ФІНАНСОВА СТІЙКІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА ТА ШЛЯХИ ЇЇ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ   Нестабільність економіки, законодавства, політичної ситуації в середині країни зумовлено тим, що не має чітко визначеної моделі розвитку України. Це призводить до перевантаження на підприємствах діяльності спрямованої на розв’язання тимчасових завдань виживання, підтримки стійкості, а довгострокові стратегічні рішення відкладаються на невизначений час. Фінансова стійкість передбачає здатність підприємства зберігати заданий режим функціонування за найважливішими фінансово-економічними показниками. Визначення меж фінансової стійкості належить до найбільш важливих економічних проблем, тому що недостатня фінансова стійкість може призвести до неплатоспроможності підприємства й відсутності засобів для розвитку виробництва, а надлишкова буде перешкоджати розвитку, формуючи на підприємстві запаси і резерви. Фінансова стійкість має характеризуватись таким станом фінансових ресурсів, який відповідає вимогам ринку, а їхній розподіл і використання мають забезпечувати розвиток підприємства на основі зростання прибутку й капіталу при збереженні платоспроможності в умовах допустимого рівня ризику. Зміна ж стану ресурсів у фінансово стійкого підприємства не повинна привести до зміни обраної ним стратегії. Поряд із показниками фінансової стійкості пропонується розглядати також і показники ефективності діяльності підприємства. Співвідношення показників стійкості й ефективності значною мірою впливає на вибір підприємством стратегії. Для оцінки рівня стійкості роботи підприємства ми використовуємо абсолютні та відносні показники фінансової стійкості, а також інтегральний показник фінансової стійкості на основі скорингового аналізу. Такий підхід продиктований тим, що однозначно оцінити оптимальні для українських підприємств показники дуже складно, хоч це часто використовується в різних методиках. Залежно від співвідношення аналізованих показників буде змінюватись і стратегія підприємства. У сучасних умовах, з нашого погляду, доцільне виділення таких стратегій: - стратегія подолання нестійкості, або стратегія виживання, що використовується в умовах економічної кризи, нестабільності і інфляції, і до якої вдаються, коли показники діяльності підприємства набувають стійкої тенденції до погіршення; - стратегія підтримки стійкості або стабілізації, що використовується в умовах нестабільності обсягів продажів і прибутку та застосовується переважно в галузях із стабільною технологією, коли керівництво задовольняється в цілому станом свого підприємства; - стратегія розвитку, або стійкого зростання, що виражає прагнення підприємства до зростання обсягів продажу, підвищення рентабельності й інших показників ефективності виробництва. В процесі забезпечення фінансової стійкості, підприємство проходить ряд етапів, яким відповідають три описані базові стратегії – виживання, стабілізації або розвитку. На першому етапі необхідно доведення значень фінансових коефіцієнтів до нормативного рівня. Для цього доцільне використання таких методів фінансового оздоровлення як вдосконалення платіжного календаря, регулювання рівня незавершеного виробництва, переоформлення короткострокової заборгованості в довгострокову та інші заходи. На другому етапі ставиться мета забезпечення стійкого фінансового стану в середньостроковій перспективі, що виявляється в стабільному надходженні коштів від реалізації, достатньому рівні ліквідності активів, підвищення рентабельності продукції до 3-5%. При цьому оцінюється можливість залучення додаткових внутрішніх джерел фінансування, припинення штрафних санкцій за прострочену кредиторську заборгованість, забезпечення достатності фінансових ресурсів для покриття поточних зобов’язань , що виникають знову, поступове погашення старих боргів. На заключному, третьому, етапі досягається стійкий фінансовий стан в довгостроковій перспективі. Для цього необхідне створення оптимальної структури балансу і фінансових результатів, забезпечення стійкості фінансової системи підприємства до несприятливих зовнішніх умов. Результатом реалізації цих стратегій має бути фінансова стабілізація підприємства. Для збереження фінансової стійкості підприємству необхідно знайти “золоту середину”, тобто вибрати таку модель зростання, яка б забезпечувала можливість подальшого розвитку, але й одночасно давала змогу уникнути банкрутства. При цьому саме зростання можна розглядати як збалансовану в часі фінансову стійкість.   Література