21 Фактори, що впливають на наслідки ураження електричним струмом.
22 Класифікація приміщень за електричною небезпекою.
23 Двохфазне та однофазне включення в електричну мережу.
24 Технічні засоби безпеки електроустановок за нормальних режимів роботи.
25 Технічні засоби безпеки електроустановок у аварійних режимах роботи.
26 Захисне заземлення.
27 Небезпечні фактори пожежі. Причини пожеж.
28 Теоритичні основи процесу горіння.
29 Показники пожежовибухонебезпечності речовин.
30 Категорії приміщень за вибухопожежною та пожежною небезпекою.
1. Основні законодавчі акти про охорону праці. Позначаються – ДНАОП. Це правила, норми, положення, якими надається чинність правових норм, обов’язкових до виконання. В Україні діють: міждержавні; міжгалузеві; галузеві; стандарти підприємства; За угодою від 1994 року Україна використовує чинні і сьогодні норми СРСР або відповідає, які приймаються згідно міждержавних умов. Серед міждержавних норм є такі: ССБП – система стандартів безпеки праці. Ці ГОСТи починаються з цифри 12.Х.001-80. Х – що за стандарт; Х: 0 – організаційно-міжнародний стандарт. 1 – стандарт про шкідливі та небезпечні фактори та вимоги до безпеки; 2 – вимоги безпеки до виробничого обладнання; 3 – вимоги безпеки до технологічних процесів; 4 – вимоги безпеки до засобів захисту; 5 – вимоги безпеки до будівель і споруд; 001 – порядковий номер; 80 – рік; ПУС – правила устаткування. СН – санітарні норми. СН245-71 (підприємства) СНиП Міжгалузеві ДНАОП 1 2 3 4
ХХХ-Х ХХ - ХХ
Рік введення Порядковий номер Вид документа
1: 0.00 – комітет державного нагляду за охороною праці; 0.03 – міністерство охорони здоров’я; 0.06 – держ. стандарт;
2: 1 – правила 2 – стандарт 3 – норма 4 – положення 5 – інструкція керівництва 6 – рекомендаційні вимоги 7 – вимоги умови безпеки 8 – перелік
Реєстр міжгалузевих правил і норм галузеві: Х.Х.ХХ-Х.ХХ.-ХХ Вказує на галузь
Існує стандарт підприємств. 2. Охорона праці жінок. Забороняється залучати жінок до важких робіт, робіт, робіт з шкідливими умовами праці, на підземельні роботи та до робот у нічний час(національна програма забезпечення роботою жінок у нічний час). Обмежена маса переміщення жінками (не більше 10 кг напротязі 2 годин, довготрив. – 7 год. 350 кг – максимально за рік, 176 – з підлоги ) Жінкам, що мають дітей до 3 років заборонено працювати на надурочних роботах, роботах у нічний час, у вихідні, посилати у відрядження. Дітей з 3 – 14 років або дітей інвалідів заборонено залучати до надурочних робот і посилати їх у відрядження без їх згоди. До 3-ох років дається оплачувана відпустка, 2 і більше дітей до 15 років оплачувана відпустка за заявою до 5-ти днів. Дискор. відпустки 160 днів. 3. Охорона праці неповнолітніх(до 18 років). На роботу приймаються як правило з 16 років; за згодою батьків – з 15, на канікулах – з 14 років. Заборонено залучати неповнолітніх до важких робіт, робіт зі шкідливими умовами праці, робіт у позанормований час, робіт у нічний час. Вага, яку дозволено переносити на роботі. короткочасно постійно
Юнаки у 17 років 16 12
Дівчата у 17 років 8 6,3
Робочий час 16-18 років 36 год/тиждень
15 років 24 год/тиждень
Відпустка – кожен місяць у літній період (травень, літо, вересень). При прийомі на роботу до 21 року необхідно щорічно проходити медогляд. 4. Компенсація заподіяної шкоди. Якщо працівник зазнає травми, то йому призначена одноразова допомога, що не може бути меншою від місячної заробітної плати на відсоток витрат працездатності. При смерті працівника – не менше 5-тирічньої заробітної плати + сума річної заробітної плати на кожного утриманця. Моральна шкода відшкодовується максимально у розмірі 200 місячних заробітних плат. 5. Відповідальність за порушення вимог ОП. За порушення (правил) вимог охорони праці , за порушення чинного законодавства , створення перешкод діяльності осіб , встановлені такі види відповідальності : 1.дисциплінарна відповідальність. догана. Звільнення з роботи 2.Адміністративна відповідальність . накладання штрафу: максимальний розмір штрафу накладається на особу – 10 неоподаткованих мінімумів. на робочого – 5 неоподаткованих мінімумів. на підприємства – не більше 5% місячного фонду зарплатні. 3.Матеріальна відповідальність. 4.Кримінальна відповідальність. штраф виправні роботи позбавлення волі(максимум на 10р.) 6. Держнагляд ОП. комітет по нагляду за ОП України на п-ві. держ. комітет з ядерної та радіаційної безпеки органи держ. пожежного нагляду. органи та заклади санітарно-епідеміологіч. служби міністерства охорони здоров'я. Інспектори держнагляду ОП. Права: безперешкодно відвідувати підконтрольні під-ства для перевірки надсилати керівникам під-ств розпорядження, приписи про усунення недоліків галузей нпр. праці. зупинення п-ства до усунення порушень вимог щодо ОП притягати до админістративної відповідальності працівників винних у порушенні законод. актів ОП. надсилати власникам п-ств про невідповідальність людей посадам. 7. Види контролю за станом охорони праці. Над підприємством здійснюється нагляд: державний контроль регіональний контроль відомчий контроль громадський контроль 1). Державний нагляд Держнагляд ОП Пожежний нагляд Санітарно-епідемічний нагляд Радіаційний контроль 2). Регіональний нагляд Адміністративний нагляд . Ради місцевого самоврядування . 3). Відомчий нагляд . Міністерські відомства. 4). Громадський нагляд. Трудовий колектив Профспілки Відомчий і громадський контроль за станом ОП Оперативний (1 раз здійсн. огляд майстер, бригадир). кожного структурного підрозділу(1 раз на тиждень). контроль керівництва(не рідше 1 разу на місяць) – власник, головний інженер, нач. відділу ОП. Відомчий контроль виражається в систематичній перевірці міністерствами і відомостями дотримання стандпртів, норм, правил і законодавства ОП на підлеглих їм п-ствах Громадський контроль за станом ОП на п-ствах представляють проф. спілки при яких створюються комісії по ОП. Ф-ції, права, завдання комісії по ОП. де працюють >50 працівників; керується зак-вом про працю, положеннями про ОП на п-стві; захист законних прав, інтересів працівників з ОП; підготовка рекомендацій власнику щодо профілактики виробничого травматизму; вироблення щодо пропозицій колективного договору ОП звертатись до власника щодо врегулювання відносин у сфері ОП ступінь вени потерпілого винуватця НВ встановлює розмір одноразової допомоги знайомитись з б-я матеріалами ОП вільний доступ на всі дільниці п-ства 8.Служба ОП. Створюється на кожному підприємстві як окрема структурна одиниця, якщо чисельність > 50 осіб і має 1 оспеціаліста з ОП. Якщо чисельність > 500 осіб, то служба розширюється. Начальник служби прирівнюється до заступника керівника з питань ОП. Якщо < 50 осіб, то ОП займається особа за сумісництвом.При чисельності <50 осіб призначається особа , яка здійснює ОП за сумісництвом. Така людина має пройти навчання по ОП.При чисельності <20 осіб залучаються на підприємство люди на договірних умовах. Завдання служби ОП: забезпечення безпеки виробничих процесів , устаткувань , будівель забезпечення працівників засобами індивідуального та колективного захисту здійснення підготовки та кваліфікацій працівників з ОП проводиться пропаганда по ОП забезпечення організації по відпочинку забезпечення добору виконавців за конкретними видами робіт Функції служби ОП: Розробляти та реалізовувати системи управління ОП Здійснювати методичне навчання керівників по ОП Розробляти заходи ОП в колективному договорі Забезпечення працівників нормативами Проводити паспортизацію цехів та дільниць і робочих місць Контроль за станом охорони праці Проведення розслідування нещасних випадків, захворювань та аварій Розробляти плани з ОП Права працівників служби ОП Отримання необхідних відомостей Безперешкодне відвідування всіх об”єктів Зупинка роботи , якщо створюється загроза життю та здоров”ю працівників Видати обов”язкові для керівного підрозділу спеціальні приписи Вимагати відсторонення від роботи працівників , що не пройшли навчання , медичний огляд, порушення прав ОП. Мають право подавати подання про притягнення до відповідальності. Обов’язки працівників ОП Несуть відповідальність за прийняття рішень За складання звіту 9. Навчання з ОП Навчання посадових осіб : при вступі на посаду та кожні 3 роки проходять навчання по ОП. Працівники, які задіяні на роботі з підвищеною небезпекою , проходять щорічне курсове навчання по відповідній програмі . Всі працівники в процесі роботи проходять інструктаж . Види інструктажу з ОП Вступний Первинний Повторний Позаплановий Цільовий Вступний інструктаж проводять всі працівники , що прийшли на роботу. Він проводиться інженером з ОП. Робиться запис та розпис. Первинний інструктаж проходять всі працівники на робочому місці .Проводять керівники по роботі. Повторний інструктаж проводиться періодично за програмою первинного в повному обсязі(раз на півроку ). Позаплановий проводиться з працівниками коли: змінилися вимоги по безпеці при експлуатації нових установок при порушенні працівниками правил ОП на вимогу державної інспекції з нагляду по ОП на перерві в роботі ( для не безперервних >30 календарних днів для звичайних >60 календарних днів ) Цільовий інструктаж проводиться для робіт , що не входять в основні обов’язки працівника , по ліквідуванню аварій , для робіт , що виконуються за нарядом допуску. 10. Основні причини виробничого травматизму. Травма – порушення анатомічної цілісності організму або його функцій в результаті дії небезпечного виробничого фактора. Нещасний випадок – випадок з людиною в результаті не передбачуваного збігу обставин , який завдає шкоди здоров”ю або після якого настає смерть. Сукупність травм та нещасних випадків – виробничий травматизм. Професійні захворювання – патологічний стан зумовлений тривалою роботою за шкідливих умов або пов’язаний з надмірним напруженням праці . Класифікація травм ( за дією): механічні (переломи) термічні (опік , обмороження) хімічні (отруєння) електричні (електричний удар) психічні ( переляк, шок) В залежності від строку дії: тимчасові постійні тимчасові постійні Причини виробничих травм: технічні організаційні санітарно-гігієнічні Психофізіологічні Технічні недоліки устаткування та технології несправне обладнання відсутність огороджувальних , запобіжних пристроїв недоліки та пошкоджені інструменти Організаційні: недоліки в навчанні , інструктажах незадовільна організація праці незадовільна організація робочого місця застосування небезпечних методів праці відсутність попереджень про небезпеку недостатній нагляд керівництва за виконанням робіт незастосування засобів захисту порушення режиму праці та відпочинку Санітарно-гігієнічні : загазоване, запилене повітря незадовільні метеорологічні умови недостатня освітленість робочого місця антисанітарний стан приміщення порушення правил особистої гігієни Психофізіологічні: висока інтенсивність і тривалість праці перенапруження аналізаторів Монотонність або/і емоційність праці 11. Вплив шкідливих речовин на організм людини. Шкідлива речовина – речовина, що за певних умов може викликати травму, захворювання, отруєння, зниження працездатності при контакті з ними. Під їх впливом виникають гострі отруєння та хронічні захворювання. Отруєння виникає в момент дії, або в конкретний час до зміни значної кількості речовини. Захворювання виникає через тривалий час впливу речовини. Класифікуються за впливом: нервові (впливають на ЦНС) - судоми, параліч, смерть: спирти, аміак; Подразнюючі (подразнюють дихання): азот, хлор; Припікаючі (пошкоджують слизову, шкіру, очі): кислоти, луги; Ферментні отрути (діють на ферменти в організмі): синильна кислота, миш’як; Отрути печінки (печінка перестає захищати організм від токсинів, що потрапили в організм): бензол, хлор, вуглеводні (діоксини); Кров’яні отрути: свинець; Алерогени (змінюють реакційну здатність організму, проти імунної системи): пірідін, сполуки нікелю; Концерогени (призводять до раку): ароматичні аміаки; Мутагени (змінюють ДНК): ртуть, свинець. Вплив пиилу на організм: Подразнює шкіру Викликає запальні реакції Викликає катари дихальних шляхів, бронхіти Викликає атрофічні явища Гострі отруєння – за короткий час порушується функціональність організму при контакті мод. з речовинами. Хронічні отруєння – за тривалий період невелика кількість речовин порушує здоров’я. Небезпека речовин визначається токсичністю речовин (біолог.активн.) Токсикологія вивчає механізм дії шкідливих речовин та засоби усунення отруєння 12. Нормування шкідливих речовин. Шкідливі речовини, що потрапили в організм людини спричинюють порушення здоров'я лише в тому випадку, коли їхня кількість у повітрі перевищує граничну для кожної речовини величину. Під гранична допустимою концентрацією (ГДК) шкідливих речовин у повітрі робочої зони розуміють таку максимальну концентрацію шкідливої речовини в повітрі робочої зони, яка при щоденній (крім вихідних днів) роботі протягом 8 годин чи іншої тривалості (але не більше 40 годин на тиждень) не призводить до зниження працездатності і захворювання в період трудової діяльності та у наступний період життя, а також не справляє несприятливого впливу на здоров'я нащадків. За величиною ГДК у повітрі робочої зони шкідливі речовини поділяються на чотири класи небезпеки (ГОСТ 12.1.007-76): — 1-й — речовини надзвичайно небезпечні, ГДК менше 0,1 мг/м3 (свинець, ртуть, озон та ін.). — 2-й — речовини високонебезпечні, ГДК 0,1 —1,0 мг/м3 (кислоти сірчана та соляна, хлор, фенол, їдкі луги та ін.). — 3-й — речовини помірно небезпечні, ГДК 1,1 —10,0 мг/м3 (вінілацетат, толуол, ксилол, спирт метиловий та ін.). — 4-й — речовини малонебезпечні, ГДК більше 10,0 мг/м3 (аміак, бензин, ацетон, гас та ін.). Якщо є кілька речовин і вони є однонаправлені (близькі за хімічною будовою та характером впливу), то . Речовини можуть однаодну підсилювати/послаблювати. 13.Захист від дії шкідливих речовин. 1)технічні -герметизація устаткування -застосування вентиляції -зміна шкідливих речовин на менш шкідливі(автоматизація роботи зі шкідливими речовинами) 2)санітарно-гігієнічні (контроль за вмістом хімічних речовин);застосування заходів захисту органів дихання, зору 3)встановлення оптимального робочого часу та відпочинку 4)профілактичне лікування (проходження попередньо медоглядів та періодичне профілактичне та санітарно-епідемічне лікування) 5) Захист від виробничого пилу: - Герметизація - зволоження - застосування респіраторів, протигазів - брекетування, гранулювання пилоподібних матеріалів 14.Мікроклімат виробничих приміщень. Нормування метеорологічних умов. 1)температура повітря робочої зони 2)відносна волога– впливає на віддачу тепла випаровуванням; 3)швидкість руху повітря 4)теплове навантаження Q, Вт/м2 5)барометричний тиск. Терморегуляція – підтримання сталої температури тіла в межах 36-37. Є фізична – відведення тепла (конвекція - нагрівання повітря с спок.стані 30%, потовиділення - 25%, радіація до 45% тепла при спокійному стані), і хімічна – через прискорення чи сповільнення утворення тепла. Нормування метрологічних умов Нормування метеоумов ДСН 3.36.042-99 – сан норми мікроклімату виробничих приміщень, ГОСТ 12.1.005-88. Нормуються такі показники: температура вологість швидкість повітря теплове випромінювання Нормується залежно від періоду року: холодний +10 і нижче (не менше 3 діб) теплий більше +10 Нормується від категорії робіт: легка Іа <120 ккал/год Іб 120-150 ккал/год Легка категорія робіт – затрати до 150 Ккал/год. Сер. важкості ІІа до 200 ккал/год ІІб 201-250 ккал/год 3) Важкі - ІІІ Затрати більше 250Ккал/год; переніс вант більше 10кг Метеоумови поділяються на оптимальні і допустимі. Допустимі встановлюються тільки при неможливості встановити оптимальні за тих чи інших умов. Оптимальні параметри Для робіт Іа, хол. 22-24 °С / тепл.23-25°С 0,1/ 0,1 </с Іб 21-23 °С / 22-24°С відносна вологість 60-40 %; швидкість руху повітря 0,1/0,2 м/с 15. Призначення та класифікація систем вентиляції. Вентиляція – це система пристроїв та способів забезпечення метеорологічних умов та вилучення з приміщення ззабрудненого повітря, надлишку тепла та вологи. Вентиляція класифікується за такими ознаками: — за способом переміщення повітря — природна, штучна (механічна) та суміщена (природна та штучна одночасно); — за напрямком потоку повітря — припливна, витяжна, припливно-витяжна; — за місцем дії — загальнообмінна, місцева, комбінована; — за призначенням — робоча, аварійна. Припливна вентиляція слугує для подачі чистого повітря ззовні у приміщення. При витяжній вентиляції повітря вилучається з приміщення, а зовнішнє надходить через вікна, двері, нещільності будівельних конструкцій. Припливно-витяжна вентиляція поєднує першу й другу. Загальнообмінна вентиляція підтримує нормальне повітряне середовище у всьому об'ємі робочої зони виробничого приміщення (цеху). За допомогою місцевої вентиляції шкідливі виділення вилучаються або розчиняються шляхом припливу чистого повітря безпосередньо у місцях їх утворення. Комбінована вентиляція поєднує загальнообмінну та місцеву. Аварійну вентиляцію влаштовують у тих виробничих приміщеннях, в яких можуть статися аварії з виділенням значної кількості шкідливостей, а також коли при виході з ладу робочої вентиляції в повітрі можуть утворюватись небезпечні для життя працівників або вибухонебезпечні концентрації. Аварійна вентиляція, як правило, проектується витяжною. СНіП 2.04.05-91 “Вентиляція, опалення та кондиціювання повітря”
1) Природня вентиляція відбувається за рахунок теплового та вітрового напору. Якщо у виробничих приміщеннях є надлишок тепла, то існує градієнт температур. Теплообмін відбувається за рахунок різної густини повітря. H=h*(?з*?в) ?з – зовнішня ?в – внутрішня густина h – різниця між нульовими *токами і відбувається повітряобмін. Аерація – природній обмін повітря Високі об’єми повітряобміну. Якщо не регулярний приплив – інфільтрація. Для покращення аерації можуть створюватися витяжні площадки, дефлектори.
Механічні вентиляції: - загальнообмінна: з усього приміщення забирає забруднене повітря, або подається свіже.
Для зменшення витрат тепла може бути часткова рециркуляція. Повітря яке забирається з місць де воно найменш забруднене й з висоти не менше 2м від землі. Викид назовні не вищий від гребня даху. Якщо вилучаються речовини важчі від повітря: 60% з верхніх зон(вентилятор, калорифер), 40% - нижня зона (розміщення у вентиляційних камерах). Витяжка на даху. Розраховано загальнообмінний вентилятор у визн* необхідниого повітряобміну. L=G*1000 Co<=0.3 ГДК G – г/год Со- концентрація речовини у зовнішньому повітрі. Кількість повітря ГДК-Со III-IV клас Якщо треба видалити тепло: L=Qнадл/C*?(tв-tз) С-теплоємність повітря, Q-тепло, ? – густина припливу повітря. Виділення вологи: L=W/C*? (tв-tз) г/год – к-ть вологи що треба вилучити; вологовміст внутрішнього і зовнішнього повітря. Якщо нема значних шкідливих утворень речовин то розпаховується за чисельністю працівника.ї V1<20м^3 L=n*30м^3/г V2>20м^3 L=n*20м^3/г V1-об’єм на 1-го працівника
2) Місцева вентиляція – дозволяє вилучати шкідливі речовини або створювати на робочому місці відповідний мікроклімат. Місцевий витяжний вентилятор буває 1) витяжний зонт 2) витяжна панель 3) витяжна шафа 4) бортові відсмоктувачі.
Розрахунок місця вентилятора полягає у визначенні необхідного повітряобміну. L=F*W*3600 F-площа щілини W-шв. руху повітря. Для газів W=0.5…0.7 м/с Токсичні випари W=1…1.5 м/с Пил W=3 м/с 3) Аварійну вентиляцію влаштовують у тих виробничих приміщеннях, в яких можуть статися аварії з виділенням значної кількості шкідливостей, а також коли при виході з ладу робочої вентиляції в повітрі можуть утворюватись небезпечні для життя працівників або вибухонебезпечні концентрації. Аварійна вентиляція, як правило, проектується витяжною. Вимоги до вентиляції 1) забезпечити чистоту повітря 2) не створювати шум, вібрацію 3) не створювати протягів і перегону забрудненого повітря з одного приміщення в інше 4) бути зручною в експлуатації Складається паспорт на кожну вентиляційну установку. Передбачено аварійну вентиляцію яка використовується для вилучення аварійно, залишків викидів, небезпечних та горючих речовин. Як правило витяжна. 16. Виробниче освітлення. Нормування та забезпечення. Освітлення впливає на продуктивність праці, впливає на зір або травмування. Воно класифікується: 1) Природне: - бокове(одно- і двостороннє) – через вікна, - верхнє – через ліхтарі і отвори в дахах, - комбіноване – верхнє і бокове. 2) Штучне: - рівномірне, - загальне (загально-локальне, місцеве) – світильники розташовані у верхній частині приміщення, - комбіноване – загальне і місцеве (настольна лампа). - Суміщене (природнє і штучне). За функційним призначенням 1) робоче освітлення 2) аварійне освітлення 3) евакуаційне 4) охоронне 5) чергове - Світловий потік: Ф=Q/t - Освітленість Е=Ф/S - Сила світла І=Ф/W Виробниче освітлення складається з природнього і штучного. - коефіцієнт природнього освітлення. Використовується для оцінки освітленості приміщень природнім світлом. Нормування природнього іде в залежності від: - розряду зорової роботи (є 8 розрядів: Ір 0,15мм е=10%...... VIII e= 0.6%); - системи освітлення; - кліматичної зони; - сонячності клімату. Штучне освітлення нормується згідно СниП ІІ-4-79. Нормується Ен – мінімальне освітлення в залежності від розряду зорової роботи (є 8 розрядів: перші 5 мають підрозряди (а,б,в,г). Найбільша нормована освітленість складає 5000 лк для Іа і 50 лк для VIII). Виробниче освітлення забезпечується через вікна і лампами. Найпоширеніші – лампи розжарювання, але вони мають низьку світловіддачу 7-20 лм/Вт, є пожежонебезпечними, переважання жовтих променів в порівнянні з природнім світлом, дешеві. Є ще й газорозрядні лампи – світло получається внаслідок електричного розряду в середовищі інертних газів. Вони мають спектр наближений до природнього світла, ККД до 40%. Мають спектри різного відтінку ЛД – денного, ЛХ – холодного, ЛБ – білого, висока світлова віддача 40-60 лм/Вт, але для них характерне явище стробоскопічного ефекту, дял його зняття треба використовувати парну кількість ламп. Ці лампи дорогі. Освітлення забезпечується і світильниками – світловий прилад, що складається з джерела світла і освітлювальної арматури, яка перерозподіляє світловий потік, або змінює його властивості. Якісні показники: 1.фон-поверхня, що безпосередньо приналежить до об”єму прилягання. Характерний коефіцієнт відбиття: (=ФВідбитий/ФПадіння (>40%-темний фон; 0,2<(<0,4-середній фон; (<0,2-світлий фон. 2.контрастність- сила світла, що спостерігається від поверхні к=(Во-Вф)/ Вф : велика: k>0,5; середня: 0,2<k<0,5; мала: k<0,2 17. Природнє освітлення. Нормування. Природне освітлення сприятливо впливає на органи зору, стимулює фізіологічні процеси, має психологічну дію, покращує стан організму вцілому. Для оцінки використовують: - коефіцієнт природнього освітлення. Нормування в залежності від: - розряду зорової роботи (Згідно нормативів СНиП 2.4.-79 є 8 розрядів: Ір 0,15мм е=10%...... VIII e= 0.6%); - системи освітлення; - кліматичної зони; - сонячності клімату. Має бути природнє освітлення. Воно змінюється в широкому діапазоні.Залежить від пори року, розміщення, погоди. Для оцінки природнього освітлення використовують коефіцієнт природнього освітлення: l=(FВнутріш/FЗовніш)*100% Львів у 1V поясі li=l111*m*c; m-коефіцієнт врахування поясу; c-коефіцієнт сонячності(розм. Відносно азимуту) l4=l111*0,9*(0,70,9) Природнє освітлення визнач. пощі світлих отворів, вікон, що забезпечують закон: (=f(l). 18. Штучне освітлення нормування та забезпечення. Штучне освітлення-Здійснюється за розрядом зорової роботи, за типом джерела світла, нормується освітленість. Fн- нормована освітленість (в межах 100-400 люкс), залежить від контрасту. Використовують різні джерела освітлення: 1.Лампи розжарювання, газорозрядні лампи (люмінісцентніб низького тиску) Теплові джерела світла в побуті: Позитивне.: прості, дешеві, високий діапазон потужності, різні напруги. Недоліки: низьке КПД<0,13, низька світлова віддача (20лм/Вт. У спектрі жовто червоному промені (вони теплові) є пожежно небезпечні, спотворюється колір об”єкта, низький термін горіння ( 2000 год. Газорозрядні лампи: Позитивне: Порівняно вищий КПД(40%, світлова віддача 40-100лм/Вт, широкий діапазон світла, час горіння до 10000 год. Недоліки: дорожчі, пускові пристрої,(???) арматур.(???), важко запалюються при низькій температурі і є явище: стробоскопічний ефект (мигання, обертовий механізм, спотворюється об”єкт). 2 лампи вмикають в різні фази мережі або збільшують частоту струму. Використовують світильники (захищають лампу від пошкоджень, забруднень, пилу, вологи, пожежі). Світильники розподіляють світловий потік у просторі, захищають від сліплення. Світильники характерезуються коефіцієнтом використаного світлового потоку: (=Фпоза світильником/Флампи 2.Розподілення світла світильником: (=Фмр/Фсв- яка частина променя світильника падає на робочу поверхню.(>80%- пряме світло (високі приміщення); 40%<(<80%- відбите світло; (>20%- розсіяне світло. 3. Захисний кут світильника Кут між горизонтальною площиною нитки і світлом світильника має бути не менше 30( Метод коеф. використаного світлового потоку світильником Визначення світлового потоку лампи коли задана кількість світильнитків і їх розміщення або розрах. кількість джерел світла, що забезпечує кількість освітлення
Eн- нормована освітленість S- освітлювана площа k- коефіцієнт відп. сер. до мін. освітлення л.р. 1.1; г.л. 1.2 z- коефіцієнт запасу л.р. 1-1.7; г.л. 1.5-2 Фл- світловий потік лампи (- коефіцієнт використання світильника по рекоменд. 2) Метод питомої потужності (наближений) Рр- Вт/м2 ; nл=(Рр*S)/Рл Вимоги до освітлення: а) створити рівномірну освітленість згідно гігієнічних вимог б) відсутність пульсації світлового потоку в) відсутність тіней сліплячої дії і забезпечення заданої яскравості г) безпечність в експлуатації Раз на рік у всіх приміщеннях перевіряють освітленість за допомогою люксметра (селеновий фоторезистор, фотострум) 19. Гігієнічні характеристики та нормування шуму. Захист від виробничого шуму. ГОСТ 12.003-83 “Допустимі спектри рівнів шуму та його тиску” ДСН 3.3.6.037-99. Шум низькочастотний (до 300Гц) середньочастотний(300-800Гц) високочастотний(більш 800Гц) Шум хар.: амплітудою(мах. відхал. т. від стану рівноваги) – А ; частотою коливань(к-сть колив за од. часу) –f,Гц ; інтенсивністю(к-сть що прох. за 1сек. ч\з площу 1м(кв) перпендикулярно до напрямку звуку хвилі) – І,Вт/м(кв); звуковим тиском(різниця між тиском мах. згуст. повітря, та атм. тиском); смугою, постійністю. Вимірюється звуковий тиск в БЕЛАХ (Б). Для точнішого виміру використовують децибели. 10-30 ДБ – шум коли можна заснути. 100 – 110 – шум дискотек 120ДБ – больовий поріг 140ДБ – втома металу Нормування іде за двома методами: нормування за граничним спектром – для постійних шумів і за рівнем звуку в дБА. Рівні звукового тиску (дБ) нормуються в октавних смугах частот – діапазон частот, в якому верхня гранична частота в 2р більша за нижню граничну частоту. Сукупність гранично допустимих рівнів звукового тиску в дев’яти октавних смугах частот і є граничним спектром (ГС). Кожен з граничних спектрів має свій індекс. Нормування за рівнем звуку в дБА засновано на вимірювані за шкалою А шумоміра, що імітує чутливість органу слуху до шуму різної гучності. Використовується для орієнтованої оцінки при постійному і непостійному шумі, коли невідомий спектр шуму. Захист від шуму. Заходи по захисту поділяються на колективні і індивідуальні (коли колективні не помагають, полягають в затиканні вух: протишумні вкладиші, навушники, каски). Засоби колективного захисту поділяються на напрямки: зменшення шуму в самому джерелі – найрадикальніший, передбачається застосування низькошумних конструкцій в устаткуванні, балансування, відмовва від металу. зменшення шуму на шляху його проникнення організаційно-технічні заходи – використання малошумних технічних процесів і устаткування, ремонти лікувально-профілактичні – медогляди, раціональні режими роботи і відпочинку. Найпоширеніший спосіб боротьби – використання звукоізолюючих кожухів, звукоізоляційні перегородки. Таким кожухом закриваються шумні механізми. Внутрішня поверхнякожуху облицьовується звукопоглинаючм матеріалом (войлок, скловата, паралон). Принцип роботи: невисока частина звукової енергії проходить через кожух, а решта – поглинається (звукопоглиначі), або відбивається. Метод акустатичного екранування – певна перешкода на шляху поширення прямого шуму, за якою виникає так звана звукова тінь. 20. Класифікація іонізуючих випромінювань. Нормування метеорологічних умов. Іонізуюче випромінювання — це випромінювання, взаємодія якого з середовищем призводить до утворення електричних зарядів (іонів) різних знаків. Джерелом іонізуючого випромінювання є природні та штучні радіоактивні речовини та елементи (уран, радій, цезій, стронцій та інші). Джерела іонізуючого випромінювання широко використовуються в атомній енергетиці, медицині (для діагностики та лікування) та в різних галузях промисловості (для дефектоскопії металів, контролю якості зварних з'єднань, визначення рівня агресивних середовищ у замкнутих об'ємах, боротьби з розрядами статичної електрики і т. д.). Іонізуючі випромінювання поділяються на електромагнітні (фотонні) та корпускулярні. До останніх належать випромінювання, що складаються із потоку частинок, маса спокою яких не рівна нулю (альфа- і бета-частинок, протонів, нейтронів та ін.). До електромагнітного випромінювання належать гамма- та рентгенівські випромінювання. Альфа-випромінювання — потік позитивно заряджених частинок (ядер атомів гелію), що рухаються зі швидкістю 20 000 км/с. Бета-випромінювання — потік електронів та позитронів, їх швидкість наближається до швидкості світла. Гамма-випромінювання — являють собою короткохвильове електромагнітне випромінювання, яке за своїми властивостями подібне до рентгенівського, однак має значно більшу швидкість (приблизно дорівнює швидкості світла) та енергію. Одиниці вимірювання іонізуючих випромінювань Фізичні величини, їхні символи і визначення Система Сі Несистемні одиниці
Активність (А) – к-ть розрядів і радіоактивних ядер за одиницю часу БК (Беккрель) КІ (Кюрі)
Експозеційна доза (Х) – доза випромінювання в повітрі, яка характеризує потенціальну небезпеку дії іонізуючих випромінювань при загальному і рівному опромінені тіла людини. Експозеційна доза характеризує активність джерела випромінювання Кл/кг Р (Рентген)
Поглинута доза (Д) – це к-ть енергії іонізуючого випромінювання будь-якого виду поглинутих одиницею маси (1 кг) опром. середов. Гр (Грей) Рад (РАД)
Еквівалентна доза (Д) – це поглинута доза випромінювання помножена на середній коефіцієнт якості (Q). Використовується для оцінки біологічної дії іонізуючого в-ння Зв (Зіверт) БЕР (Біологічний еквівалент рентгена)
Потужність експозеційної дози (Р) (рівень радіації) – доза віднесена до одиниці часу А/кг (Ампер/кг) Р/год (Рентген/год)
Фонове випромінювання людини скл. з космічного випромінювання, природніх радіоактивних речовин, а також радіоактивні джерела, які використовують на виробництві. Основним документом, який регламентує норми дії випромінення є „Норми радіаційної безпеки (НРБ)7687”. Згідно цих норм все населення ділиться на 3 категорії : персонал , що постійно або частково працює з джерелом опромінення; частина населення, яка безпосередньо не працює з джерелом опромінення за умовами проживання або розміщення роб. місця може дістати певну дозу опромінення; решта населення. Нормування метеоумов ДСН 3.36.042-99 – сан норми мікроклімату виробничих приміщень, ГОСТ 12.1.005-88. Нормуються такі показники: температура вологість швидкість повітря теплове випромінювання Нормується залежно від періоду року: холодний +10 і нижче (не менше 3 діб) теплий більше +10 Нормується від категорії робіт: легка Іа <120 ккал/год Іб 120-150 ккал/год Легка категорія робіт – затрати до 150 Ккал/год. Сер. важкості ІІа до 200 ккал/год ІІб 201-250 ккал/год 3) Важкі - ІІІ Затрати більше 250Ккал/год; переніс вант більше 10кг Метеоумови поділяються на оптимальні і допустимі. Допустимі встановлюються тільки при неможливості встановити оптимальні за тих чи інших умов. 21. Фактори, що впливають на наслідки ураження електричним струмом. Характер, впливу електричного струму на організм людини, а відтак і наслідки ураження, залежать від цілої низки чинників, які умовно можна підрозділити на чинники електричного (сила струму, напруга, опір тіла людини, вид та частота струму) та неелектричного характеру (тривалість дії струму, шлях проходження струму через тіло людини, індивідуальні особливості людини, умови навколишнього середовища тощо). Сила струму, що проходить через тіло людини є основним чинником, який обумовлює наслідки ураження. Різні за величиною струми справляють і різний вплив на організм людини. Розрізняють три основні порогові значейня сили струму: — пороговий відчутний струм — найменше значення електричного струму, що викликає при проходженні через організм людини відчутні подразнення; — пороговий невідпускаючий струм — найменше значення електричного струму, яке викликає судомні скорочення м'язів руки, в котрій затиснутий провідник, що унеможливлює самостійне звільнення людини від дії струму; — пороговий фібриляційний (смертельно небезпечний) струм — найменше значення електричного струму, що викликає при проходженні через тіло людини фібриляцію серця. Порогові значення змінного та постійного струму Вид струму Пороговий відчутний струм, мА Пороговий невідпускаючий струм, мА Пороговий фібриляційний струм, мА
Струм (змінний та постійний) більше 5 А викликає миттєву зупинку серця, минаючи стан фібриляції. Значення прикладеної напруги Uп впливає на наслідки ураження, оскільки згідно закону Ома визначає силу струму Іл, що проходить через тіло людини, та його опір Rл: Іл,=Uп /Rл (3.6) Чим вище значення напруги, тим більша небезпека ураження електричним струмом. Умовно безпечною для життя людини прийнято вважати напругу, що не перевищує 42 В (в Україні така стандартна напруга становить 36 та 12 В), при якій не повинен статися пробій шкіри людини, що призводить до різкого зменшення загального опору її тіла. Електричний опір тіла людини залежить, в основному, від стану шкіри та центральної нервової системи. Загальний електричний опір тіла людини можна представити як суму двох опорів шкіри та опору внутрішніх тканин тіла (рис. 3.8, б). Найбільший опір проходженню струму чинить шкіра, особливо її зовнішній ороговілий шар (епідерміс), товщина якого становить близько 0,2 мм. Опір внутрішніх тканин тіла незначний і становить 300—500 Ом. Загальний опір тіла людини змінюється в широких межах — від 1 до 100 кОм, а іноді й більше. Для розрахунків опір тіла людини умовно приймають рівним rji = 1 кОм. При зволоженні, забрудненні та пошкодженні шкіри (потовиділення, порізи, подряпини тощо), збільшенні прикладеної напруги, площі контакту, частоти струму та часу його дії опір тіла людини зменшується до певного мінімального значення (0,5—0,7 кОм). Вид та частота струму, що проходить через тіло людини, також впливають на наслідки ураження. Постійний струм приблизно в 4—5 разів безпечніший за змінний. Це пов'язано з тим, що постійний струм у порівнянні зі змінним промислової частоти такого ж значення викликає більш слабші скорочення м'язів та менш неприємні відчуття. Його дія, в основному, теплова. Однак, слід зауважити, що вищезазначене стосовно порівняльної небезпеки постійного та змінного струму є справедливим лише для напруги до 500 В. При більш високих напругах постійний струм стає небезпечнішим ніж змінний. Частота змінного струму також відіграє важливе значення стосовно питань електробезпеки. Так найбільш небезпечним вважається змінний струм частотою 20—100 Гц. При частоті меншій ніж 20 або більшій за 100 Гц небезпека ураження струмом помітно зменшується. Струм частотою понад 500 кГц не може смертельно уразити людину, однак дуже часто викликає опіки. Тривалість дії струму на організм людини істотно впливає на наслідки ураження: чим більший час проходження струму, тим швидше виснажуються захисні сили організму, при цьому опір тіла людини різко знижується і важкість наслідків зростає. Наприклад, для змінного струму частотою 50 Гц гранично допустимий струм при тривалості дії 0,1 с становить 500 мА, а при дії протягом 1с — вже 50 мА (табл. 3.8). Шлях проходження струму через тіло людини є важливим чинником. Небезпека ураження особливо велика тоді, коли на шляху струму знаходяться життєво важливі органи — серце, легені, головний мозок. Існує багато можливих шляхів проходження струму через тіло людини (петель струму), найбільш поширені серед них: рука-рука, рука – ноги, нога–нога, голова – рука, голова –ноги. Індивідуальні особливості людини значною мірою впливають на наслідки ураження електричним струмом. Струм, ледь відчутний для одних людей може бути невідпускаючим для інших. Для жінок порогові значення струму приблизно в півтора рази є нижчими, ніж для мужчин. Ступінь впливу струму істотно залежить від стану нервової системи та всього організму в цілому. Так, у стані нервового збудження, депресії, сп'яніння, захворювання (особливо при захворюваннях шкіри, серцево-судинної та центральної нервової систем) люди значно чутливіші до дії на них струму. Важливе значення має також уважність та психічна готовність людини до можливої небезпеки ураження струмом. В переважній більшості випадків несподіваний електричний удар призводить до важчих наслідків, ніж при усвідомленні людиною існуючої небезпеки ураження. Умови навколишнього середовища можуть підвищувати небезпеку ураження людини електричним струмом. Так у приміщеннях з високою температурою та відносною вологістю повітря наслідки ураження можуть бути важчими, оскільки значне потовиділення для підтримання теплобалансу між організмом та навколишнім середовищем, призводить до зменшення опору тіла людини. 22. Класифікація приміщень за електричною небезпекою. За ступенем небезпеки ураження електричним струмом всі приміщення поділяються на три категорії: приміщення без підвищеної небезпеки; приміщення з підвищеною небезпекою; особливо небезпечні приміщення. Приміщення з підвищеною небезпекою характеризуються наявністю в них однієї з наступних умов, що створюють підвищену небезпеку: високої відносної вологості повітря (перевищує 75% протягом тривалого часу); високої температури (перевищує 35 °С протягом тривалого часу); струмопровідного пилу; струмопровідної підлоги (металевої, земляної, залізобетонної, цегляної і т. п.); можливості одночасного доторкання'до металевих елементів технологічного устаткування чи металоконструкцій будівлі, що з'єднані із землею та металевих частин електроустаткування, які можуть опинитись під напругою. Особливо небезпечні приміщення характеризуються наявністю однієї із умов,, що створюють особливу небезпеку: дуже високої відносної вологості повітря (близько 100%), хімічно активного середовища; або одночасною наявністю двох чи більше умов, що створюють підвищену небезпеку. Приміщення без підвищеної небезпеки характеризуються відсутністю умов, що створюють особливу або підвищену небезпеку. 23. Двохфазне та однофазне включення в електричну мережу. Двохфазне включення людини в електомережу. Найбільш небезпечне включення люнини в елект. мережу оскільки людина опиняється під робочою напругою мережі, і струм який проходить через тіло людини буде рівний: а)в мережі постійного струму: Іч=Uроб/Rл Uроб – робоча напруга ел.мережі Rч – опір людини б) в трьохфазній мережі: Лінійна напруга Іч=v3*Uф/Rл Uф – фазна напруга Rл – опір людини. однофазноме включення в електричну мережу. При доторканні в мережі з глухозаземленою нейтраллю через тіло людини проходить менший струм, оскільки напруга, під якою опинилась людина не перевищує фазної що у разів є меншою, ніж лінійна напруга мережі. Крім того загальний опір може складатися не тільки з опору людини. При однофазному доторканні у трифазній мережі з ізольованою нейтраллю струм, що пройде через тіло буде меншим, ніж при аналогічному торканню у мережі з глухозаземленою нейтраллю через те, що тут додаються ще й опір ізоляції і ємності. Однофазне до мережі, ізольоване нейтрально Іл=Uф/Rл+Rвзуття+Rпідлоги+Rізоляції Однофазне до мережі, заземлене нейтрально Іл=Uф/Rл+Rв+Rп+R0 24. Технічні засоби безпеки електроустановок за нормальних режимів роботи. (ізоляція, огородження, мала напруга, сигналізація). Технічні засоби: ізоляція струмоведучих частин, захисне заземлення, занулення, захисне вимикання, мала напруга, вирівнювання потенціалів, загороджувальні пристої, блокування, сигналізація, знаки. Ізоляції: робоча (ізоляція струмоведучих частин, яка забезпечує нормальн роботу) додаткова (встановлюється до робочої якщо вона ушкоджена) подвійна (склад. з роб і ще одної ізоляції) посилена (покращена робоча ізоляція) ізоляція там де напруги не мало б бути, а вона зявляється. - Ізолюючі, захисні пристрої та спорядження: ізолюючі штанги, ізолюючі і електомірні кліщі, діелектричні рукавиці, слюсарно-монтажний інструмент з ізолюючими рукоятками, вказівники напруги. Мала напруга(не > 42В) для приладів, апаратів не великої потужності за допомогою понижуючих трансформаторів, батарей, гальванічних елементів. Застосовується в приміщеннях з підвищеною небезпекою (до 36 В), і в особливонебезпечних (до 12 В). Але при цьому зростає значення робочого струму, зростають втрати ел мережі. Огородження – є суцільні (кожухи, кришки) і сітчасті. Суцільні (кожухи, кришки) використовуються для електроустановок до 1000 В, сітчасті - для до і більше 1000В. Сигналізація – пасивний пристрій захисту, який не усуває небезпеки ураження, а лише інформує про її наявність. Може бути світловою (напис «МЕРЕЖА») та звуковою. 25. Технічні засоби безпеки електроустановок у аварійних режимах роботи. (захисне заземлення, занулення). Захисне заземлення – навмисне електричне зєднання металічних неструмоведучих частин обладнання, які можуть опинитись під напругою або сполучений метал. частина – в землю. Захистне заземлення використовують: у всіх випадках при змінні номінальній напрузі 380В і вижче, і постійній напрузі 440 і >; в приміщеннях з підвищеною небезпекою, особливо небезпечних зм. стр 42-380 В і пост. 110-440В. Опір заземлення<за опір людини. Принцип дії – з < небезпекою. значення напруги (дотику і кроку) з умовою замикання на корпусі. Опір заземлення електо. установок до 1000 не > 4 Ом. Якщо потужнімть джерела живлення < 100 кВА, то опір заземлюючого пристрою може досягнути 10 Ом, но не більше. Занулення, його призначення. Занулення навмисне ел. з'єднання ел. установок з нульовим захистним провідником. Призначення: захист людини від ураження електрострумом. автоматичне вимикання пошкодженої установки від електромережі. Принцип дії: перетворення пробивання на корпус в однофазне коротке замикання з метою викликати струм великої сили, здатне забезпечити спрацювання захисту, відєднання ділянки від ел. мережі. Використовується в тьрох фазних мережах з напругою до 3000 В 26. Захисне заземлення. Захисне заземлення – навмисне електричне зєднання металічних неструмоведучих частин обладнання, які можуть опинитись під напругою або сполучений метал. частина – в землю. Захистне заземлення використовують: у всіх випадках при змінні номінальній напрузі 380В і вижче, і постійній напрузі 440 і >; в приміщеннях з підвищеною небезпекою, особливо небезпечних зм. стр 42-380 В і пост. 110-440В. Опір заземлення<за опір людини. Принцип дії – з < небезпекою. значення напруги (дотику і кроку) з умовою замикання на корпусі. Опір заземлення електо. установок до 1000 не > 4 Ом. Якщо потужнімть джерела живлення < 100 кВА, то опір заземлюючого пристрою може досягнути 10 Ом, но не більше. 27. Небезпечні фактори пожежі. Причини пожеж. Пожежна безпека-система організ.та техн засобів , що запобігають виникненню пожеж, дозволяють локалізувати поширення пожежі та забеспечити ефективне гасіння. Стан пожежної безпеки має бути менше ніж нормоване значення (1 обєкт з мільйона). Пожежа- неконтрольоване горіння поза спеціальним вогнищем, що призводить до загибелі\травмування людей та знищення матеріальних цінностей. Причини пожеж: Причини пожеж: необережне поводження з вогнем: 58-60% порушення правил монтажу та експлуатації (ППМЕ) електроустаткування та побутових електроприладів: 18-20% ППМЕ приладів опалення: 11-12% Пустощі з вогнем: 7-8% Підпали: 2% Інші: 1-2% Причини пожеж у виробничій сфері: необережне поводження з вогнем: 58-60% ППМЕ ел устаткування: 20-22% ППМЕ приладів опалення: 10-11% Порушення режимів технологічних процесів: 7-8% Порушення вимог пожежної безпеки: 5-7% Ішні 1-2% Небезпечні фактори пожежі: 1. Висока температура(до 900?), 55? -небезпечні для людини 2. Полум'я, інфрачервоне випромінювання 3. Отруєння продуктами горіння : Токсичні -СО 0,1%-небеспечна концентрація, людина слабка, безвольна.; активніше від кисню в 300 раз; Н2S;синильна кислота; HCl 4. Зниження концентрації кисню(небезпечно<18%) 5. Вибухи . 6. руйнування будів. конструкцій. 7. Паніка. 8. Ураження елетр. струмом. 28. Теоритичні основи процесу горіння. Горіння - екзотермічна реакція окислення речовини, яка супроводжується полум’ям, свіченням, виділенням диму. Горіння виникає при наявності горючої речовини і окислювача, а також джерела запалювання. Розрізняють два види горіння: повне, при достатній кількості окислювача, і неповне - при нестачі окислювача. При неповному горінні утворюються горючі і токсичні продукти (окис вуглецю, альдегіди). Горіння поділяється на кілька видів: Спалахування – швидке згоряння горючої речовини, яке не супроводжується утворенням стисненого газу. Займання – початкова стадія горіння під дією джерел запалювання. Запалення – це займання, яке супроводжується появою полум’я. Тління – безполуменеве горіння матеріалу у твердій фазі з видимим випромінюванням світла із зони горіння. Самозаймання – це явище прискорення швидкості екзотермічних реакцій, яке приводить до різкого підвищення температури і до виникнення горіння речовин при відсутності джерела запалювання. Самозапалення - самозаймання, яке супроводжується появою полум’я. Горіння може супроводжуватися пожежею та вибухом. В залежності від швидкості поширення полум'я, горіння можна поділити: нормальна швидкість горіння – наз. швидкість поширення полум'я по нерухомій суміші за нормалю до її поверхні. взрив – це швидке перетворення речовини, яке супроводжується виділянням енергії і утворенню стиснутих газів. Детонація – це горіння, яка поширюється зі швидкістю більшою за швидкість звуку. Пожежа – наз. неконтрольоване горіння яке наносить матеріальні збитки. 29. Показники пожежовибухонебезпечності речовин. горючі речовини можуть знаходитись у трьох станах: газоподібний рідкий твердий При визначені пожежо- і вибухо небезпечних речовин , прийнято рахувати : гази – речовини, абсолютний тиск парів яких при темп. 50 С дорівнює або > 300кПа рідинами – речовини з температурою плавлення не більш 50 С. твердими речовинами – темп. >50 С. (плавлення) ГРУПА ГОРЮЧОСТІ – класифікаційна характеристика речовин (матеріалів) за горючістю, що визначається встановленими умовами випробувань: негорючі – рахуються речовини, які нездатні горіти в повітрі нормального складу при темп. до 900 С. важкогорючі – можуть загорятись від джерела запалення в повітрі нормального складу, але не спроможні самостійно горіти. горючі – здатні до самозаймання. Горючі речовини в свою чергу поділяються на: легкозаймисті – можуть загорятись від короткотривалого джерела запалювання з низькою енергією. Середньої горючості - можуть загорятись від довготривалого джерела запалювання з низькою енергією. важкозаймисті – загоряються від потужного джерела зап. в першу чергу легкозаймистими являються рідини: легкозаймисті – темп. спалаху не > 60 С в закритому тиглі і не >66 у відкритому. горючі - темп. спалаху >66 С (мастила, мазут) темп. сп. бензину – 36-50 С Температурою спалаху – наз. найменша темп. горючої речовини при якій над його поверхнею утвор. пари або гази які здатні спалахнути при піднесені джерела запалювання, але швидкість утворення парів тв газів не є достатньою для постійного горіння. Температурою займання – наз темп. горючої речовини при якій виділяються пати та гази з такою швидкістю що після спалаху їх від джерела запалювання, встановлюється стійке горіння. Температурою самозаймання – наз. найнижча темп. речовини, при якій відбувається різке прискорення екзотермічних реакцій, які закінчуються горінням. 30. Категорії приміщень за вибухопожежною та пожежною небезпекою. Відповідно до ОНТП 24-86 приміщення та споруди поділяються на категорії: А,Б,В,Г,Д залежно від розміщених технологічних виробництв і властивостей речовин і матеріалів, які там застосовуються або утворюються. До категорії А належать приміщення, де перебувають горючі та легкозаймисті рідини з температурою спалаху, що не перевищує 280С, а також речовини і матеріали здатні вибухати і горіти при взаємодії з водою, киснем або один з одним; при утворенні вибухонебезпечних сумішей розвивається розрахунковий надмірний тиск, що перевищує 5 кПа. До категорії Б належать приміщення, в яких є пил та волокна, легкозаймисті рідини з температурою спалаху понад 280С та горючі рідини в такій кількості, що можуть утворюватися вибухонебезпечні пилоповітряні та пароповітряні суміші, при займанні яких розвивається розрахунковий надмірний тиск, що перевищує 5 кПа. До категорії В належать приміщення, де перебувають горючі та важкогорючі рідини, тверді горючі та важкогорючі речовини та матеріали. які можуть при взаємодії з водою, киснем повітря та одне з одним горіти ( за умови, що ці приміщення не входять до категорії А чи Б). До категорії Г належать приміщення, де є негорючі речовини та матеріали в гарячому, розпеченому або розплавленому стані, а також горючі гази, рідини та тверді речовини, які спалюються або утилізуються як паливо; процес їх обробки супроводжується виділенням променевої теплоти, іскор та полум’я. До категорії Д належать приміщення, в яких є негорючі речовини та матеріали у холодному стані.
