22.Поняття соціального інституту. Типологія соціальних інститутів.
Соціальні інститути відносно стійка мораль поведінки людей і організацій ,що склалося історично в певній сфері життєдіяльності суспільства.Суттєві риси соц. інститутів:соц.інститути є комплексом формальних і неформальних правил поведінки, загальноприйнятих культурних норм, які регулюють різні сфери діяльності індивідів у суспільстві і обмежують вчинки людей , відповідно до суспільних інтересів , соц. інститути є подвійним соц. утворенням:за формою ---організаційний механізм (сукупність організ0ацій , спеціалістів), за змістом- функціональний механізм ( сукупність соціальних норм у конкретній сфері соціальних відносин), соц.інститути охоплюють певну сукупність людей та установ, які покликані вирішувати вважливі для розвитку суспільства завдання.Існують різні критерії класифікації соц. інститутів :1) класифікація за критеріями цілі та сферою дій--- економічні, політичні, культурні та виховні, соціальні.2) за критерієм способу регулювання поведінки людей у межах певних інститутів:формальні соціальні інститути, наформальні3) за функціями\\ соціально-економіяні (гроші, банки), які забезпечують створення матеріально-економічних основ існування і розвитку суспільства, соціально-політичні( держава, партії), які переслідують політичні цілі, спрямовані на встановлення і підтримку визначеної форми політичної влади. Їхня сукупність складає політичну систему данного суспільства . Політичні інститути забезпечують відтворення і стійке збереження ідеологічних цінностей, соціокультурні та виховні ставлять своєю метою освоєння та наступання відтворення культурних й соціальних цінностей , атакож соціалізацію індивіда через засвоєння стійких соціокультурних стандартів поведінки і нарешті захист визначених цінностей і норм , нормативно-орієнтуючі ( інститути морально - етичної організації) .Їх роль –додати поведінці і мотивації моральну аргументацію, етичну основу. ЦІ інститути затверджують успіх в товаристві, співтоваристві,, нормативно-регламентовані визначають суспільно-соціальну регуляцію поводження 6на основі норм, правил, , церемоніально – символічні-визначають порядок і спосіб взаємодії.Функції соціальних інститутів : регулятивна полягає у регулювані за допомогою норм, санкцій,. функція відтворення безперервності суспільних відносин, інтегративна полягає у згуртуванні прагнень, відносин індивідів,що забезпечують соціальну стабільність суспільства, комунікативна спрямована на забезпечення зв’язків , спілкування, взаємодії між людьми, за рахунок певних організацій.
23.Соціальні організації та їх види.
Соц.організації хар-ться об’єднанняміндивідів навколо певної мети . Тому , соц.організація визначається як соц.група, яка сформована для досягнення відповідних цілей.Організації виникли недавно. Вони відображають рівень структурування суп. життя. В індустріально розвинути-х країнах суспільне життя ускладнюється в поцесі його інституціоналізації, виникає необхідність у створені організації. Соц. організації можуть створюватися державними, релігійними установами. Види соц. організацій :добровільна, тотальна , бюрократична соц. організація. Добровільні соц. організації—це організації ,що хар-ться такими рисами---дані організації створені для захисту спільних інтересів своїз членів. Членство в таких організаціях є добровільним. Добровільні організації не підпорядковуються місцевим , державним урядовим органам. Їх можна класифікувати за наступними групами\\\ лікарні, санаторії, в’язниці, військові казарми, морські судна, чоловічі та жіночі монастирі. Тотальні соц. організації їар-ться такими загальними рисами\\соціальні індивіди в них за соціальним статусом та ролями розподіляються на 2 категорії--- спеціальний персонал , мешканці або утриманці, персонал здійснює соц. контроль та нагляд за утриманцями, соціальні ролі яких обмежуються, \\ взаємоді між представниками зазначених груп регулюється законодавчими нормативними актами . Бюрократичні організації мають наступні риси\\\розподіл праці, який находить своє відображення у посадових інструкціях, порядок підпорядкованості, канцелярія, офіс, правила,що регулюють режим роботи, толерантність.
25.Соціальні зміни та соціальний розвиток.
Соціальні зміни- процес виникнення нових явищ, структур, характеристик у різних соціальних системах та підсистемах під час їх взаємодії. Соціальний родвиток—характеризує лише певний вид соц. змін, спрямований на вдосконалення , ускладнення. Соціальний прогрес—виражає цілісну характеристику змін в бажаному напрямі , але багато соц. змін не мають чіткого спрямування, тому в сучасній соціології існує поняття соціальні зміни. Соціальний процес –послідовна зміна етапів в соціальних системах та підсистемах, соц. інститутах та організаціях, соц.змінах в динаміці.Соц. зміни родрізняють \\\1) за сферами суспільного життя \\\ соціокультурні, індустріально- технологічні, соціально-політисні, соціально-економічні, науково-технологічні, 1) за типом соц. зв’язків\\ структурні зміни, функціональні, процесуальні, мотиваційні, 3) залежно від механізму здійснення\\ еволюційні зміни, революційні зміни, 4) за спрямованістю\\ циклічні.Оновні чинники соціальних змін\\\ довкілля, суспільна структура, політичні організація, культура.
26.Соціальна еволюція . Концепція соціального
еволюціонізму.
Соціальні зміни- це перехід соціальних систем, суспільства , інститутів та організацій з одного стану в інший . Еволюційний та революційний процеси розглядаються як протилежні типи змін матеріальних та ідеальних. Всі ці процеси трактуються як поступові, повільні кількісні зміни об’єктів, революційні –як відносно швидкі , корінні, якісні зміни.Соціальний еволюціонізм являє собою спробу глобального осмислення історичного процесу, як частини загального , різноманітного та активного процесу еволюції культури. Найбільш яскраво соціальний еволюціонізм представлений у теоріях Спенсера.він розробив найбільш повну схему еволюційного процесу , яку включає в себе декілька принципових моментів.У центрі цієї схеми лежить диференціація . А диференціація в свою чергу припускає спеціалізацію.Соціальна еволюція формує частину універсальної еволюції.Вона полягає в ускладненні форм суспільного життя, їж диференціації та інтеграціїна новому рівні організації.Основна ідея соціального еволюціонізму по Спенсеру була представлена у 19 ст.-це ідея існування історичних стадій людського суспільства, які розвиваються від простого до диференційованого, від традиційного до раціонального. Перехід від одного суспільства до іншого відбувається довгим еволюційним шляхом , основні пункти якого виглядають наступним чином\\ 1)в сегментарному суспільстві зростає населення.2) це збільшує моральну цінність , посилюється конкуренція, 3) звідси виникає загроза згуртованості суспільства. На основі протиставлення традиційного і суспільного суспільства сформувальсьтеорія індустріального суспільства.Вона охоплює поступальний розвиток суспільства як перехід відсталого аграрного традиційного суспільства до предового промислового розвитку, індустріальному суспільству. Ця теорія виникла в 50-ті роки 19 ст. теорія постіндустріального суспільства виникла у 70-ті роки .Згідно цієї теорії суспільство у своєму розвитку походить 3 стадії\\\1) до індустріальна( аграрна), 2) індустріальна , 3) постіндустріальна. Теорія індустріального та постіндустріального суспільства знаходиться у рамках соціального еволюціонізму , оскільки вони припускають проходження суспільством окремих визначених стадій на основі технічних та технологічних нововведень.
27. Соціальна революція.
Концепція соціального еволюціонізму займає домінуюче положення в соціології при тлумаченні соц. змін.на ряду з нею широке поширення мала теорія революційного перетворення суспільства , засновники якої Маркс та Енгельс.Перехід від однієї суспільно-політичної формації до іншої здійснюється на основі соціальної революції. Соціальна революція –докорінний якісний переворот у всій системі суспільного життя.Економічною основою являється конфлікт, який поглиблюється під ростом виробничих сил суспільства та застарілою, консервативною системою виробничих відносин, які проявляються в посиленні соціальних антагонізмів та загострень класової боротьби між домінуючим класом , заінтересованим в збереженні існуючого устрою.Перешим актом соціальної революції є завоювання політичної влади. На основі інструментів влади перемігший клас здійснює перетворення у всіх інших сферах суспільного життя і таким чином створюються передумови для формування нової системи соціально-економічних та духовних відносин.
28. Соціальна природа людини та структура особистості.
Людина-це поняття вживається для хар-ки всезагальних, притаманним всім людям якостей та здібностей.Індивід—це одиничний представник людського роду.Особистість в соціології розглядається як сукупність суспільних відносин, продукт суспільства.Філософія розглядає особистість з точки зору її положення в суспільстві , як суб’єкт діяльності.Психологія—вивчає особистість в якості стійкої цілісності психічних процесів , властивостей і відносин, характеру, здібностей, темпераменту.Соціологічний підхід до вивчення особистості враховує перед усім особливості й механізм її соціальної поведінки.Вона має певні спонукальні чинники , до яких належать потреби та інтереси.Потреби—внутрішні стимули особистості, її ї активності, , те що забезпечує її існування і самозбереження. Фізіологічні та сексуальні потреби полягають у відтворенні людей, екзистенціальні полягають в об’єктивному баченні свого існування, впевненості у завтрашньому дні, соціальні полягають у належності до колективу, групи чи спільноти, у спілкуванні, турботі до інших, духовні потреби полягають у самовираженні через творчість. Потреби також ділять на природні та соціальні . Природні—хар-ють людину як біологічну істоту.Соціальні – є продуктом суспільного життя, рівня розвитку людини. Інтерес тісно пов’язаний із потребою. він має об’єктивну природу з усвідомленням потреби. Потреби й інтереси виступають об’єктивною стороною діяльності й поведінки особи. Вони є основою цілісного ставлення особистості до навколишнього світу і використовуються для дослідження регуляторів соціальної поведінки. Цінність—суспільне ставлення особистості, яке переносить її потреби і інтереси на матеріальні та духовні явища, надає їм визначальних соціальних рис. Ціннісні орієнтації – соціальні цінності, які спрямовують діяльність та соціальну поведінку особистості , і поділяють її.Соціальні настанови—соціально визначені загальні орієнтації особистості, які відображають можливості особи діяти відповідно до об’єкта дій.
29.Типологія особистості.
соціальний тип особистості—результат взаємодії історико- культурних і соціально-економічних умов життєдіяльності людини, сукупність повторюваних якостей людини як істоти соціальної.Соціологія використовує такі типи особистості\\
1)ідеальний тип—втілює в собі особливості соціального ідеалу певного суспільства2) нормативний – репрезентує сукупність якостей особистості, необхідних для розвитку даного суспільства, 3) реально існуючий , або моральний –преважаючий тип особитості на певному етапі розвитку суспільства, який може суттєво вирізнятися від нормативного, атим більш ідеального типів.
Інша типологія побулована на уявній трикомпонентній структурі\\\ гармонійний, традиційний, технократичний та неадаптований тип.Вона може бути корисна під час аналізу сучасних тенденцій розвитку українського суспільства.