ВИСНОВКИ
Отже, основним внеском теорії Маслоу є усвідомлення, що поведінка людини в будь-який момент часу визначається сукупністю (набором) потреб, які домінують у певний момент часу. Ці потреби можуть бути сумісними, і їхнє задоволення може відбуватися водночас. В іншому разі, коли потреби несумісні, задовольняється одна потреба, а інша ігнорується. Жодна організація не може сподіватися на підвищення мотивації своїх працівників, на їхнє задоволення працею і відповідно на їхню активність і ефективність, якщо керівництво не звертає уваги, які потреби на цей момент є актуальними і для робочих груп, і для окремих працівників. Програми мотивації працівників мають бути достатньо гнучкими, щоб враховувати індивідуальні відмінності та динаміку змін пріоритетів у сукупності потреб.
Засадничим для теорії мотивації А.Маслоу є холістичний підхід, який передбачає, що мотивованою є радше особистість як ціле, ніж окрема її частина, тобто особистість являє собою інтегроване організоване ціле. Загальноприйнятим було положення про те, що всі потяги функціонують за зразком фізіологічних потягів. А.Маслоу спростовує це положення, вказуючи на те, що більшість потягів не можна ізолювати, не можна визначити їхню соматичну локалізацію, а також неможливо визначити, чи є цей процес єдиним в організмі на певну мить. Очевидно, що типове бажання більшою мірою є потребою особистості загалом. Позірність простоти виникає під час розгляду окремих випадків, різновидів діяльності, які здійснюються у рамках цілісного організму. Очевидно, що важливий різновид діяльності динамічно взаємопов’язаний з усім, що має значення для особистості.
Досліджуючи механізм мотивації, А.Маслоу вказує на те, що засадничими для мотивації є потреби, які виникають постійно і які вимагають свого задоволення. Причому щойно задовольняють одну потребу, як на її місце приходить інша. Відмітною рисою людини є те, що вона неперервно чогось бажає. Тому мотивацію не можна розглядати ізольовано, а тільки у взаємозв’язку із загальним станом кожної окремої ситуації.