ЛЬВІВСЬКИЙ ОРДЕНА ЧЕРВОНОЇ ЗІРКИ ІНСТИТУТ СУХОПУТНИХ ВІЙСЬК ІМЕНІ ГЕТЬМАНА ПЕТРА САГАЙДАЧНОГО
НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА
проведення лекційного заняття з навчальної дисципліни
«Загальна тактика»
Т Е М А № 2: Основи сучасного бою
Час: 2 години
Місце: навчальна аудиторія




Навчальні питання та розподіл часу:







ВСТУП – 5 хв.
Прийняти рапорт чергового навчальної групи, перевірити наявність студентів на занятті, їх зовнішній вигляд, готовність до занять. Оголосити тему та мету заняття, навчальні питання.
Бій є основною формою тактичних дій військ, авіації та сил флоту; він може бути загальновійськовим, протиповітряним, повітряним і морським.
Зміст бою, методи його підготовки і способи ведення безперервно розвиваються. Основними факторами, які визначають розвиток бою, є зміни в озброєнні та техніці, а також в особовому складі ЗС.
Крім того, на розвиток бою мають вплив характер операції і війни в цілому, вимоги оперативного мистецтва і стратегії до тактики; організаційна структура військ; противник - його озброєння і техніка, організація військ, тактика і способи дій; рівень розвитку бойової теорії, ступінь бойової та психологічної підготовки військ, бойові традиції та національні особливості армії.
ЗМІСТ ЗАНЯТТЯ - 80 хв.
1. Сутність та зміст загальновійськового бою.
Довести перше навчальне питання, основні положення, дати під запис.
Під сутністю сучасного загальновійськового бою слід розуміти те головне, що відрізняє його від інших явищ і процесів збройної боротьби і передусім від боїв, що велися під час попередніх воєн. В сутності бою закладений його внутрішній зміст, який виражається у єдності усіх його складових частин, елементів.
Бій - основна форма тактичних дій підрозділів, частин і з'єднань. Це організовані і узгоджені по цілі, місцю та часу удари, вогонь і маневр з'єднань, частин та підрозділів з метою знищення (розгрому) противника, відбиття його ударів та виконання інших завдань в обмеженому районі і на протязі короткого часу.
Мета бою досягається могутніми ударами усіх видів зброї, активними і рішучими діями військ, які приймають у ньому участь, повним напруженням моральних і фізичних сил особового складу, його бойовою згуртованістю і непохитною волею до перемоги. Зміст бою визначається передусім рівнем розвитку озброєння та військової техніки. Основним змістом сучасного загальновійськового бою є ядерні удари, якщо бойові дії ведуться із застосуванням ядерної зброї; вогонь звичайних засобів ураження; удар і маневр військ; радіоелектронне подавлення противника, його систем управління військами та зброєю.
Удар - одночасне ураження угрупувань військ і об'єктів противника шляхом могутнього впливу на них усіма засобами або військами, які є в наявності.
Удари можуть бути, в залежності від застосовуваної зброї та сил, які приймають участь:
- ядерні;
- вогневі;
- удари військами.
Ядерний удар являє собою один або декілька ядерних вибухів, які проводяться на протязі невеликого періоду часу в інтересах вирішення тактичної задачі. Однак якою б могутньою не була ядерна зброя, нею одною не можна вирішити усіх завдань бою, та це і недоцільно.
Вогневі удари звичайних засобів ураження, міць і ефективність яких різко зросла, є важливим засобом завершення розгрому противника, якщо бій ведеться із застосуванням ядерної зброї, і основним засобом ураження його при веденні бойових дій без застосування ядерної зброї.
Сила вогневого впливу полягає в узгодженому використанні вогню артилерії, ударів авіації, бойових вертольотів, ракет у звичайному спорядженні, а також вогню танкових, механізованих підрозділів і частин, повітряних десантів. Зрослі можливості вогневих засобів дозволяють успішно вести дальній вогневий бій.
Удар військ являє собою сполучення вогню та руху танкових, механізованих підрозділів і частин, повітряних десантів з метою завершення розгрому противника і оволодіння призначеним районом (рубежем, об'єктом). Сила удару атакуючих (контратакуючих) підрозділів (частин) визначається передусім вогневою могутністю їх озброєння.
Вогонь - один з основних засобів знищення (ураження) противника в бою на суші, на морі і в повітрі. Ефективність вогню досягається його зосередженням, раптовістю застосування, влучністю та вмілим управлінням.
Вогонь - ураження противника стрільбою з різних видів зброї. Він ведеться з метою знищення, подавлення, виснаження або руйнування його об'єктів.
Вогонь розрізняється:
- по вирішуваних тактичних задачах - на знищення, подавлення, виснаження, руйнування, задимлення (осліплення), освітлення та ін.;
- за видами зброї - вогонь із стрілецької зброї, танків (танкових гармат і кулеметів), БМП (БТР), вогонь артилерії, мінометів, комплексів ПТКР, зенітних засобів та ін.;
- за способами ведення - прямого, напівпрямого наведення, з закритих вогневих позицій та ін.
- за інтенсивністю стрільби – одиночними пострілами. короткими та довгими чергами, безперервний, побіжний, кинджальний, методичний, залповий та ін.;
за напрямком стрільби - фронтальний, фланговий та перехресний,
за способами стрільби - з місця, з зупинкою, з ходу, та ін.;
за видами вогню - по окремих цілях, зосереджений, загороджувальний та ін, (масований вогонь та вогневий вал).
Вогонь, міць якого різко зросла, підготовлює і супроводжує удар військ, крім того, він є невід'ємною частиною цього удару, яка забезпечує його розвиток, створює сприятливі умови для здійснення маневру.
Маневр - організоване пересування військ в ході бою з метою зайняття вигідного положення відносно противника і створення необхідного угрупування сил та засобів, а також перенос та перенацілювання (масування, розподіл) ударів і вогню для найбільш ефективного ураження противника.
Маневр може здійснюватися:
- військами;
- вогнем;
- ударами.
Види маневру військами
Охоплення - маневр, який здійснюється підрозділами з метою виходу для удару у фланг противнику. Він здійснюється у тактичній та вогневій взаємодії.
Обхід - більш глибокий маневр, який здійснюється підрозділами для удару по противнику з тилу. Він здійснюється лише у тактичній взаємодії.
Відхід - маневр, який застосовується з метою виводу своїх військ з-під ударів переважаючих сил противника, виграшу часу і зайняття більш вигідного рубежу.
Маневр підрозділами складається з швидкого і потайного виходу їх для зайняття вигідного положення з метою нанесення рішучого удару по найбільш уразливих місцях противника, особливо по його флангах і тилу, а також виходу з-під його ударів.
Маневр вогнем і ударами складається з переносу їх з одних цілей на інші, а також із ведення вогню підрозділами одночасно по декількох цілях та зосередження вогню на одній або групі цілей.
Висновок: отже, бій – це найважливіше явище збройної боротьби. Він є єдиним засобом для досягнення перемоги над противником. Розгром його та перемога в бою досягається потужними ударами всіх видів зброї, своєчасним використанням їх результатів, активними та рішучими діями з’єднань, частин та підрозділів.
2. Риси та основні принципи загальновійськового бою.
Довести друге навчальне питання, основні положення, дати під запис.
Бій, як вказує багатовікова історія збройної боротьби, розвивається шляхом безперервного ускладнення його організації та ведення, збільшення кількості сил і засобів, які приймають в ньому участь, підвищення могутності засобів ураження, поширення фронту та глибини бойових дій і зростання втрат в людях, озброєнні та техніці.
Під характерними рисами загальновійськового бою прийнято розуміти найбільш важливі його особливості, зумовлену появу нових засобів збройної боротьби, істотне удосконалення раніше відомих видів озброєння та бойової техніки, які в сукупності розкривають характер бою і відрізняють його від бою минулого періоду часу.
Характерні риси загальновійськового бою:
Характерними рисами сучасного загальновійськового бою являються:
- визначеність цілей;
- висока напруженість, швидкоплинність і динамічність бойових дій;
- їх наземно-повітряний характер;
- одночасне могутнє вогневе діяння на всю глибину побудови бойових порядків сторін;
- застосування різноманітних способів виконання бойових задач;
- швидкий перехід від одного виду дій до інших;
-складна радіоелектронна обстановка;розгортання бойових дій на широкому фронті на землі, в повітрі, на велику глибину і ведення їх у високому темпі.
Сучасний загальновійськового бій потребує від військ, які приймають в ньому участь:
- безперервного ведення розвідки;
- умілого застосування озброєння техніки, засобів захисту та маскування;
- високої рухомості і організованості;повного напруження всіх моральних та фізичних сил;
- непохитної волі до перемоги, залізної дисципліни та бойової згуртованості.
Це досягається:
- високими бойовими уміннями;
- свідомим виконанням свого військового обов'язку, стійкістю, хоробрістю, відвагою та готовністю особового складу в будь-яких умовах добитися перемоги над ворогом;
- знанням командирами своїх підлеглих, особистим спілкуванням з ними, увагою до їх потреб та врахуванням труднощів життя в бойовій обстановці, високою вимогливістю до них;
- вихованням у підлеглих віри в правоті нашої справи відданості своїй державі, та народу.
Перемога і поразка в кожному конкретному бою визначається багатьма факторами, як об'єктивного, так і суб'єктивного характеру. В бою завжди приймають участь дві сторони, кожна з яких проявляє свою волю, прагне розгромити противника та зберегти свої сили.
При цьому сили і засоби сторін, їх озброєння та чисельність, морально-бойові якості військ, мистецтво командування буває докорінно різними. Однак наявність достатньої кількості боєздатних військ та матеріальних засобів, ще не визначає, що перемога прийде сама собою. Дії військ в бою спрямовуються єдиною волею командира -єдиноначальника, який опирається на свої військові знання та досвід підлеглих, всебічно аналізуючи обстановку і передбачаючи її можливі зміни, організує бій. проявляє мистецтво в досягненні перемоги над противником.
Під принципами бою розуміються стійкі керівні положення щодо організації та ведення бою частин і з'єднань, дотримання яких сприяє успішному виконанню бойових задач.
Основними принципами ведення сучасного загальновійськового бою являються:
- постійна бойова готовність підрозділів;
- рішучість, активність та безперервність ведення бою;
- узгодження застосування підрозділів родів військ та спеціальних військ і підтримка безперервної взаємодії між ними;
- раптовість дій та застосування воєнної хитрості(оману противника);
- рішуче зосередження сил на головному напрямку і в рішучий момент бою;
- маневр підрозділами, ударами і вогнем;
- своєчасне відновлення боєздатності підрозділів та всебічне забезпечення бою;
- повне напруження моральних та фізичних сил, використання морально-політичного фактору в інтересах виконання бойової задачі;
- тверде та безперервне управління підрозділами в бою.
Постійна бойова готовність підрозділів полягає в їх спроможності в будь-який момент організовано, у встановлені строки вступити до бою і успішно виконати поставлені задачі.
Найважливішими елементами бойової готовності підрозділів являються:
знання майбутніх задач і своєчасне, проведення заходів щодо підготовки до їх виконання ще у мирний час; чітке несення бойового чергування;
високе бойове уміння;
підтримка озброєння та техніки в готовності до бойового застосування;
постійна готовність до відбиття раптового нападу противника, організоване приведення підрозділів до найвищих ступенів бойової готовності;
високий морально-психологічний стан, дисципліна та пильність особового складу.
Рішучість, активність та безперервність ведення бою полягає в постійному прагненні до повного розгрому противника, нанесенні по ньому могутніх ударів, нав'язуванні своєї волі, зриві його планів і створенні йому невигідних умов, в зухвалих, сміливих та енергійних діях, які проводяться наполегливо, вперто, вдень та вночі і в будь-яку погоду.
Рішення командира розгромити противника повинно бути твердим і без коливань доведено до кінця. Самого суворого осуду заслуговує той, хто боячись відповідальності, проявив бездіяльність і не використовував всіх сил, засобів та можливостей для досягнення успіху в бою.
Узгодження застосування підрозділів родів військ та спеціальних військ і підтримка безперервної взаємодії між ними - одна з основних умов для досягнення успіху в сучасному загальновійськовому бою.
Воно досягається узгодженням дій підрозділів всіх родів військ і спеціальних військ між собою, а також з вогневим ураженням противника по задачах, напрямках, рубежах, часу і способах ведення бою в інтересах найбільш успішного виконання бойових задач механізованими та танковими підрозділами.
Раптовість дій та застосування воєнної хитрощі (оману противника) дозволяє застати противника зненацька, викликати паніку, паралізувати його волю до опору, дезорганізувати управління військами і створити сприятливі умови для перемоги навіть над переважаючими силамипротивника.
Рішуче зосередження сил на головному напрямку і в рішучий момент дозволяє успішно протистояти переважаючим силам противника і добиватися перемоги над ними. З цією метою потрібно використовувати на головному напрямку більшість боєздатних підрозділів, найбільш ефективні засоби ураження та сміливо маневрувати.
Маневр підрозділами, ударами і вогнем дозволяє захопити та утримувати ініціативу, зривати задуми противника і успішно вести бій у зміненій обстановці.
Маневр підрозділами (охоплення, обхід та відхід) здійснюється їх стрімким просуванням вглибину бойового порядку противника, в тому числі і в повітрі, а також шляхом відводу підрозділів на нові позиції та рубежі (в райони), що розташовані вглибині нашої території.
Маневр повинен бути простим за задумом і виконуватися швидко, скрито та раптово для противника.
У його основі повинно лежати своєчасне та найбільш повне використання результатів вогневого ураження противника.
Маневр ударами та вогнем полягає в одночасному або послідовному їх масовані (зосередженні) по найважливіших об'єктах противника, або у розосередженні для ураження декількох об'єктів, а також пере націлюванні їх на нові об'єкти.
Своєчасне відновлення боєздатності підрозділів, всебічне забезпечення бою полягає у підготовці та здійсненні заходів, які спрямовані на підтримку підрозділів у високій бойовій готовності, збереженні (відновленні) їх боєздатності та створенні сприятливих умов для виконання поставлених завдань.
Своєчасне відновлення боєздатності включає:
відновлення порушеного управління; виявлення втрат та уточнення завдання підрозділам, які зберегли боєздатність на продовження бою;
відведення у безпечний район підрозділів, яків тратили боєздатність;
відновлення пошкоджених озброєння і техніки, поповнення підрозділів особовим складом, озброєнням, технікою, іншими матеріальними засобами;
підтримка високого політико-морального стану та психологічної стійкості особового складу.
У першу чергу відновлюється боєздатність підрозділів, що продовжують виконання бойового завдання, а також тих, які понесли найменші втрати.
Всебічне забезпечення бою поділяється на бойове, технічне та тилове.
Бойове забезпечення включає в себе:
- розвідку;
- охорону;
- захист від ЗМУ;
- радіоелектронну боротьбу;
- тактичне маскування;
- інженерне забезпечення;
- хімічне забезпечений.
Всебічне забезпечення бою організовується на основі рішення командира і здійснюється безперервно при підготовці та в ході бою, а також при пересуванні і розташуванні підрозділів на місці.
В умовах різкого підвищення ефективності ВТЗ, наземно-повітряного характеру бойових дій, постійної загрози застосування противником ядерної зброї все більше значення набуває захист (забезпечення безпеки) військ, який здійснюється в системі заходів бойового забезпечення.
Підрозділи всіх родів військ і спеціальних військ, крім того, повинні знаходитися у постійній готовності до відбиття ударів аеромобільних, ДРГ, та інших мобільних сил противника. Повне напруження моральних та фізичних сил, використання морально-політичного фактору в інтересах виконання бойової задачі являється найважливішою умовою досягнення успіху в бою. Для цього необхідно глибоко знати політико-моральний стан підлеглих, бути близьким до них, поєднувати високу вимогливість з увагою до їх потреб з урахуванням труднощів життя в бойовій обстановці;
безперервно вдосконалювати виховну роботу та бойове уміння;
систематично вивчати морально-політичні якості противника, здійснювати цілеспрямовану ідеологічну дію на його війська та активно протидіяти його ідеологічним диверсіям та пропаганді.
Тверде та безперервне управління підрозділами дозволяє ефективно та повно використовувати їх бойові можливості.
Тверде та безперервне управління підрозділами досягається:
постійним знанням обстановки, своєчасним одноосібним прийняттям рішення командиром та наполегливим впровадженням його в життя;
особистою відповідальністю командира за свої рішення, правильне використання підлеглих підрозділів та виконання поставлених завдань;
чіткою організацією та забезпеченням живучості пунктів управління, наявністю стійкого зв'язку з підрозділами.
Провідна роль у загальновійськовому бою належить механізованим (мотострілецьким) та танковим підрозділам.
Висновок: сучасний загальновійськовий бій у зв'язку з розвитком технічних засобів збройної боротьби одержав свій подальший розвиток.
Глибоке розуміння особливостей сучасного загальновійськового бою дозволяє командирам та штабам більш уміло орієнтуватися в обстановці і забезпечити високу організованість дій з самого початку війни.
Все це вимагає від майбутніх офіцерів систематичного і творчого вивчення сучасних засобів боротьби та способів ведення бою в нових умовах, систематично удосконалювати уміння та бойову готовність військ, щоб бути готовими у будь-яку хвилину виступити на захист своєї батьківщини.
3. Сили та засоби збройної боротьби.
Довести третє навчальне питання, основні положення, дати під запис.
Під силами і засобами ведення бою звичайно враховується особовий склад об'єднань, з'єднань, частин та підрозділів всіх видів ЗС з їх озброєнням та технікою, які приймають участь в бою. При цьому прийнято розуміти, що особовий склад складає сили, а озброєння та бойова техніка засоби збройної боротьби.
Звичайна зброя включає всі вогневі та ударні засоби, які застосовують артилерійські, зенітні, авіаційні, стрілецькі і інженерні боєприпаси і ракети у звичайному споряджених, запалювальні боєприпаси та суміші.
В бою з застосуванням тільки звичайної зброї вогонь артилерії, танків, БМП (БТР), зенітних засобів та стрілецької зброї у сполученні з ударами авіації - є основним засобом ураження противника.
Найбільш ефективним видом звичайної зброї є високоточна зброя (ВТЗ), до якої відносяться розвідувально-ударні (розвідувально-вогневі) комплекси, а також інші комплекси (системи) озброєння, які застосовують керовані та самонавідні ракети і боєприпаси, що здатні поражати цілі, як правило, з першого пострілу (пуску).
Основним способом ведення бою з застосуванням тільки звичайної зброї є послідовний розгром підрозділів противника. При цьому важливе значення будуть мати:
- надійне вогневе ураження безпосередньо проти стоячого противника з одночасним впливом на його резерви та важливі об'єкти в глибині;
- своєчасне зосередження сил та засобів для утримання важливих районів, позицій та нарощування зусиль для розвитку успіху на головному напрямку;
- постійна готовність військ до дій в умовах застосування противником ЗМУ та ядерної зброї.
Висновок: отже, силами збройної боротьби виступає особовий склад, а озброєння та бойова техніка – її засобами.
Висновок до заняття: Сухопутні війська відіграють вирішальну роль в остаточному розгромі наземного противника в умовах застосування звичайної зброї. Вони являються головною силою розгрому його основних угруповань.
У зв'язку з постійним розвитком засобів збройної боротьби значно зросла роль морального фактору у сучасному бою, що пред'являє підвищені вимоги до виховної роботи, підготовці особового складу, командирів і штабів.
ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА - 5 хв.
1. Підвести підсумок заняття.
2. Відповісти на запитання курсантів.
3. Дати завдання на самостійну підготовку.
Розробив:
кандидат військових наук, професор кафедри тактики
майор Ю.А. ДЗЮБЕНКО

« ___» ___________200_ р.