Супервізія - метод, за допомогою якого визначений установою фахівець (супервізор) допомагає персоналу (супервізованим) якнайефективніше виконувати зазначені в посадових інструкціях завдання відповідно до стандартів роботи.
Супервізор має допомагати супервізованому чітко визначати мету, пріоритети роботи; бачити всі аспекти проблеми та власну роль в її розв'язанні; керувати власними почуттями щодо конкретних ситуацій; формувати позитивне ставлення до своєї роботи, брати на себе відповідальність за її результати. Важливими завданнями супервізора є також розвиток професійної автономії, незалежності супервізованого, стабілізація його думок і почуттів щодо професійної діяльності, формування моделі аналізу і компетентного розв'язання проблем у взаємодії з клієнтами.
З огляду на особливості взаємодії супервізора і супер-візованого, виокремлюють такі різновиди супервізії:
а) менеджерська супервізія, за якої супервізор є безпосереднім менеджером працівника, а їхні стосунки розгортаються за схемою «керівник -- підлеглий»;
б) наставницька супервізія -- супервізор діє як учитель, наставник, переймаючись тим, як його підопічний опановує знання і навички;
в) навчальна (тренінгова) супервізія, особливість якої полягає в тому, що супервізований є студентом, який перебуває в організації на практиці, а супервізор зобов'язаний сприяти йому в цьому і несе певну відповідальність за результат;
г) консультаційна супервізія -- супервізор не несе відповідальності за супервізованого і його роботу, добровільно пропонуючи свої послуги консультанта.
Найпоширенішою є менеджерська супервізія, і тому роль супервізора часто ототожнюють з ролями керівника.
Супервізія може бути
внутрішньою (здійснюють її керівники або спеціально призначені досвідчені працівники)
зовнішньою (здійснюють запрошені експерти, консультанти)
взаємною (інтравізія).