То на порше кайен цена: плановые то порше по цене auto-diagnost.ru.

Суть справи :: Бухгалтерський облік
Як скласти наказ про облікову політику
Матеріал, який ми пропонуємо нижче, — не зовсім для бухгалтерів. Принаймні не в першу чергу. Передусім він стосується керівників підприємств, яким треба організувати бухгалтерський облік, але які не зовсім знають, з чого почати. Тобто вони, безумовно, знають, що на підприємстві має бути наказ про облікову політику, але от як він має виглядати? Для таких керівників ми й наводимо приблизний проект наказу та положення про облікову політику підприємства. Бухгалтерам же цей матеріал також стане у пригоді: адже розумний керівник підприємства ніколи не буде приймати наказ про облікову політику, не порадившись зі своїм бухгалтером.
Те, що діяльність підпр иємства треба не лише організувати, а ще й документально оформити, знають усі: і власники, і керівники, і безпосередні виконавці. При цьому немає жодного суб’єкта господарювання, який не вів би обліку — від найпримітивнішого до цілком досконалого. На деяких підприємствах ведуть навіть кілька видів обліку, вважаючи їх абсолютно незалежними: фінансисти — свій, менеджери — свій, працівники складів — також свій.
Хоча, на думку керівників підприємств, головним завданням бухгалтера є ведення податкового обліку, складання саме податкової звітності та своєчасне подання цієї звітності до ДПІ, на сьогодні вже практично всі, від кого цього вимагає Закон, ведуть бухгалтерський облік.
Наступним етапом «наведення порядку в обліку» є прийняття облікової політики.
Навіть якщо ще до кінця й не усвідомлюється той факт, що встановлення облікової політики підприємства, як і ведення бухгалтерського обліку, насамперед необхідні власнику підприємства, керівники підприємств про всяк випадок підписують розпорядчі документи (накази, положення, розпорядження тощо) про облікову політику. Іноді такі документи мають формальний характер, а іноді навіть трапляються такі, що явно суперечать прийнятій системі ведення бухгалтерського обліку.
Тим керівникам підприємств, які досить скептично ставляться до розроблення та впровадження власної облікової політики, пропонуємо цей матеріал. У ньому наводимо проект положення, в якому, залежно від особливостей підприємства, пропонується «непотрібне викреслити» (можуть викреслюватися й цілі підпункти, які не стосуються діяльності конкретного підприємства), а також розглянути та заповнити те, що треба додати. Оскільки документ під назвою «наказ» сприймається як щось таке, що має виконуватися миттєво, тому він мусить бути лаконічним. Тож пропонуємо розпорядчий документ у формі положення, яке має застосовуватися протягом усього терміну діяльності підприємства, може доповнюватися та оновлюватися, а при зміні облікової політики за окре мими операціями до нього можуть бути внесені зміни.
Таке положення затверджується наказом про облікову політику. Після цього щороку видаються накази, якими «нагадується» про необхідність «оновити в пам’яті» це положення. Проект установчого документа наводиться без посилання на нормативну базу, але з урахуванням її вимог.
Зразок 1
Наказпро облікову політику№1 від 31.12.2006 р.
1. Затвердити Положення про організацію бухгалтерського обліку та облікову політику, що додається.
2. Положення про організацію бухгалтерського обліку та облікову політику ввести до застосування на підприємстві з 01.01.2007 р.
3. Контроль за виконанням Наказу залишаю за собою, а в частині застосування облікової політики — покладається на головного бухгалтера.
КОМЕНТАР У разі відсутності на підприємстві штатного головного бухгалтера контроль виконання наказу в частині дотримання облікової політики доцільніше, на думку автора, доручити штатним працівникам — заступникам керівника, економістам та ін.
Керівник підприємства Підпис

Зразок 2
Положенняпро організацію бухгалтерського обліку та облікову політику
1. Організація бухгалтерського обліку
1.1. Ведення бухгалтерського обліку забезпечити бухгалтерською службою на чолі з головним бухгалтером (шляхом укладання договору зі спеціалістом, зареєстрованим підприємцем; шляхом укладання договору з аудиторською фірмою).
1.2. Для узагальнення облікової інформації застосовувати журнально-ордерну систему реєстрів (автоматизований облік із застосуванням бухгалтерської програми; спрощену систему облі ку).
1.3. Затвердити деталізований робочий план рахунків (наводиться у додатку).
КОМЕНТАР Деталізація плану рахунків, у т. ч. і застосування позабалансових рахунків, повинна бути розроблена до відповідних рівнів субрахунків та регістрів аналітичного обліку з урахуванням тієї ролі, яка відведена бухгалтерському обліку. Тобто чи він існує сам собою, чи його дані використовуються з метою управління. У тому числі вказується на застосування класів 8 та 9 для узагальнення інформації про облік витрат.
1.4. Затвердити правила документообігу (правила наводяться у додатку).
КОМЕНТАР Правила можуть включати: список працівників, які мають право на підписання документів, вимоги до оформлення первинних документів, графіки термінового обігу первинних документів, технологію обробки документів у бухгалтерії, відповідальність працівників за порушення цих правил.
1.5. Затвердити розроблені власні форми первинних документів та внутрішніх зві тних форми (затверджені форми та терміни подання наводяться у додатку).
КОМЕНТАР Узаконення обов’язкового подання внутрішніх звітних документів.
Крім виключно облікової ролі, пункти 1.4 та 1.5 виконують ще й дисциплінуючі функції щодо «найбільш зайнятих» — експедиторів, постачальників, складських обліковців та ін.
1.6. Затвердити Положення про філію (представництво, відокремлений підрозділ), яка виділена на окремий баланс.
КОМЕНТАР Якщо підприємство має відокремлені підрозділи, то наявність таких положень є обов’язковою. Крім того, керівнику слід звернути увагу головного бухгалтера на його обов’язок забезпечити перевірки стану бухгалтерського обліку в таких підрозділах.
1.7. Для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку інвентаризацію активів та зобов’язань підприємства здійснювати станом на 31 грудня звітного року.
КОМЕНТАР? Склад інвентаризаційних комісій наводиться у додатку чи в окремому н аказі.
Для окремих видів активів може бути встановлено додаткові терміни. При встановленні термінів інвентаризації зобов’язань передбачити звіряння з податковими органами.
2. Основні положення облікової політики підприємства щодо застосування принципів оцінки статей та методів обліку відносно окремих статей звітності
2.1. Щодо обліку необоротних активів:
— застосовувати прямолінійний метод амортизації основних засобів та нематеріальних активів;
КОМЕНТАР Якщо підприємство має основні засоби різного призначення, то цей підпункт може виглядати так:
— застосовувати методи амортизації необоротних активів відповідно до переліків, що додаються:
— прямолінійного — для об’єктів нерухомості та нематеріальних активів (додаток — перелік 1);
— кумулятивного — для об’єктів необоротних активів, які приносять максимальний дохід у початкові періоди експлуатації (додаток — перелік 2);
— зменшення залишкової вартості чи прискореного зменшення залишкової вартості (додаток — перелік 3);
— виробничий метод — для об’єктів, які застосовуються для випуску визначеного об’єму продукції (робіт, послуг) (додаток — перелік 4).
КОМЕНТАР Застосування податкового методу з використанням норм податкового законодавства не вирішує питання ідентичності показників бухгалтерської та податкової звітності і водночас не відображає реальної вартості активів на дату балансу.
— до малоцінних необоротних матеріальних активів зараховувати матеріальні цінності, що використовуються терміном більше року та вартістю до 1000 грн включно.
КОМЕНТАР У цьому прикладі не розглядається питання переоцінки необоротних активів. У разі потреби відповідний пункт включається до наказу додатково.
2.2. Відображати у проміжній фінансовій звітності суми відстрочених податкових активів чи відстрочених податкових зобов’язань, визначених на 31 грудня минулого року без їх обчис лення на дату проміжної фінансової звітності.
КОМЕНТАР Звичайно, суб’єкти малого підприємництва цей пункт не відображають.
2.3. Щодо обліку запасів:
— облік транспортно-заготівельних витрат за кожним видом запасів вести з відкриттям окремого субрахунка (без відкриття окремого субрахунка з включенням їх до вартості запасів) з подальшим розподілом витрат після використання запасів кожного виду;
— застосовувати окремий субрахунок обліку транспортно-заготівельних витрат товарів з подальшим розподілом витрат після використання товарів;
— застосовувати для оцінки вибуття запасів метод ФІФО;
КОМЕНТАР Якщо підприємство має запаси різного призначення, то цей підпункт може виглядати так:
— застосовувати методи оцінки вибуття запасів для кожного з окремих видів запасів, які мають одне призначення та однакові умови використання:
— метод ідентифікованої собівартості — для запасів, які відпускаються для спеціаль них замовлень та проектів, а також таких, що не замінюють один одного (додаток — перелік 1)1;
— метод середньозваженої собівартості — для запасів кожної окремої одиниці, які регулярно (періодично) витрачаються та поповнюються (додаток — перелік 2). Оцінку середньозваженої собівартості проводити на кінець останнього робочого дня кожного місяця — для запасів, які використовуються у виробництві. При продажу товарів — оцінку середньозваженої собівартості проводити на дату проведення операції;
— метод ФІФО — для запасів кожної окремої одиниці, які регулярно (періодично) витрачаються та поповнюються (додаток — перелік 3);
— метод нормативних затрат — для обліку витрат запасів промислових підприємств, списання відбувається за нормативними витратами на випуск однієї одиниці продукції (додаток — перелік 4)2. Оцінку фактичних і нормативних витрат та відповідні коригування проводити після складання проміжної фінансової звітності для застос ування у наступному кварталі.
— метод ціни продажу — для списання запасів підприємством роздрібної торгівлі зі застосуванням середнього проценту торговельної націнки товарів (додаток — перелік 5)3.
— затвердити повний перелік та склад статей калькулювання продукції, робіт, послуг (додаток за кожним видом)4;
— затвердити повний перелік та склад змінних та постійних загальновиробничих витрат (додаток);
— для включення загальновиробничих витрат до собівартості продукції, робіт, послуг застосовувати за базу розподілу загальновиробничих витрат прямі матеріальні витрати (години праці, заробітну плату, обсяги діяльності тощо).
2.4. Резерв сумнівних боргів за дебіторською заборгованістю нараховувати виходячи з питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході від реалізації на умовах наступної оплати (для виробничих підприємств, що реалізують власну продукцію), (з визначення платоспроможності окремих дебіторів, з класифіка ції заборгованості за строками непогашення).
2.5. Фінансові активи, придбані у результаті систематичних операцій, визнавати на дату укладення контракту (на дату виконання контракту).
2.6. Для визначення бази розподілу витрат за кількома операціями з інструментами власного капіталу враховувати кількість акцій за операціями (суму операції).
2.7. Дохід від реалізації продукції (товарів) визнавати у разі, коли покупцю передано ризики і вигоди, пов’язані з переходом права власності на продукцію (товар), і підприємство не здійснює управління та контроль за реалізованою продукцією (товаром).
КОМЕНТАР Хоча таке визначення доходу є однозначним, але його відображення в наказі про облікову політику є доречним, щоб ще раз наголосити: вартість продукції (товарів), відвантаженої перевізнику, в т. ч. за зовнішньоекономічними контрактами, не визнається доходом до виконання наведених вище умов.
2.8. Дохід від реалізації продукції (товарів) за ін оземну валюту при отриманні авансових платежів частками та передачі товарів частками визнавати із застосуванням валютних курсів виходячи з послідовності авансових платежів, після отримання документів, які засвідчують, що покупцю передано ризики і вигоди, пов’язані з переходом права власності на продукцію (товар), і підприємство не здійснює управління та контроль за реалізованою продукцією (товаром).
КОМЕНТАР Цей пункт також наводиться для того, щоб під час перерахунку у валюту звітності не помилитися з визначенням доходу за такими операціями. При цьому собівартість списаних активів буде визначатися за обраним методом обліку вибуття запасів відповідно до пп. 2.3).
2.9. Дохід від надання послуг (виконання робіт) визнавати виходячи із завершеності операції на дату балансу. Оцінку ступеня завершеності операцій з надання послуг проводити відповідно до визначення питомої ваги витрат, понесених підприємством у зв’язку з наданням послуг на звітну дату (визначе ння питомої ваги обсягу послуг, наданих на звітну дату, в загальному обсязі послуг, які повинні бути надані).
2.10. Створити забезпечення майбутніх витрат на оплату відпусток працівникам та на виконання гарантійних зобов’язань. Після закінчення термінів гарантійних зобов’язань нараховані забезпечення списувати з визнанням інших операційних доходів.
КОМЕНТАР Загалом мають наводитися повний перелік, цільове призначення та орієнтовний термін використання зобов’язань і порядок сторнування сум створених забезпечень, якщо немає вірогідності вибуття активів.
2.11. Затвердити відображення в обліку специфічних господарських операцій підприємства із застосуванням методики, що наводиться у додатку.
КОМЕНТАР У додатку наводиться облік операцій за власною розробленою методикою, відмінною від загальновизначеного порядку, та за нетиповими операціями. Звичайно, такі методики не суперечать законодавству.
2.12. Визначити поріг суттєвості щ одо складання фінансової звітності на рівні 0,1 тис. грн.
Визначити поріг суттєвості щодо окремих об’єктів обліку, що відносяться до активів, зобов’язань та власного капіталу, на рівні 5 відсотків підсумку відповідного розділу балансу. Визначити порогом суттєвості з метою відображення переоцінки або зменшення корисності об’єктів обліку величину, що дорівнює 1 відсотку чистого прибутку (збитку) підприємства.
КОМЕНТАР У цьому прикладі не розглядається питання відображення формування в обліку та відображення у звітності інформації з визначення сегментів та принципів ціноутворення у внутрішньогосподарських розрахунках. За потреби відповідний пункт включається до наказу додатково.
3. Прикінцеві положення
3.1. Зміни та доповнення до цього Положення подаються тільки у письмовому вигляді.
3.2. Це Положення поширюється на всі філії (представництва, відокремлені підрозділи).
1 Перелік запасів , які обліковуються та використовуються індивідуально.
2 Перелік запасів, що використовуються при випуску власної продукції.
3 Перелік товарів, що знаходяться у роздрібній торгівлі.
4 Як правило, такі калькуляції розроблені, а при оформленні офіційного документа вони уточнюються та доробляються і набувають завершеного вигляду.

На закінчення зазначимо, що практика свідчить: якщо до спільної роботи щодо «викреслення зайвого» та «наповнення необхідним матеріалом» (зокрема додатків) залучені керівник підприємства, головний обліковець та провідні спеціалісти підприємства, то розроблений наказ для всіх стає вже не формальним документом, а справді керівництвом до дії, до якого з повагою ставляться всі працівники і вимагають його виконання від підлеглих. Бо облікова політика стає вже не тільки справою бухгалтера.
Володимир Міняйло, аудитор
Обліковуємо час роботи водіїв по-новому
Мінтранс наказом від 07.06.2010 р. №340, який набрав чинності з 04.10.2010 р.1, затвердив нове Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі — Положення №340). Iз набранням чинності новим нормативним документом втратило чинність старе Положення №182. Які зміни очікують працедавців та самих водіїв — проаналізуймо далі.
Сфера застосування нового Положення №340
Положення №18 поширювалося на:
1) підприємства, установи та організації незалежно від організаційно-правових форм та форм власності, в яких працюють за трудовим договором (контрактом) воді ї;
2) на фізосіб-СПД, які надають послуги з перевезення пасажирів і вантажів автотранспортними засобами або забезпечують перевезення для власних виробничих потреб.
Положення №340 поширюється лише на тих автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (п. 1.3). I не поширюється на внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються (п. 1.4 Положення №340):
а) фізособами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв;
б) під час стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій;
в) для потреб МВС України, Міністерства оборони, Генеральної прокуратури, Служби безпеки, а також Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Міністерства охорони здоров’я України;
г) сільськогосподарськими пі дприємствами або підприємствами лісового господарства, якщо ці перевезення виконуються тракторами або іншою технікою, призначеною для місцевих сільськогосподарських робіт чи робіт у галузі лісового господарства, та слугують виключно для цілей експлуатації цих підприємств.
Склад робочого часу водіїв
Які періоди часу при виконанні водієм його трудових обов’язків належать до робочого часу — визначав п. 2.2 Положення №18. Тепер, відповідно, визначає п. 2.1 Положення №340. Склад такого робочого часу залишився майже незмінним, але з нього зник:
1) час зупинок, передбачених графіком, для короткочасного відпочинку від керування автотранспортним засобом на маршруті (у рейсі) та на кінцевих пунктах;
2) час для огляду та технічного обслуговування автотранспортних засобів на проміжних та кінцевих пунктах маршруту (рейсу).
Немає й норми, яка пояснює, як обліковувати робочий час водіїв автотранспортних засобів при відрядній оплаті праці. Раніше в Положенні №18 була норма (про яку немає згадки у Положенні №340) про те, що робочий час відрядників обчислюється у нормах часу та окремій оплаті не підлягає. Не підлягатиме він оплаті й надалі, оскільки, крім Положення №340, є ще й КЗпП, Закон про оплату праці3, які це чітко визначають. Але чи відображати цей час у табелі, і якщо так, то як? Питання залишається відкритим.
1 Крім пункту 6.1 Положення №340, що набере чинності пізніше. Коли саме — див. нижче у підрозділі статті «Облік робочого часу».
2 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв автотранспортних засобів (наказ Мінтрансу від 17.01.2002 р. №18).
3 Закон України від 24.03.95 р. №108/95-ВР «Про оплату праці».
Тривалість робочого часу
Нормальна тривалість робочого часу водіїв не зміниться. Вона не перевищуватиме 40 годин на тиждень.< /B> Не зміниться й тривалість робочого часу водіїв, яким установлено шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем, — 7 годин.
Як і до цього, напередодні святкових та неробочих днів тривалість роботи водіїв скорочується на одну годину як при п’ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні. Тривалість роботи (зміни) водія, як і раніше, у нічний час скорочуватиметься на одну годину тощо.
Але різниця є в деяких деталях. Так, наприклад, зникла норма про те, що у графіках змінності не повинна передбачатися робота водіїв-жінок у нічний час. Нагадаємо, що згідно зі ст. 175 КЗпП залучення жінок до робіт у нічний час не допускається (за винятком тих галузей народного господарства, де це викликано особливою необхідністю і дозволяється як тимчасовий захід). Перелік цих галузей та видів робіт із зазначенням максимальних термінів застосування праці жінок у нічний час повинен бути затверджений КМУ. Отже, можливо, КМУ найближчим часом віднесе жінок-вод іїв до тих, кому дозволяється працювати вночі. Втім, це обмеження не поширюється на жінок, які працюють на підприємствах, де зайняті лише члени однієї сім’ї.
Також зараз тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника автотранспортного засобу або уповноваженого ним органу (далі — власник) і профспілкового органу. В основі визначення тривалості роботи лежать типові правила та графіки змінності, які затверджує власник за погодженням з профспілковим органом або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (особою). За їх же відсутності — після погодження з працівником, яке закріплюється укладанням трудового договору (контракту) або додатка до нього з додержанням установленої законодавством тривалості робочого тижня.
Відтепер тривалість щоденної роботи (зміни) визначатиметься правилами внутрішнього трудового розпоряд ку або графіками змінності. Їх затверджує перевізник (тобто фактично працедавець) за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) з додержанням установленої тривалості робочого тижня. Це прямо відповідає ст. 52 КЗпП. I якщо залишити цю норму саме в такій редакції, виходить, що трудові колективи в обговоренні тривалості щоденної роботи (зміни) участі не братимуть (хіба що через профспілки, які, за визначенням, повинні відстоювати інтереси працівників). Але не слід забувати про ст. 142 КЗпП, яка говорить: «Трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на основі типових правил».
Таким чином, і оскільки КЗпП має більшу юридичну силу, ніж По ложення №340, доки не внесено змін до КЗпП, затвердження правил трудового розпорядку повинно відбуватися у тому самому порядку, що й раніше, незважаючи на норми Положення №340.
Крім того, пунктом 2.3 Положення №340 збережено норму, відповідно до якої «якщо за умовами роботи не може бути додержано встановлену для водіїв щоденну або щотижневу тривалість робочого часу, допускається запровадження підсумованого обліку робочого часу, але з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормальної кількості робочих годин».
У разі встановлення підсумованого обліку робочого часу водія нормальна тривалість робочого дня (зміни) не може перевищувати 10 годин. Зверніть увагу: в Положенні №18 зазначалося, що тривалість робочої зміни більше 10 годин не може бути встановлено водіям:
1) зі стажем керування автотранспортним засобом менше трьох років;
2) водіям, яким це заборонено за медичними показаннями.
У По ложенні №340 цих обмежень немає.
Якщо нормальна тривалість робочого дня охоплює тривалі простої, очікування транспортного засобу, тривалість робочого дня (зміни) може бути збільшена до 12 годин. Але є умова: час керування автомобілем протягом дня (зміни) не повинен перевищувати 9 годин. При такому підсумованому обліку робочого часу праця водіїв повинна регулюватися графіками змінності водіїв колісних транспортних засобів. Форма такого графіка затверджена додатком 1 до Положення №3401. Графіки змінності складаються на весь обліковий період, і за ними визначаються тривалість щоденної роботи (зміни), робочих днів (зміни) та вихідних днів. Графік змінності на обліковий період повинен доводитися до відома кожного водія не менше ніж за два тижні до початку облікового періоду (п. 2.5 Положення №340).
1 До речі, форма не передбачає погодження профкому, але воно є обов’язковим.
Відбулися зміни й у тривалості надурочних робіт. Після набрання чинності Положенням №340 вони не повинні перевищувати для кожного водія 4 годин протягом двох днів поспіль або 120 годин на рік (що відповідає ст. 65 КЗпП). Раніше це обмеження становило 75 годин на рік у разі встановлення підсумованого обліку робочого часу і 100 годин на рік у разі додержання щотижневої норми тривалості робочого часу.
Виняток становлять водії транспортних засобів, що здійснюють перевезення великовагових та (або) великогабаритних та (або) небезпечних вантажів. Їх змінний період керування, включаючи надурочні роботи, не повинен перевищувати 8 годин. Це при тому, що для інших водіїв змінний період керування, включаючи надурочні роботи, не повинен перевищувати 9 годин (п. 3.1 Положення №340).
Але для всіх категорій водіїв може бути збільшено норми в разі виникнення непередбачуваних обставин, таких як технічна несправність транспортного засобу, зупинка руху т ранспортного засобу у рейсі (на маршруті), несприятливі погодні умови тощо (п. 3.3 Положення №340).
Тривалість керування для водіїв усіх категорій на тиждень, включаючи надурочні роботи, не повинна перевищувати 48 годин.
Тривалість відпочинку водіїв
У новому Положенні збереглися старі норми також щодо перерв, які надаються водіям, і щодо часу харчування. Великий подив викликає лише п. 5.5: «Тривалість щоденного (міжзмінного) відпочинку водія протягом будь-якого двадцятичотиригодинного періоду, рахуючи від початку робочого дня (зміни), має бути не менше 10 послідовних годин». А також п. 5.7: «Водіям, яким установлено підсумований облік робочого часу, тривалість щоденного (міжзмінного) відпочинку в окремі періоди може бути зменшено до 8 послідовних годин протягом будь-якого двадцятичотиригодинного періоду, рахуючи від початку робочої зміни, при цьому робочий час протягом облікового періоду не повинен перевищувати норми робочого часу, ус тановленої законодавством.
Невикористані години щоденного (міжзмінного) відпочинку підсумовуються і надаються водієві у вигляді додаткових, вільних від роботи протягом облікового періоду, годин у порядку, передбаченому графіком змінності».
На наш погляд, це не враховує положення ст. 59 КЗпП, згідно з яким тривалість перерви в роботі між змінами має бути не меншою подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні (включаючи і час перерви на обід). Тому, на нашу думку, в Положенні №18 час відпочинку при роботі за змінами було визначено коректніше та не викликало зайвих запитань, на відміну від Положення №340. Не кажучи про те, що попереднє Положення №18 було лояльнішим до водіїв, адже в ньому були норми, яких у Положенні №340 вже немає, а саме: «3.6. Щотижневий безперервний відпочинок водія повинен безпосередньо передувати або слідувати за щоденним відпочинком, при цьому сумарна тривалість часу відпочинку разом із часом перерви для відпочинку та харчування в день, що передує цьому відпочинку, повинна становити не менше 42 годин.
3.7. У разі встановлення підсумованого обліку робочого часу щотижневі дні відпочинку встановлюються у різні дні тижня згідно з графіками змінності, при цьому число днів щотижневого відпочинку в поточному місяці повинно бути не менше числа повних тижнів цього місяця. Ці дні виділяються у графіках роботи (змінності) із загальної кількості вільних від роботи днів. Залучення до роботи у вихідні дні та компенсація за цю роботу провадяться в порядку, передбаченому законодавством.
3.8. У разі встановлення водіям підсумованого обліку робочого часу з тривалістю робочого дня (зміни) понад 10 годин тривалість щотижневого відпочинку може бути скорочена до 30 послідовних годин, з яких не менше ніж 22 години протягом однієї й тієї самої доби. При цьому тривалість кожного щотижневого безперервного відпочинку в середньому за обліковий період повин на бути не менш як 42 години».
Тепер одна надія у водія на КЗпП, але якщо й до нього буде внесено зміни? Або ж буде прийнято давно обіцяний Трудовий кодекс, і в ньому не буде визначено обов’язковості відпочинку між змінами не менше за подвійний час роботи? У такому разі водіям не позаздриш.
Облік робочого часу
I, нарешті, головна новина. Колісні транспортні засоби будуть обладнані тахографами (п. 6.1 Положення №340). Раніше ця вимога стосувалася лише транспорту водіїв, які здійснюють міжнародні перевезення, відповідно до вимог Європейської Угоди, і екіпажів транспортних засобів, які здійснюють міжнародні автомобільні перевезення.
Тахографи повинні встановити на:
1) нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезеннях, регулярних пасажирських перевезеннях на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 500 км, перевезеннях небезпечних вантажів — з 01.06.2012 р.;
2) перевезеннях вантажів колісн ими транспортними засобами з повною масою понад 12 тонн — з 01.06.2013 р.;
3) перевезеннях вантажів колісними транспортними засобами з повною масою від 3,5 тонни до 12 тонн — з 01.06.2015 р.
Згідно зі ст. 1 Положення №340 тахограф — це контрольний пристрій, який встановлюється на транспортному засобі для показу та реєстрації інформації про його рух. Тим, хто зустрічається із цим пристроєм і принципом його роботи уперше, радимо звернутися до розділу 6 Положення №18. Там про них сказано докладніше.
Для чого ж потрібен тахограф? Для обліку робочого часу водіїв.
Облік робочого часу водіїв згідно з п. 6.2 Положення №340 здійснюватиметься на підставі табеля обліку використання робочого часу. I перевізник, який використовує водіїв за наймом та щомісяця складає графік змінності водіїв, повинен буде вести відомість обліку робочого часу та відпочинку водія (додаток 2 до Положення №340). У ній щодо кожної робочої зміни зазначаються планові та фак тичні дані щодо маршруту, початок та кінець робочої зміни.
Натомість тим, хто керує транспортним засобом, не обладнаним тахографом, слід зважити на таке. Водій такого транспорту повинен буде вести індивідуальну контрольну книжку (додаток 3 до Положення №340), у якій вести облік власних змін, часу керування транспортним засобом і часу перерв.
Якщо ж цих вимог не дотримуватися, то п. 7.1 Положення №340 визначає таке. Державний контроль за дотриманням режимів праці та відпочинку водіїв здійснюється посадовими особами урядового органу державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті. А головний орган, на який покладається забезпечення безпеки дорожнього руху, здійснює перевірку встановленого режиму праці і відпочинку водіїв відповідно до чинного законодавства України. Згідно з п. 3 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті1 органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі — орга ни державного контролю) є Головавтотрансінспекція, її територіальні управління в областях, АР Крим, мм. Києві та Севастополі.
1 Затвердженого постановою КМУ від 08.11.2006 р. №1567.
У Положенні №18 передбачалося також, що контроль за додержанням цих норм, зокрема з питань робочого часу і часу відпочинку, здійснює Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю та його територіальні органи. У Положенні №340 цього не зазначено. Проте це не означає, що органи Мінпраці не зможуть перевіряти транспортні підрозділи щодо робочого часу і часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, бо їх повноваження встановлюються іншими, вагомішими, нормативними актами. Отже, відсутність цієї норми у Положенні №340 — це швидше юридична хиба при складанні нового нормативного акта, ніж полегшення долі працедавців.
Шини та акумулятори в обліку підприємства
Наявність автомобіля у суб’єкта господарювання не є розкішшю. Але такий основний засіб потребує догляду, а відповідно — правильного відображення у бухгалтерському та податковому обліку. I неодмінно настане час, коли шини й акумулятори автомобіля потрібно буде замінити. Ось тоді й постане запитання, чи є така заміна поліпшенням (ремонтом), чи технічним обслуговуванням: адже від цього залежить оподаткування. Спробуємо дослідити ці питання.
Бухгалтерський облік автошин та акумуляторів
Якщо придбавається транспортний засіб, до якого входить, наприклад, запасний комплект автошин, що разом становить загальну варті сть автомобіля, такі автошини відносять до вартості такого автомобіля як об’єкта основних засобів. Але за умови, що автомобіль підприємство утримує з метою використання у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій. У бухгалтерському обліку автомобіль разом із комплектом автошин становитиме первісну вартість основного засобу (див. п. 8 П(С)БО 7 та Iнструкцію №291) і буде обліковуватися на субрахунку 105 «Транспортні засоби».
Це потрібно знати!
Автомобільні шини, що є на колесах та в запасі при автомобілі, які враховані у ціні автомобіля та включені в його інвентарну вартість, обліковуються у складі основних засобів.
Iнструкція №291
Якщо ж придбано автомобіль — основний засіб — та окремо до нього запасний комплект автошин (про що свідчитиме відокремлена вар тість шин у первинній документації), шини будуть визнаватися запасами. Запаси визнаються активом, якщо є ймовірність того, що підприємство отримає у майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена (див. п. 5 П(С)БО 9). Обліковуватися такі запаси будуть на субрахунку 207 «Запасні частини», на якому ведеться облік автомобільних шин у запасі та обороті. На цьому самому субрахунку ведеться облік придбаного окремо акумулятора.
Шини й акумулятор, не придатні до експлуатації, списують на витрати звітного періоду за кредитом субрахунка 207 «Запасні частини» у дебет витратного рахунка: «Витрати, що здійснюються для підтримання об’єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту тощо) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигід від його використання, включаються до складу витрат» (п. 15 П(С)БО 7).
Отже, запчастини проходять такі стаді ї:
1) придбані: відображаються у складі запасів за первісною вартістю на субрахунку 207.1 «Шини на складі». При встановлені на автомобіль відображаються на субрахунку 207.2 «Шини в обороті»;
2) при встановленні нової шини стара ще може бути використана у майбутньому, її оприбутковують на субрахунку 207.1 «Шини на складі». При встановленні на інший автомобіль запчастина знову відображається на субрахунку 207.2 «Шини в обороті». Поки запаси можуть бути використані, їх обліковують на балансі;
3) запчастина, яку замінили під час ремонту, вже не придатна для експлуатації, — відображається у складі витратного рахунка (91, 92, 93).
Для обліку шин застосовують картку обліку пробігу (наробітку) пневматичної шини, за формою у додатку 5 до Наказу №488, щодо кожної шини окремо. Облік акумуляторних батарей ведеться за карткою у довільній формі. Ці документи також є актом списання шин та акумулятора.
Вказівки стосовно оформлення картки обліку пробігу (наробітку) пневматичної шини
1. Дату виготовлення шини записують так, як її замарковано на боковині шини — числом з чотирьох цифр: перші дві — познака порядкового номера поточного тижня року виготовлення; останні дві — познака двох останніх цифр року виготовлення шини.
2. Графи 1 - 4, 7, 8, 10 таблиці обліку пробігу (наробітку) шини заповнюють у всіх випадках, коли шину застосовують у складі окремих КТЗ, коли змінюють відповідальних за експлуатування шин водіїв КТЗ. Залишкову висоту визначають за правилами експлуатації шин.
3. Графи 4 і 9 заповнюють за відповідними висновками комісії, у разі ремонту шини, через що її застосування на КТЗ прикорочують чи переривають.
4. Облікують пробіг (наробіток) кожної шини, яку поставлено на баланс.
5. Облік ведуть на паперових чи машинних носіях.
6. Якщо пробіг (наробіток ) облікують на машинних носіях, картку роздруковують і підписують у разі зміни відповідального водія (оператора), у разі оформлення висновків комісії.
7. Картку обліку пробігу (наробітку) пневматичної шини зберігають щонайменше протягом трьох років після списання шини.
8. Пробіг (наробіток) відновленої шини обліковують в окремій картці.
9. Якщо дотримано пробіг (наробіток) чи перепробіг відповідно до норми (тимчасової норми) середнього ресурсу шини або шина природно зношена до граничної висоти рисунка протектора, за якої можливе її економічно доцільне відновлення допустимими методами, оформлена картка є актом списання шини.
Наказ №488
Строк використання шин та акумуляторних батарей
Строки експлуатації шин та акумуляторних батарей встановлено наказами Мінтрансу від 20.05.2006 р. №488 «Експлуатаційні норми середнього ресурсу пневматичних ш ин колісних транспортних засобів і спеціальних машин, виконаних на колісних шасі» (далі — наказ №488) та №489 «Про затвердження Експлуатаційних норм середнього ресурсу акумуляторних свинцевих стартерних батарей колісних транспортних засобів і спеціальних машин, виконаних на колісних шасі» (далі — наказ №489). Ці норми призначено для застосування підприємствами й організаціями, які експлуатують, утримують транспортні засоби. На наш погляд, згадані накази мають рекомендаційний характер. У них наголошується, що норми застосовують для списання пневматичних шин, якщо їх фактичний пробіг досягає встановлених норм. Проте це не обов’язкова й не єдина умова для списання. Якщо виявлено експлуатаційні чи виробничі дефекти, з якими пневматичні шини не допускають до експлуатації з огляду на небезпечність їхнього технічного стану або не ремонтують через неприйнятні витрати, шини списують на підставі акта, незалежно від того, чи відповідає їхній фактичний рес урс нормам (п. 3.2 Наказу №488).
В основу норм покладено статистичні дослідження середнього ресурсу пневматичних шин за їхнім фактичним пробігом до списання в нормальних і особливих умовах експлуатації. Але є фактори, що впливають на строки експлуатації, наприклад дорожньо-кліматичні умови.
У п. 31.1 Правил дорожнього руху зазначено: «Технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації». Забороняється експлуатувати транспортні засоби за наявності технічних несправностей і невідповідності вимогам, зазначеним у п. 31.4 Правил дорожнього руху, зокрема: колеса і шини легкових автомобілів та вантажних автомобілів з дозволеною максимальною масою до 3,5 т мають залишкову висоту малюнка протектора менше 1,6 мм, вантажних автомобілів з дозволеною максимальною масою понад 3,5 т — 1,0 мм, автобусів — 2,0 мм, мотоциклів і мопедів — 0,8 мм, шини мають місцеві пошкодження (порізи, розриви тощо), що оголюють корд, а також розшарування каркаса, відшарування протектора і боковини, шини за розміром або допустимим навантаженням не відповідають моделі транспортного засобу. На нашу думку, це законодавчо встановлені випадки обов’язкової заміни автошин, що мають технічні несправності, причому не важливо, чи пройдено норматив. Це може бути додатковим аргументом для визнання валових витрат платника, про що зазначимо далі.
Норми та тимчасові норми, затверджені Наказом №489, — це документи, що регламентують середній ресурс акумуляторних батарей (далі — АБ), які використовують у складі колісних транспортних засобів (п. 3.9 Наказу №489). Досягнення наробітку середнього ресурсу АБ установленої норми — це обов’язкова, але недостатня умова для списання АБ. Вирішальною підставою для списання АБ є ознаки її граничного стану. Якщо ж виявлять виробничі або експлуатаційні дефекти, АБ, яка не підлягає ремонту чи ремонт якої економічно недоцільний, списується на підставі акта незалежно від відповідності фактичного ресурсу нормам (п. 3.12, 3.13 Наказу №489).
Окрім зазначених вище документів, є ще наказ Мінтрансу від 08.12.97 р. №420 «Норми експлуатаційного пробігу автомобільних шин», у преамбулі якого сказано, що ці норми призначені для планування, визначення рівнів тарифів та раціональних витрат матеріальних ресурсів тощо. Норми є обов’язковими для використання автотранспортними підприємствами незалежно від форм власності та відомчої підпорядкованості. Тому суб’єкту господарювання, який не є автотранспортним підприємством, на балансі якого є автомобіль, застосовувати норми цього документа не є обов’язковим. Крім того, документ застарів, і сучасних моделей автошин у ньому можна не знайти (міститься невеликий перелік груп, типів автотра нспорту, що не відповідає сучасності, та визначено норми лише автошин вітчизняного та держав СНД виробництва).
Заміна автомобільних шин — ТО чи ремонт?
З’ясувати, чим є заміна автошин — технічним обслуговуванням чи ремонтом, — дуже важливо для відображення витрат у податковому обліку. Адже витрати, пов’язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, до яких належить і ТО, відносять до складу ВВ на підставі пп. 5.2.1 Закону про прибуток і в цій ситуації — з урахуванням п 5.9 зазначеного закону. А ось суми, витрачені на проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів, за нормами пп. 8.1.2 Закону амортизуються.
Щоправда, якщо ліміт дозволяє, платник податку має право віднести до ВВ будь-які витрати, пов’язані з поліпшенням основних фондів, у сумі, що не перевищує 10% сукупної балансової вартості всіх груп ОФ станом на початок такого звітного періоду (на початок звітного року). Ви трати, що перевищують зазначену суму, розподіляються на поліпшення основних фондів групи 2 (див. пп. 8.7.1 Закону про прибуток). Тому при придбанні шин і АБ, перш ніж віднести їх вартість до ВВ, платник податку повинен чітко з’ясувати для себе, чи будуть вони використані у ремонті, вартість якого буде амортизуватися, чи ні.
Придбані шини та АБ відносять до запасів. За нормами п. 5.9 платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості таких запасів, але тільки тих, які включаються до складу ВВ.
У п. 3.19 Положення №102 сказано, що заміна на транспортному засобі шин та акумуляторних батарей не належить до реконструкції, модернізації, технічного переозброєння та інших видів поліпшення, відповідно це технічне обслуговування (далі — ТО).
У додатках А (Примірний перелік операцій ТО-1), Б (Примірний перелік операцій ТО-2) та В (Примірний перелік операцій сезонного технічного обслуговування) до Положення №102 ск азано, що це орієнтовні переліки. Але позиція ДПАУ дещо інша: «Якщо цими переліками не передбачено будь-якої операції, то вона не належить до технічного обслуговування автомобіля й розглядається як поточний ремонт» (див. «Вісник податкової служби» №14/2006). Тож рекомендуємо керівникові підприємства видати наказ на основі Положення №102, до якого включити перелік робіт з технічного обслуговування.
На думку податкових органів, до технічного обслуговування належить лише заміна автомобільних шин відповідно до норм експлуатаційного пробігу. У листі ДПА м. Києва від 28.02.2006 р. №124/10/31-106 наголошується: «Витрати, пов’язані зі заміною на ДТЗ шин, термін використання яких закінчився відповідно до норм експлуатаційного пробігу, включаються, згідно з пп. 5.2.1 <...> до складу валових витрат за умови експлуатації ДТЗ у господарській діяльності <...> .
Заміна автомобільних шин, що стали непридатними для експлуатації та пробіг яких не ві дповідає нормам наказу №420, відноситься не до технічного обслуговування, а до поліпшення (ремонту) основних фондів».
На наш погляд, норми наказів №488, №489 та №420 не регулюють правила ведення податкового обліку. У давньому листі від 08.06.99 р. №4576/5/15-1116 податкова висловилася, що витрати, пов’язані із заміною автошин, які стали непридатними для подальшої експлуатації та не підлягають ремонту, включаються до складу ВВ, без уточнення норм пробігу.
Списання автошин та акумуляторів
Списання автошин та акумуляторів у бухгалтерському обліку відбувається тоді, коли їх не можна використовувати за призначенням. До цього моменту активи значаться на субрахунку рахунка 207, як ми вже говорили. А ось щодо податкового обліку списання маємо два варіанти, кожен з яких використовується на практиці.
Автошини та АБ, разом з рештою ТМЦ, що є на складах, беруть участь у перерахунку за п. 5.9 Закону про прибуток (у частині, яка відноситься до В В). Постає запитання: коли виникають ВВ — у момент передачі шин та АБ в експлуатацію чи коли буде пройдено норматив і чи взагалі впливає нормативний пробіг на виникнення ВВ?
На думку автора, якщо в Законі про прибуток немає посилання на нормативний пробіг, то й ніщо не перешкоджає шини та акумулятори, які передаються в експлуатацію — встановлюються на автомобіль, виключити з такого перерахунку (у гр. 5 додатка К1/1 таблиці 1 не відображаються), відповідно збільшити ВВ звітного періоду. З погляду податкового обліку автошини й АБ краще скоріше «списати» — виключити з перерахунку за п. 5.9. Під час придбання шини та АБ потрапляють на склад, а під час введення в експлуатацію — встановлення на авто — у податковому обліку вони вже не перебувають на складі, у незавершеному виробництві або у готовій продукції, тож балансова вартість запасів зменшується. А ось у бухгалтерському обліку такі запаси відображають на балансі й обліковують в аналітичному обліку на субрахунку 207.2 «Шини в обороті». У такій ситуації просто немає зв’язку з бухгалтерським обліком.
Додатковим аргументом на підтримання такої позиції може бути погляд ДПАУ, викладений у листі від 07.09.2006 р. «Iнформаційні матеріали» у розділі «Відповіді на запитання платників податку щодо податкового обліку та порядку нарахування амортизації»: «Вартість оприбуткованих, але не введених в експлуатацію матеріальних цінностей, підлягає обліку, передбаченому п. 5.9 ст. 5 Закону №334/94-ВР. Після передачі таких матеріальних цінностей зі складу в експлуатацію на їх вартість зменшується балансова вартість запасів на кінець звітного періоду.
Наприклад, <...> шліфувальну машину отримано і оприбутковано на складі.
Оскільки на кінець кварталу шліфувальна машина залишалася на складі, то в таблиці 1 додатка К1/1 до рядків 01.2, 01.5, 04.2, 04.10 та 07 декларації з податку на прибуток підприємства за три квартали слід відобразити збільшення балансової вартості запасів на кінець звітного періоду (три квартали) та включити до приросту.
<...> Шліфувальну машину передано зі складу до цеху та введено в експлуатацію. При цьому її вартість в таблиці 1 додатка К1/1 до рядків 01.2, 01.5, 04.2, 04.10 та 07 декларації з податку на прибуток підприємства слід відобразити у зменшення балансової вартості запасів на кінець звітного періоду (календарний рік) та відповідно включити до убутку».
Але, на погляд ДПАУ, шини списують лише після проходження норми пробігу. Як було зазначено вище, податковий орган вважає, що тільки автошини, термін експлуатації яких закінчився відповідно до норм експлуатаційного пробігу, дають право на визнання ВВ. Заміну автомобільних шин, що стали непридатними для експлуатації та пробіг яких не відповідає нормам, відносять не до технічного обслуговування, а до поліпшення (ремонту) основних фондів.
Пам’ятайте: Положення №102 не містить такого розрізнення, тож з аміна автошин — це завжди ТО. У бухгалтерському обліку витрати на ТО списують у момент їх понесення, у податковому обліку за нормами п. 5.9 Закону про прибуток ВВ виникають у звітному періоді, коли автошини встановлюють на автомобіль.
Платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості запасів, витрати на які включаються до складу ВВ (за винятком отриманих безкоштовно). I в разі якщо балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того самого звітного періоду, різниця включається до складу ВВ у такому звітному періоді.
Тож у момент встановлення шини на автомобіль ніщо, на погляд автора, не перешкоджає підприємству зняти її вартість із залишку балансової вартості запасів для перерахунку згідно з п. 5.9 Закону про прибуток та відповідно збільшити свої валові витрати. Між іншим, варіант сміливий і може викликати запитання під час перевірки з боку податкових органів. Ад же податківці наголошують саме на терміні використання, який закінчився відповідно до норм експлуатаційного пробігу .
Є і більш обережний підхід, який полягає у тому, що вартість шини може брати участь у перерахунку за п. 5.9 лише у момент її списання при зношенні.
А якщо діяти за рекомендаціями податківців: заміна автомобільних шин, які стали непридатними для експлуатації та пробіг яких не відповідає нормам, відноситься не до ТО, а до ремонту? Це може бути вигідно тим платникам податку, які мають невикористаний «ремонтний ліміт 10%». Вартість шин, що списуються не за нормативами, які потрапили до «ремонтного ліміту», все-таки буде віднесено до ВВ за нормами пп. 8.7.1 Закону про прибуток і відображається у р. 04.10 декларації про прибуток та таблиці 3 додатка К1/1. А ось якщо «ремонтний ліміт» вичерпано, то їхня вартість буде розподілятися у складі ремонтних витрат і збільшувати вартість групи 2 ОФ.
Сезонна заміна автошин
Відпуск авт ошин зі складу має бути оформлено внутрішньою накладною з додаванням картки обліку пробігу (наробітку) пневматичної шини. Як обліковувати автошини при сезонній заміні?
Усе залежить від того, як обліковуються шини. Якщо при встановленні на авто з вартості запасів на складі шини не виключалися, то повернення на склад замінюваних шин податкові наслідки не спричинить.
А ось якщо шини було вилучено із залишків запасів на складі у податковому обліку в момент введення в експлуатацію — встановлення на авто, тут виникає низка запитань. Зокрема, чи потрібно їх обліковувати знову у складі запасів, чи беруть автошини участь у перерахунку за п. 5.9 Закону про прибуток?
Коригування ВВ при тимчасовому поверненні автошин на склад Законом про прибуток не передбачено. Суть перерахунку за п. 5.9 полягає у тому, щоб скоригувати суму понесених ВВ. Така сума зменшує оподатковуваний прибуток платника, але не на дату оплати (отримання автошин), а на момент передання в експлуатацію. Тому, на нашу думку, тимчасове повернення на склад шин не потребує участі у перерахунку за п. 5.9 Закону про прибуток, адже платник жодних витрат не несе. Таку вартість уже було вилучено з балансової вартості запасів у момент введення шин в експлуатацію. Але відобразити таке повернення у картці обліку треба обов’язково. Крім того, у бухобліку такі запаси будуть відображатися на субрахунку 207.1 «Шини на складі».
При цьому шини у межах норм експлуатації не є пов’язаними з певним автомобілем — вони бувають зимовими та літніми і можуть ще абсолютно придатними зніматися з автомобіля, повертатися на склад, переходити з автомобіля на автомобіль. Усе це потребує чіткого обліку та ретельного контролю за їх використанням щодо дільниць підприємства, автомобілів та матеріально відповідальних осіб.
Отже, з погляду податкового обліку шини краще скоріше «списати» з рахунків синтетичного обліку запасів, а з погляду контролю за їх використанням — навпаки. Звичайно, можна враховувати шини, встановлені на автомобіль, лише в аналітичному обліку, але тоді їх легше «загубити» під час інвентаризації та складніше контролювати процес їх експлуатації.
Вихід — запровадити в обліку два субрахунки другого порядку рахунка 207 «Шини на складі» та «Шини в обороті», відповідно з участю субрахунка «Шини на складі» у перерахунку за п. 5.9 Закону про прибуток у таблиці 1 додатка К1/1 до декларації з податку на прибуток, а субрахунка «Шини в обороті» — ні.
Таблиця
Відображення операції зі списання шин в обліку
№ з/п
Зміст господарської операції
Бухгалтерський облік
Сума, грн
Податковий облік



Д-т
К-т

ВД
ВВ

1.
Здійснено передоплату
377
311
1720,00

1433,33

2.
Відображено ПК з ПДВ
641/ПДВ
644
286,67



3.
Оприбутковано на склад автошини
207.1 «Шини на складі»
631
1433,33





644
631
286,67



4.
Зарахування заборгованості
631
377
1720,00



Варіант 1. Спис ання автошин при їх встановленні на авто

1.
Шини встановлено на автомобіль
207.2 «Шини в експлуатації»
207.1 «Шини на складі»
1433,33

п. 5.9*

2.
Комплект літніх шин, ще придатний для експлуатації, знято з автомобіля і повернено на склад
207.1 «Шини на складі»
207.2 «Шини в експлуатації»
2000,00



Варіант 2. Списання автошин при їх зношенні

1. < /CENTER>
Передано для встановлення (заміни)
207.2 «Шини в експлуатації»
207.1 «Шини на складі»
1433,33



2.
Повернуто на склад комплект літніх шин
207.1 «Шини на складі»
207.2 «Шини в експлуатації»
2000,00



3.
Комплект літніх шин пройшов норматив. Складено акт про списання за формою картки обліку пробігу
23, 91, 92, 93
207.1 «Шини на складі»
2000,00

п. 5.9*

* Зменшується балансова вартість запасів на кінець періоду в таблиці 1 додатка К1/1 до декларації з податку на прибуток.

Приклад Підприємство — платник податку на прибуток придбало комплект зимових автошин. На початку зимового сезону здійснено заміну авто-шин.
Cьогодні є дві думки щодо списання автошин в податковому обліку: при встановленні їх на автомобіль або коли автошини повністю зношені за встановленими нормативами. Відобразимо їх обидва.
Нормативна база
Правила дорожнього руху — Правила дорожнього руху, затверджені постановою КМУ від 10.10.2001 р. №1306.
П(С)БО 7 «Основні засоби» — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджене наказом Мінфін у від 27.04.2000 р. №92.
П(С)БО 9 «Запаси» — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затверджене наказом Мінфіну від 20.10.99 р. №246.
Положення №102 — Положення про технічне обслуговування та ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затверджене наказом Мінтрансу від 30.03.98 р. №102.
Iнструкція №291 — Iнструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Мінфіну від 30.11.99 р. №291.
Наказ №488 — Наказ Мінтрансу від 20.05.2006 р. №488 «Експлуатаційні норми середнього ресурсу пневматичних шин колісних транспортних засобів і спеціальних машин, виконаних на колісних шасі».
Наказ №489 — Наказ Мінтрансу від 20.05.2006 р. №489 «Про затвердження Експлуатаційних норм середнь ого ресурсу акумуляторних свинцевих стартерних батарей колісних транспортних засобів і спеціальних машин, виконаних на колісних шасі».
Автоперевезення: бухоблік та відповідальність
Автотранспортній темі "Дебет-Кредит" присвятив чимало публікацій 1 . Але вона надто широка, щоб її можна було охопити повністю навіть циклом матеріалів. Тож сьогодні розглянемо лише два питання: бухгалтерський облік в автоперевізника та його відповідальність за втрату, нестачу, псування й пошкодження прийнятих для перевезення вантажу та багажу.
Бухгалтерський облік автоперевезень
Підприємства, які займаються автоперевезеннями вантажів, а також надають транспортні, експедиційні послуги, вантажно-розвантажувальні та інші роботи, безпосередньо пов’язані з автоперевезеннями, відображають свої доходи на рахунку 703 "Дохід від реалізації робіт та послуг", а собівартість автотранспортних послуг - на рахунку 903 "Собівартість реалізованих робіт та послуг".
Розгляньмо порядок відображення в бухгалтерському та податковому обліку автоперевезень вантажів на умовному числовому прикладі.
Приклад 1. Підприємство "А" придбало у підприємства "В" товар на суму 12000,00 грн, у т. ч. ПДВ - 2000,00 грн. Вантаж перевозило підприємство "В". Вартість послуг з перевезення - 600,00 грн, у т. ч. ПДВ - 100,00 грн.
Транспортні послуги покупець товару сплатив після його отриман ня.
Оплата праці водія за перевезення вантажу - 50,00 грн.
Відрахування до соціальних фондів - 18,50 грн.
Вартість бензину - 30,00 грн.
Амортизація - 10,00 грн.
Для обліку витрат автотранспортне підприємство використовує клас 9 рахунків. Бухгалтерський та податковий облік за операціями прикладу показано в таблиці 1.
Таблиця 1
№ з/п
Зміст господарських операцій
Бухгалтерський облік
Сума, грн
Податковий облік



Д -т
К-т

ВД
ВВ

1.
Здійснено транспортування вантажу замовникові
361
703
600,00
500,00
 

2.
Відображено суму податкового зобов’язання з ПДВ
703
641
100,00
 
 

3.
Отримано оплату від замовника за надання транспортних послуг
311
361
600,00
 
 

4.
Нараховано заробітну плату водію
23
661
50,00
 
 

5.
Нараховано внески до Пенсійного фонду та до фондів соціального страхування
23
651, 652
18,50
 
 

6.
Нараховано зношення
23
13
10,00
 
 

7.
Списано вартість бензину
23
203
30,00
 
 

8.
Відображено собівартість послуг з перевезення вантажу
903
23
108,50
 
 

9.
Списано суму отриманого доходу на фінансовий результат
703
791
500,00
 
 

10.
Списано собівартість наданих послуг на фінансовий результат
791
903
108,50
 
 

Відповідальність автотранспортного підприємства
Умовами договору може бути визначена відповідальність обох сторін. Однак нас цікавить відповідальність саме перевізника.
Перевізникам при виконанні договорів перевезення вантажу слід звернути увагу на ст. 363 Цивільного кодексу України, якою передбачена відповідальність за невиконання умов договору. Згідно зі статтею 13 Закону "Про транспорт" 2 , підприємства транспорту відповідають за втрату, нестачу, псування і пошкодження прийнятих для перевезення вантажу та багажу у розмірі фактичної шкоди, якщо вони не доведуть, що втрата, нестача, псування або пошкоджен ня сталися не з їх вини.
2 2 Закон України від 10.11.94 р. №232/94-ВР "Про транспорт".
Якщо автоперевізник не виконав умови договору, замовник виставляє йому претензію, яку він повинен задовольнити. Як автоперевізнику слід відображати задоволення цієї претензії в податковому та бухгалтерському обліку?
На нашу думку, сума сплаченої претензії не включається до складу валових витрат підприємства-перевізника. Пов’язано це з тим, що фактично саме підприємство витрат на задоволення претензії не понесе. Воно стягне цю суму з особи, винної у псуванні товару, який перевозився.
Відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій із задоволення прет ензій підприємством-перевізником розглянемо на умовному прикладі.
Приклад 2. Підприємство-перевізник перевозило товар замовнику. Під час перевезення частина товару зіпсована з вини водія. Замовник виставив претензію перевізнику на суму 200,00 грн. Перевізник задовольнив претензію. Сума, відшкодована замовнику, стягнута з матеріально відповідальної особи. Кореспонденції рахунків за операціями прикладу 2 наведено в таблиці 2.
Таблиця 2
№ з/п
Зміст господарських операцій
Бухгалтерський облік
Сума, грн



Д-т
К-т


1.
Задоволено претензію, виставлену перевізникові вантажу
374
311
200,00

2.
Віднесено суму задоволеної претензії на витрати підприємства
949
374
200,00

3.
Віднесено суму задоволеної претензії на особу, винну у псуванні товару
375
716
200,00

4.
Внесена до каси винною особою сума збитку, завданого підприємству
301
375
200,00

5.
Наприкінці звітного періоду списана сума понесених підприємством витрат та отриманих доходів на фінансовий результат
791716
949791
200,00200,00

За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу або багажу автомобільним транспортом, перевізник (автотранспортна організація) відповідає:
1) у разі втрати або нестачі вантажу і багажу - в розмірі вартості вантажу і багажу, я кий втрачено або якого не вистачає;
2) у разі пошкодження вантажу або багажу - у розмірі суми, на яку зменшилась його вартість;
3) у разі втрати вантажу або багажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності вантажу або багажу, якщо не буде доведено, що вона нижча дійсної його вартості.
Стаття 363 Цивільного кодексу України
Автопослуги: облік і оподаткування
Облік палива і ПММ
Придбання ПММ
Паливо і мастильні матеріали є специфічною статтею витрат при експлуатації автомобільного транспорту. "Не помажеш - не поїдеш" - не приказка, а виробнича необхідність для автотранспортних підприємств. Витрати на придбання палива, а також інших паливно-мастильних матеріалів (ПММ) займають найбільшу питому вагу в загаль ній сумі витрат на автомобільні перевезення.
Облік палива і ПММ
Придбання ПММ
Придбання ПММ може здійснюватися шляхом:
1) безготівкового розрахунку:
а) перерахування суми передоплати з рахунку автотранспортного підприємства (далі - АТП) на рахунок роздрібного продавця - визначеної автозаправочної станції (АЗС):
без придбання талонів;
з придбанням талонів;
б) використання електронних карток:
в) купівлі палива в оптових постачальників при наявності власних чи орендованих ємкостей і устаткування для його збереження і заправлення автомобілів.
2) розрахунку готівкою:
а) купівлі палива водієм АТП у дорозі на різних АЗС за рахунок виданих йому під звіт коштів;
б) купівлі палива (як правило, оптової) підзвітною особою підприємства за наявності власних чи орендованих ємкостей і устаткування для його збереження і заправлення автомобілів.
1.1 . Первинний облік
Розглянемо документальне оформлення придбань у зазначених вище випадках.
1) Безготівковий розрахунок. Підставою для придбання палива в постачальника таким шляхом є договір, укладений між АТП і АЗС чи оптовим постачальником, винятком є використання електронних карток при розрахунках. На сьогодні передбачений типовий договір за формою № 23-нп (додаток 23 до Інструкції № 81).
У цьому випадку можливі два варіанти купівлі нафтопродуктів на АЗС: без придбання талонів і з придбанням талонів.
Без використання талонів. Якщо автопідприємство отримує ПММ по безготівковому розрахунку і не використовує при цьому талони, то воно зобов’язане використовувати відомість на одиничний відпуск нафтопродуктів за формою № 24-нп (див. наступну сторінку). Дана відомість призначена для обліку на одноразовий відпуск однорідних ПММ. Заповнення відомості за ф. № 24-нп здійснюється в декілька етапів.
Так, першим етапом є первинне заповнення відомості на АТП у момент укладення договору (чи протягом декількох днів після його укладення) - а саме проставляння штампа на даних відомостей (дивися зразок), після чого вони передаються на АЗС. Кількість даних відомостей не обмежена, виходячи з цього, вона може бути визначена сторонами, які домовляються на їхній розсуд. У більшості випадків, при визначенні кількості відомостей, використовуються дані про середню кількість заправлень автомобіля за місяць і кількість самих автомобілів.
Другим етапом є вторинне заповнення (але вже на АЗС) усіх граф відомості, які залишилися. При цьому відомість заповнюється в двох екземплярах. Оператор АЗС, при відпуску ПММ по відомості, зобов’язаний поставити штамп про кількість відпущеного палива також і в шляховий лист водія. При цьому необхідно пам’ятати, що відомість може заповнюватись на кілька автомобілів, але тільки за умови, що вони прибули на АЗС одночасно. Наприкінці місяця АЗС зобов’язана передати другий екземпляр відомостей на АТП. Крім того, наприкінці звітного періоду бухгалтерією АЗС виписується видаткова накладна на загальну вартість виданого палива за місяць із вказанням найменувань, кількості і вартості по марках ПММ.
Дані зазначеної відомості бухгалтерія АТП використовує для відображення надходження ПММ у баки транспортних засобів (приклад форми № 24-нп див. нижче).
ОАО АТП - 15927Договір №25 от 08.04.2003 г.АЗС - 159


Типова форма № 24-нп Код за ДКУД

(підприємство, організація) Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ
ВІДОМІСТЬ
на один відпуск ___________дизельне паливо_________(найменування та марка нафтопродукту)зміна з 10.00 год. "18" квітня 200 3 р. до 18.00 год. "18" квітня 200 3 р.матеріально відповідальна особа _______Мусієнко Олександр Андрійович____(прізвище, ім’я по батькові)
№ п/п
Гараж-ний номер
Держав-ний номер автомобіля
Номер шляхо-вого листа
Прізвище, ім’я, по батькові водія
Табельний номер
Кількість відпущеного нафто-продукту, літрів (писати словами)
Підпис водія

1
2
3
4
5
6
7
8

1
456
45223 КА
005318
Гордієнко С. Н.
012345
Двадцять літрів
Гордієнко

2
654
35596 КА
005345
Золотин І.Н.
321650
Сорок літрів
Золотин

Шістдесят літрів___________________Мусієнко______________ Усього відпущено (підпис та штамп змінного оператора АЗС)
При заправленні по талонах, підприємство-покупець закуповує визначену кількість талонів в АЗС. Потім ці талони видають водіям. Згідно п. 4.1.7.27 Інструкції № 81 використовувати талони як засіб платежу на АЗС за паливо заборонено. Але, якщо а налізувати дану ситуацію, то талони і не є засобом платежу, вони надають тільки право на одержання ПММ на визначеній АЗС, у визначеному обсязі, оскільки оплата за дані ПММ уже була здійснена (передоплата).
Для обліку талонів Інструкцією № 81 не передбачено окремого документа. Виходячи з цього, на наш погляд, необхідно, щоб на АЗС заповнювали два документи (про що необхідно додатково вказати в договорі): відомість за формою № 24-нп і спеціальну відомість, у якій би вказувався облік талонів.
Відомість по обліку талонів також повинна вестися на АЗС у двох екземплярах у (розрізі АТП), один із яких повинен бути переданий у бухгалтерію АТП для звірки даних про видачу талонів (приклад відомості № 25).
Зразок відомості по обліку талонів і ПММ, виданих по них на АЗС
АЗС - 159назва підприємства
Відомість №25на відпуск нафтопродуктів згідно талонівза 25 .04.03 г.
Марка, авто+мобіля
№ шляхо+вого листа
ПІБ водія
Відпущено бензину
Відпущено Д/Т
Підпис водія про одер-жання ПММ
Підпис опера-тора АЗС, про видачу ПММ




Тало-ни № з_ по _
Кіль-кість (л)
Талони № з_ по _
Кіль-кість (л)



ЛАЗ 4109
005318
Гордієнко С.Н.
-
-
1900 - 1901
20
Гордієнко
Мусієнко

ЛАЗ 4109
005345
Золотин И.Н.
-
-
1902 - 1921
200
Золотин
Мусієнко

ПАЗ 01903
005655
Грицай В.А.
430 - 437
160
-
-
Грицай
Гаврош

По даній відомості видано: бензин А-76 -160 (сто шістдесят) літрівДизпаливо - 240 (двісті сорок) літрів
Підпис начальника АЗС

На АТП можуть вести аналогічну чи іншу відомість по обліку виданих талонів. Ми пропонуємо наступну форму:
Зразок відомості по обліку талонів на АТП
ВАТ АТП -15927назва підприємства
Відомість №2158по обліку виданих талонів за квітень 2003 г.
Матеріально відповідальна особа за збереження і видачу талонів Маркисян О.А.
№ п/п
Дата видачі
ПІБ водія
Марка автомобіля
Кількість ПММ, згідно талонів
Талони №
Підпис МВО, про видачу талона
Підпис, водія, про одер-жання талона






На бензин: з _по_
На диз-пальне: з _по_



……
 
 
 
 
 
 
 
 

1
25.04.03
Гордієнко С.Н.
ЛАЗ 4109
20
-
1900
1901
Маркисян
Гордієнко

2
25.04.03
Золотин И.Н.
ЛАЗ 4109
580
-
1902
1930
Маркисян
Золотин

3
25.04.03
Грицай В.А.
ПАЗ 01903
160
430
437
-
Маркисян
Грицай

…….
 
 
 
 
 
 
 
 

Дані відомості (форма № 24-нп і відомість по обліку виданих талонів) менеджери АТП використовують для зустрічного контролю за кількістю палива, отриманого від постачальника за місяць. При цьому порівнюють окремо в акті підсумки про видачу ПММ у літрах з підсумковою товарною накладною за місяць, отриманою від постачальн ика. Причинами розбіжностей можуть бути: невірно виведений залишок палива в баках транспортних засобів на кінець місяця в обліку АТП (погрішності при вимірі залишків), втрата талонів водіями чи використання їхній не за призначенням (присвоєння), загальна занедбаність в обліку ПММ.
Використання електронних карток. АТП може при покупці ПММ використовувати електронні картки (дебетові і чи кредитові). У даному випадку для:
1. АЗС - необхідно вести спеціальну відомість за формою № 25-нп. Оскільки дана відомість ведеться тільки АЗС і не має ніякого відношення до АТП, порядок її заповнення ми розглядати не будемо.
2. АТП - необхідно вести спеціальну відомість по обліку виданих електронних карток. Оскільки форми даної відомості не передбачено, ми пропонуємо наступний її вид.
Дані відомості по обліку електронних карток також використовуються для звірки по витраченим коштам з даними, вказаними у виписках банка по картрахунку. Виходячи з даних відомості , бухгалтерія, або матеріально - відповідальна особа, повинна зробити виборку використаних коштів по кожному з водіїв і по кожній з карток. Дані зазначеної відомості бухгалтерія АТП використовує для відображення надходження ПММ у баки транспортних засобів. Відомість в залежності від потреб АТП може вестися по виду робіт, по гаражам, водіям і т. д.
Придбання ПММ в оптових постачальників. Основною особливістю обліку придбання в цьому випадку є те, що паливо, яке надходить по товарних накладних постачальника, виражається у вагових одиницях. Як правило, у тонах. Оскільки облік відпуск палива в АТП ведеться в літрах (об’ємний показник), виникає необхідність перерахування приходу в літри. Для цього використовують спеціальні коефіцієнти перерахування (про них ми будемо говорити в наступних публікаціях при розгляді обліку палива на підприємстві).
При даному варіанті заправки ПММ ведеться на власних АЗС чи роздавальних колонках АТП. Заправник чи інша матеріальн о відповідальна особа веде або аналогічну відомість ф. № 24-нп (розглянута на попередній сторінці), або лімітно-забірні картки. У будь-якому випадку використовується накопичувальний первинний документ, у якому при кожному заправленні фіксують кількість виданого палива на автомобіль (автобус). При цьому керівник або головний інженер АТП затверджує ліміт відпуску бензину (дизтоплива) на кожен автомобіль (автобус) на день (місяць). Тобто одиницею обліку на цій ділянці є транспортний засіб, а не водій. Якщо водій на транспортному засобі не міняється, кількість відпущеного палива прямо ідентифікуєтся з прізвищем закріпленого водія. При замінах водіїв або роботі позмінно виникає необхідність розподілу отриманого палива окремо по кожному з водіїв. Це стає необхідним у випадках перевитрати ліміту пального або економії його, оскільки нарахування премій чи утримання з зарплати проводиться строго індивідуально для кожного з водіїв. Вибір варіанту обліку залежить від системи контролю за витратами палива і наявності затвердженої системи заохочення за економію і покарання за перевитрату.
По закінченні місяця або всякий раз при надходженні товарної накладної, бухгалтерія повинна одержати від постачальника податкову накладну. Остання є підставою для відображення податкового кредиту на суму отриманих ПММ.
2) Розрахунок готівкою. Покупка ПММ водіями. Первинними документами обліку ПММ, придбаних водіями за готівку, є чеки РРО продавця (АЗС) і авансовий звіт водія.
Водій протягом трьох робочих днів 1 чи наприкінці робочого дня (або вранці наступного робочого дня) зобов’язаний надати авансовий звіт про використання отриманих у касі сум і повернути невикористаний залишок готівки (пп. 2.15 Положення № 72). Зважаючи на те, що у великих АТП кількість "підзвітників-водіїв" значна - до декількох десятків, то кількість авансових звітів за місяць, що підлягають бухгалтерській обробці, досягає кількох сотень .
1 У даному випадку, мається на увазі те, що при відрядженні працівник повинен відзвітуватися на протязі трьох днів після повернення, у випадку якщо водію видали гроші на покупку палива в процесі роботи протягом дня, то він повинен відзвітуватися наприкінці рабочого дня чи вранці наступного робочого дня.
При перевірці авансових звітів водіїв необхідно перевірити наявність і дійсність доданих документів, що підтверджують придбання ПММ і зв’язок із завданням водію:
касовий чек (один чи декілька)
податкові накладні (якщо сума в чеку перевищує 20 грн.) (пп. 7.2.6 Закону про ПДВ).
товарні накладні на перевезений вантаж (при вантажних перевезеннях) чи шляховий лист (легковий автомобіль, автобус).
При цьому звертають увагу - чи не відхилявся водій від маршруту руху, зазначеного в шляховому листі. Це видно по адресах АЗС, що вказ ані в чеках РРО. Особливо актуально це при міжміських (міжнародних) перевезеннях. Такий контроль повинен здійснювати не бухгалтер, а керівник подрозділу АТП або керівник АТП. Їхні підписи на авансовому звіті водія є підставою для прийняття його бухгалтером до проводки. При наявності вищезазначених документів, оформлених "належним чином", бухгалтер має право відобразити витрати на придбання палива у валових витратах (податковий облік) і оприбуткувати його на рахунку 20 (бухгалтерський облік). Правильно оформлена податкова накладна, дані якої підтверджуються чеками на придбання, надають право відобразити купівлю в книзі придбань товарів (робіт, послуг), тобто одержати право на податковий кредит по ПДВ.
Покупка підзвітною особою. При використанні даного варіанта придбання ПММ, бухгалтеру необхідно пам’ятати, що він здійснюється у такому ж порядку, що і придбання ПММ водіями. Тому:
1. Вимоги до касових і авансових документів ті ж самі, що і при придбанні в одіями за готівку.
2. ПММ від підзвітної особи оприбутковується комірником і надалі видається водіям. Документальне оформлення видачі ПММ аналогічне видачі ПММ, куплених в оптових постачальників (дивися вище).
Зразок відомості по обліку електронних карток на АТП
ВАТ АТП -15927назва підприємства
Відомість №2161по обліку виданих електронних карток за квітень2003 г.
Матеріально відповідальна особа за збереження і видачу електронних карток Маркисян О.А.
№ п/п
Дата і час видачі картки
ПІБ водія
Вид картки і її номер
Зали-шок коштів на картці 2 , грн.
Підпис МВО, про видачу картки
Підпис, водія, про одер-жання картки
Витра-чено коштів, грн. згідно під-тверд-жуваль-них доку-ментів
Дата і час повер-нення картки
Підпис МВО, про одер-жання картки
Підпис, водія, про повер-нення картки

1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11

1
25.04.0310.00
Опана-сенко С.Н.
Дебетова № 159456 7538528651
480,00
Маркисян
Опана-сенко
240,00
25.04.03 12.30
Маркисян
Опана-сенко

2
25.04.03 13.00
Забор-ний И.Н.
Дебетова № 159456 7538528651 < /FONT>
240,00
Маркисян
Забор-ний
240,00
26.04.03 18.00
Маркисян
Забор-ний

3
25.04.03 14.00
Гонтар В.А.
Кредитова № 448552 7585228442
160,00
Маркисян
Гонтар
120,00
26.04.03 18.00
Маркисян
Гонтар


 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2 У даному випадку, сума проставляється згідно даних виписок банку про рух коштів по картрахунку, чи згідно даних первинних документів (чеків), якщо картка видавалася протягом дня декільком водіям.
Нормативна база
1. Інструкція № 81 - "Інструкція про порядок прийняття, транспортування, збереження, відпуску й обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України", затверджена наказом Держнафтогазпрому, Міністерства економіки, Міністерства транспорту, Держстандарту, Держкомстату України, від 02.04.1998 р. № 81/38/101/235/122.
2. Положення № 72 - "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління НБУ від 19.02.2001 р. № 72.
3. Закон про ПДВ - Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р.№ 400/97-ВР.
Автопослуги: облік і оподатковування
Види автотранспортних послуг, організація і ліцензування автоперевезень
Види автотранспортних послуг
Організація автоперевезень
Даним матеріалом ми розпочинаємо цикл статей, у яких будуть розглянуті питання обліку щодо діяльності автотраспорту як спеціалізованих автопідприємств (АТП), так і інших підприємств, які мають автотранспорт і здійснюють послуги як для власних виробничих підрозділів, так і для сторонніх підприємств. У сьогоднішній публікації ви прочитаєте про види автотранспортних послуг, організацію автоперевезень, структуру автопарків, про договори на перевезення.
1. Види автотранспортних послуг, організація і ліцензування автоперевезень
1.1 Види автотранспортних послуг
Основним законом, який визначає види й організацію автоперевезень, є Закон № 2344. Згідно із ним автотранспортні послуги поділяються на:
пасажирські;
вантажні;
вантажно-пасажирські.
Послуги пасажирського автомобільного транспорту загального користування поділяються на автобусні і таксі.
Автобусні перевезення - це переміщення людей і багажу за допомогою автомобільного транспортного засобу, у якому кількість посадкових місць більше дев’яти (враховуючи місце водія).
Маршрутні таксіздійснюють перевезення пасажирів з обов’язковим наданням їм місць для сидіння і з висадкою і посадкою пасажирів за їхньою вимогою. Незважаючи на те, що в назві присутнє слово "таксі", п еревезення пасажирів маршрутними таксі відносяться до автобусних перевезень. Визначальним фактором у даному випадку є кількість місць для сидіння (дев’ять і більше) і те, що перевезення здійснюються за заздалегідь наміченими маршрутами і не в індивідуальному порядку.
Автобусні перевезення пасажирів здійснюються у двох режимах:
1. Звичайному - рух за маршрутом здійснюється з усіма зупинками, передбаченими розкладом;
2. Експрес - рух за маршрутом здійснюється зі скороченням кількості зупинок і часу перевезення.
Перевезення таксі - це перевезення пасажирів і їхнього багажу в індивідуальному порядку на легковому автомобілі, число місць для сидіння в якому менше дев’яти.
Вантажні перевезення автомобільним транспортом спеціального призначення здійснюються перевізниками за замовленням власників вантажу чи уповноважених ними осіб.
Вантажно-пасажирські перевезення  - це перевезення пасажирів з вантажем вантажно-пасажирськими автомобілями.
За місцем надання автопослуги можна розділити на:
внутрішні;
міжнародні.
Внутрішні перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування поділяються на:
міські - за маршрутами у межах території населеного пункту;
приміські - за маршрутами довжиною до 50 кілометрів, не залежно від адміністративно-територіального поділу маршрутів;
міжміські (усередині області і міжобласні) - маршрути, довжина яких перевищує 50 кілометрів.
Необхідно виділити перевезення, які здійснюються на замовлення, і туристичні.
Перевезення на замовлення - це перевезення на погоджених перевізником і замовником умовах за визначеним сторонами договору маршрутом.
Туристичні перевезення - це нерегулярні перевезення пасажирів за заздалегідь визначеними маршрутами з туристичною метою.
Пасажирському перевізнику, який здійснює туристичні перевезення чи перевезення пасажирів за замовленням, забороняється здійснювати посадку пасажирів у пунктах, установлених для посадки пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.
Міжнародні перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються між пунктами відправлення і призначення, один із яких чи обоє розташовані за межами території України.
Організація міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюється перевізниками відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень.
Правила міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом по території України затверджуються центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту (Міністерством транспорту). У той же час правила міжнародних перевезень пасажирів автомобільним транспортом по території України затверджені Постановою № 176.
Міжнародне співробітництво у сфері міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом забезпечує центральний орган виконавчої влади в галузі транспорту (Мінтранс), що у межах своїх повноважень:
організовує контроль за виконанням міжнародних договорів України з питань міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом;
бере участь у проведенні заходів щодо укладання міжнародних договорів з питань міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом;
забезпечує видачу документів, які дозволяють міжнародні перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, тощо.
1.2. Організація автоперев езень
У даному розділі ми розглянемо тільки правила з автоперевезень пасажирів. Вантажні автоперевезення ми розглянемо докладно в наступних публікаціях.
1.2.1 Хто може бути перевізником?
Згідно із ст. 40 Закону № 2344 пасажирським перевізником може бути суб’єкт підприємницької діяльності, який відповідно до законодавства і на підставі отриманої ліцензії надає послуги за договором перевезення пасажирів тільки автомобільним транс-портним засобом загального користування, за умови використання останнього на законних підставах.
Організація перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування здійснюється урядовим органом - державним управлінням автомобільного транспорту Міністерства транспорту України, а також органами місцевого самоврядування в порядку, визначеному Постановою № 176, і в межах повноважень, делегованих Законом № 2344.
Організація туристичних перевезень і перев езень на замовлення здійснюється перевізниками відповідно до вимог Закону № 2344 і Постанови № 176, виходячи з попиту на такі послуги.
Місцеві ради і їхні виконавчі органи в рамках своїх повноважень здійснюють перевезення пасажирів автомобільним транспортом на території відповідного населеного пункту.
Соціально значимими послугами автомобільного транспорту громадського користування є послуги з перевезення пасажирів автобусними маршрутами громадського користування за тарифами, встановленими уповноваженими на це органами, і на пільгових умовах відповідно до законодавства (Постанова КМУ № 176). Законодавчо встановлено, що збитки пасажирського перевізника від пільгових перевезень (наприклад, студентів, пенсіонерів та інших пільгових категорій громадян) і від перевезень за регулярними збитковими тарифами (наприклад, внутрішньоміських автобусних маршрутів) цілком компенсуються за рахунок коштів відповідних бюджетів (порядок здійснення компенсацій бу де розглянуто пізніше).
Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту затверджені Кабінетом Міністрів України (Постанова № 176) і Наказом № 21. При наданні послуг з перевезення пасажирів автомобільним транспортом необхідно мати наступні документи 1 :
для перевізника - ліцензію, договір із замовником на перевезення пасажирів, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автотранспорту на законних підставах;
для водія автотранспортного засобу - посвідчення водія, реєстраційні документи на транспортний засіб, шляховий лист, схему маршруту, розклад руху, таблицю вартості проїзду, завірену керівником автотранспортного підприємства (крім міських перевезень) (приклад таблиці вартості проїзду дивися нижче - таблиця № 1), дозвіл замовника на перевезення.
1 Прикладом такого документу може бути копія договору про купівлю-продаж даного автотранспорту.
Таблиця 1
Зони, км
Вартість, грн.

У приміському сполученні

До 10
0,5 2

...
...

Від 40 до 50
2,0

 

У міжміському сполученні

Від 50 до 60
2,5

...
...

Від 90 до 100
7,50

 

Для міжміського сполучення після 100 км довжина зон встановлюється в межах 20 км

Від 100 до 120
8,0

Від 120 до 140
9,0

 

Від 220 до 240
15,00

2 Суми, наведені в таблиці, - умовні.
Документами, необхідними під час перевезення пасажирів автобусами на замовлення і при туристичних перевезеннях, є:
для перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах;
для водія автобуса - посвідчення водія, реєстраційні документи на транспортний засіб, шляховий лист.
Для здійснення перевезень пасажирів таксі необхідно мати наступні документи:
для перевізника - ліцензію на право надання послуг з перевезення пасажирів і їхнього багажу;
для водія таксі - посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, шляховий лист (заповнення шляхового листа й інших документів ми розглянемо у наступних публікаціях).
1.2.2 Структура автопарків
Сьогодні абсолютна більшість АТП приватизована і функціонує у формі відкритих акціонерних товариств (ВАТ) або закритих акціонерних товариств (ЗАТ). На ринку автопослуг з’явилися нові комерційні структури, які, закупивши транспортні засоби, надають послуги паралельно традиційним АТП. Значний обсяг робіт виконують також відомчі АТП підприємств промисловості, сільського господарства, будівництва.
Видозмінилася також структура самих АТП. У спробі підвищити доходи і знизити в итрати, і тим самим утримати позиції в конкурентній боротьбі з новими структурами, багато АТП стали створювати на своїй базі дочірні підприємства, передаючи останнім в оренду транспорт та інфраструктуру парків. Орендарями майна АТП стали також частково підприємці - фізичні особи. Дочірні підприємства і підприємці працюють, як правило, на єдиному податку, що значно знижує податкове навантаження і спрощує облік діяльності. Серед підприємців-орендарів помітна присутність керівного складу АТП або їхніх близьких родичів. Для бухгалтера цей факт важливий, тому що свідчить про наявність пов’язаних осіб у діяльності АТП, що не можна не враховувати при розрахунку податку на прибуток АТП (застосування звичайних цін на роботи, послуги, товари) і в бухгалтерському обліку доходів і витрат.
1.2.3 Договір на перевезення
Договір на перевезення між перевізником і пасажирами - фізичними особами, як правило, не укладається. Своєрідним договором при цьому є квиток на проїзд, що є підставою для наступних правових дій, гарантій здоров’я і життя, а також кількістю і якістю послуг для пасажира. Договір у письмовій формі на перевезення пасажирів укладається між перевізником (АТП чи іншим перевізником) і автовокзалом. У тих областях, де автовокзали не є юридичними особами, такий договір з боку замовника (автовокзалу) підписує відомство, у веденні якого знаходиться автовокзал, наприклад, ВАТ "Сумиоблавтотранс".
Також договорами на перевезення можуть бути:
довгострокові договори перевезення організованих груп дітей (зразок договору затверджено Наказом № 431/7), договори разового перевезення організованих груп дітей у формі замовлення (зразок затверджено Наказом № 4/8), а також дозвіл на перевезення організованих груп дітей (зразок затверджено Наказом № 5/9);
зовнішньоекономічні договори про спільну діяльність, пов’язану з міжнародним регулярним перевезенням паса жирів, за зразком, зазначеним в Порядку № 21;
довгострокові договори на перевезення туристів (зразок затверджено Наказом № 433/5) і договори разового перевезення туристів (зразок затверджено Наказом № 6/4);
договори про спільну діяльність, пов’язану з обслуговуванням пасажирів автомобільним транспортом, за зразком, зазначеним у Порядку №21;
договори оренди приміщення підприємствами, які надають послуги населенню і пасажирам, за зразком, зазначеним у Порядку № 21.
Олександр Малишкін, кандидат економічних наук, аудитор;Наталія Кохтенко, бухгалтер-експерт
Нормативна база
1. Закон № 2344 - Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 р. № 2344-ІІІ.
2. Постанова № 176 - Постанова КМУ "Про затвердження Пр авил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту" від 18.02.97 р. № 176.
3. Наказ № 21 - Наказ Міністерства транспорту України "Порядок і умови організації перевезень пасажирів і багажу автомобільним транспортом" від 21.01.98 р. № 21.
4. Наказ № 431/7 - наказ Мінтрансу і Міносвіти "Про затвердження зразка довгострокового договору на перевезення організованих груп дітей" від 10.12.97 р. № 431/7.
5. Наказ № 4/8 - наказ Мінтрансу і Міносвіти "Про затвердження зразка договору про разове перевезення організованих груп дітей" від 09.01.98 р. № 4/8.
6. Наказ № 5/9 - наказ Мінтрансу і Міносвіти "Про затвердження зразка дозволу на перевезення груп дітей" від 09.01.98 р. № 5/9.
7. Наказ № 433/5 - наказ Мінтрансу і Держкомтуризму "Про затвердження зразка довгострокового договору на перевезення туристів" від 10.12.97 р. № 433/5.
8. Наказ № 6/4 - наказ Мінтрансу і Держкомтуризму "Про затвердження зразка договору про разове перевезення туристів" від 09.01.98 р. № 6/4.
Автопослуги: облік і оподаткування
Продовження. Початок див. у "ШБ" №№ 5, 7, 10, 13, 16, 19, 23, 25, 27 , 29 за 2003 р.
Практично всі автомобілі, що знаходяться в експлуатації, рано чи пізно мають потребу в ремонті і техобслуговуванні. Ці господарські операції мають свої характерні риси при відображенні як у бухгалтерському, так і в податковому обліку. І крім того, існує багато спірних моментів у самих визначеннях ремонту і техобслуговування, їхніх видів. Давайте спробуємо у всьому цьому розібратися.
Облік техобслуговування, ремонтів і модернізацій автомобілів
Види техобслуговування
Склад робіт з ремонтів і технічного обслуговування транспортних засобів (далі ТЗ) в икладений у Положенні № 102.
Під технічним обслуговуванням ТЗ розуміється комплекс операцій чи операція по підтримці працездатності чи справності об’єкта під час його використання за призначенням, збереження і транспортування. До технічного обслуговування ТЗ відноситься:
1. щоденне обслуговування (ЩО);
2. перше технічне обслуговування ( ТО-1);
3. друге технічне обслуговування(ТО-2);
4. сезонне технічне обслуговування (СО).
ЩО здійснюється після роботи з метою підготовки ТЗ до подальшої експлуатації.
ТО-1 проводиться після пробігу визначеної кількості кілометрів, наприклад, 5 тис км.
ТО-2 проводиться після ТО-1 і певної кількості км пробігу, наприклад 20 тис км.
СО здійснюється два рази в рік (навесні і восени), разом з черговим ТО-2.
До ЩО відноситься:
1) перевірка технічного стану;
2) виконання робіт з підтримки належного зовнішнього вигляду;
3) заправлення експлуатаційними рідинами;
4) усунення виявлених несправностей;
5) санітарна обробка ТЗ.
До ТО-1 відноситься:
1) змащення вузлів тертя і перевірка рівнів мастила в картерах агрегатів і бачках гідроприводів; перевірка рівня рідини в гідроприводі гальм, вимикання зчеплення, рідини в бачках обмивача скла;
2) промивання повітряних фільтрів гідровакуумного підсилювача гальм, піддона і фільтруючого елемента повітряних фільтрів двигуна і вентиляція його картера, фільтра грубого очищення палива;
3) злив конденсату з повітряних балонів пневматичного приводу гальм;
4) в автомобілях з дизелями - злив відстою з паливного бака і корпусів фільтрів тонкого і грубого очищення; перевір ка рівня мастила в паливному насосі високого тиску і регуляторі частоти обертання колінчатого валу двигуна;
5) в умовах значного забруднення пилом - заміна мастила в піддоні картера двигуна, злив відстою з корпусів фільтрів очищення мастила, очищення відкладень внутрішньої поверхні кришки корпуса фільтра відцентрового очищення мастила;
6) після обслуговування - перевірка роботи агрегатів, вузлів і пристроїв автомобіля під час руху чи на посту діагностування.
До ТО-2 відноситься:
1) очищення і промивання клапана вентиляції картера двигуна, заміна фільтрованого елемента фільтра тонкого очищення мастила;
2) прочищення сапунів і додавання мастила в картерах агрегатів і бачках гідроприводу автомобіля;
3) після обслуговування - перевірка роботи агрегатів, вузлів, пристроїв автомобіля на ходу чи на діагностичн ому стенді.
До СО відноситься:
1) промивання системи охолодження двигуна, паливного бака і продувка трубопроводів (восени), радіаторів обігрівача кабіни (кузова) і пускового підігрівника;
2) перевірка стану і дії кранів системи охолодження і зливальних пристосувань у системах живлення і гальм;
3) зняття акумуляторної батареї для підзарядки і коректування щільності електроліту;
4) зняття карбюратора і паливного насоса , промивання і перевірка стану і їхніх робіт на стенді (восени);
5) зняття паливного насоса високого тиску, промивання і перевірка стану і роботи на стенді (восени);
6) зняття переривача - розподілювача, очищення, перевірка його стану і при необхідності регулювання на стенді;
7) зняття генератора і стартера, очищення, продувка внутр ішньої порожнини, заміна зношених деталей і змащення підшипників;
8) заміна мастила в устаткуванні спідометра, перевірку правильності пломбування спідометра і його приводу;
9) перевірка справності датчика включення муфти вентилятора системи охолодження, датчиків аварійних сигналізаторів у системах охолодження і змащення двигуна;
10) перевірка працездатності шторок радіатора, щільності дверцят, вікон, установка (зняття) чохлів утеплення;
11) здійснення сезонної заміни мастила, відповідно до хіммотологічної карти.
Положенням передбачена періодичність проведення технічного обслуговування ТЗ, що представлена в таблиці 1.
Таблиця 1
Тип ТЗ
Періодичність видів технічного обслуговування, км


ЩО
ТО-1
ТО-2

Автомобілі легкові, автобуси
Один раз на робочу добу незалежно від кількості робочих змін
5000
20000

Автомобілі вантажні, автобуси на базі вантажних автомобілів або з використанням іхніх базових агрегатів, автомобілі повнопривідні, причепи и напівпричепи
 
4000
16000

Відповідно до пункту 3.8 Положення №102, роботи в рамках ЩО, ТО і СО не відносяться до реконструкції, модернізації, технічного переозброєння й інших видів поліпшення ТЗ.
Тепер, коли ми визначилися з поняттям технічного обслуговування, переходимо до визначення поняття ремонту. У Положенні № 102 дані визначення і для ремонтів.
Ремонт - це комплекс операцій по відновленню справності чи працезда тності, відновленню ресурсу автомобіля чи його складових частин.
Ремонти бувають поточні і капітальні:
а) поточний ремонт - проводиться для забезпечення чи відновлення працездатності ТЗ і полягає в заміні і (чи) відновленні окремих частин. Заміну шин і акумуляторних батарей (п. 3.19 Положення №102) до ремонту (поліпшенню, модернізації) ТЗ не відносять.
6) капітальний ремонт - проводиться для відновлення справності і повного чи близького до повного відновлення ресурсу ТЗ із заміною чи відновленням будь-яких частин, у тому числі базових.
Основний висновок, який варто зробити з приведених вище визначень полягає в тому, що технічне обслуговування полягає в перевірці роботи вузлів автомобіля і їхньому регулюванню, налагодженню, а також заміні технічних рідин і мастил. Якщо ж проводиться заміна окремих частин (запчастин) автомобіля (за винятком шин і акумуляторів) - це вже ремонт.
У бухобліку витрати на ремонти й інші поліпшення ТЗ відносять, згідно з П(С)БО 7, на збільшення балансової вартості ТЗ, якщо такі витрати призводять до збільшення майбутніх економічних вигод від його використання. Якщо ж зазначені витрати не сприяють збільшенню майбутніх економічних вигод - то на витрати періоду.
Для того, щоб не допустити помилки в цьому плані, бухгалтеру необхідно вимагати від інженерно-технічних служб інформацію про те, які роботи в період здійснення ремонту були зроблені і як вони вплинули на технічні характеристики об’єкта. А уже виходячи з отриманої інформації, робити висновки про зміни економічних показників відремонтованого ТЗ.
У податковому обліку діє правило віднесення витрат на ремонти й інші види поліпшення ТЗ у валові витрати підприємства в межах 10 % від балансової вартості груп основних фондів підприємства на початок року. Сума, що перевищує зазначений ліміт (10%) відноситься на збільшення балансової вартості групи основних фондів. < P> ТО і ремонт ТЗ можуть здійснюватися двома способами: - підрядним, із залученням станції технічного обслуговування (далі СТО), і господарським тобто силами самого підприємства.
У першому випадку (підрядний спосіб), відповідно до вимог статті 28 Закону №2344 зі СТО укладається договір (оформляється наряд-замовлення, накладна, квитанція й ін.) у письмовій формі про технічне обслуговування і ремонт ТЗ. У договорі зі СТО бажано закласти вимогу до виписки рахунків (нарядів-замовлень, актів і т.д.) з поділом витрат, пов’язаних з технічним обслуговуванням і ремонтом ТЗ.
З визначенням суми витрат на ТО і ремонт ТЗ при підрядному способі, як правило, не виникає. Досить підрахувати суму оплати за виконані роботи СТО і додати до неї вартість запчастин, якщо в процесі ТО чи ремонту ТЗ використовувалися запчастини, приналежні замовнику (автотранспортному підприємству). Витрати на ТО і ремонт господарським методом містять у собі прямі витрати:
1. вартість витрачених запчасти н і матеріалів;
2. зарплату робітників (слюсарів-ремонтників) по встановленим нормам і розцінкам за виконані роботи;
3. відрахування у фонди соцстрахування і пенсійний фонд;
4. амортизацію використовуваних у процесі здійснення робіт з ТО і ремонту ТЗ;
5. загальвиробничі витрати (змінні в повній сумі і постійні розподілені).
Запчастини на ремонт видаються по лімітних картках, що містять інформацію про кількість і вартість запчастин, виданих для ремонту і технічного обслуговування. Лімітні картки можуть бути різних форм. Більш доцільна така, у якій у розрізі видів техобслуговування (ТО-1,ТО-2, З), ремонтів (поточний, капітальний) указують видані запчастини, вузли, матеріали у фактичній кількості по твердих облікових цінах. При цьому окрема картка відкривається на кожен автомобіль, що ремонтується (обслуговується). Номер запчастини визначає комірник за відповідним каталогом. Облікова ціна формується на рівні прийнятої на даний період (місяць, квартал) на під приємстві твердої ціни (ціна каталогу, прайс-листа).
У відношенні твердої облікової ціни слід зазначити, що вона традиційно застосовувалася в "старому" обліку. Сьогодні її застосовують в основному ті підприємства, у яких неавтоматизований облік, а номенклатура запчастин і матеріалів досить велика (сотні, тисячі найменувань).
У цих умовах тверда облікова ціна матеріалів і запчастин установлюється підприємством на певний період (місяць, квартал) виходячи з цін, зазначених у каталогах чи прайс-листах торгуючих організацій. Така ціна виконує функцію цінового нормативу витрат. Установлення твердої ціни на матеріальні ресурси дозволяє застосовувати елементи нормативного методу обліку витрат у ремонтних цехах автопідприємств. Необхідно відзначити, що даний підхід трохи суперечить вимогам П(С)БО 9, у якому відсутнє таке поняття, як тверда облікова ціна. Цей нюанс вимагає пояснення. При даному варіанті на рівні первинного й аналітичного обліку запчастин (субрахунок 207) засто совується тверда ціна. Паралельно на окремому субрахунку, наприклад, 2071, формуються відхилення від твердих цін. У ці відхилення можуть входити як різниця між твердою (обліковою) ціною і фактичною ціною придбання, а також сума транспортно-заготівельних витрат, що не були споконвічно включені у тверду ціну. По закінченні місяця бухгалтерія визначає загальну суму відхилень (якщо така є за даними обліку) і на підставі методики, що зазначена в додатку до П(С)БО 9 (розподілу ТЗР) здійснює розрахунок розподілу накопичених відхилень на залишок запчастин на складі і на запчастини, списані на зроблені роботи з ремонту ТЗ.
Підприємствам, що прагнуть ні на йоту не порушувати вимоги стандартів, можна порадити вести облік матеріальних ресурсів за одним з методів, зазначених у П(С)БО 9. З погляду економії часу і засобів доцільно обмежитися або методом ідентифікованої собівартості, або методом ФІФО, без яких не обійтися в податковому обліку матеріалів.
Зарплата робітникам-ремонтни кам відображається в наряді-замовленні чи в табелі обліку робочого часу, згідно системи оплати праці, що прийнята на підприємстві. Оформлені документи протягом місяця чи по його закінченні здаються до бухгалтерії для нарахування оплати працівникам і віднесення її на витрати виробництва з подальшим розподілом по відремонтованих об’єктах ТЗ. Відрахування в соціальні фонди й у пенсійний фонд здійснюється безпосередньо бухгалтерією за даними про суму нарахованої зарплати. Витрати, пов’язані з відрахуваннями у фонди відносяться на ті ж статті (рахунки) витрат, на які було віднесене нарахування зарплати.
Витрати, пов’язані з амортизацією об’єктів основних засобів, що використовувалися при здійсненні ремонтних робіт, визначаються бухгалтерією підприємства з урахуванням обраного методу нарахування амортизації і періоду часу (обсягів робіт), витрачених (виконаних) кожним конкретним об’єктом основних засобів. Розподіл загальвиробничих витрат на об’єкти, що ремонтуються (об’єкти ка лькуляції), проводиться відповідно до П(С)БО 16. При цьому за базу розподілу таких витрат на конкретний об’єкт у ремонтних виробництвах доцільно брати витрати на оплату праці, що легко визначається за даними нарядів-замовлень на кожен об’єкт, що обслуговувався (відремонтований). Існує можливість використання іншої бази розподілу, наприклад, обсяг діяльності чи прямі витрати.
Лімітна картка № 361на відпуск матеріалів і запасних частин зі складу № 2 ВАТ Сумське АТП 15927(найменування організації)за "__" лютий_ 2003_р.марка автомобіля__Газ 31029 гаражний (інвентарний №) 2004Відпуск здійснюється через тов. Подшипникова І.І.
< TD>24.03
Дата
№ за-пи-су
Матеріал, деталі
Од. ви-мірю-ван-ня
Облі-кова ціна
Технічне обслу-гову-ван-ня
Поточ-ний ремонт
Капі-таль-ний ремонт
Від-пуск доз-во-лив
Фактично відпущено зі складу



Найме-нуван-ня
Номенкл. номер


к-сть
Сум-ма
к-сть
Сум-ма
к-сть
Сум-ма

К-сть
За-бір-на кар-та
Під-пис комір-ника

23.03
1
Ручки перших дверцят
527974
шт.
25,75
 
 
1
25,75
 
 
Підпис
1
15
Підпис

23.03
2
Підши-пники 7305
400723
шт.
10,30
 
 
2
20,60
 
 
Підпис
1
20,6
Підпис

23.03
3
Вкла-диші
522574
шт.
29,42
 
 
1
29,42
 
 
Підпис
1
29,42
Підпис

24.03
4
Роб. гальм. Циліндр
527885
шт.
30,0
 
 
2
60,0
 
 
Підпис
2
60,0
Підпис

24.03
5
Голов. гальм. циліндр
523605
шт.
145,83
 
 
1
145,83
 
 
Підпис
1
145,83
Підпис

24.03
6
Галь-мівна рідина
017257
л
5,0
2
10,0
 
 
 
 
Підпис
2,0
10,0
Підпис

7
Масти-ло мото-рне
029132
л
8,0
2
16,0
 
 
 
 
Підпис
2
16,0
Підпис


24.03
8
Датчик
456247
шт.
16,0
 
 
1
16,0
 
 
Підпис
1
16,0
Підпис

Олександр Малишкін, Наталя Кохтенко
Нормативна база
1. Положення № 102 - "Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту", затверджене наказом Міністерства транспорту України від 30.03.98 р. № 102.
2. Закон № 2344 - Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.044 П(З)БУ 16 - Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджений наказом Мінфіну України від 31.12.99 р. № 318.
3. П(С)БО 9 - Положення (стан дарт) бухобліку 9 "Запаси", затверджений наказом Мінфіну України від 20.10.99 р. № 246.
4. П(С)БО 16 - Положення (стандарт) бухобліку 16 "Витрати", затверджений наказом Мінфіну України від 31.12.99 р. № 318.
Витрати на ремонт автомобіля: відображення в обліку підприємства
Витрати, що виникають під час експлуатації автомобіля, можуть бути різні за призначенням, а саме: на технічне обслуговування, на будь-які види ремонту та інші поліпшення, на придбання паливно-мастильних матеріалів тощо. У цій статті ми розглянемо порядок відображення витрат на ремонт (поліпшення) автомобіля у бухгалтерському та податковому обліку.
Ремонт можна охарактеризувати як комплекс операцій з відновлення справного об’єкта або об’єкта у стані, придатному до використання.
Для правильного відображення витрат на ремонт в бухобліку підприємства слід знати, яким чином проведений ремонт впливає на величину економічних вигід, очікуваних від викори стання відремонтованого об’єкта основних засобів1 (далі — ОЗ). Порядок ведення бухобліку витрат на проведення ремонтів об’єктів ОЗ установлено нормами П(С)БО 7, а саме:
1) витрати на підтримання автомобіля в робочому стані та отримання первісно визначеної суми економічних вигід від його використання включають-ся до складу витрат того звітного періоду, в якому вони понесені, та відображаються за дебетом рахун-ку 23 «Виробництво» або рахунків класів 8 і 9;
2) на збільшення первісної вартості відремонтованого автомобіля відносяться тільки ті витрати, за рахунок яких підприємство очікує отримати більший, ніж первісно запланований, розмір економічних вигід від його використання; такі витрати обліковуються на рахунку 152 «Придбання (виготовлення) основних засобів» з подальшим списанням з кредиту рахунку 152 у дебет рахунку 105 «Транспортні засоби».
1Нагадаємо, що автомобіль – це об’єкт основних засобів, який за класифікацією належить до групи «Транспортні засоби» (див. п. 5.1.5 П(С)БО 7 «Основні засоби»).
Отже, аналізуючи вищенаведене, виникає питання: як бухгалтер може визначити, яку суму понесених ремонтних витрат треба віднести на збільшення первісної вартості автомобіля, а яку суму таких витрат можна включити до складу витрат звітного періоду.
Щоб відповісти на це питання, звернемось до положень Методрекомендацій № 561, а саме до розділу 6 «Облік ремонту та поліпшення основних засобів». Відповідно до п. 29 розділу 6 Методрекомендацій № 561 рішення про характер і ознаки здійснюваних підприємством робіт, тобто чи спрямовані вони на підвищення техніко-економічних можливостей об’єкта (модернізація, модифікація, добудова, реконструкція), що приведе у майбутньому до збільшення економічних вигід, чи здійснюються вони для підтримання об’єкта в придатному для використання стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх ек ономічних вигід від його використання, приймається керівником підприємства з урахуванням результатів аналізу існуючої ситуації та суттєвості таких витрат. Таке рішення оформляється наказом чи розпорядженням за підписом керівника підприємства.
За загальними правилами витрати на проведення всіх видів ремонту визнаються витратами звітного періоду, тобто списуються на витрати того звітного періоду, в якому вони понесені. Ці правила зазначені у п.п. 30 і 32 Методрекомендацій № 561, а саме: витрати на капітальний ремонт об’єктів ОЗ визнаються витратами звітного періоду та витрати, що здійснюються для підтримання об’єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигід від його використання (технічний огляд, технічне обслуговування, будь-який вид ремонту тощо), включаються до складу витрат звітного періоду. Але як виняток витрати на деякі капітальні ремонти автомобіля, пов’язані із заміною тих базових частин, термін кори сного використання яких закінчився, може бути капіталізовано. У такому разі йдеться не про заміну «за бажанням» підприємст-ва, а про заміну базових частин автомобіля, що виробили свій ресурс. Тут же варто згадати і про визначення «капітальний ремонт» з Положення № 102, у якому йдеться у тому числі і про заміну базових частин транспортного засобу.
Згадуючи про Положення № 102, необхідно звернути увагу на деякі його норми. Наприклад, відповідно до п. 3.13 цього Положення до поточного ремонту транспортного засобу належать роботи, пов’язані з одночасною заміною не більше двох базових агрегатів (крім кузова і рами). А відповідно до норм п. 3.16 зазначеного Положення ремонт вважається капітальним, якщо проведено роботи, пов’язані із заміною кузова для автобусів та легкових автомобілів, рами для вантажних автомобілів або з одночасною заміною не менше трьох базових агрегатів. Такі норми Положення № 102 можуть стати причиною того, що підприємство може відобра зити як капітальні інвестиції те, що в Положенні № 102 розглядається як поточний ремонт. Наприклад, заміна двигуна легкового автомобіля згідно з п. 3.13 Положення № 102 належить до поточного ремонту, але ця заміна призведе до продовження строку експлуатації автомобіля та отримання додаткових майбутніх економічних вигід. Згідно з нормами П(С)БО 7 такі витрати відносяться на збільшення первісної вартості відремонтованого автомобіля. Тому, здійснюючи бухгалтерський облік витрат на ремонти автомобіля, необхідно керуватися насамперед правилами бухгалтерського обліку.
Розглянемо на прикладі відображення у бухгалтерському обліку операції із заміни двигуна легкового автомобіля.
Приклад 1
В січні 2008 року підприємством А було здійснено заміну двигуна власного легкового автомобіля. Автомобіль належить підприємству, основною діяльністю якого є надання платних послуг з транспортного обслуговування сторонніх організацій. Згідно акту незалежного експ ерта термін корисного використання двигуна завершився та вартість двигуна на момент його заміни склала 200,00 грн. Первісна вартість автомобіля — 20 000,00 грн, сума нарахованого зносу — 15 000,00 грн. Новий двигун вартістю 3 000,00 грн ( у тому числі ПДВ 20 % — 500,00 грн) підприємство А придбало у підприємства Б. Роботи по заміні двигуна також були здійснені підприємством Б. Підписано акт виконаних робіт з ремонту автомобіля на суму 4800,00 грн ( у тому числі ПДВ 20 % — 800,00 грн).
Проаналізуємо ситуацію. При заміні двигуна автомобіля має місце факт часткової ліквідації автомобіля, а саме зняття двигуна. Згідно з п. 14 та п. 35 П(С)БУ 7 у разі часткової ліквідації об’єкта ОЗ його первісна (переоцінена) вартість та знос зменшуються відповідно на суму первісної (переоціненої) вартості та зносу ліквідованої частини об’єкта. Розрахуємо суму нарахованого зносу, яка відноситься на вартість двигуна: (15000 / 5000) х 200,00 = 600,00 грн. Саме на 600,00 грн ми повинні зменшити суму нарахованого зносу на автомобіль.
Оскільки термін корисного використання двигуна завершився (відповідно до акту незалежного експерта), а заміна його на новий призведе до зростання очікуваного терміну використання автомобіля, на підставі наказу керівника підприємства витрати на заміну двигуна включаються до капітальних інвестицій зі збільшенням первісної вартості ОЗ.
Бухгалтерський облік заміни двигуна власного автомобіля наведено у таблиці 1.
Таблиця 1
№ з/п
Зміст господарської операції
Бухгалтерський облік
Сума, гр н
Податковий облік



Дт
Кт

ВД
ВВ

1
Списана сума нарахованого зносу, яка відноситься до вартості двигуна
131
105
600,00



2
Зменшена первісна вартість авто мобіля на вартість знятого двигуна
207
105
200,00



3
Здійснено передплату за двигун та за роботи з ремонту автомобіля
371
311
7800,00

3000,001

4
Відображено податковий кредит з ПДВ при отриманні податкової накладної
64122
644
1300,00



5
Відображено витрати на переобладнання автомобіля після підписання акту виконаних робіт (вартість нового двигуна, вартість робіт з ремонту)
152
631
6500,00



6
Визнано податковий кредит з ПДВ
644
631
1300,00



7
Списано кредиторську заборгованність за рахунок передплати
631
371
7800,00



8
Збільшено первісну вартість автомобіля
105
152
6500,00



1 Розрахунок вказаної суми наведено нижче у таблиці 2.
2 Рахуно к 6412 «Розрахунки з податку на додану вартість».
Отже, ми розглянули порядок відображення заміни двигуна легкового автомобіля у бухобліку. Далі виникає питання, чи відрізняється податковий облік витрат на ремонт автомобілів як складової частини основних фондів підприємства від бухобліку таких витрат. Так, відрізняється.
Для податкового обліку важливим є розподіл усіх виконаних робіт з обслуговування автомобілів на технічне обслуговування та будь-які види ремонтів (чи інші поліпшення), тому що відображення вартості цих видів робіт у податковому обліку суттєво відрізняється. Якщо автомобіль використовується у власній господарській діяльності платника податку, то витрати на технічне обслуговування включаються до складу валових витрат на підставі п. 5.2.1 Закону № 334. А всі види ремонту, а також реконструкція, модернізація, технічне переозброєння автотранспортних засобів відображаються згідно з п.п. 5.2.10 і 8.7.1 Закону № 334, а сам е: платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов’язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, в тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 % сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду. Витрати, що перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2, 3 і 41 чи окремих об’єктів основних фондів групи 1 та збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп або окремих об’єктів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу.
Розглянемо порядок відображення у податковому обліку заміни двигуна легкового автомобіля. Для цього скористаємося умовами прикладу 1 з деякими доповненнями щодо показників податкового обліку.
1 Якщо у зві тному періоді були витрати на поліпшення основних фондів груп 1, 2, 3 та 4.
Приклад 1 (продовження)
Балансова вартість всіх груп основних фондів (за даними податкового обліку) на початок 2008 ро-ку склала 30 000,00 грн (по групі 2 — 20 000,00 грн, по групі 4 — 10 000,00 грн). Об’єктів основних фондів груп 1 та 3 у підприємства на початок року не було.
Підприємство А має право віднести до валових витрат у 2008 році витрати на проведення усіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів у сумі 3 000,00 грн (30 000,00 х 10 %). Сума перевищення у розмірі 3500,00 грн (6500,00 – 3000,00) збільшує балансову вартість групи 2 на початок 2-го кварталу 2008 року, тому що 10-відсотковий ремонтний ліміт вичерпано, а решта основних фондів у звітному кварталі не ремонтувалася.
Покажемо порядок відображення у податковому обліку понесених витрат на поліпшення об’єктів основних фондів групи 2 у таблиці 2.
Таблиця 2
Група основних фондів
Балансова вартість на початок 2008 року, грн
Вартість проведених ремонтів протягом 1-го кв. 2008 р., грн
Із них:
Амортизаційні відрахування за 1-й кв. 2008 року, грн (гр. 2 х норму амортизації у відсотках)
Балансова вартість на початок 2-го кв. 200 8 р., грн (гр. 2 + гр. 4 — гр. 6)




відносяться на збільшення балансової вартості
підлягають включенню до валових витрат



1
2
3
4
5
6
7

Основні фонди групи 2 з нормою амортизації 10 %
20 000,00
6 500,00
3 500,00
3 000,00
2 000,00
21 500,00

Основні фонди групи 4 з нормою амортизації 15 %
10 000,00



1 500,00
8 500,00

Всього у 2008 році
30 000,00
6 500,00
3 500,00
3 000,00
3 500,00
30 000,00

Отже, як бачимо, податковий облік витрат на ремонти автомобіля ніяк не пов’язаний з методологією бухгалтерського обліку таких витрат.
Нормативна база
1. Положення № 102 – Наказ Мінтрансу України від 30.03.1998 р. № 102 «Про затвердження Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту».
2. П(С)БО 7 – Наказ МФУ від 27.04.2000 р. № 92 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні за-соби».
3. Методрекомендації № 561 – Наказ МФУ від 30.09.2003 р. № 561 «Про затвердження методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів».
4. Закон № 334 - Закон України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств».
5. Інструкція № 291 – Наказ МФУ від 30.11.1999 р. № 291 «Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій».
Автопослуги: облік і оподатковування
Продовження. Початок див. у "ШБ" № 5/2003 р.
Ліцензування автопослуг
Облік основних засобів (фондів) і рухомого складу
Реєстрація транспортних засобів у ДАІ
Продовжуючи тему, присвячену автопослугам, у даній публікації ми розглянемо питання ліцензування автопослуг, а також порядок реєстрації автотранспорту в органах ДАІ.
1.3 Ліцензування автопослуг
Автомобільні транспортні засоби, які викорис товуються для надання послуг з перевезення пасажирів, повинні мати ліцензійну картку, а підприємство (фізична особа), що здійснює автоперевезення - ліцензію.
Необхідність наявності ліцензії для надання послуг з автоперевезень визначена Законом про ліцензування.
У випадку, якщо фізособа-СПД чи юрособа (підприємство) використовує автотранспорт тільки для власних господарських чи виробничих потреб, а громадяни - для особистих цілей, він вважається відомчим (внутрішнім, особистим), і тому ліцензія на перевезення не потрібна.
1.3.1. Що необхідно для одержання ліцензії?
Вимоги до одержання ліцензії на автоперевезення досить жорсткі. Для одержання ліцензії суб’єкту підприємницької діяльності необхідно подати заяву в Державний департамент автомобільного транспорту із зазначенням зведень про заявника:
а) Найменування підприємства (для юрособи) чи П.І.Б. (для фізособи-СПД);
б) Місцезнаходження юридичної особи чи фізособи -СПД. Якщо фізособа-СПД здійснює діяльність за місцем проживання, то вказується місце прописки (реєстрації). У випадку наявності в заявника філій та інших відособлених підрозділів, що здійснюють діяльність на підставі цієї ж ліцензії, у заяві вказується їхнє місцезнаходження;
в) Банківські реквізити юрособи чи фізособи-СПД;
г) Ідентифікаційний код юридичної особи чи ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків та інших обов’язкових платежів - із зазначенням паспортних даних;
д) Виду господарської діяльності, для ведення якої СПД має намір одержати ліцензію.
До заяви додаються наступні документи:
1) копія свідоцтва про державну реєстрацію СПД чи копія довідки про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України, завірена нотаріально чи органом, який видав оригінал документа;
2) зведення про наявність матеріально-технічної бази (як для юрособи, т ак і для фізособи-СПД), необхідної для підтримки належного технічного стану транспортних засобів і проходження технічного огляду автомобілів, чи копії договорів на проведення цих робіт при відсутності власної бази і фахівців;
Крім того юридичні особи, які мають на балансі не менше 10 автомобілів, додатково надають:
3) копію документа, що підтверджує необхідний рівень освіти посадової особи, яка відповідає за експлуатацію і технічний стан транспортних засобів, завірену у встановленому порядку (нотаріально);
4) список власних чи орендованих транспортних засобів із зазначенням типу, марки, моделі, державного номера, пасажировмісності, року випуску, номера свідоцтва про реєстрацію в ДАІ, а також його копії, завірені заявником;
5) копії документів водіїв, які працюють за наймом в юридичних осіб і фізичних осіб-СПД, про наявність необхідної кваліфікації і своєчасного проходження медичного обстеження, завірені суб’єкто м підприємницької діяльності;
6) копії страхових документів, завірені у встановленому порядку (нотаріально), що підтверджують наявність у перевізника обов’язкових видів страхування.
Перевізникам, які здійснюють міжнародні перевезення, необхідно прикласти копію документа, що підтверджує закінчення водіями курсів міжнародних перевізників і курсів водіїв, допущених до перевезень небезпечних вантажів спеціалізованим рухомим складом.
Відповідальна особа Укравтотранса зобов’язана прийняти зазначені документи за описом, копія якого видається суб’єкту підприємницької діяльності за підписом даної особи і відміткою про дату прийняття.
Рішення про видачу чи відмову у видачі ліцензії повинно бути прийняте протягом 10 робочих днів з дати подачі заяви, а письмове повідомлення заявнику повинно бути відправлене протягом ще трьох робочих днів.
Оформлення ліцензії здійснюється протягом трьох робочих днів із дня вн есення плати за неї. Якщо протягом 30 календарних днів заявник не оплачує вартість ліцензії чи не забирає оформлену ліцензію, то Укравтотранс може скасувати рішення про її видачу.
Витрати, пов’язані з придбанням ліцензії, в податковому обліку включаються до складу валових витрат суб’єкта підприємницької діяльності (п.п.5.4.7. Закону про прибуток ). У бухгалтерському обліку такі витрати відносяться до витрат майбутніх періодів і враховуються за дебетом рахунка 39 "Витрати майбутніх періодів". Відображення витрат, пов’язаних із придбанням ліцензії, надано в таблиці 1.
Таблиця 1
Господарська операція
Бухгалтерський облік
Податковий облік


Д-т
К-т


1. Перерахування коштів в оплату вартості ліцензії
39
311
До валових витрат включається вся сума оплати ліцензії

2. Частина вартості ліцензії, що припадає на даний звітний період (місяць), списується в собівартість реалізованих послуг
903
39
не відображається

2. Облік основних засобів (фондів) і рухомого складу
Основним об’єктом обліку в системі автотранспортних організацій є автомобіль або інший транспортний засіб (автобус, таксобус).
Відповідно до чинного порядку забороняється експлуатувати автотранспортний засі б без його реєстрації в органах ДАІ. Тому без держреєстрації і видачі реєстраційних номерів неможливо ввести автомобіль в експлуатацію .
2.1 Реєстрація транспортних засобів у ДАІ
Відповідно до статті 34 Закону № 3353-XII установлено, що:
"державній реєстрації й обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування автомобілі, автобуси, самохідні машини, сконструйовані на шасі автомобілів, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, причепи, напівпричепи і мотоколяски".
Правила державної реєстрації й обліку зазначених автотранспортних засобів затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.98 р. № 1388 (надалі - Правила реєстрації).
Однією з цілей реєстрації є визначення бази оподаткування для сплати податку з транспортних засобів і збору за забруднення навколишнього середовища.
Реєструванню підлягають як автомобілі, придбані на території України, так і завезені з-за кордону. Зареєструвати автомобіль потрібно протягом 10 діб після придбання чи митного оформлення, чи тимчасового ввозу на територію України (п. 7 Правил реєстрації). Зазначений термін ДАІ продовжує, якщо власник транспортного засобу не може вчасно здійснити реєстрацію з поважної причини (хвороба, відрядження тощо).
2.1.1 Документи, необхідні для реєстрації
Автомобіль повинен реєструвати особисто власник - фізична особа чи відповідальний працівник юридичної особи (якщо власник - юрособа). Для реєстрації необхідні наступні документи:
1. Заява (для юридичних осіб встановлене обов’язкове узгодження реєстрації в райвійськкоматі, про що робиться відповідна позначка.)
2. Документ, що засвідчує особу власника чи відповідальну особу (як правило, паспорт).
3. Документи, які підтверджують правомірність придбання транспортного засобу. Такими документами можуть бути:
а) довідка-рахунок, видана суб’єктом підприємницької діяльності, що реалізував транспортний засіб (якщо автомобіль куплено у суб’єкта підприємницької діяльності, для якого їхній продаж - основна діяльність);
б) договір (якщо автомобіль придбано у фізичної особи), у тому числі угода, укладена на товарних біржах, та інші засвідчені у встановленому порядку документи, що встановлюють право власності на транспортний засіб;
в) копія рішення суду, засвідчена у встановленому порядку, із зазначенням юридичної чи фізичної особи, яка визнається власником транспортного засобу, марки, моделі, року випуску, а також ідентифікаційних номерів вузлів і агрегатів транспортного засобу;
г) довідка органа соціального захисту населення, що виділив автомобіль чи мотоколяску (для інвалідів);
д) акт прийому-передачі транспортного засобу (форма встановлена в додатку № 6 до Правил реєстрації), виданий підприємством - виробником транспортного засобу - із зазначенням конкретного одержувача, скріплений підписом посадової особи підприємства і печаткою.
У випадку ввозу авто з-за кордону додатково надається:
е) посвідчення митного органу про реєстрацію транспортного засобу в підрозділах ДАІ, або довідка-рахунок - для фізичних осіб;
є) вантажна митна декларація - для юридичних осіб.
4. Документ, що підтверджує оцінку вартості транспортного засобу. Ціна транспортного засобу вказується в довідці-рахунку і товарній накладній постачальника.
5. Документ, який підтверджує відповідність конструкції транспортного засобу установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін у реєстраційні документи. Таким документом є Акт технічного огляду і звірення номерів агрегатів. Його видають після техогляду.
Свідоцтво про реєст рацію транспортного засобу (технічний паспорт) з поміткою підрозділу ДАІ про зняття транспортного засобу з обліку за попереднім місцем реєстрації надається, якщо купуються автотранспортні засоби, які були в експлуатації.
У пункті 8 Правил зазначено, що реєстрація транспортних засобів проводиться тільки після сплати їхніми власниками передбачених законодавством податків, а також внесення у встановленому порядку платежів за огляд транспортних засобів, реєстрацію, перереєстрацію і зняття їх з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів і номерних знаків.
2.1.2 Які податки і збори сплачуються перед реєстрацією?
Українське законодавство передбачає внесення перед реєстрацією двох платежів: пенсійного збору і транспортного податку. Їх можна назвати - "податки наперед", тобто такі, які сплачуються до здійснення операцій із транспортним засобом.
Пенсійний збір. Постановою № 1740 установлено , що органи державтоінспекції реєструють легкові автомобілі винятково після сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що має бути підтверджено документом про сплату цього збору.
Разом з тим, при переоформленні реєстраційних номерів у випадках реорганізації підприємства пенсійний збір не сплачується. Про це повідомив платників Пенсійний фонд листом від 11.11.2002 р., № 04/6908. Таке рішення випливає з вимог закону "Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування". Збір сплачують з операцій відчуження легкових автомобілів, тобто при зміні власника автомобіля.
Не сплачують пенсійний збір також підприємства і підприємці "єдиноподатникі", оскільки вони не є платниками цього збору (сплачують його в складі єдиного податку).
Розмір даного збору складає 3 % від вартості легкового автомобіля, визначеної, відповідно, договорами купівлі-продажу, довідкою-рахунком торгових організацій, договорами міни, довідокою орган ів митної служби, актами експертної оцінки вартості автомобіля, іншими документами, що підтверджують цю вартість.
Розмір пенсійного збору визначається юрособами і фізособами-СПД самостійно, при цьому сплата даного збору повинна бути здійснена до подачі документів на реєстрацію автомобіля в ДАІ. Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування здійснюється через установи банків на рахунки місцевих органів Пенсійного фонду (на спеціально передбачений для таких операцій рахунок) за місцем реєстрації легкового автомобіля.
При сплаті даного збору необхідно пам’ятати, що звітувати про сплату даного збору при покупці автомобіля повинні саме платники (юрособи і фізособи-СПД) у загальному порядку, передбаченому для подачі звітності до Пенсійного фонду.
Таблиця 2
Операція
Бухгалтерський облік
Податковий облік


Д-т
К-т


1. Нарахування збору до Пенсійного фонду
15
651
-

2. Перерахування збору до Пенсійного фонду (оплата готівкою через підзвітну особу)
651
311 (371)
Включається до валових витрат у повному обсязі

У бухгалтерському і податковому обліку сплата даного пенсійного збору буде відображатися таким чином:
Транспортний податок. Що стосується транспортного податку, то стаття 5 Закону № 1963 установлює наступні терміни сплати транспортного податку за придбані авто:
фізичним особам - перед їхньою реєстрацією;
юридичним особам - перед їхньою реєстрацією за термінами сплати (кварталами), які не наступили, починаючи з кварталу, у якому проведено реєстрацію автомобіля. Наприклад, реєстрація відбувається в грудні. Податок потрібно сплатити за 4 квартал і 1-й квартал наступного року.
При цьому необхідно пам’ятати, що ставка даного податку залежить від виду автомобіля й обсягу його двигуна. Наприклад 1 :
1 Повний перелік ставок податку наведено у ст. 3 Закону № 1963.
Податок сплачується за місцем знаходження юросіб (місцем проживання фізосіб) на спеціальні рахунки територіальних дорожніх фондів республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів і бюджету міста Севастополя.
Код
Опис об’єктів оподатковування
Ставка податку за рік (з 100 куб. см обсягу циліндрів двигуна)

87 02
автомобілі для перевезення не менше як 10 осіб, включаючи водія
3,6 грн. з 100 куб. см

87 03
автомобілі легкові (крім автомобілів з електродвигуном - код 87 03 90100) з обсягом циліндрів двигуна: до 1000 куб. см від 1001 куб. см до 1500 к уб. см від 1501 куб. см до 1800 куб. см від 1801 куб. см до 2500 куб. см від 2501 куб. см до 3500 куб. см від 3501 куб. см і більше
3 грн. з 100 куб. см 4 грн. з 100 куб. см5 грн. з 100 куб. см10 грн. з 100 куб. см20 грн. з 100 куб. см30 грн. з 100 куб. см

87 04
автомобілі вантажні з обсягом циліндрів двигуна: до 8200 куб. см від 8201 куб. см до 15000 куб. см від 15001 куб. см і більше
10 грн. з 100 куб. см15 грн. з 100 куб. см20 грн. з 100 куб. см

Розрахунок суми податку за такі транспортні засоби повинен бути зроблений і поданий у податковий орган у 10-денний термін після їхньої реєстрації.
Бухгалтерський і податковий обл ік зі сплати даного податку такий самий, як і для пенсійного збору, тільки при цьому буде використано рахунок 64 "Розрахунку з податків і платежів" замість рахунку 651.
Таким чином, до наведеного вище переліку документів, необхідних для реєстрації, додають платіжні доручення чи квитанції, які підтверджують оплату збору до Пенсійного фонду і податку з власників транспортних засобів.
Крім того, у процесі реєстрації транспортного засобу власники повинні внести плату за:
номерні знаки;
технічний огляд;
талон техогляду;
свідоцтво про реєстрацію;
комп’ютерні послуги.
Усі ці витрати підприємство надалі включає до початкової вартості автомобіля і враховує на рахунку 10 "Основні засоби".
Звичайно каса банку, через яку можна здійснити всі ці платежі, знаходиться поруч із МРЕВ (міжрайонний реєстраційно-екзаменаційний відділ), або в будинку МРЕВ, в якому проводиться реєстрація. Як фізичні, так і юридичні особи можуть здійснити усі вищевказані платежі готівкою через таку касу. Всі оригінали квитанцій банку про оплату передаються при реєстрації до МРЕВ і на руках у представника підприємства нічого не залишається. Тому бажано зробити ксерокопії квитанцій для подальшого відображення їх у "Авансовому звіті" представника підприємства. Якщо юридичні особи здійснюють ці платежі в безготівковій формі, то документами, які підтверджують оплату, є платіжні доручення з позначкою банку.
На цьому клопоти з реєстрацією не закінчуються. Пунктом 23 Правил реєстрації встановлена ще одна умова реєстрації. Якщо юридична особа має від 1 до 15 одиниць транспортних засобів включно, вона повинна забезпечити їх місцями для стоянки і збереження. Наявність таких місць можна підтвердити договором оренди з охоронною автостоянкою (якщо на підприємстві немає гаража). Договір також надається до МРЕВ.
Якщо ж юрособа має більше 15 одиниць транспортних засобів, що дислокуються в одному населеному пункті, йому потрібно створювати автогосподарство. Для його відкриття необхідно мати (у власності чи орендувати) обгороджену територію з місцями для стоянки, збереження, технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів. Також потрібно призначити керівника автогосподарства і ввести посади фахівця з безпеки дорожнього руху, відповідальних за збереження, технічне обслуговування й експлуатацію транспортних засобів.
Як видно з наведеного, зареєструвати автомобіль у ДАІ - не поле перейти. Але якщо цей етап закінчено і на руках є нові номери і техпаспорт, можна приступати до бухгалтерського і податкового обліку авто, про що ми розповімо в наступних публікаціях.
Далі буде
Олександр Малишкін, кандидат економічних наук, аудитор;Наталія Кохтенко, бухгалтер-експерт
Нормативна база
1. Закон про ліцензування - Закон України "Про ліцензування деяких видів господарської діяльності" від 01.06.2000 р. № 1775-ІІІ.
2. Закон про прибуток - Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств від 22.05.97 р. №283/97 ВР.
3. Закон № 3353 - Закон України "Про дорожній рух" від 30.06.93 р. № 3353-XII.
4. Правила реєстрації - "Правила державної реєстрації й обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів і мотоколясок", затверджені постановою КМУ від 07.09.98 р. № 1388.
5. Правила техогляду - "Правила проведення державного технічного огляду автомобілів, автобусів, мо тотранспорту і причепів", затверджені постановою КМУ від 26.02.93 р. № 141.
6. Постанова № 1740 - Постанова КМУ "Про затвердження Порядку сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій" від 03.11.98 р. № 1740.
7. Закон № 1963 - Закон України "Про податок із власників транспортних засобів і інших самохідних машин і механізмів" від 11.12.91 р. № 1963-ХІІ.
Автопослуги: облік та оподаткування
Продовження. Початок див. у "ШБ" 48 за 2003 р., 1 , 2 , 3 , 4 за 2004 р.
Коли ми їдемо у громадському транспорті, іноді помічаємо, що поруч з нами їдуть пасажири без квитків, "зайці". Де-які з них, як виявляється пізніше, - на законних підставах. Це працівники міліції, прокурори, судді, ветерани і т.д. Їхні поїздки повинні оплачуватися з бюджету. Це відбувається шляхом перерахування бюджетних коштів на рахунок АТП. А тепер про те, як це відображати в обліку.
Облік дотацій з бюджету
Система цільового фінансування пільгового проїзду в автотраспорті заведена здавна, ще з радянських часів. На сьогодні статус "пільговиків" (в тому числі і на безкоштовний проїзд в автотранспорті загального користування) встановлено відповідними законами, наприклад, "Про соціальний захист учасників ВВВ", "Про міліцію", "Про прокуратуру" та іншими. У загальному обсязі пасажирокілометрів у приміському сполученні в окремих областях частка "пільговиків" сягає третини. Тому, природно, сума недоотриманих доходів від перевезень пільгових пасажирів для конкретного АТП досить значна. Її неповернення болісно б’є по фінансовому стану підприємств автотранспортної галузі.
Хто і як розраховує суми компенсацій?
Для отримання компенсацій готується розрахунок. Він носить назву "Розрахунок граничного тарифу на перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування у приміському сполученні". Розрахунок складається або економічним відділом перевіз ника, або фахівцями обласних автоуправлінь. Досить часто АТП делегують таку функцію автоуправлінням у зв’язку із тим, що в них немає в штаті економіста з цього питання. З другого боку, в автоуправліннях, які традиційно займаються такими розрахунками, є і кваліфіковані кадри та досвід "вибивання" бюджетних грошей у фінвідділах рай(міськ)адміністрацій. Затверджується такий документ начальником обласного автоуправління і подається до відповідного фінансового управління (державного казначейства). Період розрахунку: по планових показниках - рік, по фактичних - квартал. Фінвідділи за звичай інформують АТП про виділену з місцевого (районного, міського, обласного) бюджету суму компенсацій один раз на рік. Компенсацію з бюджету АТП мають отримувати щомісяця. Але на практиці така хронологія іноді порушується, звичайно, не на користь отримувача коштів.
Основним методичним підґрунтям розрахунків на сьогодні є Рекомендації Мінтрансу № 461. Мета розрахунку - визначити граничний та риф (вартість 1 пасажиро-кілометра (далі пас/км)) за звітний квартал. Наприклад, повна вартість 1 пас/км з ПДВ становить 0,07 грн. Далі цей тариф множать на кількість виконаних "пільгових" (безоплатних) пасажиро-кілометрів конкретним перевізником і отримують суму перевезень, яка належить до компенсації з бюджету. На практиці інколи до нарахованої суми місцеві органи влади застосовують понижуючі коефіцієнти. Причина до болі знайома - нехватка бюджетних коштів.
Кількість "безоплатних" пасажиро-кілометрів визначається на підставі звітних даних АТП, які ґрунтуються на даних Відомостей продажу квитків ф. № 20-АСС, в яких кожний пасажир-пільговик позначається окремою літерою. В процесі обробки даних ф. № 20-АСС такі дані групуються в окрему позицію і використовуються для вказаного розрахунку, а також в натуральних показниках для складання статистичної звітності за ф. № 2-тр (авто.п.) (рядок 1052 "Перевезено безоплатних пасажирів" ). З метою контролю розрахунки компенсаці й за відповідний квартал в частині кількості безкоштовно перевезених пасажирів у фінвідділах порівнюють з даними вказаної форми статистичної звітності АТП. Це, так би мовити, елемент "камеральної" перевірки заявлених до компенсації сум бюджетних коштів. При чому слід відмітити, що "пільгові перевезення" компенсують з бюджету тільки на внутришньоміських та приміських маршрутах.
Розрахунок компенсацій виглядає наступним чином (див. табл. 1). Доходи за звітний квартал (гр. 3) без врахування пільгових перевезень вказують за даними бухгалтерського обліку (кредит рахунку 703). На відміну від доходів, витрати визначають розрахунковим шляхом, а не за даними бухгалтерського обліку. Чому? Тому, що звітні дані можуть відображати рівень безгосподарності таабо бути навмисно завищеними. Тому статті витрат в Розрахунку грунтуються на нормативах витрачання ресурсів. Зокрема, заробітна плата - на рівні мінімальної зарплати, паливо - на типових нормах витрачання за марками автобусів і т.д. Як бачимо з таблиці 1, навіть за такими мінімально-необхідними нормативами ресурсів загальна сума витрат в гр. 3 розрахунку (658,1 тис. грн.) перевищує суму доходів без ПДВ (357,2 тис. грн.) у 1,84 рази! Тобто значна сума витрат АТП потребує бюджетної компенсації. Крім того, такі цифри говорять про явно збитковий характер діяльності пасажирських перевезень на сьогодні в класичних АТП. Склад витрат, як бачимо, нагадує їхнє групування за елементами. Тільки дещо в "спеціалізованому автотранспортному" вигляді. Дані граф 5-7 є розрахунковими для визначення прогнозних показників на наступний квартал.
Бухгалтерський та податковий облік
Компенсації з бюджету для АТП носять характер цільових надходжень, тому мають відображатися на рахунку 48. Згідно вживаємої термінології у фінансових розрахунках бюджетні асигнування можуть бути представлені у трьох формах:
Дотації - кошти, які регулярно надаються юридичним особам для покриття планових зб итків діяльності.
Субвенція - кошти, які надаються на умовах повного фінансування цільових заходів, програм та проектів.
Субсидії - кошти, які надаються на умовах частковогофінансування цільових заходів, програм та проектів.
З наведеного саме дотації більшевідповідають суті операції, оскільки компенсації мають регулярний характер і спрямовані на покриття планових збитків автотранспортних підприємств від перевезення пільгових категорій пасажирів.
Бухгалтерський облік. На підставі поданого в фінвідділ Розрахунку бухгалтерія АТП має провести нарахування суми дотацій. Згідно вимог п.19 П(С)БО 15 "Дохід" цільове фінансування для компенсації витрат (збитків), які понесло підприємство визнається дебіторською заборгованістю з одночасним визнанням доходу.
Тобто на суму дотації слід зробити проведення: Дт 4811 Кт 7 0312 - 277 179 грн. Сума дотації згідно табл.1 розрахову ється наступним чином: кількість безоплатних пасажиро-кілометрів за квартал (3 959 700) множимо на повний тариф з ПДВ (0,07 грн.) і отримуємо 277 179 грн. Отримання грошей на рахунок у банку відображається: Дт 311 Кт 481. Таким чином, в бухобліку АТП дохід від дотацій має визначатися за датою прийняття Розрахунку держказначейством до виконання. Такий підхід буде відповідати вимогам п. 16 П(С)БО 15: дохід від цільового фінансування не визнається, доки не буде підтвердження того, що воно буде отримано і підприємство виконає умови по такому фінансуванню.
1 Субрахунок "Дотації від обласного Держказначейства за пільговий проїзд пасажирів".
2 В Інструкції із застосування плану рахунків № 291 в частині рахунку 48 кредит рахунку 70 не передбачено. Пропонується або 71 або 74 рахунки. На наш погляд, до цього питання треба підходити творчо (як і до методики бухобліку вцілому) на підставі професійного судження. Ос кільки компенсації в даному випадку підлягають неотримані доходи АТП від основної діяльності по перевезеннях пільгових категорій пасажирів, кредитування рахунку 7031 є цілком справедливим.
Це - теоретично. Практично ж бухгалтерії відома лише дата прийняття планового Розрахунку до виконання. Про це фінвідділ інформує АТП, як правило, на початку року. За таких умов на практиці бухгалтерія робить проведення на дохід за датою отримання грошей на рахунок у банку. При цьому вказані проведення по дебету і кредиту рахунку 48 робляться в одному місяці. В результаті, якщо запланована сума фінансування не отримана до 31 грудня, в річній фінансовій звітності має місце недоврахування доходів.
Податковий облік. Валові доходи АТП будуть збільшені на суму дотацій за датою отримання коштів на рахунок у банку (пп. 11.3.5 закону про прибуток). Податкове забов’язання (далі - ПЗ) з ПДВ відповідно до пп 7.3.5 закону про ПДВ виникає також за датою отрима ння коштів або датою проведення зменшення загальних забов’язань перед бюджетом на суму дотацій (тобто шляхом взаємозаліку бюджетної заборгованості). Проте слід пам’ятати про заборону ст. 71 закону про бюджет на 2004 рік проводити розрахунки з бюджетом в негрошовій формі (крім окремих виключень з цього правила, під які наша ситуація не підпадає). З урахуванням такого порядку виникнення ПЗ з ПДВ в бухгалтерському обліку доцільно проводити в два етапи.
1. Дт 7031 Кт 643 - на дату проведення доходу в бухгалтерському обліку3.
3 Сума визначається за даними податкового обліку, який ґрунтується на інформації Відомості № 20-АСС та відомостях оперативного обліку доходів від продажу квитків .
2. Дт 643 Кт 641 - на дату отримання коштів у вигляді субсидії на банківський рахунок.
Відповідно до декларації сума ПЗ з ПДВ буде включена за даними останнього проведення.
Розрахунок грани чного тарифу на перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування у приміському сполученні
Таблиця 1
№ з/п
Показники
Одиниця виміру
ІV кв. 2003 р. звіт
Середньомісячна за ІV кв. 2003 р.
Коефіцієнт збільшення
Прогноз на I кв. 2004 р.

1
2
3 < /CENTER>
4
5
6
7

 
Обсяг перевезень :
 
 
 
 
 

1
Пасажирокілометрів, всього
т. пас. км
10 113,2
3 371,1
1,158
3 902,7

2
В т.ч. : платних пас. км
-/-
6 153,5
2 051,2
 
2 051,2

3
безоплатних км
-/-
3 959,7
1 319,9
 
1 319,9

4
Загальний пробіг
т. км
768,6
256,2
 
256,2

5
Доходи (з ПДВ)
т. грн.
428,6
142,9
 
286,9

6
Доходи (без ПДВ)
т. грн.
357,2
119,1
 
343,2

7
Середній тариф 1 пас. км
грн.
0,058
00,58
1,250
0,075

8
Граничний тариф 1 пас. км (тариф + ПДВ)
грн.
0,07
0,07
1,250
0,09

 
Склад витрат :
 
 
 
 
 

10
Заробітна плата
т. грн.
152,8
50,9
1,178
60,0

11
Відрахування на соцзаходи
т. грн.
57,6
19,2
 
23,2

12
Паливно-мастильні матеріали
т. грн.
218,9
73,0
1,082
79,0

13
Автомобільні шини
т. грн.
27,3
9,1
0,67
6,1

14
ТО і ремонт а/м
т. грн.
38,9
13,0
2,46
< CENTER> 32,0

15
Амортизація
т. грн.
31,8
10,6
 
10,6

16
Податки та збори
т. грн.
13,1
4,4
 
4,4

17
Інші витрати
т. грн.
117,7
39,2
 
39,2

18
Всього
т. грн.
658,1
219,4
1,16
254,5

19
Прибуток при Р= 15%
т. грн.
 
 
 
38,17

20
Всього розрахункових доходів (без ПДВ)
т. грн.
-
-
-
292,7

21
Розрахунковий тариф 1 пас.км
т. грн.
-
-
-
0,075

Далі буде
Олександр Малишкін
Нормативна база
1. Рекомендації № 461 - наказ Мінтрансу України від 25.06.2003 р. № 461 "Про затвердження Методичних рекомендації визначення рівня тарифів на послуги пасажирського автотранспорту загального користування".
2. Інструкція № 291 - інструкція "Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, забов’язань і господарських операцій підприємств і організацій".
Автопослуги: облік і оподаткування
Продовження. Початок див. у "ШБ" № 5 , 7 , 10 , 13 , 16 , 19 , 23 за 2003 рік
Списання ПММ і відображення його в бухгалтерському та податковому обліку
Особливості обліку ПММ для легкового автомобіля
Навіть ті, хто ніколи не займався списанням ПММ, цілковито розуміють, що це дуже відповідальна робота. Адже необхідно точно знати чи були використані по призна ченню ПММ, що підлягають списанню, чи ні. А також, звісно, потрібно знати всі тонкощі бухгалтерського та податкового обліку, що стосуються списання ПММ.
Списання ПММ і відображення його в бухгалтерському та податковому обліку
Бухгалтерський облік. Як і будь-які інші матеріальні цінності, ПММ можуть мати нормативні та фактичні витрати, що, з цілком зрозумілих причин, не завжди збігаються.
Визначення нормативної кількості використаного ПММ, зокрема пального, здійснюється на підставі даних шляхових аркушів, установлених норм (Норми № 43) і по визначеній формулі (дивися "ШБ" № 23/2003 р.). При цьому використовується шляховий лист як джерело наступної інформації про:
1. наявність пального в баці автомобіля на початок зміни (рейсу) за даними вимірювальних приладів автомобіля 1 ;
1 Дані вимірювальних приладів автомобіля відображаються в первинних документах з обліку ПММ, підтверджуються підписами посадових осіб, відповідальних за контроль їх використання і переносяться в бухгалтерський облік. Таким чином, дані вимірювальних приладів автомобіля і дані бухгалтерського обліку повинні бути ідентичні. При необхідності можна визначити фактичну кількість палива в баках автомобіля, зливши паливо в вимірювальнє ємкості, виміряти його і вказати одержану кількість в акті.
2. кількість залитого пального (на автозаправній станції (АЗС) чи з автозаправника автотранспортного підприємства, по безготівковому розрахунку, у тому числі по картках, чи за готівку на АЗС сторонніх підприємств та інше) під час зміни (виконання рейсу);
3. пробіг автомобіля за час зміни (рейсу).
Як визначається витрата пального по нормі ми докладно розповіли на минулому уроці (дивися "ШБ" №23/2003 р).
Маючи дані про залишок пального в баці автомобіля на початок зміни (рейсу), кількість залитого пального в бак протягом зміни (рейсу) і витрата пального по нормі можна визначити залишок пального на момент закінчення зміни (рейсу), виконавши нескладні розрахунки. Такий залишок можна розрахувати по наступній формулі
Zkr = Zn + R - Qн
Де: Zn - залишок пального в баці автомобіля на момент початку зміни (рейсу);
R - залито пального в бак протягом зміни (рейсу);
Qн - витрата пального протягом зміни (рейсу) по нормі.
Zkr - залишок пального в баці автомобіля на момент закінчення зміни (рейсу) визначений розрахунковим шляхом (по нормі).
Для визначення фактичної витрати пального необхідно по закінченню зміни (рейсу) визначити залишок пального в баці автомобіля. Його можна визначити двома способами:
1. за даними вимірювальних приладів автомобіля;
2. по фактичній наявності пального в баці 2 .
2 Це можна зробити, тільки зливши паливо з баків автомобіля в вимірювальні ємкості.
Необхідно відзначити, що другий спосіб використовується у виняткових випадках, наприклад при інвентаризації.
Приклад 1
Припустимо, що по автомобілю ГАЗ-53-07 маються наступні дані:
1. Залишок пального в баці на початок зміни - 23,00 л. (Zn);
2. Протягом зміни водієм було здійснено два дозаправлення обсягом 45,00 і 50,00 літрів. (R);
3. Витрата пального за зміну по нормі складає 80,00 л. (Qн).
Розрахуємо залишок пального в баці автомобіля на момент закінчення зміни:
Zkr = 23,00 л. + (45,00 л. + 50,00 л.) - 80,00 л. = 38,00 л.
Нагромадження даних про витрату пального по нормах і фактично на пробіг відображають у Місячній відомості обліку витрати пального (у натуральному вираженні). Нижче наведено зразок відомості, за доп омогою якої ведеться аналітичний облік витрат пального одного з АТП Сумської області дивись на наступній сторінці.
Як видно з наведеного прикладу, водієм отримана економія бензину А-76: при нормі 886 л фактично витрачено 873 л. Економія - 13 л. При цьому в розрахунку на 100 км пробігу витрати по нормі склали: 886 л х 100 км : 2550 км = 37,74 л.
Витрати по факту склали: 873 л х 100 км : 2550 км = 34,23 л.
Вартість фактично витраченого пального включається в собівартість автомобільних перевезень і списується в бухобліку на дебет рахунка 23 "Виробництво". В автотранспортних підприємствах, як правило, цей рахунок розбитий на субрахунки, наприклад: 231 "Автобусні перевезення", 232 "Перевезення мікроавтобусами" і т.д.
Місячна відомість
обліку витрат пального по ВАТ АТП 15927 за грудень 2002 р.Водій Латишев В.У. державний номер автобуса 019-07СВ
 
Да-та
Шлях. лист №
Нап-рямок
Код паль-ного
Залито в бак
Залишок
Про-біг, км.
Витрати, л
Екон. (+) Пе-ре-витр. (-)





На-ли-вом в АТП
По та-ло-нам
Го-тів-ка
Ви-їзд
За-їзд

По нор-мі
Фак-тич-но


1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13

01
256
Се-лище Готня
А76
75
-
-
1
11
207
73
65
+8

02
334
Ніч-не чер-гуван-ня
А76
-
29
-
11
19
50
18
21
-3

03
370
Се-лище Журав-ка
А76
-
-
50
19
-
189
64
69
-5

....
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 


31
1496
Готня
А76
-
50
-
19
4
 
73
65
+8

Всього за місяць
 
275
500
100
1
4
2550
886
873
+13


Один з варіантів бухгалтерських проводок, що мають місце при списанні пального, представлені в таблиці 1.
Таблиця 1
№ п/п
Господарська операція
Бухгал-терський облік
Сума, грн



Дт
Кт


1
Видано пального за звітний період (місяць) при виїзді в рейс зі складу підприємства (275 л)
20311 < /TD>
20321
412,00

2
Списана вартість використаного пального на автобусні перевезення (873 л)
231
20311
1310,00

Сформовані по дебету рахунка 23 витрати, пов’язані з основною діяльністю автотранспортного підприємства, в тому числі пального, по закінченні місяця списуються в дебет субрахунку 903 "Собівартість реалізованих робіт і послуг".
ПММ - це не лише пальне. Нормативи витрат мастильних матеріалів наведені в додатку "В" Норм № 43, і вони встановлюються на 100 літрів (100 м 3 розріджені природні гази (РПГ)) нормативних витрат пального (Qн), розрахованих для кожного конкретного автомобіля:
1) нормативи витрат моторного масла - у літрах на 100 літрів нормативної витрати пального (Qн) або в літрах на 100 м 3 РПГ - (Qн);
2) нормативи витрат мастильних речов ин (змазки) - у кг/100 або літрах у кг/100 м 3 РПГ (Qн).
Приклад 2
Виходячи з цього, продовжимо наш приклад для ГАЗ-53-07 і розрахуємо витрати моторного масла. Для цього нам знадобиться тільки норматив по витраті пального (Qн), він складав 80,00 літрів бензину.
Зробивши невеликі розрахунки, ми зможемо визначити фактичну витрату моторного масла, за наступною формулою:
Gмас = (Gн*Wкм) / 100 км, де:
Gн - нормативні витрати масла в літрах на 100 л або 100 м 3 РПГ нормативні витрати пального;
Wкм - фактичний пробіг автомобіля.
У нашому випадку витрати моторного масла будуть складати: (1,8 * 80)/100 = 1,44 л.
Податковий облік. Ті ПММ, що придбані в постачальників по безготівковому розрахунку і що надходять безпосередньо на склад підприємства (у цистерни, автоцистерни та ін.) включаються до валових витрат на підставі платіж них документів або прибуткових накладних. У залежності від того, що відбулося раніше - їх оплата чи надходження. Ті ж ПММ, що придбані в постачальників по безготівковому розрахунку і надходять безпосередньо в баки та заправні ємкості автомобілів, включаються до валових витрат, як правило, за платіжними документами, оскільки заправлення автомобілів, наприклад по талонах, здійснюється, як правило, після їхньої оплати. Якщо оплата талонів здійснюється після одержання ПММ на АЗС сторонніх організацій, то до валових витрат такі ПММ включаються на підставі звітів водіїв про використані талони.
Якщо оплата й одержання бензину здійснюється по картках, то валові витрати автотранспортного підприємства збільшуються в момент перерахування коштів на рахунок сторонньої організації (АЗС) в оплату електронних карток. Якщо ПММ придбані або підзвітною особою підприємства та здані на склад підприємства, або водієм підприємства і оприбутковані прямо в бак автомобіля, то в цьому випадку датою збільшення валових витрат буде дата затвердження авансового звіту підзвітної особи або водія. Незалежно від способу придбання ПММ і їхнього місцезнаходження (на складі підприємства чи в баках автомобілів) їхній залишок на кінець звітного кварталу включається до розрахунку приросту (убутку) запасів згідно п. 5.9 ст. 5 Закону про прибуток для коригування валових витрат.
Необхідно відзначити ще один дуже важливий момент, що стосується віднесення ПММ на валові витрати. Справа в тому, що витрати ПММ по факту не завжди збігаються з їх витратою по нормі. Якщо економія не впливає на валові витрати та податковий кредит, то вплив перевитрат на валові витрати та податковий кредит є сьогодні предметом полеміки експертів і приводить до неадекватних рішень бухгалтерів підприємств, що експлуатують автотранспорт.
На думку деяких фахівців, у першу чергу податківців, суму перевитрати ПММ:
1. необхідно відраховувати з валових витрат;
2. податковий кредит, що відноситься до так ого ПММ необхідно також зменшити;
3. включити в сукупний дохід працівника-водія, з утриманням прибуткового податку і відрахувань у соціальні фонди.
При цьому мається на увазі, що недотримання норм витрати не пов’язано з господарською діяльністю підприємства (одержанням доходу), а особа, що допустила перевитрату, одержала особистий дохід, який слід обкладати податком незалежно від того, пов’язаний він з господарською діяльністю підприємства чи ні. Не вдаючись до детальної дискусії, відмітимо, що автори не поділяють такої точки зору. Справа в тому, що сам по собі факт перевитрати ще нічого не значить, і робити на його підставі будь-які висновки - не потрібно. Не можна прирівнювати перевитрату чи економію ПММ до надостачі або лишків. В даному випадку важлива причина виникнення такої перевитрати або економії. Тільки визначивши її, можна повністю стверджувати, що та або інша перевитрата пов’язана з виробничою діяльністю чи ні.
Оскільки з економією усе більш-менш зрозу міло, тож далі будемо акцентувати свою увагу на перевитраті. Для виявлення причин перевитрати пального на АТП створюються комісії, що встановлюють причини перевитрати. Цими причинами можуть бути - поломка автомашини, непередбачені погодні умови, недбалість водія, присвоєння пального і т.д.
Якщо комісія встановить причину перевитрати пального, яку можна трактувати як непов’язану з господарською діяльністю підприємства, то на суму вартості наднормативної витрати пального в податковому обліку варто зменшити вартість запасів на початок періоду. Крім того, на зазначену суму необхідно відсторнувати податковий кредит з ПДВ у частині пального, використаного не для господарської діяльності. Якщо, на додачу до всього, комісія установить ще і те, що перевитрата виникла з вини працівника підприємства (водія, слюсаря і т.д.) і підлягає відшкодуванню таким працівником (внесенню в касу підприємства, утриманню з заробітної плати і т.ін.), то в цьому випадку здійснюється процедура по від шкодуванню збитків згідно Постанови КМУ № 116.
Якщо за висновком комісії перевитрата ПММ була викликана непередбаченими обставинами і пов’язана зі здійсненням виробничої діяльності, то жодних наслідків (коригувань) у податковому обліку не буде.
Особливості обліку ПММ для легкового автомобіля
Відповідно до п.п. 5.4.10. ст. 5 Закону про прибуток до 2003 р. не включалися до складу валових витрат, витрати на придбання ПММ для легкових автомобілів (власних чи орендованих) 3 .
3 Винятки складали легкові автомобілі, використовувані на підприємствах, основною діяльністю яких є надання послуг з транспортного чи туристичного обслуговування, наприклад, таксопарки.
З 2003 р. такі витрати включаються у валові, в розмірі 50 %. У законі не деталізовано, від чого потрібно брати 50%. Оскільки при придбанні ПММ складно визнач ити "легкову" частину обсягу бензину чи солярки, найкращий спосіб це зробити - за даними про витрати пального і мастильних матеріалів за місяць на підставі шляхових аркушів. Хоча, якщо заздалегідь відомо, що, наприклад, бензин АИ-95 йде лише на легковий транспорт, "проблема 50%" вирішується просто.
Для спрощення обліку вартість усіх придбаних ПММ по першій події включається до складу валових витрат, а вартість ПММ, фактично витрачених на роботу легкового автомобіля виключається з валових витрат шляхом зменшення залишку ПММ на початок звітного періоду. Вищевикладений спосіб рекомендує і ГНАУ в своїх листах № 10943 і № 13445. Проблема, пов’язана з коригуванням ПДВ вирішується аналогічно:
1. По першій події вся сума ПДВ, за умови наявності податкової накладної, включається до податкового кредиту;
2. За підсумками місяця сума використаного пального на легковий автомобіль відсторновується з податкового кредиту зі знаком "-" у книзі придбання і відображається в рядку 1 6 Декларації по ПДВ.
У бухгалтерському обліку зменшення податкового кредиту відображається одночасно двома проводками: Дт 641 Кт 631 - сторно на суму ПДВ і Дт 92 КТ 631 на ту ж суму.
Слід зазначити, що в ситуації з ПДВ на вартість ПММ, витрачених на легковий автотранспорт, окремі експерти пропонують нараховувати податкове зобов’язання. При цьому посилаються на вимоги п. 4.2. Закону про ПДВ по визначенню бази для нарахування податкових зобов’язань з витрат, пов’язаних з невиробничим використанням, що не відносяться до валових витрат і не підлягають амортизації. Однак витрати на легковий автомобіль не є "невиробничими", оскільки він є об’єктом основних виробничих фондів і на нього нараховується амортизація не тільки в бухгалтерському, але і в податковому обліку. Крім того, він використовується для поїздок, пов’язаних з виробничою діяльністю підприємства. У даному випадку вартість ПММ виключається з валових витрат на підставі спеціальної норми Закону про прибуток. Тому варіант коригування податкового кредиту представляється більш обґрунтованим.
А.Малишкін, Н.Кохтенко
ормативна база
1. Норми № 43 - "Норми витрат пального і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті", затверджені наказом Мінтранспорту України від 10.02.98 р. № 43.
2. Закон про прибуток - Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94 р. № 334/94-ВР.
3. Закон про ПДВ - Закон України "Про податок на додаткову вартість" від 03.04.97 р. № 168/97-ВР.
Автопослуги: облік і оподаткування
Продовження. Початок див. у "ШБ" № 5 , 7 , 10 , 13 , 16 , 19 , 23 , 25 , 27 , 29 , 33 за 2003 р.
Поліпшення автомобілів
Первинний облік
Бухгалтерський облік витрат
Подат ковий облік
Картина автомобіля, що стоїть біля узбіччя, з піднятим капотом знайома усім, кому доводиться сидіти за кермом. Непередбачена несправність у дорозі, іноді - випадковість, але найчастіше - результат ігнорування простих правил техобслуговування. Щоб запобігти їй, слід приділяти увагу ремонту і техобслуговуванню автомобілів.
Поліпшення автомобілів
До поліпшення автомобілів призводять операції, здійснювані в процесі їхньої модернізації, утім як і операції по реконструкції, модифікації, добудуванню, доустаткуванню і т.п. (далі витрати на покращення). Це, у свою чергу, приводить до збільшення майбутніх економічних вигод, очікуваних від експлуатації таких автотранспортних засобів. Що дає нам підставу відносити витрати на покращення до збільшення первісної (балансової) вартості автомобіля 1 .
1 Як правило, так і відбувається. Але ми знаємо, що будь-яке правило має виключення, у тому числі і це.
Первинний облік
Бухгалтер підприємства, оперуючи усіма вище перерахованими поняттями (див. також "ШБ" № 33/2003 р.), повинен проконтролювати документальне оформлення операцій, що дозволяло б уже на рівні первинного обліку чітко розділити витрати на підтримку автомобілів у робочому стані (поточний ремонт і технічне обслуговування) і витрати на поліпшення автомобілів. Такими первинними документами можуть бути:
1) наряд-замовлення;
2) акти виконаних робіт;
3) наряди на проведення ремонтних робіт;
4) акти на списання запасних частин і ПММ при виконанні технічного обслуговування;
5) лімітно-забірнікарти чи вимоги на відпуск матеріалів зі складу.
Оформлений н алежним чином документ, за підписом механіка (майстра, чи завідувача гаражем) і економіста по нормуванню праці надходить у бухгалтерію. Бухгалтеру після цього вже не складно відобразити даний документ у бухгалтерському і податковому обліку.
Бухгалтерський облік витрат
У бухобліку, згідно п. 15 П(С)БУ 7, заходи, спрямовані на підтримку об’єкта в робочому стані, включаються до складу витрат поточного періоду. Їхній облік ведеться згідно П(С)БУ 16. Вибір рахунка, по дебету якого повинні відображатися такі витрати залежить від того, для яких цілей використовується автомобіль:
23 "Виробництво" - використовується у виробничих процесах. Для автотранспортного підприємства - це перевезення пасажирів чи вантажів.
91 "Загальновиробничі витрати" - використовується в процесі керування цехами, ділянками, відділеннями, і іншими підрозділами основного і допоміжного виробництва. Наприклад, транспортне обслуговування керівників це хів, ділянок і т.д.
92 "Адміністративні витрати" - використовується в процесі керування підприємством у цілому. Транспортне обслуговування керівника, головного бухгалтера, касира і т.д.
93 "Витрати на збут" - використовується в процесі здійснення робіт зі збуту. Наприклад, транспортне обслуговування менеджера по збуту.
Вище зазначені рахунки при відображенні операцій по обліку техобслуговування, можуть кореспондуватися з кредитом рахунків: 203 "Паливо", 207 "Запасні частини", 661 "Витрати по заробітній платі". У випадку одержання послуг по ремонту підрядним способом, використовується рахунок 631 "Розрахунки з постачальниками і підрядчиками". Витрати на поліпшення автомобілів підприємство може враховувати на рахунку 15 "Капітальні інвестиції" з наступним віднесенням їх на рахунок 105 "Транспортні засоби". Такий напрямок списання витрат варто вказати в згаданих вище первинних документах.
Податковий облік
У пода тковому обліку витрати, пов’язані з техобслуговуванням автомобілів відносяться на валові витрати підприємства по першій події без обмежень на підставі п.п. 5.2.1. ст. 5 Закону про прибуток як витрати, пов’язані з веденням господарської діяльності. Однак потрібно бути обережним, якщо мова йде про техобслуговування легкового автомобіля. У рахунках СТО, як правило, у загальну суму до оплати по техобслуговуванню включаються моторне і трансмісійне мастило, що належать до ПММ. У цьому випадку потрібно пам’ятати про обмеження, що містяться в п.п. 5.4.10 Закону про прибуток, які забороняють включати у валові витрати витрати на ПММ для легкових автомобілів 2 , що перевищують 50% таких витрат. У відповідній частці включається в податковий кредит сума ПДВ від вартості ПММ.
2 За винятком випадків, коли легковий автомобіль використовується для надання транспортних послуг замо вникам, тобто використовується в основній діяльності підприємства.
Витрати на покращення автомобіля відносяться в податковому обліку до витрат по поліпшенню основних фондів. Згідно норм Закону про прибуток, вони частково включаються у валові витрати, а частково - відносяться на збільшення балансової вартості гр. 2, 3, 4 чи окремих об’єктів основних фондів гр. 1 пропорційно сукупної балансової вартості таких груп і окремих об’єктів основних фондів гр. 1 на початок звітного кварталу 3 . Виходить, що не важливо, в яку групу входить об’єкт, на ремонт якого понесені витрати, головне - правильно включити цю суму витрат пропорційно їхньої вартості в кожну з гр. 2, 3, 4.
3 Що не перевищує 10% сукупної балансової вартості, усіх груп основних фондів за станом на початок такого звітного періоду. До 2003 року ліміт був у розмірі не більш 5 % балансової вартості всіх груп основних фондів на початок звітного року.
У зв’язку з тим, що всі показники в декларації про прибуток приводяться наростаючим підсумком з початку року, таким початком звітного періоду був і залишається початок звітного року (тобто, 1 січня). Тому розрахований "ліміт" у 10% є єдиним на весь рік 4 .
4 Для розрахунку сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів на початок 2003 р., Б4 - балансова вартість гр. 4 ще не застосовується.
Базою для визначення максимальної суми, що може бути включена до складу валових витрат, є сукупна балансова вартість груп основних фондів на початок звітного періоду. Початком для кожного з установлених звітних періодів (квартал, півріччя, три квартали, рік) є початок року.
При цьому, вартість запасних частин і інших ТМЦ, використаних на покращення автомобіля сукупної балансової вартост і груп основних фондів не включається у валові витрати по першій події. Нагадаємо, що право на податковий кредит по ПДВ із вартості запасних частин і інших ТМЦ, використаних для ремонту автотранспорту, підприємства мають у повному обсязі, незалежно від того, ввійшли чи ні витрати по ремонту в 10% ліміт.
Приклад
У податковому обліку балансова вартість основних фондів на 01.01.2003 р. складала 100000,00 грн., 10% "ліміт" на поліпшення основних фондів складає 10000,00 грн. У 1 кварталі 2003 р. на СТО проведені роботи з ремонту і ТО мікроавтобуса на суму 2605,00 грн., крім того, ПДВ - 521,00 грн. Витрати розподілилися в такий спосіб:
1) установка газового устаткування 1000,00 грн, у результаті чого використовується більш дешеве паливо, плюс ПДВ - 200,00 грн.;
2) установка покришок - 100,00 грн., крім того, ПДВ - 20,00 грн.;
3) вартість покришок - 1200,00 грн., крім того, ПДВ - 240,00 грн.;
4) придбання акумулятора - 300,00 грн., крім того, ПДВ - 60,00 грн.;
5) установка акумулятора - 5 грн., плюс ПДВ - 1,00 грн.
До збільшення економічних вигод від експлуатації мікроавтобуса приводить тільки установка газового устаткування, тому в бухобліку первісну вартість мікроавтобуса варто збільшити на 1000,00 грн. Покришки і витрати на їхню установку не вважаються поліпшенням автомобіля і включають до складу витрат підприємства. Заміна шин і акумуляторів спрямована на підтримку автомобіля в робочому стані, тому її можна розглядати як один з видів технічного обслуговування (див. таблицю 1).
Таблиця 1
№ п/п
Зміст операції
Бухгалтерський облік
Сума, грн.
Податковий облік



Дт
Кт

ВР
ВД

1
Здійснено установку газового устаткування на автомобіль
152
631
1000,00
1000,00
-

2
Відображається податковий кредит по придбаному газобалонному устаткуванню
641
631
200,00
 
 

2
Оприбутковано автопокришки й акумулятор
207
631
1500,00
1500,00
-

3
Відображається податковий кредит по придбаних автопокришках і акумулятору
641
631
300,00
 
 

3
Зроблено установку покришок і акумулятора на автомобіль
23
207
1500,00
-
 

4
Відображаються витрати, пов’язані з установкою покришок і акумулятора
23
631
105,00
105,00
-

5
Відбито суму податкового кредиту за проведені роботи
641
631
21,00
-
-

6
Оплачено СТО за виконані роботи, газобалонне устаткування, покришки й акумулятор
631
311
3126,00
-
-

7
Збільшено вартість автомобіля на суму поліпшень, що приводять до збільшення економічних вигод
105
152
1000,00
-
-

У даному варіанті віддільні предмети (акумулятори, шини) списані на витрати по даті установки на автомобіль. Можливий і інший варіант обліку, коли підприємство бажає контролювати дані предмети до моменту їхнього повного зносу і списання. У цьому випадку з водіями укладаються договори про повну матеріальну відповідальність і зазначені цінності ставляться їм у підзвіт. Така передача відображається проводками усередині субрахунку 207 (наприклад, по дебету 2071 "Шини в підзвіті" і кредиту субрахунку 2072 "Шини на складі"). Списання на виробництво буде проведено по даті представлення в бухгалтерію акта на списання шин, акумуляторів через вихід з ладу (поломки) чи повного зносу.
Олександр Малишкін, Наталія Кохтенко
Нормативна база
1. П(С)БО 7 - Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затверджене наказом Мінфіну України від 27.04.2000 р. № 92.
2. П(С)БО 16 - Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затве рджене наказом Мінфіну України від 31.12.1999 р. № 318.
3. Інструкція № 291 - "Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій", затверджена наказом Мінфіну України від 30.11.1999 р. № 291.
4. Закон про прибуток - Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР.
Автопослуги: облік і оподаткування
Продовження. Початок див. у "ШБ" № 5 , 7 , 10 , 13 , 16 , 19 за 2003 рік
У процесі діяльності АТП, однією з основних статей витрат є витрати на ПММ. Їх облік, а зокрема, списання є досить складним завданням, оскільки існує безліч нормативів, що регулюють порядок списання ПММ. Освоїти процедуру правильного списання ПММ, з урахуванням фактичних даних і діючих нормативів, допоможе вам нижченаведений матеріал.
Облік палива і ПММ
Продовжуємо розгляд бухгалтерського і податкового обліку придбання ПММ, розпочатий в попередньому номері.
1.2. Бухгалтерський і податковий облік придбання палива
Наявність і рух палива в бухобліку відображується на субрахунку 203 "Паливо". Оскільки автотранспортні підприємства (далі АТП) використовують у своїй діяльності різні види палива і, як правило, мають спеціально обладнані місця для його збереження, виникає необхідність у відкритті по субрахунку 203 субрахунків другого і навіть третього порядку. Наприклад, субрахунок 2031 "Бензин АІ-95", 2032 "Дизельне паливо" і так далі по видах палива.
Для обліку палива в місцях збереження відкриваються субрахунку третього порядку - субрахунок 20311 "Бензин АІ-95 на складі", субрахунок 20312 "Бензин АІ-95 в автозаправниках", субрахунок 20313 "Бензин АІ-95 у баках автомобілів" і так далі по всіх наявних місцях збереження палива. Аналогічні субрахунки можуть бути відкриті по всіх наявних видах палива, якщо це необхідно для цілей обліку і відповідає вимогам облікової політики підприємства.
Ще велика деталізація і відкриття, наприклад, по субрахунку 20313 субрахунків четвертого порядку (по кожному автомобілю окремо) не завжди дає позитивні результати для цілей обліку. Питання про використання такої деталізації в обліку на кожному конкретному АТП зважується керівником і головним бухгалтером (якщо вони наділені такими повноваженнями) з урахуванням специфіки АТП, кількості використовуваних автомобілів, обсягів послуг, що надаються, і іншого.
Наприклад, АТП, здійснило придбання дизельного палива по безготівковому розрахунку в оптового постачальника на суму 600,00 грн. у т.ч. ПДВ 1 . Працівником було здійснено придбання палива (АІ-95) на АЗС за рахунок отриманих підзвіт коштів на суму 120,00 грн., у т.ч. ПДВ. Придбання палива в бухобліку відображається наступними проводками (див. таблицю 1):
1 Хочемо зауважити, що деякі нафтопродукти (у т.ч. - дизпаливо)обкладається акцизним збором (який входить у ціну придбання) відповідно до Закону№ 313/96.
Таблиця 1
№з/п
Господарська операція
Кореспонденція рахунків
Сума грн.
Податковий облік



Дт
Кт

ВД
ВВ

1
Надійшло на склад від постачальника дизпаливо.
20321
631
500
-
500

2
Відображено суму податкового кредиту по ПДВ відповідно до даних, зазначених в отриманій від постачальника податковій накладній.
641
631
100
-
-

3
Перераховано кошти постачальнику в оплату отриманого від нього дизпалива.
631
311
600
-
-

4
Працівнику підприємства (водію) видані кошти в підзвіт на придбання бензину в процесі здійснення перевезення вантажу.
372
301
120
-
-

5
На підставі авансового звіту водія оприбуткований бензин, придбаний ним за готівку .
20313
372
100
-
100

6
Відображено податковий кредит по чекам, прикладеним до авансового звіту водія на суму 20 грн.
641
372
20
-
-

У податковому обліку сума витрат на придбання ПММ для подальшого їхнього використання у власній господарській діяльності, включається до складу валових витрат на підставі вимог пп. 5.2.1 п. 5.1 ст. 5 Закону про прибуток з а винятком палива, придбаного для легкових автомобілів не зайнятих в основному виробництві (надання автопослуг). Особливості відображення в податковому обліку ПММ, придбаних для легкового автотранспорту будуть розглянуті в наступному номері "Школи бухгалтера".
1.3 Особливості оподатковування палива, придбаного водієм у нерезидентів.
Найчастіше, при здійсненні міжнародних перевезень, перебуваючи в дорозі, водіям доводиться придбавати паливо не тільки на території України, але і за рубежем. Вартість палива при цьому включається до складу валових витрат на підставі первинних документів, прикладених до авансового звіту водія. А як бути з ПДВ? Чи потрібно нараховувати і сплачувати "ввізний" ПДВ на вартість придбаного палива? Згідно п.п. 3.1.2 Закону про ПДВ, операції по ввозу товарів на митну територію України й одержанню робіт (послуг), наданих нерезидентами для їхнього використання на митній території України, є об’єктом обкладання ПДВ. Звідси випливає, що на варті сть палива, що було придбано за митною територією України і залишилося в баку автомашини невитраченим на дату перетину кордону України, підприємству необхідно нарахувати і сплатити податкове зобов’язання по ПДВ.
При цьому податковий кредит на обчислену суму ПДВ відсутній, оскільки залишок бензину, як правило, на митниці в момент перетинання кордону України не декларується. Однак для обов’язкового нарахування податкових зобов’язань по ПДВ необхідне виконання наступной умови - використання завезених товарів (послуг) на митній території України. Якщо в баку автомобіля знаходилося паливо, придбане як на території України, так і за її межами, то практично неможливо визначити, яка кількість палива була використано за кордоном, а яка на території України. З огляду на усе вищесказане, рекомендуємо, у випадку перевищення залишку бензину чи дизпалива в баках автомобілів при в’їзді їх на митну територію України над залишком, що був при виїзді з території України, отриману різницю (п еревищення) "обкласти" 20 % ПДВ, не чекаючи податкової перевірки (п.п. 3.1.2 Закону про ПДВ) 2 .
2 При цьому приймається за умову, що ПММ, що знаходилися в баках автомобіля в момент його виїзду за межі митної території України, за межами цієї території не використовуються, тому віднімається з залишків ПММ, що знаходиться в баках автомобіля при його поверненні на митну територію України.
Виникає питання, а як визначити різницю в залишках ПММ у баках автомобіля в момент виїзду і в’їзду на митну територію України? Виходить, що тільки розрахунковим шляхом, використовуючи дані про залишки ПММ у баках автомобіля в момент виїзду його з автотранспортного підприємства і повернення, загального пробігу автомобіля по даному рейсу, у тому числі по території іноземної держави і норм витрати ПММ.
2. Списання ПММ
Облік витрати ПММ здійснюєтьс я на підставі даних шляхових листів. Списання палива проводиться відповідно до Норм № 43.
2.1. Види норм витрати ПММ і їх застосування
Відповідно до загальних положень Норм № 43:
Нормування витрат палива - це встановлення припустимої міри його споживання у визначених умовах експлуатації автомобіля, для чого застосовуються базові лінійні норми, установлені по моделях (модифікаціям) автомобілів, і система нормативів і коректувальних коефіцієнтів, що дозволяють враховувати виконувану транспортну роботу, кліматичні, дорожні й інші умови експлуатації.
На сьогоднішній день, існують наступні норми витрати ПММ (див. таблицю 2).
Таблиця 2
№ з/п
Вид норми витрати ПММ
Примітки

1
Базова лінійна норма
Установлюється < !-- --> 3 на пробіг автомобіля (на 100 км): для вантажних автомобілів (за винятком самоскидів) - у спорядженому стані, і для легкових автомобілів і автобусів (повна маса яких не перевищує 3,5 т) і самоскидів - з половинним навантаженням, для автобусів (повна маса яких перевищує 3,5 т) - з повним навантаженням, для вантажопасажирських автомобілів - у спорядженому стані з половиною маси пасажирів.

2
Норма на виконання транспортної роботи
Враховує додаткові витрати палива при русі автомобіля з вантажем - на 100 тонно-кілометрів (т-км). Застосовується для бортових вантажних автомобілів і сідельних тягачів у складі автопоїздів, автомобілів-фургонів і вантажопасажирських автомобілів, що виконують роботу, що враховується в тонно-кілометрах.

3
Норма на одну тонну спорядженої маси
Враховує додаткові витрати палива пр и зміні спорядженої маси автомобіля, чи причепа напівпричепа. Застосовується при розрахунках лінійної норми витрати палива при зміні спорядженої маси автомобіля щодо спорядженої маси базового автомобіля, при розрахунках лінійної норми автопоїздів і т.д.

4
Норма на поїздку з вантажем
Застосовується для автомобілів - самоскидів і автопоїздів із самоскидними кузовами і враховує збільшення витрат палива, зв’язане з маневруванням і виконанням операцій навантаження і розвантаження (на одну поїздку).

5
Норма на пробіг при виконанні спеціальної роботи
Установлюється на пробіг автомобіля (на 100 км). Застосовується для спеціальних і спеціалізованих, автомобілів, що виконують спеціальні роботи під час руху (снігоочисники, поливальні і мийні і т.д. )

6
Норма на роботу спеці-ального устаткування, установлено го на автомобілях
Застосовується для спеціальних і спеціалізованих автомобілів, що виконують спеціальні роботи під час стоянки (автокрани, компресорні, бурильні установки і т.д. ) у літрах на годину роботи чи устаткування в літрах на одну технологічну операцію.

7
Норма на роботу незалежного обігрівача
Установлюється на одну годину роботи незалежного обігрівача. Застосовується для автомобілів, обладнаних незалежними обігрівачами. Користування обігрівачами допускається при температурі навколишнього середовища від 0 °С до + 10 °С - до 50 % тривалості роботи автомобіля на лінії, при температурі нижче 0 °С - від 50 до 100 % тривалості роботи автомобіля.


3 Більш докладно з базовими лінійними нормами по типах автомобілів можна ознайомитися в документі "Норми витрат ПММ №43".
Для моделей і мод ифікацій автомобілів, що відрізняються від базової моделі, не є серійними, для нових моделей і моделей оригінальної конструкції, що не ввійшли в додаток А і Б Норми № 43, розраховуються відповідно до п. 2 зазначеного документа. Норми № 43 застосовуються до усіх видів автотранспортних машин (вантажним, легковим, автобусам).
Облік дорожніх, кліматичних і інших експлуатаційних факторів проводиться за допомогою ряду поправочних коефіцієнтів, приведених у формі відсотків чи підвищення зниження базового значення норми. Право встановлення конкретних величин коефіцієнтів у регламентованих межах і термін їх дії надається керівникам підприємств і затверджується наказом по підприємству.
Норми витрати пального підвищуються (див. таблицю 3) чи знижуються (див. таблицю 4) у наступних умовах:
Таблиця 3
№ з/п
Умова
Примітка< /B>

1
У зимових умовах 4
У залежності від фактичної температури: від О °С до -10 °С - до 5 % надбавка; від 10 °С до -20 °С - від 5 % до 10 % надбавка; від 20 °С і нижче - від 10 % до 15 % надбавка.

2
При роботі в гірській місцевості
У залежності від висоти над рівнем моря: від 500 до 1500 метрів до 5%; від 1501 до 2000 метрів до 10%.

3
При роботі зі складним дорожнім планом
До 10% до планової витрати

4
Робота в умовах міста:
У залежності від чисельності населення: з населенням до 0,5 млн. чол. - 5 %; з населенням від 0,5 до 1 млн. чол. - 10 %; з населенням більш 1 млн. чол. - до 15 %.

5
При роботі, що вимагає частих технологічних зупинок
Роботи, пов’язані з навантаженням і розвантаженням, посадкою і висаджуванням пасажирів і т.д. (у середньому більш ніж одна зупинка на один кілометр пробігу - маршрутні автобуси, обслуговування поштових скриньок, інкасація грошей, обслуговування хворих, інвалідів і т.д. ) - до 10 %.

6
При виконанні робіт, що вимагають знижених швидкостей
При зниженні швидкості до 20 км/год у задовільних дорожніх умовах (перевезення великогабаритних, вибухонебезпечних, скляних, крихких і т.д. вантажів, при виконанні сільськогосподарських робіт, руху у колонах і т.д. ) - до 10 %.

7
Робота в надважких дорожніх умовах
у період сезонного бездоріжжя, сніжних чи піщаних заметів, паводків і інших стихійних лих - 35 %.

8
При пробігу першої тисячі кілометрів
Це відноситься до нових автомобілів і тих, які вийшли з капітального ремонту - до 10 %.

9
При навчальній їзді
До 15 %.

10
При погодинній роботі
Для вантажних автомобілів (крім самоскидів) і вантажопасажирських, чи їхня постійна робота як технологічного транспорту, чи вантажних таксомоторів - до 10 %.

11
Для автомобілів, що експлуатуються більш 8 років
до 5 %.

Таблиця 4
№ з/п
Умова
Примітка

1
Робота за межами приміської зони
У залежності від покриття доріг: на дорогах з цементобетону, асфальтобетону, бруківки, мозаїки - до 15 %; на дорогах з бітумомінераль ної суміші, дьогтебетону, щебеню (гравію) - до 5%

2
Експлуатація міських автобусів не на постійних маршрутах
Працюючих у режимі на "замовлення" чи з іншою метою - до 10 %


4 Зимовий період вважається з 15 жовтня по 15 квітня.
У випадку застосування одночасно декількох коректувальних коефіцієнтів розраховується сумарний коефіцієнт коректування, що дорівнює сумі цих надбавок (зменшувальні коректувальні коефіцієнти віднімаються): Кс = К1 5 + К2 + К3 +...+ Кn.
5 Хоча в розрахунку і вказується коефіцієнт, фактично використовується процентна надбавка, яка в подальшому, при визначенні нормативних витрат палива, переводиться в коефіцієнт шляхом множення на 0,01.
Наприклад, автомобілю за роботу в гірській місцевості збільшили витрата палива на 5 % (надбавка (К1) дорівнює 5%), а за роботу в зимовий час ще на 13 % (надбавка (К2) дорівнює 13%). Виходячи з цього Кс = 5% +13% = 18%.
Крім нормативних витрат палива, дозволяється додаткове його споживання:
1. На міжгаражні роз’їзди і технічні потреби (технічні огляди, регулювальні роботи, приробляння деталей двигунів і автомобіля після ремонту і т.п.) - не більш 1 % від загальної кількості палива, спожитого підприємством;
2. Не більш 10 л палива на місяць на один газобалонний (газодизельний) автомобіль для його запуску в холодний період року (температура навколишнього середовища нижче 0 °С). Зазначена надбавка не застосовується при експлуатації газобалонних (газодизельних) автомобілів на рідкому паливі;
3. При тривалих простоях автомобілів під навантаженнямрозвантаженням у пунктах, де за умовами пожежної безпеки заборонено виключати двигун (нафтобази, спеціальні склади і т.п.), а також при тривалих простоях автомобілів у зимовий і холодний час року з працюючим двигуном (чекання хворих, інвалідів, клієнтів, нічліг у дорожніх умовах і т.п.) чи під час перевезення спеціальних вантажів, що мають потребу в постійному обігріві салону (кузова) автомобіля, дозволяється додаткова витрата палива з розрахунку: одна година простою відповідає витраті палива по лінійній нормі на 5 км пробігу автомобіля.
Для легкових автомобілів і автобусів нормативна витрата палива розраховують по формулі: Qн = 0,01 * Нs * S * (1 + 0,01 * Кс), де Qн - нормативна витрата палива літри (м куб.); Нs - базова лінійна норма витрати палива, л/100 км; S - пробіг автомобіля, км; Кс - сумарний коректувальний коефіцієнт, %. 0,01 - цифра для перекладу коефіцієнтів, зазначених у відсотках у цифрові показники.
У випадку використання на легкових автомобілях чи автобусах у зимовий період незалежних обігрівачів витрата палива на роботу обігрівача враховується в загальній нормативній витраті пал ива в такий спосіб: Qн = 0,01 * Нs * S * (1 + 0,01 * Кс) + Нон * Тон; де Нон - норма витрати палива на роботу незалежного обігрівача л/година 6 ;
6 Норми витрати палива на роботу незалежного обігрівача застосовуються на підставі додатку Г документа "Норми витрат ПММ №43".
Тон - тривалість роботи обігрівача, година (розраховується в залежності від тривалості роботи автомобіля на лінії і температури навколишнього середовища).
Розглянемо приклади розрахунку нормативної витрати палива у визначених ситуаціях і для визначених автомобілів.
Приклад 1
Вихідні дані для розрахунку нормативної витрати палива для пасажирського автобуса "Ікарус-280.33":
1. Базова лінійна норма витрати палива для пасажирського автобуса складає Нs = 43,0 л/ 100 км;
2. Надбавка за роботу при температурі нижче 10° С - ДО1 = 10% 7 ;
3. Надбавка за роботу, що вимагає частих технологічних зупинок, зв’язаних з посадкою і висаджуванням пасажирів, - ДО2 = 8 %;
4. Надбавка за роботу в умовах міста з населенням до 0,5 млн. чол. - ДО3 = 4 %;
5. Норма витрати палива на роботу обігрівача Sirоkko-268 - Нон = 3,5 л/година.;
6. Пробіг автобуса за час роботи, за який розраховується норматив витрати палива: по маршруту - 200 км; пробіг від місця стоянки (гаража) до місця початку маршруту плюс пробіг від місця закінчення маршруту до місця стоянки (гаража) автобуса - 20 км.
7. Тривалість роботи обігрівача - 8 годин.
Нормативна витрата палива за 8 годин ну зміну при пробігу 200 км по маршруту складає:
Qн = 0,01 * Нs * S * (1 + 0,01 * Кс) + Нон * Тон = 0,01 * 43 * 200 * (1 + 0,01 * (10 + 8 + 4)) + 3,5 * 8 = 132,9 л.
Нормативна витрата палива за період пробігу автобуса від місця стоянки (гаража) до місця початку маршруту і пробіг від місця закінчення маршруту до місця стоянки (гаража) автобуса протягом 30 хв і пробігу 20 км складає:
Qн = 0,01 * Нs * S * (1 + 0,01 * Кс) + Нон * Тон = 0,01 * 43 * 20 * (1 + 0,01 * (10 + 4)) + 3,5 * 0,5 = 11,55 л.
Приклад 2
Вихідні дані для легкового автомобіля: Зі шляхового листа встановлено, що легкове таксі ГАЗ-24-10, що працювало у гірській місцевості на висоті 600 метрів над рівнем моря (Карпати, Крим) за межами приміської зони на дорозі з бітумомінеральним покриттям, здійснив пробіг у 300 кілометрів. Виходячи з цього:
1. Базова лінійна норма витрати палива для легкового автомобіля ГАЗ-2410 складає Нs = 13,0 л/км;
2. Надбавка за роботу в гірській місцевості на висоті над рівнем моря від 500 до 1500 метрів - ДО1 = 5 %,
3. Зниження за роботу за межами приміської зони на дорозі з бітумомінеральним покриттям ДО2 = -5 %:
Qн = 0,01 * Нs * S * (1 + 0,01 * Кс) = 0,01 * 13,0 * 300 * (1 + 0,01 * (5 - 5)) = 39 л.
Нормативи витрати палива доцільно закріпити наказом по підприємству і використовувати для контролю за його витратою.
З позицій податкової інспекції до складу валових витрат включають витрати на ПММ тільки в тих межах, що, приведені в Нормах № 43. Якщо для якогось автомобіля базова норма не встановлена, то за заявою підприємств, інститут Міністерства транспорту України Державтотранс НДІпроект на договірних умовах може розробити тимчасові індивідуальні базові лінійні норми витрати палива (пп. 2.1.5 Норм № 43). Але для розробки і затвердження необхідний час. Постає питання: по яких нормах підприємству списувати паливо, якщо автомобіль уже знаходиться в експлуатації? У таких в ипадках підприємство використовує дані техпаспорту авто або ж самостійне розробляє норму й оформляє її актом 8 .
При розробці норм комісія може використовувати наступну методику вимірів:
1. Бак автомобіля заправляється паливом повністю.
2. На автомобілі проїжджають по спідометру визначену кількість км (наприклад - 100)
3. Знову бак доливають паливом з мірної ємності. Таким чином, обсяг палива, що помістився в бак і є витратою на 100 км.
Таких вимірів роблять декілька і на підставі отриманих даних розраховують середню величину витрати палива на 100 км.
Поряд з рідким паливом автомобілями використовується і газове паливо. Лінійна норма витрати газового палива визначається шляхом коректування розрахованої лінійної норми витрати рідкого палива з застосуванням перекладних к оефіцієнтів: Бензин - зріджений природний газ - 1:1; Бензин - зріджений нафтовий газ - 1:1,25.
А. Малишкін, Н. Кохтенко
Нормативна база
1. Норми № 43 - наказ Міністерства транспорту України від 10.02.98 р. № 43 "Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті".
2. Закон по ПДВ - Закон України "Про податок на додаткову вартість" від 03.04.97 р. № 168/97-ВР.
3. Закон про прибуток - Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94 р. № 334/94-ВР.
4. Закон № 313/96 - Закон України "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари" від 11.07.96 р. № 313/96-ВР.
Автопослуги: облік доходів
Строгий облік доходів - одна з найважливіших умов економічного росту і процвітання будь-якого підприємства. А коли мова йде про автотранспортне підприємство, то тут контроль над доходами необхідний у першу чергу. Це викликано специфікою договорів на автоперевезення, у якою ми з вами і спробуємо зараз розібратися.
Загальні принципи обліку доходів
Бухгалтерський облік
Одним з принципів бухгалтерського обліку є принцип відповідності витрат отриманим доходам. Відповідно до ст. 4 Закону № 996 для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів, тобто за принципом нарахування.
Момент (дата) виникнення доходу від наданих послуг фіксуєтьс я в первинних документах, які надходять до бухгалтерії - актах виконаних робіт, товаротранспортних накладних, реєстрах проданих квитків і т.п. Факт і дата отримання коштів не мають значення для дати визначення доходу від автопослуг у бухобліку.
Основу достовірності оцінки доходу складають затверджені тарифи на перевезення вантажів та пасажирів. Тарифи можуть бути договірними (вільними) та регульованими державою 1 .
1 Методика розрахунку договірного тарифу була розглянута автором в "ШБ" № 46.
При відображенні доходу одночасно визначається собівартість надання цих послуг. Автопослуги характерні відсутністю недовершеного виробництва, тому всі витрати діяльності одразу "йдуть" на фінансовий результат (рахунок 79).
Доходи від перевезень обліковують на субрахунку 703 "Доходи від реалізації робіт і послуг". Причому, це не залежить від т ого, чи є транспортні послуги основною, чи допоміжним видом діяльності.
Податковий облік
Дохід від наданих послуг визнається за відомим правилом "першої події" - або за датою надання послуг (оформлення акта виконаних робіт або іншого первинного документу), або за датою отримання від замовників грошових коштів на банківський рахунок чи до каси підприємства. У "пасажирських" АТП вказані події, як правило, співпадають. Дата виникнення податкового зобов’язання з ПДВ на послуги "прив’язана" до дати визнання валового доходу.
Правові основи обліку
На методику бухгалтерського і податкового обліку суттєво впливає юридичний характер операцій, а саме форма договору між перевізником та замовником. Сьогодні на ринку автопослуг використовуються дві основні форми договірних відносин - договір на перевезення (надання послуг) і договір доручення на перевезення.
Необхідний коментар щодо визначення доходів< BR> Нагадаймо, що згідно ст. 4 закону № 996 одним з принципів бухобліку та фінансової звітності є відображення в бухобліку операцій, виходячи з їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми. Цей принцип превалювання сутності над формою. Виходячи з цього принципу виручку автостанції слід враховувати на субрахунку 703 у повній сумі (рядок 010 Звіту про фінрезультати). Потім через рахунок 704 провести зменшення отриманого доходу на суму перерахувань перевізнику (АТП) і в результаті залишиться чистий дохід автостанції в розмірі його винагороди, згідно з умовами договору доручення (рядок 030). Відповідно, АТП відображає виручку як суму наданих послуг з перевезення пасажирів (рядок 010 Звіту про фінрезультати) згідно з актами виконаних робіт, підписаних представником автостанції та АТП. Це - перший варіант відображення. В іншому варіанті в обліку АТП нічого не змінюється, а в обліку автостанції в якості виручки відображається тільки сума вина городи за договором доручення. Тобто кошти, які за договором належати АТП, не включають до складу доходу (виручки) автостанції. Який з варіантів є більш обгрунтованним? Виходячи з формального прочитання п. 4 закону № 996, складається враження, що форма договору доручення не має переваг над фактом отримання автостанцією виручки від продажу квитків і, відповідно, над відображенням доходу автостанції на субрахунку 703 у повній сумі виручки. На наш погляд, такий підхід не є вірним. Чому? Не вдаючись до детальних аргументів теоретичного характеру, відмітимо суто практичний аспект. Недоліком першого варіанту є те, що при цьому підминаються принципи статистики доходів у масштабі галузі транспорту й економіки України в цілому, оскільки виручка, як основний показник діяльності підприємств, при зведенні статистичних показників подвоюється. Про це нагадує Мінстат у поясненнях до заповнення звіту про послуги.
Договірні відносини перевізника і замовника і їх вплив на облік
Розглянемо, які конкретно договори укладають автостанції і перевізник, і які положення таких договорів важливі в бухгалтерській роботі.
Договір на перевезення пасажирів
Відповідно до п. 13 Правил 141 пасажирський перевізник укладає із власником автовокзалу, автостанції 2 (далі - АС) Договір на продаж квитків і наданняобов’язкових послуг 3 . При цьому ст.42 закону про автомобільний транспорт вимагає як умову такого договору наявність у Перевізника договору з Замовником перевезень ( з місцевими органами влади чи обласними автоуправліннями).
2 Відзначимо, що власником автостанцій є, як правило, акціонерні компанії системи "Облавтотранс", що виникли в процесі приватизації на базі колишніх обласних підприємств автомобільного транспорту.
3 На практиці Договір на продаж квитків і надання обов’язкових послуг має різні варіації назв. Наприклад, "Договір на забезпечення перевезень пасажирів і багажу" чи "Договір доручення на перевезення пасажирів і багажу".
У розділі "Порядок розрахунків" передбачається винагорода на користь автостанції за продаж квитків як складової частини послуги по перевезенню пасажирів. І Договір на перевезення, і Договір доручення на перевезення є формами договору доручення - різновиду посередницького договору. От з цього і, по суті, повинен виходити бухгалтер АС при складанні бухгалтерських проводок на доходи, відображення їх у фінансовій і статистичній звітності, а також при розрахунку податків автостанції.
Для перевізника (АТП) форма договору не має особливого значення, тому що в будь-якому випадку доходом АТП є виторг від продажу квитків, а послуги автостанції для АТП є видом витрат, що включаються у витрати й у бухгалтерському й у податковому обліку.
Додатками до договору на пер евезення є:
1. розклад руху автобуса (автомобіля),
2. вартість перевезення на маршрутах (усього коп/км, у т.ч. тариф, ПДВ, страховий збір),
3. таблиця граничної вартості проїзду пасажирів в автобусах (окремо для приміських, міжміських, міжобласних перевезень ).
Крім того, у перевізника повинні бути затверджені паспорт маршруту і схема маршруту. І це ще не все. Оскільки законодавством встановлене обов’язкове страхування життя і здоров’я пасажирів від нещасних випадків на транспорті, Перевізник зобов’язаний укласти договір на страхування від нещасних випадків на транспорті зі страховою компанією.
З умов договору на перевезення бухгалтеру АС і АТП важливо знати:
1) по якому документу прибуткують готівку від продажу квитків.
Основним первинним документом є відомча форма Відомість на продаж квитків (ф. № 20-АС). На підставі цієї відомості гроші видаються представнику Перевізника з каси, або переліч уються на банківський рахунок Перевізника. Крім того, прихід грошей у касу АС оформляють прибутковим касовим ордером (ф.№ К-1)
2) який розмір і порядок сплати комісійної винагороди АС.
Як правило, він встановлюється в межах 8- 12 % від суми валових надходжень від реалізації квитків на проїзд (без вартості провозу багажу). У договорі повинно бути зазначено, як відобразяться ці кошти: Перевізник перелічує їх на банківський рахунок АС ("Облавтотранс") чи вони утримуються з загального виторгу від продажу квитків при кожнім перерахуванні коштів Перевізнику.
3) у якому розмірі і порядку перелічуються суми страхових платежів.
Як правило, згідно з договором доручення їх утримує і перелічує "Облавтотранс" (власник автостанції) у розмірі 2% вартості проїзду за мінусом 10 % комісійної винагороди за посередницькі послуги по збору страхових платежів.
4) який розмір доходу від продажу багажних к витків.
На практиці застосовують варіант "50 % на 50 %", тобто ці доходи поділяються навпіл між АС і Перевізником.
5) у якому порядку застосовуються штрафні санкції, яким документом вони оформляються.
6) як часто проводиться звірення взаєморозрахунків між АС і Перевізником і яким документом вона оформляється.
Як правило, один раз на квартал і оформляється актом звірення.
Договір на страхування пасажира.
Сторонами договору виступають "Принципал" (страхова компанія) і "Агент" (перевізник).
Важливими для бухгалтера АТП (агента) умовами договору на обов’язкове страхування від нещасних випадків на транспорті є такі умови:
1) на які маршрути поширюється договір.
Як правило - на всі затверджені маршрути міжобласного, міжміського в межах однієї оласти і приміських сполучень;
2) розмір страхового платежу з пасажира (крім тих, хто м ає право на безплатний проїзд) - у розмірі 2% вартості тарифу без суми ПДВ.
Відповідна сума внеску утримується з виторгу від продажу квитків і не надходить на рахунок АТП.
3) розміри страхових сум 4 .
4 Наприклад, вони можуть складати 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. АТП і його бухгалтерію такі платежі ніяк "не гріють", оскільки не надходять в АТП, і не використовуються ним і, відповідно, не відображаються в його обліку. Усі розрахунки з застрахованими пасажирами проводить страхова компанія (принципал). А для пасажирів важливим є положення договору, що страховик не несе зобов’язань по страхових випадках з пасажирами, що придбали квиток не через каси АС (у водія, або їздять без квитків). З цього зрозуміло, чому квиток, куплений у водія може коштувати дешевше, ніж у касі АС - саме на суму страхового збору і, можливо, на суму станційного збору АС (обов’язкові послуги).
Нормативна база
1. Закон № 996 - Закон України від 16.07.99 р. № 996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".
2. Правила № 141 - Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджені Постановою КМ України від 18.02.97 р.№ 176 ( у редакції Постанови КМ України від 29.01.03 р.№ 141).
Автопослуги: облік та оподаткування
Продовження. Початок див. у "ШБ" 48 за 2003 р., 1, 2, 3, 4, 5 за 2004 р.
Робота бухгалтера починається зі складання первинної документації, а закінчується здачею звітності, останнього і, можливо, найважливішого етапу. По ній будуть судити про всю виконану роботу і бухгалтера, і підприємства. Тому так важливо, щоб вона була достовірною, повною і грамотно складеною.
Звітність з автопослуг: специфіка
Зовнішня звітність автотранспортних підприєм ств складається з тих самих видів звітності, як і в інших підприємствах: фінансова, податкова, статистична, відомча.
Фінансова та податкова звітність нами не буде розглядатися, оскільки складається за загальними правилами, як і в інших підприємствах. Нагадаємо тільки, що у складі податкової звітності для АТП природно важливими формами є Розрахунок податку з власників транспортних засобів. та Розрахунок збору за забруднення навколишнього середовища.
Відомча звітність
Завжди додатковим тягарем для АТП була відомча звітність. В останній час, коли переважна більшість АТП України приватизовано, зникає як поняття та основний споживач відомчої звітності - вищестояща організація. Проте на практиці все ще використовується (в якості відомчої статистичної звітності) відмінена форма № 23-АВТ "Звіт про доходи і витрати на автомобільні перевезення" (місячна). Основне призначення форми полягає в тому, що за її допомогою економісти облавтоуправлінь розрах овують тарифи на автоперевезення. Важливість такої форми не викликає сумніву, оскільки в пасажирських перевезеннях сьогодні використовується тарифне регулювання вартості проїзду з боку держави. Більш того, тариф є необхідним для отримання з бюджету дотацій на пільговий проїзд окремих категорій пасажирів1. З цією метою з форми № 23-АВТ економісти набирають дані про витрати АТП за статтями та елементами. Використовується також інформація про доходи АТП. Це важливо для аналізу результатів їх діяльності (доходів, витрат, прибутка, збитка, для спостереження тенденцій розвитку підприємств автотранспорту. Виходить, що Держкомстат, відміняючи форму № 23-АВТ, зробив "ведмежу послугу" економічним службам облавтоуправлінь. Останні в умовах нелегітимності ф. № 23-АВТ вимушені добувати її з АТП методом "батога та пряника": якщо надасте нам таку форму - будемо робити для вас розрахунок тарифу або дотацій з бюджету, якщо ні - ніхто вас не пустить на маршрут без затверджених тари фів.
Статистична звітність
Наказом Держкомстату № 218 у 2003 р. скасовано три раніше діючих форми звітності2:
- № 2-тр (авто.в.) "Звіт про роботу вантажного автотранспорту";
- № 2-тр (авто.п.) "Звіт про роботу пасажирського транспорту";
- № 51-авто (пас) "Звіт про пасажирські перевезення маршрутними таксомоторами (таксобусами) суб’єктами малого бізнесу".
Замість них діятимуть дві форми:
- № 2-тр "Звіт про роботу автотранспорту" (річна);
- № 51-авто "Звіт про перевезення вантажів та пасажирів автомобільним транспортом" (місячна)3.
Що відображається в нових статформах?
У формі № 51-авто відображають кількісні показники перевезень за кожний місяць. Не наводиться жодного вартісного показника. Стосовно пасажирських перевезень слід відмітити, що окремо виділяють показники за маршрутними перевезеннями (перевезено пасажирів та пасажирооброт).
У формі № 2- тр підсумками за рік також узагальнюють тільки кількісні показники (за відповідними розділами). Тому вказані форми складають на підставі оперативних даних АТП про виконані перевезення без залучення інформації з бухгалтерських рахунків. На практиці обов’язок заповнення статистичних форм покладається, як правило, на робітників економічної служби.
Хто складає?
Згідно Інструкції № 319 вказані форми складають лише юридичні особи. Тобто приватні підприємці позбавлені такої "радості" спілкування із статистиками.
На який транспорт поширюється звітність?
Відповідно до інструкції № 319 у нові форми включають показники експлуатації власних та орендованих транспортних засобів (далі - ТЗ). Що стосується зданих в оренду ТЗ, слід мати на увазі, що передані в операційну оренду ТЗ продовжують рахуватися власними. Тому показники їх роботи теж включають до вказаної форми. В протилежність, ТЗ, надані у фінансову оренду, не входять до розрахунків ст атформ, оскільки за правилами бухгалтерського обліку об’єкт фінансової оренди ставиться на баланс орендаря з дати отримання об’єкта в оренду згідно акту прийома-передачи.
Документи первинного обліку
Підставою для складання звіту № 51-авто є документи первинного обліку:
- дорожній лист вантажного автомобіля (типова форма № 1 (міжнародна));
- дорожній лист вантажного автомобіля (типова форма № 2 (що діє в межах України));
- товарно-транспортна накладна (типова форма № 1-ТН);
- талон замовника при роботі автомобіля за погодинною формою оплати транспортних послуг (типова форма № 1-ТЗ);
- дорожній лист службового легкового автомобіля (типова форма № 3).
Форма № 51-авто
Звіт про перевезення вантажів та пасажирів автомобільним транспортом за лютий 2004 р. по АТП 15678
Наймінування показників
Код рядка
За місяць
За січень - лютий
Контрольна сума

А
Б
1
2
3

Перевезено вантажів - тис.тонн
01
-
-
 

Вантажооборот
02
-
-
 

Перевезено пасажирів, тис.
03
18,4
44,4
 

У т.ч:
 
 
 
 

Маршрутні перевезення, тис.
04
16,4
36,4
 

Пасажирооборот - всього, тис.пас.км
05
7234,9
1566,1
 

У т .ч:
 
 
 
 

Маршрутні перевезення
06
688,4
1455,7
 

1 Більш докладно про порядок розрахунку тарифу на пасажирські перевезення та дотації з бюджету.
2 Форма № 23-АВТ була скасована ще у 2002 р.
3 Повний текст Інструкції № 319 наведено в "Документах для роботи" ДК № 432003 р.
Олександр Малишкін
Нормативна база
1. Інструкція № 217 - Інструкція про порядок обліку пасажирів, що перевозяться громадським транспортом на маршрутах. Наказ Мінстату України від 20.08.97 р. № 217.
2. Наказ № 218 - Наказ Держкомстату України "Про затвердження форми державного статистичного спостереження з автомобільного транспорту" від 14.07.03 р. № 218.
3. Інструкція № 319 - Інструкція зі складання форм державних статистичних спостережень ф. № 2-тр (річна) та ф. № 51-авто (місячна) від 29.09.2003 р. № 319.
4. Наказ № 74 - Наказ Держкомстатистики України "Про затвердження типової форми первинного обліку роботи службового легкового автомобіля та Інструкції про порядок її застосування" від 17.02.98 р. № 74.
5. Наказ № 488/346 - Наказ Мінтранспорту України та Мінстатистики України "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" від 29.12.95 р. № 488/346.
Автопослуги: облік та оподаткування
Продовження. Початок див. у "ШБ" 48 за 2003 р., 1, 2, 3, 4, 5 за 2004 р.
Робота бухгалтера починається зі складання первинної документації, а закінчується здачею звітності, останнього і, можливо, найважливішого етапу. По ній будуть судити про всю виконану роботу і бухгалтера, і підприємства. Тому так важливо, щоб вона була достовірною, повною і грамотно складеною.
Звітність з автопослуг: специфіка
Зовнішня звітність автотранспортних підприєм ств складається з тих самих видів звітності, як і в інших підприємствах: фінансова, податкова, статистична, відомча.
Фінансова та податкова звітність нами не буде розглядатися, оскільки складається за загальними правилами, як і в інших підприємствах. Нагадаємо тільки, що у складі податкової звітності для АТП природно важливими формами є Розрахунок податку з власників транспортних засобів. та Розрахунок збору за забруднення навколишнього середовища.
Відомча звітність
Завжди додатковим тягарем для АТП була відомча звітність. В останній час, коли переважна більшість АТП України приватизовано, зникає як поняття та основний споживач відомчої звітності - вищестояща організація. Проте на практиці все ще використовується (в якості відомчої статистичної звітності) відмінена форма № 23-АВТ "Звіт про доходи і витрати на автомобільні перевезення" (місячна). Основне призначення форми полягає в тому, що за її допомогою економісти облавтоуправлінь розрах овують тарифи на автоперевезення. Важливість такої форми не викликає сумніву, оскільки в пасажирських перевезеннях сьогодні використовується тарифне регулювання вартості проїзду з боку держави. Більш того, тариф є необхідним для отримання з бюджету дотацій на пільговий проїзд окремих категорій пасажирів1. З цією метою з форми № 23-АВТ економісти набирають дані про витрати АТП за статтями та елементами. Використовується також інформація про доходи АТП. Це важливо для аналізу результатів їх діяльності (доходів, витрат, прибутка, збитка, для спостереження тенденцій розвитку підприємств автотранспорту. Виходить, що Держкомстат, відміняючи форму № 23-АВТ, зробив "ведмежу послугу" економічним службам облавтоуправлінь. Останні в умовах нелегітимності ф. № 23-АВТ вимушені добувати її з АТП методом "батога та пряника": якщо надасте нам таку форму - будемо робити для вас розрахунок тарифу або дотацій з бюджету, якщо ні - ніхто вас не пустить на маршрут без затверджених тари фів.
Статистична звітність
Наказом Держкомстату № 218 у 2003 р. скасовано три раніше діючих форми звітності2:
- № 2-тр (авто.в.) "Звіт про роботу вантажного автотранспорту";
- № 2-тр (авто.п.) "Звіт про роботу пасажирського транспорту";
- № 51-авто (пас) "Звіт про пасажирські перевезення маршрутними таксомоторами (таксобусами) суб’єктами малого бізнесу".
Замість них діятимуть дві форми:
- № 2-тр "Звіт про роботу автотранспорту" (річна);
- № 51-авто "Звіт про перевезення вантажів та пасажирів автомобільним транспортом" (місячна)3.
Що відображається в нових статформах?
У формі № 51-авто відображають кількісні показники перевезень за кожний місяць. Не наводиться жодного вартісного показника. Стосовно пасажирських перевезень слід відмітити, що окремо виділяють показники за маршрутними перевезеннями (перевезено пасажирів та пасажирооброт).
У формі № 2- тр підсумками за рік також узагальнюють тільки кількісні показники (за відповідними розділами). Тому вказані форми складають на підставі оперативних даних АТП про виконані перевезення без залучення інформації з бухгалтерських рахунків. На практиці обов’язок заповнення статистичних форм покладається, як правило, на робітників економічної служби.
Хто складає?
Згідно Інструкції № 319 вказані форми складають лише юридичні особи. Тобто приватні підприємці позбавлені такої "радості" спілкування із статистиками.
На який транспорт поширюється звітність?
Відповідно до інструкції № 319 у нові форми включають показники експлуатації власних та орендованих транспортних засобів (далі - ТЗ). Що стосується зданих в оренду ТЗ, слід мати на увазі, що передані в операційну оренду ТЗ продовжують рахуватися власними. Тому показники їх роботи теж включають до вказаної форми. В протилежність, ТЗ, надані у фінансову оренду, не входять до розрахунків ст атформ, оскільки за правилами бухгалтерського обліку об’єкт фінансової оренди ставиться на баланс орендаря з дати отримання об’єкта в оренду згідно акту прийома-передачи.
Документи первинного обліку
Підставою для складання звіту № 51-авто є документи первинного обліку:
- дорожній лист вантажного автомобіля (типова форма № 1 (міжнародна));
- дорожній лист вантажного автомобіля (типова форма № 2 (що діє в межах України));
- товарно-транспортна накладна (типова форма № 1-ТН);
- талон замовника при роботі автомобіля за погодинною формою оплати транспортних послуг (типова форма № 1-ТЗ);
- дорожній лист службового легкового автомобіля (типова форма № 3).
Форма № 51-авто
Звіт про перевезення вантажів та пасажирів автомобільним транспортом за лютий 2004 р. по АТП 15678
Наймінування показників
Код рядка
За місяць
За січень - лютий
Контрольна сума

А
Б
1
2
3

Перевезено вантажів - тис.тонн
01
-
-
 

Вантажооборот
02
-
-
 

Перевезено пасажирів, тис.
03
18,4
44,4
 

У т.ч:
 
 
 
 

Маршрутні перевезення, тис.
04
16,4
36,4
 

Пасажирооборот - всього, тис.пас.км
05
7234,9
1566,1
 

У т .ч:
 
 
 
 

Маршрутні перевезення
06
688,4
1455,7
 

1 Більш докладно про порядок розрахунку тарифу на пасажирські перевезення та дотації з бюджету.
2 Форма № 23-АВТ була скасована ще у 2002 р.
3 Повний текст Інструкції № 319 наведено в "Документах для роботи" ДК № 432003 р.
Олександр Малишкін
Нормативна база
1. Інструкція № 217 - Інструкція про порядок обліку пасажирів, що перевозяться громадським транспортом на маршрутах. Наказ Мінстату України від 20.08.97 р. № 217.
2. Наказ № 218 - Наказ Держкомстату України "Про затвердження форми державного статистичного спостереження з автомобільного транспорту" від 14.07.03 р. № 218.
3. Інструкція № 319 - Інструкція зі складання форм державних статистичних спостережень ф. № 2-тр (річна) та ф. № 51-авто (місячна) від 29.09.2003 р. № 319.
4. Наказ № 74 - Наказ Держкомстатистики України "Про затвердження типової форми первинного обліку роботи службового легкового автомобіля та Інструкції про порядок її застосування" від 17.02.98 р. № 74.
5. Наказ № 488/346 - Наказ Мінтранспорту України та Мінстатистики України "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" від 29.12.95 р. № 488/346.
Автопослуги: облік та оподаткування
Продовження. Початок див. у "ШБ" 48 за 2003 р., 1 , 2 , 3 , 4 за 2003 р.
Передача автобусів, автомобілів в операційну оренду та лізинг є досить розповсюдженою операцією в АТП. При цьому АТП може виступати як орендодавцем, так і орендарем. Лізинг (оренду) можна розглядати як одну зі спроб мінімізації оподаткування транспортних послуг. З іншого боку, АТП отримують в оренду нову техніку, яка коштує досить дорого. Договір лізингу дозволяє перевізнику експлуатувати новий автобус (автомобіль) на умовах розст рочки платежу за нього. Що б там не говорили, лізинг - вигідна форма роботи з об’єктами, які коштують дорого, а придбати їх дуже хочеться.
Автобус в лізинг
Визначення термінів і їх вплив на облік
Терміни "Оренда", "Лізинг" наведено в трьох нормативних актах: законі про лізинг, законі про прибуток і в П(С)БО 14. Положення першого нормативного акту важливо враховувати при укладанні договорів оренди (лізингу), другого - при оподаткуванні таких операцій (слід додати ще і закон про ПДВ), третього - при веденні бухгалтерського обліку.
При укладанні договорів слід врахувати, що згідно змін до закону про лізинг з 2004 р. не можна передавати в лізинг майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуто ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем. Тепер термін договору фінансового лізингу не залежить від термінів амортизації, але не може бути менший за 1 рік. Крім того, скасовано операційний лізинг.
Не будемо звертати увагу на різнобій одного того самого терміну в різних нормативний актах. Важливо підкреслити суть, яка прослідковується у всіх наведених термінах: фінансовий лізинг передбачає передачу права власності на об’єкт оренди, операційна (оперативна) оренда передбачає обов’язково повернення об’єкту. Від цього і має "танцювати" бухгалтер, складаючи проведення та розраховуючи податки. Розглянемо бухгалтерські та податкові аспекти оренди автобусів, автомобілів та інших об’єктів рухомого складу АТП.
Фінансовий лізинг
Бухгалтерський облік
1. Облік в орендодавця. В п.10 П(С)БО 14 вказується, що дебіторська заборгованість з фінансової оренди визнається у сумі мінімальних орендних платежів та негарантованої ліквідаційної вартості за вирахуванням фінансового доходу, який підлягає отриманню, з визнанням доходу від реалізації необоротних активів.
Приклад 1
Згідно договору лізингу АТП передало іншому підприємству автобус ЛАЗ за первісною вартістю 123000 грн. Договірна вартість (дорівнює залишкової вартості) -120000 грн., крім того, ПДВ - 24000 грн., разом - 144000 грн. Знос1 по автобусу на АТП склав 3000 грн. Термін лізингу - 6 років. Основна сума лізингового платежу за автобус за весь період - 120000 грн., за рік - 20000 грн. (120000 : 6), за квартал - 5000 грн. (20000 / 4). Крім того, встановлено винагороду (процент) за користування об’єктом - 30000 грн. на всі 6 років дії договору (по 1250 грн. за квартал (30000 / 24 кв). Таким чином, мінімальна сума орендних платежів (ануїтет) складає за весь період - 150000 (120000 + 30000) тис. грн., квартальна сума - 6250 грн.
1 В даному прикладі договір лізингу був підписаний до 01.01.2004 р. Отже, передача в лізинг автобуса, який деякий час експлуатувався на АТП і на момент передачі не є новим, не заборонялася.
Примітка. В нашому прикладі наведено середню квартальну сум у лізингового платежу та процентів (з метою спрощення прикладу). Згідно додатків 1 та 2 П(С)БО 14 вони можуть бути різними: сума основного платежу з часом зменшується, а проценту - зростає. Конкретні сумі цих складових визначаються безпосередньо в договорі. Бухгалтер працює вже з готовими даними.
Враховуючи наведену вище вимогу П(С)БО 14, дохід від передачі (продажу) автобуса, як і дебіторську заборгованість, слід розділити на дві частини: на договірну суму (120000 грн.), необхідно визнати заборгованість за об’єкт фінансової оренди (сам автобус) по дебету рахунку 161, та суму доходу від його продажу на рахунку 742. Інша заборгованість, за відсотки, має відображатися на рахунку - 373 "Розрахунки за нарахованими доходами". Для орендодавця відсотки - сума фінансового доходу (кредит 732), для орендаря - фінансових витрат (дебет 952). Проведення згідно прикладу наведено в табл. 1 (у орендодавця) та табл. 2 (у орендаря).
Таблиця 1
№ з/п
Зміст операції
Бухгалтерський облік
Сума,
грн.



Дт
Кт


1
Передано автобус по акту лізингоотримувачу2: а) списано знос; б) списано залишкову вартість
131
972
105
105
3000,00
120000,00

2
Нараховано лізинговий (основний) платіж
161
742
120000,00

3
Нараховано податкові зобов’язання з ПДВ на повну вартість об’єкту (виписана податкова накладна)
643
641
24000,00

4
Нарахована квартальна сума відсотків за користування об’єктом (згідно договору лізингу)
373
732
1250,00

5
Квартальна сума відсотків визнана доходом
732
793
1250,00

6
Отримано квартальну суму лізингового (основного) платежу
30,31
161
5000,00

7
Отримано ПДВ (пропорційно сумі лізингового платежу)3
30,31
643
1000,00

8
О тримано відсотки за користування об’єктом
30,31
373
1250,00

9
Сума лізингового (основного) платежу визнана доходом
742
793
120000,00

2 Якщо договір лізингу був би підписаний після 01.01.2004 р., то бухгалтерські проводки в рядку 1 табл. 1 були б наступними: а) придбано автобус для подальшої передачі в лізинг Дт 152 Кт 63; б) передано автобус в лізинг Дт 105 Кт 152 і одночасно Дт 972 Кт 105.
3 Можливий варіант перерахування партнером і усієї суми ПДВ - 24000 грн. Все залежить від умов договору та бажання партнера.
Як бачимо, орендодавець має і доход и (рах. 742) від продажу автобуса в розстрочку, і витрати (рах. 972). Сам об’єкт "переїхав" зі складу основних засобів до дебіторської заборгованості і буде враховуватися там доти, доки не буде складено акт про передачу автобуса у власність орендарю. Це - з юридичної точки зору. Термін і умови такої передачі сторони визначають в угоді, керуючись нормами закону про лізинг. В бухобліку дебетове сальдо рахунку 161 поступово спливає на суму отриманих оплат від орендаря (проведення 6). Може скластися така ситуація, що лізингодавець не отримав усю суму за автобус, а акт про перехід права власності вже складено. В такому разі акт "зачекає", оскільки сальдо рахунку 161 може бути закрито тільки шляхом його кредитування (отримання оплати).
2. Облік в орендаря. В орендаря автобус потрапляє до складу основних засобів у договірній сумі згідно акту передачі. З наступного місяця вже можна нараховувати амортизацію за прийнятою методикою. Витрати на поліпшення отриманого автобу са відображають так само, як і за іншими об’єктами необоротних активів (табл. 2).
Таблиця 2
№ з/п
Зміст операції
Бухгалтерський облік
Сума



Дт
Кт


1
Отримано автобус по акту
1051 4
531
120000,00

2
Визнано на підставі податкової накладної ПК з ПДВ на вартість об’єкту
641
531
24000,00

3
Нарахована квартальна сума відсотків за користування об’єктом (згідно договору)
952
684
1250,00

4
Оплачена заборгованість за об’єкт (лізинговий платіж)
531
311
5000,00

5
Оплачено ПДВ за об’єкт лізингу (пропорційно сумі л ізингового платежу)
531
311
1000,00

6
Нараховано знос на первісну вартість автобусу
23,91-94
1311 5
Згідно розрахунку

4 Аналітичний рахунок "Автобус, отриманий у фінансову оренду".
5 Аналітичний рахунок "Знос автобуса, узятого у фінансову оренду".
Повернення об’єкта лізингу
В практиці іноді трапляються випадки невиконання умов договору до його закінчення. В результаті об’єкт лізингу повертається "господарю". Норма статті 8 Закону про лізинг дозволяє варіант "непереходу" права власності на об’єкт лізингу. Як провести такі операції в орендаря? П(С)БО 14 не дає відповіді на це питання. Логічно було б це зробити таким чином (табл. 3). Під гарантованою ліквідаційною вартістю (ГЛВ)мається на увазі залишок зобов’язань з лізингу на кінець періоду. Останній, на нашу думку, у орендаря слід розрахувати як різницю між мінімальною сумою орендних платежів (МСОП - 150000 грн.) фінансовими витратами (ФВ - 30000 грн.) та нарахованим зносом за весь період експлуатації автобуса (НЗ - 40000 грн.):
ГЛВ = МСОП - ФВ - НЗ = 150000 - 30000 = 120000 - 40000 = 80000 грн.
Таблиця 3
№ з/п
Зміст операції
Бухгалтерський облік
Сума



Дт
Кт


При поверненні автобуса при умові, що гарантована ліквідаційна вартість дорівнює нулю

1
Повернуто автобус згідно акту
1311
1051
0

При поверненні автобуса при умові, що гарантована ліквідаційна вартість не дорівнює нулю

1
Списання зносу
1311
1051
40000,00

2
Сп исана гарантована ліквідаційна вартість
531
1051
80000,00

Якщо простіше, то так звана гарантована ліквідвартість насправді є залишковою вартістю об’єкта оренди (80000 грн.).
Податковий облік
1. Облік в орендодавця. Валові доходи (далі - ВД). Оскільки згідно з п. 8.5.2 Закону про прибуток передача об’єкта в лізинг прирівняна до операції продажу, необхідно діяти відповідно при визначенні валових доходів. Тобто якщо передається автобус (об’єкт другої групи в податковому обліку), то ВД не виникає (п. 8.4.4) доти, доки не вибуде останній об’єкт групи. Балансову вартість другої групи при цьому буде зменшено на вартість (звичайно, "податкову балансову" вартість) переданого автобуса.
Якщо в лізинг передається об’єкт 1-ї групи, то балансова вартість групи також зменшується на вартіс ть такого об’єкту. А от ВД можуть виникнути на суму перевищення виручки від продажу (передачі) над балансовою вартістю. Відповідно, ВВ виникнуть на суму зворотного перевищення балансової вартості над сумою виручки.
ПДВ. Питання обкладання ПДВ треба поділити на період до 07.02.2003 р. і після цієї дати. З вказаної дати діють зміни до Закону про ПДВ до п. 1.4, пп. 3.2.2, 7.3.4, 7.5.3. Вказані зміни призвели до того, що після 07.02.2003 р. за договором фінансового лізингувід ПДВ звільнено тільки суми процентів або комісій. Сама ж операція передачі автобуса або іншого об’єкта обкладається ПДВ на дату фактичної передачі, тобто на його повну суму (в нашому прикладі - 24000 грн. від договірної вартості автобуса у 120000 грн.). На вказану суму виписується податкова накладна.
2. Облік в орендаря. Валові витрати (далі - ВВ) на отриманий автобус, звичайно, відсутні, а його вартість підлягає амортизації як в бухгалтерському, так і в податковому обліку (відповідно від різних сум). До ВВ включаються суми нарахованих відсотків на користь орендодавця. Балансова вартість другої групи збільшується на "податкову" вартість отриманого автобуса6.
6 В актах приймання-передачи слід вказувати не тільки "бухгалтерську", але і "податкову" вартість об’єкта. Зазвичай підприємства вказують тільки "бухгалтерську", чим позбавляють орендаря необхідних даних для податкового обліку. Цей порядок складання актів стосується також і актів на будь-яку іншу передачу основних фондів від продавця покупцю.
ПДВ. Оскільки операція передачі автобуса є об’єктом ПДВ, то орендар на підставі отриманої податкової накладної має право на податковий кредит в повній сумі (в нашому випадку - на 24000 грн.) за умови використання автобуса в оподатковуваних операціях. В прикладі наведено, що орендар сплачує ПДВ на користь орендодавця частково: щоквартально по 1000 грн. Такі умови догово ру. Хоча в договорі може бути обумовлена і повна сплата суми ПДВ одноразово.
Операційна оренда
Бухгалтерський облік
1. Облік в орендодавця. При здачі об’єкта необоротних активів (автотранспорта) в оренду виникають доходи в сумі винагороди. Сума винагороди визначається в договорі. Щомісяця орендодавець може надавати орендарю рахунок-фактуру для сплати суми винагороди. Також по закінченні місяця (кварталу) виписується акт виконаних послуг. Дані цього документу є підставою для проведення в орендодавця суми доходу, а в орендаря - суми витрат. В практиці можливі два види орендного доходу: від основної і неосновної діяльності. Якщо орендні операції для АТП не є основним видом діяльності, їх слід врахувати на рахунку 713. Якщо надання об’єктів є основним видом діяльності, слід кредитувати рахунок 7037. Така ситуація може трапитися і у звичайного АТП, коли переважна більшість техніки здана в оренду і основну частку доходу АТП отримує с аме від оренди. Таке розмежування доходів важливе для вибору рахунків витрат. На якому рахунку 9 класу відобразити витрати з оренди? В бухобліку, як ми пам’ятаємо, діє принцип відповідності затрат отриманим доходам. Тобто, якщо доходи врахувати на рахунку 703, то витрати слід відображати на рахунках операційної діяльності - 23, 91, 92. І доходи, і витрати закривають відповідно на рахунок 791. Якщо ж доходи враховуватимуть на рахунку 713 (не основний вид діяльності), то і витрати, відповідно, слід зосередити на рахунку 977. В таблиці 4 наведено саме такий варіант проведень. Автобус при здачі в операційну оренду не списується з балансу орендодавця і амортизація нараховується на загальних підставах (табл. 4).
7 При цьому обов’язково орендні операції повинні бути вказані в Статуті підприємства, а також в Довідці від управління статистики вказаний відповідний код виду економічної діяльності (КВЕД). Практично визначення виду діяльності - "основний"- "неосновний" проводиться за фактичними даними попереднього року та прогнозом на поточний рік. Мається на увазі частка доходу від оренди в сукупних доходах підприємства.
Приклад 2
АТП здає в операційну оренду автобус ЛАЗ приватному підприємцю. Первісна вартість -150000 грн., знос - 3000 грн., залишкова вартість - 120000 грн. Термін дії договору - 3 роки. Орендна плата за місяць становить 1000 грн., крім того, ПДВ - 200 грн. Всі витрати із заправки паливом, техобслуговування, ремонту несе орендар. Витрати з реєстрації і техогляду в ДАІ несе АТП.
Таблиця 4
< TD rowspan="2">
Сума
№ з/п
Зміст операції
Бухгалтерський облік




Дт
Кт


1
Нараховано орендну плату за автобус
377
713
1200,00

2
Нараховано зобов’язання з ПДВ
713
641
200,00

3
Орендна плата визнана доходом
713
793
1000,00 < /CENTER>

4
Нарахована амортизація автобуса
977
131
230,00

5
Витрати з проходження техогляду в ДАІ
977
685
135,00

2. Облік в орендаря. Операції з отримання та експлуатації автобуса наведено в табл. 5. Оскільки крім звичайних операцій (№ 1-3) орендар несе витрати із заправки паливом та з проведення ТО і ремонтів, такі операції також відображаються в його обліку (№ 4, 5).
Таблиця 5
№ з/п
Зміст операції
Бухгалтерський облік
Сума



Дт
Кт


1
Отримано автобус в операційну оренду за залишковою вартістю
01
-
120000,00

2
Нараховано орендну плату на підставі акту
23,91-94
685
1000,00

3
Нараховано податковий кредит з ПДВ
641
685
200,00

4
Перераховано орендну плату орендодавцю
685
311
1200,00

5
Отримано паливо
203
631
500,00

6
Витрачено паливо на роботу автобуса згідно шляхових листів
23, 91-94
203
350,00

Податковий облік
1. Облік в орендодавця. Він дуже простий. На відміну від фінансової, за операційної оренди автобус з балансу АТП не списується. Тому ніяких ВД або ВВ на автобус не виникає. Не змінюється і балансова (податкова) вартість другої групи. ВД буде збільшено тільки на суму орендної плати (в нашому прикладі - 1000 грн.). Що стосується ПДВ, то нараховується зобов’язання тільки на суму орендної плати ( 200 грн.).
Якщо орендодавцем є фізособа, оподаткування доходу від оренди здійснюється відповідно до закону про оподаткування фізосіб. З 01.01 2004 р. дохід у вигляді орендних платежів за договорами оперативної оренди відноситься до пасивних доходів і оподатковуватиметься за ставкою 13%.
2. Облік в орендаря. На суму орендної плати в орендаря збільшуються валові витрати (якщо експлуатація автобуса пов’язана з отриманням доходів), а на суму ПДВ - податковий кредит. За умови віднесення всієї суми плати до ВВ або амортизації. Якщо ж автобус використовується частково в "негосподарських" операціях, до ПК включається його частка відповідно до п. 7.4.3. закону про ПДВ.
Якщо орендарем є фізособа, проведення по рахунках можуть не складатися, оскільки така особа не зобов’язана вести бухгалтерський облік. Хоча ніхто не може заборонити їй цього робити. Що стосується податкового обліку, то облік ВВ зацікавлена вести фізособа, яка працює за загальною системою оподаткування (від повідно до ст. 14 Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян", чинність якої зберігається і в умовах нового закону про доходи фізичних осіб).Сума ВВ потрібна для зменшення його доходу. Різниця між доходами та витратами підлягає оподаткуванню за ставкою 13% податком на доходи фізичної особи.
Далі буде
Олександр Малишкін
Нормативна база
1. Закон про лізинг - Закон "Про лізинг" від 16.12.97 р. № 723.
2. Закон про прибуток - Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94 р. № 334/94-ВР.
3. Закон про ПДВ - Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97 - ВР.
4. П(С)БО 14 - Положення (стандарт) бухгалтерського обліку. Затверджено наказом Мінфіна України від 28.07.2000 р. № 181.
5. Інструкції № 291 - "Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’яз ань і господарських операцій підприємств і організацій", затверджена наказом Мінфіна України від 30.11.1999 р. № 291.
Автопослуги: облік і оподаткування
Продовження. Початок див. у "ШБ" № 5 , 7 , 10 , 13 , 16 , 19 , 23 , 25 , 27 , 29 , 33 , 36 , 38 , 40 , 42 , 44 за 2003 р.
Коли говор ять за перевезення, спадає на думку народна мудрість: "За морем телушка - полушка, та руб - перевоз." Знайома ситуація, чи не так? Про те, скільки коштує перевезення для самого автопідприємства і як це відображається в його бухобліку, ми з вами і поговоримо.
Собівартість автоперевезень: облік та розрахунок
Кінцева мета калькулювання - визначення фактичної собівартості одиниці послуг (робіт).
Собівартість перевезень (робіт, послуг) - це виражені в грошовій формі поточні витрати транспортних підприємств, безпосередньо пов’язані з підготовкою та здійсненням процесу перевезень вантажів і пасажирів, а також виконанням робіт, послуг, що забезпечують перевезення (п.3 Рекомендацій № 65).
Приступаючи до калькуляції в умовах конкретного підприємства, слід визначитися з методом обчислення витрат та калькуляційною одиницею.
Калькуляційна одиниця
Під калькуляційною одиницею розуміють те, собіварт ість чого розраховується. До речі, в Рекомендаціях № 65 стосовно автотранспорту не наведено, які саме калькуляційні одиниці слід використовувати. Але сказано про узагальнюючу калькуляційну одиницю транспортної роботи - показник суми витрат, що припадає на 1 гривню отриманих підприємством доходів (п. 46).
Методи калькулювання
Якими методами калькулювання користуються транспортні підприємства? На практиці переважають два методи: простий та позамовний. Рекомендації № 65 додають до цього ще нормативний метод або стандарт-костинг.
Нормативний методв Рекомендаціях № 65 (п.42-45) описаний більше за інші, але прикладу розрахунку не наведено. До речі, як і по інших методах. Головна відмінність цього методу полягає в тому, що базовою є нормативна (планова) калькуляція одиниці та всього обсягу перевезень. Фактична собівартість розраховується не за прямим методом, а за допомогою відхилень від норм. Суми відхилень можуть бути як позитивні так і негативні. На практиці даний метод застосовується в повному обсязі дуже рідко.
Простий метод (не описаний в Рекомендаціях № 65) використовується переважно в дійсно простих умовах - у малих підприємств або у вузько спеціалізованих підприємств, коли підприємство надає один-два види послуг і передбачає ділення всіх витрат звітного періоду на кількість виконаних послуг (тонокілометри, пасажирокілометри, години роботи).
Позамовний метод є найбільш поширеним. Застосовується за умови якщо:
- маршрути пасажирських або вантажних перевезень і тоннаж вантажу, що перевозиться, кожного разу відрізняються,
- використовуються різні марки та модифікації автобусів, автомобілів при наданні платних послуг замовнику,
- до різних замовників застосовується різний підхід щодо вартості пального, ступеня сервісу на маршрутах,
- інші індивідуальні ознаки послуг.
- Саме застосування позамовного методу буде розглянуто нижче на прикладі.
Зв’язок собівартості із ціною послуг
Слід відмітити, що при витратному підході до ціноутворення послуг транспорту калькуляція собівартості виступає основою розрахунку ціни одиниці перевезень (1 тонни вантажу, 1 пасажира, 1 кілометра пробігу і т.д.). Такий підхід застосується як до регульованих державою цін, так і вільних цін.
Слід вказати, що окремі автопослуги сьогодні регулюються державою: ціни проїзду пасажирів у автобусах на міських, приміських та міжміських маршрутах та в маршрутних таксі (зокрема - Граничні тарифи на проїзд пасажирів в автобусах міжміських внутрішньообласних маршрутів, затверджені наказом ТВО "Київміськавтотранс" від 11.07.2001 р. № 75). Інші послуги, що надаються автотранспортними підприємствами, не регулюються державою . Ціни на послуги вантажних автомобілів практично не підлягають державному регулюванню, оскільки застосовуються, як правило, між юридичними особами.
Незалежно ві д прийнятого на підприємстві методу калькуляції, розрахунок виробничої собівартості на практиці може мати два варіанти повноти включення витрат.Перший з них можна назвати "скорочена собівартість". Він повністю узгоджується з вимогами П(С)БО 16 - в собівартість включаються тільки прямі витрати (паливо, матеріали, оплата праці, інші прямі витрати) та розподілені загальновиробничі витрати1 . В такому варіанті всі інші витрати, які входять до ціни послуг (адміністративні, збутові та інші операційні витрати), покриваються за рахунок рентабельності (прибутку) послуг.
1 Повний зміст статей витрат для АТП наведено в ШБ №42/2003 р.
В іншому варіанті, який можна назвати "повна собівартість" до собівартості включають всі наявні прямі витрати підприємства, а також інші, які пов’язані з операційною діяльністю (адміністративні, збутові та інші операційні витрати ). Життєздатність такого варіанту, який нагадує стару систему калькулювання, пояснюється вимогами ціноутворення: до ціни послуг мають бути включені всі операційні витрати підприємства плюс норма прибутку (рентабельності), за рахунок якої покривають не включені в собівартість витрати.
Розподіл загальновиробничих витрат (ЗВВ).
Склад таких витрат наведено в п. 35 Рекомендацій № 65.
Об’єкти розподілу. Фактичну суму загальновиробничих витрат згідно з п. 57 Рекомендації № 65 пропонують розподіляти між:
1. Основним виробництвом з подальшим розподілом між видами перевезень;
2. Допоміжним виробництвом в частині робіт, призначених для потреб власного капітального будівництва, непромислових господарств, а також реалізації;
3. Обслуговуючими виробництвами;
4. Капітальним будівництвом, що ведеться господарським способом.
Як бачимо, 3 та 4 канали розподілу витрат з рахунку 91 на обслуговуючі виробництва (в дебет рахунку 94), на капітальне будівництво (в дебет рахунку 15) дещо суперечать вимогам П(С)БО 16. В додатку 1 до П(С)БО 16 про такі напрямки розподілу не згадується. Нагадаймо, що, згідно зі стандартом, вказані витрати розподіляються тільки в дебет рахунків 23 (витрати на виробництво продукції) та 90 (собівартість реалізації). Напевно, для такого розширеного трактування напрямків розподілу загальновиробничих витрат у авторів Рекомендацій № 65 були свої підстави. Не секрет, що запропоновані канали розподілу дуже нагадують напрямки розподілу загальновиробничих витрат за старою системою бухобліку. Для цього можна знайти своє обґрунтування. Наприклад, обслуговуючи виробництва (їдальня, котельня) та відділ капітального будівництва АТП мають витрати, які за своїм характером відносяться до загальновиробничих (зарплата керівника, автотранспортні витрати і т.д.). Виходячи з принципу бухобліку превалювання сутності над формою, не можна заборонити підприємствам обмежувати себе догмою П(С) БО 16. Інша справа, що в АТП може не бути вказаних підрозділів. Але Рекомендації носять загально транспортний характер, поширюються також на залізницю, авіатранспорт, в яких вказані підрозділи і відповідні суми витрат можуть мати місце. Тому канали розподілу мають "право на життя".
Методу розподілу. Згідно з п. 58 Рекомендацій № 65 залежно від видів виконуваних перевезень, технічного оснащення рухомого складу та інших умов загальновиробничих витрат, віднесені до основного виробництва, розподіляються між окремими видами перевезень за одним з таких методів:
- пропорційно до заробітної плати основних працівників,
- у відповідності з питомою вагою планової суми ЗВВ у загальній сумі планової собівартості окремих видів перевезень,
- на 1 гривню фактичних доходів по окремих видах перевезень,
- пропорційно до суми витрат по інших калькуляційних статтях,
- пропорційно до приведеної кількості автомобілів на автотранспортних підприє мствах.
Калькуляція пасажирських перевезень позамовним методом
На конкретному прикладі (див. табл. 1 на наступній сторінці) розглянемо калькуляційний розрахунок послуг автобусів, який поєднується з розрахунком ціни послуги (договірного тарифу). При цьому калькуляційними та ціновими одиницями виступатимуть два показники - 1 година роботи автобуса та 1 км пробігу автобуса "Ікарус-350". Це важливо, оскільки замовник, як правило, бажає бути обізнаним у значенні і того, і другого показника. В гр. 3 наведено варіант повних витрат АТП, в гр. 4 - коли замовник надає власне паливо. Відповідно, вартість послуги і її складових зменшується.
На практиці розрахунок калькуляції, який поєднується із розрахунком тарифу, виконує не бухгалтерська служба, а економічний відділ підприємства. Але при цьому важливо забезпечити єдність номенклатури та змісту статей витрат в плануванні та за фактом (в обліку). Це важливо для контролю та аналізу собівартості і витратного механізму в цілому. При такому розподілу робіт в АТП бухгалтерія проводить зведення витрат за формою відомості, яка наведена в ШБ №42/2003 с. 8. Мета такого узагальнення - підготовка даних для калькулювання та запису у Головну книгу по кореспондуючих рахунках. Тобто бухгалтерський облік виконує функцію фінансового обліку, метою якого є складання фінансової звітності.
Окремий автобус (автомобіль), як правило, не є об’єктом витрат та доходів в бухгалтерському обліку. Теоретично це можливо, але витрати на такий облік, як правило, не окуповуються ефектом від його впровадження. Розрахунки прибутковості (збитковості) за кожним автобусом (автомобілем) можливо здійснювати в системі управлінського обліку. Такий облік здійснюють економісти-аналітики. При цьому економісти-аналітики вибирають необхідні дані з регістрів і документів бухгалтерського обліку. Наступне групування, калькулювання та аналіз витрат проводиться вже в системі управлінсько го обліку відповідно до його завдання. Тому бухгалтери в практиці здебільше не причетні до калькуляційних розрахунків та ціноутворення на послуги (продукцію, роботи). Крім того, у зв’язку із відсутністю в АТП готової продукції, в бухобліку не використовується показник фактичної собівартості одиниці послуг (1 км, 1 год. і т.д.) для визначення собівартості наданих послуг (за кредитом рахунку 23) кожним автобусом (автомобілем). Тому в практиці застосовується, як правило, так званий "котловий" варіант бухобліку , коли витрати групуються по підприємству в цілому або по його підрозділах.
Таблиця 1
Розрахунок собівартості та договірного тарифу користування автобусамипри виконанні замовлень. Цех 2
грн.
№ п/п
Показник
"Ікарус-350"
"Ікарус-350" при отриманні палива від замовника
і т.д. по автобусах
Разом планова сума
Разом фактич-на сума

1
2
3
4
5
6
7

1
Паливно-мастильні матеріали
1621,60
81,10
-
5856,25
5890,00

2
Автошини і акумулятори
101,70
101,70
-
6800,80
6840,00

3
Техобслуговування і поточний ремонт
1787,00
1787,00
-
6393,15
6430,00

4
Заробітна плата водія
312,30
312,30
-
17528,97
17630,00

5
Нарахування на зарплату
120,70
120,70
-
6481,64
6519,00

6
Амортизація
169,70
169,70
-
865,01
870,00

7
Інші витрати
-
-
-
75,57
75,00

8
Разом прямі витрати
4113,00
2572,50
-
44001,39
44254,00

9
Загальновиробничі (розподілені і нерозподілені) витрати (2,2 % від прямих витрат)
90,00
56,60
-
934,61
940,00

10
Разом виробнича собівартість
4203,00
2629,10
-
44936,00
45194,00

11
Постійні витрати: адміністративні витрати (10% від виробничої собівартості)
420,30
262,90
-
4493,60
4519,40

12
Всього витрат
4623,30
2892,00
-
49428,60
49713,40

13
Робочих годин
838,00
838,00
-
9102,87
9038,80

14
Собівартість 1 години роботи (р.12: р.13)
5,52
3,46
-
5,43
5,50

15
Вартість перевезень при базовій рентабельності 20 % (р.12 + 20%)
5547,96
3470,40
-
59314,32
59656,08

16
ПДВ на вартість перевезень
1109,59
694,08
-
11862,86
11931,22

17
Довідково: загальна вартість перевезень з ПДВ
6657,55
4164,48
-
71177,18
71587,30

18
Договірний тариф за годину роботи при рентабельності (без ПДВ):
Х
х
х
х
х

 
20% (р.14 + 20 %)
6,62
4,15
-
6,52
6,60

 
40% (р.14 + 40 %)
7,73
4,84
-
7,60
7,70

 
60 % (р.14 + 60%)
8,83
5,54
-
8,69
8,80

19
Кілометрів пробігу
5253
5253
 
57060
56660

20
Собівартість 1 км пробігу (р.12 : р.19)
0,88
0,55
-
0,87
0,88

21
Договірний тариф за 1 км пробігу при рентабельності (без ПДВ):
Х
х
х
х
х

 
20% (р.20 + 20%)
1,06
0,66
-
1,04
1,06

 
40% ( р.20 + 40%)
1,23
0,77
-
1,22
1,23

 
60% (р.20 + 60%)
1,41
0,88
-
1,39
2,36

Примітки. 1. При направленні на замовлення двох водіїв додатково включати в тариф суму зарплати водія відповідного класу плюс нарахування на соціальні потреби.
2 Дана колонка розрахунку з рядка 1 по рядок 10 включно повинна відповідати даним „Відомості обліку витрат по субрахунку 231 "Автобусні перевезення"" (див. ШБ №42).
3 Сума фактичних витрат має відповідати даним „Відомості обліку витрат по субрахунку 231 "Автобусні перевезення"" (див. ШБ №42).
Дану відомість ми заповнили лише по одному із вид ів транспорту - „Ікарус-350", а от загальні данні (колонка "Разом") обраховуються як сума по рядку (по рядках 1 - 10) або як розрахунок по колонці (рядок 11 - 21). При цьому колонки 6 і 7 є узагальнюючими по Цеху № 2.
Олександр Малишкін
Нормативна база
Рекомендації № 65 - Методичні рекомендації з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 р. № 65.
П(С)БО 16 - Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджений наказом Мінфіна України від 31.12.99 р. № 318.
Автопослуги: облік і оподаткування
Продовження. Початок див. у "ШБ" № 5 , 7 , 10 , 13 , 16 , 19 , 23 , 25 , 27 , 29 , 33 , 36 , 38 за 2003 р.
Водити авто - нелегка робота, особливо, якщо враховувати те, що цим доводиться займатися і вдень, і вночі по 8 годин безперервно , а іноді і більше. При нарахуванні зарплати водіям повинні враховуватися всі особливості їхньої праці, щоб ця праця була оцінена і гідно оплачена.
Оплата праці водіїв
Графіки робочого часу
Для забезпечення безперебійної роботи підприємствами автотранспортного обслуговування розробляються графіки змінності. Середня тривалість робочого часу водіїв для складання графіків змінності визначається по формулі:
Тзм = (Нг * Кв) / 3 (ч.), де
Тзм - середня тривалість робочої зміни водіїв;
Нг - нормальна кількість робочих годин одного водія в даному місяці (за календарем);
Кв - кількість водіїв у бригаді, за якою закріплені автотранспортні засоби;
3 - загальна кількість робочих змін, закріплених за водіями транспортних засобів у даному місяці.
Графіки роботи повинні розроблятися, виходячи з норми робочих годин за обліковий період, з дотриманням норм робочого часу, що встановлюються Положенн ям № 18.
Для водіїв автотранспортних засобів, що працюють у режимі шестиденного чи п’ятиденного робочого тижня із загальними вихідними днями, застосовуються графіки роботи, що встановлені для всіх працівників даного підприємства. При роботі автотранспортного засобу в дві зміни за ним закріплюються два водії. Час початку і закінчення зміни водія визначається із врахуванням установленого підготовчо-заключного часу, часу виїзду на маршрут (у рейс) і повернення автотранспортного засобу, часу проведення передрейсового і післярейсового медичних оглядів. Перерва для відпочинку і харчування водіям надається тривалістю не менше 45 хвилин і не більше 2 годин, не пізніше ніж через 4 години після початку роботи. Ця перерва не включається в робочий час водія.
Первинний облік робочого часу
Облік робочого часу водіїв здійснюється в подорожніх листах автомобіля, сумарний час за якими заноситься до табелю обліку робочого часу. У подорожньому листі є спеціальний р озділ, у якому відображається час, витрачений водієм на виконану роботу з розшифровкою за її видами. Нижче наводиться фрагмент подорожнього листа, у якому фіксується робочий час водія.
На підставі даних табеля розраховують загальну кількість відпрацьованих годин за місяць для подальшого нарахування зарплати за тарифами. Мінімальна оплата праці не може бути нижче законодавчо встановленого мінімуму в розрахунку на відпрацьований час1.
1 У випадку, коли працівнику, який виконав місячну (часову) норму праці, нарахована зарплата нижче законодавчого мінімуму, підприємство повинне здійснити доплату до досягнення мінімального розміру оплати праці (ст. 95 КЗпП).
У протилежному випадку підприємство порушує вимоги Закону про оплату праці і на посадових осіб може бути накладений адміністративний штраф. Нарахування в соціальні фонди необхідно проводити від суми законодавчо встановленого мінімуму оплати праці.
Фрагмент подорожнього листа водія, що працює на рейсовому маршруті
Шифр мар-шруту
га-раж
Змі-на
Робочий час (год.)




на мар-шруті
з розри-вом
на обслу-гову-ванні
зали-шок робо-чого часу
Простої
в резе рві
Всь-ого в
наря-ді
в т. ч.
Всьо-го за графі-ком








по тех-нічнійнесп-рав-ності
через бездо-ріжжя
по інших причи-нах


нічні
свят-кові
в годи-ну "пік"


1
1
1
5
2
-
-
1
-
-
-
8
2
-
-
8

Бухгалтерський і податковий облік
Бухгалтерський облік. Оформлені подорожн і листи разом з табелем обліку робочого часу по закінченні місяця здаються у бухгалтерію. Можливий варіант, коли табель здається в бухгалтерію в готовому, протаксованому вигляді - із зазначеною сумою нарахованої оплати праці по кожному водію. У цьому випадку бухгалтер заносить у розрахунково-платіжну відомість готові суми оплати праці і здійснює встановлені утримання (прибутковий податок, збори в соціальні фонди й ін.). Якщо ж бухгалтер одержує табель без сум оплати праці, то йому доведеться виконувати роботу таксувальника (нормувальника) і визначити суму оплати кожному водієві в залежності від відпрацьованого часу й умов оплати праці. Останній варіант можливий на невеликих підприємствах, де відсутні посади економістів, нормувальників, диспетчерів.
На підставі розрахунково-платіжних відомостей визначається загальна сума нарахованої оплати праці водіїв, що відображається по кредиту рахунка 661. При цьому така сума може бути розбита по ділянках, бригадах, цехах - у зал ежності від наявності структурних підрозділів (вантажні, пасажирські перевезення, легковий транспорт). У такому випадку суми по підрозділах відносять у дебет різних рахунків (субрахунків), наприклад: 231 "Вантажоперевезення", 232 "Пасажирські перевезення", 92 "Адміністративні витрати" (легковий транспорт). Нарахована оплата праці знаходить відображення в регістрах аналітичного обліку (накопичувальна відомість, розрахунково-платіжна відомість) і синтетичного обліку (журнал-ордер). За підсумками за місяць у складі загальної суми зарплати по підприємству вона включається в головну книгу.
Приклад 1
Припустимо, що водій 1 класу Сидоренко В.А., що працює на маршрутному автобусі, повинен протягом місяця відробити 15 змін по 8 годин. Згідно даних шляхового листа він відробив за місяць 120,00 годин, у т.ч.: у нічний час - 20 годин; святкові дні - 18 годин; без кондуктора - 8 годин; час простою - 5 годин. Виходячи з таких даних, розрахуємо суму зарплати Сидо ренко В.А. згідно з тарифними ставками (див. "ШБ" № 38/2003 р. на стор. 8) за умови, що він працює на автобусі малого класу ПАЗ - 672 і оплата здійснюється за максимальними тарифами. Сума виторгу за зміну, коли водій працював без кондуктора, склала 1203 грн.
Проаналізувавши умови, можна прийти до висновку, що оплата за повними тарифними ставками буде тільки за 115 годин (120 - 5 (за простій)) і буде складати 147,99 грн. (135*1,096252 ). За час простою оплата буде складати 3,65 грн. (((5*1,09625)*2)/3). Сума доплат складає: за роботу в нічний час (50 % від тарифної ставки3 ) - 10,96 грн. (20*(1,09625 / 100 * 50)); за роботу у святкові дні - 19,73 грн. (18 *1,09625)); за роботу без кондуктора - 60,15 грн. (1203*5 %/100%).
Згідно проведених нами розрахунків, сума оплати праці до нарахування складе 242,48 грн. (147,99 + 3,65 + 10,96 + 19,73 + 60,15).
2 Згідно з тарифікатором ставка складає 0,877 грн. за год., але в той самий час, вона, згідно з трудовим договором, збільшена на 25 % за класність і складає 1,09625.
3 Цифра умовна.
Приклад 2
Припустимо, що водій 2 класу Вакуленко П.А., що працює водієм і перевозить вантаж на великі відстані (дальнобійник), повинен протягом місяця відробити 10 змін по 8 годин. Згідно даних шляхового листа він відробив за місяць 80,00 годин, у т.ч.: у нічний час - 20 годин; святкові дні - 10 годин. Виходячи з таких даних, розрахуємо суму зарплати Вакуленко П.А. згідно з тарифними ставками (див. "ШБ" № 38/2003 р. на стор. 8) за умови, що він працює на вантажному автомобілі (цистерна) вантажопідйомністю 9 тонн і оплата здійснюється за максимальними тарифами.
Проаналізувавши умови, можна прийти до висновку, що оплата за повними тарифними ставками буде здійснюватися за 80 годин і буде складати 95,04 грн. (80*1,1884 ). Сума доплат складає: за роботу в нічний час (50 % від тарифної ставки) - 11,88 грн. (20*(1,188 / 2)); за роботу у святкові дні - 21,38 грн. (18 *1,188)); за роз’їзний характер (у межах "добових" - 18 грн. за кожний день (у нашому випадку 10 днів)) - 180,00 грн. (18*10).
Згідно, проведених нами розрахунків сума оплати праці до нарахування складе 308,30 грн. (95,04 + 11,88 + 21,38 + 180,00).
4 Згідно з тарифікатором ставка складає 1,08 грн. за год., але в той самий час, вона, згідно з трудовим договором, збільшена на 10 % за % за класність і складає 1,188.
Податковий облік
Податок на прибуток. У частині нарахованої оплати праці "водійська" зарплата включається до складу валових витрат і відображається в рядку 04.3 Декларації про прибуток підприємства. При цьому повинна виконуватися вимога про належність такої оплати праці до господа рської діяльності підприємства (одержання доходів).
Прибутковий податок і збори в соціальні фонди. Яких-небудь особливостей в утриманні прибуткового податку і зборів у соціальні фонди з зарплати водіїв і інших працівників транспорту законодавчо не установлено. Тому такі суми знаходять своє відображення в діючих формах податкової звітності в загально встановленому порядку.
НОРМАТИВНА БАЗА
1. Закон про прибуток - Закон України "Про оподаткування прибутку" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР.
2. КЗпП - "Кодекс законів про працю" від 10.12.1971 р.
Олександр Малишкін, Наталя Кохтенко
Автопослуги: облік і оподаткування
Продовження. Початок див. у "ШБ" № 5 , 7 , 10 , 13 , 16 , 19 , 23 , 25 , 27 , 29 , 33 , 36 за 2003 р.
Один поет сказав: "Кожну працю благослови, удача!". Але якби він був ще і бухгалтером, то неодмінно додав би: "Кожна праця повинна бути оплачена!" І звичайно ж, наш п оет-бухгалтер задумався б над тим, як правильно здійснити оплату праці, як розрахувати робочий час і час відпочинку.
Оплата праці водіїв
Вимоги трудового законодавства містяться в Кодексі законів про працю України, на нормах якого базуються усі без винятку відносини між роботодавцями і найманими робітниками. Нормативним документом, що визначає тривалість робочого часу і часу відпочинку водіїв автотранспортних підприємств є Положення № 18 1 .
1 Цей документ можна назвати шпаргалкою для бухгалтерів підприємств АТП. Він узагальнив у собі норми відносно тривалості робочого і вільного часу водіїв і його обліку, порядку складання графіків змінності, а також щодо організації робочого часу працівників, задіяних у міжнародних перевезеннях. Розклад і графіки руху автотранспортних засобів для усіх видів перевезень повинні розроблятися відповідно до вимог По ложення № 18.
Відповідно до Положення №18, під робочим часом варто розуміти час, протягом якого водій зобов’язаний виконувати роботу, визначену трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку, а саме час:
а) керування автомобілем на маршруті (у рейсі) 2 ;
б) стоянки (під навантаженням, розвантаженням вантажів, посадки і висаджування пасажирів, використання спеціального обладнання автомобіля (наприклад автокрана));
в) зупинки (для короткочасного відпочинку 3 , а також для огляду і технічного обслуговування автомобіля на маршруті (у рейсі) і на кінцевих пунктах);
г) простою не з вини водія;
д) виконання робіт перед виїздом на маршрут (у рейс) чи початком зміни і після повернення, закінчення зміни;
е) п роведення медичних оглядів;
ж) охорони автомобіля під час стоянки 4
з) проведення робіт з усунення несправностей автомобіля на маршруті (у рейсі);
и) інший, передбачений законодавством.
2 Половина часу перебування в рейсі, якщо на одному автомобілі одночасно працювали два водії.
3 На міжміських перевезеннях після перших 3 годин безперервного керування автомобілем предбачається зупинка для відпочинку водія тривалістю не менше 15 хвилин, надалі зупинка такої тривалості передбачається не пізніше, ніж через кожні 2 години.
4 Якщо такі обов’язки передбачені трудовим договором.
При відрядній оплаті праці водіїв автотранспортних засобів, весь їхній робочий час (крім передбаченого підпунктами "м", "е", "ж" (див. вище) і зазначений у виносці 2) враховується в нормах часу й окремій оплаті не підлягає.
Тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, що затверджуються від імені трудового колективу профспілковим комітетом чи закріплюється в трудовому договорі 5 . Якщо для водіїв, за умовами роботи, не може бути дотримана щоденна чи щотижнева тривалість робочого часу, допускається ведення підсумкового обліку робочого часу, як правило, за місяць 6 . Якщо тривалість робочого часу водія перевищує 12 годин, то в рейс направляються два водії 7 .
5 Не більше 40 годин на тиждень (не більше 8 годин на день при 5-денному робочому тижні, 7 годин - при 6-денному).
6 При підсумковому обліку робочого часу водія нормальна тривалість щоденної роботи не повинна перевищувати 10 годин.
7 При цьому автотранспортний засіб повинен бути обладнаний місцем для відпочинку водія.
Водіям автотранспортних засобів при роботі в експедиції чи в польових умовах, у разі потреби може встановлюватися ненормований робочий день, тобто, понад нормальну тривалість робочого часу. Ця робота не вважається понаднормовою, і перероблений час не підлягає додатковій оплаті. Як компенсація за перероблений час водіям надається щорічна додаткова відпустка чи проводиться відповідна оплата за виконаний обсяг робіт.
Склад оплати праці
Оплата праці водіїв складається з зарплати, нарахованої по годинних тарифних ставках за відпрацьований час, а також надбавок, доплат і премій. На підприємствах, що нараховують більше 3 одиниць транспорту доцільно розробити "Положення з оплати праці і преміюванні водіїв", що є внутрішнім нормативним документом, що визначає розмір оплати праці водіїв. У ньому затверджуються:
1) годинні тарифні ставки - годинні тарифні ставки водіям доцільно установити відповідно до Галузевої Угоди. Такий внутрішній документ може бути додатком до Положення з оплати праці і мати наступний вигляд:
2) розміри надбавок і доплат - Галузевою Угодою визначений перелік доплат і надбавок до тарифних ставок і посадових окладів працівників підприємств, що здійснюють автотранспортні послуги.
Наприклад, встановлення надбавки водіям за класність (у відсотках до тарифної ставки водія 8 ) у розмірах:
8 За час, що оплачується по інших тарифах, наприклад за час виконання працівником обов’язків крановика, надбавка не нараховується і не виплачується.
а) водіям 2-го класу -10%;
б) водіям 1 -го класу - 25%.
За р оботу в понаднормовий час водіям автомобілів зарплата виплачується в подвійному розмірі.
Доплата за роботу в нічний час встановлюється в розмірі 20% тарифної ставки 9 .
9 Нічним вважається час з 22.00 годин до 06.00 годин.
3) оплати за усунення незначних неполадок у дорозі - такі роботи, як правило, входять в обов’язки водія і ніяких доплат не здійснюється.
4) оплата за час виконання ремонтних робіт - у випадку переведення водіїв на роботу по ремонту і технічному обслуговуванню автомобілів, оплата їхньої праці здійснюється як ремонтникам, у відповідності з присвоєним кожному водію розрядом слюсаря.
5) оплата за час простою - якщо простій не з вини водія, то оплата за час простою здійснюється в розмірі 2/3 установленої тарифної ставки.
6) оплата за виконання обов’язків кондуктора - нараховується доплата в розмірі 5% ві д суми зданого виторгу за продані квитки.
7) нарахування премій - водіям міжміських перевезень нараховується премія за виконання плану здачі виторгу в розмірі 30% від суми надпланового виторгу.
8) надбавка за роз’їзний характер роботи - встановлюється в розмірі "добових" 10 норм.
10 Граничні розміри надбавок працівникам за день не можуть перевищувати граничних норм витрат ("добових"), установлених КМУ для відряджень у межах України. На сьогоднішній день - 18 грн. У випадку, коли робота постійно проводиться в дорозі чи має роз’їзний характер за межами України, граничні розміри надбавок працівникам за день не можуть перевищувати 80 % граничних норм добових витрат, установлених КМУ для відряджень за кордон (п. 2 Постанови № 490)
Годинні тарифні ставки водіїв
Уводиться з 01.07.02 р. < /P>
Клас і марка автомобіля
Габаритна довжина в метрах
Годинні тарифні ставки грн.



Мінімальні
Максимальні

Водії автобусів:

Найменший РАФ2205
До 5
0,668
0,771

Малий ПАЗ -672
Від 6,5 до 7,5
0,776
0,877 < /TD>

Середній ЛАЗ 695НГ
Від 7,5 до 9,5
0,85
0,996

Великий Ікарус-250, 250-59
Від 9,5 до 11
0,949
1,13

Водії легкових автомобілів
До 6,25
0,991
1,17

Водії вантажних автомобілів:

Вантажо-підйомність автомобіля (т)
Бортові автомобілі загального користування
Спеціалізовані автомобілі , самоскиди, цистерни, фургони

До 1,5
0,712
0,765

Від 1,5 до 3
0,765
0,85

Від 3 до 5
0,85
0,938

Від 5 до 7
0,938
1,03

Від 7 до 10
1,03
1,08

Ремонтно-допоміжні роботи

Працівники
Годинні тарифні ставки

Розряди
1
2
3
4
5

Слюсар по ремонту рухомого складу
0,91
0,97
1,04
1,19
1,36

Слюсар по ремонту електрообладнання, токар
0,91
0,97
1,04
1,19
1,36

Працівники, безпосередньо зайняті ремонтом автошин
0,94
1,01
1,09
1,23
1,39

Маляр по фарбуванню кузовів автомобілів
0,81
0,85
0,92
1,06
1,20

Олександр Малишкін, Наталія Кохтенко
Нормативна база
1. Закон № 3353 - Закон України "Про дорожній рух" - № 3353-ХІІ від 30.06.93.
2. Положення № 18 - Положення про робочий час і час відпочинку водіїв автот ранспортних засобів, затверджений наказом Мінтранспорту України від 17.01.2002 р. №18.
3. Галузева Угода - Галузева Угода між державним департаментом автомобільного транспорту і профспілковою організацією працівників автомобільного транспорту і дорожнього господарства України по галузі автомобільного транспорту на 2002 - 2003 р.
4. Постанова КМУ №490 - Постанова КМУ "Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, і працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно здійснюється в дорозі чи має роз’їзний (пересувний) характер" від 31.03.99 р. № 490.
Автопослуги: облік і оподаткування
Продовження. Початок див. у "ШБ" № 5 , 7 , 10 , 13 , 16 , 19 , 23 , 25 , 27 за 2003
Відображення у бухобліку результатів ліквідації запчастин автомобіля
Віднесення вартості запчастин на валові витрати
Шини й акумуляторні батареї: особливий вид запасних частин
Такий простий об’єкт обліку як запчастини, а скільки запитань! Як списати запчастини, коли вони ще придатні до подальшої експлуатації, але термін їхнього корисного використання минув, або ж, навпаки, - термін корисного використання не минув, а запчастини вийшли з ладу. На ці й інші запитання дає відповіді опублікований нижче матеріал.
Відображення в бухобліку результатів ліквідації запчастин автомобіля.
Зняті з автомобілів і непридатні для експлуатації запасні частини, передаються в комору з метою подальшої здачі (продажу) в якості металобрухту. Первісна вартість таких запчастин (металобрухту) дорівнює їх справедливій вартості (можливій вартості реалізації). Оприбутковують їх як безкоштовно отримані запаси (п. 12 П(З)БУ 9). Вартість таких запчастин включають до складу доходу підприємства по кредиту субрахунку 716 "Відшкодування раніше списаних активів" і одночасно як актив враховують по дебету субрахунку 209 "Інші матеріа ли" у складі виробничих запасів (металобрухту) призначених для продажу.
У податковому обліку у підприємства-продавця при реалізації непридатних запасних частин як металобрухту виникає валовий дохід на суму продажу (без ПДВ), відповідно до пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону про прибутки, і податкові зобов’язання по ПДВ, що входить у ціну продажу (пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону про ПДВ). Хочеться застерегти тих бухгалтерів, що при оприбуткуванні металобрухту на склад відображають його вартість як валовий дохід. У даному випадку він не виникає, тому що факт безкоштовного одержання активів від іншої юридичної особи відсутній.
Розглянемо порядок відображення в обліку операцій оприбуткування і реалізації запчастин, непридатних для подальшого використання.
Валові витрати не виникають, оскільки вартість запчастин продовжує амортизуватися в складі балансової вартості групи 2 основних фондів чи могла бути включена у валові витрати підприємства в звітному періоді, у якому п ідприємство проводило поточний ремонт автомобіля в межах "ліміту" у 10 % (до 01.01.2003 р.- 5%).
Таблиця 1
№ з/п
Зміст операції
Бухгалтерський облік
Сума, грн.
Податковий облік



Дт
Кт

ВВ
ВД

1
Оприбутковані в комору зношені запчастини для здачі як металобрухт за ціною можливого продажу (відновлювальної вартості)
209
716
80,00
-
-

2
Реалізовано оприбуткований металобрухт
361
712
96,00
-
80,00

3
Відображений ПДВ на суму реалізації
712
641
16,00
-
-

4
Списано собівартість реалізованого металобрухту
943
209
80,00
*
-

5
Отримано оплату за металобрухт
311
361
96,00
-
-

Віднесення вартості запчастин на валові витрати
Запасні частини включають до складу валових витрат при одержанні, і обліковують відповідно до правил, передбачених у п. 5.9 Закону про прибуток. В міру витрати на ту частину запчастин, що збільшує балансову вартість основних фондів, зменшують значення графи "Залишок на початок періоду" відомості про балансову вартість матеріальних ресурсів і малоцінних предметів за звітний період.
Шини й акумуляторні батареї: особливий вид запасних частин
Операції по заміні шин і акумуляторних батарей не відносяться до реконструкції, модернізації, технічного переозброєння й інших видів поліпшення дорожньо-транспортних засобів. У той же час, ці операції не включені й у перелік операцій, які відносяться до технічного обслуговування, тому в податковому обліку витрати підприємства на заміну автошин і акумуляторних батарей відносяться на валові витрати в загальному порядку на підставі п.п. 5.2.1 ст. 5 Закону про прибуток.
Облік акумуляторних батарей ведеться по типах і маркам автомобілів, місцем їхнього збереження.
Акумулятору, що надійшов на склад, привласнюється порядковий гаражний номер, під яким на нього офор-мляється картка. При відпуску акумулятора зі складу в обліковій картці вказується дата видачі, номер автомобіля, на який буде поставлена акумуляторна батарея, і номер до кумента, по якому здійснений відпуск.
Видача акумуляторної батареї для постановки на автомобіль здійснюється тільки в обмін на зняту і при наявності акта, що підтверджує непридатність до подальшої експлуатації знятої. Акумулятор, установлений на автомобілі, виключається з обмінного фонду і обліковується надалі в особовій картці автомобіля (у формулярі автомобіля). Замість нього в обмінному фонді під своїм номером обліковується акумулятор, знятий з автомобіля. Заміна акумуляторів здійснюється після закінчення встановленого на підприємстві терміну служби чи до його закінчення але тільки з дозволу головного інженера (чи спеціально створеної комісії). У бухобліку вартість акумуляторної батареї, що надходить разом з новим автомобілем, включається в ціну автомобіля і враховується в складі основного засобу на рахунку 105 "Транспортні засоби".
Акумуляторні батареї, що придбаваються для заміни потребуючих ремонту чи прийшли в непридатність обліковуються на рахунку 207 "Запасн і частини". Установка акумуляторної батареї на автомобіль відображається записом: Дт 23 Кт 207 за ціною придбання (первісної вартості). Повернення на склад акумуляторної батареї, що може бути згодом використана для експлуатації автомобіля, відображається записом: Дт 207 Кт 716 за ціною можливої реалізації чи використання, якщо термін використання її минув, чи ж шляхом сторнування проводки Дт 23 Кт 207 - на суму недовикористаної вартості, якщо термін корисного використання її не минув. Акумуляторні батареї списують з обліку після закінчення терміну служби, при цьому керуються Правилами № 417. Надходження на склад акуму-ляторной батареї, що не підлягає подальшої експлуатації, рекомендується відображати на забалансовому рахунку 023 "Матеріальні цінності на відповідальному збереженні".
Облік автомобільних шин, на відміну від обліку запасних частин автомобіля, має ряд особливостей. Автомобильні шини в комплекті (покришка, камера, обідна стрічка), що знаходяться на колесах і в запасі при автомобілі, що враховані в ціні автомобіля і включені в його інвентарну вартість, враховуються на рахунку 105 "Транспортні засоби" у складі об’єкта основного засобу. Облік автошин, що знаходяться на складі, ведеться по видах (покришки, камери, обідні стрічки), сортах, розмірах, а також роздільно по новим, тим що була у вжитку, що вимагають ремонту й тим, що підлягають ліквідації. У великих автогосподарствах (у парках, що мають 10 і більш машин) з метою систематичного спостереження за правильним використанням автомобільних шин на кожну шину, що знаходиться в чи експлуатації чи в запасі, ведеться спеціальный оперативний облік. Він здійснюється за допомогою Картки обліку використання автомобільних покришок (шин), що веде, як правило, зав.гаражем (майстер), або бухгалтер. Картка відкривається на кожну автомашину (автобус) відразу після одержання автошин і призначається для обліку використання кожної автошини, обліку її пробігу з моменту придбання до повного зносу. У картку записують кожну шину окремою позицією.
Періодично - раз на місяць (квартал) у картку заносять дані про фактичний пробіг шин на колесах. Пробіг за-пасных шин не відзначають. По досягненні норми (наприклад, 60 тис. км) пробігу шину змінюють на нову (реставрировану). Норми експлуатаційного пробігу автомобільних шин по типах і порядок їхнього коректування, у залежності від умов експлуатації викладені в нормативному документі Норми № 420. Автошини, зняті з автомобіля для ремонту чи списання в утиль, прибуткуються за накладною з додатком картки обліку роботи автошини (якщо всі шини знімають одночасно) чи копії картки (якщо знімають не всі шини одночасно). Відпустка автошини для заміни знятої з автомобіля здійснюється за вимогою-накладною з додатком картки (копії картки) обліку роботи автомобільної шини.
У бухобліку операції по придбанню, заміні і списанню автомобільних шин і акумуляторних батарей відображаються наступними записами:
Таблиця 2
Зміст операції
Дт
Кт

Придбання шин (акумуляторів)
2071
631

Відображено податковий кредит
641
631

Відпуск шин (акумуляторів) в експлуатацію
232 (автотранспорт)
2071

Надходження на склад з експлуатації шин (акумуляторів) придатних для відновлення за ціною можливого використання за умови, що термін корисного використання минув
2075
716

Відновлення шин (акумуляторів) сторонніми організаціями
232 (автотранспорт)
631,685

Відображення витрат на відновлення шин (акумуляторів) власними сил ами
232 (автотранспорт)
661,201

Таким чином, в аналітичному обліку на субрахунку 207 відображають не тільки нові автошини, але і зняті з автомобіля, які були в експлуатації (придатні для відновлення). Операції відновлення шин не збільшують первісну вартість шин, оскільки такі не відносяться до основних засобів. У той же час, якщо підприємство витрачає досить багато коштів на відновлення шин, воно має право відокремити такі витрати для їхнього контролю. З цією метою автошини доцільно обліковувати не на субрахунку 207, а на субрахунку 112 у якості МНМА. У цьому випадку, за правилами П(С)БО 7, можливо накопичувати зазначені витрати на окремому аналітичному рахунку, наприклад 1122 "Автошини, що були в експлуатації" як такі, що збільшують їхню первісну оцінку 1 . З метою спрощення обліку ми не рекомендуємо відображати в бухобліку вартість оприбутковуваних на склад знятих з автомобілів шин ( можлива кореспонденція Дт 1122 (207), Кт 716). На зазначеному субрахунку рахунка 112 у даному випадку будуть накопичуватися тільки витрати по відновленню шин. При цьому, шини як об’єкт обліку, числяться тільки в оперативному обліку в картці обліку автошин.
1 До речі, у старому бухобліку існував порядок обліку автошин саме на рахунку "МШП", а не на рахунку "Запасні частини", що цілком може служити аналогом новому порядку обліку.
Субрахунок 1122 може мати сальдо (якщо частина шин залишилася на складі) на вартість самих відновлених автошин і частина вартості їхнього відновлення. Відображення такого сальдо на кінець кварталу (півріччя, 9 місяців, року) у розрахунку приріст-убуток запасів по п. 5.9 Закону про прибуток буде означати зменшення суми валових витрат. Виходить, що підприємство саме себе позбавляє частини валових витрат на визначену суму. Якщо ця сума незначна, нею можна нехту вати (для податкового обліку). При значущості для конкретного підприємства таких сум, також можна не включати сальдо субрахунку 1122 у розрахунок приріст-убуток. Оскільки вартість раніше придбаних шин уже була включена до складу ВВ і в розрахунок приріст-убуток запасів попередніх періодів, підприємство вправі повторно не включати суму сальдо в розрахунок коректувань ВВ.
У складі калькуляційних статей автопарку доцільно виділити в якості окремою статтю "Ремонт і заміна автогуми", на яку і будуть списана як вартість нової гуми, так і вартість відновлення автошин. При такій витратній аналітиці можливо відмовитися від варіанта нагромадження витрат по відновленню шин на субрахунку 1122. Але, потрібно мати на увазі, що в цьому випадку стаття "Ремонт і заміна автогуми", буде відображати не тільки списані фактично витрати, але і витрати, що залишаються на складі у вигляді відновленої автогуми.
А.Малишкін, Н. Кохтенко
Нормативна база
1. Закон про прибуток - Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" 28.12.94 р. № 334/94-ВР
2. Закон про ПДВ - Закон України "Про податок на додаткову вартість" від 03.04.97 р. № 168/97-ВР
3. П(С)БО 9 - Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затверджене наказом МФУ від 20.10.99 р. № 246
4. Правила № 417 - Правила нагляду і підтримки в робочому стані стартерных свинцево-кислотних батарей НД7214 у 95120-157-97, затверджені наказом Мінтрансу України від 08.12.97 р. № 417.
5. Норми № 420 - Норми експлуатаційного пробігу автомобільних шин, затверджені наказом Мінтрансу України від 12.12.97 р. № 420
Суть справи :: Бухгалтерський облік
Три рішення для бухгалтера АТП
Бухгалтерський та податковий облік міжміських автобусних перевезень
Головна фігура в далеких автобусних перевезеннях - безумовно, водій. Про романтику цієї професії знімають кінофільми і складають пісні. А як бухгалтер? На долю бухгалтера автобусного підприємства, на жаль, романтики не випало. А от облік тут має свою специфіку. Основних специфічних питань є три: облік операцій з надання пільг з перевезення пасажирів, облік квитків та облік послуг зі страхування пасажирів. Почнімо з останнього, бо саме воно є найскладнішим на практиці.
Облік послуг зі страхування пасажирів
Страхування пасажирів транспорту є обов’я зковою процедурою: пунктом 18 ст. 6 Закону про страхування встановлено, що в Україні здійснюється обов’язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті. Пунктом 2 Положення №959 передбачено, що обов’язковому особистому страхуванню від нещасних випадків на транспорті підлягають пасажири автомобільного транспорту (крім внутрішнього міського) під час поїздки або перебування на вокзалі, на станції.
Своєю чергою, Положенням №959 визначено порядок здійснення обов’язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті. Зокрема, встановлено, що страховий платіж з обов’язкового особистого страхування утримується з пасажира транспортною організацією, яка має агентську угоду із страховиком, на лініях залізничного, морського, внутрішнього водного, автомобільного та електротранспорту.
Відповідно до п. 3 зазначеного Положення, страховий платіж з обов’язкового особистого страхування утримується з пасажира транспортною організац ією, яка має агентську угоду зі страховиком, на лініях автомобільного транспорту на міжобласних і міжміських маршрутах у межах однієї області у розмірі до 2 відсотків вартості проїзду, на маршрутах приміського сполучення - до 5 відсотків вартості проїзду. При страхуванні пасажирів усіх видів транспорту міжнародних сполучень страховий платіж включається у вартість квитка й утримується з пасажира транспортною організацією в розмірі до 2 відсотків вартості проїзду в національній валюті України. Положенням №959 також передбачено, що транспортна організація, яка виступає агентом страховика, видає кожному застрахованому страховий поліс - на окремому бланку або на зворотному боці квитка.
Постає запитання: чи входить сума страхового полісу до доходу перевізника і чи буде вона обкладатися ПДВ?
Податковий облік
Валові доходи. Підпунктом 7.9.1 Закону про прибуток передбачено, що у перевізника не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню о держані суми страхового збору. Адже зазначені кошти не є коштами перевізника і, відповідно до статті 2 Порядку №1523, перевізник зобов’язаний перерахувати ці кошти на рахунок страховика протягом двох робочих днів після отримання відповідних страхових платежів. Крім того, перевізник зобов’язаний оформити договір страхування не пізніше одного робочого дня з моменту отримання страхового платежу.
ПДВ на суму страхового збору. Слід зазначити, що, згідно з Порядком №1523, перевізник виступає в ролі страхового посередника (агента) і, відповідно до положень статті 14 Закону про страхування, виконує за дорученням страховика частину його страхової діяльності. Крім того, згідно з пп. 3.2.3 Закону про НДС, надання послуг зі страхування і перестрахування, передбачених Законом про страхування, соціального і пенсійного страхування, не є об’єктом оподаткування взагалі. Це підтверджує ДПАУ в листі від 01.02.2001 р. №690/5/16-0114: "...Відповідно до пп. 3.2.3 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість", не є об’єктом оподаткування ПДВ надання послуг із страхування та перестрахування, передбачених Законом України "Про страхування", соціального і пенсійного страхування. Крім того, відповідно до пп. 3.2.5 цієї статті не є об’єктом оподаткування надання послуг із залучення, розміщення та повернення грошових коштів за договорами страхування...".
Статтею 2 Закону про страхування визначено, що предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов’язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням. При цьому ст. 14 цього Закону передбачена можливість провадження страховиками страхової діяльності через страхових посередників (страхових агентів і страхових брокерів) 1 .
1 Регулюється Положенням про порядок провадження діяльності страховими посередниками, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.96 р. №1523. Зазначеним Положенням передбачено, що страхові агенти - громадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності.
Страхові платежі, одержані транспортними організаціями (страховими агентами) від пасажирів, повинні перераховуватися ними страховикам (страховим компаніям, агентами яких вони виступають), які одержали ліцензію на здійснення обов’язкового особистого страхування та уклали агентську угоду з цими організаціями.
Отже, страховий збір з обов’язкового особистого страхування на транспорті, одержаний від пасажирів перевізниками на підставі агентського договору зі страховою компанією, за умови обов’язкового виконання відповідних положень Закону про страхування, Положення №959 та Порядку №1523 і за умови ведення перевізниками окремого обліку за значених операцій (пп. 7.2.8 Закону про ПДВ), не є об’єктом обкладення ПДВ.
За таких обставин обсяги страхових зборів повинні знайти відображення в податковій декларації з ПДВ як операції, що не є об’єктом оподаткування. При цьому, відповідно до пп. 7.4.2 та 7.4.3 Закону про ПДВ, суми ПДВ, сплачені або нараховані у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, відносяться відповідно до складу валових витрат виробництва та на збільшення вартості основних фондів.
У разі якщо страхові збори з обов’язкового особистого страхування на транспорті, отримані страховим агентом (транспортною організацією), не перераховуються страховикам у строки, передбачені в агентських договорах (одна з обов’язкових вимог Положення №959), а залишаються у розпорядженні зазначених агентів, то такі збори підлягають обкладенню ПДВ у загальновст ановленому порядку.
Бухгалтерський облік
Відповідно до п. 6.6 П(С)БО 15, суми страхових зборів у перевізника не визнаються доходами: адже вони надходять до перевізника за агентськими договорами на користь страхувальника. Інструкцією №291 передбачено, що суми страхових зборів акумулюються на субрахунку 685 "Розрахунки з іншими кредиторами". Своєю чергою, якщо договором між перевізником та страхувальником передбачено, що перевізник одержує з цих коштів винагороду, зазначені суми вважатимуться доходом перевізника і обліковуватимуться на субрахунку 703 "Дохід від реалізації робіт і послуг".
Приклад 1
За звітний період виручка за продані квитки, що надійшла з кас на рахунок підприємства, становить 10000 грн. Сума страхових зборів - 400 грн. Вартість реалізованих квитків - 9600 грн. Виробнича собівартість послуг з перевезення - 5900 грн. Адміністративні витрати - 1600 грн (див. таблицю 1).
Таблиця 1
№ з/п
Зміст господарських операцій
Бухгалтерський облік
Сума, грн
Податковий облік



Д-т
К-т

ВД
ВВ

1.
Отримано виручку від реалізації квитків
301
69
9600
9600
 

2.
Отримано суму страхового збору
301
377
400
 
 

3.
Перераховано су му страхового збору страховику
685
301
400
 
 

4.
Проведено залік заборгованості між покупцем квитків та страховиком
377
685
400
 
 

5.
Надано послуги з перевезення
69
703
9600
 
 

6.
Відображено собівартість наданих послуг з перевезення
903
23
5900
 
 

7.
Відображено суму адміністративних витрат
92
661, 641, 651, 652, 653
1600
 
 

8.
Списано на фінансовий результат дохід від надання п ослуг з перевезення
703
791
9600
 
 

9.
Відображено списання собівартості наданих послуг на фінансовий результат
791
903
5900
 
 

10.
Відображено списання адміністративних витрат на фінансовий результат
791
92
1600
 
 

Облік квитків на проїзд автотранспортом
Податковий облік
Відповідно до пп. 11.2.1 Закону про прибуток, при придбанні бланків квитків датою настання валових витрат у підприємства вважається дата або їх оприбуткування, або перерахування постачальнику коштів за бланки квитків. Але згідно з правилами податкового обліку суб’єкти підприємницької діяльності повинні здійснювати перерахунок балансової вартості товарно-ма теріальних цінностей у порядку, передбаченому п. 5.9 Закону про прибуток. Сутність перерахунку полягає в порівнянні вартості залишків ТМЦ, завчасно включеної до валових витрат, на початок і на кінець звітного періоду. За підсумками такого перерахунку провадиться коригування валових витрат:
- у бік зменшення, якщо балансова вартість запасів на кінець звітного кварталу перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного кварталу;
- у бік збільшення, якщо балансова вартість запасів на кінець звітного кварталу менше їх балансової вартості на початок того ж звітного кварталу.
При відображенні в податковому обліку вартості бланків квитків слід пам’ятати, що всі перелічені витрати, які включаються до первісної вартості запасів, зменшують валові доходи не відразу за їх нарахуванням (або сплатою), а згідно з правилами, встановленими п. 5.9 Закону про прибуток. Іншими словами, понесені при придбанні бланків квитків витрати будуть відображені у складі валових вит рат за нарахуванням, однак надалі підлягатимуть коригуванню за п. 5.9 у складі вартості таких запасів. Отже, ці витрати у складі валових витрат вплинуть на оподатковуваний прибутокпідприємства лише тоді, коли "пов’язані" з ними запаси будуть списані з балансу (реалізовані як товари у складі готової продукції).
Що стосується податкового кредиту з ПДВ, то нагадаємо, що при продажу бланків квитків на їх вартість нараховується сума ПДВ. При придбанні бланків суму ПДВ, за наявності податкової накладної, підприємство відносить до податкового кредиту.
Бухгалтерський облік
Облік бланків квитків за фактичною вартістю їх придбання ведеться на балансовому рахунку 20 "Виробничі запаси" (субрахунок 209 "Інші матеріали"). Придбання бланків квитків відображається в бухгалтерському обліку кореспонденцією рахунків: дебет субрахунка 209 "Інші матеріали" та кредит рахунка 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками&q uot;.
Списання бланків квитків здійснюється на підставі особових рахунків квиткових кас і накладних кореспонденцією рахунків: дебет рахунка 23 "Виробництво" та кредит субрахунка 209 "Інші матеріали".
Відповідно до Інструкції №291, облік квитків за повною вартістю здійснюється на позабалансовому рахунку 08 "Бланки суворого обліку", який підрозділяється на субрахунки:
081 - "Бланки квитків на складі";
082 - "Бланки квитків у підготовці";
083 - "Бланки квитків для реалізації";
084 - "Бланки квитків, що залишилися нереалізованими та підлягають знищенню".
Зазначимо, що аналітичний облік квитків на позабалансовому рахунку 08 "Бланки суворого обліку" ведеться за матеріально відповідальними та підзвітними особами за повною вартістю, а облік квитків, що є на складі, бухгалтерія веде за їх кількістю та повною вартістю.
Облік обігу квитків, що перебувають під звітом касирів к виткових кас, бухгалтерія здійснює у грошовому вираженні за кожним касиром або бригадою. А за підзвітними особами облік здійснює у грошовому вираженні однією сумою старший квитковий касир, з наступним розшифруванням обігу квитків за кожною підзвітною особою на підставі особового рахунка. Інструкцією №291 також передбачено, що вартість нереалізованих підзвітними особами квитків, що підлягають знищенню, списується із субрахунка 803 "Бланки квитків для реалізації" на субрахунок 084 "Бланки квитків, що залишилися нереалізованими та підлягають знищенню".
На підставі акта про знищення квитків і корінців квитків відповідні суми списуються із субрахунка 084 "Бланки квитків, що залишилися нереалізованими та підлягають знищенню".
Реалізація квитків відображається за дебетом субрахунка 301 "Каса в національній валюті" та кредиту рахунка 69 "Доходи майбутніх періодів" (якщо квитки продаються заздалегідь перед наданням транспортни х послуг), або за дебетом субрахунка 301 "Каса" та кредитом субрахунка 703 "Дохід від реалізації робіт та послуг" (якщо квитки продаються перед самим рейсом).
Приклад 2
Підприємство-перевізник придбало бланки квитків у кількості 10000 шт. на суму 600 грн, у т. ч. ПДВ - 100 грн. Номінальна вартість одного квитка становить 0,06 грн. За зміну перевізник використав 1000 шт. бланків квитків. Крім того, 5 квитків на суму 0,60 грн були зіпсовані та підлягають списанню (див. таблицю 2 ).
Таблиця 2
№ з/п
Зміст господарських операцій
Бухгалтерський облік
Сума, грн
Податковий облік



Д-т
К-т

ВД
ВВ

1.
Отримано від постачальника бланки квитків
209
631
500
 
500

2.
Зараховано на позабалансовий рахунок вартість придбаних квитків
08
 
500
 
 

3.
Відображено суму податкового кредиту з ПДВ
641
631
100
 
 

4.
Оплачено постачальнику за квитки
631
311
600
 
 

5.
Списано використані квитки
23
209
60
 
 

6.
Списано на витрати зіпсовані бланки квитків
949
209
0,60
 
 

7.
Списано з позабалансового рахунка використані та зіпсовані бланки квитків
 
08
60,60
 
 

Надання пільг з перевезення пасажирів
Деякі категорії пасажирів мають пільги на оплату проїзду в міжміському транспорті. Відповідно до п. 31 Правил №141, пасажирський перевізник зобов’язаний здійснювати перевезення громадян, яким законодавством надано пільги щодо плати за проїзд. Зазначимо, що, відповідно до п. 102 цієї постанови, в місцях продажу квитків на видному місці повинен бути розміщений перелік категорій громадян, які мають пільги щодо плати за проїзд.
Статтею 36 Зако ну про автотранспорт визначено, що пільгові перевезення осіб, які відповідно до законодавства користуються такими правами, здійснюються пасажирськими перевізниками всіх форм власності та підпорядкування. Пасажирському перевізнику забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених Законом. Безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст. 69 Закону про автотранспорт). Види та обсяги пільгових перевезень встановлюються державним замовленням, в якому визначається порядок компенсації пасажирським перевізникам збитків від цих перевезень.
Відповідно до статті 40 Закону про автотранспорт, збитки пасажирського перевізника від пільгових перевезень та від перевезень за регульованими збитковими тарифами повністю компенсуються за рахунок коштів відповідних бюджетів. Статтею 28 Закону про місцеве самоврядування визначено, що до відання виконавчих органів сі льських, селищних, міських рад належить встановлення тарифів щодо оплати транспортних послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності, та погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності. Місцеві ради самостійно розпоряджаються коштами місцевих бюджетів. Тобто вони надають підприємствам, що здійснюють перевезення пасажирів, дотації (цільове фінансування) на компенсацію перевезень пільгових категорій пасажирів.
Податковий облік
Валові доходи підприємства треба відобразити на дату одержання дотацій на рахунок підприємства. Крім того, валовим доходом вважатиметься і виручка, одержана в касу підприємства. Тобто датою відображення валових доходів у цьому випадку буде дата одержання в касу підприємства грошей від реалізації квитків.
Бухгалтерський облік
Пунктом 16 ПСБО 15 визначено, що цільове фінансування не визнається доходом доти, доки немає підтвердження, що воно буде отримане й підприємство виконає умови щодо такого фінансування.
Тобто, з погляду бухгалтерського обліку, надходження коштів на рахунок перевізника не вважається доходом. Дохід буде визнаватися тоді, коли підприємство надасть послуги з перевезення пасажирів. Отже, дотації на перевезення пільгової категорії пасажирів та на покриття різниці в тарифах слід відображати на момент надання послуг за кредитом субрахунка 718 та дебетом рахунка 48. Своєю чергою, рахунок 48 буде закриватися під час перерахування з бюджету коштів на рахунок перевізника.
Наведемо приклад відображення операцій з одержанням перевізником дотації на продаж квитків пільговим пасажирам на проїзд в міжміському автобусі (див. таблицю 3).
Таблиця 3
№ з/п
Зміст господарських операцій
Бухгалте рський облік
Сума, грн
Податковий облік



Д-т
К-т

ВД
ВВ

1.
Нараховано дотацію на покриття різниці в тарифах
480
716
5200
 
 

2.
Одержано дотацію на покриття різниці в тарифах
311
48
5200
5200
 


Нормативна база
1. Закон про прибуток - Закон України від 22.05.97 р. №283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств".
2. Закон про ПДВ - Закон України від 03.04.97 р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість".
3. Закон про страхування - Закон України від 07.03.96 р. №85/96-ВР "Про страхування".
4. Закон про автотранспорт - Закон України від 05.04.2001 р. №2344-III "Про автомобільний транспорт".
5. Закон про місцеве самоврядування - Закон України від 21.05.97 р. №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні".
6. Положення №959 - Положення про обов’язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, затверджене постановою КМУ від 14.08.96 р. №959.
7. Порядок №1523 - Порядок провадження діяльності страховими посередниками, затверджений постановою КМУ від 18.12.96 р. №1523.
8. Правила №141 - Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджені постановою КМУ від 29.01.2003 р. №141.
9. Інструкція №291 - Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. №291.
10. П(С)БО 15 - Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 р. №290.
Організаційна структура автотранспортного підприємства
Організаційна структура автотранспортного підприємства
Побудова правильної організаційної структури є головним завданням будь-якого автотранспортного підприємства (АТП). Від раціонального складу підрозділів органів управління, їх зв'язку між собою та взаємодії з виробничими підрозділами в значній мірі залежить ефективність роботи підприємства в цілому.
Ознаками оптимальної структури управління є:
невелика кількість підрозділів з висококваліфікованим персоналом;
невелика кількість рівнів управління;
наявність у структурі управління груп фахівців;
орієнтація графіка робіт на замовника;
швидкість реакції на зміни;
висока продуктивність і низькі витрати.
У стандартній організаційній системі управління автотранспортним підприємством можна виділити три самостійних блоку управління: експлуатаційний, технічний і економічний, кожен з яких підпорядковується відповідному керівнику.
Для АТП характерна безцехову організаційна структура, при якій всі функції з управління зосереджені в апараті управління підприємства.
Організаційна структура управління більшості АТП є лінійно-функціональною. На лінійні ланки управління покладаються функції та права командування і прийняття рішень, а на функціональні підрозділи (наприклад, планово-економічний відділ) - методичне керівництво при підготовці та реалізації рішень з планування, організації, обліку, контролю та аналізу по всіх функцій виробничо-господарської діяльності .
Така структура характеризується використанням формальних процедур і правил, жорсткою ієрархією влади в організації, централізацією прийняття рішень. Кожен виконавець підкоряється тільки одному керівнику. Всі вказівки і рішення по функціях управління виконавець отримує від безпосереднього керівника. Тим виконавцем і функціональними підрозділами залишаються інформаційні зв'язки методичного та консультаційного характеру. Для того, щоб рішення функціонального підрозділу стало директивним, воно має бути затверджене керівником.
Незважаючи на те, що, в принципі, всі керівники АТП виконують управлінські дії, не можна сказати, що всі вони займаються одним і тим же видом трудової діяльності. Окремим керівникам доводиться витрачати час на координування роботи інших керівників, які, у свою чергу, координують роботу співробітників більш низького рівня і т.д. до рівня керівника, який координує дії неуправлінського персоналу - людей, фізично виробляють продукцію або надають послуги. Таке вертикальне розгортання поділу праці і утворює рівні управління.
В організаціях, що складаються з багатьох частин, повинна здійснюватися певним чином координація їх діяльності. Саме вона виступає основою структури організації, яку зазвичай визначають як сукупність сталих зв'язків в організації.
Взагалі, в будь-яких організаціях, у тому числі і АТП, виділяють кілька типів зв'язків. Найчастіше аналізу піддаються наступні пари зв'язків: вертикальні і горизонтальні; лінійні і функціональні.
Вертикальні зв'язки з'єднують ієрархічні рівні в організації та її частинах. Вони формалізуються в процесі проектування організації, що діють постійно і зображуються на всіх можливих схемах, відображаючи розподіл повноважень або вказуючи на те, «хто є хто» в організаційній ієрархії. Дані зв'язку служать каналами передачі розпорядчої та звітної інформації, створюючи тим самим стабільність в організації. У рамках вертикальних зв'язків вирішуються проблеми влади і впливу, тобто реалізується «вертикальне завантаження» роботи. Зазвичай ріст організації супроводжується зростанням вертикальних зв'язків, так що за кількістю цих зв'язків можна судити про розмір організації.
Горизонтальні зв'язки - це зв'язки між двома або більше рівними за положенням в ієрархії або статусу частинами або членами організації. Їх головне призначення - сприяти найбільш ефективній взаємодії частин організації при вирішенні виникаючих між ними проблем. Вони допомагають зміцнювати вертикальні зв'язки і роблять організацію в цілому більш стійкою при різних зовнішніх і внутрішніх змінах. Горизонтальні зв'язки створюють ряд важливих переваг. Вони економлять час і підвищують якість взаємодії. Горизонтальні зв'язки розвивають у керівників самостійність, ініціативність і вмотивованість, послаблюють страх ризику. Тому особливий інтерес представляє аналіз практики та вивчення способів встановлення таких зв'язків. У випадку, коли горизонтальні зв'язки встановлюються на неформальній основі вищестоящим керівником, вони звичайно мають прив'язку до часу, до події або до людей. Так, наприклад, директор може запропонувати головному економісту та начальнику відділу кадрів самостійно вирішувати питання щодо встановлення окладів для працівників, оскільки він довіряє їм. Але, як тільки один з них залишить пост з якихось причин, керівник швидше за все поверне це право собі назад і буде ним користуватися до тих пір, поки інший співробітник не заслужить у нього довіри.
Ще однією парою зв'язків, які встановлюються в організації, є лінійні і функціональні зв'язки.
Лінійні зв'язки - це відносини, в яких начальник реалізує свої владні права і здійснює пряме керівництво підлеглими, тобто зв'язку йдуть в організаційній ієрархії зверху вниз і виступають, як правило, у формі наказу, розпорядження, команди, вказівки. Природа функціональних зв'язків - дорадча, і за допомогою цих зв'язків реалізується інформаційне забезпечення координації.
Таким чином, зв'язку забезпечують цілісну роботу підприємства, об'єднують всі його ланки.
Основою ж роботи підприємства є функціональні обов'язки підрозділів. Саме вони в результаті і складають сукупну діяльність підприємства.
Для нормального функціонування АТП необхідно, щоб всі його підрозділи працювали в потрібному графіки та відповідно до потреб ринку, тобто повинні бути гнучкими, а також вчасно і в повному обсязі виконали свої функції.
Наприклад, генеральний директор має право розпоряджатися коштами і майном підприємства, укладати договори, відкривати рахунки і розпоряджатися ними, видавати накази по підприємству, приймати і звільняти працівників, застосовувати до них заходи заохочення та накладати стягнення. Разом з тим, генеральний директор відповідає за правильне й ефективне використання матеріальних і трудових ресурсів підприємства, поліпшення умов і охорону праці. Якщо ж говорити в цілому, то генеральний директор організовує роботу колективу підприємства, а також несе повну відповідальність за стан підприємства і його діяльність.
Експлуатаційна служба АТП займається, перш за все, науковою організацією транспортного процесу та ефективним використанням транспортних засобів. Вона вишукує можливості для найбільш раціонального здійснення перевезень з найменшими витратами. В цілому, на АТП служба експлуатації на основі всебічного вивчення потреб покликана забезпечувати більш повне задоволення потреб замовників.
Технічна служба АТП приділяє головну увагу питань підтримки
транспортних засобів у технічно справному стані та забезпечення розвитку виробничої бази, а також здійснює керівництво матеріально-технічним постачанням підприємства.
Головними завданнями технічної служби підприємства є:
організація належного зберігання рухомого складу, що забезпечує високу технічну готовність його до роботи, своєчасність випуску автомобілів на лінію і прийом їх (гаражна служба);
розробка та вирішення питань, пов'язаних зі зміцненням виробничо-технічної бази підприємства (головний інженер);
оперативне планування всіх видів ТО і ремонту автомобілів та автомобільних шин, організація виконання цих робіт та контролю за їх якістю, проведення технічного обліку та звітності по рухомому складу, автомобільних шин і інших виробничих фондів (начальник ремонтної служби);
керівництво всією сукупністю робіт щодо забезпечення нормального матеріально-технічного постачання підприємства, організації зберігання, видачі та обліку палива, запасних частин та інших матеріальних ресурсів, розробка та здійснення заходів щодо більш раціонального їх використання (відділ постачання);
розробка і проведення організаційно-технічних заходів з удосконалення процесів виробництва, впровадження нової техніки, охорони праці та попередження аварійності.
Виходячи з перерахованих вище завдань технічна служба має право контролювати технічний стан рухомого складу, знімати його з експлуатації, планувати і проводити профілактичні та ремонтні роботи, залучати до матеріальної відповідальності за неправильну експлуатацію рухомого складу, будівель, споруд, обладнання тощо, а також лімітувати витрати ПММ.
Важливе місце в господарському керівництві і поліпшення якісних показників роботи підприємства приділяється економічній службі. На основі систематичного аналізу роботи підприємства, автоколон та інших підрозділів і виходячи з об'ємних показників перевезень, їх ресурсного забезпечення, економічна служба визначає шляхи, по яких повинні розроблятися технічні та організаційні заходи, спрямовані на підвищення технічної готовності рухомого складу та вдосконалення експлуатаційної та комерційної діяльності АТП .
До складу економічної служби зазвичай входить бухгалтерія. Цей відділ на чолі з головним бухгалтером проводить облік наявності коштів, виділених у розпорядження АТП, їх збереження та рівня використання, організує виконання фінансового плану, перевіряє фінансовий стан підприємства, проводить велику оперативну роботу з організації розрахунків з клієнтурою, постачальниками і фінансовими органами, організовує первинний облік витрат матеріальних ресурсів і грошових коштів. Головний бухгалтер несе відповідальність за доцільність і законність витрат коштів, та дотримання фінансової дисципліни.
Таким чином, оптимальна організаційна структура АТП є однією з умов ефективної його діяльності. При цьому, важливо враховувати, що на всіх рівнях управління керівники виконують не тільки суто управлінські, але і виконавчі функції. Однак з підвищенням рівня керівництва питома вага виконавських функцій знижується. Це означає, що керівник будь-якого рівня управління певний відсоток часу витрачає на прийняття управлінських рішень і певний - на прийняття рішень за фахом. З підвищенням рівня управління питома вага завдань за фахом падає, а з менеджменту зростає. Звідси керівники підприємства повинні володіти високими професійними навичками. Для працівників апарату управління процес праці є виконання сукупності функцій, до основних з яких слід віднести планування, організацію, координацію, контроль, облік, аналіз, регулювання. Вони наділені й певними правами, перш за все, в частині заохочення і покарання працівників, що перебувають у підпорядкуванні. За їх поданням вирішуються питання найму та звільнення співробітників.
Але навіть при правильно організованій системі управління, жодне АТП не зможе здійснювати свою діяльність, без провідною для таких підприємств професії - водій. Тому одним з найважливіших завдань АТП є правильна організація праці водіїв, тому що від їх роботи багато в чому залежить виконання плану перевезень, а отже, задоволення потреб замовників, і в підсумку ефективність функціонування підприємства.
Автор статті: Шевцов Олексій
Компанія «Корпоративні системи» www.sike.ru
Стаття підготовлена за матеріалами сайту Allbest.
Перелік
питань діяльності АТП Міністерства, що підлягають ревізії

1. Касові операції:
дотримання порядку ведення касових операцій;
дотримання ліміту залишку готівки в касі;
повнота та своєчасність оприбуткування в касі готівки,
одержаної в банку, та інших надходжень.
2. Банківські операції:
наявність відкритих рахунків у банках та в казначействі;
наявність усіх виписок банку з відповідними додатками, що
засвідчують здійснення банківських операцій;
відповідність оборотів та залишків за виписками банку даним
аналітичного обліку банківських операцій.
3. Витрачання коштів на виплату заробітної плати:
наявність затверджених штатних розписів, своєчасність
унесення до них змін;
правильність і своєчасність нарахування та виплати заробітної
плати;
виплата заробітної плати нештатним працівникам згідно з
трудовими угодами;
правильність утримання податків та інших обов'язкових
платежів із заробітної плати працівників, своєчасність і повнота
перерахування їх до бюджету.
4. Розрахунки з підзвітними особами:
правильність оформлення відряджень;
правильність нарахування кількості днів перебування у
відрядженні, добових, квартирних (співставлення дати прибуття та
вибуття з датами на проїзних документах);
своєчасність подання авансових звітів підзвітними особами,
наявність заборгованості за ними та стан її погашення;
5. Стан дебіторської та кредиторської заборгованості, її
достовірність, наявність простроченої заборгованості.
6. Облік і використання основних засобів,
товарно-матеріальних цінностей та паливно-мастильних матеріалів:
наявність договорів про матеріальну відповідальність з
матеріально-відповідальними особами;
повнота надходжень та оприбуткування товарно-матеріальних
цінностей;
дотримання чинного порядку видачі, використання і зберігання
бланків довіреностей;
своєчасність і повнота проведення річних інвентаризацій
товарно-матеріальних цінностей;
проведення вибіркової інвентаризації матеріальних цінностей;
правильність списання матеріальних цінностей;
обгрунтованість реалізації або безкоштовної передачі основних
засобів, обладнання та інвентарю.
7. Дотримання вимог постанови Кабінету Міністрів України від
4 жовтня 1995 р. N 786 ( 786-95-п ) "Про методику розрахунку і
порядок використання плати за оренду державного майна" із змінами.
8. Стан бухгалтерського обліку і звітності:
відповідність ведення бухгалтерського обліку і складання
звітності чинним нормативним актам.
9. Організація виконання наказу Міністерства від 23.01.02.
N 22 "Про порядок користування засобами автотранспорту в
Міністерстві".
Юридичний департамент
1. Установчі документи підприємства, його структурних
підрозділів, підприємств та організацій, що належать до сфери
його управління.
2. Договори оренди державного майна (дотримання вимог
постанови Кабінету Міністрів. України від 4 жовтня 1995 р. N 786
( 786-95-п ) "Про методику розрахунку і порядок використання плати
за оренду державного майна" із змінами) та договори
фінансово-господарської діяльності.
Управління кадрів
1. Організації добору, розстановка кадрів на підприємстві.
2. Дотримання вимог Інструкції про ведення трудових книжок на
підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої наказом
Мінпраці України від 29.07.93 N 58 ( z0110-93 ).
3. Ведення особових справ та трудових угод з працівниками.
4. Звітування установи з кадрових питань згідно із
статистичними формами встановленого зразка.
Облік діяльності транспортних підприємств Економіко-правове регулювання діяльності автотранспортних підприємствАвтомобільний транспорт є однією з найважливіших сфер підприємницької діяльності. Він виконує майже 80% обсягу вантажних перевезень і більше 90% пасажирських перевезень, а також є учасником процесу діяльності всіх інших видів транспорту (залізничного, морського, річкового, повітряного).Зміст характерних для діяльності автотранспортних підприємств визначень наведено в додатку 5.Для здійснення автотранспортної діяльності підприємства повинні мати свідоцтво про державну реєстрацію, ліцензії, документи, що підтверджують реєстрацію автомобілів, договори обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, водії повинні мати посвідку про право керувати транспортним засобом відповідної категорії і талон попереджень до посвідки водія, талони про проведення державного технічного огляду автомобіля, документи на вантаж, погодження на розміщення на автотранспортному засобі реклами, документ про проходження медичного огляду [220].Такий вид господарської діяльності як надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом підлягає ліцензуванню. Уповноваженим органом, який видає ліцензії авто перевізникам, визначено Державний департамент автомобільного транспорту [86].Автоперевізник повинен виконувати вимоги, що висуваються до нього Ліцензійними умовами, а саме:-    кваліфікаційні та інші вимоги до водіїв;-    технічні та інші вимоги до транспортних засобів;-    організаційні вимоги провадження діяльності у сфері автоперевезень.Для отримання ліцензії на здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом суб’єкти підприємницької діяльності подають до Укравтотрансу заяву за встановленою формою.До заяви додаються такі документи:-    копію свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності;-    відомості про відповідальність матеріально-технічної бази, необхідної для підтримання транспортного засобу у нормальному технічному стані, проходження техоглядів транспортного засобу, забезпечення медоглядів водіїв;-    засвідчену копію документа про спеціальну освіту працівника підприємства, відповідального за експлуатацію і технічний стан транспортного засобу (якщо їх на підприємстві 10 і більше);-    повний список транспортних засобів;-    список водіїв, закріплених за автомобілями, копії їх прав і медичних довідок;-    копії свідоцтв про реєстрацію власних транспортних засобів і копії тимчасових реєстраційних талонів, оформлених в ДАІ, на орендовані автомобілі;-    засвідчені копії страхових полісів про страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів і полісів про страхування водіїв від нещасних випадків.Рішення щодо видачі ліцензії Укравтотранс повинен прийняти не пізніше 10 робочих днів від дати отримання заяви.При видачі ліцензії видаються також ліцензійні картки на кожен транспортний засіб. До ліцензійної картки заносяться реєстраційні дані ліцензії та транспортного засобу. Ліцензія на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування видається строком на 5 років і коштує 340 грн.Бланки ліцензій є документами суворої звітності, що виготовляються друкарським способом із серією і номером. У бухгалтерському обліку на підприємствах транспорту відображається виробничо-фінансова діяльність, наявність і рух засобів, джерел їх утворення, поточні операції з транспортування вантажів, перевезення пасажирів.Бухгалтерський облік у транспортних підприємствах має ряд особливостей:1.    Особливістю обліку в транспортних підприємствах є наявність великої питомої ваги в основних засобах рухомого складу – транспорту, навантажувально-розвантажувальних машин, а також необхідність постійного обліку і контролю їх технічного стану, необхідності технічного обслуговування та ремонту.2.    Обліковують специфічні запаси: паливно-мастильні матеріали, шини, запасні частини та агрегати. В цьому випадку на перший план виходить правильно організований аналітичний облік цих запасів, а також доцільність відкриття субрахунків третього рівня.3.    Для обліку витрат за господарськими операціями автотранспортних підприємств використовують рахунок 23 «Виробництво». До цього рахунку доцільно відкривати такі субрахунки:- транспортування вантажів;- перевезення пасажирів;- транспортно-експедиційні послуги;- інші види діяльності.4. На автотранспортних підприємствах (АТП) відсутнє незавершене виробництво, а всі витрати відносяться на собівартість реалізованих послуг.5. В АТП в процесі виробничої та фінансової діяльності виконуються наступні види господарських операцій:-    експлуатаційні перевезення пасажирів і вантажів;-    гаражне обслуговування і зберігання рухомого складу;-    технічне обслуговування і ремонт автомобілів;-    транспортно-експедиційне обслуговування підприємств та населення;-    попутне завантаження транспорту;-    перегін нового рухомого складу;-    утримання та експлуатація транспортних агентств, станцій технічного обслуговування, автовокзалів, депо тощо.Предметом бухгалтерського обліку на АТП є господарські засоби, які знаходяться в розпорядженні підприємства, їх зміни у вигляді господарських операцій, що здійснюються в процесі виконання перевезень, результати господарської діяльності, узагальнені в грошовому виразі.
Облік технічного обслуговування та ремонту транспортних засобівТехнічне обслуговування (ТО) та ремонт транспортних засобів регулюється «Положенням про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту» затверджене наказом Міністерства транспорту України від 30 березня 1998 р. №102. [147]Система технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів передбачає: -    підготовку до продажу;-    технічне обслуговування в період обкатки;-    щоденне обслуговування;-    перше технічне обслуговування (ТО-1);-    друге технічне обслуговування (ТО-2);-    сезонне технічне обслуговування;-    поточний ремонт;-    капітальний ремонт;-    технічне обслуговування під час консервації транспортного засобу;-    технічне обслуговування транспортного засобу на лінії.Підготовка до продажу здійснюється торговельною організацією з метою введення транспортного засобу в експлуатацію. Вона виконується на спеціальних пунктах чи підприємствах, які реалізують продукцію та здійснюють фірмове обслуговування. У випадку відсутності сервісного обслуговування таку підготовку до експлуатації транспортного засобу здійснює покупець.Підготовка до продажу повинна включати такі роботи як зняття з консервації, очищення, регулювання, заправлення, змащування, кріплення, а також перевірку комплектності та роботоздатності.Перелік та обсяг робіт технічного обслуговування в період обкатки транспортного засобу встановлюється виробником і наводиться в сервісній документації.Щоденне обслуговування проводиться один раз на робочу добу незалежно від кількості робочих змін. Воно передбачає:-    перевірку технічного стану;-    виконання робіт щодо підтримування належного зовнішнього вигляду;-    заправлення експлуатаційними рідинами;-    усунення виявлених несправностей;-    санітарну обробку транспортного засобу.Перше технічне обслуговування здійснюється з періодичністю в залежності від типу транспортного засобу:-    для автомобілів легкових та автобусів – через 5000 км пробігу;-    для автомобілів вантажних, автобусів на базі вантажних автомобілів повноприводних, причепів і напівпричепів – через 4000 км пробігу.ТО-1 включає контрольно-діагностичні, кріпильні, регулювальні роботи, мастильні і очищувальні роботи.Друге технічне обслуговування рекомендується здійснювати з періодичністю 20000 км пробігу і 16000 км пробігу в залежності від виду транспортного засобу. Воно включає такі ж самі роботи, як ТО-1.Сезонне технічне обслуговування здійснюється двічі на рік (весною та восени) і проводиться разом з черговим ТО-2.На автотранспортних підприємствах в кінці місяця складаються два типи актів:-    акт про виконане профілактичне обслуговування автомобілів;-    акт про виконані ремонти автомобілів.В актах зазначаються вид та обсяг виконаних робіт, марки та номери автомобілів, а також трудові і матеріальні витрати. Оформлені акти, підписані працівниками відповідної ремонтної служби, що виконала роботи, разом з усіма первинними документами (табелями, нарядами, лімітно-забірними картами, вимогами, інвентарними картками) передаються в бухгалтерію.За цими актами проводиться списання матеріальних цінностей, нарахування заробітної плати персоналу.Автотранспортні підприємства в бухгалтерському обліку вартість поточних ремонтів відносять на рахунки 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут», 94 «Інші витрати операційної діяльності», 97 «Інші витрати».Типова кореспонденція рахунків з обліку технічного обслуговування та ремонту представлено в додатку 23 таблиця 1. Приклад 1. Підприємство виконало поточний ремонт легкового автомобіля. При цьому використовувались послуги станції технічного обслуговування, вартість яких становить 2400 грн., в т.ч. ПДВ – 400 грн. А також в процесі ремонтних робіт були використані запасні частини, що знаходилися на балансі підприємства за обліковою вартістю в сумі 500 грн. (табл. 2.13).Таблиця 2.13

з/п
Зміст господарської операції
Кореспонденція рахунків
Сума, грн.



Дт
Кт


1
Відображено витрати на проведення ремонтних робіт
23/ремонт
207
500

2
Відображено витрати, пов’язані з послугами сторонньої організації:
- проведено передоплату;
- відображено суму податкового кредиту з ПДВ;
- відображено витрати на зазначені послуги на підставі акта про виконані роботи;
- відображено списання податкового кредиту з ПДВ
685
641
23/ремонт
644
311
644
685
685
2400
400
2000
400

3
Списана на витрати загальна сума ремонту
92
23/ремонт
2500

В бухгалтерському обліку витрати, пов’язані із закінченим капітальним ремонтом, відносяться на збільшення балансової вартості цих основних засобів.Ремонт автотранспортних засобів може виконуватись або підрядним способом, або господарським, тобто власними силами.Первинними документами при проведенні ремонту підрядним способом є договір (підряду), акти приймання виконаних підрядних робіт (форма №КБ-2В), довідка про вартість виконаних робіт і витрат (форма №КБ-3). При поверненні з капітального ремонту оформляється акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об’єктів, на підставі якого виконуються відповідні записи про первинний капітальний ремонт в інвентарних картках, а також в технічному паспорті.
Приклад 2. Підприємство своїми силами (господарським способом) виконало капітальний ремонт вантажного автомобіля. Для ремонту використало:-    запасні частини на суму 5000 грн. (без ПДВ);-    ПММ на суму 600 грн. (без ПДВ);-    інші матеріали на суму 3500 грн. (без ПДВ).Нараховано заробітну плату робітникам підприємства, які виконували капітальний ремонт, та проведені відрахування на соціальні заходи в сумі 1000 грн. Нараховано знос (амортизацію) технологічного обладнання, використаного для проведення ремонту автомобіля, у сумі 400 грн. (табл.. 2.14).Таблиця 2.14Кореспонденція рахунків з обліку капітального ремонту автомобіля

з/п
Зміст господарської операції
Кореспонденція рахунків
Сума, грн.



Дт
Кт


1
Відображено витрати на проведення ремонтних робіт
23/ремонт
207
500

2
Відображено витрати, пов’язані з послугами сторонньої організації:
- проведено передоплату;
- відображено суму податкового кредиту з ПДВ;
- відображено витрати на зазначені послуги на підставі акта про виконані роботи;
- відображено списання податкового кредиту з ПДВ
685
641
23/ремонт
644
311
644
685
685
2400
400
2000
400

3
Списана на витрати загальна сума ремонту
92
23/ремонт
2500

В бухгалтерському обліку витрати, пов’язані із закінченим капітальним ремонтом, відносяться на збільшення балансової вартості цих основних засобів.Ремонт автотранспортних засобів може виконуватись або підрядним способом, або господарським, тобто власними силами.Первинними документами при проведенні ремонту підрядним способом є договір (підряду), акти приймання виконаних підрядних робіт (форма №КБ-2В), довідка про вартість виконаних робіт і витрат (форма №КБ-3). При поверненні з капітального ремонту оформляється акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об’єктів, на підставі якого виконуються відповідні записи про первинний капітальний ремонт в інвентарних картках, а також в технічному паспорті. Приклад 2. Підприємство своїми силами (господарським способом) виконало капітальний ремонт вантажного автомобіля. Для ремонту використало:-    запасні частини на суму 5000 грн. (без ПДВ);-    ПММ на суму 600 грн. (без ПДВ);-    інші матеріали на суму 3500 грн. (без ПДВ).Нараховано заробітну плату робітникам підприємства, які виконували капітальний ремонт, та проведені відрахування на соціальні заходи в сумі 1000 грн. Нараховано знос (амортизацію) технологічного обладнання, використаного для проведення ремонту автомобіля, у сумі 400 грн. (табл.. 2.14).Таблиця 2.14Кореспонденція рахунків з обліку капітального ремонту автомобіля

з/п
Зміст господарської операції
Кореспонденція рахунків
Сума, грн.



Дт
Кт


1
Списано вартість запчастин
15
207
5000

2
Списано вартість ПММ
15
203
600

3
Списано вартість інших матеріалів
15
201
3500

4
Нараховано заробітну плату робітникам, що виконували ремонт, та проведено відрахування на соціальні заходи
15
661, 65
1000

5
Нараховано (знос) амортизацію по технологічному обладнанню
15
131
400

6
Віднесено вартість ремонту на збільшення балансової вартості об’єкта ОЗ
105
15
10500

Розрахунки за автопослуги та їх документальне оформленняДоговірні відносини між перевізниками і замовниками регламентуються “Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом”., затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. (зі змінами) [189].Договори про перевезення вантажів автомобільним транспортом укладаються між фізичними та юридичними особами, які здійснюють перевезення на комерційній основі (перевізниками) з одного боку і вантажовідправниками або вантажоотримувачами (замовниками) з іншого.Договір повинен мати певні реквізити:-    обсяги перевезень;-     умови перевезень (режим роботи з видачі і приймання вантажів, забезпечення збереження вантажів, виконання вантажно-розвантажувальних робіт тощо);-    вартість перевезень і порядок розрахунків;-    порядок визначення раціональних маршрутів;-    обов’язки і відповідальність сторін;-    термін дії договору;-    інші умови (схеми розміщення і кріплення вантажів, способи пломбування, види тари та інші).При довгостроковому договорі замовник час від часу подає перевізнику конкретні заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом за встановленою формою.Для первинного обліку перевезених вантажів і транспортної роботи автомобільного транспорту застосовуються такі типові форми єдиної транспортної документації:-    подорожній лист вантажного автомобіля в міжнародному сполученні – типова форма №1 (міжнародна);-    подорожній лист вантажного автомобіля – типова форма №2 (діє в межах України);-    товарно-транспортна накладна – типова форма №1-ТН;-    талон замовника – типова форма №1-ТЗ (при роботі автомобіля з погодинною формою оплати транспортних послуг) [158].Перевізники, які експлуатують автомобілі, зобов’язані при випуску автомобіля на лінію видавати водієві оформлений подорожній лист відповідної типової форми під розписку.Типова форма №1 (міжнародна) видається і діє на строк відрядження автомобіля та водія для виконання перевезення вантажу в міжнародному сполученні.Типові форми №2, №3 видаються тільки на один робочий день (зміну) за умови здачі водієм подорожнього листа за попередній робочий день. На більший строк подорожній лист видається у випадках, коли водій виконує перевезення вантажу у міжміському сполученні понад одну добу згідно наказом перевізника. Експлуатацію автомобіля без подорожнього листа заборонено.Товарно-транспортна накладна типової форми №1-ТН – це єдиний первинний документ, який є підставою для списання ТМЦ у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України, а також для складського, оперативного і бухгалтерського обліку. Накладна виписується в 4-х примірниках. Перший примірник залишається у вантажовідправника і є підставою для списання ТМЦ. Другий примірник водій здає вантажоодержувачу. Він є підставою для оприбуткування ТМЦ. Третій і четвертий примірники, завірені підписом і печаткою вантажоодержувача, водій передає замовнику автотранспорту для оплати за виконане перевезення. Четвертий додається до подорожнього листа і є підставою для обліку транспортної роботи та нарахування заробітної плати водієві. Перевезення вантажним автомобілем власних речей громадян на їх замовлення здійснюється за подорожнім листом з доданими квитанціями до прибуткового касового ордера про оплату послуг.З 1 жовтня 1997 року бланки подорожніх листів і товарно-транспортних накладних є документами суворої звітності.На підприємствах ведеться Журнал реєстрації бланків суворої звітності єдиної первинної транспортної документації. Журнал пронумеровується, прошнуровується, скріплюється печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Списання використаних бланків проводиться за актами не рідше одного разу на квартал із зазначенням їх номерів і кількості. Облік паливно-мастильних матеріалів (ПММ)До паливно-мастильних матеріалів належать: паливо (бензин, гас, дизельне паливо, газ), масла (моторні, трансмісійні, спеціальні), консистентні мастила і спеціальні рідини (гальмівні, амортизаційні).Порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску й обліку нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України всіх форм власності регламентується однойменною інструкцією, затвердженою спільним наказом Держнафтопрому, Мінекономіки, Мінтрансу, Держстандарту, Держкомстату України від 2 квітня 1998 р. №81/38/101/235/122. [69]Автомобільний транспорт можна заправляти через стаціонарні пункти заправлення машин на виробничих дільницях свого підприємства, або через сторонні автозаправні станції (АЗС).Для відображення операцій, пов’язаних з придбанням і використанням ПММ у бухгалтерському обліку використовується активний інвентарний субрахунок 203 «Паливо». На цьому субрахунку обліковуються: бензин, нафта, дизельне паливо, мастильні матеріали, тверде паливо, газ.Нафтопродукти необхідно обліковувати за місцями їх зберігання: на складах і в баках транспортних засобів. Тому в облікових регістрах транспортних засобів наявність і рух палива відображають на рахунках аналітичного обліку, що відкриваються підприємствами в міру необхідності:2031 «Нафтопродукти» в т.ч. 20311 - на складах, 20312 – в талонах, 20313- паливо в баках транспортних засобів;2032 «Тверде паливо»;2033 «Інші види палива» (газоподібне);2034 «Мастильні матеріали».Аналітичні рахунки застосовуються для обліку нафтопродуктів або твердого палива на складах, пунктах заправки та в інших місцях зберігання.Аналітичний облік ведеться у кількісному і вартісному вираженні за кожним видом і маркою нафтопродуктів, за назвою і сортом твердого палива. убрахунок 20313 використовується в АТП для обліку палива в баках автомашин. По дебету обліковуються бензин і дизельне паливо, отримані водіями під звіт на заправних пунктах, або придбані на заправних станціях сторонніх підприємств.З кредиту субрахунку 20313 списується вартість фактично витраченого палива на експлуатацію автомашин. Сальдо аналітичного рахунку 20313 на кінець місяця має відповідати наявності палива в баках автомобілів на ту ж дату. Тому на кожне перше число місяця на підприємстві проводиться інвентаризація залишків палива в баках з оформленням акта.Підставою для оприбуткування ПММ на склад підприємства є видаткова накладна постачальника, товарно-транспортна накладна, документи, що підтверджують якість і безпечність товару. При надходженні нафтопродуктів МВО зобов’язані перевірити відповідність нафтопродуктів, що надійшли, кількості, сортам, маркам, зазначеним у накладній. Також у супровідних документах мають бути зазначені: точне найменування нафтопродуктів, густина, температура, загальна маса. Крім того, до документів додається сертифікат відповідності або свідоцтво про визнання іноземного сертифіката, видані в установленому порядку.Нафтопродукти оприбутковуються за типовою міжвідомчою формою М-7 «Акт про приймання матеріалів». Облік у місцях зберігання ведуть МВО в картках складського обліку (ф. М-17) або в книгах.Рідке паливо надходить на підприємства за кількістю в одиницях маси – кг, а видається водіям під звіт в об‘ємних одиницях – літрах. Тому при оприбуткуванні бензину і дизпалива на підставі даних про їх питому вагу, зазначену у супровідних документах, визначають кількість отриманого палива в літрах.Видача палива водіям (заправка рухомого складу) здійснюється з автозаправного пункту підприємства. При цьому кількість виданих нафтопродуктів записують до спеціальної відомості, в якій за отримане паливо розписується водій, а в подорожньому листі – МВО, яка відпустила нафтопродукти. В бухгалтерському обліку видача палива відображається проводкою Дт 20313 – Кт 20311.Якщо водії придбавають паливо за готівковий розрахунок на АЗС сторонніх підприємств, підставою для оприбуткування ПММ є: чек ЕККА заправної станції, що підтверджує оплату і кількість отриманого палива, затверджений авансовий звіт водія, і якщо вартість придбаного палива понад 20 грн. ? податкова накладна.Бухгалтерський облік сум, використаних водіями на придбання палива і відображених в авансовому звіті, ведеться по кредиту рахунку 372 в кореспонденції з субрахунком 2031.Списання палива проводиться на підставі даних подорожнього листа. Після звірки записів у подорожньому листі з відомостями обліку видачі або повернення палива (талонів) працівник служби головного механіка заповнює картку обліку витрати палива, яку заводять на кожний транспортний засіб, машину, механізм. У картці фіксуються фактичні і нормативні витрати палива і виводиться відхилення. Фактична витрата визначається таким чином: до залишку палива в баку при виїзді додається кількість заправленого палива і вираховується залишок у баку при поверненні автомобіля.Нормативна витрата ПММ регламентована Нормами витрати пального і мастильних матеріалів для автомобільного транспорту, затверджена наказом Мінтранспорту України від 10.02.98 р.На підставі первинних документів, за якими на підприємстві проводилися приймання і відпуск нафтопродуктів, МВО складає звіт про рух нафтопродуктів, який разом з первинними документами подається до бухгалтерії і служить підставою для відображення в обліку руху нафтопродуктів.У бухгалтерському обліку витрачене у процесі господарської діяльності паливо списується з кредиту 203 у дебет відповідних рахунків. Приклад. Підприємство у звітному періоді придбало бензин, вартість якого склала 1200 грн. у т.ч. ПДВ – 200 грн. Впродовж звітного періоду бензин було використано:-    для заправлення вантажних автомобілів, які здійснювали доставлення товарів покупцям – на суму 600 грн.;-    для заправлення легкових автомобілів, використаних для адміністративних потреб – на суму 150 грн. (табл. 2.15). Таблиця 2.15Кореспонденція рахунків з обліку надходження та витрачання ПММ

з/п
Зміст господарської операції
Кореспонденція рахунків
Сума, грн.



Дт
Кт


1
Оприбутковано бензин від постачальника
203
631
1000

2
Віднесено суму ПДВ до складу податкового кредиту
641
631
200

3
Оплачено постачальнику вартість бензину
631
311
1200

4
Відображено у складі витрат вартість палива, витраченого для заправлення вантажного автомобіля
93
203
600

5
Відображено вартість палива, витрачено для заправлення легкового автомобіля
92
203
150

6
Проведено коригування суми податкового кредиту щодо ПДВ, що припадає на вартість бензину, відпущеного для заправлення легкових автомобілів

25
57
30


7
Відображено у складі витрат суму невідшкодованого ПДВ
92
644
30

8
Списано витрати, пов’язані із:
- заправленням вантажного автомобіля;
- заправленням легкового автомобіля.
791
791
93
92
600
180

 
Фактичне списання ПММ здійснюється згідно з наказом Міністерства транспорту України від 10.02.98 р. №43 «Про затвердження норм витрат паливно-мастильних матеріалів на автомобільному транспорті на підставі подорожні листів» [121].При цьому слід враховувати, що списанню підлягають не фактично витрачені ПММ (залишок пального в баку + кількість заправленого пального – залишок пального в баку після повернення автомобіля), а нормативне, розраховане витрачанням ПММ.Нормування витрат палива – це встановлення допустимої межі його використання в певних умовах експлуатації автомобілів, для чого застосовуються базові лінійні форми, встановлені залежно від моделей автомобілів, та система нормативів і коригувальних коефіцієнтів, які враховують виконану транспортну роботу, кліматичні, дорожні та інші умови експлуатації.Технологічними нормами є лінійні норми (допустима межа витрат палива), вони включають витрати палива для здійснення транспортування вантажів, перевезення пасажирів. Витрати на гаражні й інші господарські потреби, не пов’язані безпосередньо з технологічними процесами, не включаються до лінійних норм і встановлюються окремо.
Перевищення фактичної кількості витрачених ПММ над нормативними показниками розглядається як перевитрата палива і його вартість стягується з водія відповідно до Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затверджено Постановою Кабміну України від 22.01.96 р. №116.Списання ПММ здійснюється відповідно до П(С)БО 9 «Запаси» за одним із методів: ідентифікованої собівартості, середньозваженої вартості, ФІФО, який має бути зафіксований в наказі про облікову політику підприємства.Для правильного відображення витрат особливе місце займає податковий облік. Якщо легковий автомобіль використовується підприємством не для надання транспортних послуг з перевезення вантажів та пасажирів, то витрати ПММ не будуть включатися до складу валових витрат звітного періоду.Типова кореспонденція рахунків з обліку ПММ представлено в додатку 23 таблиця 2. Облік запасних частинЗапасні частини - це окремі вузли, агрегати і деталі транспортних засобів, призначені для заміни частин основних засобів, які зносилися. Облік запасних частин ведеться на субрахунку 207 «Запасні частини» до рахунку 20 «Виробничі запаси».Кожне автотранспортне підприємство відкриває до 207 субрахунку необхідні аналітичні рахунки.Наприклад: 2071 – запасні частини, готові деталі, вузли, агрегати, що використовуються для проведення ремонтів, заміни зношених частин машин, обладнання, транспортних засобів, інструменти;20711 – придбані;20712 – виготовлені;2072 – автомобільні шини20721 – в запасі;20722 – в обороті2073 – обмінний фонд20731 – придатні207311 – нові207312 – відновлені20732 – що підлягають відновленню20733 – в ремонтіСубрахунок 207 призначений для обліку придбаних чи виготовлених запасних частин, готових деталей, вузлів, агрегатів, які використовуються для проведення ремонтів, заміни зношених частин машин, обладнання, транспортних засобів, інструменту, а також автомобільних шин у запасі та обороті. На цьому ж субрахунку здійснюється облік обмінного фонду устаткування, двигунів, вузлів, агрегатів, що створюються в ремонтних підрозділах підприємств.Запасні частини, придатні до використання обліковуються в бухгалтерському обліку за первісною вартістю, відремонтовані ? в розмірі 50 % вартості, а ті запчастини, які потребують ремонту ? за ціною їх можливої реалізації, але не більше 10 % їх первісної вартості.Усі запасні частини, що надійшли від постачальника, оприбутковуються на склад за накладними. При передачі в ремонтні підрозділи їх вартість списується на витрати по ремонту.Аналітичний облік запасних частин ведеться за місцями зберігання та однорідними групами, для запасних частин обмінного фонду ? за групами: придатні до експлуатації (нові та відновлені); що підлягають відновленню (на складі); що знаходяться в ремонті.Запасні частини до автомобілів теж підлягають ремонту. Витрати на їх ремонт відносяться на збільшення їх вартості, а після встановлення їх на автомобіль, що ремонтується – до складу витрат на ремонт. Запасні частини, які не придатні для подальшої експлуатації та не підлягають ремонту, оприбутковуються на субрахунок 209 «Інші матеріали» за ціною їх можливого використання, як правило за ціною брухту.Ремонтні служби автотранспортних підприємств ведуть контроль за списанням запасних частин на підставі документації відповідно до положень про планово-попереджувальні ремонти.
Підставою для видачі запасних частин зі складу автопідприємства є:- лімітно-забірна картка (ф. М-8, М-9), яка застосовується на тих підприємствах, де встановлюється ліміт відпуску запасних частин зі складу. Вона виписується в двох примірниках;- вимога (ф. М-10, М-11) на відпуск запасних частин. Теж виписується в двох примірниках: один примірник видається матеріально-відповідальній особі ремонтної служби, другий залишається комірнику для передачі до бухгалтерії.Для списання запасних частин з підзвіту матеріально-відповідальної особи складається акт про виконання робіт за формою ОЗ-2 «Акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів». В акті вказується обсяг виконаних робіт, марка і номер автомобіля, вартість робіт. Акт, підписаний працівниками ремонтної служби, здається до бухгалтерії. Він затверджується підписами головного бухгалтера і керівника підприємства.
Особливої уваги потребують витрати, пов’язані з експлуатацією шин та акумуляторів. Операції щодо заміни шин і акумуляторів не належать до удосконалення транспортних засобів, але й не включаються до складу робіт з технічного обслуговування.При придбанні автомобіля з шинами і акумулятором їх вартість включається до первісної вартості автомобіля. Шини і акумулятори, придбані для заміни в процесі експлуатації, враховуються як виробничі запаси підприємства на субрахунку 207 «Запасні частини».Згідно «Норм експлуатаційного пробігу автомобільних шин» затверджених наказом Міністерства транспорту України від 08.12.97 р. №420 основним критерієм визначення норм списання шин є кілометраж їх пробігу [122]. Тому облік шин на підприємстві доцільно вести з використанням картки обліку автомобільної шини. Картка повинна містити таку інформацію:-    найменування підприємства – виробника шини;-    технічні характеристики шини;-    марку і модель автомобіля, на якому шина використовується;-    дату монтажу і демонтажу шини;-    пробіг шини в тис. км (з точністю до 0,1 тис. км) з початку експлуатації;-    технічний стан шини під час установки;-    причини зняття шини з експлуатації. Картка обліку шини оформляється на кожну шину, що надійшла.Після нормативного пробігу шина може бути списана.Згідно Правил нагляду та підтримання в робочому стані стартерних свинцево-кислотних акумуляторних батарей від 8.12.97 р. №417 основним критерієм їх списання є гарантійний термін експлуатації. Підприємство повинно організувати аналітичний облік так, щоб забезпечити отримання інформації про дату введення в експлуатацію кожного акумулятора.Заміна акумулятора проводиться на підставі акта, складеного в довільній формі, що підтверджує непридатність акумуляторної батареї, яка замінюється.Облік доходів, витрат та порядок формування фінансових результатів АТПОблік витрат на перевезення автомобільним транспортом ведеться як в цілому по підприємству, так і за окремими видами перевезень.Основними завданнями обліку витрат на АТП є:-     своєчасність, повне і правильне визначення витрат на перевезення за статтями та елементами витрат;-    розрахунок собівартості виконаних робіт та послуг за їх окремими видами та в цілому на підприємстві;-    виявлення внутрішніх результатів, зниження собівартості перевезення;-    точне відображення всіх невиробничих витрат і витрат з метою їх ліквідації в подальшому;-    своєчасність, повне і правильне визначення витрат на перевезення за статтями витрат і елементами витрат, при порівнянні їх з плановими в перерахунку на фактичний обсяг перевезень, розрахунок собівартості виконаних робіт і послуг за їх окремими видами та в цілому на підприємстві;-     виявлення внутрішніх резервів зниження собівартості перевезень; -    точне відображення всіх невиробничих витрат і втрат з метою їх ліквідації в подальшому.Собівартість продукції, що виробляється підприємством, визначається шляхом калькулювання, тобто розподілу витрат між об’єктами калькуляції і визначення розміру цих витрат на одиницю продукції.
При калькулюванні собівартості перевезень і послуг, використовують Методичні рекомендації щодо формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті з урахуванням технологічних та організаційних особливостей кожного підприємства [101].На АТП застосовують наступні методи калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг):-    нормативний («стандарт-костинг»);-    простий;-    позамовний.Автомобільні підприємства, що регулярно здійснюють перевезення вантажів за певними маршрутами, використовують нормативний метод калькулювання.Простий метод витрат застосовують тоді, коли послуги з перевезень носять разовий характер або виконуються в невеликих обсягах.Позамовний метод застосовується в тому випадку, якщо маршрути перевезень і тоннаж вантажу, що перевозиться, при наданні послуг кожного разу значно відрізняються. На сьогодні на ринку послуг він застосовується частіше за інші.За калькуляційну одиницю собівартості приймаються:-    для вантажних автомобілів, для яких встановлено тариф за 1 т перевезеного вантажу – 10 т/км;-    для вантажних автомобілів, для яких встановлено погодинний тариф – 10 авт/год;-    для автобусного парку – 10 пас/км;-    для вантажних і легкових автомобілів - таксі – 10 платних км.Незалежно від прийнятого на підприємстві методу калькулювання до виробничої собівартості перевезень включаються:-    прямі матеріальні витрати;-    прямі витрати на оплату праці;-    інші прямі витрати;-    розподілені загальновиробничі витрати.При калькулюванні виробничої собівартості перевезень необхідно керуватися Методичними рекомендаціями №65, Нормами №43 (витрата ПММ), Нормами №420 (експлуатаційний пробіг автомобільних шин), П(С)БО 7 «Основні засоби» і П(С)БО 8 «Нематеріальні активи» (при визначенні суми амортизаційних відрахувань), а також іншими нормативними актами.Порядок списання витрат на перевезення вантажу автомобільним транспортом залежить від того, в якому виробничому циклі використовується автомобіль.Якщо перевезення вантажу є видом господарської діяльності підприємства, затрати з надання цих послуг є витратами операційної діяльності. Вони складаються з виробничої собівартості перевезень (рахунок 23), адміністративних витрат (рахунок 92), витрат на збут (рахунок 93) та інших операційних витрат (рахунок 94).В свою чергу виробнича собівартість послуги складається з прямих затрат на її надання і розподілених загальновиробничих витрат (рахунок 91).Для відображення собівартості реалізованих послуг використовується субрахунок 903 «Собівартість реалізованих робіт і послуг» рахунка 90 «Собівартість реалізації». На цьому ж субрахунку обліковуються витрати на виконання вантажно-розвантажувальних робіт та експедирування вантажу. На собівартість реалізованих послуг списуються і нерозподілені загальновиробничі витрати. Їх метод, згідно П(С)БО 16 «Витрати» підприємства встановлюють самостійно на початок року наказом про облікову політику підприємства. На автотранспортних підприємствах найчастіше базою розподілу загальновиробничих витрат вибирають прямі затрати на перевезення. Склад загальновиробничих витрат на АТП визначений п.35 Методичних рекомендацій №65 [101].Адміністративні витрати, витрати на збут та інші витрати операційної діяльності не відносяться на собівартість реалізованих послуг, а відразу списуються на фінансовий результат.Порядок формування вартості послуг можна подати у вигляді формули: В = Вс + Нзв + А + Взб. + Р + ПДВ    (2.1) де В - вартість послуги;Вс – виробнича собівартість;Нзв – нерозподілені загальновиробничі витрати;А – адміністративні витрати;Взб. – витрати на збут;Р – рентабельність;ПДВ – податок на додану вартість.Для обліку доходів автотранспортні підприємства використовують субрахунок 703 «Доходи від реалізації робіт і послуг» рахунка 70 «Доходи від реалізації» і рахунок 71 «Інші операційні доходи».
 На субрахунку 703 відображаються суми:-    нараховані за тарифами за виконані перевезення;-    нараховані за порожній пробіг автомобіля до пункту першого навантаження або від пункту останнього розвантаження;-    нараховані за додатковий простій автомобіля, пов'язаний із зважуванням і переважуванням вантажів;-    нараховані за виконання транспортно-експедиційних і вантажно-розвантажувальних робіт;-    стягнуті з клієнтів за пробіг автомобілів, викликаний нездійсненим прийманням або здачею вантажу (відшкодування понесених перевізником витрат).На субрахунку 715 «Отримані штрафи, пені, неустойки» обліковуються суми штрафів, пені, неустойки, отримані в результаті:-    відмови від оформлення або неправильного оформлення товарно-транспортної документації;-    невиконання встановленого договором обсягу перевезень;-    неподання вантажу до перевезення;-    подорожнього пробігу автомобіля, викликаного нездійсненим перевезенням, унаслідок подання до перевезення вантажу, не передбаченого замовленням або призначеного в інший пункт.Приклад. Обсяг перевезень, виконаних автотранспортним підприємством становив 195000 грн., в т.ч. ПДВ -32500 грн.Сума штрафів, пені і неустойки за цей період – 780 грн.Собівартість наданих послуг – 154712 грн. Ця сума складається з виробничої собівартості послуг, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат і наднормативних виробничих витрат.До виробничої собівартості включені: -    вартість бензину і мастильних матеріалів – 34053 грн;-    заробітна плата водіїв, експедиторів і вантажників – 33372 грн.;-    внески і збір на державне соціальне страхування, нараховані на таку заробітну плату – 12014 грн.;-    витрати на відрядження цієї категорії працівників – 10125 грн.;-    орендна плата за автомобіль, що використовується для надання послуг – 1200 грн.;-    амортизація рухомого складу, що використовується для надання послуг – 21795 грн.;-    витрати на поточний ремонт рухомого складу -4552,5 грн.;-    постійні розподілені загальновиробничі витрати – 11441,5 грн.;Нерозподілені постійні загальновирообничі витрати склали 3814 грн. Адміністративні витрати за звітний період ? 15019 грн. Сума витрат, пов’язаних зі збутом послуг – 5465 грн. інші витрати операційної діяльності – 1861 грн. (табл. 2.16).Таблиця 2.16Кореспонденція рахунків з обліку транспортних перевезень
 
 

з/п
Зміст господарської операції
Кореспонденція рахунків
Сума, грн.



Дт
Кт


Відображення у перевізника операцій, пов’язаних з наданням послуг
з перевезення вантажу

1
Отримана на поточний рахунок автопідприємства плата за надані послуги
311
681
195000

2
Відображена сума податкових зобов’язань з ПДВ
643
641
32500

3
Отримані на поточний рахунок суми штрафів, пені, неустойки
311
681
780

4
Списані раніше нараховані зобов’язання з ПДВ
703
643
32500

5
Відображені доходи від надання послуг АТП
681
703
195000

6
Відображений дохід у сумі штрафів, пені, неустойки, визнаних замовником
681
715
780

7
Списані на фінансовий результат доходи від реалізації послуг
703
791
162500

8
Списані на фінансовий результат доходи у вигляді штрафів, пені, неустойки
715
791
780

9
Відображена вартість бензину, витраченого при перевезенні вантажів
23
203
34053

10
Віднесена на витрати заробітна плата водіїв, експедиторів і вантажників
23
661
33372

11
Віднесені на витрати внески на соціальне страхування, нараховані на заробітну плату водіїв, експедиторів і вантажників
23
65
12014

12
Віднесені на виробничу собівартість витрати на відрядження водіїв, експедиторів і вантажників
23
372
10125

13
Нарахована амортизація рухомого складу, що використовується для надання послуг
23
131
21795

14
Відображені витрати на поточний ремонт рухомого складу
23
20, 631 та ін.
4552,5

15
Списані на виробництво розподілені загальновиробничі витрати
23
91
11441,5

16
Відображені інші витрати операційної діяльності
94
20, 631 та ін.
1861

17
Списана на виробничі витрати орендна плата за автомобіль, що використовується для надання послуг (сума без ПДВ)
23
685
1200

18
Списані на собівартість реалізованих послуг нерозподілені постійні загальновиробничі витрати
903
91
3814

19
Списані на фінансовий результат нерозподілені постійні загальновиробничі витрати
791
903
3814

20
Відображена собівартість реалізованих послуг
903
23
128553

21
Віднесені на фінансовий результат:
- витрати з надання послуг;
- адміністративні витрати;
- витрати на збут;
- інші витрати операційної діяльності
791
791
791
791
903
92
93
94
128553
15019
5465
1861


Аналітичний облік за субрахунком 703 ведеться за видами перевезень, експедиційних і навантажувально-розвантажувальних робіт, а також за виробничими підрозділами АТП.При перевезенні пасажирів в автобусах і легкових автомобілях-таксі доходи відображаються за вирахуванням страхового внеску, який стягується з пасажирів міжобласних ліній. В бухгалтерському обліку суми страхового збору не є доходом перевізника. Вони акумулюються до перерахування страховикові на субрахунку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами».Прибуток автотранспортного підприємства визначається як різниця між доходами, отриманими за перевезення та інші види виконаних робіт, і фактичними витратами. Питання для контролю1.    Основні особливості діяльності автотранспортних підприємств та їхній вплив на організацію обліку.2.    Як в АТП ведеться облік замовлень на перевезення вантажів?3.    Методи калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) в АТП.4.    Які документи суворої звітності використовуються на автотранспортних підприємствах і як вони відображаються в бухгалтерському обліку?5.    Як відображаються на рахунках бухгалтерського обліку витрати і доходи автотранспортного підприємства?6.    Які основні групи витрат підприємства автотранспорту?7.    Документальне оформлення обліку паливно-мастильних матеріалів.8.    На яких рахунках, субрахунках та аналітичних рахунках здійснюється облік нафтопродуктів?9.    На які види, залежно від періодичності, поділяються ремонт та технічне обслуговування автомобілів?10.    Які вимоги висуваються до автоперевізника Ліцензійними умовами?11.    Перелік документів, що додаються до заяви на отримання ліцензії.12.    Первинні документи при проведенні ремонту автотранспортних засобів підрядним способом.13.    Документальне оформлення розрахунків за автопослуги.14.    Як визначаються норми витрат паливно-мастильних матеріалів?15.    На яких рахунках, субрахунках та аналітичних рахунках здійснюється облік запасних частин?