлінських рішень, а також для оцінки ефективності майбутніх вкладень капіталу та ступеня фінансових ризиків.
З метою зіставності фінансових звітів різних періодів у Балансі наводиться інформація на початок та на кінець звітного періоду. Дані на початок періоду переносяться в Баланс з попереднього річного звіту, а дані на кінець звітного періоду – переносять в Балансу з Головної книги, у якій згруповані дані поточного періоду.
Статті Балансу згруповані в розділи – три в Активі Балансу та п’ять у Пасиві.
Форма і зміст Звіту про фінансові результати визначені П(С)БО 25 “Звіт про фінансові результати”. Звіт про фінансові результати (див. дод. 9) – це звіт про доходи, витрати і фінансові результати підприємства.
За умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена, доход у Звіті про фінансові результати відображається в момент надходження активу або погашення зобов'язання, які призводять до збільшення власного капіталу підприємства (крім зростання капіталу за рахунок внесків учасників).
За умови, що оцінка витрат може бути достовірно визначена, витрати відображаються у Звіті про фінансові результати в момент вибуття активу або збільшення зобов'язання, які призводять до зменшення власного капіталу підприємства (крім зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).
Якщо актив забезпечує економічні вигоди протягом кількох звітних періодів, то витрати відображаються у звіті про фінансові результати на основі систематичного та раціонального їх розподілу (наприклад, у вигляді амортизації) протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди.
Витрати слід негайно відображати у Звіті про фінансові результати, якщо економічні вигоди не відповідають або перестають відповідати такому стану, за якого вони визнаються активами підприємства.
Згортання доходів і витрат не дозволяється, крім випадків, передбачених відповідними положеннями (стандартами). Показники про непрямі податки, вирахування з доходу, собівартість, витрати і збитки наводяться у дужках.
Доходи і витрати, які відповідають критеріям, викладеним вище, наводять у Звіті про фінансові результати з метою визначення чистого прибутку або збитку звітного періоду (крім випадків, коли положення (стандарти) бухгалтерського обліку передбачають винятки з цього правила).
ДОДАТКИ

Робочий план рахунків_ ___________________
ВАТ Клеванський ДОК
Назва рахунку
Код
Назва субрахунку
Код
Назва аналітичних рахунків

1
2
3
4
5

1.Основні засоби

Основні засоби
10
-
-
Будівлі, споруди і т.д

Знос необоротних активів
13
-
-
Знос основних засобів і т.д



2.Запаси



Виробничі запаси
20
-
-
Сировина, матеріали і т.д.

Малоцінні та швидкозношувані предмети
22
-
-
За видами предметів

Виробництво
23
-
-
За видами виробництва

Готова продукція
26
-
-
За видами готової продукції



3.Каса



Каса
30
-
-
В національній валюті

Рахунки в банках
31
-
-
Поточні рахунки

Розрахунки з покупцями та замовниками
36
-
-
Розрахунки звітчизняними покупцями



4. Власний капітал


Статутний капітал
40
-
-
За видами капіталу

Дадатковий капітал
42
-
-
Інший долатковий капітал

Нерозподілені прибутки( непокриті збитки)
44
-
-
Прибуток нерозподілений, непокриті збитки



6. Поточні зобов'язання

Розрахунки з постачальниками та підрядчиками
63
-
-
З вітчизняними постачальниками

Розрахунки з податками і платежами
64
-
-
Розрахунки за податками, податковий кредит і т.д.

Розрахунки з страхування
65
-
-
За пенсійним забезпеченням, за соціальним страхуванням і т.д.

Розрахунки з оплати праці
66
-
-
Розрахунки за заробітною платою

Розрахунки за іншими операціями
68
-
-
Розрахунки за авансами одержаними


7. Доходи від реалізації


Доходи від реалізації
70
-
-
Дохід від реалізації готової продукції, дохід від реалізації товарів

Фінансові результати
79
-
-
Результат основної діяльності, результат фінансових операцій


9. Витрати діяльності


Собівартість реалізації
90
-
-
Собівартість реалізованої готової продукції, собівартість реалізованих товарів

Загальновиробничі витрати
91
-
-
За видами витрат

Адміністративні витрати
93
-
-
За видами витрат

Витрати на збут
93
-
-
За видами витрат

Інші витрати операційної діяльності
94
-
-
Інші витрати операційної діяльності

Інші витрати
97
-
-
Інші витрати звичайної діяльності


0.Забалансові рахунки


Бланки суворої звітності
о8
-
-
За видами бланків



Об'єктом амортизації є основні засоби (крім землі).
Нарахування амортизації здійснюється протягом строку
корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється
підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні
на баланс), і призупиняється на період його реконструкції,
модернізації, добудови, дообладнання та консервації.
При визначенні строку корисного використання
(експлуатації) слід ураховувати:
очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням
його потужності або продуктивності;
фізичний та моральний знос, що передбачається;
правові або інші обмеження щодо строків використання об'єкта
та інші фактори.
Строк корисного використання (експлуатації) об'єкта
основних засобів переглядається в разі зміни очікуваних
економічних вигод від його використання.
Амортизація об'єкта основних засобів нараховується, виходячи
з нового строку корисного використання, починаючи з місяця,
наступного за місяцем зміни строку корисного використання.
Амортизація основних засобів (крім інших необоротних
матеріальних активів) нараховується із застосуванням таких
методів:
1) прямолінійного, за яким річна сума амортизації
визначається діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний
період часу використання об'єкта основних засобів;
2) зменшення залишкової вартості, за яким річна сума
амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на
початок звітного року або первісної вартості на дату початку
нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма
амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та
результатом кореня ступеня кількості років корисного використання
об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на
його первісну вартість;
3) прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна
сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості
об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату
початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка
обчислюється, виходячи із строку корисного використання об'єкта, і
подвоюється;
4) кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається
як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного
коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням
кількості років, що залишаються до кінця очікуваного строку
використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його
корисного використання;
5) виробничого, за яким місячна сума амортизації визначається
як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг)
та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації
обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний
обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити
(виконати) з використанням об'єкта основних засобів.
Підприємство може застосовувати норми і методи нарахування
амортизації основних засобів, передбачені податковим
законодавством.
Амортизація інших необоротних матеріальних активів
нараховується за методами, що наведені в підпунктах 1 і 5 пункту
26 Положення (стандарту) 7. Амортизація малоцінних необоротних
матеріальних активів і бібліотечних фондів може нараховуватися у
першому місяці використання об'єкта в розмірі 50 відсотків його
вартості, яка амортизується, та решта 50 відсотків вартості, яка
амортизується, у місяці їх вилучення з активів (списання з
балансу) внаслідок невідповідності критеріям визнання активом або
в першому місяці використання об'єкта 100 відсотків його вартості.
Метод амортизації обирається підприємством самостійно з
урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигод від
його використання.
Метод амортизації об'єкта основних засобів переглядається у
разі зміни очікуваного способу отримання економічних вигод від
його використання. Нарахування амортизації за новим методом
починається з місяця, наступного за місяцем прийняття рішення про
зміну методу амортизації.
Нарахування амортизації проводиться щомісячно.
Підприємства з сезонним характером виробництва річну суму
амортизації нараховують протягом періоду роботи підприємства у
звітному році.
Місячна сума амортизації при застосуванні методів зменшення
залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості,
прямолінійного та кумулятивного визначається діленням річної суми
амортизації на 12.
Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за
місяцем, у якому об'єкт основних засобів став придатним для
корисного використання.
Нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця,
наступного за місяцем вибуття об'єкта основних засобів.
Суму нарахованої амортизації всі підприємства
відображають збільшенням суми витрат підприємства і зносу
необоротних активів.
Одночасно на суму нарахованої амортизації об'єктів
зовнішнього благоустрою та житлових будинків, що перебувають на
балансах житлово-комунальних організацій, які належать до сфери
управління органів місцевого самоврядування та місцевих органів
виконавчої влади, а також автомобільних доріг загального
користування збільшуються доходи цих підприємств і організацій із
зменшенням додаткового капіталу, а при його недостатності -
статутного капіталу.
Висновки
Завдяки навчальному завданню я ознайомилася з роботою промислового підприємства, яке виготовляє продукцію деревообробки. Побачила конкретну роботу працівників(робітників та інженерно технічного персоналу) по виготовленню необхідних людям речей. Ознайомилась з технологічним процесом, верстатами та механізмами, які полегшують процес виробництва, а також
було набуто знання з ведення обліку на товаристві. Розглянуто такі розділи як облік основних засобів і нематеріальних активів, облік запасів, облік виплат працівникам, облік витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції, товарів, робіт, послуг, облік готової продукції; облік грошових коштів і розрахункових операцій, облік інвестицій, власного капіталу та фінансова звітність. Ознайомлено з організацією роботи бухгалтерського апарату товариства, функціональними обов’язками, правами та відповідальністю бухгалтерів. Вивчено організацію та методику первинного, аналітичного та синтетичного обліку підприємства. Зрозуміти прийоми калькулювання та методи обліку витрат виробництва (обігу), які застосовуються на підприємстві. А також оволодіти практичними навичками стосовно організації та формами фінансової звітності.
Також були здобуті цінні знання стосовно принципів організації та функцій бухгалтерської служби, її взаємозв’язок з іншими структурними підрозділами товариства; порядку і послідовності складання первинних документів, облікових реєстрів аналітичного та синтетичного обліку , особливостей організації обліку, первинних документів та облікових реєстрів в умовах застосування засобів обчислювальної техніки; а найголовніше – послідовність і зміст робіт по складанню бухгалтерської звітності товариства
Під час виробничої практики відбулося детальне ознайомлення з прийому, перевірки та обробки первинних документів. А також цікава інформація з розподілу функцій в організації облікового процесу; техніки складання облікових реєстрів; відображення господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку; і головне – складання основних форм бухгалтерської звітності.

Список використаної літератури:
Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99рю № 996 – XIV.
П(С)БО 7 “Основні засоби”, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. № 92.
П(С)БО 9 “Запаси”, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999р. № 246
П(С)БО 10 “ Дебіторська заборгованість”, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 08.10.99 № 237
П(С)БО 11 “Зобов’язання”, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20
П(С)БО 12 “Фінансові інвестиції”, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 26.04.2000 № 91
П(С)БО 15 “Дохід”, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 № 290
П(С)БО 16“Витрати”, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 N 318
П(С)БО 26“Виплати працівникам”, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 28.10.2003 N 601
Василенко Ю.А., Чабанова Н.В. Бухгалтерський фінансовий облік. – Київ: ВЦ “Академія”, 2002. –10-662с.
Кужельний М.В., Лінник В.Г. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. – Київ: КНЕУ, 2001.
Сопко В.В. Бухгалтерський облік: Навч. Посібник / Видання 3, перероблене і допов. – Київ: КНЕУ, 2000.
Класифікація основних засобів
1
За належністю


3
За функціональним призначенням

Власні

Орендовані

Виробничі
Невиробничі











2
За ступенем використання у виробничій і господарський діяльності

4
За галузями народного господарства
-
Основні засоби промисловомті, сільського господарства, транспорту,торгівлі та інше

Діючі

Не задіяні
Ті, що в запасі й на консервації




























Земельні ділянки








Капітальні витрати на поліпшення земель






Будинкі, споруди, передавальні пристрої

5
За натурально-речовим складом
Машини та обладнання







Транспортні засоби








Інструменти, прилади, інвентар(меблі)






Робоча і прдуктивна худоба







Багаторічні насадження







Інші основні засоби




Додаток 2
Журнал господарських операцій
№ з/п
Зміст операцій
Назва документу
Номер додатка, де розміщено документ
Сума
Проводка






Дт
Кт

1
2
3
4
5
6
7

125
Одержано із банку по чеку зарплата
Прибутковий ордер
-
1942
301
311

171
Видана зарплата працівникам
Видатковий ордер
-
1800
661
301

172
Видана допомога на дітей до 3-х років
Видатковий ордер
-
142
661
301


Стосовно рекомендованих додатків: 3,4,7,8 то на даному підприємстві вони не ведуться. Зокрема, 9 рекомендований додаток додається у іншій формі, має назву Оборотний баланс, а номер має 5.
Та 6 додаток також у не рекомендованій формі , що зумовлено використанням підприємством спрощеної системи оподаткування.
Додаток 3
Перелік форм первинної облікової документації
ЖКП “Покровське”
(назва підприємства)

Зміст господарської операції (призначення документу)
Назва
Документу
Код
Організаційно – розпорядчі документи,які є підставою для оформлення документу

Облік основних засобів
Надходження основних засобів від капітального будівництва і т.д.
Вибуття ОЗ внаслідок списання її з балансу
Акт
Прийоми
Акт на списання
КС
Договір підряду, наказ
Наказ

Облік касових операцій
Надходження коштів у касу
Видача готівки з каси

Прибутковий касовий ордер
Видатковий касовий ордер


Замовлення, накладна, рахунок
Наказ керівника

Облік грошових коштів на розрахунковому рахунку
Перерахування коштів через розрахунковий рахунок

Платіжне доручення


Рахунок на оплату

Облік виробничих запасів
Отримано на склад або відпущено зі складу матеріальних цінностей
Відпущено зі складу на сторону (у виробництво, для потреб персоналу тощо) матеріальних цінностей

Картка складського обліку
Накладна на відпуск товарів на сторону


Замовлення, накладна, рахунок
Наказ керівника, замовлення з цеху

Відпущено зі складу сировини і матеріалів за викликом із цеху за лімітом
Лімітна карта

Наказ керівника

Отримано на склад або відпущено із складу сировини і матеріалів
Прихідно-розхідна карта обліку матеріалів на складі

Накладна, рахунок

Прихід на склад матеріальних цінностей від сторонньої організації
Накладна

Наказ керівника


Додаток 4
Графік документообороту
Вид документу
Місце створення
Посадова особа, яка підписує документ
Підс-тави
Коли створений доку-мент
Куди передає-ться на виконання
Термін обробки після виконання
Тер-мін збер-гання в бух-гал-терії

Видатковий касовий ордер
бухгалтерія
Гол. Бухгалтер, касир
Заява, підписана директором
За наявності грошових коштів у касі, отриманих на зазначені цілі
До бухгалтерії
Наступного дня після видачі грошових коштів
3 р.

Довіреність
бухгалтерія
Директор, гол. Бухгалтер, матеріально-відповідальна особа
заявка
У міру вимоги
До бухгалтерії
Наступного дня після отримання ТМЦ
3 р.

Прибутковий касовий ордер
бухгалтерія
Гол. Бухгалтер, касир
Замовлення
У міру вимоги
До бухгалтерії
У день надходження готівки
3 р.

Рахунок-накладна
Приймальний цех
Приймальник замовлень, замовник, гол. Бух.
Договір
У міру вимоги
До бухгалтерії
У момент приймання замовлення
3 р

Платіжне доручення
бухгалтерія
Директор, гол. Бухгалтер,
Рахунок на оплату
При наявності коштів на р/р
До бухгалтерії
У момент отримання на рахунок
3 р

Авансовий звіт
бухгалтерія
Директор, гол. Бухгалтер, підзвітна особа
Чек, посвідчення про
відрядження
У міру вимоги
До бухгалтерії
Під час звітування підзвітної особи
3 р

Табель обліку робочого часу
В підрозділах
Директор, табельник
Фактична присутність на роботі
З першого по останнє число місяця
До бухгалтерії
Наступний день після подання в бухгалтерію
3 р


Назва реєстру синтетичного обліку
Код
Назва реєстрів аналітичного обліку
Код

1
2
3
4

1. Облік основних засобів

Журнал – ордер №13 по
кредиту рахунків 10,13 і т.д.

Акт прийому-передачі основних засобів
Акт прийому-передачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об’єктів
Акт на списання основних засобів
Картки інвентарного
ОЗ-1
ОЗ-2
ОЗ-3
ОЗ-6



Обліку основних засобів
ОЗ-7



Розрахунок амортизації основних засобів
ОЗ-14

Журнал-ордер рахунка 13. Рах. 131, 133

Відомість нарахування амортизаційних внесків


Журнал-ордер рахунка 20

Накладна-вимога
Картка складського обліку
Інвентаризаційний опис
Прибутковий касовий ордер
Видатковий касовий ордер
Журнал реєстрації прибуткових і видаткових ордерів
Касова книга

М-12
М-21

Журнал-ордер рахунку 30


КО-1
КО-2
КО-3
КО-4

Журнал-ордер рахунку 311

Виписки банку
Платіжне доручення


Журнал-ордер рахунку 36

Реєстр виконаних послуг
Виписки банку


Журнал-ордер рахунку 372

Авансовий звіт


Журнал-ордер рахунку 443

Розрахунок частини прибутку, що вилучається з доходу державного підприємства


Журнал-ордер рахунку 64

Виписка банку
Платіжне доручення
Розрахунок транспортного податку, збору за
забруднення


Журнал-ордер рахунку 65

Виписка банку
Платіжне доручення
Відомість нарахування зарплати і утримання податків і зборів


Журнал-ордер рахунку 66

Табель обліку використання робочого часу
Відомість нарахування зарплати
Листок непрацездатності
Платіжна відомість
П-13

Журнал-ордер рахунку 685

Рахунки кредиторів
Платіжне доручення


Журнал-ордер рахунку 70

Реєстр виконаних робіт та послуг


Журнал-ордер рахунку 66

















Додаток6