ТЕМА 9. СТРАХУВАННЯ ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИХ РИЗИКІВ
План
Сутність та основні види страхування фінансових ризиків.
Страхування кредитних ризиків.
Страхування депозитів.
Ключові слова: фінансові ризики, делькредерие страхування, страхування кредитних ризиків, страхування депозитів, недостатньо забезпечені кредити, страхування валютних ризиків, страхування товарного кредиту.
1. Сутність та основні види страхування фінансових ризиків
Нині на українському страховому ринку пропонується комплекс страхових послуг, які дозволяють застрахувати бізнес від різноманітних фінансових ризиків.
Під фінансовим розуміють ризик фінансового підприємництва чи фінансових угод, коли в ролі товару виступають валюта, цінні папери, грошові кошти. До фінансового ризику входить валютний, кредитний та інвестиційний ризики.
Валютний ризик це ймовірність фінансових втрат внаслідок зміни курсу валют, який може виникнути в період між укладанням контракту і фактичним проведенням розрахунків за ним. Розрізняють валютні ризики для імпортера (підвищення курсу валюти між датою підтвердження замовлення і днем платежу) й експортера (падіння курсу іноземної валюти з моменту отримання чи підтвердження замовлення до отримання платежу і під час переговорів).
Кредитний ризик пов'язаний з можливістю невиконання підприємницькою фірмою своїх фінансових зобов'язань перед інвестором у результаті використання для її фінансування зовнішньої позики. Кредитний ризик виникає в результаті ділового спілкування підприємства з кредиторами, контрагентами, постачальниками, посередниками й акціонерами.
Кредитний ризик - це ризик неповернення позичальником байку основного боргу і несплати процентів за позичками.
Різноманітність видів кредитних операцій обумовлює особливості і причини виникнення кредитного ризику - недобросовісність позичальника, який отримав кредит; погіршення конкурентного стану фірми, що отримала комерційний чи банківський кредит; несприятлива економічна кон'юнктура; некомпетентність керівництва фірми тощо.
Галузевий ризик концентрації кредитних вкладень відображає ступінь схильності банку до несприятливих змін, пов'язаних із паданням кредитів (вкладенням коштів) у підприємства із загальними характеристиками, які роблять їх вразливими при дії одних і тих самих несприятливих факторів Ризик концентрації вкладень може створити серйозну загрозу для доходів банку та його капіталу. Велика сума коштів, спрямована на кредитування однієї галузі економіки (концентрація вкладень в одну галузь), за несприятливих економічних умов може завдати значних збитків банку. Аналогічний ризик може виникнути при кредитуванні різними філіями банку одного позичальника.
Інвестиційний ризик пов'язаний із специфікою вкладення підприємцем грошових коштів у різноманітні просісти.
Страхування фінансових ризиків передбачає компенсацію підприємству втраченою доходу чи додаткових витрат, викликаних його функціонуванням, як учасника комерційної діяльності. Таке страхування проводиться па випадок невиконання чи неналежною виконання договірних зобов'язань дебіторами, інвестицій, банкрутства контрагента і пов'язаних з цим судових витрат тощо.
Таким чипом, до страхування фінансових ризиків відносять:
страхування недоотриманпя прибутку (доходів);
страхування ризиків впровадження пової техніки і технологій;
страхування па випадок зниження обумовленого рівня рентабельності;
страхування ризику засновника;
страхування біржових ризиків.
Одним із найпоширеніших видів страхування фінансових ризиків є страхування від втрат прибутку (доходу). На відміну від багатьох інших видів страхування, де об'єктом захисту виступає майно, в страхуванні
від втрат прибутку об'єктом є втрата очікуваного прибутку господарюючого суб'єкта.
Усі причини, що визначають втрату (недоотримания) прибутку, зумовлюються багатьма факторами, які умовно поділяють на: порушення процесів виробництва при настанні аварій, стихійних лих; зміну ринкової кон'юнктури, порушення контрактів з боку постачальників або споживачів продукції (послуг).
Страхування від втрат прибутку є комплексним страхуванням. Найпоширенішим видом страхування, до якого приєднують це страхування, є страхування від ризику вогню.
Крім втрат прибутку, що може статися через пошкодження майна, прибуток може бути втраченим, коли настане страховий випадок у кооперанта даного виробництва (наприклад, зрив домовленостей про постачання). Це може призвести до таких же негативних наслідків, як і перерва виробництва через пошкодження майна.
Страхова сума при проведенні даного страхування обчислюється на основі обсягу прибутку, що планується, та обсягу постійних витрат, які передбачаються у господарському році.
Особливістю страхування від втрат прибутку є те, що обсяг збитку залежить від терміну перерви у виробничій діяльності. Страхове відшкодування передбачає виплату, що замінює для страхувальника регулярне надходження грошових коштів, необхідних для фінансування господарського процесу. В зв'язку з тим, що ризик втрати прибутку є вторинним від ризику настання майнових збитків, страховий тариф повинен враховувати ймовірність настання ризиків пошкодження (знищення) майна та зупинку виробничого процесу.
Крім того, на величину тарифної ставки впливають: галузь, до якої належить дане підприємство, зношеність основних фондів, місце розташування виробництва, рівень франшизи, конкуренція в даній галузі тощо.
2. Страхування кредитних ризиків
З найдавніших часів кредитні операції проводилися в умовах ризику неповернення кредиту. Ризик кредитної операції матеріально проявляється в неповерненні, несплаті заборгованості, а юридично - у невиконанні зобов'язань. В сфері кредитних відносин існують різні форми
забезпечення кредитів: матеріальна та юридична. З одного боку, використання цих форм є трудомістким у кредитних операціях, а з іншого - позичальник не завжди має достатню можливість матеріального або юридичного забезпечення кредиту. Тому особливою формою захисту виступає страхування.
Управління кредитним ризиком здійснюється через:
а) формування резервів (Положення про використання резерву для
відшкодування можливих втрат кредитоспроможності комер
ційних банків, затвердженого постановою Правління Національ
ного банку України);
б) підтримку оптимальної структури заборгованості з кредитів;
в) лімітування кредитних операцій, тобто встановлення лімітів на
галузевий ризик концентрації та ризик концентрації кредитних
вкладень за регіонами.
Отже, з метою захисту кредитно-фінансової сфери діяльності юридичних осіб проводиться страхування кредитних ризиків'— ризику неплатежу і ризику настання відповідальності позичальника за неповернення кредиту (рис. 9.1).
Кредитне страхування - відносно повий вид страхування, який розвивається з розвитком споживчого кредиту в країнах з ринковою економікою, де населення купує в розстрочку будинки, автомашини, товари тривалого користування тощо.
У цьому виді об'єктом страхування виступають майнові інтереси, пов'язані з матеріальними збитками, що можуть бути завдані страхувальнику внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань, передбачених кредитним договором (договором позики) між позичальником і страхувальником (позикодавцем, кредитором).
Історичний прообраз страхування кредитів полягає в комісійній операції, за умовами здійснення якої укладалася додаткова угода, названа делькредере. Виділяють такі види страхування кредитів: страхування делькредере (комерційні кредити, кредити під засоби виробництва і предмети споживання, експортні кредити); поручительства і гарантії; страхування збитків, які виникають через надмірне довір'я (рис. 9.2,9.3, 9.4,9.5,9.6). Страховик, який займається кредитним страхуванням, працює у всіх галузях делькредере на основі однакових процедур: можливі страхові випадки попереджуються за допомогою поточного спостереження за кредитами; при настанні страхового випадку (втратах від неплатоспроможності отримувача) відшкодовує збиток; розмір збитку зменшують за рахунок участі страховика в судовому процесі щодо банкрутства отримувача.
Важливим моментом у страхуванні є: визначення страхового випадку, розміру страхового платежу, страхової суми та страхового відшкодування. Необхідною умовою виникнення відповідальності є факт настання страхового випадку, а як результат — поява ризику неплатоспроможності.
Страховим випадком вважаються збитки страхувальника внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником своїх обов'язків, передбачених кредитним договором (договором позики). Сюди відносять: неповернення або часткове повернення позичальником кредиту (позики) у встановлені кредитним договором терміни, невиплата ним відсотків у повному обсязі та в установлені кредитним договором терміни, невиконання інших обов'язків, передбачених кредитним договором.
Страховий платіж залежить від характеру кредиту, діяльності позичальника, мети використання кредиту, наявності товарно-матеріальних цінностей або іншого майна у власності позичальника, що можуть стати забезпеченням нрав регресних вимог страховика при настанні страховою випадку і визначається з урахуванням кредитоспроможності позичальника, цільового призначення кредиту та інших умов, передбачених кредитним договором.
Страхова сума вираховується з суми кредиту (позики) та відсотків за користування кредитом. Ці дані містяться у кредитному договорі між страхувальником і позичальником.
Варто зазначити, що межа відповідальності страховика становить від 50 до 90% суми непогашеного кредиту та відсотків, передбачених до говором кредитувампя.
Загальна сума страхових виплат за страховими випадками не може перевищувати страхової суми за договором страхування.
Для визначення ступеня страхового ризику страхувальник при укладанні договору страхування повинен падати страховику такі документи:
копію свідоцтва про реєстрацію страхувальника;
копію статуту;
балансовий звіт (форма І), звіт про фінансові результати (форма 2); звіт про рух грошових коштів па останню звітну дату (форма 3);
копію кредитного договору;
техніко-економічпе обґрунтування заходів, що кредитуються;
довідку про залишки коштів на поточному рахунку позичальника;
договори, контракти, рахунки, накладні, що характеризують планове використання кредиту, кредитних коштів;
договори купівлі-продажу або інші документи, що є підставою для надання кредиту;
контракт на постачання і реалізацію продукції;
розрахунок погашення кредиту;
документ, що засвідчує зобов'язання за заставою;
¦ акт аудиторської перевірки фінансового стану страхувальника.
На основі цього страховик визначає кредитоспроможність та фі
нансову стабільність позичальника- страхувальника.
Для виплати страхового відшкодування страхувальник повинен подати страховику (страховій компанії) такі документи:
¦ письмову заяву на виплату страхового відшкодування;
офіційні документи, що підтверджують неповернення кредиту (позики) і/або відсотків з кредиту;
оригінал договору страхування (страхового свідоцтва);
акт несплати позичальником кредиту та/або відсотків з нього страхувальнику;
нотаріально завірену копію або оригінал кредитного договору (договору позики);
акти аудиторських перевірок фінансовою стану позичальника після факту несплати кредиту та/або відсотків з нього страхувальнику;
довідку про залишки коштів на поточному рахунку позичальника;
копію рішення суду щодо цього страхового випадку;
інші документи, зазначені у договорі страхування.
Існують випадки, коли кредитний договір пролонгований страхувальником. Тоді укладається додаткова угода до діючого договору страхування. Тільки після цього настає відповідальність страховика на термін пролонгації. При цьому страховий платіж вираховується так само, як при укладанні діючого договору.
Варто зазначити, що до найбільш поширених організаційних форм страхування кредитів, які відрізняються за характером наданого кредиту, що забезпечується страховим захистом, відносять: страхування товарних кредитів, страхування кредитів під інвестиційні засоби, страхування споживчих кредитів, страхування матеріальних цінностей, що передаються під заставу, страхування експортних кредитів.
Із цих форм найбільшого поширення набуло страхування товарних кредитів, яке охоплює майже всі галузі господарства. Страховий захист у страхуванні товарних кредитів забезпечується як у внутрішньому, так і у зовнішньому (експортно-імпортному) товарообігу, що здійснюється на кредитній основі.
Кредити під інвестиційні засоби можуть бути товарними і фінансовими. Найбільше застосовується страхування товарних кредитів, виданих для інвестиційної діяльності. Ця форма страхування кредитів забезпечує захист як інвесторів, так і продавців від ризику неплатоспроможності їхніх клієнтів.
Страхування матеріальних цінностей, що передаються під заставу, забезпечує надійність у кредитних відносинах між кредитором і позичальником. Таке страхування має здійснюватися за рахунок коштів заставодавця (страхувальника) у повній вартості заставленого майна, але па користь заставоодєржувача.
Сутність страхування експортних кредитів полягає в тому, що експортер, який падає відстрочення платежу, досить часто зазнає ризику непогашепня, або несвоєчасного погашення заборгованості імпортера. Страхуванню експортних кредитів притаманні властивості, що відрізняють його від інших організаційних форм страхування кредитів. Так, страхування експортних кредитів здійснюється, як правило, спеціалізованими закладами, що належать державі, або держава в них має контрольний пакет акцій.
Різноманітність умов експортного кредитування і труднощі з ідентифікацією та оцінкою кредитних ризиків не дають можливості засто-
совувати єдині страхові тарифи, тому вони можуть істотно відрізнятися яку розрізі окремих країн, так і в розрізі окремих страхових організацій навіть у межах однієї країни.
3. Страхування депозитів
Для успішної кредитної діяльності комерційним банкам потрібні значні кредитні ресурси. Для їх поповнення банки широко залучають кошти фізичних і юридичних осіб у вигляді добровільно зроблених ними вкладів. Банківські операції із залучених на вклади грошових коштів, що належать різним власникам, для відповідального зберігання па визначених умовах, називаються депозитами. Кошти, отримані у формі депозитів, комерційні банки активно використовую у своїй комерційній кредитній діяльності. Звичайно, ця діяльність пов'язана з ризиком неповернення коштів, наданих банкам у кредит. Тому постає гостра потреба створити за допомогою страхування ефективну систему захисту інтересів вкладників від наслідків ризику неплатоспроможності їхніх банків.
У багатьох країнах із розвинутою економікою створені та ефективно функціонують механізми, що захищають вкладників від інвестиційного ризику. До них належить і система депозитного страхування (СДС). Система депозитного страхування забезпечує захист вкладів у випадку банкрутства комерційного банку. Основний ефект системи страхування депозитів полягає в попередженні банківської паніки і відтоку депозитів. У випадку втрати комерційним банком платоспроможності створені системи зобов'язані відшкодовувати втрати його вкладникам. Ще в 1994р. СС прийняв Директиву 94/19 СС відносно програм страхування депозитів. Цим документом визначено основні положення про гарантії з депозитів. Члени ЄС, а також ті, хто бажає вступити в спільноту, повинні передбачити в своєму законодавстві норми, що регулюють страхування депозитів.
Отже, таке страхування покликано вирішити два основних завдання. По-перше, забезпечити гарантії повернення вкладів вкладникам. По-друге, сформувати на цій основі реальний механізм попередження кризи банківської ліквідності і масового вилучення коштів із депозитних рахунків у випадку несприятливої кон'юнктури і банківських банк-
рутств. Забезпечуючи приріст депозитів, страхування депозитних вкладів сприяє підвищенню інвестиційних можливостей банку, а також збільшує ефективність дії регулюючих рішень Центрального банку на функціонування грошово-кредитної системи.
Необхідність впровадження системи страхування банківських депозитів встановлюється такими чинниками: загальним спадом довіри банків; потребою надання допомоги тим банкам, які потрапили у скрутну фінансову ситуацію; потребою стабілізації фінансових ресурсів банків -усунення причин до передчасної ліквідації депозитів вкладниками, занепокоєними станом їх надійності; обов'язком захисту спо-живача-клієнта, який не завжди володіє достатньою інформацією про фінансовий стан банку, якому довіряє свої заощадження.
Страхування депозитних вкладів поділяється за формами проведення на обов'язкове і добровільне. Введення такого страхування повинно сприяти підвищенню інвестиційної активності населення країни шляхом переведення готівкових заощаджень, у тому числі у валюті, в банківські вклади. Його головна мета-пом'якшення важких соціальних наслідків втрат дрібних і середніх вкладників, що можуть виникнути внаслідок банкрутства банків. У багатьох випадках ця система охоплює не тільки фізичних осіб, дрібний та середній бізнес, а й самі банки та інших фінансових посередників. Отже, основна функція страхування вкладів — регулювання втрат фінансового капіталу шляхом перерозподілу збитків між кредитними інститутами.
Механізми відшкодування збитків дуже різноманітні. Часто з цією метою формується фонд з внесків банків. Згодом ці кошти розподіляються між вкладниками, які постраждали від банкрутства балку, в межах визначеної норми.
Найрозвинутіша система страхування депозитів діє у СШЛ. Вартість федеральної програми страхування депозитів у США досить висока і неухильно зростає. Щорічні внески спочатку становили 0,083 % загальної суми депозитів, у 1990р. вопи зросли до 0,12%, а у 1991 р. - до 0,15%.
Швейцарська банківська асоціація падає клієнтам своїх бапків-учасників гарантії щодо сплати вкладів з розрахункових та ощадних рахунків у розмірі до 30 тис. швейцарських франків. Ці кошти сплачуються негайно, коли розпочато процедуру банкрутства банку.
В Німеччині існує Фонд захисту депозитів під егідою Федераль-
ної асоціації німецьких банків. Участь у Фонді добровільна. Банки-учасники повинні регулярно проходити аудиторські перевірки, зобов'язані дотримуватися ряду вимог щодо капіталу, прибутків та кваліфікації менеджерів. Щорічні відрахування у фонд дорівнюють 0,03% загальної суми зобов'язань банку щодо небанківського сектора.
Гарантійний фонд Канадської корпорації страхування депозитів формується зі щорічних внесків учасників у розмірі 0,1 % від суми застрахованих депозитів. Максимальний рівень відшкодування становить 60 тис. канадських доларів (близько 50 тис. дол. США). Досвід діяльності цієї корпорації є корисним для України.
Канадська корпорація страхування депозитів страхує такі депозити: ощадні та чекові рахунки; строкові депозити, зокрема гарантовані інвестиційні сертифікати й боргові зобов'язання, видані іпотечними компаніями; грошові перекази та переказні векселі; акцептовані векселі та чеки; дорожні чеки, виписані на ім'я клієнтів.
В Україні спроба введення страхування депозитів була зроблена на початку 1996 p., коли всі комерційні банки отримали рішення І Іаціо-нального банку України про формування Міжбанківського фонду обов'язкового страхування вкладів фізичних осіб. Формування страхового фонду передбачало такі зобов'язання банків: усі комерційні банки мають бути учасниками страхування депозитів фізичних осіб; повинні сплатити перший внесок у розмірі І % від суми статутного фонду банку па І лютого 1996р., після першого внеску банки повинні перераховувати щоквартально 0,5 % від залишків вкладів фізичних осіб.
Але порядок формування і використання фонду страхування вкладів фізичних осіб мав ряд недоліків, тому запровадити у життя це рішення так і не вдалося. Натомість постановою від 4 квітня 1997 р. було передбачено створення комерційними банками резервів коштів за вкладами фізичних осіб через придбання державних цінних паперів з їх наступною передачею па зберігання НІіУ.
Указом Президента України « Про заходи щодо захисту прав фізичних осіб-вкладників комерційних банків України» від 10.09.98 р. № 996 було затверджено Положення про порядок створення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, формування і використання його коштів. Відповідно до Указу Кабінет Міністрів України та Національний банк України спільною постановою затвердили Положення «Про
фонд гарантування вкладів фізичних осіб» від 21.01.99 р. №70.
Згодом було прийнято Положення « Про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів вкладникам банків у разі їх ліквідації», затверджене постановою Правління НБУ від 11.01.2001 р. № 8, а також Закон України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб».
Ефективність депозитного страхування в Україні впирається в слабкість вітчизняних банків. Для успішного подолання ризиків, мінімізації перехресного субсидіювання слабких банків сильними потрібно удосконалити діючу схему регулювання і банківського нагляду. Потрібні інструменти ранньої діагностики банківських проблем і оперативного втручання наглядових органів, що дозволить суттєво скоротити втрати та ризики.
ПЛАН СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ
Необхідність, значення та економічний зміст страхування фінансових ризиків.
Характеристика основних організаційних форм страхування кредитів.
а) особливості страхування банківських кредитів;
б) страхування споживчих кредитів;
в) страхування кредитів під інвестиційні заходи;
г) страхування експортних кредитів.
3. Страхування депозитів.
ПИТАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ВИВЧЕННЯ
1 Іроблсми розвитку кредитного страхування в Україні.
Страхування банківських гарантій.
Проблеми страхування фінансових ризиків в Україні.
Угоди делькредерпого страхування.