19 Види оцінки основних засобів
П(С) БО 7 визначає такі види оцінки ОЗ:
чиста балансова вартість ОЗ – визначається як сума за якою об’єкт ОЗ обліковується на балансі підприємства за вирахуванням суми накопиченої амортизації.
вартість яка амортизується – являє собою фактичну собівартість об’єкта ОЗ або іншу його оцінку відображену у фінансовій звітності за вирахуванням ліквідаційної вартості.
ліквідаційна вартість – сума коштів , або вартість інших активів яку підприємство очікує отримати від реалізації(ліквідації необоротних активів) після закінчення строку їх корисного використання за вирахуванням витрат пов’язаних з продажем (ліквідацією).
справедлива вартість дорівнює сумі за якою актив може бути обміняний при здійсненні угоди між компетентними, зацікавленими та незалежними сторонами.
первісна вартість – це історична (фактична) собівартість необоротних активів в сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів сплачених (переданих) витрачених на придбання (створення) необоротних активів.
Первісна оцінка об’єкта ОЗ здійснюється за його собівартістю яка включає : ціна придбання за вирахуванням будь яких знижок; мито;інші податки невідшкодовані підприємству; витрати на транспонування, установку, монтаж ОЗ; інші витрати пов’язані безпосередньо з приведенням активу у робочий стан.
Собівартість ОЗ створена власними силами визначається як сума прямих і накладних витрат пов’язаних із створенням активу, в цьому випадку собівартість не повинна перевищувати справедливої вартості аналогічного активу на дату прийняття його на баланс.
переоцінена вартість – вартість необоротних активів після їх переоцінки.
20.Первинний , аналітичний і синтетичний облік ОЗ
Для контролю за збереженням ОЗ кожному об’єкту ОЗ присвоюється інвентарний номер який зберігається за цим об’єктом на весь період перебування його в господарстві.
У БО інвентаризація об’єктів ведеться із застосуванням типових форм первинного обліку затверджених наказом Міністерства статистики України від 29.12.95:
1. ОЗ – 1 акт прийому – передачі (внутрішнє переміщення )ОЗ.
2. ОЗ – 2 акт приймання – здавання відремонтованих, реконструйованих об’єктів.
3. ОЗ – 3 акт на списання ОЗ.
4. ОЗ – 4 акт на списання автотранспортних засобів.
4. ОЗ – 5 акт на установку, пуск і демонтаж будівельної машини.
6. ОЗ – 6 інвентарна картка обліку ОЗ.
7. ОЗ – 7 опис інвентарних карток обліку ОЗ.
8. ОЗ – 8 картка обліку руху ОЗ.
9. ОЗ – 9 інвентарний список ОЗ.
10. ОЗ – 14,15,16 розрахунок амортизації ( для промисловості, будівництва та автотранспорту).
Аналітичний облік ОЗ ведеться окремо щодо кожного об’єкту .
Синтетичний облік ОЗ – на рах. 10 за субрах . Рах. призначений для обліку і узагальнення інформації про наявність і рух власних або отриманих на умовах фінансового лізингу об’єктів та орендованих цілісних майнових компонентів віднесених до складу ОЗ.
За дебетом рах. 10 відображається:
- надходження ОЗ на баланс підприємства , що обліковуються за первісною вартістю;
- сума витрат пов’язаних з поліпшенням об’єкта;
- сума до оцінки вартості об’єкта ОЗ.
За кредитом рах. 10 відображається :
- вибуття ОЗ внаслідок продажу, безоплатної передачі;
- часткова ліквідація об’єктів ОЗ;
- сума зниження ціни об’єктів ОЗ;
В складі ОЗ визначаються інші необоротні матеріальні активи, їх облік ведеться на рах. 11 за субрахунком.
Синтетичний облік ОЗ та інших необоротних матеріальних активів ведеться в журналі ордері №4 за кредитом рах. 10,11,13,15.
21 Облік ремонтів ОЗ
Підприємство може мати витрати пов’язані з проведенням різних видів ремонту для підтримання ОЗ в робочому стані. Витрати на ремонт ОЗ поділ.:
витрати на поліпшення ОЗ в результаті здійснення яких економічні вигоди первинно очікуванні від використання об’єкту зростає. До них відносяться : модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкцію. Витрати на проведення таких заходів збільшують первину вартість ОЗ і облік на рах. 15 з наступним віднесенням на їх на рах. 10
витрати що здійснюються для підтримання об’єкта в робочому стані та одержання первинно визначеної суми майбутніх економічних вигод відносно до витрат звітного періоду і облік за дебетом рах. 23,91,92,93,941.
22 Переоцінка ОЗ
На підставі пункту 16 П(С) БО 7 у випадку істотного відхилення ( збільшення чи зменшення) балансової вартості об’єкта ОЗ від його справедливої вартості підприємство здійснює переоцінку об’єкта ОЗ на дату балансу. Переоцінена сума первинної вартості та зносу об’єкта ОЗ визначається таким чином:
Переоц. Перв. Вар. ОЗ = перв. Вар.* І переоц.
Переоц. Сума зносу = сума зносу * І переоц.
І переоц. = справедлива вар. Об’єкта ОЗ / залишкова вар. Об’єкта ОЗ
Дооцінка загальної вартості об’єкта ОЗ відображається в складі додаткового капіталу, а сума уцінки у складі витрат звітного періоду.
Д10- К423; Д423- К131 відображення результатів дооцінки ОЗ
Д975 – К10; Д131- К10 відображення результатів уцінки ОЗ
23 Облік зносу та амортизації ОЗ
Під впливом часу , сил природи та в процесі експлуатації ОЗ поступово зменшується , вони втрачають свої первинні , фізичні явища, знижується їх техніко – експлуатаційна можливість в результаті зменшення реальної балансової вартості.
Амортизація – це систематичний розподіл вартості яка амортизується протягом строку корисного використання активу.
Об’єктом амортизації є всі ОЗ крім землі і незавершених капітальних інвестицій.
Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання об’єкта який встановляється підприємством при зарахуванні його на баланс і призупиняється на період його реконструкції.
Знос ОЗ – це сума амортизації об’єкта ОЗ накопичена з початкового строку їх корисного використання.
Строк корисної експлуатації ОЗ – це період протягом якого підприємство передбачає використовувати відповідний об’єкт або кількість одиниць продукції, послуг, яку підприємство очікує отримати від його використання.
Метод амортизації обирається підприємством самостійно з врахуванням очікуваного способу одержання економічної вигоди від його використання.
П(С)БО 7 передбачає такі методи:
1. Зменшення залишкової вартості.
2. Прямолінійний.
3. Прискореного зменшення залишкової вартості.
4. Кумулятивний.
5. Виробничий.
6. Податковий.
За прямолінійним методом річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується на строк корисного використання об’єкта ОЗ.
Річна сума амортизації за методом зменшення залишкової вартості визначається , як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного періоду та річної норми амортизації.
Річна норма амортизації у відсотках обчислюють , як різницю між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років нормального використання об’єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об’єкта на його первісну вартість.
Річна сума амортизації за методом прискореного зменшення залишкової вартості визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного періоду та річної норми амортизації яка обчислюється виходячи зі строку корисного використання об’єкту і подвоюється.
За кумулятивним методом річна сума амортизації визнач. як добуток вартості яка амортизується та кумулятивного коефіцієнта ( він розраховується діленням кількості років що залишилися до кінця строку корисного використання об’єкта ОЗ на суму числа років його корисного використання ).
Крім перерахованих методів нараховувати амортизацію підприємство може застосовуючи методи та норми нарахування амортизації передбачені податковим законодавством.
Амортизація інших необоротних матеріальних активів нараховується прямолінійним або виробничим методом.
Амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів може нараховуватися в 1 місяць використання об’єкту в розмірі 50 % його вартості, яка амортизується, а решта 50% в місяці їх вилучення з активів, або у 1 місяць використання об’єкта 100% його вартості.
Нарахування амортизації починається з місяця наступного за місяцем в якому об’єкт ОЗ став придатний для корисного використання і припиняється починаючи з місяця наступного за місяцем вибуття об’єкта ОЗ.
Нарахування амортизації проводиться щомісячно аналітичний облік зносу ОЗ ведеться за видами ОЗ.
Для узагальнення інформації про накопичену амортизацію передбачений рахунок 13 субрахунки 131 і 132.
Нарахована амортизація відображається за кредетом 132 і 131 субрахунків, дебетом відповідних витрат рахунків залежно від того до якого виду діяльності належить той чи інший об’єкт ОЗ.
24. Облік виробничих запасів , їх класифікація та оцінка
Виробничі запаси – активи , які: - призначені для майбутнього продажу за умов простої господарськоїї діяльності; - знаходяться в прцесі виробництва з метою подальшого продажу продукції та виробництва; - призначені для використаня при виробництві продукції, здійснення робіт і послуг, а також при управліні підприємством.
Для цілей БО вони поділяються на такі групи:
1. сировина і матеріали
2.будівельні напівфабрикати і комплектуючі
3.паливо
4. тара
5.будівельні матеріали
6. метеріали передані в переробку
7. запасні частини
8. метеріали с/г призначення
9. інші матеріали
До виробничих запасів відносяться також МШП і незавершене виробництво.
Одержані виробничі зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю
Оцінка запасів
Визначення початкової вартості запасів залежно від джерел надходження
Джерело надходження
Первісна вартість

1. Придбання за плату
2. виробництво запасів
3. Внесок до статутного капіталу
4. Одержані безоплатно
5. Обмін на подібні запаси
6. Обмін на неподібні запаси
1. Всі витрати пов’язані з придбанням запасів і доведення їх до стану в якому вони придатні для користування в запланованих цілях. В тому числі затрати на придбання , митні збори і мито, транспортування, послуги сторонніх організацій на зберігання, доставку та ін. затрати на заготівлю, страхування, прямі матеріальні витрати , оплата ЗП та інші прямі витрати на доробку і підвищення якості запасів.
2. Собівартість їх виробництва яка визначається П(С)БО 16 «Витрати».
3. Узгоджена із засновниками справедлива вартість
4. Справедлива вартість
5. Балансова вартість переданих запасів (якщо балансова вартість переданих запасів перевищує їх справедливу вартість то початковою вартістю є справедлива).
6. Справедлива вартість переданих запасів збільшується(зменшується) на суму грошових коштів або еквівалентів яка була передана(одержана) в процесі обміну

Не включаються до первісної вартості запасів а належать до витрат того періоду в якому вони були здійсненні:понаднормові витрати і нестачі запасів, відсоток за користування позиками, витрати на збут, загальні господарські витрати та інші подібні витрати , які безпосередньо не пов’язані з придбанням і доставкою запасів.
Одиницею БО запасів є їх найменування або однорідна група(вид).
Оцінка запасів
В умовах ринкової економіки ціни на матеріальні ресурси часто змінюються під впливом чинників попиту і пропонування. Підприємство одержує цінності впродовж звітного періоду багато разів за різними договірними цінами. Постає питання оцінки витрачених запасів та їх залишку на кінець звітного періоду.
П(С)БО 9 пропонує 5 можливих методів оцінки запасів при їх вибутті( списання у виробництві, продажу):
1. Ідентифікований собівартості відповідної одиниці запасів.
2. Середньозважена собівартість.
3. Фіфо.
4. Метод нормативних затрат.
5. Ціни продажу.
Запаси які відпускаються та послуги які виконуються для спеціальних замовлень і проектів а також запаси які не замінюють одне одного оцінюється за ідентифікацією собівартості.
Оцінка за середньозваженою собівартістю проводиться по кожній одиниці запасів, діленням сумарної вартості залишків таких запасів на початок звітного місяця, вартість одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів.
Оцінка запасів за методом Фіфо базується на припущенні що запас використовуються в тій послідовності в якій вони надходять на підприємство, тобто запаси які першими відпускаються у виробництво оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів.
Оцінка за нормативними ознаками полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції, робіт, послуг які встановлені підприємством ураховуючи норми рівнів використаних запасів праці,виробничих потужностей і діючих цін. Оцінка продукції корегується до фактичної виробничої собівартості.
Оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі, середнього відсотка торгівельної націнки товарів. Цей метод застосовують підприємства які мають значну номенклатуру товарів, яка змінюється приблизно однаковим рівнем торгівельної націнки.
28. Поняття готової продукції, визначення і первісна оцінка.
До готової продукції належить продукція, обробка якої закінчена та яка пройшла
випробування, приймання, укомплектована згідно з умовами договорів, відповідає затвердженим стандартам пройшла технічний контроль підприємства і здана на склад або замовнику, покупцю згідно з діючим порядком прийняття продукції.
Згідно пункту 6 в П(С)БО 9 готова продукція виготовлена на підприємстві, для цілей бухгалтерського обліку включається в запаси, тому методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про готову продукцію визначається П(С)БО 9 і 16. Продукція, яка не відповідає зазначеним вимогам (крім браку) і роботи, які не прийняті замовником .належать до незавершеного виробництва. Одиницею бухгалтерського облік готової продукції є її найменування або однорідна група (вид). Первісною вартістю готової продукції визнається собівартість її виробництва за П(С)БО 16.
Існує два поняття собівартості готової продукції: собівартість реалізованої
продукції і виробнича собівартість продукції. Управлінські витрати та витрати на збут до складу собівартості готової продукції не включаються, а вони акумулюються на рахунках 92, 93. 94 та відображаються в тому періодів якому виникли. Оцінка готової продукції при її продажу залежить від облікової політики підприємства в частині оцінки запасів при їх вибутті. При цьому можуть застосовуватись методи передбачені П(С)БО 9.
Для правильного визначення фактичної собівартості готової продукції, виконаних робіт і послуг доцільно на кінець звітного періоду визначити залишки незавершеного виробництва, які відображаються за дебетом 23. На кінець місяця незавершене виробництво можна визначити за формулою:
НВк.м.=НВп.м.+3-Сг.п.,
де НВк.м. - незавершене виробництво продукції на кінець місяця;
НВп.м. - незавершене виробництво продукції на початок місяця;
З - затрати на виробництво продукції у звітному періоді;
Сг.п. - собівартість готової продукції.
В аналітичному обліку готова продукція враховується за обліковими цінами (плановою собівартістю, оптовими чи відпускними цінами тощо) з виділенням у регістрах відхилень фактичної виробничої собівартості виробів від їх вартості за обліковими цінами. При відображені продажу готової продукції в бухгалтерському обліку зазначаються дві її оцінки: оцінка, що прийнята підприємством згідно з обліковою політикою- первісна вартість (по дебету 901) та оцінка, що визначається за домовленістю сторін (по кредиту 701).
Порядок проведення уцінки готової продукції визначений «Положенням про порядок
уцінки і реалізації продукції, що залежалась, з групи товарів широкого вжитку, продукції виробничо - технічного призначення та надлишкових товароматеріальних цінностей» від 15.12.99 року. Дооцінка готової продукції може проводитись, але в межах попередньої уцінки.
Згідно з положенням 120 уцінці підлягає продукція виробничо-технічного призначення, яка залежалася, не користується попитом у споживачів, а також продукція, яка частково втратила свою первісну якість, та зайві товароматеріальні цінності .