Самостійне вивчення
Записи з варіантами
Іноді треба вводити в запис деяку інформацію, яка залежить від іншої інформації, що вже є в записі. Це зумовлює потребу введення додаткових полів, які залежать від значень інших полів. Комбінований тип допускає таку організацію даних, оскільки, крім фіксованої частини запису, передбачає так звану варіантну частину, розраховану на те, що можна задавати тип, який забезпечує декілька варіантів структури даних. Це означає, що різні змінні, які належать до одного і того ж типу, можуть мати різну структуру. Ці відмінності можуть стосуватися як кількості компонентів, так і їхніх типів.
Загальний вигляд опису типу запису з варіантами такий:
type
<ім'я_запису>=record
<ім'я_поля_1>: <тип>;
………………….
<ім'я_поля_N>: <тип>;
case <ім'я_типу> of
<конст_1>: (<список_полів_1>);
<конст_2>: (<список_полів_2>);
……………………………
……………………………
<конст_М>: (<список_полів_М>)
end;
Для прикладу наведемо опис типу figura, якою може бути одна з геометричних фігур: точка, пряма або коло. Оскільки інформація про кожну з таких фігур різна, то використаємо запис з варіантами. Передусім опишемо деякі потрібні типи:
type coord=record
absc, ord: real
end;
forma=(tochka, prjama, kolo);
figura=record FIG: forma;
case forma of
tochka: (poloz: coord);
prjama: (coefA, coefB, coefC: real);
kolo: (centr: coord; radius: real)
end;
Як бачимо, кожен варіант має список описів полів, що задані в круглих дужках. Перед списком одна або декілька сталих, а перед усією групою списків є заголовок варіанта, де зазначено тип сталих, на підставі значень якого розрізняють варіанти. Кожному значенню типу повинен відповідати один з варіантів.
Селектором варіанта в описі записів з варіантами є тип (у нашому випадку forma), на відміну від селектора в операторі вибору, де ним є змінна. Відмінним порівняно з оператором case є також те, що після зазначення всіх варіантів не ставлять end, оскільки воно і так стоїть у кінці опису всього запису, а варіантна частина завжди йде після фіксованої, тому жодні поля після варіантної частини вже не можуть з'явитися.
В описі запису з варіантами можна вводити додаткове так зване поле ознаки (в нашому прикладі це поле FIG), у якому зазначено варіант, про який ідеться. Для наведеного прикладу це поле, залежно від варіанта, буде містити сталі prjama, tochka або kolo. Для зазначення цього поля є скорочений спосіб -ввести його безпосередньо в заголовок варіанта. Тобто замість
FIG: forma;
case forma of
можна записати
case FIG: forma of
Зауваження.
1. Усі імена полів повинні бути різними, навіть якщо вони трапляються в різних варіантах.
2. Якщо варіант порожній (тобто поля немає), то його записують так: С:().
3. Будь-який список полів може мати тільки одну варіантну частину, яка повинна бути після фіксованої частини запису.
4. Кожен варіант може містити в собі варіантну частину, отже, допустимі вкладені варіанти.
5. Порядок опису полів довільний (як у варіантній, так і у фіксованій частині), оскільки звертання до полів відбувається за допомогою їхніх імен.
Нехай у програмі є опис змінної
var F: figura;
Тоді відповідний запис можна сфомувати за допомогою таких присвоєнь:
без застосування із застосуванням
оператора with оператора with:
F.FIG:=kolo; with F do
F.centr.absc:=3.8; begin FIG:=kolo;
F.centr.ord:=-2.17; centr.absc:=3.8;
F.radius:=4.8; centr.ord:=-2.17;
radius:=4.8;
end;
Для позначення комбінованих типів з варіантами використовують термін "об'єднаний тип". Об'єднання бувають вільними, якщо поля ознаки нема, і з дискримінантом, якщо це поле є у складі запису. На жаль, Паскаль не має засобів контролю за правильністю роботи з варіантами запису. Наприклад, запис
F.FIG:=tochka;
F.radius:=12.1
не має логічного сенсу, однак буде виконаний, бо немає контролю за відповідністю значення дискримінанта і полів запису. Вважають, що за цим повинен стежити програміст. Унаслідок такої ситуації можливі різні логічні помилки. Це одне із слабих місць мови Паскаль.