2. Дослідження рівня використання ОВФ, їх стану та ефективності використання
2.1. Характеристика об’єкта дослідженя та вихідної інформації
Кількість підприємств, які необхідно вибрати із генеральної сукупності, враховуючи умову збереження репрезентативності можна обчислити за формулою:
,
де ? – квадратичне відхилення варіюючої ознаки;
?2 – дисперсія варіюючої ознаки;
n – чисельність одиниць вибіркової сукупності;
– коефіцієнт довіри;
N – чисельність генеральної сукупності;
- гранична похибка вибірки.
Відхилення вибіркових характеристик від генеральних не перевищує деякої величини, яка називається граничною похибкою вибірки, які пов’язані із середньою похибкою таким рівнянням:
, (1)
де - гранична похибка вибірки;
– коефіцієнт довіри який залежить від вірогідності;
? - стандартна похибка безповоротної вибірки.

Класичним способом формування вибіркової сукупності є жеребкування або використання таблиць випадкових чисел.
Якщо вибір вибіркової сукупності (окремих підприємств) буде здійснюватися випадковим способом за таблицею випадкових чисел, то цей вибір, тобто вибір окремого підприємства при генеральній сукупності 100 одиниць, слід проводити за двома останніми цифрами випадкового числа.
Відібрані одиниці сукупності (окремі підприємства) зводимо у відповідну таблицю (табл..2.1.).
Таблиця 2.1. Характеристика вибіркової сукупності одиниць
Підприємство
Обсяг виробництва продукції, тис. грн.
Балансова вартість ОВФ, тис. грн.
Витрати виробництва, тис. грн.
Річний знос ОВФ, %
Поступило нових ОВФ, тис. грн.



Первісна
Залишкова




43
2890
2190
1240
2140
7,9
50

86
3640
3090
1980
3200
8,1
40

19
4280
3240
1910
3510
7,4
60

04
6000
4810
2840
5310
8,2
55

48
3980
3440
1980
3510
8,4
60

20
4340
3620
2010
3690
7,2
50

58
4600
4200
2870
4210
8,3
50

45
3410
2980
1680
2860
7,8
50

70
3740
3240
1720
3300
8,0
40

03
5140
3240
2010
4180
8,0
50

14
3100
2600
1580
2800
7,3
40

56
4520
4080
2670
4140
8,1
60

95
3940
3510
2160
3440
8,1
40

68
4310
3780
2000
3710
8,1
40

78
3290
3580
1840
3460
8,0
50

36
1720
1420
780
1470
7,2
30

42
2590
2120
1050
1980
7,7
55

66
4180
3510
2200
3420
8,2
50

76
3840
3400
1840
3350
8,1
50

44
3300
2840
1620
2840
7,9
50

30
4400
3610
2060
3810
8,0
60

96
3980
3460
2240
3720
8,0
50

75
3710
3310
1980
3360
8,0
50

01
4200
2400
1310
3670
8,4
60

Разом
93100
77670
45570
81080
190,4
1190

Середнє значення
3879,17
3236,25
1898,75
3378,33
7,93
49,58










2.2. Методика проведення дослідження
Основними методами опрацювання результатів статистичного спостереження є:
економічне групування – розподіл одиниць сукупності на однорідні групи за істотними ознаками, при групуванні можна розділити всю сукупність на групи, виділити основні типи і форми явища, це дозволяє вивчити взаємовідносини між групами, типами, формами явищ. Розглядаючи зміну ознак від групи до групи, можна визначити залежність результативної ознаки від факторної;
середня величина – абстрактна узагальнююча величина, що характеризує рівень варіаційної ознаки у якісно-однорідній сукупності. За допомогою середньої величини можна охарактеризувати сукупність по кількісній варіації ознаки. При розрахунку середньої величини погашаються випадкові відхилення окремих величин, явищ;
відносні величини – співвідношення абсолютних величин. Необхідні для відображення кількісного співвідношення між ознаками соціально-економічних явищ. Отримують шляхом ділення однієї статистичної величини на іншу, при цьому величина, з якою проводять порівняння, називають базою, а порівняльна величина (чисельник) – звітною;
кореляційний аналіз взаємозв’язків – метод, за допомогою якого можна отримати кількісні вираження взаємозв’язків між соціально-економічними явищами. Його суть полягає у побудові економічно-математичної моделі, у вигляді рівняння регресії, формування кореляційного зв’язку, що виражає залежність середньої зміни результативної ознаки від одного або кількох ознак факторів.
Етапи кореляційного аналізу:
Сформувати завдання дослідження і обґрунтувати методику вимірювання результативної ознаки, тобто обрати показник, який найбільш чітко характеризує цю ознаку, виходячи із завдання дослідження;
Обрати найбільш важливі фактори, які теоретично мають вплив на результативну ознаку;
Обрати факторні ознаки;
Визначити математичну формулу, яка виражає залежність у від х;
Оцінити тісноту зв’язку і перевірити їх достовірність за допомогою критеріїв економічної статистики.
Ще одним завданням кореляційного аналізу є вивчення тісноти зв’язку між ознаками:


За шкалою Чеддока, якщо кореляційне співвідношення знаходиться знаходить в межах:
0,1-0,3 - зв'язок слабкий;
0,3-0,5 - помірний;
0,5-0,7 - помітний;
0,7-0,9 - високий;
0,9-0,99 - занадто високий.
- індексний метод.
Індекс – особлива відносна величина, за допомогою якої можна виміряти безпосередньо неспівставні явища і проводити оцінку окремих факторів, що формують складне соціально-економічне явище;
дисперсійний аналіз – основною метою дисперсійного аналізу є виявлення на основі величини загальної дисперсії, впливу окремих чинників, які визначають варіацію ознаки. Для оцінки частки варіації, яка зумовлена тією чи іншою ознакою, сукупність розділяється на групи за ознакою впливу якої досліджується.
Групова дисперсія – характеризує варіацію знаки навколо групової дисперсії.
Міжгрупова дисперсія – міра варіації групових середніх навколо загальної середньої.
вибіркове спостереження – поширений вид несу цільного спостереження, при якому досліджується не вся сукупність, а тільки її частина, відібрана за певними правилами і забезпечує отримання даних, які характеризують сукупність вцілому.
2.3. Опрацювання вихідної інформації
Відібравши необхідні для нас дані ми визначаємо фондовіддачу та витрати на 1 грн. проданої продукції.
Фондовіддача характеризується обсягом продукції, що виробляється на одну гривню виробничих фондів, визначається як відношення обсягів виконаних робіт (виробленої продукції) до середньорічної вартості основних виробничих фондів підприємства:
Фв = , (3)
де Фв – фондовіддача основних фондів;
О – фактичні обсяги робіт;
Бв – балансова вартість основних виробничих фондів.
Витрати на 1 грн. проданої продукції характеризують ефективність виробництва і обчислюються як відношення витрат виробництва до обсягу виробництва продукції:
В1 грн.=,
де В1 грн. – витрати на 1 грн. проданої продукції;
Вв – витрати виробництва;
Ов – обсяг виробництва.
Таблиця 2.1. Розрахунок фондовіддачі та витрат на 1 грн. проданої продукції
Підприємство
Балансова вартість ОВФ, тис. грн.
Обсяг виробництва продукції, тис. грн.
Фондовіддача, грн./грн.
Витрати виробництва, тис. грн.
Витрати на 1 грн. проданої продукції, грн.








43
2190
2890
1,32
2140
0,74

86
3090
3640
1,18
3200
0,88

19
3240
4280
1,32
3510
0,82

04
4810
6000
1,25
5310
0,89

48
3440
3980
1,16
3510
0,88

20
3620
4340
1,20
3690
0,85

58
4200
4600
1,10
4210
0,92

45
2980
3410
1,14
2860
0,84

70
3240
3740
1,15
3300
0,88

03
3240
5140
1,59
4180
0,81

14
2600
3100
1,19
2800
0,90

56
4080
4520
1,11
4140
0,92

95
3510
3940
1,12
3440
0,87

68
3780
4310
1,14
3710
0,86

78
3580
3290
0,92
3460
1,05

36
1420
1720
1,21
1470
0,86

42
2120
2590
1,22
1980
0,76

66
3510
4180
1,19
3420
0,82

76
3400
3840
1,13
3350
0,87

44
2840
3300
1,16
2840
0,86

30
3610
4400
1,22
3810
0,87

96
3460
3980
1,15
3720
0,93

75
3310
3710
1,12
3360
0,91

01
2400
4200
1,75
3670
0,87

Разом
77670
93100
29,04
81080
20,86

Середнє значення
3236,25
3879,17
1,21
3378,33
0,87


2.4.Дослідження впливу рівня використання основних виробничих фондів на ефективність виробництва
Для дослідження впливу рівня використання основних виробничих фондів на ефективність виробництва необхідна така вихідна інформація:
фондовіддача;
витрати на 1 грн. проданої продукції.
Для визначення впливу фондовіддачі на ефективність виробництва необхідно побудувати ранжируваний ряд по фондовіддачі і відповідним значенням витрат на 1 грн. проданої продукції.
Таблиця 2.3. Ранжируваний ряд залежності ефективності виробництва від фондовіддачі основних виробничих фондів
№ підприємства
Фондовіддача, грн./грн. (х)
Витрати на 1 грн. проданої продукції, грн. (у)

78
0,92
1,05

58
1,10
0,92

56
1,11
0,92

95
1,12
0,87

75
1,12
0,91

76
1,13
0,87

45
1,14
0,84

68
1,14
0,86

70
1,15
0,88

96
1,15
0,93

48
1,16
0,88

44
1,16
0,86

86
1,18
0,88

14
1,19
0,90

66
1,19
0,82

20
1,20
0,85

36
1,21
0,86

42
1,22
0,76

30
1,22
0,87

04
1,25
0,89

43
1,32
0,74

19
1,32
0,82

03
1,59
0,81

01
1,75
0,87

Разом
29,04
20,86

Середнє значення
1,21
0,87





Щоб показати залежність між фондовіддачею і витратами на 1 грн. проданої продукції необхідно побудувати графік і лінію тренда, а також встановити напрям цієї залежності, тісноту зв’язку між витратами виробництва та рівнем фондовіддачі основних виробничих фондів і описати цю залежність математичним рівнянням.
Для побудови точкової діаграми на полі графіка по осі Х наносяться значення фондовіддачі основних виробнчих фондів, а на осі У – відповідні значення рівня витрат виробництва (на 1 грн. проданої продукції).
Рис.2.1. Точкова діаграма залежності витрат виробництва від рівня фондовіддачі основних виробничих фондів

Точкова діаграма свідчить, що спостерігається певна залежність між витратами виробництва на 1 грн. проданої продукції від рівня фондовіддачі основних виробничих фондів підприємства. Ця залежність є пряма, але обернена, оскільки зростання рівня фондовіддачі призводить до зниження рівня витрат на 1 грн. проданої продукції.
Її можна описати рівнянням:
де у – витрати виробництва на 1 грн. проданої продукції;
х – рівень фондовіддачі основних виробничих фондів;
a0 і a1 – коефіцієнти регресії.
Параметри a0 і a1 знаходяться за системою:

Розв’язавши систему рівнянь, у мене вийшли такі параметри:
a0=1,09; a1= - 0,18.
Для побудови теоретичної лінії необхідно знайти ymax та ymin . Для цього підставимо мінімальне і максимальне значення Х у рівняння прямої:
Ymax = a0 + a1*x = 1,09 + (-0,18)*1,05=0,9.
Ymin = a0 + a1*x = 1,09 + (-0,18)*0,74=0,96.