Розділ 2. Економічна оцінка рівня використання робочого часу та його вплив на господарську діяльність 2.1. Методика дослідження та вихідна інформація для проведення дослідження В даній роботі для оцінки рівня використання робочого часу та його впливу на господарську діяльність використовується масив даних з 100 підприємств. При безповторному відборі чисельність вибірки (n) визначається за формулою: (2.1) де – допустима гранична помилка; – середнє квадратичне відхилення; t – коефіцієнт довіри при ймовірності n – чисельність одиниць вибіркової сукупності; N – чисельність генеральної сукупності. Для розрахунку чисельності вибірки за цією формулою необхідні наступні дані:
Тобто чисельність вибірки становить 20 підприємств. Відбирати ці підприємства будемо за допомогою таблиці випадкових чисел. Далі ми зводимо ці підприємства в одну таблицю, для подальших розрахунків. Таблиця 2.1 Вихідні дані для проведення дослідження № п/п Підприємство Річний обсяг виробництва продукції, тис. грн. Балансова вартість ОВФ,тис. грн. Рух ОВФ, тис. грн. Річний знос, % Витрати виробництва Втрати робочого часу використання ОВФ в результаті, % Використання ОВФ у зміну, тис. грн.
Первісна вартість Залишкова вартість Вибуло Надійшло
Всього, тис. грн З них на утримання і експлуатацію ОВФ, % Перебування в ремонті Організаційних причин Інші Першу Другу Третю
2.2. Характеристика об’єкта дослідження Для кращої характеристики вибіркової сукупності (окремих підприємств) обраховуємо певні техніко-економічні показники і обраховані дані зводимо в таблицю (табл. 2.2). В даній курсові роботі основним показником є коефіцієнт використання робочого часу, який характеризує ступінь використання робочого часу в році. Визначається як відношення числа фактично відпрацьованих робочих днів до числа робочих днів в році. Фактично відпрацьовані робочі дні будемо знаходити, віднімаючи від загальної кількості робочих днів (251 день) усі витрати робочого часу, пов’язані з перебуванням обладнання в ремонті, витрати з організаційних та інших причин. (2.2) Розраховуємо фондовіддачу ОВФ, яка визначається як відношення обсягу виробництва до середньорічної вартості основних виробничих фондів: Фв= (2.3) Визначаємо коефіцієнт придатності ОВФ , який показує, яку долю складає їх залишкова вартість від первісної вартості: (2.4) де Кпр – коефіцієнт придатності основних фондів, Бвз – залишкова (балансова) вартість основних фондів, Бвп – балансова (первісна) вартість основних фондів. Розраховуємо ефективність виробництва: (2.5) Будуємо ранжирований ряд для групування даних. Таблиця 2.2 Техніко-економічна характеристика об’єкта дослідження № п/п Коефіцієнт використання робочого часу Обсяг виробництва Фондовіддача ОВФ Коефіцієнт придатності ОВФ Ефективність виробництва
42 0,84 4800 2,18 0,77 0,88
86 0,83 3900 2,05 0,84 0,82
70 0,88 5000 2,00 0,72 0,88
80 0,85 4000 2,00 0,95 0,88
31 0,89 5500 1,96 0,79 0,93
64 0,84 3600 1,89 0,79 0,83
72 0,89 4000 1,90 0,71 0,90
34 0,82 4600 2,30 0,90 0,87
12 0,83 4100 2,05 0,75 0,88
23 0,86 4600 2,30 0,75 0,87
71 0,88 5000 1,92 0,73 0,90
25 0,86 3600 1,95 0,86 0,83
63 0,89 4000 2,00 0,75 0,90
18 0,84 4200 2,10 0,75 0,83
35 0,85 4000 2,00 0,95 0,88
28 0,87 4400 2,20 0,80 0,86
14 0,88 5200 2,08 0,72 0,85
43 0,88 5100 2,04 0,72 0,86
06 0,85 5300 1,96 0,89 0,89
27 0,83 4100 2,05 0,75 0,88
На основі відібраних одиниць сукупності (вибірки) та розрахованих коефіцієнтів спостерігається значна варіація більшості техніко-економічних показників різних підприємств. Вибрана чисельність одиниць (вибірка) піддається економічному групуванню, яке передбачає розчленування сукупності одиниць на групи за суттєвими ознаками з метою вивчення структури і структурних зрушень, закономірностей розвитку явищ. Розраховуєм кількість груп необхідних для проведення групування за формулою: n = 1 + 3,322 lg N, (2.6) де, n – кількість груп; N – чисельність одиниць (вибірки). Отже, n = 1 + 3,322 lg 20 = 5 (груп). Обчислюємо величину інтервалу для розподілу підприємств на шість груп за рівнем використання робочого часу основних виробничих фондів за формулою: , (2.7) де, xmax - максимальне значення ознаки, xmin – мінімальне значення ознаки. Тоді,
Значення техніко-економічних показників розраховуємо як середнє арифметичне цих показників для кожної групи, що входять у дані інтервали (групи). Розрахунки зводимо в таблицю (табл. 2.3). Таблиця 2.3 Групування вибіркової сукупності (підприємств) за рівнем використання робочого часу основних виробничих фондів Групи Коефіцієнт використання робочого часу Кількість підприємств % від загальної кількості підприємств Обсяг виробництва Фондовіддача ОВФ Коефіцієнт придатності ОВФ Ефективність виробництва
1 0,82-0,834 1 5 4600 2,3 0,9 0,87
2 0,834-0,848 3 15 12100,00 6,15 2,34 2,58
3 0,848-0,862 6 30 25900,00 12,13 5,1 5,19
4 0,862-0,876 2 10 8200 4,25 1,61 1,7
5 0,876-0,89 8 40 38200 16,1 5,94 7,08
Разом
20 100 89000 40,93 15,89 17,42
Висновок: Таким чином, найбільша кількість підприємств входить до п’ятої групи, де коефіцієнт використання робочого часу становить від 0,876 до 0,89. Ця група складає 8 підприємств, питома вага яких 40 %. Ефективність виробництва в цій групі в середньому найбільша, і складає 7,08 Фондовіддача та коефіцієнт придатності в цій групі відповідно складають 16,1 і 5,94. Щодо величини обсягу виробництв, то він також є найбільшим дорівнює 38200 тис.грн. Другою за кількістю підприємств є третя група (30%). Тут ефективність виробництва найвища (5,19), коефіцієнт придатності (5,1), та висока фондовіддача (12,13). Щодо першої, другої та четвертої груп, то кількість підприємств у них є найменшою (відповідно 1, 3 та 2), як і обсяг виробництва (4600, 121000 та 8200 тис.грн.). Ефективність виробництва у першій групі найменша (0,87 грн./грн..). Фондовіддача і коефіцієнт придатності є найбільшими у другій групі ( 6,15 тис.грн та 2,34). 2.3.Оцінка впливу рівня використання робочого часу основних виробничих фондів на обсяг виробництва продукції Для оцінки впливу використання робочого часу основних виробничих фондів підприємства на обсяги виробництва продукції ми спочатку будуємо порівняльну таблицю ( таблиця 2.4), в яку вносимо вихідні дані. В ній будуть порівнюватися два показника: робочий час та обсяги виробництва продукції. Коефіцієнт використання робочого часу будемо шукати за формулою (2.2). Таблиця 2.4. Вихідні дані Підприємство Коефіцієнт використання робочого часу Обсяги виробництва
42 0,84 4800
86 0,83 3900
70 0,88 5000
80 0,85 4000
31 0,89 5500
64 0,84 3600
72 0,89 4000
34 0,82 4600
12 0,83 4100
23 0,86 4600
71 0,88 5000
25 0,86 3600
63 0,89 4000
Продовження таблиці 2.4
18 0,84 4200
35 0,85 4000
28 0,87 4400
14 0,88 5200
43 0,88 5100
06 0,85 5300
27 0,83 4100
Далі будуємо ранжирований ряд за робочим часом ( таблиця 2.5). Таблиця 2.5. Ранжировання за робочим часом Підприємство Коефіцієнт використання робочого часу Обсяги виробництва
34 0,82 4600
86 0,83 3900
12 0,83 4100
27 0,83 4100
42 0,84 4800
64 0,84 3600
18 0,84 4200
80 0,85 4000
35 0,85 4000
6 0,85 5300
23 0,86 4600
25 0,86 3600
28 0,87 4400
70 0,88 5000
71 0,88 5000
14 0,88 5200
43 0,88 5100
31 0,89 5500
72 0,89 4000
63 0,89 4000
Одержаний результат дослідження є підставою для подальшого вивчення (дослідження) цієї залежності, що можна здійснити на основі побудови відповідного графіка, який дасть можливість більш глибоко вивчити цю залежність, встановити напрям цієї залежності та тісноту зв’язку між рівнем використання робочого часу та обсягом виробництва основних виробничих фондів і описати цю залежність математичним рівнянням. Рис. 2.1 Точкова діаграма залежності обсягу виробництва продукції від рівня використання робочого часу основних виробничих фондів
Із графіка стає зрозуміло, що із збільшенням робочого часу обсяги виробництва зростають. Для того, щоб визначити коефіцієнт кореляції та коефіцієнт детермінації, ми будуємо допоміжну таблицю (таблиця 2.6). Таблиця 2.6. Допоміжна таблиця для обрахунку коефіцієнта лінійної кореляції № п/п Підприємство Коефіцієнт використання робочого часу (Х) Річний обсяг виробництва продукції, тис. грн. (Y)
Рівняння регресії будемо обраховувати за прямолінійним зв’язком який описується рівнянням прямої за наступною формулою: , (2.8) де а0 і а1 визначаються за формулами: (2.9) (2.10)
ух = 9980,2*х-413 – рівняння регресії . У випадку лінійної залежності тісноту зв’язку вимірюють лінійним коефіцієнтом кореляції, який визначається за формулою: (2.11) де r – коефіцієнт лінійної кореляції; x, y – значення ознак; - середні значення по кожній ознаці.
Розрахунковий коефіцієнт кореляції є додатнім, а це означає, що між показниками існує прямий зв'язок. Коефіцієнт детермінації визначається за формулою: R = ( r )² (2.12) R = Розрахувавши коефіцієнт детермінації, можна зробити висновок, що 15% - це вплив робочого часу на обсяги виробництва, а решта 85% - це вплив інших неврахованих факторів. Наступним кроком є визначення похибки коефіцієнта лінійної кореляції та критерію значущості (за Стьюдентом). Похибка лінійного коефіцієнта кореляції визначається за залежністю: (2.13) де – похибка коефіцієнта лінійної кореляції; r – кількість пар ознак; n – 2 – ступінь свободи.
Далі визначається критерій значущості за залежністю: (2.14) tr – критерій значущості коефіцієнта лінійної кореляції.
Одержаний критерій значущості порівнюємо з теоретичним значенням цього критерію. Теоретичне значення критерію становить 2. Оскільки 1,77<2, тобто trф < trт, то це вказує на те , що вибірковий коефіцієнт кореляції не є статистично значимим і характеризує не досить тісний зв’язок між залежною і пояснюючими змінними. Отже, зв’язок несуттєвий. 2.4. Оцінка впливу рівня використання робочого часу основних виробничих фондів на фондовіддачу основних виробничих фондів Для оцінки впливу рівня використання робочого часу основних виробничих фондів підприємства на фондовіддачу ми спочатку будуємо порівняльну таблицю ( таблиця 2.7), в яку вносимо вихідні дані. В ній будуть порівнюватися два показника: робочий час та фондовіддача. Фондовіддача обчислюємо за формулою (2.3). Таблиця 2.7. Вихідні дані Підприємство Коефіцієнт використання робочого часу Фондовіддача ОВФ
42 0,84 2,18
86 0,83 2,05
70 0,88 2,00
80 0,85 2,00
31 0,89 1,96
64 0,84 1,89
72 0,89 1,90
Продовження таблиці 2.7
34 0,82 2,30
12 0,83 2,05
23 0,86 2,30
71 0,88 1,92
25 0,86 1,95
63 0,89 2,00
18 0,84 2,10
35 0,85 2,00
28 0,87 2,20
14 0,88 2,08
43 0,88 2,04
06 0,85 1,96
27 0,83 2,05
Далі будуємо ранжирований ряд за робочим часом ( таблиця 2.8). Таблиця 2.8. Ранжировання за робочим часом Підприємство Коефіцієнт використання робочого часу Фондовіддача ОВФ
34 0,82 2,30
86 0,83 2,05
12 0,83 2,05
27 0,83 2,05
42 0,84 2,18
64 0,84 1,89
18 0,84 2,10
80 0,85 2,00
35 0,85 2,00
06 0,85 1,96
23 0,86 2,30
25 0,86 1,95
28 0,87 2,20
70 0,88 2,00
71 0,88 1,92
14 0,88 2,08
43 0,88 2,04
31 0,89 1,96
72 0,89 1,90
63 0,89 2,00
Одержаний результат дослідження є підставою для подальшого вивчення (дослідження) цієї залежності, що можна здійснити на основі побудови відповідного графіка, який дасть можливість більш глибоко вивчити цю залежність, встановити напрям цієї залежності та тісноту зв’язку між тривалістю робочого часу та фондовіддачею і описати цю залежність математичним рівнянням.
Рис. 2.2 Точкова діаграма залежності рівня фондовіддачі від рівня використання робочого часу основних виробничих фондів. Із графіка стає зрозуміло, що із збільшенням робочого часу фондовіддача також зростає. Для того, щоб визначити коефіцієнт кореляції та коефіцієнт детермінації, ми будуємо допоміжну таблицю (таблиця 2.9). Таблиця 2.9. Допоміжна таблиця для обрахунку коефіцієнта лінійної кореляції № п/п Підприємство Коефіцієнт використання робочого часу (Х) Фондовіддача ОВФ (Y)
Розрахунковий коефіцієнт кореляції є від’ємним , а це означає, що між показниками існує обернений зв'язок. Коефіцієнт детермінації: R = Розрахувавши коефіцієнт детермінації, можна зробити висновок, що 13,4% - це вплив робочого часу на фондовіддачу, а решта 86,6% - це вплив інших неврахованих факторів. Похибка лінійного коефіцієнта кореляції:
Одержаний критерій значущості порівнюємо з теоретичним значенням цього критерію. Теоретичне значення критерію становить 2. Оскільки 1,66<2 тобто trф < trт, то це вказує на те , що зв’язок несуттєвий. 2.5. Оцінка впливу рівня використання робочого часу основних виробничих фондів підприємства на їх придатність Для оцінки впливу рівня використання робочого часу основних виробничих фондів підприємства на їх придатність ми спочатку будуємо порівняльну таблицю ( таблиця 2.10). В ній будуть порівнюватися два показника: робочий час та придатність основних виробничих фондів. Коефіцієнт придатності визначаємо за формулою (2.4). Таблиця 2.10. Вихідні дані Підприємство Коефіцієнт використання робочого часу Коефіцієнт придатності ОВФ
42 0,84 0,77
86 0,83 0,84
70 0,88 0,72
80 0,85 0,95
31 0,89 0,79
64 0,84 0,79
72 0,89 0,71
34 0,82 0,90
12 0,83 0,75
23 0,86 0,75
71 0,88 0,73
25 0,86 0,86
63 0,89 0,75
18 0,84 0,75
35 0,85 0,95
28 0,87 0,80
14 0,88 0,72
43 0,88 0,72
06 0,85 0,89
27 0,83 0,75
Далі будуємо ранжирований ряд за робочим часом ( таблиця 2.11). Таблиця 2.11. Ранжировання за робочим часом Підприємство Коефіцієнт використання робочого часу Коефіцієнт придатності ОВФ
34 0,82 0,90
86 0,83 0,84
12 0,83 0,75
27 0,83 0,75
42 0,84 0,77
64 0,84 0,79
18 0,84 0,75
80 0,85 0,95
35 0,85 0,95
06 0,85 0,89
23 0,86 0,75
25 0,86 0,86
28 0,87 0,80
70 0,88 0,72
71 0,88 0,73
14 0,88 0,72
43 0,88 0,72
31 0,89 0,79
72 0,89 0,71
63 0,89 0,75
Одержаний результат дослідження є підставою для подальшого вивчення (дослідження) цієї залежності, що можна здійснити на основі побудови відповідного графіка, який дасть можливість більш глибоко вивчити цю залежність, встановити напрям цієї залежності та тісноту зв’язку між тривалістю робочого часу та придатністю ОВФ і описати цю залежність математичним рівнянням.
Рис. 2.3 Точкова діаграма залежності рівня придатності від рівня використання робочого часу основних виробничих фондів. Із графіка стає зрозуміло, що із збільшенням робочого часу придатність зменшується. Для того, щоб визначити коефіцієнт кореляції та коефіцієнт детермінації, ми будуємо допоміжну таблицю (таблиця 2.12). Таблиця 2.12. Допоміжна таблиця для обрахунку коефіцієнта лінійної кореляції № п/п Підприємство Коефіцієнт використання робочого часу (Х) Коефіцієнт придатності ОВФ (Y)
Розрахунковий коефіцієнт кореляції є від’ємним, а це означає, що між показниками існує обернений зв'язок. Коефіцієнт детермінації: R = Розрахувавши коефіцієнт детермінації, можна зробити висновок, що 20,17% - це вплив робочого часу на стан основних вирониих фондів виробництва, а решта 79,83% - це вплив інших неврахованих факторів. Похибка лінійного коефіцієнта кореляції:
Одержаний критерій значущості порівнюємо з теоретичним значенням цього критерію. Теоретичне значення критерію становить 2. Оскільки 2,14>2 тобто trф > trт, то це вказує на те , що зв’язок є суттєвим при певному рівні значущості. 2.6 Оцінка впливу рівня використання робочого часу на ефективність виробництва Для оцінки впливу рівня використання робочого часу на ефективність виробництва ми спочатку будуємо порівняльну таблицю ( таблиця 2.13), в яку вносимо вихідні дані. В ній будуть порівнюватися два показника: робочий час та витрати на 1 гривню. Витрати на 1 гривню обчислюємо за формулою (2.5). Таблиця 2.13. Вихідні дані Підприємство Коефіцієнт використання робочого часу Ефективність виробництва
42 0,84 0,88
86 0,83 0,82
70 0,88 0,88
80 0,85 0,88
31 0,89 0,93
64 0,84 0,83
72 0,89 0,90
34 0,82 0,87
12 0,83 0,88
23 0,86 0,87
71 0,88 0,90
25 0,86 0,83
63 0,89 0,90
18 0,84 0,83
35 0,85 0,88
28 0,87 0,86
14 0,88 0,85
43 0,88 0,86
06 0,85 0,89
27 0,83 0,88
Далі будуємо ранжирований ряд за робочим часом ( таблиця 2.14). Таблиця 2.14. Ранжировання за робочим часом Підприємство Коефіцієнт використання робочого часу Ефективність виробництва
34 0,82 0,87
86 0,83 0,82
12 0,83 0,88
27 0,83 0,88
42 0,84 0,88
Продовження таблиці 2.14
64 0,84 0,83
18 0,84 0,83
80 0,85 0,88
35 0,85 0,88
06 0,85 0,89
23 0,86 0,87
25 0,86 0,83
28 0,87 0,86
70 0,88 0,88
71 0,88 0,90
14 0,88 0,85
43 0,88 0,86
31 0,89 0,93
72 0,89 0,90
63 0,89 0,90
Одержаний результат дослідження є підставою для подальшого вивчення (дослідження) цієї залежності, що можна здійснити на основі побудови відповідного графіка, який дасть можливість більш глибоко вивчити цю залежність, встановити напрям цієї залежності та тісноту зв’язку між тривалістю робочого часу та ефективністю виробництва і описати цю залежність математичним рівнянням.
Рис. 2.4 Точкова діаграма залежності ефективності виробництва від рівня використання робочого часу основних виробничих фондів. Із графіка стає зрозуміло, що із збільшенням робочого часу ефективність виробництва зростає. Для того, щоб визначити коефіцієнт кореляції та коефіцієнт детермінації, ми будуємо допоміжну таблицю (таблиця 2.15). Таблиця 2.15. Допоміжна таблиця для обрахунку коефіцієнта лінійної кореляції № п/п Підприємство Коефіцієнт використання робочого часу (Х) Ефективність виробництва (Y)
ух = 0,5573*x-0,3928 – рівняння регресії . Лінійний коефіцієнт кореляції:
Розрахунковий коефіцієнт кореляції є додатнім, а це означає, що між показниками існує прямий зв'язок. Коефіцієнт детермінації: R = Розрахувавши коефіцієнт детермінації, можна зробити висновок, що 20,71% - це вплив робочого часу на ефективність виробництва , а решта 79,29%- це вплив інших неврахованих факторів. Похибка лінійного коефіцієнта кореляції:
Одержаний критерій значущості порівнюємо з теоретичним значенням цього критерію. Теоретичне значення критерію становить 2. Оскільки 0,99<2 тобто trф < trт, то це вказує на те , що зв’язок є несуттєвим при певному рівні значущості. Розділ 3. Обгрунтування пропозицій щодо підвищення рівня ефективності використання робочого часу та їх вплив на господарську діяльність Величина робочого часу використання ОВФ підприємства залежить від їх технічного стану на протязі року, забезпеченості підприємства матеріально- технічними та трудовими ресурсами, організації виробництва, від попиту на продукцію тощо. Ефективність використання ОВФами робочого часу характеризує коефіцієнт використання річного робочого часу. Щоб підвищити його рівень і, відповідно, зробити можливим підвищення ефективності використання ОВФ, необхідно в першу чергу здійснити комплекс заходів, спрямованих на підвищення їх технічного стану, особливо активної частини (технічне обслуговування, ремонт, тощо) та поліпшити забезпеченість підприємства матеріально-технічними та трудовими ресурсами за умови, що буде у відповідній кількості реалізовуватись продукція нашого підприємства. Такі заходи дозволять збільшити терміни роботи та використання ОВФів (в межах 5%-30%), а це, відповідно, обов’язково вплине на рівень ефективності виробництва. Для підвищення ефективності використання річного робочого часу на підприємствах пропонується проведення наступних заходів: - покращення сервісно-технічного обслуговування основних фондів, що передбачає покращення роботи сервісно-технічних і ремонтних бригад підприємства; - забеспеченість ремонтних бригад необхідною кількістю запасних частин і ремонтним інструментом та відповідним обладнанням. Потрібно розширювати зв’язки з підприємствами-постачальниками основних фондів з метою своєчасного поновлення ремонтного фонду. Це, в свою чергу, передбачає покращення роботи постачальницько-збутового відділу підприємства, що знайде своє відображення у матеріальному стимулюванні працівників за покращення використання ОВФів в часі. Зросте і зацікавленість робітників у цьому, а отже і збільшиться час використання ОВФів. На основі запроектованих заходів, припустимо, загальна величина робочого часу зросла на 5%. Візьмемо середнє підприємство для проведення розрахунків (підприємство №42). Визначимо загальну величину збільшення робочого часу використання ОВФ у плановому році: Рч = Рчб х Дрч (3.1) де Рч – приріст робочого часу використання ОВФ, (днів), Рчб – фактичний робочий час, використання ОВФ у базовому році (днів), Дрч – величина збільшення річного робочого часу використання ОВФ у плановому році (відсотків від величини базового року). Рч = 210,84 × 0,05 = 11 (днів); Визначаємо коефіцієнт використання робочого часу у плановому році: Крч = ( Рчб + Рч ) / Рчпл (3.2) де Рчпл – плановий (можливий) робочий час використання ОВФ; Крч = ( 210,84+ 11 ) / 251 = 0,9 Визначаємо збільшення числа змін використання ОВФ підприємства у плановому році за рахунок збільшення робочого часу: Змпл = Кзм ×Рч (3.3) де Змпл – приріст числа змін використання ОВФ (змін), Кзм – коефіцієнт змінності використання ОВФ у базовому році. Змпл = 2×11= 22 (зміни) Визначаємо загальне число змін використання ОВФ при базовому рівні змінності їх використання: Змпл = Рчб × Кзм + Змпл (3.4) де Змпл – величина змін використання ОВФ у плановому році; Змпл = 210,84×2 + 22 = 444 Тепер визначимо приріст обсягу виробництва продукції підприємства за рахунок річного робочого часу використання ОВФ: Орчпл = ( Об / Змб ) × Змпл (3.5) де Орчпл – приріст обсягу виробництва продукції за рахунок збільшення річного робочого часу використання ОВФ, Об – величина обсягу виробництва продукції у базовому році, Змб – число змін використання ОВФ у базовому році. Орчпл = ( 4800 / (210,84× 2)) ×22 = 250,4 (тис. грн) Також визначаємо додаткові витрати підприємства, пов’язані із підвищенням ефективності використання річного робочого часу , виходячи із нормативу додаткових витрат на 1 тисячу гривень активної частини ОВФ – 0,1 грн. у додаткову зміну: Дрч = Бвак х×Сзм × Змпл (3.6) де Дрч – додаткові витрати , пов’язані із збільшенням річного робочого часу використання ОВФ, Бвак – балансова (первісна) вартість активної частини ОВФ; Сзм – додаткові витрати, в гривнях на 1 тисячу гривень балансової вартості активної частини ОВФ у додаткову зміну. Дрч = 2200× 0,05 × 22 = 2420 (грн.) Визначаємо зниження собівартості продукції, яке відбувається за рахунок зменшення долі річних амортизаційних відрахувань у собівартості (вартості) продукції. Розрахунок ведеться на 1 грн. обсягу продукції. Доля цих витрат визначається за формулою: Д а/ві = (Бві × А) / Оі (3.7) де Да/Ві – доля амортизаційних відрахувань в одиниці обсягу продукції і-го року, Бві – балансова вартість ОВФ в і-му році, А - норма річних амортизаційних відрахувань, Оі – обсяг виробництва продукції в і-му році. Отже, доля річних амортизаційних відрахувань в одиниці обсягу продукції становитиме у базовому році: Да/Вб = (2200 × 0,09) / 4800 = 0,0413 (грн./грн.) У плановому році: Да/Впл = (2190 ×0,09) / (4800 + 250,4) = 0,039 (грн./грн.) Балансова вартість у плановому році дорівнює 2190 (2200-230+220). Економія витрат виробництва за рахунок зменшення долі амортизаційних відрахувань буде становити: А/Впл = (Да/Вб – Да/Впл) × Опл (3.8) де А/Впл – економія річних амортизаційних відрахувань з розрахунку на річний обсяг виробництва продукції, Опл – річний обсяг виробництва продукції у плановому році. А/Впл = (0,0413 – 0,039) × 5050,4 = 11,61 (тис. грн.) Економія собівартості продукції підприємства у плановому році рівна: Срч = А/Впл – Дрч (3.9) де Срч – зниження собівартості продукції за рахунок збільшення робочого часу використання ОВФ. Срч = 11610 – 2420 = 9190 (грн.)
Висновки Головною ознакою підвищення рівня ефективного використання ОВФ того чи іншого підприємства є зростання обсягу виробництва продукції. Кількість же виробленої продукції за наявного розміру виробничого апарату залежить від фонду часу продуктивної роботи машин та устаткування протягом доби, місяця або року, тобто від їхнього екстенсивного завантаження, і від ступеня використання знарядь праці за одиницю часу (інтенсивного навантаження). Отже, усю сукупність технічних, організаційних та економічних заходів щодо ліпшого використання ОВФ підприємства можна умовно побілити на дві групи: 1) збільшення екстенсивного завантаження; 2) підвищення інтенсивного навантаження. Але, якщо екстенсивне завантаження машин та устаткування обмежується тільки календарним фондом часу, то можливості підвищення інтенсивного навантаження устаткування, його продуктивності практично не є такими обмеженими. Також, здійснення заходів екстенсивного напрямку, як правило, не потребує капітальних витрат, а підвищення рівня інтенсивного використання виробничого апарату зв'язане зі значними інвестиціями. Вирішальне значення для підвищення рівня інтенсивного використання ОВФ має своєчасна заміна та модернізація фізично спрацьованого й технічно застарілого устаткування. На підприємствах треба щорічно замінювати 4-6% і модернізувати 6-8% діючого парку машин, устаткування та інших видій знарядь праці. За умов ринкової економіки процес господарювання в цілому має передбачати достатні економічні стимули для забезпечення ефективного використання ОВФ, усього майна підприємств. Дійова система таких колективних та індивідуальних економічних стимулів на підприємствах різних галузей народного господарства України поки що перебуває тільки на стадії становлення й розвитку. Список використаної літератури Ареф’єва О.В., Санаєв В.Г. Економіка підприємства: Навч. посібник.- К.: видавництво Європ. університету, 2003.- 237с. Бойчик І.М. і ін. Економіка підприємств.-Львів., 1998. Бондар Н.М. Економіка підприємства: Навч. посібник. -К.: Видавництво А.С.К., 2004.- 400с. Гордійчук А.С., Стахів О.А. Економіка підприємства. – Навчальний посібник. – Рівне. – 2000. – 246с. Економіка пдприємства / За ред. С.Ф. Покропивного. - К.: КНЕУ, 2000. - 528с. Економіка підприємства. Навч. посібник за ред. А.В. Шегда. Київ. - «Знання» - 2005. – 432с. Економіка підприємства. Підручник за ред. Й.М. Петровича. Львів. – «Новий Світ» - 2004. - 678с. Економіка підприємства. Підручник за ред. Л.Г. Мельник. Суми. – «Університетська книга» - 2004. Економіка підприємств / Під ред. В.П.Вихруща, П.С.Харіва.-Тернопіль.1999. Економіка підприємства. Структурно-логічний навчальний посібника ред.. С.Ф. Покропивного. Київ. – 2001. 458с. Економічний аналіз: Навч. посібник / М.А.Болюх, В.З.Бурчевський, М.І.Горбатюк та ін.; За ред. акад. НАНУ, проф. М.Г.Чумаченка. – Вид. 2-ге, перероб. і доп. – К.: КНЕУ, 2003 Ковальчук І.В. Економіка підприємства : навч. посіб. / І.В. Ковальчук. – К. : Знання, 2008. – 680 с. Круш П.В. Капітал та основні засоби підприємства : навч. посіб. для вузів / П.В. Круш, В.І. Подвігіна, О.В. Клименко. – К. : Центр навч. літ., 2005. – 166 с. Мазаракі А.А. та інші. Економіка торгівельного підприємства. Підручник для вузів.-К.: «Хрещатик», -1999.- 800с. Манів З.О., Луцький І.М. Економіка підприємства: Навч. посібник.- К.: Знання, 2006.-580с. Мацибора В.І. Економіка підприємства : навч. посіб. для вузів / В.І. Мацибора, В.К. Збарський, Т.В. Мацибора. – К. : Каравела, 2008. – 312 с. Семернікова І.О., Мєшкова-Кравченко Н.В. Економіка підприємства: Навч. посібник.- Херсон, ОЛДІ-плюс, 2003.- 312с. Статистика. Підручник за ред. С.С. Герасименка. Київ. - 2000. - 468с. Т.О. Примак. “Економіка підприємства”, навчальний посібник. – Київ, “Вікар”, 2001р. Федорова В.А. Економіка підприємства та міжнародних компаній : навч. посіб. для вузів / О.А. Соловйова. – К. : Центр учб. літ., 2008. – 416 с. Фінанси підприємств / За ред. А.Д. Поддерьогіна. - К.: КНЕУ, 1999.