Кейнсіанський варіант виходу з кризи.
«Новий курс» Ф. Д. Рузвельта та можливості його застосування в Україні
Кейнсіанство - самостійний напрям в економічній науці, що виник під впливом ідей вченого-економіста Дж. М. Кейнса, який розробив засади макроекономічної теорії і опублікував у праці "Загальна теорія зайнятості, процента і грошей" (1936 р.). Поява її означала революцію в економічній науці, початок сучасного макроаналізу. Кейнс трактує механізм функціонування економіки держави на основі аналізу взаємодії ряду макроекономічних величин, що базуються на певних положеннях, зокрема:
а) рівень зайнятості визначається загальним обсягом виробництва;
б) загальний попит не завжди відповідає загальному рівню платіжних засобів, оскільки частина цих засобів відкладається у вигляді заощаджень;
в) загальний обсяг виробництва визначається обсягами очікуваного рівня ефективного (реального) попиту в запланованому періоді, який сприяє інвестуванню капіталу;
г) при рівності обсягів інвестицій і заощаджень, що свідчить про порівнюваність банківської процентної ставки і процентної ефективності капіталовкладень, акт інвестування і акт заощаджень стають практично незалежними.
Кейнс акумулює в собі положення ряду попередніх економічних теорій і об'єднує прибічників різних течій економічної думки, в т. ч. ліберальної і монетарної. Кейнсіанська школа виробила систему категорій, понять, методологію, інструментарій економічного аналізу і прогнозування, якими користуються економісти, маркетологи, менеджери більшості шкіл, своєрідну універсальну економічну мову, якою користуються професіонали всього світу.
Дж. М. Кейнс виходив із того, що ключовою проблемою капіталістичного відтворення є ємність ринку, можливості його розширення у відповідност із збільшенням пропозиції товарів. Недостатність "ефективного попиту", по Кейнсу, лежить в основі кризових явищ, безробіття, недовантаження виробничих потужностей, низьких темпів зростання виробництва, економічних криз та ін.
Рекомендації Кейнса зводяться до збільшення ефективного. попиту. Держава повинна стати значним інвестором, організовувати суспільні роботи: будівництво шляхів, будинків громадського користування: шкіл, лікарень і т.ін., проведення меліоративних робіт і ін. Перевага повинна бути віддана таким вкладенням, що збільшують попит, не збільшуючи пропозиції товарів, які є предметами споживання робітника і його сім'я. У цьому відношенні, як писаав Кейнс: "Спорудження пірамід, землетруси, навіть війни можуть послужити до збільшення багатства... "
Інвестиції держави повинні здійснюватися не за рахунок підвищення податків, а за рахунок дефіцитного фінансування - випуску в обіг додаткової кількості грошей. Податки тільки перерозподіляють попит, а емісія грошей дає можливість його збільшити. Додаткова емісія грошей викликає інфляцію, знижує реальну зарплату і дозволяє підвищити граничну ефективність капіталу, зацікавлює його власників вкладати гроші у виробництво. Низький рівень процента, за що також виступав Кейнс, сприяє "накачуванню" грошей в економіку,  зростанню ефективного попиту.
Кейнсіанство як напрямок економічної думки відіграло важливу роль у розвитку західної економічної теорії. Воно зробило спробу відповісти на ряд важливих питань, що виникли у зв'язку з кризою в 30-х pp. Кейнс указав на ряд слабких сторін буржуазної економічної науки свого часу, звернувши увагу на такі сторони капіталістичної дійсності, які раніше ігнорувалися економістами; зробив спробу внести нові елементи в аналіз капіталістичної економіки, наблизив економічну науку до потреб господарського розвитку; помітив нові тенденції у розвитку капіталізму та обгрунтував необхідність участі держави в економічному житті.
Міри кейнсіанського характеру були застосовані адміністрацією Ф. Д. Рузвельта для виведення економіки США з кризи в період 1933-1940 рр.
"НОВИЙ КУРС" - система заходів для подолання так званої Великої депресії 1929-33 рр., що здійснювалися адміністрацією  Д. Рузвельта.
Зокрема, вона передбачала збільшення попиту. Була введена допомога для безробітних. Підвищувалась зарплата за рахунок встановлення її мінімуму, скорочення робочого тижня (шляхом обмеження його максимальної тривалості). Адміністрація сприяла збільшенню зайнятості за рахунок проведення суспільних робіт.
Долар був девальвований на 41%. Це сприяло скороченню імпорту і збільшенню експорту. Відбувся перерозподіл коштів на користь промислового капіталу за рахунок позичкового. Становище боржників полегшилось, вдалося уникнути масових банкрутств.
Про Велику депресію і "Новий курс" Рузвельта сьогодні говорять чимало, адже криза 2009 несе світові нові складні виклики. І хоч природа цих криз дещо різна, нагадування того, що і як було зроблено для подолання тієї найбільшої економічної кризи сучасності, очевидно, не буде зайвим.
Отож, як саме діяв Рузвельт задля порятунку своєї країни, і що з того досвіду може бути корисним Україні?
У період кризи ми маємо абсолютно недієздатний парламент, президента, для якого головний ворог – глава уряду, та політичну еліту, яка, схоже, навіть не усвідомлює тих викликів, перед якими постала країна.
Жодна політична сила не має більш-менш зрозумілого та системного плану дій, і при цьому жоден політичний лідер навіть не спробував зібрати людей, що здатні генерувати ідеї, та розробити таку програму.
Жоден з цих лідерів не заявив чесно та відкрито, що готовий взяти на себе повну відповідальність за ситуацію в країні. Цим поняттям "відповідальність" українські політики досить вміло жонглюють, перекидаючи як гарячу кульку з рук в руки.
Отже, висновок перший – витрачаючи час на з'ясування питання "хто винен" та затягування з пошуком відповіді на питання "що робити", відсутність відповідального лідера, невміння залучати реальних фахівців до розробки програм та законодавчих актів та нездатність всіх гілок влади діяти швидко й ефективно робить країну щодня все більш вразливою перед світовою кризою.
"Санація" банківської системи
Енергійності Рузвельта щодо порятунку фінансової системи країни варто було б повчитися вітчизняним політикам.
Вже на другий день після інавгурації він закрив всі банки в країні для проведення операції "примусового лікування". Банківські канікули тривали тиждень - до 10 березня.
9 березня конгрес схвалив закон про надзвичайну допомогу банкам, який давав президенту широкі права щодо реорганізації банківської сфери.



Далі відкрилися банки, які пройшли перевірку, натомість частина з них була визнана банкрутами. В результаті це призвело до укрупнення та посилення банківської системи.
Віктор Ющенко теж заявляє, що націоналізації в країні він не допустить, і пропонує в ухваленому парламентом законі низку заходів, які колись втілив в життя Рузвельт.
Висновок другий: допоки влада не навчиться бути чесною і діяти порядно відносно своїх громадян, паніки та ажіотажі будуть неминучими дестабілізуючими чинниками на ринку. Основний капітал влади – довіра, а заробити її можна лише ефективними та зрозумілими всім діями.
Перезапуск промисловості
Наступним викликом для Франкліна Рузвельта стала ситуація в промисловості.
16 червня 1933 року Конгрес ухвалив закон про відновлення національної промисловості. Цей закон відміняв принцип "вільної конкуренції" і запроваджував принципи "чесної конкуренції".
Асоціація підприємців розділила всю промисловість на 17 груп, кожна з яких мала виробити свій кодекс, який вміщував обсяги виробництва, рівень зарплати, тривалість робочого тижня, ринок збуту, єдину політику цін.
По-друге, закон регламентував умови праці, вперше вводив мінімальну погодинну оплату в розмірі 25 центів, нормований робочий тиждень, а також дозволяв обснуватися у профспілки та підписувати колективний договір.
По-третє, він передбачав державне замовлення для промисловості на суму 3,3 мільярди  доларів – на будівництво доріг, мостів, аеропортів, випуск військової продукції, тощо.
До речі, сам Рузвельт говорив, що мілітаризація, вкладення коштів в ВПК є одним з найефективніших шляхів виходу економіки країни з економічної кризи.
Висновок третій: держава повинна, навіть зобов'язана встановлювати правила гри, рівні для всіх. Держава має проводити нормальну соціальну політику, адже якщо постійно випробовувати терпіння людей, то воно може просто луснути. Наслідки відомі, про них писав ще Маркс.
До речі, пам'ятаєте вже забуте гасло Майдану: "багаті поділяться з бідними". Воно не настільки фантастичне, і в період криз саме держава має забезпечувати його виконання.
Як казав Рузвельт великим промисловцям про робітників – "якщо ви не готові забезпечити їх інтереси сьогодні, завтра вони просто вас знищать".
Громадські роботи
"Людям потрібні не подачки, а робота" - ще одна з улюблених фраз Рузвельта. Держава забезпечувала безробітних мінімальною допомогою. Завданням для Рузвельта стало забезпечити їх роботою.
Для цього існувало державне замовлення на так звані громадські роботи, що включали в себе будівництво доріг, шкіл, аеродромів, електрифікацію містечок, насадження зелених зон, тощо. Найбільше уваги приділялося зайнятості молоді, для них будувалися спеціальні трудові табори.
Тож, висновок четвертий: влада має відмовитися від популізму і політики "утримання всіх і вся". Матеріальна допомога має бути мінімальна, а більшість бюджетних грошей має йти на державні замовлення під конкретні програми, мета яких – перспективний розвиток країни.
Зовнішня політика
Зовнішню політику від Рузвельта історики назвали політикою "доброго сусіда".
З одного боку він втілював в життя доктрину Монро, тобто проводив політику на розвиток обох частин американського континенту, закритого для європейської колонізації, сповідував ізоляціонізм у відношенні до Європи.
П'яте. Свого часу Франклін Рузвельт зрозумів, що в період глобальних криз світ стає дуже нестабільним, а це загрожує силовими конфліктами. Але виграє в таких конфліктах зазвичай той, хто до них готовий, та не бере в них участі.
Це, напевно, теж варто нагадати українським керманичам, які постійно намагаються використати зовнішню карту для внутрішньої боротьби, забуваючи, що це не тільки розділяє країну, а й робить її слабкою і вразливою.
Політика відкритості
Популярність Рузвельта ґрунтувалася на тому, що він постійно спілкувався з американцями. Виступи по радіо були регулярними, там президент пояснював своєму народу, чому він діє так чи інакше і говорив про результат, який вдасться досягнути.
Кажуть, що в людей, які слухали ті радіоефіри з Білого дому, складалося враження, ніби президент говорив з ними, як з друзями, говорив зрозумілою мовою і ніколи не приховував проблем. Він говорив про економічні реформи та про дії США в період Другої світової війни.
До цих розмов Рузвельт готувався – він ретельно читав пресу та особисто намагався читати листи простих американців, оскільки це давало йому можливість не відірватися від свого народу.
Тож висновок шостий. За час від Рузвельта донині світ винайшов значно більше методів комунікації, однак, складається враження, що вони лише віддаляють політиків від народу.
Здається, що політики вже просто готові пересилитися в телевізор, в якому бачать інструмент для здобуття електоральних дивідендів. Однак вони не помічають, що люди спостерігають за цим всім як за шоу, яке не має жодного стосунку до реального життя.
Політики мають дивитися не лише в об'єктиви телекамер, вони повинні знати, чим живе їх народ. Інакше, ці дві половини живуть різним життям.
І останній висновок: роль особистості в історії варто переоцінити…
Американці говорили, що Франклін Рузвельт зробив для своєї країни більше, ніж міг би зробити Ісус Христос.
Президент, який був прикутий до інвалідного візка, казав, що це благо, оскільки дозволяє йому повністю присвячувати свій час роботі та своїй країні. Аристократ з блискучою освітою, він завжди знав, як живуть прості люди і запровадив в країні основні соціальні стандарти для захисту людини праці.
Він завжди був відкритим і доступним, мовчки сприймав закиди у прихильності до соціалістичних ідей, але навіть в кризові роки зміг відстояти основні демократичні цінності.
І останнє - він завжди був готовим взяти всю відповідальність на себе.
На жаль, порівнювати щось або когось з українських реалій у цій частині просто не доречно…