Найбільш важливі, ключові поняття, складають основу її апарату, – і називаються категоріями.
Виділяють наступні групи понять і категорій соціальної роботи:
* категорії, які не відносяться до теорії соціальної рботи, оскільки вивчаються також іншими науками (наприклад, „соціальні відносини”, „соціальна діяльність”, „соціалізація”, „особистість”);
* категорії, що переважно відносяться до теорії соціальної роботи, але використовуються також іншими галузями знань (наприклад, „психосоціальна робота”, „соціальна реабілітація” і ін.);
* категорії, що є власне категоріями соціальної роботи (наприклад, „соціальний працівник”, „соціальне обслуговування”, „адресна соціальна допомога” і ін.).
Розглянемо деякі ключові для курсу поняття і категорії.
Соціальна допомога – це система соціальних заходів у формі сприяння, підтримки і послуг окремим людям або групам населення соціальною службою для соціального статусу і повноцінної життєдіяльності в суспільстві.
Соціальна підтримка – це спеціальні заходи, спрямовані на підтримку умов, достатніх для існування соціально незахищених груп, окремих сімей, особистості, що відчувають потребу в процесі своєї життєдіяльності і діяльнісного існування.
Під соціальним захистом розуміють систему заходів, здійснених суспільством і його різними структурами із забезпечення гарантованих мінімально-достатніх умов життя і підтримки життєзабезпечення і діяльнісного існування людини.
Соціальна підтримка, соціальний захист, соціальна робота в цілому визначаються соціальною політикою як системою заходів із оптимізації соціального розвитку суспільства, відносин між соціальними та іншими групами, створенню умов для задоволення життєвих потреб.
Соціальна реабілітація – це процес відновлення основних соціальних функцій особистості соціальної групи. Їх соціальної ролі, як суб’єкта основних сфр життя суспільства.
Під соціальними гарантіями розуміють умови, способи і засоби, які забезпечують безперешкодну реалізацію і всесторонню охорону конституційно гарантованих прав і свобод громадян.
Соціальне управління – представляє собою систему управління в державі, функція якої полягає у регулюванні соціального положення всіх учасників суспільного життя, в забезпеченні їх прогресивного розвитку.
Соціальний працівник – це спеціаліст в галузі соціальної роботи; це професія, спеціальність, сукупність спеціальностей в області соціальної роботи.
Соціальна робота – це професійна діяльність, метою якої є надання допомоги людям чи соціальним групам у подоланні особистісних і соціальних труднощів.
Найважливішим структурним компонентом наукової теорії соціальної роботи є її закономірності. Результативність і ефективність соціальної роботи з населенням багато в чому визначаються оптимальним рівнем розвитку і функціонування соціальних служб, науково обґрунтованим вибором змісту і технологічних прийомів при роботі з людьми. Закономірності соціальної роботи в інтегрованому виді виражають характер і спрямованість сукупності соціальних зв'язків.
Виявлення і формування закономірностей як найбільш суттєвих і стійких зв’язків, від розуміння яких залежить результативність соціальної роботи – важливе завдання її науково-соціального обслуговування.
Принципи соціальної роботи — найважливіший структурний компонент логічних форм наукової теорії. Саме за допомогою принципів теоретичні положення безпосередньо співвідносяться з практикою соціальної роботи. Соціальна робота тісно зв'язана з проблемами суспільного розвитку. Її характер, зміст, форми і методи невіддільні від економічного, соціального, духовно-морального стану суспільства. Будучи соціальним інститутом діючим у системі суспільних відносинах, що включають у себе економічні, соціальні, політичні, ідеологічні й інші відносини, соціальна робота безпосередньо бере участь у їхньому регулюванні, здійсненні функцій, що забезпечують життєдіяльність як окремої людини, так і суспільства в цілому.
Соціальні працівники беруть участь у розробці і реалізації соціальної політики, виконанні соціальних програм соціального захисту і створення гідних умов для соціального функціонування людини. Особливо значима роль соціальної роботи в підтримці життєвих сил «соціально слабких» членів суспільства, наданні допомоги людям, що потрапили у важку життєву ситуацію.
Під методами розуміються способи, сукупність прийомів і операцій в соціальній роботі, способи досягнення мети, вирішення конкретного завдання.
Характеризуючи методи соціальної роботи, їх поділяють на економічні, правові, політичні, соціально-психологічні, медико-соціальні, адміністративно-управлінські.
Методи соціальної роботи в більшості обумовлюються специфікою об’єкта, на якого спрямована діяльність соціального працівника і соціальних служб.
Методи соціальної роботи визначаються також професією соціального працівника, його спеціалізацією в тій чи іншій області; структурою соціальних та інших служб.
Методи соціальної роботи включаються в більш загальні поняття – „соціальні технології”, як способи застосування теоретичних висновків науки у вирішенні тих чи інших соціальних завдань.
Об’єктом соціальної роботи є індивіди, сім’ї, групи, що знаходяться у складній життєвій ситуації.
Предметом соціальної роботи є соціальна ситуація клієнта, під якою розуміють конкретний стан проблеми конкретного клієнта соціальної роботи.
Узагальнюючи, слід відмітити, що соціальна робота – багатопрофільна діяльність. Підготовка спеціалістів в цій області базується на комплексі предметів. При цьому кожна із навчальних дисциплін доповнює, поглиблює різні розділи і підрозділи соціальної роботи.