Опіками називаються ушкодження тканин, що виникають внаслідок діяння термічних, фізичних і хімічних агентів.
Розрізняють термічні, хімічні і радіаційні опіки.
Термічні опіки виникають в результаті діяння високої температури на поверхню тіла людини. Загибель тканин настає в результатів зсідання білків від безпосереднього впливу термічного фактора на тканини.
Залежно від тяжкості ураження тканин опіки поділяють на такі чотири ступені.
І ступінь – еритема шкіри (еритематозна форма);
ІІ ступінь – поява на шкірі пухирів (бульозна форма).
ІІІ ступінь: А – некроз поверхневих шарів шкіри;
Б – некроз усієї товщі шкіри;
ІV ступінь – значний некроз шкіри і глибше розміщених тканин, іноді обвуглювання різних ділянок тіла.
Опіки, які займають до 10% поверхні шкірних покривів, розглядаються як місцеве ушкодження. Більш значні опіки ІІ-ІV ступеня, які займають 25-30% поверхні тіла і більше, викликають великі зміни в організмі, що дістали назву опікової хвороби.
Розрізняють три стадії опікової хвороби.
Стадія опікового шоку настає в момент опіку і триває до 2 діб. Відбувається спочатку збудження (еректильна фаза), а потім виснаження і позамежне гальмування нервової системи (торпедна фаза). Опіковий шок характеризується тяжкими геодинамічними розладами, зв’язаними з втратою великої кількості плазми крові і токсичним діянням продуктів розпаду тканин.
Стадія токсемії частіше настає на 2-3-ю добу. Чіткої грані між стадіями току і токсемії немає. Клінічно ця стадія характеризується високою температурою, збудженням, частим блюванням, порушенням функції печінки й обезводнюванням організму, розвитком анемії.
Стадія септико токсемії тривала. Розвиткові інфекційних ускладнень сприяють наявність великої раневої поверхні і зниження реактивності організму. Перебіг і тривалість цієї стадії залежить від правильності і своєчасності проведення патогенетичної терапії опікової хвороби, застосування антибіотиків і своєчасного пластичного закриття опікової рани.
Виділяють також період реконвалесценції (видужання), який характеризується загоєнням ран і нормалізацією функцій організму.
Для лікування таких хворих створені спеціалізовані відділення, у великих містах-опікові центри.
Лікування обпечених починають з проведення протишокових заходів і боротьби з токсемією.
Для цього проводять краплинне вливання крові, плазми, поліглюкіну, протишокових рідин, фізрозчину. В дальшому застосовують закритий або відкритий метод лікування опіків. Закритим методом лікують невеликі обмежені опіки, а відкритим – значні опіки. При глибоких опіках вдаються до оперативних методів лікування - некректомії і шкірної пластики.
Хімічні опіки виникають в результаті впливу на тканини різних хімічних речовин, що мають припікальну дію (міцні кислоти, луги, фосфор, солі важких металів).
Кислоти і солі важких металів викликають зсідання білків і обезводнювання тканин, внаслідок чого настає коагуляційний некроз з утворенням щільного струпа.
Луги розчиняють білки й омилюють жири, в результаті чого виникає глибоке ураження тканин з утворенням білого м’якого струпа, настає так званий колікваційний некроз тканин.
Перша допомога полягає в негайному змиванні хімічної речовини струменем води під напором. Після цього застосовують для нейтралізації залишків кислоти 2% розчин соди, для нейтралізації лугів –2% розчин оцтової або лимонної кислоти. При опіках фосфор на обпечену поверхню накладають примочки з 4% розчином мідного купоросу.
Радіаційні (променеві) опіки викликаються іонізуючим опромінюванням (альфа – і бета – частинки, рентгенівське проміння. Нейтрони, гамма-кванти).
Розрізняють чотири ступені променевих опіків шкіри в залежності від дози випромінювання. Ці опіки відбуваються на фоні променевої хвороби. Спочатку виникає рання реакція на опромінювання, яка виражається в появі первинної еритеми, іноді петехіальних висипань. Первинна еритема триває від кількох годин до двох діб.
Другий, прихований, період триває до 3 тижнів, залежно від тяжкості ураження.
У третьому періоді спостерігається гостре запалення з утворенням вторинної еритеми, пухирів, кровоточивих ерозій і виразок. Цей період триває до кількох місяців.
Четвертий період (відновлення) характеризується поступовим зворотним розвитком запальних змін.
Перша допомога при променевих опіках полягає у швидкому видаленні радіоактивних речовин, що потрапили на шкіру, з допомогою води або спеціальних розчинів. Місцеве лікування передбачає накладання мазевих пов’язок.
При наявності загальних радіаційних уражень проводять одночасно лікування променевої хвороби.
