СПОСТЕРЕЖЕННЯ ТА ДОГЛЯД
ЗА СЕРЦЕВО-СУДИННОЮ СИСТЕМОЮ
Велику увагу треба приділити серцево-судинній системі хірургічного хворого. Це особливо стосується тих патологічних станів організму, коли підвищується навантаження на серце (тяжка інтоксикація, післяопераційний період, комбіновані травми).
Перед операцією шляхом ретельного обстеження хворого треба з'ясувати, наскільки патологія з боку серцево-судинної системи може бути протипоказанням до проведення планової операції. Кожному хворому віком понад 55 років слід робити електрокардіограму. Хворі, які перенесли інфаркт міокарда, можуть бути оперовані не раніше як через 6 міс, бо може бути повторний інфаркт. Стенокардія легкого ступеня не є протипоказанням до операції. Тяжка форма стенокардії є протипоказанням до планової операції. У разі аритмії хворому перед операцією призначають препарати наперстянки чи лідокаїн. Серцева недостатність теж є протипоказанням до оперативного планового лікування. Таким хворим перед операцією призначають серцеві глікозиди та діуретичні засоби. Інфу-зійну терапію слід обмежити.
Спостереження за серцево-судинною системою полягає у щоденному дослідженні пульсу, визначенні розмірів серця, його тонів, шумів, величини артеріального тиску, запису ЕКГ і ін.
Під час дослідження пульсу звертають увагу на його частоту за одиницю часу, ритм, наповнення пульсової хвилі, її напруження.
Частота пульсу може як збільшуватися (тахікардія), так і зменшуватися (брадикардія). Часто причиною тривалого прискорення пульсу є підвищення температури тіла. На кожний градус температури пульс прискорюється на 10 за 1 хв. При деяких захворюваннях пульс надзвичайно прискорений (тиреотоксикоз, різні інтоксикації).
Частота пульсу залежить від подразнення симпатичного нерва.
У разі брадикардії частота пульсу може зменшуватися до 50—40 за 1 хв. Брадикардія спостерігається при захворюваннях мозку, жовтяниці, порушенні провідності збудження від передсердя до шлуночків (захворювання серця). Брадикардія небезпечніша за тахікардію.
Найгіршим проявом порушення серцевого ритму є фібриляція шлуночків. Якщо вона триває 2—3 хв, хворий може загинути. Під час фібриляції шлуночки не скорочуються як єдине ціле і викид крові в аорту припиняється.
Наповнення пульсу залежить від кількості крові, яка викидається серцем у судини під час систоли, та від роботи серцевого м'яза. За зменшення об'єму циркулюючої крові (частіше унаслідок крововтрати) пульс може бути дуже слабкого наповнення (ниткоподібний).
Важливе значення має ритм пульсу. Нормальний ритм вказує на добру роботу м'яза серця. Коли цей ритм порушується, говорять про перебої в роботі серця, тобто аритмію. Аритмія частіше є наслідком органічного ураження м'яза серця або його нервових вузлів. Причиною цього ускладнення у хірургічних хворих частіше є виражена інтоксикація організму.
Артеріальний тиск вимірюють пружинним манометром. У нормі тиск крові становить 120—125/80—85 мм рт.ст. Підвищення артеріального тиску буває при гіпертонічній хворобі, у людей літнього і старечого віку (у зв'язку зі склерозом судин), при гіпоксії, психічному збудженні тощо. Зниження його є наслідком інтоксикації різного походження, слабкості серцевого м'яза, крововтрати, шоку, колапсу.
Спостерігаючи за серцево-судинною системою, треба звертати увагу на забарвлення шкіри. Ціаноз у хірургічних хворих може бути після операції і є наслідком застою крові у венах і капілярах шкіри і недостатнім у зв язку з цим газообміном у легенях. Передусім ціано-тичними стають слизові оболонки та ділянки шкіри, віддалені від серця (крила носа, вушні раковини, щоки, кисті, ступні).
Під час огляду треба звернути увагу на появу болю в ділянці серця та за грудниною. Він може мати різні характер, локалізацію та іррадіацію. Поява такого болю, особливо у післяопераційний період, може вказувати на приступи грудної жаби, що зрештою може призвести до інфаркту міокарда.
Для спостереження за роботою серця використовують складну медичну апаратуру: електрокардіограф, пульсо-тахометр, апарати для вимірювання венозного тиску, комп'ютери, кардіомонітори. Останні дозволяють протягом тривалого часу стежити за багатьма фізіологічними параметрами: тиском, пульсом, кардіограмою та ін. Монітори використовують для спостереження за хворим під час операції і в післяопераційний період. Вони поліпшують ранню діагностику можливих ускладнень з боку серцево-судинної системи.
Для діагностики розладів роботи серця використовують також різні рентгенологічні методи дослідження: рентгеноскопію і рентгенографію органів грудної клітки, рентгенокімографію (зображення рухів контурів тіні серця в процесі його скорочення), коронаро-графію (зміни в коронарних судинах у разі введення в них контрастної речовини), фонокардіографію (реєстрація звуків, які виникають під час скорочення м'язів серця), полікардіографію (синхронний запис ЕКГ, фонокардіограми і коливань кровонаповнення сонних артерій), ультразвукове дослідження (дозволяє визначити товщину стінки міокарда, стан клапанів, об'єм порожнин серця і великих судин).
Нерідко розлади з боку серцево-судинної системи виникають раптово і можуть бути причиною смерті. В їх основі лежать операційна травма, крововтрата, токсична дія пошкоджених тканин, інфекція, психічні переживання.
Для запобігання низці розладів з боку серцево-судинної системи іноді не потрібно складних лікувальних заходів, а вистачить лише правильного догляду за хворими. Так, у разі приступу серцевої астми досить перевести хворого з горизонтального положення у вертикальне. Якщо утруднення серцевої діяльності пов'язані з переповненням кишечника газами і підняттям куполів діафрагми, досить буде спорожнити кишечник. Розлади серцевої діяльності у людей з підвищеною збудливістю нервової системи, що виникли внаслідок болю, усувають за допомогою введення знеболювальних засобів.
Догляд за хворими з розладами серцево-судинної системи передбачає спостереження за діурезом, тобто кількістю сечі, яку людина виділяє протягом доби. Кількість виділеної сечі (у здорової людини) повинна бути збалансованою з кількістю прийнятої рідини. Діурез може бути позитивним (хворий виділяє більше рідини, ніж приймає) і негативним (хворий приймає більше рідини, ніж виділяє). Зменшення виділення кількості сечі (олігурія) — несприятлива ознака, яка може свідчити про різну патологію, в тому числі й серцеву недостатність.