19. СТАТИСТИКА ЦІН ТА ТАРИФІВ НА МАКРОРІВНІ
З економічної теорії відомо, що ціна є формою виразу споживчої вартості одиниці товару або послуги. В конкретних умовах місця та часу ціна може мати певні відхилення від реальної споживчої вартості, обумовлені впливом випадкових причин та обставин, або дією системних чинників. Показники статистики цін дають характеристику їх рівня, структури та динаміки. Державна статистика веде спостереження та досліджує роздрібні ціни, тарифи на послуги, оптові ціни підприємств, кошторисні ціни на будівельні об’єкти, ціни зовнішньої торгівлі та інші ціни і тарифи.
В умовах ринку значення статистичних досліджень цін і тарифів та складність отримання інформації одночасно підвищуються, що знайшло своє відображення в багатьох розділах Програми реформування державної статистики на період до 2002 року (К., 1998), яка успішно виконується.
До завдань статистики цін та ціноутворення безпосередньо входять:
а) дослідження рівня, структури та динаміки оптових та роздрібних цін і тарифів на послуги;
б) внутрішні регіональні та міждержавні порівняння цін та тарифів і їх динаміки;
в) розрахунок індексів-дефляторів для оцінки динаміки макроекономічних показників системи національних рахунків (СНР), зміни фізичного обсягу виробництва в окремих галузях народного господарства, динаміки споживання населення та купівельної спроможності грошей.
Вирішення цих завдань в умовах ринкових відносин потребує використання особливих методик статистичного спостереження та дослідження, що враховують специфіку об’єкта та значимість і можливості подальшого використання отриманих результатів на міждержавному, загальнодержавному, місцевому, галузевому та інших господарсько-адміністративних рівнях. Окрім того, здобута інформація про ціни та тарифи широко використовується в маркетинговій діяльності при дослідженні загального стану товарного та фінансового ринків і окремих їх сегментів, вивченні інвестиційної та страхововї діяльності, виробничого, невиробничого та особистого споживання населення, загальній оцінці рівня життя, а також інших не менш суттєвих питань економічної практики, яким присвячені відповідні розділи підручника. З огляду на це, розглянемо далі питання змісту та методики формування й дослідження інформації, що традиційно надається Державним комітетом статистики України під назвою «Ціни та тарифи».
19.1. Види цін та організація статистичного спостереженняза їх рівнем та структурою
Згідно з чинною в Україні версією системи національних рахунків (СНР) потоки продукції та надання послуг оцінюються за цінами, що фактично застосовуються в операціях. По ринкових товарах та послугах основними цінами є ті, що склалися на ринку в період виробництва. Неринкові товари та послуги оцінюються за собівартістю.
СНР передбачає окреме вивчення цін виробників та цін покупців. Ціна виробника відбиває ринкову вартість випуску товарів та послуг, що складається на підприємстві, яке виробляє продукцію або послуги. Вона складається з вартості прямих витрат виробничого підприємства та проміжних витрат виробника, що вимірюються ним за цінами покупця (продукти короткострокового користування і послуги інших виробників, що використані виробництвом, включаючи ремонт і обслуговування основних фондів; куповані науково-технічні розробки та дослідження, поточні витрати по купівлі і продажу землі та нематеріальних активів, фінансові вимоги тощо), прибутку виробника, а також сальдо побічних податків з відрахуванням отриманих субсидій. Ціна покупця є ринковою вартістю товарів та послуг до місця доставки покупцеві. Вона дорівнює цінам виробників з доданням торговельних та транспортних націнок до ціни виробника, сплачених покупцем. Залежно від обсягу та мети реалізації товарів розрізняють оптові та роздрібні ціни. Оптові ціни використовуються при продажу товарів у великих обсягах. Метою покупця в цьому випадку є подальше виробниче використання купованого товару, або перепродаж отриманого товару меншими обсягами з виконанням ним додаткових операцій із сортування, доставки, упакування, комплектації і т. п., що задовольняють потреби споживачів — виробничих підприємств або домашніх господарств. Державні оптові ціни встановлюються при цьому на продукцію та послуги підприємств та організацій державного сектора економіки. Вони значною мірою впливають на рівень оптових цін підприємств інших форм власності. До них належать оптові ціни на продукцію промислових підприємств державного сектора економіки, державні заготівельні ціни на продукцію сільського господарства, деякі інші державні регульовані ціни та тарифи.
Роздрібні ціни використовуються в актах купівлі-продажу товарів населенню для невиробничого індивідуального та сімейного споживання у секторі домашніх господарств. Особливістю сучасного етапу розвитку економіки є суттєве зменшення частки регульованих державою роздрібних цін на товари народного споживання. Таке адміністративно-правове регулювання збережене лише за незначним колом товарів і послуг першої необхідності та доручене місцевим Радам. Більшість товарів для населення реалізується за вільними, неконтрольованими державними адміністраціями цінами та тарифами. Підприємства та організації, що обслуговують потреби населення, самостійно затверджують ціни та тарифи на послуги населенню. Переважна частина роздрібного товарообороту так званих товарів народного споживання та послуг населенню формується на засадах вільного ринку під впливом співвідношення реального попиту та пропозиції безпосередньо на місцевому рівні без адміністративного регулювання.
Між рівнями оптових та роздрібних цін існує взаємозв’язок. Так, роздрібна ціна на продукцію промисловості складається з оптової ціни виробника та торгівельно-транспортної націнки сфери обертання, а оптова ціна підприємств включає прибуток і собівартість виробництва одиниці продукції. Промислові підприємства самостійно затверджують оптові ціни на продукцію та послуги власного виробництва та роздрібні ціни на продукцію, яка реалізується у власній торговельній мережі.
Ціни та тарифи, які використовуються в інших галузях матеріального виробництва, також мають свої особливості.
Так, продукція сільського господарства вимірюється у закупівельних цінах, що відбивають її собівартість та прибуток. Закупівельні ціни диференційовані за якістю продукції та зонами виробництва. Залежно від якості встановлюються відповідні надбавки. Державні сільськогосподарські підприємства також мають право самостійно встановлювати ціни на частину планової та надпланову продукцію, що реалізується через власну торговельну мережу і на вільному ринку.
Заготівельні організації реалізують сільськогосподарську продукцію за оптовими заготівельними цінами, які містять в собі закупівельні ціни, податки, власні витрати та прибуток.
У галузях добувної промисловості при вартісному вимірюванні обсягу продукції діють розрахункові ціни, які відбивають конкретні умови виробництва, але реалізація їх продукції організаціями постачання як правило ведеться за договірними оптовими цінами, що відображають споживчу вартість продукту для покупця.
Ціни, які використовуються у будівництві, залежно від способу будівництва та форм розрахунків, розподіляються на договірні й кошторисні. Вони у собі функції оптових та роздрібних цін. Кошторисні ціни використовуються також для аналізу динаміки фізичного обсягу виробництва.
Тарифи транспорту й зв’язку відбивають вартість перевезення вантажів та передавання повідомлень. Залежно від виду перевезень, форми та швидкості доставки вантажів і передачі повідомлень тарифні ставки диференційовані.
Загальну вартість виробництва і транспортування товарів відбивають ціни франко-станція відправлення та франко-станція призначення. Перші містять вартість виробництва або купівлі товарів організаціями обертання на місці та вартість їх доставки до станції відправлення, другі — загальну вартість виробленого або набутого організаціями обертання товару з витратами на доставку на місце призначення. Аналогічний зміст мають зовнішньо-торгівельні ціни франко-кордон країни, що експортує (ФОБ), та франко-кордон країни, що імпортує (СІФ) у міжнародній торгівлі.
Статистичні спостереження за динамікою та структурою діючих цін та тарифів на послуги в залежності від форми та обсягу реалізації провадяться по-різному. У зв’язку з різким скороченням частки підприємств, що є прямою державною власністю, суцільне статистичне спостереження за цінами на конкретні товари та послуги зберігається лише на деякі види продукції особливого призначення (військова промисловість, паливно-енергетичний комплекс, видобуток енергоносіїв та дорогоцінних металів тощо). Основною формою статистичного спостереження за рівнем цін та тарифів підприємств та організацій є вибіркові обстеження, що мають регулярний характер та провадяться за стандартними наборами товарів — представників продукції для кожної галузі народного господарства за вибірковим колом одиниць сукупності, які випускають близько 50 % загального обсягу товарів в галузі.
Певну частину інформації при цьому статистичні організації отримують з обов’язкової фінансово-бухгалтерської звітності підприємств та установ, пов’язаної з відбиттям обсягів реалізації продукції та сплатою податків, передбачених чинним законодавством, яка надається як обов’язкова в адрес Мінфіну України та податковій інспекції.
Користуючись інформацією згаданого щойно вибіркового кола виробників та стандартними наборами товарів-представників, державна статистика вивчає вартісну структуру діючих цін та тарифів, визначаючи частку основних виробничих витрат, прибутку виробника, та, за даними додаткових обстежень, прибутку сфери обертання в цінах кінцевого споживання. Такі дослідження дозволяють зробити висновки стосовно ефективності витрат суспільної праці на продукування найважливіших товарів та послуг та приймати відповідні рішення щодо стимулювання виробництва та обертання конкретних товарів та послуг на макрорівні за допомогою відповідних економічних важелів. Так, наприклад, при дослідженні структури роздрібних цін на м’ясо та ковбасні вироби по матеріалах статистичного управління м. Києва студентами КНЕУ було виявлено, що за позицією «Ковбасні вироби» частка виробничої собівартості в роздрібній ціні становила 44,1%, прибутку виробника — 2,2%, торговельно-транспортної націнки — 53,7%. Висока питома вага націнок сфери обертання, таким чином, свідчила про її неефективне функціонування з точки зору кінцевого споживача та підприємств виробничої сфери, стримуючи виробництво товару.
Рівень цін на міських ринках обстежується та досліджується за станом на 22 число кожного місяця опитуванням продавців працівниками органів статистики. При обстеженні фіксується фактична ціна, за якою реалізується основна маса товарів конкретного найменування в години найбільш жвавої торгівлі. Середні ціни на конкретні види товарів в цілому по населених пунктах дістають за формулою простої середньої арифметичної з цін, що склалися на окремих ринках. В більшості випадків при таких обстеженнях з окремих товарних груп досліджують ціни на товари-представники. Наприклад, за позицією «фрукти» фіксуються рівні цін тільки на яблука. Кількість проданого товару враховується в натуральному виразі щомісячно.
19.2. Статистичне вивчення динаміки цін та тарифіввиробників товарів та послуг
Динаміка цін і тарифів вивчається індексним методом. Виходячи з методології системи національних рахунків, загальним показником зміни цін і тарифів є індекс споживчих цін на товари та тарифів на послуги, за якими домашні господарства-споживачі купують товари та сплачують послуги (індекс інфляції). При окремому вивченні цін виробників розраховуються зведені індекси цін промислової продукції; цін реалізації сільськогосподарської продукції заготівельним організаціям; індекс цін для капітальних вкладень, у тому числі будівельно-монтажних робіт, індекси тарифів вантажних перевезень за видами транспорту та в цілому.
В залежності від вибору базових або поточних рівнів кількісних показників для зважування при індексному дослідженні цін використовують формулу Ласпейреса (1871 р.) або Пааше (1874 р.):
Ip = — індекс Ласпейреса;
Ip = — індекс Пааше;
де p0, p1 — ціни за одиницю конкретних товарів або послуг у базовому та звітному періодах;
q0, q1 — кількість реалізованих конкретних товарів у базовому та звітному періодах;
ip = — індивідуальні індекси цін за окремими товарами та послугами.
Зведені індекси цін, розраховані за формулами Ласпейреса та Пааше, як правило, не співпадають.
Ласпейрес-індекс оцінює динаміку випуску або товарообороту базового періоду під впливом зміни цін у звітному періоді. Індекс Пааше характеризує зміни загальної вартості реалізованої продукції та послуг звітного періоду одночасно за рахунок зміни цін та структури реалізованих товарів і послуг. Індекс Ласпейреса, як правило, дещо більший, ніж індекс Пааше. Така системна залежність відома як ефект Гершенкрона, що посилюється за умов суттєвих структурних зрушень у співвідношенні кількості вироблених товарів та змін їх асортименту, появою принципово нових видів товарів тощо. З точки зору макроекономічних досліджень використання формули Ласпейреса доцільніше, оскільки на рівні народного господарства в цілому пропорції між випуском та цінами основних видів продукції змінюються з року в рік в незначній мірі.
Проаналізуємо, наприклад, динаміку відпускних цін по двох товарах-представниках продукції промисловості будівельних матеріалів за серпень-вересень 1999 року:
Товари-представники
Випуск, млн.грн.
Індекси відпускних цін виробників


серпень
вересень


Цемент
110,7
95,8
1,006

Цегла будівельна
36,5
25,0
1,042


Зведений індекс цін у вересні місяці порівняно із серпнем становитиме за формулою Ласпейреса:
Ip = = = 1,015 або 101,5 %.
За методикою Пааше він буде дорівнювати:
Ip = = = = 1,013 або 101,3 %.
Перевищення індексу Ласпейреса порівняно з індексом цін Пааше (ефект Гершенкрона) становитиме 0,2 % завдяки структурним зрушенням у випуску продукції.
Радянська статистика за умови централізованого управління реалізацією продукції та планового ціноутворення використовувала лише індекс Пааше. В умовах ринкової економіки багатоваріантність рівнів цін на конкретні обсяги однойменних товарів та послуг, різке зростання кількості товарообмінних операцій, обмеження кола прямого державного контролю та регулювання рівня цін та перехід на вибіркове спостереження за їх рівнем в більшості випадків роблять недоцільним та технічно неможливим прямий розрахунок агрегату (p0q1, що зменшило сферу використання індексу Пааше, який нині розраховують при дослідженні цін в капітальному будівництві, вивченні динаміки тарифів на перевезення вантажів і пасажирів, дослідженні закупівельних цін на продукцію сільського господарства та деяких інших випадках.
У свій час розбіжності результатів розрахунків індексів цін за формулами Ласпейреса та Пааше була предметом гострих теоретичних дискусій, що обумовило появу «ідеального» індексу цін І.Фішера, що математично поєднує обидві формули:
Ip = .
Однак недостатня зрозумілість індексу щодо питання структури товарів в цьому випадку (базова чи звітна) суттєво обмежили сферу його практичного використання.
Для підприємств, що здійснюють кілька видів діяльності, можлива побудова більш складних загальних індексів цін, які враховують цю специфіку. Наприклад, підприємства громадського харчування поєднують суто торгівельну діяльність з реалізації готової продукції харчової промисловості з реалізацією продукції власного виробництва. В цьому випадку узагальнюючий індекс цін поєднуватиме торговельну націнку за реалізацію готової продукції іншої галузі та вартість продукції власного виробництва :
Ip = ,
де — ціни виробників готової продукції, що реалізується на підприємствах громадського харчування;
— кількість реалізованої готової продукції інших галузей;
N1 — середня частка націнки за реалізовану продукцію інших галузей у звітному періоді;
— ціни та кількість реалізованої продукції власного виробництва.
Розрахунок індексів цін по встановленому колу товарів-представників провадиться щомісячно по галузях народного господарства, для економіки в цілому, окремих регіонах, за формами власності згідно з ланцюговою схемою. Добуток з ланцюгових індексів є індексом за період з початку року, що дає можливість оперативного коригування цінової політики як на макрорівні, так і на рівні окремих галузей та підгалузей народного господарства, в розрізі окремих груп виробників, споживачів і секторів економіки. Така модель розрахунку зведеного індексу цін за весь період з початку року на підставі помісячних індексів має назву рекурсивної. Помісячні індекси розраховуються по структурі реалізації товарів та послуг попереднього місяця, тому отриманий зведений індекс цін за рік за економічним змістом відповідає ідеології побудови індексу Ласпейреса, що розраховується за базовою структурою виробництва товарів та послуг.
Наприклад, рівні та динаміка середніх помісячних відпускних цін виробників на цеглу будівельну (одного з товарів — представників групи основних будівельних матеріалів) з грудня 1998 року по вересень 1999 року виглядали так (римськими цифрами подано порядковий номер місяця):
ППоказник
1998
1999


XII
I
II
III
IV
V
VI
VII
VIII
IX

Середні ціни за 1 тис. штук, грн.
163,65
165,54
165,53
166,30
166,30
169,87
170,21
171,74
172,25
179,48

Індекси цін до поперед-нього місяця (разів)
Х
1,005
1,006
1,005
1,000
1,021
1,002
1,009
1,003
1,042


Ланцюгові індекси динаміки цін на кожен місяць відображують зміни середньої ціни у звітному місяці порівняно з попереднім за структурою реалізації (частками окремих виробників у загальній кількості проданої цегли) попереднього місяця (= ). Загальна зміна цін за 9 місяців 1999 року за структурою реалізації грудня 1998 року становитиме:
Ip = або 109,6 %.
Таким чином, загальне зростання цін на цеглу будівельну за 9 місяців 1999 року дорівнювало 9,6 %.
Середньомісячний темп зростання цін отримують за формулою середньої геометричної, тобто в нашому випадку він становитиме:
= 1,001 або 100,1 %.
Наявність помісячної інформації про динаміку цін на окремі види продукції та послуг додатково надає можливість прогнозування їх рівня на найближчу перспективу методами, викладеними в розділі «Ряди динаміки”, вивчати сезонність та інші властивості цін, як об’єкту статистичного спостереження та дослідження. Це підвищує практичну цінність отримуваної оперативної інформації, яка за сучасних умов інтенсивного розвитку ринкових відносин та обвальної комп’ютеризації економічних розрахунків має реальну споживчу вартість для виробників та споживачів конкретних видів продукції та послуг.
Згідно з діючою методологією статистики країн СНД, адаптованою до принципів дослідження динаміки цін ООН, в промисловості щомісячно розраховуються галузеві та зведені ланцюгові індекси цін на відвантажену продукцію та послуги виробничого характеру. Таким чином, за рік отримують послідовність ланцюгових галузевих індексів цін. Кожен з індексів при цьому також відбиває динаміку цін у структурі випуску попереднього місяця. Загальний індекс за рік по промисловості в цілому отримують за формулою:
Ip = ,
де — добуток помісячних галузевих ланцюгових індексів цін;
— вартість промислової продукції в базовому році.
Динаміка середніх цін на окремі види товарів та послуг досліджується за допомогою традиційних індексів середніх величин:
Ipз. с = : ;
Ipф. с = : ;
Ipстр. зр = : ,
де та — фактична вартість виробленої продукції відповідно у звітному та базовому році;
— вартість виробленої продукції звітного періоду за цінами базового періоду.
Між наведеними індексами середніх цін існує наступний взаємозв’язок:
Ipз. с = .
Індекс змінного складу відображає динаміку фактичних середніх цін на одиницю товару. Індекс фіксованого складу характеризує зміни середньої ціни за рахунок зміни цін на окремих підприємствах-виробниках. Індекс структурних зрушень дає характеристику зміни середньої ціни внаслідок зміни питомої ваги окремих виробників в загальному обсязі виробництва досліджуваного товару або послуги. Слід відзначити, що наведений вище індекс середніх цін фіксованого складу побудований на принципах індексу Пааше, тобто відображає динаміку середніх цін в структурі випуску звітного періоду.
Крім зведеного індексу цін виробників промислової продукції державна статистика обчислює індекси оптових цін по галузях промисловості та окремо по галузях та підгалузях промисловості, що виробляють товари народного споживання, а також індекси оптових цін на окремі найважливіші товари народного споживання (26 позицій).
Індекси цін реалізації сільськогосподарської продукції заготівельним організаціям розраховуються за групами підприємств-виробників різних форм власності та характеризують динаміку цін виробництва окремо за рослинництвом, тваринництвом та в цілому по господарствах. Враховуючи сезонність отримання та формування запасів за основною номенклатурою продукції сільського господарства, для розрахунків індексів цін виробників за рослинництвом, тваринництвом та в цілому по галузі використовують формулу Пааше. Крім динаміки та рівня цін в цілому та окремо за рослинництвом і тваринництвом, державна статистика досліджує зміни закупівельних цін на основні продукти рослинництва (9 позицій) та тваринництва (4 позиції).
Індекси цін в капітальному будівництві розраховуються по елементах технічної структури капітальних вкладень (будівельно-монтажні роботи, машини та обладнання, інші капітальні роботи та витрати). Зведений індекс цін обчислюється з урахуванням питомої ваги цих елементів в загальному обсязі капітальних вкладень:

де, , — групові індекси цін відповідно на будівельно-монтажні роботи, встановлене та змонтоване обладнання та інші капітальні роботи;
, , — частки вартості будівельно-монтажних робіт, обладнання та інших капітальних робіт у загальному обсязі капітальних вкладень.
Для визначення індексу цін на будівельно-монтажні роботи здійснюється реєстрація цін по їх видах на вибірковому колі об’єктів-представників. Індекс цін на машини та обладнання обчислюють на підставі інформації про зміни цін вітчизняних виробників та імпортних цін, транспортних і постачальницьких витрат. Розрахунок індексу цін на інші капітальні витрати та роботи передбачає врахування індексів вартості проектно-пошукових робіт, динаміки розцінок на бурові роботи (по бурових свердловинах-представниках). На інші роботи, що входять до цієї змішаної позиції, індекси розцінок умовно прирівнюють до одиниці.
Крім зведених індексів цін на капітальні вкладення та будівельно-монтажні роботи, державна статистика розраховує індекси динаміки цін на будівельно-монтажні роботи в окремих галузях економіки (15 позицій) без податку на додану вартість, що враховують специфіку структури будівельно-монтажних робіт за галузями промисловості, транспорту, сільського господарства, житлового будівництва та інших галузях невиробничого призначення.
Індекси тарифів на вантажні перевезення розраховуються по кожному виду транспорту та в цілому, виходячи з індивідуальних індексів тарифів та загальної суми доходів за перевезення вантажів по кожному виду транспорту. Заслугу — представника (крім автомобільного транспорту та закордонного морського транспорту) беруть перевезення 1 т вантажу найбільш масових товарів на 1 км, або рівень годинної оплати роботи транспортних засобів. За закордонним плаванням морського та річкового транспорту вивчається середньомісячна ставка за перевезення 1 т вантажів.
Похідною інформацією для розрахунків є індивідуальні індекси тарифів та доходів від перевезень по кожному виду перевезень. Ці індекси розраховують за видами транспорту, виходячи зі співвідношення тарифу послуги-представника на критичний момент спостереження (22 число кожного місяця) за звітний та базовий періоди (ip =). Зведені індекси розраховуються за формулою:
Ip = ,
де p1q1 — загальна виручка за перевезення вантажів конкретним видом транспорту в звітному періоді;
= — умовна виручка за виконані перевезення звітного періоду в базових цінах.
Окремим об’єктом статистичного вивчення є середні імпортні та експортні ціни. Ці ціни, як правило, за обсягами реалізації (поставок) товарів можуть бути віднесені до категорії оптових цін. У зв’язку з цим державна статистика досліджує їх динаміку з використанням зведених індексів Пааше, оскільки структура експорту та імпорту щорічно суттєво змінюється внаслідок зміни загальної кон’юнктури світового ринку.
19.3. Аналіз динаміки споживчих цін на товари та послуги для населення
Споживчі ціни є кінцевими цінами, за якими домашні господарства-споживачі купують товари та сплачують послуги для власних потреб. Державна статистика досліджує динаміку споживчих цін та тарифів в цілому, а також окремо на продовольчі товари, непродовольчі товари та платні послуги населенню. Крім зведених індексів по державі в цілому, індекси споживчих цін розробляються для окремих адміністративно-територіальних одиниць та груп населення.
По колу офіційно зареєстрованих торгівельних підприємств всіх форм власності динаміка цін у роздрібній торгівлі на споживчі товари щомісячно аналізується за формулою Ласпейреса:
Іp = ,
де ip — індивідуальні індекси цін на конкретні види товарів та послуг-представників;
q0p0 — товарооборот попереднього місяця по групах товарів або послуг, до яких належать товари-представники.
Динаміка цін за рік розраховується за рекурсивною системою розрахунку зведених індексів, зміст якої викладено в попередньому розділі.
Для урахування специфіки місцевих регіональних ринків вибіркові сукупності одиниць спостереження формуються на підставі реальних часток торгівельних підприємств різних форм власності в товарообороті по конкретних містах, областях та районах. Крім зведеного індексу Ласпейреса по всіх формах продажу та видах товарів і послуг для населення, окремо розраховують індекси цін для роздрібно-торгівельних підприємств та міських ринків.
Помісячні індекси середніх цін на міських ринках обчислюються на підставі даних прямого вибіркового спостереження, методика якого викладена в першому розділі, за формулою:
Іp міс = ,
де , — відповідні середні рівні цін на конкретні товари, які зареєстровані на ринку шляхом опитування працівниками державної статистики в попередньому та поточному місяці;
q1 — зафіксована кількість реалізованих товарів у звітному періоді.
Індекси за рік i в даному випадку також отримують як добуток ланцюгових індексів цін по місяцях.
Так, наприклад, на двох споживчих ринках м. Києва у 1999 році шляхом опитування були зафіксовані наступні середні ціни 1 л розфасованої соняшникової олії та 1 кг картоплі нового врожаю та загальні обсяги їх реалізації:
Місяць
Ринок № 1
Ринок № 2


Середня ціна за одиницю, грн.
Кількість реалізованої продукції
Середня ціна за одиницю, грн.
Кількість реалізованої продукції

Картопля, кг

Липень
1,85
5000
1,95
12000

Серпень
1,80
6000
1,86
13000

Олія, л

Липень
4,84
3000
4,86
2550

Серпень
5,20
3860
5,22
1800


Зведений індекс цін за цими двома товарами буде дорівнювати:
(картопля) (олія)
Ip = =
= = = 1,011.
Здобутий індекс показує, що ціни вільного ринку по двох товарах у серпні порівняно з липнем зросли на 1,1%.
Індекси цін реалізації платних послуг також розраховуються по окремих видах послуг: пасажирський транспорт, зв’язок, житлово-комунальні послуги, послуги підприємств культури, утримання дітей в дошкільних закладах, туристсько-екскурсійні послуги, послуги організацій охорони здоров’я, санаторно-курортні і оздоровчі послуги. Загальний індекс цін на платні послуги розраховують за формулою Ласпейреса з використанням галузевих індексів цін по наборах послуг-представників та базової структури загальної виручки за надання послуг.
Так, наприклад, динаміка обсягу та зміни цін і тарифів на окремі основні платні послуги населенню у 1997—1998 рр. виглядали так:
Види послуг
Обсяг виручки за надані послуги, млн грн.
Індекси цін і тарифів у 1998 р.
Розрахунок


1997
1998




p0q0
p1q1
ip =



Побутові
718
718
1,172
841,5
612,6

Пасажирського транспорту
1748
1929
1,099
1921,1
1755,2

Зв’язку
794
1062
1,850
1468,9
574,1

Житлово-комунальні
4438
4339
1,091
4841,8
3977,1

Культури, відпочинку та розваг
85
86
1,152
97,9
74,6

Туристсько-екскурсійні
63
60
1,349
85,0
44,5

Охорони здоров’я
113
129
1,107
125,1
116,5

Санаторно-курортні
і оздоровчі
604
600
1,075
649,3
558,1

Разом
8563
8923
Х
10030,6
7712,7


Зведений індекс цін та тарифів за формулою Ласпейреса становитиме:
Ip = = = 1,171.
Зведений індекс за методом Пааше дорівнюватиме:
Ip = = = 1,157.
Узагальнюючим показником динаміки споживчих цін є індекс споживчих цін на товари та послуги. Його розраховують для всього обсягу товарів та послуг, які споживаються у секторі домашніх господарств, а також окремо по продовольчих товарах, непродовольчих товарах та платних послугах. В офіційних довідниках Держкомстату України його ототожнюють з індексом інфляції, хоча динаміку процесу інфляції, тобто знецінення грошей внаслідок випереджаючого зростання їх кількості порівняно з обсягом вироблених товарів та послуг, характеризують і інші показники (темп інфляції, індекс вартості життя). Враховуючи важливість зміни рівня споживчих цін, як характеристики динаміки рівня життя населення, цей індекс обчислюється щомісячно. Так, в серпні місяці 1999 року за даними Держкомстату України загальний індекс цін споживчого ринку становив 101,0%, в тому числі по продовольчих товарах — 100,8%, непродовольчих товарах — 101,3%, платних послугах — 101,1%. Цю динаміку докладно вивчають та використовують у своїй практичній діяльності Міністерство фінансів України, Національний та комерційні банки України та інші державні та недержавні установи, пов’язані з виробництвом та обігом товарів та послуг для населення.
Зведений індекс споживчих цін дає характеристику загальної зміни цін і тарифів, за якими домашні господарства–споживачі купують товари та сплачують послуги. Він обчислюється на базі окремих індексів цін і тарифів на споживчі товари та послуги, що розраховуються по матеріалах щомісячної реєстрації по фіксованому набору товарів та послуг. Базою зважування є розрахункова структура витрат сімей на кожен товар (послугу), а також питома вага споживчих витрат населення окремих регіонів у загальних витратах сектору домашніх господарств у державі в цілому. Похідну інформацію про структуру споживчих витрат державна статистика отримує з матеріалів обстежень сімейних бюджетів, що відтворюють реальну структуру спожитих товарів та послуг, як в натуральному, так і вартісному виразі за окремими регіонами та адміністративно-територіальними одиницями і в країні в цілому.
Зведені індивідуальні індекси середніх споживчих цін по окремих товарах та видах послуг розраховуються за формулою індексу змінного складу, що відтворює динаміку цін та структури форм покупок по сектору домашніх господарств (на вільному ринку, в державній торгівлі, торгівельних підприємствах інших форм власності, натуральну оплату праці, тощо):
= : = : ,
де , — середні ціни на окремі товари та послуги в реальній структурі форм продажу товарів та послуг.
Розрахунок загального індексу споживчих цін та тарифів провадиться за ідеологією індексу Ласпейреса з урахуванням базової питомої ваги (частки) витрат на окремі товари або послуги, які входять в умовний споживчий кошик. Ці частки визначаються за матеріалами бюджетних обстежень населення:
Ip = ,
де — індекси середніх цін на окремі товари та послуги, що входять до складу «споживчого кошика»,
d0 — частка витрат на купівлю цих товарів та послуг в базовому періоді.
Узагальнюючі індекси по непродовольчих товарах, продовольчих товарах та послугах також можуть бути використані для розрахунку загального індексу споживчих цін за вищенаведеною формулою з урахуванням частки цих груп в загальному обсязі купівлі товарів споживчого кошика. Наприклад, витрати на продовольчі товари в листопаді місяці 1998 року становили 50,9 % загальної вартості споживчого кошика, на непродовольчі товари — 40,8 %, на послуги — 8,3 %. Індекси цін по цих групах в грудні дорівнювали відповідно 106,0 %, 100,9 % та 100,2 %. Звідси загальний індекс споживчих цін в грудні місяці становитиме:
Ip = = = 0,539 + 0,411 + 0,083 = 1,033 або 103,3 %.
Досліджуючи динаміку цін на товари та послуги для населення статистика також порівнює її з динамікою номінальної та реальної заробітної плати працюючого населення. Теоретично динаміка реальної заробітної плати перебуває у прямій залежності від динаміки її номінального рівня та в зворотній залежності від динаміки рівня споживчих цін.
Державна статистика систематично вивчає паралельну динаміку цих трьох показників, але арифметичний зв’язок між ними має місце лише принципово, оскільки індекси споживчих цін розраховуються за даними спостереження бюджетів сімей, включаючи офіційно непрацююче населення (діти, інваліди, пенсіонери, безробітні), яке отримує доходи (пенсії, допомогу з безробіття, безплатні послуги, субсидії тощо), які не пов’язані з виробництвом товарів та послуг.
Крім цього, індекс споживчих цін розраховується по дуже обмеженому колу найсуттєвіших товарів-представників «споживчого кошика”. Тим часом отримана населенням заробітна плата та інші доходи витрачаються на всі різноманітні потреби населення, включаючи товари небажаного асортименту (тютюн, алкоголь) та предмети розкошу. Тому при обчисленні індексів реальної заробітної плати та реальних доходів населення використовують загальний індекс роздрібних цін на товари та послуги населенню, розрахований за даними офіційно зареєстрованих підприємств торгівлі та інших галузей, що обслуговують потреби населення, а також спостереження роздрібних цін вільного споживчого ринку. У зв’язку з цим індекси реальної заробітної плати та реальних доходів населення розраховують за наступними формулами:
Iреальної заробітної плати = ;
Iреальних доходів населення = .
При цьому загальний індекс цін на товари та послуги населенню можна отримати як середньозважену величину з індексів цін підприємств роздрібної торгівлі та обслуговування населення та індексу цін вільного споживчого ринку з урахуванням їх частки у загальному товарообороті по обслуговуванню потреб населення.
Дослідження споживчих цін доповнюються аналізом витрат населення та його окремих груп на стандартні набори найважливіших товарів та послуг, що характеризують окремі частини індивідуального споживання. Наприклад, щомісячно вивчається вартість набору з 22 найважливіших продуктів харчування (борошно, хліб, вермішель, манна крупа, яловичина, свинина, кури, ковбаса варена, молоко, сир, сметана, масло вершкове, яйця, цукор, олія, картопля, капуста, морква, цибуля, яблука). Кількість представлених в наборі продуктів на душу населення є стандартною, пов’язаною з нормативами споживання, розробленими медико-санітарними установами. Вивчення щомісячної динаміки таких показників провадять по регіонах з метою територіальних порівнянь та країні в цілому. Узагальнююча оцінка за рік провадиться за формулою зведеного Ласпейрес-індекса, розрахованого на підставі щомісячних ланцюгових індексів вартості набору. Аналогічні розрахунки провадять по наборах непродовольчих товарів та послуг.
19.4. Міждержавні та міжрегіональні порівняння цін та тарифів
Територіальні індекси цін та тарифів призначені для порівняння їх рівня у просторі у конкретні моменти або періоди часу. Такі порівняння надають можливість навести кількісну оцінку співвідношення цін на окремі товари, їх групи та в цілому по всіх товарах та послугах, що має практичну цінність для організації процесів виробництва та обігу. Міждержавні порівняння цін забезпечують ефективне, взаємовигідне торгівельне партнерство між країнами. При цьому слід відзначити, що такі порівняння, насамперед, стосуються номенклатури товарів та послуг, що виробляються та споживаються в великих обсягах на порівнюваних територіях або державах.
Територіальні індекси цін розраховують за економічними районами, областями, населеними пунктами. При побудові таких індексів виникає питання обрання структури ваг індексу. Наприклад, при порівнянні цін на продовольчі товари у двох населених пунктах потрібно визначитись, які кількості товарів потрібно використати як вагу при розрахунку зведеного індексу цін на товари. Залежно від обраної структури зважування при розрахунку зведеного індексу можна дістати прямо протилежні результати.
Наприклад, маємо інформацію про реалізацію товарів А та Б на двох місцевих ринках:
Товар
Місто А
Місто Б


Середні ціни реалізації, грн. (pA)
Кількість реалізованого товару, т (qA)
Середні ціни реалізації, грн. (рБ)
Кількість реалізованого товару, т (qБ)

1
4,1
12
3,9
10

2
2,5
12
2,8
6


Побудуємо зведений агрегатний індекс цін по двох товарах в структурі реалізації продукції міста А:
Ip = = = = = 0,985,
тобто ціни міста А в цілому були меншими, ніж у місті Б, на 1,5 %.
Зведений індекс цін по двох товарах в структурі продажу міста Б становитиме:
Ip = = = = = 1,003,
тобто ціни на ринку міста А були більшими, ніж на ринку міста Б, на 0,3 %.
При порівнянні міста Б з містом А отримаємо ще один територіальний індекс цін:
Ip = = = = 0,996,
Він свідчить про те, що у місті Б ціни по двох товарах були нижчими порівняно з містом А на 0,4 %.
Таким чином, результати територіальних порівнянь рівня цін за допомогою агрегатних індексів залежать від обраної системи зважування, що ускладнює вирішення конкретних питань економічних взаємовідносин між регіонами та країнами. На практиці в міжрегіональних порівняннях найбільш поширене використання зважування цін за структурою реалізації регіону або країни, рівень цін якої порівнюється з іншими територіями.
Має місце також побудова територіальних індексів цін за стандартними значеннями ваг. На внутрішньому ринку найчастіше використовують ваги областей, економічних районів, до яких належать одиниці, що порівнюються, або загальну структуру реалізації товарів в порівнюваних сукупностях.
Так, в нашому прикладі можна використати для зважування загальну кількість конкретних товарів, що продані на двох ринках разом:
Ip = = = = 0,993.
Отже, ціни в місті А були нижчими, ніж у місті Б, в середньому на 0,7 %.
Аналогічні протиріччя виникають при дослідженні цін в міжнародній торгівлі, де країни-партнери повинні обирати конкретні взаємовигідні умови торгівельних операцій. Додатковим ускладненням при цьому є різна купівельна спроможність національних грошових одиниць (валют), в яких обчислюються ціни внутрішнього ринку. В теорії існують різні погляди та пропозиції щодо вирішення цих проблем. Найбільш розповсюдженою в економічній практиці міжнародних та регіональних порівнянь є оцінка динаміки цін в структурі кількості товарів країни (регіону, області, населеного пункту), що порівнюється з іншими. Рівень цін при цьому відображують у національній валюті.
При міжнародних порівняннях рівень місцевих цін перераховують у вільно конвертовану валюту (наприклад, у долари США). Слід відзначити, що цей перерахунок призводить до певних труднощів, пов’язаних з проблемами визначення паритету національної валюти.
Принципово в теорії існує три методи міжнародного порівняння цін та тарифів.
Перший метод передбачає порівняння середніх цін внутрішнього ринку та цін зовнішньої торгівлі з так званими світовими цінами. Практична складність таких порівнянь обумовлена багатоваріантністю світових цін, що суттєво відрізняються за рівнем для кожної зовнішньоторговельної операції. Окрім того, зовнішньоторговельний оборот не охоплює всієї номенклатури товарів та послуг.
Другий метод передбачає використання системи зважування рівнів, перерахованих в міжнародну вільноконвертовану валюту цін за структурою товарної маси країни, з якою провадять порівняння. Труднощі при цьому полягають у суттєвих відмінностях структури виробництва за складом та обсягом, що притаманні практично кожній державі світу.
Третій метод полягає у використанні ідеології побудови індексу І.Фішера, в якому як ваги використовують структуру товарів та послуг у конкретних країнах:
Ip = .
Хоча цей метод знайшов своє місце в практиці міжнародних порівнянь, наведена формула, як і традиційний індекс цін Фішера, не має економічної інтерпретації. Вона також є обмеженою колом товарів та послуг, що виробляються в обох порівнюваних країнах.
Методи оцінки показників виробництва товарів та послугв порівнянних цінах. Індекс-дефлятор ВВП та інші узагальнюючі показники динаміки цін на макрорівні
Основні макроекономічні показники системи національних рахунків насамперед оцінюються у фактичних ринкових цінах, що реально склалися в економіці у конкретному році. Поточні ціни є вимірником фактичних співвідношень між результатами економічної діяльності окремих секторів та галузей, виробництвом та споживанням, а також багатьох інших макроекономічних процесів, які відображують окремі та зведені рахунки. Разом з цим дослідження зміни рівня, співвідношень та структури показників СНР у часі пов’язане з необхідністю переоцінювання в порівнянні ціни.
Така переоцінка надає можливість міждержавних порівнянь темпів зростання ВВП та інших показників СНР, зміни економічної ринкової кон’юнктури, досліджувати динаміку продуктивності праці, зміни реального рівня життя населення, структурні зрушення у співвідношеннях між окремими галузями та секторами економіки тощо.
Переоцінку рівня галузевих показників обсягу виробництва у СНР в порівнянні ціни принципово можна здійснити трьома методами.
Метод безпосередньої переоцінки передбачає оцінку продуктів та послуг звітного періоду за цінами базового або попереднього періоду. На практиці такий метод використовується в сільському господарстві та деяких інших галузях-виробниках, що мають відносно сталий і невеликий традиційний асортимент продукції, що отримується (виробляється) сезонно в більшій своїй частині.
Метод дефляції, пов’язаний з використанням для перерахунків фактичної вартості виробленої продукції звітного періоду та агрегатного індексу цін, розрахованого за формулою Пааше. Вартість звітного обсягу товарів та послуг в базисних цінах при цьому отримують за формулою:
= : .
Для кращого розуміння методики такого розрахунку слід підкреслити, що в даному випадку індекс цін Пааше розраховується по колу товарів-представників продукції чи послуг галузі, а агрегати (q1p0 та (q1p1 охоплюють весь реальний випуск продукції.
Як варіант має місце прийом подвійного дефлятування при розрахунку показника добавленої вартості в порівнянних цінах. При цьому добавлена вартість в порівнянних цінах розраховується як різниця окремо перерахованих за допомогою відповідних індексів-дефляторів показників випуску продукції та обсягу проміжного споживання.
Метод індексів фізичного обсягу передбачає переоцінку з використанням індивідуальних індексів кількості вироблених продуктів та послуг:
(q1p0 = (q0p0iq,
де q0p0 — загальна вартість конкретних товарів або послуг в базовому періоді;
iq — індивідуальні індекси кількості окремих товарів та послуг.
Цей метод найчастіше використовують при розрахунках вартості неринкових товарів та послуг, коли ціни є вельми умовними, або просто не існують чи прирівняні до витрат (послуги органів державного управління, безкоштовна соціальна допомога тощо). Часто індекси кількості наданих послуг при такому розрахунку умовно прирівнюють до динаміки кількості зайнятих у відповідних організаціях.
Зведений індекс-дефлятор ВВП за своєю ідеологією відповідає агрегатному індексу цін Пааше, за методикою практичного розрахунку він є середньогармонійним зваженим індексом, в якому як варіанти виступають індекси цін на кінцеву продукцію та послуги окремих галузей:
= = ,
де (q1p1 — загальна вартість продукції та послуг всіх галузей в поточних цінах звітного періоду (ВВП в поточних цінах),
(q1p0 — сума вартості продукції окремих галузей, перерахована за методами, викладеними вище, в ціни базового періоду (ВВП в порівнянних цінах),
ip — галузеві індекси цін на продукцію та послуги.
При наявності відповідної інформації дефлятор ВВП можна також розрахувати як співвідношення індексів вартості валового внутрішнього продукту в поточних цінах та індексу фізичного обсягу ВВП:
= : = : .
Розрахований таким способом індекс має назву неявного дефлятора. Зауважимо, що, на відміну від попередньої формули, обчислення агрегату (q1p0 спирається на індивідуальні індекси кількості вироблених товарів та послуг в натуральних вимірниках iq = . Номенклатури товарів та послуг, по яких провадиться статистичне спостереження цін та обсягу виробництва, в натуральному виразі мають певні відмінності, що на практиці може призвести до розходження значень індексів — дефляторів ВВП, розрахованих викладеними методами.
Крім розглянутого дефлятора ВВП, зміни цін на макрорівні характеризують індекси — дефлятори національного доходу та валового національного продукту, а також індекс купівельної спроможності грошей, зміст та методику розрахунку яких наведено у відповідних розділах підручника.
Зміни цін виробників товарів та послуг комплексно характеризують індекси оптових цін виробників промислової продукції, індекси цін на продукцію сільського господарства, індекси цін зовнішньої торгівлі, індекси цін на вантажні перевезення транспортом загального користування, індекси цін на продукцію капітального будівництва та індекси — дефлятори валової продукції та матеріальних витрат інших галузей виробництва, розглянуті в цьому розділі.
Зміни цін у споживчому секторі економіки на макрорівні відображують індекс-дефлятор загального обсягу споживання населення, індекс споживчих цін, зведений індекс роздрібних цін на товари та послуги населенню, індекс цін та тарифів на платні послуги.
Індекс купівельної спроможності грошей по країні в цілому отримують, як зворотну величину індексів — дефляторів ВВП, ВНП та НД. Для споживчого сектору окремо він обчислюється як зворотна величина індексу споживчих цін. Додаткова характеристика при цьому може бути отримана як зворотна величина індексу — дефлятора обсягу загального споживання населенням матеріальних благ та послуг.
Основні категорії та поняття
Ціна
Ціни виробників товарів та послуг
Споживчі ціни
Порівнянні та поточні ціни
Статистичне спостереження за рівнем цін та тарифів
Структура цін та тарифів
Індекси середніх цін на окремі товари та послуги
Агрегатні індекси цін
Індекси цін Ласпейреса, Пааше та Фішера
Ефект Гершенкрона
Рекурсивна модель розрахунку індексів цін
Споживчий кошик
Ринковий кошик
Ціни на товари «споживчого кошика»
Ціни ФОБ та СІФ
Ціни споживчого ринку
Середній гармонійний індекс цін
Середній арифметичний індекс цін
Територіальні індекси цін та тарифів
Ціни франко-станція відправлення
Ціни франко-станція призначення
Індекси-дефлятори
Індекс — дефлятор ВВП
Середні імпортні та експортні ціни
Завдання для самоконтролю
1. Які особливості статистичного спостереження за рівнем цін виробників та цінами споживання?
2. У чому полягає різниця зведених індексів цін, розрахованих за методологією Ласпейреса, Пааше та Фішера?
3. Що називають ефектом Гершенкрона. Яка причина його виникнення?
4. Поясніть суть та практичне значення рекурсивної моделі розрахунку зведених індексів цін за рік на підставі помісячних індексів динаміки цін.
5. В чому полягають особливості розрахунку індексу заготівельних цін у сільському господарстві?
6. Як розраховуються індекси цін в капітальному будівництві?
7. Які причини обумовили використання методу стандартних ваг при регіональних та міжнародних порівняннях цін та тарифів?
8. Маємо наступні дані про ціни та обсяги реалізації на споживчих ринках по двох видах продукції рослинництва:
Видпродукції
Ринок міста А
Ринок міста Б


Середня ціна за 1 кг, грн.
Обсяг реалізації за місяць, т
Середня ціна за 1 кг, грн.
Обсяг реалізації за місяць, т


липень
серпень
липень
серпень
липень
серпень
липень
серпень

Капуста
1,00
0,95
8,0
10,0
1,05
1,00
6,3
7,2

Морква
0,80
1,05
2,0
1,9
0,75
0,95
1,2
0,9


1) індекси середніх цін за кожним товаром на двох ринках разом;
2) зведені для кожного ринку та зведений (по двох ринках) індекси цін за двома товарами разом.
Порівняйте рівні цін, скориставшись методом стандартних ваг, на двох ринках та зробіть висновки.
9. Поясніть сутність методів дефляції та подвійного дефлятування при оцінці динаміки ВВП в порівнянних цінах.
10. Чим пояснюється різниця в результатах розрахунку дефлятора ВВП з використанням середньогармонічного індексу цін та методом співвідношення індексу вартості та індексу фізичного обсягу ВВП?