< \ 1111 с" її» податкового кредиту полягає в тому, що держава дозволяє відстрочи-ш шмату податку на прибуток підприємству, яке займається інноваційною діяльніс-ікі. і мстою падання в його розпорядження додаткових ресурсів для її успішного принадження. Саме так трактується податковий кредит вітчизняним законодавством, нжрсма Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств"9. У світовій практиці це поняггя набуло дещо іншого тлумачення й означаєможливість фінансувати інноваційну діяльність підприємства за рахунок частиниііого податкового зобов'язання. Отже, за своєю сутністю податковий кредит у,окремих аспектах є засобом, подібним до податкової знижки. Досить цікавим ємеханізм нарахування податкового кредиту в Південній Кореї, де його ставка за-лежить від приросту витрат на проведення інноваційної діяльності у звітному ро-«ці по відношенню до базового та становить 50 % від його суми. У такий спосіб.уряд реалізує політику, що покликана максимально швидко нарощувати іннова-,ційний потенціал країни. ^ Що стосується України, то вітчизняним законодавством10 передбачено піль-!гове оподаткування інноваційних підприємств, тобто тих, у яких частка іннова-:ційної продукції у звітному періоді дорівнює 70 % від загального обсягу випуще-|них товарів (у грошовому вираженні). 1 На практиці дія цих положень щороку призупиняється через необхідність на-'гповнення бюджету, видаткова частина якого рік у рік зростає, особливо в соці-|альній сфері. Така структура бюджетів робить їх "бюджетами проїдання", що не-|гативно позначається на інноваційних перспективах країни. У 2005 році відповідні?норми взагалі було скасовано як такі, що дозволяли зловживання у сфері оподат-|кування. І Не менш важливою для стимулювання фінансування інноваційної діяльно-, сті за рахунок власних коштів підприємства є амортизаційна політика. У багатьох! країнах, що зробили ставку на розвиток інновацій, законодавчо дозволено нара-| ховувати прискорену амортизацію тих основних засобів, що були задіяні у проце-? сі провадження НДДКР, або навіть одразу їх списувати. Ця форма непрямих ме-|; тодів реалізується або через зменшення терміну експлуатації фондів, або через нерівномірне нарахування амортизації, коли в перші роки експлуатації (доки обладнання нове та відповідає вимогам інноваційності) вона нараховується прискорено, а надалі, в міру морального й фізичного старіння обладнання, уповільнюється. Якщо говорити про недержавні методи стимулювання інноваційної діяльності, то останнім часом в Україні спостерігається тенденція до зростання частки приватного сектору в забезпеченні витрат на фінансування НДДКР. При цьому| найголовнішим джерелом технологічних інновацій залишаються власні кошти|< \ Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України від 22.05.1997 № 283/97-ВР// Відомості Верховної Ради. - 1997. - № 27. - С. 181. } Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків:.Закон України під 16.07.1999 № 991—XIV// Відомості Верховної Ради. - 2002. - № 33. - С. 238;;Про податок па додану вартість: Закон України від 03.04.1997 № 168/97-ВР //Відомості Верхов-'ної Ради. - 1997. № 21. - С. 156. ? її «піни мі їм, m/ti ик на Заході ще з 1990-х основним джерелом фінансування ін-'"t'-uiimini діяльності став венчурний капітал, що дало змогу залучити чималі t мини їй--інміх корпорацій, пенсійних і страхових фондів. і і'іі'ишиїо, найбільший інтерес для України становить досвід країн, що є лі-¦« іимм V и|іг|м інноваційного розвитку. Європейське інноваційне табло щороку ми тіснії иіглсіїий інноваційний індекс (Summary Innovation нndex — Sil), згідно з >м мм .-ні провідної в інноваційній галузі групи країн зараховують Фінляндію, Швейно, ІНік-іщирім, Японію, США, Сингапур та Ізраїль. Оскільки саме ці держави -и* ні »іи нийоідьших успіхів, вивчення їхнього досвіду у сфері стимулювання ін-нщишіпіпм діяльності може виявитися найкориснішим. ІІІодо конкретного поширення форм і методів фінансового стимулювання ін-ионіїніИнія діяльності у крашах-лідерах слід сказати, що у країнах ЄС найбільшої ницу імріюс іі набули низькопроцентні кредити підприємствам. Стрімке зростання ииИнин фінансових ринків змусило інвесторів шукати нові галузі для вкладання пінній, іію, юкрема, зблизило представників фінансового капіталу та інноваційні іПіінриї мі і на. Гак, до фінансування шноваційної діяльності долучилися досить не-і мі huh Д'їм даної галузі інвестори, такі як страхові, пенсійні й венчурні фонди. Таким чином, механізм фінансування інноваційної діяльності буде справді ефективним тин* ні умови повноцінного функціонування фінансового ринку, чого в Україні, Мі* *.йчь, лосі немає. Опосередкованими методами стимулювання фінансування ін-нміцмііМііоі діяльності слід вважати заходи, спрямовані на розвиток фінансового ринку, ікімііііііснни інвестиційного клімату в державі та забезпечення стабільності *мин функціонування економіки. Важливим практичним кроком має стати, зокрема, і німу нинішній вкладання коштів у інноваційну діяльність із боку інституційних ніи%-» юрім, їдких як страхові, інвестиційні й пенсійні фонди. II тшт країні з метою активізації інноваційної діяльності варто розробити й iwiityitniii систему заходів, спрямованих на посилення інтересу приватного капіталі пі і іїьмц/іаніш коштів у інноваційну діяльність. Так, на нашу думку, перспективними ti ньому сенсі є інституційні інвестори, інвестиційні фонди й компанії, а тамі* комерційні банки. Для цього необхідно створити належні умови, які * ЖМУ'іктлми 6 їх до надання довгострокових кредитів підприємствам-інноваторам. ItiHftvMi'iiHiM реалізації подібних заходів може стати, наприклад, зменшення податними »оо< мГи liliіь банку, який фінансуватиме інноваційну діяльність, його пільгове і*фнпіи"уїмнни або ж передання йому частки прибутку у профінансованому проек-н і Ьіним н і методів може бути зниження норми обов'язкового резервування кош-ни нроїс нри цьому є ризик зловживань і маніпуляцій із боку банківських установ. І поміж найважливіших механізмів, здатних забезпечувати інноваційні про-н*ч н |нч у|Ч'іімп для розвитку, варто виокремити венчурне фінансування. Як ілюст-ни крик пт країн, що досягли значних успіхів у інноваційній сфері, венчурне під- мийні ію стає механізмом фінансування інноваційних проектів та може * нинішні піші недофінансування НДДКР із боку держави й великих замовни-«*о V р« мини у тих країнах обсяги венчурного фінансування інноваційної діяльно- н инмірммтьси десятками мільярдів доларів США на рік. При цьому законодавче
