Будова деревини
Деревина складається з елементарних клітин, різноманітних за розмірами і формою, міцно зв’язаних між собою. Вона має шарово-волокнисту будову. Уявлення про неї можна отримати, розглядаючи три головних розрізи стовбура: поперечний чи торцьовий 1 (площина розрізу перпендикулярна осі стовбура, радіальний 2 (вздовж стовбура через середину), тангентальний 3 (вздовж стовбура на деякій відстані від серцевини).
На поперечному розрізі серцевина 1 має вигляд темної (чи іншого кольору) плями діаметром 2-5 мм. Вона складається з м’ягких розрихлених тканин і швидко загниває. На радіальному розрізі серцевина має вигляд прямої чи вигнутої вузької стяжки. Кора вкриває дерево і складається із зовнішнього шару 4 і внутрішнього шару – луба 5, який проводить воду з органічними речовинами, виробленими в листках, вниз стовбуром. Кора охороняє дерево від механічних пошкоджень, різких змін температури та інших шкідливих впливів довкілля. Між корою та деревиною розміщений дуже тонкий, невидимий неозброєним оком шар – камбій 7. Він складається з живих клітин, які протягом усього періоду росту відкладають елементи (клітини) у бік деревини і в бік кори.
Завдяки цьому дерево росте. Деревина місцевого походження переважно має світлий колір. При цьому в одних порід вся маса деревини одного кольору (вільха, береза, граб тощо), у інших - центральна частина має темніший відтінок (дуб, листвяниця, сосна тощо). Темна частина стовбура називається ядром 3, а світла периферійна частина - заболонню 6. У деяких порід центральна частина стовбура дерева, що росте, відрізняється від периферійної меншим вмістом води. Деревина її зветься зрілою. Породи, що мають ядро, звуться ядровими. Решта, у яких немає відмінності між центральною та периферійною частинами стовбура ні за кольором, ні за вмістом води, називають заболонними (безядровими).
На поперечному розрізі стовбура можна бачити концентричні шари, розміщені навколо серцевини. Ці утворення називаються річними шарами 8. Вони є щорічним приростом деревини. На радіальному розрізі річні шари мають вигляд поздовжніх стяжок, на тангентальному – звивистих конусоподібних ліній. Річний шар складається з ранньої та пізньої деревини. Відмінність між ранньою та пізньою деревиною чітко виражена у хвойних та деяких листяних порід (у дуба, ясеня, карачага). Від кількості пізньої деревини залежить її густина і механічні властивості.
На поперечному розрізі деяких порід неозброєним оком можна помітити світлі, часто блискучі, спрямовані від серцевини до кори, лінії – серцевинні промені 2. Вони є у всіх порід, але добре помітні у дуба, бука, платана. На радіальному розрізі серцевинні промені мають вигляд блискучих широких чи вузьких, коротких чи довгих стяжок або рисочок; на тангентальному вони подібні на чечевички чи мають веретеноподібну форму. Серцевинні промені на радіальному розрізі утворюють гарний візерунок, що має практичне значення при виборі деревини.
?
Макроскопічні ознаки і класифікація порід деревини
?
Основні ознаки визначення породи: наявність ядра, ширина заболоні і міра різкості переходу від ядра до заболоні; ступінь видимості річних шарів, різниця між ранньою та пізньою деревиною; наявність і розміри серцевинних променів; (розміри судин); наявність смоляних ходів; їх розміри та кількість. Додаткові ознаки: колір, блиск, текстура (малюнок), густина та твердість.
?
Породи деревини
До хвойних порід
?
До листяних кільцесудинних
?
До листяних розсіяносудинних
?
Фізико-механічні властивості деревини
?
Фізичні властивості
До них належать: зовнішній вигляд, запах, показники макроструктури, вологість і пов’язані з нею зміни (всихання, розбухання, розтріскування, короблення), щільність, електро-, звуко- і теплопровідність.
?
Зовнішній вигляд
Блиск
Текстурою
Запах
Макроструктура
Вологістю
При висиханні деревини спочатку випаровується вільна волога, а потім гігроскопічна. При зволоженні волога з повітря просочує тільки клітинні оболонки до їх повного насичення. Подальше насичення деревини із заповненням порожнин клітин і міжклітинних просторів відбувається при вимочуванні, пропаренні, сплаві, дощі. Розрізняють такі ступені вологості деревини: мокра – довгий час знаходиться у воді, вологість вища 100 %, свіжозрубана – вологість 50 – 100 %, повітряно-суха, довгий час зберігалась на повітрі, вологість 15-20% (залежно від кліматичних умов і пори року); кімнатно суха – вологість 8-12 %; абсолютно суха – вологість близька до 0 %.
?
Густина
вологої деревини r W, кг/м 3 - це відношення маси деревини при вологості W, кг, до її об’єму V, м 3
?
r W = m w/Vw
?
Умовна густина деревини – це відношення маси зразка в абсолютно сухому стані при межі гігроскопічності. Зі збільшенням вологості густина деревини збільшується. Наприклад, густина деревини бука при вологості 12% - 670 кг/м 3, а при вологості 25% - 710 кг/м 3.
?
Звукопровідність –
?
Електропровідність
?
Механічні властивості деревини
До них належать міцність, твердість, жорсткість, ударна в’язкість тощо.
Міцність
?
м’які – торцьова твердість 40 МПа і менше (сосна, ялина, кедр, піхта, можевельник, тополя, липа, осика, вільха, каштан);
?
тверді – торцьова твердість 40,1 – 80 МПа (листвениця сибірська, береза, бук, дуб, в’яз, ільм, карагач, платан, горобина, клен, ліщина, горіх грецький, хурма, яблуня, ясен);
?
дуже тверді – торцьова твердість більше 80 МПа (акація біла, береза залізна, граб, кизил, самшит, фісташки, хмелеграб, тис).
?
Ударна в’язкість
?
Розколювання
?
Здатність деревини утримувати металеві кріплення
?
Здатність деревини вигинатися і дозволяти гнути її.
?
Характеристика основних порід деревини
?
До хвойних порід
Деревина сосни
За фізико-механічними властивостями ялина поступається перед сосною, але за коефіцієнтом якості дещо (на 3-4 %) її переважає. Деревину ялини стругати важче, ніж деревину сосни, що пояснюється більшою сучкуватістю і підвищеною твердістю сучків, а також темними просмоленими сучками, що часто трапляються.
Переваги:
Деревина листвениці має високі фізико-механічні властивості, за густиною і міцністю приблизно на 30% переважає сосну. Відзначається стійкістю до гниття, порівняно невеликою сучкуватістю. Підвищена твердість і смолистість утруднюють обробку. Велика відмінність між радіальним та тангентальним всиханням зумовлюють схильність до розтріскування. Застосовується у будівельних конструкціях, де потрібні висока міцність і стійкість до гниття; замінює дуб у вагонобудуванні; використовується у мобільному виробництві, для виготовлення паркету, а також в обозобудуванні.
Деревина піхти сибірської має помітно нижчі фізико-механічні властивості порівняно з деревиною ялини (густина і міцність при стисненні нижча на 15-25%, при статичному вигині - на 20%, ударна в’язкість – на 50%).
Деревина піхти кавказької за своїми властивостями не поступається деревині ялини і застосовується нарівні з нею. Піхту кавказьку застосовують як резонансну деревину.
Деревина кедра м’яка, легка, добре обробляється. За фізико-механічними властивостями займає проміжне місце між деревиною ялини сибірської і піхти сибірської, але стійкість до гниття має вищу. Міцність при стисканні і статичному вигині нижча на 4-5 % при густині рівній густині сибірської ялини. Застосовують у виробництві олівців (лего і гладко ріжеться у різних напрямках), у столярному та мебелевому виробництвах (гарний зовнішній вигляд – колір і текстура).
До листяних кільцесудинних порід
Деревина ясеня має високу міцність і в’язкість, мало здатна до розтріскування, за досить гарною текстурою подібна на деревину дуба, добре гнеться. Міцність при статичному вигині, ударна в’язкість і торцьова твердість вищі порівняно з деревиною дуба в середньому на 15 %. Порівняно з ясенем звичайним фізико-механічні властивості ясеня маньчжурського дещо нижчі: міцніть при статичних навантаженнях менша приблизно на 10%, а ударна в’язкість в середньому нижча на 40%. Застосовують переважно у виробництві спортивного інвентаря, в обозо-, вагоно-, кораблебудуванні, а також у меблевому виробництві при виготовленні шпону. З ясеня виготовляють сходові перила і рукоятки інструментів.
До листяних розсіяносудинних порід належать береза, липа, бук тощо. Деревина берези вирізняється високою міцністю (особливо при ударних навантаженнях), однорідною будовою і кольором, середньою густиною і твердістю, але малою стійкістю до гниття. Галузь застосування: виробництво лущеного шпону, фанери, деревостружкових плит, деревошарових плит, лиж, котушок. Її також застосовують у меблевому виробництві, виробництві будівельних деталей, тари тощо.
Деревина липи має невисокі фізико-механічні властивості (приблизно як осика), м’яка, легка, має однорідну будову, добре ріжеться, мало тріскається і слабо коробиться. Через незначну зміну форми і легкість обробки її застосовують у виготовленні креслярських дощок, моделей у ливарній справі, дерев’яного посуду, олівців, різних виробів, іграшок, а також тари на рідкі продукти, шухляд до столів, дерев’яної стружки для пакування парфумерії.
Деревина бука має високу міцність, гарну текстуру на радіальному розрізі, але малу стійкість до гниття. Порівняно з деревиною дуба густина, твердість і міцність при стисненні вздовж волокон нижча приблизно на 2-10%, міцність при статичному вигині та ударна в’язкість майже однакові. У пропареному стані добре гнеться. Застосовують її у виробництві гнутих меблів, для виготовлення стругального шпону, паркетних виробів, музичних інструментів (корпусів). Застосовують також в обозо- і машинобудуванні, для виготовлення тари навершкове масло, дитячих лиж, весел, взуттєвих колодок, каблуків, шпуль, ткацьких човників, креслярських інструментів (лінійок, трикутників тощо).
?
Вади і дефекти деревини
При виборі деревини слід звернути увагу на те, що у виготовленні вікон принципове значення має наявність вад і дефектів деревини, які детально описані в спеціалізованій літературі, а ми назвемо лише головні.
?
Вади
?
Дефекти
При обробці деревини важливо врахувати наявність вад і намагатися максимально їхусунути, оскільки вони прямо впливають на експлуатаційні властивості самого вікна і, що особливо важливо, значно зменшують термін експлуатації інструменту. Однак, застосовуючи високоякісні інструменти Leitz, Ви зможете обробляти деревину, яка містить вади, з гарантованим отриманням високої якості оброблюваних поверхонь.
?
Рекомендована для вікон деревина
?
Звичайно застосовують сибірську сосну. Твердіша деревина також підходить, однак потребує більших затрат, оскільки це зменшує термін експлуатації інструментів. Увиготовлення вікон найчастіше застосовують такі породи:
?
сосна м’яка деревина
ялина м’яка деревина
хемлок (тсуга) середньої твердості
дуб тверда деревина
махагон тверда деревина
листвениця тверда деревина
?
Природна чи технічна сушка деревини
?
Для виготовлення вікон чи дверей, аж до меблів, без сумніву можна застосовувати деревину, висушену технічним способом - через сушильні камери. Техніка сушильних камер має сьогодні високий рівень і дозволяє отримувати деревину без тріщин, змін кольору і поводок. Деревина, висушена на відкритому повітрі протягом багатьох років, має спеціальне призначення (сходи з дуба). Купуючи деревину, слід враховувати те, що її вологість не повинна перевищувати 15%, і вона не повинна мати тріщин, змін кольору і поводок.
?
Складування деревини
?
Оптимальне складування призначених для подальшої обробки заготовок повинно бути таким, щоб їх поверхня не наражалась на вплив вологи і прямих сонячних променів. Краще за все зберігати їх у закритому приміщенні з достатнім провітрюванням і у формі штабелів.
– це вади деревини механічного походження, які виникають у ній в процесі заготовки, транспортування, сортування, штабелювання, а також механічної обробки. До дефектів належать:чужерідні елементи, звугленість, дефекти обробки різанням, деформації, тощо. – це недоліки окремих ділянок деревини, що знижують її якість і обмежують можливість її застосування. До вад належать: сучки, тріщини, вади форми стовбура і будови деревини, ураження грибками, червоточини.
?
належать дуб, ясен тощо. Деревина дуба характеризується високими міцністю і твердістю, стійкістю до гниття, здатністю гнутись, має гарну текстуру і колір. Застосовують у столярному, меблевому і паркетному виробництві при виготовленні шпона; в обозо-, вагоно, кораблебудуванні, а також у сільськогосподарському машинобудуванні і у виробництві заготовок клепки до бочок на вино. однорідність будови, білий колір, що довго зберігається, мала смолистість, висока здатність резонувати. У більшості випадків застосовується поряд із сосною. Крім того, її застосовують при виготовленні музичних інструментів, тари під продовольчі товари (маслотари), у виробництві гонту, дранки, обечайки, стружки для пакування яєць тощо. (особливо сосни, що росте в північних районах європейської частини Росії) має високі фізико-механічні властивості. ЇЇ застосовують у промисловому, житловому, залізничному, сільськогосподарському будуванні; у мосто-, корабле-, вагоно-, авто-, обозобудуванні, сільськогосподарському машинобудуванні і літакобудуванні; у меблевому виробництві, виробництві будівельних деталей, тари тощо. належать: сосна, ялина, листвениця, піхта, кедр.
Сушильні камери
?
Деревина є гігроскопічним матеріалом, тобто волога деревина віддає вологу при відносно сухому повітрі. Після звалу деревина також повинна бути підготована так, щоб відповідати певним вимогам з утримання вологи. Так, середній вміст вологи свіжозрубаного дерева становить 70%, а взагалі, волога деревини різних порід може перебувати в межах 30-120%. Після зрубання деревина повинна бути підготована до переробки на верстатах, вологість її повинна становити менше 12%. Цього можна досягти завдяки різним способам сушіння, починаючи від природного і закінчуючи технічним. Загалом, сьогодні застосовують виключно швидко технічно просушену деревину, оскільки це має свої переваги:
?
короткий час сушіння;
?
регулювання вологи із врахуванням подальшої переробки і призначення деревини;
?
можливість вимірювання вологи у великій кількості в штабелі для забезпечення рівномірного сушіння з різницею у волозі не більше 2%;
?
боротьба зі шкідниками деревини;
?
покращення механічних і технічних особливостей (твердість, відсутність тріщин) за відносно короткий час сушіння;
?
у сучасних сушарках процес майже завжди повністю автоматизований, вбудований комп’ютер бере на себе усі можливі процеси управління і слідкує за якістю сушіння.
?
Слід звернути увагу на те, що технічно висушена деревина не повинна мати тріщин, поводок і змін кольору, причиною чого може бути технологічно неправильно прискорене сушіння.
Щоб досягти високої якості деревини за короткі терміни, є такі можливості технічного сушіння, які потребують:
?
односортності деревини;
?
по можливості рівної товщини деревини;
?
по можливості рівної початкової вологи.
?
Природне сушіння (на повітрі)
Деревина, висушена на повітрі, застосовується лише для спеціальних цілей, скажімо, у виготовленні сходів із дуба. У цьому випадку деревину складують під дах чи навіс - і сушіння відбувається шляхом вивітрювання вологи. Дерев’яні заготовки повинні бути так заскладовані, щоб між ними не було контакту і щоб вітер обвівав їх зі всіхбоків. Тривалість сушіння може складати багато місяців і навіть роки.
Сушіння на повітрі з аксиальним обвіюванням
Застосовуючи аксиальне обвіювання – вентилятор зі спрямовуючими щитами, який встановлений між штабелями деревини, можна скоротити час сушіння на повітрі. Вентилятор повинен мати в діаметрі від 70 до 120 см і мати потужність від 5000 до 8000 м 3/год. Вентилятор нагнітає сильний потік повітря зі швидкістю приблизно 5 м/с. Через те, що при нормальних погодних умовах (тепло і сухо) можна скоротити час сушіння від кількох тижнів до кількох днів. Цей спосіб аксиального обвіювання застосовують для попереднього сушіння деревини.
Конвекційна сушка (класична сушка)
Конвекційні сушки загалом поділяють на:
а) сушка з поперечним потоком повітря
Рух повітря відбувається упоперек штабелів, при цьому можна застосовувати просте штабелювання матеріалу;
б) сушка з повздовжнім потоком повітря
Рух повітря відбувається уздовж штабелів, при цьому необхідно при штабелюванні застосовувати металеві рейки;
Види конвекційної сушки:
?
низькотемпературна газопарова сушка
Найбільш часто затосовуваний вид сушки, температура в камері, залежно від бажаного результату, може встановлюватись від 60 до 100 оС, швидкість потоку повітря середовища сушки приблизно від 2 до 3 м/с., пристосування вприскування служить для досягнення необхідної суміші води і пари.
?
високошвидкісна сушка
Застосовується для сушіння деревини листяних порід з метою запобігання утворенню тріщин і зміни кольору. Температура в камері - макс. 60 оС, швидкість потоку - від 9 до 15 м/с., необхідне також і пристосування вприскування вологи.
?
високотемпературна газопарова сушка
Застосовується для м’ягкої деревини і червоного бука, оскільки при цьому типі сушіння деревина стає темнішою, температура камери повинна бути макс. до 130 оС, середовище сушки – гаряча пара, швидкість потоку від 3 до 8 м/с., камера повинна бути надійною для тиску приблизно 2 bar. Процес сушіння на 50% швидший.
У якості середовища сушіння у всіх випадках застосовують підігріте вологе повітря. Його температурний рівень перебуває у межах 60-100 оС, залежно від способу сушіння. На процес сушіння має вплив швидкість потоку середовища сушки (суміш повітря і водяної пари).
Процес сушіння із змінними циклами складається з 3 головних етапів:
?
Процес нагрівання
?
Власне процес сушіння
?
Процес охолодження
Конденсаційна сушка
У принципі роботи цієї сушки сухе повітря витягує з деревини вологу. Насичене повітря осушується конденсацією при охолодженні. Потім сухе повітря нагрівається і заново подається на штабелі деревини.
Конденсаційна сушка – ощадлива сушка деревини, оскільки температура утримується дуже низькою і процес сушіння іде повільно.
Вакуумна сушка
Сьогодні через необхідність у скороченні часу сушіння все частіше застосовують вакуумний тип сушіння деревини (вода випаровується у деревині ще при низьких температурах), який скорочує процес на 25%.
Перевага цього способу очевидна: зниження витрат енергії; деревині не завдають шкоди; висока продуктивність; добрі показники сушіння деревини. Ще однією перевагою є можливість сушіння невеликих об’ємів – міні-вакуумна сушка містить від 0,5 до 0,8 м 3 деревини.
Вакуумна камера щільно закривається і найчастіше має форму циліндра, який залежно від конструкції (з плитою обігріву чи без неї) відрізняється також за об’ємом і довжиною.
Система а)
Система б)
Високочастотна сушка
При високочастотному способі сушіння, деревина на конвеєрі проходить через індуктор високочастотного електричного поля. Деревина сушиться зсередини назовні. Завдяки створенню високочастотного електричного поля, молекули в деревині постійно переорієнтовуються і збільшують амплітуду коливання. Молекулярне тертя, що з’являється при цьому, нагріває деревину зсередини на 100 оС і випаровує вологу, що в ній є. Це суттєво прискорює процес сушіння. Високочастотна сушка існує у двох варіантах: упоперек і вздовж потоку середовища сушки. Різниця полягає у завантаженні сушильної камери.
Переваги:
дуже короткий час сушіння;
немає необхідності у великій кількості персоналу;
призначена для деревини великих перерізів
Недоліки:
великі витрати енергії;
призначена для великих об’ємів деревини.
висока вартість сушильного обладнання; запобігає утворенню тріщин і поводок; у камерах іншого типу деревина спочатку нагрівається до необхідної температури, а потім створюється вакуум і процес сушіння протікає так довго, наскільки це потрібно для охолодження деревини. Ця змінна дія повторюється, поки рівень вологи деревини не буде досягнутий. Нагріваючі плити у цьому випадку не потрібні. оскільки у вакуумі не відбувається передача тепла через повітря, деревина нагрівається плитами, вкладеними між нею. Волога деревини випаровується ще при низьких темепературах. Пара, що виділяється з деревини, збирається на конденсаційній поверхні камери, охолоджується, перетворюється на рідину і виводиться.
Краще піддаються процесу вигинання листяні кільцесудинні (дуб, ясен та ін.) і розсіяносудинні (береза) породи. У хвойних порід здатність до вигину невисока. У вологої деревини ця здатність вища, ніж у сухої. – важлива її властивість. При вбиванні в деревину волокна частково перерізають чи розсувають і, таким чином, спричиняють на бічну поверхню цвяха тиск, який називають тертям, що утримує цвях у деревині. Опір деревини витягуванню шурупів приблизно у 2 рази більший, ніж опір витягуванню цвяхів. деревини має практичне значення, оскільки деякі її види заготовляють розклюванням (клепка, обід, спиці, дрань). Опір розколюванню за радіальною площиною у деревини листяних порід менший, ніж за тангентальною. Це пояснюється впливом серцевинних променів (у дуба, бука, граба). У хвойних, навпаки, розколювання за тангентальною площиною менше, ніж за радіальною. – здатність деревини поглинати роботу без руйнування. – здатність деревини чинити опір проникненню тіла певної форми. Твердість торцьової поверхні вища за твердість бічної поверхні (тангентальної і радіальної) на 30% у листових порід і на 40% у хвойних. За ступенем твердості всі породи деревини можна поділити на три групи: деревини характеризується її опором проходженню електричного струму. Вона залежить від породи, температури, спрямування волокон і вологості деревини. Електропровідність сухої деревини незначна, що дозволяє застосовувати її як ізоляційний матеріал (розетки під штепселі та вимикачі). це властивість матеріалу проводити звук. Вона характеризується швидкістю поширення звуку в матеріалі. У деревині звук найшвидше поширюється вздовж волокон (5000 м/с), найповільніше – у радіальному напрямку (» 2000 м/с) і дуже повільно в тангентальному (1500 м/c). Звукопровідність деревини в поздовжньому напрямку в 16, а в поперечному у 3-4 рази більша від звукопровідності повітря. Цю властивість деревини і її властивість резонувати (підсилювати звук без викривлення тону) використовують у виробництві музичних інструментів. Найкращий матеріал для них – деревина ялини, піхти кавказької і кедра сибірського. (абсолютною) деревини називається відношення маси вологи, що є у даному об’ємі деревини, до маси абсолютно сухої деревини, виражене у процентах. Волога, що просочує клітинні блоки, називається зв’язаною чи гігроскопічною, волога, що заповнює площину клітини і міжклітинні простори – вільною чи капілярною. характеризується шириною річних шарів, яка визначається числом шарів на 1 см зрізу, виміряного в радіальному напрямку на поперечному зрізі. Деревина хвойних порід має більш високі фізико-механічні показники, якщо в 1 см не менше 3 і не більше 25 шарів. У листяних кільцесудинних порід (дуба, ясеня) збільшення ширини шарів відбувається за рахунок пізньої зони і тому збільшуються міцність, щільність і твердість. У деревині листяних розсіяносудинних порід (береза, бук) немає чіткої залежності властивостей від ширини річних шарів. деревині надають смоли, ефірні олії, дубильні та інші речовини, що є у ній. Характерний запах скипідару є у хвойних порід сосни та ялини. Дуб має запах дубильних речовин, бакаут і палісандр – ванілі. називається малюнок на розрізі деревини при перерізанні її волокон, річних шарів і серцевинних променів. Хвойні породи на тангентальному перерізі, через значну відмінність у кольорі ранньої і пізньої деревини, мають гарну структуру. Листвяні породи з яскраво вираженими річними шарами і розвиненими серцевинними променями (дуб, бук, клен, карагач, ільм, платан) мають дуже гарну текстуру радіального і тангентального перерізів. – це здатність спрямовано відображати світловий потік. Блиск деревини залежить від її щільності, кількості, розмірів і розміщення серцевинних променів, які спрямовано відображають світлові промені, за рахунок чого і виникає блиск на радіальному розрізі. Особливим блиском вирізняються бук, клен, ільма, платан, біла акація, дуб. деревини визначається її кольором, блиском, текстурою і макроструктурою. Колір деревині надають дубильні, смолисті і фарбуючі речовини, які є у клітинах. Змінюється колір деревини і внаслідок ураження її різними видами грибів. У молодих дерев деревина звичайно світліша, ніж у старих. Стійкий колір мають дуб, груша, біла акація, самшит, каштан. належать породи, у яких річні шари мало помітні; судини на поперечному розрізі не утворюють суцільного кільця, а розміщені рівномірно по всій ширині річного шару. Серцевинні промені помітні у деяких порід. До них належать: бук, граб, клен звичайний, береза, горіх грецький, груша, чинара (платан східний), самшит, липа, вільха, осика тощо. належать породи з добре помітними річними шарами. У ранній деревині річних шарів цих порід великі судини утворюють суцільне кільце отворів, добре помітне неозброєним оком; у щільній пізній деревині видні малюнки, утворені накопиченням дрібних судин. Серцевинні промені помітні у більшості порід. Ці породи ядрові (дуб, ясен, ільм, вяз, карагач тощо). належать ті, у яких добре помітні річні шари, через те, що пізня деревина темніша, ніж рання. У хвойних порід немає судин, серцевинні промені дуже вузькі і неозброєним оком не помітні. Деякі хвойні породи мають смоляні ходи. Яскравими представниками хвойних порід є листвяниця, сосна, кедр, піхта тощо.