1. Повноваження Президента України. Повноваження Президента України, закріплені у Конституції, можна поділити на декілька груп, серед яких насамперед треба виділити такі:
1) представницькі повноваження, які дістають вияв тоді, коли Президент України представляє нашу державу в міжнародних зносинах, приймає вірчі та відкличні грамоти дипломатичних представників інших держав тощо;
2) повноваження, що стосуються діяльності Верховної Ради, наприклад, припинення її повноважень, якщо протягом ЗО днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися;
3} повноваження у сфері законодавства, наприклад ті, що стосуються призначення всеукраїнського референдуму щодо змін Конституції України, право вето щодо прийнятих Верховною Радою законів із наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради;
4) повноваження, пов'язані з призначенням на посади і звільненням з посад членів Кабінету Міністрів та інших посадових осіб;
5) повноваження у сфері забезпечення державної незалежності, національної безпеки та оборони нашої країни, наприклад, ті, що пов'язані з прийняттям рішення про загальну або часткову мобілізацію та запровадження воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, з керівництвом Радою національної безпеки і оборони України тощо;
6) установчі повноваження (утворення та ліквідація за поданням Прем'єр-міністра міністерств та інших центральних органів виконавчої влади);
7) повноваження в галузі правосуддя (утворення судів, здійснення помилування);
8) повноваження, пов'язані з наданням громадянства України та його позбавленням, наданням притулку в Україні.
2. Зазначені групи повноважень нерозривно пов'язані з сутністю посади Президента як глави держави. Тому Президент не може делегувати (передавати) свої повноваження іншим особам або органам.
Президент має право видавати укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на всій території України. Ці акти повинні створюватись на основі Конституції і спрямовуватись на виконання її положень. Водночас укази і розпорядження Президента є правовою базою для актів органів виконавчої влади. За юридичними ознаками акти Президента можуть бути нормативними, тобто такими, в яких містяться правила загального характеру і які розраховані на багаторазове використання, та індивідуальними, що стосуються конкретних відносин чи осіб і мають одноразовий характер (призначення конкретної особи на посаду, нагородження тощо).
3. Треба зазначити, що акти Президента, які видаються ним у межах повноважень, передбачених пунктами 3—5, 8, 10, 14, 15, 17, 18, 21—24 ст. 106 Конституції, є обов'язковими до виконання лише за умови, якщо вони скріплені підписами (контрасигновані) Прем'єр-міністра та міністра, безпосередньо відповідального за підготовку та виконання того або іншого акта.
Контрасигнатура президентських актів набула поширення в сучасному світі. У деяких країнах, наприклад у ФРН, вона, як і в Україні, передбачена лише для певної частини актів президента, в інших, наприклад в Італії, жоден акт президента не є чинним, якщо він не підписаний відповідним міністром.
Згідно зі ст. 107 Конституції при Президенті України і під його головуванням створюється Рада національної безпеки і оборони України. На неї покладено завдання координувати і контролювати діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони нашої країни.
4. Персональний склад Ради національної безпеки і оборони визначає Президент України. При цьому треба зазначити, що до її складу обов'язково повинні входити Прем'єр-міністр, міністри оборони, внутрішніх справ, закордонних справ і Голова Служби безпеки України. У її засіданнях має право брати участь Голова Верховної Ради України. Усі рішення Ради національної безпеки і оборони набувають чинності і стають обов'язковими до виконання після видання Президентом відповідних указів.
Конкретні повноваження Ради національної безпеки і оборони та порядок їх здійснення буде врегульовано спеціальним законом.