Вивчення еволюції думок щодо розуміння терміну «потенціал» приводити» до висновку, що його виникнення в економічних дослідженнях попередньо було пов'язано з розробкою проблем комплексної оцінки рівня розвитку виробничих сил та належить до періоду двадцятих років минулого століття.
Термін "потенціал" у своєму етимологічному значенні походить від латинського слова "роtentia" і означає "приховані можливості", які в виробничій практиці завдяки праці можуть перейти в реальну дійсність.
У вітчизняній економічній літературі термін „потенціал" у широкому розумінні визначається як можливості, наявні сили, запаси, засоби, які можуть бути використані, або рівень потужності у будь-якому відношенні, сукупність засобів, необхідних для чого-небудь. Короткий словник іноземних слів також під цим терміном розуміє "ступінь потужності (приховані можливості) у якому-небудь відношенні
Таким чином, терміни "потенціал", "потенціальний" означають наявність у кого-небудь (будь-то окремо взята людина, первинний робочий колектив, суспільство в цілому) прихованих можливостей, що ще не проявилися або хисту до діяльності у відповідних сферах.
У працях В.Вейца та К.Г.Воблого знайшли обґрунтування ідеї щодо потенціалу виробничих сил як потенційної можливості країни виробляти матеріальні блага для задоволення потреб населення. Пізніше С.Г.Струмілін ввів поняття "економічний потенціал", під яким розумів сукупну виробничу силу праці всіх працездатних членів суспільства. В.С.Немчінов досліджував "потенціал розширеного виробництва", який характеризує ресурсні можливості національної економіки у здійсненні економічного росту.
У теперішній час в розвитку уявлень про потенціал можливо виділити три напрямки. Представники першого (Д.Черніков, СБєлова, Е.Фігурнов та інші) стверджують, що потенціал - це сукупність необхідних для функціонування або розвитку системи різних видів ресурсів.
Визначаючи категорію, що досліджується, необхідно взяти до уваги положеиня академіка ЛЛ.Абалкіна про те, що поняття "потенціал" і " ресурси" не слід протиставляти. Потенціал (економічний, підприємницький, виробничий) представляє собою "узагальнену, збірну характеристику ресурсів", прив'язану до місця та часу. У літературі трактування поняття "Потенціал" як певної сукупності ресурсів, головним чином економічних, без- посередньо пов'язані з функціонуванням виробництва та прискоренням науКОВО-ТЄХНІЧНОГО прогресу, знаходить все більше однодумців. Так, Наприклад, В.Н.Архангельский під потенціалом розуміє засоби, запаси. Джерела, які є в наявності і можуть бути мобілізовані для досягнення певної мети або рішення певної задачі, тобто як сукупність визначених накопичених ресурсів. До складових частин потенціалу в цьому розумінні відносяться ВІДПОВІДНІ трудові, матеріальні, фінансові і інформаційні ресурси, які Притягуються в сферу удосконалення виробництва. Сюди ж включається і сукупність ресурсів, яка забезпечує надійний рівень організації виробництва та управління. "Ресурсне" розуміння потенціалу має важливе значення для планування та управління виробничою діяльністю, але не вичерпує усіх його характеристик.
Друга група авторів представляє потенціал як систему матеріальних та трудових факторів (умов, складових), які забезпечують досягнення мети Виробництва. Основою для такого підходу є вислови К.Маркса про те, що засоби праці, предмети праці та робоча сила як фактори виробництва та елементи утворення нового продукту виступають як можливості, чим Підкреслюється їх потенційний характер. Для перетворення цієї можливості в Дійсність, "вони повинні з'єднатися". Це положення принципово важливе для аналізу і розробки методів вимірювання потенціалу, тому що екстенсивний Динамізм розвитку виробництва в деяких випадках зменшив увагу дослідників до питань покрашення використання вже накопичених ресурсів. М.А.Іванов, Ю.Г.Одегов, К.Л.Андреєв та інші стверджують, що дослідження ефективності розвитку економіки повинні базуватися не на досягнутому рівні використання ресурсів, а виходити з потенційних можливостей виробництва.
Вчені третього напрямку розглядають потенціал як здатність комплексу ресурсів системи вирішувати намічені перед нею задачі. Потенціал, на їх думку - це є цілісне уявлення єдності структури і функції об'єкту, прояв їх взаємозв'язку, вираз сукупної можливості колективу для виконання певних задач. На цій основі робиться висновок про сукупні можливості колективу чим вдаліше склалася структура об'єкту, чим в більшій відповідності знаходяться його структурні та функціональні елементи, тим вище його потенціал і ефективність.
Отже, з точки зору методології немає єдиного підходу до визначення поняття „потенціал " що створює певні труднощі.
У табл.1. показано еволюцію трактування науковцями терміну „потенціал" в економіці з посиланням на авторів та час дослідження.
Еволюція
трактування терміну „потенціал" в економіці

Автор
Рік
Визначення

ВоблийК.Г.
1924
Потенціал виробничих сил — потенційна можливість країни виробляти матеріальні блага для задоволення потреб населення

Вейц В.
1927
Потенційні виробничі сили - не тільки матеріальні елементи, а також ті чи інші матеріальні умови, за яких здійснюється виробничий процес

Струмилін С.Г.
1954
Економічний потенціал - сукупна виробнича сила праці всіх працездатних членів суспільства

Нємчинов В.С.
1967
Потенціал розширеного виробництва - ресурсні можливості національної економіки для здійснення економічного зростання

Анчишкін О.І.
1973
Виробничий потенціал - сукупність ресурсів, які в процесі виробництва набирають форми факторів виробництва

Абалкін Л.І.
1981
Потенціал - це узагальнена збірна характеристика ресурсів, прив'язана до місця й часу

Архангельський В.М.
1983
Потенціал - засоби, запаси, джерела, які є в наявності і можуть бути мобілізовані для досягнення певної мети або розв'язання певної задачі.

Рєпіна І.М.
1998
Підприємницький потенціал - сукупність ресурсів (трудових, матеріальних, фінансових, технічних, ! інноваційних і т.п.), навичок і можливостей керівників, спеціалістів та інших категорій | персоналу щодо виробництва товарів, здійснення | послуг (робіт), отримання максимального доходу і (прибутку) і забезпечення сталого функціонування та розвитку підприємства

Олексюк О.І.
2001
Потенціал підприємства - максимально можлива сукупність активних і пасивних, явних і прихованих альтернатив (можливостей) якісного розвитку соціально-економічної системи підприємства у певному середовищі господарювання (ситуаційно-ринкова складова) з урахуванням ресурсних, структурно-функціональних, часових, , ;оціокультурних та інших обмежень.


Викладене свідчить, що домінує однобічний тдхід щодо економічного трактування суті потенціалу - або як сукупності ресурсів, або як можливості господарської системи до випуску продукції, або як можливості виробничих сил до досягнення певного ефекту. Зацікавленість у цьому розумінні викликає виконана Н.Т.Ігнатенко та В.П.Руденко класифікація ознак поняття "потенціал", які зустрічаються у вітчизняній науковій літературі: у 42 % випадківзмістове значення терміну "потенціал" асоціюється з сукупністю ИрИрОДних умов і ресурсів, можливостей, запасів, засобів, цінностей; в 18 % -І Потужністю виробництва (галузей народного господарства), фондів, рмурсін країни, регіону; в 16 % - з ресурсною, економічною, природною, регіональною можливістю; в 8 % - з можливістю виробничих сил досягти певного ефекту.
Визначення поняття потенціалу має не тільки важливе наукове але й практичне значення, оскільки уявлення про його зміст визначає підхід до про оцінки, вимірювання і управління.
Перехід до нового ринкового механізму господарювання значно підвищив актуальність дослідження ринкових ознак потенціалу, які найбільш повно виражає, на нашу думку, поняття «потенціал підприємства». Складність і Шрозроблсність методологічних питань породжує безліч точок зору на його ршїуміння.
У даному посібнику ми розглядаємо потенціал підприємства як їукуимість ресурсів (трудових, матеріальних, технічних, фінансових, Інноваційних і т.п.), навиків та можливостей керівників, спеціалістів та інших МТЗГОрій персоналу, щодо виробництва товарів, здійснення послуг (робіт), ІТриминня максимального доходу (прибутку) і забезпечення функціонування Щ розвитку підприємства. Потенціал підприємства - це складна, динамічна, ПОЛІОТруктурна система. Ця агломерація має свої закономірності розвитку, РІД вміння використання яких у вирішальному ступені залежить ефективність економіки, темпи та якості її росту.
Потенціал підприємства характеризується типовими для будь-якої ріинюмічної системи властивостями. Перша з них — цілісність. Вона азначає, що всі елементи потенціалу служать загальній меті, що стоїть перед системою. Цілісність потенціалу забезпечується реалізацією в процесі керунання його формуванням і використанням наступних пршципів: ЩІЛЬНОСТІ і єдності цільової функції для економічного потенціалу і для Кожного його елемента; спільності критерію ефективності функціонування і розвитку елементів економічного потенціалу і самого потенціалу в цілому.
Другою рисою економічного потенціалу підприємства є складність. Вона вияаляеться у наявності різноманіття його компонентів і зв'язків між ними, що визначають внутрішню будову й організацію потенціалу підприємства як єдине ціле.
Наприклад, потенціал промислового підприємства містить у собі основні виробничі фонди, що серед інших елементів містять робочі машини й устаткування, що поєднують, у свою чергу, основне технологічне устаткування. Таким чином, економічний потенціал підприємства являє собою сукупність великої кількості первинних часток.
Іншою ознакою складності є те, що зміни, які виникають у якому-небудь одному елементі економічного потенціалу, викликають зміни в інших його елементах. Ще одна ознака складності — наявність у системі зворотних матеріально-речовинних і інформаційних зв'язків між елементами потенціалу.
.У якості третьої характерної риси економічного потенціалу слід зазначити взаємозамінність, альтернативність його елементів. Так, збільшення маси основних фондів при одночасному підвищенні рівня їхньої автоматизації значно зменшує потребу у такому елементі економічного потенціалу, як робоча сила. Використання більш прогресивних технологічних процесів і принципів організації виробництва зменшує потребу в інших елементах економічного потенціалу.
Взаємозамінність елементів економічного потенціалу не слід розуміти чисто механічно, хоча в її основі і лежать технічні і технологічні особливості виробництва (наприклад, заміщення живої праці машиною). Взаємозамінність — проблема більшою мірою економічна. Тому в якості однієї з форм взаємозамінності елементів потенціалу варто розглядати заощадження виробничих ресурсів у результаті застосування нового обладнання, технології, енергії, інформаційних ресурсів і методів організації управління і виробництва. У зв'язку з цим виникає задача забезпечення ефективних умов взаємозамінності між елементами потенціалу. Однак при цьому повинне враховуватися та обставина, що ступінь альтернативності елементів потенціалу не залишається постійною, вона змінюється в залежності від економічної ситуації, рівня розвитку економічного потенціалу, а також від особливостей господарської системи: масштабності, характеру діяльності і ступеня її замкнутості.
Найбільш характерними особливостями взаємозамінності елементів економічного потенціалу є регламентованість і періодичність. Перша особливість виявляється в тому, що елементи можуть теоретично необмежено заміняти один одного доти, поки один з них не звернеться в нуль.
Друга властивість взаємозамінності елементів — її періодичність, що означає, що взаємозамінність не є безупинною ні по своїх кількісних характеристиках, ні в часі. Це насамперед визначається наявністю такої характеристики у елементів потенціалу, як термін морального старіння, усередині якого обмінні процеси не ефективні. Поряд з цим усяка заміна одних елементів на інші вимагає фінансових засобів; для їхнього нагромадження потрібно час. Остання умова деякою мірою зм'якшується розмірами і рівнем ефективності використання економічного потенціалу — чим вони вище, тим коротше обмінний цикл. Однак повному усуненню дискретності взаємозамінності перешкоджають тимчасові характеристики елементів.
Взаємозамінність елементів потенціалу володіє ще однією особливістю — здатністю досягати збалансованої рівноваги елементів. Це, з одного боку, означає, що якщо частка одного з елементів зростає за рахунок зниження частки іншого елемента, тому що перший ефективніший, то настане такий
момент, коли більш ефективний елемент буде втягуватись в господарський .оборот у таких масштабах, що вже зроблять неефективним подальше поглиблення даного напрямку взаємозамінності. Наступить момент, коли Обидва використовуваних елементи будуть однаково ефективними чи неефективними для економічного потенціалу — досягається їхня рівновага. З Іншого боку, розглянута особливість свідчить про те, що кількісні характеристики взаємозамінності елементів залежать від пропорцій, що Існують між ними. Чим більший розвиток одержав процес заміни одних елементів іншими, тим сутужніше поглибити даний процес. В міру розвитку Процесу взаємозамінності для заміни кожної одиниці «замінного» елемента Потрібно усе більше одиниць елемента, що заміщає.
Четвертою характеристикою економічного потенціалу підприємства є взаємозв'язок і взаємодія його елементів. Вона являє собою загальний .економічний закон відповідності між основними елементами продуктивних сил суспільства. Іншими словами, між речовинними, особистими і нематеріальними факторами виробництва існує об'єктивно обумовлений Кількісний і якісний взаємозв'язок, виражена мірою їхньої відповідності, співвідношення.
Взаємодія між елементами потенціалу в процесі виробництва продукції досягається встановленням зв'язків між ними, що забезпечують їх спільне Догоджене функціонування, у результаті яких утворяться нові якості, не властивим об'єктам взаємодії. Тому елементи економічного потенціалу підприємства здатні взаємо доповняти один одного, тобто їхній вплив
інтегральний.
П'ятою характерною ознакою економічного потенціалу можна назвати його здатність до сприйняття інновацій в якості елементів новітніх досягнень науково-технічного прогресу. Особливість розвитку економічного потенціалу як системи полягає в тому, що сила, потужність його елементів, гнучкість внутрішньої структури останніх, а також форми взаємозв'язків між ними певним чином позначаються на віддачі економічного потенціалу, на його пристосованості до розвитку шляхом безпосереднього і систематичного використання нових наукових ідей.