Бюджет — це певний фінансовий план. Його розробляють на різних регіональних рівнях, починаючи з усієї країни й закінчуючи сільською радою. Основне призначення бюджетів — формувати на певному рівні регіонального управління фонду коштів та перерозподіляти його між сферами й галузями відповідних регіонів.Фінансові ресурси регіону складаються з засобів місцевих (обласних, міських, районних тощо) бюджетів, а також засобів підприємств, що виділені на регіональний розвиток. Регіональна фінансова система повинна узгоджуватися з іншими елементами регіонального господарського механізму та загальною концепцією його перебудови. Перехід до економічних методів територіального управління, розширення економічної самостійності регіонів поєднуються зі створенням загальнодержавних централізованих фондів територіального розвитку, що регулюють міжрегіональні відносини, та формуванням системи внутрішньорегіональ-них фондів розвитку й страхових фондів.Через загальнодержавні централізовані фонди засоби перерозподіляються між регіонами з різним рівнем економічного розвитку. Схожу функцію повинні виконувати платежі за трудові, земельні ресурси, корисні копалини. При цьому плата за трудові ресурси має відшкодовувати витрати держави на підготовку робочої сили, соціально-культурне й комунально-побутове обслуговування працівників та членів їхніх сімей. Плата за природні ресурси вилучає диференціальну ренту, яка виникає через відмінність у природній продуктивності цих ресурсів. Підприємства та інші об'єкти господарювання у регіоні, одержавши від держави у своє користування різноманітні ресурси, зобов'язані їх оплатити.Ставка платежу за ресурс для господарського підприємства визначається економічною оцінкою ресурсу. Як економічну оцінку треба розглядати нормативний ефект від використання одиниці ресурсу.Оскільки регіон зацікавлений у розвитку тих або інших галузей, він знижує ставки платежів і тим самим приваблює підприємство на територію, або навпаки. Якщо ж ставки платежів встановлюються централізовано, то навіть за умови часткового їх надходження до регіонального бюджету регіони позбавляються важливого важеля реалізації локальної регіональної господарської політики. Якщо доход регіонів залежить від ефективності господарства території, то регіон, принаймні, повинен мати право й можливість впливати на структуру господарства й перспективи його розвитку.Вибір схеми фінансового механізму визначається поділом прав власності між рівнями територіальної ієрархії. Якщо власником землі, природних ресурсів, архітектурно-історичних пам'яток є держава, то вона має право на привласнення диференціального доходу, одержаного внаслідок використання цієї власності.За умов розвитку принципів самоуправління регіонів є рація передати місцевим органам влади на правах розпорядження природні ресурси, архітектурно-культурні цінності, залишивши за державою право регулювання привласнення й частково вилучення диференціальної регіональної ренти. Згідно з Законом України "Про державну владу і місцеве самоврядування в Україні" фінансово-економічною основою місцевого самоврядування є комунальна власність і фінансові ресурси міста, району в місті, селища, села, джерело яких складають доходи місцевих бюджетів, а також позабюджетні надходження.Треба відзначити, що абсолютної фінансової самостійності регіонів нема у жодній цивілізованій країні, доходи централізовано перерозподіляються залежно від усталеної системи поділу.У більшості розвинутих країн частина закріплених надходжень з регіонів значно вища, ніж в Україні. Крім цього, система перерозподілу виключає суб'єктивізм і свавілля, бо спирається на нормативи.Практика формування регіональних бюджетів свідчить, що доходна частина й величина відрахувань від централізованих доходів визначаються витратним методом. Він полягає у тому, що регіони формують проекти витратної частини бюджету, і після погодження з керівними органами (це здебільшого пов'язано зі скороченням витратної частини бюджету) визначається остаточна сума витрат.Від неї віднімається закріплена частина доходів, і так визначається сума надходжень з централізованих ресурсів. Отже, розмір надходжень залежить від результатів поділу в центрі.Відрахування регіонів залежать також від рівня розвитку матеріального виробництва, а саме — промисловості й сільського господарства. Це відбивається у нормативах відрахувань від централізованих ресурсів, якими є податок на додану вартість і податок на дохід.Перспективним є перехід до науково обґрунтованої нормативної бази регулювання відносин підприємств з державою, а також з місцевими органами влади. У цьому випадку за місцевими бюджетами закріплюється за нормативами певна частина надходжень з низки джерел бюджетів вищого рівня. З цією метою в інструктивних документах зазначаються довготермінові стабільні нормативи (найчастіше — у відсотках) відрахувань до місцевих бюджетів від платежів підприємств за територіальні ресурси, від розрахункового прибутку, акцизних зборів, податку з обороту, податків з населення тощо.Складність полягає у кількісному визначенні науково обґрунтованих бюджетних нормативів з урахуванням регіональної специфіки суспільного виробництва. При цьому треба забезпечити залежність доходів регіону від ефективності функціонування господарства, розташованого на його території.