Розділ 2. Оцінка внутрішнього і зовнішнього середовища організації
2.1 Структура організації
Структура організації – це логічні взаємовідношення рівнів управління та функціональних сфер, побудовані в такій формі, яка дає змогу найефективніше досягти цілей організації.
Завдання структури організації:
ефективно взаємодіяти із зовнішнім середовищем;
продуктивно і доцільно розподіляти і спрямовувати зусилля своїх працівників;
задовольняти потреби клієнтів;
сприяти досягненню мети організації з високою ефективністю.

Рисунок 3.1 Основні компоненти структури організації
Прийняття рішень відбувається децентралізовано. Структурування організації проведено за комбінацію функціонального і географічного принципів. Структура організації побудована відповідно виробничих потреб, вона розуміється працівниками і забезпечує ефективну взаємодію всіх підрозділів. Корпоративна культура у будівельній організації відіграє дуже важливу роль: оскільки ця галузь є надзвичайно трудомісткою, товариський клімат у колективі дозволить ефективніше працювати. Важка фізична праця гуртує людей, сприяй створенню дружніх стосунків.
2.2 Ресурси і сфера діяльності
Програмою підприємства по управлінню персоналом буде підвищення продуктивності праці. Відповідно до цього стратегією є постійне вдосконалення графіків роботи і змін, оптимізація режимів праці і відпочину робітників. Виходячи з стратегії можна встановити наступні поточні цілі:
Визначення оптимального часу роботи зміни який забезпечить найвищу продуктивність
Скорочення непродуктивних витрат робочого часу
Підвищення кваліфікації працівників
Використання сучасного обладнання і інструментів
Налагодження системи зворотного зв’язку із виробництвом
Плинність кадрів – рух кадрів на виробництві, який обумовлений незадоволеністю працівників якими-небудь елементами виробничої ситуації або незадоволеністю власника (адміністрації) виробничою поведінкою працівника. Плинність кадрів характеризується коефіцієнтом, який визначається як співвідношення чисельності чи кількості працівників, звільнених за прогули та інші порушення трудової дисципліни і за власним бажанням до середньоспискової чисельності працівників.
Безперечно, плинність кадрів негативно впливає на ефективність роботи підприємства, спричинює додаткові витрати на навчання персоналу, витрати часу на адаптацію нового співробітника. Так само негативно впливають страйки і звільнення. Завдяки успішній кадровій політиці, коефіцієнт плинності кадрів доволі низький, страйків не відбувається.
Перехід до ринкової економіки зумовлює посилення ролі фінансів підприємств у системі господарювання. Конкурентоспроможність та платоспроможність підприємств визначаються раціональною організацією фінансів. Організація фінансової діяльності підприємства має бути побудована так, щоб це сприяло підвищенню ефективності виробництва.
Функціонування фінансів підприємств здійснюється не автоматично, а з допомогою цілеспрямованої їх організації. Під організацією фінансів підприємств розуміють форми, методи, способи формування та використання ресурсів, контроль за їх кругооборотом для досягнення економічних цілей згідно з чинними законодавчими актами.
В основу організації фінансів підприємств покладено комерційний розрахунок. За ринкової економіки господарський механізм саморозвитку базується на таких основних принципах: саморегулювання, самоокупність та самофінансування. Цим принципам відповідає комерційний розрахунок, тобто метод ведення господарювання, що полягає в постійному порівнюванні (у грошовому вираженні) витрат та результатів діяльності. Його метою є одержання максимального прибутку за мінімальних витрат капіталу та мінімально можливого ризику. Питання про те, що виробляти, як виробляти, для кого виробляти, за ринкових умов для підприємств визначається основним орієнтиром - прибутком.
Комерційний розрахунок справляє значний вплив на організацію фінансів підприємств. Він передбачає, що фінансові відносини підприємств регламентуються державою в основному економічними методами - з допомогою важелів відповідної податкової, амортизаційної, валютної, протекціоністської політики. Збитки (в тім числі втрачена вигода), що їх зазнало підприємство внаслідок виконання вказівок державних органів та посадових осіб, які суперечать чинному законодавству, повинні бути відшкодовані відповідними органами.
Суб'єкт господарювання має справжню фінансову незалежність, тобто право самостійно вирішувати, що і як виробити, кому реалізувати продукцію, як розподілити виручку від реалізації продукції, як розпорядитися прибутком, які фінансові ресурси формувати та як їх використовувати. Повна самостійність підприємств не означає, однак, відсутності будь-яких правил їхньої поведінки. Ці правила розроблено та законодавче закріплено у відповідних нормативних актах. Ясна річ, що підприємства можуть приймати рішення самостійно тільки в рамках чинних законів.
Фінансова політика підприємства спланована виходячи з умов зовнішнього середовища і особливостей стратегії компанії. Вона адекватно відповідає існуючій макро- і мікроекономічній ситуації, дозволяй підтримувати високу ефективність і рентабельність підприємства. Постійно вносяться зміни і корекції з метою реагування на зміни у макросередовищі.
Достатніми показниками для уявлення про ефективність роботи підприємства є наступні:
Платоспроможність
Прибутковість
Фінансова стабільність
Продуктивність праці
Ліквідність запасів
Оборотність запасів
Термін обороту дебіторської заборгованості
Термін обороту кредиторської заборгованості
Коефіцієнт платоспроможності (автономії) розраховується як відношення власного капіталу підприємства до підсумку балансу підприємства і показує питому вагу власного капіталу в загальній сумі коштів, авансованих в його діяльність.
Коефіцієнт прибутковості визначається відношенням прибутку до капіталу, що інвестується, і розраховується за формулою:

де : КП- коефіцієнт прибутковості;
П – прибуток;
К – капітал.
Коефіцієнт фінансової незалежності (його ще називають коефіцієнтом автономності , коефіцієнтом власності). Він розраховується як відношення власного капіталу до загального капіталу (валюти балансу):

де : Кфн - коефіцієнт фінансової незалежності;
ВК – власний капітал ;
ВБ – загальний капітал (валюта балансу).
Продуктивність праці є одним з основних показників для виробничих підприємств, він відображає ефективність кадрової політики і ефективність їх виробничої діяльності. Він може визначатись в вартісному чи натуральному еквіваленті, за різні проміжки часу. Розраховується як відношення обсягів виробленої продукції (чи вартості цієї продукції) за певний період до середньоспискової чисельності працюючих.
Ліквідність у широкому сенсі означає спроможність створення необхідної суми грошових коштів у розмірах, необхідних для покриття інвестиційних та операційних витрат. При цьому використовуються всі можливі джерела: банківський кредит, продаж зайвих активів і власна виробничо-комерційна діяльність. Коефіцієнт ліквідності запасів визначається як відношення вартості запасів до сукупної вартості поточних зобов’язань:
Кл=З/ЗБ
Кл відображає залежність підприємства від наявності матеріально-виробничих запасів, що забезпечують можливість мобілізації коштів для погашення короткострокових зобов'язань. Позитивним є збільшення цього показника. Чим вищий він – тим більше коштів зможе мобілізувати підприємство. Якщо він менше 1, то запасів підприємства не вистачить на погашення навіть існуючої заборгованості.
Коефіцієнт оборотності запасів Ко.з. визначається відношенням виручки від реалізації без врахування ПДВ і акцизів до середньої вартості запасів:
КОЗ=ВР/З
З - середнє арифметичне вартості запасів на початок і кінець звітного періоду.
Для всіх підприємств одразу не можна назвати оптимальне значення цього показника. Багато залежить від організаційних факторів: видів діяльності, тривалості виробничого циклу і т.ін. У одних підприємств запаси обертаються 20 разів на рік, і це не здається їм багато, для інших - і 2 рази за цей же період буде добре. Чим вище показник оборотності запасів, тим менше коштів потрібно відволікати на створення запасів, тим більш ліквідну структуру мають оборотні кошти і тем стійкіше фінансове становище підприємства.
Коефіцієнт оберненості дебіторської заборгованості (Кодз) визначається як відношення виручки від реалізації до середньої за період дебіторської заборгованості (ДЗ):
КОДЗ=ВР/ДЗ
Коефіцієнт свідчить про розширення або зниження кількості послуг які підприємство надає в кредит. Зростання означає збільшення швидкості сплати заборгованості підприємству , зменшення продажу в кредит. Зниження показника свідчить про збільшення обсягу кредиту , що надає підприємство, тобто зростання надання послуг в кредит покупцям.
Середній термін обороту дебіторської заборгованості (тривалість періоду обороту в днях ) (Тобд) як відношення календарного фонду часу за певний період (наприклад, за рік – 365 днів) до коефіцієнту оберненості дебіторської заборгованості (Кодз):
ТОБД=365/КОДЗ
Цей показник характеризує середній термін погашення дебіторської заборгованості. Зниження цього коефіцієнта свідчить про пришвидшення термінів повернення коштів за надані послуги.
Коефіцієнт оберненості кредиторської заборгованості (Кокз) як відношення виручки від реалізації до середньої за період кредиторської заборгованості (КЗ):
КОКЗ=ВР/КЗ
Зменшення коефіцієнту свідчить про збільшення заборгованості перед постачальниками. Підвищення коефіцієнту говорить про зростання можливості підприємства погасити отримані кредити.
Середній термін обороту кредиторської заборгованості (Тобк) розраховується аналогічно до ТОБД :
ТОБК=365/КОКЗ

Маркетинг
Технологія
Цілі
3.3 Зовнішнє середовище: вплив та можливості
Таблиця 2.1
Аналіз системи менеджменту м’ясокомбінату

Переваги
Недоліки

1
Децентралізації влади
Надмірна децентралізація

2
Наявність власної торгової мережі
Відсутність резервного запасу сировини

3
Пошуки принципово нової технології
Низька зацікавленість працівників у результатах праці

4
Робота на замовлення
Офісне приміщення у будівлі комбінату

5
Застосування сучасного обладнання
Потреба у скороченні персоналу

6
Співпраця з іноземними партнерами
Поганий стан приміщення заводу

7
Висока якість продукції
Робота лише у західному регіоні

8
Наявність власних очисних споруд
Слабкий власний автопарк

9
Висока виробнича дисципліна
Сировинні проблеми

10
Постійний контроль якості
Високі виробничі витрати