ТЕМА 9. УПРАВЛІНСЬКІ РІШЕННЯ
Сутність, класифікація та процес вироблення управлінських рішень.
Оптимізація управлінських рішень.
Вступ: Прийняття управлінських рішень – це визначальний процес управлінської діяльності, оскільки він формує напрямки діяльності організації та її окремих працівників. Робота з прийняття управлінських рішень вимагає від менеджерів високого рівня компетентності, значних затрат часу, енергії, досвіду. Вона передбачає і високий рівень відповідальності, оскільки для втілення прийнятих рішень у життя необхідно забезпечити ефективну і злагоджену роботу всього організаційного механізму.
Сутність, класифікація та процес вироблення управлінських рішень
Отримані в процесі управлінської діяльності методи менеджменту зможуть впливати на керовану систему тільки після її офіційного визнання, тобто після прийняття управлінського рішення.
Управлінське рішення – результат альтернативної формалізації економічних, технологічних, соціально-психологічних, адміністративних методів менеджменту, на основі якого керуюча система організації безпосередньо впливає на керовану.
Сформувавшись у процесі вибору альтернативи, управлінське рішення є певним підсумком управлінської діяльності, результатом обміркувань дій і намірів, висновків, обговорень, прогнозувань, спрямованих на реалізацію цілей управління.
Методи менеджменту, трансформувавшись в управлінські рішення, каналами прямого зв’язку надходять з керуючої системи в керовану, здійснюючи необхідний управлінський вплив, який забезпечує виконання виробничо-господарських операцій, надання послуг, отримання відповідних виробничих, фінансових, економічних та інших результатів (рис. 9.1).
Прийняття оптимального управлінського рішення можливе внаслідок всебічного аналізу процесів і проблем виробничо-господарської, збутової, фінансової та інших видів діяльності з орієнтацією на інтереси, стратегічні цілі організації. Не менш важливим є врахування чинників, пов’язаних з економією матеріальних, фінансових і трудових ресурсів, отримання оптимального прибутку тощо.

Класифікація управлінських рішень. Управлінські рішення здебільшого класифікують за кількома ознаками.
1. За сферою охоплення:
- загальні рішення – стосуються всієї організації;
- часткові рішення – стосуються конкретних підрозділів, служб, проблем тощо.
2. За тривалістю дії:
- перспективні рішення – реалізуються протягом тривалого терміну (понад 1 рік);
- поточні рішення – реалізуються у короткотерміновому періоді для забезпечення поточної роботи організації.
3. За рівнем прийняття:
- рішення на вищому (інституційному) рівні управління;
- рішення на середньому (управлінському) рівні управління;
- рішення на нижчому (технічному) рівні управління.
4. За особливістю вирішуваних організацією завдань:
- організаційні запрограмовані рішення – характеризуються незначною кількістю альтернатив або одноваріантністю; приймаються періодично у стандартних ситуаціях;
- організаційні незапрограмовані рішення – спричинені новими факторами та ситуаціями; такими можуть бути рішення щодо реалізації цілей організації, поліпшення якості продукції, вдосконалення структури управління тощо;
- компромісні рішення – покликані врівноважувати протиріччя, що виникають.
5. За способом обґрунтування:
- інтуїтивні рішення – ґрунтуються на відчуттях менеджера у правильності вибору; їх обґрунтованість, оптимальність залежить від особистих якостей менеджера;
- рішення, які ґрунтуються на судженнях (думках, міркуваннях, висновках; їх передумовою є знання, досвід, стаж, кваліфікація; формуються швидко, але часто не беруть до уваги нових альтернатив;
- раціональні рішення – мають у своїй основі науково-обгрунтовані аналітичні процеси; здебільшого бувають найоб’єктивнішими.
6. За способом прийняття:
- одноособові рішення;
- колегіальні рішення – готуються групою фахівців, а проймає їх відповідна група менеджерів;
- колективні рішення – приймаються загальними зборами, відповідним колективом.
7. За характером:
- економічні рішення;
- технологічні рішення;
- соціально-психологічні рішення;
- адміністративні рішення.
Процес прийняття управлінських рішень. Раціональність управлінських рішень значною мірою залежить від технологічного процесу їх підготовки і прийняття. Щодо його особливостей і структури існують різні погляди. Так, американський вчений С.Янг стверджує, що процес вироблення раціональних рішень охоплює десять етапів:
Визначення цілей організації.
Виявлення проблем у процесі досягнення визначених цілей.
Дослідження проблем і з’ясування їх особливостей.
Пошук варіантів вирішення проблеми.
Оцінювання всіх альтернатив і вибір найоптимальнішої з них.
Узгодження рішень в організації.
Затвердження рішення.
Підготовка рішення до реалізації.
Управління організацією рішення.
Перевірка ефективності рішення.
Такий підхід до вироблення управлінських рішень найдоцільніше використовувати щодо загальних рішень, рішень на вищому рівні управління, перспективних рішень тощо. Однак, він має суттєві недоліки. Зокрема, перший його етап є елементом функції планування і реалізується задовго до прийняття управлінського рішення (рис. 9.1, блок „Функції менеджменту”). Крім того, він недостатньо чітко відокремлює ідею оптимізації управлінських рішень.
Найоптимальніший варіант процесу вироблення раціональних управлінських рішень охоплює такі етапи:
Виникнення ситуації, яка потребує прийняття рішення (поява необхідності формалізації методів менеджменту).
Збір та оброблення інформації щодо розроблених методів менеджменту.
Виявлення та оцінювання альтернатив, закладених у розроблених методах менеджменту.
Підготовка та оптимізація управлінського рішення, яке приймається (вибір альтернативи).
Прийняття управлінського рішення (узаконення альтернативи).
Реалізація управлінського рішення та оцінювання результатів.
Кожен етап реалізується через відповідні ланки. Схема процесу вироблення раціональних управлінських рішень представлена на рис 9.2. Така технологія вироблення управлінського рішення є логічним продовженням процесу менеджменту, оскільки прийняті управлінські рішення завершують процедури формування інструментів впливу керуючої системи на керовану.

На процес прийняття управлінських рішень впливають такі фактори:
Особисті якості менеджера (освіта, знання, вік, досвід, характер тощо).
Поведінка менеджера (звички, психологія тощо).
Середовище прийняття рішення:
визначеність (керівник усвідомлює очікувані наслідки реалізації всіх можливих альтернативних рішень);
ризик (менеджеру відомі ймовірні результати реалізації кожної альтернативи);
невизначеність (неможливо з’ясувати ймовірні наслідки реалізації будь-яких альтернативних рішень).
Інформаційні обмеження (зумовлені зростанням витрат на отримання додаткової інформації).
Взаємозалежність рішень.
Очікування можливих негативних наслідків.
Можливість застосування сучасних технічних засобів.
Наявність ефективних комунікацій.
Відповідність структури управління цілям та місії організації тощо.
Згідно з законами вихідних даних Г. Спенсера кожен може прийняти ефективне рішення, володіючи достатньою інформацією. Компетентний менеджер здатний прийняти оптимальне рішення і в разі існування інформаційних обмежень. Але тільки талановитий менеджер здатний результативно діяти навіть за повної відсутності необхідної інформації.
Оптимізація управлінських рішень
Оптимізація є найважливішим етапом технології вироблення раціональних управлінських рішень.
Оптимізація управлінських рішень – вибір найефективнішого варіанта рішення (найраціональнішого рішення) із можливих альтернатив.
Функцію оптимізації управлінських рішень можна відобразити такою формулою:
y = f (x1, x2, x3, … xn),
де y – параметр, за яким проводиться оптимізація; x1, x2, x3, … xn - варіанти рішень (альтернативи).
Параметр y є показником прибутку, обсягу робіт тощо, а варіанти рішень xn визначаються ресурсами, трудовим потенціалом, виробничою площею тощо.
На Заході оптимізацією управлінських рішень займається спеціальний напрям „наука управління” („наука про прийняття рішень”, „системний аналіз”, „наука про системи”, „дослідження операцій та ін.), що сформувалася в Англії під час Другої світової війни через необхідність виконання конкретних військових завдань. Активно розвивається він у США, Японії, Німеччині, Україні, Росії та інших країнах. Здебільшого використовують його з метою розв’язання таких завдань:
регулювання транспортних потоків у містах;
оптимізація графіка руху літаків в аеропортах;
управління запасами на підприємствах, в організаціях;
розроблення нових видів продукції;
планування матеріального забезпечення та постачання тощо.
Наука управління. Наука управління як механізм оптимізації управлінських рішень може реалізовуватись за допомогою наукового методу, використання системної орієнтації, застосування моделей.
Науковий метод. Передбачає застосування чітко регламентованих аналітичних процедур, суть та зміст яких подано на рис. 9.3. Наприклад, у процесі оптимізації обсягів реалізації продукції на першому етап