5. ЛОКАЛЬНІ МЕРЕЖІ
Локальна мережа передавання даних (LAN)- це мережа з’єднаних між собою з допомогою спеціального технічного і програмне забезпечення комп’ютерів, розташованих на невеликій території. Метою створення LAN є доступ до розміщених на інших комп’ютерах мережі розподілених ресурсів: інформаційних, програмних та технічних.
LAN будується за певними мережевими технологіями – наборами стандартних протоколів (правил) і використовують конкретні програмні і апаратні засоби, які реалізують ці протоколи. Важливим показником мережі є її топологія – конфігурація зв’язків між абонентами і комутаційними вузлами мережі.
Основними компонентами локальної мережі є комп’ютери, мережеві адаптери та фізичне середовище, яке з’єднує комп’ютери між собою. В локальних мережах використовуються комп’ютери двох типів:
1. Рядовий комп’ютер (клієнт) – це робоча станція, яка через мережу отримує доступ до розподілених ресурсів і призначена для розв’язування прикладних задач користувача.
2. Центральний комп’ютер (сервер) – це потужний комп’ютер , який містить розподілені ресурси, доступні до інших комп’ютерів (клієнтів).
Комп’ютери під’єднуються до мережі за допомогою спеціальних апаратних засобів, які називаються мережевими адаптерами (мережевими картами). Мережеві адаптери разом із спеціальними програмами – драйверами перетворюють повідомлення комп’ютерів у послідовність електричних сигналів, які поступають у фізичне середовище (кабелі), що з’єднують комп’ютери між собою.
Фізичне середовище призначене для передачі електричних сигналів між комп’ютерами, розміщеними на певній віддалі один від одного. Для зв’язку комп’ютерів між собою в локальних мережах найчастіше використовують кабелі на основі скручених пар, волоконно-оптичні та коаксиальні кабелі.
В залежності від того, який тип комп’ютерів містить мережа, розрізняють два типи локальних мереж:
1. Однорангові мережі (мережа типу “клієнт-клієнт”);
2. Мережі з центральним комп’ютером (мережа типу “клієнт - сервер”).
5.1. Однорангові локальні мережі
Структура мережі типу “клієнт - клієнт” приведена на рис. 5.1.
EMBED Visio.Drawing.6 EMBED Visio.Drawing.6 МА МА МА РС РС РС НМД СП ДП Рис. 5.1. . Структура однорангової мережі Фізичне середовище
Як видно з приведеного рисунка, однорангова мережа містить під’єднані до фізичного середовища з допомогою мережевих адаптерів (МА) робочі станції (РС), на яких розміщені розподілені ресурси мережі. В такій мережі кожний комп’ютер виконує функції як клієнта, так і сервера. Тобто, він може виконувати задачі користувача і надавати іншим комп’ютерам ті ресурси, які він містить.
На приведеному рисунку показані під’єднані до робочих станцій накопичувач на магнітному диску (НМД), скануючий пристрій (СП) і друкуючий пристрій (ДП).
Однорангові локальні мережі мають наступні переваги:
Відрізняються простою структурою.
Прості в розгортанні та налаштовуванні.
Недорогі в експлуатації.
Стійкі до відмов.
До недоліків мереж такого типу можна віднести:
Невисока безпека даних.
Складна архівація інформації, яка знаходиться на багатьох комп’ютерах.
Ускладнений пошук потрібної інформації.
Складне адміністрування мережі.
Ускладнене нарощування мережі.
Проте цей тип мережі знайшов широке розповсюдження і може бути досить ефективним при невеликому числі комп’ютерів (до 10 робочих станцій).
5.2. Локальні мережі з центральним комп’ютером
Структура мережі типу “клієнт-сервер” приведена на рис. 5.2.
EMBED Visio.Drawing.6 EMBED Visio.Drawing.6 Фізичне середовище МА Рис. 5.2. Структура локальної мережі з центральним комп’тером
Як видно з приведеного рисунка, цей тип мережі містить робочі станції (клієнти) і центральний комп’ютер (сервер), на якому розміщені розподілені ресурси мережі. Центральний комп’ютер має, як правило, високу швидкодію та великі об’єми оперативної та дискової пам’яті. В такій мережі робочі станції виконують задачі користувача, а розподілені ресурси їм надає сервер. В мережі з центральним ком’ютером може бути один, або декілька серверів. Наприклад, файл-сервер, на якому розміщені інформаційні ресурси, сервер додатків з прикладними програмами, сервер друку, який приймає запити на друк, ставить їх у чергу та забезпечує друкування необхідних матеріалів.
Локальні мережі з центральним комп’ютером у порівнянні з одноранговими мають такі переваги:
Надійніший захист інформації.
Полегшений пошук потрібних ресурсів.
Зручніша архівація інформаційних ресурсів.
Вища продуктивність мережі.
Простіше адміністрівання мережі.
Простіше нарощування мережі.
До недоліків мереж такого типу можна віднести:
Дорожча експлуатація .
Простої робочих станцій при виході з ладу сервера.
Цей тип мережі знаходить все ширше застосування при побудові корпоративних мереж і є досить ефективним при великому числі комп’ютерів (більше десяти робочих станцій).
5.3. Топології локальних мереж
Топологією мережі називається конфігурація графа, вершинами якого є комп’ютери, а ребрами – фізичні зв’язки між ними. Розрізняють фізичну і логічну топологію (фізичні і логічні зв’язки). Фізична топологія – це конфігурація електричних зв’язків, утворених окремими сегментами фізичного середовища. Логічна топологія - це конфігурація інформаційних потоків в мережі. Найбільшого поширення в локальних мережах здобули топології типу загальна шина, кільце, зірка, ієрархічна зірка та деякі інші.
Приведені вище приклади однорангової мережі і мережі з центральним комп’ютером (рис. 5.1 і рис. 5.2) побудовані за топологією загальна шина. При топології "загальна шина" пакет даних, який передається у фізичне середовище будь-яким комп’ютером, одночасно поступає на входи мережевих адаптерів всіх комп’ютерів, під’єднаних до цього середовища. Вводить цей пакет у свою пам’ять тільки той комп’ютер, який розпізнав у службовому полі пакету свою адресу. Цей тип топології характерний для деяких специфікацій технології Ethernet.
При кільцевій топології дані передаються послідовно по кільцю від одного комп’ютера до іншого, а у свою пам’ять їх вводить той комп’ютер, якому вони призначені. Приклад кільцевої топології приведений на рис. 5.3. По кільцевій топології будуються мережі Token Ring тa FDDI.
пакет Рис. 5.3. Кільцева топологія локальної мережі
Топології типу "зірка " та "ієрархічна зірка "будуються за допомогою спеціальної комунікаційної апаратури, найчастіше - концентраторів і комутаторів. Приклади мережі, побудованої за топологією типу "зірка" та "ієрархічна зірка" будуть приведені нижче (рис. 5.5 та рис. 5.6).
5.4. Комунікаційне обладнання та структуризація локальних мереж
Комунікаційні пристрої локальних мереж відповідають стандартам конкретних базових технологій і підтримують передавання даних по конкретному фізичному середовищі. Комунікаційне обладнання комп’ютерних мереж призначено для здійснення комутації між вузлами мережі, відновлення якості електричних сигналів, збільшення діаметру мережі, фізичної та логічної структуризації локальних мереж.
Під структуризацією локальних мереж розуміють зміну її структури з метою підвищення ефективності використання. Здійснюють структуризацію мереж з допомогою комунікаційного обладнання. Розрізняють фізичну і логічну структуризацію LAN.
Фізичну структуризацію здійснюють з метою збільшення її довжини та числа PC за допомогою повторювачів і концентраторів. Фізична структуризація дозволяє не тільки збільшити число PC і довжину мережі, але й підвищує її надійність.
Рис. 5.4. Фізична структуризація мережі з допомогою повторювача П1 П2 МА ПОВТОРЮВАЧ Логічну структуризацію виконують з метою підвищення продуктивності і безпеки даних шляхом розбиття єдиного для всієї мережі фізичного середовища на окремі сегменти за допомогою мостів, комутаторів і маршрутизаторів. Логічна структуризація дозволяє локалізувати трафіки окремих сегментів ї забезпечує одночасний обмін даними між комп’ютерами в межах кожного сегменту. Логічна структуризація не тільки підвищує ефективність мережі, але і зменшує можливість несанкціонованого доступу до даних.
До основних апаратних комунікаційних засобів локальних мереж, як уже було сказано вище, відносяться мережеві адаптери (карти), повторювачі, концентратори, мости, комутатори, шлюзи і маршрутизатори.
Мережеві адаптери призначені для під’єднання комп’ютерів до кабельної системи мережі і підтримують протоколи певної мережевої технології. Кожний мережевий адаптер має свою унікальну адресу, яка автоматично присвоюється комп’ютеру, який вокористовує цей адаптер.
Повторювач – це комунікаційний пристрій, який використовується для фізичного з’єднання двох сегментів фізичного середовища і відновлення якості (характеристик) електричних сигналів. Повторювач дозволяє збільшити діаметр мережі та виконати її фізичну структуризацію. Мережева технологія обмежує довжину сегментів, побудованих на конкретному фізичному середовищі. Використання повторювача дозволяє подвоїти довжину мережі, а також збільшити число під'єднаних до неї комп'ютерів. У приведеному на рис. прикладі фізична структуризація мережі шляхом її поділу на два сегменти виконана з допомогою повторювача П. Сегменти під’єднані до портів П1 і П2 повторювача.
Концентратор (hab) –це багатопортовий повторювач призначений для фізичного з’єднання декількох сегментів мережі. З допомогою концентратора будують фізичну топологію типу "зірка". Інколи хабом називають тільки центральні концентратори, розміщені на верхньому ієрархічному рівні, а концентратори нижнього рівня називають багатопортовими повторювачами.
Приклади мережі, побудованої за топологією типу "зірка" та "ієрархічна зірка" приведені відповідно на рис. 5.5 та рис. 5.6.
Рис. 5.5. Топологія мережі типу "зірка" КОНЦЕНТРАТОР (hab)
Фізична структуризація мережі з допомогою концентраторів дозволяє змінити структуру мережі, її топологію, збільшити діаметр та число під’єднаних до мережі комп’ютерів, покращити надійність передавання даних. Сучасні концентратори можуть відключати від мережі порти з некоректно працюючим комп’ютером.
Рис. 5.6. Топологія мережі типу "ієрархічна зірка" (hab) hab (hab) (hab) hab hab
Більш детально будова концентраторів, їх основні та додаткові функції, класифікація за конструктивними ознаками будуть розглянуті нижче.
Міст – це комунікаційний пристрій з вбудованим процесором, призначений для ізоляції трафіка однієї мережі (сегменту) від іншої на основі аналізу апаратної адреси отримувача пакетів інформації. Мережевий трафік – це інформаційний потік, тобто об’єм інформації, що передається по мережі одночасно і характеризує її завантаженість. Мережевий трафік складається з потоку пакетів, кожний з яких містить поле службової інформації та поле даних. Поле службової інформації обов’язково містить апаратні адреси отримувача і відправника пакету. Адресна таблиця моста містить інформацію про закріплені за сегментами мережі комп’ютери. Міст пропускає в інший сегмент пакет, який поступив на його вхід тільки у тому випадку, якщо там знаходиться отримувач пакетів.
Приклад логічної структуризації мережі з допомогою моста приведений на рис. 5.7.
Рис. 5.7. Логічна структуризація мережі з допомогою моста (hab) hab (hab) hab МІСТ
Використання моста дозволило розбити мережу на два сегменти і локалізувати таким чином трафіки комп’ютерів, розміщених в різних сегментах. Це забезпечує підвищення продуктивності мережі та надійності передавання даних.
Комутатор (switch) – це багатопортовий мультипроцесорний міст. Кожний порт комутатора керується окремим мікропроцесором, має свою буферну пам’ять та формує власні адресну таблицю. Пакет, який поступає в один з портів комутатора направляється тільки в той вихідний порт, в якому знаходиться адресат. Якщо вихідний порт зайнятий передавання іншої інформації, то пакет записується у буферну пам’ять та ставиться у чергу на вивід. Сучасні комутатори виконують цілий ряд додаткових функцій, направлених на підвищення продуктивності та надійності роботи мережі і захисту інформації.
Шлюз (gateway)– це комунікаційний пристрій, який об’єднує мережі, побудовані за різними технологіями і з різними типами протоколів.
Маршрутизатор (router)- це багатофункціональний комунікаційний пристрій, який визначає маршрут пакетів в обє’днаних мережах та локалізує трафік в границях логічного сегменту на основі аналізу числових ієрархічних адресів.
Будова, принципи роботи та основні і додаткові функції комутаційних пристроїв локальних мереж будуть розглянуті нижче.
5.5. Мережеві служби
Мережеві служби – це набір послуг сервісного характеру, які мережа надає користувачу: прочитати віддалений файл, роздрукувати документ на принтері сервера, виконати задачу на декількох віддалених комп’терах, перевірити коректність копій даних, які знаходяться на різних комп’ютерах, послати поштове повідомлення, проглянути список комп’ютерів мережі і т.д. Передавання по фізичному середовищі різних видів трафіку також забезпечується відповідними службами мережі. Окрім, власне, обміну комп’ютерними даними мережеві служби забезпечують також передавання газетного тексту, мульти-медійного трафіку, організацію аудіо- і відеоконференцій і т.д.
Розрізняють основні і додаткові (допоміжні) мережеві служби та служби адміністрування. Основні мережеві служби пов’язані безпосередньо з передаванням комп’ютерних даних (файлова, друку та ін) і реалізуються, як правило, мережевою операційною системою. Додаткові - служба баз даних, факсу, передачі голосу та відеозображень, встановлення зв’язку по вимозі і др. – розподіленими мережевими додатками і утилітами, які тісно взаємодіють з мережевою операційною системою.
Служби адміністрування призначені для організації роботи мережі в цілому (створення бази даних про користувачів, встановлення їх пріоритетів, паролів, аналіз мережевого трафіку, встановлення моніторингу (керування) мереж і т.д.) реалізовуються в основному утилітами та відповідними системними командами.
Головним показником якості служб є їх зручність і забезпечення прозорості доступу до мережевих ресурсів. Під прозорим доступом розуміють такий доступ до мережевих ресурсів, при якому користувач не зауважує, на якому комп’ютері міститься потрібний ресурс – його чи віддаленому.
5.6. Структурована кабельна система
Структурована кабельна система (СКС) – це комплекс комунікаційних елементів (мотажних шаф, обладнання, кабелів, роз’ємів, конекторів, кросових панелей і т.п.), які забезпечують з’єднання робочих станцій в локальну мережу згідно з існуючими стандартами.
Структурована кабельна система являє собою комунікаційну систему, яка дозволяє легкобудувати необхідну конфігурацію мережі із стандартних кабелів, які з’єднуються стандартними конекторами і комутуються з допомогою стандартних кросових панелей. Міжнародні стандарти описують вимоги до побудови кабельних систем, їх структури, типів і довжин кабелів, способів їх прокладання, типів розеток та способів розпаювання контактів, розташування комп’ютерів, монтажних шаф та розміщення в них комунікаційного обладнання (концентраторів, комутаторів, маршрутизаторів, комутаційних панелей і т.п.)
Структурована кабельна система забезпечує передавання як комп’ютерного, так і мультимедійного трафіку, телефонний зв’язок, пожежну та охоронну сигналізацію. СКС повинна бути універсальною, гнучкою, прозорою та надлишковою, передбачати забезпечення кожного робочого місця відділу розетками персонального комп’ютера та телефону.
Розрізняють структуровану кабельну систему будинку та структуровану кабельну систему кампусу. Приклад побудови структурованої кабельної системи триповерхового будинку приведений на рис. 5.8.
Як видно з приведеної схеми кабельної системи, вона складається з вертикальної та горизонтальної підсистем. Горизонтальна підсистема складається з кабелів та комунікаційного обладнання, розміщеного на поверхах. До складу вертикальної підсистеми входять кабелі та обладнання, яке забезпечує передавання даних між поверхами. В будинку розташована центральна комутаційна шафа ЦКШ, а на кожному поверсі розміщена своя комутаційна шафа КШ, в яких монтують кросові панелі КП з комутаційним обладнанням (комутатори К, маршрутизатори М і т.п.). Кросові панелі дозволяють легко міняти структуру мережі, під’єднуючи кабелі до тих, чи інших портів комутаційного обладнання. Тип комунікаційного обладнання, кабелів та їх довжини повинні відповідати спеціфікаціям фізичного середовища базових технологій LAN, згідно з якими побудована мережа. При побудові горизонтальної підсистеми СКС переважно використовують кабелі на основі скручених пар типу UTP, вертикальної – волоконно-оптичні кабелі та коаксиал.
Структуровані кабельні системи кампусів забезпечують передавання даних між підмережами будинків, розташованих на певній території. Для її побудови стандарти вимагають використовувати кабелі, призначені для роботи у відкритому середовищі та захищені від впливу сонячного проміння, опадів та зміни температури спеціальними захисними оболонками.
K
K
K
M UTP КП КШ КШ ЦКШ Горизонтальна підсистема RJ-45 PM ?6м ?90м n Підсистема відділу Підсистема відділу Рис. 5.8. Структурована кабельна система будинку UTP Оптоволокно, коаксиал Вертикальна підсистема 2 1
Структуровані кабельні системи дозволяють без особливих затрат змінювати структуру мережі, під’єднувати до неї нові підмереж, комп’ютери та інше термінальне обладнання.
5.7. Стандарти у галузі локальних мереж передавання даних
Міжнародні стандарти у галузі локальних мереж передавання даних затверджені комплексом документів ISO 802-1…5.
Розробкою стандартів у галузі локальних мереж передавання даних з початку 80-их років минулого століття займається створений у 1980 році при Інституті інженерів з електротехніки і електроніки (Institute of Electrical and Electronics Engineers - IEEE) Комітет із стандартизації локальних і регіональних мереж (Local and Metropolitan Area Network Standards Committee), яий отримав назву Project 802. У результаті роботи цього комітету було прийнято сімейство стандартів ІЕЕЕ 802.х, які містять рекомендації з побудови двох нижніх рівнів локальних мереж: канального та фізичного. Ці стандарти були створені на основі найбільш розповсюджених на той час фірмових стандартів Ethernet, Token Ring та ArcNet. Пізніше стандарти ІЕЕЕ 802.х лягли в основу міжнордних стандартів.
На сьогоднішній день в Комітеті Project 802 створено ряд підкомітетів, які є відповідальними за розробку та затвердження певних груп стандартів ІЕЕЕ 802.х, найважливішими з яких є:
802.1 - стандарти мережевої взаємодії, в яких дані визначення локальних мереж і їх властивостей, описаний зв’язок моделі OSI з моделлю ІЕЕЕ 802. Описані структуризація локальних мереж із застосуванням мостів та комутаторів (802.d), використання транслюючого моста для об’єднання мереж з різними технологіями (802.1h), побудова на основі комутаторів віртуальних мереж (802.1q) і др.;
802.2 - стандарти з управління логічною передачею даниних LLC (Logical Link Control);
802.3 - стандарти групи Ethernet з методом доступу CSMA/CD (Carrier-sens multiply with collision detection);
802.5 - стандарти технології Token Ring;
802.8 - стандарти мереж передавання даних по волоконно-оптичних кабелях;
802.9 - стандарти мереж з інтегрованим передаванням даних і голосу;
802.10 - стандарти з мережевої безпеки;
802.12 - стандарти локальних мереж з метолом доступу по вимозі зпріоритетом.
При розробці перших стандартів ІЕЕЕ 802.х за основу були взяті вже існуючі розробки фірм, які працювали в галузі локальних мереж. Процес розробки і доповнення стандартів ІЕЕЕ 802 триває по сьогоднішній день.
5.8. Структура моделі IEEE 802
Стандарти моделі IEEE 802 містять рекомендації з побудови нижніх рівнів локальних мереж, які відповідають канальному та фізичному рівням еталонної моделі взаємодії відкритих систем OSI. Це повязано з тим, що якраз ці рівні є найбільш характерними для локальних мереж і функціонують як на всіх мережевих адаптерах, так і на мостах та комутаторах цих мереж. Структура верхніх рівнів залежить від того, чи мають комп’ютери локальної мережі вихід в інші (зовнішні) мережі і яка операційна система та стек комунікаційних протоколів використовуються в цій мережі. В локальних мережах, які не мають зв’язку з зовнішніми мережами, з верхніх рівнів може використовуватися лише прикладний рівень, який частково виконує обмежені функції, характерні для протоколів інших верхніх рівнів моделі OSI.
Структура моделі ІЕЕЕ 802 та її зв’язок з верхніми рівнями моделі OSI приведені на рис. 5.9.
Згідно моделі ІЕЕЕ 802 канальний рівень поділяється на два підрівні: підрівень логічної передачі даних LLC та підрівень управління доступом до фізичного середовища МАС. Підрівень LLC підтримує зв’язок з верхніми рівнями і не зорієнтований на конкретну мережеву технологію. Він "не знає" на базі якої технологія побудована мережа. Цей підрівень забезпечує різні режими передавання даних та необхідну якість транспортних послуг. Він отримує від вищого мережевого рівня потік пакетів, які складаються з даних та службової інформації. Службова інформація містить адресу абонента та вимоги до режиму передавання даних. Протокол LLC вставляє ці пакети у свої кадри, доповнює їх своїми службовими полями і передає їх підрівню доступу до фізичного середовища.
Підрівень МАС "знає", яка базова технологія використовується в мережі передавання даних. Протоколи підрівня МАС зорієнтовані на певні мережеві технології і реалізують конкретний метод доступу до фізичного середовища. Вони додають до LLC-кадра заголовок конкретної мережевою технології (Ethernet, Token Ring і др.).
Фізичний рівень отримує кадр від підрівня МАС у вигляді послідовності байт і перетворює їх у бітову послідовність (послідовний код). Протоколи фізичного рівня моделі ІЕЕЕ 802 підтримують певні специфікації фізичного середовища. Вони забезпечують фізичне кодування бітів інформації та передачу електричних сигналів у конкретне фізичне середовище (коаксиал, кабелі на основі скручених пар, волоконно-оптичні кабелі і т.п.). При отриманні даних із мережі описана послідовність дій виконується у зворотньому порядку.
ПРОТОКОЛИ ВЕРХНІХ РІВНІВ Пакети даних КАНАЛЬНИЙ
РІВЕНЬ Підрівень логічної передачі даних LLC Процедура LLC1 Процедура LLC2 Процедура LLC3 LLC - кадри Підрівень доступу до фізичного середовища МАС Протоколи CSMA/CD … Протоколи Token Ring MAC - кадри ФІЗИЧНИЙ
РІВЕНЬ Специфікації фізичного середовища СІ Дані СІ Дані
заголовок дані
заголовок дані Кадр Ethernet Кадр Token Ring RG UTP SMF MMF
STP Рис. 5.9. Структура моделі ІЕЕЕ 802
Згідно з моделлю ІЕЕЕ 802 стандарти кожної мережевої технології повинні описувати підрівень управління доступом до фізичного середовища МАС та її фізичний рівень. Підрівень логічної передачі даних LLC є спільним для всіх базових технологій локальних мереж.
5.9. Процедури підрівня LLC
В залежності від режиму передавання даних підрівень LLC може використовувати три типи процедур, які умовно позначемо LLC1, LLC2 і LLC3.
Процедура LLC1 використовується, коли дані необхідно передати без встановлення попереднього логічного з’єднання з адресатом і без вимагання від нього підтвердження (квитанції) правильності отриманих даних. Ця процедура забезпечує найвищу швидкість передавання даних. Вона використовується при чутливості даних до їх затримки в часі, наприклад, при проведенні аудіо- та відеоконферецій. При цьому канальний рівень розвантажує верхні рівні стеку протоколів.
Процедура LLC2 забезпечує передавання даних без встановлення попереднього логічного з’днання з адресатом, проте вимагає від нього підтвердження правильності отриманих даних. Ця процедура забезпечує високу швидкість і достовірність передавання данихі має широкий спектр використання.
Процедура LLC3 використовується, коли дані необхідно передавати з встановленням попереднього логічного з’днання з адресатом і підтвердженням правильності отриманих даних. При цьому канальний рівень здійснює передавання кадрів в режимі ковзаючого вікна і виконує функції виправлення помилок та впорядкування кадрів за їх номерами. LLC3 забезпечує високу достовірність передавання даних по лініях зв’язку невисокої надійності. Така процедура є необхідною на канальному рівні, коли абоненти не використовують протоколи вищих рівнів.
Необхідний режим передавання даних вибирається додатком прикладного рівня і є прозорим (незамітним) для користувача.
5.10. Структура кадрів підрівня LLC
Кадри, які використовує підрівень LLC за своїм призначенням поділяються на три типи: інформаційні, керуючі , ненумеровані.
Інформаційні кадри призначені для передавання інформації процедурами із встановленням логічного з’єднання іобов’язково містять поле даних. В процесі передавання інформаційних кадрів використовується їх нумерація в режимі ковзаючого вікна.
Керуючі кадри призначені для передавання команд і відповідей в процедурах з встановленням логічного з’єднання, в тому числі на повторну передачу спотворених інформаційних кадрів.
Ненумеровані кадри призначені для передавання ненумерованих команд і відповідей. В процедурах без встановлення логічного з’єднання вони виконують передавання інформації, ідентифікацію і тестування LLC-підрівня. В процедурах з встановленням логічного з’єднання використовуються для встановлення і роз’єднання логічного з’єднання, а також для інформування про помилки.
Всі три типи кадрів підрівня LLC мають єдиний формат, структура якого приведена на рис. .
01111110 DSAP SSAP CONTROL DATE 01111110
Прапорець Заголовок кадра Поле даних Прапорець початку кінця Рис. 5.10. Структура кадру підрівня LLC
Прапорці початку і кінця використовуються підрівнем МАС для визначення границь кадру LLC. У відповідності з багаторівневою структурою протоколів моделі ІЕЕЕ 802, кадр LLC вставляється у кадр підрівня МАС (кадр Ethernet, Token Ring, FDDI і т.д.). При цьому прапорці початку і кінця кадру підрівнем МАС відкидаються.
Заголовок кадру LLC містить наступні поля:
SSAP - точка входу служби верхнього рівня відправника пакету;
DSAP - точка входу служби верхнього рівня отримувача пакету;
CONTROL - керуюче поле.
Адресні поля SSAP і DSAP займають по одному байту і вказують, яка служба верхнього рівня пересилає дані з допомогою цього кадру. Програмне забезпечення адресата при отриманні кадрів за допомогою цих параметрів визначає, який протокол вложив свій пакет у поле даних і передає ці дані потрібному протоколу свого верхнього рівня для подальшої обробки. Адресні поля SSAP і DSAP можуть співпадати. Значення SSAP і DSAP записується у відповідності з вимогами стандарту 802.2.
Структура керуючого поля залежить від типу кадра LLC і містить параметри, які використовуються процедурами підрівня логічної передачі даних LLC1, LLC2 і LLC3.
Поле даних призначене для передачі пакетів вищих рівнів. Воно може бути відсутнім в керуючих і ненумерованих кадрах.
Як видно з приведеної структури кадр LLC не містить адреси відправника і отримувача пакету. Ці адреси містить кадр МАС підрівня управління доступом до середовища і буде розглянитий нижче.
