Частина І
ГРАВЦІ СВІТОВОГО ОЛІМПУ
' Нова парадигма історичних подій
Значну роль у розвитку історичної науки відіграють парадигми. Вони є еталоном при вирішенні конкретних завдань науки, тими мірками, за допомогою яких відбираються, оцінюються й досліджуються факти, ідеї, теорії. Іншими словами: парадигма — це ідеологія конкретної галузі наукового дослідження. Будь-яка теорія розвивається в рамках своєї парадигми.
Парадигма — це основні й найбільш узагальнені концепції світогляду, основа тієї чи іншої теорії або науки в цілому.
Зрозуміло, що зміна парадигми безпосередньо спричинює зміну теорії, тобто наукову революцію, адже кожна нова парадигма частково чи повністю відкидає стару.
Конкретні історичні процеси завжди є поєднанням стихійних і детермінованих, чи свідомо-вольових процесів, їхні пропорції та ролі коливаються в певних межах. Стихійність історичних процесів була характерною для суспільств з обмеженими можливостями засобів комунікації, і можна говорити про те, що в давнину історичні процеси були мало керованими. Із розвитком засобів комунікації частка детермінованих, а отже, керованих процесів стає домінуючою, вони переважно плануються й управляються, хоча окремі їх компоненти можуть відбуватися стихійно.
Уряди нашого століття повинні завжди рахуватися з таємними товариствами: таємні товариства е останню хвилину можуть зве-сти нанівець будь-яку вже облтитовапу спра-ву; в них с агенти скрізь, і агенти, які нічим ие обтяжують себе, готові вбивати й готові на масові побиття.
ДІзраелІ-БІконсфілд, Ейлсбері, 20 вересня 1876 року
Усі відомі теорії соціальної еволюції виходили з поняття природно-історичного процесу, тобто стихійного і непідконтроль-ного волі людини, а тим більше не планованого. Тоді дослідники мало знали про закономірності життєустрою й можливості впливати на еволюційні процеси, а надто управляти ними. Можливості окремих суспільних утворень були настільки незначними, що навіть не припускалася можливість управляти плином історії. Людське суспільство було поділено на величезну кількість регіонів з самостійними поглядами на еволюцію, що ворогували між собою, і про світову єдність навіть не гадалося.
Проте в минулому столітті ситуація на планеті суттєво змінилася, і погляд на еволюцію людського суспільства як на стихійний процес став схожим на анахронізм. Людство вступило в епоху, коли еволюція його почала відбуватися значною мірою детерміновано. Свідома, планомірна й навмисна складова стала в ній домінуючою силою. До еволюційного процесу залучилися такі величезні маси людей і ресурсів, що суб'єктивні фактори еволюції людства набули якісно нового значення порівняно з минулими століттями. Неймовірно збільшився ступінь заплано-ваності, вивченості й усвідомленості соціальних явищ і поведінки людей, ступінь контролю за перебігом цих процесів. Непомірне посилилась можливість використання засобів маніпуляції свідомістю.
При науковому аналізі стихійних і детермінованих процесів необхідно мати відповідну систему понять і визначень методології науки. І якщо стихійні процеси можна описувати й аналізувати, використовуючи поняття діалектики, то детерміновані процеси для наукового опису потребують іншого методологічного апарату. Визначальними тут є концептуальне управління, ідеологія, соціальні плани і проекти, чому вони виникають і як реалізуються, інформаційна підтримка проектів і соціальне управління людьми, якими засобами і за якими правилами вони здійснюються.
Для прикладу: тривалий час в історичній науці існувала теорія, що революція 1917 року була наслідком об'єктивного розвитку історії. Всі ми пам'ятаємо основні причини революції, постійно підтверджувані офіційною наукою: верхи не могли керувати по-
новому; низи не могли жити по-старому; капіталістичні відносини успішно "загнивали" і призвели до соціального вибуху та ін. Сьогодні, базуючись на новій парадигмі й, здавалось би, незаперечній істині, на поверхню випливає зовсім інша теорія: падіння Російської імперії в 1917 році сталося не в результаті об'єктивного ходу історії, а було одним із головних завдань програми Світового уряду. Це була змова проти Росії, ініційована Заходом, який внаслідок багатьох причин не був зацікавлений у зміцненні Російської імперії і вбачав у цьому небезпеку для своїх інтересів. Хто стояв на чолі так званої революції, хто був безпосереднім виконавцем і хто фінансував цю криваву бойню — нині вже добре відомо.
Сьогодні історична наука повинна розглядати, а в Росії й західних країнах уже розглядає, всі найважливіші події з точки зору нової парадигми: найважливіші історичні події запрограмовані, впроваджувались і продовжують впроваджуватись у життя згідно з програмою дій Світового уряду з однією метою: встановити новий світовий порядок і світове панування.
Подібні плани виношували і почали впроваджувати в життя таємні товариства і організації. Одними з перших розвинули теорію світового панування ідеологи палестинського племені іудеїв, які висунули расову доктрину і теорію пануючої раси. Як вважає Дуглас Рід, "віра, що була оголошена в Іудеї в 458 році до н. е. звичайним законом, була і залишається до наших днів цілковито винятковою і єдиною в усьому світі. За цим вченням, племінний бог Ієгова зробив ізраїльтян (а фактично — тільки іудеїв) своїм "вибраним народом", пообіцявши, що коли вони виконуватимуть його накази й заповіти, то піднесуться над усіма іншими народами і отримають у володіння "землю обітовану"4. У подальшому план світового панування проповідували члени ордену тамплієрів (храмовників). Кількома століттями пізніше їхні ідеї підхопив і почав активно впроваджувати в життя орден Ілюмінатів на чолі зі своїм засновником та ідейним натхненником Адамом Вейсга-уптом.
4 Цит. за: Дуглас Рид, Спор о Сионе. — М.: Изд-во "Твердь", 1993. — С. 7. 10
На основі нової парадигми базується нова концепція історичного розвитку земної цивілізації. Тому всі події ми розглядатимемо у світлі нової парадигми, поступово розкриваючи програму дій світової змови та її кінцевої мети: знищення християнської цивілізації, об'єднання всіх народів у єдиний конгломерат, встановлення єдиного світового порядку, панування Світового уряду на Землі.
Ми повинні усвідомити головне: не зрозумівши, як діють механізми знищення християнської цивілізації, ми не зможемо відновити нормальний ритм життя, відновити справді людські відносини в суспільстві, що потопає в дарунках Заходу: безбожності, розбещеності, брехні, насильстві та інших мерзотах, що наповнюють простір з екранів телевізорів, газет, журналів, кінофільмів. Ми не зможемо зупинити цей брудний потік, що спустошує наші душі та душі наших дітей, врятуватися від загибелі, якщо не знайдемо і не знищимо усі його витоки.
** Світовий уряд , «,
Переконаний: не лише багатьох дослідників, а й читачів надзвичайно цікавить питання: Світовий уряд існує насправді чи, можливо, це вигадка? Коли відповідаєш на це питання позитивно, то завжди відчуваєш недовіру до такої відповіді. Тому простіше відповісти на це запитання посиланнями на праці тих, хто присвятив майже все своє життя дослідженню цієї проблеми. Однією з таких праць є фундаментальне дослідження Олексія Семеновича Шмакова (1852-1916), узагальнене в його книжці "Международное Тайное правительство. Дополненное и переработанное исследование по схеме речи, произнесенной на VII съезде Объединенныхъ дворянскихъ обществъ А. С. Шмаковымъ, какъ уполномоченнымъ Московскаго Дворянства" (Москва, Городская типография, 1912). Книжка була перевидана видавництвом , "SHILDEX" (Таллінн, 1999р.). Проте вона видана давно, до того ж її автор чимало уваги приділяє єврейському питанню, яке тривалий час було табуйоване, і тому в читачів виникають певні труднощі в її вивченні й недовіра до того, що описані проблеми актуальні для нашого сьогодення. л -j і t ьчжл \ .л,он*и->-;
11
Деякі політики вважають бездоказовою думку про наявність центрів, які виношують ідеї світового панування. Однак поява в російській "Независимой газете" за 7 вересня 2000 року статті генерального директора інформаційного аналітичного агентства при управлінні справами президента Російської Федерації (РФ) Олександра Ігнатова «Стратегия "глобализационного лидерства" для России. Первоочередные непрямые стратегические действия для обеспечения "национальной безопасности"» підтверджує існування і вплив Світового уряду на процеси глобалізації, які відбуваються у світі. Ось що пише О. Ігнатов: "Ключовим фактором, що впливає на сучасні глобалізаційні процеси, є діяльність Світового уряду. Не вдаючись у жахливі подробиці, які малюють нам численні теорії змови, треба визнати, що ця наддержавна структура цілком ефективно виконує роль штабу "Нового світового порядку". Однак у своїй діяльності ця організація орієнтується на інтереси нечисленної еліти, об'єднаної етнічною спорідненістю й ініціюванням у ложах деструктивного спрямовання. Ця обставина — узурпація влади у Світовому уряді хасидсько-пара-масонською групою — потребує якнайшвидшого виправлення".
Як бачимо, наші сусіди з РФ