Розділ 1. Теоретичні засади аналізування та забезпечення конкурентоспроможності промислового підприємства
1.1. Сутність і значення конкуренції та конкурентоспроможності в ринковій системі
Конкуренція – це процес управління суб’єктом своїми конкурентними перевагами для отримання перемоги або досягнення інших цілей у боротьбі з конкурентами за задоволення об’єктивних чи суб’єктивних потреб у рамках законодавства чи природних умов. Конкуренція є силою, яка сприяє розвитку суб’єктів, об’єктів управління та суспільства в цілому [17, 28].
Отримання Україною статуту країни з ринковою економікою неможливо без утворення конкурентного середовища. За десять років ринкових перетворень у цьому напряму багато вже зроблено. Сьогодні в Україні діє конкурентно законодавство, яке адаптоване до вимог Європейського Союзу.
Така велика увага до державного регулювання конкурентного середовища в Україні викликана її значенням у ринковій економіці як гнучкого механізму забезпечення її ефективності, пропорційності та динамічності.
За ступенем інтенсивності розрізняють [17, 23, 26,28,32]:
Привабливу конкуренцію, коли в конкретному сегменті суб’єкт якісніше задовольняє свої потреби та отримує прибутку більше, ніж у попередньому сегменті.
Помірну конкуренцію, коли дії суб’єкта конкуренції підтримують конкурентне середовище в даному сегменті.
Жорстку конкуренцію, коли суб’єкт поглинає, усуває об’єкт з даного сегменту.
На основі вивчення літературних джерел [17, 19. 20, 23, 30, 32] можна визначати форми, методи та рівні конкуренції (рис 1.1)

Рис. 1.1. Класифікація видів конкуренції
До основних факторів, що впливають на конкурентне середовище підприємства відносять [32; с.21]:
розмір ринку – чим більше, тим сильніші конкуренти;
темпи росту ринку – швидкий ріст полегшує проникненню на ринок;
перешкоди для входження чи виходу з ринку – бар’єри захищають позицію підприємства;
ціна;
рівень стандартизації товару (послуги);
вимоги до розмірів необхідних капіталовкладень – жорсткі вимоги підвищують ризик;
швидке оновлення асортименту товару (послуг) тощо.
Конкурентоспроможність – це властивість об’єкта, що характеризується ступенем реального або потенційного задоволення ним конкретної потреби у порівнянні з аналогічними об’єктами, представленими на ринку. Вона визначає здібність витримувати конкуренцію у порівнянні з аналогічними об’єктами на даному ринку.
Конкурентоспроможність об’єкта визначається [17, 21, 22, 26, 30] по відношенню до конкретного ринку чи до конкретної групи споживачів, яка формується за відповідними ознаками стратегічної сегментації ринку. В умовах ринкових відносин конкурентоспроможність характеризує ступінь розвитку суспільства. Чим вищою є конкурентоспроможність країни, тим вище рівень її населення.
Конкурентоспроможність підприємства залежить ві впливу зовнішніх і внутрішніх чинників.
До зовнішніх впливових чинників конкурентної переваги підприємства відносяться [30, 32, 33, 34,]: рівень конкурентоспроможності країни, галузі, регіону; державна підтримка малого і середнього бізнесу; правове регулювання функціонування регіонів і країни; відкритість суспільства і ринків; науковий рівень управління економікою країни; відкритість суспільства і ринків; науковий рівень управління економікою країни та іншими системами; національна система стандартизаціъ та сертифікації, державна підтримка розвитку людини, якість інформаційного забезпечення управління на всіх рівнях ієрархії, податкові ставки; рівень конкуренції у всіх областях діяльності тощо.
Внутрішні конкурентні переваги поділяються на шість груп [17, 32, 33, 34]:
Структурні, що утворюються при проектуванні підприємства.
Ресурсні, які утворюються при проектуванні, функціонуванні та розвитку підприємства.
Технічні, що створюються при проектуванні, функціонуванні та розвитку підприємства.
Управлінські.
Ринкові.
Ефективності.
Значення кожної переваги можна розрахувати кількісно і проаналізувати в динаміці. Чим більше підприємство має конкурентних переваг перед наявним та потенційними конкурентами, тим вище його конкурентоспроможність, життєздатність, ефективність, перспективність. Для цього необхідно постійно підвищувати науковий рівень менеджменту та застосовувати нові конкурентні переваги.
1.2. Особливості, вимоги та алгоритм аналізування конкурентоспроможності промислового підприємства.
Аналізування конкурентоспроможності промислових підприємств визначається складністю, оскільки:
по-перше, у конкурентоспроможності фокусуються всі показники якості та ресурсомісткості роботи всього персоналу за всіма стадіями життєвого циклу;
по-друге, сьогодні відсутні міжнародні документи щодо оцінювання конкурентоспроможності таких об’єктів;
по-третє, в країні технічна, економічна й кадрова політики не орієнтовані на забезпечення конкурентоспроможності промислових підприємств.
Вимоги до проведення аналізу конкурентоспроможності підприємства визначається специфічними рисами даного поняття та зводяться до такого [17, 21, 23, 25, 30, 33]:
забезпечення конкурентоспроможності підприємства на галузевому ринку та його сегментах;
аналізування конкурентоспроможності підприємства з урахуванням життєвого циклу конкурентної переваги;
вибір оптимальної сукупності показників для аналізування конкурентоспроможності;
вибір ефективного методу оцінювання конкурентоспроможності підприємства тощо;
специфічні принципи аналізування конкурентоспроможності певних об’єктів формується в кожному конкретному випадку, виходячи з складності, особливостей, важливості його діяльності.
З точки зору результативності діяльності організацій-конкурентів і їх порівняння з оцінюваним підприємством можна виокремити такі основні фактори, що вимагають вивчення [9, с. 3-4]:
імідж підприємства;
концепція продуктів праці, на якій базується діяльність підприємства;
якість продуктів праці;
рівень диверсифікації діяльності чи ширина продуктового ряду;
сумарна ринкова частка головних видів бізнесу;
потужність науково-дослідницької бази;
стабільність фінансово-економічного становища;
фінанси власні та залучені;
ринкова ціна та можливості її коригування;
частота й глибина маркетингових досліджень;
ефективність збуту;
рівень стимулювання збуту;
рівень рекламної діяльності;
політика підприємства у зовнішньому підприємницькому середовищі.