ЗМІСТ
Вступ 3
1. Необхідність та сутність споживчого кредитування 9
2. Організаційно-економічні умови споживчого кредитування в сучасних умовах
Висновки
Список літератури
ВСТУП
Актуальність. В останній час споживче кредитування набуває все більшої актуальності. Пов(зано це з тим, що всі ланки суспільства прагнуть ефективно функціонувати, а без розвитку всіх напрямків банківської інфраструктури, насамперед споживчого кредитування, не можливий нормальний розвиток суспільства, а саме всіх його категорій (верст населення). Особливо актуально це питання стоїть перед молодим поколінням. Для нормального проживання яким відразу хотілося мати власне житло, можливість його обладнати. Говорячи про це, я маю на увазі не предмети розкошу, а елементарні засоби для існування, які є необхідними для нормального і щасливого проживання як молодих сімей так і інших верств населення. Адже якщо ми хочемо побудувати багату і високо розвинуту країну, то це можливо лише при тій умові що кожен член нашого суспільства буде жити в добробуті та щасті. А цю проблему в деякій мірі можна вирішити за допомогою такого банківcького продукту - споживчий кредит. Адже квартиру, телевізор, меблі, холодильник та інші речі тривалого користування, які людині вкрай необхідні для нормального існування людини як члена нашого високо розвинутого суспільства.
Ступінь висвітлення. Свідченням того що дана тема набуває все більшої актуальності є й той факт, що в останній час починається друкуватися все більше і більше статей, книжок, які в тій чи іншій мірі стосуються теми споживчого кредитування. Нещодавно у світ вийшла вітчизняна книжка «Операції Ощадного банку України», але за своїм змістом вона споживчому кредитуванню майже не приділяє уваги.
Мета. В результаті проведеної мною роботи були детально вивчені теоретичні та практичні аспекти, які стосуються як споживчого кредитування так і тих сфер з якими цей продукт стикається. Що стосується теоретичних аспектів, то вони розглянуті в першому розділі даної дипломної роботи і розкривають класифікаційні види споживчого кредиту (в залежності від цільового характеру, суб(єктів кредитних відносин, способів організації надання позичкових коштів, форм видачі кредиту, ступені покриття кредитом вартості споживчих товарів, строків надання кредиту) та детально описують всі елементи кредитного процесу з урахуванням тієї особливості, що позичальником, як правило, є фізична особа.
Об’єкт дослідження. Виходячи з вивчених мною теоретичних аспектів була досліджена робота такого суб(єкту банківської системи, як Державного комерційного спеціалізованого Ощадного банку України на ринку споживчого кредитування. Дослідження базувалося на основі даних Правління Ощадбанку України по всіх регіональних управліннях України. В результаті цього дослідження було визначене теперішнє положення Ощадбанку України, вивчено з якими проблемами стикається банк на даному етапі своєї діяльності, процес споживчого кредитування та методи оцінки кредитоспроможності позичальників – фізичних осіб, фактори які впливають на діяльність банку як в середині самого банку так і з зовні, проаналізована програма дій банку, перспективи розвитку на майбутнє та були мною розроблені рекомендації та нововедення, які були виконані нами під час передипломної практики в відділі методології департаменту кредитно-інвестиційної діяльності і конкретно вони стосувалися розробки положення про іпотечне кредитування.
Робота складається з чотирьох розділів, так в першому розділі розглядаються теоретичні основи споживчого кредитування населення, детально розглядаються види та етапи процесу кредитування. В другому розділі досліджується діяльність самого Ощадного банку України, а саме механізм споживчого кредитування в банку, проводиться порівняльний аналіз рейтингового методу оцінки кредитоспроможності позичальника – фізичної особи, та аналіз кредитного портфелю банку. В третьому розділі спочатку робиться оцінка сучасного стану ринку споживчого кредитування, а потім розглядаються основні напрямки розвитку споживчого кредитування в загалі на Україні, та зокрема в Ощадному банку України, на ведені рекомендації банку, що до роботи із заставою нерухомого майна. В четвертому розділі спочатку описуються програмні продукти, що використовуються Ощадним банком України та перспективи розвитку в цьому напрямку, а потім описується безпосереднє використання програмних продуктів при проведенні аналізу та приведена схема інформаційних взаємозв’язків.

1. Необхідність та сутність споживчого кредитування
Якщо з початку звернутися до історії споживчого кредитування ще в Росії до 1917 року, то перші кооперативні заклади дрібного кредиту в Росії були створені в 60 – х роках ХІХ ст. – позико – збережні товариства. Вступний внесок в подібне об’єднання був встановлений на рівні 1 крб., а пайовий - 50 крб. Максимальний розмір позики був можливий до 80 крб. терміном на 6 місяців. Однак при нестандартних обставинах позика могла бути продовжена ще на три місяці. Позико – збережні товариства виручали селян, що не могли розплатитися з розтовщиками, допомагали знижувати та ліквідовувати недостачі, перешкоджали тенденції до розорення села. При видачі кредиту в позико – збережних товариствах враховувалась працездатність позичальника, його належність, нравові переваги і т. ін. В якості забезпечення кредиту в заставу допускався придбанний інвертар, надлишки сільськогосподарської продукції та домашня худоба.
До початку ХХ ст. в народному господарстві Росії (територія України входила до складу Росії) були створені умови для успішного розвитку кооперативної організації невеликих сум кредиту, але вже не у формі позико - збережних товариств, що потребуваливідсвоїх членів пайові внески, а кредитних, що не потребують паїв. Підйом в розвитку кредитної кооперації, що почався після 1905 року досяг кульмінації до 1912 року.
Кредитні товариства видавали позики, як короткострокові - на один рік, так і довгострокові - терміном на п’ять років з 12% річних. Призначення позик, що видавалися кредитними товариствами, було сільськогосподарським: купівля землі, її оренда, обробіток та удобрення, купівля сільськогосподарських знарядь, худоби, насіння, кормів для худоби та т. ін. Крім того, кредитні товариства могли видавати, так звані, кустарно - ремісницькі позики на купівлю знарядь кустарно - ремісницького виробництва; могли бути й "виробничі позики загального призначення": найм робочої сили, здійснення господарських будівель, спорядження для промислів, які передбачали тимчасове залишення місцяпостійного проживання. Наглядно, що кредитні товариства ризиковали видавати й невиробничі позики: на купівлю товарів для продажу,сплати боргів, осбисті витрати та жилі будівлі. Тільки при повній наявності інформації про клієнта можна було дозволити собі кредитування такого великого кола інтересів позичальника.
Розмір відкритого кредиту визначався заможністю двору, що вимірювалася цінністю основного капіталу (земля, будівлі, худоба, інвентар). Вдеяких господарствах кредит по відношенню до капіталу складав всього 4-5%.
Іпотечник кредит виник ще в рабовласницькому суспільстві, де він являв собою різновид ростовщицького капіталу, отримав розвиток при феодалізмі, але особливо розповсюдився при капіталізмі. Цей кредит дозволяє підприємцям збільшувати розмір виробничого використання вільного капіталу, землевласникам - фінансувати купівлю оддаткових ділянок землі,дає можливість придбати машини, обладнання та інші засоби виробництва, тобто сприяє розвитку та зміцненню ринкових відносин. Кредит видається, як правило, на термін більше п’яти років.
Для іпотечного кредиту, крім довгостроковості , характерно залишення заставленого майна в руках боржника,який продовжує його експлуатувати. В цьому випадку залогодержатель має право перевіряти за документами та фактичну наявність, розмір та умови зберігання заставленого майна.
Припускається повторна застава з отриманням додаткового кредиту, якщо цінність майна не вичерпувала попередніми заставами і якщо боржник має економічну можливість сплачувати відсотки та гасити основний борг по кредиту.
При заставі нерухомого майна боржник лише номінально зберігає право власника. Фактично в цьому випадку земельна рента, що виступає економічною формою реалізаціїземельної власності, присвоюється кредитором.
Надають іпотечний кредит, як правило, банки, що спеціалізуються на видачі довгострокових кредитів під заставу нерухомості. До них відносяться також і земельні банки, що видабть довгострокові кредити в основному під заставу землі.
Історія створення земельних банків в Росії, де вони відігравали велику роль в розвитку кредитної системи, тісно пов’язана зі своїм соціально-економічним та політичним життям країни другої половини ХІХ - початку ХХ століть. На початку 70 - х років минулого століття були створені одинадцять акціонерних іпотечних (земельних) банків. Значну роль в проведенні аграрної політики в дореволюційній Росії грали державні банки: Державний селянський поземельний банк (заснований в 1882) та Державний дворянський земельний банк (1885 р.).
На державний селянський поземельний банк була покладена задача видавати коштисселянам на купівлюземлі поміщиків. Банк видав селянам довгострокові позики теміном на 34,5 року. За 1883 - 1895 р.р. банк видав 15 тис.грн. позик на загальну суму 82 млн.крб. За його участю було придбано та куплено 2,4 млн. десятин землі, головним чином поміщицької.
В наступні року маштаби придбаної банком землі, а також видачі позик, за рахунок яких селяни купували землю, значно виросли.
Задачею Державного дворянськог земельного банку поміщицького землеволодіння шляхом видачі дворянам іпотечних позик до 66 років в розмірі 60% вартості дворянських маєтків. Дворянський банк надав поміщикам велику фінансову підтримку - до кінця 1890 р. заборгованість позичальниківпо позикам складала 267 млн.крб.
Деякий застій поземельного кредиту був пов’язаний зі спадом економіки в 1905 - 1907 р.р.Відродив та прискорив розвиток цього кредиту еконгомічний підйом 1909 - 1913 р.р.Однак перша світова війна привела до скорочення діяльності іпотечних банків, а потім і її припинення.
Так як іпотечний кредит передбачає наявність приватної власності, перед усім на землю, то саме з причини її відміни на території Росії та України після 1917 року іпотечні банки були закриті, оскільки не стало основи для здійснення операцій по заставі
Діяльність українських комерційних банків нині зосереджена переважно на роботі з юридичними особами . Це явище тимчасове. У процесі подальшого розвитку ринкових відносин питома вага операцій із фізичними особами неодмінно зростатиме, тож фінансово-кредитні установи нашої держави мають це враховувати. Як свідчить світовий досвід, банківські операції з фізичними особами становлять близько третини загального обсягу всіх операцій, які проводять фіннансово–кредитні установи країн із ринковою економікою. Серед цих банків чимало спеціалізованих, які працюють лише з фізичними особами.
Споживчий кредит має багато специфічних рис, пов`язаних із особливостями сфери особистого споживання громадян.
По-перше, цей вид позики відображає відносини між кредитором і позичальником, сенс яких полягає у кредитуванні кінцевого споживання, на відміну від позик, які надають суб`єктам господарювання для виробничих цілей або для придбання активів, що породжують рух вартості ( Наприклад. Акцій, облігацій тощо).
По-друге, на відміну від інших видів кредиту, якими користуються переважно суб`єкти господарювання, споживчі кредити одержують, як правило, фізичні особи.
По-третє, споживчий кредит є засобом задоволення споживчих потреб населення, тобто особистих, індивідуальних потреб людей. Така позика прискорює отримання певних благ ( товарів, послуг), які вони могли б мати (придбати) лише у майбутньому, накопичивши кошти, необхідні для купівлі цих товарно-матеріальних цінностей або послуг, будівництва тощо. Надання споживчих позик населенню з одного боку, підвищує їх платоспроможний попит, життєвий рівень в цілому, а з іншого – прискорює реалізацію товарних запасів, послуг, сприяє створенню основних фондів.
По-четверте, всі види споживчого кредиту мають соціальний характер, оскільки вони сприяють вирішенню суспільних проблем – підвищенню життєвого рівня населення (передусім із низьким та середніми доходами ), утвердженню принципів соціальної справедливості. Саме із цієї причини споживче кредитування здебільшого регулюється державами особливо ретельно. У нашій країні це виражається у тому, що споживчі позики зазвичай надаються на пільгових умовах.
Отже в загалі, для населення споживчий кредит носить тільки позитивний характер, так він прискорює одержання визначених благ (товарів, послуг ), які вони могли б мати ( одержати ) тільки в майбутньому - при умові накопичення суми грошових коштів, матеріальних цінностей або послуг, будівництва або інших.
Надання споживчого кредиту населенню, з одного боку, збільшує його поточний платоспроможний попит, підвищує його життєвий рівень, а з другого боку прискорює реалізацію товарних запасів, послуг, сприяє створенню основних фондів. В процесі погашення споживчих позик у населення зменшується на відповідну суму платоспроможний попит, що необхідно враховувати при визначенні обсягу та структури товарообігу, платних послуг, динаміки доходів та витрат населення, грошової маси в обігу. Таким чином розмір кредитів тісно пов(заний з формуванням купівельного фонду населення та його відповідності обсягу до структури товарного фонду та послуг.
Недостатня увага українських комерційних банків до роботи з населенням має нині як об`єктивні, так і суб`єктивні причини. Основні з них, безумовно, пов`язані з економічною нестабільністю і законодавчою неврегульованістю. Проте перспективи роботи банків із населенням в Україні величезні.
Споживчий кредит  - кредит ,який надається тільки в національній грошовій одиниці фізичним особам-резидентам України на придбання споживчих товарів тривалого користування та послуг і повертається в розстрочку , якщо інше не передбачено умовами кредитного договору.
Суб(єктами кредитних відносин являються фізичні особи (позичальники ) , а в особі кредитора виступають банки, інші кредитні установи ( ломбарди, пункти прокату та інші підприємства та організації ).
Між банком та населенням може існувати й посередник, наприклад торгівельна організація, однак при цьому зміст споживчого кредиту не змінюється.
Об(єктом кредитування є витрати, пов(язані з задоволенням попиту населення поточного характеру, в тому числі придбання товарів в особисту власність, а також витрати капітального (інвестиційного) характеру на будівництво та підтримання нерухомого майна.
Що стосується більш детального регулювання споживчого кредиту зі сторони держави в порівнянні з іншими формами кредиту, то це в основному проявляється в регулюванні процентних ставок, строків, додержання принципів соціальної справедливості, доступності кредитів. Більш детальне регулювання обумовлене тим, що споживчий кредит появ(я заний з потребами населення, рівнем його життя.
Враховуючи вивчений матеріал наведемо класифікацію споживчих кредитів яка, на наш погляд, є найбільш повною та вдалою (див. Рис. 1.1):
цільовим характером;
суб(єктами кредитних відносин - на банківські та небанківські;
способом організації надання позичкових коштів - на позики організовані та неорганізовані, прямі та непрямі;
формами видачі - на товарні та грошові кредити;
ступенем покриття кредитом вартості товарів, послуг - на позики на повну вартість або на часткову їх оплату;
способом погашення кредиту - на ті що погашаються поступово (в розстрочку ) або разовим платежем;
строками надання - короткострокові, середньострокові та довгострокові.
В залежності від цільового призначення споживчі кредити поділяються на:
інвестиційні;
для купівлі товарів та сплати послуг;
на розвиток підсобного господарства;
цільові кредити окремим соціальним групам;
на не цільові споживчі потреби;
чекові.
До інвестиційних відносяться позики на кооперативне житлове будівництво та придбання індивідуальних житлових будинків, садових будиночків, благоустрій садових ділянок, реконструкцію, капітальний ремонт індивідуальних житлових будинків, дач.
Гострота житлової проблеми розширює сферу застосування та зростання обсягів кредитів, що надаються на індивідуальне житлове будівництво, як одну з можливостей її вирішення. Значну роль в розширенні житлового будівництва та задоволенні зростаючих потреб населення в житлі відіграє житлова кооперація, членам якої може бути надано кредит для придбання кооперативної квартири.
Слідуюча група об(єднує позики для придбання окремих споживчих товарів або сплати послуг, розстрочку платежів за товари довгострокового користування, прокат деяких предметів споживання.
До кредитів на розвиток особистих підсобних господарств відносяться позики на купівлю сільськогосподарської техніки, транспортних засобів, купівлю посадкового матеріалу, фруктових дерев, добрив.
Не цільові споживчі кредити можуть надаватися населенню комерційними банками, ломбардами під заставу майна, касами взаємодопомоги, господарськими організаціями без зазначення мети використання кредиту. Це може бути кредит на невідкладні потреби, здійснення затрат, що виникають в зв(язку з особливими або непередбачуваними обставинами ( лікування, нещасний випадок, туризм та інше ).
Новим в споживчому кредиті є чековий кредит та банківські кредитні картки. Мова йде про надання кредиту фізичним особам по їх запиту переважно на основні розстрочки платежу. Надання чекового кредиту пов(язано з наявністю рахунку. Це може бути звичайний поточний рахунок в банку. Між кредитором та позичальником передбачається обумовлене завчасно автоматичне надання кредиту в момент вичерпання залишку коштів на рахунку. Такі позики можуть погашатися або в процесі надходження на рахунок грошових коштів ( вкладів ) або спеціальними внесками позичальника. Можуть використовуватися картки гарантування чеків для ідентифікації клієнта. Інший вид чекового кредиту базується на застосуванні спеціального чекового рахунку та спеціальних банківських чеків. Ці чеки можуть мати особливу форму та код, що забезпечує ідентифікацію при їх обробці в банку. Вкладник отримує позику як тільки чек надходить в банк для проведення по рахунку. Позичальник виписує чек проти суми виділеного йому чекового кредиту. При прид(явленні чеку встановлена сума ліміту зменшується, коли ж на рахунок надходять кредитні платежі ліміт поновлюється. Чекове кредитування пов(язане з великими витратами і для банку і для споживача і легко піддається контролю. Чековий кредит надається тільки після звернення позичальника в банк, котрий повинен оцінити кредитоспроможність заявника. Особливістю розвитку споживчого кредиту є зростання використання банківських кредитних карток. Кредитні картки припускають участь трьох сторін - власника картки, банку та торгівельної організації. Пластикова картка з виділеними символами, видана банком покупцеві, служить для торгівельної організації свідченням того, що банк гарантує відкриття кредиту власнику цієї картки . Картка надається клієнту, якщо стан його депозитних та позичкових операцій з банком задовільний. По кожній картці встановлюється ліміт, який може бути змінено в ту чи іншу сторону в залежності від режиму використання картки її власником. Кредитні картки застосовуються і при сплаті за послуги. Кредитні картки погано застосовувати при купівлі дорогих товарів, так як велика вартість поглинає практично всю величину ліміту картки. Використання кредитних карток поліпшує надання споживчих кредитів. Вони служать знаряддям обігу та скорочують потреби в готівкових грошах.
Строки надання споживчих кредитів різноманітні. З загальної суми споживчих кредитів значна частина приходиться на короткострокові та середньострокові кредити. Деякі з них видаються з розстрочкою платежу. Довгострокові кредити видаються на інвестиційні цілі.
Банки - кредитори можуть надавати споживчі кредити безпосередньо позичальникам ( прямі кредити), що звертаються в банк за позикою, або
побічні через посередників (торговельну організацію, ломбард, пункт прокату).
В зв(язку з тим, що торгівельні організації не завжди мають грошові кошти, щоб перекрити всю заборгованість по наданому ними кредиту покупцеві, вони самі звертаються в банки за позиками. Непряме кредитування дозволяє надавати кредити без значного збільшення операційних витрат банку.
Прикладом непрямого кредитування споживчих потреб є позики підприємствам прокату. Потреби підприємств по наданню послуг прокату в засобах покривається за рахунок залучення кредиту. В результаті одного акту надання речі в користування на обумовлений строк відшкодовується тільки невелика частина вартості товару. Щоб повністю отримати гроші за реалізований товар, необхідно здійснити велику кількість таких актів на протязі всього строку експлуатації предмету прокату. Нерівномірність платежів за предмет прокату, тривалість отримання виручки від їх реалізації, необхідність зберігання, упаковки, транспортування обумовлює великі потреби в кредитах підприємств прокату.
Банк надає кредити фізичним особам у розмірах, що визначається виходячи з вартості товарів і послуг, які є об`єктом кредитування, в межах вартості майна, майнових прав, які можуть бути передані банку в забезпечення фізичною особою з урахуванням суми її поточних доходів.
Фізичні особи погашають кредит шляхом перерахування коштів з особистого вкладу, депозитного рахунку, переказами через пошту або готівкою .
Отже споживчий кредит є засобом задоволення різних потреб населення. Як зазначалося раніше при споживчому кредиті позичальником є фізичні особи, а кредиторами – кредитні установи, а також підприємства і організації різних форм власності. Споживчий кредит може надаватися як в грошовій так і в товарній формі.
В країнах з ринковою економікою споживчий кредит, як зручна та вигідна форма обслуговування населення, грає велику роль в економіці країни. Тому він підвернутий активному регулюванню зі сторони держави. Регулювання здійснюється як на рівні видачі кредиту так і на рівні його використання і виражається або в заохоченні кредитування кінцевого споживача через процентну ставку, термін кредиту, первинну участь власними коштами в кредитній операції, або шляхом створення більш жорстокого режиму кредитування .
В різних країнах діють різні закони, що регулюють умови кредитування індивідуальних позичальників, однак їх об`єднує спільна мета: заради підвищення рівня життя споживчий кредит повинен бути доступний в необхідному об`ємі.
В нашій країні (ще за часів СРСР) аж до перебудовчих процесів в економіці (до 1987 р.) переважали два основні види споживчого кредиту: кредит на купівлю товарів тривалого користування та на житлове будівництво (індивідуальне та кооперативне). Перший вид кредиту носив побічний характер, так як його надавали різні торгові організації при посередництві кредиту Держбанку, а другий вид кредиту видавався безпосередньо кредитними установами (Держбанком та Будбанком ).
З початком процесу формування ринкових форм господарювання, який супроводжувався падінням виробництва, а відповідно й товарообігу, а також активним створенням в роздрібній торгівлі комерційних структур втратило своє практичне значення кредитування населення в формі придбання товарів в торгівлі з розстрочкою платежу. Кредитування житлового будівництва, а також надання деяких інших видів споживчого кредитування (на будівництво і благоустрій садових ділянок, будівництво, купівлю і ремонт будівель в сільській місцевості для сезонного проживання, на купівлю молодняку худоби та господарське обзаведення, на невідкладні споживчі потреби ) взяв на себе Ощадний спеціалізований банк України .
Кредитування споживчих потреб населення здійснюється Ощадним банком України при дотриманні таких же принципів, що й при кредитуванні юридичних осіб: терміновості, повернення, цільової спрямованості, платності, забезпеченості. Важливим критерієм є платоспроможність позичальника .
Взагалі всі принципи кредитування можна розділити на дві групи:
загальноекономічні принципи, які характерні всім економічним категоріям ( цілеспрямованість, диференційованість );
принципи, що відображають сутність та функції кредиту (терміновість, забезпеченість та платність ) .
Цілеспрямованість кредитування. Суть цього принципу заключається в тому, що суди повинні видаватися лише на конкретні цілі, а саме – на задоволення тимчасової потреби позичальників в додаткових коштах. ( В цьому – відмінність кредитування від фінансування. Фінансування таких жорстких цілей не має ). Якщо судами будуть покриватися потреби, що не мають тимчасового характеру, то видані кошти не повернуться до кредитора. Кредитування перевтілюється в фінансування без повернення. На практиці цей принцип втілюється шляхом видачі суд на конкретні цілі (об`єкти). Об`єктами споживчого кредитування виступають товарно-матеріальні цінності, потреба в коштах для поточних платежів при тимчасових фінансових труднощах і т. д.
Диференційованість кредитування. Вона заключається в наданні кредиту на різних умовах в залежності від характеру позичальника, спрямування кредиту, кредитного ризику, терміну кредитування, своєчасності повернення та деяких інших обставин .
Терміновість кредитування. Цей принцип означає, що в кредитному договорі повинен встановлюватися термін кредитування і цього терміну повинен додержуватися позичальник. Конкретний термін повернення кредиту в кінцевому рахунку визначається швидкістю кругообігу коштів позичальника.
Забезпеченість кредиту. Згідно цьому принципу кредитами повинно обслуговуватися тільки рухом реально існуючої вартості чи створення нової. Іншими словами, кожній гривні банківських коштів, що знаходяться в господарському оброті, повинна протистояти гривня відповідних матеріальних цінностей чи корисних затрат. Повернення суд повинно здійснюватися за рахунок завершення тих господарських операцій, для проведення яких вони були видані.
Платність кредиту. Принцип платності заключається в тому, що за користування позичковими коштами позичальник, як правило, виплачує кредитору судний відсоток.
Оскільки на Україні банком, який надає найширший спектр послуг в даний час із споживчого кредитування є Ощадбанк України. Тому на його прикладі розглянемо банківські продукти, які він надає на ринку споживчого кредитування. Це два види споживчих кредитів:
На поточні цілі ( так званий кредит на невідкладні потреби);
На витрати капітального характеру.
Кредит на нагальні потреби (короткостроковий кредит ) може бути наданий громадянам, що мають самостійне джерело доходів (в тому числі й пенсіонерам ), відділенням Ощадбанку за місцем проживання. Нестабільна ситуація в нашій країні, що приводить до потужних інфляційних процесів, змушує Ощадбанк постійно змінювати відсоткову ставку за користування кредитом в зв`язку з зміною облікової ставки Національного банку України. Цей кредит видається терміном до одного року під 50 % річних в розмірі до 2500 грн.
Слід відмітити, що вданий час різко збільшився об`єм просоченої заборгованості за даним кредитом. Причинами цього є по-перше, ріст безробіття, по-друге, збільшенням щомісячних платежів, по-третє, відмова бухгалтерських працівників підприємств перераховувати платежі в погашення кредитів. Це, в свою чергу приводить, до обмеження видачі Ощадбанком вказаних суд.
Кредит на споживчі цілі (короткостроковий кредит ) може бути наданий громадянам, що мають самостійне джерело доходів (в тому числі й пенсіонерам ), відділенням Ощадбанку за місцем проживання. Нестабільна ситуація в нашій країні, що приводить до потужних інфляційних процесів, змушує Ощадбанк постійно змінювати відсоткову ставку за користування кредитом в зв`язку з зміною облікової ставки Національного банку України. Цей кредит видається терміном до одного року під 50 % річних в розмірі до 10000 грн. Він видається під заставу цінностей або цінних паперів.
До кредитування нагальних потреб населення поступово приступають і комерційні банки. В основному це спосіб залучення коштів приватних вкладників для формування своїх кредитних ресурсів.
Інші комерційні банки пропонують своїм акціонерам кредити забезпечені акціями та іншими цінними паперами даного банку. Розмір кредиту встановлюється виходячи з ринкової вартості наявних акцій у власників на момент складання кредитного договору та терміну кредитування. Максимальний розмір кредиту складає 85 % ринкової вартості акцій.
Другий вид споживчого кредиту Ощадбанку – кредит на капітальні затрати ( довгостроковий ) – на відміну від кредиту на нагальні та поточні потреби потребує від населення надання звіту про його використання та документів про цільову направленість отриманих в банку сум.
В цілях надання допомоги громадянам в будівництві (реконструкції ) та придбання житла банками може видаватися три види житлових кредитів:
короткостроковий або довгостроковий на придбання та забудову землі під попереднє житлове будівництво;
короткостроковий кредит на будівництво ( реконструкцію ) житла, тобто безпосередньо для фінансування будівельних робіт (будівельний кредит);
довгостроковий кредит для придбання житла.
Кредитно-фінансова підтримка населення в вирішенні житлової проблеми здійснюється при використанні громадянами власних коштів, а також за рахунок державних субсидій, що отримуються на придбання житла.
Кредитування житлового будівництва виконується при умові відведення забудовнику у встановленому порядку земельної ділянки та наявності дозволів відповідних органів на будівництво житла. Відповідні документи про це повинні бути надані позичальником в банк разом з заявою на видачу суди.
Крім того, наданню в банк належить узгоджена й затверджена у встановленому порядку проектно-смітна документація, а також документи, що необхідні для визначення платоспроможності клієнта ( довідка з місця роботи ), та забезпечувальне зобов’язання.
В якості забезпечувальних зобов’язань громадяни можуть надавати договір застави нерухомого майна, поруку одного або більшої кількості громадян, страхової компанії чи інших юридичних осіб.
Підприємствам та організаціям різних форм власності рекомендовано в порядку надання допомоги своїм працівникам в покращанні житлових умов надавати гарантії на погашення житлових кредитів, що їм видані, а також частково або повністю здійснювати погашення цих кредитів за рахунок власних коштів.
Предметом застави можуть виступати:
земельна ділянка під будівництво, яка є власністю позичальника чи інші майнові права на цю ділянку;
готове житло чи об`єкти незавершеного будівництва;
інші види майна та майнових прав, які у відповідності до чинного законодавства України можуть використовуватися в якості застави.
Заставлене майно підлягає страхуванню заставодавцем від ризику втрати та пошкодження.
До повного погашення суми основного боргу та процентів за кредитом позичальник права без письмової згоди банку продати або переуступити майнові права на нерухоме майно третій особі.
Житлове кредитування населення здійснюється банками при дотриманні основних принципів кредитування: цільового використання, забезпеченості, терміновості, платності та поверненості.
При виявленні не цільового використання кредитів отриманих на будівництво чи купівлю житла, банк має право достроково стягнути видані кредити, а у випадку неможливості повернення кредиту позичальником банк проводить звернення стягнення на заставлене майно чи на поручителя.
У відповідності з положенням про житлове кредитування сума кредиту, що видається банком не повинна перевищувати 70% вартості придбання чи облаштування землі, будівництва (реконструкції чи вартості житла що купується). В іншій частці ( в розмірі не менше 30%) позичальник повинен брати участь власними коштами в об`єкті що кредитується. Цей момент, а також інші конкретні умови житлового ( терміни, відсотки ) повинні обумовлюватися в кредитному договорі, що заключається між позичальником та банком.
Вданий момент Ощадним банком України здійснюються такі види довгострокового кредитування:
Кредит на індивідуальне житлове будівництво (на будівництво індивідуальних будинків з надвірними будівлями ) ( купівля житлових будинків ) може бути наданий громадянам, що мають самостійне джерело доходів (в тому числі й пенсіонерам ), відділенням Ощадбанку за місцем проживання. Цей кредит видається терміном до десяти років під 46 % річних в розмірі до 8000 грн. При цьому позичальник повинен приймати участь власними коштами в розмірі, що не менше 25% від загальної вартості будівництва;
Що стосовно кредиту на купівлю у громадян індивідуальних житлових будинків з надвірними будівлями, то він теж видається терміном до 10 років у межах оціночної вартості але не більше 8000 грн. Він може бути наданий громадянам, що мають самостійне джерело доходів (в тому числі й пенсіонерам ), відділенням Ощадбанку за місцем проживання. При цьому процентна ставка складає на даний момент 46% річних, що стосовно кредиту на купівлю квартир, то умови його надання такі ж як і кредиту на купівлю у громадян індивідуальних житлових будинків з надвірними будівлями, тільки плата за кредит складає вже 48% тобто на 2% більша від плати за попередній кредит;
Кредит на реконструкцію, капітальний ремонт житлових будинків, будівництво надвірних будинків – він видається у розмірі наступних витрат, але не більше 5500 грн. та строком до5 років під 46% річних. Він може бути наданий громадянам, що мають самостійне джерело доходів (в тому числі й пенсіонерам ), відділенням Ощадбанку за місцем проживання;
Кредит на будівництво, купівлю будинків дачного типу та благоустрій садових ділянок, будівництво, купівлю будинків у сільській місцевості, що не є основним житлом .Даний кредит може бути наданий громадянам, що мають самостійне джерело доходів (в тому числі й пенсіонерам ), відділенням Ощадбанку за місцем проживання. Цей кредит видається у розмірі наступних витрат але загальна сума яких не перевищує 5000 грн. терміном до 5 років під 48% річних;
Кредит на реконструкцію та капітальний ремон будинків дачного типу і будинків у сільській місцевості, що не є основним житлом, будівництво гаражів, реконструкція та ремонт квартир ( які знаходяться у приватній власності з 1.10.96 ), купівля гаражів. Цей кредит видається в сумі до 3500 грн. терміном од трьох років з платою за кредит, що знаходиться на рівні 48%. Він як і попередні види кредитів може бути наданий громадянам, що мають самостійне джерело доходів (в тому числі й пенсіонерам ), відділенням Ощадбанку за місцем проживання.
ПРОДАЖ ТОВАРІВ В КРЕДИТ повинен проводитися підприємствами роздрібної торгівлі всіх форм власності за цінами, що діють на день продажу ( без перерахунку в зв`язку з зміною цін в майбутньому). За деякими даними до продажу рекомендовано 16 найменувань товарів автомобілі, меблі, холодильники, морозильні камери, аудіо-відео техніку та ін.
Перший внесок готівковими коштами покупця, що купує товари в кредит, а також термін розстрочки платежу за них ( термін кредиту) поставлені в залежність від вартості товару. Якщо ціна товару дозволеного до продажу в кредит не перевищує 12- кратний розмір мінімальної місячної заробітної плати, то покупець вносить відразу не менше 20% вартості цього товару і отримує відстрочку платежу на термін від 6 місяців до трьох років, а якщо ціна товару перевищує названу межу, то необхідно спочатку при покупці товару в кредит виплатити 40% його вартості, інша частина належить до погашення в термін до 5 років. Так в наш час можна придбати в розстрочку автомобілі компанії АВТОЗАЗ-DAEWO на термін від 6 місяців до 60 місяців ( 5 років ), сплативши відразу 40% від номінальної вартості автомобілів. Платежі здійснюються щомісячно. За цією програмою можна придбати автомобіль будь-якої марки даного концерну. Також у розстрочку можна придбати автомобілі IVECO від компанії IVECO-КРАЗ попередньо сплативши від 15% до 30% початкової вартості і отримуєте розстрочку на 3 роки на мікроавтобуси та 4 роки - на тягачі. При цьому платежі потрібно здійснювати щоквартально з відсотковою ставкою – 15% - 16% річних у валюті.
Правилами продажу в кредит громадянам товарів довгострокового користування встановлені ліміти ( границі ) кредитування, які визначаються рівнем заробітної плати ( доходу ) громадян. Так при продажі товарів в розстрочку на 6 місяців сума кредиту що надається не повинна перевищувати 2-х місячної заробітної плати покупця товарів, на 24 місяці – 8-ми місячної зарплати, на 36 місяців – 12-ти місячної зарплати, на 48 місяців – 18-ти місячної зарплати і, на кінець, при терміні кредиту в 60 місяців гранична сума кредиту встановлена на рівні 24-місячної заробітної плати покупця.
У випадках коли вартість товару перевищує граничну суму кредиту, різниця між вартістю товару та сумою кредиту повинна бути сплачена готівковими коштами або безготівковим шляхом.
З покупців на рахунок підприємств торгівлі беруть відсотки з суми кредиту, розмір яких встановлюється підприємством торгівлі з урахуванням діючих ставок на банківські кредити. Вартість товару в сумі наданого кредиту повинна погашатися покупцем рівними долями один раз в місяць.
Важливим джерелом кредитів фізичним особам, не призначених на житло, кошти переміщення та освіту, є БАНКІВСЬКІ КРЕДИТНІ КАРТКИ. Банківські картки передбачують участь трьох сторін: банка – емітента кредитної картки, її власника та торгової організації, що приймає кредитні картки в якості платіжного засобу за товари та послуги. Для отримання кредитної картки клієнт повинен перерахувати в банк встановлену банком суму грошових коштів. Сплата товарів та послуг може бути проведена й без наявності коштів на рахунку клієнта, за рахунок банківського кредиту. Банк за свої послуги стягує визначений відсоток від суми кожної операції. Користувачі кредитної картки також повинні щорічно перераховувати визначену суму грошей за обслуговування картки та її щорічне оновлення.
Цей спосіб постійного надання споживчого кредиту набуває все більш широкого розповсюдження за кордоном. Такі міжнародні фінансові асоціації, як Visa, American Express, MasterCard, надають володарям їх пластикових карток практично будь-яку послугу в довільній сфері обслуговування.
Вданий момент вже багато банків працюють як з вище перерахованими картками так і з картками власних емісій. Однак слід відмітити що наша країна в даний момент ще не зовсім готова до втілення в широких масштабах кредитних карток ні технічно ні структурно, ні психологічно. Особливого розвитку вони набули в основному в найбільших містах України, а якщо розглядати більш детальніше в самих містах то здебільше це елітні магазини, бари та ресторани, банки та центральні поштові відділення.
До споживчого кредиту відноситься і кредит ЛОМБАРДІВ. Ломбарди надають населенню кредит під залог предметів особистого користування та домашнього споживання. Розмір суди залежить виду заставлених речей, їх ринкової вартості та встановленого ломбардом ліміту заставного забезпечення. В даний час все більш широкого розвитку набувають приватні ломбарди. Тому відсоткова ставка за ломбардними кредитами досить висока. Вона не рідко перевищує банківську процентну ставку, що впливає на об`єми цього кредиту. В даний час ломбардні кредити видаються в переважній більшості під заставу виробів із дорогоцінних металів (золото, срібло, платина ) та камінців, нової аудіо-відео техніки, тобто під заставу майна, яке має високу ліквідність.
Альтернативою до банківського споживчого кредиту є кредити, що надаються кредитними союзами. На Україні вони хоч і існують, але великого розповсюдження не набули із-за недосконалого законодавства, що регулює їх діяльність.
Споживчий кредит, як будь - який інший кредит, відноситься до категорії кредиту, а отже йому притаманні всі відомі принципи кредитування. Реалізація кредитних відносин відбувається шляхом кредитування, яке реалізується з допогою процесу кредитування.
Отже, як ми бачимо, на сьогоднішній день існує досить широкий спектр банківських продуктів з споживчого кредитування, як на світоввому ринку так і на ринку України. Особливо швидкими темпами розвиваються банківські продукти з використанням новітніх технологій, наприклад таких, як кредитні картки.

2.Оцінка сучасного стану споживчого кредитування на Україні
Оцінюючи теперішній стан споживчого кредитування в нашій країні слід його порівнювати не тільки з станом споживчого кредитування не тільки у високо розвинутих західних країнах та перераховувати те чого у нас не має, але й потрібно вказати те, що з(явилося в Україні за останні роки в сфері споживчого кредитування. Так на даний час ми маємо можливість придбати сучасні автомобілі декількох провідних компаній світу. Таку можливість надають спеціалізовані лізингові компанії, які займаються продажем автомобілів у розстрочку, з відстрочкою передачі права власності, які працюють переважно з автотранспортом, одною з таких є лізингова компанія «Хамса - лізинг», автосалон компанії «DAEWO MOTOR» та інші компанії, які дають можливість громадянам придбати автомобіль не маючи відразу повної суми необхідної для купівлі того чи іншого автомобіля, а сплативши тільки частину вартості автомобіля громадянин може отримати у своє користування автомобіль вже зараз. Починає розвиватися також житлове кредитування, так нещодавно на державному рівні була прийнята програма направлена на підтримку молодих сімей. Тільки в м. Києві було прокредитовано більше 120 молодих сімей на загальну суму більше 5 млн.грн. під 12% річних терміном на 10 років. Виконання цієї програми проходило через АКБ «АРКАДА», тобто АКБ “АРКАДА” виконував роль посередника і на себе майже ніякого ризику не приймав. Кредитування відбувалося за слідуючою схемою: спочатку цей банк кредитував на термін до 1 року забудовника, потім ці квартири розподілялися серед фізичних осіб позичальників, причому обов’язковою умовою було те, що позичальник повинен відразу був сплатити не менше 50% від вартості квартири, що вже само по собі відкидало багатьох позичальників від можливості придбати в кредит квартиру. Стосовно всіх інших банків, то майже ніхто з них не практикує житлове кредитування на даний момент, бо по-перше, навіть така невелика відсоткова ставка, як 50% річних є досить високою для населення, тай терміни житлового кредитування, на мій погляд повинні сягати не менше десяти років. А щоб банк міг видати кошти на такий великий термін та ще й під невисоку процентну ставку, йому потрібно привернути до себе кошти на довгий термін, та ще й під невисокі відсоткові ставки. Але населення в даний момент не з великим заохоченням вкладає кошти в банк на тривалий термін. Тобто в даний момент ситуація з житловим кредитуванням в Україні не з кращих. Що ж стосовно кредитів на невідкладні потреби, то тут ситуація виглядає значно краще. Так кредитуванням населення на невідкладні потреби займається майже кожен банк, який працює з фізичними особами. Але не всі банки надають умови, які б влаштовували середнього громадянина. Причинами цього є те, що у більшості банків відсотки сягають розміру 80 – 90% річних, а термін від декількох місяців до півроку, максимум рік. Хоча є й винятки, наприклад, Ощадбанк видає кредити на невідкладні потреби під 50% річних на термін до двох років, але й такі майже пільгові на даний час умови, є недоступними до більшої маси населення. Тому оцінюючи теперішній стан споживчого кредитування, можна сказати, і це не буде помилкою, що він знаходиться в зародковому стані. Що правда, в кожному банку цей зародок знаходиться на певній стадії розвитку і, звичайно, найбільшого розвитку він набув саме в Ощадному банку України.
Незважаючи на всі проблеми, досягнутий дуже помітний прогрес у розвитку житлового кредитування. Інтерес банків до початку цих операцій пояснюється, по-перше, існуючим вже сьогодні реальним платоспроможним попитом на житлові позички і, по-друге, передбаченням у майбутньому величезного ринку для іпотечних кредитів і усвідомленням того. що саме сьогодні можна зайняти на ньому гарну позицію.
Необхідно відмітити просування в розвитку системи житлового фінансування по таких напрямках:
• довгострокове житлове кредитування населення на придбання житла;
• залучення позабюджетних коштів у житлове будівництво через випуск спеціальних о6лігаційних позик (житлових сертифікатів);
• апробування схем сімейних житлових накопичувальних рахунків.
У Києві й стало цілком реальним одержання кредиту з прив’язкою до валюти на термін від декількох місяців до трьох років.
Набагато більш важливо, що деякі банки починають надавати кредити на період до десятьох років. Серед банків, що надають такі довгострокові кредити терміном до десятьох років, можна відзначити «Ощадний банк України».
Банки намагаються знайти шляхи вирішення двох самих серйозних проблем - кредитного ризику і ризику процентної ставки. Припустимий рівень кредитного ризику досягається або через одержання гарантії від роботодавця позичальника, або на основі використання договору про оренду житла з правом його наступного викупу. Зрозуміло, що такий договір переслідує інтереси банку, а підписані контракти містять жорсткі умови у випадку невиконання позичальником зобов'язань і його виселення, наприклад, не повернення першого початкового внеску, зробленого позичальником за рахунок власних коштів. Проте, позичальники приймають ці умови. Звісно банки віддали б перевагу надавати "цивілізовані" іпотечні кредити і не перестають сподіватися, на прийняття найближчим часом розумного "Закону про іпотеку".
Що стосується ризику процентної ставки, то тут банки намагаються знизити цей ризик через використання перемінних ставок або індексованих кредитних інструментів. Зокрема, використовуються кредити з прив’язкою до курсу долара, кредити з подвійною процентною ставкою і відстрочкою платежів, що побудовані на використанні в якості індексу ставки по міжбанківських кредитах (ІРВП - інструмент із регульованою відстрочкою платежу), а також кредити з фіксованою ставкою відсотка з індексуванням суми заборгованості , що залишилася , відповідно до зміни мінімальної, зарплати.
Практика випуску житлових облігаційних позик може бути, мабуть, однією з перших чисто ринкових спроб залучення приватних інвестицій у житлове будівництво. До даного часу цей механізм пройшов декілька етапів свого розвитку і, незважаючи на явні вади, як наприклад, недовіра населення до наданих гарантій за даними видам цінних паперів, а також їхня територіальна обмеженість дозволила за рахунок коштів, отриманих від продажу таких цінних паперів, побудувати і заселити ряд житлових будинків.
Банки також намагаються залучити засоби населення у житлову сферу через пропозицію різноманітних схем житлових накопичувальних рахунків. Це форма цільового накопичення, пов'язаного з наступним наданням кредиту.
Застосування описаних механізмів на практиці наочно показує готовність і можливість населення вкладати власні кошти, коли мова йде про можливість вирішення житлової проблеми.
У цілому можна зробити висновок, що первинний ринок іпотечних кредитів розвивається дуже швидко, а банки виявляють значну винахідливість у своїй діяльності.
ВИСНОВКИ
Дослідження теми стосовно споживчого кредитування та перспектив його розвитку в Україні з теоретичної точки зору та практичного застосування, проведення детального аналізу операцій з споживчого кредитування комерційного банку на прикладі Державного спеціалізованого Ощадного банку України приводить нас до ряду висновків.
Загалом банківська система України вже має законодавчу основу для свого функціонування на кредитних ринках. До основних нормативних документів, на яких базується банківська кредитна діяльність відносяться: Закон «Про банки і банківську діяльність», Положення Національного банку «Про кредитування, «Положення про порядок ліцензування банків в Україні» затверджене Постановою Правління Національного банку України, інструкції Національного банку України та інші нормативні акти.
\
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
Про банки і банківську діяльність: Закон України № 872-Х11 від 20.03.91 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. -1991. -№ 25.
Про заставу: Закон України від 2.10.92 р. №2654 – 12 //Відомості Верховної Ради України 1997 №47
“Про кредитування” Положення НБУ №246 від 28.09.95
“Рекомендації по визначенню фінансового стану позичальників” Постанова НБУ №323 затверджене від 29.09.97
“Про кредитний моніторинг” Положення Ощадбанку України протокол №8 від 2.03.99
“Про порядок визнання і списання безнадійної заборгованості за кредитами” Положення Ощадбанку протокол №8 від 2.03.99