ВИСНОВКИ
 
Виникнення і функціонування тіньової економіки в Україні обумовлене низкою політичних, економічних і соціальних причин, які витікають з неналежного методологічного, законодавчого та нормативного забезпечення економічної трансформації суспільства, що створило сприятливі умови для отримання окремими групами населення надприбутків, завдання значних економічних збитків державі, призвело до послаблення державних функцій контролю та регулювання у багатьох галузях фінансово-господарської діяльності.
Подолання тіньової економіки та корупції є необхідною умовою входження України до Європейського Союзу. Вирішення проблем корупції, нелегальної міграції та розширення кримінального сектору визначаються Європейською Комісією як одні з пріоритетних напрямів співробітництва між ЄС та кандидатами на членство в цій організації.
Формування дієвої стратегії детінізації економіки потребує насамперед визначити основні чинники тінізації. Серед них слід відзначити такі.
1. Відсутність повноцінного ринкового середовища. Уповільнене здійснення економічних перетворень, незавершеність впровадження ринкових механізмів призводять до ситуації неузгодженості державної економічної політики з інтересами значної кількості господарюючих суб’єктів. Учасники економічних відносин змушені самостійно розбудовувати механізми взаємної співпраці. Стихійно виникають нові правила здійснення господарських трансакцій, в яких регулююча і контролююча роль держави поступається місцем вимогам неформальних угод.
2. Недостатність інституційного забезпечення економічної політики. Силові й адміністративні заходи, які реалізуються державою для протидії тінізації економіки, не приносять очікуваного позитивного результату внаслідок збереження несприятливого підприємницького клімату в Україні.
3. Неефективність управління державною власністю і захисту прав власників. Швидкоплинна приватизація відсунула на другий план вирішення питання захисту прав власників та ефективного управління державним та комунальним майном. Серед акціонерних товариств, пакети акцій яких знаходяться в управлінні держави, збиткових набагато більше, ніж в середньому по Україні. Тіньовий сектор найчастіше експлуатує промислові потужності державних підприємств, зумовлюючи їх некомпенсоване прискорене зношування і позбавляючи державу належних доходів. Недостатньо захищені права власників та інвесторів таких підприємств. Внаслідок цього держава і приватні власники не отримують належних доходів від інвестованого капіталу.
4. Системні вади податкової системи. Чинна податкова система фактично зосереджена на максимальному залученні надходжень до бюджету, без урахування можливих негативних наслідків надлишкового фіскального тиску на суб’єктів господарювання та громадян. Надмірний податковий тиск призводить до того, що прагнення держави легалізувати тіньові капітали та залучити їх у реальну економіку виявляються неефективними.
5. Незбалансованість державної регуляторної політики. Формування масштабного тіньового сектору протягом перших років незалежності України значною мірою супроводжувалось послабленням управління економічними процесами з боку держави, наявністю суттєвих недоліків економічної політики, у тому числі незадовільним станом господарського законодавства. До цього часу хронічними недоліками законодавства залишаються надмірна множинність нормативних актів, неузгодженість їх між собою, часті й не завжди виправдані зміни, значні прогалин у регулюванні тих чи інших господарських відносин. Бюрократична тяганина у прийнятті рішень місцевими та центральними органами виконавчої влади, нечітка визначеність прав і взаємних обов’язків держави та суб’єктів підприємницької діяльності відштовхують учасників ринкових відносин від контактів з державними органами і закріплюють їх прагнення до нелегальної діяльності.
6. Недосконалість бюджетної політики. Особливо небезпечним явищем є тінізація бюджетної сфери. Формування бюджетних показників на основі застарілої податкової бази призводить до суттєвих розбіжностей між прогнозованими і фактично досягнутими макроекономічними показниками. Тінізацію бюджетної системи посилює також відсутність належного контролю за виконанням видаткової частини держбюджету, його недостатня прозорість, численні випадки порушень бюджетної дисципліни та зловживань державними коштами.
7. Деформація структури зайнятості. У тіньовому секторі відсутні гарантії працевлаштування, оплати праці й соціального страхування, безпеки праці, створюються додаткові умови для втягування значної частини населення у кримінальні відносини.
8. Недоліки у діяльності судової влади. Особливо важливою в цьому контексті є неефективність механізму виконання судових рішень. А останніми роками посилилася тенденція щодо протиправного використання механізмів судових рішень для перерозподілу ресурсів.
9. Корупція. Унаслідок непрозорості системи взаємовідносин між суспільством та державою формуються та ефективно діють корупційні ринки державних послуг та суспільних благ, зокрема ринок адміністративно-господарських рішень, ринок державних посад, неформальна кадрова політика, ринок державних привілеїв, тінізація виборчої системи, ринок державного захисту прав та свобод громадян, ринок державної освіти і охорони здоров’я тощо.
Зазначені причини розвитку тіньової економіки призводять до негативних наслідків у офіційному економічному секторі, серед яких:
втрата податкових надходжень до бюджету, і як результат - ускладнення виконання фінансових зобов’язань держави;
недієвість управлінських рішень внаслідок відсутності повної та об'єктивної офіційної інформації про розвиток економічних процесів в Україні;
скорочення внутрішніх інвестиційних ресурсів в Україні через ускладнення відкритого витрачання тіньовими структурами прихованих від оподаткування доходів та їх відплив за кордон;
зменшення інтересу потенційних стратегічних інвесторів до українських підприємств, що значно гальмує процеси приватизації та фінансового оздоровлення виробництва;
негативний вплив на зростання рівня криміналізації суспільства через збільшення кількості економічних злочинів тощо.
Значна тінізація економічного обороту, недостатність державних зусиль щодо її подолання призводять до викривлення принципів громадянського суспільства, формують негативний імідж України у світі, стримують надходження в країну іноземних інвестицій, не сприяють налагодженню торговельно-економічних стосунків українських підприємств із зарубіжними партнерами, стримують євроінтеграційні зусилля України. Все це об’єктивно зумовлює здійснення активних дій щодо детінізації економіки.
Детізація економіки - це цілісна система заходів, спрямована передусім на викорінення причин та передумов виникнення виявив тіньової економіки.
Стратегічною метою детінізації економіки є істотне зниження рівня тінізації шляхом створення сприятливих умов щодо залучення тіньових капіталів до легальної економіки та примноження національного багатства. Виведення на “світло” тіньових капіталів сприятиме суттєвому збільшенню національного інвестиційного потенціалу, матиме значний позитивний ефект для бюджетної сфери, слугуватиме зміцненню довгострокової стабільності та зорієнтованості національної економіки на розвиток і зростання, сприятиме забезпеченню економічної безпеки держави.
Слід зазначити, що сьогодні детінізація економіки входить до стратегічних засад державної політики України. Системну роботу з протидії тіньовим виявам в економіці розпочато з виданням Указів Президента України від 20 березня 2001 року “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 25 січня 2001 року “Про заходи щодо детінізації економіки” та від 5 березня 2002 року "Про заходи щодо детінізації економіки України на 2002-2004 роки”.
Проте рівень тінізації економіки наразі залишається значним (за даними Мінекономіки, за 2005 р. – 28% офіційного ВВП). Досі не створено чіткого механізму міжвідомчої координації, ефективного і комплексного використання усіх наявних сил і засобів розвідувальних, контррозвідувальних, правоохоронних, контролюючих, фінансових та інших державних органів у вирішенні поставлених проблем.
Тому сьогодні слід говорити про нову стратегію детінізації економіки, яка полягає у створенні сприятливих умов для легальної економічної діяльності на основі максимального врахування конструктивних інтересів суб’єктів господарювання, які працюють у тіньовій сфері. Поряд з витісненням кримінальних та інших незаконних сфер тіньового економічного обігу існує необхідність впровадження більш ефективних механізмів повернення до офіційного обігу коштів незлочинного походження.
Подальше обмеження впливу чинників тінізації економіки не може базуватися лише на силових методах, які приносять тимчасовий ефект. Каральні дії, якщо вони не підкріплені комплексними заходами щодо створення сприятливого економічного середовища і поширення правової культури, сьогодні неефективні.
Максимальне залучення в національну економіку коштів, які можуть бути отримані від детінізації економіки та легалізації доходів, прихованих від надмірного оподаткування, у т.ч. вивезених за кордон, можливе лише за послідовної реалізації державою комплексу заходів щодо:
?        створення умов для легалізації зайнятості;
?        сприяння розвитку банківської системи та забезпечення ефективної діяльності фінансових ринків;
?        скорочення рівня монополізації виробництва та розвитку конкурентного середовища;
?        підвищення ефективності державного нагляду та контролю за підприємницькою діяльністю шляхом застосування економічних механізмів майнової відповідальності та банкрутства з одночасним обмеженням повноважень державних регулятивних органів щодо адміністративного втручання у господарську діяльність підприємств;
?        посилення захисту права власності та майнових прав держави;
?        забезпечення прозорості діяльності органів виконавчої влади;
?        підвищення ефективності системи управління корпоративними правами;
?        правового забезпечення процесу легалізації (амністії) доходів, отриманих внаслідок приховування від надмірного оподаткування.
Реальне обмеження масштабів поширення тіньової економіки може відбутися лише за умов гармонізації суспільних відносин на основі усунення суперечностей економічної моделі, які порушують паритетність розвитку окремих сфер і сегментів ринку, пригнічують інтереси суб’єктів господарювання. Зменшення витратності й зростання ефективності легальної економіки, створення паритетних умов для функціонування різноманітних форм бізнесу має підвищити конкурентоспроможність легальної економіки і зробить невигідним приховування її результатів. Безперечною умовою такого перетворення має бути ослаблення фіскального тиску на функціонування легальної економіки. Основне зниження рівня тінізації економіки має відбуватися у процесі стійкого економічного зростання. Зазначене в жодному разі не заперечує потреби постійного вдосконалення правових механізмів детінізації економіки, проте підкреслює можливість їх ефективного застосування саме за сприятливих макроекономічних умов.
Поряд з загальним поліпшенням підприємницького середовища внаслідок дерегулювання та зниження фіскального навантаження має бути вжито комплекс спеціальних заходів, які стимулюватимуть детінізаційні процеси. Необхідно запровадити на певний перехідний період політику амністії по відношенню до тіньового капіталу некримінального походження через відкриття йому шляхів для легального інвестування. Це потребуватиме прийняття Закону «Про легалізацію коштів, отриманих некримінальним шляхом» з відповідним врегулюванням процесу та умов легалізації та гарантій непереслідування суб’єктів легалізації. Додатком до Закону має стати Програма заходів щодо легалізації тіньового капіталу. Зазначені документи мають:
?          визнати право усіх суб’єктів господарювання - резидентів України щодо їх незаперечної власності на всі капітали (окрім тих, що були отримані за рахунок насильницьких кримінальних злочинів, заборонених видів діяльності (торгівля наркотиками, зброєю та ін.)), отримані ними до дати початку дії Програми;
?          здійснити чітке розмежування капіталів кримінальних елементів і тіньовиків-господарників за прозорими критеріями, а також враховувати цей поділ у відповідних законодавчих і нормативних актах;
?          заохочувати інвестиційне використання коштів, які легалізуються (зокрема шляхом звільнення від будь-якого оподаткування легалізації коштів, які інвестуються);
?          передбачати, що за наявності у правоохоронних органів конкретної інформації про злочинне походження коштів спроби їх легалізувати переслідуватимуться у кримінальному порядку;
?          гарантувати, що в разі, якщо кошти, отримані незаконним шляхом, не відносяться до названих вище категорій злочинних дій, держава не здійснюватиме жодних спроб кримінального переслідування власників за умови інвестування цих коштів протягом періоду реалізації Програми.
Заходи щодо легалізації тіньового капіталу мають супроводжуватися комплексом жорстких інструментів подолання передумов корупції й запобігання подальшому розвитку тіньового сектору та відпливу за межі України, які мають впроваджуватися синхронно зі стимулами легалізації згідно з зазначеною вище Програмою. До спеціальних заходів протидії тінізації слід віднести такі.
?        Активні заходи з подолання корупції в центральних і місцевих органах державної влади та в органах місцевого самоврядування. Звільнення від відповідальності суб’єктів господарювання за дачу хабарів у попередні періоди у разі викриття з їх допомогою фактів хабарництва державних службовців. Повну відкритість результатів діяльності правоохоронних органів із викриття фактів хабарництва.
?        Здійснення незалежної експертизи чинних законів та проектів нових законів України, а також нормативно-правових актів міністерств, відомств, органів місцевої влади на предмет їх відповідності Конституції України та антикорупційним законам України, впливу на розвиток і функціонування тіньової економіки.
?        Приведення у відповідність з новими соціальними та економічними умовами цивільного, господарського, кримінального, процесуального законодавства.
?        Забезпечення максимальної гласності та прозорості здійснення приватизації, прийняття рішень у приватизаційних конкурсах, управління державними пакетами акцій, дотримання постприватизаційних зобов’язань та процесів постприватизаційного перерозподілу власності; запровадження відповідальності керівників за штучне зниження вартості держпідприємства у передприватизаційний період.
?        Посилення контролю за ефективністю використання державної власності, зокрема - запровадження відповідальності керівників державних підприємств за рівень економічних показників, виконання підприємствами платіжних зобов’язань, забезпечення реального взаємозв’язку між продуктивністю виробництва цих господарських одиниць та рівнем доходів їх керівного персоналу.
?        Забезпечення постійного моніторингу процесів, що відбуваються на фондовому ринку з метою відслідковування негативних тенденцій концентрації контролю над підприємствами чи галузями, відмивання кримінальних коштів, незаконного вивезення капіталу з України, дій, спрямованих на підрив фондового ринку України.
?        Зміцнення державного контролю за цільовим використанням бюджетних коштів, кредитних ресурсів та іноземних інвестицій за допомогою:
?        розподілу цільових кредитних ресурсів, бюджетних капіталовкладень, інших бюджетних асигнувань на тендерному принципі з максимально прозорою та гласною процедурою визначення переможців, допуском до участі у конкурсі лише суб’єктів підприємницької діяльності з перевіреною репутацією, які мають досвід роботи на українському ринку;
?        запровадження контролю за дотриманням зобов’язань, якими супроводжувалось надання цільових кредитів, бюджетних вкладень, залучення інвестора;
?        запровадження механізму коректної оцінки майна, що пропонується до приватизації, та регулювання цін на таке майно з метою запобігання штучного заниження його вартості.
 
1.        Посилення контролю за зовнішньоторговельними операціями з метою виявлення та припинення демпінгового експорту, експорту на інших невигідних для економічних інтересів держави умовах, контрабандного імпорту.
2.        Запровадження обмежень використання готівкових коштів та посилення контролю за їх рухом.
3.        Впровадження прямої відповідальності державних службовців за незаконні дії чи бездіяльність, які завдали збитків суб’єкту господарювання.
Після оптимізації чисельності та структури органів виконавчої влади, забезпечення їхнім працівникам оплати праці, яка б гарантувала високий рівень життя, необхідно розробити чіткий механізм ротації керівних управлінських кадрів, який би передбачав залучення до управління найбільш професійно підготовлених осіб. Має діяти механізм зворотного зв’язку між тривалістю перебування на керівних посадах та результатами діяльності.
Реалізація зазначених та інших заходів щодо подальшої детінізації економіки не лише сприятиме формуванню повноцінного ринкового середовища, розвитку економіки, легалізації капіталу, процесу демократизації економіки і суспільства в цілому, а й забезпеченню відродження та ефективного розвитку вітчизняного підприємництва.