Міністерство освіти і науки України
Національний університет водного господарства та природокористування
Кафедра економіки підприємства
К У Р С О В А Р О Б О Т А
З дисципліни
„Організація виробництва”
на тему:
“ Організація виробництва продукції на підприємстві ”

Рівне 2005
Зміст
Вихідні дані................................................................................................................................3

Вступ..................................................…..………….........………………….…….....5
І. Виробнича потужність та виробнича програма
підприємства.......................................................................................................7
1.1Виробнича потужність підприємства…....……………………............….....7
І.2. Розробка річного плану виробництва на підприємстві…....….…...................13
І.3. План організаційно-технічних заходів на підприємстві……..........................20
ІІ. Використання виробничої потужності підприємства……..............................................................................................25
2.1. Розрахунок виробничої потужності підприємства…......................................5
2.2. Організація додаткового випуску продукції………...….................................28
2.3. Розрахунок забезпечення додаткового обсягу виробництва
продукції трудовими та матеріальними ресурсами....................................32
IІІ. Розробка плану організаційно-технічних заходів на підприємстві і його вплив на показники виробничої діяльності підприємства............................................................................................35
3.1. Розробка плану організаційно-технічних заходів…......................…..............35
3.2. Розробка показників виробничої діяльності підприємства .............................39
Висновки…………………………………….………….......................……...........45

Список використаної літератури…………………..…….......................…................................................46
Вихідні дані
Таблиця 1.1
Кількість верстатів згідно паспорта підприємства, шт.
Шифр обладнання
Назва обладнання
Кількість, шт.

110
Токарний верстат
29

111
Свердлильний верстат
12

120
Агрегатний верстат
24

125
Зварювальна установка
7

128
Зварювальний напівавтомат
31

47
Вальці для гнуття
4

51
Напівавтоматична зварювальна
Лінія
2

54
Прес гідравлічний
4

62
Шліфувальний верстат
8

163
Токарний напівавтомат
5

168
Фрезерний верстат
6

174
Продольно-строгальний верстат
7

180
Установка для нанесення фарби
10

77
Горизонтально-фрезерний верстат
9

79
Вертикально-фрезерний верстат
4

84
Протягувальний верстат
12

95
Плоскошліфувальний верстат
8


Простоювання обладнання в ремонті, у відсотках від номінального фонду робочого часу – 5.
Виробництво продукції за проектом плану, шт.
Виріб 1
8608

Виріб 2
8168

Виріб 3
2257

Виріб 4
762


Фактично підписані угоди про поставку продукції підприємства, шт.:
Виріб 1
10070

Виріб 2
8660

Виріб 3
2349

Виріб 4
790


Залишки незавершеного виробництва на початок і на кінець року, шт.
Початок року
Кінець року

Виріб 1
1208
1221

Виріб 2
1385
1399

Виріб 3
370
380

Виріб 4
87
115

Ріст продуктивності праці – 107,8%
Чисельність працівників згідно проекту плану – 780 чол.
Фонд розвитку виробництва, науки і техніки – 457,2 тис. грн.
Середньорічна заробітна плата одного робітника – 1884 грн.
Вступ
Виготовлення продукції (виконання робіт, надання послуг) здійснюється в процесі взаємодії праці людини та певних засобів виробництва. Забезпечення певних темпів розвитку і підвищення ефективності виробництва можливе за умови раціональної організації виробничих процесів у часі, забезпечення процесу виробництва необхідними ресурсами, належного рівня механізації та автоматизації виробництва, контролю якості виробів і процесів. Виконання цих умов дозволить з одного боку, сприяють постійному підтримуванню належного технічного рівня підприємства, а з іншого дасть змогу збільшити обсяг виробництва продукції.
Із вступом вітчизняної економіки в ринкову стадію свого розвитку змінились форми ведення господарської діяльності. Господарюючим суб’єктам надані широкі права і можливості у реалізації своїх економічних інтересів, виборі способів організації виробництва, збуту продукції. При цьому підприємства виходять із власних ресурсних можливостей з врахуванням широкого спектру факторів, які впливають на ефективність використання виробничого потенціалу, під яким розуміють здатність підприємства виробляти продукцію при наявному рівні його матеріально–технічної бази, прогресивної технології і організації виробництва, досягнутої на передових робочих місцях, в цехах. Виробничий потенціал проявляється у величині виробничої потужності.
Виробнича потужність підприємства - це максимальний обсяг продукції, який може виготовляти підприємство за одиницю часу (звичайно за рік) при відповідній структурі робіт та повному використанні обладнання та виробничих площ.
Виробнича потужність є величиною змінною, і встановлюється тільки на певний момент. Основним завданням розрахунку виробничих потужностей є визначення потенційної можливості підприємства виготовляти максимальну кількість продукції, виявлення і використання резервів, пов'язаних з технічним прогресом й удосконаленням організації виробництва з метою збільшення випуску продукції.
На величину виробничої потужності впливає велика кількість факторів:
кількість одиниць обладнання підприємства (або робочих місць)
величина виробничих площ
технічний рівень обладнання (або робочих місць)
рівень механізації та автоматизації виробництва
якість сировини і матеріалів
кваліфікація працівників.
Особливістю цих факторів є те що для здійснення заходів пов’язаних із розширенням виробництва та збільшенням виробничої потужності потрібні капітальні вкладення або інвестиції.
Отже виробнича потужність пов’язана з усіма елементами процесу виробництва: засобами праці, предметами праці та самою працею.
Мета курсової роботи – оволодіння методикою розрахунку виробничої потужності підприємства, додаткового обсягу виробництва продукції, трудових та матеріальних ресурсів. Розробка плану організаційно-технічних заходів на підприємстві і його вплив на показники виробничої діяльності підприємства. Розробка показників виробничої діяльності підприємства показників ефективності використання виробничих ресурсів, активізація аналітичного мислення і напрацювання навичок оцінки техніко-економічної інформації з метою виявлення резервів підвищення ефективності використання виробничого потенціалу підприємства.
Розділ 1. Виробнича потужність та виробнича програма підприємства.
1.1. Виробнича потужність підприємства.
Для організації виробництва продукції на підприємстві в першу чергу визначають ряд показників, що характеризують здатність підприємства виготовляти цю продукцію. Серед таких показників першочергове значення має виробнича потужність підприємства. Всебічна інформація про виробничі потужності підприємства є важливим фактором наукового управління його діяльністю. Використовуючи цю інформацію підприємство має можливість вирішувати завдання, пов'язані з його ефективним функціонуванням.
Виробнича потужність підприємства (підрозділу) – це його потенційна здатність випускати максимальну кількість продукції за одиницю часу у визначений термін з допомогою організаційної сукупності наявних на підприємстві знарядь праці при досягнутому рівні їх досконалості й освоєння. Здатність підприємств і їхніх підрозділів виготовляти максимальну кількість продукції перебуває у безпосередній залежності від кількості та досконалості засобів праці, якими вони озброєні. Засоби праці є основним фактором формування виробничої потужності підприємства.
Основним завданням розрахунку виробничих потужностей є визначення потенційної можливості підприємства виготовляти максимальну кількість продукції, виявлення і використання резервів, пов'язаних з технічним прогресом удосконаленням організації виробництва з метою збільшення випуску продукції.
Процес формування і використання виробничої потужності підприємства складний і залежить від багатьох взаємопов'язаних факторів. Різниця між ними полягає в тому, що одні фактори впливають на збільшення виробничих потужностей, а інші дають змогу оцінити рівень її використання. Для вивчення факторів, що впливають на величину виробничої потужності підприємства, необхідний аналіз і класифікація їх відповідно до оновлених елементів процесу виробництва – засобів праці, предметів праці і самої праці. При класифікації вони можуть бути розділені на дві групи:
фактори, які забезпечують виконання певного виду робіт;
фактори, які характеризують продуктивність виробничого обладнання.
Виконання певної роботи залежить насамперед від кількості технологічного устаткування і виробничих площ, їх збільшення створює умови для розширення виробництва в просторі. Устаткування і робочі місця потрібно добирати так, щоб їхня структура відповідала структурі трудомісткості виробів, які виготовляються, тобто щоб був досягнутий максимальний рівень узгодженості продуктивності устаткування і пропускної здатності різних робочих місць. Певне співвідношення повинно існувати між виробничими потужностями дільниць і цехів підприємства.
Таким чином, однією із найважливіших умов виробництва, яке здійснюється системою машин, є дотримання норм і пропорцій між їх кількістю, розмірами і робочими швидкостями. Порушення принципу пропорційності в побудові системи машин призводить до зменшення масштабу виробництва порівняно з тим, який міг би бути при цій кількості машин і робочих місць, а також до зниження ефективності використання виробничого апарату підприємства. Вплив пропорційності на величину виробничої потужності підприємства зумовлюється і тим, що процес виготовлення продукції багатостадійний і здійснюється шляхом комбінування різнорідних машин, робочих місць, дільниць та цехів.
Як висновок, визначаючи виробничу потужність, систему машин потрібно розглядати як сукупний механізм, побудований на основі принципу пропорційності.
Фактори підвищення продуктивності машин (робочих місць) пов'язані, головним чином, з поліпшенням якісного складу технологічного устаткування. Продуктивність машин і устаткування також залежить від якості предметів праці. Чим вища якість заготовок, напівфабрикатів, тим менше потрібно часу для їх обробки, тим більше зможе підприємство виготовити продукції, а отже, тим вища його виробнича потужність.
Значний вплив на збільшення продуктивності машин має удосконалення технологічного процесу. Впровадження прогресивної технології дає змогу інтенсифікувати виробничий процес, тобто скоротити як машинний, так і загальний час виготовлення виробу. Збільшення продуктивності машин залежить також від рівня досконалості, конструкції виробів, які виготовляються. Чим простіша конструктивна схема виробів і окремих вузлів та вища їхня технологічність у виробництві, тим нижча трудомісткість продукції і вища продуктивність машин.
Кваліфікація працівників також впливає на продуктивність машин. Систематичне підвищення загальної і технічної освіти, удосконалення виробничих навичок працівників підприємства і на цій основі підвищення рівня їхньої кваліфікації створює сприятливі соціальні передумови для збільшення продуктивності засобів праці. Укомплектування підприємств кваліфікованими працівниками прискорює освоєння сучасної техніки, дає змогу максимально використовувати її потенційні можливості, ширше впроваджувати прогресивні технологічні процеси і таким чином систематично збільшувати виробничі потужності підприємств. Фактори збільшення виробничої потужності підприємства пов'язані з усіма основними елементами процесу виробництва.
Широке розгортання ринкових відносин, підвищення рівня інтенсифікації зумовлено необхідністю більш повного і оперативного залучення до господарського обігу резервів виробничої потужності. Це вимагає розробки ефективних заходів і методів їх виявлення. Це завдання може бути забезпечене шляхом впровадження в практику якісно нових методів розрахунку виробничої потужності із застосуванням сучасної електронно-обчислювальної техніки.
Основним завданням розрахунку виробничої потужності підприємства є визначення потенціальних можливостей підприємства виготовляти максимальну кількість продукції, а також виявлення і використання резервів пов’язаних з технологічним процесом і удосконалення організації виробництва з метою збільшення випуску продукції. Виробнича потужність підприємства визначається в тих самих одиницях виміру в яких вимірюється продукція, яку виготовляє підприємство.
Для розрахунку виробничої потужності підприємства користуються такими даними: номенклатура та асортимент продукції; трудомісткість кожного виду продукції; наявність, стан, склад обладнання і виробничих площ; продуктивність кожного виду обладнання; строки вибуття та введення обладнання та виробничих площ; корисний фонд робочого часу обладнання; заходи по модернізації, автоматизації обладнання; впровадження нових технологій та наукових методів праці організації праці.
Виробнича потужність підприємства визначається за потужністю провідних цехів, виробничих дільниць чи обладнання.
Виробнича потужність дільниці визначається за формулою:
, де
n – кількість одиниць встановленого обладнання, шт.;
КФРЧ – корисний фонд робочого часу в розрахунку на одиницю часу.
КФРК визначається з врахуванням простоїв обладнання в планово-попереджувальному ремонті.
Квн – коефіцієнт виконання норм виробітку;
Тє – трудомісткість обробки одиниці виробу, год.
В деяких випадках виробнича потужність дільниці визначається за формулою:
, де
tн – годинна (нормативна) продуктивність одиниці обладнання.
Якщо підприємство виготовляє декілька видів продукції, то виробнича потужність підприємства визначається за формулою:
, де
Ці – договірна (оптова) ціна одиниці і-того виду продукції;
Nі – максимально можливий випуск і-того виду продукції.
Для розрахунку виробничої потужності на діючому підприємстві (з діючих потужностей) визначають середньорічну виробничу потужність:
, де
Ппр – потужність на початок року;
Пввед. – потужності, які вводяться протягом планового періоду;
tввед – кількість місяців функціонування введених потужностей;
Пвиб – потужності, які вибувають протягом планового періоду;
tвиб – кількість місяців на протязі яких потужності які вибули не будуть функціонувати.
Для оцінки реального стану використання виробничих потужностей застосовується система показників, яка дає змогу комплексно проаналізувати використання і розробити заходи щодо реалізації резервів виробничої потужності. Аналіз суті й особливостей вияву факторів, що впливають на рівень використання виробничих потужностей підприємств, дає змогу функціонально їх класифікувати на зовнішні та внутрішні. Така класифікація може бути застосована при оцінці внутрішньозаводських резервів використання виробничих потужностей. Керуючись нею, можна виявити резерви в їх сукупності, визначити питому вагу кожного з них, а також дати їм кількісну оцінку.
Фактори, що впливають вплив на величину і рівень використання виробничих потужностей підприємств, є методологічною передумовою виявлення ефективного використання наявних резервів в аспектах величини і рівня використання, оскільки саме в ринкових умовах мобілізація внутрішніх резервів, збільшення і поліпшення використання виробничих потужностей підприємств виступає важливим фактором підвищення ефективності їх роботи.
До зовнішніх факторів відносяться:
попит на продукцію, яку виготовляє підприємство;
матеріально-технічне забезпечення підприємства;
ступінь забезпечення робочою силою;
ступінь забезпечення енергетичними ресурсами;
введення в дію нових виробничих потужностей.
До внутрішніх факторів відносяться:
структура парку устаткування;
організація обслуговування виробництва;
організація роботи парку машин: час простоювання устаткування в ремонті та коефіцієнт змінності роботи устаткування;
організація планування роботи підприємства: планування виробництва і технологічного розвитку підприємства та планування завантаження обладнання;
організація праці;
організація кооперування використання виробничих потужностей;
З метою аналізу використання виробничої потужності на підприємстві визначають такі основні показники:
Коефіцієнт використання потужності:
а) коефіцієнт використання проектної потужності – характеризує рівень використання введених в дію нових потужностей з метою досягнення випуску продукції обсягом не нижчим, ніж проектна потужність.
б) коефіцієнт використання виробничої потужності – характеризує використанням діючих виробничих потужностей. Визначається, як відношення обсягу випуску продукції (планового чи фактичного) до середньорічної виробничої потужності підприємства (планової чи фактичної).
Ступінь прогресивності технологічного процесу – характеризується питомою вагою впровадження нових технологій.
Ступінь прогресивності обладнання, що використовується для виготовлення продукції – характеризується рівнем механізації та автоматизації виробництва.
Показники використання обладнання:
а) екстенсивне використання (використання в часі) – характеризується величиною внутрішньозмінного та цілозмінного простоювання обладнання і коефіцієнтом змінності роботи обладнання.
б) інтенсивне використання (використання по потужностям) – характеризується використанням потужностей обладнання в одиницю часу. З цією метою використовується показник продуктивності одиниці обладнання в натуральному виразі або обсяг продукції, який припадає на одиницю потужності обладнання.
в) інтегральний вартісний показник – визначається як добуток показників екстенсивного та інтенсивного використання. Часто в якості цього показника використовується показник фондовіддачі.
В цехах, де робота виконується вручну, тобто, низький рівень механізації робіт (найчастіше в складальних цехах) використання виробничої потужності визначається на основі використання корисної виробничої площі.
Одним з найважливіших показників використання виробничих потужностей на підприємстві є коефіцієнт завантаження обладнання. Він характеризує ступінь використання різних груп обладнання в часі. Цей показник визначається як відношення трудомісткості виробничої програми певної групи обладнання до пропускної здатності тієї ж групи обладнання за один і той же період часу.

При визначенні коефіцієнта завантаження обладнання обсяги робіт визначаються в одиницях трудомісткості. В чисельнику представлений обсяг робіт, який планується виконати на певному обладнанні, а в знаменнику — обсяг робіт, який можна виконати на даному обладнанні.
В результаті обчислення можна отримати три різні випадки, що визначають три різні випадки завантаження обладнання:
О=Р, Кзав=1 – це ідеальний випадок завантаження обладнання, коли обладнання може виконати максимальний запланований обсяг робіт. Обладнання працює з максимально допустимим завантаженням.
О(Р, Кзав(1 – в цьому випадку виникає “вузьке” місце, тобто пропускна здатність обладнання менша, ніж планове завантаження. Таке обладнання буде стримувати роботу всіх суміжних з ним груп обладнання. Такий варіант є найбільш негативний для підприємства.
О( Р, Кзав( 1 – в цьому випадку виникає “широке” місце. Така ситуація характеризує недовантаження обладнання, тобто призводить до виникнення простоїв.
Наведена система показників дає змогу отримати інформацію, на основі якої можна провести комплексний аналіз використання виробничої потужності підприємств і його підрозділів, встановити черговість проведення заходів щодо поліпшення використання виробничої потужності та розробити ефективні шляхи реалізації резервів виробничої потужності.
Визначення і аналіз виробничої потужності підприємства проводяться з метою виявлення і використання резервів, пов’язаних з технічними прогресом і удосконаленням процесу виробництва для збільшення обсягу виготовлення продукції. Використання всіх резервів означає повне використання виробничої потужності, і таким чином забезпечення максимальної ефективності діяльності підприємства.
Ефективність використання виробничих потужностей підприємств досягається насамперед завдяки використанню комплексних резервів, формування яких відбувається шляхом вибору найраціональнішої методики організаційної побудови системи машин. Під ресурсами виробничої потужності розуміють сукупність устаткування і робочих місць, які функціонують у процесі виробництва продукції в тому чи іншому виробничому підрозділі.
Як відомо у складі виробничої потужності відбуваються як якісні, так і кількісні зміни. Якщо не враховувати впливу об’єктивних факторів на зміну потужності, то це позначається на ефективності їх використання. Особливо чутливий такий вплив в умовах частої зміни продукції і технології її виготовлення. Освоєння виробництва нових модернізованих виробів у багатьох випадках зумовлює зміну структури потужностей, а іноді вимагає докорінної їх перебудови. В такому випадку поліпшення використання виробничої потужності підприємства можна шляхом залучення значних резервів недовантаження наявного устаткування і формування резервних потужностей для забезпечення освоєння випуску нових видів продукції, що користується підвищеним попитом у споживачів.
Проте підвищувати завантаження устаткування треба до якогось оптимального рівня. За такий рівень беруть нормативний коефіцієнт завантаження обладнання устаткування Кн, який відображає економічне обґрунтування недовантаження верстатного парку. Цей коефіцієнт показує, що для кожної групи взаємозамінного устаткування правильним повинно бути використання її дійсного річного фонду часу Фі не повністю, а в межах ФіКн. Значення Фі(1- Кн) становитиме нормативний резерв цього фонду часу, що дасть змогу підприємству мати деякий резерв потужностей для своєчасного реагування на вплив всіляких зовнішніх і внутрішніх факторів і насамперед для залучення цих потужностей до освоєння нових видів продукції.
Наявність таких потужностей тісно пов’язана з формуванням комплектних резервів. Під комплектними резервами поліпшення використання виробничої потужності підприємства слід розуміти можливість збільшення випуску певного виду продукції однакової кількості усіма його підрозділами. При цьому величина комплектних резервів перебуває у прямій залежності від рівня пропорційності, тобто від організаційної досконалості побудови системи машин.
1.2. Розробка річного плану виробництва на підприємстві. Поняття про виробничу програму.
Одне з основних завдань організації – встановити можливу планомірність та пропорційність у діяльності фірми, виходячи з її стратегічних цілей. Основне управлінське завдання керівництва підприємства є планування. Використання планування полягає в тому, щоб зменшити ступінь невизначеності й ризику в господарській діяльності та концентрацію ресурсів на обраних пріоритетних напрямах.
Ефективна реалізація всіх функцій організації на потрібному рівні мало реальна без продуманого і всеохоплюючого планування. Воно повинно бути достатньо гнучким та адаптивним, тобто своєчасно реагувати на зміни зовнішнього і внутрішнього середовища. Плануванням мають займатися передусім ті, хто згодом втілюватиме в життя розроблені плани.
В іноземній практиці для розробки виробничої програми підприємство складає бізнес-план. Методика складання бізнес-плану полягає в тому, щоб визначити чітку мету і бачення підприємцями нового ринку, товару, послуг тощо; визначити ступінь прибутковості, аналіз кон'юнктури в конкретній справі; планувати збут та його систему; визначити реальних і потенціальних конкурентів, ступінь їхньої активності, методи збільшення конкурентноздатності; виробити загальну стратегію маркетингу; розробити і впровадити організаційно-виробничу програму; юридично забезпечити організаційно-виробничу програму чи інвестиційний процес; визначити ступінь ризику; скласти план фінансування та його варіанти; знайти джерела фінансування.
Вітчизняне підприємство самостійно планує свою діяльність і визначає перспективи розвитку, виходячи з попиту на виготовлену продукцію (роботи, послуги) та необхідності забезпечення виробничого і соціального розвитку, підвищення особистих доходів працівників. Основу планів становлять договори, укладені зі споживачами (покупцями) продукції (робіт, послуг) і постачальниками матеріально-технічних ресурсів. Розробка перспективного плану розвитку підприємства з виділенням основних завдань по рокам дозволяє забезпечити вирішення корінних задач підприємства по збільшенню випуску продукції та освоєнню виробництва більш уніфікованих виробів на основі поглиблення спеціалізації і кооперування виробництва, впровадження механізації та автоматизації виробничих процесів, підвищення кваліфікації робітників.
План виробництва та реалізації продукції є головною складовою річного виробничо-економічного плану виробництва. Виробнича програма визначає оптимальний річний обсяг виробництва продукції тобто завдання по асортименту, кількості, якості, строку та вартості запланованих до випуску продукції при досягнутому рівні використання виробничої потужності та відповідній структурі робіт.
Виробничий план є вихідною базою для розрахунку потреби в матеріальних, трудових та фінансових ресурсах. Річний план виробництва на підприємстві складається з таких головних частин:

Річні плани розробляються і затверджуються підприємством самостійно, виходячи із довгострокового стратегічного плану розвитку підприємства та з укладених господарських договорів. При цьому підприємство планує випуск продукції (робіт і послуг) та інші показники економічного й соціального розвитку, конкретизуючи завдання довгострокового плану розвитку підприємства, з відповідними організаціями і підприємствами розв'язує питання матеріально-технічного забезпечення ресурсами та підрядними будівельно-монтажними роботами.
Річний план – це розгорнута програма всієї виробничої, господарської і соціальної діяльності трудового колективу підприємства.
Виробнича програма розраховується з метою:
Прогнозування розвитку підприємства з конкретизацією техніко-економічних показників за періодами планування;
Перспективне планування підприємства з конкретизацією техніко-економічних показників роботи за роками періоду планування;
Поточне (річне) планування роботи підприємства і його структурних підрозділів на рік з конкретизацією завдання по кварталах і місяцях.
Поточне регулювання планових завдань у зв’язку з необхідністю освоєння нових виробів, зміною умов матеріально-технічного забезпечення, наявністю відхилень фактичного виконання завдання від плану;
Виявлення напрямів розвитку виробничих потужностей, необхідних для освоєння нової техніки;
Проведення техніко-економічного аналізу виробничо-господарської діяльності підприємства та його підрозділів.
Річна виробнича програма по підприємству планується по кварталах з метою забезпечення ритмічної роботи підприємства і під час розробки виробничої програми передбачається максимальне завантаження обладнання і устаткування та повне виконання зобов’язань по поставках продукції у відповідності із підписаними угодами.
Виробнича програма підприємства визначається у наступному порядку:
Визначається плановий обсяг та асортимент продукції, яку планується виробляти на підприємстві. Під асортиментом розуміють номенклатуру та питому вагу окремих видів продукції в загальному її обсязі. Обсяги та асортимент продукції, що планується виробити на підприємстві залежить від:
а) суспільних потреб
б) наявності та використання виробничих потужностей підприємства
Визначаються шляхи покращення використання наявності виробничих потужностей та можливостей їх раціонального розширення. Оскільки, обов’язковою умовою планування виробництва продукції є оновлення асортименту або збільшення обсягу виробництва, то під час розробки виробничої програми обов’язковим є розрахунок організаційно-технічних заходів, які б забезпечували необхідність розширення виробничих потужностей, перехід до виготовлення нових видів продукції, а в деяких випадках реконструкція, оновлення або капітальне будівництво нових виробничих потужностей.
Передбачає розподіл випуску продукції в часі.
Для того щоб встановлені строки були реальними потрібно забезпечити підготовку виробництва, виготовлення напівфабрикатів в заготівельних виробництвах, забезпечити ритмічність та обсяги матеріально технічного постачання.
Календарне планування виробництва продукції передбачає такий розподіл в часі, який забезпечив би спеціалізацію виробництва. Для цього передбачає обмеження кількості найменувань (видів) продукції, яка виготовляється в цехах підприємства в окремі відрізки планового періоду.
Порядок розробки проектів річних планів, який складається на підприємствах, надає необмежені можливості для виявлення і мобілізації резервів виробництва. Загальний порядок цього процесу виробництва такий. Економічна служба підприємства розробляє варіант плану на наступний рік. Скоригувавши його відповідно до зауважень, економічна служба дає завдання на розробку проекту плану виробничим підрозділам і службам підприємства. Одержавши від них пропозиції, вона вносить відповідні зміни в свій варіант або повертає їх на доопрацювання як такі, що забезпечують досягнення передбачених показників.
З точки зору розробки планових техніко-економічних показників діяльності підприємства найсуттєвішим є взаємозв’язок економічної служби виробничих підрозділів, технічної служби і служби матеріально-технічного постачання по розробці проекту плану (мал. 1).





Мал. 1. Взаємозв’язок виробничих підрозділів і служб підприємства з розробки плану.
– зв’язки першого рівня (прямі і зворотні);
– зв’язки другого рівня (прямі і зворотні).
Економічна служба підприємства дає контрольні цифри завдання на наступний рік виробничим підрозділам і технічним службі підприємства Видача завдання службі МТП на схемі не показана, бо тут більш суттєвими є зв’язки другого порядку, тобто видача завдань службі МТП виробничими підрозділами і технічною службою і реакція на них з боку служби МТП.
Традиційно до виробничих підрозділів доводять основні техніко-економічні показники з обсягу виробництва, праці та собівартості. Технічним службам дають завдання, покликані забезпечити досягнення запланованих показників виробничих підрозділів, зниження трудомісткості виготовлення продукції, норм витрачання матеріальних ресурсів, нарощування виробничих потужностей.
При складанні виробничого плану підприємства розробляється система показників річного плану виробництва. Розробка показників річного плану, що стосуються виробничо-господарської діяльності та соціального розвитку колективу це досить складний процес. Досить важко визначити кількісне значення показників, на скільки планується збільшити значення показників, тощо. Керівництву підприємства тут важливо знайти найбільш раціональне рішення між бажаним і можливим, досяжним. Цьому покликана служити система техніко-економічного планування на підприємстві. Основним видом робіт у плануванні є розрахунок техніко-економічних показників.
Теоретично існує два шляхи розрахунку показників – від загальних до часткових і навпаки. Насправді цей процес становить єдність інтеграції та дезінтеграції показників.
Система техніко-економічних показників за змістом становить сукупність показників: трудових, обсягу, ефективності виробництва та якості продукції.
Важливою ознакою будь-якого виробництва є його організаційно-технічний рівень. Організаційно-технічний рівень характеризується показниками, які поділяються на дві групи: показники технічного і організаційного рівнів. До останніх входить три підгрупи: організації виробництва, праці, управління виробництвом.
Основні показники річного плану підприємства є наступні:
валова продукція підприємства в незмінних оптових цінах, діючих в плановому році, і товарна продукція в поточних відпускних цінах;
випуск основних видів продукції в натуральному вираженні;
випуск продукції з 1м2 виробничої площі (в грн., штуках, тоннах і ін.);
витрати основних матеріалів на одиницю основних виробів (при широкій номенклатурі — на 1 млн. грн. валової продукції );
виробництво валової продукції на одного робітника в незмінних оптових цінах, діючих в плановому році;
трудомісткість виробів (по основним виробам);
витрати в грошовому виразі на 1 грн. товарної продукції в діючих оптових відпускних цінах підприємства;
розрахунок приросту виробничої потужності і розмір необхідних капіталовкладень, що є заключним розділом перспективного плану підприємства.
Показники річного плану виробництва розраховується в натуральному та вартісному виразі. Вони повинні забезпечити можливість обсягу та контролю виконання плану виробництва продукції, плану по асортименту продукції, її трудомісткості, а також можливостей порівняння обсягів виробництва в різні періоди часу.
Натуральні показники є вихідними для визначення потреби підприємства в робочій силі, сировині, паливі, електроенергії, обладнанні, виробничих площах.
В цьому випадку облік ведуть в штуках, літрах, тоннах та ін.
За допомогою натуральних показників чітко визначається обсяг виробництва та його динаміка, але натуральні показники мають обмежене застосування. Вони використовуються на підприємствах, що виробляють один вид продукції.
При визначенні виробництва продукції в натуральних показниках розрізняють:
1. Основна продукція – ті види продукції отримання яких є метою даного виробничого процесу.
2. Супутня продукція – продукція, яку отримують в процесі виробництва одночасно з основною продукцією внаслідок характерного використання сировини та технології переробки.
3. Побічну продукція – продукція, яку отримують замість основної в результаті порушення технологічного процесу.
Під час планування обсягу виробництва в натуральному виразі розрізняють:
придатну продукцію
відходи
Придатною є продукція, якій притаманні певні фізичні, хімічні, механічні та інші властивості, що відповідають вимогам стандартів та технічним умовам.
Відходи – це частина сирих матеріалів, які залишились не використаними при підготовці матеріалів до виробництва або відходи отримані в процесі виробництва продукції. Відходи виробництва можуть бути: зворотними, безповоротними.
Іноді в якості обсягу виробництва використовують показник нормо годин, тобто, показник затрат нормованого робочого часу.
До вартісних показників відносять:
товарну – вся готова продукція основного, допоміжного та обслуговуючого виробництв виробів вироблених в плановому періоді та призначена для реалізації на сторону. Вона визначається в діючих (договірних) цінах. До складу товарної продукції не входять: номенклатура продукції, брак, роботи по виправленню браку, вартість реалізованих відходів.
Валову – це показник, який характеризує загальний обсяг виробництва продукції підприємством у вартісному виразі за певний період часу. Вона визначається в діючих та співставленних цінах. В склад валової продукції входять товарна продукція та зміна залишків незавершеного виробництва:
ВП=ТП+(НЗВК.Р.-НЗВП.Р.)
чисту продукцію – це вартісний показник, який характеризує знову створену працею працівників даного підприємства вартість. Вона відображає затрати лише “живої” праці. Вона більш точно, ніж валова та товарна відображає обсяг виконаних робіт, оскільки, включає прямі матеріальні затрати, а значить позбавлена впливу матеріалоємності продукції.
Впровадження системи техніко-економічних показників створює можливість для переходу до безперервного техніко-економічного планування, підвищує наукову обґрунтованість планів і створює передумови для успішної роботи в умовах ринку. На середніх і великих підприємствах з розвиненою виробничою інфраструктурою поряд з розробленням виробничих програм підрозділів основного виробництва складаються плани виробництва допоміжних підрозділів, передусім це стосується інструментального, ремонтного цехів і енергетичного господарства. Особливість діяльності цих підрозділів, а отже, і виконуваних ними виробничих програм, полягає в тому, що їх продукція і роботи мають внутрішнє призначення. Допоміжні виробничі підрозділи забезпечують нормальну роботу підрозділів основного виробництва, тому їх виробничі програми обумовлені переважно потребами останнього.
Виробнича програма підрозділів підприємства повинна мати ресурсне обгрунтування. До ресурсів, які забезпечують виконання виробничої програми, належать виробнича потужність, персонал і матеріали. Що стосується обгрунтування виробничої програми матеріальними ресурсами, то це питання вирішується більшою мірою на рівні підприємства. [2,ст.267]
Основою для обґрунтування техніко-економічних показників є аналіз організаційно-технічного рівня виробничих підрозділів, спрямований на виявлення резервів виробництва.
Підрозділ 1 резервів зростання показника не має, а підрозділи 2 і 3 — мають, тобто вони можуть підвищити показник, не здійснюючи ніяких оргтехзаходів. Якщо ж необхідно підвищити показник на величину, яка перевищує наявні резерви, то слід здійснити організаційно-технічні заходи, на які повинні бути виділені відповідні капітальні вкладення. їх розмір визначається за допомогою формули ефективності затрат на проведення оргтехзаходів:

Рис. 1.2. Оцінка резервів виробництва виробничих підрозділів.
а — фактична величина техніко-економічного показника; б — величина показника, який відповідає досягнутому організаційно-технічно-му рівню виробництва; в — результат оцінки резервів підвищення техніко-економічного показника.
В узагальненому вигляді взаємозв'язок основних цілей аналізу організаційно-технічного рівня при обґрунтуванні планових завдань виробничих підрозділів показаний на рис. 1.6. Особливу увагу звертаємо на те, що після проведення запланованих оргтехзаходів нерівномірність організаційно-технічного рівня виробничих підрозділів збережеться, правда, в новому вигляді [1].

Рис.1.6. Взаємозв’язок основних цілей аналізу організаційно-технічного рівня при обґрунтування планових завдань виробничих підрозділів

Рис.1.7. Взаємозв'язок розділів техпромфінплану в процесі його
розробки.
Основні шляхи поліпшення використання виробничих потужностей полягають у розкритті екстенсивних і інтенсивних резервів, а також в підвищенні загальноосвітнього і технічного рівня робітників [1].
Екстенсивні резерви полягають у:
- збільшенні кількості одиниць встановленого і фактично працюючого обладнання;
- вдосконаленні організації ремонту обладнання;
- підвищенні змінності роботи цехів і дільниць;
- скороченні виробничих циклів складально-монтажних робіт;
- поліпшенні складування і раціональному використанні виробничих площ;
- зміні технології і передачі частини робіт на менш завантажені групи обладнання в цеху;
- розвитку раціонального кооперування заводів, цехів і дільниць.
Другим напрямом поліпшення використання виробничих потужностей є інтенсивні резерви. Якщо екстенсивні резерви мають свої природні кордони, то інтенсивні резерви практично невичерпні.
Інтенсивні резерви знаходять своє конкретне вираження в наступному:
- вдосконаленні конструкції виробів, що випускаються;
- поглибленні спеціалізації заводів, цехів і дільниць з метою збільшення серійності виробництва і впровадження прогресивної технології;
- розширенні уніфікації, нормалізації і стандартизації виробів;
- оновленні і модернізації обладнання;
- підвищенні технічної оснащеності виробництва;
- впровадженні наукової організації праці на робочих місцях.
Підвищення ефективності виробничої потужності проблема комплексна. Вона охоплює не тільки питання капітальних вкладень (інвестицій) і використання обладнання, але і тісно пов'язана з питаннями організації, планування, технічної підготовки і управління виробництвом, а також підвищення зацікавленості підприємства в кращому використанні обладнання.[1,ст.495]
План організаційно-технічних заходів на підприємстві.
Головною задачею будь-якого виробничого підприємства є забезпечення виготовлення суспільно-необхідної продукції у відповідності до встановлених планів по обсягах, термінах, по використанню ресурсів. В сучасних умовах кожне підприємство, поряд з виготовленням продукції, зобов’язане оперативно впроваджувати досягнення науки і техніки, тобто здійснювати науково-технічний прогрес.
Плани технічного і організаційного розвитку направлені на забезпечення виготовлення високоефективних видів продукції, на вдосконалення техніко-технологічної бази виробництва, зниження витрат і економію всіх видів матеріально-технічних ресурсів, а також на покращення умов праці та техніки безпеки.
План організаційно-технічних заходів (ОТЗ) являє собою комплекс організаційних і технічних робіт, спрямованих на підвищення всіх найважливіших кількісних і якісних показників господарської діяльності підприємства. При його розробці необхідно використовувати план технічного розвитку підприємства, перелік «вузьких місць», виявлених у процесі переходу виробництва з одного виду виробів на інший, організаційно-технічний план за попередній період, свідоцтва про виявлені резерви виробництва, вимоги ринку до товарів, які випускає підприємство, і т. ін.
У відповідності до завдань план організаційно-технічних заходів по їх цільових напрямках групується за наступними підрозділами:
створення, освоєння нової і підвищення якості продукції, що виготовляється;
впровадження прогресивної технології, механізація та автоматизація виробничих процесів;
удосконалення управління, планування та організації виробництва;
наукові методи організації праці;
капітальний ремонт і модернізація основних фондів;
заходи по економії матеріалів, сировини, палива та енергії;
науково-дослідні та конструкторські роботи;
техніко-економічні рівні виробництва продукції, що випускається;
техніко-економічні результати від впровадження заходів.
Для планування техніко-організаційного розвитку важливе значення має оцінка досягнутого організаційного і технічного рівня виробництва.
Аналіз розвитку технічної бази і організації виробництва показує, що комплексна оцінка рівня виробництва включає систему показників, що характеризують продукцію, технології, устаткування, технічне забезпечення праці, організацію і управління виробничим процесом. Результати аналізу являються основою для вибору першочергових об’єктів та напрямків технічного та організаційного розвитку.
Таким чином, план організаційно-технічних заходів виробництва є комплексним. На його основі розробляються та уточнюються нормативи та норми, які поряд із виробничою програмою складають базу для визначення інших розділів як перспективного, так і річного плану підприємства, його цехів та підрозділів.
Від правильності розробки, обґрунтування та організації виконання плану організаційно-технічних заходів значною мірою залежить рівень виробничо-господарської діяльності підприємства.[4,ст.291]
Планування технічного розвитку підприємства характеризується системним підходом, що забезпечує неперервність, комплексність і послідовність удосконалення технічної бази.
На першому етапі розробки плану визначаються головні задачі підприємства на плановий період, проводиться комплексний аналіз технічного і організаційного рівня виробництва та економічних показників, уточнюються технічні паспорти.
На другому етапі розраховують можливість розширення впровадження основних напрямків науково-технічного прогресу, удосконалення технології і продукції, що виготовляється, залучення нових технологічних процесів і прогресивних матеріалів, механізація та автоматизація виробництва, заміна устаткування та його модернізація. На цьому етапі розподіляють також кількісні завдання по підрозділам.
Третій етап характеризується здійсненням економічних розрахунків, проведенням конкурсів пропозицій робітників підприємства, визначенням техніко-економічної оцінки заходів, формуванням їх картотеки. Для їх створення рекомендується використовувати типову форму карти організаційно-технічних заходів, яка відображає їх назву, область застосування, трудові та матеріальні витрати і економічний ефект при впровадженні.
На четвертому етапі планування формується власне проект плану технічного та організаційного розвитку по підрозділам і по підприємству в цілому, а також проводиться його оптимізація. На цьому етапі здійснюється взаємозв’язок якісних та кількісних показників запланованих заходів з іншими показниками і розділами плану підприємства, а також уточнюють норми та нормативи.
На заключному етапі плани підприємства і його підрозділів взаємопов’язуються, документально оформляються, затверджуються та доводяться до виконавців.
Систематизація матеріалів і розробка організаційно-технічних заходів здійснюється неперервно протягом всього планового періоду. Підготовка та впровадження заходів повинні контролюватися, оскільки будь-яка затримка впровадження плану негативно впливає на показники роботи підприємства, знижує ефективність, що повинна була отриматися в плановому періоді.
Здійснюється такий контроль безпосередньо головним інженером, а також функціональні служби.
План ОТЗ складається за такими напрямками:
подальший розвиток виробництва, спеціалізація і кооперування;
покращання виробничої структури підприємства і системи управління;
удосконалення планування виробництва й обліку;
механізація і автоматизація виробництва;
модернізація виробництва;
охорона праці і техніка безпеки;
підвищення якості продукції і удосконалення технічного контролю;
механізація і оргтехніка інженерної й управлінської праці;
механізація конструкторських і креслено-копіювальних робіт;
впровадження високовиробничих інструментів і приладів;
механізація важких і трудомістких робіт;
покращання ремонтного і енергетичного господарства;
удосконалення організації праці, матеріально-технічного забезпечення, комірного господарства і внутрішньозаводського транспорту;
удосконалення інструментального господарства;
покращання виробничо-побутових умов працівників.
В плані приводиться докладна характеристика кожного заходу, вказуються етапи розробки, терміни впровадження, відповідальні за виконання, джерела фінансування витрат, визначається термін окупності, який має бути досить стислим.
План ОТЗ розробляється під безпосереднім керівництвом головного інженера і затверджується відповідно до уставу підприємства — правлінням, спостережною радою, загальними зборами акціонерів і т. ін.
Усі організаційно-технічні заходи плану можна умовно розділити на дві групи:
заходи, що безпосередньо впливають на показники по виготовленню виробів;
заходи, що побічно впливають на показники виробів.
Це пов’язано з різними методами розрахунків по цих групах заходів.
До заходів, які безпосередньо впливають на показники виробу, що виготовляються, відносять:
впровадження передової техніки;
впровадження нових технологічних процесів;
механізація й автоматизація виробничих процесів;
заходи щодо нарощування потужностей;
удосконалення конструкції виробів;
застосування нових автоматичних ліній;
використання відходів для виготовлення продукції;
зміна асортименту, розкрою матеріалів і рецептур.
До заходів, які непрямо впливають на показники виробу, що виготовляється, належать:
наукова організація праці і підвищення культури виробництва;
заходи щодо охорони праці і техніки безпеки;
суміщення професій і багатоверстатництво;
удосконалення ремонту обладнання.
Всі запропоновані до впровадження організаційно-технічні заходи повинні економічно обґрунтовуватися. Центральне місце в цьому займає визначення їх економічної ефективності. Вона необхідна для визначення найбільш ефективних заходів, визначення їх впливу на показники роботи підприємства в плановому періоді, а також для розрахунку премій і винагород авторам пропозицій.[1,ст.82]
Основними показниками ефективності організаційно-технічних заходів є:
підвищення рентабельності виробництва;
зростання продуктивності праці — зниження трудомісткості виробів;
підвищення якості виробів.
Економічна ефективність організаційно-технічних заходів розраховується у відповідності з методикою визначення економічної ефективності використання в народному господарстві нової техніки, винаходів, раціоналізаторських пропозицій, тобто встановлюється річний економічний ефект, який являє собою загальну економію всіх виробничих ресурсів.
Показники економічної ефективності організаційно0технічних заходів в планах підприємства повинні враховуватися протягом всього періоду, в якому вони забезпечують підвищення техніко-економічних показників виробництва чи вирішення інших задач – соціальних, природоохоронних та інших.
Впровадження ряду організаційно-технічних заходів дозволяє вивільнити частину діючого обладнання, яке в залежності від ступеня його придатності реалізується на сторону чи підлягає ліквідації. Результати такого вивільнення повинні знайти відображення в розрахунку ефективності заходів через коригування додаткових капітальних витрат.
Ефект, що досягається в результаті впровадження заходів організаційно-технічного характеру, в синтезованому вигляді виражається у прирості прибутку підприємства. Більшість заходів по вдосконаленню техніки, технології і організації виробництва впливають тільки на собівартість продукції. В цьому випадку приріст продукції по цим заходам обмежується величиною економії поточних витрат. Економія від зниження собівартості продукції розраховується тільки по змінних витратах і окремо по змінних та умовно-постійних. При цьому варто розрізняти абсолютну і відносну економію умовно-постійних витрат. Абсолютна економія являється безпосереднім результатом впровадження відповідного заходу, а відносна забезпечується за рахунок росту обсягу виробництва.
Поряд із основними показниками економічної ефективності (приросту прибутку, капітальні витрати, коефіцієнт ефективності) приймаються до уваги додаткові показники, як вартісні, так і натуральні. До них відносяться зниження трудомісткості продукції, ріст продуктивності праці, покращення використання обладнання, умов праці, підвищення техніки безпеки. Не дивлячись на те, що ці показники мають непряме відображення в основних, вони наділені самостійним значенням і можуть впливати на прийняття рішення про доцільність впровадження заходів.
Результати розрахунку економічної ефективності організаційно-технічних заходів відображаються у зведених нормах та нормативах використання виробничих ресурсів. Через нормативну базу економічна ефективність заходів відображається у всіх розділах планів підприємства та підрозділів.[5,ст.500]

Розділ 2. Використання виробничої потужності
підприємства і організація додаткового виробництва продукції
2.1. Розрахунок виробничої потужності підприємства
Розрахунок виробничої потужності підприємства є найважливішою частиною обґрунтування плану виробництва продукції. На основі величини виробничої потужності визначаються об’єми випуску продукції, виявляються резерви росту виробництва, складається баланс виробничої потужності.
Виробнича потужність розраховується на основі таких даних:
номенклатура та структура виробництва продукції;
кількість одиниць обладнання, яке знаходиться на балансі підприємства;
корисний фонд часу роботи обладнання;
трудомісткість продукції, яку планується виробляти;
прогресивні технічно обґрунтовані норми продуктивності обладнання;
дані звітності про виконання норм виробітку.
Величина потужності технологічно однорідного обладнання визначається за формулою:
(2.1)
де
п — кількість одиниць однорідного обладнання, шт.;
КФРЧ — корисний фонд робочого часу одиниці обладнання, год.;
КВН — коефіцієнт виконання норм виробітку;
Тє — трудомісткість обробки одиниці виробів, год.
Корисний фонд робочого часу одиниці обладнання залежить від режиму роботи підприємства та часу простоювання обладнання і визначається за формулою:
(2.2)
КФРЧ = 4060 – 4060×0,043=3885 год. (2.3)
де НФРЧ — номінальний фонд робочого часу одиниці обладнання, год.;
Тпрост — час простоювання обладнання у планово–попереджувальних ремонтах, год.
Для розрахунку виробничих потужностей дільниць/використовують п.1, п.2 вихідних даних та довідкову інформацію.
Визнаємо, що на дільниці № 1 виробляється виріб № 1, на дільниці № 2 — виріб № 2, на дільниці № 3 — виріб № 3 та на дільниці № 4 — виріб № 4.
Виробнича потужність підприємства по кожному виробу визначається з врахуванням наступних умов:
по виробу № 1 провідним обладнанням е токарні верстати;
по виробу № 3 провідним обладнанням є фрезерні верстати;
дільниці по виробництву виробів № 2 та № 4 організовані за методом потокового виробництва.
Результати розрахунків виробничої потужності зводимо в табличну форму (таблиця 2.1.)
Таблиця 2.1.
Шифр завдання
Назва обладнання
Кількість одиниць обладнання згідно паспорта
Фонд часу роботи обладнання, годин.
Виробн. потужність




Номінальний
Корисний


1
2
3
4
5
6

Дільниця №1 

110
Токарні верстати
29
4060
3885
10289

111
Свердлильні верстати
12
4060
3885
10644

120
Агрегатний
24
4060
3885
10541

125
Зварювальна установа
7
4060
3885
10223

128
Зварювальний напівавтомат
31
4060
3885
10330



Дільниця №2

47
Вальці для гнуття
4
4060
3885
8897

51
Напівавтоматична зварювальна установка
2
4060
4060
3885
9211








54
Прес гідравлічний
4
4060
3885
10561

62
Шліфувальний верстат
8
4060
3885
9800



Дільниця №3

163
Токарний напівавтомат
5
4060
3885
2658

168
Фрезерний верстат
6
4060
3885
2540

174
Продольно строгальний
7
4060
3885
2764

180
Установка для нанесення фарби
10
4060
3885
2392



Дільниця№4

77
Горизонтально-фрезерний
9
4060
3885
884

79
Вертикально-фрезерний
4
4060
3885
800

84
Протягувальний
12
4060
3885
854

95
Плоскошліфувальний
8
4060
3885
977


Приклад розрахунку виробничої потужності:
Дільниця №1. П110 = шт.
Решта показників розраховується аналогічно.
На підставі розрахованих виробничих потужностей дільниць необхідно визначити резерв виробничих потужностей підприємства, який характеризує недовикористання потужностей різних видів обладнання по виробництву відповідної продукції (таблиця 2.2.)
Таблиця 2.2.
Визначення резерву виробничої потужності
Види продукції
Виробнича потужність згідно паспорту підприємства, шт.
Виробництво продукції за проектним планом, шт.
Резерв виробничої потужності, шт.

1
2
3
4

Виріб №1
10289
8608
1681

Виріб №2
8897
8168
729

Виріб №3
2540
2257
283

Виріб №4
800
762
38


Резерв виробничої потужності (Рвн)
Для виробу №1 = 10289-8608=1681 шт.
Для виробу №2 = 8897-8160=729 шт.
Для виробу №3 = 2540-2257=283 шт.
Для виробу №4 = 800-762=38 шт.
Розрахований резерв виробничої потужності може бути використаний під час обчислення планового обсягу виробництва продукції на підприємстві.
2.2. Визначення обсягу додаткового виробництва продукції.
В курсовій роботі моделюється ситуація визначення планового обсягу виробництва продукції підприємством. Передбачається, що на основі даних звітного року та попередніх домовленостей із замовниками в планово-економічному відділі підприємства сформований проект плану виробництва продукції, тобто прогнозований обсяг валової, продукції, яку повинно виготовити підприємство.
Але під час затвердження планових завдань на ринку відбулись зміни у попиті на продукцію даного підприємства:
- по-перше, фактично підписані угоди із замовниками на поставку продукції підприємства дещо відрізняються від попередніх
домовленостей;
- по-друге, відповідно до змінених умов поставки продукції змінюються залишки незавершеного виробництва на підприємстві. Спочатку визначаємо розрахунковий обсяг валової продукції по кожному виробу в натуральному виразі:
ВПрозрах = ТПплан +НзВ = ТПплан + (НзВкр-НзВпр) (2.4)
де:
ВПрозрах - розрахункова валова продукція підприємства за планом на рік по різних видах продукції, шт.;
ТПплан - товарна продукція підприємства за планом по відповідних видах продукції згідно фактично підписаних угод, шт.;
НзВкр , НзВпр - залишки незавершеного виробництва на плановий рік по різних видах продукції відповідно на кінець та на початок року, шт.
Так як на підприємстві вже розроблений проект плану річного виробництва продукції, то потрібно визначити розрахунковий обсяг додаткового виробництва продукції по кожному виду виробів, необхідний для забезпечення планового обсягу товарної продукції:
ВПрозрах= ВПрозрах - ВПпроект.пл (2.5)
де:
ВПрозрах - розрахунковий обсяг додаткового виробництва продукції по різних видах виробів, шт.;
ВПпроект.пл - валової продукції підприємства по відповідних видах продукції згідно з проектом плану, шт.
Результати розрахунків зводимо в табличну форму (табл.2.3).
Таблиця 2.3
Визначення розрахункового обсягу виробництва продукції
Види продукції
Виробництво продукції згідно підписаних угод, шт.
Зміна залишків незавершеного виробництва за рік, шт.
Розрахункова валова продукція підприємства, шт.
Розрахунковий додатковий обсяг виробництва продукції, шт.







1
2
3
4
5

Виріб №1
10070
13
10083
1475

Виріб №2
8660
14
8674
506

Виріб №3
2349
10
2359
102

Виріб №4
790
28
818
56


ВПрозрах. для виробу №1 =10070+13=10083 шт.
ВПрозрах. для виробу №2 = 8660-14=8674 шт.
ВПрозрах. для виробу №3 = 2349+10=2359 шт.
ВПрозрах. для виробу №4 = 790+28=818 шт.
? ВПрозрах. для виробу №1 = 10083-8608= 1475 шт.
? ВПрозрах. для виробу №2 =8674 -8186=506шт.
? ВПрозрах. для виробу №3 = 2359- 2257 =102 шт.
? ВПрозрах. для виробу №4 = 818 - 762= 56 шт.
Для остаточного визначення та затвердження плану виробництва продукції а підприємстві необхідно порівняти розрахунковий обсяг додаткового виробництва редукції по кожному виду виробів з відповідним резервом виробничої потужності, при цьому можливі два випадки:
- якщо розрахунковий обсяг додаткового виробництва продукції менше або дорівнює резерву виробничої потужності, то у річному плані виробництва продукції затверджується саме такий обсяг додаткового виробництва продукції;
- якщо розрахунковий обсяг додаткового виробництва продукції перевищує резерв виробничої потужності, то у річному плані затверджується додатковий обсяг виробництва продукції, що дорівнює резерву виробничої потужності.
Далі необхідно визначити плановий обсяг виробництва продукції підприємством, який може бути остаточно затверджений:
ВПплан=ВПпроект.пл+ВПзатв (2.6)
ВПплан — затверджений плановий обсяг валової продукції підприємства по кожному виду виробів, шт.;
ВПзатв — затверджений додатковий обсяг виробництва, продукції відповідно по виробах, шт.
Після затвердження обсягів виробництва по видах продукції в натуральному виразі необхідно розрахувати валову продукцію підприємства у вартісному виразі. Формування річного планового обсягу валової продукції відображаємо в табличній формі (таблиця. 2.4)
Таблиця 2.4
Формування річного плану виробництва продукції
Резерв виробн.
Додатковий обсяг випуску продукції, шт.
Затверджений плановий обсяг валової продукції






Види продукції
потужності, шт.
Розрахунковий
Затверджений
шт.
тис.грн.






в співставних цінах
в поточних цінах









1
2
3
4
5
6
7

Виріб №1
1661
1455
1455
10083
15648,82
16636,95

Виріб №2
729
506
506
8674
23992,28
26039,35

Виріб №3
283
102
102
2359
7084,08
7473,31

Виріб №4
38
56
38
800
2018,40
2120,00


ВП планове для виробу №1= 8608+1475=10083 шт.
ВП планове для виробу №2= 8168+506=8674 шт.
ВП планове для виробу №3= 2257+102=2359 шт.
ВП планове для виробу №4= 762+38=848 шт.
Знаходимо затверджений плановий обсяг валової продукції у співставних цінах:
Для виробу №1= 10083×1552= 15648,82тис. грн.
Для виробу №2= 8674×2766=23992,28тис. грн.
Для виробу №3= 2259×3003=7084,08тис. грн.
Для виробу №4= 800×2523=2018,40тис. грн.
Знаходимо затверджений плановий обсяг валової продукції у поточних цінах:
Для виробу №1= 10083×1650= 16636,95тис. грн.
Для виробу №2= 8674×3002 =26039,35тис. грн.
Для виробу №3= 2259×3168=7473,31тис. грн.
Для виробу №4= 800×2650 =2120,00тис. грн.
Далі у курсовій роботі необхідно оцінити, яким чином формування та затвердження річного планового обсягу валової продукції позначиться на рівні використання виробничої потужності підприємства. З цією метою розраховують коефіцієнти використання паспортної потужності:
- на основі обсягів виробництва продукції відповідно проекту плану;
на основі затвердженого планового обсягу валової продукції. Результати розрахунків відображаємо в таблиці (табл. 2.5).
Таблиця 2.5 Оцінка рівня використання виробничої потужності підприємства
Види продукції
Коефіцієнт використання виробничої потужності


при виробництві продукції згідно проекту плану
при виробництві продукції згідно затвердженого плану





1
2
3

Виріб №1
0,84
0,98

Виріб №2
0,92
0,98

Виріб №3
0,89
0,93

Виріб №4
0,95
1,00

Знаходимо коефіцієнт використання виробничої потужності при виробництві продукції згідно проекту плану:
Для виробу №1 =
При виробництві продукції згідно затвердженим планом:
Для виробу №1 =
Якщо проаналізувати рівень використання виробничої потужності підприємства, то можна зробити відповідні висновки:
По виробу №1 ми бачимо, що коефіцієнт використання виробничої потужності зріс від 0,84 до 0,98, а отже збільшився на 0,14, а це значить, що він збільшився на 14%.
По виробу №2 ми бачимо, що коефіцієнт використання виробничої потужності збільшився від 0,92 до 0,98, а отже збільшився на 0,06, а це значить, що він збільшився на 6%.
По виробу №3 ми бачимо, що коефіцієнт використання виробничої потужності змінився від 0,89 до 0,93, а отже збільшився на 0,04, а це значить, що він збільшився на 4%.
По виробу №4 ми бачимо, що коефіцієнт використання виробничої потужності зменшився з 0,95 до 1,00,а отже збільшився на 0,05, а це значить, що він збільшився на 5%.
2.3. Розрахунок забезпечення додаткового обсягу виробництва продукції трудовими та матеріальними ресурсами.
Визначений в попередньому розділі затверджений плановий обсяг валової продукції складається з двох частин:
1. випуск продукції згідно проекту плану, виробництво якої забезпечене на підприємстві необхідними ресурсами — обладнанням, матеріальними та трудовими ресурсами;
2.додатковий обсяг продукції. Виробництво цього обсягу продукції, затвердженого в межах резерву виробничої потужності, забезпечене лише необхідним обладнанням.
Отже, необхідно розрахувати потребу в додаткових трудових ресурсах та потребу в додаткових матеріальних ресурсах.
Для обчислення потреби в додаткових трудових ресурсах необхідно спочатку визначити трудомісткість додаткового затвердженого обсягу виробництва продукції. Розрахунок проводимо в табличній формі (табл. 2.6).
Таблиця 2.6
Розрахунок трудомісткості додаткового обсягу виробництва продукції
Види продукції
Додатковий обсяг продукції
Трудомісткість люд.-год.



одиниці виробу
додаткового обсягу






1
2
3
4

Виріб №1
1475
16,3
24042,5

Виріб №2
506
7,6
3845,6

Виріб №3
102
11,4
1162,8

Виріб №4
38
3,8
144,4

РАЗОМ:
 
 
29195,3

Знаходимо трудомісткість додаткового обсягу:
Для виробу №1 = 1475×16,3=24042,5люд.-год.
Для виробу №2 = 506×7,6=3845,6 люд.-год.
Для виробу №3 = 102×11,4=1162,8люд.-год.
Для виробу №4 = 38×3,8=144,4люд.-год.
Разом = 24042,5+3845,6 +1162,8+144,4=29195,3люд.-год.
Тоді потреба в додатковій чисельності робітників буде становити:
 чол.
де:
ЗПр— сумарна трудомісткість додаткового обсягу виробництва продукції,
КФРЧр — корисний фонд робочого часу одного робітника в рік, год.
Необхідно також розрахувати потребу в додаткових матеріальних ресурсах, які б забезпечили виробництво запланованого обсягу продукції.
Для виготовлення продукції на підприємстві використовуються наступнівиди матеріалів:
- виріб № 1 — алюмінієвий прокат;
- виріб №2 — алюмінієвий прокат та пиловник;
- виріб № 3 — труби, лаки та фарби, пиловник;
- виріб № 4 — труби, лаки та фарби.
Результати розрахунків зводимо в таблицю (табл. 2.7).
Після визначення додаткової потреби кожного виду матеріальних ресурсів розраховуємо їх вартість(табл. 2.8.).
Потребу на додатковий випуск в алюмінієвому прокаті розраховуємо як добуток додаткового випуску продукції та норми витрат на одиницю продукції. Аналогічно визначимо потребу на додатковий випуск в трубах, лаках та фарбах, пиловнику.
Таблиця 2.7.
Розрахунок додаткової потреби в матеріальних ресурсах
Види продукції
Додатковий затверджений обсяг виробництва продукції, шт.
Норма витрат на одиницю продукції
Потреба на додатковий обсяг

Алюмінієвий прокат, кг

Виріб №1
1475
25
36875

Виріб №2
506
6
3036

Виріб №3
102
 -


Виріб №4
38
 -


Разом
-
-
39911

Труби, кг

Виріб №1
1475
-
-

Виріб №2
506
-
-

Виріб №3
102
51
5202

Виріб №4
38
68
2584

Разом
-
-
7786

Лаки та фарби, кг

Виріб №1
1475
-
-

Виріб №2
506
-
-

Виріб №3
102
30
3060

Виріб №4
38
88
3344

Разом
-
-
6404

Пиловник, м3

Виріб №1
1475
-
-

Виріб №2
506
11
5566

Виріб №3
102
2,1
214,2

Виріб №4
38
-
 -

Разом
-
-
5780,2

Потребу на додатковий обсяг в алюмінієвому прокаті розраховуємо як добуток додаткового обсягу продукції та норми витрат на одиницю продукції. Аналогічно визначимо потребу на додатковий випуск в трубах, лаках та фарбах, пиловнику.
Розрахуємо додаткову потребу в матеріальних ресурсах:
Для виробу №1(алюм. прокат) = 1475×25=36875 кг.
Для виробу №2(алюм. прокат) = 506×6=3036кг.
Разом по алюм. прокату = 36875+3036=39911кг.
Для виробу №3(труби) = 102×51=5202кг.
Для виробу №4(труби) = 38×68=2584кг.
Разом по трубам = 5202+2584=7786кг.
Для виробу №3(лаки та фарби) = 102×30=3060кг.
Для виробу №4(лаки та фарби) = 38×88=3344 кг.
Разом по лаках та фарбах = 3060+3344=6404кг.
Для виробу №2(пиловник) = 506×11=5566м3.
Для виробу №3(пиловник) = 102×2,1=214,2м3.
Разом по пиловнику = 5566 +214,2 =5780,2м3
Розділ 3. Розробка плану організаційно-технічних заходів на підприємстві та їх вплив на показники виробничої діяльності підприємства
3.1. Розробка плану організаційно-технічних заходів
План організаційно-технічних заходів на підприємстві розробляється з метою:
забезпечення планового росту продуктивності праці;
покриття потреби в матеріальних і трудових ресурсах для додаткового випуску продукції.
План організаційно-технічних заходів складається з 2 розділів. Впровадження заходів, передбачених розділом 1 повинно забезпечувати економію чисельності робітників в кількості, достатній для досягнення запланованого росту продуктивності праці.
Економія чисельності (умовне вивільнення) визначається за формулою:

 (3.1)
780×7,8 / 100+7,8 = 56 чол. (3.2)
Де:
- приріст продуктивності праці у плановому періоді, %
- чисельність працівників за проектом плану.
Розробка заходів у розділі 2 плану організаційно-технічних заходів повинна узгоджуватися з додатковою потребою в матеріальних ресурсах, а також з потребою в додатковій чисельності робітників, які були обґрунтовані в попередньому розділі курсової роботи.
Таблиця 3.1. План організаційно-технічних заходів
Організаційно-технічна структура
Економія чисельності, чол.
Зниження норм матеріалів на одиницю продукції, %
Дод. капітальні вкладення, тис. грн.,



алюмінієвий прокат
труби
лаки і фарби
пиловник










1
2
3
4
5
6
7

Розділ №1

Організаційно-технічні заходи згідно проекту плану на рік

Механізація основного в-ва
8




44

Впровадження прогресивної технології:
- Варіант 1

5





34,7









- Варіант 3
4




34,8

Модернізація обладнання







- Варіант 2
2




28,1

Механізація доп. в-ва
6




43,4

Впровадження групових методів обробки
9






Підвищення норм обслуговування обладнання
6














Впровадження нових засобів контролю
4




5

Вдосконалення оперативного планування
3














Скорочення втрат робочого часу
2






Автоматизація виробничого процесу
4




47

Вдосконалення систем управління
5




6

Разом:
56
-
-
-
-
243

Розділ №2

Організаційно-технічні заходи згідно додаткових зобов’язань.

Вдосконалення матеріально-технічного запезпечення
 

3,5 
 
 
 

Модернізація обладнання
 
 
 
 
 
 

- Варіант 3

1



6

- Варіант 5



1

1

Впровадження прогресивного інструменту
 
 
 
 
 
 

- Варіант 2
 


 
 
3

Заміна натуральних матеріалів штучними
 
 
 
 
 
 

- Варіант 4
 
0,5


0,5
12,4

- Варіант 3

1

2

32

Підвищення кваліфікації кадрів
3



3,5


Скорочення браку

2
1
1
2
 

Впровадження технічно-обгрунтованих норм
 
 
 
 
 
 

- варіант 1
 
1,5 

 
 
 

Покращення конструкції виробів
 
 
 
 

 

- Варіант 1
 
 0,5
 


7

- Варіант 3



0,5

4,4

Комплексна механізація виробничого процесу
4




31

Вдосконалення оперативного планування
3






Вдосконалення системи управління
5




6

Разом:
15
11,5
4,5
4,5
6
102,8

Всього
71




345,8

Визначення економії матеріалів, якої можна досягнути за рахунок впровадження заходів другого розділу плану, проводимо в табличній формі. При цьому необхідно пам'ятати, що впровадження заходів стосується всієї діяльності підприємства, тобто економію потрібно рахувати на весь обсяг валової продукції підприємства.
Крім того, необхідно порівняти заплановану величину економії матеріалів з додатковою потребою в матеріальних ресурсах, розраховано в таблиці 2.7. Економія матеріалів повинна, з однієї сторони, — досягати і перевищувати додаткову потребу, а з іншої — не перевищувати її більше, ніж на 5 - 7 %.
РОЗРАХУНОК ЕКОНОМІЇ МАТЕРІАЛІВ
Таблиця 3.2.1. Алюмінієвий прокат
Види продукції
Виробництво продукції, шт.
Норма витрат на одиницю, кг.
Зниження норми витрат, %
Економія





На одиницю, кг.
Обсяг виробництва






кг

1
2
3
5
6
7

Виріб №1
10083
25
11,5
3,5
35290,50

Виріб №2
8674
6
11,5
0,84
7286,16

РАЗОМ:
-
-
-
4.34
42576,66


Економія матеріалів на обсяг виробництва склала 42576,66 кг.
Таблиця 3.2.2.
Труби
Види продукції
Виробництво продукції, шт.
Норма витрат на одиницю, кг.
Зниження норми витрат, %
Економія





на одиницю, кг.
Обсяг виробництва






кг

1
2
3
5
6
7

Виріб №3
2359
51
4,5
2,295
5413,91

Виріб №4
800
68
4,5
3,06
2448,00

РАЗОМ:
 
 
 
5,355
7861,91


Економія матеріалів на обсяг виробництва склала 7861,91кг.
Таблиця 3.2.3.
Лаки і фарби
Види продукції
Виробництво продукції, шт.
Норма витрат на одиницю, кг.
Зниження норми витрат, %
Економія





на одиницю, кг.
Обсяг виробництва






кг.

1
2
3
5
6
7

Виріб №3
2359
30
4,5
1,35
3184,65

Виріб №4
800
88
4,5
3,96
3168,00

РАЗОМ:
 
 
 
5,31
6352,65


Економія матеріалів на обсяг виробництва склала 6352,65кг.
Таблиця 3.2.4.
Пиловник
Види продукції
Виробництво продукції, шт.
Норма витрат на одиницю, кг.
Зниження норми витрат, %
Економія





на одиницю, кг.
Обсяг виробництва






тис. м3

1
2
3
5
6
7

Виріб №2
8674
11
6
0,66
5724,84

Виріб №3
2359
2,1
6
0,126
297,23

РАЗОМ:
 
 
 
0,786
6022,07


Економія матеріалів на обсяг виробництва склала 6022,07м3,
3.2. Вплив впровадження плану організаційно-технічних заходів на показники виробничої діяльності підприємства
Таблиця 3.3.
Розрахунок економії заробітної плати за рахунок умовного вивільнення робітників для забезпечення підприємств.
№ з\п
Показник
Значення показника





1
Економія чисельності за рахунок впровадження організаційно-технічних заходів, чол.
56





2
Середньорічна плата одного робітника основного виробництва, грн.
1884





3
Економія заробітної плати, тис. грн.
106.3





4
Економія заробітної плати з відрахуваннями на соціальні заходи, тис. грн.
146.2






Знаходимо економію заробітної плати: 56×1884=106,3 тис.грн.

Таблиця3.4. В заходах другого розділу плану організаційно-технічних заходів, крім економії чисельності, передбачено зменшення норм витрат матеріалів, що використовуються при виробництві продукції підприємства. Таким шляхом підприємство намагається забезпечити виробництво додаткової продукції.
Тому, за результатами розрахунків табл. 3.2.1 – 3.2.4 необхідно визначити:
на яку величину (у %) економія матеріальних ресурсів перевищує (або не забезпечує) потребу в матеріалах на додатковий обсяг продукції;
вартість матеріальних ресурсів, які перевищують (або не забезпечують) потребу на додатковий обсяг продукції.
Розрахунок проводимо у табличній формі (табл. 3.4).
Таблиця 3.4
Забезпечення річного плану виробництва продукції матеріальними ресурсами
Види матеріалу
Потреба в матеріалах на додатковий обсяг продукції
Економія виробництва за рахунок впровадження заходів
Перевищення(+), недостача(-)
Ціна матеріалу грн./од.
Вар-ть матер ресурсів, які забезпечують (не забезпечують) потребу на додатк.обсяг, тис.грн.




Абсолютне значення
%



Алюмін. прокат
39911
42576,66
2665,66
6,26
9,3
24,79

Труби
7786
7861,91
75,90
0,97
8,65
0,66

Лаки та фарби
6404
6352,65
-51,35
-0,81
16
-0,82

Пиловник
5780,2
6022,07
241,874
4,02
220
53,21

Разом





77,84

Визначимо:
1. На яку величину (%) економія матеріальних витрат перевищує (або не забезпечує) потребу в матеріалах на додатковий обсяг продукції:
Алюмінієвий прокат: Е=2665,66/39911*100%= 6,26%
Аналогічно розрахуємо:
Труби: Е=0,97%
Лаки і фарби: Е=-0.81%
Пиловник: Е= 4,2%.
2. Вартість матеріальних ресурсів, які перевищують (або не забезпечують) потребу на додатковий обсяг продукції:
Алюмінієвий прокат: В=9,3*2665,66/1000= 24,79 тис грн.
Труби: В=8,65*75,90/1000= 0,66тис. грн.
Лаки і фарби: В=16*(-51,35)/1000= -0.82 тис. грн.
Пиловник: В=220*241,87/1000= 53,21 тис. грн.
Разом: 77,84грн.
Таблиця 3.5
. Розрахунок планового виробництва та реалізації продукції, тис. грн.
Показники
в співставних цінах
в поточних цінах





1
2
3

1. Виробництво продукції за проектом плану, всього,
 
 

в.т.ч. - виріб №1
13359,62
14203,20

виріб №2
22592,69
24520,34

виріб №3
6777,77
7150,18

виріб №4
1922,53
2019,30

Разом:
44652,60
47893,01

2. Вартість додаткового виробництва продукції, всього,


в.т.ч. - виріб №1
2289,200
2433,750

виріб №2
1399,596
1519,012

виріб №3
306,306
323,136

виріб №4
95,874
100,700

Разом:
4090,976
4376,598

3. Виробництво з урахуванням додаткового випуску, всього,


в.т.ч. - виріб №1
15648,816
16636,950

виріб №2
23992,284
26039,348

виріб №3
7084,077
7473,312

виріб №4
2018,400
2120,000

Разом:
48743,577
52269,610

4. Обсяг товарної продукції, всього,


в.т.ч. - виріб №1
15628,64
16615,5

виріб №2
23953,56
25997,32

виріб №3
7054,047
7441,632

виріб №4
1993,17
2093,5

Разом:
48629,417
52147,952

Розрахунки проводяться аналогічно по прикладу виробу №1:
- виробництво продукції за проектом плану
в співставних цінах = 8608*1552/1000= 13359,62 тис. грн.
в поточних цінах = 8608*1650/1000= 14203,20 тис. грн.
- вартість додаткового виробництва
в співставних цінах = 1475×1552 = 2289,2 тис. грн.
в поточних цінах = 1475×1650 = 2433,75 тис. грн.
- виробництво з урахуванням додаткового випуску
в співставних цінах = 15648,82 тис. грн.
в поточних цінах = 16636,95 тис. грн.
- обсяг товарної продукції
в співставних цінах = 10070×1552 = 15628,64 тис. грн.
в поточних цінах = 10070×1650 = 16615,5 тис. грн.
Збільшення обсягу виробництва продукції підприємством призведе до зростання собівартості виробленої продукції. Збільшення собівартості продукції обумовлене, насамперед, зростанням умовно – змінних витрат, так як саме вони залежать від обсягу виробленої продукції. Розрахунок собівартості додаткового обсягу продукції проведемо в табличній формі ( таблиця 3.6 ), використовуючи дані довідкової інформації ( п. 4 ).
Таблиця 3.6
Визначення планової собівартості додаткового обсягу продукції.
Види продукції
Додаткове виробництво продукції, шт.
Умовно-змінна частина собівартості одиниці продукції, грн.
Умовно-змінна частина собівартості додаткового обсягу продукції, тис. грн.











1
2
3
4

Виріб №1
1475
1115
1644,63

Виріб №2
506
1565
791,89

Виріб №3
102
2268
231,34

Виріб №4
38
1637
62,21

РАЗОМ:

 
2730,06


Умовно-змінну частину собівартості визначаємо як добуток затвердженого додаткового випуску (обчилюється у табл.2.4) і умовно-змінної собівартості одиниці продукції (довідкова інформація):
1475*1115/1000=1644,63тис грн.
Отже, при розрахунку планової собівартості додаткового обсягу продукції було виявлено, що умовно–змінна частина собівартості додаткового обсягу продукції становитиме 2730,06 тис. грн.
Для розрахунку показників виробітку використовувати вартість продукції, розраховану в співставних цінах.
Таблиця 3.7
Розрахунок чисельності промислово – виробничого персоналу та росту продуктивності праці
№ п/п
Показники
Значення показника

1
2
3

1.
Чисельність за проектом плану, чол.
780

2.
Додаткова чисельність, яка необхідна для виробництва продукції за фактично підписаними угодами, чол.
15

3.
Економія чисельності відповідно до плану організаційно – технічних заходів щодо забезпечення додаткового обсягу продукції, чол.
5

4.
Економія чисельності по організаційно – технічним заходах згідно проекту плану на рік, чол.
56

5.
Планова чисельність промислово – виробничого персоналу на рік, чол.
780

6.
Виробіток одного працівника по продукції за проектом плану, грн. / чол.
5746,92

7.
Виробіток одного працівника по товарній продукції, грн./чол.
61700,73

8.
Ріст продуктивності праці, %
118,99

Виробіток одного працівника по продукції за проектом плану = Вартість продукції за проектом плану / Чисельність за проектом плану, чол. = 44652,60/780*1000=5746,92(грн./чол.)
Виробіток одного працівника по товарній продукції = Вартість товарної продукції / Планова чисельність промислово – виробничого персоналу на рік, чол. = 48629,417/790*1000 =61700,73 (грн./чол.)
Ріст продуктивності праці, у % = (Виробіток одного працівника по товарній продукції / Виробіток одного працівника по продукції за проектом плану, грн. / чол. * 100 =5746,92/61700,73 *100=109,3%
Проаналізуємо, як збільшення обсягу виробництва продукції вплине на показники діяльності підприємства.
Для визначення собівартості продукції згідно проекту плану спочатку необхідно розрахувати собівартість одиниці продукції по кожному виробу, використовуючи оптову ціну одиниці продукції та рентабельність продукції по виробах ( п. 4 довідкової інформації ). Далі, використовуючи дані про виробництво продукції згідно проекту плану у натуральному виразі, розрахувати загальну собівартість продукції згідно проекту плану.
Собівартість товарної продукції визначається з врахуванням економії заробітної плати та економії матеріальних ресурсів, досягнутих за рахунок впровадження плану організаційно – технічних заходів.
Для розрахунку показників собівартості, прибутку та рентабельності продукції використовувати вартість продукції, розраховану в поточних цінах.
Таблиця 3.8
Розрахунок собівартості товарної продукції та прибутку.
Показники
Значення показника




1
2

1. Собівартість продукції згідно плану, тис. грн..
41604,67

2. Собівартість додаткового обсягу продукції (умовно-змінні витрати), тис. грн..
2730,06

3. Економі заробітної плати з відрахуванням на соціальні заходи за рахунок організаційно-технічних заходів, тис. грн..

106,33




4. Економія матеріальних ресурсів за рахунок організаційно-технічних заході, тис. грн..
146.2




5. Собівартість товарної продукції, тис. грн.
44082,19

6. витрати на 1 грн. Продукції, грн.:


6.1. - згідно проекту плану
0.93

6.2. - товарної
0.99

7. Зниження витрат на 1 грн. Товарної продукції порівняно з проектом плану, %
6%

8. Прибуток, тис. грн.. по товарній продукції
8065,759

8. Прибуток, тис. грн.. згідно проекту плану
10543,3

9. Рівень рентабельності, % по товарній продукції
18%

9. Рівень рентабельності, % згідно проекту плану
25%


Собівартість продукції згідно плану =
= тис. грн.
Собівартість товарної продукції =
= (44604,64+2730.06) - (106,33+146.2) = 44082,19 тис. грн.
Витрати на 1 грн. продукції:
- згідно проекту плану = грн.
- товарної = 0,99 грн.
Зниження витрат на 1 грн. товарної продукції порівняно з проектом плану = 0,06 або 6%
Прибуток = 52147,952– 44082,19= 8065,759тис. грн.
Прибуток = 52147,952– 41604,67= 10543,3тис. грн
Рівень рентабельності = 18%
Рівень рентабельності = 25%
Висновки
Дана курсова робота на тему “Організація виробництва продукції на підприємстві” виконана з метою організувати ефективне виробництво чотирьох видів виробів з найменшими витратами матеріальних і трудових ресурсів.
При розрахунку другого розділу курсової роботи, визначаючи виробничу потужність, було виявлено наявні резерви, які в подальшому були використані для забезпечення додаткового випуску продукції і забезпечення виконання фактично підписаних угод. Визначили необхідну чисельність робітників для забезпечення додаткового випуску продукції. Також здійснили розрахунок додаткового обсягу матеріалів, який необхідний для забезпечення додаткового випуску продукції, а саме – алюмінієвого прокату, труб, лаку і фарб і пиловловнику.
В другому розділі курсової роботи визначено потребу в додатковій чисельності, яка складає (Ч = 15 чоловік. За рахунок впровадження певних організаційно-технічних заходів для забезпечення планового росту продуктивності праці визначили заходи, які забезпечують економію чисельності в кількості 52 чоловік і за рахунок впровадження організаційно-технічних заходів забезпечили таку кількість.
Розробивши план організаційно-технічних заходів, було здійснено розрахунок економії матеріальних ресурсів на вироби 1-4 по їх видах. Це в свою чергу зумовило економію грошових коштів у сумі 74,38 тис. грн. на весь обсяг виробництва.
В ході виконання курсової роботи ми також визначили плановий обсяг виробництва і реалізації продукції, планову собівартість додаткового випуску продукції, яка становить 3018,12 тис. грн., плановий ріст продуктивності праці склав 107,8%, а зниження витрат на 1 грн. товарної продукції у порівнянні з проектом плану було на рівні 1 %.
Підприємство отримує прибуток в розмірі 3288,55тис.грн., а отже працює з рівнем рентабельності 7,37 %.
Отже, можна зробити такий висновок, що підприємство після впровадження організаційно-технічних заходів, значно покращило свою господарську діяльність. Цим обґрунтовується ефективність впровадження таких заходів.
Список літератури
1. Плоткін, Янушкевич “Організація і планування виробництва на машинобудівному підприємстві”- Львів, “Світ”-1996.
2. Економічний словник-довідник за редакцією Мочерного, К.-1995.
3. Абрамов, Данюк, Гриценко “Нормування праці”-К.-1995.
4. Конспект лекцій з курсу „Організація виробництва” під редакцією Василенко Ж.А.
5. Петрович Й.М., Будіщев І.О., Устінов І.Г. Економіка виробничого підприємства: Навчальний посібник 2-ге видання, перероб. і доп. – К.: 2006р., 405 с.
6. Покропивний С.С. Економіка підприємства: Навчальний посібник 2-ге видання, перероб. і доп. – К.: 2001р., 528 с.
7. Петрович Й. М., Захарчин Г. М. Організація виробництва: підручник.- Львів, 2006р., 400 с.