ПЕРЕДМОВА
Економічний і соціальний розвиток держави визначається багатьма чинниками — географічним розташуванням, кліматичними умовами, запасами корисних копалин, родючістю ґрунтів, наявністю транспортних шляхів тощо. Це положення можна підтвердити численними прикладами таких високорозвинених країн, як США, Великобританія, Канада, Швеція, Німеччина та інші.
Проте є приклади й іншого роду. Однією з найбагатших країн світу вважається Швейцарія. Розташована у центрі Західної Європи, ця країна має вигідне географічне розташування, але вона бідна на корисні копалини. Високим є рівень економічного розвитку Японії, хоча вона бідніша за Швейцарію на землі та надра. І таких прикладів багато. Головною особливістю цих країн є високорозвинутий трудовий потенціал суспільства, ефективне управління цим потенціалом, максимізація його використання. Це і є основою їх високого розвитку.
Поява терміна «трудовий потенціал» не є випадковим. Це є наслідком еволюційного розвитку усвідомлення ролі та місця людини у створенні матеріальних і духовних благ. На відміну від понять «робоча сила», «трудові ресурси», «людський капітал», економічна категорія «трудовий потенціал» є інтегральним, узагальнюючим визначенням кількісних і якісних можливостей ресурсів праці індивіда, організації, суспільства, тобто потенціал можливості та джерела, які можуть бути використані.
Досі у КНЕУ в програмі підготовки фахівців з управління персоналом та економіки праці викладався курс «Управління трудовими ресурсами», який вже не міг цілковито відповідати сучасним вимогам щодо визначення місця й ролі людини в розвитку економіки. Тому його своєчасно замінено навчальною дисципліною «Управління трудовим потенціалом». Програму навчальної дисципліни на відміну від програми «Управління трудовими ресурсами» змінено принципово, розширено тематично і поглиблено її зміст. Водночас у програмі і в посібнику залишаються від попереднього курсу окремі теми, які не зазнали суттєвих змін.
Сучасний соціально-економічний розвиток України свідчить про необхідність використання нових методологічних підходів до дослідження наявних і потенційних ресурсів праці. Управління трудовим потенціалом у даному посібнику розглядається головним чином на макроекономічному рівні. І це невипадково. Перехід від планової централізованої системи економіки до ринкової економічної системи виявив чимало недоліків саме в практиці управління трудовим потенціалом суспільства. (Управління трудовим потенціалом організації розглядається в інших навчальних дисциплінах, зокрема, в «Менеджменті персоналу», «Розвитку персоналу», «Мікроекономіці»). Актуальність та зміст проблеми визначили логічну структуру посібника, яка містить сім розділів, кожен з яких окреслює певний блок питань, відображених у програмі навчальної дисципліни.
Даний посібник може стати у пригоді не тільки студентам, котрі вивчають відповідний курс, а й тим фахівцям, які безпосередньо опікуються формуванням і використанням трудового потенціалу, передусім, спеціалістам органів Мінпраці України та державної служби зайнятості. Його зміст цілком відповідає затвердженій в КНЕУ нормативній програмі «Управління трудовим потенціалом» і відображає вітчизняний та іноземний досвід з цієї проблеми.
Робота виконана колективом авторів: канд. екон. наук, доцентом Л. П. Керб (гл. 1.1, 1.2, 1.3, 3.1, 7.2); канд. екон. наук, професором В.С. Васильченком (передмова, гл. 2.1, 2.2, 2.3, 2.4, 7.1, Основні поняття та економічні категорії); д-р екон. наук, професором О. А. Грішновою (гл. 3.2, 3.3); канд. екон. наук доцентом А. М. Гриненком (гл. 4.1, 4.2, 5.1, 5.2, р. 6), за загальною редакцією В. С. Васильченка.
Автори посібника будуть вдячні за критичні зауваження і пропозиції, які надійдуть від користувачів, і будуть ураховані в подальшій роботі над книгою.