Міністерство освіти і науки України
Національний університет водного господарства та природокористування
Кафедра фінансів і економіки природокористування
Реферат з дисципліни “Фінанси” на тему:
“Формування і використання фондів соціального захисту населення”

Виконав:
студент 2-го курсу ФЕіП
групи Ф-2
Клиновий В.І.
Перевірила:
Скаковська С.С.

Рівне - 2008
ЗМІСТ
Вступ………………………………………………………………….........................……3
Соціальний захист населення в системі соціального страхування……………..…..5
Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, його формування і використання……...........................................8
3. Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, його формування і використання…...................10
Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, його формування і використання............................................................................................13
Соціальний захист інвалідів та соціальна допомога………………….………...….15
Проблеми та перспективи пенсійної системи України…...………………………..18
Висновки………………………………………..………………………………...………20
Список використаної літератури………………………..……………………………....22
ВСТУП
В умовах переходу від командно - адміністративної до ринкової економіки, від державної власності до приватної, розвитку конкуренції та підприємництва, гостро постала проблема соціального захисту населення. Створення ринкової економіки супроводжується стрімким розшаруванням суспільства за матеріальним, соціальним статусами. Перед державою постала проблема забезпечення і підтримки малозабезпечених прошарків населення. Звідси виникла потреба у проведенні активної соціальної політики.
Соціальна політика – це комплекс соціально-економічних заходів держави, підприємств, організацій, місцевих органів влиди, спримованих на захист населення від безробіття, зростання цін, знецінення трудових заощаджень тощо.
Основні принципи проведення соціальної політики такі :
1) захист рівня життя населення шляхом застосування різних форм компенсації від підвищення цін і проведення індексації;
2) надання допомоги багатодітним сім’ям;
3) надання допомоги у разі безробіття;
4) проведення політики соціального страхування, встановлення мінімальної з/плати для працюючих;
5) розвиток освіти, охорони здоров’я, навколишнього середовища ;
6) проведення активної політики, спрямована на здобуття кваліфікації.
Актуальність даної теми в тому, що однією з функцій держави є недопущення зростання соціальної напруги з приводу майнової нерівності, передбачення й фінансування негативних проявів ринку для громадян (безробіття, втрата працездатності), створення ефективної пенсійної системи.
Предметом досліджень соціального захисту передусім є соціальне забезпечення та соціальна допомога.
Реалізація соціальної політики стосовно будь - якої категорії громадян неможлива без здійснення їх соціального захисту. Тому соціальний захист – важлива складова соціальної політики та необхідний елемент функціонування держави в умовах ринкової економіки.
Соціальний захист в Україні реалізується через матеріальне забезпечення економічно активного населення (шляхом соціального страхування); пенсійне забезпечення; соціальну допомогу найбільш вразливим категоріям; матеріальну допомогу сім'ям з дітьми; компенсації, індексації та пільги населенню; соціальне обслуговування тощо. Таким чином, соціальний захист здійснюється за допомогою соціального забезпечення та соціальної допомоги.
Головною метою соціального захисту є надання кожному членові суспільства, незалежно від соціального походження, національної або расової приналежності, можливості вільно розвиватися, реалізувати свої здібності. Отже, державні механізми по забезпеченню соціального захисту спрямовані на кожну людину, стосуються не лише найменш забезпечених категорій, а й населення в цілому.
1. СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ НАСЕЛЕННЯ В СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ
Важливими характеристиками системи соціального захисту слід вважати соціальне страхування .
Загальнообов'язкове державне соціальне страхування являє собою систему прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та т.і.
Соціальний захист населення здійснюється за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків роботодавцем, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Соціальний захист населення України здійснюється за принципами:
законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов'язкового державного соціального страхування;
обов'язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, та осіб, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), громадян - суб'єктів підприємницької діяльності;
надання права отримання виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням особам, зайнятим підприємницькою, творчою діяльністю тощо;
обов'язковості фінансування страховими фондами (установами) витрат, пов'язаних із наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг, у обсягах, передбачених законами з окремих видів загальнообов'язкового соціального страхування;
солідарності та субсидування;
державних гарантій реалізації застрахованими громадянами своїх прав;
забезпечення рівня життя, не нижчого за прожитковий мінімум, встановлений законом, шляхом надання пенсій, інших видів соціальних виплат та допомоги, які є основним джерелом існування;
цільового використання коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування;
паритетності представників усіх суб'єктів загальнообов'язкового державного соціального страхування в управлінні загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.
Основною умовою для отримання права на соціальний захист є державне соціальне страхування. Застрахованою є особа, на користь якої здійснюється загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Страхувальниками за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням є роботодавці та застраховані особи.
Страховиками є цільові страхові фонди з:
пенсійного страхування;
медичного страхування;
страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;
страхування на випадок безробіття.
Страхові фонди беруть на себе зобов'язання щодо збору страхових внесків та надання застрахованим особам матеріального забезпечення і соціальних послуг при настанні страхових випадків.
Управління в сфері соціального захисту населення здійснюється страховими фондами. Страхові фонди (фонди соціального захисту населення) - це органи, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, провадять збір та акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечують фінансування виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням. фонди соціального захисту населення є некомерційними самоврядними організаціями.
Усі застраховані особи є членами відповідних страхових фондів залежно від виду соціального страхування.
2. ФОНД ЗАГАЛЬНООБОВ’ЯЗКОВОГО ДЕРЖАВНОГО СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ УКРАЇНИ НА ВИПАДОК БЕЗРОБІТТЯ, ЙОГО ФОРМУВАННЯ І ВИКОРИСТАННЯ
Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із законодавством України і статутом Фонду.
Видами соціального забезпечення на випадок безробіття є:
допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності;
допомога по частковому безробіттю;
матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного;
допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.
Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття здійснює такі види соціальних послуг:
професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації та профорієнтація;
пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у тому числі шляхом надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних та фінансування організації оплачуваних громадських робіт для безробітних;
інформаційні та консультаційні послуги, пов'язані з працевлаштуванням.
Джерелами формування коштів Фонду є:
- страхові внески страхувальників - роботодавців, застрахованих осіб, що сплачуються на умовах і в порядку, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами;
- асигнування державного бюджету;
- суми фінансових санкцій;
- прибуток, одержаний від тимчасово вільних коштів Фонду, у тому числі резерву коштів Фонду, на депозитному рахунку;
- благодійні внески підприємств, установ, організацій та фізичних осіб;
- інші надходження відповідно до законодавства України.
Кошти Фонду використовуються на:
виплату забезпечення та надання соціальних послуг;
відшкодування Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних із достроковим виходом на пенсію осіб;
фінансування витрат на утримання та забезпечення діяльності виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів, управління Фондом, розвиток його матеріальної та інформаційної бази;
створення резерву коштів Фонду.
Розміри внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на
випадок безробіття, у відповідності до закону України “Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування” із змінами та доповненнями, складає:
- для роботодавців - 1,3 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників,
- для найманих працівників - 0,5 відсотка суми оплати праці.
Роботодавці та застраховані особи сплачують страхові внески один раз на місяць в день одержання роботодавцями в установах банків коштів на оплату праці.
Фонд у своїй діяльності співпрацює з іншими страховими фондами, що здійснюють загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
3. ФОНД СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ ВІД НЕЩАСНИХ ВИПАДКІВ НА ВИРОБНИЦТВІ ТА ПРОФЕСІЙНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ УКРАЇНИ, ЙОГО ФОРМУВАННЯ І ВИКОРИСТАННЯ
Страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.
Завданнями страхування від нещасного випадку є:
проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам на виробництві, професійним захворюванням та іншим випадкам загрози здоров'ю застрахованих, викликаним умовами праці;
відновлення здоров'я та працездатності потерпілих на виробництві від нещасних випадків або професійних захворювань;
відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей.
Суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик.
Застрахованим є працівник, на користь якого здійснюється страхування.
Страхувальниками є роботодавці - власники підприємства або уповноважені ними органи та фізичні особи, які використовують найману працю, а в окремих випадках - застраховані особи.
Об'єктом страхування від нещасного випадку є життя застрахованого, його здоров'я та працездатність.
Законодавством України передбачене добровільне страхування. Добровільно, за письмовою заявою, від нещасного випадку у Фонді соціального страхування від нещасних випадків можуть застрахуватися: священнослужителі, церковнослужителі та особи, які працюють у релігійних організаціях на виборних посадах; особи, які забезпечують себе роботою самостійно; громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності.
Факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України “Про охорону праці”.
Страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків – це некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням.
Страховими виплатами є грошові суми, які Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Зазначені грошові суми складаються з:
1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата);
2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого);
3) страхової виплати пенсії по інвалідності потерпілому;
4) страхової виплати пенсії у зв'язку з втратою годувальника;
5) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;
6) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.
За наявності факту заподіяння моральної шкоди потерпілому провадиться страхова виплата за моральну шкоду.
Фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснюється за рахунок:
внесків роботодавців: для підприємств - з віднесенням на валові витрати виробництва, для бюджетних установ та організацій - з асигнувань, виділених на їх утримання та забезпечення;
капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників;
прибутку, одержаного від тимчасово вільних коштів Фонду на депозитних рахунках;
коштів, одержаних від стягнення відповідно до законодавства штрафів і пені з підприємств, а також штрафів з працівників, винних у порушенні вимог нормативних актів з охорони праці;
добровільних внесків та інших надходжень, отримання яких не суперечить законодавству.
Працівники не несуть ніяких витрат на страхування від нещасного випадку.
Розміри страхових внесків страхувальників обчислюються:
- для роботодавців - у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників.
- для добровільно застрахованих осіб - у відсотках до мінімальної заробітної плати.
Страхові внески нараховуються в межах граничної суми заробітної плати (доходу), що встановлюється Кабінетом Міністрів України та є розрахунковою величиною при обчисленні страхових виплат.
ФОНД СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ З ТИМЧАСОВОЇ ВТРАТИ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ, ЙОГО ФОРМУВАННЯ І ВИКОРИСТАННЯ
Загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, здійснюється на підставі Закону України та передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, догляду за малолітньою дитиною, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із народженням дитини, смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду .
Фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів.
Джерелами формування коштів є:
1) страхові внески страхувальників-роботодавців і застрахованих осіб, що сплачуються на умовах і в порядку, передбачених законодавством;
2) суми не прийнятих до зарахування витрат страхувальника ;
3) благодійні внески підприємств, установ, організацій та фізичних осіб;
4) асигнування із Державного бюджету України;
5) прибуток, одержаний від тимчасово вільних коштів Фонду, в тому числі резерву страхових коштів Фонду, на депозитному рахунку;
6) інші надходження відповідно до законодавства.
Кошти загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, спрямовуються на:
1) виплату застрахованим особам допомоги по тимчасовій непрацездатності, вагітності та пологах, при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на поховання;
2) фінансування санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованих осіб і членів їх сімей;
3) утворення резерву страхових коштів у розрахунку на місяць для фінансування матеріального забезпечення застрахованих осіб;
4) забезпечення поточної діяльності та утримання органів Фонду, розвиток його матеріально-технічної бази.
Встановлено такі розміри внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням:
для роботодавців - 1,5 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників,
0,5 відсотка - для найманих працівників, заробітна плата яких нижча прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи;
1,0 відсотка - для найманих працівників, заробітна плата яких вища прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи.
Органи Фонду здійснюють персоніфікований облік сплати внесків, персоніфікований облік відомостей про застрахованих осіб, порядок персоніфікованого обліку сплати внесків і відомостей про застрахованих осіб визначається Кабінетом Міністрів України.
Фонд щорічно подає Кабінету Міністрів України звіт про виконання бюджету Фонду за минулий рік і оприлюднює його в засобах масової інформації.
5. СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ІНВАЛІДІВ ТА СОЦІАЛЬНА ДОПОМОГА
Соціальний захист інвалідів з боку держави полягає в наданні грошової допомоги, засобів пересування, протезування, орієнтації і сприйняття інформації, пристосованого житла, у встановленні опіки або стороннього догляду, а також пристосуванні забудови населених пунктів, громадського транспорту, засобів комунікацій і зв'язку до особливостей інвалідів.
Система соціального захисту інвалідів передбачає пенсійне обслуговування; соціальні допомоги; реабілітаційні програми та заходи щодо активізації життєдіяльності інвалідів (можливості працевлаштування, соціально-побутові та медичні заходи, інші програми).
Види і обсяги необхідного соціального захисту інваліда надаються у вигляді індивідуальної програми медичної, соціально-трудової реабілітації і адаптації.
Існують пенсії за інвалідністю – це щомісячні грошові виплати з Пенсійного фонду, що призначаються медичним органом на основі однієї з трьох груп інвалідності, яка спричинила повну або часткову втрату працездатності.
В Україні існують гарантії щодо зайнятості інвалідів, закріплені законом України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.
Після закінчення навчального закладу інвалідам надається право вибору місця роботи з наявних варіантів або надається за їх бажанням право вільного працевлаштування.
Підприємства і організації, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації й забезпечувати інші соціально економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.
Здійснюється державна програма соціально-побутового, матеріального та медичного забезпечення інвалідів у вигляді грошових виплат (допомог, одноразових виплат, адресної соціальної допомоги), забезпечення медикаментами, технічними й іншими засобами, включаючи автомобілі, крісла-коляски та інше.
Законодавчими та нормативно-правовими актами для інвалідів передбачається регулярне санаторно - курортне лікування, протезування, безкоштовні ліки або ліки за пільговими цінами.
Важливе місце у системі державного соціального захисту займає соціальна допомога. Це турбота держави про громадян, які потребують підтримки, сприяння у зв’язку з віком, станом здоро’я, спеціальним станом та малозабезпеченістю. Допомога надається у виді грошових та натуральних виртар. Отже, завданням соціальної допомоги є полегшення матеріального стану людей незалежно від їх трудової діяльності.
В Україні держава встановлює гарантований рівень матеріальної підтримки сімей із дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім’ї, її доходів та віку дітей, який спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім’ям із дітьми у загальній системі соціального захисту населення. До кінця 2005 року існувало всього п’ять видів державної соціальної допомоги сім’ям з дітьми та з початком 2006 року запроваджено ще два види: допомогу на дітей, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, та на дітей-сиріт і дітей, які знаходяться під опікою .
Найбільш розповсюдженим видом серед допомог на дітей є допомога малозабезпеченим сім’ям з дітьми – 74% отримувачів одержує саме цей вид допомоги.
Сьогодні Програма житлових субсидій є ефективною формою адресної матеріальної підтримки малозабезпечених категорій громадян в умовах підвищення цін і тарифів на житло, комунальні послуги та енергоносії. Вона призначається громадянам і сім’ям, у яких середньомісячні витрати на житло в межах норм споживання перевищують 20% середньомісячного сукупного сім’ї.
Основними напрямками вдосконалення системи соціальних виплат населенню, спрямованих на забезпечення реалізації конституційного права грамадян на соціальний захист, є :
удосконалення моніторингу системи соціальних виплат, спрямованих на подолання бідності;
упорядкування видів державної соціальної допомоги, здійснення заходів щодо посилення адресної соціальної підтримки окркмих груп населення з урахуванням матеріального стану та умов проживання сім’ї;
спрощення процедур призначення всіх видів державної соціальної допомоги;
запровадження нової прогресивної технології прийому громадян в органах праці та соціального захисту населення за принципом „єдиного вікна”;
удосконвлення інституту державних соціальних інспекторів;
модернізація інформаційних та комунікативних технологій та удосконалення зв’язків із громадкістю;
створення сучасної розгалуженої постійно діючої системи навчення і підвищеннч кваліфікації працівників органів праці та соціального захисту населення;
впровадження міжнародного досвіду використання сучасних соціальних технологій та методів роботи.
ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ПЕНСІЙНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ
Право на соціальне забезпечення є конституційним. В Україні воно гарантується Конституцією України. Система соціального забезпечення включає пенсії, допомогу працюючим (при тимчасовій непрацездатності, вагітності, пологах тощо), допомогу сім’ям, в яких є діти, допомогу по безробіттю.
Пенсія – це регулярні грошові виплати, що надаються громадянам при досягненні певного віку, у випадку інвалідності та втрати годувальника, а також за вислугу років та особливі заслуги перед державою
Слід зазначити, що стан пенсійного забезпечення в Україні далекий від ідеального, у цій сфері залишається багато нерозв’язаних проблем. Це, насамперед, надзвичайно низький середній розмір трудових пенсій .
На сьогодні стан у пенсійній системі України є досить складним, а саме: низький рівень пенсій, збільшення кількості дострокових пенсіонерів, нестача коштів у Пенсійному фонді через не узгоджене зі зростанням зарплати та реальними фінансовими можливостями фонду поставило вітчизняну пенсійну систему на межу кризи.
Найбільш важливим завданням держави тут є:
забезпечити обов’язковість державного пенсійного страхування всіх без винятку працюючих громадян і поступово перейти до паритетної сплати пенсійних внесків – у рівних частких роботодавцям та найманин працівникам. За тих, хто не працює з поважних причин (нагляд за малолітніми дітьми, інвалідами тощо), внески мають сплачуватися з коштів держ бюджету;
установити порядок призначення пенсій винятково на основі персоніфікованого обліку. Для осіб, які не працювали і не сплачували пенсійних внесків, варто зберегти соціальні виплати з коштів державного і місцевого бюджетів, але не за рахунок пенсійних заощаджень працюючих громадян;
для забезпечення фінансової стабільності пенсійної системи потрібно посилити дію страхових принципів у нинішній солідарній системі, тобто невідкладно запроваджувати накопичувальну страхову та закласти передумови розвитку недержавного пенсійного забезпечення;
поступово, за рахунок зменшення тіньового сектору, збільшувати кількість платників пенсійних внесків;
передбачити економічні стимули для більш пізнього виходу людей на пенсію шляхом прогресивного підвищення розміру пенсії за кожен рік роботи після досягнення пенсійного віку;
необхідно ліквідувати дистпропорції у розмірі пенсій чоловіків і жінок шляхом створення належної диференціації пенсійних виплат, залежної саме від сплачених страхових внесків упродовж трудової діяльності;
посилення інформаційно-розяснювальної роботи стосовно легалізації заробітної плати, трудових відносин, які впливають на розмір доходів застрахованих осіб при настанні пенсійного віку, та ін.
Держава здійснює позитивні зміни у сфері пенсійного забезпечення, спрямовані на реалізацію конституційного права кожного громадянина на достатній рівень життя для себе та своєї родини.
ВИСНОВКИ
Соціальний захист – важлива складова соціальної політики та необхідний елемент функціонування держави в умовах ринкової економіки, відповідно до ст. 46 Конституції України це закріплене право громадян, яке забезпечується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел фінансування. Закріплення в Конституції гарантій соціального захисту відповідає положенням міжнародно-правових актів: Загальної декларації прав людини; Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права.
Розвиток розумових, організаторських здібностей людини, інших її сутністних сил неможливий без процесу праці. Позбавлена можливості працювати, людина деградує. Основна вина за неспроможність забезпечити роботою все працездатне населення країни лежить на економічній системі. Тому держава, на мою думку, повинна проводити всеохоплюючу політику соціального захисту на тільки тих, хто не спроможний заробляти, а й тих працездатних верств населення, які з вини економічної системи не можуть знайти роботу або неспроможні своєю працею забезпечити гідний для людини ХХІ ст. рівень життя.
Важливою умовою досягнення в суспільстві соціальної стабільності є реформування системи соціального захисту, головною метою якого є розширення соціальної бази перетворень на основі стабілізації життєвого рівня населення, зменшення тягара наслідків економічних реформ для найуразливіших верств населення, вжиття заходів щодо соціальної адаптації населення до цих перетворень.
Реформування механізму державного регулювання соціального захисту населення сприятиме не лише посиленню соціальної справедливості шляхом підвищення рівня життя малозабезпечених верств населення, а й консолідації суспільства на грунті посилення довіри до держави, створення реальної бази для сталого економічного зростання на довготривулу перспективу. Для цього необхідно створити відповідну законодавчо-нормативну базу, ефективно задіяти економічні важелі, налагодити чітку систему контролю за виплатою соціальної допомоги людям, які об’єктивно її потребують.
Серед головних напрямків реформування слід виділити: розвиток пенсійного забезпечення та пенсійного страхування; впровадження системи медичного страхування; реформування системи соціальної допомоги, розвиток адресної допомоги; соціальне забезпечення жінок, дітей, молоді; забезпечення інвалідам рівних з іншими громадянами можливостей для участі в різних сферах життя суспільства тощо.
Отже, після всього вище сказаного я хочу підкреслити те, що, на мою думку, соціальний захист на території України, в нашому сьогоденні, дуже слабий і незадовольняє всіх потреб ХХІ ст. Це можна підтвердити тим, що в нашій країні на сьогодні дуже багато безробітних; збільшилася кількість бездомних людей; люди які досягли пенсійного віку змушені далі працювати через те, що пенсії не вистачає прожити навіть півмісяця; зарплати у селі ледь-ледь дотягують до прожиткового мінімуму, тому молоді люди намагаються після здобуття вищої освіти залишатися в містах, а це в свою чергу призводить до занепаду сіл.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:
1. Конституція України (Основний закон). - К.: Право, 1996. - 54 с.
2. Національна програма професійної реабілітації та зайнятості осіб з обмеженими фізичними можливостями на 2001 - 2005 роки,
3. Постанова Кабінету Міністрів України "Про запровадження адресної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям". http://webua.net/socinform/dop_ditі2002.htm.
4. Положення "Про порядок призначення та виплати державної допомоги сім'ям з дітьми". // Урядовий кур'єр, 2000. - №34.
5. Закон України "Про державну соціальну допомогу, малозабезпеченим сім'ям" від 01.07.2000 р.// Праця і зарплата,'2000, №25. - С. 2 - 3.
6. Закон України "Про загальнообов'язкове державне страхування// Відомості Верховної Ради України, 1998. - №23.
7. Качан Л. На часі – Реформування системи соціальних послуг // Соціальний захист. – 2006. – №6. – С. 25-28.
8. Михайлик О. Про правове забезпечення конституційних гарантій прав і свобод людини в Україні // Підприємство, господарство і право. – 2006. – №9 – С. 55-57.