ЗМІСТ
Вступ…………………………………………………………………………………………………...3
Розділ І. Поняття «економічна безпека»………………………………………………………….....4
Розділ ІІ. Аспекти економічної безпеки України…………………………………………………...8
Розділ ІІІ. Сучасний стан економічної безпеки України………………………………………….11
Висновок……………………………………………………………………………………………...14
Список використаних джерел……………………………………………………………………….15
Вступ
Серед проблемних питань державного регулювання в економічній сфері важливим є обгрунтування критеріїв оцінки рівня економічної безпеки держави. Вказаний рівень в остаточному підсумку є інтегральною оцінкою наслідків діяльності державної влади щодо реформування економіки. Тобто формування ефективної економічної системи, яка б гарантувала реалізацію життєво важливих національних інтересів держави, передбачає необхідність оцінки поточного стану рівня економічної безпеки України. Проблема економічної безпеки національної економіки не має кон’юнктурного характеру. Вона буде існувати, поки є держава, визначальним фактором сили й авторитету якої є підтримання відповідного рівня національної безпеки. Підтвердженням цього є правове забезпечення й постійна увага до проблем безпеки в країнах ЄС, США, Японії тощо.
Сьогодні Україна перебуває на етапі трансформування економічної системи, що об’єктивно зумовило зниження ефективності її економічного потенціалу. Різке зниження платоспроможного попиту значної частини населення призвело до скорочення споживання продовольчих товарів, незбалансованості раціону харчування, що негативно впливає на здоров’я та розвиток нації. Інтегруючись у світову економіку, Україна має чітко визначити параметри економічної безпеки, розробити стратегію й напрями розвитку національної економіки з урахуванням раціонального використання його потенціалу та посилення експортної орієнтації.
Необхідність визначити стратегічні напрями реалізації державної політики у сфері економічної безпеки національної економіки, що забезпечує ефективний її розвиток, вимагає розробки відповідних теоретико-методологічних основ економічної безпеки, формування її концепції, кількісних і якісних параметрів.
Сучасні науковці значну увагу приділяють дослідженням теоретичних засад економічної безпеки держави. Загалом дослідники свої роботи присвячують таким принциповим питанням, як: визначення основних понять та принципів забезпечення економічної безпеки держави, систематизація загроз, національним інтересам в економічній сфері, визначення оцінки ступені впливу вказаних загроз на стан економічної безпеки України. На особливу увагу заслуговує монографія В.Мунтіяна "Економічна безпека України" [1]; в якій автор здійснив ґрунтовне системне наукове дослідження проблеми забезпечення економічної безпеки України, а також А. Барановський, C. Біла, В. Бойко, З. Варналій, В. Геєць, О. Гойчук, Б. Губський, Б. Данилишин, І. Драган, Я. Жаліло, М. Корецький, В. Мунтіян, В. Огаренко, Б. Пасхавер, Ю. Пахомов, П. Саблук, О. Скидан, В. Шлемко, Л. Яремко, так і зарубіжних учених – А. Алтухова, К. Баррета, І. Богданова, С. Глазьєва, А. Городецького, Ю. Одума, Г. Столярова, Н. Фурса та інших.
Метою роботи є дослідження поняття «економічна безпека» та стан економічної безпеки України.
Однак на сьогодні залишається неуточненою сутність державної політики у сфері економічної безпеки, що впливає на розробку державної стратегії забезпечення економічної безпеки. Відсутні методичні підходи до оцінювання реалізації державної політики у сфері економічної безпеки національної економіки. Потребує подальшого дослідження оцінка загроз економічній безпеці, на які має бути спрямована державна політика.
Саме ці складові зумовили необхідність комплексного системного обґрунтування основних теоретико-методологічних підходів до вдосконалення державної політики у сфері економічної безпеки національної економіки в умовах глобалізації економік, інституційних змін в економіці України, радикальних перетворень у відносинах власності та визначили актуальність теми дисертаційної роботи.
Ключовою проблемою, яка не знаходить належного відображення в наукових дослідженнях в Україні, є незадовільний стан щодо стратегічного планування розвитку економіки. При цьому ситуація ускладнюється тим, що, як свідчить виконаний аналіз, під впливом процесів глобалізації сформувалася низка викликів та загроз економічній безпеці держави, реакція на які вимагає відповідного посилення державного регулювання у цій сфері.
РОЗДІЛ І. Поняття «економічна безпека»
Але передусім варто акцентувати увагу на понятті "економічна безпека", оскільки серед фахівців немає сьогодні єдності щодо цієї дефініції, незважаючи на її досить часте вживання в науковому та практичному лексиконі. При цьому вказане поняття доцільно розглянути в контексті національних інтересів в економічній сфері життєдіяльності держави.
Сьогодні значна частина дослідників цілком справедливо стверджує. що найскладнішою проблемою в теорії і практиці національної безпеки є формування сукупності національних інтересів та визначення їх пріоритетності. Вони є похідними від тих чи інших потреб індивіда, суспільства та держави в тій чи іншій сфері їх життєдіяльності.
Якщо це. зокрема, економічна сфера, то ми маємо спочатку відповісти на питання, а що власне ми розуміємо під економічною безпекою Які внутрішні і зовнішні фактори визначальним чином справляють на неї вплив ?
Поняття "економічна безпека" тісно пов'язане з такими категоріями. як економічна незалежність, стабільність, економічний тиск, економічний суверенітет. Водночас усталеного визначення цього поняття, як ми зазначали, на сьогодні не існує.
Так. О А.Бельков [4] під цим поняттям розуміє "стан, за якого народ (через держав) може суверенне, без втручання і тиск ззовні, визначати шляхи і форми свого економічного розвитку".
Е. А Олейников [5] пропонує розуміти під цим поняттям можливість народного господарства забезпечувати стабільний поступовий розвиток і відповідний захист економічними методами як інтересів окремої людини. так і держави в цілому. Водночас він же [6] пропонує під поняттям "національна економічна безпека" (досить близькому до поняття "економічна безпека") розуміти "стан економиш і інститутів влади, за якого забезпечується гарантований захист національних інтересів, гармонічний, соціальне спрямований розвиток держави в цілому, достатній економічний і оборонний потентат навіть за найбільш неприйнятних варіантів розвитку внутрішніх і зовнішніх процесів".
Вітчизняні науковці В.Т. Шлемко та І.Ф. Бінько [7] запропонували під поняттям «економічна безпека» розуміти такий стан національної економіки, який дає змогу зберігати стійкість до зовнішніх і внутрішніх загроз і здатний задовольнити потреби особи, сім’ї, суспільства, держави.
На наш погляд, якщо розглядати поняття «економічна безпека» в контексті забезпечення національної безпеки, то найбільш вдале його визначення дає Г.П. Ситник [8], який під вказаним поняттям пропонує розглядати міру (рівень) захищеності національних інтересів у економічній сфері, що передбачає такий стан правових норм і відповідних їм інститутів безпеки, які б гарантували позитивні темпи економічного розвитку, економічний суверенітет, здатність зберігати чи відновлювати виробництво, забезпечувати стійке функціонування кредитно-фінансової системи тощо.
Очевидно, що матеріальною основою економічної безпеки є належний рівень розвитку продуктивних сил, а соціально-політичною, так би мовити, «ідеологічною» основою – високий рівень суспільної згоди щодо довгострокових цілей соціально-економічного розвитку, а її, так би мовити, зовнішньою основою: економічний суверенітет держави, взаємовигідне співробітництво з іншими державами, наявність державних угод, домовленостей та інституціональних структур, які б дозволяли державі вільно обирати та здійснювати свою стратегію соціального і економічного розвитку.
Варто також зазначити, що сьогодні ми спостерігаємо стійку тенденцію відносно досить розширеного тлумачення поняття «економічна безпека» при розробці та здійсненні політики держави в різних сферах життєдіяльності суспільства. Тому до сфери забезпечення економічної безпеки включають різноманітні суспільні та індивідуальні потреби, наприклад, забезпечення населення продовольства, наявні економічні можливості адекватного реагування на природні і техногенні катастрофи та збереження довкілля тощо.
Тому будь-які прояви загроз вказаним потребам, якщо вони впливають на нормальне функціонування держави, життя суспільства або індивіда, тією чи іншою мірою стають об’єктами управлінського впливу з боку органів державної влади.
На думку Г.П. Ситника [8], вказана тенденція значною мірою зумовлена процесами гуманізації суспільства і держави, в основі яких зміна уявлень про національну безпеку як виключну сферу захисту держави і її владних структур у напрямі забезпечення безпеки особи, у тому числі й у сфері її економічних інтересів (потреб). При цьому пропонується вказану зміну розглядати в контексті сучасних тенденцій глобалізації, інформаційних технологій, девальвації традиційних уявлень про державний суверенітет, національну ідентичність та сучасних моделей соціально-економічних і політичних трансформацій.
Чинним законодавством (Закон України «Про основи національної безпеки України») визначено дев’ять сфер національної безпеки, а саме: зовнішньополітична сфера; сфера державної безпеки; воєнна сфера та сфера безпеки державного кордону; внутрішньополітична, економічна, соціальна, гуманітарна, науково-технологічна, екологічна та інформаційна сфери. При цьому згаданим автором доведено, що вказані функціональні сфери національної безпеки взаємопов'язані і взаємозумовлені. Це означає, що вони справляють безперервний взаємний вплив одна на одну через взаємозв'язок та взаємовплив внутрішніх і зовнішніх факторів.
Так, не викликає сумніву вплив економічної безпеки на оборонну та соціальну безпеку і, навпаки. Це означає, що відсутність належного розуміння і відповідного консенсусу в суспільстві щодо формування пріоритетних національних інтересів у будь-якій із вищезазначених сфер та адекватної реакції щодо протидії загрозам їх реалізації може призвести де зниження рівня безпеки в інших сферах. З огляду на це важко віддати принципову перевагу тій чи іншій сфері національної безпеки. Зазначені переваги є тимчасовими, якщо в цілому їх розглядати крізь призму національної безпеки. Тобто можна лише стверджувати про пріоритетність тих чи інших національних інтересів у вказаних сферах у певний історичний період розвитку суспільства і держави. Хоча такі спроби періодично робляться, наприклад, особливо яскраво проявляється у процесі розгляду чергового проекту Державного бюджету України.
Тому перевага, яку має надавати суспільство й органи державної влади тій чи іншій сфері національної безпеки (і то на цілком визначений період) та відповідно спрямовувати в цю сферу наявні ресурси і свої зусилля, виправдані за якихось надзвичайних умов, наприклад: війна, післявоєнна відбудова народного господарства, структурна економічна чи соціальна криза і тому подібні неординарні ситуації. Ігнорування потреб (інтересів та загроз щодо їх задоволення (досягнення) в інших сферах національної безпеки може призвести до зниження інтегрального рівня захищеності національних інтересів.
Таким чином, хоча економічна безпека, безумовно, і є визначальною складовою національної безпеки України, її системоутворюючим чинником, вона одночасно залежить і від стану справ в інших сферах національної безпеки.
Загалом же варто погодитися з твердженнями, що економічна безпека як одна із сфер (складова) національної безпеки відображає причинно-наслідковий зв'язок між економічною могутністю країни, її воєнно-економічним потенціалом та національною безпекою. А це передбачає доцільність підтримання з боку держави певних пропорцій між нагромадження валового внутрішнього продукту і військовим будівництвом для забезпечення кількісних та якісних параметрів обороноздатності [9].
Таким чином, сутність економічної безпеки України визначається спроможністю національної економіки забезпечити вільний, незалежний розвиток і утримати стабільність суспільства в цілому та його окремих інституцій, а також достатній оборонний потенціал країни за всіляких несприятливих умов і варіантів розвитку подій, і відповідне - спроможність держави захистити національні інтереси в економічній сфері від зовнішніх та внутрішніх загроз.
Економічна безпека країни є поєднанням економічної безпеки макрорівня (держави в цілому) і економічної безпеки економічних суб'єктів, тобто безпеки мікрорівня до кожного громадянина включно. Причому як безпека держави, так і безпека мікрорівня певний час можуть забезпечуватися окремо або навіть за рахунок одна одної. Водночас у стратегічному плані це не лише взаємопов'язані, а й неподільні поняття. Саме суперечність між вказаними рівнями - безпекою макрорівня і мікрорівня - є ключовою проблемою забезпечення економічної безпеки будь-якої країни.
Держава є головним суб'єктом національної безпеки в економічній сфері та здійснює свої функції у вказаній сфері через органи виконавчої, законодавчої і судової гілок влади. Це випливає із ст. 17 Конституції України, де зазначається, що захист суверенітету та територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави. Тому економічна безпека значною мірою зумовлюється здатністю органів державної влади створювати відповідні механізми реалізації та захисту національних інтересів в економічній сфері на всіх рівнях і на цій основі відповідні механізми соціально-політичної стабільності суспільства.
Вона взаємопов'язана з іншими сферами національної безпеки (політичною, соціальною та іншими) і значною мірою зумовлюється здатністю органів державної влади створювати відповідні механізми реалізації та захисту національних інтересів в економічній сфері на всіх її рівнях.
З огляду на важливість розв'язання проблеми оцінки поточного стану економічних процесів, тобто їх моніторингу органами державної влади в контексті забезпечення економічної безпеки, наказом Міністерства економіки України від 2 березня 2007 р. № 60 було утверджено "Методику розрахунку рівня економічної безпеки України"
Водночас виконаний нами аналіз [4;6;8] дає змогу дійти висновку, що суть вказаної Методики, з одного боку, не повною мірою грунтується як на теоретико-методологічних основах забезпечення економічної безпеки, а з другого - недостатньо враховує особливості перехідного періоду економічного розвитку України. З огляду на це отримані згідно з Методикою розрахунки рівня економічної безпеки держави можуть недостатньо адекватно відображати реальний стан економічних процесів і таким чином призводити до неефективних державно-управлінських рішень, спрямованих на забезпечення національної безпеки.
Таким чином, наукове обґрунтування системи критеріїв оцінюй рівня економічної безпеки держави залишається актуальною проблемою.
Загальновідомо, що критерії економічної безпеки - це показники (індикатори) оцінки стану економіки з точки зору ключових процесів, які відображають суть економічної безпеки. Вони можуть бути як кількісні, так і якісні [6]. З огляду на це головними, комплексними критеріями оцінки рівня економічної безпеки держави могли б бути, зокрема, наступні.
По-перше, рівень економічної незалежності. Водночас міжнародний розподіл праці робить національні економіки взаємозалежними, тому вказана незалежність сьогодні не має абсолютного характеру для будь-якої країни. Тобто варто вести мову про відносну незалежність, що означає можливість (спроможність) здійснення державного контролю над ключовими національними ресурсами, досягнення такого рівня виробництва, ефективності і якості продукції, який забезпечує її конкурентоспроможність і передусім рівноправну участь у міжнародній торгівлі, обміні науково-технічними досягненнями тощо.
По-друге, рівні стабільності та стійкості національної економіки. Вони передбачають певну надійність функціонування всіх елементів економічної системи, що передбачає, у свою чергу, наявність певного рівня захисту всіх форм власності, створення надійних умов і гарантій для ефективної підприємницької діяльності, належний рівень організації та результативність боротьби з організованою злочинністю в економічній сфері, стримування та нейтралізацію факторів, які дестабілізують економічні процеси тощо.
По-третє, це здатність до саморозвитку і прогресу в економічній сфері. У даному випадку йдеться про спроможність держави самостійно реалізовувати життєво важливі національні інтереси в економічній сфері, здійснювати постійну модернізацію виробництва, ефективну інвестиційну та інноваційну політику, підвищувати професійний, освітній та загальнокультурний рівень працівників, тобто розвивати їх інтелектуальний і трудовий потенціал тощо.
По-четверте - економічна рівновага яка передбачає наявність достатньої кількості основних ресурсів, стабільної фінансово-кредитної системи та інших складових національної економіки.
Виходячи із вищевикладеного можна дійти висновку, що загальна (інтегральна) критеріальна оцінка рівня економічної безпеки держави передбачає передусім всебічну (комплексну) оцінку (із використанням відповідних показників та індикаторів), зокрема, таких чинників, як:
ресурсного потенціалу і можливостей його розвитку;
рівня ефективності використання ресурсів, капіталу і праці і відповідності його рівня рівню розвинених країн, а також рівня, за якого загрози національним інтересам в економічній сфері можуть бути нейтралізовані до мінімального рівня;
конкурентоспроможності економіки в цілому та її окремих галузей;
територіальної цілісності та цілісності національного економічного простору;
суверенітету, незалежності наявних можливостей попереджувати та нейтралізувати зовнішні загрози національним інтересам в економічній сфері;
соціально-політичної стабільності і умов та можливостей щодо розв'язання тих чи інших конфліктів соціального чи політичного характеру.
При цьому необхідно зазначити, що для забезпечення економічної безпеки принципово важливе значення мас визначення та активний державно-управлінський вплив на так звані критичні значення показників (індикаторів), тобто ті, перевищення яких створює реальну загрозу нормальному функціонуванню економіки.
Таким чином, виходячи із вищевикладеного, інтегральним критерієм економічної безпеки України можна вважати спроможність й економіки зберігати або принаймні швидко поновлювати критичний рівень суспільного відтворення в умовах впливу загроз національним інтересам в економічній сфері. Це означає, що належний рівень економічної безпеки може бути досягнуто завдяки розробці та впровадженню системної державної політики, адекватної внутрішнім та зовнішнім загрозам національним інтересам у економічній сфері.
Перевищення критичних значень вказаних виїде показників заважає нормальному розвитку різних елементів розширеного виробництва і призводить в остаточному підсумку до негативних, руйнівних процесів у системі економічної безпеки, посилення негативних тенденцій суспільного та соціально-економічного розвитку.
Порогові значення мають переглядатись залежно від стану економіки та тих завдань, які стоять на певному історичному етапі її розвитку.
Усе це вимагає здійснення на державному рівні низки заходів, зокрема:
створення постійної інформаційно-аналітичної бази моніторингу показників (індикаторів) економічно безпеки;
прогнозування появи та розвитку загрозливих явищ в економічній сфері підготовки інформації для високих посадових осіб держави щодо стану економічної безпеки, а також рекомендацій для тих органів виконавчої влади, які відповідають за розробку та реалізації економічної політики і мають враховувати при цьому дію небезпечних для країни чинників;
нормативного визначення основних джерел формування первинної інформації питань економічної безпеки, порядку її подання до органів державної влади, які відповідають за розробку та реалізацію економічної політики.
РОЗДІЛ ІІ. Аспекти економічної безпеки України
Сьогодні потрібно враховувати, що місце країни в сучасному світі визначається якістю людського капіталу, станом освіти і ступенем використання науки і техніки у виробництві.Достатня кількість робочої сили і сировинних матеріалів усе менше розцінюється як конкурентна перевага. З огляду на вищезазначене, розглянемо шляхи досягнення економічної безпеки.
Фінансові аспекти економічної безпеки. Нагальність зміцнення системи фінансової безпеки в Україні обумовлюється існуючими недоліками у фінансово--економічній сфері, а саме: розладом фінансів держави, місцевого самоврядування та приватних підприємницьких структур, що, зокрема, проявляється в недосконалості міжбюджетних відносин та дефіцитності бюджетів усіх рівнів; втратами внутрішньої та зовнішньої платоспроможності, яка загрожує банкрутством; послабленням контролю у сфері розрахунків між економічними агентами; загостренням кризи платіжної системи; нерозвиненістю фондового ринку; домінуванням негрошових відносин в економіці; "втечею" національного капіталу за кордон; втратою довіри населення до національної грошової одиниці, фінансових інституцій тощо. Однією з найсуттєвіших загроз фінансовій безпеці є істотна виснаженість ключових джерел фінансових ресурсів - прибутку суб'єктів господарювання, доходів бюджетів усіх рівнів, амортизаційних відрахувань, ресурсів цільових фондів та ін.
Подальше зміцнення фінансової безпеки повинно базуватися насамперед на врахуванні похідної ролі фінансів у забезпеченні функціонування економіки. Навіть окремі спроби йти всупереч цим принциповим положенням призводили і призводитимуть до деструктивних наслідків, руйнуватимуть прагнення забезпечити захищеність економіки від внутрішніх і зовнішніх загроз. Практика господарювання останніх років свідчить про те, що внаслідок розриву між реальним і монетарним секторами економіки відбувається все інтенсивніший відтік коштів із виробничої сфери до фінансово-кредитної.
В організаційному аспекті дедалі важливішою запорукою дотримання економічної безпеки України стає узгодженість взаємодії державного, комунального та приватного сегментів фінансової сфери національного господарства та забезпечення керованості кожного з них. Іншою істотною передумовою фінансової безпеки є узгодженість взаємодії бюджетних, зокрема фіскальних та інвестиційних компонентів фінансової сфери, з такими складовими монетарного сектора економіки, як грошово-валютний, кредитний та фондовий ринок, страхова діяльність тощо.
Відтак досягнення позитивного впливу фінансового сектора на реальну економіку мусить передбачати пріоритетне спрямування фінансових потоків у розвиток тих галузей, які, по-перше, забезпечують економічне зростання за рахунок переважаючого використання відтворюваних ресурсів та наукоємних процесів, а по-друге, спроможні реалізувати сукупність притаманних економіці України об'єктивних конкурентних переваг.
Загрозу економічній безпеці України становить відтік за кордон кваліфікованої робочої сили на більш низькі професійні позиції, на некваліфіковані роботи, від'їзд за індивідуальними запрошеннями на роботу молоді і висококваліфікованих кадрів, зокрема науковців. Відтак суттєвим моментом у вирішенні проблем соціально-економічного розвитку країни є необхідність створення критичної маси професійних кадрів, які розуміють природу нових економічних відносин. За даними експертів питома вага таких кадрів повинна становити не менше 25% керівного складу. Щоб вирішити цю проблему необхідно створити умови для підвищення кваліфікації на засадах неперервної освіти, яка дає людині можливість підвищувати свій кваліфікаційний рівень впродовж усього життя.
Екологічні та техногенні аспекти економічної безпеки. Оцінка загального стану техногенно-екологічної безпеки є фундаментом, на якому будуються стратегія і тактика державної політики в галузі захисту населення і території України від надзвичайних ситуацій. Нетрадиційність проблеми, розширення спектра національних інтересів, накопичення внутрішніх загроз (із значною питомою вагою загроз техногенного та природного характеру) викликали необхідність переосмислення і переорієнтування стратегії усунення аварій, катастроф та мінімізації наслідків стихійного лиха. Перед державою постає гостра потреба визначення пріоритетів у сфері захисту від екологічної кризи та надзвичайних ситуацій, що дасть змогу ефективніше і обгрунтованіше приймати рішення щодо впровадження заходів, які ведуть до сталого розвитку, встановлення прийнятного ризику і техногенно-екологічного благополуччя. Незважаючи на те, що за останні роки антропогенний тиск на довкілля суттєво зменшився, а забруднення повітряного та водного середовища знизилося, ці позитивні зрушення зумовлені переважно тривалою економічною кризою, значним спадом виробництва а не впровадженням сучасних технологій чи високоефективними природоохоронними заходами. Хоча виробництво дедалі скорочується, невиправдано високими залишаються викиди і скиди забруднюючих речовин в оточуюче середовище, накопичення промислових відходів.
Науково-технологічний аспект економічної безпеки. Забезпечення розвитку науково-технологічного потенціалу держави як основи її сталого економічного зростання має стати одним із пріоритетних напрямів державної політики національної безпеки України.
Серед основних чинників катастрофічної ситуації в науково-технологічній сфері слід виділити відсутність у суспільства і його політичної еліти усвідомлення сучасної ролі науки як основи економічного відродження України. В результаті політичне проголошені цілі не знаходять адекватного втілення в життя.
Наука фінансується за "залишковим принципом". Її бюджетне фінансування в 2000 р. знизилося до рівня 0,35% ВВП, в бюджеті на 2001 р. цей показник має становити 0,31% ВВП. І це при тому, що Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність" і ухваленою Верховною Радою "Концепцією науково-технологічного та інноваційного розвитку України" передбачалося довести рівень бюджетного фінансування науки в 2000 р. до 1,7% ВВП, а в 2003 р. - до 2,5%.
Чинна законодавча база не забезпечує сприятливого клімату для активізації науково-технологічної діяльності і розвитку національної економіки на інноваційній основі. Україна продовжує втрачати свій науковий потенціал і вже поступається за його рівнем більшості
Зовнішньоекономічні аспекти національної безпеки. Зовнішньоекономічна безпека полягає у спроможності держави протистояти впливу негативних зовнішніх економічних чинників і мінімізувати заподіяні ними збитки, активно використовувати участь у світовому поділі праці з метою створення сприятливих умов для розвитку економіки, забезпечувати відповідність зовнішньоекономічної діяльності національним економічним інтересам.
Так, зокрема, потребує активних дій реалізація відносин стратегічного партнерства України та Російської Федерації на засадах прагматизму і врахування національних інтересів як на рівні держав, так і на рівні суб'єктів підприємницької діяльності, окремих громадян. У цьому зв'язку слід зосередити зусилля Кабінету Міністрів України на виконанні узгодженого з російською стороною комплексу заходів з виконання Програми економічного співробітництва між Україною та Російською Федерацією на 1998-2007 рр. Особлива увага Координаційної ради по виконанню цієї Програми має бути зосереджена не лише на виявленні та усуненні причин, що стримують реалізацію передбачених заходів, а й на організації роботи в напрямі наповнення Програми новими проектами з урахуванням поточної ситуації в Україні та Росії, підготовці проектів міжурядових угод з актуальних питань взаємовигідного співробітництва в усіх сферах.
Небезпека залишитися за рамками процесів глобалізації, становлення відкритої держави з постіндустріальною економікою стає для країни дедалі реальнішою Якщо Україна не використає свій шанс, враховуючи сьогоднішні певні позитивні тенденції щодо здійснення структурної перебудови економіки за рахунок пріоритетного розвитку науки, освіти, охорони здоров'я, соціального захисту населення, тобто створення для людини як носія знань та найважливішого чинника підвищення продуктивності праці сприятливих умов для життєдіяльності, то економічна відсталість країни стане незворотною. Це загрожуватиме не лише соціальній стабільності, а й існуванню нації і держави.
Пріоритетним напрямом роботи уряду України має стати прийняття обгрунтованої стратегії щодо імпорту, що сприятиме його перетворенню на дієвий фактор технологічної реконструкції вітчизняної промисловості. Диверсифікована митна і тарифна політика має узгоджуватися з інтересами національної промисловості, конкретних виробників високотехнологічної експортної продукції.
Важливим завданням забезпечення економічної безпеки держави є створення умов для реалізації геоекономічного потенціалу України, інтеграції національної транспортної системи до мережі міжнародних транспортно-комунікаційний коридорів, створених між Європою та Азією.
Увага уряду повинна зосереджуватися на виконанні в повному обсязі завдав Комплексної програми утвердження України як транзитної держави. Передусім потребують вирішення питання забезпечення конкурентоспроможності транзитам послуг в Україні та залучення додаткових транзитних вантажопотоків. Реалізації цих завдань передбачає насамперед приведення національного законодавства у сфері транзиту у відповідність з міжнародними транспортними угодами і конвенціями; зняття технічних бар'єрів на шляху переміщення вантажопотоків міжнародними транспортними коридорами; тарифно-цінове та податкове стимулювання транзиту; створення системи обліку, аналізу та прогнозування транзитних перевезень територією України, відповідний розвиток матеріально-технічного та інформаційного забезпечення.
Отже, сьогодні як ніколи загострюється надзвичайно важливе питання забезпечення економічної безпеки України, що є одним з найважливіших національних пріоритетів і вимагає посиленої уваги представників владних структур, громадських і політичних рухів, науковців, широких кіл громадськості. Забезпечення економічної безпеки є гарантом державної незалежності України, умовою її сталого розвитку та зростання добробуту громадян.
РОЗДІЛ ІІІ. Сучасний стан економічної безпеки України
Очевидним є те, що виразником національних економічних інтересів і гарантом його захисту є держава, яка має забезпечити прозорість прийняття і реалізації рішень щодо здійснення макроекономічної політики, бюджетного процесу, управління фінансовими потоками і ресурсами, реформування податкової системи, формування приватного сектора. Як інституційний представник нації держава має орієнтуватися на захист власних раціонально сформульованих національних інтересів.
Протягом малоефективних економічних реформ 1991-2010рр. виникла та існує значна кількість проблем економічного та соціального характеру, які в комплексі суттєво впливають на стан економічної безпеки. Насамперед до цих проблем слід віднести науково необґрунтовану реструктуризацію та хаотичне реформування галузей народного господарства, неконтрольовані і неефективні приватизаційні процеси, що призвели до величезної зовнішньої заборгованості, руйнування стабільних зв’язків і традицій в освіті, медицині, культурі та правоохоронній системі. На мою думку, саме ці та інші негативні явища, які відбувалися і відбуваються в Україні, ставлять економічну безпеку нашої країни під загрозу, демонструючись значним падінням виробництва, збільшенням економічної залежності від інших держав та міжнародних організацій, масовим збідненням населення через некерованість інфляції, відтоком розумового потенціалу нації та погіршенням демографічної ситуації в країні.
Україна є державою, яка межує з 7 країнами, це означає те, що важливим є визначення ступеня залежності основних засобів забезпечення економічної безпеки України від специфіки здійснення зовнішньоекономічної політики та транскордонного співробітництва з цими країнами. На даному етапі відносини між країнами-сусідами є специфічними, так як їх можна розділити на три основні напрями реалізації: 1) співробітництво, яке відбувається на кордонні України з країнами членами ЄС; 2) співробітництво у пострадянському прикордонні з колишніми радянськими республіками; 3) Прибережна співпраця між Україною та Туреччиною. [2, C.94
У сучасному глобалізованому світі власна безпека становить визначальну складову політики кожної держави. Я вважаю, що доцільним для вирішення проблем національної економічної безпеки необхідно проаналізувати внутрішні та зовнішні чинники впливу на економіку.
Щодо внутрішніх чинників вирішального значення для забезпечення економічної безпеки України набуває державна структурна політика та її інституційне забезпечення. Насамперед це означає оптимізацію форм власності, проведення науково обґрунтованої і досконалої податкової реформи та формування прошарку ефективних власників і стратегічних власників. Світовий економічний досвід доводить, що організаційно-інвестиційною базою цих процесів є макротехнології і міжгалузеві виробничі комплекси. Саме вини є передумовою конкурентоспроможної структурно-промислової політики.
Зовнішні чинники значного впливу на економічну безпеку країни стосуються всіх сфер зовнішньоекономічної діяльності України – торгівлі, інвестування, кредитування, а також трудової міграції. На сьогодні ¾ експорту України становлять товари, які є або сировиною, або напівфабрикатами з невисокою доданою вартістю. Тому на реалізацію таких товарів не впливає технологічний рівень виробництва та якісні характеристики конкурентоспроможності. [5]
Погіршення умов зовнішньої торгівлі України у 2009 році свідчить про збільшення диспаритету між експортними та імпортними цінами. Аналіз динаміки індексу умов зовнішньої торгівлі України показав, що до 2000 року умови торгівлі були сприятливими, далі почалася негативна тенденція, у 2006 році індекс дорівнював 0,84, у 2007 році він дещо підвищився через зростання світових цін на металургійну продукцію, у 2008 році – знову пішов вниз. Але на початку 2010 року у зв’язку з пожвавленням світового попиту на вітчизняну продукцію обсяги експорту збільшились на 24,6%, імпорту – на 20,7%, що дозволило скоротити від’ємне сальдо, яке відображає наявність проблем із рівнем конкурентоспроможності національних товарів (робіт, послуг), та дещо підвищити коефіцієнт покриття та індексу умов торгівлі. [1, C.22]
Слід зазначити, що між структурою зовнішньої торгівлі країни та рівнем її соціальної безпеки, що вимірюється індексом людського розвитку, існує зв'язок. Згідно зі Звітом Human Development Report 2010 Україна посіла 75-те місце, як країна з середнім рівнем людського розвитку, серед 182 країн світу. Таким чином випливає ще одна проблема економічної безпеки – трудова міграція, в пошуках кращих умов життя та більш високооплачуваної роботи. Згідно з результатами соціологічного моніторингу Інституту соціології НАН України, на роботу за кордон хоча б раз виїжджали близько 10% дорослого населення України. [4]
На сьогоднішній день Україна є однією з найбільших країн-донорів робочої сили в Європі. Незважаючи на те, що з розвитком української економіки покращилася ситуація на ринку праці і підвищився рівень життя населення, до європейських стандартів все ще далеко. Залишається значним розрив у рівнях оплати праці в Україні та зарубіжних країнах (особливо у перерахунку на іноземну валюту за офіційним курсом), що спонукає українських громадян шукати роботу за кордоном. Трудова міграція, як масове явище, не сприяє наповненню пенсійного і соціального фондів через відсутність відрахувань від заробітної плати заробітчан. Вона призводить до втрати кваліфікації, оскільки особи з високим рівнем професійної підготовки здебільшого виконують за кордоном малокваліфіковану роботу. Щорічно в країну від мігрантів надходить 4,5млрд.дол. на рік, що перевищує суму іноземних інвестицій. Але лише 3,6% заробітчан організовують власну справу.
Важливим зовнішнім впливом на національну економічну безпеку є специфіка обсягів і структура іноземного інвестування. Насамперед потрібно розглядати якість інвестування. По-правильному інвестиції повинні залучатися у перспективні й пріоритетні господарські проекти, які виробляють конкурентоспроможні товари. Якщо це не реалізовувати на практиці, то в Україні і надалі випускатиметься нерентабельна продукція, наприклад хімічна та металургійна промисловості, які надходять на малоприбуткові ринки переважно через бартерні схеми.
Необхідно сказати, що у більшості секторів економіки спостерігається тенденція до нарощування заборгованості, тобто країна повертає іноземним кредиторам менше ніж позичає. Надмірно високий тягар зовнішнього боргу, несвоєчасне здійснення платежів по ньому складають значні перепони в функціонуванні національної економіки, підривають можливість проведення незалежної економічної політики і, відповідно, є фактором, який може впливати на економічну безпеку країни. Зростання рівня нагромадження зовнішньої заборгованості в Україні та значна питома частка ресурсів, які відволікають на його обслуговування, зумовлюють дедалі гостріший характер проблеми зовнішньої заборгованості. Наявність державного боргу, його розміри, розміщення і методи погашення прямо чи опосередковано впливають на всі сторони економічного життя країни. На сьогоднішній день зовнішня заборгованість на одного жителя України перевищила $268.
Але поряд з усіма проблемами Україні є кому і чому протегувати. Мінеральна сировина, що добувається в Україні, оцінюється в 2,9-3,8 % світових запасів і в більш $15млрд. Навіть у теперішньому стані вітчизняна промисловість виробляє 5% світової мінеральної сировини і продукції її переробки. Серійне освоєння принципово нових моделей літаків АН-70, АН-140, АН-38, які вважають найперспективнішими моделями XXI століття, реалізація унікального міжнародного проекту – програми ракетно-космічного комплексу “морський старт” і “Глобал стар”, де застосовується вітчизняні ракетоносії “Зеніт” і “Циклон”. З 22 базових технологій ракетно-космічної галузі Україна володіє 17. В промисловому комплексі функціонують 500 конструкторсько-технологічних та наукових організацій, у яких працює понад 65 тис. наукових працівників і 7,7 тис. кандидатів та докторів наук. [6]
Один з батьків теорії постіндустріального суспільства Даніель Белл виділяє технологічні “сходи”, по яким піднімаються країни у своєму економічному розвитку. По Беллу, ці «сходи» складається з таких щаблів: 1) ресурсна база (сільське господарство і гірничодобувна промисловість) ; 2) легка промисловість (текстильна, взуттєва й ін); 3) важка промисловість (металургія, суднобудування, автомобілебудування, машинобудування); 4) високі технології (вимірювальні прилади, оптика, мікроелектроніка, комп'ютери, телекомунікації); 5) галузі, що базуються на наукових досягненнях майбутнього – біотехнології, матеріалознавстві, космічних дослідженнях». [3, C.378]
ВИСНОВОК
Економічна безпека є однією з найважливіших складових елементів національної безпеки, відображаючи причинно-наслідковий зв'язок між економічною міцністю країни, її військово-економічним потенціалом та національною безпекою
Усталеного визначення поняття «економічна безпека» не існує. Але у будь-якому випадку її сутність визначається спроможністю національної економіки забезпечити вільний, незалежний розвиток за будь-яких умов і варіантів розвитку подій. Тому під вказаним поняттям доцільно розглядати міру (рівень) захищеності національних інтересів у економічній сфері, яка передбачає такий стан правових норм і відповідних їм інститутів безпеки, які б гарантували позитивні темпи економічного розвитку, економічний суверенітет, здатність зберігати чи відновлювати виробництво, забезпечувати стійке функціонування кредитно-фінансової системи тощо.
З метою прийняття органами державної влади обгрунтованих управлінських рішень у сфері забезпечення економічної безпеки необхідно проводити моніторинг індикаторів економічної безпеки, який передбачав би передусім фактичне відстеження, аналіз і прогнозування важливих економічних показників, включаючи їх періодичне уточнення (перегляд).
Сьогодні велику актуальність набуває забезпечення економічної безпеки країни, що пов’язано переважно з політичною нестабільністю та напруженою обстановкою, якою характеризується сучасний стан України як держави. Тому досягнення стабільності є найважливішим завданням Уряду, і насамперед – у сфері економіки. І першочергово завдання у цьому зв’язку – забезпечення економічної безпеки країни
Вищевикладене також означає, що найвищий ступінь (міра) економічної безпеки держави досягається за умови, коли весь комплекс показників, які ми використовуємо, перебуває в певних допустимих межах. З огляду на це наукове обгрунтування сими критеріїв оцінки рівня економічної безпеки держави продовжує залишатися актуальною науковою проблемою.
Сьогодні як ніколи загострюється надзвичайно важливе питання забезпечення економічної безпеки України, що є одним з найважливіших національних пріоритетів і вимагає посиленої уваги представників владних структур, громадських і політичних рухів, науковців, широких кіл громадськості. Забезпечення економічної безпеки є гарантом державної незалежності України, умовою її сталого розвитку та зростання добробуту громадян.
Отже, економічна безпека – це стан держави, за якого вона має можливість створювати і розвивати ефективні умови для перспективного розвитку та зростання добробуту громадян. Основним критерієм економічної безпеки країни є здатність її економіки зберігати або, принаймні, швидко поновлювати критичний рівень суспільного відтворення в умовах критичного зменшення (припинення) поставок ресурсів (товарів, послуг, технологій тощо) або кризових ситуацій внутрішнього чи зовнішнього характеру.
Можна сказати, що Україна має всі підстави для реалізації нової економічної парадигми з огляду на наявність потужного внутрішнього технологічного потенціалу. Саме від того, наскільки правильно визначені національні інтереси і наскільки послідовно та рішуче державне керівництво їх відстоює у внутрішніх і зовнішніх стосунках, залежить добробут нації та стан її національної безпеки.
Список використаних джерел
1. Мунтіян В. Економічна безпека України. - К.: Вид-во КВЩ, 1999. - 459 с.
2.Михайлов Н. Системный форсайт и стратегическое развитие//Вестн. аналитика. -№ 1. -2007. -С. 182-183.
3. Ситник Г.П.,Олуйко В.М., Вавринчук М.П. Національна безпека України: теорія і практика: Монографія. - За заг.ред. Г.П.Ситника. - Хмельницький: К.: Вид-во "Кондор", 2007. -С. 179-195; С. 208-217.
4. Бельков О.А. Понятийно-категориальный аппарат концепции национальной безопасности // Безопасность.-1994.-№3.
5. Диверсифікація структури зовнішньої торгівлі України в контексті економічної безпеки держави / Л. Г. Шемаєва // Проблеми науки. – 2011. - №3. – С. 20-26.
6. Экономическая безопасность (теория й практика): Учебник / Под общ. ред. Е.А.Олейникова - М.: Изд-во "Класика плюс", 1999.
7. Экономическая и национальная безопасность: Учебник / Под ред. Е.А.Олейникова. - М.: Изд-во «Экзамен», . 2005. - 768 с.
8. Шлемко В.Т., Бінько І.Ф. Економічна безпека України: сутність і напрямки забезпечення. - К.: НІСД. 1997. - 144 ;
9. Ситник Г.П. Державне управління національною безпекою України (теорія і практика): Монографія. - К.: Вид-во НАДУ, 2004.- С. 408.
Задача №2.
Протягом робочого дня, що триває 8 годин,робітник виготовляє 2 вироби. Визначте вартість одного виробу та вартість усієї продукції в годинах робочого часу, якщо інтенсивність праці підвищиться у два рази.

t= 8год. W16=8/2=4 год.
?іП=2р. W1 вир= 16/4=4 год.
N=2 вир. Wзаг= 4*4= 16 год.
W1-? Wзаг-?
Відповідь: 4 год., 16 год. Вартість одного виробу є незмінною, кількість виготовленої продукції зростає, а загальна вартість продукції зростає в 2 рази.
Задача №27.
Авансований капітал дорівнює 750 млн. дол.. На придбання засобів виробництва витрачено 350 млн. дол.., наймано 8 робітників. Норма додаткової вартості становить 300%. Визначте величину нової вартості, яку створює один робітник.
Кав= 750 млн. дол. Кав=c+v
С= 350 млн. дол. V= Kав – c = 750 млн. дол. – 350 млн. дол. = 400 млн. дол.
m'= 300%
к-сть працівників= 8 m'= m/v *100%
m= m'*v/100%= 300%*400 млн. дол. /100%=1200 млн. дол.
m+v-? v+m=400 млн. дол.+ 1200 млн. дол.= 1600 млн. дол.
Щоб визначити величину нової вартості,яку створює один
робітник потрібно:
(m+v)/8= 1600 млн. дол./8=200 млн. дол.
Відповідь: 200 млн. дол.
Задача №54
Вартість будівель і споруд на підприємстві дорівнює 120 тис. дол., машин і обладнання – 50 тис. дол., сировини – 20 тис. дол., матеріалів – 7 тис. дол., палива – 3 тис. дол. Зарплата робітників складає 40 тис. дол. Визначте величину основного капіталу, оборотного капіталу і органічну будову капіталу.
Wбуд=120 тис. дол. Косн= 120 тис. дол.+50 тис. дол.= 170 тис. дол.
Wобл= 50 тис. дол. Коб= 20 тис. дол.+ 7 тис. дол.+3 тис. дол.+40 тис. дол.= 70 тис. дол.
Wсир= 20 тис. дол. С= 120 тис. дол.+50 тис. дол + 20 тис. дол.+ 7 тис. дол.+3 тис. дол=
Wмат= 7 тис. дол. = 200 тис. дол.
Wпал= 3 тис. дол.
V = 40 тис. дол. с/v= 200 тис. дол./ 40 тис. дол.=5/1

Косн - ?
Коб - ?
с/v - ?
Відповідь:170 тис. дол., 70 тис дол., 5/1
Задача №81
Економіка країни представлена трьома галузями в які вкладено наступні капітали : в галузі А - 260 млн.дол., змінний капітал - 60 млн.дол., в галузь Б - 500 млн.дол. органічна будова 4:1, в галузь В - 240 млн.дол., органічна будова 5:1, норма додаткової вартості скрізь - 50%, спожитий постійний капітал відносно - 30, 120, 20 млн.дол. Обчисліть в яких межах ціна виробництва відхиляється від вартості випуску продукції в галузях.
Дано:
Галузі
К(млн. дол.)
V(млн. дол.)
C/V
M'(млн. дол.)
Ссп
М(млн. дол.)
W(млн. дол.)
k(млн. дол.)
P'cер.(млн. дол.)
Pсер(млн. дол.)
Цв(млн. дол.)
Цв<W
Цв=W
Цв> W

А
260
60
-

50
30
30
120
90

10
26
116
4
-
-

Б
500
100
4/1

120
50
270
220

50
270
-
0
-

В
240
40
5/1

20
20
80
60

24
84
-
-
4


Знайти:
Цв<Wа -?
Цв=WБ - ?
Цв> Wв - ?
Розв’язок:
Сб/Vб=4/1; Cб=4 Vб ;
Kб= 4 Vб + Vб=5 Vб;
Vб= Kб/5; Vб=500/5= 100 млн. дол.;
Св/Vв=5/1; Св=5 Vв;
Кв= 5 Vв + Vв=6 Vв;
Vв= Кв/6; Vв= 240/6 = 40 млн. дол.;
М= М'* V/100%;
Ма= М'*Vа/100%; Ма= 50%* 60/100%= 30 млн. дол.
Мб= М'*Vб/100%; Ма= 50%* 100/100%= 50 млн. дол.
Мв= М'*Vв/100%; Мв= 50%* 40/100%= 20 млн. дол.
W= Ccп + V+ M;
Wa= Ca сп Va + Ma; Wa= 30+60+30= 120 млн. дол.
Wб= Cб сп Vб + Mб; Wб= 120+100+50= 270 млн. дол.
Wв= Cв сп Vв + Mв; Wв= 20+40+20= 80 млн. дол.
k= Ccп + V;
Ka= Ca сп + Va; ka= 30+ 60= 90 млн. дол.;
Kб= Cб сп + Vб; kб= 120+ 100= 220 млн. дол.;
Kв= Cв сп + Vв; kв= 20+ 40= 60 млн. дол.;
P'cер= ? М/? K*100%; P'сер= (30+50+20)/(260+500+240)*100%= 10 %
Pсер= К*Р'сер;
Pсер а=Ка* Р'сер; Рсер а= 260* 0,1= 26 млн. дол.;
Pсер б=Кб* Р'сер; Рсер б= 500* 0,1= 50 млн. дол.;
Pсер в=Кв* Р'сер; Рсер в= 240* 0,1= 24 млн. дол.;
Цв = k+ Pсер;
Цв а= kа+ Pсер а; Цв а= 90+ 26= 116 млн. дол.
Цв б= kб+ Pсер б; Цв б= 220+ 50= 270 млн. дол.
Цв в= kв+ Pсер в; Цв в= 60+ 24= 84 млн. дол.
Цв а< Wa; Цв а - Wa=116-120=-4 млн. дол.
Цв б=Wб; Цв б – Wб=270-270=0 млн. дол.
Цв в< Wв; Цв в – Wв=84-80=4 млн. дол.
Відповідь: у галузі А – ціна виробництва менша від вартості випуску продукції на - 4 млн. дол., у галузі Б – ціна виробництва дорівнює вартості випуску продукції і у галузі В – ціна виробництва більша від вартості випуску продукції на 4 млн. дол.
Задача №106
Власний капітал банку складає 10 млн. дол., залучений капітал – 20 млн. дол. Ставка банківського проценту ( за вклади)=20%. Ставка позичкового проценту (який береться за позику) дорівнює 25%. Визначте норму і масу банківського прибутку, якщо в позику віддається лише залучений капітал.

Квл=10 млн. дол. 20% - х млн. дол.
Кзал=20 млн. дол. 100% - 20 млн. дол.
іп=25% х = 20*20/100=4 млн. дол.
sб=20%
25% - х млн. дол.
р' - ? р - ? 100% - 20 млн. дол.
х=25*20/100=5 млн. дол.
р = 5 млн. дол. – 4 млн. дол. = 1 млн. дол.
р' = р/Кав *100%
Кав= Кзал – Квл= 20 млн. дол. – 10 млн. дол.=10 млн. дол.
р' = 1/10*100% = 10%
Відповідь: 1 млн. дол., 10%