іністерство освіти і науки України Херсонський державний технічний університет 73008, Херсон, Бериславське шоссе, 24, т. 380-0552-55-40-11, e-mail: Г. Чуйко, Н. Чуйко Болонський процес українською Мета, ключові поняття, критерії, термінологія, форми документів, технологія приєднання Методичний посібник для викладачів та студентів Херсон - 2004 Болонський процес українською Мета, ключові поняття, критерії, термінологія, форми документів, технологія приєднання 1. Історичні межі, головна мета та завдання процесу Історичні межі та головна мета Болонського процесу. Болонський процес започатковано на зустрічі міністрів освіти 29 Європейських країн 10 червня 1999 року. Підписана ними Болонська декларація передбачувала до 2010 року створення спільного Європейського простору вищої освіти. Головною метою декларації учасники визнавали (на початку процесу ) інтенсифікацію європейської мобільності випускників вищих учбових закладів. Така мобільність вважалася базисною для підвищення конкурентноздатності європейської системи вищої освіти та її випускників на світовому ринку праці. Надалі головна мета процесу, незмінна за змістом, підлягала уточненню та деталізації відносно стратегії її досягнення, головних завдань, стандартів, тощо, під час наступних регулярних зустріч учасників процесу в період 1997-2003 рр. (Лісабон, Болонья, Прага, Берлін). Регулярні зустрічі міністрів країн-учасниць відбуваються що два роки. Наступна зустріч запланована в Бергені (Норвегія,2005). Головні завдання процесу. Найважливішими завданнями для розвитку європейської системи вищої освіти , а також для створення декларованого Європейського простору вищої освіти визнано: Короткотермінові завдання, обов’язкові до виконання: прийняття системи загальновизнаних та порівняльних поміж собою кваліфікаційних рівнів (професіональних титулів), зокрема також завдяки запровадженню додатків до дипломів в єдинім євро стандарті (Diploma Supplement, DS); прийняття системи вищої освіти, яка спирається на два цикли (ступені): нижчий ступінь (undergraduate), який надає право на отримання кваліфікаційного рівня бакалавра (BA, ліценціата), та вищий ступінь (graduate), який надає право на отримання кваліфікаційного рівня магістра (MA, майстра); впровадження європейської системи трансферу (обміну) та акумуляції (накопичення) залікових балів (кредитів) – European Credit Transfer and Accumulation System (ECTS); Перспективні завдання на довший термін: розвиток європейської мобільності студентів, викладачів та адміністраторів вищої школи; розвиток європейської співпраці в галузі забезпечення якості освіти ( розробка критеріїв та методологій, які можна порівняти); розвиток європейського виміру в галузі вищої освіти, зокрема у міжінституціональній співпраці, створенні інноваційних програм навчання та досліджень; Необхідні умови здійснення процесу. Наведені вище завдання та головна мета процесу осягаються лише з урахуванням та повагою до різнорідності культур, мов, національних систем вищої освіти та автономії університетів. Консолідація європейських систем вищої освіти повинна відбуватися завдяки міжнародному співробітництву, а також шляхом спільної діяльності з неурядовими організаціями , які займаються проблемами вищої освіти. 2. Ключові поняття, критерії : перші запитання та відповіді Ключовими поняттями в переліку завдань Болонського процесу, обов’язкових до виконання в короткий термін для тих університетів, які мають намір увійти в процес, є поняття Європейської системи трансферу та акумуляції кредитів (залікових балів), ECTS, а також поняття додатку до диплому ((Diploma Supplement, DS) , яке використовує систему ECTS та її компоненти. Що таке Європейська система трансферу та акумуляції кредитів (залікових балів), ECTS? ECTS є орієнтованою на студента системою опису освітніх програм (або учбових планів) шляхом кількісної оцінки їх компонентів у залікових балах (кредитах). Система кількісної оцінки компонентів освітніх програм (предметів, модулів, блоків) у кредитах базується на повному учбовому навантаженні студента, необхідному для осягнення декларованих цілей (знань, умінь, навичок) відповідного компоненту програми. Чому саме ECTS? Як вона виникла та розвинулася? ECTS впроваджується в Європі з 1989 року і з того часу була перевірена в ході пілотних проектів та удосконалена у 145 європейських університетах. Система дає можливість підтримати мобільність студентів у межах країн-учасниць, забезпечує взаємне визнання учбових досягнень студента за періоди навчання в різних університетах (і навіть різних країнах). Система ECTS дозволяє акумулювати досягнення студента в умовах вибору ним власної траєкторії та темпу навчання. Вона робить учбові програми легкими для читання та порівняння студентам, як місцевим, так і іноземним. Нарешті, ECTS є обов’язковим євростандартом Болонського процесу. Якими є головні складові ECTS? Вони є такими: ECTS базується на угоді, що 60 кредитів вимірюють повне учбове навантаження студента за один учбовий рік (відповідно 30 кредитів за один семестр, 20 кредитів – за триместр). Повне учбове навантаження включає всі види роботи, включно з самостійною роботою студента, підготовкою до іспитів, їх складання, практиками, тощо. Кредити оцінюють всі компоненти річної учбової програми – модулі, учбові курси, практику, дипломне проектування, тощо і відображують лише кількість учбової роботи, необхідної студенту для їх виконання та засвоєння, у співвідношенні до повного обсягу роботи за учбовий рік (60 кредитів). Кредити не оцінюють складності, або відносного рівня окремих курсів, предметів, або інших компонент учбової програми. Кредити є також шляхом кількісної оцінки учбових досягнень. Студент отримує кредити лише за ті компоненти програми, в яких досяг сформульованих цілей і виконав всі необхідні роботи , а також склав іспит, або пройшов іншу передбачену учбовим планом форму контролю. Успішність студентів оцінюється в національній шкалі оцінок. Втім, доброю практикою вважається дублювання національної шкали оцінок успішності в залікових книжках студентів та інших відповідних відомостях в шкалі оцінок ECTS, яка є елементом системи. Наведена нижче порівняльна таблиця дає уявлення про співвідношення української шкали оцінок та шкали ECTS Шкала ECTS Статистичні критерії шкали ECTS Відповідні рівні діючої української шкали успішності Співвідношення між національною шкалою та ECTS
A - excellent кращі 10 % відмінно 5 - відмінно
B - very good наступні 25% добре 4.5 - дуже добре
C - good наступні 30%
4 - добре
D - satisfactory наступні 25% задовільно 3.5 - цілком задовільно
E - sufficient останні 10 %
3 - задовільно
FX два типи неуспішних студентів незадовільно 2.5 - недостатньо
F - fail
2 - незадовільно
Примітка до таблиці: Оцінки двох останніх рядків таблиці стосуються двох різних типів неуспішних студентів. Зокрема оцінка FX означає - «недостатньо, студенту необхідно трохи більше роботи для заліку курсу», тоді як оцінка F означає -«незадовільно, студенту потрібний значний обсяг роботи для заліку курсу». Обидві ці оцінки виставляються у залікові, або екзаменаційні відомості, але не у залікову книжку студента. так само, як це практикується відносно існуючої української оцінки «незадовільно».
/
На діаграмі 1 можна бачити симетричність та одномодальність розподілу успішних студентів по відсотковому рейтингу в межах статистичних критеріїв шкали ECTS. Як ще й те, що медіаною, і одночасно модою розподілу, в цій шкалі успішності є оцінка “C – good”, яка відповідає українській оцінці «добре». З чого складається ключовий набір документів системи ECTS? Ключових документів , необхідних для запровадження європейської системи трансферу та акумулювання кредитів, відносно небагато: Регулярний Інформаційній каталог учбових программ/курсів (Information Package/Course Catalogue), які забезпечує студентам університет, оприлюднений двома мовами (або лише англійською, якщо курси, або програми викладаються англійською) на Web-сайті і/або у вигляді друкованого буклету (буклетів). Каталог складається за стандартизованою формою системи ECTS, доступною в Інтернеті (наприклад _http://www.socleoyouth.be/) Угода про навчання (Learning Agreement) яка містить перелік курсів, що надаються , погоджений поміж студентом та відповідним підрозділом університету. У випадку кредитного трансферу (пере заліку) угода про навчання укладається поміж студентом, який переводиться, та обома університетами ще до його переходу, і вона негайно оновлюється в разі якихось змін у змісті навчальних програм, або їх переліку. Існує стандартна форма такої угоди (див. §5). Академічна довідка (The Transcript of Records). Обмін (трансфер) кредитів поміж університетами здійснюється шляхом надання академічних довідок. Академічна довідка, зокрема, описує ( у термінах ECTS) учбові досягнення кожного студента як до, так і після навчання за кордоном, або в іншому університеті. Кожен курс (предмет), який вивчав студент, під час навчання, відображений в академічній дов
