Облік процесу реалізації продукції.
Облік процесу реалізації продукції.
Заключною стадією кругообороту господарських засобів є процес реалізації. Реалізація – це продаж вироблених чи перепродаж товарів і послуг з одержанням грошового доходу. У процесі реалізації виникають розрахункові взаємовідносини підприємства з покупцями продукції. Процес продажу завершує кругообіг засобів і створює передумови для нового кругообігу. Основним завданням обліку процесу реалізації є: 1. забезпечення інформації про обсяг реалізованої продукції за її видами. 2. виявлення фінансових результатів щодо підприємства в цілому та окремих видів продукції. 3. забезпечення контролю за формування повної собівартості продукції. 4. забезпечення контролю за рівнем реалізаційних цін. Реалізованою вважається та продукція за яку надійшли кошти від покупця, на рахунок виробника. Фактичний відпуск готової продукції зі складу або цеху, оформлюється на підставі доручення на право одержання цінностей, накладної, а іногороднім покупцям товарно транспортної накладної. Розрахунковими документами є: - договора - рахунок фактура - платіжні вимогою Процес реалізації починається з моменту оприбуткування готової продукції, а завершується отриманням коштів від покупців. Якщо передача готової продукції і її оплата не збігаються у часі необхідні контроль і фіксація даних про відвантаження та реалізацію відвантаженої продукції. Відвантажена продукція оплачується покупцем за договірними цінами, але для визначення ефективного процесу реалізації необхідно знати її фактичну собівартість. Протягом місяця продукцію відвантажують за плановими цінами, що відображається записом: Дт 901 – собівартість реалізованої готової продукції. Кт 26 – готова продукція. На кінець місяця планову собівартість раніше списаної реалізованої продукції слід збільшити на суму перевитрат і зменшити на суму економії. На синтетичних рахунках відображають суму відхилень фактичної собівартості від планової, як різницю між сумою економії та перевитрат. На цю суму роблять запис. Дт 90 – собівартість реалізації Кт 26 – готова продукція. Крім того підчас реалізації підприємства несуть певні витрати на зберігання продукції її відвантаження, транспортування, рекламу тощо. Облік таких витрат здійснюють на: Рах.93 – витрати на збут. На Дт даного рахунку відображаються витрати, а на Кт їх списання на фінансові результати: Дт 79 – фінансові результати Кт 93 – витрати на збут. Отримана продавцем від покупця вартість продукції за її реалізаційними цінами називають: виручкою. Виручка від реалізації продукції, відображається на Рах.70 – доходи від реалізації. За відпускною ціною відвантажена продукція : Дт 36 – розрахунки з покупцями та замовниками Кт 70 – дохід від реалізації. Розділ 7. Інвентаризація майна і стану рахунків. Важливою вимогою бухгалтерского обліку є достовірність його даних. Однак на практиці навіть за умови правильної організації бухгалтерского обліку ця вимога не завжди виконується. Це пов’язано з виникненням явищ, які не піддаються реєстрації за допомогою звичайних методів, наприклад документування; Причинами цих явищ є: -природні причини (зміна кількості ваги матеріальних цінностей під впливом зміни температури, вологості, опадів); -помилки при відпуску і оприбуткуванні матеріалів; -помилки в обліку; -зловживання. Виявлення розходжень між фактичною наявністю господарських засобів і обліковими даними здійснюється шляхом періодичних звірювань (інвентаризацій). Інвентаризація – це спосіб бухгалтерського обліку, який призначений для визначення відповідності фактичної наявності господарських засобів обліковим даним. Інвентаризація проводиться шляхом перепису всіх господарських засобів з натури з наступним співставленням одержаних даних з обліковими даними. В залежності від повноти охоплення господарських засобів розрізняють: -повну інвентаризацію; -часткову інвентаризацію. Повна інвентаризація охоплює всі господарські засоби. Вона, як правило, проводиться в кінці року перед складанням річного звітую. Але в зв’язку з тим, що проведення повної інвентаризації пов’язано з великим обсягом роботи, інвентаризацію окремих видів, засобів дозволяється здійснювати раніше, але з такими обмеженнями: -інвентаризацію виробничих запасів, готової продукції, товарів – не раніше 1 жовтня; -основних засобів – не раніше 1 листопада; -капітальних вкладень – не раніше 1 грудня. Неповна (часткова) інвентаризація охоплює окремі види господарських засобів. Періодичність проведення часткової інвентаризації встановлюється керівником підприємства. Наприклад, інвентаризація грошових коштів в касі проводиться не рідше одного разу на квартал. В залежності від характеру інвентаризації розрізняють: -планову інвентаризацію; -непланову інвентаризацію. Планова інвентаризація проводиться в наперед встановлені терміни. Непланова інвентаризація здійснюється у випадку зміни матеріально-відповідальної особи, стихійного лиха, за розпорядженням керівника підприємства, слідчих органів. Різновидом непланової інвентаризації є раптова інвентаризація. Порядок проведення інвентаризації регламентується [1]. Відповідальність за організацію інвентаризації несе керівник підприємства. Проведення інвентаризації є обов’язковим: -при передачі майна державного підприємства в оренду, приватизації майна державного підприємства, перетворенні державного підприємства в акціонерне товариство, а також в інших випадках, передбачених законодавством; -перед складанням річної бухгалтерської звітності, крім майна, цінностей, коштів і зобов’язань, інвентаризація яких проводилась не раніше 1 жовтня звітного року; -при зміні матеріально відповідальних осіб (на день прийому – передачі справ); -при встановленні фактів крадіжок, або зловживань, псування цінностей (на день встановлення таки фактів); -за приписом судово-слідчих органів; -у разі технологічних аварій, пожежі чи стихійного лиха (на день після закінчення явищ); -при передачі підприємств та їх структурних підрозділів (на дату передачі); -у разі ліквідації підприємства. Для проведення інвентаризаційної роботи на підприємствах розпорядчим документом їх керівника створюється постійно діючі інвентаризаційні комісії у складі керівників структурних підрозділів, головного бухгалтера, які очолюються керівником підприємства або його заступником. В ході інвентаризації шляхом перепису з натури всіх товарно-матеріальних цінностей комісія складає інвентаризаційний опис. Кожна сторінка опису підписується комісією і матеріально відповідальною особою. В кінці кожної сторінки цифрами та прописом зазначається загальна сума натуральних одиниць, відображених на ній. На останній сторінці опису робить запис про те, що з результатами інвентаризації згодна і претензій до інвентаризаційної комісії не має. Правильно оформлений інвентаризаційний опис здається до бухгалтерії. Дані інвентаризаційних описів, в яких відображені фактичні залишки господарських засобів співставляються з обліковими даними. В результаті такого співставлення складається звірювальна відомість, в яку включаються лише ті цінності, по яким виявлені розбіжності (нестачі або надлишки). По кожному випадку нестачі або надлишку матеріально відповідальні особи, в яких вони виявлені повинні дати письмові пояснення. Інвентаризаційна комісія оформляє результати інвентаризації в протоколі. Протокол затверджується керівником підприємства. Затверджені результати інвентаризації відображають у бухгалтерському обліку в тому місяці в якому закінчено інвентаризацію. Згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу і господарських операцій підприємств і організацій передбачені такі рахунки: 91 “Загальновиробничі витрати”, 947 “Нестачі і втрати від псування цінностей”, 949 “Інші витрати операційної діяльності”, 977 “Інші витрати звичайної діяльності”, 375 “Розрахунки з відшкодування завданих збитків”, 716 “Відшкодування раніше списаних активів”, 719 “Інші доходи операційної діяльності”, 746 “Інші доходи звичайної діяльності”, 641 “Розрахунки по податкам”, 642 “Розрахунки по обов’язковим платежам”, 072 “Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей”.