7.1. Кредитне регулювання, банківські ресурси, їх види та класифікація Кредитне регулювання - це спеціальна низка заходів держави, що здійснюються через банківську систему і спрямовані на зміну обсягу структури та динаміки кредитного ринку з метою впливу на стан економіки. Банківські ресурси - це сукупність грошових коштів, що знаходяться у розпорядженні банків і використовуються ними для здійснення активних та інших операцій. Таким чином, банківські ресурси можна вважати банківським капіталом. Згідно зі статтею 4 Закону «Про банки і банківську діяльність» держава самостійно формує та використовує власні банківські ресурси, які складаються з коштів банків, залишків коштів на поточних рахунках підприємств, установ та організацій, вкладів населення, коштів на бюджетних рахунках, коштів у міжбанківських розрахунках та інших грошових ресурсів. Банківські ресурси класифікуються за такими ознаками (рис. 7.1): ————————————————————————————— Рис. 7.1
Загальна класифікація банківських ресурсів
КЛАСИФІКАЦІЙНІ ОЗНАКИ
1 11
|
||
За економічним змістом
За місцем мобілізації
За можливіші ю прогнозування
За часом корисгування
в 11 11
й Я
В
11 11
3 та г; со
й з" х м 2 5 т
<и 3- >» Й го
0 й (-» 0 ~?. Я й
== 5 і ^ ± •л ї 5 — ю
2 9 '?. V. 0. С
2 2 ї ю 0 С
та ь 0 С
са 0 0 сз г ^ 3; (-
7.2. Власний капітал банку, його склад, структура, джерела формування, механізм поновлення, функції Власний капітал банку займає незначну частку у загальному обсязі капіталу банку (до 10%), що обумовлено специфікою діяльності комерційного банку як установи, що здійснює мобілізацію 160 тимчасово вільних грошових ресурсів на фінансовому ринку та надає їх у позику. Проте власний капітал має важливе значення для ефективного здійснення банківської діяльності. Він виконує три важливі функції: 1) захисна - страхування вкладів і депозитів, що гарантує певний захист інтересів кредиторів комерційного банку у випадку його ліквідації або банкрутства; 2) оперативна - особливо важлива у період початку функціонування банку, що надає можливість за рахунок власного капіталу профінансувати придбання основних засобів, оренду приміщення та початок фінансової діяльності; 3) регулююча - при встановленні економічних нормативів регулювання комерційних банків важливе місце відводиться нормативам капіталу банку. Залежно від джерел і порядку формування власний капітал комерційного банку має такий поділ (табл. 7.1): Таблиця 7.1 Поділ власного капіталу банку залежно від порядку утворення Елементи власного капіталу Джерела формування Механізм поновлення
Статутний (акціонерний) капітал Емісія власних акцій Повторний випуск акцій для збільшення статутного фонду
Резервний капітал Відрахування від прибутку для створення резервного фонду і інших фондів банку (економічного стимулювання, економічного розвитку) Величина резервного капіталу встановлюється банком самостійно, він не може перевищувати статутний капітал. Використовується для покриття збитків банку. Поновлюється з прибутку
Нерозподілений прибуток Джерело власного капіталу внутрішнього походження. Утворюється в результаті розподілу прибутку як нерозподілена частина Поповнюється новими залишками нерозподіленого прибутку кінці року
Власний капітал банку при обчисленні економічних нормативів поділяють на капітал першого та другого рівня {основний та додатковий}'. 161 До основного капіталу відносять: ^ зареєстрований статутний капітал банку; ^ емісійні різниці; ^ результати минулих років (нерозподілений прибуток); ^ результати минулого року, що очікують затвердження (розподілу). До додаткового капіталу належать: •^ загальні резерви банку; ^ резервний фонд; ^ результати переоцінки основних засобів; ^ результат поточного року (нерозподілений прибуток). 7.3. Характеристика залучених і запозичених банківських ресурсів Залучені та запозичені банківські ресурси складають переважну частину банківських ресурсів (85-90%). Тому їм притаманний широкий спектр форм і видів залучення, що характеризується їх класифікацією (табл. 7.2 та 7.3). Залучені ресурси банків існують у двох основних юридично-правових формах: у формі депозитів та формі короткострокових боргових цінних паперів. Таблиця 7.2 Характеристика залучених банківських ресурсів Види ресурсів Складова характеристика господарювання
1 Кошти до запитання суб'єктів господарської діяльності Поточні рахунки суб'єктів, кошти за довірчими операціями, кошти в розрахунках, розподільчі рахунки суб'єктів господарської діяльності, цільові кошти до запитання, кошти для розрахунків платіжними картками
2. Строкові кошти суб'єктів господарської діяльності Короткострокові й довгострокові депозити суб'єктів господарської діяльності, кошти отримані за операціями ДЕПО
3. Кошти до запитання фізичних осіб Поточні рахунки, кошти за довірчими операціями фізичних осіб, кошти в розрахунках, кошти фізичних осіб для розрахунків платіжними картками
4. Строкові кошти фізичних осіб Короткострокові та довгострокові депозити фізичних осіб
162 продовження табл. 7.2
5. Кошти бюджету й позабюджетних фондів України Кошти бюджетів України до розподілу, кошти Державного бюджету України, бюджетні кошти клієнтів, які утримуються з Державного бюджету України, кошти місцевих бюджетів та бюджетні кошти клієнтів, що утримуються з місцевих бюджетів, кошти позабюджетних фондів
6. Кредиторська заборгованість Кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами банку, сума транзитних рахунків за операціями з клієнтами банку
Запозичені банківські ресурси також характеризуються двома юридично-правовими формами реалізації: кредити, отримані від інших банків (в тому числі НБУ), та цінні папери субординованого боргу (табл. 7.3). Таблиця 7.3 Характеристика запозичених банківських ресурсів Види ресурсів Складова характеристика
Кошти НБУ Коррахунок НБУ в комерційному банку, короткострокові кредити, отримані від НБУ (овердрафт за коррахунком, за операціями РЕПО, через аукціони, ломбардні кредити, стабілізаційний кредит, інші кредити), довгострокові кредити, отримані від НБУ (через аукціон, за рахунок коштів міжнародних фінансових організацій, стабілізаційний кредит, інш довгострокові кредити)
2. Кошти інших банків Кошти до запитання інших банків (кореспондентські рахунки), строкові депозити інших банків (депозити овернайт, гарантійні депозити, короткостроков та довгострокові депозити), кредити, отримані від інших банків (овердрафт за коррахунками, кредити овернайт, за операціями РЕПО, інші короткострокові та довгострокові кредити, отримані від інших банків, фінансовий лізинг від інших банків)
Кредиторська заборгованість за операціями з банками Кредиторська заборгованість за операціями з готівкою, інша кредиторська заборгованість за операціями з банка м й
4. Цінні папери субординованого боргу Боргові цінні папери, випущені банком, що відносяться до категорії інвестиційних (більше одного року) - банківські облігації, як правило, безстрокові або конверсійні
163 7.4. Депозитні (вкладні) операції комерційних банків, їх види та характеристика Вклад - це грошові кошти у готівковій або безготівковій формі, у національній або іноземній валюті, що передані банку їх власникам, або третьою особою за дорученням та за рахунок власника для зберігання на певних умовах. Вкладні операції є основним джерелом формування залучених банківських ресурсів. Рис. 7.2 відображає загальну класифікацію вкладів. Класифікація вкладних операцій КЛАСИФІКАЦІЙНІ ОЗНАКИ
Залежно від вкладників Залежно від призначення Залежно від терміну та порядку вилучення
Вклади юридичних осіб Вклади банків Вклади фізичних осіб Вклади до запитання Строкові вклади До запитання Термінові Ощадні
У зв'язку з тим, що склад юридичних осіб неоднорідний, вклади також можна класифікувати залежно від форми організації, суб'єкта економічних відносин, форми власності, характеру інвестицій та інших ознак. Вклади до запитання призначені для здійснення поточних розрахунків, розміщуються у комерційних банках на поточних та контокорентних рахунках і можуть бути у будь-який час частково або повністю поповнені або використані. При відкритті поточних рахунків за вкладами до запитання юридичні особи укладають із банком спеціальну угоду, а фізичним особам відкривається та ведеться ощадна книжка. Строкові вклади - це грошові кошти, розміщені у банку на суворо обумовлений термін. За термінами їх можна поділити на коротко-, середньо- та довгострокові. При розміщенні строкових вкладів 164 між банком та вкладником укладається депозитна угода, що передбачає основні умови зберігання та вилучення строкового вкладу. Строкові вклади можна поділити на два види: ^ прості (звичайні); ^ вклади з попереднім повідомленням про вилучення. Ощадні вклади призначені для нагромадження або розміщення грошових заощаджень. Як і строкові, вони можу
