ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ ISO 14004 – 97
СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ НАВКОЛИШНІМ СЕРЕДОВИЩЕМ (01.01.1998)
У міру зростання інтересу з боку суспільства та держави до збереження і поліпшення якості середовища та охорони здоровя людини великі та малі організації все більше приділяють уваги потенційно можливому впливу своєї діяльності, продукції чи послуг на навколишнє середовище. Даний стандарт сприяє цьому, оскільки містить опис елементів системи управління навколишнім середовищем і практичні поради щодо впровадження чи вдосконалення такої системи. Він поширюється на організації, що функціонують на території України, незалежно від форм власності та видів діяльності.
Система управління навколишнім середовищем є невід’ємною частиною загального управління в межах організації. Вона є суттєвою важливою для забезпечення спроможності організацій визначати свої екологічні цілі та досягати їх, а також для постійної відповідності діяльності, продукції чи послуг національним та/чи міжнародним вимогам.
Основними потенційними вигодами, які може отримати організація від впровадження даного ДСТУ є:
впевненість замовників щодо надійності зобов’язань організації стосовно управління НС;
позитивний імідж в очах громадськості;
можливість задоволення вимог інвесторів;
удосконалення управління витратами;
економія сировини, матеріалів та енергії;
спрощення отримання дозволів стосовно діяльності.
Модель системи управління навколишнім середовищем дає загальне уявлення про організацію, як визнає наступні принципи:
І. Зобовязання і політика. Організація повинна визначити свою екологічну політикуі гарантувати виконання прийнятих зобов’язань щодо системи управління навколишнім середовищем.
ІІ. Планування. Організація повинна скласти план здійснення своєї екологічної політики.
ІІІ. Впровадження. Для ефективного впровадження організація повинна створити можливості та засоби забезпеченн, необхідні для здійснення своєї екологічної політики, цілей та завдань.
ІV. Вимірювання і оцінювання. Організація повинна вимірювати, здійснювати моніторинг і оцінювати свої екологічні характеристики.
V. Аналіз і вдосконалення. Організація повинна аналізувати і постійно вдосконалювати свою систему управління навколишнім середовищем з метою поліпшення загальних кологічних характеристик.
Поточний вплив діяльності, товарів чи послуг на НС встановлюється ся первинним екологічним аналізом. Він починається з встановлення переліку сфер та об’єктів, що підлягають аналізу. Сам аналіз проводиться анкетуванням, інтерв’ю, інспекційними контролем та вимірюванням тощо.
На основі зазначеного формується екологічна політика організації. Найчастіше вона має установлювати такі зобов’язання:
мінімізація несприятливих впливів нових розробок на НС шляхом використання інтегрованих методик управління та планування;
розроблення методик оцінювання екологічних характеристик і відповідних показників;
втілення в життя концепції життєвого циклу;
запобігання забрудненню, зменшенню відходів та споживання ресурсів;
навчання та підготовка персоналу, обміном досвідом у сфері охорони НПС.
З метою належної реалізації екологічної політики в даній сфері здійснюється планування. Воно передбачає наступне:
ідентифікація екологічних аспектів і оцінювання пов’язаних з ними впливів на навколишнє середовище. включає чотири кроки – вибір діяльності, товару чи послуги, визначити їх екологічні аспекти, визначити їх вплив на нс та оцінка значущості впливів;
встановлення критеріїв ефективності функціонування;
встановлення цілей та завдань. наприклад, зменшення відходів, недопущення скидів забруднювальних речовин у НС, сприяння підвищенню екологічної свідомості працівників тощо. оцінка їх здійснюється відповідно за такими показниками як кількість викидів СО2, кількість відходів на одиницю готової продукції тощо;
розробка екологічних програм.
Впровадження екологічної політики ґрунтується на:
забезпеченні матеріальними, людськими та фінансовими ресурсами;
координації та інтеграції елементів системи управління НС;
існуванні підзвітності та відповідальності;
постійному навчанні та вдосконаленні навичок персоналу;
підтримці обміну інформації та звітуванні ведення відповідної документації;
управлінні роботами (закупівлею, укладанням контрактів, транспортуванням, складуванням, маркетингом, власне виробництвом тощо).
Заключним і одним з найважливіших етапів моделі управління є вимірювання та оцінювання. Виконання цих функцій має забезпечувати впевненість у тому, що організація функціонує згідно з декларованою політикою та програмою. На їх основі і відбувається постійне вдосконалення діяльності організації, що має включати:
встановлення сфер, сприятливих для вдосконалення;
виявлення причин невідповідності чи недоліків;
розробка плану коригування а запобіжних дій;
перевірку ефективності здійснених змін;
зіставлення отриманих результатів з цілями та завданнями.